_Омелько_ _(набiк)._ Отже, останню свиту порве. Мартин_._ Звiстку, звiстку, звiстку щоб подав вперед- гость важний при┐де! _Омелько_. То дозвольте коня взять. _Мартин._ Бери, бодай тебе за пупа взяло, тiлько не муч мене! _Омелько_. А якого ж коня взять? Я вiзьму Рака... Мартин бере ного за шиворот, поверта до дверей i виводить. Та постривайте, пане, я сам пiду, а то ви менi свиту порвете. _(Випхнув.)_ ЯВА II _Мартин_, а потiм _Марися._ _Мартин._ От мука менi з цим каторжним Омельком! I вигнав би, жаль - давно служить, i привик до нього так, що як не бачу довго, аж скучно. А вiн, чорт його зна║, чи нарошне дражнить мене, чи таки справдi дурний трохи зробився. Входить Марися i несе клунок. Куди це? Що це? _Марися._ Треба прати сорочки тощо, багато набралося вже шмаття. _Мартин._ Я тебе постираю! Страмить мене хочеш? Дворянська дочка сама стира║! Може, ще й на рiчку пiдеш? Для чого ж то я двох робiтниць найняв? _Марися._ Вони на городi копають, а я ж що буду робить? Мартин _(набiк)._ Справдi!.. i сам не знаю, що б вона робила, яку б ┐й роботу дворянську знайти... _(До Марисi.) _Нiчого не роби! _Марися_. Та я ж так занудюсь без роботи, захворiю. _Мартин._ Глупство? Наглядай, щоб другi робили, а сама надiнь менi зараз нове плаття, помий гарненько руки та й сиди, як панночцi слiд. Та руки, руки менi мий разiв три на день, не жалiй мила. Ну, на лицi вона й так гарненька; а треба б присипать ще борошенцем, - ║ таке борошенце, та не знаю, як його звуть i де воно прода║ться... _Марися_. Як собi хочете, а я, ║й-богу, без роботи не буду сидiть. _Мартин._ Не смiй менi, кажу! _(Набiк.)_ Яку б ┐й роботу найти пристойну?.. А! _(До Марисi.)_ Я тобi п'яльця достану, будеш вишивать у п'яльцях. _Марися._ Та я ж не вмiю. _Мартин._ Навчишся. Не святi горшки лiплять! А шмаття однеси назад. _Марися _знизу║ плечима i виходить. Пiду справдi до Сидоровички, я бачив у не┐ п'яльця, вона вже стара, не бачить, то вiддасть для Марисi, для сво║┐ хрещеницi, i покаже, як на них вишивать... Ох, поки-то все поставиш на дворянську ногу, то й чуб тобi свердлом стане! _(Пiшов.)_ ЯВА III _Марися_, а потiм _Микола._ _Марися (одна)._ Таке щось чудне у нас робиться, що хоч з хати тiкай!.. Чую я, що батько все про дворянство балакають, а нiяк не розберу, чого-то дворянцi стидно робить. Дивно... Перше батько казали, що всякий чоловiк на свiтi живе затим, щоб робить, i що тiлько той ма║ право ┐сти, хто ┐жу заробля║; тепер же все навиворiт. Коли б Миколу побачить... Вчора був його батько у нас, чи говорив же вiн про наше весiлля? Микола, певно, зна║, хоч би прийшов заспоко┐в мене, а то чогось невесело на душi, наче що недобре серце вiщу║!.. Хотiла вчора увечерi вийти до Миколи, лихий принiс письмоводителя, з ним порались до пiвночi... поки нагодували... Сьогодня ввечерi побачусь... _Микола (пiд вiкном)._ Марисю, можна зайти? _Марися._ Микола! Заходь, заходь - я одна: нi батька, нi матерi нема. Входе _Микола._ _Микола._ Марисю, моя рибонько, що ж ми будемо робить?.. Твiй батько не хоче вiддать тебе за мене!.. _Марися_. Чом?! _Микола._ А що я не дворянин! I тепер мiй батько розсердились, хочуть, щоб я сватав дочку Котрвича. _Марися._ Що ж ти зробиш? _Микола._ Не знаю!.. Посватать, замiсть тебе, дочку Котовнча, розбить сво┐ надi┐, а з ними й серце - все одно що живим лягти у домовину!.. Знов же, не послухать батька, то прийдеться з ним посвариться! А тим часом ти, покiрна волi свого батька, пiдеш за другого, тодi удво║ тяжча моя мука буде: я потеряю i батькову ласку, i тебе!.. О, чом я не дворянин?! _Марися._ Ти мене любиш? _Микола._ Умру без тебе! _Марися._ I я люблю тебе так само i нi на кого не промiняю. Слухай же мене. Корися батьковi свойому, та тiлько сватать Юльку не спiши! Проси його, щоб пiдождав, поки ┐┐ ти сам не розпiзна║ш, - вiн тебе любить i згодиться! А я чим часом роздивлюсь, прислухаюсь i розмiркую, що робить. _Микола (кида║ться до не┐)._ Марисю! Ти мiй розум, мо║ серце, мо┐ очi! Дай поцiлую тебе за пораду! _Марися._ Тепер нам не до того! Iди додому краще, щоб нас тут не зуспiли, - тодi й замiри нашi розлетяться... _Микола._ Iду, iду, Мариночко моя! А ввечерi ж ми зiйдемось знову? _Марися._ Жди мене пiд яблуньою у садку. _Микола._ О, коли б мерщiй зайшло сьогодня сонце! _(Пiшов)._ ЯВА IV _Марися_, потiм _Палажка._ _Марися (одна)._ Так от яке зуспiло мене горе! Дворянина батьковi в зятi схотiлось. О боже мiй! Та де ж на всiм широкiм свiтi знайдеться дворянин, щоб так мене любив, як любить мiй Микола? I я? Кого так щиро полюблю, щоб промiнять його, забуть? О, нiкого, нiкого! Краще смерть, нiж замiж за другого!.. Входе _Палажка._ Мати! Вони, певне, не знають нiчого... Мамо! _Палажка._ Чого, дитино моя? _Марися._ Що в нас робиться? Чом батько вiд Миколи старостiв не прийняли? Я ж вам давно казала, що люблю його, що вiн буде мене сватать, i ви самi тому радiли... _Палажка._ Ох, дитино моя! Не пристало тобi тепер iти за Миколу. Батько каже, що ми в дворяне вийшли - панами стали, а Микола не дворянин i через те нерiвня тобi. _Марися._ Нерiвня?.. Боже мiй! А хто ж нам рiвня? Хiба хочете, щоб я дiвкою посивiла? _Палажка._ Не журись, дочко, не посивi║ш - жених ║... гарний... i чин ма║. _Марися_. к?! Хто? _Палажка._ Отой судейський, що при┐здив до нас з Стьопою на маслянiй... Ти йому уподобалась... Пам'ята║ш? Що грав на гитарi i спiвав... Чин великий на ньому... ростиратор, либонь... _Марися._ Мамо, голубко моя! Я вже давно люблю Миколу, а того судейського тiлько раз бачила, не знаю його - i знать не хочу. _Палажка._ Ох, не завдавай же i менi жалю! У мене у само┐ серце болить за Миколою, я сама його люблю... та що ж нам робить, що нам робить, коли тепер не приходиться тебе за простого вiддать, бо ми в дворяне вийшли. _Марися._ Мамо! Жили ж ми перше без дворянства, i всi були щасливi!.. Нащо ж дворянство нам здалося, коли воно горе приносе? Коли через нього ви хочете мене нещасною зробить, занапастить мiй вiк молодий!.. Мамо! Я ж ваша кров, - не губiть мене, вiддайте замiж за Миколу. Я не хочу буть дворянкою! Краще жить на свiтi щасливим мужиком, нiж нещасним паном, - це всяке зна║!.. _Палажка._ Правда твоя! Ох, правда, моя добра ти, моя розумна дитино!.. Ти побалакала зо мною-i в мене наче полуда з очей упала. Сама бачу, що дворянство нам бiду робе. А почну батьковi казать, щоб не видумував нiчого, щоб жив по-старовинi, - то закричить, затопа ногами, почне читать менi якiсь бумаги про дворянство, затурка║ мене, чагирка║, зiб'║ з пантелику, i я думаю: може, ми й справдi вже дворяне, - i починаю по-панськи привчаться, i самiй тодi хочеться тебе за благородного вiддать замiж!.. Тепер не знаю, шд й казатi, що i робить, вимучилась зовсiм i одурiла. От вже другий день ходжу до Сидоровички, вчуся дворянським звичаям, щоб прийнять жениха, бо вiн сьогодня i при┐де. _Марися._ Сьогодня?! Мамо! Уговорiть же татка, щоб не губили мене! _Палажка._ Ох, не можу, дочко, не можу, тiлько посваримось, дитино моя, а товку не буде! Ще й поб'║мось на старiсть, бо вже два рази мало-мало не бились... За коном голос Мартина: "Сюди, сюди, помалу тiлько!" Батько iде!.. Ходiм звiдцiля. _(Пiшла.)_ _Марися._ Що менi робить?.. Ще батьковi упаду в ноги... _(Пiшла.)_ ЯВА V _Мартин_, а за ним хлопець вносить п'яльця; потiм _Марися._ _Мартин._ Отут, хлопче, постав та й iди собi. _Хлопець _ставить п'яльця на мiсто i виходить. П'яльця! I нехитра штука, а зараз красу господi придали. Якось аж веселiше горниця дивиться. Нехай Марися вчиться. Сидоровичка обiщала показать, спасибi ┐й. От i благородна кума в пригодi стала! Кумiв завше треба вибирать значних i благородних! А як, бог дасть, Марися вийде замiж, то первого онука он як охрестю: кумом вiзьму, полковника Лясковського, а за куму - генеральшу Яловську. Входе _Марися _i пада йому в ноги. Що це?! _Марися._ Не губiть мене, не топiть мене - я у вас одна! _Мартин._ Ото господи, як злякала, аж ноги затрусились... Встань! Чого тобi? _Марися._ Не вiддавайте мене замiж за того жениха, що при┐де з города, - я його не люблю, я за нього не хочу... _Мартин._ Як?! За благородного чоловiка не хочеш? За кого ж тебе тодi вiддать? _Марися._ Вiддайте мене за Миколу. _Мартин._ Свiт навиворiт. Панночцi - мужика забажалось!.. Не смiй менi про це й за┐каться! _Марися._ Я люблю Миколу, i вiн мене любить, ми будемо щасливi... _Мартин._ Що то за слово таке - любить? Кажи менi, що то за слово таке?.. Га? Що воно означа: чина чи дворянство? _Марися._ Я не вмiю розказать... Я... _Мартин._ Видумка! Витребеньки! Баб'ячi химерики! Чина, дворянство треба любить, а друго┐ любовi нема на свiтi!.. _Марися._ Я собi смерть заподiю, коли... _Мартин._ Не сердь мене, бо я порву на собi всю одежу!.. Чу║ш?.. Здурiла дiвка, ще й не розглядiла добре благородного жениха, а вже ерегу║ться! Та жених такий, що хоч би яка панночка, то з охотою пiшла б за нього, - от при┐де, то побачиш!.. А про Миколу i не думай! Та я скорiще вб'ю тебе, нiж вiддам за мужика; я тебе з дому вижену, я тебе!.. Та я не знаю, що зроблю!.. От дiтки! Ти для них пiклу║шся, побива║шся, з шкури лiзеш, а вони, замiсть дяки, серце тобi надво║ роздирають! Мало менi муки з Красовським i так, та ще тебе вiддам за мужика, щоб вiн зуби скалив?.. Iди! Жених, може, вже з гори з'┐жджа║... Iди одягнися менi у нове плаття, а цих речей щоб я бiльше не чув! _Марися._ Тату?.. _Мартин._ Який я тато? Що то за тато? _Марися._ Папiнька! _Мартин._ I слухать не хочу! Iди роби, що велять. _Марися _пiшла. Не зна║ свого щастя; сказано: молоде - дурне... Ох, дiти-дiти! Якби ви знали, як-то хочеться бачить вас хорошими людьми, щоб ви не черствий хлiб ┐ли... Якби-то знали... тодi б ви зрозумiли, що батьки не вороги вам... От трохи погримав, а вже й жаль!.. Воно ж, дурне, дума, що я ┐й ворог! Ворог