ебе за мене? Коли? - Недавно, два мiсяцi тому. Як я тебе боялася, не бачивши! - Але що ж сказали мо┐ родичi? - Я не знаю. Бачиться, батько твiй був не вiд того, але мати була противна, i я догадуюсь, що мусила чимось дуже образити мойого батька, бо той прийшов вiд вас страшно зрушений i розгнiваний i проклинав твою матiр. - Що ти говориш! - скрикнув Готлiб. - Моя мати! I мала би була противна!.. Але нi, - додав вiн по хвилi, - се може бути, така вже ┐┐ вдача. Але вона сама мусить направити зло, сама мусить перепросити твойого батька ще нинi! - Лице Готлiба горiло дикою рiшучiстю. - Коли верне твiй батько? - О п'ятiй. - Ну, то прощай! Я йду i пришлю сюда свою матiр, щоб полагодила сю справу. Вона мусить се зробити для нашого щастя. Прощай, серце! I вiн пiшов. - Що за сила, що за рiшучiсть, що за гаряче чут║i - шептала п'яна вiд розкошi Фаннi. - Нi, нi, зовсiм не те, що прочi блiдi, мiзернi кавалери. Як я його люблю, як безконечно я його люблю! Мiж тим Готлiб поквапно пiшов додому. Вiн уже увiдомлений був о тiм, що батько зна║ про його побут в Дрогобичi. Мати розказала йому все, коли, заставивши пота║мно дещо з сво┐х стро┐в, доручила йому жаданi грошi. Готлiб нiчого не сказав на тоту вiсть; нова нам'║тна любов до Фаннi прогнала його гнiв на батька; вiн тепер далеко раднiше був би послухав батькового розказу i вернувся жити додому, коли б тiльки Герман видав був такий розказ. Та нi, Герман нiчого не розказував, немов i зовсiм не дбав о сина, очевидно, ждав, аж той сам пока║ться i поверне до нього. Готлiб знов сього не хотiв. Кiлька разiв вони стрiчалися на улицi, але Герман усе творився, немов не зна║ того молодого вистро║ного панича, а Готлiб знов не хотiв перший податися. Додому до матерi забiгав Готлiб рiдко, i то все тодi, коли батька не було. Але тепер дiло було спiшне, i вiн увiйшов, хоч йому служниця сказала, що панi ║ в поко┐, а пан у сво┐м кабiнетi. Нехай собi, йому до пана нема нiякого дiла. Рифка сидiла в поко┐, влiпивши очi в повалу. Нещаслива ру┐на ┐┐ духу доходила до кiнця, стала тепер на тiй порi, коли по великiм роздражненнi наступа║ омертвiння, безмисна отяжiлiсть, туманiюча меланхолiя. Вона цiлими днями сидiла на однiм мiсцi, говорила мало i якимось в'ялим, розбитим голосом. Бачилось, що недавня невловимодика енергiя ┐┐ волi тепер десь зовсiм пропала, розпирслася на кусники. В тiм станi одубiння можна було зробити з нею, що хто хотiв. Одно тiльки осталося в нiй живе чуття - любов до сина i ненависть до мужа. Герман дуже турбувався тою змiною, в котрiй вiн бачив ознаку яко┐сь тяжко┐ недуги, але лiкарi впевнили його, що се ознаки надмiрного роздражнення i ослаблення нервiв i що треба тiльки супокою, а все буде добре. I Рифка певно досить мала супокою, цiлий день нiхто до не┐ не творився, окрiм хiба що слуги закликали ┐┐ до ┐ди або до постелi. Але знов певно й те, що такий спокiй, мертвячий, пустий, вбиваючий, не був для не┐ лiком! Готлiб, зайнятий сво║ю любвою, зовсiм не вважав на ┐┐ стан, але скоро тiльки ввiйшов до покою, зараз прямо приступив до дiла. - Мамо! - сказав вiн, пiдходячи i сiдаючи обiч не┐. В ┐┐ мутних, погаслих очах засвiтилася живiша iскорка. - Чого, синку? - Чи Леон Гаммершляг хотiв сватати за мене свою доньку? - Леон? Ага, правда, той поганець - хотiв. - I що ви сказали йому? - Я? Радше умру сама, нiж маю прийняти ┐┐ до себе! Готлiб гнiвно, майже люто позирнув на не┐. - Дурнi ви, мамо! - Чому, синку? - Бо я iменно Леонову доньку люблю i радше вмру, анiж вона мала б бути не моя. Рифка зiрвалася на рiвнi ноги. Слова Готлiба були для не┐ немов сильним, пробуджуючим ударом. - Се не може бути! - сказала вона мiцно. - Те мусить бути! - сказав Готлiб з притиском. - Але як же ти можеш ┐┐ любити? - Але як ви можете ┐┐ ненавидiти? - О, я ┐х усiх ненавиджу, до смертi ненавиджу: i того Леона, i твого батька, i ┐┐, - усiх, усiх тих, що для грошей вiдрiкаються життя i сумлiння, та ще й других потопляють враз iз собою в тiй проклятiй золотiй калюжi! - Але що ж вона вам винна? А впрочiм, мамо, ви любите мене, свою ║дину дитину? - Чи ще можеш питатися? - I бажа║те мойого щастя? - Бiльше, нiж собi самiй. - Ну, то зробiть то, о що вас буду просити. - Що зробити, синку? Хвилевий вибух давньо┐ енергi┐ швидко погас в душi Рифки, i вона знов сiла, безвладна i отяжiла, як була перед хвилею. - Пiдiть самi до Леона, поговорiть з ним, уладьте, умовтеся, щоб ми якнайшвидше заручилися, уладьте мо║ щастя! - Тво║ щастя, синку?.. Добре, добре! - сказала Рифка, небагато розумiючи його мови. - Так, мамо, мо║ щастя! Вставайте, розрушайтесь, ходiть! - Куди, синку? - Адже ж кажу вам - до Леона. - До Леона? Нi, нiколи! Готлiб, не понiмаючи недужного стану матерi, почав лютитись, грозити, що собi смерть зробить, - i Рифка тим дуже перелякалася. - Але ж добре, синку, добре! Пiду з тобою, куди хочеш, лиш не роби собi нiчого! Прошу тя, будь супокiйний! Все зроблю для тебе, лиш будь