" з творами Шевченка останнiх рокiв життя: "Юродивий" (1857), "Муза" (1858), "Слава" (1858), "Гiмн черничий" (1860). Коментуючи рядки вiрша "Слава": А ти, задрипанко, шинкарко, Перекупко п'яна! Де ти в ката забарилась... Моя крале мальована, зазнача║: "Говорячи про стилiстичну залежнiсть Шевченкового твору вiд бурлескно┐ традицi┐, ма║мо на увазi передусiм "Ене┐ду" Котляревського. Вже лайливе звернення до слави в перших рядках вiрша сво┐м комiчним нагромадженням лайливих визначень нагаду║ славнозвiсну "художню лайку" персонажiв "Ене┐ди". Шевченкова "краля мальована" дещо схожа на таку ж легковажну Венеру з "Ене┐ди", що "все з во║нними жила" (Iвакiн Ю. О. Коментар до "Кобзаря" Шевченка: Поезi┐ 1847 - 1861 рр. - К., 1968. - С. 243). 9. фригiйське плем'я не проклято - тут i далi фрiгiйцi - троянцi. Фрiгi║ю називали область Мало┐ Азi┐, в межах яко┐ була Троя. 10. Прометей (у грецькiй мiфологi┐) - добрий титан, оборонець людей. Допомiг Зевсовi перемогти злих титанiв i здобути владу над свiтом; викрав з Олiмпа вогонь i принiс людям. За це Зевс звелiв прикувати Прометея до скелi на Кавказi i прирiк на вiчнi муки: щодень орел розкльовував йому печiнку, а на другий день вона виростала знову. Так прикутий Прометей мучився протягом тисячолiть, поки його не визволив Геракл. "Прометей, - за словами К. Маркса, - найблагороднiший святий i мученик у фiлософському календарi" (Маркс К., Енгельс Ф.3 раннiх творiв. - К., 1973. - С. 22). Образ Прометея - мужнього захисника людини, поборника добра i справедливостi - один з найважливiших в ряду вiчних образiв свiтово┐ лiтератури. Появившись в "Ене┐дi" I. Котляревського, так само як i iншi образи поеми, в травестiйно-гумористичному контекстi, Прометей продовжив сво║ життя в укра┐нськiй лiтературi. 12. Як дам! очiпок iзлетить... - збити очiпок жiнцi (дiвчата очiпка не носили) - означало завдати ┐й сорому. Тадей Рильський у статтi "До вивчення укра┐нського народного свiтогляду" писав: "Я пам'ятаю випадок, коли семилiтнiй хлопчина, граючись, скинув очiпок замiжнiй жiнцi в товариствi. Жiнка розплакалася вiд образи, що вiн змусив ┐┐, чесну молодицю "свiтити волоссям". Я пам'ятаю, наскiльки безуспiшними були якось мо┐ спроби утiшити гнiв однi║┐ молодицi на iншу, головним чином задля того, що остання ┐┐ "розчiпчила". 13. ...Наш олимпський предводитель - дворяни губернi┐ та повiту на спецiальних зiбраннях обирали з-помiж себе на певний строк предводителя дворянства з числа найбiльш знатних та авторитетних. Так, з утворенням Полтавсько┐ губернi┐ 1802 р. першим предводителем (маршалком) був обраний князь С. М. Кочубей, що вiдiграв певну роль i в життi автора "Ене┐ди". В шостiй частинi поеми - помiтнiше уподiбнення небожителiв великопанськiй дворянськiй верхiвцi, а земних владик - середньому та нижчому прошарковi дворянства з прикметами ┐хнього побуту. Зводниця цитерська - походить вiд назви острова Цiтера (Кiфера), де був особливо поширений культ Венери i знаходився ┐┐ храм. Цiтера - одне з iмен Венери. 