ий пiдклад даного живого образу. Поетична технiка, оперта на законах психологiчно┐ перцепцi┐ i асоцiацi┐, говорить нам, що се найкраще осяга║ться найпростiшими способами, комбiнацiями конкретних образiв, але так упорядкованими, щоб вони, мов знехотя, торкали найтайнiшi струни нашо┐ душi, щоб вiдкривали нам широкi горизонти чуття i житт║вих вiдносин. Без то┐, що так скажу, долiшньо┐ гармонi┐ поет може змалювати дуже гарнi i пластичнi образки, але вони в нашiй душi не лишать глибшого слiду, прогомонять, мов припадкове зачутi, хоч не раз i дотепно скомпонованi анекдоти. Про такi твори ми кажемо: вони лишають нас холодними. Тiльки той поет годен зватися правдивим поетом, хто, малюючи нам конкретнi i яркi образи, рiвночасно вмi║ торкати тi та║мнi струни нашо┐ душi, що озиваються тiльки в хвилi нашого власного, безпосереднього щастя або горя. Вiн ма║ ключ до скарбницi наших найглибших зворушень, вiн розбуджу║ в нашiй душi такi сили i такi пориви, що без нього, може, й довiку дрiмали би на днi або пiднялись би тiльки в якихсь надзвичайних хвилях. Вiн збагачу║ нашу душу зворушеннями могутнiми, а притiм чистими вiд примiтки буденщини, припадковостi i его┐зму, робить нас горожанами вищого, iдейного свiту. Се й ║ iдейнiсть його творiв. Вона не ║ нiякою штучною примiшкою, ┐┐ не можна "вложити до твору", вона ║ те, що нiмцi називають "immanent"*, ║ випливом такого, а не iншого способу думання, бачення i почування автора, випливом i манiфестацi║ю його душi, образом його iндивiдуальностi. Розумi║ться в такiм разi, що коли iндивiдуальнiсть поета невироблена, невисока, безхарактерна i негармонiйна, то й його поезiя навiть при великiм талантi не пiдiйметься високо, не порушить нашо┐ душi. Тенденцiйна поезiя виходить з iншо┐ основи i доходить до iншо┐ цiлi. Тенденцiйний поет виходить вiд яко┐сь чи то соцiально┐, чи полiтично┐, чи загалом теоретично┐ тези, котру йому хочеться висловити, розширити мiж людьми. Замiсть розумових аргументiв, вiн пiдбира║ для не┐ якiсь поетичнi образи, немов iлюстрацi┐ до друкованого тексту. Iлюстрацi┐ можуть собi бути дуже гарнi, але вони ║ в книжцi не самi для себе, а тiльки для пояснення тексту. Тенденцiйний поет може бути знаменитим вiртуозом поетично┐ технiки, та проте його твiр блищить, а не грi║, значить, не осяга║ того, що повинна осягати правдива поезiя. Та вiн звичайно не осяга║ й того, що хотiв автор, бо для пропаганди його тези треба було доказiв, вияснень, а поетична форма не може заступити ┐х. Чим бiльше таланту потрачено на такий твiр, тим гiрше, бо читачеве серце лишилося холодне, а його розум у найлiпшiм разi збаламучено замiсть дiйсного прояснення. Може, се декому видасться парадоксом, коли скажу, що многi з новочасних поетiв, котрi силкуються бути безiдейними, щоби, мовляв, служити штуцi для само┐ штуки, красотi для красоти, без вiдома попадають у тенденцiйнiсть. Не маючи або не хотячи мати нiяких живих людських iнтересiв, бажаючи буцiмто стояти поза буденною боротьбою верстов, змагань i iдеалiв, на вершинах чисто┐ краси, вони закривають тим перед очима публiки або сво║ нерозумiння