вiтська плахта - з зеленими, червоними, синiми, жовтими картами. Молодичка заслухалася дiдового оповiдання, ┐┐ маленькi рученята лежали на колiнах нерухомо. Перед могучою постаттю обсипаного снiгом старечо┐ зими дiда його маленька слухачка здавалась якоюсь рясноцвiтною нiжною весняною квiткою. О, як вiн ┐┐ любив, цю квiтку, вiн, Зiнько! Любив i зараз так само, як i тодi, як уперше ┐┐ зустрiв, уперше глянув на не┐ та й закохався вiдразу й навiки. Цьому поминуло вже мало не пiвтора року, але Зiнько й досi мов бачить перед себе ту першу зустрiч. До того часу вiн ┐┐ не помiчав. Бачив раз чи двiчi, але давнiше, маленькою ще дiвчинкою. Вони жили далеко вiд Сивашiв, зовсiм на другому кутку села. Зiнько й на сво║му кутку не дуже ходив на вулицю, а на чужий то й поготiв. I в церквi бувши, якось недобачав ┐┐. Аж одного разу послав його батько на поле в пасiку до дiда Дороша Колодiя попитати, чи не продасть вiн йому з пару вуликiв. Зiнько прийшов на цю саме пасiку, але нiкого на ┐й не було. Озирався туди й сюди, чи не вгледить дiда, коли несподiвано перед себе побачив дивну дiвочу постать. Саме в оцьому вбраннi, що й сьогоднi, тiльки без очiпка, з вiнком на головi, з довгою пишною косою, стояла вона на краю прогайльовини, готуючись вийти з гаю на пасiку. Розхиливши кущi руками, спинилась, зустрiвши несподiваного гостя, i дивилась на його мовчки. Йому здалося, що перед ним стала якась гайова царiвна - така, про яку оповiдають у казках: гарна, як квiтка, легенька й полохлива, як пташка. Вiн з нею ще слова не сказав, вiн тiльки глянув ┐й у вiчi i вже почув, що коха║ ┐┐, що вона йому дорожча за всiх людей на свiтi... I вони стояли одне проти одного мовчки, мов зачарованi, обхопленi одним могучим почуванням. Тiльки тодi вiн зрозумiв, що вiн нiкого й нiколи не кохав, що Левантина була йому тiльки сестрою - нещасливою й любленою сестрою... Тепер вiн знов сто┐ть у тiй же таки пасiцi, i перед його дiд Дорош, а вона, Га┐нка, його кохання, його дружина, його щастя, сидить i слуха║. I стиха, чолом киваючи, оповiда║ дiд: - А в лiсi живе полiсун. Ходить з великою пугою i ганя║ вовкiв, бо вiн вовчий бог. Де вiйна, то вiн туди й турить ┐х на прокорм... Такий, як чоловiк, тiльки великий, як дерево... I вiд його тiнi нема║; усе ма║ тiнь, а вiн - нi... А в полi живе польовий - i то нечиста сила... А в очеретi над рiчкою очеретяник - вибiга║ з очерету бiлим бараном i ляка║ людей... А в водi живе водяний - цей у зелений кушир уплутаний, пакостi чинить, греблi рве... А в болотi живе болотяник - такий замурзаний та вкаляний... Уночi затяга║ в болото чоловiка... вогником свiтить серед болота, а чоловiк дума║, що там люди, iде туди, а воно все далi, далi... аж поки заведе в таку ковбаню, що й загрузне бiдолашний чоловiк... А в скелi живе змiй. I це нечиста сила. Сiм год живе гадиною, другi сiм год - полозом (така велика та страшна змiюка), а третi сiм год живе змi║м iз крилами,такi великi, як у вiтряку... I тiльки трохи махне крилами - схопиться вихор i закрутить по шляху, i як стрiне чоловiка, то пiдвi║ i вхопить, i кине, й скалiчить навiки. А як дуже махне крилами та вилетить iз скель, то зареве буря, i ламаються дерева, i розвалюються хати... - Ой, страшно!.. Боже!.. - I в хмарах ║ нечистий,- збира║ хмари маленькими шматками i зносить ┐х докупи, аж поки збереться велика хмара... А як бува║ в нечисто┐ сили весiлля, дак вiн тодi збира║ багато снiгу й сипле, й крутить ┐м,- того й завiрюха. - Бач, чого воно бува║! А я й не знала!.. - А ще нечистий лiта║ змi║м-перелесником. Як побачиш на дорозi стрiчку або поясок - нiколи не бери. Одна жiнка знайшла та й заховала в скриню. А то був змiй-перелесник; вилiз та до не┐ вночi... З того часу став лiтати до не┐ i жити як чоловiк iз жiнкою, а вона зсохла, змарнiла i вмерла... А скарбу, як хто закопа║, береже скарбник: не попустить нiкому заня-ти... А дома живе домовик... - Що людей увi снi давить? - Еге, давить, як гнiва║ться... А щоб не гнiвався, треба становити йому окрiп - п'║... А то як розгнiва║ться, то й спалить... -_ I,_ господи! - аж плеснула руками Га┐нка.- I скрiзь, де не ступнеш, ота нечиста сила: i в водi, i в землi, i в лiсi, i в очеретi, i в бузинi, i в ру┐нах, i в скелi, i в хмарi - скрiзь, скрiзь, скрiзь! I все на шкоду людям! I нащо бог пустив ┐┐ на свiт? Адже з не┐ нема добра, сама шкода? - Нема... Трошки ║... Щодня, як сонце сходить, дак вони, куцаки, викочують його. А воно горить, а воно ┐х пече!.. Щодня тисяча ┐х там робить, а мало який живий зоста║ться. - Де ж вони знову набираються? - Який живий зостанеться, то той купа║ться, а купаючись, бризка║ позад себе, поки набризка║ тисячу крапель,- i з кожно┐ краплi зараз народжу║ться гаспид. - Боже! То це кожен щодня народить ┐х аж тисячу! Дак це ж скоро за ┐ми й ступити не можна буде! - А ти ж думала як? Та хiба тiльки цi? А ще мана, що манить людей, аби зблукалися, та мара - голову ┐м заморочу║, та манiя драту║ ┐м, та моровиця - така, як корова або як кiнь, да тiльки самi кiстки, без шкури... Як пройде по селу вночi - корови ревуть страшно, а всi собаки мовчать - бояться... I обходить усе село, i де стане - там скотина i гине, i гине... - Ой, страшно!.. Це ще страшнiше за русалок, дiдусю... Я страх боюсь, що мене русалки залоскочуть. - Дак то ж на русалчин Великдень. - А мавки? - Та й мавки ж... I русалки, й мавки - все з не-хрещених дiтей... По полях, по лiсах, по водах живуть... - I скрiзь таке, що його й не бачиш, а воно живе... От диво! - Чому - не бачиш? Як хто, то часом i бачить. Доведеться й тобi колись побачити. - Ой, нi, нi, нi!.. Не хочу! Не хочу! Не хочу!..