Iван Карпенко-Карий. Хазя┐н ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: к, ║ - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) п, ┐ - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ Комедiя в 4 дiях ДIкВI ЛЮДЕ Терентiй Гаврилович Пузир_ - хазя┐н, мiльйонер. Марiя Iвановна_- ного жiнка. Соня_ - ┐х дочка. Феноген_права рука хазя┐на. Маюфес_ - фактор. Павлина_кравчиха з города. Зеленський, Лiхтаренко _- економи Куртц_ - шахмейстер. Петро Петрович Золотницький_ - родовитий багатий пан. Калинович _- учитель гiмназi┐. Зозуля_ - помiчник Лiхтаренкiв. Лiкар._ Харитон_розсильний. Петро._ Дем'ян._ Дiвчина._ Юрба робiтникiв_. ДIЯ ПЕРША Кабiнет. ЯВА 1 Феноген_ (входить_ з бокових дверей з халатом в руках. Говоре в другi дверi)._ Петруша! Скажи хазяйцi, що халат у мене... З середнiх дверей виходе Маюфес._ А, це ви, Григорiй Моисеевич? Заходьте! ЯВА II Феноген _i Маюфес._ Маюфес._ Доброго здоров'я, Феноген Петрович! Феноген._ Здоровенькi були. Що це ви нас вiдцурались? Давненько я вас не бачив. Маюфес._ Дiла, дiла, дiла! Феноген._ Загрiба║те грошики! Маюфес._ Ет, поки заробиш грош, пiдошви побйош! Феноген._ Ну, не гнiвiть бога! Домик чудовий купили! Маюфес._ За стiлько лiт - другi┐ купили не домики, а палати! Феноген._ Мало чого... Е-хе-хе!.. От гляньте! Маюфес._ Халат, ну? Феноген._ Халат мiлiонера! Бачите, як багатiють. Ще отакий ║ кожух, аж торохтить! Нового купувать не хоче, а вiд цього халата i вiд кожуха, повiрите, смердить! .Он як люде багатiють: учiться! Маюфес._ Ето што-нiбудь особенного!.. Феноген._ Ну й оказiя ж нам була через цей кожух. Подумайте: швейцар не пускав Терентiя Гавриловича у земський банк! Маюфес._ Ну, не пускав, а як пiзнав, зараз пустив... Терентiя Гавриловича i в рогожi пiзнають! Феноген._ А так... Слухайте, Григорiй Моисеевич, чи нема у вас на прикметi земельки? Маюфес._ Для вас? Феноген._ Еге. Постарiв, треба на свiй хлiб. Маюфес._ Пора, пора самому хазя┐ном буть, хоч вам i тут добре. Феноген._ Грiх скаржитись! Та тiльки то моя бiда, що перше я купував, продавав i мав добрi куртажi, варт було побиватись; а тепер держить при собi. Коли-не-коли перепаде свiжа копiйка! Так пошукайте для мене десятин п'ятсот. Маюфес._ Кругленький шматочок! Постараюсь. А тепер проведiть мене до Терентiя Гавриловича. Феноген._ Ходiм! Тiлько шукайте землю поближче до вокзала... Маюфес._ Што-нiбудь особенного... Зеленський (з дверей)._ Феноген Петрович, можна? Феноген._ Заходьте, я зараз! (Вийшов з Маюф║сом.)_ ЯВА III Зеленський, а потiм Феноген._ Зеленський._ От i шапкуй перед хлопом! Не можна iнакше: силу ма║, а може, сам i нацькову║, аби зiрвать, - треба загодить! Входе Феноген._ Феноген._ А що скажете? Кажiть скорiще, бо незабаром сюди хазяйка вийдуть. Зеленський._ Терентiй Гаврилович гнiв на мене ма║, i я боюсь, щоб мене не перевели в Чагарник на мiсто Лiхтаренка; а там менше жалування, у мене сiм'я... замовте словечко... (Вийма║ громi.)_ Феноген._ Та що ж я можу... Зна║те, який наш хазя┐н, часом щоб не подумав, що ви мене пiдкупили, у нього честь - перше всього! Зеленський._ Дурно нiхто нiчого не робе: ви для мене, я для вас. (Да║ грошi.)_ Замовте добре словечко, ви найближчий до хазя┐на чоловiк. Феноген._ Та я попробую... Тiлько хто його зна║, як... (Бере грошi.)_ Це ви менi позича║те... А якщо нiчого корисного не вийде - я вiддам. Зеленський._ Ваше слово все переборе. Нехай i в Чагарник переводять, та хоч би жалування не поменшили... Я крадькома сюди, а тепер в контору. (Вийшов.)_ ЯВА IV Феноген (сам, лiчить грошi)._ Двадцять п'ять! Якби не давали, то я б i не брав. А коли дають - бери! I сам хазя┐н наш всiх науча║: з усього, каже, треба користь витягать, хоч би й зубами прийшлося тягнуть - тягни! Так вiн робив i так робить вiд юних лiт, а тепер ма║ мiлiони! Чом же менi не тягнуть, щоб i самому стать хазя┐ном. Та я й не тягну-дають. Тут i грiха нема║!.. Голос Пузиря: _"Феноген, давай халат". (У дверi.)_ Ще не зашили, зараз принесу. ЯВА V Феноген, Марiя Iвановна. Соня i Кравчиха._ Феноген._ Нате, та скорiще латайте, бо вже кричали, щоб подавать халат; а я пiду до них, скажу, що ви взяли позашивать дiрки. (Вийшов.)