йтесь! М а з а й л о_ - О, як не хвилюватися, як, коли оце саме "ге" увесь вiк мене пекло i кар'║ру поламало... Я вам скажу... Ще молодим... Губернатора дочь оддаля закохалася мною. Просилася, молилася: познайомте мене, познайомте. Казали: не дворянин, якийсь там регiстра-тор... Познайомте мене, познайомте! Покликали мене туди - як на Аполлона, на мене дивилася. Почувши ж з уст мо┐х "ге"... "ге" - одвернулась, скривилась. Б а р о н о в а - К о з и н о - Я ┐┐ розумiю. - А мене? - I вас тепер розумiю. М а з а й л о_ - О, скiльки я вже сам пробував у розмовi казати... "кге". Б а р о н о в а - К о з и н о - "Кге" ? М а з а й л о_ - Не мiг i не можу, навряд щоб i ви навчили мене... Б а р о н о в а - К о з и н о захвилювалась:_ -_ Ах, Боже мiй. Та це ж ║диний тепер мiй заробiток - "ге"... Самим "ге" я тепер i живу. Постарайтесь, голубчику, ну, скажiть ще раз: над лугами. Над лу-гамi. Мазайло - Над лукгами. Над лугами. - Гамi. - Гами. - Га. - Га. Б а р о н о в а - К о з и н о до вух, М а з а й л о до серця - та разом: - Ху-у-у! М о к i й одчинив дверi. Тодi голосно до Улi: -_ Прочитайте, Улю (розгорнув книжку i показав де),_ оцю народну пiсню. Читайте голосно, виразно i тiльки так, як у книжцi написано. У л я, хвилюючись, напружено: -_ Брат i сестра. Пiд гарою над криницею... М о к i й - Не пiд гарою, а пiд горою... Там написано: пiд горою. Читайте, будь ласка, як написано. У л я - Пiд гарою... - Пiд горою, го! - Пiд горою, го! - Го! - Го! - Де ж там, Улю, "го", коли в книжцi "го" сто┐ть. Взагалi в укра┐нськiй мовi рiдко коли звук "ге" подибу║мо, хiба в таких словах, як (на батькiв бiк голосно} _гуля, гава, гирлига, а то скрiзь кажемо "ге". Б а р о н о в а - К о з и н о раптом стрепенулась: -_ Стривайте, стривайте! Я знайшла секрета, як вас навчити. Боже мiй, знайшла... Ось як: читайте, i де "ге" сто┐ть, там вимовляйте ка, к. М а з а й л о несмiливо: - Ка, ки... Б а р о н о в а - К о з и н о - Так! Читайте! М а з а й л о - Пахнет сеном над лу-ками... Б а р о н о в а - К о з и н о - Так! Так! М а з ай л о смiливiш: -_ Песньой... - Песн║й. - П║сн║й душу веселя, баби з к-раблями рядамi... Б а р о н о в а - К о з и н о рiвним методичним голосом: - Не з граблямi, а з грап-лямi. М а з а й л о старанно, аж жили напнулись: - 3 краб-лямi... Б а р о н о в а - К о з и н о - Та нi! У вас тепер не "ге", не "кге"... Треба казати не з граблямi, а з граплямi, с... Окрiм цього, в руськiй мовi там, де звук "б" не акцентовано, треба його вимовляти як "п": с грап-п-плямi... М а з а й л о обережно, як по камiнцях через воду: - С_ крап-лями... - Мi. - С к-крап-ля-мi рядамi. - Так! М а з а й л о смiливiш: -_ Ходять, с║но ш║в║ля. Там сухое убiрають мужiчкi ║-ко круком. Б а р о н о в а - К о з и н о - Не ║ко, а ║во! М а з а й л о - Як? Та тут же сто┐ть буква "ги", себто "к", а не "в". Б а р о н о в а - К о з и н о - В iнтелiгентнiй мовi вимовляють "║во", а не "║го" i не "║-хо". М о к i й стрепенувся. Аж пiдскочив. До Улi: -_ Стривайте! Я теж знайшов секрет, як вас навчити. Знайшов! Ось як: читаючи, вимовляйте "г" як "х". Ну, Улю! У л я - Пiд хорою... М о к i й - Приблизно так. У л я смiливiш: -_ Пiд хорою над криницею... М о к i й - Улю, як у книжцi написано. Над криницею, цею "е"... (Раптом)._ Скажiть, Улю, паляниця! У л я - Паляниця. М о к i й - Такi Вiрно! Раз паляниця у вас вийшла, це знак того, що скоро навчитеся мови. У л я - Серйозно? - Серйозно. Б а р о н о в а - К о з и н о до знервованого Мазайла: -_ А що таке паляниця? М о к i й голосно:_ -_ Укра┐нський бiлий хлiб. Б а р о н о в а - К о з и н о - А я й досi не знала. М о к i й - Отож i горе, що ┐сте, а не зна║те... Читайте, Улю, далi. М а з а й л о демонстративно перебив: -_ кво кру-ком на воз вiламi кiдают, воз растьот, растьот, как дом. В ожидань┐... Б а р о н о в а - К о з и н о - В ажiдань┐. - Ва-жiдань┐ конь убо-кiй точно вкопаний сто... ста┐ть: ушi врозь, дукою нокi i как будто стоя спiт. Б а р о н о в а - К о з и н о -Так! М а з а й ло голоснiш: -_ Только Жучка... Б а р о н о в а - К о з и н о - Толька Жучка... М а з а й л о про себе:_ -_ Ага┐ Це значить жучку звуть Толя, Толька... (Голосно)._ Толька жучка удалая в рихлом сене, как в валнах... Б а р о н о в а - К о з и н о - Прекрасно! М а з а й л о, Баронова разом, натхненно: -_ То взлетая, то ниряя, скачет, лая впопихах. У Бароновоi-Козино чути "впап'хах", у Мазайла - "упопихах". Б а р о н о в а - К о з и н о - Ну от! Прекрасно! М а з а й л о зворушено i глибокодумно: -_ Господи, то ║сть преблагiй Господи! У такому, сказать, маленькому вiршиковi i така сила правiльних проiзношенiй! Б а р о н о в а - К о з и н о - Запишiть ┐х - далi ще бiльше буде! М а з а й л о побожна:_ -_ Запишу собi на паперi i на серцi... Сiв писати, шепочучи, немов молитву: -_ Замiсть г - к, замiсть к - в, б - п, о - а... М о к i й до Улi:_ -_ Читайте далi. У л я - Пiд хорою над криницею хорювали брат з сестрицею... М о к i й -Так. У л я голоснiш: - Хорювали, обнiмалися - слiзоньками умивалися. Ходiм, сестро, хо-горою... М о к i й - Так. У л я голоснiш i вiльнiш: -_ Скинемось травою. Ходiм, сестро, ще й степами - розвi║мось цвiтами... М о к i й, як диригент, що почув фальшиву ноту, замахав благальна руками: -_ М'якше! М'якше! Цьвiтами... У л я м'яко: -_ Цвiтами. М о к i й - Прекрасно. У л я зворушено: -_ Розсi║мось цвiтами.,. Будуть люди квiти рвати та нас будуть споминати... (Крiзь сльози)._ Оце, скажуть, та травиця, що брат рiдний та... (заплакала)_ сестриця... М о к i й - От вам i ма║ш... Та чого ви, Улю? Чого? У л я плачучи: -_ Дуже жалiсно. Таке маленьке i яке ж жалiсне... М о к i й, сякаючись:_ -_ Ну, заспокойтесь, Улю, заспокойтесь... Скажiть, п'ятниця... У л я покiрливо: -_ П'ятниця... Б а р о н о в а - К о з и н о до знервованого й збентеженого вкрай Мазайла: -_ Ах, Боже мiй! Що це таке? М а з а й л о звiвся, як дракон:_ -_ Ха-ха-ха┐ Це по-┐хньому зветься укра┐нiзацiя! Грякнувши щосили дверима, зачинив ┐х, У л я здригнулася, скочила, зблiдла: - Ой, що це таке? М о к i й, схопивши ручку з пером в одну руку:_ -_ Ха-ха! Зачиняють дверi! Це ж русифiкацiя! Другою мало не зiрвав - розчинив знов дверi. Став. Важко