- I вона затулила обличчя однi║ю рукою, а другою махала вiд себе, мов боронячись од нечисто┐ сили.- Не .хочу, бо я боюсь!.. В цю мить Зiнько пiдiйшов до не┐ i обхопив за плечi. - Ой! - скрикнула вона несамовито, зiрвалась на ноги, вiдскочила й глянула з-пiд руки. - Зiньку! Капосний, поганий! Як ти мене злякав! Геть, геть, геть вiдцiля!.. Чого ти сюди прийшов? Тiльки лякати мене!.. I вона кинулась до його та й почала вiдпихати вiд себе. А вiн однi║ю рукою обхопив ┐┐, маленьку, за стан i пiдняв угору... - Геть!.. Чого ти причепився?.. Дiду, та скажiть йому!.. Оце ще вигадки!.. Вона пручалась, одбивалась сво┐ми маленькими рученятами. - А ти ж, кошеня дряпуче! - скрикнув Зiнько i вмить схопив другою сво║ю рукою обидвi ┐┐ руки.- От же тобi! В неволi!.. - У неволi!.. Який гарний!.. Пусти!.. Здоровий, як ведмiдь, дак i радий!.. Пусти, а то плакатиму!..- казала вона й справдi плачущим голосом. Зiнько пустив. Вона враз вихопилась од його, вiдбiгла геть далi й зареготалась веселим дзвiнким смiхом. - Одурила! Одурила! А що?! Я й не думала плакати, i не плакала б... А одурила! I вона аж стрибала з радощiв, а Зiнько й сивий дiд дивилися на не┐ нiжно-ласкавими очима, веселi й щасливi. "I де вона в бога, оця ясочка, взялася?" - шепотiв дiд. А ясочка вибiгла на сонце i стояла вся променисто-золота, i золотi бджоли бринiли, вилися круг не┐, не займаючи ┐┐. Вона хитала маленькою чепурною голiвонькою, кивала рукою на Зiнька й казала: - А що? втекла! I не доженеш тепер, i не доженеш!.. Бо по пасiцi бiгати не вiльно,- дiдусь не велять! А що? - Годi вже! Я не наздоганятиму. Iди та сiдай з нами! - От! А ти менi знову руки крутитимеш? - Iди, iди,- я не дам,- казав дiд. - Ну йди ж! - закликав i Зiнько. - А не займеш? - Та не займу, кажу ж тобi! Ось я ляжу,- сказав Зiнько i справдi лiг, розкинувшися в холодку.- Ну та й гарно як тут пiсля спеки! - Бач, гарно!.. А чого досi не приходив сюди? - сказала Га┐нка, сiдаючи бiля його. - Поки справився дома - та те, та се... Вона почала ховати пiд очiпок непокiрне русяве волосся, що вилося круг усе┐ голови: - Ат, се менi волосся!.. Цей гайок i пасiка були Колодi┐в, але Зiнько становив сюди на лiто й сво┐ вулики. А Дорош, Га┐нчин дiд, берiг пасiку. Дiд Дорош був старий, але ще кремезний чоловiк. Усе лiто вiн жив на пасiцi, мало коли й навiдуючись додому. Вiн таки й не любив бути дома: усе там було йому не до вподоби. Син його Остап, Га┐нчин батько, заводив там такий лад, що, як на дiдову думку, з його не могло бути нiчого доброго. Замiсто щоб хазяйнувати по-божому, вiн заприятелював iз Денисом, iз Копаницею, з Рябченком, почав давати на процент та на вiдробiтки грошi, почав притискати людей... I сам жити став уже не так: закривився на якогось чи мiщанина, чи бог його зна на кого... в горiлку став укидатися... Все те не подобалося старосвiтському дiдовi. - Земля - мати,казав вiн,- шануй ┐┐, то вона тебе озолотить, а отi генделi всякi, то чорт зна що! То вiд лукавого!.. З того добра не буде!.. Вiн давно вiддав синовi все хазяйство, через те не встрявав до його. Щоправда, одного разу вiн сказав Остаповi, що не туди вiн верне, дак той йому й одрiзав: - Не ваше дiло, тату! Ви сво║ вiдробили, а тепер, коли здались на мене, то вже я робитиму так, як схочу. - Аби розумно та по-божому,- вiдказав старий i бiльше вже й не озивався за це. Вiн сам мав таку вдачу, що коли робив яке дiло, то щоб нiхто не встрявав i не перешкоджав робити, як хочеш. Через те не мiшавсь i до сина. Щоправда, вiн мiг зовсiм одiбрати в його хазяйство i знову почати самому хазяйнувати, дак же раз, що був таки вже старий, а друге, що тодi повстали б у сiм'┐ сварка та незлагода, а дiд Дорош цього не любив i, як чуми, страхався. Умерти хотiв по-божому, в упоко┐ та в злагодi з усiма. А що синовi порядки йому не подобались, то таки не вдержувався, щоб часом не докорити: скаже щось, мов кине слово, та й пiшов, i не слуха║ вже, чи йому що вiдкажуть, чи нi. А дивитися на все те не хотiлось,- через те вiн, скоро починалась весна тепла i бджолу з омшаникiв заходжувались виймати, зараз пере┐здив жити в цей гайок, у катрагу, i вже рiдко коли й зазирав додому, бо йому сюди й сорочку бiлу принесуть щонедiлi, а ┐сти вiн i сам собi