Ой братику! Невже ти мене простив?" Так проминув мiсяць. Iван аж поздоровiшав. Спав добре, усе як треба робив, тiльки на Панаса й зглянути не мiг. Нанявся в економiю, щоб не бачити його. Нiчого - й там можна жити, не турбу║ його. Одного разу, наробившися та натомившися, спав добре. I враз почув, що його мов iмпетом кинуло: ш-шморг! Пiдвiвся, сiв i прислухавсь: ш-шморг! От зовсiм як вiрьовка по дереву шморга║, коли тягти ┐┐. Де це шморга║? Що це? Почав прислухатися дужче - i зовсiм виразно чув, як вiрьовка знову: шморг!.. I не чуть... А тодi знов... Невпокiй обнiмав його груди. Чого воно шморга║? Нащо? Адже вiн дуже добре зна║, що так саме, точнiсiнько так шморгнула вiрьовка тодi, там... Он-он-он... вiн уже бачить: iз темряви виступила бантина, а через не┐ перекинуто вiжки... Шморг! Вiжки потяглися вгору, а на кiнцi ┐х заколихалося щось довге, важке... Грицько... I вiн колихався, перед ┐м у темрявi з обвислими руками... Iван розумiв, що це не Грицьковi сiни, що це панська пекарня, що круг його люди сплять на полу, що тут нема бантини... А Грицько колихався на ┐й, тихо, мертво колихався, i Иван бачив його серед тямря-ви так добре, що добачав навiть ту смужку кровi, що витекла йому з уст по бородi за комiр. Iван не скрикнув, не схопився. Вiн тiльки трусивсь увесь i дививсь, як Грицько тихо хитався перед ним: ра-аз... ра-аз... ра-аз... I зрозумiв, що все знову вернулося... З того часу мiг спати тiльки звечора. Пiсля пiвночi шморгала по бантинi вiрьовка, i вiн прокидався. Лежав i дивився, а над ┐м колихався Грицько: ра-аз... ра-аз... ра-аз... Вiн звiвся нiнащо. Ходив, як мара, блiдий, з божевiльними, неспокiйними блискучими очима. Хоч удень йому тепер все ж було нiчого... Вночi - щоночi, а вдень - нi. Тiльки людей боявся, тiкав од ┐х. Здавалося, що кожен зна║, що кожен хоче його спитатися: "А що, i цi║┐ ночi був у тебе Грицько?" I того питання вiн через щось боявсь iще дужче, нiж Грицька... Молитися давно кинув. Тiльки спершу силкувався. Та не молилося... Однак вiн зна, що бог не прийма║ душогубово┐ молитви. А вже чув, що далi так не витрима║. Щось iзробить... Щось мусить iзробити... Частина третя Чому, кури, не пiете? Чому, люди, не чу║те? Турки село звоювали, Громадами людей гнали. Народна пiсня I. СУМНА ХАТА У той страшний день, як забрано Зiнька, люди пiдняли Га┐нку непритомну з землi, понесли й положили на волосний рундук. Почали жiнки бризкати ┐й в обличчя водою, аж поки вона очутилась. Розплющила очi, помалу пiдвелася. Не розумiла спершу, що з нею сталося, де вона й чого вона. Сидiла на ослонi, дивлячись померклими очима на людей, що круг не┐ стояли. Потроху притомнiсть верталась до не┐, i врештi вона згадала все. Глянула, озирнулась - нi коня з возом, нi Зiнька вже не було. Устала мовчки й почала зiходити з рундука. - Га┐нко, куди ти, стривай! - припинили були ┐┐ жiнки. Але вона вiдхилила ┐х рукою й пiшла сама собi швидко, хоч i хитаючись, додому. Не бачила нiчого перед себе, тiльки почувала, що ┐й треба швидше, швидше дiйти до сво║┐ хати. I дiйшла таки, вiдчинила дверi й стала на порозi. Стара мати глянула на не┐ та аж перехрестилася: перед нею стояла не Га┐нка, а якась мара, блiда, страшна. - Боже! Дочко, чого це ти? Стара кинулась до не┐, але вона мовчки злегенька вiдхилила ┐┐ рукою, перейшла хату й сiла за стiл. Здивована мати, не розумiючи, що з нею сталося, пiдiйшла знову: - Доню, Га┐ночко, скажи - що тобi? - Нiчого, мамо... Зiнько в острозi... - Як то в острозi? - вжахнулась стара.- Що це ти? Бог з тобою! - Еге, в острозi... Люди сказали, що вiн убив Грицька, дак його до острогу забрано... Вона говорила це рiвним тихим голосом i так, мов це була звичайна рiч i нiтрохи не займала ┐┐ зглибока. А очi божевiльно-нерухомi втупила в одну якусь цятку i так сидiла, мов витесана з бiлого каменю. Мати, почувши страшну новину, й сама спершу занiмiла, а потiм заголосила, затужила... - Не голосiть, мамо,- тим самим рiвним, байдужним голосом промовила Га┐нка,- я вже голосила: не пособилося,- забрали вони. - Хто ж забрав, дочко? - Люди... пани... Вони сказали, що вiн убив Грицька, та й забрала його до острогу. - Та хто ж сказав? Де ж це видано, щоб на Зiнька таку напрасну вигадувати? Ой, боже ж мiй, боже! Ой, горечко нам, нещасливим!.. Одного сина забрали, занапастили та й другого тепер забирають!.. А що ж я, бездольна, при старощах мо┐х робитиму?.. I тяжке материне тужiння озвалося знову по хатi. Одна тужила, схиливши свою стару сиву голову на чорнi, худi, порепанi вiд тяжко┐ довго┐ працi руки, а друга сидiла кiнець столу випроставшися, сидiла нерухомо, i очi ┐┐ нерухомо дивилися в одну цятку... А на свiт насувала темрява. Зайшло сонце за обрi║м, покинуло землю, i воля тепер була темрявi обнiмати покинуту сво┐ми широкими чорними крилами. Останн║ промiння зляканого свiту тiкало слiдком за сонцем, а вона запановувала, а вона вступала скрiзь, у кожну мiсцинку землi, покривала степ чорним накриттям, загортала в його лiс, iсповняла глибокi яри й долини. I до ┐х у хату вона зайшла - по кутках чорною марою стала, стiни позапинала i сповнила всю хату, i обняла ┐х обох - i ту, що там на полу здригалась од ридання, i цю, що бiля столу сидiла нерухома. Обняла тiло, поняла й душу... - Мамо! - почувся серед темряви рiвний голос.