або директор. - Га, про мене, - сказав Бенедьо, - нехай буде й так. Постараюся дiбрати трьох людей, котрим мож буде завiрити. А вiдколи зачина║ся робота? - Зараз вiдзавтра. I то, вважайте, треба форсувати як мож найборше. Вiск уже замовлений. В окремiй коморi будете й прасувати, i пакувати його. "Що се за штука така може бути? - думав сам собi Бенедьо, йдучи сумерком бориславською улицею вiд Леона додому. - Вигадав новий спосiб фабрикацi┐ i бо┐ться, щоби робiтники не видали його! Нiбито робiтник на тiм розумi║ся? А впрочiм, побачимо, що то таке буде! А добре сталося! Нi з сего нi з того лучилася робота, та й незлий заробок, - ║ при чiм остатися в Бориславi й надалi, та й до каси все-таки i вiд мене щотижня вплине хоть штири ринськi. А Ще три - котрих би ту трьох вибрати?" Бенедьо довго думав над тим, котрих би трьох вибрати, але якось не мiг зважитися. Вiн постановив собi поговорити о тiм з Матi║м. Бенедьо рад був би вибрати всiх трьох iз побратимiв, але Матiй вiдраджував, боячися, щоби в разi чого се не звернуло на них якого пiдозрiння. - I так, - говорив вiн, - жиди тепер перетривоженi нашим збором. Певна рiч, що мiж робiтниками найдуться деякi, котрi доповiдять жидам, що i як ми радили. Ну, а скоро так, то певна рiч, що жиди зачнуть нас шпигувати, - то щоби, як така купа побратимiв робити буде разом, щоби се деяк не навело ┐х на який слiд абощо. Бенедьо вiдповiв, що воно-то можлива рiч, що жиди будуть вiдтепер шпигувати ┐х, але вiн не впдить, чого б тут боятися, щоб не викрили побратимства, хоть би навiть побратимiв кiлька робило при купi. Адже ж о дiлах сво┐х вони не потребують говорити наголос при чужих людях. "Впрочiм, - додав Бенедьо, - не в тiм головна рiч, кого вибрати, але в тiм, щоби взяти тих iз побратимiв, котрi iменно тепер не мають роботи". А таких якраз було два: Деркач i Прийдеволя. Отже, Бенедьо побiг шукати ┐х, щоби замовити ┐х до фабрики Гаммершляга, а на третього вибрав собi одного чесного рiпника, котрий хоть не належав до побратимства, але дуже живо зайнявся свiжо пiднесеною думкою робiтницьких кас i котрого побратими жартом прозвали Побiгайком за його невтомиму рухливiсть i готовнiсть бiгати вiд ями до ями, чи то для збирання складок, чи й так, для притягування щораз нових людей до робiтницько┐ спiлки. А Леон Гаммершляг, згодивши Бенедя, накинув на себе легке пальто i вийшов на улицю пройтися та розмовитися з деякими знакомими властивцями, котрi звичайно в ту пору проходжувалися вулицею. Швпдко його окружила громадка жидiв, стискаючi┐ його руки i желаючи йому щастя з нововибудованою фабрикою. Далi почалися розмови про всякi бiжучi дiла, котрi найбiльше занiмали жидiв-капiталiстiв. Звiсна рiч, поперед усього почали деякi розпитувати Леона, як стоять такi й такi курси, чи не потребу║ ще бiльше воску, як багато дума║ вироблювати тижнево парафiну в сво┐й фабрицi, а коли у всiм тiм цiкавiсть ┐х була заспоко║на, зiйшла бесiда на бориславськi новини. - Ох-ох-ох, Gott ьber die Welt! - сказав, важко зiтхаючи, низький а грубезний жид, Iцик Баух, один з дрiбних властивцiв кiлькох ям. - Що ту у нас дi║ться, що ту у нас дi║ться, то аж розказувати страшно! Ви не чули, пане Гаммершляг? Ох-ох-ох, бунтацiя, та й годi! Чи я-то вiддавна не казав: не давати тим поганцям, тим опришкам - фу-у! - не давати ┐м тако┐ високо┐ платнi, бо як собi розберуть, то будуть гадати - ох-ох-ох, - що ┐м ще бiльше належиться! А тепер видите, самi видите, що по-мо║му стало! - Та що таке? Що за бунтацiя? - спитав недовiрливо ХЛеон. - Ох-ох-ох, Gott ьber die Welt! - сопiв далi Iцик Баух. - Прийдеться швидко всiм чесним гешефтсманам утiкати з Борислава, auf mane munes! Бунтуються робiтники, чимраз острiше ставляться до нас, а в недiлю - ох-ох-ох - ми вже гадали, що то буде наш послiднiй день, - фу-у! - що зараз кинуться рiзати! На толоцi тiлько ┐х зiйшлося, що тих крукiв на скiтнику. Ми всi з переляку троха не померли. Нiхто, розумi║ться, не поважився приступити, бо були би розiрвали на кусники, - адже ж, зна║те, дикий нарiд! Ох-ох-ох, що вони там говорили мiж собою, того не зна║мо i довiдатися не мож. Я питав сво┐х Банюсiв - говорять: "Ми так собi, гагiлки грали!" Брешуть, бестi┐! Ми видiли добре э даху, що один вилiз на камiнь i довго щось говорив, а вони слухали-слухали, а далi як загомонять: "Вiват!.." Ох-охо-ох, страшнi рiчi, страшнi рiчi! - Але ж я у всiм тiм не виджу нiчого страшного, - сказав, гордо усмiхаючись, Леов. - Може, й направду гагiлки грали. - Ох, нi, ох, нi, - говорив далi Iцик Баух. - Уже я знаю, що нi! I повертали вiдтам такi веселi, спiваючи, а тепер мiж ними якiсь змови, якiсь складки. Gott ьber die Welt, - буде лихо! - Я все ще не виджу, - зачав було знов Леон, але другi жиди перебили його, потверджуючи вповнi слова Iцика Бауха i додаючи ще вiд себе богато подробиць. Треба сказати в честь бориславським робiтникам, що вони зразу добре порозумiли свою справу i бодай по той час нiкотрий