зварить. Так жив аж до осенi, аж поки бджола пере┐здила до омшаника,- з нею вертався й дiд до села. Сьогоднi, зараз по обiдi, Га┐нка побiгла з дому до матерi, а звiдти - до дiда, на пасiку. Зiнько ж не схотiв iти до тестя, а прийшов просто сюди i оце лежав тепер у холодку пiд деревом, упиваючись свiжим запашним повiтрям, а бiля його сидiла й щебетала Га┐нка, а дiд Дорош докидав часом i собi слiвце. - А батько питались,- казала Га┐нка,- чому ти до ┐х не прийшов... Якесь у ┐х там дiло... Питалися, чи ти дома будеш? "Нi,- кажу,- i вiн до дiдуся пiде..." - Яке ж там дiло? - цiкавився Зiнько. - А хiба я знаю? Казали - дiло... Та вони сюди прийдуть сьогоднi, то сам i попита║ш. - Гаразд. - А що, сину,- питав дiд Дорош,- який хлiб? - Хвалити бога, добрий. Думка, що неврожаю не буде. - Коли б то бог дав!.. А то все неврожай та неврожай,- зведуться люди нiнащо! - бiдкався дiд. - А зведуться, дiду, коли не будуть дбати про те, щоб краще господарювати... А то лiси рубають, а земля сохне, i дощiв менша║... I виробилась земля, витратила всю силу, а вони й сили ┐й не вертають... - А як же ┐й силу вертати? - питав дiд. Зiнько почав був розказувати, що прочитав недавно в книзi, але дiд i слухати не хотiв, тiльки рукою махнув: - Ат! Вигадки! Колись i вчених не було, та якi врожа┐ були! А тепер через те й неврожа┐, що вченi понаставали, не вiрять нiчому старосвiтському, все в ┐х дурниця! Гнiва║ться земля - тим i не родить! От що!.. - Хiба земля жива, дiду? - спитала Га┐нка. - А ти дума║ш - нi? Вона все чу║ й зна║. Усi грiхи людськi бачить i вгина║ться, як по ┐й грiшник iде... а як якого то й з ями викине мертвого. Як люди гарнi до не┐, вона радi║ й пособля║ ┐м, а як нi, то плаче й гнiва║ться. - Та чого ж вона гнiва║ться? - спитався, усмiхаючись, Зiнько. - Того, що ┐┐ не шанують! Вона - наша мати, вона - свята! п┐ цiлувати треба, кланяючись!.. А в нас що роблять? Не то дитина дурна, а й здоровий лобуряка сяде та й давай кийком гатити по ┐й. Iграшки йому!.. Або, колись було, молодиця, як несе обiд орачам, то вбереться, як на Великдень: вiзьме плахту гарну, розпустить намiтку довгу, бо так треба до землi йти. От воно й родило i на вгородi, й на полi. А тепер iде молодиця, прости господи, як та росомаха: у самому очiпку, ще й начоси повипуска║, а замiсть плахти задрипана спiдниця. Ну, хiба ж це шана землi? Ну, вона, свята, й гнiва║ться. Га┐нка глянула на сво┐ колiна й побачила там плахту; тодi лапнула себе за голову: неслухняне русяве волосся все вилося з-пiд очiпка. Вона мерщiй ухопила хустку, що лежала бiля не┐, й напнулася. - Нi, дiду,вiдказав Зiнько,- тут не в тому сила. - Ат! - перепинив його дiд.- От я тебе люблю дуже, Зiньку, що ти добрий чоловiк i гарно, по-божому, живеш, а то вже не люблю, як ти з книжок почнеш верзти всячину. То вже вiд лукавого, отi книги. - Адже й ║вангелiя - книга,- сказав Зiнько. Дiд розсердився: - Що ти рiвня║ш? То ║вангелiя, а то казна-що!.. От уже не люблю!.. По стежцi вiд поля почулася хода. - Батько, батько йдуть! - скрикнула Га┐нка. I справдi, незабаром на краю пасiки стала висока гарна постать Остапова. - Здоровi, тату! З недiлею. - Здоров, сину! I тебе з недiлею. - I ти тут, Зiньку? Здоров! - Здоровi, тату! - А чом же ти до мене з Га┐нкою не прийшов? У мене до тебе й дiло ║. - Казала менi Га┐нка. Яке ж там дiло? - Нехай же згодом,одпочину трохи. Сiв до гурту й почав розпитувати дiда Дороша про пасiку. Погомонiвши, сказав до зятя: - А ходiм, Зiньку, до того лану, що бiля криво┐ балки, я там щось хочу тобi показати. - I я з вами,скочила Га┐нка. - Нi, ти не ходи,звелiв батько.- Ми зараз вернемось. -_ Ну, дак вертайтеся ж швидше! Тесть iз зятем пiшли з пасiки. Вийшовши на поле, пiшли помалу серед високих житiв. Зiнько мовчав, дожидаючись, поки тесть сам озветься з сво┐м дiлом. Як уже вiдiйшли трохи геть, той загомонiв: - От що, Зiньку: е в мене одно дiло дуже добре. - Ану, скажiть! - Зна║ш ти Горянського землю? Добра земля? - Ще б пак! - Що, якби нам ┐┐ в посесiю взяти? - Еге! Де ж таки? Двi з половиною тисячi десятин! Хiба ж то на нашу силу? - Аби схотiли, то буде й на нашу. Зберемо такий гурт, товариство, вiзьмемо землю, а тодi подiлимо частками - скiльки кому треба. Адже тобi треба? - Та трохи таки треба... - I гаразд! I добре! - зрадiв Остап.- Вiзьмеш скiльки схочеш. - Або ще й на скiльки грошей вистачить. - За грошi не турбуйсь! - одказав Остап.