за те, що витягаю з мужичества... А чого менi це кошту║?.. Колись подяку║. Входе _Омелько_. Iдуть? ЯВА VI _Омелько_ _(задихався, не може говорить)._ I-┐-ду-уть! _Мартин._ Чого ти так засапався? Сопеш, як пiдпалений кiнь. Далеко? _Омелько_. Ху-ху-ху!.. Утомився... _Мартин._ Ти ж конем ┐хав? _Омелько_. Де там! Упав, к бiсовому батьковi, з коня... _Мартин._ Я ж кажу, що так!.. Далеко? _Омелько_. Нi, зараз за могилою i впав! Тiлько що вилiз на Рака, а... _Мартин._ Не про те! Не про те я питаю! Чи далеко ┐дуть? _Омелько_. Та, мабуть, уже близько бiля двору. _Мартин._ Ти ж бачив, хто ┐де? _Омелько_. А хто ж? Трохим ┐де - нашими кiньми i нашою натачанкою... _Мартин._ А в задку сидить хто-небудь? _Омелько_. В задку?.. Не примiтив! _Мартин._ Чого ж ти бiг, бодай ти луснув! _(Iде до вiкна.)_ _Омелько_. Чисто колiно збив, болить, як печене, прибiг попереду, а вiн ще й ла║ться!.. Чорт на тебе угодить... _(Пiшов.)_ _Мартин._ Вiн... Жених!.. _(До дверей.)_ Душко! Палазю! При┐хав! Жених при┐хав! Одягайтесь мерщiй! А господи, аж серце забилось! Принять треба на славу... _(Вiдчиня середнi дверi.)_ Входе _Нацi║вський_, з гiтарою в руках, у шерстянiй накидцi. Мартин iде до дверей, розставивши руки. Милостi прошу, дорогий гостю! _Нацi║вський _кладе гiтару на стiлець. Обнiмаються i цiлуються. Завiса. ДIЯ ЧЕТВЕРТА Декорацiя та ж. ЯВА I _Омелько_ i _Трохим _вносять стола. _Омелько_. То це жених нашо┐ Марисi, сьогодня й заручини? _Трохим._ Еге. Дорогою вiн мене частував бiля кожного шинку, - гарний панич! _Омелько_. Вiн же й мене частував тодi, як чоботи i кобеняк украли, бодай йому... _Трохим._ I що вони там роблять, тi судейськi, -такого ┐х, як галок восени? _Омелько_. Бумаги, каже, пишуть. _Трохим._ Нащо ж тi бумаги? _Омелько_. На продаж. Продають. _Трохим._ Та хто ж ┐х купу║, кому вони потрiбнi, хiба на цигарки? _Омелько_. Виходить, ║ такi люде, що купують. От бачив повiреного, що при┐здив? Конi, як змi┐, тарантас блищить, фурман, наче коробейник Улас!.. Бачив? Отже вiн бумаги прода║. Його фурман дав менi на цигарку легкого тютюну i розказував, що, каже, його пан якiсь бумаги пише i прода║ людям, що кому потрiбно, з того и хлiб ┐сть, i будинок ма║ у городi. От i наш пан, каже, купив якiсь бумаги у нього на Красовського, а Красовський, каже, довiдався, при┐здив аж у город, заплатив дорожче, i вiн продав йому бумаги вже на нашого пана. Так i торгу║! _Трохим._ Диви! _Омелько_. Всякому чоловiковi назначено, що робить, з чого хлiб ┐сти i що йому мать! От менi назначено, щоб я без чобiт був i без кобеняка, - i вкрадено. _Трохим._ Мабуть, що так... А не чув, коли буде весiлля? _Омелько_. Не чув. Вчора гуляли довго, - жених i досi спить. ЯВА II Входе _Мартин._ _Мартин._ Чого ви тут стовбичите? _Омелько_. Стола вiд Сидоровича принесли. _Мартин._ Ага! Ну, бiжи ж ти, Омельку, принеси умиваться паничевi. _Омелько_ i Трохим виходять. Ще спить. Сказано, чиновний чоловiк, не то що простий шляхтич: ще й чорти навкулачки не бились, а вiн схопиться i гаса║ по хазяйству!.. Нащо Вже я, от, зда║ться, зовсiм вибився на дворянську линiю, а не можу уранцi довго спать - боки болять, а треба привчаться! Воно якось так зовсiм другу пиху тобi да║. Прийшов хто рано, чи там яке дiло по хазяйству, а ти спиш! "Дома пан?" -'питають. "Та ще сплять!" О! I всi на пальчиках... Безпремiнно заведу такий порядок: чи прокинувся, чи нi, а буду лежать до снiданку. _Омелько_ несе ночви i вiдро води. Що це? _Омелько_. Та умиваться ж. _Мартин._ Ну i що тобi сказать? Де ж ти бачив, бусурмене, щоб люде в ночвах умивались? Поросят тiлько у ночвах патрають, а ти хочеш благородного чоловiка... _Омелько_. Та я ж письмоводителевi над ночвами цiле вiдро води на голову вилив. _Мартин._ То iнча рiч - чоловiк сирий i на похмiлля. _Омелько_. А цей хiба тверезий вчора лiг? _Мартин._ Не тво║ дiло! Iди вiзьми велику дерев'яну миску i води в полив'яний глечик. _Омелько_. I щоб то вiдразу сказать, а то носись. _(Пiшов.) _ _Мартин (один)._ Треба десь такого служку достать, що при горницях був, бо _Омелько_ старий для послуги, нiчого не тяме. _Омелько_ верта║ться з глечиком i мискою. Там постав, i якщо спить, то навiдайся через яке врем'я. _Омелько_ пiшов у другу хату, входе _Палажка._ Спить ще. А що, як там, душко, у тебе: чи все готово? _Палажка._ Поки люде посходяться, усе буде готово. Входе _Омелько_. _Мартин._ А що? _Омелько_. Потягнувсь, лупнув очима, повернувся на другий бiк i знову захрiп. _Мартин._ Навiдайся ж опiсля. _Омелько_. Може б, я там посидiв, поки прокинеться? _Мартин._ Опiсля, кажу тобi. Чого ти там будеш стирчать, ще й сам заснеш. _Омелько_. А потiм прозiваю - будете лаять. _Мартин._ Не патякай! Поклич панночку. Де вона? _Омелько_. Порося патрають. _Мартин._ О-о-о!.. Нехай одягнеться i сюди йде. _Омелько_ пiшов, _(До Палажки.)