iнцями Ки║вi. Розстрiляний денiкiнською контррозвiдкою. Молоння_ - застарiла слов'янська назва блискавки. Г║кк║ль_ Ернст_ (1834-1919) - нiмецький бiолог-еволюцiонiст, пропагатор теорi┐ Ч. Дарвiна про походження видiв. Намагався створити i обгрунтувати соцiальний дарвiнiзм, а також спiлку науки i релiгi┐. Мах_ Ернст_ (1838-1916) - австрiйський фiзик i фiлософ, мав значний вплив на розвиток емпiрiокритицизму та неопозитивiзму, проти чого гостро виступив В. I: Ленiн у 1909 р. НА ОЗЕРА._ Надруковано цей твiр було вперше у журналi "Всесвiт" (1926.-N 15). Потiм у Творах, т. 1 (1927-й i 1929 рр.) та у т. 1 Вибраних творiв 1932 р. Пода║мо за останнiм виданням, в якому оповiданню передував невеличкий вступ: "До етюда "На озера" я вiдношу й "Мисливськi оповiдання добродiя Степчука". Цi поетичнi екзерцицi┐ (свiдомо беру це не зовсiм благозвучне слово) треба розглядати не як оповiдання пролетарського мисливця, а як записки переляканого дрiбного буржуа. Хiба ж пролетарiат "тiка║ вiд людей"? Хiба вiн ширя║ над "мертвими краями старосвiтських помiщикiв", "шукаючи нових iлюзiй до нових невiдомих берегiв"? Отже, нiчого нема дивного в тому, що модернiзований Тартарен бо┐ться мертво┐ качки, дiтей i, нарештi, опудала в останньому оповiданнi того ж таки добродiя Степчука". Написано 1927 року. Тартарен_ - герой трилогi┐ "Незвичайнi пригоди Тартарена iз Тараскона" (1872- 1890) французького письменника Альфонса Доде (1840-1897), в якiй у гумористичнiй формi зображений тип дрiбного буржуа - задаваки, заядлого мисливця. Cela_ va_ sans_ dire_ (фр.) -_ само собою зрозумiло. Дон_ Квiзадо_ - одне з прiзвищ Дон-Кiхота. БАРАКИ, ЩО ЗА МIСТОМ._ Вперше оповiдання було надруковане у "Синiх етюдах", у 1926 р. вийшло у ДВУ окремою книжечкою. Востанн║ публiкувалось у т. 1 тритомника, за другим виданням якого i пода║мо у цiй книжцi. СВИНЯ._ Вийшла першодруком у "Синiх етюдах", потiм у т. 1 Творiв, за другим виданням якого ми й передрукову║мо. Sus_ domesticus_ (лат.) -_ свиня домашня, i далi перераховуються найпоширенiшi домашнi породи; sus_ scrofa_ (лат.) -_ дика свиня. Совнаркомка_ - розмовне: спец┐дальня i спецрозподiльник для вiдповiдальних працiвникiв Раднаркому. КIМНАТА ч. 2._ Надруковане вперше оповiдання було у журналi "Шляхи мистецтва" (1922.-N 1),_ згодом у збiрцi "Синi етюди" i т. 1 Творiв. Пода║мо за другим виданням т. 1 Творiв 1929 р. ЛЕГЕНДА._ Надруковано це оповiдання вперше у "Синiх етюдах", потiм у збiрцi М. Хвильового "Злочин" (X.: ДВУ, 1926). Ввiйшло також у т. 1 тритомника i Вибраних творiв 1932 р., за яким пода║мо у це видання. Заувага М. Хвильового до оповiдання: Див. вступне слово до "Кота в чоботях". Написано 1921 року. Приймак _Примаков В. М. (1897-1937), радянський вiйськовий дiяч, органiзатор i керiвник Червоного козацтва Укра┐ни, бойовий побратим Ю. М. Коцюбинського. ЗАУЛОК._ Це оповiдання вийшло вперше окремим виданням у масовiй серi┐ бiблiотеки "Гарт" 1923 р., потiм входило до збiрки оповiдань "Осiнь" (1924) та до т. 1 Творiв. Пода║мо за виданням 1929 р. Раковський_ Християн_ Георгiйович_ (1873-1941) - голова Раднаркому Укра┐ни з 1919-го по 1924 рiк, згодом, внаслiдок незгоди з нацiональною полiтикою Сталiна та участi у внутрiпартiйнiй боротьбi на боцi "лiво┐" опозицi┐, впав у немилiсть,- спочатку призначений повноважним представником СРСР у Францi┐ та Англi┐, потiм по справi "правотроцькiстського блоку" засуджений у березнi 1938 р. Во║нною колегi║ю Верховного Суду СРСР на двадцять рокiв ув'язнення, проте розстрiляний 11 вересня 1941 р. в орловськiй в'язницi. Реабiлiтовано X. Г. Раковського у 1988 р. (див. листи В. Короленка А. Луначарському // Нов. мир.