- Коли в тебе зараз усiх нема, то можна на який час позичити, здобути... А там земля ┐х верне... Це вже я тобi грошей добуду. - Спасибi вам, тату! - Дак виходить - приста║ш? - Чому - нi? Як уся громада пристане, то й я. - Та нi ж бо! Це не вся громада братиме землю, а так - товариство, гурт. - А як на мою думку, то краще, якби вся громада... Ну, а хто ж у тому гуртi? Остап почувався, що тепер вiн аж у самих суточках. Одначе не виявляв того, а казав певним голосом : - Та люди все гарнi, заможнi,- нема чого боятися, що невидержка буде з грiшми, як пановi платити. - Хто ж то? - Та ось - я та ти... Тонконоженко Терешко... сват Манойло Гаврилович... Ну, вже тут, зна║ш, не минеш i Дениса... Хоч ти його й не полюбля║ш, та таки ж вiн тобi брат, то треба вам родичатися... - А ще хто? - допитувався Зiнько. - Та, мабуть, i всi... - Нi, цих мало: не подужають. - Та ще буде старшина... та Яхрем Рябченко... Вавилов... Оце поки й усi... Може, ще кого доведеться приняти,- того вже не знаю. Дiло баришовите! Тут так, що можна на карбованець два заробити. - А чого ж то воно таке баришовите? - випитував Зiнько. - От так! Та земля ж яка там добра - це раз. А друге - цiну на землю тодi вже ми самi, яку схочемо, скажемо, бо навкруги не буде тако┐ землi, щоб нашим диблянам брати... Ну, дак скiльки ж тобi десятин? - Нiскiльки,вiдказав спокiйно Зiнько. - Як то? - здивувавсь Остап.- А ти ж казав, що пристанеш. - I пристану, коли вся громада вiзьме землю. - А з нами ж чому не хочеш? - Бо це багацьке товариство. Воно хоче пiдгорнути пiд себе громаду, а я того не хочу. I вам раджу, тату, до таких негарних людей не приставати. - Що ти мене вчиш? Я старiший за тебе! - Дарма, тату, аби я до дiла казав. - Чорт зна що ти кажеш! Ти лучче покинь оте все та приставай! - Нi, цього не буде. Остап почав умовляти, рахувати, якi баришi будуть, як Зiнько забагатi║... - Нащо ви менi, тату, це кажете? Хоч бариш i добрий, дак грiшний. Тодi Остап зовсiм розсердився. Що вiн, Зiнько, все носиться з сво║ю правдою? Чи вiн дума║, що сам за всiх розумнiший та святiший? Нехай лиш слуха║ться старiших за себе людей! Зiнько не змовчав i вiдказав, що не все, що старе, те й добре. Остап украй розгнiвався, покинув Зiнька серед поля i, не попрощавшись, пiшов сам додому на село. Зiнько вернувся на пасiку i був там аж до вечора. Вже зiрки позасвiчувались на темно-блакитному небi i роса лягла важкими краплями на траву й на хлiб, як Зiнько з Га┐нкою верталися вдвох iз пасiки додому, iдучи вузенькою стежечкою помiж високими житами. - Що тобi батько казали? - питала Га┐нка, тулячись до Зiнька. - Закликали, щоб пристав до ┐х у товариство: батько, Денис, Тонконоженко, Манойло, старшина, Рябченко, Вавилов... щоб гуртом наймати землю. - А ти ж? - А я не схотiв. - I не приставай, серденько, до ┐х. Бог з ними! Бо то такi страшнi люди - отi Денис, старшина та Рябченко. Зiнько засмiявсь: - Чого ж вони страшнi? - Я не знаю... Тiльки я ┐х, було, боюся, як вони приходять до батька та нишком про щось говорять. - Страшнi вони справдi тим, що людей кривдять,- зiтхнув Зiнько. - Хоч би вже батько з ┐ми не приятелювали,- казала Га┐нка.- А то ┐х усi люди кленуть, а батько все з ┐ми. Може, це й грiх, що я про батька кажу, та тiльки ж... Ну, от я раз бачила, як до батька приходила Марчиха... усе за тi грошi, що ще покiйний Марко позичав у батька... Та як упала навколiшки, та плаче-плаче, бiдна, та батьковi ноги цiлу║, щоб землi не брали... Отже взяли... не помилували!.. Як згадаю, дак i тепер так би й плакала за нею... Як же його не сказахи, хоч вони й батько? - Через те ж i я нiколи не пристану до ┐х. - I не треба... Глянь, глянь: зiрочка!.. Ясна-яснюня!.. Ой, зiрочки - сонцевi дiточки!.. . - А хто ж ┐х батько? - А хто ж? Мiсячко. Сонце, красна панна, пiшла замiж за мiсячка... ┐х дванадцять, братiв-мiсяцiв, дак вони по черзi й свiтять. - А сонце ж як: за одним братом чи за всiма дванадцятьма? - спитав, смiючись, Зiнько. - Ну, що ти вигаду║ш? Чого ти з мене глузу║ш? Де ж таки видано, щоб дванадцять чоловiкiв було? - казала невдоволеним голосом Га┐нка.- От я вже знаю, що ти зараз скажеш: що це все вигадки, що сонце кругле, як кавун, а зiрки... а зiрки, як динi, чи що! Ха-ха-ха! Ну, де таки видано: сонце, як кавун!.. То сонце - красна панна, зiрочки - дiточки, а то кавун!.. Це ж зовсiм негарно!.. А що - ти кажеш - русалок нема, а дiдусь кажуть, що таки ║! - Чув, що сьогоднi казано було... То все вигадки. - Хiба дiдусь брешуть? - Нi, тiльки помиля║ться. Ти ж бачила, що вiн помиля║ться: сама ж казала вже, що вiдьом нема. - Еге ж, Зiнечку, нема... Тiльки... Ну, а що, як е? - Ну, от знов! - загомонiв Зiнько невдоволеним уже голосом i почав розказувати ┐й, через що всi тi оповiдання про вiдьом та про нечисту силу - неправда. Вона помiтила, що йому це прикро, i слухала покiрно, i казала сама собi думкою, що мусить iз ┐м згодитися, бо Зiнько такий розумний, усе зна║- де ж таки, щоб вiн неправду казав! I гнiва║ться на не┐ за це - так, трошечки, iнодi, але гнiва║ться... Як же вона не слухатиметься його? Треба ж уже ┐й розбирати: вона ж уже велика, сiмнадцять рокiв ось-ось буде... i замiж пiшла вже... I вона стиха, як маленька дитина, промовила: - Еге, Зiнечку, я бiльше вже тому не вiритиму... - I добре!.. От ми неодмiнно про це книжку прочита║мо,- сказав Зiнько.- А то ти давно вже й книжок не чита║ш. Нащо ж я тебе й читати вивчив? - А неправда ж! - палко вiдказала Га┐нка, рада, що поверта║ розмову на iншу стежку.