_ Я ж тобi казав, я ж'тебе прохав, щоб ти ┐й не давала нiяко┐ роботи, руки чисто порепаються, - а ти порося, ┐┐ заставила патрать! _Палажка._ Та цить уже, не гримай! Який же чорт буде обiд варить, коли робiтницi не тямлять нiчого. _Мартин._ Палазю, Палазю, не кричи, душко, а то почу║. Ну, iди, душко, сама обiд готов, а вона нехай ще побуде з женихом. _Палажка._Ати жз ним балакав? _Мартин_. Та ми вже зовсiм скiнчили з ним: п'ятсот рублiв приданого, весiлля на наш кошт, два годи доставлять у город топливо i деякi предмети на продовольствi║ i хату поставить у городi - мiсце у нього ║. Входе _Марися._ Ну, то iди ж, Палазю, щоб справдi там робiтницi не нашкодили чого в обiдi, а то замiсть поросяти подадуть обгорiлий оцупок. _Палажка_ пiшла. Ну, моя дитино, я вже скiнчив з тво┐м женихом. Сьогодня заручини, а на тройцю й весiлля. _Марися._ Не любите ви мене... випиха║те з дому... _Мартин._ Я тебе не люблю! Господи! Душу свою готов тобi вiддать!.. Для кого ж я побиваюсь, як не для вас? Послухай мене, доню моя: краще бiлий хлiб, нiж чорний, краще пан, нiж хам! I батькове око, як прийдеться умирать, закри║ться спокiйно, бо душа моя знатиме, що мо┐ унуки - дворяне, не хлопи, що не всякий на них крикне: бидло! теля! Ох, дочко, ти не зна║ш, як тяжко хлопом буть, усiх бояться, усiх лiчить вищими вiд себе! I дай бог, щоб ти не знала; а я всього попробував i знаю. Не хмурся ж, не хмурся... Жених вийде, а ти сядь за п'яльцi, будь з ним приязна. Сядь, доню, за п'яльцями якось пристойнiше сидiть... так, нiби за роботою. _(Садовить ┐┐.)_ Отак. Я ж зараз вернуся, а ти поводься з женихом як слiд дочцi Мартина Борулi, уродзоного шляхтича! _(Пiшов.)_ ЯВА III _Марися_, потiм _Омелько_, проходе у кiмнату, де спить _Нацi║вський._ _Марися (одна)._ Ох тату, тату! Якби ви знали, як менi тяжко слухать вашi речi! Наче тронулись, борони боже. Що менi робить? Щоб не сердить батька, я тим часом покiрствую, а чого наговорю жениховi, то нехай тiлько слуха! Коли ж i пiсля того не одчепиться, то пiду вже на одчай: нехай хоч б'ють, хоч рiжуть - однаково! Входе _Омелько_. _Омелько_ _(несе обома руками миску, а в мисцi глечик). _Вже одягся! Ну, жених!.. Яка у нього червона жилетка, аж очi в себе вбира║!.. Одчинiть менi дверi, а то воду розхлюпаю... Марися одчиня. Хоч би нас почастували добре на заручинах, дома не страшно й випить... _(Вийшов.)_ Марися _(одна)._ Виходь, виходь скорiй... Може, сам одцура║шся, коли почу║ш, як я тебе поважаю. ЯВА IV Входе _Нацi║вський_, одягнений у сюртук з куцими полами. Рукава з буфами, коло плечей ужчi,. а бiля руки ширшi. Штани широкi, трубою, коло чобота зовсiм узенькi. Жилетка червона, двобортна, без манишки, з мiдними пугвицями, шия пов'язана чорним шовковим платком. _Нацi║вський._ З добрим утром, Марина Мартиновна, як спалось-спочивалось? _Марися._ Лягли легко, встали ще легче; а ви як? Зда║ться, i лягли важко, i встали тяжко... _Нацi║вський (набiк)._ Зразу збрила! _(До Марисi.) _О, яка ви гострая i строгая!.. _(Бере гiтару i побреньку║.) _Нам з привички. Iнчий раз, як вернешся од Шулемки, так ще тяжче ляжеш, одначе дiла за нас нiхто не робе!.. А ви вишива║те? _Марися._ Нi, я не вмiю, так сидю, батько звелiли вас пiджидать за п'яльцями, щоб ви подумали, що я баришня... _Нацi║вський._ А хiба ви не баришня? _Марися._ Не знаю, як вам зда║ться... Я проста дiвчина, мужичка, нiчого не вмiю; я умiю жать у полi, громадить, мазать, корiв до┐ть, свиней годувать... Подивiться, якi у мене руки... _Нацi║вський._ I разпрекрасно! А як вийдете за мене замiж - iбо ми вже з папiнькою вашим сi║ дiло покончили, не знаю, як ви, - тодi не будете жать, найдеться друга робота, бол║║ благородная... i руки побiлiють... А по вечорам я буду вам грать на гитарi. Буде весело, у мене знакомих доволi... _Марися_. Я за вас не хочу замiж, то татко мене силують, а я вас не люблю... _Нацi║вський._ Як побрачимся, тодi полюбите!.. Любов - ета злодiйка приходить зря, сьогодня н║т ║йо, а завтра вот она! Та ви ще мене не зна║те! _(Б'║ акорд на гiтарi i спiва.)_ "Гандалер молодой, Взор твой полон огня, Я стройна, молода, Не свезешь ли меня? Я в Риальто спешу до заката. Видишь ли пояс мой С жемчугом, с бирюзой? А в средине его Изумруд дорогой? Вот тебе за провоз моя плата!" "Нет, не нужен он мне, Твой жемчужный убор: Ярче камней и зв╕зд Твой блистательный взор, - Жажду я одного поцелуя!" У нас многiя баришнi од меня тають, i ви розта┐те. _Марися._ А я чого буду таять, я не снiг. _Нацi║вський._ Ну, розтопитесь... _Марися._ Борони боже! Хiба я смалець?.. _Нацi║вський._ Ха-ха-ха! Остроумно! Одно слово, полюбите мене - ручаюсь. _Марися._ О нi! Ви менi противнi... _Нацi║вський._ Ето даже обiдно, iбо я всегда правiлая женщинам... Почему же у вас такая злость протiв меня? _Марися._ Я вас не люблю i прямо вам кажу, а ви таки лiзете у вiчi, от через це ви менi противнi. _Нацi║вський._ Та н║т! Ето ви шутку║те!.. Ето ви говорiте по той простой причинi, что мало зна║те меня; а когда вийдете замуж, присмотрiтесь i апробу║те - как пишется в журналах, - тогда друго║ скажете!.. А тепер заключим наш разговор поцiлу║м, как жених i невеста. _Спiва║.)