Iван Карпенко-Карий. Мартин Боруля ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: к, ║ - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) п, ┐ - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ Комедiя в 5 дiях ДIкВI ЛЮДЕ _Мартин Боруля _- багатий шляхтич, чиншовик. _Палажка _- його жiнка. _Марися _- ┐х дочка. _Степан _- син ┐х, канцелярист земського суду. _Гервасiй _Гуляницький-багатий шляхтич, чиншовик. _Микола _- його син, парубок. Нацi║вський - регiстратор з ратушi. _Трандал║в _- повiрений. _Протасiй Пеньонжка_, _Матвiй Дульський _чиншовики. _Омелько, Трохим_ наймити Борулi. _Гостi_. ДIЯ ПЕРША Кiмната в хатi Мартина Борулi. Дверi прямо i другi з правого боку. Грубка з лежанкою. Дерев'янi стiльцi, канапка i стiл, покритий бiлою скатеркою. ЯВА I За столом сидять _Трандал║в_, а з бокових дверей виходить _Боруля_ з бумагою в руках. _Боруля_. Нате, читайте! _(Да║ бумагу)._ Читайте вiдцiля. _Трандал║в (чита)._ По выслушании всех вышеизложенных обстоятельств и на основании представленных документов Дворянское депутатское собрание определяет: Мартына, Геннадиева сына, внука Матвея Карлова, правнука Гервасия Протасьева, Борулю з сыном Степаном, согласно 61 ст[атьи] IX тома Свода законов о состояниях, издания 1857 года сопричислить к дворянскому его роду, признанно йому в дворянском достоинстве, по определению сего собрания, состоявшемуся 14 декабря 1801 года, со внесением во 2-ю часть дворянской родословной книги и дело сие с копиями, как настоящего определения, так равно и определения от 14-го декабря 1801 года представить на утверждение в Правительствующий Сенат, по Департаменту Герольдии. _Мартин._ О!.. Виходить, я - не бидло i .син мiй - не теля!.. I щоб пiсля цього Мартин Боруля, уродзоний шляхтич, записаний во 2-ю часть дворянсько┐ родословно┐ книги, подарував якому-небудь приймаку Красовському свою обiду? Та скорiще у мене на лисинi виросте таке волосся, як у ┐жака, нiж я йому подарую. _Трандал║в._ Так, виходить, вiзьмемо на апеляцiю? _Мартин (б'║ кулаком по столу)._ На апеляцiю! Безпремiнно на апеляцiю! Що то за суд такий, що признав обiду обоюдною?.. Я вас питаю: яка тут обоюдна обiда? Вiн каже на мене - бидло, а я мовчи? Вiн кричить на сина, на чиновника земського суда - теля, а я мовчи? Мовчи, коли дворянина так лають? То що ж би я був тодi за дворянин? Ну, i я сказав йому: свиня, безштанько, приймак!.. Але яка ж це обоюдна обiда? _Трандал║в._ Стривайте, не гарячiться! Будем апелювать. _Мартин._ Апелювать! _Трандал║в._ А за вивод подамо встр║чний iск. _Мартин._ А коли треба, то й поперечний! _Трандал║в._ Поперечних не полага║ться. Ви заспокойтесь, уголовна палата одмiнить рiшенi║ - ми вигра║мо дiло. Когда я був ще фотографом, то для практики вiв дiло Горбенка з Щербиною, таке саме дiло, як ваше, тiлько там не словесная була мiж ними обiда, а кулачная. Щербина, зна║те, схопив Горбенка за чуба i так ним мотнув кругом себе, що i сам не вдержався на ногах - упав! А магiстрат признав, що драка була обоюдна. В рiшенi┐ сказано було: "Хотя Щербина, взяв Горбенка за волоса, обвел его вокруг себя, причем в руках остался значительный пучок волос, имеющийся при деле как вещественное доказательство; но, принимая во внимание, что при этом действии, тяжестью тела Горбенка и сам Щербина был повергнут на землю, то признать обiду обоюдною"!.. Це було перве мо║ дiло, я апелював, i уголовна палата одмшила... I по вашему дiлу одмiнить - не журiться... Iтак, виходить, по дiлу об обiдi апеляцiя? _Мартин._ Апеляцiя! Та таку апеляцiю напишiть, щоб у Красовського у носi закрутило, щоб йому свербiло!.. Я грошей не пожалiю, аби менi Красовського у острог посадить. _Трандал║в._ О, не я буду, - ми йому докажемо! Всi ходи знаю, вже менi прошенiй не вернуть за нехворменно║ написанi║, нi! Як напишу, то прямо точная копiя з форми - усе по пунктах. _Мартин._ I скажiть, що буде коштувать? _Трандал║в._ Стрiчний iск... i апеляцiя... _(Набiк.)_ Як би не продешевить! _(До Мартина.)_ Щоб i для вас не було обiдно... з бумагою... Сто рублiв, а непредвiд║нни║ расходи на ваш кошт. _Мартин._ Дам сто двадцять! Тiлько ж i накрутiть йому; щоб нюхав, чхав, щоб... Усi закони виставте! Входе _Омелько_. _Омелько_. .Конi ┐х готовi, фурман послав мене сказать, що той... _Мартин._ Скажи там, щоб дали на дорогу двi мiрки вiвса, - ну, чого очi вивалив? _Омелько_ _(iде)._ Нiколи вiн тобi не дасть договорить. _(Пiшов.)_ _Трандал║в._ Я б вам i не казав... знаю, що вiд вас будлi-коли получиш... та... здержався... _Мартин._ Грошi? За цим дiло не стане - я зараз! _(Пiшов у боковi дверi.)