супокiйний. I тремтячими руками вона почала вбиратися до виходу, але так незручно та нескладно, так довго примiрювала, знiмала й знов прикладала одежу, що Готлiб з нетерплячки мусив покликати служницю, щоб помогла ┐й убратися. Вкiнцi вийшли обо║. Леон Гаммершляг в дуже добрiм настро┐ сидiв в сво┐м кабiнетi при бюрку. Нова фабрика йшла дуже добре, i перший ладунок церезину найдальше за тиждень буде готовий до посилки за границю. Тодi будуть грошi, буде можна i далi вести фабрику i взятися до дальшого будування дому, зянеханого на гарячий час. Щастя всмiхалося Леоновi, - вiн чувся сильним i гордим, як нiколи. Втiм застукано до дверей, i ввiйшла Рифка, блiда, як нiколи, з вигаслими недвижними очима, повiльним, майже сонним ходом. Леон нiколи ще не видав ┐┐ такою. Незвичайна ┐┐ поява i дивний вигляд дуже здивували, а потроху й змiшали його. - Прошу сiдати, - сказав вiн у вiдповiдь на ┐┐ привiтання, висказане якимось глухим, беззвучним голосом. Рифка сiла i довгу хвилю мовчала. Мовчав i Леон. - Я до вас з одним дiлом, - сказала повiльно Рифка, - хоч i не сво┐м, але все-таки... - Дуже менi при║мно буде, - вiдповiв Леон. - Чи ви гнiва║теся на мене, пане Леон? - спитала вона нараз. - Але ж... але ж, ласкава панi... Як панi можуть... - Нi, нi, я тiлько так спитала, щоб ви, бува║, в гнiвi та не схотiли менi вiдмовити в тiм дiлi, смiю сказати, смiю сказати, дуже важнiм, хоч i ае для мене... ' - О, прошу, прошу!.. - бовкнув Леон. - Дiло таке. Чи ви, пане Леон, уже покинули свою колишню думку - злучити до пари нашi дiти? - Га, що ж робити, мусив покинутi┐, хоч як менi жаль. але що ж, коли вашого сина десь нема! - А якби мiй син був? Леон поглядiв на не┐ пильно i добачив нета║ну тривогу вижидання в ┐┐ лицi. "Ага, - погадав вiн собi, - от куди воно йде. У них мусило щось кепсько пiти, i вони заловляють тепер мо║┐ ласки. Але постiй, я тобi вiдплачу за колишн║!" - I додав голосно: - Дуже менi жаль, що й у такiм разi не мiг бп-м... Маю вже iншi види з мо║ю донькою. - Ну, як так, то, звiсно... Я тiлько думала... Розумi║ться, не в сво┐м iнтересi... Рифка путалася на словах. Очевидно, вiдказ Леона глибоко вколов ┐┐. - Але якби... якби ваша донька любила мойого сина? - Моя донька вашого сина? Се не може бути! - Ну, ну, я не кажу, що ее так ║, але приймiм, якби так було? - Е, байки, фантазi┐! Я маю iншi види i прошу менi не забирати часу подiбними придабашками! Леон вiдвернувся. Вiн рад був, що може вiдплатити Рифцi зуб за зуб, i зовсiм не думав о тiй можливостi, котру вона йому показувала. В тiй хвилi дався чути важкий стук крокiв на коритарi, i тут же влетiв до кабiнету задиханий, запилений, спочений жид - касi║р Леонiв з Борислава. Леон, побачивши його, зiрвався на рiвнi ноги. - А се що? Ти чого прибiг? - Пане, нещастя! - Яке? - Робiтники змовилися i не хотять робити. - Не хотять робити? А то чому? - Кажуть, що замало ┐м платимо. - То не може бути. Ти хiба п'яний! - Нi, пане, так ║! Я прийшов до вас за порадою, що дiяти. - Чи тiлько при ямах не роблять, чи й при фабрицi? - I при фабрицi. - Gott ьber die Welt! Оте║ нещастя! Що ту дiяти? Робота на фабрицi мусить iти конечно! Слухай, Шльомо, бiгай на мiсто, накликай тутка робiтникiв i веди до Борислава, я сам також ┐ду. I оба вибiгли, незважаючи зовсiм на Рифку. Вона чула тоту вiсть i всмiхнулася по ┐х виходi. - Га, отсе добре, оте║ добре! - шептала вона. - Так вам треба! Коб ще не дурнi були, а збунтувалися i всiх до одного повкидали вас в тi ями! Адiть, який вiн! Не хоче тепер, вiдмовля║! Мiй бiдний Готлiб! Що вiн на то скаже? Вiн собi готов що злого зробити. Але так му треба, нехай би не заходив собi з такою, нехай би шукав собi бiдно┐, добро┐... Але що я йому скажу? Вiн такий прудкий, як iскра! Нi, я не скажу йому правди, най буде, що буде! I вона вийшла на улицю, де Готлiб нетерпеливо дожидав ┐┐. - Ну, що? - спитав вiн, глядячи ┐й у очi. - Добре, синку, добре, все добре. - Пристав, приймив? - Аякже, аякже! За мiсяць заручини. - За мiсяць? Чому так пiзно? - Не можна, синку, швидше. Та й чого квапитись? Адже й так вона досить ще скоро затру║ тобi твiй вiк молодий! I вона почала хлипати, мов дитина. - Мамо, не говорiть так, ви ┐┐ не зна║те! - скрикнув гнiвно Готлiб. - Не буду, синку, не буду!.. Але вiсть тота якось не дуже втiшила Готлiба. Чи то задля того, що ще так довго треба було ждати то┐ щасливо┐ хвилi, чи задля того, що мати сказала йому тоту вiсть так якось холодно, зловiщо, нерадо, - досить, що Готлiб не почував тако┐ радостi, як би йому бажалося. Вiн iшов мовчки з матiр'ю аж iд домовi. Тут вони розiйшлися: Рифка до свого покою, а Готлiб до готелю, де промешкував, покинувши нужденну хатину вугляра. Дома Рифка вже не застала Германа. Така сама вiсть i о тiм самiм часi, як i до Леона, прийшла й до нього, i вiн, схопившися, сейчас казав запрягати i враз iз Мортком, що принiс йому сумну вiсть про робiтницьку змову, погнав до Борислава. По