яко┐-небудь камери кримiнальних. Пiсля знано┐ психiчно┐ й полiтично┐ обробки образ "троцькiста", тобто кожного полiтичного, в очах такого хлопчини (та й хiба тiльки такого!) був неабияким страхiттям. Адже ┐х виховувано в слiпiй i пекельнiй зненавистi до тих "троцькiстiв", i цю зненависть вони належно виявляли де тiльки могли. То ж перспектива опинитися серед "троцькiстiв" вiч-на-вiч, та ще одному-однiсiнькому, та ще проти велико┐ ┐х кiлькостi, пiсля того як кримiнальнi так часто й так багато заливали ┐м за шкiру сала по тюрмах i таборах, була мало при║мною. За мораллю й за законами кримiнальних за все мусить бути тяжка вiдплата. Око за око. Це знали тюремники й саме тому вирiшили застосувати до цього, очевидно, упертого правопорушника й не дуже просякненого пi║тетом до тюремно┐ держави (якщо судити з тi║┐ лайки, якою хлопчина частував сво┐х носi┐в) хлопчини ту саму методу, що ┐┐ застосовано колись ще в часи бiблiйнi до тих знаних отрокiв. Так випробовують грiшних i праведних споконвiку. Але ефект з цього всього вийшов зовсiм несподiваний. Власне, страшний кримiнальник виявився великим праведником, лише не по вiдношенню до тих, хто покрутив йому душу. Перший час хлопчина сидiв у кутку й вовкувате та не знати як вороже оглядав клiтку з "троцькiстськими" левами. Та потрохи ворожiсть i переляк поступилися мiсцем такiй же несамовитiй цiкавостi. Бувши вiд природи допитливим i романтичним, хлопчина побачив неймовiрнi речi. Вiн побачив, як i чим живуть всi тi жахливi "троцькiсти"С- почув чудеснi "романи" (неодмiнно з наголосом на першому складi за блатним синтаксисом) - прекраснi й захоплюючi повiстi, яких вiн зроду не чув. Почув цiкавi лекцi┐. Побачив всi види тюремного мистецтва. Особливо його скорило малювання, та ще в процесi роботи славного академiка, професора цi║┐ штуки i... уявiть собi, "теж троцькiста"! Хлопчина пильно придивлявся до всього сво┐ми великими синiми очима й мовчав, щось шалено обертав пiд черепною покришкою. Ще трохи -й хлопчина роздобув собi галошу, нишком натирав ┐┐ об стiну, нагострив приколку (зовсiм так, як у професора) й, сидячи в куточку за парашею, цiлiсiнькi години щось уперто шкiцував, пробував. Було зворушливо спостерiгати це вовченя. Потрохи-трохи вовча травма зiйшла й хлопець вклинився всi║ю душею в життя страшних "троцькiстiв". Без сумнiву, для нього почалася зовсiм нова ера. Все, що чув, вiн вбирав у себе, як губка воду, й, сам того не помiчаючи, все бiльше й бiльше потрапляв у полон. Вже на третiй день хлопчисько прийшов до гурту, де Андрiй iз штурманом грали в шахи й мугикали пiснi, й сiв бiля них. Мабуть, орел на штурманових грудях був тi║ю останньою романтичною деталлю, що остаточно полонила хлопця. Помiтивши, як хлопчина розгляда║ його груди, штурман знiчев'я спитав, як його звуть. Хлопця звали Сашко. - Ну так от, Сашко! Не сиди там за парашею, бо замокнеш, як стонiжка, а переходь до нас, сiдай ось тут. Добре? Вiд того моменту Сашко вже не сидiв за парашею. Вiн зайняв мiсце бiля хлопцiв i зробився ┐хнiм джурою. I був Сашко з бiса здiбний i жаднючий на все. Вiн все хотiв знати, всьому хотiв учитися, нагадуючи голодного, що напався на силу-силенну ┐жi, ризикуючи собi пошкодити. Коли його питали про минуле, вiн нiяковiв i нiчого не хотiв розповiдати. Вiн був скритний, як i всi тi юнi душi, що передчасно хлиснули з гiрко┐ чашi злочинства й упослiдження, але не встигли ще втратити iскри, що ┐┐ заронила в дитячу душу мати, - iскри якогось розумiння добра й зла. Сашко мав п'ятнадцять рокiв - вiк, коли саме починають виростати крила в тих, хто ма║ душу, здiбну тi крила мати. Сашко мав таку душу. Часто Сашко сидiв i довго нерухомо спостерiгав камеру, а тодi зiтхав i мовчки хитав головою... - Що? - питав у нього котрийсь. - А я думав, - хитав головою Сашко, - а я думав... Що саме вiн думав, у нього не допитувались, бо було ясно, що саме вiн думав перед тим, як його вкидали в цю камеру. На одного полiтичного ставало бiльше. Без сумнiву... I то справжнього полiтичного, а не такого собi... Андрiй у вирi камерно┐ одiссе┐ почав був уже забувати за свою справу, за всi сво┐ болi й тривоги. Не те, щоб людина дурнiла, не те, щоб нерви тупiли, нi, просто людина за безлiччю "важливих" справ не мала часу, а тим часом в душу закрадалася фiкцiя й помалу там мiцно отаборювалась - фiкцiя про те, що, "може, щось сталося" й вже все скiнчилося. Одного дня вiдчиняться дверi й це все пiде додому. А те, що було, - то лиш тяжкий i поганий кошмар. Андрiй мав експансивну душу й вроджену здiбнiсть захоплюватися творчою працею, яка б вона не була. Чи вiн проектував лiтаки колись, чи робив з пластмаси люльки тепер, вiн переживав те саме. Задумавши зробити яку-небудь надзвичайну люльку, вiн втрачав спокiй, переживав, полюючи за шматочком цеглини, шукаючи кiсточку з курячого крила, збираючи все потрiбне, а тим часом виношуючи свою надзвичайну люльку в душi. Вiн уявляв, яка то вона буде чудесна - вiн зробить голiвку дiвчини, вiн коси ┐┐ покладе ось так, зробить гарний нiс i брови... I вiн зовсiм не буде курити з тiй люльки, а, скажiмо, подару║ штурмановi. I цiкавила його не так сама люлька, як процес ┐┐ творення. I вже перед такою люлькою не було важним все iнше. Або зробити партiю шахiв! Або вивчити нову пiсню!.. Може, тому все iнше - вся його справа - якось стушувалося, вкрилося серпанком нереальностi й помалу почало забуватися. Далебi, забуватися. Як i його забули всi. Людина нiби потонула й потрапила в iнше царство. VI Однi║┐ ночi Андрi║вi приснився дивний сон: ...