пель-пель-пель-пель (2), конопель. Та впронадився (2) журавель, Журавель-вель-вель-вель (2), журавель. Ой я, я тому (2) журавлю, Журавлю-влю-влю-влю (2), журавлю Та бучком ноги (2) поломлю, Поломлю-млю-млю-млю (2), поломлю. Селяни i селянки при остатнiх куплетах похитуються, торкають однi одних плечима та кивають головами, позираючи на Миколу, що сто┐ть зi звiшеною головою i держить чарку в тремтячiй руцi. Коли спiв скiнчився:_ Микола_. Ну, куме, дай боже здоровля! (П'║.)_ Бабич_. Дай боже всього доброго! Микола_. Нi, сього не кажiть! Чого доброго? Я доброго нiчого у бога не прошу. Досить уже того доброго зазнав, буде з мене┐ (Налива║ i переда║ чарку Бабичевi.) _Ну, прошу! Бабич_. Дяку║мо красно. Нi, кумцю, не гнiвiть бога! Що бог дасть, то не напасть. Не раз чоловiк гада║, що не знати яка на нього бiда впала, аж за день, за другий озира║ться, а воно вже йому на добро вийшло. Ваше здоровля, сусiдо! (Оберта║ться до iншого селянина i п'║.)_ Перший селянин_. Дай господи й вам! Микола_. Ну, вже ви менi сього не кажiть. Уже я то на сво┐й шкiрi витрiбував, яке воно добро виходить. Нi, кумове чеснi, вiрте менi чи не вiрте, а менi зда║ться, що пан бiг часом собi смiх iз нас робить! Селяни_. Бiйтеся бога, куме, що ви говорите! Таже то образа божа! Микола (маха║ рукою)._ Одно мене ще в свiтi держить - отся живиця! (Бере чарку, налива║ i п'║.)_ Настя (пiд вiкном до друго┐ жiнки, киваючи голо вою)._ Я то знала, що до того воно дiйде. Бiйтеся бога, тога жiнка анi стиду не ма║, анi серця. Перша жiнка_. Ой та певно. Мiй старий казав, що буде в радi о тiм говорити, аби ┐┐ при всiй громадi рiзками висiчи, най не да║ злого прикладу. Настя_. Певно, що варто би. Адже й нинi в церквi. -Бiйтеся бога! Таж такого ще свiт не бачив. З чужим парубком аж до само┐ церкви прийшла, а потому як сама стала, то щоби вам до образiв, до вiвтаря святого лицем обернулася! Де там! До нього обернулася, до нього, 'окаянна, молитви шепче. Жiнки довкола не┐ повiдступалися, таке вам колесо зробили, мов вiд заражено┐ тиснуться, а вона нiчого, мов i не бачить. Так усю хвалу божу й вистояла. Та не всю, бо скоро "Достойно" проспiвали, мiй Вiандар iз церкви, моргнув на не┐, та й вона за ним вийшла. Перша жiнка_. Та куди ж вони потяглися? Настя_. Мабуть, до коршми. Там собi обо║ в ванькирi запиваються. (Шепче.)_ Бабич_. Куме Миколо, так ви кажете, що жiнка вас голодом морить? Микола_. Хто? Я? Коли я се казав? Де? Бабич_. Ну, я так чув. Перший селянин_. I я чув. Геть по селу чутка ходить. Микола (в п'янiм запалi)._ Бреше тота чутка! Всi брешуть, хто ┐┐ далi розносить. Кому яке дiло до мене i до мо║┐ жiнки? Настя_. Ну, та певно, що нам дiла нема. Але ║ хтось такий, що ма║ до не┐ дiло. Микола_. Кого то обходить, що ми ┐мо, що варимо, чи ситi, чи голоднi? Бабич_. Та ви, куме, не гнiвайтеся, що я вас спитав, Я прецiнь не зi зло┐ волi. Бо тут, бачите, деякi хотiли на радi