_ ЯВА II _Трандал║в (сам)._ Добре дiло це повiренничество, ║й-богу! Другого такого прибильного не знайдеш. А поки-то я на цей шлях вибрався, то чим не був? Був i писарем в пiтейнiй конторi, був обер-об'┐ждчиком, був прикащиком по економiях, держав биржу в городi, служив у маклера, - скрiзь важко! I роботи до бiса, i користi мало, а тiлько схибив дерощот, i бiгай, шукай мiсця... Зробився я сам хазя┐ном: купив машину, одкрив фотографiю... Хлiб не важкий, i на первих порах копiйчина гарна стала перепадать; коли ж i тут бiда: усi патрети виходили без очей! Приняв я у компанiю лабаранта Плащинського, i як ми не билися - не виходять очi. Усе як слiд, а очей нема... Плащинський i очi добре од руки навчився робить, а дiло не пiшло. Скасував я свою фотографiю i взявся за повiренничество - пiшло як по маслу. От i тепер: дiло Борулi веду протiй Красовського, а дiло Красовського протiв Борулi. ┐здю на сво┐х конях по просителях, - i коней годують, i мене годують, i фурмана годують, i платять!.. Наберу дiл доволi, при┐ду в город, пiду до столоначальника, до того-таки самого, щ,о й дiла послi буде рiшать, i вiн менi напише, що треба, а я тiлько пiдпишу, якщо маю довiренность, а нi, то однесу пiдписать просителю. Апеляцiю треба - так саме: той же, що рiшав дiло, i апеляцiю напише, а коли дiло замисловате - вдаришся до секретаря. Мало чим дорожче заплатиш. Нарештi: чи виграв, чи програв, а грошики дай! Живи - не тужи! Все одно що лiкар: чи вилiчив, чи залiчив - плати! Входе _Мартин._ Мартин _(да║ грошi)._ Я вже на вас покладаю всi сво┐ надi┐. _Трандал║в._ Не турбуйтесь - докажемо! Ну, прощайте. Чоломкаються i цiлуються. Якщо буде нове дiло, то дайте звiстку, я при┐ду; а може, и сам заверну. _(Пiшов.)_ ЯВА III _Мартин_, а потiм _Степан._ _Мартин._ Дiловий чоловiк! Нема розумнiшо┐ служби, як гражданська! Зда║ться, якби мене опредiлив був покiйний папiнька на гражданську, то вийшов би первий чиновник! Коли ж покiйний i не думав про це - все дбав про хазяйство. Пасiка, чумачка голову йому заморочили, а тепер другий свiт настав: треба чина, дворянства; а поки-то вилiзеш в люде, станеш на дворянську ногу, то багато клопоту! От сина опредiлив у земський суд, та ще мало зна║, не натерся, а, бог дасть, натреться, тодi повiреного не треба - самi всi iски поведем! Коли б ще дочку пристро┐ть за благородного чоловiка. Щось Степан менi казав про одного чиновника... Треба з ним побалакать. Входе _Степан._ _Степан. _Я вже зiбрався, папiнька, в дорогу. _Мартин._ От зараз конi запряжуть, та й з богом! (У _дверi.)_ Омелько! Запрягай коней, та натачанку пiдмазать не забудь! Я хотiв з тобою ще побалакать про того... як його? От що був у нас з тобою на масницi...5 А, дай бог пам'ять... чиновник. На гитарi добре гра║. _Степан. Нацi║вський._ _Мартин._ Еге-ге! Нацi║вський! Ти, зда║ться, казав, що йому Марися уподобалась? _Степан. _Вiн питав мене, чи багато за нею приданого дасте, то, певно, уподобалась. _Мартин._ А вiн же сам ма║ який чин чи так ще - канцелярист? _Степан. _Нi, вiн уже губернський секретар6. _Мартин._ О, чин ма║ немалий! _Степан._ Давно веде iсходящу. _Мартин._ Iсходящу? А що то за штука та iсходяща? _Степан._ Така книга. Через його руки всi бумаги iсхо-дять: вiн ┐х i в розноснi запису║ i печата пакети. Без нього нi одна бумага не вийде з ратушi. _Мартин._ Виходить, важна птиця. _Степан._ Скоро i вступающi йому поручать. _Мартин._ Вступающi?! _Степан._ Тодi вже всi бумаги i в ратушу, i з ратушi будуть iти через його руки. _Мартин._ Яка ж це должность? _Степан._ Регiстратор. _Мартин._ Губерський секретар, ще й регiстратор7!.. Якраз для нашо┐ Марисi жених, а за придане нехай не турбу║ться. Скажи, щоб при┐здив. Коли хоче, то нехай на наших же конях i при┐де, я його i звiдцiля одвезу в город на сво┐х. Побалакай з ним... так, зна║ш, полiтичне, i, коли тепер не при┐де, то напиши менi, що скаже. Входе _Марися_. _Марися. _Тату, Степане, iдiть: мати кличуть! _Мартин._ Марисю, скiлько раз я вже тобi приказував, не кажи так по-мужичи: мамо, тато. А ти все по-свойому... Ти цими словами, мов батогом, по уху мене хльоска║ш. _Марися._ Ну, а як же? Я забуваю. _Мартин._ Он як Степан каже: папiнька, мамiнька... _Степан._ Або: папаша, мамаша. _Мартин._ Чiлi: папаша,, мамаша... треба так казать, як дворянськi дiти кажуть. _Марися._ Я так i не вимовлю. _Мартин._ Привчайся: ти на такiй линi┐. _(До Степана.) _Ходiм! _(Обнiма його за стан.)_ Канцелярист! Пiшли. ЯВА IV _Марися_, а потiм _Микола._ _Марися (одна)._ I що це з батьком сталось, все пере-начують! Папiнька... Мамiнька... Аж чудно! Папаша... Мамаша... ще чуднiще! Ха-ха-ха! Не можу я так балакать. _Входе Микола._ А ти чого притисся? _Микола._ Хiба не можна? _Марися._ Та нема часу й побалакать з тобою: Степана виряджа║мо в город. А я люблю з тобою сидiть i розмовлять так, щоб нам нiхто не заважав i нiхто нас не бачив. _Микола._ А менi вже обридло ждать i ховаться од людей. Сьогодня скажу сво║му батьковi, щоб побалакав з тво┐м, а пiсля провiд i поженимся. Чи так, Марисю? _Марися._ Авжеж так, чого ще ждать? _Микола._ Поклич менi Степана, я хотiв з ним побалакать. _Марися._ Зараз. _Микола._ А йому сказать? _Марися._ З яко┐ речi? _Микола._ А щоб на весiлля при┐хав. _Марися._ Поспi║мо ще. _(Iде.)