Пурпуром i мiддю погорiла зоря. На вiтер. Нi, то загравами пожеж взялося небо й мерехкотить, немов сяйво пiвнiчне, то спалаху║, то пригаса║. Це нiби далека заполярна Колима -i... це нiби його рiдне мiсто, це Харкiв, i Ки┐в, i сонячна Одеса з кораблями на рейдi... Скажений вiтер, вогненний смерч свистить над усiм, в несамовитих вибухах розколю║ться й осипа║ться обрiй - осипа║ться вогнями ракет, шрапнеллю набо┐в, клекотить i захлина║ться кулеметним рокотом, стугонить громом далекого й близького бою. Земля горить у вогнi повстання! Його земля горить у вогнi повстання... Вони вирвались i вони йдуть!.. Незчисленна сила й сила людей. Вiд сонячно┐ Одеси до далеко┐ заполярно┐ каторги бушу║ смерч. Вiтер носить скривавлене лахмiття, недопалене в "Гелiосах" тюрем i казематiв, розрива║ полотна прапорiв з напнутого на дрюччя якогось ганчiр'я, мета║ в диму шматки "Марсель║зи" (як колись!! як давно колись!) i слова ще якихось божевiльних пiсень... Вони йдуть. Вони вивертають i громадять лiхтарi, й телеграфнi стовпи, i тумби, i брили ру┐н, i залiзнi брами, i покрученi грати - навертають них страшнi барикади середi охоплених полум'ям мiст. Вони захлинаються вiд диму i помсти... Ось вони йдуть бруком великого мiста... Дванадцята камера вiдбива║ тяжкий, зловiсний крок... I даремно мечеться начальник тюрми, кричучи несамовито: - Заключонни║!.. Садiтесь!!" - Вiн замовка║, затоптаний. Вiн щеза║ в клекотi бою, що все нароста║. Дванадцята камера кроку║ в зловiсному мовчаннi... А за ними - маси, маси... Нiхто не вiдста║. Нiхто не смi║ вiдставати!." Туди, туди, вперед! Швидше! Швидше!.. Вони бiжать... Вони громадяться бiля грандiозно┐ цитаделi, виповзають, як хмари грозовi, - ┐х сила-силенна - заплаканi, охопленi психозом безоглядно┐ помсти й нищення, слабi, кволi, прокаженi, несамовитi люди. Вони ┐┐ облягли й чекають... В небi лiтають чорнi, зловiснi птахи... "Там, там забарикадувалися всi, що обернули цей свiт у юдоль слiз i страждання". Це остання й це неприступна фортеця... Це нiби Дворець Сов║тiв, виведений, як вавiлонська вежа, до самiсiньких хмар i навколо цi║┐ апокалiптично┐ споруди гойда║ться море тих, що встали з сибiрських кар'║рiв, з усiх тюрем, з заполярно┐ тундри, з пiскiв Казахстану, з усiх кiнцiв неосяжно┐ землi концентракiв... Це буде остання, це буде рiшальна велика битва!.. Але ж вони -тiльки хаос, тiльки хаос... Де ж Месiя!? Де ┐хнiй Месiя?I Ось розкололося небо, повергаючи всiх у розпач i жах. Ось розверзаються мури i на них хлинуть люди в бiлих халатах... Де ж Месiя?! Де ж ┐хнiй Месiя?! I тодi десь пiдводиться штурман. Мовчазний i понурий. В зловiсних вiдблисках пожеж. Вiн вироста║, як легендарний Ахiлл. Овiяний всiма вiтрами, обсмалений порохом, розхристаний i простоволосий, голий до пояса, з чорним орлом на моряцьких грудях. Вiн пiдносить руки до самого неба, потряса║ ними i кричить iз сарказмом шалений, несамовитий клич: -О, аве, Цезар! Морiтурi те салютант!! I гойднулася земля вiд реву i реготу, вiд крику i тупоту, взялася вогнем i димом розiллялася смерчем велико┐ битви... . . . . . . Опалове небо наляга║ на землю, i мерехтять мовчазнi молонь┐. I сто┐ть безмежний плач над ру┐ною, i сто┐ть сморiд, i сто┐ть чад. Вiн - Андрiй - лежить серед хаосу згромаджених тiл, стиска║ гарячий скорострiл i не може пiдвестись: ┐х переможено. Все обернулося в прах. Купи ганчiр'я i людських кiнцiвок застелили землю до самого обрiю й лежать пiд опаловим небом. Хтось ходить по тiм гробовищi й плаче. Це мати, це його мати... Але то не мати! пх багато. Вони ходять в бiлих халатах, пiдводять мертвих ударом ноги й зганяють усiх назад, назад до спецкорпусу. Ось нахиля║ться якась жiнка i каже: "Ага! Ти ще у нас заплачеш!" i розсипа║ться несамовитою лайкою. Це Неча║ва. Андрiй придивля║ться до вогненногриво┐ фурi┐ i раптом бачить, що це не Неча║ва. Це Катерина! В унiформi сержанта НКВД, гнiвна й пломенiюча, перед ним сто┐ть Катерина! Опалове небо, заткане чадом, над ру┐нами рiдного мiста i Катерина в проклятiй унiформi. Вона суворо простяга║ руку й каже "Давай iди". Тодi Андрiй закипа║ гнiвом, закипа║ жалем, закипа║ розпачем i хоче ┐┐ вбити. Зцiплю║ зуби й пiдносить свiй гарячий скорострiл... I бачить перед собою очi, повнi великих слiз. Андрiй шалено тисне на гашетку, але скорострiл не стрiля║. Вiн хапа║ться, спiшить, а очi, повнi слiз, мерехтять перед ним, i вiн вiдчува║, як його горло теж налива║ться слiзьми. Вiн квапиться, але скорострiл не стрiля║. Тодi вiн несамовито хапа║ за цiвку й, думаючи про братiв, заплющу║ очi й розмаху║ться з усi║┐ сили... . . . . . . Звалище тiл застила║ все навколо. Андрiй тре очi й з жалем роззира║ться, де ж вона! Де ж вона?! "Катерино!"