громадськiй... Микола_. Що, що, що? Зась радi громадськiй до мо║┐ жiнки. Не ма║ рада права! Бабич_. Ну, як ви собi не кривду║те - то певно. Тiлько що, бачите, люди собi дуже марикують, кажуть, що вона дуже поганий приклад да║, вибачте, на публiку людську з тим Гурманом волочиться. Микола (хапа║ себе за голову)._ Он, ой, ой! Люди! Не рiжте мене без ножа! Не мучте мене! Не бабрайтесь у мо┐м серцi! Най вам моя жiнка не сто┐ть у очах! От пийте, коли-сьте чеснi та добрi, що-сьте до мене прийшли, частуйтеся i говорiть дещо веселiшого. А то тьфу! Чоловiковi й без вас тяжко, а ви ще дода║те. Настя_. Ой кумочку, та чи то ми не зна║мо, що вам тяжко? (П'║.)_ Микола_. Ой тяжко, кумонько, тяжко! (Налива║ i п'║.)_ Настя_. Та кажуть, що вона до вас по цiлих днях не говорить? Микола_. Та що будемо говорити? Вона мовчить, i я мовчу. Отак цiлий день мов тумани ходимо. А вона все тiлько в вiкно зазира║, чи вiн не йде. А до мене хоч би словечко сказала. Настя_. Ой бiдний ти, кумочку, бiдний! (Налива║ i п'║.)_ Микола_. Ой бiдний, кумочко, бiдний, як той мак начетверо! (Налива║ i п'║.)_ Як той горох при дорозi. (Плаче.)_ Настя_. Та хiба я не знаю, що ти не раз з голоду млi║ш, а вона що зварить, то тому поганиновi держить. Куме, таже я твоя близька сусiда. Все знаю, все бачу, хоч би не раз i не хотiла бачити. Не раз аж серце менi кра║ться! Бiгме, кумочку, кра║ться. (Плаче i обiйма║ його.)_ Бабич_. Ну, ну, жiнко, може, нам пора додому? Селяни_. Та пора би йти. Микола_. Люди добрi, сусiди чеснi! Посидьте ще троха! Не кваптеся, не розходiться! Я рад, що людський голос у тих стiнах чую. Поговорiть, почастуйтеся. Ну, прошу! Ов, чарка сто┐ть! Що се такого? Фляшка порожня? Я зараз другу принесу. У мене барилка ║сть, схована в половнику. Що ма║ грiшний чоловiк робити? Коли вже таке на мою голову впало, то що дiяти! Не береться мене нiяка робота, вiдiйшла охота до життя, до господарства. Тьфу, нащо воно менi! Взяв я продав конята, грошi сховав та й пропиваю потроха. Най iдуть! Не стане тих, знов щось продам. Бабич_. Ой куме, куме, зле ти робиш! Занадто собi до голови взяв таку дурницю та iз-за тако┐ негiдницi добро сво║ керваве марну║ш! Микола_. А нащо ж воно менi? Хiба менi життя буде? Не буде, куме! Все пропало! Вже менi господарем не бути, так нехай же iде все! I поле продам, i хату продам, нехай iде. Бабич_. Говори, говори. Продам, кажеш. А потому що буде? Микола_. Коли потому? Як потому? У мене, куме, вже тепер потому. Вже тепер по всьому. Дальше вже нiчого не буде. Нiчогiсiнько. Так цур йому всьому! (Виходить а фляшкою.)_ Перша жiнка_. Зовсiм знiвечили чоловiка! Зовсiм з пантелику збили! Друга жiнка_. Не много того розуму в бiдолахи .