_ Микола _(огляда║ться)._ Марисю! _Марися._. Чого? Микола _(пiдходе)._ Не будеш сердиться, я тебе поцiлую? _Марися._ Ну, мерщiй! _Микола _цiлу║ ┐┐ раз, хоче ще, _Марися_ одводить його. Годi! _(На вiдходi.)_ А то ти до весiлля нацiлу║шся, а послi обридну. _(Пiшла.)_ ЯBAV _Микола_, а потiм _Степан._ _Микола (один)._ I нiколи бiльше разу не хоче, тiлько оскому наб'║!.. Стривай же, я женюсь. Завтра батько побалакають з дядьком Мартином, а через два тижнi Марися буде моя жiнка! Жiнка моя!.. Тiлько подумать - та й гарно, а як оженюсь? О Мариночко моя кохана, ти, мо║ сонечко, i свiтиш менi, i грi║ш мене. Входе _Степан._ Здрастуй, Степане! Чоломкаються. Сьогодня вже й ┐деш? Т до нас не зайшов. Може, горду║ш? _Степан._ Та зна║ш, не через те, щоб там що... а вiд того, що... той... якось часу не було - короткий отпуск. Непремений засiдатель одпустив мене на малий срок з родителями повидаться... А тут бумаги про дворянство... то все з папiнькою читали... А ти ж як пожива║ш? _Микола._ Нам що? Вдень наробишся, а ввечерi, разом з соловейком, щебечемо по садках!.. От у вас, мабуть, скучно там у городi? _Степан._ Чого нам скучать? У нас ║ бiлiярд, бульвар чудесний, панночок скiлько хочеш: у недiлю бульвар ними цвiте, мов маком всiяний... А то збереться компанiя, та по┐демо на Сугаклей, варимо кашу, ловимо рибу, печеру║-мо раки iлi запива║мо трехпробною i спiва║мо крам-бамбулi! _Микола._ Що ж то: трехпробная i крамбамбулi? _Степан._ Ха-ха-ха! Трехпробная-водка, а крамбамбулi - романс! I скучать нема║ часу: у нас щодня бумаг приносять з пошти по мiшку... Микол а. Що ж ви з ними робите? _Степан._ Запису║мо у дiжурну, а потiм у вступающу, спису║мо копi┐. _Микола._ Навiщо ж то? _Степан._ А якi ║ бумаги? Ай-ай-ай! Особливо як заведеться пререканi║: кому дiло треба зробить. Тут один другого бри║ так... що аж пальцi знать!.. Наш секретар пише: "Прошу не вдаваться в излишнюю, обременительную, безпо-лезную и для времени разорительную переписку, ибо 215, 216 и 217 ст[атьи] XV тома II части издания 1857 года поучают, как следует сие дело направить..." А нам знову отви-чають: "Если категорически вныкнуть в указанные статьи, то оные к делу не относятся, ибо..." Чудесно! _Микола._ Ти ┐х, як молитви, зна║ш... _Степан._ Напам'ять заучую. Менi Антон Спиридоновнч совiтують виучувать бумаги напам'ять. Вiн тоже виучував, а тепер столоначальником по уголовнiй частi. _Микола._ Ну, як собi хочеш, а я б скорiй рови копав, нiж таку роботу робить. _Степан._ Да, ето правда-важко... Умственная робота - висшого порядка предмет! Я, брат, зразу аж плакав, як определили мене в казначейство. Дали менi, зна║ш, якусь вiдомость: однi графки та цифри. Очi розбiглися - не знаю, котру поставив, котру ставить: проминув одну графiку, всунув цифру - не туди, нагородив харкiв-макогоникiв i заморочився так, що замiсть пiсошницi взяв чорнильницю i покропив вiдомость. Злякався, щоб не прив'язали до столу, та й утiк... А.потiм определили мене у земський суд. Тут зовсiм другi дiла... Два годи писав присяжнi листи та всякi копi┐, а тепер i сочиняемо... _Микола._ До чого ж ти там дослужишся? _Степан._ Столоначальником буду, а потiм, може, й секретарем, чин дадуть, женюся на багатiй... _Микола._ Так. А менi скучно за тобою: умiстi вчились у отця Ксенофонта,,умiстi й науку скiнчили, та й розiйшлися! Пам'ята║ш, як на гречку отець Ксенофонт нас становив за те, що не вивчили дев'ятого псалма? А ми повтiкали додому й поховалися у бур'янах, а Марися нам ┐сти носила... Смiха! ЯВА VI Тi ж i _Мартин._ _Мартин._ Ну, сину, поснiда║ш, та й з богом в путь! Уже конi готовi, щоб сьогодня за сонця в город поспiв, бо завтра i на службу треба, - це не то, що воза пiдмазувать або воли на пашу гнать, там дiла поважнiй. _(До Миколи.) _А ти, хлопче, все батьковi воли пасеш? _Микола._ Пасу. Не всiм же, дядюшка Мартин, i в чиновники йти... _Мартин._ Правда, правда! Не всякий може дiло розумiть... Кому до волiв, кому до бумаг - така жеч... _Микола (пода║ Степановi руку)._ Ну, прощай, брат, благополучно┐ тобi дороги. _Степан._ Спасибi. _Микола._ Прощайте, дядюшка _Мартин._ _Мартин._ Iди здоров! Микола пiшов. Чого вiн до тебе в'язне, якi ви товаришi? Мало чого, що з одного села, що однолiтки, та у кожного з вас iнша дорога! Ти, сину, не дружи з нерiвнею, краще з вищими, нiж з нижчими. Яка тобi компанiя Микола? Мужик - одно слово, а ти на такiй линi┐, трешся мiж людьми iнчого колiна... Може, бог дасть, i столоначальником будеш або й письмоводителем у станового - це не то, що "цоб, половий!..", "цабе, перiстий!", а пiт йому лл║, а пил принада на лице, i смуги по всiй тварi, та дьогтьом смердить вiд нього, як вiд мазницi, а у тебе друга