-1988.-N 10.-С. 218). ЕЛЕГIЯ._ Надруковане оповiдання вперше у харкiвському альманасi "Квартали" (1924.-N 1), незабаром у збiрцi "Осiнь" та в т. 1 тритомникiв. Пода║мо за останнiм виданням 1929 р. ДОРОГА Й ЛАСТIВКА._ Друкувалося спочатку в збiрцi "Синi етюди", потiм у т. 1 тритомникiв. Пода║мо за другим виданням. АРАБЕСКИ._ Оповiдання друкувалось тiльки у т. 1 Творiв М. Хвильового. Пода║мо за виданням 1929 р. Сi║рра_ Мартiнес_ (1881-1947) -iспанський поет, драматург, режисер модернiстського театру. Зажив широко┐ популярностi у багатьох кра┐нах постановкою п'║си "Пiсня про колиску" (1911). Карейл_ (вiрнiше: Карлейль) Томас (1795-1881) - англiйський iсторик, публiцист i фiлософ, апологет "культу геро┐в", особливо у головнiй сво┐й працi "Геро┐, шанування геро┐в i геро┐чне в iсторi┐" (1841), яких уважав рушiями iсторi┐. Кводлiбет_ (quod_ libert_ - лат.) -_ чого хочете. Мандрагора_ - пасльонова багаторiчна рослина, застосову║ться для тамування болю. Коренi ┐┐ нагадують iнодi людину, тому в давнину мандрагорi приписували магiчну силу. Кайора_ - невеликий плоскодонний човен. Чайма_ (застарiле) - вiтрило. Квакери_ (англ._ quakers - тремтячi, самоназва "Товариство друзiв") - члени християнсько┐ протестантсько┐ секти, засновано┐ у серединi XVII ст. в Англi┐ пiд час революцi┐. Заперечують зовнiшнi форми релiгiйностi, сповiдують пацифiзм. Нинi органiзацi┐ квакерiв iснують у США, Англi┐, Схiднiй Африцi. У 1937 р. створена мiжнародна органiзацiя квакерiв. Liberum_ arbitrium_ (лат.) -_ вiльний вибiр. Капабланка_ Х_.Р_. (1888-1942), Ретi_ Р_. (1889-1929) - видатнi шахiсти. ПУДЕЛЬ._ Надруковане оповiдання вперше у журналi "Червоний шлях" (1923.- N 2), згодом у збiрцi "Осiнь" та окремо з оповiданням "Лiлюлi" (1926). Потiм у т. 1 тритомника i Вибраних творiв. Пода║мо за виданням 1932 р., де М. Хвильовий вмiстив передмову: "Сiль оповiдання "Пудель" в розмовi Сайгора з Тетяною. Ще точнiше: в "фiлософствуваннi" Тетяни про людину. Це - вiдбиток чеховських настро┐в дрiбнобуржуазно┐ iнтелiгенцi┐ вiдбудовчого перiоду (оповiдання написано 1923 року). Мораль: романтично намовленим "матерiалiстам" Сайгорам не рекоменду║ться вести iнтимнi розмови з Тетянами". Лассаль_ Ф_. (1825-1864) - дiяч нiмецького робiтничого руху, фiлософ, публiцист, засновник опортунiстично┐ течi┐ однi║┐ з форм дрiбнобуржуазного соцiалiзму, органiзатор i президент першо┐ робiтничо┐ партi┐ Нiмеччини (1863-1875). Убитий на дуелi. Рiжа_ - див. примiтку до оповiдання "Солонський Яр". "ЛIЛЮЛI"._ Надруковане вперше у журналi "Червоний шлях" (1923.