з них не зрадив жидам, яка була цiль ┐х сходин i що ураджено на ┐х радi. Впрочiм, може бути, що й далеко не бiльша часть робiтникiв чула та розумiла все доразу, що й до чого було ураджено: тi, котрi розумiли, не висказували сього жидам, а тi, що не розумiли, то й не могли ┐м багато цiкавого сказати. То тiльки дiзналися жиди, що мiж робiтниками робляться якiсь складки, що вони хотять самi допомагати собi i що до всього того нарадив ┐х муляр Бенедьо Синиця! - Бенедьо! Той, що у мене нафтарню мурував? - скрикнув зачудуваний Леон. - Той сам. - Складки? Помагати собi? Гм, я й не гадав, щоби у Бенедя було на тiлько розуму. Мулярський помiчник, родився i вирiс в Дрогобичi, - i вiдки вiн до всього того прийшов? - Е, чорт го там побери, вiдки прийшов, то прийшов! - зафучав Iцик Баух. - Але як вiн смi║ нам ту людей бунтувати? Пiслати до Дрогобича по шандарiв, най в ланцюги та шупасом вiдсиi - Але прошу вас, панове, - сказав, зупиняючись, Леон, - я не розумiю, чого се ви так тривожитесь? Що в тiм усiм страшного? Я бував по Нiмеччинi, там робiтники всюди сходяться, радяться, складаються, як ┐м захочеться, i нiхто ┐м того не боронить, i нiхто того не ляка║ться. Противно, розумнi капiталiсти ще й самi ┐х до того заохочу'ють. Там кождий такий капiталiст як говорить до робiтникiв, то раз у раз у нього на язицi Selbsthilfe та й Selbsthilfe . "Помагайте самi собi, всяка постороння помiч для вас на нi на що не здасться!" I гада║те, що зле на тiм виходять? Противно! Як робiтники самi собi помагають, то значить, що вже капiталiст не потребу║ ┐м помагати. Чи там окалiчi║ хто на фабрицi, заслабне, постарi║ться - Selbsthilfe! Най собi роблять складки, най собi помагають самi, аби тiлько ми ┐м не потребували помагати? А вже ми будемо старатися, щоби ┐м роги не надто високi росли: скоро що троха зачнуть носитися бутно, а ми цап - плату знижимо, i свищи тодi тонко, так, як ми хочемо! Леон виговорив усю тоту бесiду з таким запалом внутрiшнього переконання, що в значнiй частi успоко┐в i потiшив сво┐х слухачiв. Один тiльки грубий червононосий Iцик Баух недовiрливо хитав головою, i коли Леон скiнчив, вiн, важко вiдсапуючи, сказав: - Ох-ох-ох! Коби-то воно так було, як ви кажете, пане Гаммершляг! Але я боюся, що воно не так буде. Що нашого робiтника, дикаря, бойка, рiвняти до нiмецького! Де нашому робiтниковi до яко┐ розумно┐ Selbsthilfe? Ох-ох-ох, Gott ьber die Welt! A якби вiн Selbsthilfe порозумiв так, що треба брати за ножi та рiзати жидiв? Га? Всi слухачi, не виключаючи й самого Леона, стрепенулися на тi зловiщi слова, морозом подернуло у них за плечима. А до того в тiй хвилi коло них перейшла з гомоном юрба рiпникiв, з-помiж котрих, о цiлу голову вищий вiд усiх, вистирчував понурий Сень Басараб. Вiн грiзно позирав на жидiв, а особливо на Бауха, свого принципала. Бауховi вiд його погляду чогось недобре зробилося, i вiн замовк на хвилю, поки юрба не перейшла. - От, дивiть, якi вони, - говорив вiн, коли рiпники пропали в темнiм закаулку, - дичина, та й годi! От той високий серед них - вiн у мене робить - чи не цiлковитий медвiдь? Та ви тому лиш писнiть слово Selbsthilfe, а вiн зараз возьме нiж та й-зарiже вас! Але Леон, а за ним i другi жиди почали перечити Бауховi. Вони тим живiше перечили йому, чим бiльше самим було лячно, i, переконуючи його, що небезпеченства нема нiякого, старалися, властиво, переконати о тiм i себе самих. "Що то воно так зле не ║, - говорили вони. - Люд наш, хоть, може, незугарний i непривiтливий на вид, не в такий злий i кровожадний, як зда║ться Бауховi. I що случа┐ правдиво┐, порядно┐ спiлки i у нас не рiдкi, i людям тутешнiм зовсiм не чужi. I що коли б мало було прийти до яких "непорядкiв", то було би вже прийшло зараз по першiм зборi. I що Бенедьо - чоловiк слабовитий i характеру лагiдного. I що Леон зараз завтра поговорить з ним i розпита║ться його о все, i що Бенедьо мусить йому все чисто розповiсти, бо пiд певним зглядом Бенедьо зобов'язаний йому, Леоновi, до вдячностi, i що наперед можна впевнитися, що небезпеченство нiяке нiкому не грозить. - Ох-ох-ох, де бiльше язикiв, там бiльше й мови! - говорив невмолимий Баух. - Але я вам раджу: не вiрте тим розбiйникам, розбийте ┐х складки, а особливо знижiть ┐м плату так, щоби, собака, один з другим не мав за що й продихати, то тодi ┐м i складок усяких вiдхочеся! - Еге-ге, будем видiти, чи вiдхочеся! - проворкотiв крiзь зуби Сень Басараб, котрий поза кошари i плоти пiдповз iд тому мiсцю i, розумiючи добре жидiвський жаргон, котрим розмовляли жиди, пiдслухав усю тоту розмову. - Еге-ге, побачимо, небораче, чи вiдхочеся! - воркотiв вiн, здвигаючися на ноги з-за плоту, коли жиди розiйшлися. - Коби лиш тобi борше дечого другого не вiдхотiлося! I, розпустивши ноги, Сень поспiшив до Матi║во┐ хати, щоби там розповiсти побратимам о тiм, як то жиди говорять о ┐х радi i що о нiй знають. На другий день рано перед роботою Леон здибався з Бенедьом уже в