нависла передгрозова тиша, М а з а й л о, ледве стримуючись, до Бароновоi-Козино: -_ З об'║ктивних причин доведеться припинити нашу лекцiю, одклавши ┐┐ на завтра. А зараз попрошу вас лише перевiрити, чи так я записав (почав i заплутався, бо вся його увага на Мокi║вi),_ Замiсть к - г, замiсть г - в, п - б... Наприклад. Наприклад... (У нестямi)._ Бахнуть сеном ║во над лувами? Б а р о н о в а - К о з и н о - Нi! НiI Не треба! Себто треба не так! Я краще сама запишу вам, сама. (Почала, теж заплуталась), _Замiсть г - г, замiсть к - х, б - П...╕ Ах, Боже мiй, д - боо╕ наприклад... (У нестямi),_ Граблями ║во на воз вiламi кiдайт║┐со Тим часом М о к i й до Улi: -_ Завтра, Улю, вiдбудеться друга ваша лекцiя. При одчинених дверях. А зараз запишiть, будь ласка, запишiть, Замiсть г - г, наприклад (наливаючись гнiвом),_ пiд горою, над криницею.,. (У нестямi)._ У криницю його! У криницю!.. _ 7__ Убiгли М а т и й Р и н а . М а з а й л о до Мокiя: -_ Це мене? М о к i й до батька:_ -_ Тiльки тебе. - У криницю? - З новим прiзвищем! - З новим прiзвищем? - З новим прiзвищем! У криницю! М а т и до Рини: -_ Чу║ш?.. (Трагiчно),_ Боже мiй, почалась катасттрофаi Катастрофа! Що робити? (Почувши дзвiнка в сiнях)._ Пiдождiть! Стривайте! Хтось прийшов!.. Побiгли в розпачi у коридор. Тим часом М о к i й до батька: -_ Ти справдi серйозно мiня║ш наше прiзвище? М а з а й л о - Я справдi серйозно мiняю наше прiзвище. М о к i й вдруге: - Ти... наше прiзвище мiня║ш справдi, серйозно? М а з а й л о - Я наше прiзвище мiняю справдi, серйозно. - Наше прiзвище? - Наше прiзвище. -Ти? -Я. - Мазайло? М а з а й л о - Я вже не Мазайло. М о к i й - Ти вже не Мазайло? Дак хто ж ти тепер? Хто? Мазайло - Я? Я тепер поки що нiхто, але я буду... Р и н а з дверей голосно, радiсно: -_ Т ь о т я при┐хала! Т ь о т я Мотя при┐хала! М а т и назустрiч:_ -_ Слава Богу! Слава Богу! Спасителька наша при┐хала... 8__ Р и н а , мабуть, вже поiнформувала тьотю про все, бо в дверях тiльки доказувала: -_ ...А Мока якось довiдався, ви розумi║те?! I вже почалась катастрофа, ви розумi║те, тьотю? Почалася... Т ь о т я - Я розумiю... Я так i знала, але... але дозвольте спитати... Мазайло поцiлував тьотi руки: -_ Пахн║т сеном над лу-камi... Ви розумi║те? Сьогоднi почав. Сьогоднi я сприймав першу лекцiю... Як до причастя пiдходив... I от (на Мокiя)_ вiн! Вiн!.. Т ь о т я поцiлувала Мазайла тричi в лоб: -_ Я розумiю. Розумiю. Я тiльки так i в'являла собi, але... Мазайло показав на Баронову-Козино: -_ Б а р о н о в а - К о з и н о. Учителька правiльних проiз-ношенiй... Т ь о т я привiталася: -_ Ах, я так i знала, але... Р и н а на Улю:_ -_ Моя подруга - У л я Розсохина. Т ь о т я - Ах, розумiю, але... М а з а й л и х а до Мокiя:_ - Моко! Iди ж привiтайся з тiткою. Ну? Мокiй_ мовчки привiтався._ М а т и - Отакий, як бачиш, Мотенько! Т ь о т я - Я бачу, я розумiю, але що у вас на вокзалi робиться? Аж скрикнула Т ь о т я, та таким голосом, що всi, навiть i Мокiй. затривожилися. М а т и з переляку перепитала: -А що? Т ь о т я - I ви отут сидите i не зна║те? М