- каже вiн з жалем, весь облитий холодним потом. Вiн не жалi║, що вiн ┐┐ вбив, вiн жалi║, що вона стала такою. Але де ж вона? Звалище таке неймовiрне, що годi щось в нiм розiбрати. Люди лежать, як бревеняки, переплутавшись голими ногами й руками. Посинiлi обличчя задертi вгору й роти ┐хнi широко пороззявлюванi. Iншi тримають в ротi пальцi чужо┐ ноги або лiкоть чужо┐ руки, ось лежать в скрючених позах, переплутавшись в смертельнiй схватцi, -голова одного потрапила межи ноги другого. Пiт вилиску║ на мертво-блiдих i посинiлих обличчях, на голих плечах, на пальцях рук. Яке жахливе звалище! Андрiй зводиться й сiда║, прийнявши з себе чи┐сь ноги, - шука║ очима скорострiла. Скорострiла вiн не знаходить, але бачить, як насупроти нього зводиться труп, обпира║ться об мур спиною й, широко вiдкривши рота, харчить, кашля║, потiм вийма║ рукою одне око, крутить його перед лицем, обтира║ ганчiркою й знову вклада║ на мiсце... У Андрiя волосся ворушиться на головi. - Агов! Що ти робиш?! - каже вiн до мерця. Мрець мовчить. I раптом вiн помiча║, що всi мертвi починають дихати, ворушаться, опалове небо, сморiд i чад над людським звалищем гойдаються. Поволi з того всього виплива║ електична лампка в стелi... Тьфу, будь ти прокляте! Андрiй уперто хапа║ться очима за лампочку, боючись, що вона зникне, ця лампочка, ця межа мiж тяжким сном i дiйснiстю. Нарештi оговту║ться й глибоко зiтха║. Зiтха║ з жалем - це камера. Це сонна камера ч. I2. "Валет в замок" поламався, i люди лежать, як трупи на побойовищi. "Значить, люди в бiлих халатах стягли-таки знову всiх до камери", - дума║ вiн iронiчно, а перед ним сидить дiдусь на прiзвище Мороз i поправля║ сво║ штучне око. В нього, пак, штучне, скляне око. Вправивши його остаточно. Мороз поморгав вiком здорового ока й загнусавив: -Старосто! Старосто! Валет поламався... Андрi║вi налягло щось на душу. Звичайно, вiн нi в якi сни не вiрив, але щось противно ссало пiд серцем. Який паскудний сон! Такий геро┐чний на початку i такий паскудний в кiнцi. Зiтхнувши, Андрiй вклинився в направлений "валет" i намагався заснути. Але до ранку не зiмкнув уже очей. Все думав з тривогою про Катерину. Бачив ┐┐ портупею, бачив ┐┐ очi, повнi слiз, бачив, як вiн люто замахнув скорострiлом, вхопивши його за цiвку... I серце гнiтило якесь тяжке передчуття... Пiсля обiду, як Андрiй сидiв i печально формував люльку з червоно┐ пластмаси, .любовно вигладжуючи пальцями нiжну дiвочу голiвку тi║┐ люльки, до камери зайшов наглядач i сказав - "На Чи". В першiй половинi йшла перекличка, а Андрiй поклав дiвочу голiвку в головах свого лiгва й почав збиратися. Вiн знав, що то по нього. Зiбравшись, - взявши торбиночку з пайкою в руки, вийшов iз сво║┐ камери й сказав "Чумак". - Давай без вещей. Андрiй кинув торбиночку назад Миколi й пiшов. Його поведено не на двiр, як вiн сподiвався, не до "Чорного ворона", а чомусь в трiйники. Вiн вже думав, що його вкидають в iншу камеру. Може, в одиночку? А може, навiть... в камеру смертникiв? Але ще нiби зарано. Проте все можливе. Але його вкинуто нi в одиночку, нi в камеру смертникiв. Його приведено на другий поверх трiйникового вiддiлу i там заведено в якусь камеру. В камерi було порожньо, лише стояв стiл, а за столом - сидiв його слiдчий Донець. Вiн листав якусь товсту течку, пильно читаючи. - Сiдайте, - показав Донець на стiлець бiля столу. Андрiй сiв "по формi". - Можете сидiти вiльно, - кинув Донець недбало й листав далi течку. Був вiн уже не в цивiльному, а в унiформi майора НКВД, яка йому була до лиця, - був грiзний, суворий i... могутнiй. Так, могутнiй i гарний, вражий син. Андрiй дивився на нього й думав про сон, про жахливий штурм, де вони таких несамовито убивали. Нарештi Донець перестав листати течку й одсунув ┐┐ геть, навiть не закривши, аж майже до самiсiнького Андрi║вого обличчя недбало... - Ну-с. Чи ви не забули про нашу умову? Андрiй пiдвiв брови запитливо - "? " - Гм... Бачу, забули. А про те, що ми будемо жити мирно? - А-а... То залежить вiд вас. - Гм. Ви, я бачу, втрача║те дедалi бiльше здiбнiсть мислити логiчно. Та ж не я "ворог народу", а ви, не я мушу признаватися, нарештi, а ви. Андрiй промовчав. Донець пильно вивчав його обличчя. - Гм. Ви, я бачу, танете, як вiск. I ще вам мало? Андрiй мовчав. Зайшла довга павза, пiд час яко┐ Донець пильно вдивлявся в його обличчя. Шукав, очевидно, чи дуже надщерблена вже його воля, мружачи очi, стежив за кожним м'язком. Оглядини, видно, не дали бажаних результатiв. Проте Донець скривився насмiшкувато: - Ви давно дивилися на себе в люстро? - Щодня. - Овва?! I