перебутих зрушеннях Рифка як була вбрана, так i кинулася на фотель i потонула в сво┐й безмиснiй меланхолi┐. Готлiб в готелi ходив по сво┐й свiтлицi взад i вперед, роздумуючи о сво┐м щастi i силуючись бути щасливим. Тiльки бiдна Фаннi, котра з-за дверей в боковiй стiнi чула всю розмову Рифки i Леона, кинувшись на свою софку i накривши лице хусткою, рiрко-гiрко плакала. XVI Герман Гольдкремер перший раз нинi не знав, на яку ступити. Нова, не чувана досi в Бориславi подiя робiтницько┐ змови завдала йому загадку. При┐хавши вчора вечором до Борислава, вiн довго вночi не мiг заснути, роздумуючи над тим, що чув i бачив. Як же бо змiнився Борислав вiд часу, як вiн послiднiй раз ви┐хав з нього! Немов яка чародiйська сила перевернула все в нiм догори коренем. Що вперед, бувало, жиди ходять гордо купками по вулицях i згори позирають на робiтникiв, тепер жида на вулицi не побачиш, а зато купи робiтникiв, мов ро┐ шершенiв, ходять улицями, гомонять, регочуться, грозять, то спiвають. Що вперед, куди, було, глянь по ямах, усюди корби крутяться, сотнi рук рушаються, робота кипить, - тепер коло ям, по кошарах мертво, пусто, корби бовванiють, мов бруднi костi, з котрих обпало тiло, а млинки зазирають сво┐ми темними гирлами до ям, немов запитуючи, чи не жада║ там хто свiжого воздуха. Зато на толоцi, поконець Борислава, там тепер життя, там рух! З Германового вiкна видно дим, що куриться з огнища пiд величезним кiтлом, в котрiм робiтники варять собi кашу. З Германового вiкна чути гомiн нарад, чути оклики варти, розставлено┐ по всiх дорогах, по всiх стежках, ведучих до Борислава. "Чорт би ┐х побрав! Що вони собi гадають?" - думалось Германовi, i вiн нетерпеливо ждав восьмо┐ години, о котрiй мали до нього посходитися на нараду позапрошуванi властивцi ям. - Нi, ее так не може бути! - говорив вiн сам до себе, ходячи по свiтлицi. - Ми мусимо перела' мати ┐х опiр. Менi конче потрiбно робiтникiв, багато робiтникiв, ще сього тижня. Я конче мушу ще сього тижня вiддати "Спiлцi визискування" цiлих п'ятдесят тисяч сотнарiв воску i взяти вiд не┐ грошi. Чорт би там з ними довше зволiкав! I "Спiлка" леда день бевхне, i тi проклятi розбiйники осьде готовi яко┐ поганi наробити. Або я дурень ризикувати! Коби ще двi тисячi сотнарiв видобути, зараз вiддаю тим панам вiд "Спiлки" па мiсцi, - а вони най собi роблять, що знають, лиш менi най грошi платять. А добра то рiч була, що я подiлив законтрактовану масу воску на двi рати, - тепер ще пару день, та й перша рата буде готова. Чи треба буде ще й другу постачати, се хiба бог святий зна║, але як треба буде, то для мене ще тим лiпше. От так мiркував собi Герман, ходячи по свiтлицi, i все мiркування його виходило на той кiнець, що все було би дуже добре, коби лиш робiтники не бунтувалися, а стали до роботи, - все було би добре! - Але вони мусять! То не може бути!.. - говорив вiн дальше. - Хоч би-м мав i переплатити, все-таки я тiлько ┐м не переплачу, кiлько менi зиску прийде! Аж втiм, вiн пригадав собi, що вчора пiслав Мортка, щоби збирав по Дрогобичi всяку голоту, всiх незайнятих жидiв i християн, робiтникiв i неробiв, водоносiв, смiттярiв та глинарiв, щоби пообiцяв ┐м добру плату i провадив усе те до Борислава. Герман знав добре, що роботи з то┐ голоти не буде, вiн хотiв тiльки такою перехресною штукою зламати упiр бориславських робiтникiв. "Се ж i найлiпший лiк на ┐х недугу, - думав вiн, затираючи руки з радостi. - Як побачать, що я можу без них обiйтися, що маю сво┐х робiтникiв, то тодi самi прийдуть, ще й напрошуватись будуть. Ануко, побачимо, чия возьме!" Дивний якийсь гомiн, що йшов вiд толоки i змагався чимраз дужче, притягнув Германа до вiкна. Але доглянути вiн не мiг нiчого, окрiм цiло┐ купи заляканих жидiв, що спiшили вулицею до його дому. - Се що там такого? - спитав ┐х Герман через вiкно. - Бiйка якась! Б'ються! - вiдповiли хором жиди. - Хто з ким б'║ться? - Тутешнi робiтники б'ються, але не знати з ким. Якась громада надiйшла вiд Губич, вошi не хотять ┐х пустити до Борислава, ну, i розпочалася бiйка. Гомiн тривав iще хвилю, а вiдтак зачав поволi притихати. - Гурра! гурра! - розляглось за тим у воздусi. Всi жиди, не виключаючи й самого Германа, чогось поблiдли i затремтiли, але нiхто не казав i слова. Нiмо i тривожно слухали далi. - Гурра! гурра! - роздавалися далi радiснi крики, але, окрiм того "гурра", не можна було нiчого бiльше розiбрати. - Прошу, панове, ходiть до покою, порадимось, - сказав по довгiй мовчанцi Герман. Ледве ввiйшли жиди, ледве усiвся гомiн привiтання, аж тут створилися дверi i впав блiдий i заляканий Леон Гаммершляг. Одежа на нiм була запорошена, а декуди й пошарпана, вiн дихав тяжко i, влетiвши до покою, кинувся на крiсло, i довгий час сапав, нiчого не кажучи. Жиди обступили його i глядiли на нього з виразом тако┐ тривоги, немов се був вiщун ┐х нехибно┐ погибелi. - Що сталося, господи боже, що сталося? - допитували вони, але Леон