вiд тебе не буду вимагати. Я поглянув удруге в ┐┐ сивi мудрi очi, щоб вгадати з них план, а заразом щоб i збагнути й настрiй ┐┐ душi. Однак вона, вiдгадавши мою думку, вiдвернулася вiд мене i з тим неначе вiдтягнула тепло сво║┐ душi, котре показала, вступивши до мене. Я зморщив чоло. - Мамо, - сказав я, знеохочений, бо такий був я вiд смертi Нестора, - простiть, але я нинi вас не розумiю. Чи я вiчно маю бути тим Богданом, котрого ви колись призвичаювали слухати виключно вас одну наслiпо? Скажiть, що можу для вас вчинити, до чого потрiбне вам сьогоднi мо║ "фiгурування", бо про таке, я догадуюся, тут, мабуть, розходиться i я, може й не ви┐жджаючи, вчиню це. - Що тебе обходить причина мого ви┐зду, сину? - спитала й пiдсунула брови. - Менi, власне, треба твого "фiгурування", а бiльше нiчого. Навiть уст не потребу║ш вiдчинити, - вiдповiла. - Скажiть, о що вам, властиво, розходиться, - наставав я на сво┐м нетерпеливо, - За годину сам дiзна║шся, - вiдповiла. Я пiднявся й оперся долонею о стiл. - Мамо, - обiзвався я поважно. - Хоч i як я довiряю вашому тактовi й вашiй любовi до мене, що не забажа║ нiчого "неможливого" з тим фiгуруванням вiд мене, однак ради мого становиська я мушу знати, де й чому маю я фiгурувати. Чей же не схочете, щоб я компрометувався, - додав я, як перше, з нетерпеливiстю. Вона всмiхнулася загадочно. - Чи я хочу, щоб ти компрометувався? Ти, урядовець на вищiм становиську, внук владики, ┐деш у товариствi сво║┐ матерi. Яка тут грозить компрометацiя? Йди, прошу, одягнись ┐ ┐дьмо! Шкода часу на пусту балаканку. Я розсмiявся. Хоч i як був я звик до самостiйних вчинкiв з сторони мо║┐ матерi, однак чогось подiбного я ще з нею не переживав. - Одягнись елегантно... чорна одiж зайва, сину, - поучувала. Цi слова доповнили мiрку нетерпеливостi. Я скипiв. - Мамо, що це за театр? Чи не Дорина рука бере в тiм участь? Коли так, то я з мiсця не рушаюся. З Дориними помислами я дуже часто не згоджуюся. А сьогоднi i в тiм разi... вже найменше. Може, заступить вам мене ┐┐ чоловiк. - Дора про мiй сьогоднiшнiй ви┐зд нiчого не зна║, - вiдповiла мати в непохитнiм супокою. - А щоб не гаяти довше часу, то я скажу тобi, що я ┐ду до Обринських! - До Обринських? Коли б коло мене був раптом вдарив грiм, - я був би не перелякався бiльше, як от тими словами мо║┐ матерi. Туди! Я мов скам'янiв i вiдчув, як при ┐┐ словах зникла менi чи не вся кров з лиця. Дивлячись однак усе ще зчудованим переляком на не┐, я все ще не рухався з мiсця, лише чув, як пiд мо║ю долонею задрижала плита стола. - Що ж! Диву║шся, що i хто iнший може ┐х пороги переступати? - обiзвалася вона, врештi, перша. I як перше, якийсь сумнозагадочний усмiх появився на хвилину в кутиках ┐┐ очей. - Мамо! - звернувся я до не┐ з повагою, з якою, може, досi нiколи до не┐ не говорив. - Ви ┐дете до Обринських з замiром зробити там сцену? Вона окинула мене болючо-враженим поглядом. - Мене веде туди поважна справа, - вiдповiла. - А щоб уже цiлком без сцени не обiйшлося, я не ручу. Залежить вiд них, як рiч скiнчиться. "Як рiч скiнчиться!" повторило щось глухо в