то де ж? -В шибу. - А-а... Ну i як? - Нiчого. Для такого "курорту" добре. - Гм. Шкода менi вас. З доброго матерiалу вас склепано, та тiльки ж... Знову зайшла довга павза. Донець закурив i запропонував папiросу Андрi║вi. Андрiй вiдмовився, знаючи рiзнi фокуси слiдчих з папiросами, хоч курити хотiлося смертельно. - Якщо дозволите, я закурю свою. Слiдчий згодився кивком голови, навiть не звернувши уваги на вiдмову закурити його цигарку. - Ну-с, давненько ми з вами бачились. Ви вже думали, що про вас забули? - Думав, що забули, - зiтхнув Андрiй iронiчно. - От бачите, а воно нi. Тут не забувають нi про кого. - Часом як. Там сидять люди по два роки, не викликуванi нi разу. - Ви за них не турбуйтесь. "Хазя┐н зна║, що кобилi робить". Ви зна║те цю приказку? - "Кобила" теж зна║, але що з того, як та "кобила" здиха║ вже. - Нiчого, для того ┐┐ сюди вкинено. Ви зрозумiли? - Вповнi. - Ото ж. Ну-с... Ви мали багато часу думати - i що ж ви надумали? Андрiй не знайшовся, що сказати, хотiв сказати щось у┐дливе, але не знайшов потрiбних слiв, мовчав. - Ну, ну, що ж ви надумали? - Нiчого, - зiтхнув Андрiй. - За весь час?! - За весь час. - Овва! То так ви й за сто рокiв нiчого не надума║те. - Можливо. - Гм. Ну що ж. Будемо судити так. Тут ось, - кивнув головою на течку, - досить матер'ялiв, щоб вас судити без ваших свiдчень. I буде тим гiрше для вас. Андрi║ве око впало на папiр розкрито┐ течки й серце йому тьохнуло. Щось видалася знайоме, почерк знайомий. Донець удавав, що не помiча║, куди Андрiй дивиться, а Андрiй, теж маскуючись в байдужiсть, непомiтно тягся очима до паперу. Вiн погано чув, що говорить слiдчий, так йому закалатало серце. - I буде тим гiрше для вас, - провадив сво║ слiдчий. - Судитимемо, як злiсного, непримиренного ворога. Ви зна║те слова Горького? Зна║те? - Ах, знаю, знаю... Це так часто повторю║ться, що вже зда║ться, нiби Горький бiльше нiчого й не написав. Це Андрiй випалив з нудьгою, а тим часом тягся очима до течки. На сентенцiю про Горького Донець не вiдповiв, лише зсунув брови, повторюючи свою фразу: "I буде тим гiрше для вас !.." Мовчанка. - Чи, може, ви вважа║те, що ваша справа кiнчена? Може, ви пiдпишете "двохсотку"? - Давайте, - промовив Андрiй байдуже й тихо. Слiдчий злiсно засмiявся, витяг якийсь папiрець i пiдсунув Андрi║вi. Андрiй прочитав: "Протокол про закiнчення слiдства". I далi "На пiдставi статтi 200-┐ я (пропуск для iм'я та прiзвища), ознайомившись з дiлом, вважаю слiдство за закiнчене й бiльше нiчого не маю додати". - Добре, -сказав Андрiй i простяг руку. - Дайте менi "дiло". - Для чого?! - здивувався слiдчий. -Тут ось написано - "ознайомившись з "дiлом". Слiдчий зареготався. Смiявся несамовито. А тодi урвав, визвiрився й процiдив крiзь зуби: - Не вдавай з себе розумнiшого за московського архi║рея. - I вихопив папiрець з рук. - Ти хочеш легко вiдбути - "двохсотку" йому. Нi, брат, постривай. Ще поки дiйде до "двохсотки", в тебе волосся вилiзе на головi. - I знову смiявся: - "Дiло" йому подавай! Чи ви бачили? Ха-ха-ха! У нас, брат, дiло не для того, щоб ти читав, а щоб ти писав! Ясно? А читати буде трибунал. Це його прерогатива. Андрiй примружився й дивився на слiдчого презирливо, нарештi процiдив: - Я й читати не стану цi║┐ купи шпаргалля. Це не "дiло", а купа смiття. Приведiть його ранiше до порядку... Слiдчий перестав смiятись: - Галло! Ви не забувайтесь, де ви ║ i хто перед вами! -- а тодi, карбуючи долонею поволi кожне слово: - Даю вам для роздуми на цей раз небагато часу. Дуже небагато часу. Серг║║в - то був всього тiльки хлопчак. Щойно тепер ви побачите, що то таке - слiдство! Ясно? - i збавив тон до тихого, ║хидного, глумливого: - Коли б ви знали, що в цiм "дiлi" - ви б на колiнах поповзли. I не корчили б з себе героя. Ви б зрозумiли, що тут ║ повна пiдстава вас роздушити, як... як... як... В цей час увiйшов вартовий i щось муркнув, слiдчий схопився й вийшов, вартовий за ним теж вийшов. Як прихилилися дверi, Андрiй шарпнувся до розкритого "дiла" - i враз його наче хто довбнею стукнув - перед ним був аркуш паперу, записаний дрiбним жiночим почерком, знайомим почерком... Катерина! Пiд самим низом стояв виразний пiдпис - "Катерина Бойко". Зда║ться, перед тим написано - "Секретар Н-ського райвiддiлу НКВД", зда║ться. Андрiй шарпнувся оком вгору, а тодi перелистав - ┐х було кiлька, таких аркушiв. На першому стояло: "В справi громадянина Чумака Андрiя" i ще щось. В очах Андрi║вi все стрибало, серце калатало шалено, i вiн не мiг опанувати себе, хотiв прочитати щось i не мiг, страшенно квапився, в вiччю рябiло. Вiн з одча║м опустив пiднятi сторiнки й уперся хоробливим зором у пiдпис - "Катерина Бойко". А нижче другою рукою було пiдписано: "Начальник Н-ського райвiддiлу НКВД, майор О. Сафигiн". I ще щось... Це тривало мить, блискавичну мить. За дверима почулися кроки й Андрiй вiдслонився вiд столу. У вiччю крутився пiдпис "Катерина Бойко". Такий