- Там темно... - Де? - В острозi... Там темно, нема свiту... Рiвний голос замовк, а в другому кутку ще голоснiше озвалося ридання... Темна, хмарна нiч була на свiтi... Прийшов ранок, похмурий, сiрий, з косим холодним дощем. Вiн сiяв з набряклих гидких хмар, що понависали над землею i гнiтили ┐┐ сво┐м мертвим широким поглядом. Вiконця в маленькiй хатi плакали, великi краплi слiз раз у раз котилися по ┐х i зникали, щоб попустити мiсце новим... Мати пiшла до волостi розпитувати про Зiнька. - А чого тобi, бабо, треба? - гукнув на не┐ Копаниця, побачивши ┐┐ бiля порога. Вона сказала, чого ┐й треба, низенько та покiрно кланяючись. - Що ж, бабо, ми того нiчого не зна║мо,- вiдказував Копаниця, розлiгшися в крiслi за зеленим столом.- Слiдствуватель звелiв одвезти його в острог - ми й одвезли, а бiльше нiчого не зна║мо. - Та вiн же не винен!.. Та за що ж його забрано?.. - То не наше дiло розбирати, чи вiн винен, чи нi, i ти нам голову цим не мороч. От ти кажеш, що нi, а слiдствуватель говорить, що винен. То вже там суд розбере, що та як,- на те й суд. - А коли ж той суд буде? - питалася бiдолашна. - I того я тобi не скажу. Як iсхоче сам суд, так i буде. Схоче завтра - буде й завтра, а схоче через два годи, то й через два. На те й суд. - Та невже ж оце йому аж два годи сидiти? - По десять год сидять,- не то по два. Як заробив, так хай i одвiча║, а ти начальникам голови не клопочи, кажу тобi, сво┐ми пустяками! Iди вже собi додому, бабо! Мовчки пiшла, до землi хилячись, безталанна мати. Другого ж дня вона занедужала. Стала горiти, все тiло болить. Лежала на полу, стогнучи, не здолiючи пiдвестися. А Га┐нка мов i не бачила того: сидiла, очi втупивши в одну цятку, i мовчала. - Га┐ночко, дай менi води! Подала i знову сiла. - Га┐нко, ти б затопила вже пiч. Слухняно внесла дров, затопила пiч, стала й дивилась, як огонь перебiга║ по дереву. - Га┐нко, а чого ти горшкiв не становиш? Почала Га┐нка горшки приставляти - порожнi. - Ой, менi лихо та горе! - стогнала Параска.- Що менi тепер робити? Саме на це вбiгла в хату Катря Карпова: - Що це ви, бабусю, хворi? - Та тут я хвора, а тут таке лихо з Га┐нкою сталося! - почала розказувати стара. Га┐нка чула все, що про не┐ казано, i мов i не чула, Катря загомонiла до не┐: - Га┐нко, що тобi, голубочко? - Нiчого. - То ти журишся. Ти не журись так... Це все людська напрасна,- воно виявиться. Зiнько вернеться. Молодиця розважала подругу, а та слухала мовчки i нiчого не чула. Катря, придивившись до ┐┐ нерухомого погляду, аж iзлякалась. "Оце лихо! - подумала собi.- Вона ж непритомна! Вона ж нi до яко┐ роботи, а мати хвора". Кинулась Катря до печi: - Ось постривайте, я вам пособлю! Поробила що треба, поприставляла до вогню горщики. - Спасибi тобi, дочко! - дякувала Параска. - Га┐нко, дивись, щоб горшки не збiгли! - наказа┐ ла Катря.- Я зараз вернуся. Метнулася додому, розказала про все Карповi, забрала дитину та й знов до Сивашiв. Поралась, аж поки наварила обiдати, поприбирала все в хатi. Га┐нка сидiла й дивилась на те. Другого дня, швиденько впоравшися дома, Катря знову прибiгла. "Погано, що Га┐нка так сидить усе з сво┐ми думками,- мiркувала Катря.Хай щось робить,воно думки розбиватиме". I почала наказувати ┐й те або те робити. Та слухалась. Два тижнi, поки стара Параска була хвора, Катря щодня бiгала до Сивашiв поратися, зазирала i ввечерi. Мати не могла ┐й iздякуватися. - Спасибi тобi, дочко! Яка ти добра та гарна! Якби не ти, то щоб ми й робили, бiдолашнi? Дай тобi, боже, вiк довгий та щасливий за твоя добрiсть! - От, бабусю, що там такого, як я забiжу до вас на яку хвилиночку! Та менi цетце й в охотку - веселiше, як серед людей, а то все дома та дома! - вiдказувала Катря, хоч ┐й часом було дуже скрутно розриватися на двi хати, а веселощiв у Сивашiв було стiльки, як на кладовищi.