фабрицi. Бенедьо представив йому Деркача, Прийдеволю i Побiгайка, яко вибраних до роботи в окремiй коморi. Леон тепер жалував трохи, що вчора поквапився дати Бенедьовi тоту поруку, бо був переконаний, що Бенедьо вибрав до того сво┐х одномисникiв! Вiн починав навiть боятися, чи не пiдозрiва║ дещо Бенедьо про його нечисту справку з церезином, i для того наказав Шеффелевi, щоб i супротив тих вибраних робiтникiв Х був якомога осторожний. Але що ж, назад цофатися з сво┐м словом було тепер запiзно, тож Леон, хоч i з замiтною тривогою, рiшив: що ма║ торочитись, нехай торочиться. Треба тiльки розпитати Бенедя самого про цiлу тоту рiч. От вiн, сказавши кiлька сл┐в заохоти нововибраним робiтникам, закликав Бенедя з собою до окремо┐ комори i прямо запитав його, що се був за збiр у них i що вiн там говорив робiтникам. Вiн мiркував собi, що коли у Бенедя що злого на думцi, то таке пряме питання оголомшить i змiшав його. Але Бенедьо був уже вiдучора на се приготований i, не показуючи й найменшого змiшання, вiдповiв, що позаяк деякi робiтники пiдняли були думку - запомагати однi других складками, то вiн радив ┐м зробити у себе таку касу, яку мають по мiстах цеховi ремiсники для запомоги, i до заряду то┐ каси запросити по рiвнiй частi вибраних людей з рiпникiв i панiв предпри║мцiв. Леон ще дужче здивувався, почувши тоту мову вiд Бенедя, котрого вiн уважав досi зовсiм простим, нi о чiм не думаючим робiтником. - Вiдки ж ви набралися такого розуму? - спитав Леон. - Та що, прошу пана, - сказав Бенедьо, - у нас, у мiстi, так заведено, то я й тутка так радив. Се не мiй розум, куди менi! Леон похвалив Бенедя за тоту раду i додав, що до заряду такою касою конче треба вибрати кого з письменних предпри║мцiв, котрий би умiв вести рахунки, i що треба уложити статути то┐ каси i подати ┐х до затвердження намiсництву. Додав навiть, що вiн сам готов ┐м о такi статути постаратися, за що Бенедьо йому наперед подякував. На тiм вони й розiйшлися. Бенедьовi прикро було, що вiн мусив брехати перед Леоном, - але що дiяти, коли годi було iнакше. А Леон вiдiйшов радiсний, почуваючи себе бог зна яким лiбералом, котрий ось, мовляв, заохочу║ робiтникiв до дружностi i самопомочi i так безконечно вище сто┐ть над усiми тими "халатниками" бориславськими, котрi в робiтницькiй самопомочi видять бунтацiю та небезпеченство i зараз готовi, мов тi курята, ховатися пiд крила жандармiв i полiцi┐. Нi, пора i ┐м пiзнати, як то йде в свiтi, пора й Бориславовi мати свiй робiтницький рух, - розумi║ться, легальний, смирний i розумно керований робiтницький рух! I за сим лiберальнi думки Леона пiшли гуляти в далеку далечину, йому мрiялося, що ось уже недалеко тото славне "збратання капiталу з працею", що воно почнеться не вiдки, як iмеяно вiд Борислава, i що в iсторi┐ того збратання, перiрою i найважнiшою, бо вихiдною, точкою буде його розумна Г лiберальна розмова з Бенедьом i заявлена в нiй прихильнiсть до нового робiтницького руху. "Так, так, - заключив вiн, уже колишучись в сво┐й легкiй бричцi на ресорах долi бориславською улицею, - дiла мо┐ йдуть дуже добре!" XII Ех, Готлiбе, Готлiбе! Чи знав ти, чи гадав ти, якого колоту наробить твiй лист i твiй безумний поступок у головi тво║┐ матерi! Рифка була слаба. Се не була слабiсть тiла, бо тiлом вона була здорова i сильна, - се був якийсь дивовижний розстрiй духу, якесь надмiрне напруження, за котрим слiдували хвилi цiлковито┐ бездушностi i апатi┐. Вона ходила по покоях, мов сонна, не видiла нiчого i не займалася нiчим, окрiм свого сина. Вiн скалiчений, вiн хорий! Може, небезпечно? Може, коло нього нiкого нема? Вiн умира║, мучиться! А вона, мати, котрiй над нього вема нiчого дорожчого, вона не зна║ навiть, де вiн ║ i що з ним дi║ться? Але ж вiн не казав ┐й сього знати! Що вiн гада║ з собою робити? Чи довго буде так бурлакувати мiж чужими людьми, мов який сирота, в такiй поганiй, обiдранiй одежi? Вона плакала, лютилася, рвала i дерла, що ┐й пiд руки попало, не можучи на всi тi питання найти вiдповiдi. Вона раз готова була- розповiсти все Германовi i бiгти шукати за ним по всiм Дрогобичi, то знов на не┐ находила якась дика упертiсть, ┐┐ уява рисувала ┐й образи страшно┐ муки i конання Готлiба, з очей ┐┐ лилися сльози, а п'ястуки судорожно затискалися супроти кабiнету мужа, i уста шептали: "Нехай гине, нехай умира║, на злiсть сьому нелюдовi, сьому тирановi! От так! От так!" Вона й забувала, що цей нелюд i тиран не знав i не бачив нiчого того i, бачилось, зовсiм не турбувався про Готлiба. Вираз мертвого, безучасного супокою на його лицi несказанно лютив Рифку, i вона старалась якомога рiдше показуватись йому на очi. Вона найбiльше сидiла замкнена в сво┐м поко┐, перечитувала по сто разiв Готлiбовi листи, але й вони вже не могли втишити ┐┐ неспокою i тривоги. Все ┐й обридло. Вона цiлими годинами визирала через вiкно то в сад, то на гостинець, чи не йде коминарчук з листом. Але коминарчука з листом не було, i