зборах.
Плейбой насправд│ належить до найкращих в │стор│┐ часопис│в, тому що жодне
│нше видання не зробило того, що зробив Плейбой. Тут друкувалися твори
б│льшост│ з найвидатн│ших автор│в опов│дань нашого часу, разом з деякими
найвидатн│шими роман│стами та есе┐стами, │ були представлен│ майже вс│
визначн│ американськ│ митц│. В рубриц│ │нтервю побували вс│, хто т│льки м│г
розпов│сти щось ц│кавого. Де ви ще знайдете ст│льки р│зноман│тних
матер│ал│в, в│д майже вульгарних до пишномовних. [См│║ться] Я захищав
Плейбой в│д його першого числа. Його видавцям стало см│ливост│ сказати: "Нам
байдуже, що там соб│ подума║ Маккарт│", │ надрукувати уривки з 451░ за
Фаренгейтом. Вс│ │нш│ злякалися │ друкувати в│дмовились. Мушу додати ще один
важливий момент - я певен, що з│ мною погодяться вс│ хлопц│, хто зростав за
тих сумних час│в, коли Плейбоя ще не було - ┐м жилося б набагато легше, якби
в т│ часи був у них Плейбой. Хот│в би я мати цей часопис в чотирнадцять
рок│в.
К.К.: Щоб в│дточити ваше вм│ння писати?
Р.Б.: Перестаньте! Картинки у вас д│йсно чудов│. Мо║ покол│ння н│чого
такого не знало. Подоба║ться це вам чи н│, але я зак│нчую св│й виступ на ваш
захист, лише додам, що Гю Гефнер - великий сексуальний революц│онер.
К.К.: Чому ви уника║те еротики в сво┐й творчост│?
Р.Б.: Нема║ сенсу писати порнограф│ю, коли власне статеве життя в
норм│. Нав│що гаяти час на писання про це?
К.К.: Нас завжди вражало │ здавалося дивним, що наукова фантастика -
здеб│льшого фриг│дна.
Р.Б.: Наукову фантастику пишуть люди певного типу. Гадаю, що багато хто
з нас зап│зно одружився. Багато з нас ║ матусиними синками. Я мешкав разом з
батьками до двадцяти семи рок│в. Але б│льш│сть в│домих мен│ письменник│в
будь якого жанру, особливо т│, хто пише наукову фантастику, подоросл│шали
п│зно. Вони наст│льки заглиблен│ в те, що роблять, │ в свою фантастику, що
не зважають на │нш│ реч│.
К.К.: Який л│тературний жанр з тих, у яких ви працювали, був для вас
найскладн│шим?
Р.Б.: Я пробую писати опери. Я все ще вчуся. Я пишу мюзикл за мотивами
Кульбабового вина - працюю над ним з р│зними композиторами тридцять рок│в.
Зараз працюю з Дж│мм│ Веббом над новим вар│антом. Ми морочимося вже в│с│м
рок│в. Переставля║мо частини, намагаючись вирахувати, де сл│д припинити
балачки │ почати сп│вати.
К.К.: Яка була головна причина того, що ви опинилися в Голл│вуд│?
Р.Б.: Я при┐хав сюди з Воке┤ану, штат ▓лл│нойс, п│д час Велико┐
депрес│┐. Б│льш│сть людей в наших краях не мали роботи. В 1934 роц│, коли
тато пов│домив мо┐й мам│, мен│ │ братов│, що пора братися на зах│д, в│н уже
рок│в два як був безроб│тний. Мен│ якраз виповнилося чотирнадцять, коли ми
д│сталися Кал│форн│┐, маючи лише 40 долар│в, як│ тратили на житло │ харч│,
допоки в│н нарешт│ знайшов роботу в телефонн│й компан│┐ за чотирнадцять
долар│в на тиждень. Це означало, що я м│г залишитися в Лос-Анджелес│, │ це
було чудово. Я був у захват│.
К.К.: В│д чого саме?
