уховностi", загорнувши, як хлiб святий, у бiлу платину, Цьомко втиснув у портфель невелику домашню iкону; це була так звана Федорiвська Богоматiр з минулого столiття, музейно┐ цiнностi вона не мала, тисячi й тисячi схожих Богородиць, прихилившись до свого Сина, розiйшлися по бiлому свiту. Я спробував притримати Цьомка за руку. - Пусте, - вiдмахнувся вiн. Голос мав сопранний, йому б у церковному хорi пускати попiд куполи херувимськi голуби. - Сам зна║ш: рiч нiбито стара, але трафаретна. Це раз. По-друге, Богородиця не занесена в нiякi музейнi ре║стри. По-трет║, тутешн║ начальство, щоб знав i нiкому не казав, для високих достойникiв у Москвi не соромиться запускати бiлi рученьки у наш фонд збро┐... люблять пiстол║тики гуцульсько┐ роботи. Тепер ти понял, що ми з тобою агнецi? - Вiн мав звичку повторяти оте "понял" при потребi й без потреби; але нi його метушливiсть, нi "понял", нi хлоп'ячий чубчик, нi навiть прiзвисько не пiдкопувалися пiд його авторитет знавця давнього укра┐нського малярства. - А раптом Подолюк виставить мене з дарунками за дверi? - брав мене сумнiв. - Раптом зiгра║ роль iдейного й непiдкупного. - Я думаю, що когось iншого вiн, може, й вигнав би з хати, лише не тебе. Увесь Львiв зна║, що ти йому "друг i товариш i брат". Принаймнi, з певного часу почав тебе хвалити й ставити як приклад. _Ти йому чимсь догодив. I тому братiя реставраторська, Василику, обрала тебе за посла: мусиш умовити Подолюка, що спецiальна виставка вiдреставрованого живопису, рiзьблення, мосяжного начиння, кiлькох комплектiв меблiв - пiдсумок роботи наших майстрiв, стане подi║ю у культурному життi Львова й областi, а то й - республiки. До його слова прислухаються секретарi обкому й пiшаки з управлiння культури. Най дурнi не бояться "релiгiйного змiсту". Ти, певно, чув: виставка готова, а хтось... десь... загальмував, перестрахувався. Словом, лише ти, Василику, спроможний вислуховувати мудрi Подолюковi нотацi┐. Мене ж вiд них шляк трафля║. Понял? I вiн весело, але таки вперто витурив мене з свого кабiнету на дощ. Сутенiло. _ Я подзвонив Подолюковi додому, узяв трубку його син. - Нi, папанi ще нема, Василю Васильовичу. З хвилини на хвилину чекаю, - вiдповiв вiн. - Що передати? - Та я хотiв би вiдвiдати вас... неофiцiйно, по-домашньому, поза обкомом. Маю з татом розмову. - "Це, певно, - подумав я, - добре, що Подолюка ще нема вдома. Скажу: "На хвилинку до вас заглянув. Тиждень тому були вашi iменини: п'ятдесят вам стукнуло. Хочу повiншувати". Як добре, що згадав про ювiлей. к зачiпка. - То при┐жджайте, - обiзвався у трубцi Подолюкiв син. - Адресу зна║те? Революцiйна сiм, квартира п'ята, третiй поверх. Дверi вiдчинив високий, худий, довгорукий юнак iз русявою борiдкою i перев'язаною тасьмою рiденькою косичкою; був вiн злегка зизоокий. Нагадував буддiйського монаха. - Нi, папанi ще нема. Дзвонив, що скоро буде. Маманя у вiдрядженнi. Я, отже, - господар, i звуся Адасем, - вiдрекомендувався хлопець. Зрештою, я його добре знаю, вiн вчиться у нашому Художньому iнститутi, цiкавий графiк. Подолюкова квартира, як i у всiх начальникiв, була обставлена багато: кришталь капа║ зi стелi й iскриться в сервантах, меблi - югославськi, китайська ваза, японська апаратура, що гра║, спiва║ i показу║. Килими - аж нога потопа║. На стiнах... на стiнах гостинно┐, що мене дуже вразило, висiло двi чи три копi┐, правда, в добротних рамах, картин Айвазовського i Шишкiна. - Вас здивувало, що папаня не повiсив жодно┐ картини львiвського, як говориться, мистця? - Адась, зауважив, що я чипiв посеред гостинно┐ з сво┐м портфеликом дещо розчарований. - I вашо┐ в тому числi, Василю Васильовичу, - вколов мене на додаток хлопець. Стояв, схрестивши руки на грудях, i вiдверто глузливо посмiхався. - Як сказати... - зам'явся я. - Взагалi ти ма║ш рацiю. Я сподiвався, що татовi дарують... що в тата цiла галерея. В усi часи художники дарували сво┐ твори меценатам. Хлопець заледве не розреготався. - То мiй папаня - меценат? Вiн начальник вiд лiтератури, живопису, скульптури, театру. Так, йому носять... возять, як прийнято у нашому передовому суспiльствi. Хто несе начальнику печене, хто - варене, хто - антикварний годинник, хто - старовинний фолiант, хто - набiр меблiв, а художники носять сво┐ картини. Звичайна рiч. - Адась виявився хлопцем iронiчним. Менi подумалося... я хотiв так i, думати, що його рiденька борiдка i вiничок волосся на потилицi - це сво║рiдний бунт... бунт, може, супроти власного батька, а не тiльки проти того, що комусь безплатно привезуть з колгоспу пiвсвинi чи декiлька центнерiв картоплi. - Хто що потрiбу║ - той вiдповiдно сво┐ потреби й задовольня║. Батько твiй коха║ться в мистецтвi... - Облиште, Василю Васильовичу, - запротестував Адась. - Ми з вами вже вияснили, що вiн не коха║ться в мистецтвi, що вiн тiльки начальник над усiма нами. I надi мною в тому числi. - Хлопець задивився у вiкно, в темряву. Вечiр, як повеневий