знайомий пiдпис, такий знайомий почерк! I, зда║ться, перед тим "Секретар райвiддiлу НКВД". Зда║ться. Тiльки тепер Андрiй збагнув, що не роздивився, як не роздивився, якою саме рукою написано на самiм початку "В справi громадянина Андрiя Чумака". Вiн би хотiв, щоб не тi║ю! Все-таки якась щiлина для серця. Але, зда║ться, тi║ю ж. А може, не тi║ю. Лише однаковими чорнилами. Нi, не тi║ю! Ах, чом вiн не роздивився! Так от чому такий певний Сафигiн! От що вiн мав на увазi й тодi показував!.. За стiл зайшов Донець i, хитро мружачись, сiв i наставився на Андрiя. Зда║ться, дивився й намагався вгадати "Читав чи не читав?" "Читав," - зробив висновок i тонко посмiхався. - Ну, як? - запитав Донець Андрiя. - Що ви скажете на мо┐ останнi слова? В горлi Андрi║вi пересохло. Вiн нiчого не мiг вимовити та й не хотiв говорити, щоб не зрадити свого хвилювання. Донець стукав задумливо олiвцем по столу, а Андрiй помалу приходив до пам'ятi. - Слухайте, - видавив Андрiй хрипко, намагаючись бути цiлком байдужим: - Я пiдпишу "двохсотку", лиш дайте на пiдставi закону ознайомитися з "Дiлом". Донець нiчого не вiдповiв, склав, позiхаючи, "дiло" й засунув його в портфель. Одягнув шинелю, що висiла на бильцi стiльця. Застебнувся на всi гаплички, а вже надягаючи рукавички, кинув недбало: - Встигнете. Для того щоб вам ознайомитися з дiлом, треба жити зi мною в дружбi. Ясно? Ось над цим ви й подумайте. Ну-с, - затримався слiдчий на хвильку в дверях. - Ви зараз пiдете до камери. Але не надовго. Чу║те? Н е н а д о в г о. Думайте i добре думайте. I пам'ятайте - чим ви будете упертiшi, тим гiрше буде для вас. Адь║... Гм, вам, зда║ться, там добре сидиться i нiколи думати? - додав вiн iронiчно, - ножики та люлечки робите... Ха-ха-ха... Ну, робiть, робiть... На свою бiду... I щез. Увiйшло дво║ вартових i забрали Андрiя. Останнiх слiв слiдчого вiн так i не чув до пуття. Ах, що б вiн дав, щоб ще хоч кра║чком ока побачити те "Дiло". Хоч тi аркушi самi! Ще раз роздивитися той пiдпис - "Катерина Бойко". "Катерина Бойко!" "Так от до чого був той сон!" В камерi Андрiй лежав цiлими годинами й все те саме повертав у'мiзку - "Так от до чого був той сон!" - "Катерина Бойко!" Та все не мiг прийти до пам'ятi. I помалу в нiм пiдiймалася божевiльна хвиля. Повертаючись знов i знов до того iменi, вiн дедалi бiльше починав несамовитiтити. I по крихтi, по цеглиночцi, по краплi в ньому наростав i оформлювався дикий план. Дикий. Але конечний, неминучий, коли йшлося про свою честь i про честь братiв, про матiр, про сестру, про всiх оцих, що в камерi, в тюрмi, в усiх тюрмах. Вiн все питав себе, чи ма║ вiн право, i вiдповiдав, зцiплюючи зуби: "Так!" Вiн вирiшив ┐┐ завербувати. Завербувати. Це найвiрнiший спосiб паралiзувати... провокатора. Боже, як те слово може повертатися в мiзку! Вiн його поверта║ крiзь пекучi сльози - "провокатора". Це Катерина? Це про Катерину?! Господи! Але вiн зцiплю║ зуби й iде далi, розробляючи дикий план. Завербувати, вкинути в от таке пекло та й хай тодi "пише", i хай тодi оцiнить, що таке дружба, що таке страждання, хай тодi зiйде кров'ю, й сльозами, й пекельним криком розпачу й каяття. Нехай!.. Хвилi Ворскли, й мiсячнi ночi, i мрi┐, й акорди Бетховена заливають душу всумiш iз сльозами, i вiн геть руйну║ весь свiй несамовитий план... Але згаду║ про братiв i знову по цеглинi збира║ той план, уперто, понуро. По цеглинi вiн склада║ться все чiткiший, все логiчнiший, все викiнченiший. Диявольський план. Але вiрний. кдино вiрний. З провокатором, як з провокатором, - найкраще його паралiзувати - це переставити з однi║┐ площини в другу, вирiвняти шанси, обтяти йому крила й пiдставити його пiд iспит, якого вiн не витрима║ й злама║ться - i сам все почне заперечувати або скона║ геть. Туди йому й дорога... Час летить, але Андрiй його не вiдчува║. Вiн "дума║". Слiдчий радив думати, i от вiн дума║. Втратив апетит i сон. "Дума║". Закинув сво┐ лекцi┐ й дiвочу голiвку геть, не гра║ в шахи, не чу║ розмов - кипить серцем, аж-но воно йому почина║ болiти, немов напухло, й дума║. Так мина║ день i другий, i вiн уже не кипить серцем, вiн понуро й методично розробля║ план. I той план вже оформився, лиш, не кваплячись, вiн переробля║ деякi деталi в ньому. I вiн його здiйснить у першу ж зустрiч iз сво┐ми варварами. Вiн складе свiдчення, ║дине сво║ свiдчення, пiсля якого... I вiн вже злобно смiявся. "Пише". От подивимось. Вiн все наново проаналiзовував, як могло потрапити Катеринине iм'я пiд тi шпаргали, й доходив висновку знов i знов, що воно потрапило туди з добро┐ волi й охоти, коли пiд ним сто┐ть ще й пiдпис начальника райвiддiлу, того делiкатного аматора мисливства Сафигiна. Андрi║вим настро║м особливо переймався Сашко. Вiн був теж понурий. Другого дня увечерi вони лежали з Миколою й штурманом бiля сво║┐ стiни, i Микола задихався вiд браку повiтря. Надворi вже було холодно, й вiкна весь час були зачиненi, бо тi, що пiд ними лежали, вважали