мо┐й душi, i вже вгадав я, в якiй справi вона ┐де, i чому син урядовець мав "фiгурувати". Послiднi слова ┐┐ викликали в мене блискавкою спогад про колишню нещасливу грошову позичку, котра, за мо┐м обчисленням, що контролював ┐┐, мала саме тепер десь закiнчитися. Тому, отже, мусила вона туди сама ┐хати. Я вiдвернувся вiд не┐. - Що ж там, Богдане... Над чим ти застановля║шся? - спитала вона знов. - Мамо, - заговорив я, - чи ма║те поняття, в якому душевному стайi знаходяться цi обi осиротiлi женщини по так тяжкiм ударi-стратi? - Знаю, - вiдповiла вона, не змiняючи сво║┐ вижидаючо┐ повицi┐, котрою доводила мене до розпуки. - I мимо того, постановили ви┐хати до них? - Мимо того, а радше, сказавши власне, з причини того, рiшилась я на цей крок. Бачиш, сину, - додала нараз м'якше, неначе почала з якогось п'║десталу сходити, - бувають у життi моменти, що суть сильнiшi над всi нашi постанови й принципи, що роблять з нас послугачiв, невiльникiв, а часом i перетворюють нас... хто там зна║! I такий один момент був i той для мене... коли помер молодий Обринський. Отже, - тягнула дальше, вiдiтхнувши, неначе набирала тим вiддихом сили проти мене й себе, - ти ж зна║ш, що я помимо того, що вiд часу смертi твого батька не була на жоднiм похоронi, на похорон того нещасливого молодця явилася. Не зна║ш уже? Забув? - Знаю, мамо, - вiдповiв я, прислухуючись зчудовано ┐┐ словам. - Знаю. Знаю також, що й найкращий вiнець, що наспiв у послiднiй хвилi, вийшов з ваших рук. А однак, мамо, - додав я гiрко, - я вас не розумiю. Ви... - i я урвав, не доповiвши сво║┐ гадки. - Це нiчого, Богдане, ще зрозумi║ш. I те, - тягнула дальше, - що бачила я там, жаль той... - додала твердим, а однак проти волi стисненим з внутрiшнього жалю голосом, - потрясло мною сильно. Ти не мiг бачити й вiдчути, що вiдчувала я тодi, а менше ще зрозумiти. Ти був тодi мiж ними, але я, що ┐хала сама одна за походом, я бачила очима й душею багато. Вiн i сестра його, твоя Маня, вчинили свого часу, як зна║ш, багато для мене. Смерть того невинного молодця, що йшов життям, я все знаю, Богдане, мов найбiлiший з голубiв, що мусив дати сво║ життя, але так, щоб нiхто про те не знав, навiть i вiн сам, змiнила i в менi багато... Ти казав, що за вчинок Манi вiддячишся сам. Чи додержав слова, я не знаю. Ти дякував або подяку║ш, що вона врятувала тобi матiр. Але мене веде до них iнша справа. Вона не ма║ нiчого спiльного з тво║ю. А тепер ходи, сину! - додала. - Час уходить. А я тепер, хоч ти й не замiтив того, i з часом числюся. Я старiюся. В мо┐й справi замiшаний i померлий. Я мушу його матерi й сестрi за його колишнiй учинок для мо║┐ особи подякувати; бо самому йому, за життя його, я нiколи не могла подякувати. Тяжко було до нього приступити. I як, Богдане? З чим? Його шляхетна скромнiсть, що одна силувала мене потайки клонитись перед його молодою несамолюбною душею, впливала на мене сильнiше, як усi фейерверки других. Його сестра врятувала менi життя, а вiн, з слабеньким здоров'ям сво┐м, наражаючися також сво┐м життям, як i вона тодi, боронив по-богатирськи перед