розлив, плив вулицями, площами i скверами. Немов бакени на великiй рiцi, засвiчувалися вiкна будинкiв. Очевидно, жилося Адасевi вдома не вельми затишно, якщо вiн ма║ батька лише за начальника. - Тепер настала пора уточнити й переконатися, як мiй папаня шану║, просто-таки пада║ на колiна перед майстрами тутешнього живопису. - В Адасевих очах майнула мстлива тiнь. Послушник чи монах буддiйського монастиря, виявля║ться, мiг бути огнiваним, злим. Рiдка його борiдка дрiбно тремтiла. - Як бачите, на стiнах нашо┐ хати нема нi однi║┐ львiвсько┐ картини. Папаня нiчого не вiша║ з принципу: а раптом котрийсь iз живих майстрiв вструже щось... викине полiтичного коника. Ну, скажiмо, назве козу дiдьком. Розумi║те? Тому всi пiдлабузницькi приношення папаня склада║ в буцигарнi. - I вiн розмашисте розсунув вузькi дверi, що визгнули на роликах. - Бачите? Папаня смi║ться... при менi смi║ться, очевидно, для того, щоб я пам'ятав: i мо┐ твори колись якийсь начальник вiд мистецтва замкне до буцигарнi або ж викине до пивницi щурам на снiданки, бо вони "не затвердженi згори", бо вони "не перевiренi часом", бо "народу потрiбнi картини без формалiстських витребеньок", бо "нацiоналiзм повсякчас переодяга║ться, мiня║ обличчя i шкiру". - Хлопець аж задихнувся, коли поспiшно, навально вигукував почутi, певно, вiд батька "мистецтвознавчi оцiнки". - То отож-бо мiй папаня смi║ться: понаносили пiдхалiми образiв, якi на стiну не повiсиш, а викинути шкода. Буцигарнею Адась назвав маленький поко┐к при кухнi, де в передво║ннi часи ставили лiжко, шафу й вiшали на стiнi розп'яття - було це житло для домашньо┐ прислуги. Мале загратоване вiконце впиралося в задню стiну сусiднього будинку. Поко┐к був буквально запруджений аж попiд стелю картинами в рамах i без них; я впiзнавав руку вiдомих майстрiв, якi запопадливо писали на зворотному боцi сво┐х картонiв i полотен: "Дарую з любов'ю...", "На пам'ять дорогому...", "Хай ця скромна робота прикрасить Ваше житло..." i так далi. Менi було гiрко читати посвяти Подолюковi; менi було гiрко бачити в кутку аж три бюсти товариша Подолюка рiзця талановитого нашого скульптора. Так, менi було гiрко... менi хотiлося розреготатися вiд сорому за нас усiх, а першою чергою за самого себе. На пiдлозi пiд ногами тулилася до стiни моя картина, мiй "День, який я пiдглянув". Мав я скрикнути? Повинен був заплакати? Зобов'язаний був скрипнути зубами, обуритися? Може, й так, бо немало любовi вклав я у свiй "День"; я вклав, а хтось його зневажив. Втiм, _чи я не заслужив зневаги? Навiщось, мовби навчившись театральних жестiв вiд Мудрого Цьомка, прикляк i, немов слiпий, торкнувся пальцями маленького гнiздечка малинiвки, що чудом трима║ться на стовбурцi малини, не пада║ в кропиву й не перехиля║ться, щоб не випали з нього я║чка. Я хотiв на дотик переконатися, що це таки моя картина, що гнiздо малинiвки далi гойда║ться й не пада║. I напала на мене хвиля внутрiшнього плачу: я оплакував i проклинав сво║ боягузтво, яке цей юнак назвав пiдлабузництвом. - Якщо хочете, то вiзьмiть свою роботу назад, Василю Дмитровичу. Вона таки направду добра. Колись, якщо ┐┐ в нашiй буцигарнi не з'┐дять мишi, то нащадки скажуть, що ┐┐ творець мав непересiчний талант... Скажуть, що художник Бережан вiрив у незнищимiсть життя, у цупкiсть його корiння. - Адась говорив дещо пiднесено, але щиро, й менi хотiлося вiрити в правдивiсть його слiв. Зрештою, пощо б вiн мене потiшав? Та й характер, бачу, ма║ не пiдлесливий. Та картину я не взяв; нi, не тому не взяв, що було незручно перед Подолюком, коли вiн раптом опам'ята║ться i почне ┐┐ розшукувати. Я уявив свою картину в образi чисто┐ дiвчини, кохання мого незайманого, якого добровiльно зрiкся i вiддав розпусникам на потiху; вона, бiдолашна, пiшла по руках, поки ┐┐ не знеславили, поки не зсинцювали й, мов непотрiб, не жбурнули в кут: тепер вона нiкому не потрiбна, хочеш - забирай назад. Я позадкував вiд власного творiння, як вiд прокаженого; я вiдчував, що топчу черевиками власну душу, i душа моя далi ридала й кричала вiд болю, але я сцiпив зуби i пiшов до дверей. ...Вже внизу, клацаючи на схiдцях капцями, наздогнав мене Адась. Тицьнув у руки забутий мiй портфель i, несмiливо обнявши за плечi, промовив неголосно: - Ет, не журiться, Василю Васильовичу. Перетерпиться. Котрийсь з мо┐х приятелiв, молодик, звiсно, пам'ята║те, на вашiй лекцi┐ в iнститутi твердив, що мистець народжений для радостi. Ви подивилися пильно в його бiк, похитали головою i заперечили: нi, радiсть приходить через терпiння, як через горнило - залiзо. Втiм, хочу вас попросити: папанi мо║му нi слова про вечiр. Нащо йому знати, що ви плакали. Колись я втечу вiд нього. - Тут, на сходовiй клiтцi, при тьмяному освiтленнi Адась виглядав пригнiченим. Де й подiлася його весела iронiчнiсть. - Не можу далi терпiти. Спалив якось мо┐ гравюрки. Увесь час нагаду║, чий я син. А чий я син, Василю Васильовичу? Я повинен був його