_ Марiя Iвановна._ Ну лиш, приймаймось разом. Ось дiрка. Ти, Соню, тут латочку наклади; а ось порвалось - тут я зашию; ви ж здiймайте тим часом мiрку. Всi принялись за роботу. Хоч ти що хоч говори - не хоче купить нового, так оце я грошей крадькома наскладала, i ми йому такий халат справимо, що вiн i сам ним любоватиметься! Бачите, через два мiсяцi рiвно будуть iменини Терентiя Гавриловича, треба, щоб халат поспiв якраз на iменини. Я не можу йому вiд себе подарувать, бо буде страшенно гнiватись, що такий розход зробила, та ще й грошi брала крадькома. Халат, голубочко, 'буде дуже дорогий! Пятнадцять аршин лiонського бархату, по дев'ять рублiв аршин, i двадцять аршин шовку по три рублi, шнур товстий шовковий, чистого шовку, з китицями, -тридцять рублiв, вам за роботу п'ятдесят рублiв - всього двiстi сiмдесят п'ять рублiв. Це вже Сонi так захотiлось. Вещ цiнна i хоч кому кинеться у вiчi, а ви запросите тiлько п'ятдесят рублiв. Розумi║те? Терентiй Гаврилович як побачить, що -таку дорогу вещ можна купить задешево, сказать, за безцiнь, - зараз i купить! Так от ми й дiждемось, хоч хитрощами, що цей халат вiн скине i буде носить такий, що хоч куди - не сором! Ви ж, голубочко, настьогайте пiдкладку густо-густо узорами; на полах вишийте в гладь буряки з розкiшним бадиллям, а на бортах вишийте барана i овечку. Та зробiть так, щоб вiн зразу побачив, що вещ дорога, а прода║ться дешево! Розумi║те? Кравчиха._ Ох, матiнко моя Мар'я Iвановна, це то все розумiю, тiлько навряд чи поспiю таку дорогу вещ скiнчить за два мiсяцi: робота велика, вишивка копотка, та ще, зна║те, зразок овечки i барана у мене ║ на подушцi, а бурякiв нема. Марiя Iвановна._ Я вам дам i узори. А щоб поспiшить з роботою - вiзьмiть помiшницю: я ж i грошi платю не малi - п'ятдесят рублiв! Кравчиха_. Та вже i день i нiч будемо удвох з дочкою стьогать i вишивать, тiлько прибавите п'ять рубликiв. Марiя Iвановна._ Як гарно зробите, то й десять дам. Входе Феноген._ Феноген._ Готово? Марiя Iвановна._ Готово. Феноген._ Давайте, бо гнiваються. Там якийсь чоловiк з важним дiлом. (Взяв халат i пiшов.)_ Марiя Iвановна._ Ну, iдiть же, голубочко, я дам матерiал i узори. Кравчиха вийшла. Соня._ Мамо! А по-мойому, вiвцi i буряки вишивать не годиться - це буде смiшно... Краще на полах i на борту квiтки та гарнi мережки, фрески, у мене ║ узори. Марiя Iвановна._ Нi, Соню, квiтки - то инча рiч, то для молодого, а вiвцi i буряки татовi, як хазя┐новi, будуть приятнiще. Я вже тата добре знаю, ходiм! Соня._ Як хочете, а я б не ра┐ла, бо буде смiшно... Iдуть. Мамо! Як ви дума║те, чи не сказать би татовi про предложенi║ Iвана Миколайовича? Марiя Iвановна._ Нi, дочко. Нехай на iменини при┐де i сам скаже. Iван Миколайович- учитель гiмназi┐, чоловiк розумний, то зумi║ з татком побалакать, а я тим часом попробую випитать. Пiшли. ЯВА VI З других бокових дверей виходе Пузир, Маюфес_ i Феноген._ Пузир._ Феноген, не зна║ш, зiбрались економи в конторi? Феноген._ Одного Зеленського бачив. Ох, усердний чоловiк, з коня не злазить. Пузир._ Якщо зiбрались - клич! Феноген вийшов. (До Маюфеса.)_ Сiдайте. Мовчать Трудне дiло ваше... трудне. У мене сво┐х овець сорок тисяч, боюся, що пашi не стане. Маюфес._ Де ж таки! Оце сказали: пашi не стане!.. Торiк, як я купив у вас для одного нiмця валахiв, - пам'ята║те? - то для прийомки три днi ┐хали вашою землею... ┐хали ми цiлий день. "Чия земля?" - пита║мо. "Терентiя Гавриловича Пузиря". На другий день знову пита║мо: "Чия земля?" - "Терентiя Гавриловича". I тiлько на третiй день, надвечiр, почалась земля Гаврила Афанасьевича Чобота. Ха-ха! Княжество! Цiле княжество. Нiмець, що зо мною ┐хав, дивувався, хитав головою, цмокав губами, а на третiй день, смiючись, сказав: "У цього хазя┐на бiльше землi, нiж у нашiм герцогствi". кй-богу, так i сказав. Хе-хе-хе! Та щоб на таких степах не можна було випасти ще дванадцять тисяч овець? Пузир_. Та воно можна! А тiлько я вам скажу, що, крiм всього прочего, дiло ваше опасне... Я, зна║те, опасаюсь, щоб не було яко┐ бiди. Маюфес._ Помилуйте, чого бояться? Нiчого боятись! Не такi голови це дiло обмiркували, щоб можна було боятись.' Пузи_р_. Так то так! А тiлько, зна║те, несостоятельнiсть на три милiйона, та ще обмiркована несостоятельнiсть, - рiдко кiнча║ться благополучно!.. Щоб, бува, Петро не вскочив у злоснi. А тут i я помагаю, переховую! Маюфес._ Що ви? Сохрани бог! Не такi люде ведуть i вестимуть дiло,.. Петру Тимофеевичу помагають значнi адвокати i самi найбагатчi купцi та хазя┐ни. Я вже був у чотирьох - всi згодились: хто манухвактуру-прийме, хто гурти, хто кiнський завод, а з парового млина i винокурнi горiлку i борошно розвезем скрiзь, постройки ж - дiло рук чоловiчих... хе-хе-хе! Ще й страхову премiю вiзьмем. Не бiйтесь, ми хапатись не будемо, а помалу, помалу все iмiнi║ зта┐ть тихо, як вiск на вогнi... Пузир._ Опасне дiло... А почому Петро Тимофi║вич дума║ заплатить кредиторам, не чули? Маюфес._ Копiйок по десять, а на худий кiнець по двадцять копiйок. Пузир._ Так. I Петру Тимофi║вичу зо всiми розходами достанеться два милiйона чотириста тисяч. Маюфес._ Нi, так не вийде. Рiвно милiйон назначено тiлько на розплату i на всi розходи - агентiв багато! Пузир._ Виходить, два милiйона чистеньких? I це кругла сума! З нiчого два милiйона? Капитал! Такого капиталу кредитори не подарують. Найдуться завзятi, будуть судиться, а як дiло дiйде до суда - тодi погана справа!.. Маюфес._ Нiкогда!! Вiзьмiть в разсужденi║: вся ця сума розкинеться не на бiдолах яких, а на