нешвидко спромiгся на слово. - Gott soll sie strafen! - крикнув вiн вкiнцi, зриваючися з крiсла. - Вони нас усiх вирiзати хотять, от що! Розбiйники змовилися на нашу душу! - Як? Що? Чи правда? Хто казав? Вiдки зна║те? - гомонiли жиди, тремтячи зо страху. - Нiхто ii казати не потребував! - вiдповiв Леон. - Сам бачу сво┐ми очима. Видите, як виглядаю! Чули крик? Все то вони! Ох, що то з нами буде, що з нами буде! - Я то давно казав: пiслати по жандармiв, най ┐х кольбами женуть до роботи! - крикнув один жид. - Що жандармiв? - поправив другий. - Що ту порадять жандарми. Ту цiло┐ кумпанi┐ вiйська треба, щоб ┐х половину перестрiляла! - Але що ж сталося? - допитували жиди Леоиа. - Розказуйте, як що було! - Погана рiч, та й годi. Ранiсенько вийшов я на толоку, жду на тих робiтникiв, що казав понаймати в Дрогобичi. На толоцi вже ┐х як того гайвороння - снiдання! I вiдки вони тiлько муки та кашi дiстають? Та то пару тисяч люда, цiлий день варять та й варять, ┐дять та й ┐дять! То вже не без того, щоби ┐м хтось не допомагав! Леон замовк на хвилю, щоби додати тим бiльшо┐ ваги сво┐м послiднiм словам, а погляд його, облетiвши всю свiтлицю, упав на Германа, котрий в задумi стояв коло вiкна i пальцями тарабанив по шибi. Многi жиди й собi' ж туди зирнули, а деякi аж скрикнули, немов просвiченi наглою здогадкою. - Невже ж! Не може бути! - Або я знаю, - вiдказав нiби рiвнодушно Леон, - здвигаючи плечима. - Знат-и не знаю, але кажу, що гадаю! - Його погана совiсть казала йому бачити в Германi свого заклятого ворога, i вiн вдоволений був тепер, що в серця сво┐х слухачiв кинув iскру пiдозрiння, буцiмто весь бунт робiтницький - дiло Германа, пiдняте в тiй цiлi, щоби всiх дрiбнiших предпри║мцiв, а навiть i Леона самого, приперти до стiни. - Але слухайте ж, що далi було. Iду я собi гостинцем, аж ту менi назустрiч цiла юрба тих голодранцiв. "Куди?" - питають. Я зiбрався на вiдвагу: "А вам що до того?" - кажу. "Нам до того! - вiдповiли. - Не бачите, що ми ту варта, пильнувати ма║мо, щоб нiхто з Борислава не виходив!" - "Що ви дурницi плетете, - скрикнув я, - не зачiпайте людей насеред дороги. Нiчого вам не роблю, дайте менi спокiй!" - "Ну, то дайте ж i ви нам спокiй, - вiдказують, - вернiться собi подобру до Борислава, а туди ходити не вiльно!" Та й, не вдаючися зо мною в дальшi розмови, за плечi мене та й назад. Я почав шарпатися, кричати, - а вони в смiх. Стисли мене мов клiщами, вiдпровадили аж до входу Борислава i пустили. "Ов, бiда", - погадав я собi, а ту сам змучений, ледво дихаю. Став я, озираюся назад, аж бачу, йдуть мо┐ робiтники з Дрогобича. "Га, - гадаю собi, - господи тобi слава, йде помiч! З Борислава не пускають, але до Борислава, чей же, пустять". Та й iду напротив них, аж радуюся, що ┐х так богато, бiльше як сто люда! Але ще я недалеко уйшов, аж ту тота проклята варта до них: "Гов! Хто йде?" - крикнули. "Добрi люди, робiтники", - вiдповiдають тамтi. "А куди ту iдете?" - "От iдем на роботу, туйтаки, до Борислава". - "Не можна!" - "Як то не можна?" - "Так що не можна. Ви хiба по чули нашо┐ просьби, що ми посилали всюди сво┐х людей i просили, щоб нiхто через тих кiлька день не йшов сюди на роботу, поки ми для всiх лiпшо┐ плати не доб'║мося?" - "Нi, не чули", - кажуть дрогобицькi. "Ну, то чуйте ж тепер, i просимо вас в добрiм способi, вертайте назад, вiдки прийшли!" Робiтники почали вагуватися, деякi, очевидно, мали охоту вертатися назад i почали з тими розбiйниками перешiптуватися, другi знов, хоч, може, i не вiрили тiй бесiдi, але боялися, що ┐х тут така многота зiбралася. Досить того, що приходяща громада стояла, сама не знаючи, що дiяти i що почати. Се вивело мене з терпцю. Я скочив посеред них i крикнув: "Не слухайте ┐х бесiди, люди! Вони розбiйники, нероби! Кримiнал ┐м буде, не бiльша плата! Ходiть до роботи, не зважайте на них! По вiсiм шiсток денно на кождого, - що вам бiльше потрiбно!" Тi слова троха немов оголомшили всiх. Приходящi зачали рушатися, щоб попертися наперед. Але тотi стали лавою: "Стiйте! Не пустимо нiкого!" Я собi знов кричу: "Далi за мною!" Гармидер зробився, далi п'ястуки почали сипатись, штурканцi, а далi й камiння. На крик поназбiгалося ┐х багато, зачалася бiйка така, що й свiта не видно стало. Я й сам не тямлю, що зо мною сталося. Кiлька кулакiв за┐хало менi то в лице, то поза вуха, то в потилицю, то межи плечi, так що я й нестямився, коли попав в самий найгустiший стиск, а вiдтам витручено мене знов на бориславську улицю. Я озирнувся, - бiйка вже скiнчилася, приходящi розбiгалися врозсип i погнали до Губич. Крик, ревiт: "Гурра! гурра!" Аж оглушило мене, i я, видячi┐, що нiчого не пораджу, вернувся сюди. От таке-то! I Леон, скiнчивши сво║ оповiдання, сплюнув i закляв ще раз "тим розбiйникам", котрi нi з сього нi з того наробили ┐м тiлько клопоту i готовi ще й бiльшо┐ бiди наробити. Всi жиди стихли на хвилю, всi роздумували над тим, що чули, але нiхто не вмiв