пiдбадьорити, але не змiг, мовчав приголомшено. Всi добрi слова витекли з мене, як кров. Та Адась i не чекав розради, подався бiгцем сходами вгору. А я вийшов iз брами. Далi сiявся дощ; голе дерево на тротуарi, клен, пошкрябуючи вiкна на третьому поверсi, просився погрiтись бiля людей. I власне це осiнн║ шкряботiння примусило мене пiдняти вгору навстрiч мжичцi обличчя. I я побачив у тисячах вiкон тисячi вогникiв. Був серед них i мiй вогник надi┐? Шибнула менi в голову, коли стояв посеред золотисто┐ кам'яно┐ тишi Святого Духа, думка: Чи прийшов би я сюди... чи дали б менi люди в руки скальпель, шкробачку, щiтку й попросили б: розчисть оцю фреску, воскреси ┐┐, коли б мiй "День, який я пiдглянув" висiв у Подолюка на чоловiй стiнi. 5 Опiсля я багато разiв повертався в думках до цих перших хвилин перебування у церквi Святого Духа; що того дня я вийшов з-помiж черченських хрестiв цiлком iнакшим, новим, одначе слiд вони залишили... залишили рубець, який постiйно нагадував про себе. I повiрте, коли в тво┐й душi iсну║ рубець, то мусиш зважувати сво┐ вчинки, слова, а то й помисли, бо рубець може заболiти, облитися кров'ю; рубець у душi не роговi║, не розсмокту║ться i не зника║. Опiсля я нераз оповiдав знайомим i приятелям, а помiж приятелями, як водиться, були й вороги, як Вербень вiз мене зi Львова до Черчена, як я вiдкривав для себе Опiлля, як моя душа насичувалася чистим духом липневого сiна, як визирали з високих трав, немов хлопчаки в бiлих сорочках, приземкуватi бiлi хрести, що розбiглися довкола Святого Духа; як я бачив сiчових стрiльцiв, що рiвними рядами лежали на всiма забутому, без ║дино┐ квiточки, без спомину i без ║дино┐ сльози, на сво║му кладовищi; як Святий Дух, заледве я переступив щербатий його порiг, виповнився людьми сучасними й минувшими; i як я, оточений цим людом, iснував одночасно в давнiх столiттях i в днi теперiшньому. Хтось мене слухав, розумiв i по-доброму заздрив, i признавався, що сам колись в iншому мiсцi, теж святому, (а святостi мiсцю може надати навiть польова криничка, навiть самотнiй дуб на узлiссi), пережив схожий празник душi; а хтось, слухаючи, морщив чоло i вишiптував чи то молитву, чи то заклинання, ще вишукуючи подумки свiй храм Святого Духа, до якого iще треба дiйти... дiйти й у ньому судити самого себе, сво║ мистецтво, свою ницiсть, страх; а хтось увiчливо гасив iронiчну посмiшку, мовляв, чи я не розумiю елементарних речей, на кожного з нас находить жадання очищення, сповiдi, бо ж треба йти далi й вище; а ще хтось iнший, уважно вислухавши мо┐ терзання i з обов'язку суто стукацького шкрябав "куда сл║ду║т" донос, що так i так, член Спiлки художникiв, професор Художнього iнституту Василь Бережан перебува║ не тiльки пiд впливом патрiархальщини i всяко┐ чортiвщини, а й, чу║те, пуска║ сльозу за сiчовими стрiльцями 1919 року, а це вже, самi зна║те, чим пахне... А ще хтось надто вже рацiональний у наш рацiональний час, скептичний, рiвний, як обтесаний брусок, i в кого душа теж вигибльована до блиску i немовби аж покрита емаллю, мов кухонний казан, на якiй не зачепиться нi бiль, нi сльоза, нi усмiх, нi ненависть, зверхньо поплескував мене по плечу й казав, що мовлене мною про Святий Дух, про мо┐ переживання - це тiльки наслiдок надто романтичного сприймання свiту i прагнення драматизувати цiлком нормальну дiлову умову: "Я, товаришi шанувальники стародавнього живопису, беруся вiдслонити фреску з-пiд штукатурки, якщо вона насправдi iсну║, а ви гоните менi за роботу грошву. Вiз i перевiз. Усе на цьому свiтi просто, приятелю Василю". I, може, скептики мають рацiю? Про яку рацiю, про простоту й про грошi можна було думати, коли я стояв перед пiвнiчною округлою стiною Святого Духа, яка, як уже було мною сказано, на вiдмiну вiд iнших стiн, тiльки побiлених кам'яних мурiв, була обтинькована, а в правому ┐┐ нижньому кутку тиньк вiдлупився, розкривши добрий шмат - може, тридцять на тридцять - старо┐ фрески, i я побачив на нiй кiлька кущикiв пожух-ло┐ трави i два уламки шаблi: ефес i пощерблене лезо; шаблю, з усього видно, ковано у сiльськiй кузнi невибагливе, ефес, власне звичайну дерев'яну ручку майстер приклепав трьома гвiздками. Стародавнiй маляр знав збоярське ремесло i шаблю малював з натури. З-пiд тиньку виглядало також ребро тесаного стовпа. Ще вище - величиною з долоню - просвiчувалося, як вiдблиск далеко┐ пожежi, малинове тло. Без сумнiву, пiд тиньком та┐лося цiле давн║ мальовидло. З невеликого вiдлупленого вiконця не можна було судити нi про його, стiнопис, композицiю, нi про величину; якщо фреска намальована на площинi всi║┐ стiни, то тут справдi на мене очiкувала гора роботи. Одне я знав тепер достеменно: я повинен, я мушу ┐┐ розчистити. Вже iз завтрашнього дня беруся до роботи. Мене захопила тайна зображення, що там пiд тиньком? I мене вабили барви. Як не дивно, але фарби майже не поблiдли. Виходило, отже, що фреска, як тiльки-но була намальована, ще