Р.Б.: Я був без тями в│д Голл│вуду. Ми мешкали за чотири квартали в│д
к│нотеатру, в якому демонструвалися ф│льми к│ностуд│й MGM │ Fox. Я навчився
ходити туди зайцем. Майже щотижня там в│дбувалися попередн│ перегляди. Я
гасав по всьому м│сту на роликах, як одержимий, щоб взяти автографи у
чар│вних з│рок. То були чудов│ часи. Я бачив великих з│рок к│нокомпан│┐ MGM
- Норму Ш│рер, Лорел │ Гард│, Роналда Коулмена. Щоб побачити, як виходять
або приходять з│рки, я проводив день перед пав│льйоном компан│┐ "Парамаунт"
чи "Колумб│я", пот│м мчав на другий к│нець Голл│вуду. Я бачив Кер│ еранта,
Марлен Д│тр│х, Фреда Аллена, в│дому пару Бьорнса │ Аллена - ус│х, хто бував
в Кал│форн│┐. Щопятниц│, в супровод│ охоронця, зявлялася Май Вест.
К.К.: Кажуть, що ви так докучали Джорджу Бьорнсу, що в│н дав вам вашу
першу роботу у шоу-б│знес│. Чи це правда?
Р.Б.: Так. Джордж був доброю людиною. В│н читав ус│ сценар│┐, що я
писав щотижня. Вони були жахлив│, але я так сл│по │ шалено кохав
голл│вудське к│но │ рад│о, що не розум│в, наск│льки був настирним. Без
сумн│ву, Джордж гадав, що я в│дчеплюся, якщо в│н раз використа║ м│й текст в
одн│й │з в│нь║ток - коротеньких опов│док │з восьми рядк│в, якими в│н
завершував сво┐ передач│. Я ж хот│в, щоб так було завжди. Коли те л│то
ск│нчилося, я зупинив св│й внутр│шн│й годинник на чотирнадцяти роках. Ще
одна причина, чому я став письменником, - це бажання втекти в│д безнад│┐ │
в│дчаю реального св│ту, вв│йшовши у св│т над│┐, творений власною уявою.
К.К.: Ваш│ батьки схвалили цей виб│р?
Р.Б.: Дякувати Богу, вони були дуже поблажлив│. Дивно, але батьки
н│коли мен│ не перечили. Вони просто зрозум│ли, що я божев│льний │ що
Господь захистить мене. Звичайно, тод│, давно, можна було вештатися по м│сту
вечорами без будь якого ризику стати жертвою нападу або насилля.
К.К.: Яка ваша думка щодо сучасного Лос-Анджелеса - землетрус│в,
бунт│в, пожеж?
Р.Б.: Насправд│ цей потужний землетрус в│дродив у Лос-Анджелес│
оптим│зм - в│н, як будь-яка б│да, згуртував нас. Ви п│дн│ма║те першу
цеглину, пот│м другу │ так дал│. Я н│коли не бачив, щоб ст│льки людей так
активно допомагали одне одному. До мене додому прийшов маленький хлопчик │
сказав, що ось-ось завалиться наш димар, - а я цього й не пом│тив.
Наступного дня, просто з вулиц│, зайшов незнайомий чолов│к │ порекомендував
дуже добрих буд│вельник│в │ ремонтник│в. Це справд│ були чудов│ люди -
весел│, розумн│, винах│длив│ │ начитан│! Вони мешкали у нас б│льше м│сяця │
стали частиною с│м┐ - ми скучали за ними, коли вони по┐хали. Вс│ наш│ сус│ди
│ мешканц│ долини Сан-Фернандо, де справи були раз│в у двадцять г│рше,
розпов│дали про под│бн│ реч│.
К.К.: Вас здивувало, що п│сля землетрусу автостради були в│дбудован│ за
к│лька м│сяц│в?
Р.Б.: Ще й в першу чергу? Н│. У нас людина без автомоб│ля - як самурай
без меча. Там, де це можливо, я б зам│нив машини автобусами, однорейковою
п│дв│сною зал│зницею, швидк│сними потягами - будь чим, що б знову зробило
п│шоход│в центром нашо┐ цив│л│зац│┐, а м│ста придатними для життя п│шоход│в.
Мене не ц│кавить, куди люди под│нуть сво┐ автомоб│л│, оск│льки вони в│ддають
┐м три чверт│ свого життя - приблизно ст│льки часу люди витрачають щотижня,
зайвий раз ┐дучи туди, куди сам│ не хочуть, щоб побачитися з людьми, як│ не
хочуть з ними бачитися.