нiчого придумати, окрiм одного: жандармiв i вiйська. Тiльки Герман досi не мiшався в ┐х наради, а все ще стояв коло вiкна i думав. По його наморщенiм чолi i твердо в одну точку впертих очах видно було, що гадка його працю║ з незвичайною силою. Та й справдi, дiло сто┐ло велико┐ розваги, хвиля приходила рiшуча, в котрiй не можна було нинi ручити за завтра, в котрiй треба було добре натужити увагу, щоб пройти цiло через усi 'закрутини ворожо┐ долi. - I ще, проклятi, смiялися з мене, - викрикував почервонiлий вiд жару Леон, - коли побачили, як я обшарпаний i обпорошений. Але постiйте, побачимо ще, хто буде напослiдку смiятися: чи ми, чи ви? "Чи ми, чи ви, - думалось i Германоiзi, - а радше сказавши: чи я, чи ви! Га, що за думка! - i вiн махнув рукою, немов хотячи зловити щасливу думку, котра в тiй хвилi блиснула в його головi. - Отак, отак, се правдива дорога, туди треба йтиi Удатися може дуже легко, а коли удасться, ну, тодi й питання нема, хто з нас буде смiятися, чи я, чи ви!" План во║нний в Германовiй головi швидко уложився, i вiн зараз же виступив насеред свiтлицi i попросив зiбраних о хвилю уваги. - Слухаю ваших рад i дивуюся, - зачав вiн сво┐м звичайним, рiзким тоном. - Жандарми! Чи жандарми заставлять робiтникiв лiзти до ям? Нi, поарештують одних, а решту розгонять, а нам не буде лiпше, бо нам не порядку треба, а робiтникiв, дешевих робiтникiв! Чи не так? - Авжеж, що так! - загомонiли жиди. - Вiйсько! - говорив далi Герман. - Се то само, що й жандарми, тiлько що нам на додаток усього прийшлось би кормити його, а пожитку й з нього нiякого. Я гадаю, що оба тi способи анi до чого не здалi. - Але що ж робити, що робити? - Отож-то й ║ питання, що робити! Я гадаю, що той цiлий бунт - то така якась заразлива слабiсть, на котру ще загального рецепту не вигадано, а може, й зовсiм не може бути. Але раз поможе се, другий раз те, як до обставин. Треба вважати, з чого слабiсть почалася, як проявлявся, ну, i пiсля того раду радити. От ту у нас то певна рiч, що плачено ┐м досi, як на нинiшнiй голодний рiк, замало. - Що? Як? Замало? - загомонiли жиди. - Мовчiм, - крикнув насмiшливо Леон, - пан Гольдкремер хоче забавитися в адвоката тих розбiйникiв, певно, скаже нам пристати на всi ┐х жадання i вiддати ┐м усе, що ма║мо! - Яв нiякого адвоката бавитися не хочу, - вiдказав рiзко, але спокiйно Герман, - я навiть не хочу бавитися в лiберала, в якого до вчора бавився пан Гаммершляг, i не буду тим розбiйникам захвалював нiяко┐ "самопомочi", - я буду тiлько говорив яко гешефтсман, als eia praktischer Geschдftsmann ', та й годi. Леон прикусив губи на тi слова, - Германова рiзка вiдправа вколола його дуже, але вiн чув, що не може на не┐ нiчого вiдповiсти, i мовчав. - Я ще раз кажу, - говорив далi з притиском Герман, - платилось ┐м замало! Ми тут прецiнь самi сво┐, то ми можемо до того признатися мiж собою, коли нам iде о то, щоби пiзнати причину то┐ бунтацi┐. Адже ж воли не ревуть, як ясла повнi! Розумiвся, iнша рiч - признатися до того ту, самi перед сво┐ми, а iнша рiч - говорити щось подiбного перед ними! То би нас зарiзало! - О, певно, певно! - скрикнули жиди, радi з такого обороту Германово┐ бесiди. - Я се для того пiдношу, - говорив далi Герман, - щоби вас переконати, що ту нема нiяких постороннiх бунтарiв i що се рiч дуже серйозна та поважна, котру треба якнайшвидше втихомирити, щоби з не┐ не виросло яке бiльше нещастя. - Нащо вже бiльшого, як те, що ось тепер на нас упало! - Е, се ще байка, - вiдказав Герман, - не то ще може бути, коли не зумi║мо швидко замовити бурю. - Але як, як ┐┐ замовити? - Отже ж ту, як бачу, в два способи. Очевидно, що вони до то┐ змови приготовилися, i то добре приготовилися. Бо зважте все! Бiльша половина опустила Борислав, по селах висланцi ┐х попiдмовляли народ не йти сюда на роботу, поживи собi наладили, - одним словом, забезпечилися. Але, будьте ласкавi, зважте лишень, що все те потребу║ грошей, багато грошей. А вiдки у них вони возьмуться? Правда, ми чули щось, що у них складки робляться, але що вони могли наскладати? Певно, що небагато. Значиться, одна моя рада була би: сидiти нам спокiйно, не туратися до них, не панькати коло них, а ждати, поки всi ┐х запаси вичерпаються. Тодi вони певно прийдуть самi до нас i стануть на роботу по такiй цiнi, яку ми ┐м подикту║мо. Герман при тих словах уважно глядiв на лиця окружаючих, щоб вичитати з них, яке вражiння зробить його бесiда. Вражiння мусило бути не дуже добре, бо багато лиць геть поперекривлювалося, мов вiд гiрко┐ редьки. - Та воно б то добре було, - сказав вкiнцi Леон, - ждати! Коби-то ми знали, що ┐м нинiзавтра запасiв не стане. Але що, як вони забезпечилися на який тиждень або й ще на довше? - А вiдки ж би у них тiлько грошей набралося? - спитав Герман. - Хто зна║? - вiдказали деякi жиди, ззирнувшися з Леоном. - А довго чекати нам не можна, - тягнув далi Леон. - Самi зна║те, у нас контракти, термiни добiгають