життя, або свiй цинiчний iндиферентизм. I що ж дають ┐й за те? В найлiпшiм разi безцiльну гру слiв i форм, кольористичнi контрасти, барвистi декорацi┐, за котрими нема нiчого живого i реального. А се також тенденцiя, що мина║ться з метою поезi┐. Поетична красота, се не ║ сама красота поетично┐ форми, анi нагромадження якихсь нiбито естетичних i гарних образiв, анi комбiнацiя гучних слiв. Усi тi складники тiльки тодi творять дiйсну красоту, коли являються частями вищо┐ цiлостi - духовно┐ красоти, iдейно┐ гармонi┐. А тут, як i на кожнiм полi людсько┐ творчостi, головним, рiшучим моментом ║ власне та душа, iндивiдуальнiсть, чуття поета. Недаром кличе Гете до всiх оцих поетiв, чи радше вiртуозiв поетично┐ форми: Wenn ihr's nicht fühlt, ihr werdet's nicht erjagen.* ПРИМIТКИ ЛIТЕРАТУРА, пп ЗАВДАННЯ I НАЙВАЖНIШI ЦIХИ ("Правда",_ часть_ лiтературно-наукова. Книжка друга. "Сьогочасне лiтературне прямування")._ Стаття вперше була надрукована в прогресивному журналi "Молот", Львiв, 1878 р, с. 209-215. Пiдп. I. Ф. Пода║ться за творами Iвана Франка в двадцяти томах, том XVI, Лiтературно-критичнi статтi. К., 1955, с. 5-13. У названiй статтi I. Франко показав боротьбу передових революцiйно-демократичних письменникiв проти буржуазного нацiоналiзму, носi┐ якого скупчилися навколо львiвського журналу "Правда" i з його сторiнок вели нацiоналiстичну пропаганду. Натхненники цього реакцiйного журналу - В. Барвiнський, О. Кониський, О. Огоновський та iншi виступали проти налагодження вза║мозв'язкiв Укра┐ни з Росi║ю. А в статтi "Сьогочасне лiтературне прямування", написанiй Нечуем-Левицьким за настановами редакцi┐ журналу ("Правда" 1878 р., N 11, т. 2-й), обстоювалась iдея вiдокремлення одного народу вiд другого. Франко гостро виступив проти таких настанов "Правди" i не тiльки викрив носi┐в укра┐нського буржуазного нацiоналiзму, а й став на захист iде┐ дружби i ║днання передово┐ демократично┐ укра┐нсько┐ i росiйсько┐ лiтератури. Вперше в укра┐нськiй лiтературi були так ясно i чiтко викладенi Франком естетичнi принципи критичного реалiзму, боротьби за iнтереси трудящих, ║днання з братнiм росiйським народом i його передовою лiтературою. Естетичне кредо I. Франка, теоретично обгрунтоване в його статтi "Лiтература, ┐┐ завдання i найважнiшi цiхи", стало пiдвалиною творчостi укра┐нських письменникiв революцiйно-демократичного напрямку. 1). "Правда, не один, знаючий дiло..." - Цi слова Франка звучать як iронiя, а дальшi його докази вщент розбивають це тенденцiйне твердження журналу "Правда". ПРИСВЯТА написана з нагоди столiття з дня народження Т. Г. Шевченка нiмецькою мовою 12 травня 1914 року i того ж року надрукована у N 3-4 вiденського журналу "Ukrainische Rundschau", що був присвячений пам'ятi Шевченка. Текст цi║┐ присвяти в перекладi на укра┐нську мову надрукувала газета "Нове слово" (Львiв, 1914, N 523, с. 6) пiд заголовком "Присвята Iвана Франка Тарасовi Шевченковi". Друку║ться за творами Iвана Франка в двадцяти томах, т. 17, К., 1955, с. 7. ТЕМНЕ ЦАРСТВО Так називалася стаття, яку I. Франко написав у 1881 роцi як другий роздiл його ж