К.К.: Вам легко так казати - ви н│коли не водили автомоб│ля.
Р.Б.: Н│ разу в житт│.
К.К.: Чому?
Р.Б.: В ш│стнадцять рок│в я став св│дком жахливо┐ дорожньо┐ пригоди, в
як│й загинуло шестеро людей. Додому йшов, тримаючись за ст│ни будинк│в │
стовбури дерев, а отямився через дек│лька м│сяц│в. Так що я не вод│й. Але
справа не в цьому. Автомоб│ль - це найнебезпечн│ша зброя нашого сусп│льства,
- машини вбивають б│льше людей, н│ж гине на в│йн│. Цього року б│льше 50000
людей загине через них, │ н│хто цього нав│ть не пом│тить.
К.К.: Донедавна ви були футуристом, який н│коли не л│тав на л│таках, не
кажучи вже про косм│чн│ корабл│. Що ж вил│кувало вас в│д ц│║┐ фоб│┐?
Р.Б.: Всього лишень легковик, який ламався чи не у вс│х м│стечках на
нашому шляху, │ його вод│й, який три жахливих дн│ в│з мене через Флориду.
П│сля того, як спустило друге колесо, на мене з│йшло одкровення. З небес
над│ мною я почув гучний виразний голос: "Л│тай, дурню, л│тай!" [См│║ться]
Сорок рок│в я боявся, що б│гатиму по л│таку, волаючи: "Зупин│ть! Випуст│ть
мене!" Але тепер я завжди л│таю. Зручн│ше вс│даюся в кр│сл│ │, час в│д часу
зиркаючи в │люм│натор, ретельно переглядаю часописи.
К.К.: Чи похитнули Стейс│ Кун Сержант Стейс│ Кун разом з оф│цером
Лоренсом Павелом були викрит│ в побитт│ чорношк│рого вод│я Родн│ К│н┤а. пх
судове виправдання викликало расов│ заворушення в 1992 роц│ в Лос-Анджелес│.
│ Марк Фурман Сл│дчий Лос-Анджелесько┐ пол│ц│┐ в справ│ О.Дж.С│мпсона,
в│домий сво┐ми расистськими поглядами. вашу в│ру в представник│в закону?
Р.Б.: Сполучен│ Штати перетворилася на сусп│льство, як я це називаю,
паперових хусточок "Кл│некс" - реакц│я громадськост│, на м│й погляд, це
символ│чна нагода вс│м разом висякатися на пол│ц│ю кра┐ни, поклавши
в│дпов│дальн│сть за под│┐ в Лос-Анджелес│ на вс│х пол│цейських. Звичайно, я
св│домий того, що в пол│цейському управл│нн│ Лос-Анджелеса не все гаразд. З
│ншого боку, трьох мо┐х дочок з┤валтували │ пограбували чорношк│р│, так що я
також упереджений, чи не так? ▓ якби я зм│г знайти тих виродк│в, я б ┐х
повбивав. Я бачив насильство з боку пол│цейських, але я також бачив
насильство проти б│ло┐ людини.
К.К.: Чи обурили вас заворушення, повязан│ з│ справою Родн│ К│н┤а?
Р.Б.: Це було щось б│льше, н│ж обурення - я був страшенно розстро║ний │
страшенно сердитий на мера Лос-Анджелеса Бредл│. Ми з ним приятелювали
десять рок│в, а через п│вгодини п│сля зак│нчення судового зас│дання саме в│н
п│шов на телебачення │, вживаючи жахлив│ слова, оголосив, що в│н обурений.
Ба-бах! - що сталося пот│м, ви зна║те: натовп вийшов на вулицю. ▓ дос│ в
мене не вистача║ духу сказати Тому Бредл│ в обличчя: "Це ти в усьому
винний!"
К.К.: Ви хоч трохи уявляли соб│, що в чорношк│р│й громад│ Лос-Анджелеса
║ ст│льки ненавист│?
Р.Б.: Не думаю, що хтось знав про це.
К.К.: Чи сп│вчува║те ви заколотникам?
Р.Б.: Ан│ск│льки. Чому б я мав ┐м сп│вчувати? Я не п│дтримував жодного
натовпу, н│де │ н│коли. Якби ми не упоралися з цим в Лос-Анджелес│, то
спалахнули б ус│ велик│ м│ста кра┐ни.