було, та й той виплив. Настя_. Я би не знати що дала, що вона його якимось зiллям упо┐ла. Бабич_. А найгiрше шкода господарства. Гарував чоловiк, весь вiк робив, аж йому очi з голови лiзли, мучився, терпiв - ой господи, кiлько натерпiвся! Нарештi дохрапався кусника хлiба, жити б, та бога хвалити, та дiточок надiятися, а тут на тобi! Мов пожар наскаку║, Х мов грiм з ясного неба. Перша жiнка_. Говорiть, куме, говорiть! Кажете: Дiтей надiятись. Того й уся бiда в тiм, що в них дiтей цема. Якби у не┐ були дiти, то вона б на таке не пустилася. Скажу я слово й за не┐. Перший селяни н_. Ая тому не вiрю. Вже як котра жiнка така вдасться, то ти ┐┐ й ланцем до дому не прику║ш. I дiтей покине. Перша жiнка_. Не слухай того, куме, бiгме, не слухай! Дiти - велика рiч. Дiти - половина матерi. Одна половина може би й рада пiти, позволити собi, а друга не пуска║, кричить: "А ми, мамо! А що з нас буде?" I не пустять тамто┐ половини. Микола (входить з фляшкою i ставить ┐┐ на столi). _Ось вона! Ось наша радiсть! Ось одинока потiха. (Пiднiма║ фляшку, телепа║ i знов ставить.)_ Повна, вистане нам! Ану, кумове чеснi, сусiди мо┐ при║мнi - дай нам боже здоровля! (Налива║, п'║ i пуска║ чарку кружляти.)_ Бабич_. Куме Миколо, ген, куме┐ Микола_. Га! Бабич_. А я би тобi, куме, щось сказав, та боюся, щоб ти на мене не огнiвався. Микола (сiда║ коло нього, обнiма║ його за шию, плачучи)._ Кажи, кумочку, кажиi Ти в мене найближчий сусiда, ти мiй порадник. Говори! Бабич_. Ти, куме, - не в гнiв тобi кажучи, - занадто м'який, занадто податливий. Микола (хита║ головою i тяжко зiтха║)._ Ой так, так, занадто м'який, занадто податливий. Бабич_. А вони бачать, що ти такий, та й тобi кiлля на головi тешуть. Микола (хапа║ себе за голову)._ Ой тешуть, тешуть! Аж у мiзку лупа║! (Плаче.)_ Бабич_. Цить, куме, фе! Не плач! Не будь дитиною! Микола_. Не бути дитиною? А то як? Бабич_. Ти б узявся до сво║┐ жiнки троха острiше. Похрупостiв би на не┐, погрозив би, а то й ударив раз, другий. Зна║ш, жiнка так, як коняка, любить батiг, а без нього зовсiм ледащi║. Микола_. Ой ледащi║, ледащi║. Бабич_. Ну, i до сього Гурмана ти постався. Що то вiн завоював тебе, чи що? Покажи йому, що ти в хатi господар. Закажи йому бувати у себе. Микола_. Ой просив я його, та де тобi, ще й смi║ться. Бабич_. Просив! Бiйся бога, куме, хто ж тако┐ рiчi просить? Та то певно, що вiн просьби не послуха║. А ти остро до нього! Микола_. Ой кумочку, боюсь я його! Страшний вiн такий, як кат. Бабич_. Фе, куме! Ти ж чень не дитина. Чого тобi боятися? Адже вiн тобi нiчого не може зробити! Микола (випростову║ться)._ Та то правда! Чого менi його боятися? Бабич_. Ти йому погрози, що пiдеш до суду на скаргу, що вiн тобi жити з жiнкою не да║. Микола_. Та то правда! Адже i над ним ║ старший! На скаргу! Бабич_. Що в цiлiм селi соблазнь робить, сором на цiлу громаду. Микола_. Га, таже за се тяжка кара! Бабич_. А ти думав як? Зараз його вiдси перенесуть! А ти вже собi потому з жiнкою даси якось раду. Коби .лиш його вiдси мара взяла. Микола_. О, певно, що з нею я собi пораджу. Адже ж ви, сус.iдоньки, зна║те, яка вона була добра, щира та вiрна, заким його зла доля на мiй дiм навернула! До рани можна було ┐┐ приложити, не то що! (Плаче.)