линiя! Одно те, що не сьогодня-завтра утвердять в дворянствi, та от тобi й чин на той рiк дадуть; атестат з уездного училища нужен, казав менi секретар, то ми достанемо; а друге, хоч би й зараз: глянь на себе i глянь на Миколу. То таки мужик репаний, а ти канцелярист!.. Так-то!.. Ну, а як будеш колежеський регiстратор, то тобi й мундир який полага║ться, i кокарда? _Степан._ Аякже. Воротник, вишитий по чорному бархату золотом, застiба║ться в один борт на дев'ять пугвиць! _Мартин._ От бач! Де ж йому рiвняться? Коли б, господи, тiлько утвердили у дворянствi мерщiй. Ти кажеш, що Ка║тан Iванович завiря, що коли вже депутатське собранi║ признало, то й сенат призна║. _Степан._ Ка║тан Iванович казав менi: поклонись батьковi i скажи, що от-от буде не доказующий, а настоящий дворянин, тепер безпремiнно утвердять, бо дiло в сенатi вже шостий мiсяць!.. _Мартин._ Треба йому четвертей п'ять вiвса послать. Там як побачиш Ка║тана Iвановича, нагадай йому про мен-даль, вiн вже зна║. Скажи: папiнька просили за мендаль. Не забудь. _Степан._ Добре, не забуду. _Мартин._ Iди ж снiдай, а я дещо звелю Омельковi. Степан пiшов. ЯВА VII _Мартин_, а потiм _Омелько_. _Мартин (один)._ Ну, тепер вже все одно що й дворянин! Треба тiлько дворянськi порядки позаводить... Вирядю Степана i приймусь за дворянськi порядки. _(У дверi.)_ Омель-ко, Омелько!.. _(До себе.)_ Хоч i кошту║ багато, та зате ж порiвняюся з Красовським. Входе _Омелько_. Ти б надiв чоботи. _Омелько_. На бiса я ┐х буду таскать у дорогу та ще й у будень, добре i в постолах. _Мартин._ Що ти тямиш, гаво! Повезеш у город канцелярського - i в постолах! _Омелько_. Хiба я його буду везти? Конi повезуть. А я сяду на повозку, ноги в сiно засуну, те менi й байдуже. _Мартин._ Не базiкай! Надiнь, кажу тобi, чоботи! _Омелько_. Та що ж мене там танцювать заставлятимуть, чи що? _Мартин._ Роби, що велять! Вiзьми рядно велике квiтчасте та гарненько закрий сiно, щоб панич у реп'яхи не вбрався. _Омелько_. Який панич?.. Хiба Красовського панич по┐де з нами? _Мартин._ Сто чортiв тобi в потилицю! Наш панич, Степан Мартинович! Подавись ти сво┐м Красовським... Степан Мартинович - такий самий панич! _Омелько_. Степан?! Давно ж його призвели, хазя┐н? _Мартин._ От я як трiсну тебе в пику твою репану, то ти не тiлько Степана Мартиновича будеш паничем величать, та й мене не хазя┐ном, а паном зватимеш. _Омелько_. Та за що ж биться? Панич-то и панич, пан - то й пан! Хiба менi язик одпаде, коли я вас буду паном величать? Про мене, менi однаково. Звелите, то й юнкером вас зватиму. _Мартин._ Та одшукай ще, там, у коморi, був вандальський дзвiнок, i причепи пiд дугу. _Омелько_. Добре, пане. _Мартин._ Ти яких коней запрiг? _Омелько_. Лиску, Красавку i Блоху. _Мартин._ Ну й не iрод ти? Всi три з лошатами, а у Блохи аж дво║... Панича везе в город тройкою з дзвiнком, i ззаду табун лошат буде бiгти? Зараз менi перепряжи! _Омелько_. Та хiба я знав, що його призвели! Яких же запрягти, бо знову не вгодю, то до вечера буду запрягать та випрягать... _Мартин._ Кулката в корiнь. Зозулю i Карякошку на пристяжку. Iди мерщiй! _Омелько_ _(про себе)._ Поки був чоловiком - i не вередував, а паном зробили - чорт тепер на нього й потрапе. _(Пiшов.)_ ЯВА VIII _Мартин,_ а потiм _Степан_ i _Палажка._ _Мартин (один)._ Поки-то ще люде навикнуть, як величать! Воно й самому наче трохи чудно: то було "Мартин, дядьку Мартине", а тепер - пан!.. Нiчого, призвичаяться! Входять _Степан _i _Палажка._ _Палажка._ Гляди ж менi сорочок, платкiв, щоб не порозкрадали. Там я тобi вирiзала три пари нових онучок i все поскладала як слiд. _Мартин._ Яка це в тебе шинеля? Я ж тобi казав: зроби таку, як у столоначальника. _Степан._ Сукна не стало на дармовiса. _Мартин._ На ж тобi грошей i безпремiнно зроби дармовiса _(да║),_ та купи самуваря, чаю, сахарю i... кофiю i пришлеш з Омельком. А там, що останеться, вiзьмеш собi: може, рукавички купиш... Дивись, як люде, так i ти. Та чоботи чисть раз у раз, щоб блищали, як у засiдателя; одежа - перве дiло. Та ще не забудь про те, що я тобi казав: нехай при┐здить хоч i на наших конях - я його i назад одiшлю. _Палажка._ Хто? _Мартин._ А, послi! Як при┐де, тодi побачиш. Присядьмо ж на дорогу, так годиться. Я на недiлю пришлю Ка║та-ну Iвановичу вiвса i сiна, а ти, Стьопа, нагадай йому про мендаль... Входе _Омелько_, в чоботях i в дранiм кобеняку. _Омелько_. Та йдiть, бо Кулкат не сто┐ть, аж ляга. _Мартин._ Ти б ще мiшок драний надiв на голову. Вiн там осоромить панича! Надiнь менi добрий кобеняк! _Омелько_. Та ви ж за кобеняк нiчого не казали, а тiлько за чоботи! _(Набiк.)_ От наказанi║ господн║ з таким паном: звелiв надiть чоботи, а чiпля║ться за кобеняка. _(Пiшов.)_ _Мартин._ Ну, тепер з богом! _(Вста║.)_ Прощай. _(Цiлу║ Степана.)