-NN 6-7), потiм у збiрцi оповiдань М. Хвильового "Осiнь", виходило також окремо з оповiданням "Пудель" 1926 р. Пода║мо за т. 1 Творiв (1929). "ЛIЛЮЛI"_ - драматична сатира Р. Роллана гостроантиво║нного спрямування, написана 1919 р. у стилi народного лубка, у першi пореволюцiйнi роки набула значного поширення у нашiй кра┐нi. Численнi переробки на "новий лад", а то й вiдвертi пародi┐ у дусi пролеткультiвських iнтерпретацiй, надихнули М. Хвильового на саркастичну реакцiю щодо цих вульгаризацiй в оповiданнi "Лiлюлi". Вiдповiдно i поетика твору насичена ремiнiсценцiями та алюзiями з рiзних творiв, персонажiв, епох, стилiв для створення вiдповiдного грайливо-саркастичного тла розповiдi. За браком мiсця намагатимемось пояснити головнiше, враховуючи, що у грi М. Хвильового важливе не номiнативне значення в планi ерудицi┐, а жонглювання смислами слiв задля естетично┐ розкутостi та творчо┐ щедроти. Визна║мо, що цей твiр М. Хвильового найскладнiший для пояснення, докладне його коментування потребувало б значно бiльше мiсця, нiж сам твiр. Це оповiдання можна вважати гiдним традицi┐ комiчно┐ лiтератури (Рабле, Стерн, Гоголь) i так звано┐ iнтелектуально┐ прози (Джойс, Бор-хес, Еко). Хеопс-Хуфу_ - iронiчна гра слiв. Савойя_ - iсторична область у французьких Альпах, савойяри_ - ┐┐ жителi. Сiденхем Томас _(1624-1689) - англiйський лiкар, один з фундаторiв клiнiчно┐ медицини, активно впроваджував i вдосконалював систему практично┐ медицини. Гаронна_ - рiка у Францi┐ та Iспанi┐. О_rdre de bataille_ (фр.) -_ план битви. Артемiвцi_ -студенти Комунiстичного унiверситету iм. Артема, який iснував у Харковi в першiй половинi 20-х рокiв для пiдвищення загальноосвiтнiх i полiтичних знань комсомольського та партiйного активу. Сведенборг Емануель_ (1688-1772) -шведський фiлософ-iдеалiст, письменник, теософ-мiстик. Створив широковiдому теософську систему про "потойбiчне життя" i поведiнку духiв. Мав значний вплив на теорi┐ романтикiв, зокрема, його iде┐ позначились на творчостi Блейка, Кольрiджа, Емерсона, Бальзака, Стрiндберга. Вчення Е. Сведенборга викликало значну зацiкавленiсть росiйських релiгiйних фiлософiв XIX - поч. XX ст. Сабурова Дача_ (ще Сабурка) - тогочаснi побутовi назви лiкарнi для психiчно-хворих у Харковi. Я(РОМАНТИКА)_. Вперше видрукувана в альманасi "Гарт" (X., 1924), невдовзi у збiрцi оповiдань М. Хвильового "Осiнь" (1924), згодом у двох виданнях т. 2 тритомника 1928-го i 1929 рокiв. Востанн║ цей твiр друкувався у т. 1 Вибраних творiв, до якого письменник написав таку загальну передмову. (З огляду на те, що ця "Передмова", по сутi, останн║ звернення М. Хвильового до читача i нiби сво║рiдний заповiт нащадкам, вона становить також неабиякий iсторико-лiтературний iнтерес, тому й наводимо ┐┐ повнiстю). Передмова На протязi кiлькох останнiх рокiв дехто iз наших не в мiру дбайливих критикiв рiшуче й безапеляцiйно закреслю║ весь мiй попереднiй, мало не чотирнадцятилiтнiй творчий шлях пролетарського письменника. Робиться це дуже просто. Зна║те, хто такий Хвильовий? Та це той, що з "Ваплiте", основоположник хвильовизму й автор "Вальдшнепiв". Про iншi мо┐ твори анi слова! Не iсну║ нi мо┐х кiлькох томiв (┐х, до речi, по книгарнях давно вже нема), не iсну║ й висловлювань вiдповiдальних партiйцiв про мою творчiсть як про творчiсть, в якiй чимало ║ корисного для радянського читача. Згаду║ться лише колишня "гостра цiкавiсть" до мо║┐ особи. На "гостру цiкавiсть" я не претендую. Не претендую тому, що вона мене нiколи не приваблювала, не претендую й тому, що не належу до тi║┐ категорi┐ письменникiв, якi вмiють швидко й легко писати; а з великими труднощами