свiжа, комусь не сподобалася, хтось ┐┐ злякався чи зненавидiв i наказав замурувати ┐┐ навiки. Господи, як я хотiв би знати, що такого грiшного намалював прадавнiй iзограф, якщо велено було його малювання забути? Хто вiдповiсть? Я оглянувся, немовби хотiв у людському натовпi, який ще перед хвилиною уявлявся менi в церквi, зобачити давнього мистця. Вiн десь тут... дух його тут сутнiй. I, певно, сутнiй той, якому фреска не сподобалася? Якщо ти ║ тут, то чому не обiзвешся? Чом не станеш перед людськi очi? I хто ти? Покажи сво║ лице. Господи, невже в усi часи були ║фрейтори, були подолюки, якi пильнують "чистоту" мистецтва? Виходить, ┐хнiй корiнь правiчний, вони лише мiняють обличчя i жонглюють словами, а вирок у них один: заборонити. Того непокiрного, що малю║ чи пише заборонене, у часи середньовiчнi наказували стратити, спалити, згно┐ти в пiдземеллi, велiли вiдрубати по лiктi руки, як тому кобзаревi гайдамацькому, а в часи новiтнi - розстрiляти, втопити в студеному морi, очорнити або ж назвати божевiльним. Як легко назвати митця божевiльним, як просто тицьнути у нього вождiвським перстом i крикнути натовповi: закаменуйте його! Я стояв перед загадковою i ваблячою стiною Святого Духа й майже зримо вiдчував присутнiсть, смердюче дихання ║фрейторiв; тут-таки, у церковцi вони лежать покотом на кам'янiй долiвцi i моляться про людське око, а насправдi пильнують, гострять вухо; ║фрейтори зата┐лися помiж хрестами на цвинтарi, в полях i лiсах, вони всюдисущi... i всюдисуще збирали камiння; я бачив це гостре камiння, що розколить менi череп й вийме очi, змiй у мо║му ║ствi бив люто хвостом i пiднiмав голову й сичав вогнем... i я вмирав вiд страху, зцiплюючи зуби. Одначе я не мiг умерти навiть тодi, якби в мене поцiлила кулеметна черга; я стояв перед загадковою стiною, перед зламаною козацькою шаблею, i перед очима давнього мистця, мальовидло якого заштукатурили. Вiн вийшов з стiни, як живий, i споглядав на мене уважно, очi його мене пiдбадьорювали, а руки начебто аж пiдтримували мене. "Ну, доки ми будемо боятися когось... чогось остерiгатися... навiщось оглядатися на заднi колеса. Нiби тобi не дано крил, чоловiче? Спробуй, злети. I здобудеш себе самого". Котро┐сь миттi я уздрiв себе на бiлому конi зi списом у руцi; нi, не сидiв я на конi хвацько, в постатi мо┐й вiдчувалася невпевненiсть, ноги в стременах делькотiли, спис у руцi був тонким i кожно┐ хвилини мiг зламатися. Зате змiй пiд кiнськими копитами звивався жилаво й опалював мене сiрчаним вогнем. Мене розбирала охота стиснути коня острогами й полетiти геть вiд змiя, вiд обов'язку його вбити. Нiхто не побачив би мо║┐ втечi, я сховався б у майстернi, сiв би перед мольбертом, на якому сто┐ть недокiнчений портрет мо║┐ оголено┐ дружини й шукав би у ┐┐ оголенiй красi сутнiсть жiнки. Проте... Проте я уже не мiг утекти, я вже був iнакшим, я мусив бути iнакшим. I я... майже без пам'ятi замахнувся i вдарив змiя списом. Бризнула чорна кров. Невже це з мене витекла чорна кров, бо стало менi легко й радiсно i трохи щемно на душi, як тодi... як колись у дитинствi, коли на Великдень навколо нашо┐ церкви святили паски i спiвали... люди, небо, земля, липи церковнi, дзвони на дзвiницi спiвали "Христос воскрес!". - То що скажете, Майстре? - спитав Ключар, торкнувши мене за плече. - Виджу по вас, з лиця читаю, що таки варто було вiдривати вас вiд роботи в майстернi. Я не вiдповiв. Тиша сiялася золотим пилком у сонячних променях. - Христос таки воскрес, - сказав я самому собi, а Ключар посмiхнувся. _ ПАВЛО КЛЮЧАР_ 6 Сьогоднi, як завжди влiтку, вечiр прийшов у село пiзно; сидiв вiн пiд селом у пшеничних нетрях, поглядуючи на дороги i стежки, й очiкував терпеливо, коли скiнчиться день i завмруть усi роботи в полi; поля, чи то колгоспнi лани, чи клапоть людсько┐ дiлянки, влiтку витискали з селянина сто потiв i щоденно надточували йому роботу; нитка прялася, здавалось, без кiнця: то одне впорай, то друге, то трет║ - косовиця, скажiмо, чи сапання... Та все ж надiйшла така година, коли на стежках i на курних дорогах, що бiгли до села, появилися люди: хто ┐хав iз поля на роверi, хто - на мотоциклi, жiноцтво з колгоспних бурякiв везли вантажiвкою, а бiльше тюпало пiшки. Отодi вечiр i рушив слiдом за людьми i заходився сiяти нiч: темрява, як жито в непрогрiтiй рiллi, спершу росла неохоче - село, поля, лiсистi горби навколо Черчена заледве посiрiли, стали м'якшими, i аж потiм, немовби дiставшись корiнням до родючого пласта, ураз пiшла розростатися вгору i вширину. Ще люди й до хат сво┐х не наблизились, а вже навколо цiлий свiт зарiс нiччю, немов правiчним лiсом; десь у цих нiчних глибинах утонув мiсяць - ми з Василем Бережаном заледве добрели до мене додому; усе ж таки мiськiй людинi, яка не зна║ вибо┐сто┐ сiльсько┐ вулицi, важко ходити навмання, "напам'ять", це мо┐ сiльськi ноги знали на нашiй Королевiй вулицi чи не кожен камiнь, горбик, а в дощ - баюру. Я