а з а йл о - Та що таке? Т ь о т я - Не зна║те, що там робиться? Не зна║те, що там написано? Майже в с i разом: -_ Нi... Т ь о т я - Не бачили, не читали? "Харкiв" - написано. Тiльки що пiд'┐хали до вокзалу, дивлюсь - отакими великими лiтерами: "Харкiв". Дивлюсь - не "Харьков", а "Харкiв"! Нащо, питаюсь, навiщо ви нам iспортiлi город? М а з а й л о - А-а. Так про це ви спитайте ось у кого (на Мокiя)._ Вiн зна║. Т ь о т я до Мокiя:_ -_ Та-ак?.. Навiщо? М о к i й - Ах, тьотю! За нього тiльки що взялись, щоб виправити, а ви вже пита║тесь - навiщо? М а з а й л о - Чули? (До Мокiя iронiчно)._ То, може, ти й за ваше прiзвище вiзьмешся, щоб виправити? М о к i й - Не може, а треба! Дiда нашого було прiзвище Ма-зайло-Квач - отож треба додати... Мазайло за серце як навiжений. _ М а т и зойкнула. Баронова Козина пальцями до вух - здригнула. _ Т ь о т я до Мокiя:_ -_ Моко! Моко! Моко!.. Ти справдi за те, щоб був не "Харьков", а "Харкiв"? М о к i й - Так! Т ь о т я - I ти справдi за... (бридливо)_ за Квача? Б а р о н о в а - К о з и н о знову пальцями до вух, знов здригнула. _ М о к i й, побачивши все це:_ -_ Так! За Квача! За три Квача! За сто Квачiвi За мiльйон Квачiв! Б а р о н о в а - К о з и н о мало не знепритомнiла. _ Мокiй вбiг у свою комiрку. Тодi всi, крiм Улi, до тьотi:_ -_ Ну, що тепер з ним робити? Що? - Ах, Боже мiй, що? М а т и - Може, проклясти? М а з а й л о - Убити, кажу? Р и н а - Оженити? А Т ь о т я ходила Наполеоном i думала. _ М а т и сiла i заплакала:_ -_ ┐в кого вiн такий удався? У кого? Зда║ться ж, i батько, i я всякого малоросiйського слова уникали... Р и н а - Ти ж казала, що вiн у дядька Т а р а са вдався. М а т и - Ой, хоч не згадуй. Не дай Бог, оце трапився б ще вiн... Задзвонив дзвоник. Вийшла Р и н а . вернулась блiда, перелякана:_ -_ Дядько Т а р а с при┐хав... М а т и й Мазайло з жахом:_ -Що? - Не пускай його! Скажи - нас нема!.. Нас арештовано┐ Дядько Т а р а с на дверях:_ -_ А де у вас тут витерти ноги? Всiм як зацiпило. _ Т а р а с - Чи, може, й ви мене не розумi║те, як тi у трамва┐... Тiльки й слави, що на вокзалi "Харкiв" написано, а спита║шся по-нашому, всяке на тебе очi дере... Всяке тобi штокае, кака║, - приступу нема║. Здрастуйте, чи що! ТРЕТЯ ДIЯ Третього дня Р и н а зустрiла Улю на порозi: -_ Ой, Улю! Ой, тiльки, Улю!.. Наста║ вирiшальний момент! Вирiшальний, ти розумi║ш? Зараз у нас буде дискусiя - чи мiняти прiзвище, чи нi. Т ь о т я Мотя викликала Моку на дискусiю. У л я до люстра, як жадобна до води: - Що ти кажеш? Р и н а то до Мокi║вих дверей, то до Улi бiгаючи: -_ На дискусiю, ти розумi║ш? А Мокiй - не дурень - напросив ще комсомольцiв, ти розумi║ш? Що з цього вийде, не знаю. Мабуть, жах, жах i тiльки жах. Добре хоч з дядьком посварився за стрiчку, за якийсь там стиль, чи що, ти розумi║ш? Од самого ранку гризуться. Прислухались. Чути було Манi║вий голос: "Вузьколобий нацiоналiзм! Шовiнiзм, усе це!" Вигукував дядькiв: "Не шовiнiзм, бельбасе, а наше рiдне, укра┐нське!" -_ Як у тебе з ним, Улько, питаю? Невже ще й досi не прикохала? Невже нiчого не