14. У восьмiй пiснi Гомерово┐ "Одiссе┐" розповiда║ться, як Афродiта (Венера) зраджувала свого чоловiка Гефеста (Вулкана) з богом вiйни Аресом (Марсом). Розлючений Вулкан у сво║му домi потай прилаштував над ложем сiтi ("Мов павутиння легке, нiхто ┐х побачить не мiг би..."), якими Марс i Венера в момент ┐хнього побачення були накритi, а потiм прив'язанi до ложа. Вулкан скликав подивитися на спiйманих усiх богiв Олiмпа. У Котляревського кара ревнивого чоловiка зображена в дусi давнiх народних звича┐в - Вулкан пiдрiзав зрадницi пелену. У такому виглядi викритих розпутниць виводили на люди. Ретязьок - поводок, прив'язь. 15. То верб'я золоте росло - верба, що росте, квiту║, - символ родючостi, достатку, житт║во┐ сили, тодi як суха - осiдок злого духу, всього ворожого життю. До примовки "Золоте верб'║ за ним росте" Iван Франко да║ пояснення: "Говорять про щасливого, всiма любленого чоловiка, що ширить довкола себе радiсть i задоволення" (Франко. Приповiдки. - Т. 2. - С. 209). Чи не частiше ця примовка фiгуру║ в iронiчному значеннi, вiд супротивного, приклада║ться в насмiшку до нiкчемно┐, осоружно┐ людини, як у даному випадку. Нар.: Куди не повернеться - золоте верб'я росте. (Iнодi так хвалять, а iнодi ганять. - Номис. - С. 62). 16. Набро┐ти - натворити, нако┐ти. Мов тiлько вилiзла з води - за одним з мiфiв, Венера народилася з морсько┐ пiни бiля скелi на березi острова Крiт. Невиннича║ть, мов Сусанна - ма║ться на увазi бiблiйний персонаж Сусанна (Старий завiт, книга Данi┐ла, глава 13). ┐┐ переслiдували два похiтливi дiди i, не добившись свого, оббрехали, звинувативши у зрадi чоловiковi. Сусанну виправдав i врятував вiд смертно┐ кари юнак-пророк Данi┐л. У сучасному канонiчному текстi бiблi┐ епiзод з Сусанною вiдсутнiй. Вважають, що вiн не ма║ iсторично┐ основи i вставлений у старозавiтний текст пiзнiше, десь у I ст. до н. е. Не дiждеш з бабкою сво║ю - за мiфологi║ю, богиня Венера бабусi, так само як i матерi, не ма║. Проте тут згадка про бабусю на мiсцi. Адже Юнона в запалi лайки докоря║ Венерi, що та вида║ себе за цнотливу старосвiтську хуторянську панночку. А панночки в патрiархальних помiщицьких сiм'ях звичайно виростали пiд опiкою бабусь. 17. ...На угори слаби - iдiоматичний вираз; застосову║ться з фривольним iнколи вiдтiнком, до невитриманих людей. Утори - вирiз, жолобок на краю бочки, в який вставляють дно. 18. По п'ятах виб'ю чубуками - знову зустрiча║мо тут рису дворянського побуту. Чубуки - довгi, не менше метра палицi, лозини, або мундштуки для люльки, прийнятi у дворянському середовищi тi║┐ доби. "По п'ятах чубуками" - специфiчна кара для осiб "благородного стану". Справа в тому, що фiзичне покарання дорослих дворян заборонялося законом. У пiдписанiй Катериною II "Грамотi на права, вiльностi й переваги росiйського дворянства" (1785) зазначалося: "Тiлесне покарання хай не дiткнеться благородного" (Полное собрание законов Российской империи с 1649 г. - Спб., 1830. - Т. 20. - С. 347). На недовгий час це положення було скасоване iмператором Павлом I, а пiсля його смертi знову вiдновлене. Палицею чи то чубуком по п'ятах - i боляче, i слiду нема║, i на ноги якийсь час не стане, щоб побiгти скаржитись. А коли й рушить, скажiмо, дружина до предводителя дворянства, то хай докаже, що ┐┐ побито, коли слiди вiдсутнi. 