привiв Бережана додому, й _ми домовилися, що вiн буде у мене мешкати увесь цей час, поки у Святому Дусi не розчистить фреску. Звичайно, нi Бережан, нi тим бiльше я не уявляли, скiльки це займе часу, я сподiвався, що йому у нас з мамою сподоба║ться: наша хата сто┐ть на самому кiнцi Королево┐ вулицi серед старого саду, який заклав ще мiй дiдо Федiр. Сад, правда, мало родить, лише "дiдовi грушки" - п'ять ще на диво мiцних грубезних дерев, котрi за мо║┐ пам'ятi завжди були грубезними й високими, майже кожного року плодоносили. Яблунi й черешнi майже пояловiли, ┐х здалось би давно викорчувати й посадити новi, але нi я, нi мама нiколи й не подумали старi дерева корчувати. Це була немовби пам'ять нашого роду... немовби в кожному стовбурi, в конарах, у корiннi живуть душi Ключарiв, яких уже давно нема на свiтi. Крiм того, ми звикли жити серед дерев, було нам серед них затишно й безпечно. Довжелезна хата на двi просторi свiтлицi, з сiньми й коморою, обступлена зусiбiч деревами, припадала низько до землi й була схожа на великого бiлого i доброго звiра, що вигрiвався серед розморено┐ зеленi; хату перебудували на свiй смак нашi тато, вони були знаним теслею, сокира ┐х слухалася... та власне сокирою тато заробляли на хлiб, бо поля було у нас мало. Теслями були також мо┐ брати Роман i Зiновiй, обидва загинули на полi бою: Роман наклав головою в Карпатах на Дуклянському хребтi, там тисячi й тисячi впало наших краян, мобiлiзованих до Червоно┐ армi┐ i недов-чених, молодший, Зiновiй, у сорок восьмому загинув пiд Надвiрною вiд енкаведистсько┐ кулi: воював в УПА за Укра┐ну. Батько мiй, Онуфрiй, до речi, теж був на фронтi сапером, повернувся додому з орденом: вiн був добрим робiтником, коли хати будував i коли вiйну воював. Властиво, як це не парадоксально, Романова смерть на Дуклi й батькiв фронтовий орден врятували нашу родину вiд виселення на Сибiр... хтось таки донiс енкаведе про нашого Зiновiя. Тата з мамою довго тягали по енкаведистських канцелярiях й усе допитувалися, де середущий син. Батьки кликали у свiдки цiле село, щоб посвiдчили про те, що навеснi сорок четвертого Зiновiя та ще багатьох парубкiв i молодих газдiв угорцi, якi вiдступали з-пiд Коломи┐, загребли на "форшпан"; був у нас чудовий бiлий кiнь, якого тато чомусь назвали Серпнем; коня ми того вигодували з лошака i всi ми його любили i вiн нас усiх любив, здалека iржав, впiзнаючи маму й тата, i хапав губами за руки, випрошуючи шкоринку хлiба. Отож iз Серпнем i помандрував наш Зiновiй в мадярському обозi в Карпати; десь за Болеховом, у горах, наздогнала ┐х совiцька гармата, стрiльне вибухло на дорозi й посiкло Серпня на кавалки, Зiновiй же повернувся додому з батогом... повернувся, щоб попрощатися: зiбрався в Укра┐нську Повстанчу Армiю, бо один окупант, як вiн казав, вiдступав, а другий - наступав, а ми, як трава пiд ногами, i Бог нас не оборонить, якщо не вiзьмемо зброю в руки. Вiн був у нас начитаним хлопцем, знав, що й до чого, ще змалку крутився коло читальнi - у хорi спiвав, i фестини органiзовував, i за бiблiотекаря був, i на сценi грав рiзнi ролi. На все це Зiновiй знаходив час, звiсно, увечерi, по роботi в полi, бо поле - i любе, i прокляте - вимагало щоденно┐ роботизни: то ори, то заволочуй, то сiй, то сапкуй, то коси, то картоплю пiдгортай - вiчне коло, якому нема початку i кiнця. Кажуть: хлiб круглий i робота сiльська, отже, теж кругла, рахуйте, робота сiльська вiчна. У колесi вiчному кружляв також наш Зiновiй, i вистачало йому на все часу й снаги. Влiтку спав на сiнi пiд оборогом, а взимi у яслах у стайнi з худобиною... i тато, бувало, йшли його будити iз дзбанком води, бо сонце давно зiйшло, а мама воду у тата 'вiдбирали. I вони обо║ потому стояли десять-п'ятнадцять хвилин мовчки, щоб Зiновiй додивився свiй сон, бо, мабуть, прийшов iз читальнi, коли пiвнi пiяли. Тато, правда, коли вони всi тро║, тобто з Романом i Зiновi║м, гострили вранцi на точилi сокири, збираючись до когось там теслювати, воркотiли, що Зiновiй даремно товче собою по читальнях, тоте товчення не для хлiба, хлопче, з книжок, iз спiванок, iз вистави в козацьких шароварах на газдiвство не доробишся, чоботи не купиш i по-людському не оженишся. Бог дав нам у руки, крiм поля, тесло... на теслi життя наше трима║ться, а ще на плузi, на косi. Зiновiй любив в'язати з татом цiпи, але не сварливо, нi, був вiн хлопцем жартiвливим i бесiдливим, i часом таки переконував тата, що й сокира без людсько┐ душi, без ┐┐ високих поривань, без високого спiву, скажiмо, в церквi, без коляди пiд вiкном у Свят-вечiр, i без вашо┐, тату, молитви, коли ви виходите вранцi в наш сад, на його край, ста║те над Золотою Липою, що бiжить живим срiблом помiж берегами, i молитеся... i молитеся, i дума║те про сонце, що сходить, про Господа Бога, що сто┐ть за вашими плечима, про росу на конюшинi, про нашу молоду ще маму, якою ви залюбувалися, коли вона розчiсувалася, як дiвчина, перед