вийде? Невже Т ь о т я Мотя правду каже, що тепер Мокiя i взагалi мужчину лише полiтикою й можна обдурити? У л я новим якимсь голосом: -_ Нiчого подiбного┐ Ах, Рино! Р и н а , зачувши цей голос: -_ Що, Улюню, що? - Що? Ти зна║ш, як по-укра┐нському кажуть: но-чью при звьоздах не спiтся? - Ну? - Зорiю. Правда прекрасно звучить? Р и н а - Це ж ти до чого?.. Та невже ти... Невже ти, Улько, замiсть закохати Мокiя, та сама ним, iдiйотко, закохалася? У л я зашарiлася: -_ Нi, нi... - Як нi, коли ти сама кажеш, що вночi не спиш, зорi║ш уже, чи як там по-укра┐нському?.. - Та нi! Р и н а - Признавайся, Улько, щоб я по-дурному надiй не плекала... Ти менi скажи, прикоха║ш ти його, одвадиш од укра┐нських усяких дурниць, пригорнеш його на свiй, себто на наш бiк? Улю? Ти вчора з ним гуляла, ну, невже нiчого не вийшло... Улюню! Ще раз молю i благаю! Благаю, Улько, розумi║ш? Уговтай Моку, нi, - власкав його, улести, укохай! Ну, коли так не береться - припусти його до себе ближче, зовсiм близько, припусти до всього, розумi║ш? - Серйозно? - Та бодай i серйозно!.. Тiльки щоб не стала жiнкою, а так... На межi його паси, на межi... Затумань йому голову, захмели, щоб як п'яний ходив!.. Щоб iдiйотом ходив! - А зна║ш, Рино, жiнка по-вкра┐нському "дружиною" зветься? - Ну? - I зна║ш, "дружина" - це краще, як "жiнка" або "супруга", бо "жiнка" - то означа║ "рождающая", "супруга" ж по-вкра┐нському - "пара волiв", а "дружина"... Ось послухай; рекомендую - моя дружина, або: моя ти дружинонько. Р и н а вже не знала, що ┐й казати на таке Улине безглуздя: -_ Ну, бачу я... А У л я вже в захопленнi: -_ Або по-вкра┐нському - одружитися з нею... Це ж не те, що "жениться на ней", розумi║ш, Ринусько! Одружитися з нею, чу║ш? З нею... Тут чу║ться зразу, що жiнка рiвноправно сто┐ть поруч з чоловiком, це краще, як "жениться на ней", - ти чу║ш? На ней, на... Р и н а - Дуреля ти. Чи одружиться хто з тобою, чи жениться на тобi - однаково будеш; не на i не поруч, а пiд, пiд, iдiйотко! Та це ти вже, я чую, од Моки набралася! Бачу, вiн тебе, а не ти, на такi фантазi┐ навiв. Чую - вiн тобi такого наказав, начитав... У л я хотiла виправитись:_ - Нi, Ринко, я вже сама про це вичитала." Р и н а до не┐: - Са-ма?! У л я од не┐ в другу кiмнату. Побiгли. 2__ З Мокi║вих дверей задом вийшов дядько Т а р а с: -_ Нехай ми шовiнiсти, нехай... Проте ми рас║йщини в нашiй мовi нiколи не заводили, а ви що робите? Що ви робите, га? к сво║ слово "унiверсал", а ви "манiфеста" заводите, ║ слово УНР, а ви УСЕРЕР пишете? Га? Га? о Рiдне слово "пристрiй" ви на "апарат" обернули, а забули, як у народнiй мовi про це говориться? Що без пристрою i блохи не вб'║ш, забули, а ви дума║те апаратом, га? По газетах читаю - слово "просорушка" за "шеретовку" править, i це така укра┐нiзацiя, питаюсь, га? Самi ви ще не шеретованi, i мова ваша радянська нешеретована... М о к i й з дверей:_ -_ Нашеретували, наварили просяно-пшенично┐ досить, аж солодом узялися, Засолодились, дя-дю, Годi! Не заважайте. Тепер треба й iз залiза кувати. Iз сталi стругати ... Дядько з дверей:_ - З