працi "Причинки до оцiнення поезi┐ Тараса Шевченка". Перший роздiл названо┐ працi пiд оглавою "Гайдамаки" був опублiкований в ж. "Свiт" N.N 8-12 за 1881 р., а "Темне царство" в N 13 за 1882 р. З цього приводу у "Передньому словi" до окремого видання статтi "Темне царство" у 1914 роцi (серiя "Мiжнародна бiблiотека", .N 14) I. Франко писав: "Оця студiя була написана восени 1881 р. в мо┐м рiднiм селi Нагу║вичах, як друга часть "Причинкiв до оцiнення поезiй Тараса Шевченка", яких перша часть була присвячена розборовi поеми "Гайдамаки". Обi частi були друкованi в часописi "Свiт, iлюстрована лiтературно-наукова часопись" видаванiм у Львовi в р. 1881, чч. 8-9, с. 158-161, ч. 10, с. 171-2, ч. 11-12, с. 195-199 i ч. 13, с. 221-4. Тiльки другу з тих студiй уважаю потрiбним передрукувати тепер як рiч, на мою думку, досить заокруглену та непередавнену, i випускаю ┐┐ в свiт для вшанування пам'ятi великого укра┐нського поета в день сотих його народин. Непередавненою вважаю свою студiю тому, що "темне царство", змальоване в нiй, у сво┐й сутi не змiнилося й досi, незважаючи на немногi свiтлiшi роки, i якраз тепер iще раз виявило свою силу та снагу забороною врочистого святкування пам'ятi великого укра┐нського поета в головнiм мiстi Укра┐ни. Передруковуючи сю студiю по 33 роках, я поробив деякi, не дуже значнi, язиковi, стилiстичнi та речовi поправи та пододавав нотки. В основi вона лишилася незмiнною". На останнiй сторiнцi цi║┐ книжечки помiтка: "писано в Нагу║вичах у днях 10-25 жовтня 1881". Стаття друку║ться за 20-ти томним виданням творiв I. Франка, т. 17, с. 9-29. 1. "...до змiни поглядiв усi║┐ iнтелiгентно┐ росiйсько┐ громади, чимало причинилися й вiльнодумнi та радикальнi дiячi - письменники_ Герцен_ i Бакунiн..."_ Тут I. Франко безпiдставно ставить в одну площину О. I. Герцена - письменника-революцiонера, "наследника декабристов" (В. И. Ленин) з М. О. Бакунiним - iдеологом народництва i анархiзму. 2. Ляменне, Фелiсiте Робер (1782-1854) -_ французький письменник, представник християнських соцiалiстiв. 3. Ауербах Бертольд (1812-1882)_ - нiмецький письменник. 4. "...вузький укра┐нський нацiоналiзм..."_ У цьому висловi I. Франка, що повторю║ться декiлька разiв, мова йде не про свiтогляднi переконання Т. Шевченка, а про певну обмеженiсть тематики його раннiх творiв, про так званий "формальний патрiотизм". З часом, як доводить автор статтi "Темне царство", свiтогляд та iдейно-художнi принципи поета набирають революцiйно-демократичного забарвлення i стають провiдними в його творчому методi. Про це свiдчить вся дальша творчiсть Т. Шевченка. 5. "...поет виразно вказу║ тут, що йому противнi всi тi вiйни та рiзанини, в яких вiн колись бачив славу Укра┐ни, що всi тi кривавi подi┐ уважа║ великою помилкою предкiв..."_ - оцi слова, як i частина статтi, присвяченi аналiзовi поеми "Гайдамаки", викликанi полемiкою з Омельяном Огоновським, який тлумачив поеми Шевченка з нацiоналiстичних позицiй. В запалi полемiки Франко дещо недооцiнив революцiйний змiст i художн║ значення "Гайдамакiв". Пiзнiше вiн вiдкинув ранню статтю про "Гайдамакiв", хоч деякi неправильнi твердження з не┐ залишилися ще в статтi "Темне царство". Протягом всього творчого життя Шевченко закликав до вiйни з крiпосництвом i самодержавством, обстоюючи одночасно iде┐ дружби слов'янських народiв. 