московських, на лодзiнських фабрикантiв та на. всякi банки! Фабриканти та банки розкинуть потерi на других, пiдведуть сво┐ баланси - i квiта. Ха-ха! Що ┐м така сума - виграшка! Пузир._ Еге! Для багатьох, мовляв, виграшка, а для одного капитал! З миру по нитцi - голому сорочка! Маюфес._ Ха-ха-ха! Iстина глибока. Пузир._ Ну, добре. Я переведу на сво┐ степи дванадцять тисяч ваших овець до осенi, а восени на салган разом з сво┐ми. Це все добре... А яку ж я матиму користь за помiч? Маюфес._ От за цим же мене й послано до вас, щоб ви сказали сво┐ умови. Пузир._ Трудне дiло... Страшне, опасливе дiло!.. Двадцять процентiв з валово┐ виручки. Менше не вiзьму. Маюфес._ А чом же не з чисто┐ прибилi? Пузир._ Може, хто другий вiзьме з чисто┐. Маюфес._ Про других нiчого й балакать. Все дiло треба вести без документiв, на честь! А кому ж повiрить: тiлько таким хазя┐нам, як ви! Ви не захочете взять чужого? Пузир._ Навiщо менi чуже, коли у мене й свого доволi... Так двадцять процентiв з валово┐ виручки. Коли согласнi, переганяйте овець на мо┐ степи. Маюфес._ Ваше слово для всi┐ околицi - закон, i вже коли не можна взять двадцять процентiв з чисто┐ прибилi, нехай буде з валово┐ виручки. А дозвольте знать: якi розходи будете лiчить? Пузир._ Випас, чабани, догляд. Маюфес._ Ваше слово - закон! А на якi степи переганять овець? Пузир_. 1 Iа Суху Балку - три тисячi, на Роздолля - п'ять тисяч i на Кам'яний Брiд - чотири тисячi! Маюфес._ Завтра всi розпорядки зробимо... Терентiй Гаврилович, я чоловiк бiдний, служу i вам, i Петру Тимофеевичу... Самi зна║те... Скiлько ваша ласка? Пузир._ Поки не буде видко мого заробiтку, я не можу назначить вам нiчого. А восени, пiсля салганiв, я вас не обдiлю, заплатю по-хазяйськи. Маюфес._ Ваше слово - закон; ваша честь - вище всяких векселiв i розписок! Надiюся, що не обдiлите бiдного чоловiка! Прощайте, треба поспiшать, щоб не пропустить по┐зда. Пузир._ О, ще поспi║те! Маюфес._ А чи на вашiм вокзалi можна пообiдать? Пузир._ Я нiгде на вокзалах не обiдаю, бо возю сво┐ харчi. Феноген! Входе Феноген._ Чи iiа нашому вокзалi можна пообiдать? Феноген._ Бухвет ║. Маюфес._ Треба поспiшать, бо ┐сти хочу, аж шкура болить. Пузир._ Тут недалеко. Маюфес._ Та менi небагато й треба: хоч би чарку горiлки та шматок хлiба... Ха-ха-ха! Так, кажете, бухвет ║? Феноген._ к. Маюфес._ Прощайте! (Вийшов.)_ ЯВА VII Феоген _i Пузир._ Пузир._ Всякий чорт сюди прийде голодний, а ти його годуй! Нема, щоб з собою привiз солонини там, чи що. Нехай не звикають! Феноген._ Це не ресторацiя, а хазяйський дiм! Пузир._ А вiн дума-постоялий двiр. Клич економiв. Феноген_ (iдучи)._ Охо-хо-хох. . Пузир._ Чого це ти так тяжко зiтха║ш? Феноген_ (махнувши рукою)._ Та... Пузир._ Ну, що там, кажи? Феноген._ Зеленський наш дуже стривожений тим, що ви на нього гнiва║тесь... А вiн чоловiк усердний, сiм'я велика... Жаль менi його дуже, а коли обидите, то й грiх, - вiн для вас i в огонь, i в воду! З коня не злазить цiлий день, побива║ться... Пузир._ Оцього вже я не люблю! Краще ти не мiшайся не в сво║ дiло... Феноген._ Диви, мiшаюсь! Самi пита║те, чого зiтхаю? Я й кажу, бо у мене болить, а зовсiм я не мiшаюсь! Ви хазя┐н, ваше дiло хоч i без хлiба зоставить вiрного слугу. Пузир._ Ну, ну, годi вже... Клич! Феноген_ (в дверi)._ Заходьте! ЯВА VIII Входять Куртц, Зеленський_ i Лiхтаренко_; увiйшовши, кланяються. Дверi напiводчиненi. Феноген_, пропустивши економiв, сiда║ на стулi так, що йому все чуть i видно. Пузир._ Доброго здоров'я! Ну як таки ви, пане Зеленський, i досi не загнуздали мануйлiвських мужикiв?! Де ж це видано, щоб на буряках платить робочому по тридцять п'ять копiйок в день? (До Лiхтаренка.)_ Порфирiй! Почому у тебе в Чагарнику робили i роблять поденно? Лiхтаренко._ З початку весни по п'ятнадцять копiйок, потiм по двадцять, тепер, в гарячу пору, по двадцять п'ять на ┐х харчах! Пузир._ Чу║те? I по двадцять п'ять копiйок багато, але все ж таки не тридцять п'ять! Та ще, либонь, ви й харчу║те? Зеленський._ Харчую. Пузир._ Боже мiй! I харчу║те?! То це вийде по сорок п'ять копiйок. Добре хазяйну║мо! Робочi все заберуть, а нам же що зостанеться, а чим же я буду вам жалування платить? Так не можна, ви не вмi║те зробити дешевого робiтника! Зеленський._ У нас умови однi, а в Чагарнику, де Лiхтаренко, - умови другi. Пузир._ Умови люде роблять. Зеленський._ Околиця до околицi не приходиться! У Мануйлiвцi люде бiльше зажиточнi, нiж де: окрiм сво┐х надiлiв, держать оброчну казенну землю в арендi, артiлi почали заводить. А робочий, самi зна║те, тiлько там дешевий, де землi нема, де нема за що рук зачепить, де бiднiсть. Пузир._ Так ви зробiть у Мануйлiвцi бiднiсть! Зеленський._ Це не од мене залежить. Пузир._ Вибачайте, пане Зеленський, це вiд голови залежить! От побачите, що там зробить Лiхтаренко._ Слухай, Порфирiй, я тебе переведу в