тi вiкна сво║ю власнiстю й не зважали нi на чи┐ благання, щоб вiдчинити вiкна й впустити повiтря. З них самих буде цiлком досить того повiтря, що просотувалось крiзь щiлини й спадало ┐м на голови струмками, але деякi й тi щiлини намагалися позатикати - "холодно", а вiдiйти вiд вiкна на час, поки провiтриться камера, вони не хотiли. Насупроти сидiв Iщук i вважав вiкно за таку ж свою власнiсть, як i тридцять сантиметрiв одмiряно┐ йому пiдлоги. Задихаючись, Микола просив вiдчинити вiкно. Де там. Компанiя бiля протилежно┐ стiни не хотiла про те й чути. Тодi Микола запропонував помiнятися мiсцями. Знову спротив, бо ж вiкна дуже вигiднi тим, що на них можна класти в грати речi, чiпляти торбинки й торби, ставити кухлики. На причину, що Микола ма║ хоре горло, нiхто не звертав нiяко┐ уваги, а Iщук, той загигикав саркастично: "Як ти хворий, то не сiдай в тюрму". "Ще вiд повiтря нiхто не вмер, а вiд великого розуму... ги, iнтелiгент!" - Слухайте, Миколо Володимировичу, - озвався Сашко понуро. - Кого ви просите? Ви попросiть мене. По тих словах взяв чийсь черевик i спокiйно та з усього плеча запустив ним в шибу вiкна. Шиба розсипалася на скалки, i в камеру бурхнуло колюче, свiже повiтря. Зчинився галас, хтось репетував про карцер, Iщук i Петров зiбралися бiгти до наглядача, шипiли, захлиналися погрозами, тодi Сашко, лежучи, промовив печально й спокiйно, так само, як спокiйно запустив черевика: - В карцерi сидiтиму я. Але ви там запам'ятайте добре, в якому кутку сто┐ть параша! - викликавши тим смiх в Андрiя й штурмана. Iщук роздумав бiгти до наглядача, доктор Петров теж зупинився на пiвдорозi i вся буря уляглась. Гловацький же й iншi тiшились i благословляли Сашкову голову, але не так за повiтря, як за те, що Сашко так багато наробив скалок зi скла i таких гарних, - ними чудово можна голитися. Це ж цiла купа прекрасних бритв! Вони ┐х визбирували й ховали по щiлинах та по кутках "про запас". Одначе дiра в вiкнi якимось чудом заросла скоро ганчiр'ям та торбами, й повiтря знову не поступало. Нi, з цими "громадянами" дати раду неможливо. Тут Андрiй згадав про "президiю"... Встав, узяв торбиночку, взяв Миколинi речi: - Пiшли! Штурман, вгадавши Андрi┐в намiр, теж звiвся. Звiвся й Сашко, як вiрний джура. I вони пiшли. Пiшли в другу камеру, переступаючи через людськi тiла. Прийшли до "президi┐", вибираючи найзручнiше мiсце, де було б найбiльше свiжого повiтря. Ось тут, бiля вiкна. В "президi┐" зчинився галас. "Комiтет не журись" - славний Хорошун, некоронований король камери, голова "президi┐" - вибухнув, як вулкан, а за ним всi його "корiшки". Але на них нiхто з чотирьох не звернув уваги. Микола був почав говорити, Сашко закипiв, але ┐х зупинив штурман - "Сашку, Миколо, покиньте, заждiть-но". Вiн вибрав мiсце - ось тут, о. Ану чи┐ це речi - здай вправо. Нiхто не рушився, лише стояв галас. Штурман випростався, сапнув повiтря на всi сво┐ широченнi грудища, помовчав, а тодi промовив тихим голосом: - Ану здай направо! "Кровавая пiща" мав занадто грiзну моряцьку славу, щоб слова лишились без вислiду - пiдкоряючись тому тихому голосовi, ближчi хутенько здали вправо, i хлопцi, посмiхаючись поклали сво┐ манатки на пiдлогу бiля вiкна, не звертаючи уваги, що на них ззаду насiда║ Хорошун з компанi║ю. - "Ех, що там! - кричав Хорошун вже. - В морду! В морду ┐х! Дайош! Ану, братва! Ех!.." Тут штурман обернувся лицем до отамана й, не моргаючи оком, помалу почав насуватися на нього голими грудима з чорним орлом, а до друзiв кивнув коротко: "Лежiть, хлопцi. Я от зараз з ним поговорю". Сашко дивився захоплено на штурмана i аж тремтiв увесь, як живе срiбло, вiд войовничого азарту, але наказ ║ наказ. Андрi║вi було дуже цiкаво, як штурман "говоритиме" з "Комiтетом не журись". Хорошун поперхнувся на пiвсловi й втратив чомусь охоту "говорити". Вiн вiдступав задки перед чорним орлом, а штурман мовчки ним насувався. Задкуючи, Хорошун дiйшов до свого мiсця. - Сiдай, - запропонував штурман чемно. Хорошун покiрно сiв. Штурман подивився ще якусь мить на нього згори й вернувся до хлопцiв. Дискусiю було вичерпано без зайвих слiв. Сашко, наслiдуючи штурмана, пiдiйшов до чекiста, оглянув його з безподiбним презирством i теж мовчки вернувся до компанi┐. Сидите тут, як пани, а люди душаться, - промовив штурман примирливо до сусiд, зручно вкладаючись. Нiхто вже йому не перечив. Симпатi┐ всi║┐ камери були по йому боцi, бо досi "диктатура" Хорошуна не одному давалась взнаки, i нiхто з ним не встрявав у "дискусiю", якщо не хотiв, щоб йому було звернуто щелепу. Камерi цей епiзод рiшуче сподобався. На новому мiсцi хлопцi почувалися так, неначе вилiзли з чорно┐ нори на свiтло денне. Бiля них було вiкно, у вiкнi над щитком було видно латку неба, i вони тим вiкном завiдували: хотiли - вiдчиняли, хотiли - нi. Але вони його весь час тримали вiдчиненим. Тут же в кутку сидiв старий Андрi┐в знайомий Руденко, i вони вчотирьох склали