Рифка з'┐далася сама в собi, згоряла тисячними суперечними чуттями, не можучи на нi на що вiдважитися. Вона за тиждень такого несупокою починала бути й справдi хора. - Що тобi таке, Рифко? - спитав ┐┐ раз Герман при обiдi. - Ти, бачу, хора? - Хора! - вiдказала вона, не дивлячись на нього. - То-то ж бо й ║. Я виджу, що хора. Треба пiслати за лiкарем. - Не треба! - Як то не треба? Чому не треба? - Не поможе менi лiкар! - Не поможе? - дивувався Герман. - А хто ж поможе? - Вiддай менi мого сина! - вiдрiзала Рифка. - Се тiлько менi поможе! Герман стиснув плечима i вiдiйшов геть. За лiкарем, звiсна рiч, не посилав. Аж ось ледво-неледво по десяти днях Рифка дiждалася вiстi вiд сина. Коминарчук доти ходив по улицi, доки вона не вихилилася через вiкно: тодi вiн крiзь вiкно кинув ┐й з улицi до хати Готлiбову карточку. Готдiб ось що писав: "Вона мусить бути моя! Кажу вам раз назавсiгди: мусить. Чи хоче, чи не хоче. А впрочiм, як може не хотiти, - адже я багатий, багатшого жениха не найде в цiлiм краю. А я чую, що без не┐ не можу видержати. В снi i наявi все вона та й вона передо мною. I не знаю навiть, як назива║ться. Але що то значить, коли вона менi сподобалася! I куди вона могла по┐хати? Коби-м знав, зараз би-м по┐хав за нею. Ага, я забув вам сказати, що я в;ке здоров, принаймнi натiлько здоров, що можу ходити. Лажу весь день по улицi напротив ┐┐ дому, але пе важився ще й питати нiкого, чий се дiм i чия вона донька. Завтра раненько прийде мiй пiсланець: дайте йому дещо грошей для мене". Грошей у Рифки було небагато. На другий день коминарчук справдi прийшов, i то в таку пору, коли Германа не було дома. Вона почала розпитувати його про сина, але коминарчук нiчого не знав, а тiльки сказав, що ма║ принести грошi, та й годi. Рифка дала йому десять ринських - послiднiх десять ринських, якi у не┐ були, - i осталась сама в поко┐, проклинаючи коминарчука, що не вдоволив ┐┐ цiкавостi. Звiстка, що Готлiб здоров i може вже ходити, врадувала ┐┐, але його надмiрна i слiпа любов почала ┐┐ тривожити, ┐й нараз впало на думку, що ану ж но Готлiбова дiвчина - християнка, то що тодi? Вона прецiнь не схоче йти за жида, - i готов собi Готлiб бог зна║ що зробити, скоро не зможе ┐┐ дiстати. I в ┐┐ роздражненiм умi засiла тота догадка, мов влiзлива оса, i знов почала вона мучитись, i тривожитись, i ночi не спати, i проклинати весь свiт, мужа й себе. ┐й, не знати чому, бажалося, щоби Готлiб узяв собi яку-небудь бiдненьку, робучу жидiвочку з Лану, таку саму, якою була вона, коли посватав ┐┐ Герман, ┐й здавалось, що вона зненавидiла б його враз iз його жiнкою, коли б тота жiнка була з багатого дому. А мiж тим з Готлiбових листiв випливало очевидячки, що дiвчина, котру вiн уподобав, була багата, ┐здила повозами, мала багато вбраних слуг, - i вже, вже звiльна починала в Рифчинiй душi зароджуватись против не┐ якась слiпа i глуха ненависть. Але найгiршо┐ гризоти наробили Рифцi грошi. По кiлькох днях, знов в Германовiй неприсутностi, прийшов коминарчук з карточкою. В карточцi було коротко i вузловито написано ось що: "Грошей менi треба, багато грошей. Мушу вбратися по-людськи. Вона завтра при┐де. Мушу говорити з нею. Вже знаю чия. Передайте зараз хоть сто ринських". Рифка аж затряслася, прочитавши тi слова. Знав чия, а не пише, не скаже ┐й! I мав ж вiн серце лишати ┐┐ в непевностi? А ще сто ринських просить, - вiдки вона озьме сто ринських? Герман вiд кiлькох днiв щось дуже куцо держав ┐┐, не давав ┐й до рук нiяких грошей, не лишав, як се давнiше часом лучалося, анi цента в сво┐й шуфдядi, а все замикав до велико┐ залiзно┐ каси на три ключi, а ключi забирав з собою. Рифка й не покмiтила сього аж до се┐ хвилi. Але тепер, коли син зажадав у не┐ тако┐ суми, а вона не найшла у себе й цента, розлютилася страшенно, кидалась з одного покою цо другого, з одно┐ шуфляди до друго┐, але нiде не могла найти нiчого. Вона голосно кляла нехланника-мужа, але прокляття не помагали нiчого, i з кровавим серцем мусила вiдправити коминарчука, кажучи йому, що грошей тепер не мав i що нехай прийде аж завтра. Коминарчук похитав головою i пiшов. По його вiдходi Рифка, мов безумна, бiгала по покоях, трiскала меблями i наповнювала цiлий дiм прокляттями та лайкою. За тою роботою застав ┐┐ Герман. - Жiнко, а тобi що такого? - скрикнув вiн, ставши на порозi. - Ти вдурiла? - Вдурiла! - скрикнула Рифка. - Чого тобi треба? Чого кида║шся? - Грошей треба. - Грошей? Нащо тобi грошей? - Треба, та й годi. - А багато? - Багато. Двiста ринських! Герман усмiхнувся. - Що? - Та що, збира║шся десь за волами йти, чи о? - сказав вiн. - Не питайся, а давай грошi! - А-в-бе-бе, а вiдки такий строгий наказ? У мене нема грошей на роздавки. - Нема грошей! - скрикнула Рифка i визвiрилася на нього. - Кому ти се говориш? Зараз давай, бо бiда буде! - I вона з пiднятими кулаками наближувалася до нього. Герман стиснув плечима i поступився назад. - Вдурiла жiнка! - проворкотiв вiн