Мануйлiвку, а вас, пане Зеленський, в Чагарник. Феноген (за дверима)._ Ох-хо-хох! Зеленський._ Помилуйте, за вiщо ж! Я торiк чисто┐ прибилi дав п'ять тисяч, а цей рiк надiюсь... Пузир._ Порфнрiй дасть десять тисяч! Ви не умi║те з народом, а Порфирiй умi║, i дасть десять тисяч, - побачите! От що, Порфирiй: мануйлiвцi запустили недо┐мку i не заплатили. Через тиждень та оброчна земля, що держать в арендi мануйлiвцi, отда║ться з торгiв на новий строк. Треба, щоб казенна земля зосталась за мною, чу║ш? Лiхтаренко._ Попробую! Пузир._ Це тобi не борщ, тут пробувать нiчого - треба взять! Ти розумi║ш? Взять! Казенну оброчну статтю взять! Надiли мужицькi на десять лiт в аренду взять! А як мужик зостанеться без землi - роби з ним, що хочеш; а поки при землi, мужики все одно що бури, нiчого з ними не зробиш! Зеленський._ Я вже пробував... Пузир._ Ви нiколи не пробуйте, а просто-┐жте! Зеленський._ Мануйлiвцiв не вкусиш! Лiхтаренко._ Аби зуби. Пузир_. Правда. Ти вже у Чагарнику взяв крестьянськi надiли в аренду, тепер стежка протоптана, опит ║, починай i в Мануйлiвцi. Зеленський._ Дозволяю собi звернуть вашу увагу на те, що у Мануйлiвцi ║ такий учитель-артiльщик i бiля нього чоловiка три з молодих, що через них i Лiхтаренко зуби полама║. Пузир._ Порфирiй, настали зуби! Опит ║, стежка протоптана, шквар! Лiхтаренко._ Срiбними та золотими зубами можна не то Мануйлiвку, не то у┐зд, а й губерню можна з'┐сти! Пузир._ Нам нужен дешевий робiтник, розумi║те? А без дешевого робiтника хазяйство вести - годi! Так-ви, пане Зеленський, приймайте Чагарник вiд Лiхтаренка, а вiн прийме Мануйлiвку вiд вас. Зеленський._ Помилуйте, в Чагарнику менше жалування, а у мене сiм'я! Феноген_ (за дверима)._ Ох-хо-хох! Пузир (глянув на Феногена)._ Жалування вам буде те саме, що i в Мануйлiвцi, побачу, як будете справлятись по готовому! Зеленський._ Спасибi! Пузир._ Та от що: як тiльки хлiб знiмете, - триста десятин стернi засi║те магаром, щоб була добра отава, бо я купив ще дванадцять тисяч овець, треба гарно випасти на салган. А ви, Карло Карлович, завтра по┐дете в степи на прийомну овець - ┐х туди приженуть. Увечерi я дам вам наряд. Куртц._ Етi да, етi н║т!.. У нас сорок тисяч овса, а ще дванадцять тисячов купiл, нужен другий помощник, без другий помощник - не можна. Пузир._ Обiйдеться, чабани надежнi. Куртц._ Етi - н║т! Чабан - цкелей кричал, а шахмейстер голова, етi - да! Пузир._ Для овець доволi вашо┐ голови! Куртц._ Одна голова на п'ятдесят двi тисячов овса - етi н║т, етi нiкогда. Пузир._ Доволi. Зате я восени вашу голову оливою гарно помастю. Куртц._ Ха-ха-ха! Олифа - етi да! Корошо!.. А только помощник нужно. Пузир._ Обiйдетесь! А старшого чабана, Клима, виженiть зараз! Куртц._ Зашем, етi - да! Корошiй чабан гнать? Собаку корошого гнать, етi - н║т! Пузир._ Вiн мошеник! Куртц._ Клим?! Етi - н║т! Етi нiкогда! Пузир._ Менi вiдомо, що як здавали двi тисячi валахiв Крячковському, вiн за десять карбованцiв додав йому двадцять валахiв лишнiх. Куртц. _Етi - да? Етi - н║т!.. Етi нiкогда! Помилялся - можна, проскакувал - можна, а за д║ньгi - етi нiкогда! Пузир._ А я вам кажу- продав! Вигнать! Менi нужнi люде надежнi, чеснi, а як ви станете самi виправлять мошеникiв, то мене обберуть, як липку. Вигнать! Я йому вiрив, а вiн он який! Куртц. _Етi - да?.. Етi - нет! Етi - никогда! Я будет узнавал. Шесний шабан, етi - паскудство. (вийшов)_ Пузир. _Iдiть з богом Всi_ кланяються i виходять. Пропустивши ┐х, входе Феноген._ ЯВА IХ Феноген _i Пузир._ Феноген _зачиня║ дверi, ста║ на колiна перед Пузирем _i цiлу║ його в рукц. Пузир._ Що це? Феноген._ Я вже знаю! Ви не скривдили чоловiка, i господь вас наградить! Перше дiло - справедливiсть! Пузир._ Та кого ж я обижав коли? Феноген._ Нiколи, нiколи! За те й вам господь да║. А вас обкрадають. Пузир._ Де ж ти вiзьмеш чесних людей?! Феноген._ От Клима ви вигнали, бо я дознався за валахiв i сказав, а тепер я вам скажу, що Лiхтаренко._.. Пузир._ Що Лiхтаренко?! Феноген._ Дивиться крiзь пальцi, не глядить - от що! Та й сам руки вмока║! Як здавали пшеницю, так його помiшник, Зозуля, десять лантухiв скинув у жида Хаскеля, що хлiб скупову║ i ма║ на мiстечку магазин. Пузир._ Це так. Феноген._ Менi сам пiдводчик розказував, жаль тiлько, що я забув його iм'я... Та Лiхтаренко, певно, зна║ все. Пузир._ Спасибi тобi, Феноген! Ти один у мене вiрний слуга! Кругом крадуть i крадуть. Вели, щоб вернули Лiхтаренка. Феноген _одчиня║ дверi, а назустрiч йому Куртц._ Феноген (до Пузиря)._ Карло Карлович! Пузир._ Нехай iде. Феноген_, пропустивши Куртца_, вийшов. ЯВА Х Куртц _i Пузир._ Куртц._ Так бить не должно. Етi нiкогда! Пузир._ В чiм дiло? Куртц._ Зiчас справка делал: у менья i у конторовських книгах три тисячi сорок валахiв - етi да? Пузир._ Так. Куртц._ Двi тисячi продавал, етi - да? Пузир._ _Так. Куртц._ У менья тисяча сорок