6. "Читачам,_ знакомим_ iз росiйською лiтературою, вiдома буде стаття_ Добролюбова..."_ Франко ма║ на увазi статтю Добролюбова "Темне царство", яка була надрукована в ж. "Современник", 1859, кн., VII, вiддiл III, с. 17-18, кн. IX, вiд. III, с. 53-128. 7._ "..._"_Сон"_ - один з слабших творiв Шевченка"_ - таке твердження стосу║ться, як видно з контексту, композицi┐ твору. В цiлому ж критик дав високу оцiнку поемi: "Верх його поетичного творчества ми бачемо в його поемах полiтичних "Кавказ", "Сон", в "Неофiтах", "Марi┐" особливо в "Думках" ("Свiт", 1881, с. 172). 8. "...i досi великоруська лiтература не ма║ того, що назива║ться полiтичною поезi║ю..."_ - таке твердження Франка помилкове, викликане необiзнанiстю критика iз росiйською полiтичною поезi║ю кiнця 70 i початку 80-х рокiв. На той час Франко не знав ще поезi┐ декабристiв, пушкiнського "Послання в Сибiр" та iнших творiв. 9. "Iз мо║┐ недруковано┐ поеми "Снiгова казка"_ - уривок з поеми Франка "Снiгова казка" вперше опублiкований в ж. "Радянський Львiв", у 1947 роцi, N 5, с. 55 з автографа, що зберiга║ться у вiддiлi рукописiв Iнституту лiтератури iм. Т. Г. Шевченка АН Укра┐нсько┐ РСР, ФЗ, N 473. 10. Тредьяковський_ - слова "чудище, обло, огромно, озорно, стозевно, и лаяй" з поеми Тредьяковського "Телемахида" - вiршовано┐ переробки роману Фенелона "Пригоди Телемаха". Можливо, Франко мiг взяти цей вiрш i з твору О. С. Радiщева "Путешествие из Петербурга в Москву", де названий вiрш був епiграфом. За цi слова Тредьяковський був катований, але не був "засiчений на смерть" рiзками. 11. Де-Бальмен Я. П. (1813-1845) -_ приятель Т. Шевченка, художник, iлюстрував "Кобзаря" в рукопису, офiцер царсько┐ армi┐, загинув пiд час походу царського вiйська на Кавказ. Укра┐нський поет присвятив Якову де-Бальмену свою поему "Кавказ". Оскiльки кавказьким народам загрожувало поневолення iноземними загарбниками, то при║днання Кавказу до Росi┐ - факт iсторично прогресивний. 12. "До москалiв"_ - тут москалi у розумiннi - "солдати". МАРIЯ МАРКОВИЧ (МАРКО ВОВЧОК). Посмертна згадка._ Надрукована вперше в "Лiтературно-науковому вiснику", 1907 року, т. XXXIX, кн. 8-9, с. 381-384. Пода║мо за текстом творiв I. Франка в двадцяти томах, т. 17, с. 444-447. 1._ У статтi помилково зазначено: "д. 2 липня". 2. Марко Вовчок (1833-1907)_ - лiтературний псевдонiм Вiлiнсько┐ Марi┐ Олександрiвни, по чоловiку Маркович. За походженням росiянка, народилася 22 (10 ст. ст.) грудня в ма║тку помiщикiв Данилових - ккатерининське, клецького повiту, Орловсько┐ губернi┐. Навчалася у Харкiвському пансiонi. Видатна письменниця укра┐нського i росiйського народiв. 3. "..."Укра┐нських народних оповiдань"_ - перше видання збiрки мало назву: "Народнi оповiдання" (1857) виданi в Петербурзi. 4. "Народнi оповiдання" "...Iв._ Турен║в_ переклав ┐х на росiйську мову i видав зi сво║ю передмовою"_ - пiд назвою "Украинские народные рассказы" (1859). 