до кiнця, робота мусить якнайшвидше кiнчитися, куди ту чекати? - Га, як так, то оставсь тiлько другий спосiб: вдоволити ┐х жадання. - пх жадання! - скрикнули жиди майже всi в один голос. - Нi, нiколи! Радше вiйсько i жандарми! - Але ж, панове, - уцитькував ┐х Герман, - ляка║тесь тих жадань, немовби вони не знати чого жадали. Ану-ко, скажiть, будьте ласкавi, котрий зна║те, чого вони жадають? Жиди стали, мов теля перед новими воротами. I справдi, в сей спосiб вони не завдавали собi досi того питання. Робiтники видавались ┐м досi тiльки ворогом, котрого будь-що-будь треба побороти, але входити з ними в якийсь торг, старатись вирозумiти ┐х жадання - о тiм вони досi й не думали. Перший Леон здобувся на слово: - Як то не зна║мо? Одного жадають: бiльшо┐ плати! - Ну, се ще хто зна║, що за бiльшо┐ плати, - вiдказав Герман. - Чи хотять, щоби ┐м пiдбiльшено плату о п'ять центiв, чи взадво║ проти попередньо┐. Коли тiлько так взагалi "бiльше", то се ще нiчого страшного, видно, що можна й поторгуватися. Але я кажу - насамперед дiзнатись би нам докладно, чого вони жадають. Може, вони й зовсiм не того хочуть або, може, окрiм того, й ще чого iншого хочуть? Адже нiхто ┐х о то не питався! - Правда ваша, треба спитати ┐х самих, почу║мо, чого ┐м треба! - загомонiли жиди. - Але кого ж вишлемо до них в тiм дiлi? - питався Герман. - Най iде хто хоче, я не пiду, - сказав Леон. - Се розбiйники, роздерти готовi чоловiка. - Коли ваша воля здати се дiло на мене, - говорив Герман, - то я радо для всiх прийму на себе сей труд. - Добре, добре! - роздався гомiн. - А коли так, то прошу послухати ще ось що. Прийшла менi на думку ще одна рiч, котра, може, зробить ┐х податнiшими до згоди. Як бачимо, на все вони приготовилися, страви накупили, варти порозставляли, - але о хати, певно, не постаралися. Адже всi вони мешкають в ваших хатах! А що, якби ви зараз, нинi ще всiм виповiли помешкання. Пора вже досить холодна, як на то, се┐ ночi вiтер схопився .стоковий, студений i ду║, - будуть мусили зябнути пiд голим небом, то зараз почують, що недобре то з нами вiйну провадити. - Воно-то правда, - сказали несмiливо деякi жиди, - але хто зна║, чи вони схотять уступитися? Чи то ┐х ще дужче не роздразнить? - Га, побачимо, - сказав Герман, - а стрiбувати, я думаю, можна! Адже що ту великого? Кождий ма║ право виповiсти комiрниковi хату, коли йому сподоба║ться. - Ну, стрiбу║мо, - вiдказали жиди. - А коли так, то пiдемо! Пiду там до них, почую, чого вони хочуть. А пополуднi, так коло третьо┐, прошу вас всiх знов до себе, - почу║те, на чiм сто┐мо, i будемо могли урадити напевно, що нам дiяти! З тим жиди розiйшлися. XVII Узявши капелюх на голову i легеньку паличку в руки, пiшов Герман долi Бориславом аж iд толоцi, де було робiтницьке зборище. Вiн iшов, немов нiчого не бачачи i нi о що не дбаючи, аж поки не дiйшов до робiтницько┐ варти, що стояла на гостинцi. - Гов, - скрикнули на нього вартовi, - куди йдете? - Я? До вас iду! - вiдказав Герман. - До кого, до нас? - Хотiв би-м поговорити з вами по-добру. - О чiм? i - О тiм, що час би вам на роботу ставати - часу шкода, а ту стоячи та вартуючи, нiчого доброго не висто┐те. - Ми то самi зна║мо, що не висто┐мо, - вiдповiли деякi iз вартових, - але що робити, коли , з вами iнакше годi до ладу дiйти. - Ну, ну, хто ще зна║, чи годi. Ви нас не зна║те. Ви гада║те, як жид, то вже не чоловiк. А ми також люди i зна║мо, що кому належиться. Ну, що з вами довго говорити, скажу вам попросту, - адже ви зна║те, що я за один? - Як же не знати, зна║мо! - Ну, то скажу вам попросту, що тутешнi жиди, видячи, що силою з вами не порадити, пiслали мене до вас, щоби зробити згоду, казали питатися попереду усього: чого хочете? чого жада║те? - Ну, так, то що iншого, так, то розумi║мо! - радувалися робiтники. - От iдiть лишень до он то┐ хати, там зараз зiйдеся наша рада, то будете могли поговорити. Один iз вартових як стiй попровадив Германа до Матi║во┐ хати, а другий побiг скликати побратимiв i прочих робiтникiв, щоб iшли робити згоду. Недовго прийшлось i ждати Германовi. Побратими посходилися, а за ними й цiла юрба святкуючих робiтникiв, котрi не тiльки наповнили тiсну Матi║ву хатину, але густо обступили ┐┐ довкола, цiкавi, яка то буде згода. В хатi посаджено Германа на ослонi, а побратими i ще деякi старшi робiтники позасiдали коло столу, на тапчанi i на припiчку. Стасюра, найстарший вiком, засiв у старшiм кiнцi стола, а Сень Басараб, як звичайно, сидiв на порозi пiдо дверми. - Скажiть же, пане Гольдкремер, усiй громадi, за чим ви прийшли, - сказав поважно Стасюра. - Ну, чого я прийшов? - повторив Герман, встав з ослона i глянув по робiтниках. - Мене при-~ слали жиди: що ви гада║те? Чому не хочете анi самi робити, анi другим не да║те? - Не можна при такiй платi, пане Гольдкремер, - вiдказав Стасюра. - Замало нам платите. Люди з голоду мруть. - Платимо, що можемо! - вiдповiв Герман. - Як ма║мо вам