пiвголосом. - Давай ┐й грошi, а не знати нащо. Ти гада║ш, - сказав вiн до не┐ спокiйним, переконуючим голосом, - що у мене грошi лежать? У мене грошi в дiло йдуть. - Але менi треба, зараз, конче! - сказала Рифка. - Нащо? Як тобi треба що купити, то скажи, - возьму на кредит, бо готових грошей не маю. - Не треба менi твого кредиту, а тiлько готових грошей. Чу║ш! - Говори до гори, - вiдказав Герман i, не вдаючися з нею в дальшу бесiду, пiшов поквапно до свого кабiнету, все озираючись назад себе, чи не бiжить за ним Рифка з пiднятими кулаками. Прийшовши до кабiнету, вiн зразу хотiв замкнути дверi на ключ, але далi надумався, знаючи Рифчину натуру, i з легким, та║мним усмiхом засiв коло свого пульта i почав писати. - Я знав, що воно так буде, - говорив вiн сам до себе, все ще та║мниче всмiхаючись. - Але нехай! Тепер я не подамся i притисну ┐┐. Побачимо, хто з нас дужчий! По хвилi, важко дишучи, увiйшла Рифка. Лице ┐┐ мiнилося: раз наливалося кров'ю, мов буряк, то "знов блiдло, мов полотно. Очi палали гарячковим жаром. Вона сiла. - Скажи ти менi, бога ради, чого ти хочеш вiд мене? - спитав ┐┐ Герман якмога супокiйним голосом, - Грошей, - вiдповiла Рифка з упертiстю божевiльно┐. - Нащо? - Для сина, - сказала вона з притиском. - Для якого сина? - Для Готлiба. - Для Готлiба? Але ж Готлiба вже й на свiтi нема, - сказав Герман з уданим зачудуванням. - Волить тебе не бути на свiтi! - Значиться, вiн живий! Ти зна║ш, де вiн е? Де вiн, скажи менi? Чому не йде додому? - Не скажу. - Чому ж не скажеш? Адже я все-таки отець, не з'┐м його. - Вiн бо┐ться тебе i не хоче бути з тобою. . - А грошей мо┐х хоче? - сказав уражений Герман. Рифка на те анi слова. - Зна║ш же що, - сказав рiшуче Герман. - Перекажи йому, коли зна║ш, де вiн, нехай верта║ться додому. Досить уже то┐ дурно┐ комедi┐. Доки не верне, то анi цента не дiстане анi вiд мене, анi вiд тебе! - Але ж вiн готов собi що зробити! - скрикнула Рифка голосом розпуки. - Не бiйся! Так собi зробить, як у Львовi втопився. Гада║, що мене грозьбами сво┐ми переломить. Нi! Раз я подався, - тепер годi. - Але вiн готов утекти в свiт, готов наробити тобi якого лиха. - Хе-хе-хе, - сказав насмiшливо Герман, - в свiт без грошей не втече, а впрочiм... Слухай, Рифко, щоб ти не робила собi нiяко┐ гризоти за те. що, мов, оте║ ти розповiла менi за нього. Я знаю, вiн тобi заказав, i я не налягав на тебе. Але я давно вже знаю ее, знаю, де вiн жи║ i що робить, усе знаю. I щастя його, що я се знаю, а то були б шандарi давно вже всадили його до цюпи i були б шупасом повели його до Львова. Розумi║ш? Щастя його, що той жид, вугляр, з котрим вiн при┐хав зо Львова i у котрого мешка║, що вiн зараз, скоро я при┐хав, розповiв менi все дочиста. А тепер слухай! Я до нього не буду втикатися, ловити його не пiду, бо вiн, впрочiм, в мо┐х руках. Перекажи йому, най верта║ додому, то все буде добре. А як не хоче, то - мусить. Шандарi пильнують його, не дадуть му нiкуди рушитися з Дрогобича. Грошей не дiстане, перекажи му се через того злодiякоминарчука, що тобi доносить пошту вiд нього. Я його давно маю на оцi, най i то зна║. I на тiм конець! Герман встав з крiсла. Рифка зразу сидiла, оглушена тими словами свого мужа. Вона тремтiла всiм тiлом, ┐й дух запирало так, що вона ледвеледве дихала, а вкiнцi, коли Герман встав, вона нараз розляглася страшним спазматичним реготом, котрий, мов грохiт грому, залунав по широких, пустих покоях. По хвилi i смiх раптом урвався, i Рифка грепнулась з крiсла i почала в страшних судорогах кидати собою по пiдлозi. - Господи, розв'яжи мене з нею! - проворкотiв Герман i побiг до кухнi, щоб iшли слуги вiдтирати паню. Сам вiн не вертався вже до покою, а, взявши пальто i капелюх, пiшов у мiсто по сво┐м дiлам. Не пора йому було тепер занiматися домашнiми гризотами, коли його новi, великi плани чимраз ближче наближалися до свого осущення. Ван-Гехт писав до нього з Вiдня, що прилади для виробу церезину вже готовi i фабрикант жде тiльки вiд нього звiстки, коли й куди ┐х вислати. Германовi не хотiлося для фабрикацi┐ церезину будувати нову фабрику, ╕вiн волiв в сво┐й старiй обширнiй нафтарнi коло Дрогобича вiдступити одну часть на нову фабрикацiю. Треба було оглянути мiсце i забудовання, котрi би вiдповiдали тому плановi, який списав Ван-Гехт, - треба було випорожнювати, перебудовувати, домуровувати i вичищувати, - i Герман пильно сам надзирав за роботою. Аж ось усе вже було готове, i вiн написав ВанГехтовi, щоб якмога швидше прислав машини i сам при┐здив. Так само чимало заходу було i з великою "Спiлкою визискування земного воску", з котрою Герман у Вiднi заключив контракт на достачення величезно┐ маси сирого земного воску. Правда, "Спiлка визискування" не дала ще на карб того контракту Германовi анi цента i мала заплатити йому все разом аж по достаченнi всього воску, - та все-таки на карб того контракту "Спiлка" випустила вже множество акцiй i старалася при помочi реклами