_ Слухай старших, виписуй почерка, завчай бумаги напам'ять... трись, трись меж людьми - i з тебе будуть люде! _Палажка._ Здоров'я бережи, шануйся, сину. _(Цiлу║ його.)_ Молися богу по книжцi. _Степан._ Прощайте, папiнька! Прощайте, мамiнька!! _Мартин._ Кланяйся ж там Ка║тану Iвановичу, Свириду Петровичу... Виходять. Завiса. ДIЯ ДРУГА Кiмната у _Борулi_. ЯВА I За столом сидять _Мартин_, _Гервасiй_ i _Матвiй._ _Гервасiй_. Так от яке дiло, пане Мартине: ти зна║ш, що я чоловiк не бiдний, Микола у мене один, то. й вiн не буде бiдувать; а в тебе одна дочка... Мiй Микола i твоя Марися умiстi виросли i полюбили одно другого, а ми з тобою давнi приятелi... То як ти скажеш: чи не поженимо ми сво┐х дiтей? Нехай давня наша приязнь закiнчиться весiллям наших дiток!.. _Матвiй._ I яз охотою потанцюю на весiллi свого хрещеника! Ану, Мартине, рiшайте, бо менi вже й танцювать схотiлось! _Мартин._ Так-то так, приятелю мiй, я знаю, що ти не бiдний, i, може, справдi дiти нашi любляться, та не випада тепер вiддать менi Марисю за твого Миколу. 159 _Гервасiй._ Чого так?! _Мартин._ Дочка моя дворянка, а твiй син... нi дворянин, нi чиновник... так не приходиться дворянцi йти за простого хлiбороба, я тепер на такiй линi┐... _Гервасiй._ Он що! Я тебе, Мартине, не пiзнаю: поки ти не ганявся за дворянством, був чоловiк, як i всi люде; тепер же десь тебе вкусила шляхетська муха i так дворянство у тебе засвербiло, що ти рiвня║ш себе з Красовським... _Мартин._ Що менi Красовський! Я сам уродзоний шляхтич! Красовський був безштанько, i батько його так само сидiв у Шадурського на чиншi, як i ми; а що вiн женився на дочцi Шадурського i через те зробився державцем, то це ще не велика жеч! I мiй Степан, бог дасть, дослужиться до чина та жениться на Тридурськiй, i ми зовсiм тодi порiвня║мся з Красовським! _Гервасiй._ Далеко ходить! Красовський вчений, лiкар, Красовський державець, а ти надима║шся через силу, щоб з ним порiвняться, бундючишся дутим дворянством, з добра-дива посварився з ним, - вiр менi, що як будеш отак роздувать свiй гонор, то Красовський з'┐сть тебе!.. _Мартин._ Подавиться, пане Гервасiю, подавиться - я глевкий! _Матвiй._ Глядiть, щоб вiн вас не пiдпiк, ха-ха-ха! _Гервасiй._ Що ж ти тепер зробиш? От вiн не хоче, щоб ти сидiв на його власностi, - i вибирайся! А сам не пiдеш - пiд руки виведуть, за ноги витягнуть, викинуться за межу зо всiм збiжжям! Що. там рiвняться!.. _Мартин._ Мене викинуть? Мене за ноги витягнуть з прапрадiдiвського грунту?! О-о!.. Та хто посмi║? А стрiчний iск, а апеляцiя? Я його ще в острог посадю за обiду, я правду судом одшукаю, я йому покажу, яке я бидло i яке теля мiй син! _Гервасiй_. Ти ослiп од дворянства! I поки ту правду знайдеш, то все хазяйство профиська║ш i все-таки нiчого не доб'║шся, i Красовський тебе випре звiдцiля! _Мартин._ Не дiжде! Не будь я Мартин Боруля! Мав би все хазяйство сплюндрувать, а докажу Красовському, докажу, що я такий самий дворянин, як i вiн. _(Б'║ себе в груди.)_ Уродзоний шляхтич Мартин, Генадi║в син, внук Матвiя Кардова, правнук Протасiя Гервасi║ва, Боруля з сином Степаном, герба Тшiвдар!.. О, стокроць дяблiв * його мамцi i його татковi! _Гервасiй._ Гай-гай! Та ще й зелененький! Герб?.. А звiдкiля, що означа те слово Тшiвдар, ти сам не зна║ш. _Мартин_. А нащо менi знать? Герб - то ║сть знак шляхетського досто┐нства! _Гервасiй._ Де вже нам носиться з гербами! Правда, що ми всi шляхтичi i всi дворяни, тiльки щабльовi. _Матвiй._ Ха-ха-ха! Щабльовi? Як-то, пане Гервасiю, щабльовi? _Гервасiй._ Такi, виходить, маленькi, що повипадали крiзь щаблi сво┐х не вшитих лубками возiв i розгубились... Одно слово, голопуза шляхта! _Матвiй_. Ха-ха-ха! _Мартин_.-Може, ти й щабльовий, i голопузий шляхтич, а я уродзоний! Не вiриш? У мене е копiя з протоколу депутатського собранiя, коли хочеш- покажу; Я i сам не знав, а тепер довiдався, що прапрадiд мiй був стражником та-моженог-о скарбу i на його бумагах пiдписаний сам суперетендент Севастян Подлевський... от що! I у Красовського не кращi бумаги.: _Гервасiй._ Що там бумаги! Краеовський на лiкаря вивчився, то йому i шляхетство пристало. Тепер вiн ┐здить у калясi, його вже крiзь щаблi не протягнеш, а бумаги - тьфу! I в мене було ┐х доволi, а тiлько я переконався, що нам дворянство так личить, як коровi сiдло. _Мартин._ Може, ти й корова; а мiй прапрадiд... _Гервасiй_. .Був,стражник? Чув! А мiй був пiдкоморий! _Мартин_. Твiй пiд коморою тiлько сидiв, то iнша жеч... _Гервасiй._ А твiй стерiг тi║┐ само┐, комори, де. мiй сидiв?. _Матвiй._ Ха-ха-ха! Та буде, панове, а то ще пола║тесь:! Цо там по титулi - коли нема нiц в шкатулi!.. Краще,пане Мартине, вiддайте Марисю за Миколу та зап'║мо могорич! _Мартин._ Нi, пане Дульський... У мене, слава богу, ║ i в шкатулi... Я на другiй линi┐... _Гервасiй._ Вiн дворянин! _Мартин._ Щоб ти знав! _Гервасiй._ Горе з такими дворянами! А по-мо║му, хто вчену голову; ма║, то дворянин, а вже як неграмотнi дворяне, то... _Мартин._ Я неграмотний? Вибачай! То ти неграмотний, бо умi║ш тiлько молитви читать, та й то по батькiвському молитвенику, а по чужому не втнеш!.. А я й скоропись розбираю. _Гервасiй._ По батькiвському молитвенику теплiше молиться. _Матвiй._ Ну, годi, панове, бо я бачу, що посваритесь! Що там до титулу, якщо нема║ нiчого в гаманцi!.. _Гервасiй._ I справдi! Як наше не в лад, то ми з сво┐м назад!.. Прощайте, пане уродзоний! Тiлько глядiть, щоб не чухалися, як дворянство крiзь щаблi випаде. _(Iде.)