силою полум'я мо║ добро! Хто зна║, сину, - додала нараз тихiше з гiрким сумом, - чи не причинився тодiшнiй його вчинок до скорiшого розвою його хороби, чи не прискорив його смертi? Хто зна║! Свiдомiсть, що той його чин для мене спричинився, може, до його нещастя, гнiтить i пiдмулю║ мене вiд давнього часу до того, що я не годна цього довше знести. Я говорю тобi це, мiй сину, бо свiдомiсть та вiдбира║ мо┐й душi чи не ввесь спокiй!.. Я дивився на матiр з чимраз бiльшим зчудуванням, а остаточно, не можучи здержатися, обiзвався: - Що вам, мамо? Чи в вас настав нараз у душi судний день? Вона здвигнула плечима. - По смертi людей, котрi навчили нас ┐х пам'ять глибоко шанувати, вида║ться нам багато дечого iнакше. Досвiд, Богдане, i всi новi з'явиська й перемiни виробляють з нас те, що оказу║ться опiсля в наших учинках i в нашiм поступуваннi. Бути може, що в мене й дiйсно наста║, як кажеш ти, в душi судний день. Не знаю. Все те, що було колись мо┐м вартiсним здобутком i цiннiстю, вида║ться менi тепер пустим, мiзерним. А те, що вiдкидала я вiд себе, як пусте, - поваги й пам'ятi гiдним. Менi, - тягнула гiрко, - вiд смертi Нестора на душi тяжко. Я стара, як кажу ще раз, i хвилями я вiдчуваю, що в менi мов щось гасне, й ста║ холодно. Боюся, що як буде так далi, свiт i життя стануть для мене неначе та хата, в котрiй не мешка║ нiхто. I сказавши це, вона, та горда, непохитна жiнка, майже нiколи не доступна м'яким зворушенням серця, деспотка та - заслонила на хвильку очi, мов поглянула нараз у пустиню без людей i сонця, - i замовкла. Я зрозумiв ┐┐. Нараз, у цiй однiй хвилii, я зрозумiв ┐┐. Вона боялася гризоти совiстi, самiтностi на старiсть i... передусiм "судного дня"... Не надумуючись, я опинився небагатьма кроками бiля не┐ й обняв ┐┐. - Мамо! Добра й дорога моя мамо! Говорите так чудно, болюче, мов ви на свiтi й душi не мали коло себе. Чи я, син ваш, не значу для вас уже нiчого? Що вам, мамо? Звiдки цi смутнi зворушення в вашiй душi? Чи ви не хорi? Вона заперечила головою й поглянула менi а поважним смутком у лице. - Скажи менi, Богдане, - спитала замiсть всього, - якi бажання мав померший? Себто, на чiм залежало йому найбiльше? Ти це мусиш знати. Вiн був твiй любимецьi Я всмiхнувся гiрко i притакнув головою. - Так, мамо. Вiн був мiй любимець, якого, мабуть, другого в життi не буду бiльше мати, i знаю й бажання його. Однак... чи вам це треба зараз знати, мамо? - спитав я. - Про його бажання поговоримо ми iншим разом, поговоримо безпечно в спокiйнiшiй хвилi. Мабуть, хочете деякi з них сповнити? Стипендiю яку його iменi заложити або щось подiбне? - додав я сумно. - Дайте цьому тепер спокiй. Усе ма║ свiй час. А тепер, коли ви увiйшли одягненi; до мене й говорите так чудно, ви менi скажiть одверто: що веде вас до Обринських? Я не знаю, що з собою робити? - пхати, Богдане! - вiдповiла вона твердо, з сво║ю звичайною iнтонацi║ю, наче отверезилась нараз мо┐м запитанням з якогось мрiйного настрою. - ┐хати. Я не смiв ┐й бiльше опонувати[102]. Нинi вона видалась менi незвичайною. Я згадав ┐┐ старiсть i не хотiв ┐┐ денервувати. Вона поводилась, справдi, начеб у ┐┐ душi вiдбувався "судний день". А коли вже вiдбувався, то нехай скiнчиться. Вона вже вiд давнiшого часу не була та сама, що перше. А "судного дня" я не мав права здержувати в нiй. I не минуло багато часу, як ми по┐хали. Небагато було тих сходiв, по котрих випроводив я свою матiр. Небагато й тих хвилин, котрi привели до того, що я мiг провадити ┐┐ по них. А коли по дзвоненню й коротйiй хвилинi ожидания вiдчинились дверi, i нас прохано ввiйти досередини, я поглянув на не┐, - i майже не пiзнав ┐┐. З лиця була вона блiда, а вираз ┐┐ очей, тих звичайно спокiйно-холодних, обсервуючих очей, аж перелякав мене. Була до найбiльшо┐ ступенi зворушена i, як угадав я, по раз перший у життi в клопотi за виразом того, що привело ┐┐ сюди, що заповняло ┐┐ душу. I справдi. Великими, з зворушення аж почорнiлими очима дивилась нiмо на дверi, що мали туй-туй вiдчинитися й указати тих, до котрих по майже чотирнадцятьох роках затаюваного гнiву й упередження ввiйшла наново... Врештi ввiйшли. Стара, змiнена, похилена мати з донькою. Обi в чорнiм. О, це вже не давнi Обринськi! А якiсь чужi й мов вище поставленi! - Обринська! - зойкнула моя мати й простягнула до Орбинсько┐ обiйми. - Приймiть мене без жалю в серцi, я шукаю у вас помирення! Без слова притиснула бiлоголова аристократка мою матiр до себе, i сильний потрясаючий плач охопив обох женщин. Так кiлька тяжких хвилин. Але мати, з природи твердiша й сильнiша, схаменулася скорiше i, успокоюючи пригноблену старушку, говорила: - Перед вами я провинилась. Перед вами найбiльше. Простiть. - I промовляючи це, вона раз по раз цiлувала колишню приятельку в рамена i в чоло, а накiнець додала: - Ви нещасливi. Ви осиротiли! Але не цiлком, бо господь добрий. Коли вiдбира║ що одною рукою, другою винагороджу║ чим iншим. Ось мiй син, товаришко! - сказала й указала на мене. - Однiський син мiй, котрим жила й живу я. Вiзьмiть йото собi на мiсце вашого дорогого помершого. Вiзьмiть за сина, й нехай вас господь хоч ним потiша║. - А до дiвчини звертаючись, що, мов окаменiла, з мiсця не рухалася, а лиш була бiла, як полотно, сказала: - Вiзьмiть того Богдана, що давно вже ваш, з рук само┐ матерi його, i будуйте вдвох новий храм. Я благословляю вас. Бiльше не годна я вчинити; хiба що вiн, - i вказала знов на мене, - доповнить, чого я не сказала. - Вiдтак, звертаючись наново до дiвчини, додала: - Свого часу впевняв мене Богдан, що вiддячиться сам вам за ваш шляхетний учинок для його матерi. Чи сповнив слово? Сплатив довг? - Тисячу разiв! - обiзвалась тут дiвчина стисненим голосом, усмiхаючись гiрко. На спогад то┐ "сплати" станув дорогий померший перед ┐┐ очима й викликав у не┐ сльози. Я приступив до не┐. - Ми сто┐мо чистi проти себе, мамо, - сказав я, звертаючи голову за матiр'ю. - Чи не так, панно Маню? Вона не вiдповiла. Одначе я ┐┐ i без вiдповiдi зрозумiв. Притягаючи ┐┐ лагiдно до сво┐х зворушених грудей, я сказав: - Кладка вже за нами. - Назавше, Богдане! - вiдповiла глибоко зворушена дiвчина й усмiхнулась уперше вiд часу смертi брата до мене. - Слава