в руках. Знайшiт, етi - н║т, етi - нiкогда; Клим - шсснии шабан, проганяйть нельзя, етi - паскудство! Пузир._ А ви лiчили тих валахiв, що зостались, почiм ви зна║те, що вони всi цiлi? Куртц._ Етi - да! Я отв║чайт! Пузир._ То друга рiч: не стане, то ви заплатите. Куртц._ Я заплатиль?! Етi - нiкогда! Клим-шеснии шабан, етi - да! А язик, етi - фi! Пузир._ Який язик? Куртц (показу║ свiй язик)._ Етi, етi-да! Язик работай - етi да! Ухо слухай, а голова не розсудов?.. Так бить не должно! Не надо слишiл, а надо вiд║л, етi - да! Пузир._ Ну годi, iдiть собi, Карло Карлович, i заспокойтесь. Нехай вже Клим зоста║ться. Куртц._ Етi-да! Клим-нет, Карл Куртц - н║т! Куртц всi знайт, етi - да! Спецалiста место скрозь находiл! Пузир._ Ну, годi вже! Куртц._ Так бить не должно! (Ста║ серед сцени, i показу║ язик.)_ Язик, етi - фi! Етi - паскудство! (Вийшов.)_ ЯВА XI Феноген _i Пузир_, а потiм Лiхтаренко._ Пузир (до Феногена)._ Ну, що ти скажеш? Феноген._ Карло краде, а Клим помага║. Пузир._ Та всi крадуть, що й казать, кругом крадуть. Феноген._ Та ще ви Карла бо┐тесь, от вiн i верховодить. Пузир._ А де ти його вiзьмеш, такого шахмейстера? Феноген._ Ну то нехай краде? Пузир._ Чого ж нехай? Треба слiдкувать. От Карло по┐де на прийомну, а ти, Феноген, шатнись по отарах на провiрку. Входе Лiхтаренко._ Що ж це, Порфирiй, у тебе крали пшеницю, як возили на вокзал? Лiхтаренко._ Може. Сто тисяч пудiв пшеницi здавали, двiстi пiдвiд возило, може, хто й вкрав. Пузир._ Цiлий вiз пшеницi твiй помiшник Зозуля зсипав у Хаскеля. Лiхтаренко._ Де ж таки! Лантух-два - то може; а вiз - то брехня! Не вiрте! Пузир._ А чого ж ти дивишся? Лiхтаренко._ Щоб не крали!.. I на вокзалi здано сто тисяч пудiв - вiрно! Пузир._ То лишню наважили в амбарi? Лiхтаренко._ Може, який лантух або два - то бува║; де ж ви бачили, щоб у великiй економi┐ нiхто нiчого не вкрав. Та хоч би у мене сто очей було, то й то не встережеш! Пузир._ Так, по-твойому, нехай крадуть? Лiхтаренко._ Я цього не кажу, всi крадуть по-свойому, та без того i не можна, Терентiй Гаврилович! I розсиплеться, i загубиться, i вкрадуть яку малезну... Пузир._ З тобою сам чорт не зговорить. Я тобi образи, а ти менi луб'я! То нехай крадуть, питаю тебе? За вiщо ж я тобi жалування платю? Лiхтаренко._ А за тих сто тисяч пудiв пшеницi, що я здав на вокзалi, а ви грошi взяли! Пузир._ Тьфу на твою голову! Чи ти одурiв, чи чорт тебе напав? Лiхтаренко._ Терентiй Гаврилович, ви тiлько не гнiвайтесь, а розсудiть гарненько. Будемо так говорить: ви менi дасте Великий шматок сала, щоб я його однiс у комору! Я вiзьму те сало голими руками, i однесу сало в комору, i покладу: сало ваше цiле, а тим жиром, що у мене на руках зостався, я помастю голову - яка Ж вам вiд цього шкода? Пузир._ Iди собi к чорту, бо ти наважився мене гнiвить! Лiхтаренко._ Щасливi оставайтесь! (Iде.)_ Пузир._ А Зозулю зараз розщитать! Хатнього злодiя не встережешся! Сьогоднi вiн тiлько голову помастить, а завтра чоботи, а пiслязавтра й сало вiзьме! Лiхтаренко._ Воля ваша. (Пiшов.)_ ЯВА XII Пузир_ i Феноген._ Феноген._ От чоловiк! I риби наловить, i нiг не замоче! Пузир._ Я знаю, що вiн бiльше всiх краде, та зате i менi велику користь да║! Феноген._ Ось газети i листи з вокзала привезли. Пузир (бере листи)._ Поклади газети на столi, увечерi Соня прочита║. (Чита лист.)_ Феноген, ти зна║ш Чоботового сина, Василя? Феноген._ Бачив. Бова Королевич! Пузир._ Старий просить дозволу сватать Соню. Феноген._ Перше спитайте Соню. Пузир._ Що ти мелеш, з яко┐ речi? Сам кажеш, що Бова Королевич, до того один у батька, а батько хазя┐н на всю округу... Якого ж ┐й жениха?! Феноген._ А може, у не┐ ║ на прикметi! Пузир_. Пройдисвiт! Так буде, як я хочу! Феноген._ Ой, це вам не Катя, та мовчала до смертi, а Соня._.. Пузир._ Ет, дурощi! (Чита║.)_ Феногенушка! (Вста║.) _Знай наших! Получив орден Станiслава друго┐ степенi на шию - а? Феноген (цiлу║ його в руку)._ Слава богу! (Витира║ сдьози.)_ Покiйний батюшка пораду║ться на тому свiтi! Пузир._ Не дурно пожертвував на приют. Восени по┐демо на засiданiй в земський банк - нехай всi тi, що смiялися з мого кожуха, губи кусають! Феноген._ Так ви зробiть собi, Терентiй Гаврилович, нову хорошу шубу i хороший сiртук, бо орден буде у вас на ши┐, а кожух зверху, то нас знову швейцар виганятиме з прихожо┐, як торiк виганяв. Пузир._ Я розхристаюсь, як будемо входить; тiлько на порiг, а тут йому перед самим носом блись - орден! Ну, та й швейцар мене тепер пiзна║! Дався я йому взнаки; пам'ята║ш, як молив потiм, щоб я ного простив, - у руки цiлував, навколiшки ставав! Феноген._ Перше опаскудив, на смiх усiм кинув, а потiм просив... Такого хазя┐на виганяв з прихожо┐, прийнявши за старця, а все через кожух. Старий вiн, тридцять лiт носите, дуже торохтить i сильно ло║м тхне. Пуз_ир_. Ну, гаразд. По случаю ордена зроблю шубу