- Я читала недавнечко "Катерину"... читала й спiвала ┐┐. - Як то - спiвала? - А так - дивлюся в книжку та й спiваю. - А на який же голос? - А хто його зна... на який набiжить... Ось слухай, як я спiвала! I вона почала спiвати куплети Шевченково┐ поеми: Кохайтеся, чорнобривi, Та не з москалями, Бо москалi - чужi люди, Роблять лихо з вами. Вона спiвала на якийсь голос, що сама вигадала, але Зiньковi подобався ┐┐ спiв. - А що, гарно? -_ Ще й дуже. - Невже? - пй-бо, добре! I як це ти вигадала? - Хiба я вигадувала? Воно саме... Там так усе рядочками пописано, рядочками пописано, то так i хочеться спiвати. - Та ти мо║ спiвоче!.. Га┐нка й справдi була дуже спiвлива. Але тепер вона похитала головою й вiдказала: -_ Нi,_ як коли... А чу║ш? Он на селi спiвають. Вони вже пiдходили до села, i вiдтiля справдi чути було дiвочi й парубочi спiви. - Весело ┐м... гуляють!..- промовила Га┐нка. - Може, й тобi хочеться до ┐х? - спитався Зiнько. - Ой, нi! - вiдказала, хитаючи головою.- Як я з тобою, дак менi вже нiчого не хочеться. I вона, iдучи, притулилась до нього ще дужче. - Справдi?- спитав Зiнько. - А буйного доброго -намиста, такого, як у Горпини? Вона не зараз одказала... - Буйного доброго намиста таки трошки хочеться... IV. НА ВУЛИЦI Вони ввiйшли в село. Темнi верби й садки дрiмали над хатами, а осяянi вiконечка весело всмiхалися з-пiд чорних стрiх i кидали впоперек вулицi яснi смуги свого бiластого свiтла. Пiд однi║ю хатою зiбралася купа дiвчат та парубкiв, чути було веселий гомiн. - Зiньку, ти? - озвався голос iз тi║┐ купи, i висока постать вийшла з не┐. - Я, Васюто,вiдказав Зiнько. Васюта, Зiнькiв товариш, пiдiйшов до ┐х. - А я заходив до тебе,- думав, сьогоднi почита║мось... аж тебе нема. - На пасiцi в дiда Дороша були. - Ще й одну штуку хочу тобi сказати. - Кажи! - Нi, зараз не хочу. Приходь завтра ввечерi до Карпа, i я там буду,дак i поговоримо. - Гаразд. Бувай здоров! - Бувай! Га┐нка з Зiньком пiшли далi вулицею, а Васюта вернувся до товариства. Там чути було регiт та крик: усi смiялися з Микитиних вигадок. Микита Тонконоженко, Денисового кума Терешка син, верховодив тепер помiж парубками, вiдколи вернувся з города. Рокiв iз п'ять вiн там був, бо як вивчився в школi та пiдрiс трохи, то зараз його батько туди вiддав. Жив там i за сторожа, i за прикажчика, та якось прошкапився: щось продав iз бакалi┐ нишком од хазя┐на, собi грошi приховавши, а хазя┐н довiдався та й прогнав. Поблукавши по городу без служби, вернувся до батька. Дома нiчого не робив i до хазяйства не брався. - Вот, мене хороше место ждьоть, а я буду в гною руки паганить!.. Батько сам потурав тому: - У мене син образований! Сам робив, а "образований" син лежав пiд грушею, дожидаючися, щоб грушi самi в рот падали. Зате дивував Микита всiх на вулицi сво┐м убранням: чоботи "бутiлками", штанцi-галанцi вузенькi, сорочка ситцева червона навипуск, ще й поясом синiм з китицями пiдперезана, а зверху ще й "паджак з iскрою", так вiн сам його звав. - Яка ж у йому iскра? - питалися промiж себе дiвчата. - А що рябенький... З' себе Микита був здоровий, червонопикий, а на язик - гострий,кожному забивав баки. Над парубками верховодив, бо однi вподобали його "образованость" та що вiн ┐х часто напував горiлкою, а другi боялись його здорових кулакiв. Тiльки Васюта нiяк його не шанував i часто глузував iз його, i за те Микита ненавидiв без мiри не то самого Васюту, а й усiх, хто з ┐м приятелював. Тепер Микита стояв серед гурту парубкiв, у боки взявшись, одставивши ногу, ще й виляючи носком, i патякав: - Ну й баба ета Га┐нка! Ну прямо така, што ум║сто сахару чай би з нею пiл. - Хах-ха-ха! - реготалися парубки. - пй-бо - не я буду,одоб'ю ┐┐ в етого дурака Зiнька. - Тю на тебе! - озвавсь якийсь парубок.- Вона ж чуже подружжя! - Вот - пустяк униманiя, нуль обращенiя! Какое нам до етого дело? Аби мiн║ понаравилась,моя буде! Це по вашому, сельскому, дак нiкак нiльзя, ще й нiвоз-можно, а в городi - го-го! Там, брат, кажна бариня свого любовника йм║┐ть i даже не то што баринi, а й горнишнi, й кухарки. Менi один лакей знакомий росказувал. Дiла - первий сорт! - Дак це ти i в нас, чи що, хочеш таке завести? - спитав Васюта, ставши проти його. - А тобi што за д║ло? Хоч би й хотiв! Што ж ти мiн║- переп'янство йзд║ла║ш, чи как? - Я тобi якогось там переп'янства не робитиму, а коли ти ще раз так озвешся за Га┐нку, дак i зуби визбира║ш! - сказав сердито Васюта. - Хто - я? Хi-вва! Бальшая бариня твоя Га┐нка! Наплювать менi! Не таких видали! - Да й тi на вас плювали! - доточив Васюта, починаючи вже сво┐м звича║м глузувати. Парубки й дiвчата зареготалися. - Оце дак утяв! А ну, Микито, а ну - одкажи йому. Микита позакладав руки в кишенi в штани, вiдкинув голову назад i промовив: - Штука менi йому одказать! Как би одказав, то й носом би землю зарив, да не сто┐ть з'язуваться з усяким каким-нiбудь!.. - А зна║те, хлопцi й дiвчата,- не вгавав Васюта,- я навчився ново┐ пiснi, та й ловко┐! - Ану-ну! Яко┐? - загомонiли всi, цiкавi на нову пiсню. - Слухайте ж! Я буду спiвати, а ви розбирайте добре, бо це пiсня городська, дак гарна. Ех, бiс його батьковi! Нема в мене двох кишень у штанях,- нiкуди обох рук позакладати!.. Ну, та дарма,- гаразд буде й так! Ну, роззявляйте роти та слухайте! I вiн почав триндикати: Заклада║ руки в бруки Та й говорить, што вон пан,- Розсмотрiвшись хорошенько - Настоящий шарлатан! - Ха-ха-ха! - загаласувала вся купа, а Микита аж затрусився. - Ти будеш менi шарлатана притулять? - скрикнув вiн i кинувся до Васюти з кулаками. - Тю-тю на тебе! Оханись! Та вiн несамовитий!.. Свят! свят!..