_ Настя_. Ти, куме, його до хати не пусти, ось що! Дверi йому перед носом замкни. Цiпом по головi за┐дь. Так би я на тво┐м мiсцi зробила! Микола_. Так, так, так! Цiпом по головi! Мундур на камаття! Нехай мене скаржить! Я вже буду знав, як боронитися! Бабич_. Нас, куме, на свiдкiв клич. Ми посвiдчимо, ЯК вони з тобою обходилися! Селяни_. Так, так! Усi посвiдчимо! Його зовсiм зi служби проженуть, а тобi нiчого не буде! Микола (схапу║ться)._ Добре! Все зроблю, вiзьму на вiдвагу. Або що, хiба я не чоловiк, не господар? Ану, випиймо, сусiди! Бiг заплатить вам за раду. Побачимо, хто тут буде старший. (П'║ i часту║ ┐х за чергою.)_ _ ЯВА ДРУГА _ Тi самi. Входять Жандарм i Анна._ _ Жандарм _(трохи пiдпитий)._ Го, го, го! А тут що? Празник якийсь, комашня чи поминки? Микола_. Та поминки, поминки справляю. Жандарм _. А по кiм? Микола_. По собi самiм. По сво┐й честi, по сво┐м супокою, по сво┐м життi. Жандарм _(Iде до столу - люди розступаються перед ним, вiн сiда║. Анна також сiда║ на припiчку)._ Ага, ти, бачу, вже троха те║... язиком пута║ш! Микола_. Як то путаю? Я не путаю, я правду говорю! То ти, Михаиле, мо║ життя попутав, так що й кiнця не найду. Жандарм _. От, Миколо, не молов би-сь дурниць, та й ще при чужих людях, а радше частуй гостя. Микола_. Ой участував ти мене! Не такого ти частунку вiд мене варт! Жандарм _(схапу║ться i пiдступа║ до нього)._ Що ти говориш, що? Якого частунку? Микола (плю║ йому в лице)._ Ось якого, коли хочеш знати. Жандарм _(б'║ його кулаком у голову)._ Ось тобi за це! Микола пада║ на землю. Люди кидаються до Миколи, Анна до Михайла._ Анна_. Михаиле, вспокiйся, що ти робиш? Жандарм_. Я спокiйний i нiчого бiльше не роблю, але плювати на себе не дам! Не бiйся, се йому не пошкодить. Троха свiчки в очах стали, але се байка. Протверезиться швидко. А я й так хотiв iз ним розумне слово поговорити. Микола _(з трудом пiдноситься, його садять на лавi), _Так ти ось як менi платиш за мою доброту? Жандарм_. Не за доброту, Миколо! За доброту гiлько бог заплатить. А я за дурноту. За те, що ти плю║ш на цiсарський мундур. Микола_. Я не на цiсарський мундур плюю, але на того огидника, що ганьбить образ божий. Ти його зна║ш? Михайла Гурмана! Селяни. Так, так! Жандарм. _(гне в собi злiсть)._ Зна║те ви що, панове свiдки, я тут хочу з Миколою розумне слово говорити. Вас тут не потрiбно. Може б, ви пiшли собi до дiдька? Микола_. Нi, сусiди! Сидiть, не вiдходьте! Я вас прошу. Я вас тут запросив, вiн не ма║ права вас виганяти. Жандарм. _(зiскаку║ i хапа║ за карабiн)._ А я вам кажу, п'яницi поганi, геть вiдси! Хто зараз не вступиться, той ось тут кольбою в груди дiстане. Марш! Селяни i селянки сквапно виходять. Декотрi хрестяться i плюють._ ЯВА ТРЕТЯ Микола, Жандарм i Анна._ _ Микола (прискаку║ до нього)._ Яким ти