_ Жажду я одного поцiлуя!.. Позвольте! _Марися._ Цього нiколи не буде! Менi легше випить оливи з мухами, нiж вас поцiлувать! Душа моя до вас не лежить, i очi мо┐ не стрiнуться з вашими; а коли ви й пiсля цього все-таки хочете, щоб мене присилували за вас замiж, то знайте: я люблю давно другого, чу║те? Люблю другого, йому слово подала, i не розлучить нас нiхто - хiба могила, а за вас я тодi вийду замiж, як у спасiвку " соловейко заспiва║! От вам уся моя правда. I нiчого нам балакать, розмiркуйте гарненько i бiльше до нас не при┐здiть; а тепер - прощайте! _(Хутко виходе.)_ ЯВА V _Нацi║вський_, а потiм _Мартин _i _Палажка._ _Нацi║вський (один)._ Любить другого... Положим, ║желi только любить, то це крупний пустяк, но ║желi любов з фiналом... Це для меня мучiт║льно будить i позорно даже!.. Впрочем, до свадьби далеко, ми i ето разузнаем; а отказаться i перед вiнцем можна... Как би я не вскочiл у корито! За коном голос Мартина: "Так я хочу!" Голос Палажки "А я не хочу!" Голос отца i матерi... один - хоче, другий - не хоче. Желательно послушать, об чом спор? Наверно, про меня... Сюда, зда║ться, iдуть! Сховаюсь. Де б же?.. Тут нема мiсця... А, в етоиг комнатi, де спав, бiля дверей ║ шкап, за шкапом стану. _(Пiшов.)_ Входять _Палажка _i _Мартин._ _Палажка._ Не хочу, не хочу я тво┐х кумiв!.. _Мартин._ Цс-с! Дурна! _(Iде на пальчиках до дверей i загляда.)_ Нема. Пiшли, мабуть, з Марисею на проходку у садок. Так не буде, як ти, душко, кажеш! Кумом вiзьмемо Лясковського, - чоловiк значний i нужний, а кумою буде генеральша Яловська - вона крижмо хороше дасть... _Палажка._ Та кажу ж тобi, що я не хочу нi Лясковського за кума, нi Яловсько┐ за куму. _Мартин_. У Лясковського дiтей нема, багатий, вiн i дитину воспита║ по-дворянськи. _Палажка._ Якраз! Такий скупий та буде вiн тобi пеклуваться про чужу дитину? Менi страшно на нього й глянуть. Краще ми вiзьмемо кумом Гарбузинського, а за куму Трщинську. _Мартин._ От вигадала! Ну, Трщинська ще нiчого кума, а в Гарбузинського сво┐х десятеро, чого вiд нього можна сподiваться для хрещеника? _Палажка._ I нiколи ти менi не уважиш; я ж згодилась, щоб хлопчика звали Матвi║м, а ти уваж за кумiв. _Мартин._ Та не уважу! Лясковський полковник, а Гарбузинський копитан, _Палажка._ Та нехай же тобi чорт, коли так! Вибирай собi сам кумiв, нiчого було й питать мене! _(Iде назад.)_ _Мартин_. Куди ж ти, стривай! _Палажка._ Нiколи менi, через тебе порося ще перепечеться! Бери собi кого хочеш. _(Пiшла.)_ _Мартин (iде за нею)._ Ти ж розмiркуй... Нiчого в чинах не тяме _(Пiшов.')_ ЯВА VI Входить _Нацi║вський_, з накидкою в руках, а потiм _Омелько_. _Нацi║вський (надiва накидку)._ Це так! Невеста з приплодом!.. Благодарю!.. Я ще тiлько сватаю дiвку, а вони, бачу, вже й дитину хрестить будуть. Нi, шукайте собi дурнiщого. _(Бере гiтару пiд полу.)_ Давай бог ноги вiд такого шлюбу. Пiду наче у проходку i - поминай, як звали! _(Хоче йти)._ Входе _Омелько_. _Омелько_. Ану, скиньте лиш чоботи, посидьте трохи босi, тепер тепло... _Нацi║вський (набiк)._ От тобi й ма║ш! _(До Омелька.)_ З яко┐ статi? Для яко┐ надобностi? _Омелько_. Та я достав трохи галансько┐ сажi, то по-чистю, щоб блищали... Я вмент... я чистив i письмоводителевi, i... _Нацi║вський._ А!.. Не нужно, брат. Скажи менi, чи тут ║ корчма? _Омелько_. А як же без шинку? Отут зараз за мiстком... Без шинку не можна. _Нацi║вський._ То я пiду трохи пройдусь, а кстатi у мене ║ дiло до жида... _(Пiшов.)_ _Омелько_ _(один)._ Похмелиться пiшов... I не диво! У чоловiка голова трiщить пiсля вчорашнього, по собi знаю. А нашi завели сварку за кумiв. Ну й чуднi! На тройцю ще тiлько весiлля, та, може, й дiтей у Марисi не буде, а вони вже збираються хрестить онука!.. Старий хоче кумом полковника, а стара - копитана! I таке пiдняли, що страх! Стара вже двiчi за качалку хапалась!.. ЯВА VII Входять _Мартин _i _Палажка._ _Мартин._ Ну, годi, ну, не сердься, душко, а то ти i при гостях надмешся, як гиндичка!.. Я вже згоджуюсь: нехай первого охрестять тво┐ куми, а другу дитину мо┐... _Палажка._ Отак добре! Як так, то я вже не сердюсь... Натомилася з обiдом, а тут ще й через сварку... Ну, обiд, слава богу, готов... _Мартин_. А ти чого тут виснеш? _Омелько_. Та я достав галансько┐ сажi, хотiв паничевi чоботи почистить, а вiн пiшов у корчму... _Мартин._ Чого? _Омелько_. Похмелиться. _Мартин (пiдступа до нього)._ А ти почiм зна║ш? Га? Хiба вiн тобi казав, що йде похмелиться? Звiдкiля ти це узяв? _Омелько_. Та я так догадуюсь, а вiн казав - дiло ║ до жида. _Мартин._ Н-ну! Не такий сьогодня день, а коли я тобi зубiв не повибиваю за тво┐ речi, то не я буду!.. Так i ляпнеш, що в голову влiзе. У чиновникiв у кожного ║ дiло до жида! Бiжи поклич його зараз, скажи - гостi збираються, будемо обiдать. А Марисi не бачив? _Омелько_. У садку сидять. _Мартин._ Гукни й на не┐, щоб iшла. _Омелько_ пiшов. _Палажка (у дверi)._ Дiвчата! Готуйте стiл! _Мартин._ Що ж це нема гостей? Входять дiвчата i пораються коло столу. _Палажка._ Кого ж ти кликав? _Мартин._ Дульського, Протасiя, Сидоровича, Рачлинського, з жiнками, з дочками, - набереться доволi. ЯВА VIII Входе Дульський з жiнкою. _Дульський_. Здоровенькi були! _Мартин._ Просимо, просимо... Жiнки цiлуються, сiдають i тихо балакають. _Дульський_. Ну, поздоровляю тебе! Дай боже дiждать онукiв! _Мартин._ Спасибi! Входе _Протас┐й _з жiнкою, двома дочками. От i _Протас┐й_ _з_ сiмейством. _Дульський _хова║ться мiж бабами. _Протас┐й_. Всього доброго вам у хату! _(До Мартина.) _Голова трохи болiла пiсля вчорашнього... А добре спiва гражданський офицер, твiй зять! Я ше як жив на Дiдовiй Балцi... А там здавна осiвся Кирило Гарболiнський, вiн був, кажуть, маркитантом в тисяча вiсiмсот двадцять дев'ятому году i нажився здорово: свiй табун коней, пар сорок волiв, корови, вiвцi... тодi не так ще сутужно було на землi, як тепер... А ми держали сад i став графа Рип'яшинського, на одкупi... Сад був чудесний... Одних груш, бувало, в Херсонщину фур десять одiшлемо, а скiлько свинi по┐дять, та доволi того з тебе, що ми тодi вигодували десять кабанiв, та якi кабани!.. Тимчасом як _Протас┐й _говоре, входе ще _Сидорович _з жiнкою, здоровкаються, _жiнки_ цiлуються; входе _Марися;_ _Сидорович _глянув на _Протасiя_, махнув рукою i пiшов до _Дульського_. Слуха один _Мартин_, которий теж покида _Протасiя_, i той, смазавши слiв десять на вiтер, замiча, що нiхто його не слуха, замовк i в цей мент побачив _Дульського._ Ага! Дульський вже тут! Пане Мартине, а скоро будем обiдать? _Мартин._ От зараз прийде панич наш, вiн пiшов трохи прогуляться... _Протасiй (Цульському)._ От ┐ добре, поки обiдать, я тобi скiнчу про церкву, - вчора недоговорив, хтось перебив. _Дульський (набiк.)._ Нiкуди вiд нього не схова║шся, заговорить на смерть. Входе _Рачинський _з жiнкою i ще гостi. Цiлуються. _Протасiй _застукав _Дульського _i розказу║ йому, а той тiлько головою хита║. _Мартин_ почина нудиться: то в дверi вигляда, то на столi поправля, то жiнку манить до себе пальцем, шепчеться з нею, розводить руками, зве _Марисю_. Пiд кiнець монологу вiн зовсiм стурбований. _Протасiй_. Так ото, зна║ш, по┐хали ми у Кременчук з Сидором Карповичем Жиро┐довим, може, чув?.. Вiн лiт п'ятнадцять, а може, й двадцять буде, як умер в Яструбинцях ... царство йому тебесне... Балка упала на голову i вбила його... славний чоловiк - яз 'ним спiзнався ще у Плисковi, iмiнi┐ графа Лопушанського, Лопушанський охотник був на всю округу... Я в нього достав собi хорта, та така була собака, що зайцьовi й писнуть не дасть... По┐хав у Плискiв до свого давнього знакомого Iвана Жука, а ста рий Жук i каже: шкода, млин сто┐ть, поправляють. Нiчого робить, стали ми годувать воли, а тут прийшов Сидор Карпович - вiн пiдрядився в Розлогах, у Херсонщинi, стро┐ть церкву i ото попросив мене по┐хать з ним у Кременчук лiсу куповать. Дiло було напровеснi. Не до┐жджаючи Кременчука, ║ город Крилов, а там живе давнiй мiй приятель, ще й кум - Супостатов. Лiсом торгу║. Ми з ним у вен-герську кампанiю 16 познакомились, я хрестив з його жiнкою дочку у Митрофанова, - може, зна║ш? клена Вiкенть║вна... Входе _Омелько_. _Омелько_. Оказiя, пане... _Мартин._ А що? Де панич? _Омелько_. Подався у город. _Мартин._ Як? _Омелько_. Наняв Шулима, i той його повiз на сво┐й коняцi у город. _Мартин._ Брешеш, iроде!! _Омелько_. Побий мене бог! Я сам бачив, як ви┐хав з двору, ще й сказав менi: кланяйся сво║му пановi, скажи, щоб не ждали мене бiльш нiколи... Я, каже, пошуткував!.. Жид ударив кобилу батогом, повозка заторохтiла, i я бiльш нiчого не чув. _Мартин._ О господи! Що ж це? Насмiшка? Не може статься, тобi так здалося! _Омелько_. Та нехай менi повилазять! Коли не вiрите, то спитайте Голду. _Мартин_ хвата║ться за голову i сiда, гостi сполошилися, шепчуться. _Дульський_. Ходiм, панове, бачите - чоловiк у такiй оказi┐, чого нам тут стирчать. _Виходять_. _Перший гiсть (на вiдходi)._ От тобi й заручини... _Другий гiсть_. От тобi й чиновний жених... Ха-ха! _Протасiй_. То я тобi другим разом розкажу. Прощайте! _Всi виходять_. _Мартин (вскаку║)._ Осудовисько! На весь свiт осудовисько!! Палажко! Що менi робить? Що нам робить?.. _Палажка_ _(обнiма Марисю)._ Бiдна моя дитина! Ославив, покинув!.. _(Плаче.)_ Хто тебе вiзьме тепер?.. _Мартин._ Цить!! Я йому так не подарую!. О мiзерний, о паскудний! Кипить моя кров!.. Кипить!! Менi страм, дочцi страм!.. Перед усiма дворянами страм... Нi! Я ж i тобi, я ж i тебе... _(Бiжить до дверей i гука.)