добру товариську групу. Перед ними лежала цiла камера, ген просто дверi, - все ┐м було видно i все добре чути. Тут же недалеко лежав Юлiй Романович Гепнер, i з ним можна було вести цiкавi дискусi┐, що й робив Микола, ганяючи цього професора марксизму-ленiнiзму й дiалектичного матерiалiзму на кордi, тонко потiшаючись з його трагедi┐. Вiн став жертвою витвору власно┐ доктрини, жерцем яко┐ був, якiй так багато й так вiддано служив. - Iнодi в розмову встрявав штурман, iнодi секретар райпарткому Руденко, але взагалi вони мали бiльш цiкавi розваги, анiж дискусi┐ з Гепнером. Вони спiвали. Чорт з ним, з тим дiалектичним матерiалiзмом, навiть з дотепним штурмановим жартом, про те, що ця камера, ця тюрма i всi iншi тюрми, вся ця приголомшуюча "║жовська" епопея - це ║ нiщо iнше, як доказ, що процес дiйшов д i а л е к т и ч н о г о з а п е р е ч е н н я. Процес реалiзацi┐ Марксово┐ доктрини. I бiдний Гепнер не мiг цього спростувати, бо не мiг перекреслити сво║┐ власно┐ трагедi┐. Хлопцi спiвали. Полягавши на спини i махнувши рукою на все, вони цiлими годинами спiвали пiсень. Вони розучували багато нових, маючи за диригента й навчителя Миколу, що, здавалось, знав ┐х незчисленну кiлькiсть. Найцiкавiшою була пiсня "Попiд га║м шлях-дорiженька". Широка степова пiсня - пiсня про трьох братiв. Вони ┐┐ спiвали, як справжнi степовики, а камера слухала. Також гарною була пiсня "Зелений гай, пахуче поле". Одного разу пiсля вечiрньо┐ перевiрки, пiсля укладки спати вони спiвали цю пiсню. Камера лежала покотом i, здавалось, спала. Спала. Хлопцi теж лежали, але сон ┐х не брав. Десь опiвночi вони тихенько-тихенько заспiвали цю пiсню. Вони спiвали про тюрму, про сон у нiй, про кохання, про волю, про матiр, що сохне, сина ждучи, про змучену сестру... Пiсня стелилася над сонним звалищем, i наглядач, мабуть, чув, але не мiг збагнути, хто ж спiва║, бо всi лежали нерухомо, а може й сам заслухався. Пiсня бринiла, як сон, над сонними людьми, в тяжкiй задусi, в чаду махоркового диму, що мрiйно стелився помiж стелею й сонним звалищем, як веснянi хмарки над степом, над тим "пахучим полем", як марево над чорними рiллями... Ось мати старенька, нездужаючи, вста║ в тому маревi, в саду вишневому, а за тим маревом сина не видно. А син спiва║ тихесенько пiсню про не┐ за темними мурами, i журиться тяжко, i туга бринить в кожному словi, в тихому шепотi... Пiсня в чотири голоси... Вона плава║ по камерi... Нарештi затиха║, затиха║... I в кiнцi зрина║ болючим акордом, щоб уже зовсiм урватись: "Поблiдло личко, згасли очi, Надiя вмерла, стан зiгнувсь... I я заплакав опiвночi... I, тяжко плачучи, проснувсь". Пiсня завмерла. Тиша. Тиша гробова, мертва. I раптом цiла камера почина║ хлипати. Сонна камера зiходить наглим плачем. "I я заплакав опiвночi..." Гарна пiсня й iнша, про зозулю. Коли хлопцi ┐┐ заспiвували, ┐┐ пiдхоплювала вся камера й тихенько починала розгойдувати - одна й друга половина, всi триста сорок чоловiк. Вони щось шили, робили люльки, малювали, грали в шахи й спiвали ┐┐, ту пiсню, з таким розлогим ритмом, з такими гойдливими сердечними словами. "Ле-тi-ла зо-зу-у-ля-а, З по-ля на до-ли-и-ну-у, З по-ля на до-ли-и-ну-у, Сiла на ка-ли-ну, - е-е - Гей! З поля на до-ли-и-ну..." Пiсня перекочувалась, як лагiдна хвиля, з кiнця в кiнець камери, заходила в дверi до друго┐ половини й верталася звiдти, - ходила по всiх усюдах, то завмираючи в одному кiнцi, то пiдносячись в другому. п┐ спiвали всi - укра┐нцi, вiрмени, греки, росiяни, нiмцi, перси, поляки - всi. Так сердечно, тихо, журно, задумливо. "Сiла на калину Та й стала кувати. А я, молоденька, Виходила з хати, Виходила з хати Зозулю слухати..." Пiсня завмирала на останньому словi строфи, й всi чекали якусь мить не кваплячись, а десь хтось вже розгойдував далi: " "Ой, ти, зозуленько, Чого рано ку║ш? Чи ти,зозуленько, Мо║ горе чу║ш? Ге-е-й! Чи ж ти, зозуленько, Мо║ горе чу║ш." Коли строфу доспiвували укра┐нцi, пiдхоплювали вiрмени. Кiнчали цi, починали греки. Пiсня гойдалася часом годину i нiколи нiкому не набридала. Такою ж пiснею була ще "Сулiко". п┐ заспiвували вiрмени, а пiдхоплювали в Андрi║вому кутку, й вона розходилась, мов кола на водi, аж поки не опановувала всю камеру. I так само, як i перша, тихо й задумливо ходила хвилями, спiвана геть всiма без винятку. Схiдна душевна мелодiя цi║┐ пiснi, так як i першо┐, полонила душi, наганяла смуток, легеньку журу, тиху задуму. Пiд цi двi пiснi, як пiд материнську колискову, гарно було щось робити, думати, дрiмати, мрiяти... i спiвати ┐┐ цiлим недавнiм ярмарком, що ще перед тим сварився, палахкотiв, а пiд чарами пiснi переставав тим ярмарком бути. Камера оберталася в якусь схiдну молельню. Адже вони моляться, цi люди, заплющивши очi, воркочучи всi один мотив, не порушуючи ║диного ритму, а якщо в якiмсь кутку й затягувано кiнець, то це справляло вражiння великого безмежжя, вражiння, що пiсню спiва║ цiлий свiт. Цими пiснями