вишрiбовувати ┐х курс чимраз вище. Акцi┐ йшли дуже добре, i тепер, в серединi лiта, "Спiлка" надумалась, що прецiнь треба щось зробити в Бориславi. А надумалась вона зробити ось що: заложити в Дрогобичi велику контору, в котрiй би повномочнi "Спiлки" наглядати за контрактами, докопували виплат i старалися о новi зв'язки i о новi джерела доходу для "Спiлки". Звiсна рiч, заложення контори, плата повномочним i рiзним урядникам - усе те обiйшлось недешево i принаймнi три рази дорожче, анiж би могло було обiйтись при розумнiм веденнi дiл. Але що се значило! "Спiлка визискування" прийнялась живо розтрублювати по свiту про се сво║ дiло, величаючи його - як не знати який подвиг, - i знов акцi┐ "Спiлки" пiдскочили вгору. Герман пильно крутився коло "Спiлки", пильно придивлявся всiм поступкам повномочних i пота║мно дуже похитував головою на всю тоту роботу. "Нi, нi, - говорив вiн сам до себе, - довго вони не видержать з такою роботою! Нехай собi ┐х акцi┐ стоять як хочуть добре, я ┐х купувати не буду анi зв'язуватися з ними не хочу! От дурницю зробив, що заключив з ними такий величезний контракт, а задатку нiякого не взяв. Правда, хоч би тота блискуча банька i пукла перед зреалiзованням мойого контракту, то страти для мене не буде, бо вiск все-таки у мене останеться. Але, розумi║ться, коли б вони насамперед менi заплатили, а вiдтак пукли, то се було би лiпше. Та й то треба собi вимовити виразно, щоб виплачували готовими грiшми, а не сво┐ми акцiями!" Герман, значиться, уважав згори "Спiлку визискування" предпри║мством "дутим", ошуканським, хоть не можна сказати, щоб iменно вiн загадав ошукати предпри║мство. Його контракт був цiлком чистий i реальний, i вiн вiд самого при┐зду з Вiдня сейчас принатужив усi сили свойого капiталу, щоби постачити всю величезну масу воску якнайшвидше, перед контрактовим термiном, боячися, щоб предпри║мство ще до того часу через нерозум та шахрайство сво┐х основателiв i повномочних не лопнуло. Вiн наняв майже три рази бiльше робiтникiв до ям, нiж ┐х наймав досi, вiдновив роботу в вiсiмдесяти ямах, в котрих досi через кiлька лiт уже не йшла робота задля рiзних недогiдностей грунту, - i справдi, багато з тих вiдновлених ям тепер оправдало всi давнi надi┐. Робота йшла пудами i коштувала далеко менше, нiж iнших лiт, бо голод зiгнав тепер далеко бiльше людей на панщину до Борислава, голод же i пiдганяв ┐х до роботи немилосердно, а Герман пильно i правильно знижував та знижував робiтницьку плату, не дбаючи на крики, сльози i прокляття. Робота йшла пудами, магазини Германовi наповнювалися великими брилами воску, i Герман тремтiв з нетерплячки, чи скоро буде ┐х повне, контрактом означене число. Тодi "Спiлка" буде мусила зараз перейняти вiск на себе, йому вiдразу вповнi виплатити всi грошi, а вiдтак, думав Герман, нехай собi й голову зломить! А мiж тим, поки Герман укладав сво┐ плани та турбувався про уладження фабрики церезину, поки слуя┐ницi в його домi вiдтирали Рифку, що кидалася i розбивалася по пiдлозi в страшних судорогах, - Готлiб, в бруднiй вуглярськiй сорзчцi,- весь обмурзаний, ждав нетерпеливо в маленькiй i бруднiй вуглярськiй пюпi на прихiд коминарчука з грiшми. З тим коминарчуком вiн познакомився по сусiдству i по║днав його, щоб за добру плату переносив йому вiстi до матерi i вiд не┐. Ось вiн увiйшов до хати, i Готлiб поквапно обернувся до нього. - А що? - спитав вiн. - Нiчо, - вiдказав коминарчук. - Як то нiчо? Не дали? - Не дали, - казали: завтра буде. - Прокляте завтра! - проворкотiв гнiвно Готлiб. - Менi нинi треба! - Що ж дiяти? Казали: нема. З тим коминарчук вийшов. Готлiб, мов бiснуватий, зачав бiгати по хатi, розмахуючи руками i воркотячи сам до себе уриванi слова: "Я ту завтра маю з нею бачитись i мушу бачитись, а ту ось що! Нема! Як смi║ не бути? Хiба вже i мати супротив мене, не хоче дати? О, в такiм разi, в такiм разi..." - i вiн затиснутими кулаками погрозив до дверей. Його нам'║тнiсть, слiпа i бурлива, як цiла його вдача, несподiвано i нагло виросла до надзвичайно┐ силп, i пiд ┐┐ проводом вiн готов був зробити все, що йому пiдшепнула перша-лiпша хвиля, без розваги i розсудку. "А може, - думав вiн далi, - може, вiн дiзнався? Може, се його справка... навмисне не да║ мамi грошей, щоб вона менi не передала?.. О, се може бути, - я знаю, який вiн захланний на тi грошi!.. Але нi, нi, се не може бути! Вiн дума║, що мене нема, вiн якби знав, зараз би старався мене загнати додому, як загублену скотину. Але чекай собi троха! Тодi верну, як менi схочеться, помучся троха!" Бiдний Готлiб! Вiн i справдi гадав собi, що Герман не знати як мучиться його неприсутнiстю! Але дарма було Готлiбовi лютитись i грозити - все те не могло наповнити його кишенi грiшми. Думки його поволi чи по неволi мусили вспоко┐тися i перейти на другi предмети, а iменно - на предмет його любовi. Вчора доперва вiн дiзнався вiд слуги ┐┐ батька, котрого прислiдив в недалекiм шинку i з котрим при келишку