люстром... сокира без цього людського духу була б тiльки викованим куснем залiза, призначеного для того, щоб нарубати дров, а не для того, щоб вибудувати хату або й церкву. Тато погоджувалися iз Зiновi║м i посмiхалися у вус, кажучи, що тобi, сину, не теслярем теслювати, а бодай священиком стати або ж адвокатом: умi║ш прикласти слово до душi, як липовий листок до рани. Але ж бо, чу║ш, трива║ вiйна... а ще до вiйни, до "перших совiтiв" не було за що послати тебе до Бистричансько┐ гiмназi┐. Зiновiй не став нi священиком, нi адвокатом, вiн власноручно не встиг вибудувати жодно┐ хати... було тодi не до будування, весною сорок четвертого у наших краях переходив фронт, нiмцi вiдступали, совiти наступали, села горiли, скрiзь пахло трупом i димом, а не свiжими трiсками з-пiд теслярсько┐ сокири. Зiновiй повернувся з "форшпану" вночi, сусiди його не бачили, й це нас опiсля врятувало вiд Сибiру; кiлька днiв вiн вiдсипався в стодолi, а на третiй вечiр, коли ми збиралися лягати спати, зайшов до хати попрощатися; вiн так i сказав: я прийшов, тату, i ви, мамо, i ви, братове, прощатися, бо йду в лiс... йду воювати за Укра┐ну. Настав мiй час. Вiн, видно, заздалегiдь готувався до цього кроку, бо був у жовтуватому мадярському мундирi й у добрих iз короткими халявами нiмецьких чоботях i навiть роздобув десь карабiн. Мама схлипнули, як риба на березi, але не промовили нiчого, не вiдмовляли... мама мо┐ походять з добро┐ родини, не багато┐, але свiдомо┐, дiд мiй по матерi, Олекса, у вiсiмнадцятому служив в Укра┐нськiй Галицькiй Армi┐. Мама знали безлiч пiсень, i стрiлецьких в тому числi. Я думаю, що Зiновiй i я опiсля не на читальняних тiльки книжках виховувалися, а на маминих стрiлецьких спiванках... вони постiйно чи то в полi, чи взимi за кужелем, чи коло печi спiвали собi "для душi", а ми слухали... а ┐┐ спiванки переливалися нам у душi, разом iз спiванками переливалося також те, що назива║ться Укра┐ною. Я дотепер не можу точно переповiсти... не можу вкласти у вiрш... i не змiг би змалювати на паперi перебране з маминих спiванок почуття. Чи це любов? Чи це сум i журба? Чи це iсторiя? Чи це молитва? Чи це нiмування, коли сто┐ш посеред горбатих полiв i слуха║ш, як потрiску║ жито i як пiдпатьомку║ у житнiх нетрях перепел? Чи це наша Страдча долина з Козацькою та стрiлецькими могилами, iз Святим Духом, iз маленьким надмогильним хрестиком, на якому каменяр викарбував, що тут спочива║ мiй прадiд Петро Ключар? Я знаю: це Укра┐на. Мама, отже, лише схлипнули й заходилися укладати до "рубцака" хлiб, солонину, часник i навiть пляшку самогону, а тато, однак, казали Зiновiю сiдати поруч себе на лаву й, обнявши його за плечi, почали вiдраджувати, мовляв, ти, сину, спершу добре подумай, поки рушиш iз дому в партизанку... бо рушиш, чу║ш, на певну смерть. У хатi стало тихо, як у небi, були в цю мить присутнi помiж нами всi святi, що зiйшли з образiв, був Бог i була Дiва Марiя, i всi ми, земнi, домашнi, i всi нашi добрi небеснi опiкуни споглядали на згорбленого Зiновiя, який сидiв на лавi й обома руками тримався за цiвку карабiна; було таке враження, що свiт хита║ться i пада║, а Зiновiй шука║ опори у збро┐ i на не┐ виключно поклада║ться; вiн гладив мушку карабiна, як дiвочу голiвку. - Може, й на смерть, тату, - врештi вiн обiзвався. - Бо вiйна - вiйною... тим паче партизанська смерть пiдступна, чату║ на тебе за кожним кущем. Та я йду. Нас багато. I шкода, що не йде зi мною Роман. - Вiн поглянув докiрливо на старшого брата. - Тепер настав такий час, що не дадуть тобi поцюкати сокирою людям на радiсть. Совiти нинi-завтра об'являть мобiлiзацiю i кинуть нашого хлопа нiмцевi в зуби. М'ясо гарматне... I гада║те, тату, вас iз Романом обминуть? Тато довго скручували цигарку з самосаду, мама пiднесли ┐м гранчик iз груби, i синiй дим кружальцями снувався попiд сволоком; ми всi цi кружальця пасли очима, аж поки вони не розвiялися... i всiм нам баглося, щоб гнiтючi думки теж розсiялися й зникли разом iз димом. - А певно, що совiти хлопа в селi не залишать... хлопи нашi ┐м небезпечнi, нинi один вiзьме стрiльбу в руки, завтра - другий i почнуть стрiляти ┐м у спини. Що вони, совiти, дурнi? Але коли й вiзьмуть нас до вiйська, то на фронтi ║ шанцi, ║ генерали, що вмiють воювати, ║ сила... i ти, жовнiрику, в тiй силi разом iз усiма, ти можеш упасти, а можеш i врятуватися, - розмiрковували тато. - Що ж ти, Зiновiю, разом iз хлопцями, з такими ж, як i ти, можеш протиставити силi? Ти з карабiном, допустимо, чи з автоматом, ну - ще з гранатою, а вiн, москаль, пре проти тебе з танками, з вороплянами, з ученими псами, з хитрощами, пiдступом, iз зрадою. То знай, сину, на вашiй партизанськiй вiйнi за кожним кущем не тiльки смерть, на кожному кроцi виплодять гаддя - конфiдентiв, сексотiв. - Тато простягнули Зiновiю, а потiм i Романовi мошонку з покришеним самосадом, i ми з мамою вперше побачили, як нашi хлопцi при татовi закурили. Це означало, що