упивався Металiдi. В нього аж сльози стояли на очах, коли вiн слухав, як спiвала вся камера. Пiд ┐хнiм впливом в нього родилась iдея створити камерний хор. Справжнiй ведикий хор. Захоплений цi║ю iде║ю, вiн цiлi днi проводив у другiй, краще забезпеченiй вiд втручання наглядачiв половинi тихенькi проби. Спiвакiв не бракувало, i справа посувалася вперед. Минали днi. Приготувавши нарештi репертуар. Металiдi давав концерт. Як на тюремнi умови, хор його був знаменитий. Та й не тiльки на тюремнi умови. Концерт Металiдi давав у другiй половинi камери, а перша вiдiгравала роль театрально┐ зали. I наробив Металiдi тим концертом багато клопоту тюремнiй адмiнiстрацi┐. В час, коли вся тюрма вклалася спати i коли тюремна адмiнiстрацiя найменше сподiвалася чогось подiбного, Металiдi зiбрав свою капелу в глухiй камерi, договорився, що всi слухають концерт лежачи, як в першiй, так i в другiй половинi, та що хор теж на випадок тривоги, ляга║ собi на пiдлогу й "спить", як нi в чому не бувало. Металiдi "вдарив" концерт на повен голос. Першою пiснею заспiвали "Закувала та сива зозуля". Хор спiвав, а на дворi зчинилася бiганина. Вартовi з веж щось репетували. Хтось тупотiв попiд стiнами вчвал, намагаючись зорi║нтуватися, де саме спiвають. Але спробуй зорi║нтуватися, коли спiвають в герметичне закритiм ковчезi, за вiкнами, "задра║ними" залiзними щитами. Андрiй зателеграфував у нижнi камери, щоб подали сигнал, коли почнеться контроль. Бiля дверей лежали спецiальнi дозорчi, приклавшись вухом до тих дверей. Все було забезпечено. Нижчi камери теж чули концерт i напевно там шалено потiшалися. Концерт гримiв на славу. Коронним номером був "Iнтернацiонал". Як же ж вiн звучав в таких обставинах, цей задрипаний, заяложений "Iнтернацiонал"! Металiдi, звичайно, на це не розраховував. А це була зовсiм iнша пiсня, грiзна, з зовсiм iншим змiстом, нiби проречиста, символiчна i... контрреволюцiйна. Так-так, контрреволюцiйна, хоч нiхто в нiй не змiняв анi слова. "Ми всiх катiв зiтрем на порох! Повстань же, вiйсько злидарiв..." Безперечно, що Металiдi взяв його до репертуару не для того, щоб воскресити, а по простотi душевнiй, розраховуючи, що якщо "всиплеться", то буде виправдання: вiн спiва║ не що-небудь, а речi iдеологiчно витриманi, бо яка ще iдеологiчно витриманiша рiч ║ за "Iнтернацiонал"? Але "Iнтернацiонал" лишився недоспiваний. Приблизно на половинi з усiх правих, i лiвих, i нижнiх камер забило тривогу по телеграфу, пiсня враз згасла, хор вклався на пiдлогу, й всi завмерли в чеканнi, захропли для проформи. Довго нiкого не було, чути, як грюкали дверi в нижнiх камерах. Нарештi прийшли до камери ч. I2. Вiдчинилися дверi, i вскочили до камери сполоханi й заспанi начальники, з самим найстаршим на чолi, з тим альбiносом. - Заключонни║! Садiтесь!!! На цей раз це йому вдалося. Люди звелися, заспано позiхаючи, й посiдали. Начальство зайшло на середину камери, й почався допит, хто спiвав. Звичайно, смiшнiшого нiчого арештанти нiколи не чули, такого щирого здивування треба пошукати... Без сумнiву, начальство бачило, що це звалище "людiшек" над ним потiша║ться, але що воно могло зробити. Таку саму картину вони здибали в усiх камерах цi║┐ тюрми, пiди ж розбери, хто саме винен. А в дверях стояв наглядач з числа "найсимпатичнiших" i "придуркувато" пiдсмiхався. Дивлячись на його мiну, Андрiй збагнув всю несподiвану генiальнiсть Металiдi║вого задуму з тим "Iнтернацiоналом". До цього наглядача те належно промовило, i тепер вiн мовчав. Вiн, безперечно, чув, що робиться в його камерi, але удав, що йому зовсiм нiчого не вiдомо, тим бiльше, що контроль почався знизу, значить, начальство збите з пантелику грунтовно, а ще тим бiльше, що спiввiдповiдальнiсть пада║ й на нього, якщо взнають, як це вiн допустив до такого, чи проспав?! Не чув?! Адже ж так довго спiвало! Хористи так "мiцно спали", що, коли начальник зайшов на ┐хню половину, то мусив окремо повторити для них свою милу команду "Заключонни║! Садiтесь!!" Коли начальство нарештi пiшло геть, пригрозивши, що вся тюрма буде покарана (тим ствердивши, що ┐хнi розшуки скiнчилися пшиком, якщо мають карати всю тюрму, а не Металiдi з капелою), коли за ними зачинилися дверi, в камерi довго стояв приглушений смiх. Той смiх урвав наглядач. Вiн вiдкрив дверi, постояв у них i тихо промовив до лежачих: - Суккини сини! Бiльше вiн нiчого не сказав. Загримав замком. Тиша. - А все-таки вiн симпатяга, цей наглядач, - промовив хтось щиро. - Як шкода, що вiн не з нами. Так скiнчився перший концерт Металiдi. Крiм спiвiв, хлопцi в кутку, якщо не майстрували щось або не вчили з Гансом нiмецько┐ мови, цiлими днями грали в шахи, зробивши ┐х з "пластмаси", а дошку накресливши на пiдлозi цвяхом. Таких шахiстiв у камерi було багато, i це давало змогу улаштовувати навiть турнiри. Крiм шахiв, шашок та домiно, в камерi була ще низка iнших, спецiально тюремних iгор, вигадуваних самими в'язнями. Так, наприк