переборюю т. з. "опiр матерiалу". Але нiяк я не можу не вимагати вiд наших не в мiру дбайливих критикiв, щоб вони, сiдаючи писати статтi про мою перебудову, спершу брали на себе труд хоч як-небудь зазирнути в мо┐ книжки. Не можна ж, шановне товариство, робити з людини, що на протязi багатьох рокiв у силу свого розумiння i здатностей боролася за пролетарське мистецтво,- не можна робити з цi║┐ людини пролетарського початкiвця, який допiру повернувся з ваплiтiвсько┐ емiграцi┐ й який, крiм "Вальдшнепiв" та хвильовизму, нiчого не ма║ за душею. Ви кажете, що я колись був "рупором укра┐нського фашизму"? Не заперечую! Ви запевня║те, що я поки що перебуваю в станi "ще недостатньо┐ перебудови"? Теж вiрю, бо в такому ж приблизно станi чимало сучасних пролетарських письменникiв. Але хiба тiльки це й можна сказати про мою лiтературну роботу? Проте коли для вас у нашiй радянськiй лiтературi не iсну║ авторитетiв, то давайте звернiмось ще до буржуазно┐ критики. Беру один iз кiлькох прикладiв. В 1931 роцi вийшла нiмецькою мовою збiрка мо┐х "Вибраних оповiдань". Як же вiдгукнулася буржуазна преса на цю мою збiрку? Рекомендую N 4 за 1932 рiк "Бюлетеню експресних iнформацiй для книгарiв, .бiблiотек i друзiв книги" (бюлетень напрямку католицьких партiй, видавець д-р Шлiсман, Iнсбрук). В цьому бюлетенi (даю переклад з нiмецько┐ мови) буржуазна преса вiдгуку║ться так: "Десять оповiдань, з яких нi одне не схоже на друге. У вступному оповiданнi "Мати" змальову║ться жахлива доля русько┐ матерi, що жертву║ собою заради старшого сина. Молодший син ┐┐ хоче вбити свого старшого брата, i вона прийма║ смертельний удар вiд цього молодшого сина, рятуючи свого випещеного улюбленця. Пiсля фривольно┐ "Варино┐ бiографi┐" iде розкiшна сатира "Iван Iванович", на якiй сильно помiтний вплив великих гумористiв Англi┐. Iван Iванович - партiйний урядовець першо┐ комунiстично┐ епохи, що з сво║ю жiнкою й двома дiтьми користу║ться з усiх переваг комунiзму, але сам ще ║ цiлком буржуа, втрача║ всяку рiвновагу, коли вiн раптом чу║ про майбутню чистку партiйного осередку, отже, й мiсця сво║┐ служби. Далi нанизуються iншi картини комунiстичного життя - серйознi, фривольнi, страшнi, жахливi подi┐ часiв революцi┐ й божевiльно┐ громадянсько┐ вiйни, що вимагали незчисленних людських жертв. Навiть у перекладi, який, коли судити з передмови, значно послаблю║ досто┐нство укра┐нського автора, кожне поодиноке оповiдання становить маленький шедевр (Меisterwerk), якому з письменницького боку мало чого можна закинути. Але тим бiльше треба дорiкати .друкарському укладачевi. Для дозрiлих читачiв, для молодi й народнiх бiблiотек непридатна, комунiстична! (пiдкреслення мо║.- М. X.). Як бачите, мо┐ оповiдання не тому непридатнi для закордонно┐ молодi й закордонних народнiх бiблiотек, що вони недосконалi ("кожне поодиноке оповiдання становить маленький шедевр - "Меisterwerk"), а саме тому, що вони комунiстичнi! Так дума║ буржуазний рецензент, i так зовсiм не дума║ дехто iз наших радянських критикiв. Хто ж iз них помиля║ться? Не будемо гадати. Подаю на суд читачiв збiрку вибраних сво┐х творiв у двох томах. Перший том iде пiд назвою - "Лiричнi етюди", другий пiд назвою - "Сатиричнi етюди". Проте, без сатири в першому томi, як i без лiрики в другому, звичайно, не