богу! - Нехай вас бог благословить!.. - обiзвалась близько нас нараз i старушка аристократка. - Нехай хоч вас благословить. - А померлого дух нехай раду║ться мiж нами, перебува║ вiчно з нами, - докинула поважно мати. - Був шляхетний i благословенний самим господом, бо навить i смерть його, хоча передчасна, викликала попри страшне зло ще й добро... Я поглянув на матiр. п┐ слова я добре зрозумiв, як у тiй хвилi й ┐┐ душу. Смерть нещасного товариша, котра уявлялась ┐й чомусь виключно чи не конечним наслiдком його колишнього рятування ┐┐ ма║тку з полум'я, викликала в нiй чуднi уяви, гризоту совiстi й переворот, що спонукав ┐┐ до кроку, котрого до кiнця життя свого не пожалкувала, а якого не був би нiхто по ┐┐ затвердiлiй душi сподiвався, а найменше - ┐┐ власний син. Слова доктора Роттера, висказанi про не┐ по вiд'┐здi Манi й Нестора з гiр, сповнилися. Вона сама до свойх дiтей вернулася. Вiдтак, пiдводячись з задоволеним, успоко║ним лицем, якого не бачив я давно в не┐, з свого мiсця кивнула до мене: - Зрозумiв ти тепер мою "справу", сину? - спитала, усмiхаючись. - Зрозумiв, чому мусила конче й особа Богдана Олеся "фiгурувати" в справi з Обринськими? Я не вiдповiв. Був так зворушений несподiваним оборотом цiло┐ справи, як i змiною, що зайшла з матiр'ю, що не був у силi ┐й в тiй хвилi словами вiдповiсти, а ще менше подякувати. Це лишив на пiзнiше, i вона, зрозумiвши мене, з тим погодилася. Однак вона все ж не мала супокою. Кивнула за хвилину на мене вдруге й сказала: - Мiй "iнтерес" закiнчився, сину, i, як бачиш, я успокоена. За хвилину-двi я вiд'┐ду. Ти, як хочеш ще дальше "фiгурувати", - тут усмiхнулась, - то запишися. Щодо мене, то я ┐ду. Почування сильнi, веселi чи смутнi, також томлять силу. Я стара, а вiд часу пожежi й хороби стратила енергiю й томлюсь. Я попрощаюсь. Одначе Обринськi ┐┐ не пустили. Нi старенька мати, що на недовгий цей часок мов вiджила, не позволила так скоро вiддалитись, нi наречена ┐┐ сина. А коли годину пiзнiше, нiм розпрощались ми всi, я зайшов на хвилину за Манею в сусiдню кiмнату, - нiяк не мiг здержатись, щоб не пригорнути ┐┐ вдруге до себе. Обо║ були ми дуже поважнi й зворушенi. - Чи ти того вповнi свiдома, що ста║ш невiдклично власнiстю "мужика", зозулько? Обi матерi нас уже поблагословили!.. Вона закинула мовчки обi руки на мою шию й на хвилину опустила голову... мов спочила на мо┐й грудi. - Тепер ти мiй свiт, Богдане, i його я не покину! - прошептала дрижачими вустами, - будь менi ним свiдомо. - Буду, Маню!.. Ти ж моя. Моя бiла мрiя! I по довгiм часi, як колись у лiсi, нашi вуста знов з'║дналися. * * * _ З початком зими, того самого року, як снiг уже на добре став падати, ми побралися. Було враджено мiж мною й обома матерями, що просто з церкви я заберу свою жiнку в свою хату. Так, це я й моя мати на те пристали, а вона також не опиралася. На весiлля прибула й Оксана, щоб опiсля забрати матiр назавше вже до себе... Я свою жiнку, ту дорогу свою дiвчину, внiс буквально на руках у свою хату. Неначе нинi сто┐ть менi той святочний бiлий вечiр перед душею. Такий був вiн