_ Омелько! _Омелько_. Я тут, ось. _Мартин_. Сiдлай менi Рака, а сам сiдай на Блоху. _Омелько_ вийшов. _Палажко_! Достань гарапник, давай шапку! _Палажка._ Опам'ятайся, що ти робиш?.. _Мартин (тупа ногами)._ Не питай!! Роби, що велю! _Палажка_ пiшла. Я ж на тво┐й спинi всю свою обiду випишу!.. Я ж тобi... _Марися._ Папiнька... _Мартин._ Мовчи! Геть пiшла! _Марися _вийшла. Не будеш ти славить, а будеш ти струпи го┐ть! _Палажко_! Давай шапку, давай гарапник!.. О, злiсть мене задавить... Омелько! Мерщiй! Входять _Омелько_ з середнiх дверей, _Палажка _- з бокових. _Палажка _пода║ шапку i гарапник. _Омелько_. Готово! _Мартин (надiва шапку, бере гарапник)._ Бери i ти батога, за мною! Я ж з тебе зроблю писанку!.. Я ж тобi покажу, як шуткувать з дворянином! _Мартин _i _Омелько_ виходять. _Палажка_ обнiма║ _Марисю_, плачуть. Завiса. ДIЯ П'ЯТА Декорацiя та ж. ЯВА I Входять _Степан _i _Омелько_. _Степан_ одягнений по-дорожньому. _Омелько_ несе за ним скриньку. _Степан._ Ну, слава богу, - дома. _(Роздяга║ться.) _ _Омелько_. Де його поставить? _Степан._ Став тут i доказуй мерщiй, як далi було. Далеко ж ви його догнали? _Омелько_. От зараз на поворотi, бiля розкопано┐ могили. _Степан. _Ну? _Омелько_. Стали наближаться, а панич той, певно, пiзнав нас, почав штовхать жида у спину; а жид оглянувся i зараз затрiпав обома руками, зашарпав кобилку вiжками i ну ┐┐ цвьохать батогом; а кобилка вскач пустилась, а ми ще гiрше припустили. Конi нашi потомились, бо ми з копита вскач погнались. Блоха вже стала спотикаться, а Рак аж стогне пiд паном! Вони не втечуть, а ми не доженем... А бiля могили дорога переорана, повозка застрибала по борознах, потiм задок схиливсь на лiвий бiк, потiм одско-чило колесо, вiсь одбилась, кобилка стала, жид схопився i що ║ духу попер у бур'яни.... Отут ми ┐х догнали... i я напарив жида, а панича пан частували.... Спасибi, чумаки одняли, а то, мабуть, i вбили б. А потiм пан злiзли з коня, стали пить воду, трусяться та й упали як неживi... Чумаки тi ┐х i додому довезли. _Степан._ От нещастя!.. Iди ж випрягай конi. _Омелько_ пiшов. ЯВА II _Степан_, а потiм _Марися._ _Степан (роздяга║ться)._ I хто б сподiвався, що так скiнчиться сватання? Добре й Нацi║вському сердешному досталось, одначе хоч би тобi пару з рота пустив!.. Як при┐хав, то слабiв двi недiлi. Я його питаю: а що, як?.. Нiчого, каже, приймали гаряче. Тепер i сам бачу, що гаряче. Поганi нашi дiла, усе пiшло шкереберть - i в дворянствi одказали, i земський суд скасували, i я остався за штатом - i куди примоститься, сам не знаю... Входе _Марися._ _Марися._ Стьопа! При┐хав? Здрастуй, братику! _(Обнiма його.)_ Слава богу, що ти при┐хав, - ми вже з мочi вибились i ради не дамо!.. Батько дуже слабi, - мабуть, умруть. _(Плаче.)_ _Степан._ Що ж йому таке? _Марися._ Одно до другого... Тут оказiя з тим женихом, ти, мабуть, чув? _Степан._ Чув, _Омелько_ розказував. _Марися._ Не вспiли батько очунять пiсля тi║┐ оказi┐, а тут Красовський зiбрав людей, виганяв нас з села, хотiв розвалить хату; батько дуже сердились, сварились, кричали, i з ними зробилась якась причина: упали на землю зовсiм як мертвi. А, не доведи господи!.. Ми з матiр'ю в ногах у Красовського валялись - насилу одпросились на мiсяць, та й то дядько Гервасiй заступились... I це ще не кiнець! Пройшло скiлько днiв, батько стали поправляться, як знову получили бумагу, що в дворянствi одказано, i зовсiм уже занедужали, з сили вибились, нiчого не ┐дять... все зiтхають та читають ту проклятущу бумагу... Коли б хоч з Красовським помирились, а то вiн знищить нас зовсiм; завтра строк вибираться, а куди вибираться, що робить з слабим батьком, самi не зна║мо! Слава богу, хоч ти при┐хав! _Степан._ От наказанi║ господн║!.. Не знаю, як i признаться тепер батьковi!.. Я вже, Марисю, теж не служу - мене за штатом оставили. _Марися._ .Не кажи, не кажи батьковi, борони боже! Вони зараз i вмруть, як ще довiдаються, що й ти не служиш. Пiсля скажеш... _Степан._ А мати ж де? _Марися._ Пiшли до дядюшки Гервасiя просить, щоб помирився з батьком, чи не дасть яко┐ ради, - його так татко любили, зави┐е слухали - i посварились... _Степан_. А за що ж уже з Гервасi║м папiнька посварився? _Марися._ Багато говорить, я тобi послi розкажу, - а тепер iди до батька, вони тебе дуже нетерпляче ждали. Тiлько не кажи, що ти не служиш, борони боже! Послi... _Степан_. У мене аж ноги стали труситься... Стiлько бiди кругом, що й... _(Махнувши рукою, пiшов у боковi дверi.)