обiйшлося. Лiричнi етюди пiдiбранi в такий порядок: оповiдання про громадянську вiйну, далi - роки вiдбудовчого перiоду. Мотиви мисливських новел продовжують другий вiддiл. Кiнча║ться книга циклом шахтарських оповiдань. Сатири другого тому, на мiй погляд, не вимагають класифiкацi┐, i тому кожна iз них посiла випадкове мiсце. Маючи на увазi, що мо┐ книжки можуть попасти в руки малодосвiдчених читачiв, я до кожного твору написав невеличке вступне слово. Микола Хвильовий "Сатиричнi етюди"._ Як уже наголошувалось, цей том Вибраних творiв (до речi, ледь чи не ║диний у спадщинi М. Хвильового iлюстрований i сво║рiдно оформлений Анатолем Петрицьким) був першим i останнiм iз прижитт║вих видань письменника. Нi "Сатиричним етюдам" (т. 2 Вибраних .творiв), нi будь-якiй iншiй книжцi творiв М. Хвильового аж дотепер вийти у нашiй кра┐нi не судилося. У само┐ новели "Я (Романтика)" у цьому виданнi був такий вступ: "Герой новели "Я" - не революцiонер. Це,- так би мовити, "революцiонiзований" iндивiдуалiст, себто один iз тих дрiбнобуржуазних iнтелiгентiв, що не позбулися психологiчного вантажу "молодо┐ людини XIX сторiччя",- людини, про яку зараз, з легко┐ руки М. Горького, багато пишуть у нашiй пресi й яка, на жаль (та й на радiсть), i досi живе серед нас: жалкувати треба, що живе, радiти - що вже в невеликiй кiлькостi. Новелою "Я" автор рiшуче повста║ проти iндивiдуалiзму. Дегенерата введено не випадково! Навiть кращий iз тих, що в них "розколю║ться "я", навiть вiн iде в супроводi "низенького лоба, розкуйовдженого волосся i приплюснутого носа". Подвiйнiсть натури послiдовно веде до виродження, до дегенерацi┐. Мiг такий iндивiдуалiст активiзуватися за часiв громадянсько┐ вiйни? Принаймнi в уявi - безперечно┐ В 20-х роках XX сторiччя на землi вже не iснувало тихих закуткiв шатобрiанiвських Рене. Невже i герой новели був колись, як вiн говорить, "главковерхом чорного трибуналу комуни"? Нiчого подiбного! Це просто марення зарозумiлого плутаника. В кращому разi вiн мiг хiба що вiдступати з бiльшовиками! I то не командиром якогось червоного загону, а одним iз пасажирiв тих ешелонiв, що в них евакуювались нашi родини. Яку роль зiграла новела свого часу? Автор певний, що вона зiграла роль революцiйну. Таких, як "я", сьогоднi ми майже не бачимо на нашiй радянськiй землi, на початку ж непу серед Дрiбнобуржуазно┐ iнтелiгенцi┐ ┐х було чимало. Поставивши "я" в "красиву", романтичну обстановку й у той же час показавши його нiкчемнiсть ("дрiбненькi сльози", iстеричнiсть, вiдсутнiсть справжньо┐ стiйкостi i т. д.), автор тим самим, очевидно, сприяв перевихованню вищезгадано┐ iнтелiгенцi┐ в дусi комунiстичного свiтогляду. Чи ║ сенс друкувати цю новелу зараз? Мабуть, ║! Хiба б ми в противному разi випускали житт║писи "молодо┐ людини XIX сторiччя"? Останньою заявою автор, до речi, не збира║ться порiвнювати себе з великими творцями "зайвих людей". Новелу "Я" написано на початку 1923 року. Синедрiон_ (грец.) -_ збори, рада старiйшин у давнiй Iуде┐. У християнськi часи частiше вжива║ться iронiчно як зборище, неправедний суд (напр., над Iсусом). Жирандоля _(фр.) -_ багато оздоблений висячий свiчник, по-сучасному - люстра. Штаб Духонiна_ - начальника штабу i головнокомандуючого росiйсько┐ армi┐, який не визнав Жовтнево┐ революцi┐, на початку грудня 1917 р. за наказом М. Криленка було розстрiляно у м. Могилевi. Звiдси й походження евфемiзму - "вiдправити у штаб Духонiна", тобто розстрiляти. Errare humanum est_ (лат.) -_ людинi властиво помилятись. СЕНТИМЕНТАЛЬНА IСТОРIЯ_. Друкувалось це оповiдання тiльки у т. 2 Творiв 1928-го i 1929 рр. Пода║мо за останнiм виданням. Кочубей Марiя_ - дочка полтавського полковника Василя Кочубея, в яку ще юну був закоханий старiючий гетьман Iван Мазепа, згодом одружена з сином нiжинського полковника Степана Забiли. Хоч якою романтичною була ця любов, однак i вона певним чином сприяла появi доносу Кочубея та Iскри про зрадливi замiри гетьмана Мазепи Петровi I. "Пiсня про Нiбелунгiв"_ - найдавнiший нiмецький геро┐чний епос (дату║ться приблизно 1200 р.), в якому використанi iсторичнi перекази про знищення гуннами держави бургундiв (нiбелунгiв), подвиги i смерть лицаря Зiгфрiда та криваву помсту за вбивство Зiгфрiда дружини Кримхiльди. Б'║ргалка _розмовна назва пивнички, походить вiд нiм. Вiег або ж вiд фр. biеге, де можна було дешево випити i попо┐сти. Делеклюз Шарль_ (1809-1871) -активний учасник революцi┐ 1848 р. у Францi┐, член Паризько┐ комуни 1871 р., загинув на барикадах. Бульйонський Лiс_ (точнiше - Булонський) - знаменитий лiсопарк на околицi Парижа. Узамiтна Нiцца_ - омрiяна (в темрявi) французька столиця курортiв на березi Середземного моря._ Атрамент _чорнило. Мо_rituri te salutant_ (лат.) -_ приреченi на смерть вiтають вас. Моветон_ (з франц.) -_ невихованiсть, розбещенiсть Епiкурейцi _послiдовники вчення давньогрецького фiлософа Епiкура (341-270 р. до н. е.), за яким жити треба самiтником з метою уникнути страждань, щоб досягти тiлесного здоров'я i стану повно┐ безтурботностi духу (атараксi┐); пiзнання за Епiкуром природних законiв звiльня║ вiд страху смертi, забобонностi та й релiгiйних марновiрств у цiлому. НАРЕЧЕНИЙ._ Надруковане це оповiдання вперше у журналi "Всесвiт" (1927.-N 35). Згодом у т. З Творiв i т. 1 Вибраних творiв (звiдки й пода║мо) з такою передмовою: "Для контрреволюцi┐ нiчого нема "святого". Вона не милу║ навiть маленьку людину з глухо┐ провiнцi┐ - людину, що, мабуть, нiкому, нiколи й нiчого поганого не зробила. Як же iнакше розумiти це оповiдання?" Написано 1927 року. БАНДИТИ._ Видане ║диний раз у т. З Творiв 1930 р., звiдки й передрукову║мо. ЗАВ'ЯЗКА_ (Етюд). Iсторiя цього твору досить складна; спочатку вiн друкувався у журналi "Життя i революцiя" (1925.-N 11) як початок роману "Iра┐да" пiд такою ж назвою. Однак подальша доля цього роману невiдома. Як самостiйний твiр пiд новим заголовком "Зав'язка" видрукуваний у т. З Творiв (1930), де майже цiлком переiнакшенi прiзвища геро┐в (напр., дипломат Баторiй змiнено на Криленка, iнженер Ламене став Сердюком, журналiст Пастелян - Шарком, а професора Поло названо Полозом) та з кiлькома незначними стилiстичними виправленнями. Отож етюд, який пода║мо за т. З Творiв, цiкавий насамперед як зав'язка цiкаво┐ i навiть iнтригуючо┐ епiчно┐ форми, вiдмiнно┐ вiд досить статично┐ i локально┐ недi║востi "Вальдшнепiв". Шкода, що не можна порiвняти ┐х уповнi. Певним чином наближа║ться до цих творiв i "З лабораторi┐" за цiлком вiдчутним епiчним розмахом i смiливим експериментом з формою?.. як, ,на жаль, i цiлком