правом смi║ш мо┐х гостей з мо║┐ хати виганяти, га? До тебе прийшли? Твою горiвку пили? Жандарм. _(вiдтручу║ його набiк)._ Мовчи, дурню! Слухай, що я тобi буду казати. Сiдай ось тут! Микола неохiтно сiда║._ Слухай, Миколо, що ти собi гада║ш? Микола_. Як то що? Жандарм _. Чого ти сам собi шкоду робиш? Роботу докинув, господарство занедбав, конi продав та все тiлько з п'яницями водишся та сво║ добро розкида║ш? Чи то ладно так, га? Микола_. Ладнiше, нiж чужу жiнку на грiх наводити. Жандарм _. Миколо, Миколо, не повинен би ти й згадувати про те. Микола_. Он як! Не повинен i згадувати про те, вiд чого серце рветься i голова трiска║? Спасибi за ласку. А скажи ти менi, Михаиле, про що я маю згадувати? Для кого маю дбати? На кого робити? Жандарм _. Хоч би на себе самого. Микола_. Не бiйся, на себе самого я дбаю! Продаю, роздаю, розкидаю, пропиваю те, що менi непотрiбне, а беру лиш те, що менi потрiбне. А потрiбне менi тепер лиш одно - ось що! (Телепа║ фляшкою.)_ Жандарм _. Фе, Миколо, стидайся! Микола_. Я маю стидатися! Ха, ха, ха! А ти стида║шся? А отся негiдниця стида║ться, що по селу раз у раз з тобою волочиться? Ви ма║те стид? Жандарм _. Зась тобi до нас. Микола (зрива║ться)._ Кому зась? Менi? А ти хто тут? Яке ти право ма║ш менi заськати? Жандарм. _(силою саджа║ його назад)._ Ну, ну, не решетися! Я тобi скажу, яке я маю право. Слухай, Миколо! Ти зна║ш, хто я був колись, ще там, у нашiм селi? Микола_. А хто? Урвитель, забiяка. Жандарм_. Брешеш, друже мiй. Я був чесний парубок, може, троха загарячий, запалкий. Але кривди я не любив, неправди не мiг знести - i то було мо║ нещастя. Микола_. Було дещо й бiльше. Жандарм _. Правду кажеш. I я тобi зараз скажу, що ще причинилося до мого нещастя. Я полюбив отсю бiдолаху, Анну, сироту, поштуркувану та кривджену нелюдами-братами. Ся любов була мо┐м одиноким, найдорожчим скарбом, вона могла би була з мене зробити доброго, порядного чоловiка. А ти, Миколо, ти до спiлки з тими нелюдами вкрав менi те одиноке щастя. Микола (зрива║ться)._ Я? Вкрав тобi... (Хапа║ себе за голову.)_ Господи, що се зо мною? Чи весь свiт догори ногами переверта║ться? Я, втоптаний у болото, обдертий з честi, супокою i поваги, зруйнований, зарiзаний без ножа - я, по-твойому, виходжу ще й злодi║м? Жандарм_. Не хапайся за голову, Миколо! Адже тво║ сумлiння само тобi каже, що моя правда. Микола_. Нi, брешеш. Я ┐┐ не силував! Вона ще вдячна менi була... Жандарм _. Адже бачиш ┐┐ вдячнiсть. Микола_. Вороже, се ти ┐┐ звiв, одурив, причарувавi Жандарм_. Ти мав три роки часу причарувати ┐┐ до себе. Чому сього не вчинив? Микола_.. Бо я не чарiвник - ось чому! Жандарм_. Бо ти вiхоть, а не чоловiк - ось чому! Микола_. Хто вiхоть? Я вiхоть? Жандарм _. Авжеж не я. Микола_. Отже я зараз покажу тобi, що я не вiхоть. Марш менi з хати! (Хапа║ його за плечi.)