5._ "...Добролюбов_ присвятив сим оповiданням_ простору _статтю" -_ Тут мова йде про статтю Добролюбова "Черты для характеристики русского простонародия", що була надрукована в ж. "Современник", 1860, кн. IX, вiд. III, с. 27-88. 6. "Побувши якийсь час у Петербурзi, ви┐хала за границю"_ - у квiтнi 1859 року Марко Вовчок ви┐хала за кордон, де перебувала понад сiм рокiв. 7. "...написала два листи по-укра┐нськи до одного з галицьких часописiв"_ - зазначенi листи з Парижа були надiсланi до львiвського ж. "Мета" i там же надрукованi в 1863 роцi пiд заголовком "Життя в Парижi", кн. 7; "Дiвчина отруйниця", кн. 10. 8. "...в половинi 60-х рокiв осiла на довший час у Петербурзi"_ - Марко Вовчок повернулася iз закордону до Петербурга в лютому мiсяцi 1867 року i жила тут аж до 1878 року. 9. "1892_ р."_ дата помилкова. 10. "Росiйський критик Венгеров пише"_ - Франко мав на увазi статтю Семена Афанасiиовича Венгерова (1855-1920) - росiйського iсторика лiтератури й бiблiографа. 11. Кохановська_ - псевдонiм росiйсько┐ письменницi Надi┐ Степанiвни Сахансько┐ (1825-1884). ОСИП-ЮРIЙ ФЕДЬКОВИЧ (Кiлька слiв по поводу 25-лiтнього ювiлею його лiтературно┐ дiяльностi) Стаття вперше була надрукована в журналi "Зоря" за 1886 рiк, N 13-14; с. 236-237. Пода║ться за текстом творiв I. Франка у двадцяти томах, т. 17, К., 1955, с. 201-203. 1. "Руська хата"_ - укра┐нський альманах "народовцiв", який вийшов у 1877 р. у Львовi - Чернiвцях. 2. "...до першого видання його поезiй"_ - це була збiрка "Поезi┐ Iосифа Федьковича", видана Б. Дiдицьким у 1862 роцi у Львовi з передмовою упорядника. 3. "...до ки┐вського видання повiстей Федьковича"_ - мова йде тут про повiстi Федьковича, якi були виданi в Ки║вi у 1876 роцi М. П. Драгомановим з його вступною статею "Про галицько-руське письменство". ЛЕСЯ УКРАпНКА Вперше була надрукована в "Лiтературно-науковому вiснику", за 1898 рiк, т. III, кн. 7, с. 6-27. Пода║ться за творами I. Франка в двадцяти томах, том XVII, К., 1955, с. 237-256. 1. "...вiд часу киргизьких думок Шевченкових"_ - мова йде про лiричнi поезi┐, пройнятi тугою, якi були написанi Тарасом Шевченком пiд час заслання. 2. "...конвенцiональнi"_ - лат. звичайнi, буденнi, прийнятi до вжитку. 3. "Перший вiнок"_ - жiночий лiтературний альманах, виданий укра┐нською прогресивною письменницею Наталi║ю Кобринською у 1887 роцi у Львовi за редакцi║ю Iвана Франка. 4. "...Змальований у книзi Судi┐в"_ - Книга судi┐в - це частина Бiблi┐. 5. напевне, але зда║ться, що не помилюся, коли мiж тими впливами на першому мiсцi поставлю вплив ┐┐ дядька". I._ Франко перебiльшив вплив М. Драгоманова на Лесю Укра┐нку, хоч зовсiм вiдкидати його вплив на загальний розвиток поетеси також не можна. Дослiдниками доведено, що фiлософськi, суспiльно-полiтичнi та естетичнi погляди Лесi Укра┐нки формувалися пiд значним впливом революцiйно┐ демократi┐ - Герцена, Шевченка, Чернишевського, Франка та класикiв марксизму. 6. "...сказати те, що говорить Кальхас у "Прекраснiй_ кленi"_ - тут йдеться про героя з опери "Прекрасна клена" французького композитора Жака Офенбаха (1819-1880). 