20. I стать на Шведськую могилу - це значить на братську могилу, в якiй похованi росiйськi та укра┐нськi во┐ни, що загинули пiд час Полтавсько┐ битви. Могила сто┐ть на полi битви, близько шести кiлометрiв вiд Полтави. 22. Язик його тож не клесачка - клесачка - шевське знаряддя, мiцна коротенька палиця, якою розгладжують (виклесують) шви. 23. Див. коментар: IV,. 97. 24. Iз Стехiвки то шинкаренко - Стехiвка - село за 12 - 15 кiлометрiв на пiвнiч вiд Полтави. Склада║ться враження, що Тигренко реальна особа, як Вернигора Мусiй серед троянцiв, зустрiнутих Ене║м у пiдземному царствi (III, 107). Одначе таких вiдомостей нема║. Треба думати, прiзвище Тигренко походить вiд назви корабля, на якому у Вергiлiя плив Массик зi сво┐м вiйськом ("Перший Массiк, що на мiдному "Тiгрi" прорiзу║ хвилi; Тисяча хлопцiв у нього..." - Вергiлi й. - Кн. 10. - Ряд. 166 - 167). 25. Сей лежнем в винницях служив - тут гра слiв: 1) лежень - лежебока, ледащо; 2) груба колода, брус, що лежить на землi i служить опорою для чого-небудь. Примiром, на лежнях, частiше кажуть - лежаках, стоять чани з брагою на винокурнях. Недавно з кошельком ходив - тобто терпiв нестатки, жив бiдно. Про того, хто не мав свого господарства, жив тiльки з того, що десь дiстане або заробить, в народi говорили: "Тягнеться з грошика та з кошика". Зробила паном iз чупруна - чупрун - простолюдин. 27. Корея, кирея - верхнiй довгий з грубого сукна одяг з вiдлогою. Го родом з Глухова iриста - Глухiв - старовинне укра┐нське мiсто. Було резиденцi║ю останнього гетьмана Кирила Розумовського у 1750 - 1764 роках, адмiнiстративним центром Лiвобережно┐ Укра┐ни. Зараз Глухiв - мiсто Сумсько┐ областi, районний центр. 29. По пальцям тож не розлiчу - названо всi народнi способи лiчби та облiку в минулому. На пальцях - ясно. Карбiж - зарубки, позначки на чому-небудь, звичайно на палицi. Часто при позичках, рiзних господарських облiково-торгових операцiях така палиця служила юридичним документом. Звiдси пiшла укра┐нська назва основно┐ грошово┐ одиницi - карбованець (карбувати). Названий i порiвняно новiший спосiб лiчби - "на щотах" (рахiвницi). ЗО. Волосожар - народна назва сузiр'я Плеяд; етимологiю цього слова пов'язують з вогненно-бiлявим, нiби палаючим, волоссям людини. Вiз - народна назва сузiр'я Велико┐ Ведмедицi. А хто прудився у кабиць - даний рядок, а вiдтак i вся змальована тут картина нiчного козацького табору, е вiддаленою ремiнiсценцi║ю укра┐нсько┐ народно┐ картини "Козак Мамай", зокрема одного з ┐┐ численних варiантiв, пiдписуваного: Козак - душа правдивая, сорочки не ма║, Коли не п'║, то вошi б'║, а все не гуля║. У п'║сi "Наталка Полтавка" I. Котляревського цей крилатий гумористичний вираз уже прямо сплива║ в текстi, одначе дещо змiнений вiдповiдно до поетично-молодечо┐ вдачi сироти "без роду, без племенi" Миколи. Збираючись iти шукати долi на Чорноморiю, куди переселилася частина запорожцiв, Микола говорить: "Люблю я козакiв за ┐х обичай! Вони коли не п'ють, то людей б'ють, а все не гуляють... Я з чорноморцями буду тетерю ┐сти, горiлку пити, люльку курити i черкес бити" (дiя друга, ява перша). Прудитися - виганяти блiх з одягу на вогнi. Також бити вошi. Кабиця - тут у значеннi: похiдне польове вогнище. Зараз на пiвднi Укра┐ни кабицею називають лiтню пiч надворi. 