бiльше платити, коли не мож бiльше? Кепськi гешефти - вiдки взяти грошей? Ми самi швидко скапцанi║мо, з торбами пiдемо. - Ну, вже того ви нам не говорiть! А впрочiм, пане Гольдкремер, скажiть самi по щиростi, що нас то може обходити, що у вас кепськi гешефти, як кажете? Чи для того, що ви за сотнар воску берете не п'ятдесят, а тiлько сорок i дев'ять ринських, то я маю мерти з голоду? Як вам кiнцi докупи не сходяться при тiм гешефтi, то ви собi його покиньте, - може, на ваше мiсце прийде другий такий, котрому кiнцi зiйдуться докупи. А нi, то се буде знати, що цiлий той гешефт у нас зовсiм не виплачуеся i його треба покинути, а взятися до iншого. Але се вже ваша рiч! Робiтника се нiчо не обходить. Ви йому кажiть i лiд орати - воля ваша, а тiлько платiть йому так, щоб вiн мiг жити по-людськи! - Добре ви то кажете i мудро ви то кажете, - вiдповiв Герман, - ну, i най буде по-вашому. Не будем о тiм говорити. Жиди й самi видять, що так далi бути не може, що треба кождому якось жити, - жиди також люди! Скажiть, чого ви собi жада║те, щоби-сте стали знов на роботу. - Ми також люди, пане Гольдкремер, - вiдказав Стасюра, - а не нiякi розбiйники, як вам, може, зда║ся. Ми не для того робимо бунтацiю, щоби вас обдерти або що, але для того, що нам так уже прикро прийшлося, що годi було видержати далi. Тому-то й жадання нашi невеликi. Отже, вважайте, пане Гольдкремер, чого ми хочемо. По-перше, щоби робiтникам плата була висша, а то: тим, що в яму лiзуть, - по дванадцять шiсток, тим, що наверха, - по ринському, а дiтям - по вiсiм шiсток. - Ну, - сказав Герман, - на се можна би згодитися. Що далi? - По-друге, щоби касi║рного вiд робiтникiв нiхто нiякого не брав. - I се не велика рiч, касi║рам закажеться, та й не будуть брати. - По-трет║, щоби в разi, як якому робiтниковi при роботi лучиться нещастя: смерть, калiцтво чи що, то щоби властивець обов'язаний був платити за шпиталь i лiки, а також ратувати осиротiлу родину нещасливого хоч через пiвроку. - Гм, i се ще, може би, далося деяк зробити. Ну, i конець? - Та нiби конець, а нiби не конець, - сказав Стасюра, - властиво, ще саме найголовнiше лишилося: щоби ми мали вiд вас поруку, що як раз зробимо згоду, то ви на другий день не зломите ┐┐. - Поруку? - повторив здивований Герман. - А яку ж вам ма║мо поруку дати? - I се також не така страшна рiч, як на око видався. Ми хочемо заложити собi касу, з котро┐ би був для нас порятунок у всякiй потребi. Отже, ми жада║мо, щоби тепер, заки ма║мо стати на роботу, кождий властивець вiд кождо┐ кошари вплатив до то┐ каси десять ринських, а вiдтак щоб обов'язався так само вiд кождо┐ кошари давати тижнево по ринському. Та й на тiм конепь. Герман стояв, витрiщивши очi, i не бачив нiчого. Се послiдн║ жадання за┐хало йому мов довбнею в тiм'я. Досi, чуючи скромнi i дрiбнi жадання робiтницькi, вiн в душi починав уже смiятися з робiтникiв, що задля тако┐ марницi зачинали аж цiлу бунтацiю. Але тепер почало йому прояснюватися. Вiн вiдразу побачив, до чого воно йде з тим жаданням. - Але, що ж вам се за порука? - допитував вiн, чинячися, що не розумi║ цiло┐ ваги робiтницького жадання. - Се вже наша рiч, - вiдповiв Стасюра. - Впрочiм. як самi бачите, порука невелика, але що ж дiяти, така вже наша бiдна доля, що й поруки лiпшо┐ матi┐ не можемо. "Ще й кпить, бестiя!" - думав собi Герман i сам не знав, що дiяти з тим жаданням: чи торгуватися, чи просто вiдтяти. Але одно i друге видавалось йому однако небезпечним. Швидко вiн надумався. - Нi, не можна сього, - сказав вiн рiшуче, - такого жадання й не ставляйте, бо не дiстанете! Вигадуйте яку iншу для себе поруку! - Яку ж вигадувати? Досить нам се┐ одно┐. Коли ви гада║те, що сього не можна, то пригадайте ви що iншого, але такого, щоби нам направду ручило. - Я би гадав, що вам повинно вистачити наше чесне слово. - Еге-ге, чесне слово! Зна║мо ми такi чеснi слова! Нi, вже чесне слово iншим разом, а тепер зробiть так, як ми жада║мо. Чесне слово хiба вдодатку, так буде наилiпше. - Але, люди добрi, - почав уговорювати Герман, - що ви собi гада║те з такими жаданнями? Ви дума║те, що ви ту якiсь царi чи самовладники! Не виставляйтеся на смiх! Жада║те много, а не дiстанете нiчого - то весь Борислав вас висмi║! - Весь Борислав нас висмi║? А хто ж то такий той Борислав? Борислав, паночку, то ми! I на нас тепер прийшла пора посмiятися над вами! Чи ми дiстанемо що, чи не дiстанемо, се вже потому покажеся, але на тепер вiд сво┐х жадань не вiдступимо, будь-що-будь! - Як ваша воля, - сказав Герман, - я скажу властивцям о ваших жаданнях i принесу вам вiдповiдь! Бувайте здоровi┐ I вiн кивнув ┐м гордо головою i вийшов, - А що, самi видите, - сказав по його виходi Бенедьо, - що добре ми втрафили, жадаючи вiд жидiв вкладок до нашо┐ каси. Все вони дадуть нам тепер, як притиск на них, - але се ┐м найтяжше прийдеся. А се повинно нас навчити, що iменно на тiм ми повиннi найтвердше стояти. Будь-що-будь, довго