погiдний та ясний. Тут i там доносились дзвiнки саней до нас. Хотiлося смiятись i плакати серед першого того снiгу, - впевняла Маня. Багато його впало, i вiн уложився всюди пушком, як ми вертали з церкви. Без проводу гостей, самi однi, несенi, мов вiтром, дорогими кiньми. I я ┐┐ внiс до хати. Тиху, поважну, бiлу мрiю свою - поставив у кiмнату... Ясно освiтленi були вони в мене й пишно прибранi. Цвiтiв, найулюбленiших ┐┐, повно. Так приймав мужик свою дорогу аристократку. А десь за нами гуртом додому гнались у санях з дзвiнками - гостi. З одноi┐ з тихших кiмнат, призначено┐ для не┐ виключно, доходив до нас звук гри старосвiтського мого годинника. Переходячи через хату зо мною, вона нараз заслухалась. Музика, що доходила до нас, була така нiжна й гармонiйна, що здавалося, ми вступили в окружаючiй нас тишинi в якусь казку... - То старосвiтськiсть, зозулько... - сказав я до не┐ пiвголосом. - Вона заспокоююча й гарна, - вiдповiла, окинувши мене поглядом, повним любовi й подяки, - як i ти сам, Богдане... Подорожi пошлюбно┐ ми не робили, як усi сподiвалися. Вона не хотiла, а я не натискав. - Ти старомодна аристократка моя, - закинув я жартом, зачувши ┐┐ нехiть до подорожi. - Нашi колишнi погляди помiняли ми. - Може, - вiдповiла вона. - Може й помiняли, але певно несвiдомо. Життя й досвiди, а передусiм сама та "модернiстичнiсть" навчили мене придержуватись того з "старосвiтськост.i", що гарне для нашо┐ душi й миле, дарма що воно старосвiтське. Наша хата така гарна, сам ти такий добрий, i нащо нам усе те мiняти саме тепер... на готелi, плаченi мiсця й т. iн. Колись, Богдане, - додала й поглянула поважно на мене, - як змучимось собою або й життям, по┐демо в чужi сторони i, любуючись чужиною, будем i себе вiдновляти й вiдсвiжувати. Чи не добре?.. - спитала й усмiiхнулася. Вона сидiла, я коло не┐, i я обняв ┐┐ рукою за стан. - Коли це буде? - спитав я, заглянувши в ┐┐ гарнi очi. - Вiдчу║мо, Богдане. Але досi ми цього ще не вiдчули. Лиш коли з часом опинився мiж нами наш хлопець, вона попросила мене завезти ┐┐ лiтом у гори, щоб у лiсах скрiплявся вiн, а вона проходжувалася по мiсцях, що нагадували б ┐й хвилii, радiснi й сумнi з ┐┐ дiвочого життя, i того, котрого нiколи не забувала - ┐┐ брата. Я вдоволив ┐┐ скромне бажання, при║днуючись до них обох - як третiй, що на довго не мiг вiд них розлучатися. В горах привiтали нас, крiм панi Мiллер, що тепер уже посивiла, доктор Роттер з сво║ю жiнкою Iриною Марiян, з котрою оженився в два роки по нашiм весiллю. За нами прибула до сво║┐ кузинки й колишня Наталя Ливенко, теперiшня повдовiла панi Майорова Штейн. По розлуцi з Нестором заручилась укоротцi втайнi з одним в ┐┐ поклонникiв, а то з вiйськовим добродi║м майором Штейном, а в кiiлька день по вiд'┐здi Нестора на полудн║ вийшла за нього замiж, з котрим переживши у найбiльший дисгармонi┐ три роки, повдовiла й вернула до родичiв, змiнена й майже змарнована жiнка. - Коли б Нестор не був занедужав i помер, - звiрилась менi одного разу з гiрким смутком, - я була б сво║ поступування проти нього направила й за нього