_ _Мартин._ Не журись, у нас вози лубками вшитi! _Матвiй._ От i не вгадав: думав могорич пить, а пiднесли дулю, - i нiс, зда║ться, не свербiв. _Мартин._ Чого ж, милостi просю: сiдайте, я зараз почастую, то одна жеч, а це друга. _Гервасiй._ Де вже нам з дворянами за одним столом сидiть. _(Пiшов.)_ _Матвiй._ Прощайте, пане Мартине! Жаль, що так розходимось. _Мартин._ Оставайся, закусимо. _Матвiй._ Нехай другим разом, а тепер не приходиться: умiстi прийшли, умiстi й вийдем... Iще раз скажу: жаль, що ви не вiдда║те Марисю за мого хрещеника, славний парубiяка... _Мартин._ Я й сам знаю... так не рiвня по званiю. _Матвiй._ До зобачення! _(На вiдходi.)_ Може, ще роздума║те i на тройцю потанцю║мо! _(Пiшов.)_ ЯВА II Мартин, а потiм _Палажка._ Мартин _(один)._ Може, й на тройцю потанцю║мо, тiлько не на Миколинiм весiллi. Бач, хлоп, пiднiжок пана Кра-совського! Туди ж, у рiдню лiзе, - умийся попереду!.. Якби не в мо┐й хатi, ║й, наплював би Гервасi║вi у самiсiньку пику за його хлопськi речi... I вiн зо мною рiвня║ться!.. Далеко!.. От як при┐де сьогодня з города наш жених - губернський секретар-регiстратор, - тодi милостi просю подивиться, за кого Боруля вiдда║ свою дочку!.. Ха! Входе _Палажка._ _Палажка._ Чого це Гервасiй i Матвiй заходили? _Мартин._ Гервасiй свата нашу Марисю за свого Миколу. _Палажка._ От i слава богу! Я рада, що такого зятя мати буду: поштивий, добрий i хазяйський син. _Мартин._ I хлоп. _Палажка._ Такий, як i ми. _Мартин._ Дурна! _Палажка._ Сам ти дурний! Чого ла║шся? Що ж ти ма║ш против Миколи? _Мартин._ Слiпа! _Палажка._ Тьфу! То тобi, мабуть, повилазило. _Мартин._ Глуха! _Палажка._ Отже, ║й-богу, так i вчеплюся у чуприну, як будеш лаяться! _Мартин (набiк)._ Чого доброго, вчепиться! Це буде не по-дворянськи. _(До Палажки.)_ Не сердься, Палазю, а скажи менi - тi┐ бачила ту бумагу, що Степан привiз? _Палажка._ Бачила. _Мартин._ I чула, що вiн читав у бумазi? _Палажка._ Чого ти причепився до мене? Не балакай навтямки; кажи товком: чи вiддамо Марисю за Миколу? Не мороч мене. _Мартин._ Дiло шiсть мiсяцiв в герольдi┐, не сьогодня-завтра утвердять в дворянствi, а я дочку вiддам за мужика!.. Що ж то я з глузду з'┐хав, чи як? _Палажка._ Зда║ться менi, що з'┐хав: не велиш нi менi, нi дочцi робить, сам не робиш, понаймав наймитiв, наймичок, хазяйство псу║ться... _Мартин._ Палазю! Дворянин - одно, хлоп - друге!.. Може, ти цього не розумi║ш, то тобi яснiше скажу: сметана - одно, а кисле молоко - друге! О! Розумi║ш? _Палажка._ Одно розумiю, що ти стерявся розумом. _Мартин._ О господи, о господи! Нащо ти мене довiв до того, що я одружився з простою мужичкою! Нiчого не тя-ме - як до пенька балака║ш. I казав же покiйний папiнька: женись, сину, на шляхтянцi. Нi, таки погнався за чорними бровами! От i дожив: брови злиняли, а гонору як не було; так i нема! _Палажка._ Божевiльний! кй-богу, божевiльний! Ти б дроку напився. _Мартин._ Що ти з нею будеш балакать?.. Хiба тобi краще буде бачить свою дочку за репаним мужиком Миколою, нiж за губернським секретарем-регiстратором? Краще? Кажи! _Палажка._ А де ж вiн у бiса, той... ростератор? _Мартин._ Регiстратор. _Палажка._ Та не вимовлю. _Мартин._ Ото-то ж боже! При┐де, душко, при┐де! Про нього же й казав Степановi на од'┐здi - чула? _Палажка._ То чом же ти менi не сказав? А то: i слiпа, i глуха - тiлько роздратував мене... Ну, а Марися?.. Ти ж ┐┐ питав, - може, вона не схоче? _Мартин._ I питать не буду, нащо питать? Вона не дурна, в нiй батькова кров, розбере, не бiйсь, де пан, а де мужик! _Палажка._ Дай боже! Хiба я ┐й ворог? _Мартин_. I я не ворог сво┐м дiтям, хочу обох дiтей пристро┐ть по-дворянськи!.. Тiлько ти, Палазю-душко, здiла.й милость, не супереч менi, слухай мене. _Палажка._ Не дратуй мене, то все буду робить, як звелиш. _Мартин._ Ну, годi! Сiдай, душко! _Омелько_ привезе са-муварь, чаю, сахарю i... кофiю. Чай я пив i знаю, як його настановлять, то сам тобi розкажу; а кофiю не знаю, як роблять.. Пiди ти зараз до Сидоровички - вона зна - i повчися у не┐. I розпитай гарненько, як його роблять i коли його подають: чи до борщу, чи на нiч? _Палажка._ А коли ж при┐де жених? _Мартин_. От Омелько привезе звiстку, а може, й самого привезе, бо недурно ж його так довго нема, мабуть, задержав, поки з присутствiя вийдуть. _Палажка._ То я ж зараз i пiду, бо, може, сьогодня й привезе. _Мартин_. Iди, iди, душко! Та розпитай гарненько про всi звича┐ i порядки дворянськi. _Палажка _пiшла. ЯВА III _Мартин_, а потiм _Трохим _i _Омелько_. _Мартин (один)._ Довго ж нема Омелька! Певно, привезе жениха. Та вже пора б йому й при┐хать давно. Треба буде попросить на вечiр Протасiя; вiн гарно i багато умi║ балакать... А важко i в дворянствi жить: рэзходу, розходу, - са.