44. Дутеля з'┐сти - померти. Дутель - порожнiй горiх. 47. Хто не сусiль, тому кабаки - сусiль - те саме, що "шасть", "шмиг", тобто втекти. Кабаки дати, втерти - покарати. Отже: хто не втече, тому погибель. I коси на траву найшли - всупереч приказцi "Найшла коса на камiнь" аркадяни косять рутульцiв, мов траву. 52. Комлицькой буркою прикрили - тобто калмицькою. 57. I в тарадайцi напирають - тут у травестi┐ вжива║ться слово "тарадайка", так само як ранiше бендюги, замiсть того, щоб сказати "бойова колiсниця". 64. Юнона в котика з ним грала - дитяча гра "в котика й мишки": мишка втiка║, котик ┐┐ доганя║. 66. В кереi бiдного Сихея - тобто в кире┐ чоловiка Дiдони, убитого ┐┐ братом Пiгмалiоном. Лише один раз I. Котляревський назива║ покiйного чоловiка Дiдони по iменi. 67. Не гречi - нечемно, не гречно. 70. Таку Юнона зливши кулю - злити кулю - вчинити несподiванку, фокус, хвацько обернутися. Перевернувшi┐ся в зозулю - зозуля, поряд з павою, вважалася священним птахом Юнони. 71. У Вергiлiя названi тут Оре, Парфен, Пальм не рутульцi, а троянцi (Вергiлiй. - Кн. 10. - Ряд. 750 - 832), отже, ┐х Еней убити не мiг. Пальма убив етруський цар Мезентiй; Оре i Парфен загинули вiд руки мезентiйського во┐на Рапона. Лутаг i Лавз - во┐ни з рутульського стану. Витерти ворсу - тут у значеннi: дати прочуханки, побити. 74. Варяниця, варениця - виготовлений для вареникiв, розкачаний на коржик шматочок тiста, зварений без начинки разом з варениками i разом з ними поданий на стiл. 77. Пiдкоморий - дворецький, наглядач i розпорядник при королiвському дворi у Польщi. Любистком мухи обганяв - на Укра┐нi любисток - перше зiлля, яким обкладають покiйника. Гайстер - айстра. 78. Запхнули за щоку п'ятак - у статтi невiдомого автора про укра┐нськi похороннi обряди i повiр'я в журналi "Киевская старина" чита║мо: "Що стосу║ться монети, то iнколи ┐┐ вкладають в рот покiйниковi за лiву щоку, а iнколи зав'язують в платок i кладуть за пазуху, теж з лiвого боку. Вiдносно мети цього обряду я там чув (у селi Краснопiлля в десяти верстах вiд Коропа. - О. С.), мiж iншим вiд людини грамотно┐, буквальне повторення класичного вiрування, що вона потрiбна для плати за пере┐зд через рiчку на паромi" (К. с. - 1890. - Т. ЗО. - Кн. 8. - С. 332 - 333). 79. Тогдi якийсь ┐х филозоп - тобто бурсак, студент вищого, останнього, класу (з дворiчним, iнколи трирiчним строком навчання) в духовних школах. Iван франко до примовки "фiльозоф: обутий, а слiди босi за ним" да║ таку примiтку: "В давнiх школах студенти двох найвищих клас... Такi фiлософи дуже часто не кiнчали науки, пускалися на мандрiвку, робилися дяками або писарями, бували iнодi душею корчемних компанiй, якi забавлялися сво┐ми фiглями, але при тiм бували також предметом насмiху для багатших господарiв" (Франко. Приповiдки. - Т. 3. - С. 250). Образ такого дяка Галушкинського, пiд явним впливом "Ене┐ди", та пародiю на його надгробне слово да║ Григорiй Квiтка-Основ'яненко в повiстi "Пан Халявський" (1840). 