- Аби ви та Га┐нка швидше остербували - ото добре було б. I вона клопоталась, бiгала, пособляла, завсiгди така щира й привiтна, мовби коло сво║┐ дитини. Не стало в Сивашiв грошей - вона вирядила Васюту повезти в город та продати трохи хлiба. За тi грошi покупили що треба, ще й у волость повiддавали оплатки. Помочi добрi люди давали, жити було можна, та не могли вони дати помочi душi людськiй, не могли розважити ┐┐ горя великого. Катря силкувалася розважати й матiр, i Га┐нку. Матерi мов легшало вiд тих розмов, а Га┐нка хоч i слухала, та, мабуть, нiчого не розумiла. Вона не плакала, не тужила, не нарiкала. Вона мовчала. Робила все, що ┐й загадувано, i помалу звикла все робити як треба: поралась, шила, давала ┐сти,- так, мов i звичайно. Тiльки вона нiколи не думала про те, що робить: воно робилося саме. Вставала вранцi й думала: "Вже день". Друга думка: "Боже, який довгий... хоч би вечiр!" Тодi бралася робити все, що ┐й наказувала Катря або мати. Скаже "порайся!" - пора║ться, "ший!" - ши║. А як нема чого робити, сяде бiля столу сама собi та й сидить випроставшися, i дивиться в якусь цятку. А в думках тiльки одно: "Уже мина║ день, от уже вечiр..." Приходив вечiр, приходила нiч... Iнодi вона спала, як утомлялася, iнодi лежала безсонна всю нiч i дивилася в темряву... Дивилась i думала: "От уже нiч почалася... яка довга!.. От уже мина║... От уже ранок буде..." А нащо ┐й та нiч, той ранок, той день,- не знала... Вона розумiла дуже добре, що Зiнько в тюрмi, що його судитимуть, можуть у Сибiр заслати... розумiла, що вiн не винен... Знала, що ┐м без нього жити не можна... Потiм знала, що бува║ день i вдень треба поратись: скотинi ┐сти давати, хату мести, води приносити, щии... потiм приходить нiч, i тодi спати... ще треба ┐сти вдень... Все це робила... Все це треба робити... аж поки прийде той день... той суд... Не ходила нiкуди, не любила озиватися нi до кого. Мовчки обминала людей. З матiр'ю жила так, що тiльки вiдповiдала на питання. Здавалася кам'яною. Тяжка туга, мов хмара, налягла на Зiнькову хату, сповнила ┐┐ всю. Здавалося, що й стiни тут сумували, понуро- дивлячись не осяяними ясним свiтом вiкнами. Туга визирала з кожного куточка, промовляла померклими жiночими очима, озивалась розбитим людським голосом. Двi пригнiченi безмiрним горем жiнки ходили, як двi мари, ворушились, робили щось, iнодi вдавались одна до однi║┐ словами,- видко було, що живi. Але хто зазирав до цi║┐ хати, тому здавалася вона труною... Та й зазирало небагато. Спершу то бiгали деякi кумасi цiкавi: людям таке нещастя сталося, то треба ж подивитися, що вони та як вони пiсля його... подивитися, щоб було що й людям розказати. Та Катря не вельми ┐х вiтала, а дуже цiкавого ┐м нiчого не виявилось, то вони скоро й покинули бiгати. Заходили Карпо а Васютою. Васюта хотiв був раз сво┐ми жартами смуток розвiяти, але в цiй хатi його шуткування плачем озивалося i здалося всiм i йому самому таким дивним, що вiн зараз же змовк. Одвiдувала Га┐нку Ликера, ┐┐ мати, але батько нi разу не зайшов. Часто зазирав дiд Дорош. Га┐нка була його влюблениця здавна, i тепер ┐┐ лихо було дуже тяжке дiдовi. Вiн дивився на не┐, хитав головою, думав i казав: - До знахаря треба, от що... Тiльки доброго треба, щоб умiв одшептати. I почав умовляти Га┐нку по┐хати в Чорновус до Гострогляда. Га┐нка спершу не зрозумiла, куди й чого ┐хати, а зрозумiвши, вiдказала: - Не хочу... Умовляв-умовляв дiд,- не пособилося. Мусив облишити. Параска потроху оклигувала, та дуже помалу. Казала, що хоче пiти в город до панiв, щоб пустили ┐┐ до Зiнька, але не могла йти i дома ледве чапала по хатi. А про Зiнька не було чутки. Викликав слiдчий на допит ще декого з диблян, вони приносили старi звiстки, що Зiнько все в острозi - дожида║ суду. Одного разу надвечiр Га┐нка була в сво║му садку, аж над самою рiчкою,пiшла витягти дiжку, що там замокала. Ще не дiйшла до рiчки, почула, що хтось iде. Озирнулася й побачила Микиту Тонконоженка. Став перед нею, смiючися: - Здорова, Га┐нко! Ледве вимовила: "Здоров",- i хотiла йти далi, обминувши його. Але вiн припинив ┐┐: - Ай давно я тебе не бачив, Га┐нко! А хотiлося бачити! Ех, та й молодичка з тебе - первий сорт! Што хароша, то хароша,вот только плохо, што пабл║дла трошки. Ну, не бiда,вот прайдьоть!.. А я за тобою скучив, вот чесно║ слово - скучив! Вона слухала мовчки, мало розумiючи його слова. А вiн думав, що ┐й хочеться слухати, i провадив сво║ далi: - Не пав║риш? Так скучив, що аж!.. Я про тебе завсiгда думаю... потому што тако┐ молодички у нас - ну, просто нема-н║ту, та й годi всьо! Ех, зна┐ш шо, Га┐нко! Ти хароша, та й я не поганий,- давай любов завидьом! Вiн обхопив ┐┐ за стан i хотiв поцiлувати. Вона вдарила його лiктем у груди, аж вiн одхилився, вихопилася з рук i в одну мить вискочила на гору. Перелинула садком аж до хати, тодi озирнулася - чи не женеться. - А що ж, дочко, де дiжечка? - спиталася мати, виходячи. - Там... Я не взяла...- вiдказала Га┐нка, тремтячи. Мати хотiла була спитатися, чому не взяла, та як глянула на ┐┐ обличчя, то побачила, що краще ┐┐ вже не посилати. Пiшла сама. Всю нiч Га┐нка не спала. Трусила пропасниця так, що аж зуби цокотiли. А далi голову мов полум'ям обняло. Блудила словами, кричала щось несамовите - про Микиту... про Зiнька... голосила... проклинала чи себе, чи когось... Тiльки перед свiтом заснула твердим сном i спала аж до обiд. Мати не будила ┐┐. Прокинулась, пiдвелась... - Це вже день, мамо? - День, дочко. - Це я так довго спала? - Аби на здоровля, то спи, дочко. -_ Нi, я встану. - Добре! Ось зараз обiдати будемо! - казала мати, радiючи, що Га┐нка сама озвалася й розмовля║,- це було вперше вiд того дня. - Нi, я не обiдатиму,- вiдказала Га┐нка,- менi треба до Зiнька йти. - Як то - до Зiнька? - спитала мати та аж похолола: ┐й здалося, що Га┐нка ще й досi блудить _словами.