горiлки зав'язав знакомство, що отець ┐┐ - дуже велика- риба, один з перших багачiв в Бориславi i в Дрогобичi, що перед двома лiтами за┐хав сюди з Вiдня, буду║ великий i пишний дiм, назива║ться Леон Гаммершляг, удовець, i ма║ тiльки одну доньку - Фаннi. Донька тепер по┐хала чогось до Львова, але завтра ма║ вернутись. Дiвчина дуже добра, лагiдна i ладна, i отець також дуже добрий панище. Оповiдання тото дуже врадувало Готлiба. "Значиться, вона рiвна менi, може бути моя - мусить бути моя!" - се було все, що приходило йому на думку, але й сього було досить, щоби зробити його щасливим. З нетерплячкою дожидав вiн того завтра, щоби побачити ┐┐. Зразу вiн думав справити собi одiж, вiдповiдну до його стану, щоби показатись ┐й в якнайкориснiшiм свiтлi. Але тут нараз прийшла несподiвана перешкода - мати не дала грошей. Приходилось зустрiчати ┐┐ в поганiм вуглярськiм шматтi, котре Готлiбовi нiколи не було так ненависне, як iменно нинi. Скоро свiт Готлiб узяв у кишеню трохи хлiба i побiг за мiсто, аж геть по конець Задвiрного передмiстя, на Стрийський гостинець, котрим мала над'┐хати Фаннi. Залiзницi ще тодi не було. Тут, засiвши край дороги в тiнi густо┐ рябини, вiн встромив очi в запорошений гостинець, що прямою сiрою пасмугою простягся перед його очима далеко-далеко i тонув в невеличкiм лiску на узгiр'┐. Гостинцем волоклися, пiднiмаючи невеличкi тумани пороху, жидiвськi будки, накритi рогожею i напакованi пасажирами, мужицькi драбиннi вози, худоба, гнана ва торг до Стрия, - але не видно було блискучого повозу, запряженого парою огнистих гнiданiв, в котрiм мала над'┐хати Фаннi. Готлiб з упертiстю дикого iндiанина на муках сидiв пiд рябиною, встромивши очi в гостинець. Вже Сонце геть-геть пiднялося i почало немилосердно пекти його косим промiнням в лице i в руки, - вiн не чув сього. Люди ┐хали i йшли повз нього широким шляхом, гуторили, гейкали, смiялися та позирали на вуглярчука, вдивленого в одну точку, мов безумний. Жандарм, з блискучим багнетом, нап'ятим поверх люфи гвера, з плащем, звиненим в обарiнок на плечах, весь облитий потом i припалий порохом, пройшов також повз нього, женучи перед собою закутого в ланцюги якогось напiвголого, закровавленого чоловiка; вiн пильно позирнув на Готлiба, здвигнув плечима, сплюнув i пiшов далi. Готлiб нiчого сього не бачив. Аж ось нараз iз далекого лiска, мов чорна стрiла, вилетiла бричка i живо котилася до Дрогобича. Чим ближче вона наближувалася, тим бiльше прояснювалося Готлiбове лице. Так, вiн пiзнав ┐┐! Се була вона, Фаннi! Вiн зiрвався на ноги з свого мiсця i скочив на гостинець, щоб спiшити за бричкою до мiста, коли вона з ним порiвня║ться. Коли побачив виразно Фаннi в повозi, лице його цiле облилося кров'ю, i серце зачало битися так живо, що йому аж дух заперло в грудi. Але й Фаннi, побачившi┐ його, мабуть, пiзнала того самого вуглярчука, що так безумно кинувся був до ┐┐ повозу i такого набавив ┐┐ страху. Безумно вiдважна, слiпа гарячiсть часом - а може, й завсiди, - подоба║ться женщинам, наводить ┐х на думку о слiпiм, безграничнiм прив'язаннi i посвяченнi. I коли вперед Фаннi не могла вияснити собi причини того безумного поступка якогось брудного вуглярчука, то тепер, побачивши, що вiн ждав на не┐ аж за мiстом, на спецi i в поросi, побачивши, як вiн запаленiвся, увидiвши ┐┐, як чемно i тривожно поклонився ┐й, мов перепрошував за сво║ колишн║ безумство, - побачивши все те, вона погадала собi: "А що, може, сей пiвголовок закохався в мнi?" Вона iменно ужила в думцi назви "пiвголовок", бо який же розум для якого-небудь обiдраного вуглярчука - залюбитися в одиначцi-доньцi такого багача, кидатися i калiчитися о ┐┐ бричку, визирати ┐┐ з дороги?.. Але про все те ┐й не була непри║мна така безумно-страсна любов, i хоть вона далека була - полюбити його за се, але все-таки почула до нього якусь симпатiю, яку можна мати для пiвголовка, для песика. "Ану, - погадала собi, - зачну з ним говорити, чого вiн хоче. До мiста ще й так далеко, на гостинцi пусто, нiхто не побачить". I вона казала вiзниковi ┐хати звiльна. Готлiб, почувши той наказ, - аж увесь затрясся: вiн почув, що се для нього такий згляд, i сейчас порiвнявся з бричкою. Фаннi, побачивши його, вiдсунула вiконце i вихилила голову. - Чого тобi треба? - спитала вона несмiло, видячи, що Готлiб знов зняв шапку i з виразом нiмого подиву наближа║ться до не┐. Вона заговорила польською мовою, думаючи, що се християнин. - Хочу на тебе подивитися! - вiдповiв смiло по-жидiвськи Готлiб. - А хто тобi сказав, що я жидiвка? - спитала Фаннi, всмiхнувшись, також жидiвською мовою. - Я знаю се. - То, може, й зна║ш, що я за одна? - Знаю. - То, певно, зна║ш, що тобi недобре на мене задивлюватися, - сказала вона гордо. - А чому не пита║ш, що я за один? - сказав гордо Готлiб. - Овва, не треба й питати, сама одiж каже. - Нi, не каже! Бреше одiж! А ти спитай! - Ну, хто ж ти такий? - Я такий, що менi не зашкодить задивитися на