- казав Васюта, поступаючись назад та хрестячи Микиту.- Чого ти до мене причепився? То ж не я, то ж пiсня моя!.. А ти ┐┐ й до себе тулиш? Де ж таки? Хiба ж воно на тебе похоже? То ж про пана, чи пак про шарлатана, а ти ж мужлай репаний, такий самий, як i ми, тiльки що, зна║ш, iзверху тi║ю ваксою помазаний,- отi║ю чорною, що смердить так, що й носа не навернеш. - Мовчи! - скрикнув Микита, все стоячи з затис-неними кулаками, але не зважуючися вдарити, бо й у Васюти були незгiршi. - Ой-ой-ой! Уже занiмiв! - i Васюта затулив рота рукою... i враз крикнув: - Гвалт! Горить!.. - Де горить? Де? - заметушилася перелякана молодiж, ладна вже бiгти на пожежу. - Паджак з iскрою горить!.. Уся вулиця гримнула реготом. - Пху на тебе, собако паршива! - крикнув Микита, одвернувся й пiшов на другий бiк гурту, а Васюта репетував: - Стривай! Стривай! Гаситимем!.. Iскри розгоряються!.. - Нi, не здержить Микита проти Васюти,- казали парубки.- Проти всiх здержить, а проти тебе, Васюто, нi. А з Микитою тим часом оддiлилося кiлька парубкiв i пiшли гуртом на другу вулицю. - Ну й у┐да║ться в тебе цей Васюта! - казав один парубок.- I чом ти його не провчиш? - Рук поганить не хочу, вот што, Ванька! - одказав iще заклопотаний Микита. - Здоровий, як тур! - промовив другий парубок.- Сам ще й не подужа║ш його. - Дак давайте гуртом попадемо та й одлата║мо! - порадив той, що його Микита Ванькою звав.- пй-бо, Микито, ми тобi поможемо. Микитi стало веселiше. - Вот спасiба, камаради! Каби ┐х обо┐х iз Зiньком! - Дак що? I Зiнька можна! Нехай лиш не велича║ться! А то такий праведник: усе йому парубки поводяться погано - не так, як йому завгодно. - Бо вон города не видав, дак у його й мужицьке понятiя,- сказав Микита. - А скажи, Микито,невже справдi в городi так живуть, що хто з ким хоче, з тим i любиться - чи вiнчаний, чи невiнчаний - однаково? - спитав званий Ванькою. - Ще й як! - От штука! - А што, харашо? Не журись, Ванька,- i в нас завидьом! Вот тольки нимного поживу з вами, дак ми такое завидьом, що тiльки ну да й оближись! А то ви царамонитесь! Вот я вас навчу! Iшли далi, i вiн подавав ┐м науку. А тим часом Зiнько з Га┐нкою пiдходили вже до сво║┐ хати. - Ой, щось свариться! - сказала Га┐нка. Справдi, сварилося. Товстий роздратований чоловiчий голос кричав: - Брешеш! Брешеш! Не коситимеш ти, бiсова тiнь, того жита! Я його скосю, бо на мо┐й землi. - Оце вже Момоти за землю лаються,- сказав Зiнько. Момоти були сусiди Зiньковi - з одного боку Струк, а з другого Момоти. У старого Момота було тро║ синiв: старший - Грицько, тодi - Панас, обидва жонатi, а тодi Iван, ще парубок,отой "Ванька", що ходив з Микитою по вулицях. Грицька батько давно вже вiддiлив, оженивши, випрохав йому в громади грунт на краю села, поставив там хату, дав клапоть поля й трохи худоби. Одначе батько вiддав не все поле, що мусило йому припадати: десятини не додав, бо ще на свою частку зоставляв, а вмираючи торiк, при людях сказав, що Грицько ма║ взяти собi ще одну десятину,- тодi в кожного брата буде рiвно землi. От же брати не схотiли вiддати йому тi║┐ десятини, кажучи, що батько йому все вiддав ще тодi, як оддiляв його. Грицько пiшов, одмiряв сам собi десятину та й посiяв на ┐й. Панас з Iваном довiдалися про це тодi, як Грицько вже й заволочив. З того часу почалася запекла сварка промiж двома братами - Грицьком та Панасом. Де б не стрiвалися вони, то зараз якось зачепляться за ту землю, та й почнеться суперечка, за малим не бiйка. Iван, менший, був не такий запеклий, та все ж обстоював за Панасом (вiн з ┐м i жив). Така спiрка зчинилася й тепер. Грицько йшов улицею, а Панас, стоячи в воротях, зачепив його. - А не дiждеш ти,вiдповiдав Грицько,- чужого хлiба косити! Я буду працювати, а ти будеш мо║ добро забирати! - Бо не сiй на чужому! I заберу, а ти дулю з'┐си! - одгукувався Панас.- ┐стимеш дулi: так тебе ними нагодую, що аж репнеш. А хлiба не ┐стимеш, бо я його заберу, на всiй тiй десятинi заберу. - I на поле не пустю! - вiдказував Грицько.