80. Паллантей. - столиця царя Евандра. 82. I всi асесорського чина - тобто згiдно з "Табелем про ранги", введеного Петром I для всiх, хто перебував на державнiй цивiльнiй i во║ннiй службi, чину колежського асесора. "Табель про ранги" подiляв усiх чиновникiв на чотирнадцять класiв, вiд найнижчого (колежського регiстратора) до найвищого (у цивiльнiй службi - канцлера, у во║ннiй - генерал-фельдмаршала). Колежський асесор, рахуючи вiд найвищого, - восьмий клас, у армi┐ йому вiдповiдав чин капiтана. Для основно┐ маси служилого люду, який, згiдно з положенням того ж "Табеля", починав службу з найнижчого щабля, чин колежського асесора був вершиною кар'║ри. Вище пiднiмалися одиницi. Це були якраз тi винятки, що пiдтверджують правило. Пiднявшись до восьмого класу, одержували потомствене дворянство (було ще особисте дворянство). Драгоман - перекладач при дипломатичнiй мiсi┐, посольствi. 83. Не ворог, хто уже дублений - тобто мертвий, задубiлий. 84 - 85. Ще один зразок макаронiчно┐ мови на бурсацький лад. Пода║мо пiдрядковий переклад промови Енея перед латинськими послами: Латин цар ║сть невгомонний, А Турн найгiрший дурак. I навiщо воювать вам зi мною? Латина вважаю за слiпого, А вас, сенатори, без ума; Латину рад мир дати, Дозволю мертвих поховати, I злостi на вас нема. Один ║сть Турн ворог мiй, Сам, отже, повинен воювать; Велить так доля, щоб Еней Вам був цар, Аматi зять. Щоб привести до кiнця вiйну, Ми зробим з Турном по║динок, Про що всiм кров проливать? Чи Турн буде, чи Еней Латинським скiпетром управлять - Укажеть меч або бог. 86. Дрансес - у Вергiлiя Драк, рутулець, вороже настро║ний проти Турна. 90. Трахон - у Вергiлiя Гархон, во║начальник етруських загонiв, що виступали на боцi Енея. Разом з Ене║м пiдiйшов на допомогу оточеним у фортецi троянцям. 91 - 92. У стародавнiх римлян iснував звичай спалювати трупи на вогнищi. При цьому прийнято було кидати у вогонь рiзнi речi, якi могли згодитися небiжчиковi у загробному життi. Чим цiннiшу рiч кидали у вогнище, тим бiльшу шану вiддавали покiйному. Келеп - бойова палиця з булавою або металевим тягарем яко┐сь iншо┐ форми. Трохи, тороки - ременi коло задньо┐ луки (вигину) сiдла для закрiплення сумок, одягу, збро┐ та iн. Волоки - мотузки чи ремiнцi, якими зав'язують постоли та обв'язують онучi на нозi. 93, Лаврент - мiсто в Лацi┐, столиця царя Латина. Було розташовано серед лаврових лiсiв. Поспульство, поспiльство - народ. 95. Брехун, юриста, крюк, пiдтяга - пiти в юристи у феодально-крiпосницькiй Росiйськiй iмперi┐ означало пiти, за виразом самого I. Котляревського, в "п'явки людськi┐". Серед усiх змальованих в "Ене┐дi" суспiльних станiв не було такого, про якого б поет вiдгукувався з таким сарказмом i гнiвом, як про юристiв. Слiд звернути увагу, в якому ряду тут сто┐ть "юриста", Пiдтяга - злодiй (вiд "тягнути", "пiдтягати"). Пор. також строфу про "злиднiв" бiля входу до пекла (III, 47), про чиновну братiю в самому пеклi (III, 73), характеристику Возного в "Наталцi Полтавцi" устами Миколи: "Юриста завзятий i хапун такий, що iз рiдного батька злупить!" (дiя 2, ява 4). 