- Що це ти кажеш, дочко? Як це ти пiдеш до Зiнька? - Я пiду, я хочу його побачити. - Та як же ти його побачиш? Ти ж не зна║ш, куди й доступитися. - Я, мамо, пiду в город. Прийду до острогу, а як там доступитися, то вже знатиму. Я хочу його бачити, хочу знати - що йому, як йому. Мати заплакала. Вона вже бачила, що Га┐нка не блудить словами, а говорить як треба. - Пiди, доню, пiди, моя дитино! Ти молода,- ти доступишся. Тiльки не ходи сьогоднi,- ти ще хвора. Iди завтра. - Пiду сьогоднi. - Пiзно вже: поки в город дiйдеш, та те, та се, то й смеркне. Треба йти зранку. Мусила послухати Га┐нка. Але не спала всю нiч,- так обняли думки та той невпокiй, те║ поривання, щоб швидше, швидше йти до нього, побачити, одвiдати!.. "Боже мiй! Що ж я наробила? - думала вона.- Чого ж я досi не пiшла! Та чи я скам'янiла, чи я занiмiла, що сидiла дома? Мо║ сонечко там поневiря║ться, а я з мiсця не рухнуся!.." Вона не розумiла, як це так сталося, що аж до вчорашнього вечора справдi мов кам'яна була. Тiльки вже як отой гидкий зачепив ┐┐ - вона вся стрепенулася, душа мов огнем зайнялася. Пекло ┐┐, мордувало всю нiч... I тепер пече!.. Ой боже! Яка довга ця нiч! Хоч би швидше, швидше ранок! Ще й не розвиднiлось, а вона вже схопилась. - Уже йдеш, дочко? - Iду, мамо. Засвiтили. Вона вбиралась, поспiшаючися. - Ти поснiдай, дочко! -_ Не хочу, мамо,- в душу не йде. - Дак вiзьми в город,- уже ж там увесь день будеш, то схочеться ┐сти. Таки примусила взяти харчу трохи, ще й три карбованцi грошей. - Може, дозволять Зiньковi дати... Та й так, гляди, комусь давати доведеться, бо вже без того не обiйдешся. Перехрестилася Га┐нка, вдарила поклон перед образами та й пiшла. Мати хотiла випровадити ┐┐ аж за царину,- не звелiла, сама побiгла, бо самiй лишитися хотiлося. Пiшла вулицею. Довгi перi┐ хат простягалися далеко i зникали в темрявi. Хати ще спали, понасувавши на голови великi покрiвлi. Стiни ледве бiлiлися з-пiд кудлатих острiшкiв, мов обличчя з-пiд великих брiв, що звисали вниз на заплющенi очi. I враз одна хата блимнула тими очима, розплющила ┐х, i двi смуги свiту лягли впоперек улицi перед Га┐нкою. Трохи згодом тьмяно, мов позiхаючи зо сну, глянула на вулицю друга хата, далi третя... Поки однi ще дрiмали в останньому досвiтньому снi, iншi прокидалися вже, i кожна перегороджувала вулицю пасмами свiтла. Га┐нка переходила яснi смуги, поспiшаючись, то вступаючи в ся║во, то пiрнаючи знову в темряву, i темрява здавалася тодi ще гiршою, мов безнадiйнiсть пiсля променя боязко┐ надi┐. По дворах скрипiли дверi, ворота, де-не-де зачорнiли вже людськi постатi. Село розбуркувалося, а Га┐нцi хотiлося бути вiд його далi, далi, аж там, у городi, куди вела ┐┐ непевна надiя, то оживаючи, то згасаючи в душi. Нарештi вона перебiгла останню свiтляну смугу i зовсiм пiрнула в темряву. Чи скоро ж свiтатиме? Глянула на небо: хмар не було,- клалося на годину. Iшла в темрявi, добре знаючи дорогу. Перейшовши, мабуть, з верству за село, побачила, що перед нею почина║ сiрiти сво┐ми курними колодовбинами шлях. Праворуч, на темному просторi, виразно зазначилася чорна купа великого лiсу, а просто не┐ в полi - високе самотн║ дерево. "Це той дуб над ярком",- подумала Га┐нка i йшла, дивлячись на його, як вiн усе бiльше та бiльше визначався, а темний простiр ставав усе менше та менше чорним. Ще згодом - i якийсь сiро-срiблястий свiт мов почав наливатися в темряву, i темрява, мiшаючися з ┐м, ставала з чорно┐ попелястою, з попелясто┐ бiлою. Уже добре видко стало траву над дорогою - всю в срiблястих непрозорих перлах; праворуч попiд лiсом клубками котився, сходився й розходився бiлий туман; дихати було мокро; похолоднiшало. Га┐нка пiшла швидше, щоб нагрiтися. Незабаром червона смужка зазначилася лiворуч над польовим обрi║м. Ще трохи - i червоне промiння сипнуло, бризнуло по небу. Туман пiд лiсом заколихався дужче, заклуботався й почав розходитись, блiднути й зникати. Срiблястi перла на травi замигтiли ясно-червоним, синiм, зеленим, золотим... тремтячи й граючи кольорами... Га┐нка вже була далеко, йшла швидко, моторно, i мов якась нова снага, нова мiць уступала в не┐,мов не йшла вона, а самi ноги ┐┐ несли. Вона пiде, вона побачить його - цi║┐ думки було ┐й поки досить. Що там далi буде - вона не знала. Тiльки здавалось ┐й чомусь, що далi буде щось любе, ясне - таке, як ця роса мигтюча, як те сонечко праведне тепле, що пiдби-, ва║ться вгору, грi║ й свiтить. А лихо, а горе - воно, як той туман, перед сонечком розвi║ться... Пiзнього снiдання була вже в городi. Не знала навiть, де острог,мусила й про те питатися. Попиталася в якогось мiщанина. - Острог? - поглянув на не┐, дивуючись, i додав:-А хiба ти туди хочеш? - Я... нi... я... - А чого ж тобi туди треба? - Я... менi... треба менi... Мiщанин придивлявся до не┐ пильнiше. - Ну? - питавсь. А вона стояла мовчки, почервонiвши, не зважуючися сказати, чого ┐й туди треба. - Дак ти, бачу, за таким дiлом, що й сказати не можна! - промовив мiщанин.