7. Леопардi Джакомо (1798-1837)_ - iталiйський поет-романтик. 8. "Хлiбороб"_ - лiтературно-полiтичний журнал прогресивного напрямку, виходив у 1891-1895 рр. у Львовi та Коломи┐ два рази на мiсяць як орган радикально┐ партi┐ Галичини. 9._ "Л._ Н. вiсник"_ -"Лiтературно-науковий вiсник" - лiтературно-полiтичний та науковий журнал, виходив з 1898 до кiнця 1919 року спочатку у Львовi, а згодом (з 1907 р.) у Ки║вi. Журнал у першому десятирiччi мав демократичний характер, а потiм став виразником лiберально настро║но┐ укра┐нсько┐ нацiоналiстично┐ буржуазi┐. У журналi подеколи, особливо в першому перiодi, друкували сво┐ працi та художнi твори М. Вовчок, I. Франко, М. Коцюбинський, Леся Укра┐нка тому, що прогресивних друкованих органiв у той час на Укра┐нi майже не було. * Щудли - диби. * Тут в розумiннi iнтернацiоналiзм. * Консеквенцiя - послiдовнiсть. * Дефiнiцiя - визначення, встановлення змiсту певного поняття. * Парцiальний - частковий. * Нам'║тнiсть - пристрасть. * "Сiльськi iсторi┐". * "Нiмеччина, зимова казка". * Завважу мимоходом, що на творах Бальзака i Дiккенса Б║лiнський зразу зовсiм не пiзнався i ставив ┐х нижче творiв, прим., Ежена Сю. * Мiж такими росiйськими вiльнодумцями, що при кiнцi XVIII i в першiй половинi XIX в. на Сибiрi та в каторжних роботах покутували за сво║ вiльнодумство, годиться згадати Радiщева, автора "Путешествия (из Петербурга) в Москву", далi 120 головних т. зв. декабристiв, iз яких 5 найголовнiших повiшено в Петербурзi в р. 1826, а решту заслано на Сибiр. Майже рiвночасно з ки┐вським Кирило-Мефодi║вим кружком потерпiв у Петербурзi тяжку кару кружок Петрашевського, до якого мiж iншими належав також найгенiальнiший росiйський письменник Федiр Досто║вський. * Iз мо║┐ недруковано┐ поеми "Снiгова казка"9. * Це початковий вiрш поеми про Кербера, гекзаметрами написано┐ росiйським поетом i професором унiверситету Тредьяковським10, який мав нещасливий дотеп виголосити ту поему при торжественнiй нагодi перед царицею клизаветою, i за це не тiльки "удостоился высочайшей пощечины", але зараз же був ув'язнений i у в'язницi, невважаючи на високе становище, засiчений на смерть. * Варто завважити, що тi рядки Шевченково┐ поеми "Кавказ" вiдносяться до iзра┐льського царя Давида, який, як вiдомо, велiв убити вояка Урiю, аби пошлюбити його жiнку Батсебу. Тi рядки можна вважати зародом пiзнiшо┐ поеми Шевченково┐ "Царi", в якiй на основi бiблiйних оповiдань описано драстичнi пригоди з життя iзра┐льських царiв Саула й Давида, а до них додано також оповiдання про пригоду руського князя Володимира з Рогнiдою та ┐┐ вiтцем Рогволодом. * Згадки сi i деякi дальшi автор висловлю║,розумi║ться, вповнi гiпотетичне. * По-укра┐нськи вийшла недавно, в III т. оповiдань Марка Вовчка, виданих львiвською "Видавничою спiлкою". * Жваво, весело (музичний термiн). * Рондо - форма невеликого (восьми- тринадцяти i п'ятнадцятирядкового) вiрша. * "Без надi┐ сподiваюсь". * "Надто квiтiв! Надто квiтiв!" * Додаток. * "Хай буде тьма"/ * Властивiсть. * Коли ви нiчого не вiдчува║те, ви нiчого не осягнете.