- В мене коса в руках буде. - Побачимо ще! Не пустиш мене на мо║ поле, дак сам зогни║ш у землi,нахвалявся Панас. - От таки вони справдi порiжуться колись! - промовила Га┐нка. Тим часом Грицько вже проминув Панасову хату й був коло Зiньково┐. - Добривечiр, дядьку,- озвався до його Зiнько. - Добривечiр!.. А хто це? Зiнько!.. А я за тим шибеником i не добачив тебе. - I хочеться ото вам, дядьку, змагатися з ┐м. Грицько махнув рукою: - Ти ж кажи! От так собi йшов додому проз його хату i в голову того собi не клав, щоб сваритися, а вiн зачепив. Грицько вже вiдсердився трохи: вiн звичайно скоро прохолоняв, не так, як Панас,- той як розсердиться, то вже злий буде хто й зна поки i все проти того чоловiка копатиме; а як розлюту║ться iнодi, то хто й зна що робив би. На його багато людей ремствувало: чи свиня чия до його вбралася, то вiн уже ┐й спину переб'║; кiт до його внадився чужий,- лапи йому повiдрубу║. А одного разу засварився з чоловiком за якусь там дурницю i все нахвалявся: "Ну, будеш же ти без худоби!" Той чоловiк i байдуже, а одного разу вранцi вста║, пiшов у повiтку,- аж конi його - пара добрих коней - здихають: хтось уночi влiз та ножем кишки ┐м повипускав... Усе село знало, що це Панас iзробив, а нiчим довести,- так i пропало. Через те дибляни не любили Панаса, трохи навiть боялися його, i в спiрцi з Грицьком бiльшiсть до старшого брата прихилялася, надто ж, що Грицькова й правда була. Зате в Панаса був оборонець - Копаниця. Грицько тим часом, стоячи в Зiнька перед ворiтьми, оповiдав, як почалася сьогоднi сварка, i додав: - От ти кажеш: не сварись! Як же менi не сваритися, сам ти подумай! Це ж мо┐ труда! А земля? Вона ж моя,- це ж усяке зна║. А в мене ж дiти! Як же я поступлюся нею? Тепер усяке над землею труситься, бо народу багато, а землi мало, а я так i покину ┐┐? - Та нi, я того не кажу,- вiдповiдав Зiнько.- Знаю, що земля це ваша, що вам ┐┐ треба. Тiльки що, як почнете ви сваритися та битися, то не буде нiчого З того доброго. Ви сво║ робiть, а коли вiн до вас чiплятиметься, тодi позивайте його. Грицько подумав... - Хто його зна║, чи випозива║ш що...- промовив зiтхнувши.- А втiм, воно справдi тодi лучче видно буде, а тепер не варт змагатися... Бувайте здоровi!.. - Бувайте й ви! - Шкода чоловiка! - промовив Зiнько.- I путящий чолов'яга, а не щастить йому. Грицьковi справдi не таланило. Все було йому якесь лихо: то в нього коняку вкрадено, то вiл здох, то град ниву побив - i так мало не щороку якась бiда йде та й Другу за собою веде. Напосiлася недоля на горопаху. Зовсiм пiдбився чоловiк, а найбiльше тодi, як йому жiнка вмерла, покинувши тро║ малих дiтей. Бився вiн, бився з ┐ми щось бiльше як рiк, а далi таки оженивсь удруге. Сам вiн i не хотiв того, бо й досi журивсь по першiй жiнцi, та люди кругом казали, i сам бачив, що не видержить без господинi з трьома дiтьми та з хазяйством. Та яка ж на тро║ дiтей пiде? Нараяно йому покритку ┐вгу - чепурну й здорову, але з дитиною. Та то б iще не лихо, та погано про не┐ говорено на селi. Та що було робити Грицьковi? Хiба iнша пiде? Добре, що й така трапилась. I оженивсь. Та щось i тепер не дуже великий лад у його в сiм'┐. Мати вже спала, як Зiнько з Га┐нкою вернулися додому. Вони не стали ┐┐ будити. Га┐нка потемки познаходила в хатi вечерю, винесла, i вони сiли вечеряти на призьбi. Мiсяць уже високо пiдбився вгору, i було ясно, хоч голки збирай. Голоднi й щасливi, вони повечеряли тим, що зосталося вiд обiду, i полягали спати на при-мостцi в садку, що починався в ┐х зараз од хати. - Зiньку, чи правда, що на мiсяцi брат брата на вилах держить? - спитала Га┐нка, лежачи горiлиць та дивлячись на мiсяць. - Казав же тобi, що нi! - вiдповiв Зiнько, вже трохи дрiмаючи.- Спи лиш, а то завтра рано вставати. - Хi, який робочий! Гляди лиш, чи сам устанеш, коли треба! Зiнько вже давно спав, а вона все дивилася на небо та думала про Вiз блискучий - хто на йому ┐здить? Бог? Чи святий Iлля? Може, саме тим возом вiн i ┐здить, як грiм гримить? А ото Квочка... Чого вона на небi, тая квочка? Певне, це божо┐ матiнки квочка з курчатами. Отже, й на небi ║ драбина... Адже i в колядках спiвають, що Сус Христос землю орав i сiяв, а божа матiнка обiдати йому виносила... Правду дiдусь кажуть, що землю шанувати треба, бо ┐┐ ж сам бог орав i засiвав. Земля - мати, вона нас любить... I я ┐┐ люблю... I вона... i я... Думки плутались. Га┐нка заснула. V. ЗIНЬКОВЕ ТОВАРИСТВО Прокинувшись другого дня рано-вранцi, Зiнько справдi побачив, що вiн оставсь позаду: невсипуща господиня Га┐нка давно вже встала вдвох iз матiр'ю, вiдiгнала корову до череди, i, поки мати порплилась на вгородi, помалу полючи старими руками картоплю, Га┐нка заходилася топити. Саме як Зiнько прокинувсь, вона, в старенькiй спiдничинi, з закачаними по лiкоть рукавами, вибiгла з хати вхопити дровець. - Чом же ти мене не збудила? - гукнув до не┐ Зiнько. Вона, заслоняючи очi рукою вiд сонця, що саме сходило червоним пiвколом, глянула в його бiк: - А ти вже встав хiба? У, сонюжище! Спить, що вже й сонце сходить! - Кажу ж: чом не збудила? - Добрий хазя┐н сам зна║ встати! - смiялася Га┐нка i стояла вся