_ Жандарм. _(вiдтручу║ його)._ Iди спати, Миколо! Ти троха п'яний. Микола_. П'яний чи не п'яний, не твоя рiч. Але ти менi геть iз хати забирайся! Жандарм_. От же не вступлюся. Тут i заночую, коли менi схочеться. Микола (лагiдно)._ Вступися, Михаиле! Не доводи мене до лютостi. Жандарм _(лагiдно)._ I не доходи до лютостi, небоже, се нездорово. А я справдi у тебе заночую. А завтра оба разом по┐демо до мiста. Микола_. Оба разом? Пощо? Жандарм _(вийма║ папiр i показу║)._ Ади, зна║ш отсей папiр? Микола_. Чорти б його знали, а не я! Жандарм _. То зле, Миколо! Не вадило б тобi його знати. Тут i про тебе дещо написано. Микола_.. А що там про мене написано? Жандарм _. Наказ iз суду, аби тебе приставити. Я ще нинi маю його доручити вiйтовi. Там знов на тебе в судi щось наговорили. Микола_.. Га. Юдо! Так ти знов з того боку пiдо мною ри║ш? Зовсiм мене доконати хочеш? От же не дiждеш! (Вирива║ йому з рук папiр i рве на куснi.)_ На, ма║ш, ма║ш, ма║ш! Жандарм _. Дурню, i що ти зробив? Чи ти зна║ш, що тобi буде за се? Микола_. Не менi, а тобi. Жандарм _. Нi, тобi! На, ма║ш раз! (Б'║ його в лице.)_ Се на завдаток! На, ма║ш два! (Замаху║ться.)_ Микола (хапа║ карабiн)._ На тобi також разi (Кида║ться на Михайла.)_ Анна (кида║ться мiж них)._ Миколо, набiк! Микола (вiдтручу║ ┐┐)._ Ти сама набiк! Жандарм _. Пусти його, Анно! Я його i так не боюся. (Хапа║ за карабiн, хоче вирвати Миколi.)_ Пусти, дурню! З тим не жартуй! Микола_. Ось тобi мiй жарт! (Пуска║ карабiн, хапа║ сокиру i втоплю║ в груди Жандарм овi. Той пада║.)_ Анна_. Господи! Що з тобою, Михаиле? (Кида║ться до нього.)_ Жандарм _(вхопився рукою за груди, з котрих буха║ кров)._ А ее так! Нiчого! Нiчого менi не треба. Анна_. Кров! Кров! Ти ранений, Михаиле, забитий. Голубчику! Де рана? Жандарм _. Нiчого, Анно, нiчого! Се лиш жарт був. Троха поболить та й перестане. Годi, Миколо! Чого став та й трусишся? Дай руку! Микола (кида║ сокиру)._ Та... та... невже воно нiчого? Жандарм. _(слабше)._ Дай руку! (Простяга║ йому закровавлену руку. Микола да║ свою.)_ Спасибi тобi! Ти зробив менi прислугу, i я не гнiваюсь на тебе! Я хотiв i сам собi таке зробити, та якось рука не пiднялася. Анна. Михаиле, серце мо║, скажи, що тобi? Де в тебе рана? Жандарм _. Кажу тобi, що менi зовсiм добре. Навiть i лiкiв не треба! А ось i свiдки! Ну, слава богу! Слава богу! _ ЯВА ЧЕТВЕРТА Тi самi, вiйт, Бабич, Настя, селяни._ Вiйт_. Ген! А тут що такого? Хто тут галасу║? Настя_. Ой лишенько! Шандар забитий. Вiйт_. Невже неживий? Миколо, Анпо! Що се таке? Говорiть, чого сто┐те як остовпiлi? Жандарм _(слабо)._ Пане вiйте! Дайте ┐м спокiй! Вони не виннi! Я... я сам... Вiйт_. А тобi що таке сталося? Пощо на себе руки наложив? Жандарм _. Так було треба. То моя рiч... Анно! Миколо... бувайте здоровi... i простiть. (Умира║.)_ Анна (кида║ться до трупа)._ Михаиле, Михайлику! На кого ти мене покида║ш? Що я без тебе на свiтi зачну? Микола_. Анно, вспокiйся, хiба ти не ма║ш для кого жити? Заслона спада║_