вiдчутною незавершенiстю. Д'Анунцiо Габрiеле_ (1863-1938) - iталiйський письменник i полiтичний дiяч, iдеолог iталiйського iмперiалiзму. Перейнятий декадентськими i нiцшеанськими iдеями. Г. Д'Анунцiо пiсля першо┐ свiтово┐ вiйни посилено пропагував фашизм. Свого часу його рiзко критикувала Леся Укра┐нка. МАТИ._ Надруковане вперше у т. З Творiв, потiм у т. 1 Вибраних творiв, за яким пода║мо у це видання, з такою передмовою: "Це оповiдання дехто плута║ з новелою "Я". Мiж ними нiчого спiльного нема. Основна мисль оповiдання "Мати" така: подiлення людей капiталiстичного суспiльства на класовi табори ║ така ж неминучiсть, як неминуча загибiль свiтогляду "старосвiтських" людей. Проте думку авторову почасти видно й з епiграфа". Написано 1927 року. IЗ ВАРИНОп БIОГРАФIп_. Вперше з'явилось у журналi "Лiтературний ярмарок" (1928.- N 1). Згодом у т. З Творiв та Вибраних творах, звiдки ми передрукову║мо. У цiй книжцi М. Хвильовий додав до твору розлогiшу передмову: "В перший раз оповiдання "Iз Варино┐ бiографi┐" надруковано 1928 року в книзi першiй альманаху "Лiтературний Ярмарок". Прочитавши це оповiдання, критики заметушилися: один iз авторитетних на той час демостенiв дуже жалкував, що автор зробив з геро┐нi "робiтничо-селянську богородицю", другий скаржився, що автор зацiкавився такою собi зовсiм непотрiбною Варею. Третiй навiть обвинувачував мене у великiй прихильностi до грубого натуралiзму. Подивiмось, чи мали вони рацiю. Коротко. В образi Варi, як це видно й без окулярiв, автор пода║ читачевi збiрний тип масовика дрiбно┐ буржуазi┐. Словом, щодо натуралiзму, то це оповiдання ║ типовий романтичний етюд ("щодо вина, то вiн пив воду", як говорив колись, зда║ться, Вiктор Гюго). Гiперболи, узагальнення - це попутники романтичного письма, а саме ними й просякнуто мо║ оповiдання. Чи, може, без окулярiв не видно, що Богодухiвська Варя не одна Варя,- що це тисячi Вар, i не лише богодухiвських? Другому критиковi вiдповiдь коротенька. Вiрно: вульгаризатори пролетарсько┐ лiтератури нiколи не цiкавились перевихованням дрiбнобуржуазних мас. Я цим питанням завжди цiкавився, саме тому я й звернув увагу на таку собi нiкому не потрiбну Варю. Але перед третiм демостеном я схиляю сво║ непокiрне чоло й роблю йому елегантний кнiксен. Вiн мав рацiю жалкувати, що я зробив з геро┐нi "робiтничо-селянську богородицю", бо... з не┐ я справдi нiчого iншого й не мiг зробити. Яка основна iдея твору? Життя дрiбно┐ буржуазi┐ завжди йде пiд контролем "чужо┐ волi", себто пiд контролем волi якогось класу - чи то буржуазi┐, чи то пролетарiату - в залежностi вiд обставин. За часiв велико┐ громадянсько┐ вiйни пролетарiат, тягнучи за собою вищезгаданий соцiальний прошарок, не мiг не заплiднити його сво┐ми iдеями, i вiн його, як вiдомо, заплiднив. Великi маси дрiбно┐ буржуазi┐ побiгли туди, куди з боями "пiдступили загони червоних полкiв", бо заплiднена iдеями революцiйного класу дрiбна буржуазiя вiдчула "щось таке, що з його властi ┐й уже нiколи не вирватись". I коли дрiбнобуржуазна Варя з Монастирсько┐, народивши сина, не найшла свiтлiших порiвнянь, як порiвняти себе з богородицею, то чому автор мусить робити з не┐ щось iнше?" Аттiла_ (приблизно 406-453) - вождь гуннiв з 434 р. Очолив спустошливi походи на Схiдну Римську iмперiю, Галлiю, Пiвнiчну Iталiю, створив велетенську державу гуннiв од Волги до Рейну, яка iснувала тiльки впродовж його життя. IВАН IВАНОВИЧ_. Надруковано перший раз у журналi "Лiтературний ярмарок" (1929.