_ ЯВА III _Марися_, а потiм _Микола _i _Степан_ _Марися (одна)._ А, господи милосердний! Верни ти спокiй i мир у нашу сiм'ю! Так уже вимучились всi, що, зда║ться, i умерти було б краще, нiж щодня турбоваться i не бачить краю всiм бiдам i напастям! На дядюшку Гервасiя уся надiя... Чи ублагають же то його мати? Входе _Микола._ Ну що? Мати у вас? _Микола._ У нас. Батько згодилися, зараз прийдуть сюди. Я почув i побiг мерщiй тобi сказать про цю радiсть! Може, й нам щастя знову усмiхнеться! _Марися._ Слава богу! _Микола._ Зда║ться, i Степан при┐хав? _Марися._ При┐хав, вiн у батька. _Микола._ То я зостанусь... Входить _Степан._ _Степан._ Iди, Марисю, папiнька тебе кличуть. А, Микола! Здрастуй. _Микола (поцiлувавшись)._ А що, як батько? _Степан._ Хоч i не питай!.. Змарнiли зовсiм. _Микола._ Ти ж надовго при┐хав? _Степан._ Зовсiм! _Микола._ От i чудесно! I який же. я радий, що ти зостанешся у селi! Знов затоваришу║м. . ЯВА IV Входять _Палажка_, _Гервасiй_ i _Протасiй_. _Палажка._ Стьопа! _(Обнiма i цiлу║ його.)_ Що? Бачив батька? _Степан (зiтхнувши)._ Бачив. _Палажка_ _(через сльози)._ Як смерть... як смерть. _Гервасiй._ Заспокойтесь, заспокойтесь, - сльозами не поможете. _Степан._ Здрастуйте, Гервасiй Семенович! Протасiй Матвiйович! _Гервасiй._ Здоров, козаче, здоров! Чоломкаються. _Протасiй (чоломка║ться)._ Як же служебнi дiла? _Гервасiй (побачивши Миколу)._ А ти чого тут опинився? _Микола._ Почув, що Степан при┐хав. _Палажка_ _(до Гервасiя)._ .Заходьте ж, Гервасiй Семенович, прямо сюди. _Гервасiй._ Може б, попереду ви йому сказали, щоб не стривожить. _Палажка._ Ну-ну, добре, я скажу. _(Пiшла.)_ _Гервасiй._ А що ж, Степан Мартинович, скоро столоначальником будеш? _Степан._ Де там! Я вже не служу, Гервасiй Семенович. _Гервасiй._ Ну?! _Степан._ За штатом остався. _Гервасiй._ О?! Чув, чув, - менi казав Красовський, що земський суд скасували. Так ти, виходить, лишнiй! I нащо тобi та служба? Чи багато ж ти там брав жалування? _Степан._ Два годи нiчого не получав, а оце на третiй, по розкладцi, два з половиною у мiсяць назначили. _Гервасiй._ Два з половиною?! Господи! Здоровий, молодий чоловiк два годи дурно сидить, а на третiй у мiсяць получа два з половиною!! Протасiй. Я ще, як служив у покiйного землемiра, Харитона Харитоновича Кацавейченка, вiн жив у Трахтомировi, на Дворянськiй вулицi, в будинку... дай бог пам'ять... в будинку графа... _Гервасiй (маха рукою на Протасiя i перебива його). _Послухай мене, Степане, покинь ти думку про чиновника! Зовсiм одурiв старий: робiтниковi плате на сво┐х харчах тридцять рублiв, а сина, замiсть того щоб привчать до хазяйства, вiддав у службу - байди бить!.. Тепер не тi часи, з тво║ю наукою далеко не заскочиш. I все то дворянство наробило. I батька треба збить, щоб вiн з дворянсько┐ зарубки зскочив, бо все хазяйство пiде прахом, а чиновника з тебе не буде... _Степан._ Та я вже набив руку, Гервасiй Семенович, деякi бумаги i сам умiю писать... _Протасiй_. Покiйний землемiр Кацавейченко... _Гервасiй (не слуха Протасiя, до Степана)._ Плюнь ти на це дiло! Батько старий, слабий, а одному синовi, мавши добре сво║ хазяйство, не варт тиняться по канцiлярiях i за два з половиною в мiсяць тратить здоров'я, зводить готовi грошi на одежу, на харчi... Добре, як дослужишся до чого путнього; а як так i вмреш канцеляристом, а хазяйства не навчишся, не привикнеш, - що ж робить пiд старiсть? От i тепер - за штатом, якби не було хазяйства, що його робить? Покинь, сину, берись за прадiдiвське рукомесло. _Степан._ Та... воно... я й сам бачу тепер... я не вiд того... не знаю, як батько... _Гервасiй._ От я з ним побалакаю. _Степан._ Тепер не кажiть, Гервасiй Степанович, бо, борони боже, ще гiрше заслабне... _Гервасiй._ Я знаю, коли сказать, тiлько не потурай батьковi, не шукай дворянства, усе буде гаразд. _Палажка (з дверей)._ Iдiть, Гервасiй Семенович! _Гервасiй _iде. Зрадiв старий, аж наче ожив трохи! _Гервасiй i Палажка _пiшли. ЯВА V _Протасiй_, _Микола _i _Степан._ _Протасiй_. Стьопа! _Микола._! Iдiть, я вам розкажу. _Микола _i _Степан _беруть стiльцi i сiдають коло _Протасiя_. От Гервасiй каже, що два з половиною мало, а як я у покiйного землемiра Кацавейченка брав пiвтора! Правда, раз у раз в командировках, то на його харчах... Раз, зна║те, по┐хали межувать землю до Губачевських-Носачiв... Вони жили тодi всi вмiстi у Семикратах... а батько ┐х, - нiхто з вас не знав батька? Вiн лiт п'ятдесят тому як умер, не знали?.. Нi, нi, не знали... Перерiзав собi горло бритвою... Вiн був жонатий на Свербихвостовiй, - там лукава була жiнка, борони боже всякого хрещеного вiд тако┐!.. Змолоду крутила хвоста з уланами... Недалеко вiд них стояв уланський повк, так вона одного улана... от забув, як його фамилiя... на умi вертиться... так якось чи на птицю, чи на лоша скида║ться... так окрутила, що вiн покинув службу i пере┐хав до не┐ у село нiби управляющий i почав заправлять... Гi! Гi! А сам Губачевський-Носач тут же живе i нiчого не каже... Заперся собi в сво┐м кабiнетi i наче його нема... Гi! Гi!.. Так мужикам стало жаль пана, вiн, покiйний, добрий чоловiк був, i таки улан той... от забув фами-лiю... обiжав ┐х. Застукали мужики того улана... Ксьокачевський! А бодай тебе, так-так, Ксьокачевський! Я ж кажу, що на лоша скида║ться, - ксьо, ксьо, Ксьокачевський! Застукали на току, зв'язали i одвели в стан! Отаке було... А пiд старiсть