- Ну, дак питайся ж кого iншого, коли так. Повернувся та й пiшов, промовивши крiзь зуби: "Еч захвойданки бiсовi!" Га┐нка подалася далi. Побачила на вулицi солдата-полiцiянта з шаблею. "Попитаю цього,- подумала.- Уже ж вiн зна║, то, може, скаже". Пiдiйшла й попитала несмiливо, ще й уклонилась: - Скажiть, спасибi вам, дядьку, де острог? Полiцiянт оглянув ┐┐ добре. - А тобi нащо? - Чоловiк мiй там сидить...- промовила тремтячим голосом Га┐нка, бачивши, що треба признатися. - Чоловiк?.. Гм... а чого ж вiн там сидить? - Нi за що... - Авжеж, нi за що!.. Зна║мо вас таких! Обiкрав або вбив - та й нi за що! Шахра┐ проклятi! Полiцiянт лаявся, бо був гнiвний (вiд старших йому сьогоднi добре впало), а з гнiву вкинув зайву чарчину, а надто хотiв повеличатися перед селючкою, щоб вона не подумала, що й вiн з такого ж села, як i вона. - Падлюки!.. Злодi┐! Путящому чоловiковi спокою через вас нема!.. Валасаються!.. Чого стала? Марш! Щоб тебе тут зараз не було. Шарлатани! Шалапути! Перелякана Га┐нка далеко вже вiдбiгла, а вiн усе не вгавав. "Боже мiй! - думала собi.- Що ж це менi робити? Да тут такi люди, що я не допитаюся!.. Ой нi, треба допитатися!.. Питатиму, аж поки таки довiдаюсь. Попитаю ще панiв". Назустрiч бiг якийсь панок iз цiпочком у руках. Озвалася до його, але вiн i не спинився навiть. Вона пiшла помалу вулицею, вдивляючись в обличчя: котре не таке страшне буде? Незабаром побачила якусь невелику дiвчину в темнiй сукнi, з книжками в руках. - Здоровi були, панночко! Бiлявенька панночка, дивуючись, глянула на не┐ сво┐ми ясними очима. Очi були ласкавi, i Га┐нка недаремне оповiдала перед ними про свою пригоду. Панночка так добре розказала ┐й, куди йти, що вона враз утрапила простiсiнько до острогу. Високi товстi мури оградою, а за ┐ми здорова бiла кам'яниця. Га┐нку аж холодом пройняло, як вона на них глянула. - Отут мо║ серденько гине, як квiточка в льоху попiдземному!.. Перед великою залiзною брамою стояв солдат. Пiдiйшла до його, вклонилася: - Здоровi були! Поглянув на не┐ повагом, не озвавсь i одвернувсь мовчки. - Я до вашо┐ милостi... Солдат мов не бачив ┐┐. - Тут мiй чоловiк у тюрмi сидить... Вiн не слухав. Вона витягла семигривеника, положила йому в руку. Вiн подивився на його, повагом заховав у кицiеню, тодi повернувсь до не┐ й промовив: - Ну? - Адже це острог? - Ну? - Тут мiй чоловiк сидить... Зiнько Сиваш... - Ну? - Пустiть мене побачити його! - Гм... Дурна баба!.. Проходь далi, тут так не пускають.- I одвернувся. - А як же тут пускають? Скажiть, спасибi вам! Але солдат знову не чув. Га┐нка ще витягла срiбну грошинку. Заховавши й цю, вiн повернувся: - Твого... Зiнька, чи як там його? Судили вже чи нi? - Нi... - Ну, дак треба бумагу вiд слiдствувателя,- тодi й пустять. - А може б, ви мене й так пустили? Та я б за вас бога молила!.. - Дурна баба! Кажуть тобi: принеси бумагу вiд слiдствувателя, тодi й пустять... А тепер - марш собi, не стiй тут, не можна!.. - Да де ж слiдствуватель живе хоч би менi знати!.. - Не мо║ дiло!.. Геть iзвiдси, бо не можна!.. Геть, кажу тобi!.. Гримнув так, що Га┐нка аж вiдбiгла злякана. Iшла вулицею й думала: "Коли б послав менi бог iзнову таку панночку, щоб вона менi розказала, де той слiдствуватель живе!" Одначе цього разу пощастило ┐й дужче: зараз же якийсь добрий пан i розказав ┐й. Трохи зблукалась, а таки знайшла. На рундуку сидять люди, дожидаються. Пiдiйшла, поздоровкалась. Почали люди розпитувати, чого прийшла,- вона ┐м розказала... - Буде тут вибiгати такий писарчук, викликати нас... кого, значить, слiдствуватель кличе, дак вiн того виклика║... дак ти йому й скажи про себе. А поки посидь. Вона сiла. Незабаром вибiг i писарчук: - Сидiр Харченко! Один чоловiк устав i пiшов усередину, а Га┐нка вдалася до писарчука: - До вашо┐ милостi... - Чого тобi? - Менi чоловiка побачити. - Якого чоловiка? - Мого... Зiнька Сиваша... вiн у острозi... .- А! ну, добре... посидь тут, пiдожди!.. Вона сiла ждати. Довго ждала....У же всi люди перейшли, тiльки дво║ зосталося, уже й сонце пiдбилося вгору та й униз почало сiдати,- вона все дожидала. Питала й писарчука, як вибiгав, але все одно вiд його чула: - Пiдожди!.. - Зна║ш що, молодице? - сказав один чоловiк.- Я вже бачу, що з твого дiла нiчого не буде: оце нас покличуть, а тодi писарчук вибiжить та й скаже: приходь завтра,слiдствувателевi нiколи сьогоднi! - Ой боже мiй! - злякалась Га┐нка.