з лисичого хутра. Феноген._ кнот краще! Пузир._ Ну, ║нот!.. Хтось стука! Феноген_ (одчиня║ дверi)._ Петро Петрович! Пузир._ Милостi просимо! Входе Золотницький._ ЯВА ХI11 Феноген_, Золотницький_ i Пузир._ Феноген цiлу║ Золотницького в руку. Золотницький._ Здоров, здоров, Феноген! А ти. Крез, як пожива║ш? Пузир._ Вашими молитвами. Чоломкаються. Хоч i не такий кремезний, як вам зда║ться. Золотницький._ Не кремезний, а Крез! I все в тiм же халатi! Пора тобi його скинуть! Пузир (смi║ться)._ По-домашньому, по-хазяиськи! Золотницький._ Давно я тебе не бачив! Що ж, багато ще купив землi? Пуз_ир_. Нема пiдходящо┐! Золотницький._ Все скупив? Пузир._ Нi, ще не все! Може, прода║те Капустяне? Золотницький._ Дай вiка дожить, не виганяй ти мене з Капустяного! Потомствених обивателiв i так небагато в околицi осталось, все новi хазя┐ни захопили, а ти вже й на мене зуби гостриш. Успi║ш ще захватить i Капустяне, i Миролюбiвку. Пузир._ Нi, мабуть, не доживу до того часу!.. А скiлько б ви справдi взяли за Капустяне? Я не купую, а тiлько так цiкавлюсь! Золотницький._ Прицiня║шся на всякий случай! Хаха-ха!.. Два мiлiони! А? Не по зубах? Пузир._ Продавайте, то й побачите, чи по зубах, чи нi! Золотницький._ Не можна разом все ковтнуть - пiдожди трохи! От я строю сахарний завод, завод лопне - Капустяне тво║! Ха-ха-ха! Слухай, поки там що: приставай в компанiю, три чоловiки уже ║сть, давай чотириста тисяч - будеш четвертий, i поставим в Капустянiм сахарний завод! Пузир._ Не мо║ рукомисло! Я цього дiла не знаю, а коли не зна║ш броду - не лiзь прожогом в воду! Ставте самi, а менi дасте сто тисяч авансу, то я вам на увесь завод постачу буряка, як тепер постачаю на Кульпинський завод! Золотницький._ А ти все-таки обдумай. Буряки буряками, а прибиль вiд заводу само собою. От по┐демо зараз у город, там тобi все викладуть як на долонi, i ти побачиш, що дiло корисне. Завiдський промисел - велика рiч! Пузир_. Я ще до цього не дiйшов! Золотницький._ Пора вже. По┐демо зараз в город, я тебе обзнакомлю з дiлом, а ти, прислухавшись, обдума║ш. Пузир._ Це можна. До речi, менi треба орден получить. Золотницький._ Який? Пузир._ Станiслава второй степенi на шию! Золотницький._ В такiм разi шампанського став! Пузир_. А де я його вам вiзьму? Золотницький._ Так у городi поставиш, там найдем. Пузир._ Та, може, я ще i не по┐ду, бо дiла у мене дома ║ и трохи таки нездужаю. Золотницький._ Уже злякався, що шампанського треба ставить. Ну, я сам поставлю; а тим часом давай чого-небудь попо┐сти, бо ти не догада║шся нагодувать, а я голодний! Пузир._ Зараз будемо обiдать. Тiлько вибачайте - у мене фрiкасе нема, а по-хазяйськи: солонина до хрiну, борщ, заварювана каша до сала та пирiг, може, ║ з яблок. Золотницький._ Чудово! Аж слина котиться! Слухай, ти ж, зда║ться, земський гласний? Пузир._ Торiк вибрали. Тiлько я ще нi разу не був. (Смi║ться.)_ Золотницький._ Нiчим хвастать: це тобi не робе честi. От по┐демо, так будеш i на собранi┐ - завтра почнуться; на черзi важне питання: продоввльствi║ голодного люду до урожаю. Пузир_. Це до мене не тичеться. Це химера! Голодних буде тим бiльше, чим бiльше голодним помагать. Он у мене робочим поденним платять тридцять п'ять копiйок. Нехай голоднi iдуть до мене по п'ятнадцять копiйок на роботу. Золотницький._ Дiло. От ти це саме скажеш на собранi┐, i тобi привезуть тисяч двадцять робочих. Пузир._ То вони менi й голову об'┐дять! Золотницький._ Ото-то бо й ║! Виходить, треба щось iнче придумать, треба обсудить, душею увiйти в становище голодних, не дать ┐м загинуть, не дать розповсюдитись цинготнiй болiзнi. Пузир._ Це не мо║ дiло! Золотницький._Як? Пузир._ Чуднi люде! Голодних годуй, хворих лiчи, школи за┐зодь, пам'ятники якiсь став!.. Повигадують собi ярма на шию i носяться з ними, а вони ┐х мулять, а вони ┐м кишенi продирають. Чуднi люде! Золотницький._ Якi пам'ятники? Не розумiю. При чому тут пам'ятники?! Пузир._ Не розумi║те? Так от поки ще до обiда, прочитайте оцей лист. (Да║ лист.)_ Золотницький (чита║)._ "В Полтавi дозволено поставить пам'ятник першому укра┐нському поетовi Iвану Петровичу Котляревському. На цей пам'ятник грошi збирають формально в Полтавщинi, але приватне можна жертвувать звiдусiль. В числi жертвоватслiв i досi вашого iменi нема, але це, певно, вiд того, що ви не зна║те про таке благородье дiло. Так от я i оповiщаю вас про це, щоб доставить вам приятнiсть, разом з другими земляками пожертвовать на пам'ятник поета. Грошi висипаються полтавському головi. Готовий до послуги. Храменко". (Прочитавши, дивиться на Пузиря i говоре.)