96. Дiомид - у Вергiлiя Дiомед, уславлений грецький герой. Силою i хоробрiстю поступався тiльки перед Ахiллом. Брав участь у Троянськiй вiйнi на боцi грекiв. У битвi пiд Тро║ю поранив богиню Венеру i самого бога вiйни Марса. Пiсля падiння Тро┐ оселився в Iталi┐ i заснував там кiлька мiст. У критичний момент вiйни з троянцями латиняни i рутульцi послали послiв до Дiомида з проханням виступити на ┐хнiй сторонi. Дiомид вiдмовив ┐м i порадив шукати шляхiв до миру з Ене║м. 97. Венул - латинянин, родом з грецького мiста Аргоса, де царював Дiомид ще до того, як вирушити на вiйну проти Тро┐. Очолював послiв латинян до Дiомида. 98. Коли греки здобули Трою, Еней самовiддано кинувся рятувати пенати (богiв-охоронцiв домашнього вогнища) та свою родину. На плечах винiс старого батька Анхiза iз палаючо┐ Тро┐, а потiм разом з ним поплив, виконуючи волю богiв, до берегiв Iталi┐. По дорозi в Iталiю Анхiз помер. 100. Дошцi - панове. 102. Землi шматок ║сть не пiд нужду - тобто дiлянка землi, без яко┐ можна обiйтися, в якiй нема║ велико┐ потреби. 103. Шалевий пояс - пояс, вив'язаний, мов шаль, iз шерстi. Люстрина - дорога шовкова тканина з глянцем. Сап'янцi - чоботи з спецiально оброблено┐, високого гатунку шкiри. Торжок - мiсто, нинi районний центр Калiнiнсько┐ областi РРФСР. Славилося виробництвом взуття, також золотошвейними промислами. Потибеньки - шкiрянi лопатi з обох бокiв сiдла, iнколи з карманами. Звiдси пiшло прiзвище - Потебня. 118. Коли б пан Феб од перепою Заранше в воду не залiз - Феб, або Аполлон - бог сонця. 120. Навiсна - дiвка, яку нав'язують багатьом женихам. 122. Тут названi села, розташованi навколо Полтави. Iвашки - кiлометрiв вiсiм на пiвнiч вiд Полтави. Мильцi - пiвденна околиця Полтави. Пушкарiвка - село стояло теж на пiвдень вiд Полтави, зараз злилося з мiстом. Будища - на пiвнiч вiд Полтави ║ Великi i Малi Будища. Спiвробiтники Полтавського лiтературно-меморiального музею Iвана Котляревського вважають, що згаданi саме Малi Будища - село, давнiше вiд Великих Будищ. Горбанiвка - село на пiвнiч вiд Полтави. Зараз злилося з мiстом. 127. Кликнула мавку вод Ютурну - Юнона покликала нiмфу, сестру Турна. Нiмфи - нижчi божества, що жили, за вiруванням стародавнiх римлян, у морях, рiчках, полях, луках, лiсах тощо як втiлення вiдповiдних сил природи. 129. Камерта вид на себе взявши - союзника Турна, одного з проводирiв латинського вiйська. 130. Розмир - тут у значеннi: перемир'я. Тулумнiй к битвi пiдтруняв - йдеться про рутульського вiщуна Тулумнiя, гарячого прихильника Турна. Щоб зiрвати перемир'я мiж воюючими сторонами i не допустити по║динку Енея з Турном, вiн метнув свого списа в ряди противника i вбив одного з дев'яти синiв грека з Аркади Гiллiпа. I знову розгорiвся бiй. 132. Спотиньга - несподiвано. 135. Япид, цилюрик лазаретний - у Вергiлiя - Япiг, троянський вiщун i знахар. Щоб продовжити вiку сво║му батьковi, Iасовi, вiн вивчив цiлющi трави i глибоко опанував лiкарське мистецтво. Цирульник (цилюрик) - в часи I. Котляревського в росiйськiй армi┐ так звали лiкаря. Одночасно вiн виконував також обов'язки перукаря. 