- N 7), згодом у томi 3 Творiв (1930), за яким i пода║ться у цьому виданнi. "Хулiо Хуренiто"_ i "Любов Жанни Ней"_ - романи Iллi Еренбурга, який на той час перебував у емiграцi┐. Перший iз названих творiв (повна його назва "Надзвичайнi пригоди Хулiо Хуренiто та його учнiв") набув неабияко┐ популярностi у першi пореволюцiйнi роки завдяки позитивному до нього ставленню i схвальнiй рецензi┐ М. Бухарiна. РСI _робiтиичо-селянська iнспекцiя, родоначальник нинiшнього народного контролю. Кака _Контрольна комiсiя ВКП (б), прообраз теперiшньо┐ партiйно-ревiзiйно┐ комiсi┐ у структурi КПРС. "Друг дiтей_", "Повiтрофлот", "Доброхiм"_ - добровiльнi громадськi органiзацi┐, в якi входили радянськi службовцi, що об'║днувались для опiки над безпритульними дiтьми, сприяли розвитковi авiацi┐ та добривно-хiмiчно┐ промисловостi. Vouz aimez les fleur_ (фр.) -_ ви любите квiти. Со_mment donc, madame_ (фр.) -_ як це так, панi. А lа _bonne heure, madame_ (фр.) -_ на все добре вам, панi. Oui, oui, madame_ (фр.) -_ так, так, мамо. Avec plaisir, madame_ (фр.) -_ дуже при║мно, панi. Iона Вочревiсущий_ - псевдонiм широковiдомого для тих часiв одiозного публiциста i фейлетонiста газети ВУЦВК "Вiстi" Миколи Новицького. РЕВIЗОР._ Надруковано вперше у журналi "Лiтературний ярмарок" (1929.-N 9), згодом у т. З Творiв та т. 1 Вибраних творiв з такою передмовою: "Оповiдання "Ревiзор" належить до серi┐ тих же етюдiв, що й "Пудель". "Всi ми виросли iз гоголiвсько┐ шинелi",- сказав колись Досто║вський. Леся теж ма║ багато спiльного i з Акакi║м Акакi║вичем, i з "Бедннми людьми", i з багатьма чеховськими героями. Але вона, безперечно, нiчого не ма║ спiльного зi збiрним типом сучасно┐ радянсько┐ жiнки: Що й говорити, по глухих закутках такi люди, як ┐┐ чоловiк Бродський, ще iснують, iснують i такi, як Топченко (в противному разi Контрольнiй Комiсi┐ не прихопилось би працювати над перевихованням "партiйцiв"), звичайно, Леся ма║ рацiю рватися вiд пелюшок, вiд "добровiльного рабства", i з цього боку вона - позитивний тип, але бачити, що "люди цього життя всюди, завжди й до смiшного однаковi" - так бачити могла все-таки лише мiщанка. Оповiдання написано 1928 року. Оцiнювати його треба як вiдбиток побуту й настро┐в тогочасного "партiйного" мiщанства". Передрукову║мо за цим виданням. Акерман _до 1944 року так називалось м. Бiлгород-Днiстровський. З ЛАБОРАТОРIп_. Друкувався цей твiр вперше у журналi "Червоний шлях" (1931.- NN 7-8.-С. 5-18), наступного року з'явився окремою книжечкою у харкiвському видавництвi "Лiтература i мистецтво". Пода║мо за першодруком. Холодна Гора_ - район Харкова зi знаменитою в'язницею. П.МАЙДАЧЕНКО ЗМIСТ Вступна новела Життя Колонi┐, вiлли... Редактор Карк Кiт у чоботях Юрко На глухiм шляху Солонський Яр Силуети Шляхетне гнiздо Синiй листопад Чумакiвська комуна На озера Бараки, що за мiстом Свиня Кiмната N 2 Легенда Заулок Елегiя Дорога й ластiвка Пудель "Лiлюлi" Арабески Я (Романтика) Сентиментальна iсторiя Наречений Бандити Зав'язка Мати Iз Варино┐ бiографi┐ Iван Iванович Ревiзор З лабораторi┐ Примiтки та коментарi