_ Ну? Пузир._ I я кажу - ну?.. Чого ┐м треба? Золотницький._ Ти хто такий? Малоросiянин? Пузир._ Не криюсь. Прирожденний хохол! Золотницький._ Так от i пожертвуй на пам'ятник народного поета. Пузир._ З яко┐ речi? Я жертвую на приюти... Золотницький._ Ждучи награди? Пузир._ Не криюсь. А Котляревський менi без надобностi! Золотницький._ I як тобi не сором отаке говорить? Такий хазя┐н, такий значний обиватель, ще й кавалер, а говориш, як дикий, неосвiчений мужик: "Котляревський менi без надобностi!" Противно й слухать! Поети ║сть соль землi, гордiсть i слава того народа, серед котрого з'явились; вони служать вищим iдеалам, вони пiднiмають народний культ... Всi народи сво┐х поетiв шанують, почитають i ставлять ┐м пам'ятники!!! Пузир._ То, виходить, ви пожертву║те? Золотницький._ Аякже! Завтра вишлю триста рублiв! Пузир._ Ну й буде з них, а вiд мене не поживляться! Входе Дiвчина._ Дiвчина._ Пожалуйте обiдать! Золотницький._ Прощай! Пузир._ А обiдать? Золотницький._ Обiдать у такого хазя┐на важко, тут i кусок в горло не полiзе. До земських дiл тобi нема дiла, луччих людей свого краю ти не зна║ш, знать не хочеш i не цiниш - я соромлюсь сидiть поруч з тобою за столом! Пузир._ Та чого ви так обража║тесь за того Котляревського, хiба вiн вам брат чи сват?! Золотницький._ Ах ти, нещасна, безводна хмара! I прожене тебе вiтер над рiдною землею, i розвi║, не проливши i краплi цiлющо┐ води на рiднi ниви, де при таких хазя┐нах засохне наука, поезiя i благо народа!!! Пузир._ Та це ви щось такс говорите, що я не розумiю. Милостi просю обiдать! Золотницький._ Нi, поки не даси менi слова, що по┐деш в земське собранi║ i пошлеш грошi на пам'ятник Котляревському, доти не сяду з тобою за стiл! Пузир._ Та вже для вас: i по┐ду, й пошлю! (Бере його пiд руку.)_ Не робiть же менi безчестя! (Веде його.)_ Золотницький._ Ах ти... хазя┐н, та й бiльш нiчого! Завiса. ДIЯ ДРУГА Сад: ганок, клумби, ослони. ЯВА I На сценi нема нiкого. По хвилi за сценою чуть голоси: "Ми не собаки, - i собак краще годують! Може, хазя┐н i не зна║!" Входить юрба робочих. Петро._ Ходiм до-хазя┐на, нехай побаче, яким хлiбом нас году║ Лiхтаренко._ А ось i борщ- голощак! (Показу║ глечик.)_ Дем'ян._ Нiчого не поможе! Краще знiмемось отак, як ║сть, усi, й другi за нами, та ноги на плечi й гайда! Петро._ Не вигадуй! Нiхто не прийме на роботу, а тим часом Лiхтаренко приведе нас сюди силою. Дем'ян_. Так ми знову покинемо! Петро._ Тодi посадять? I ми тiлько лiто прогайну║мо. Нi. Будем скаржитись. Коли хазя┐н нiчого не зробе, по┐дем до начальства. Я ходи знаю. Торiк у Чобота було. те ж саме. Дем'ян._ Ну i що ж, помогло? Петро._ А все ж таки у борщ почали кришить картоплю, а борошно для хлiба сiяти на густiще сито i краще випiкати. Дем'ян._ Поки обробились, а пiсля Семена так почали годувать та морить роботою, що ми покидали заслуженi грошi та й повтiкали, а вiн тодi й не скаржився, бо йому ковiнька на руку: мед собi зоставив, а бджiл викурив з улика. Тiкаймо краще, поки ще скрiзь робота ║. ЯВА II Тi ж i Фе_ноге_н_ (на ганку). Феноген._ Що за гвалт, чого вам, iдоли, треба? Дем'ян (з гурту)._ Сам ти iдол! Феноген._ Ану, вийди сюди, хто то смiливий обзива║ться? Дем'ян (з гурту)._ Вченi. Зачинщика хочеш? А дулю? Краще ти йди в гущу, то, може, розм'якнеш. Петро (до гурту)._ Та цитьте!.. Дiло ║ до хазя┐на. Викличте хазя┐на. Фелоген_. Що за бунт, чого вам треба? Всi. _Хазя┐на! Феноген._ Та не кричiть так, бодай вам зацiпило! Хазя┐н в городi. Петро._ Ну то хазяйка, може, ║? Феноген._ Хазяйка у вас на кухнi ║. Петро._ Нам панi-хазяйку викличте. Феноген._ А бодай ви не дiждали, щоб я для вас панiхазяйку тривожив, вони у нас хворi. Дем'ян (з гурту)._ Бреше, старий пес! Феноген._ Щастя тво║, що я не чую добре, що ти там варняка║ш! Дем'ян (з гурту)._ Бодай же тобi так заклало, щоб ти й зозулi не почув! Феноген._ Виходь сюди! Виходь! Я тобi покажу, як такi слова говорить... Петро._ Якi слова? То вам почулось, ви ж глухi,дядюшка? Дем'ян_ (з гурту)._ Глухий, як "дай", а "на" вiн добре чу║! Феноген._ Гайда на роботу! Всi. _Хазяйку давай!! ЯВА III Тi ж, Марiя Iвановна_i Соня._ Марiя Iвановна._ Що тут таке? Феноген._ Бунт! Гей, Харитон, махай за Лiхтаренком! Петро._ Цитьте всi! (Виходе вперед.)_ Нiякого бунту, панi хазяйко, ми не робимо, а тiлько просьба до хазя┐на, а як хазя┐на нема, то до вас. Гляньте, яким хлiбом нас годують, гляньте, який борщ нам дають! Соня (взявши хлiб)._ Боже мiй! Мамо, невже це хлiб? I такий хлiб у нас люде ┐дять? Марiя Iвановна._ Я не знаю, доню, перший раз бачу. Менi до цього нема дiла! Петро._ Згляньтесь, панi i панно! Хiба це хлiб? Це потембос! Пополам з половою, поки свiжий, то такий глевкий, що тiлько коники лiпить, в горло не лiзе, залiпля║ пельку; а зачерствi║, тодi такий твердий', як цегла, - i собака не вкусе. Дем'ян._ Таким хлiбом можна з пушки-маркели стрiлять у неприятеля! Соня._ Мамо! Марiя Iвановна._ Я не знаю... Соня (до Феногена)._ I ви, Феноген, не_ зна║те, i нiхто не зна║? Чого ж ви мовчите? Феноген._ Це не ваше дiло, Софi║ Теренть║вно! Соня._ Як не мо║ дiло? Як ви смi║те так казать? У мене все тiло