вийшла. З хвилею, коли вiдвернувся вiн вiд мене зражений на все, я переконалась, що любила лиш його одного, а всi iншi були для мене лише розривкою. Коли я зачула про його хоробу, мене почала гризти совiсть, i з туги за ним я терпiла невиносимi муки. Щоб одначе заголомшити себе й не зрадитись i перед ним, що iгнорував мене знаним лиш менi способом, я подала сво║му пiзнiшому чоловiковi без намислу руку в надi┐, що переломлю тим у собi весь жаль i гризоту совiстi; однак я страшно помилилася. Мiй муж, чоловiк не найтоншо┐ вдачi, задивлявся й вiдносився до мене, як вiдноситься нетерпеливий ┐здець до зноровленого коня, поки передчасна смерть його не звiльнила мене з пекельного ярма. Але... ви щасливi, добродiю Олесь... - додала, поглянувши на мене сво┐ми "морськими", в тiй хвилi, з якогось раптового жалю звогченими очима - що свого часу були потiхою нещасного мого приятеля. - Я щасливий, - вiдповiв я й говорив правду, - хiба, що може би сво┐й жiнцi той закид зробив, що вiдволiкала наше весiлля все на пiзнiше. Але й те мало свою причину. Працею сво┐х рук виплачувала вона сво║ невеличке задовжене майно. А не вчинивши цього вперед, не хотiла в мою хату вступати. Саме коли впоралась з сво┐м довжником, котрий навчивсь ┐┐ за той час шанувати, вiдiйшов вiд нас i Нестор, вигладжуючи несвiдомо i всi перепони, що лежали мiж нами. Нiхто його з нас не забува║, його пам'ять мiж нами живе вiчно... Молода женщина схилила сумно голову на руки, i з ┐┐ очей зсунулися по лицi сльози... - Кажуть... - обiзвалася, гiрко всмiхаючися, - що попри дверi кожного мина║ раз у життi щастя, впрошу║ться в хату. А коли ту хвильку не достережемо, ка║мось цiлий вiк. Але ви щасливi, добродiю Богдане, - повторила, як недавно... мов. завидувала нам нашого щастя, - ii з вами його сестра... Я не вiдповiв. Мо║ око опинилось на нiй, тiй "сестрi", як саме вертала звiдкись... але║ю нашим садом додому... Струнка, нiжна й добра. I передусiм ще завше найдорожча з мо┐х "мрiй". [ПРИВIТАННЯ АЛЬМАНАХУ ВIЛЬНА БУКОВИНА"] _ Альманах "Вiльна Буковина" - це перша ластiвочка звiл нено┐ Буковини, що прилетiла, щоб защебетати нам про радiсть та життя людини, що не зна║ гнiту. Вона прилетiла в топ час, коли всi трудящi святкують XXIII роковини Жовтнево┐ революцi┐. Я вiтаю цю ластiвку в непохитнiй вiрi, що вона полине по нашiй великiй Батькiвщинi та передасть об'║днаному укра┐нському народовi i всiм народам великого Союзу мiй щирий привiт. Вона завiта║ до Вождя, затрiпоче сво┐ми крилоньками в його вiконце i сво┐м щебетанням перекаже йому щиру подяку всiх трудящих за його турботи про ┐х добробут. Ольга Кобилянська Чернiвцi, 5. XI 1940. [1] Уряд - урядова служба, заняття на службi. [2] Завiд - професiя. [3] Голосна - вiдома. [4] Квестiя - питання. [5] Свята простота (лат.). [6] Скидатися - вiдмовлятися. [7] Гуляти - танцювати. [8] Самiй (iтал.). [9] Онодi - недавно. [10] Кругольня - мiсце, де грають в кеглi. [11] Зрезигнувати - вiдмовитись. [12] Перiод "натиску й бурi" (нiм.). [13]Ферi┐ - канiкули. [14] Наборзi - нашвидку. [15] Матура - останнiй iспит при закiнченнi