вони не можуть опиратися, треба нам тiлько твердо постояти за сво┐м! Вони добре знають, що як нам тепер дадуть з кожно┐ кошари по десятцi, то ми зараз на другий тиждень зможемо ┐м знов таку саму бунтацiю пiд носом зробити! Мiж тим Герман в тяжкiй задумi йшов бориславською улицею. "Чи чорт який нарозумив тих людей, чи що такого сталося? Адже ж як ┐м вiдразу згори тiлько грошей скинути, то се винесе кiлька тисяч, i вони на тоту суму в кождiй хвилi зможуть нам зробити ще лiпшу коломийку. А так ┐х задурити, щоби вiдступили вiд того жадання, то також не вдасться. Чорт би побрав таку штуку!" Прийшовши додому, довго ще думав Герман над тим дiлом i нiяк не мiг додуматися до доброго кiнця. Вже й полудн║ минуло, надiйшла третя година. Юрбою валять жиди до Германового дому, щоб почути вiд нього жадання робiтникiв. Але, почувши ┐х, i свiту не радi стали. - Нi, не можна, не можна! - крикнули всi в один голос. - Се нас зруйну║, се нас з торбами межи хати пустить! - Га, то оста║сь нам одно: чекати, поки ┐х засоби не вичерпаються. - I сього не можна! - Та-бо ви як дiти, - скрикнув гнiвно Гермар. - Нi дома мене не лишай, нi в поле не бери! То що ж робити? Мiркуйте самi, чи ║ який лiпший вихiд. Жиди притихли. - Може би, можна дещо виторгувати? - Нi, не можна. Вже я трiбував, - i не заходь з того боку. - Га, то най ┐х усi чорти поберуть, коли такi - скрикнули жиди. - I я так кажу, - додав Герман, - але з того для нас помiч невелика, В тiй хвилi Леон, що мовчав пiд час цiло┐ то┐ перепалки, присунувся до Германа i шепнув йому щось до уха. Герман стрепенувся i напiврадiсно, а напiвнасмiшливо позирнув на нього. - Тiлько ви знов менi не за┐жджайте з мо┐м вчорашнiм лiбералiзмом, - прошептав вiн, усмiхаючись. - Що дiяти? Not bricht Eisen ', а лiбералiзм не залiзо! "Такi-то ви всi лiберали, поки таним коштом!" - подумав собi Герман, але наголос сказав: - Що ж, ваша рада не зла! Нам тепер о одно ходить: зламати наразi ┐х упiр, а се певно, що ┐х троха охолодить. Коби тiлько удалося. - Як не вдасться? Мусить удатися. Треба тiлько взятися порядно. - Та що таке, що таке? - допитували жиди. Леон кiльком почав шептати до уха свiй проект, котрий мигом напошепки рознiсся по свiтлицi. Нiхто не важився висказати його голосно, хоч усi знали, що вони тут "самi сво┐". - Гурра! се раз проект! - скрикнули радiсно жиди. - Тепер ми ┐м покажемо, хто з кого насмi║ся, ха-ха-ха! Проведемо! Як кiтку за стеблом, проведемо!.. - Так, значиться, приста║те? - спитав Герман, коли улягся веселий гомiн. - Приста║мо, приста║мо, - розумiвся, з тою ключкою. - Коли так, то збираймося ж всi разом i ходiмо до них. Усi жаданi грошi треба ┐м зложити зараз, згори, i завтра нехай на роботу стають! З гомоном вирушили жиди з Германово┐ свiтлицi. Герман остався на хвилю позаду, прикликав Мортка i довгенько щось з ним балакав. Лице Морткове, рябе i погане, прояснилося при кiнцi якимось злодiйським усмiхом. - Добре, пане, зроблю се для вас, але прошу вас о помiч в тамтiй справi. Якiсь поганi вiстi доходять мене... - Не бiйся, я за все стою; що в мо┐й силi, то зроблю для тебе. I за сим оба вийшли до жидiвсько┐ громади, що, гомонячи, стояла на улицi. Але гомiн той не був уже такий безпечно веселий, як перед хвилею. Холодний вiтер улицi охолодив трохи й радiсть жидiв. - А хто зна║, чи се вдасться? Ризико, ризико! - неслось в громадi, мов'шелест зiв'ялого листя. - Га, що ж дiяти, - сказав Герман, - ризико воно ║, але у нашого брата кождий крок - рпзико, то вже ризикуймо й на тiм кроцi. Удасться - то добре, а не вдасться - то ще таки свiту не конець, i вони нам з рук не вирвуться. Громада йшла улицею звiльна, мов в процесi┐. Герман пiшов передом до Матi║во┐ хати, щоб перший принiс робiтникам веселу для них новину. Слух о жидiвськiй процесi┐ рухнув уже по Бориславi, - юрба робiтникiв валила позаду жидiв, а друга юрба ждала вже проти Матi║во┐ хати. Але нiхто не знав ще, що се все значиться. - Ну, що? - спитав Герман, коли робiтники в хатинi засiли по-давньому. - Нагадались вi┐? - А що ми мали нагадуватися? - вiдповiв Стасюра, - Наша гадка одна. От чей вам бог пiслав iнший розум на душу. - То зле, що ви такi упертi, - сказав Герман.- - Але що вже дiяти? Таке-то наше, бiдних жидiв. Коли хто з нами по правдi не може порадити, то вiн береться на нас силою, бо зна║, що ми проти сили не усто┐мо. Таке й наше з вами. Затялись ви на сво┐м словi - i нам приходиться уступити. Не прийшла гора до пророка - прийшов пророк до гори. - Що, ви приста║те? - спитав Стасюра. - Авжеж, що ма║мо робити, приста║мо! I то ма║те менi завдячити, - чу║те, люди! Були мiж нами такi, що радили спроваджувати на вас шандарiв, вiйсько, але я сказав: "Дайте собi з тим спокiй!" I наостатку побачили, що я маю рехт, i пристали на вашi жадання. - На всi? - Авжеж, що на всi. Коня без хвоста не купують. Ось вони йдуть сюда всi, щоби вам до рук туй, на тiм мiсцi, зложити грошi до вашо┐ кас