труситься вiд жаху, що у нас таким хлiбом годують людей; може, й тато не зна║, а на нього будуть говорить, що велить таким хлiбом годувать робочих; зараз менi йдiть i велiть, щоб хлiб був хороший. Я сама буду ходить на кухню... Я не знаю, як його зробить, щоб вiн був добрий, але я розпитаю, навчуся, я не дозволю, щоб так людей у нас годували!!! Всi._ Спасибi вам, панночко! Петро._ Пошли вам боже щастя, що ви заступа║тесь за нас. А ось борщ, гляньте: сирiвець зварять, посолять, замнуть пшоном - i готово! Анi бурячка, анi картоплi в ньому нема. Соня._ Я все зроблю, щоб вас годували кращеi Всi._ Спасибi! Iдуть. З гурту: "Добра душа, а старий чорт язика прикусив". Вийшли. ЯВА IV Феноген, Марiя Iвановна _i Соня._ Соня (до Феногена)._ Зараз прикажiть, щоб назавтра i хлiб був хороший... Мамо, що йому треба, щоб вiн був хороший? Марiя Iвановна._ Треба сiять. Це несiяний, i зерно було нечисте. Соня (до Феногена)._ Щоб чистили, щоб сiяли i в борщ щоб картоплю i буряки клали! Феноген._ Як тато при┐де, то ви йому скажете, - я не смiю перемiнять його приказу. Соня_. Неправда, неправда! Я не вiрю, щоб тато приказував так людей годувати! Мамо! Скажiть ви сво║ слово! Марiя Iвановна._ Я не знаю, дочко, я до економi┐ не мiшаюсь. Соня._ Мамо, голубко, треба мiшатись, бо люде нас про-кленуть! У нас стiлько всякого хлiба, як води в морi, i весь хлiб люде заробляють, вони повиннi ┐сти за свою працю найкращий хлiб! Адже ж так, мамо?! Марiя Iвановна._ Так, дочко, тiлько я не знаю... А от i тато при┐хав! Феноген (про себе)._ От вiн тобi, щеня, покаже хлiб! (Iде назустрiч.)_ ЯВА V Пузир _несе покупку. Феноген_, поцiлувавши його в руку, бере покупку. У Пузиря_ борода пiдстрижена i видно на ши┐ орден. Марiя Iвановна_. Не говори, дочко, про хлiб, може, тато з дороги гнiвний, а ми виберем час i скажем йому. Соня_. Не можу, мамо, ждать! Треба зараз говорить, щоб люде завтра ┐ли i добрий хлiб, i кращий борщ! Пузир._ Здоровi були! Грi║тесь на сонечку, ну й я по-сидю з вами. Соня (цiлу║ його в руку)._ Як вам ┐здилось, таточку? Пузир._ Нiчого, добре. Марiя Iвановна._ Що це ти зробив? Пузир._ А що? Марiя Iвановна._ Бороду пiдрiзав, чи що? Соня._ I справдi... Для чого ви, таточку, пiдрiзали бороду? Пузир._ Для чого пiдрiзав? Ха-ха-ха! Хiба ви нiчого не бачите? Соня i Марiя Iвановна._ Нi, нiчого! Пузир._ Ото слiпi! Так гляньте сюди. (Показу║ на шию.) _Що це? Марiя Iванов на_. Хрест! Пузир._ Хрест! Та який хрест? Соня._ Орден. Пузир._ Станiслава второй степенi на шию! Феноген (пiдходе)._ Дозвольте поцiлувать! Пузир._ Цiлуй! Феноген _цiлу║ орден. Получив награду за приют. Марiя Iвановна _i Соня._ Поздоровля║мо! Поздоровля║мо! (Цiлують.)_ Марiя Iвановна._ А все ж таки я не розумiю: для чого ти бороду попортив? Пузир._ Нiколи ти не догада║шся, все тобi треба в рот покласти. Орден на шию - розумi║ш? Марiя Iвановна._ Розумiю i бачу, що на ши┐... Пузир._ Тепер i ти бачиш, i всяке побачить, що на ши┐ орден; а як була довга борода, то закривала, i нiхто б не побачив! Для чого ж його носить, коли його не видко? Прийшлося пiдрiзать трохи бороду. Розумi║ш? Марiя Iвановна._ Тепер розумiю: щоб видно було орден! Пузир._ Так. Ну, а як вам зда║ться: личить менi орден? Марiя Iвановна._ Боже, як гарно: зовсiм другий чоловiк! Феноген._ Так наче iсправник! Пузир._ Ха-ха-ха! О, я й забув. (Показу║ пакунки.) _Це тобi, доню, на плаття купив. Будучи оце в городi, зайшов iiо дiлу в магазин до Петра Тимофiевича... От де торговля так торговля: людей, людей - протиснутись не можiш... п'ять магазинiв, гуртовий склад - i скрiзь повно купця. Марiя Iвановна_. Щасливий Петька! Пузир._ Еге... I в магазинi зустрiвся я, зна║те, ненароком з начальницею гiмназi┐, купувала сво┐й дочцi на плаття i причеiiилi┐ся, щоб i я тобi купив такого самого. Якесь дуже новомодне, каже, розхватають, а я, каже, хочу, щоб у Сонiчки було таке саме плаття! Вона тебе дуже любить. Найкраща, й найрозумнiша, каже, моя воспитаниця! Марiя Iвановна_. А як же не краща, коли по скiнченню дали золоту мендаль! Пузир_. Петрушка! Входе хлопець. Вiзьми i вiднеси в кiмнату. Ми потiм роздивимось. Х.юпець бере у Феногена покупку i пальто та п несе у хату. Соня._ Спасибi, тату! (Цiлу║ його.)_ Пузир_ (гладить ┐┐ по головi)._ Розумна головка!.. Ну, що ж тут нового? Феноген_. Все благополучно. Пузир._ Слава богу! Соня._ Нi, тату, не все благополучно! Пузир._ А що ж тут сталось? Соня (пода║ йому хлiб)._ Гляньте! Пузир(розгляда║)._ Хлiб! Соня._ I таким хлiбом, тату, у нас робочих годують! Пузир._ Скрiзь у хазяйнiв, по всiх iкономiях, дочко, однаковий - отакий, як бачиш! Соня._ Нехай другi годують, чим хотять! Це не може буть для нас зразком! Таким хлiбом грiх годувать людей, тату! Пузир._ Робочого чоловiка не можна, моя дитино, нагодувать инчим, бiлiщим хлiбом: вiн буде раз у раз голодний. Робочий чоловiк, м