- А що я робитиму? Менi ж треба сьогоднi! - Та що робити? Пiвкарбованця вкинь йому в руку, то й скаже слiдствувателевi про тебе, дак той i покличе. А то й три днi ходитимеш, то нiчого не буде. Га┐нка послухалась i вкинула пiвкарбованця в руку... п┐ покликано до слiдчого. - Що тобi? Вона низько-низько вклонилася: - Паночку, чоловiка хочу побачити. Зiнька Сиваша... пустiть!.. - Не можна його бачити. Вона так i похолола. - Не можна бачити,сказав слiдчий,- бо вiн дуже впертий, нiяк не признается. - Та як же йому признаватися, пане? Вiн же не винен!.. - Розказуй там! Знаю я таких не винних! Нако┐в лиха та й не призна║ться; хай призна║ться, тодi й пускатиму до його родичiв. А тепер - нiякi - Паночку! Змилосердiться!.. Помилуйте!.. - I не проси, й не кажи!.. Iди собi!.. Слiдчий повернувся та й пiшов з хати... Пiзно ввечерi вернулася додому Га┐нка. Увiйшла в хату, не роздягаючись сiла бiля столу та й похилилась на його. - Дочко! Дочко! Що тобi? - злякалася мати.- Що тобi сталося? Чи ти бачила Зiнька? - Не пустили, мамо... кажуть: не призна║ться... Як призна║ться, що вiн вбив Грицька, тодi пустять... - А бодай же й вони самi, i ┐х дiти тако┐ ласки вiд людей зазнали!... А Га┐нка тiльки стогнала... Поки отаке робилося в Сивашевiй хатi, Остап усе щось думав. Була в його одного разу така з Терешком Тонконоженком розмова: - А що, Остапе, чути за твого зятя? - Та той такий мiй зять, що хоч би його в мене й зовсiм не було. - Ну, одначе, що ж саме за його чути? - Да така чутка, що вже й не вернеться. - Ну, таке дiло... А що ж тодi твоя дочка? Адже вдовою буде... - А буде... - Зна║ш що, Остапе, я тобi скажу? Що, якби нам сватами бути? Остап глянув на Терешка. - Як то? - Да так: Га┐нка твоя вдовою буде, а в мене Микита такий, що давно вже треба б оженити його та приставити до хазяйства. Бо бачу, що поки не оженю, то з його пуття не буде. А надто - це вже я знаю,- що вiн до Га┐нки прихильний... От би тодi вдвох дiла робили!.. Остап подумав... - Треба пiдождати суду. - А заведено! Дак виходить - так? - Нехай буде й так. - Чудесна штука буде! Оцього тiльки боюсь: що, як вона та схоче за ┐м слiдком iти? - Ну, то дурниця! - вiдказав Остап.- Я не попущу. - А як же ти не попустиш, коли вона пiде до тих судейських та й сама скаже? - Гляди, що й зробить, бо так любить канальська молодиця того свого мудрагеля, що бiда. Ну, та дарма! Я цьому лиховi запобiжу. Вiзьму ┐┐ жити до себе та й не пускатиму нiкуди. - I пречудесна штука!.. Глядiть же, свате, нехай ваше слово крiпке буде! - Буде, свате, крiпке. - А свасi... поки нiчого не кажiть... А то зна║те - жiнота ця... Якби не попсували справи... - Гаразд! I новi свати розiйшлися, радi з самих себе. Другого дня пiсля того, як Га┐нка ходила в город, Остап увiйшов у хату до Сивашiв. - Здоровi! З вiвторком! - Здоровi, свате! - вiдказала Параска, а Га┐нка ледве озвалася, сидячи на полу. - Що це ти, Га┐нко, хвора, чи що? - Таке вже наше здоровля! - вiдказала за не┐ стара.- Он учора ходила в город, хотiла побачити Зiнька, дак не пущено... Сiдайте-бо в нас! . - Не пущено, кажете? Гм... Нi, я не сiдатиму, бо на часинку зайшов. Дак чому ж не пущено? - Кажуть тi iроди, що як призна║ться, що Грицька вбив, дак тодi пустять. - Гм... так... А я по тебе, Га┐нко, прийшов: iди до нас,- мати тебе кличе. -_ Не пiду я тепер. - Iди, бо дуже треба! - Узяв за руку та й звiв з полу, як малу дитину.- Убирайсь! - Та, може б, ви ┐┐, свате, тепер не займали? - прохала Параска. - Не можна... Треба дуже. Ну, вже убралась? Ходiм!.. Бувайте здоровi! - Вiн повiв ┐┐ з хати за руку. II. У ТЮРМI Маленькi вiконця темрявi з залiзними гратами, попусканi в товстелезних мурах. За тими гратами блакитне небо мусить бути, але його звiдсiля не видко: просто вiконець другi такi ж само товстi й понурi мури. Навiть сонячний промiнь мов бо┐ться тих грат i зазира║ сюди на одну тiльки часиночку - тодi, як сонце вже високо-високо пiдiб'║ться вгору. Тодi золотий його парус упаде помiж двома мурами, несмiливо зазирне крiзь грати, ледве всмiхнеться до тих блiдих облич i, злякавшись, тiка║ швидше назад iз цi║┐ темницi - туди, серед безмежнi простори блакитно-осяйного вiльного неба. Тут не небо, тут низька, запилена, задимлена, чорна стеля, тут - бруднi вiд усяко┐ гидоти, важкi вогкi стiни, а в ┐х маленькi дiрочки з гратками. А в тiй кам'янiй трунi сiрi постатi з сiрими, без сонця поблiдлими обличчями. Якi лежать на великому гуртовому полу серед брудного лахмiття, якi сидять там, гуляючи в карти, якi сновигають без нiяко┐ мети по кутках. Це - злочинцi. Серед них Зiнько. Якби йому хто сказав коли давнiше, що вiн буде тут,- яким би вiн брехуном його назвав! А от же сталося. Тепер вiн спокiйнiший, тихший, але першi днi... йому навiть згадувати ┐х страшно. Цi зв'язанi руки, ця ганьба перед усi║ю громадою... Га┐нка... погляд ┐┐ божевiльно-безнадiйний... руки до його простяга║... Потiм тяганина по полiцiях... i нарештi - ця темниця. До блакитного неба безкрайого, до зеленого поля широкого, до лiсiв холодкуватих, до садкiв квiтучих, запашних вiн iзвик, а тепер тiльки мури, товстi, холоднi, тiльки грати