тебе. - Хтiла би-м вiрити, та якось не можу. - Я тебе переконаю. Де можу тя побачити? - Коли зна║ш, що я за одна, то, певно, й зна║ш. де я мешкаю. Там мене побачиш. I за сим вона знов засунула вiконце, дала знак вiзниковi, конi погнали, затуркотiла горi передмiстям бричка, i туман куряви закрив перед Готлiбовими очима чудну появу. "Смiшний хлопак, - думала собi Фаннi, - але пiвголовок, чистий пiвголовок! Що вiн розумi║ пiд тим: "бреше одiж"? Хiба ж вiн не вуглярчук? Ну, але коли нi, то хто ж вiн такий? Пiвголовок, пiвголовок, та й годi!" "Пречудна дiвчина, - думав сам собi Готлiб, - а яка гарна, а яка чемна! I з простим вуглярчуком заговорила! Але що вона розумiла пiд тим: "дома мене побачиш! Чи се значить: приходь? Ех, коби менi убратися в що по-людськи! Ну, але треба старатися!" З такими думками Готлiб поплентався до сво║┐ вуглярсько┐ нори. XIII Минуло кiлька недiль. Цiлковита, несподiвана тиша настала в Бориславi. Жиди, котрих недавнi грiзнi рухи робiтникiв чимало-таки були налякали, тепер зовсiм збилися з пантелику, не знали, на яку ступити i що о тiм думати. Правда, були мiж ними такi, котрi смiялися з цiлого наглого руху i наглого втишення, твердили, що вже по всьому, що го┐ так, як пустий вiтер: пошумлять, пошумлять, а дощу не наженуть, i що тепер, коли вони знов зробилися м'якi та податливi, пора знов надавити на них твердою рукою, пора вигнати у них охоту до всяко┐ буйностi. "Гой лиш печениii добрий! - говорили вони. - Ти йому дай полегкiсть, а вiн собi подума║, що се йому так i належиться, i буде собi чимраз бiльше розбирати, як той кiт на решетi". Тiльки в ненастаннiм притиску, в ненастаннiй погрозi привчиться вiн до послуху, до покiрностi, до пильностi та точностi, станеться вiн, як любив говорити Леон Гаммершляг, "чоловiком, спосiбним до вищо┐ культури". I всi бориславськi предпри║мцi згодилися на те, що тепер, коли розбурхана хвиля робiтницького руху раптом притихла, треба з подвiйною силою надавити на непокiрних, - хоть не всi предпри║мцi годилися на той погляд, що хвиля тота пiсля нагло┐ бурi зовсiм i оконечно утихла, уляглась, успоко┐лась. Нi, деякi, а особливо Iцик Баух, уперто обставали при тiм, що се заманлива, поверхня тиша, тиша перед страшною бурею, що iменно то┐ тишi i то┐ удано┐ покiрностi треба ┐м найдужче лякатися, бо се знак, що бунт робiтницький, будь вiн який-будь, уложений i сильно зорганiзований, i робiтники, без сумнiву, оружаться до нього, а тiльки та║мнiсть i безшумнiсть ┐х починань свiдчать о тiм, що вони щось поганого мають на думцi i що роблять се систематично, порядно i ненастанно. I всюди, де тiльки зiйшлися предпри║мцi: чи то на вулицi случайно, чи то де в свiтлицi на яку нараду, всюди Iцик Баух не переставав остерiгати товаришiв о небезпеченствi, не переставав намовляти ┐х до того, щоб удалися до староства в Дрогобичi i просили о зарядження острого слiдства або хоч о прислання сильного постерунку жандармерi┐ на побут до Борислава. I хоть в основi нiхто нiчого не мав против того, хоть усякий, певно, й рад би був мати в кождiй хвилi на сво┐ услуги жандармерiю для охорони перед сво┐ми власними робiтниками i для затвердження всiх роблених ┐м кривд урядовою печаттю, - але на подання соборно┐ просьби якось не могли зiбратися. Чи то пора така була гаряча та обезсилююча, чи то звичайна у наших людей - будь вони жиди чи християни - недостача iнiцiативи в дiлах громадських, в дiлах, виходячих поза обсяг вдиничних, приватних iнтересiв, чи, може, переконання, голосно висказане Леоном, що прецiнь уряд сам повинен дбати о безпеченство предпри║мцiв в Бориславi, бо на те вiн i ║ поставлений, - досить, що бориславськi жиди сим разом якось не здобулися на те, щоб удатися до властi, а навiть щоб донести ┐й о тiм, що знали про недавнiй робiтницький рух. А ще ж, безперечно, й нагле втишення того руху вiдняло у них пряму причину до такого кроку. О чiм доносити до властi? Що ма║ тота власть слiдити? Що перед кiлькома недiлями показувалися непокоячi об'яви якогось робiтницького руху, котрi швидко щезли? Чому ж не донесено о них впору? Так цiле те дiло й зам'ялося, поки несподiваний i досить та║мничий случай не розбудив жидiв з ┐х оспалостi, мов наглий грохiт грому з невеличко┐ темняво┐ хмарочки. Не треба, бачиться, й казати, що цiлий той наглий поворот вiд шуму до тишi i покiрностi був дiлом наших побратимiв, пiднятим iменно в тiй цiлi, щоб змилити i ослабити чуйнiсть та пiдозрiння жидiв. Бесiда Iцка Бауха, котру почув був Сень Басараб, переконала побратимiв, що жиди можуть ┐м багато зашкодити, ба й розбити при помочi начальства все дiло, коли воно буде вестися так, як досi, явно та шумно. От вони й почали уговорювати всiх - притихнути до пори, податися, придавити в собi бурливi чуття гнiву i радостi, поки не прийде пора. Великого труду сто┐ло се побратимiв, поки ┐м удалося штучно притишити бурю i держати ┐┐ немовби на припонi, щоб вона де-небудь за першим товчком не вибу