навчання в гiмназi┐. [16] Колiзiя - суперечне, тяжке становище. [17] Хосен - користь. [18] Незабавки - незабаром. [19] Драх - змiй. [20] Нотес - записна книжка. [21] Feuerwerk (нiм.) - фейерверк. [22] Гамулиця - узда. [23] Була реконвалесцентка - недавно перенесла хворобу. [24] Зааранжувати - органiзувати, розпочати. [25] Льос - виграшний бiлет. [26] Смутний, м'який (лат.). [27] Представлення - видовище. [28] Кондоленцiйний - спiвчутливий. [29] Елiта - вибране коло, цвiт. [30] Перiод "натиску й бурi" (нiм.). [31] Штатський - державний. [32] Маяк (нiм.). [33] Коли навiть усе спить, наш маяк сто┐ть на сторожi (нiм.). [34] Челло - вiолончель. [35] Ферi┐ - вiдпустка, канiкули. [36] Штука - мистецтво. [37] Адоратор - поклонник. [38] Фантом - привид, примара. [39] Муф - муфта. [40] Лiтники - дачники. [41] Мати конвiкт - тримати столовникiв, якi одночасно винаймають i помешкання. [42] Склеп - крамниця. [43] Фiякер - вiзник. [44] Займаючий - цiкавий. [45] До речi (.франц.). [46] Служниця за все (нiм). [47] П а к е р - носильщик. [48] Пуделко - коробка. [49] Сумка (чiм.). [50] Iмость - попадя. [51] Семiнар - школа для народних вчителiв. [52] Фолiант - товста книга великого формату. [53] Бабку (нiм.). [54] Де по║дну║ться сила i нiжнiсть, там iсну║ гармонiя (нiм.). [55] Водяна дiвчина (нiм.). [56] Люксус - розкiш. [57] Локаль - примiщення. [58] Кабала - (тут) вгадування долi людини, засноване на мiстичному кабалiстичному псевдовченнi. [59] Мадмуазель Ленорман (франц.). [60] Пробачте (франц.). [61] Стiйте! (нiм.) [62] Омен - знак, прикмета. [63] Точно! (лат.) [64] Квестiя - питання. [65] Кургэуз - будинок, де приймають лiкувальнi процедури. [66] Конферувати - радити. [67] I це ма║ бути "повнокровна цiлiсна людина"? (нiм.). [68] Параван - ширма. [69] Гiрським повiтрям (нiм.). [70] Експеримент (франц). [71] Перiоду "бурi i натиску" (нiм. .) [72] Дискретний - скромний, тактовний, розважний. [73] Маючий - багатий. [74] Пiсня Рубiнштейна "Азра". (Примiтка О. Кобилянсько┐). Переклад. До тих людей належу я, якi вмирають, покохавши (нiм.). [75] Пратекст - причина, привiд. [76] Солiнiзантка - та, на честь яко┐ вiдбува║ться свято - iменинниця. [77] Стрiй - одяг. [78] "Зюлейка". [79] "Будь прихильною до мене..." (нiм.). [80] "До тих людей належу я, якi вмирають, покохавши..." (нiм.). [81] Химерним. [82] Доматорка - господиня, хазяйка. [83] Шутер - пiсок з дрiбними камiнчиками. [84] Остентативно - демонстративно. [85] Кляпа - одворот, лацкан. [86] Експлозiя - вибух гнiву. [87] Туй-туй - ось-ось. [88] Колова дорога - возова дорога; дорога, до якiй можна ┐хати колесами (коло - колесо). [89] Наборзi - наскоро. [90] В мiнiатюрi. [91] Колiйовий двiрець - залiзничний вокзал. [92] Купе (франц.), [93] Синовi - невiстка. [94] Заникати - никнути, поволеньки мiнятися, губитися. [95] Форсувати - спiшити. [96] Обава - страх. [97] Оногди - недавно, одного разу. [98] Erica (лат.) - верес. [99] Реставцiя - решта, лишок. [100] Фатальна консеквенцiя - тяжкий наслiдок. [101] Плiк - кипа, велика кiлькiсть. [102] Опонувати - суперечити.