К.К.: Якщо Лос-Анджелес - це приклад для Сполучених Штат│в, яке
майбутн║ чека║ │нш│ велик│ м│ста?
Р.Б.: Разом │з в│дновленням │нтересу людства до М│сяця, мо┐м найб│льшим
спод│ванням ║ те, що Лос-Анджелес покаже шлях до в│дбудови вс│м нашим
м│стам. Вони стали некерованими, │ р│вень злочинност│ стр│мко злет│в вверх.
Коли ми зможемо повернути людей у м│сто, р│вень злочинност│ швидко впаде.
К.К.: Як цього досягнути?
Р.Б.: Це зроблять передов│ цив│л│зован│ корпорац│┐ - на таке спроможн│
т│льки вони. Вс│ велик│ торг│вельн│ комплекси були зведен│ акц│онерними
компан│ями. Ми повинн│ перебудувати м│ста з т│║ю ж концептуальною
елегантн│стю, з якою побудован│ велик│ торг│вельн│ комплекси. Ми зможемо
перетворити будь-яку неблагополучну частину м│ста в нову, сповнену життя
громаду.
К.К.: Як ви перекона║те кер│вник│в акц│онерних товариств │ державних
службовц│в, що саме ви зна║те, що робити?
Р.Б.: Вони слухатимуть, бо знають про мо┐ попередн│ досягнення. В
Сан-Д│║го центрально┐ частини м│ста не │снувало, допоки не була реал│зована
моя концепц│я, в│дпов│дно до яко┐, в самому серц│ похмурого району н│чл│жок
був побудований торг│вельний комплекс "Гортон Плаца". ▓з завершенням
буд│вництва життя в Сан-Д│║го в│дновилось. Комплекс став осередком
розкв│таючо┐ громади. А зал для аукц│он│в в елендейл│, побудований за мо║ю
│де║ю 25 рок│в тому, зм│нив центральну частину цього м│ста. Отже, якщо я
проживу ще десять рок│в, - прошу тебе, Господи! - я ще буду десь тут, щоб на
власн│ оч│ побачити численн│ зм│ни в Лос-Анджелес│ й п│дтримати под│бн│
проекти у великих м│стах по вс│й кра┐н│.
К.К.: Ви казали, що хочете впливати на д│тей. Це саме до них ви перш за
все зверта║тесь?
Р.Б.: Мен│ зда║ться, що вс│ д│ти в св│т│ - мо┐ д│ти, а оск│льки я сам
так н│коли │ не подоросл│шав, то вс│ мо┐ книжки автоматично призначен│ для
д│тей.
К.К.: Яким чином ви в│дчува║те св│й на них вплив?
Р.Б.: Доказом цього ║ обоп│льне захоплення │ любов. Почати з того, що
д│ти люблять мене тому, що я пишу опов│дання, в яких говориться про ┐хню
здатн│сть чинити зло. Я - один з небагатьох письменник│в, хто да║ можлив│сть
очиститися у такий спос│б.
К.К.: Ви б могли сказати, що суму║те за дитинством?
Р.Б.: Так. Т│льки дозволиш соб│ почати доросл│шати, потрапля║ш у св│т
повний проблем, як│ год│ розвязати. Пол│тики, фах│вц│ - вс│ вони доросл│, │
напружено намагаються зрозум│ти, чому ж в│ддати перевагу. Так не повинно
бути. Найвизначн│ш│ р│шення виробляються колективною думкою, а нею керу║
бажання або отримати прибуток, або вийти │з справи. Це чудовий стимул, щоб
стрем│ти до досконалост│. З │ншого боку, багатьох бюрократ│в з тих, що
керують м│стами, не сл│д зобовязувати мати прибутки - коли ┐м потр│бно
б│льше грошей, вони просто п│двищують м│сцев│ податки. Якщо хочете щось
зробити, потр│бно звертатися до акц│онерних товариств. Д│сней ║ найкращим
прикладом.
К.К.: Але ж х│ба в│с│мдесят│ роки - десятил│ття скандал│в з обл│гац│ями
на Вол-Стр│т │ банкрутствами банк│в - не утвердили думку, що кер│вники
акц│онерних товариств можуть нав│ть перевершити злод│┐в?