червоно-золота, позираючи з-пiд руки на Зiнька. Потiм додала: - I чого б то я тебе будила? Однак великого дiла тепер нема,- ну й поспи! I побiгла брати дрова. Зiнько, трохи засоромлений, що заспав, кинувся швиденько садком до рiчки, миттю скупався i, моторний та здоровий, не заходячи в хату, пiшов пiд повiтку. Вiн трохи столярував, як не було хлiборобсько┐ роботи,- от так, сам собi навчився та й робив. Тепер заходився майструвати собi велике лiжко. Це не легенька штука була, бо Зiнько нiколи такого ще не робив. Але вiн хотiв зробити i випрохав собi на деякий час у дяка старе, поламане лiжко дерев'яне. Розiбрав усе на частки - i тепер i собi робив саме такi частки, i певний був, що складе з них лiжко,- так саме, як зробив собi колись шафу на книжки, тодi - вiйку. Найняв у чоловiка вiйку, щоб перевiяти сво║ зерно, роздивився, аж воно й не мудра штука. Заходився робити. Що залiзне, то те йому коваль поробив, а дерев'яне - все сам. I зробив. Побачив один чоловiк, що добре вiйка вi║,- купив ┐┐ в Зiнька, а той собi знову зробив, ще кращу. I так вiн аж чотири вiйки зробив: одну собi, а три людям. Стругав i думав про вчорашню розмову з тестем. Що тестеве товариство хоче взяти в посесiю пана Горянського землю, то те Зiнька не дивувало: вони були заможнi люди, здолiють це зробити, а добра земля дасть ┐м i добрий заробiток. Чому ж i не взяти, коли ║ сила? Але дивувало Зiнька, що тесть закликав i його до спiлки. Щоправда, скоро Зiнько одружився з Га┐нкою, ┐┐ батько не раз та й не двiчi нахиляв зятя, щоб той iшов з ┐м однi║ю стежкою. Та Зiнько швидко розiбрав, яка то стежка, i нею не пiшов, а Остап Колодiй незгiрше розiбрав, що вiн помилився на зятевi: вiн рахував, що як письменний Зiнько пристане до його, то вони вдвох таке заведуть, що ну! Бо йому, Остаповi, тiльки письменства й не ставало! Аж далi побачив, що Зiнько не туди зовсiм дивиться, то й облишив його жити, як тому хочеться... надто, що Зiнько нiколи нiяко┐ помочi в його не прохав. Через те вони жили з Зiньком так, що не сварилися, та й не ладнали промiж себе, а йшли кожен сам собi. Тим- Зiнько нiяким робом не мiг i думати, щоб тесть, знаючи вже його добре, та знову заходився закликати до яко┐сь спiлки. Одначе ж закликав! Через що ж? Щоб зробити Зiньковi добро? Може бути... хоча... Остап Колодiй не з таких, що робить дурно добро, хоч би й родичевi... а надто такому, що нiчого в його не просить i може сам собi прожити. Може, не подужають самi землi взяти? Може. Але Зiнько, негрошовитий чоловiк, не здола║ тут нiчого пособити; коли б уже вони шукали помочi, то знайшли б не одного заможнiшого за його. А все ж кличуть! То виходить, що ┐м таки ж треба нащось Зiнька, саме його, а не кого iншого. Нащо ж? Зiнько думав про це, думав i нiчого не мiг вигадати. Тiльки почував, що тут щось непевне. Ввечерi Зiнько пiшов до свого приятеля Карпа. I Карпо був молодий чоловiк, недавно жонатий. Був письменний: як i Зiнько, навчився читати в дяка. Страшенно любив божественнi книжки i чимало мав ┐х у себе купованих. Iнших не любив, думаючи, що то все дурниця, казки та й годi. "Нащо воно нам?" - казав. Розмовляв бiльше про божественне та про громадськi справи i був великим i завзятим ворогом старшинi Копаницi за його вчинки з громадою. Жив у сво┐й невеличкiй, але чепурненькiй хатцi за малим не вбого, хоч працювали обо║ з жiнкою щиро. Жiнку собi обiбрав не дуже чепурну, але ласкаву, мовчазну й працьовиту. I був щасливий з сво║ю Катрею та з маленьким сином. З себе був нечепурний, худий, з коротко пiдстриженою русявою борiдкою, з великими зморшками на чолi, але з глибокими розумними очима. Увiйшовши Зiнько до його, побачив там уже й Васюту. Це був парубок увесь бiлявий, з надзвичайно веселими блакитними очима i з цiлою копицею настовбурченого русявого волосся на головi, з поганенькими бiлявими вусиками. Був уже немолодий, та що був дуже русявий, а вуси не росли, то здавався молодшим за сво┐ лiта. - О, i вся кунпанiя невеличка, але чесна! - промовив вiн, уздрiвши Зiнька.- Був би жiнку свою привiв, дак тобi б уже всi тут були. Треба так, щоб як нам зiходитися, дак щоб iз жiнками. - Дак ти ж спершу оженись! - пожартував Зiнько. -_ Коли ж нi одна не приходиться до мене! Одна проти мене дуже висока, а проти друго┐ я дуже довгий. - Дак хiба ж уже нема таких, що однаковi з тобою на зрiст? - засмiялася Катря. - Чому нема? к! Дак що ж? Одна дуже товста, а друга дуже тонка. Однi║┐ не обнiму, бо руки не сягнуть, а друго┐ не ста║ на обнiмання. А коли й знайдеш на свою мiрку, дак знов лихо: одна дуже мовчазна,-- нi з ким буде менi й розмовляти, а друга балакуча, дак за тi║ю й я не поспiшуся слова сказати. - Ну,- засмiялися в хатi,- де б то вже така й знайшлась, щоб тебе переговорила! - От же й я так казав, дак же вирискалась! Я за нею тодi ну гнаться, ну гнаться!.. Гнавсь, гнавсь - де тобi!.. Коли ж у не┐ такi довгi ноги! Узяла та в Чорновус i втекла. Дак я вже