залiзнi, тiльки тяжкий сморiд гнило┐ тюрми!.. А люди... Боже!.. Он той високий, з здоровенними дужими руками, з великою чорною бородою,- вiн же двох людей убив, щоб пограбувати ┐х!.. Цей бiлявий парубок, з маленькими ще вусами, задавив свою дитину вiд дiвчини... Цей он пiдпалив село... Отой дiд старий, п'яним бувши, пробив сво║му сусiдi колякою голову, що той i вмер... Цей знову щось страшне зробив... I так кожен... I вiн, Зiнько, серед ┐х, не винний, а нiхто йому навiть i вiри не йме, що вiн не винен, тiльки смiються з його... I його дожида║ така ж кара, як i ┐х... За що? Де ж та правда, коли можна карати чоловiка за нiщо? Коли однаково терпiтиме i отой чорний, що смiючись розказу║, як вiн сокирою розрубав голову, i вiн, Зiнько, що хотiв тiльки одного: щоб людям було краще, хотiв добра людям!.. Без нiякого доводу його обвинувачено в страшному злочинствi, зганьблено, закинуто в тюрму, судитимуть i каратимуть його!.. Нащо ж тодi весь цей лад на свiтi, весь цей порядок, коли через його можна карати, мордувати невинних? Адже Зiнько зна║, що не з самим ┐м так бувало,- вiн про це i чув, i читав. А коли так, то навiщо людям цi всi суди, цi всi начальники? Чи не краще було б, якби цього нiчого не заводити, якби люди самi собi жили, громадою лад i суд давали? Громадою! А яка ж i громада, як не така не? Чи вона ж його, неповинного, оборонила? Ба нi, хiба ще глибше втоптала в це багно!.. Чи вона по правдi громадським справам лад давала? Ба нi; Дениси, Рябченки, Сучки - от кому серед не┐ вiльно й ласо живеться, а чоловiковi чесному та вбогому - нi!.. Нема й у громади правди! А де ж? Де? Може, не серед людей, може, в бога? Так усi кажуть... Але ж._ бог бачить, як у громадi неправеднi люди, глита┐ панують,- чого ж ┐х не зупинено? Адже Зiнько невинний.чом же цього не виявлено? Чом? I страшнi думки вставали в Зiньковiй головi... Вiн жахався ┐х, вiн прогонив ┐х од себе, а вони обнiмали його все дужче й дужче, а вони пекли його, палили, що аж розум йому туманiв, що аж обморок його брав. Нема правди в свiтi, а коли вона часом де й озветься, то там ┐й рота затуляють, там ┐┐ згнiчують, затоптують, винищують. I н i х т о не зробив так, щоб вона подужала. А тим часом ║ ж така сила, що могла б це вчинити? Чи i в тi║┐ сили правди нема? Чи тi║┐ сили нема? Дак навiщо ж тодi i люди живуть, родяться, смiються й плачуть, борються i вмирають? Навiщо? Вiдповiдi не було, а голова розскакувалась од божевiльних думок. Не знати, що сталось би з ┐м через цi думки, якби ┐х не розбивали на який час отi допити в слiдчого, де вiн повинен був боронитися, та життя з людьми, з якими мусив пробувати в однiй хатi. Найбiльш оцi люди... Вiн спершу й боявся ┐х, i гидував ними. Вони здавалися йому людьми одмiнними вiд його самого, цiлком одмiнними, бо це були злочинцi, лиходi┐. Йому здавалося, що звичайнi люди - то по один бiк, а злочинцi - то по другий; що в звичайних людей усе так, як i треба в людей, а в злочинцiв усе iнакше: i правда в ┐х не така, i хочуть вони не того, що всi люди та й уся в ┐х душа не така, а гiрша - лиха, темна, ворожа. З такими думками прийшов Зiнько до тюрми, а як побачив цi обличчя, позначенi острожною неволею, а часом i грiхом, як уздрiв ту одежу, завсiгди йому страшну, то мов iще виразнiше почув, що цi люди - зовсiм не те, що вiн, i не можуть бути тим. Кров у ┐х на руках, кров i на душi. ┐ були вони йому страшнi. А ще гiршi сталися пiсля однi║┐ подi┐. Ото тiльки вкинуто його в цю пiвтем-ну кам'яну яму, ще не встиг вiн добре й розглянутись, а вже його звiдусiль оточено. Роздивлялися на його зацiкавленi, розпитувалися, як звуть, звiдки, за що потрапив сюди. - За нiщо потрапив,од казав Зiнько.- Хтось убив чоловiка, а мене винного зроблено. - Овва! А ти хiба його не вбивав? - Якби я його вбивав, то не казав би, що не винен! - одмовив палко Зiнько. - Ф'ю-ф'ю! - засвистiв чорний рештант.- Кожен, братику, перед слiдствувателем каже, що вiн не винен, бо нiкому не хочеться на Сибiр мандрувати, а тут iнша рiч. Ми це дiло добре зна║мо - нас не одуриш. - Я й не думаю вас дурити. - От штукар! - сказав той-таки рештант iз великою чорною бородою.- Я аж двом сокирою голови розколов, та й то не ховаюся, а вiн одного придавив, та вже злякався. Ха-ха-ха! Чорний рештант зареготав, за ним iще дехто. Зiнько сидiв то червоний, то бiлий як крейда. Вiн бачив, що'не впевнить цих людей, що даремнi будуть усi його слова: звикши самi брехати й ховатися з сво┐ми ще не викритими злочинствами, вони й iншому не йняли вiри. 0Зiнько замовк, але всi цi люди стали тепер йому Такi огиднi!.. Вiн жив серед ┐х тихо, нi з ким не сварився, та нi з ким i не ладнав. Щоправда, вони його не займали. Вiй з того був радий вельми, сидiв собi в темному куточку та думав сво┐ тяжкi думки... А рештанти жили сво┐м життям: гуляли в карти i часто за ┐х лаялись, а то й бились, оповiдали один одному про сво┐ пригоди, добували десь тютюну i горiлки i часом бували п'янi. Якось трапилося, що один рештант програв другому пiвкварти. Добули ┐┐ й постановили випити гуртом - усiм тим, що гуляли того разу в карти. Серед них був i Онисько - той молоденький бiлявий хлопець з сiрими очима, що задавив дитину. Випивши двi чарки, вiн трохи сп'янiв i сидiв похнюпившись, спустивши вниз руки. - Чого розманiжився? - штовхнув його рештант, що сидiв бiля його.