ми.м уробить якось, не приходиться... Входе _Трохим._ _Трохим._ Пане! Наших двi пари волiв i двi корови зайняв економ у двiр. _Мартин._ Де ж вони паслись? _Трохим._ Та в чередi, з череди й зайняв! _Мартин._ Як вiн смiв?! _Трохим_. Так пан Красовський звелiв. _Мартин._ О, виродок з шляхетського заводу! О, гайдамака! Грабитель! За що ж? _Трохим._ Каже, що на вас накинули чинш i поки не заплатите - не вiддасть. _Мартин._ Не вiддасть?.. Бери палицю i менi знайди доброго дрючка!.. Я ┐м покажу... Я... Ми ┐м покажемо! _Трохим._ Нi, пане, я не пiду. Вiн похваля║ться i вам на спинi горба зробить. Каже: Боруля добива║ться бумажного горба, а я йому на спинi горба надрюкую. _Мартин._ Хто це казав? _Трохим._ Економ. _Мартин._ О, хлоп поганий! Вiн, наймит Красовського, менi горба зробе? Менi?.. Та я... Запрягай коней, по┐ду зараз в стан! Це грабiж, грабiж!... _Трохим._ Нема ж натачанки ще з города. _Мартин._ Бiжи до Сидоровички, позич. _Трохим _пiшов. Граблять!.. Граб... Граб... Це менi ще i на руку - нехай граблять!.. Разом за все отвiт даси! Нi, пане Красовський, Боруля ще потяга║ться з тобою! Мабуть, почув, що дiло в герольдi┐... апеляцiя... стрiчний iск йому в печiнку сiли... О пресвята дiво! Вмiшайся в мо║ дiло, поможи менi ворога ; свого доканать. Входе _Трохим_ _Трохим._ Там прийшов Омелько. _Мартин._ Який Омелько? _Трохим._ Та наш же Омелько. _Мартин._ Сам? _Трохим._ Сам. Мартин _(набiк)._ Що ж це за знак: i забарився, i жениха не привiз? _(До Трохима.)_ Запрягай же свiжих коней у нашу натачанку, та по┐демо зо мною у стан, а Омелько нехай зараз iде в хату... _Трохим._ Вiн бо┐ться iти в хату. _Мартин_. Чи ти не здурiв? Чого вiн бо┐ться? _Трохим._ Та коней наших покрали в городi. _Мартин._ Як?.. О господи! Нова напасть... Тягни його сюди, за чуба тягни! _(Бiжить до дверей.)_ Омелько! Iрод! Супостат! Iди в хату! Входе _Омелько_, босий. _Мартин._ Де конi, азiят? _Омелько_. Украли. _Мартин._ Украли? _Омелько_. I чоботи, i кобеняк украли... _Мартин._ Як же в тебе голови не вкрали? _Омелько_. Бо нiкому не потрiбна: у кожного ║ своя, хоч поганенька. _Мартин._ Що ж менi тепер з тобою робить? Га? Що?.. Бодай ти галушки не проковтнув, щоб ти вареником подавився, кажи: шкуру з тебе здерти?.. Розказуй, анахтема, як було дiло? _Омелько_. Та так було дiло. То як при┐хали ми з паничем, зараз понаходило тих судейських видимо-невидимо. IIослали за горiлкою, панич достали сало, курей i прийнялися трощить та пить. А далi, спасибi ┐м, i мене почастували; а чарка така, що й собака не перескочить; я довго не хотiв випить повяо┐ i таки випив; випив, закусив салом - у мене з дому було сво║ сало i хлiб... _Мартин._ Мерщiй розказуй! Ти з мене печiнки витягнеш. _Омелько_. Не перебаранчайте, пане, бо ви мене зiб'║те з пантелику. _Мартин._ Я тебе з нiг зiб'ю i шерсть на тобi вискубу! _Омелько_. От я й забув, що казав. _Мартин._ Говори, говори, бiсова патяка, буду мовчать, говори!.. _Омелько_. Випив, закусив салом. _Мартин._ Ну? _Омелько_. У мене з дому було сво║ сало i хлiб. _Мартин (крiзь зуби)._ Чув, чув!.. _Омелько_. Напо┐в коней i хотiв спать лягать, а тут, спасибi ┐м, ще пiднесли... Потiм третiй раз почастували, i вже не скажу вам: чи частували ще й четвертий раз, чи нi, бо не пам'ятаю, як i заснув. Вранцi, до схiд сонця, прокинувся - не можу голови пiдвести... Почав пригадувать: де я? Не пригадаю. Глянув набiк: чи┐сь босi ноги на полудрабку. Що воно за твар, думаю собi, втислася до мене на повозку, чи не Горпина. Далi думаю: коли ║ ноги, то повинна буть i голова, - а голови не видко, тiлько моя, та й сво║┐ голови не бачу, а чую, що на в'язах щось таке важке телiпа║ться, мов хто начепив клунок з пiском... Помалу-помалу пiдвiв я голову. Дивлюсь: нiкого нема, кругом чужа оселя... Боже мiй! Тут зразу голова моя зробилась легка, як вiвсяна полова, i я догадався, де я i що зо мною було! Схопивсь... сюди, туд'и -- нема нi коней, нi чобiт, нi кобеняка! Сiв я та й заплакав. _Мартин_. Заплакав? _Омелько_. Заплакав. Гiркими сльозами заплакав: чоботи були настоящi шкаповi i кобеняк... _Мартин._ Луципiр! А коней тобi не жаль? _Омелько_. Та конi знайдуться, бо там якийсь судейський, з мiдною бляхою на грудях, списав усе: i як коней звуть на ймення, i до якого полудрабка котра коняка була прив'язана, i полудрабки розглядiли, - усе як слiд, я розказав усi прикмети. Записали i те, що як удариш батогом, то Кулкат крутить хвостом собе а, Зозуля крутить хвостом цабе, -все записали, конi знайдуться!.. _(Зiтха║.)