тато мав ┐х за дорослих. - То так, - хитнув головою Зiновiй, - страшна проти нас сто┐ть сила... страшна якраз сво┐ми пiдступами i хитрощами, а не танками й лiтаками. Ми це зна║мо. I зна║мо також, що нас у полон не беруть. Ми, певно, таки приреченi на смерть, якщо Америка не почне вiйни проти Сталiна. Але... - Зiновiй помовчав, немовби вагаючись вимовити щось дуже важливе чи, може, сумне, бо поглянув на маму... й мамi пiдбадьорливо посмiхнувся. - Але чи не ║ нашим призначенням... так хоче Бог i так потрiбно Укра┐нi... чи, отже, не ║ нашим призначенням сьогоднi вмерти, щоб завтра на нашiй кровi зiйшли, як молоде жито, новi борцi. I так триватиме доти, доки не встане Укра┐на. - Красно говориш, сину, а я, однак, боюся, - призналися тато, i голос ┐хнiй зрадливо затремтiв. - Чого ж, я вiрую, що дух у тебе i в тво┐х друзiв крiпкий... дух - це теж сила немала. Бiда тiльки, що залiзо, куля слiпа не пробу║ дух на крiпость, а кладе тебе на землю, як снiп. - Татiв голос коловся на дрiбну мiдь i деренчав глухо в грудях; з татових очей викотилися двi сльозини, вони такi були великi, як пацьорки... менi вперше цього вечора стало лячно. Я метнувся до мами, що цiпенiли бiля печi суворi, блiдi й дуже гарнi. - Скажiть щось Зiновiю, - просив я маму. - Най нiкуди не йде. Мама пригорнули мене до себе, гладили мою голову i, усмiхнувшись, сказали: - Чи ти, Павлуню, коли б був великий, не взяв би карабiна, щоб рiдну землю боронити? Хiба ти не мiй син? - Ото власне нинi й пожина║мо засiяне тобою хлопцям у душу. Засiяла сво┐ми спiванками та всiлякими казками про Укра┐ну, - гнiвно шарпнулися до мами тато. - Ма║ш, скаламутила Зiновiю душу. Добре, що бодай Роман ма║ тверезий розум. - Тато мо┐ огнiванi, вочевидь, ще жили в мирному теслярському свiтi поруч iз сокирою, точилом, пахучими смерековими трiсками, кольоровою "квiткою" на зведених кроквах ново┐ хати; тато вiрили, що ось скiнчиться вiйна, руйнацiя, згаснуть пожежi i ┐хнiй теслярський свiт знову воскресне... i тодi вони, тато мо┐, увiйдуть у той простий i зрозумiлий свiт разом iз синами. Потiм ми всi проводжали Зiновiя до кладки через Золоту Липу. Пам'ятаю, вiн подав менi руку, нахилився i шепнув на вухо, щоб я чим-скорiше виростав i приходив йому на змiну. - Де ж тебе шукати? - спитав я, ухопившись навпомацки за його карабiн. Нiч панувала над нами глуха, чорна, немовби цiлий свiт запався у безодню: нi голосу, нi собачого гавкоту, нi вогника блiдого. Лише дерева в нашому саду сонно перешiптувалися та ще зрiдка, як риба у саку, сплескувала хвилею Золота Липа. Зеник зник вiдразу, як тiльки-но перейшов кладку... зник не з очей, бо ми вже на кладцi його не бачили, вiн зник iз нашого надслуховування. Як дух, розвiявся вiн серед полiв, i бiльше ми його нiколи не бачили, вiн пропав у глибинах пiдпiльно┐ боротьби, прийнявши псевдонiм, як тодi вимагала потреба, i тiльки зрiдка до нашо┐ мами добувалася з пiдпiльних глибин скупа звiстка, що живий, здоровий, вою║, а далi, як Бог дасть. Пiсля сорок восьмого й цi два-три слова, як бiлi ластiвки, вже не сiдали на нашi ворота. Ми не знали, чи Зенко загинув, чи разом з iншими куренями Укра┐нсько┐ Повстанчо┐ Армi┐ пробився крiзь Чехи на Захiд, чи втрапив у руки енкаведистiв й вони, якщо живим залишився пiсля ┐хнiх застiнкiв, нарокували йому сто рокiв каторги на Колимi. ...А тi║┐ першо┐ ночi, коли Зiновiй закинув на плечi крiс i розчинився в густiй темрявi, нашi мама до хати не вернулися. Сидiли на березi Золото┐ Липи, через яку перейшов Зенко, аж до самого досвiтку, i не допомагали нi татовi, нi Романовi, нi мо┐ просьби, мама немовби нас не чули й не помiчали навiть, коли тато обтулили ┐х, щоб не змерзли, фуфайкою; тато казали, що нашi мама молитвами вистелю║ Зiновi║вi важкi шляхи, а Роман додавав, що мама, певно, чують кожний Зеникiв крик; Зiновiй, напевно, вже хто зна║ де, в лiсi, помiж друзями, а вони, мама нашi, все надслуховують та надслуховують, чи не чату║ на нього небезпека; а я собi думав, що нашi мама просто сидять пiд вiльхою, де кiнча║ться наш сад, там, де його омива║ рiчка, i плачуть... i плачуть самотужки, бо не вмiють i не хочуть плакати на людях... 7 Про мамiв написанi стоси томiв, iз них, як iз цеглин, будуються храми; i ходять у материнськi храми поети й просто сини, i просто добрi люди, ходять люди у храми молитися; у молитвi до матерiв перебуваючи, поверта║мося у синi дитячi роки, в дива давно призабутi, торка║мося дзвiнка, що його повiсив жайворонок попiд небесами, i душi нашi зчерствiлi й зсохлi, як дубова кора, оживають, немов у рiллi зерно, i зеленiють у полях, що називаються життям; i душi нашi, оскверненi безбожжям, слiпi й обпльованi, омиваються у чистих водах, прозрiвають i шукають Бога в собi й навколо себе; i душi нашi озлобленi, зубатi, як собачi пащеки, добрiють, стають ласкавими i м'якими, як веснянi трави, в яких в'ють гнiзда полохливi птицi; i душi нашi, випаленi чорною