Р.Б.: Я говорю про першокласн│ акц│онерн│ товариства, так│ як IBM,
Apple, AT&T. Якщо акц│онерн│ товариства невдовз│ не переберуть на себе
систему осв│ти, то все ск│нчиться тим, що велик│, заселен│ кольоровими
мешканцями м│ста, оточать маленьк│, заселен│ б│лими вт│качами м│стечка, як│
будуються вже зараз, п│д час нашо┐ розмови. Неможливо засуджувати б│лих за
те, що вони т│кають. Кер│вники м│ст занедбали найголовн│ший чинник нашого
крим│нального середовища - осв│ту. Дитячий садок. Перший клас. Якщо ми зараз
же не впровадимо зм│н, ми вихова║мо чергове покол│ння пустоголових бовдур│в.
Якщо дозволити хлопцям доросл│шати так, як це в│дбува║ться зараз, то,
досягнувши десятир│чного в│ку, вони нудьгуватимуть, кидатимуть навчання,
вживатимуть наркотики, грабуватимуть крамниц│, ┤валтуватимуть - робитимуть
│нш│ "добр│" справи. Наш│ вязниц│ переповнен│ неграмотними, яких колись
зневажила м│ська влада. Вязниц│ мають працювати як початков│ школи, де д│тей
вчать елементарним речам, зам│сть того, щоб витрачати м│льярд долар│в в день
лише на утримання вязн│в за ┤ратами. Уряду сл│д припинити ф│нансувати школи,
допоки т│ не доведуть, що вчать писати │ читати. Сл│д негайно зв│льнити
половину вчител│в. В кра┐н│ надзвичайний стан - не навчаючи д│тей писати │
читати, ми вихову║мо крим│нальну культуру серед вс│х рас │ прошарк│в
сусп│льства. Це тривожить мене найб│льше, бо я не чув, щоб ще хтось, кр│м
мене, говорив про початкову школу - школу, в│д яко┐ залежить наше майбутн║.
Акц│онерн│ товариства, про як│ я згадував, все б│льше │ б│льше переймаються
звязками м│ж спец│ал│зованими │ м│сцевими школами. Пояснити це досить легко
- насправд│, це прояв его┐зму, оск│льки вони мусять дати осв│ту д│тям, котр│
працюватимуть в ┐хн│х компан│ях п│сля зак│нчення школи.
К.К.: Майбутн║, в якому наших д│тей вчать, щоб вони стали корисними
роб│тниками великих компан│й? Схоже на роботизовану расу з якогось
науково-фантастичного опов│дання.
Р.Б.: Ви про те, як змальовують под│бне сусп│льство критикани
японського стилю життя? Слухайте, неможливо обернути по-справжньому розумних
людей на робот│в. Можна зробити робот│в з бовдур│в, але це справедливо щодо
будь якого сусп│льства │ системи. Я не знаю що робити з бовдурами, але ми
мусимо спробувати дати ┐х осв│ту разом з розумними д│тьми. Якщо до другого
класу ви навчите д│тей читати │ писати, то дал│ все п│де саме собою. Для
того, щоб вир│шити проблему вживання наркотик│в, потр│бно починати з самого
початку - з першого класу. Якщо у хлопчика в голов│ ║ т│ цяцьки, що йому
можуть дати книжки, │ ви зац│кавите його науковою фантастикою - вважайте, що
майбутн║ врятоване.
К.К.: Як ви себе почува║те у вашому в│ц│?
Р.Б.: Коли мен│ виповнилося с│мдесят │ я усв│домив, як багато мо┐х
друз│в померли або помирають, я раптом зрозум│в, що саме тепер мен│ потр│бно
працювати якнайб│льше. З того часу я енерг│йно п│двищив свою продуктивн│сть.
Я все ще на плаву, але останн│ дек│лька рок│в були спустошливими через
хвороби │ смерть багатьох мо┐х добрих друз│в. Мене глибоко засмутила втрата
Дж│на Роденбер│ [автор Зоряних подорожей].
К.К.: Наск│льки близькими ви були?
Р.Б.: Дж│н був щирим другом. Ми приятелювали багато рок│в, в│дтод│, як
б│льш н│ж 20 рок│в тому в│н запросив мене писати для Зоряних подорожей. Але
я н│коли не вм│в надавати думкам │нших людей яко┐сь розумно┐ форми.