136. I шевську смолу приклада║ - у народнiй медицинi шевська смола використовувалася для залiплювання поранених мiсць. 137. Гарлемпськi каплi - назва походить вiд мiста Гарлема в Голландi┐. Лiки вживалися при захворюваннi сечогiнних каналiв. 142. Султан - оздоба у виглядi пучка пiр'я або кiнського волосу на головному уборi. Троянськi во┐ни i греки носили кiнський волос звичайно на бойовому шоломi. 147. Зборнi iзби - збiрнi - примiщення, в яких збирався сход. 151. Жердка - дерев'яна палиця, горизонтально пiдвiшена до сволокiв у хатi або хижцi. На жердцi вiшають одяг. 153. Верзун - шкiряний постiл, лапоть. 155. Такий, як був Нечоса-князь - Потьомкiн Григорiй Олександрович (1739 - 1791), найвпливовiший з фаворитiв Катерини II, був генерал-губернатором Новоросi┐, також фактичним повелителем Гетьманщини (Лiвобережно┐ Укра┐ни). З полiтичних мiркувань записався в Запорiзьку Сiч, дiставши при цьому, згiдно з козацьким звича║м, прiзвище Грицько Нечеса. Звичайно, це нiскiльки не завадило йому санкцiонувати розгром i пограбування Сiчi вiйськами регулярно┐ армi┐ 4 червня 1775 р. - через три роки пiсля прийняття Грицька Нечеси в сiчове товариство, - та покласти в свою кишеню левову частку багатств запорiзько┐ старшини. Потьомкiн був високого зросту, з статною фiгурою, смаглявим кольором обличчя, чорним довгим волоссям на головi, яке звичайно розчiсував п'ятiрнею (звiдси Нечеса). 157. Оддячивши йому сто з оком - тобто, вiддавши йому з лихвою, з процентом. Око - стара мiра рiдини (приблизно 1 - 1,5 лiтра), а також ваги (приблизно 1,2 кiлограма). 162. "Iноси! сiлькiсь! як мовляла" - вислiв, що означа║: згода, хай буде й так! Про мене, як так, то й так! Метелиця - дуже давнiй народний масовий танець, що вiдтворю║ ритми зимово┐ хуртовини. Вiдомий ряд варiантiв пiсень-примовок пiд цей танець. Ось один з них, записаний за життя I. Котляревського: Ой надворi метелиця, Чому старий не жениться. Як же менi женитися, Що нiкому журитися! (Вестник Европы. - 1829. - N 22. - С. 153). 164. Ти в руку не пiймав синицю_ - _походить вiд народно┐ приказки: "Краще синиця в руках, нiж журавель у небi". [1] Записки наукового товариства iм. Шевченка. - Львiв, 1905. - Т. 71. С. 211. [2] Кулжинский Й. Некоторые замечания касательно истории й характера малорусской поззии /Укр. журн. - 1825., N 3 С. 186 - 187. [3] У посиланнях на "Ене┐ду" тут i далi римською цифрою познача║мо частину поеми, арабською - строфу. [4] Махновець Л. Сатира i гумор укра┐нсько┐ прози XVI - XVIII ст., К., 1964. - С. 391. [5] Махновець Л. Сатира i гумор укра┐нсько┐ прози XVI - XVIII ст., С. 392. [6] Вишенский Й. Сочинения. - М.: Л., 1955., С. 38 [7] Махновець Л. Сатира i гумор укра┐нсько┐ прози XVI - XVIII ст., С. 184 - 185. [8] Лихачев Д.С. "Слово о полку Игореве" й культура его времени. Л., 1978., С. 62. [9] Лессiнг Г.Е. П'║си: Лаокоон., К. 1976., С. 305. [10] Франко I. Галицько-руськi народнi приповiдки., Львiв, 1901. Т. 1., С. XIX. [11] Котляревський I.П. Повне зiбр. творiв., К., 1969., С. 329. [12] Котляревський I.П. Повне зiбр. творiв: У 2 т., К., 1952., Т. 1., С. 359 - 360.