_ А чоботи i кобеняк... _Мартин._ Геть з очей, паршивий робiтник! Тобi гиндйкя пасти, а не коней глядiть! Самi кращi конi пропали! Будеш же ти одслужувать менi за коней шiсть лiт. _Омелько_. А буду. Таке дiло. _(Набiк.)_ А хто ж менi одслуже за чоботи та за кобеняк? Якби не ти, то я б ┐х i не брав. _Мартин (до Трохима)._ Бiжи до Сидоровички, вiзьми натачанку чи вiзок, запрягай коней, та хоч уночi по┐демо до станового. _Трохим _вийшов. _(Омельковi)._ Ти чого сто┐ш? Пiшов, не печи мо┐х очей! _Омелько_. Та тут ще лист вiд панича. _Мартин._ Чого ж мовчиш? Давай мерщiй, шелепа! _Омелько_ _(доста║ з шапки)._ Та не гримайте ж хоч за листа, бачите, зашив як далеко - боявся, щоб хто не вкрав. Думаю: "Хоч шапку i вкраде, то лист буде цiлий, чорта з два найде". Нате. _Мартин (прочитавши)._ Що його робить?.. Жених обiщав при┐хать, як коней пришлю за натачанкою... Тут грабiж... там коней покрали!.. Памороки забило... _(До Омелька.)_ Iди, розумна голово, надiвай постоли, по┐дем зо мною у стан, а Трохим по┐де в город зараз же, щоб завтра i натачанку привiз... Упряж де ти зоставив? _Омелько_. Злодi┐ взяли, тiлько черезсiдельник зостався. _Мартин._ Щоб ти на ньому повiсився! I упряж позич в Сидоровички. _Омелько_. А коней яких запрягать? _Мартин._ Не питай мене!.. I дорогою не балакай до мене, бо я тебе, каплоуха собако, чисто всього обпатраю! _Омелько_. Ну й сердитий... Що то пан! _(Пiшов.)_ Мартин _(один)._ I язик став як кiлок, i в ротi пересохло!.. А синок... синок!.. Я тут iз шкури вилазю, щоб його в люде вивести, а вiн там п'янству║... Входе _Омелько_. Ти чого знову у вiчi лiзеш? Кортить, щоб поскуб? _Омелько_. Письмоводитель станового при┐хав, пита║ться, чи ви дома, та я не знав, що й сказать, боявся, щоб не лаяли... Що йому сказать? _Мартин._ Зви! Проси! Бачиш - дома, хiба тобi повилазило? _Омелько_ вийшов. _Мартин_ бiжить до бокових дверей. Палажко! Письмоводитель при┐хав... I-i! Я й забув, що ┐┐ нема! Марисю! Пошли за матiр'ю до Сидоровички, а сама вари вареники, печи курчат, нехай дiвчата печериць назбирають, у сметанi насмажиш, та я║ць звари уснятку i молока спар!.. Нехай Омелько порося заколить... Та квас, квас щоб був, бо вiн раз у раз з похмiлля... Певно, привiз утвержденi║ в дворянствi. Отепер, пане Красовський, я тобi покажу, яке я бидло i яке теля мiй син... _(До дверей.) А,_ Нефодiй Осипович! Пожалуйте, пожалуйте, дорогий гостю!.. Завiса. ДIЯ ТРЕТЯ Декорацiя та ж. ЯВА I _Мартин._ Цiлу нiч з досади не спав! Як прочитав Нефодiй Осипович бумагу, щоб мене безотлагательно вивести з iм║нiя Красовського, то наче п'ять котiв вскочило у груди i разом почали дряпать там сво┐ми гострими кiгтями!.. Ну, пане Красовський! Сипеш ти грiшми, щоб мене вивести звiдцiля, - i я посиплю, де треба, щоб тебе у острог посадить!.. Нефодiй Осипович за грабiж узяв заявленi║, каже: це уголовне дiло!.. Красовський хвалиться та похваля║ться!.. Хвались, хвались!.. Коли б менi ще роздратувать його, щоб вiн розбiй який зробив, та на Сибiр... Що Сибiр? На каторгу його!.. Будеш ти знать Борулю i дiтям закажеш!.. Я не буду хвалиться, нi, а тим часом i в острог, i в Сибiр, i на каторгу тебе запру... О, не я буду! Якби не ждав сьогодня жениха, то зараз би по┐хав у город - до повiреного, там голова: губерньою править! Ну, та день-два пiдожду... Гей, Омелько!.. Бог дасть, дочку пристрою, тодi заживу настоящим дворянином: собак розведу, буду на охоту ┐здить, у карти грать. Входе _Омелько_. Чого ти лiзеш, як черепаха? _Омелько_. А хiба я птиця? Лiтать не можу, поки встанеш, поки прийдеш... _Мартин._ Ну, ну, годi... _Омелько_. Коли б чоловiк крила мав... _Мартин._ Годi! _Омелько_ _(набiк)._ Нiколи не дасть договорить... . _Мартин._ Iди менi зараз аж на шпиль, звiдтiля видко верстов на п'ять по дорозi в город, там будеш сидiть i ждать... _Омелько_. Чого? _Мартин._ Слухай! _Омелько_. Та я ж слухаю. _Мартин._ Мовчки слухай! _Омелько_. Мовчу... _Мартин._ Як побачиш нашi конi i нашу натачанку i буде там сидiть дво║, прибiжиш додому попереду... _Омелько_. А як я не добiжу попереду? _Мартин._ Що ти йому будеш казать? _Омелько_. Трохим же буде кiньми ┐хать, а я пiшком бiгтиму, то хоч би з мене й дух виперло, а я не поспiю вперед, хiба разом прибiжимо. _Мартин._ Не разом, бусурмене, не разом! А треба, щоб ти його здалеку побачив i вперед прибiг. _Омелько_. Не прибiжу. Годiв п'ять тому назад, може б, i прибiг разом, а тепер не прибiжу. Та й нащо ж я буду бiгти разом з ним? Вiн буде ┐хать, а я буду бiгти бiля натачанки, на смiх людям, як собака! Та Трохим .на зло менi запустить так коней, що й чорт з ним не збiжить. _Мартин_. Хiба ж я тебе, супесе клятий, затим посилаю, щоб ти наввипередки з кiньми бiг? _Омелько_. А хiба я знаю. _Мартин (бере його за груди)._ Не зна║ш?