К.К.: Яка ваша думка щодо заключного ефектного вчинку Роденбер│, коли
НАСА вшанувало його запов│т │ в одному з польот│в розв│яло його прах у
космос│? Вигляда║ спокусливо?
Р.Б.: Це було ц│каво. Колись я планував, щоб м│й прах поклали в
кемпбел│вську бляшанку з-п│д томатного супу-пюре 1962 року американський
художник Енд│ Ворхол (Warhol) серед │нших роб│т виставив зображення бляшанок
томатного супу-пюре компан│┐ Кемпбел. Ця картина стала одним │з символ│в
американського поп-арту., а пот│м закопали на Марс│. [См│║ться] Але останн│м
часом я зрозум│в, що маю досить прихильник│в тут. Отже, я планую побудувати
великий, довгий, плаский надгробок, на якому будуть вир│зьблен│ назви мо┐х
книжок │ багато кульбаб, як данина Кульбабовому вину, - книжц│, яку любить
так багато людей. А в узн│жж│ плити буде напис: "Для кульбаб" - спод│ваюсь,
що люди приноситимуть ┐х, так що навесн│ │ вл│тку буде кв│тувати живе жовте
поле.
К.К.: Чи в│рите ви в Бога?
Р.Б.: Я в│рю разом │ в Дарв│на, │ в Бога. Це однаково. Це все та┐нство.
Подив│ться на всесв│т. В│н був тут завжди. Це абсолютно неймов│рно. Але ж
розм│ри всесв│ту неосяжн│. В│н │сну║ завжди, йому нема║ к│нця. Це
неймов│рно. Ми неймов│рн│. ▓ той факт, що сонце породило планети, що планети
остигли │ п│шов дощ, │ люди вийшли з океану в тваринн│й подоб│. Як мертва
матер│я вир│шила ожити? Просто так сталося. Не │сну║ н│якого пояснення. Не
│сну║ н│яко┐ теор│┐.
К.К.: Це дуже схоже на пропов│дь фундаментал│ста. Ви кажете, що в│рите
в теор│ю Дарв│на, але │нод│ висловлю║тесь, як креац│он│ст Рел│г│йне вчення
про божественне створення св│ту. .
Р.Б.: Або, як по║днання обох. Тому що н│хто не зна║. Наука │ рел│г│я
повинн│ йти поруч з та┐нством, тому що │сну║ певна межа, за якою ви кажете:
"В│дпов│дей не │сну║." Чому сонце горить? Нев│домо. Воно просто горить - ось
│ вся в│дпов│дь. Чому були створен│ планети? Нев│домо. Так сталося. Як на
Земл│ виникло життя? Нев│домо. Просто так сталося. Ви визна║те це, як вчений
│ як рел│г│йний пропов│дник. Вчений може навчити як вижити, вивчаючи
побудову │ роботу т│ла, природу хвороби, як л│куватися │ як подовжити життя.
Пропов│дник при цьому скаже: "Не забувай про те, що ти живий". Просто про
сам факт, про красу того, як ти щоранку вста║ш, спогляда║ш вран│шню зорю,
або рясний дощ, чи ще щось, │ кажеш: "Чудово". Просто чудово. Теор│я Дарв│на
не може бути доведена - це теор│я. Нам зда║ться, що вона │стинна.
К.К.: Як по-вашому, вона д│йсно │стинна?
Р.Б.: Це н│кому нев│домо. Я не в стан│ оц│нити ┐┐. Розум│║те, це лише
теор│я.
К.К.: Чи ходите ви в церкву?
Р.Б.: Н│. Я не в│рю в людинопод│бного Бога.
К.К.: Як ви вважа║те, наш│ душ│ живуть дал│, чи ми переста║мо │снувати
п│сля смерт│?
Р.Б.: Я маю чотирьох дочок │ в│с│м онук│в. Моя душа житиме в них. Це │
║ безсмертя. Це ║дине безсмертя, яке мене турбу║.
й Bradbury, Ray. 1996, Playboy, No 5.
й Сн│гур, Серг│й. 2001, переклад (з незначними скороченнями).
hopeodessa@farlep.net