- Ех, ти! Пити не вмi║ш... Уже й п'яний! - Я не п'яний...озвався якимсь плачучим голосом парубок. - Ну, а чого ж ти розквасив губи? - Сумно...вiдказав тим самим голосом napyбoк. - Сумно! Ха-ха-ха! - зареготалися п'янi рештанти.- До мами схотiв? Чу║ш? I вони почали його смикати, штовхати... - Одчепiться!.. Душа моя не терпить... Ой, важко менi!.. Ой, тяжко!.. Вiн обхопив себе руками за голову i хитав нею, приказуючи: - Ой, горечко ж менi!.. Ой, лишенько мо║!.. Ой, що ж менi робити?.. А воно ж озива║ться!.. А воно ж озива║ться!... - Що озива║ться, ти, рюмсало? - Воно... як янголяточко... А я ж його задавив... А я ж... Ой боже!.. - Дак нащо ж ти його давив, слинявий? Коли вже нарядили з дiвкою дитину, дак i нехай буде дитина, а то ще давити! - казав той палiй, що пiдпалив село. - Та хiба ж я хотiв?.. Та я ж i не думав того робити... та я ж...Парубок уже плутав, хлипаючи. - Та чом же ти ┐┐ не взяв? - питав палiй. Парубок ще раз хлипнув, помовчав, а тодi вiдказав: - Я б ┐┐ узяв... Коли ж вона наймичка, та така вбога, що в ┐х не хата, а хлiв... а мiй батько багатир на все село. Каже менi: "I в голову собi того не клади, щоб Химку сватати. Нiколи того не буде!" А мiй батько такий, що як що сказав, то так уже й ║. Я й знав, що батько не дозволить сватати, а все ходив... усе ходив... бо так i порива... Ну, а то раз я на баштанi був... баштан стерiг... Прибiга║ вона до мене: "Ой Ониську, прийшла по мене смерть!" -"Чого ти?" -"Утекла з дому, бо там мене вб'ють, як побачать". А в не┐ батько такий лютий, що як розпалиться, то и чоловiка вб'║, а мачуха ще його й пiддрочу║... Ну, там у куренi й народилася дитинка... Взяла його Химка, положила до себе на колiна, загорнула в попередник. Лежить воно, пхика║, пищить з холоду, а ми над ним плачемо. Зна║мо обо║, що не можна Химцi з ┐м додому прийти. "Я,- каже вона,- пiду в город".-"Як же ти пiдеш туди без пашпорта? Та й хто ж тебе вiзьме з дитиною?" Як почала ж вона тужити, як почала!.. Дак у мене так серце й кра║ться!.. А далi як почала мене клясти!.. I жаль менi ┐┐, i вже чую, що й мене за серце вхопило. "Цить,- кажу,- не клени! Хiба менi самому легко?" А вона: "Та ти ж устав та й пiшов, та взяв собi другу, та й житимеш iз нею вiк свiй у добрi та, в щастi!.. А я ж пiду попiдтинню!.. Та менi ж через його тiльки з мосту та в воду!.. Та бодай би тобi сонце праведне не свiтило, як ти мене занапастив!.. Я тебе просила, я тебе благала, щоб ти пожалiв мене!.. А ти ж не послухав!.. Тепер бери його та роби з ┐м що хочеш!.." Та взяла тую дитинку та й положила менi на колiна, а сама все сво║!.. Ухопило мене за серце, обняло мене огнем,- як ухоплю я ту дитину, як струсону нею: "Через тебе,кажу,- прокляте, все це сталося!" Та й кинув його до не┐ знов... А воно... бiдненьке... i не... писнуло... i притихло... Сидимо, мовчимо вже, а воно лежить... I не ворухнеться... Химка до його: "Ой боже ж! Дитина нежива!.." Та тодi знов у плач!.. Це ж як я його струсонув, то i дух iз його витрусив. Сидимо над ┐м та тужимо. Тужили-тужили - трохи не до свiту... а тодi... закопали його... От так... От i все... -_ Ну, а як же довiдались? - Собаки вигребли та й витягли... Ой боже мiй!.. Боже мiй... оце спати ляжу, а воно мов коло мене тут пищить!.. пищить!.. I парубок iзнову почав хлипати, а його великi сiрi очi зайшлися сльозами. Рештанти всi притихли, не озивалися. Враз чорний гукнув сердито: - Чортбатьказна-що! Слухають того плаксiя!.. "Писцiть! писцiть!.." Плюньте ви на його!.. Допиваймо, що ║! I, покинувши парубка, взялися знову до горiлки. Але з того часу чорний i просвiтку не давав Ониськовi. Тiльки зуздрiв, що той сiв собi в куточок або просто замовк, нiчого не говорить,- зараз починав: - А що? Вже пищить? Га? Пищить? У безщасного вiд того нагадування все обличчя якось бгалося, стискалося в один вираз страшно┐ пекучо┐ муки, сiрi очi туманiли... А чорний, незважаючи на те, знущався: - Придави його дужче, щоб не пищало! Онисько стискав зуби та аж вився з болю. Дехто з рештантiв iнодi казав: - Та ну-бо, годi! Чого ти причепився до його? Здебiльшого ж не зважали на те. Чорного всi боялися. Одного разу, пiд час такого мордування, Зiнько вже не стерпiв бiльше. Вiн пiдiйшов до чорного i промовив тремтячим голосом: - Не кажи йому цього! - А тобi яке дiло? Ти що за пан? - визвiрився той. - Таке менi дiло, що ти його мучиш. От же не муч!.. - Чи ба, який милостивий! - зареготався чорний.- Плювать менi на тебе! Хочу казати й казатиму! - Нi, не