безнадi║ю, безплiднi, засипанi попелом i пiском, голi, засiваються сподiваннями, немовби ярим ячменем; i тiла нашi, зболенi й зчервивленi, начерпуються силою - свiт тобi вiдкрива║ться, як Господнi небеса, а на воротях вiдкритих написано: Iди, працюй, радуйся, прикрашай землю i сво║ життя, твори добро i любов. Кожен по-сво║му в залежностi вiд хисту й вiд жадання кладе для матерi храм: той буду║ пишний палац i оздоблю║ його золотом, а вежi його сягають попiд хмари; той зводить'храм з широкими вiкнами й дверима... всi вiкна й дверi навстiж вiдчиненi, бо вдень до храму вкочу║ться, немов великий хлiб, сонце, а вночi блима║ рогами мiсяць; той кладе похмурий камiнь на камiнь, аж земля пiд муром угина║ться i потрiску║ натужно, а дверi виклепа║ залiзнi й вузькi, щоб нiхто чужий до його храму не пропхався; а той кладе церковцю з тисового дерева i рiзьбить ┐┐ красно, а стiни вибiлю║ набiло, а дорiжку до церкви вистелю║ буковим листям... листя виблиску║ червоним золотом i пахне воно осiнню... в листя осiнн║ по пояс забрiда║ лiсовий вiтер i не може з полону вирватися... i добре йому тут, тепло, затишно, i в лiсах осiннiх пану║ тиша. Я знаю: в усiх храмах намальовано тiльки один образ, i подiбнi на цьому образi жiнки: жiнки усмiхненi й водночас сумовитi, жiнки ласкавi й водночас суворi, жiнки нiжнi, немов янголи, нiжнiсть навколо них свiтиться нiмбами, й водночас цi жiнки по-земному огрубленi, немовби вони ходять щодня на колгоспну роботу. пх погляди зверненi до нас, вони вдивляються в нашi душi, вони впiзнають нас i не впiзнають, ми ┐м начебто рiднi й водночас вiдчуженi, вони радiють нами i судять нас, вони нас ненавидять i прощають нам грiхи. Нiхто у свiтi не проща║ зради, а матерi ┐┐ iнколи виправдовують, якщо зрадив ┐┐ син; нiхто у свiтi не проща║ вбивцi, а мати обцiлову║ свого сина, засудженого за вбивство на смерть, i просить у суддiв милосердя; й тодi, коли син вiдцура║ться вiд не┐, вiд матерi сво║┐, церковця сто┐ть, немов обдерта жебрачка, й усi стежки позаростали до не┐ терням, та, власне, син дороги до церковцi й не пам'ята║, вiн давно забув, якi в матерi очi, якi в матерi руки, який у матерi голос, ┐┐ образ стерся у ньому, згорiв на попiл, а мати, проте, просить Бога не карати ┐┐ сина, бо вiн, Господи, не винен у сво┐й забудькуватостi, може, то я винна, може, свiт винен, може ти, Боже, сам завинив... Мамо... Стою перед образом вашим i пробую малими сво┐ми силами осягнути велику вашу тайну... потуги мо┐ марнi, бо глибина та║мницi невимiрна, бездонна, а любов ваша невичерпна, а мудрiсть материнська нiким не збагненна, i так буде тривати, поки сонця й свiту, поки люди будуть любитися i будуть народжуватися дiти. Я теж побудував сво┐й мамi Докi┐ церковцю на березi Золото┐ Липи; мамин образ висить на iконостасi посеред святих апостолiв... апостоли прийняли ┐┐ помiж себе... тiльки апостоли витають у блакитi небеснiй, немов на подiях пливуть з минувшини в теперiшнiсть, а мо┐ мама завмерли посеред спаленого рудого житнього поля, а над рудим житом i над нею нависло небо, як соловецьке склепiння, а над нею вороння гра║, а над нею сонце чорне, а над нею вихори червонi крутять червонi стовпища. А поруч сохне на краю поля, на краю свiта один-║диний дуб; а в маминих очах прихована, немов крадена, журба. Чи вона помiж людьми на весiллi, чи вона на городi пiдгорта║ картоплю (i сапка видзвоню║ об кам'яне наше поле), чи вечорами слуха║ мо┐ вiршi i турми слiв лiтають понад нею, як голуби, й усi хотiли б сiсти ┐й на плечi; чи году║ корову й курей; чи бринить на ┐┐ губах спiванка й веселить очi;, чи спить вона й сняться ┐й, може, молодi жаркi сни, а схована журба, замкнена сiмома замками й скручена воривками, як вiдьма на Iвана Купала, довба║ i довба║ ┐┐ серце. Журба схожа на ворона, а у ворона дзьоб кривавий, закривавлений; а у ворона око хиже; а у ворона пiр'я колюче; й нiхто не зна║, де ворон лiта║ i де журба закопана; i свiт, коли б мамину тайну пiзнав, дивувався б, що вона скапалася, як свiчка на вiтру. Я свою маму намалював осяяну тихим внутрiшнiм свiтлом: десь далеко-далеко догоря║ сонце, i земля укрива║ться пiтьмою, як квiтка згорнутими пелюстками, i бузьок клекоче в сутiнках, загубивши дорогу до гнiзда; маминi очi ловлять останнi сонячнi променi - свiтяться очi в запалих ямах; добува║ться свiтло iз покарбованих зморщок, як молоде зело з-пiд скиби; в кутиках стиснутих губ, як бриндуш-ка посеред моху, блима║ усмiшка; свiтяться ┐┐ важкi гудзуватi руки. Спитають колись мене люди... Так, спитають колись мене люди: як же твоя мама, поете, така маленька, як вiвсяний снiп, у сорочцi сво┐й бiленiй, у вилинялiй спiдницi, у хустинi, на якiй давним-давно вiдцвiли ружi... як же твоя мама, поете, боса й зовсiм безборонна забрела у зчорнiлий край журби. Дивись-но: ступа║ вона босонiж по груддю й по тернинi сама-самi-сiнька, й нiхто ┐й руку не пода║, i нiхто кладку на ясний берег не перекине. I можуть спитати мене