яко┐? Ви ж свою в "Югосталь" оддали!.. М о к i й - Шовiнiзм! Зачинивши дверi, прибив дядьковi носа. Од тако┐ несподiванки, од тако┐ образи Дядько аж ногами затупав: -_ Га, питаюсь, га? (Одiйшов). _ 3_ Увiйшли: Т ь о т я М о т я в новому платтi, М а з а й л и х а, Р и н а , У л я. Дядько Т а р а с, не помiтивши ┐х: -_ Укра┐нiзатори! А чого б головного командувателя вiйська Укра┐ни та Криму на головного отамана або й на гетьмана не перекласти? Хiба б не краще виходило? Здрастуйте, козаки! Здоров був, пане головний отамане або й гетьмане! (Побачив тьотю Мотю, Мазайлиху й дiвчат)._ Це я у його питаюсь. (Iронiчно)._ А чому б ще вам, кажу, нашого головного командувателя Укра┐ни та Криму на головного отамана або й на гетьмана не перевести? По-┐хньому, бачте, краще виходило: здрастуйте, товаришi козаки! Здоров, здоров, товаришу головний отамане!.. Чули таке? Т ь о т я Мотя - Та як вони смiють до наших козакiв як до сво┐х товаришiв звертатись? Д я д ь к о - А я ж про що кажу? _ 4__ Увiйшов М а з а й л о. За ним Б а р о н о в а'К о з й н о. Т ь о т я Мотя до Мазайла: -_ Та ще й по-укра┐нському. Всi козаки говорили по-руському. Донськi, кубанськi, запорозькi. Т а р а с Бульба, наприклад,.. Д я д ь к о Т а р а с витрiщивсь: -Хто? Т ь о т я - Т а р а с Бульба, Остап i Андрiй - i я не знаю, як дозволив наш харкiвський Наркомос виступати ┐м i спiвать по-укра┐нському, та ще й де?.. У городськiй оперi.-'кто... кто ж просто безобразi║! Д я д ь к о Т а р а с нарештi очувся, аж захлинувся:_ -_ Т а р а с Бульба? Бульба Т а р а с? Остап? Андрiй? Га? Т ь о т я -Що? Д я д ь к о Т а р а с - Говорили по-московському? Т ь о т я холодно: - Що з вами? Д я д ь к о Т а р а с - По-московському, га? Т ь о т я - А ви думали по-вашому, по-хохлапькому? Д я д ь к о Т а р а с - Т а р а с Бульба?.. Нiколи в свiтi┐ Тiльки по-вкра┐нському! Чу║те? виключно по-вкра┐нському... Т ь о т я Мотя - ктого не может бить! - Га? - ктого не может битьi - Доводи? - Доводи? Будь ласка, - доводи. Да ║того не может бить, потому што ║того не может бить нiкада. Задзвонив дзвоник. _ Р и н а затулила рукою рота тiтцi, другою - дядьковi:_ -_ Ой... Цс-с-с... Це комсомольцi прийшли. Т ь о т я з-пiд Рининоi руки до дядька:_ -_ Отак ви скоро скажете, що й Гоголь говорив, що й Гоголь ваш?.. Д я д ь к о Т а р а с - Вiн не говорив, але вiн... боявся говорити. Вiн - наш. (Пiшли)._ _ 5__ Увiйшли комсомольцi: один з текою, другий, чубатий i мiцний, з футбольним м'ячем i третiй - маленький, куценький, з газетою. Роздивились. Той, що з газетою_ - Та-ак. Обставинки суто мiщанськi. Той, що з текою - Чи варто й ув'язуватися? Той, що з м'ячем - Парень просив - треба помогти... Той, що з текою, подививсь у люстро. Зробив серйозну мiну:_ -_ До того ж i темка: змiна прiзвища! Та хай собi мiняють хоч на Арiстотелiв, нам що! Радвлада не забороня║? Навпаки, потура║. Та й причинами не цiкавиться нiколи. Той, що з м'ячем, постукотiв пальцем у лоб того, що з текою: -_ А р е н с ь к и й! Навiть Козьма Прутков сказав: дивись у корiння речей. Той, що з газетою, теж постукотiв: -_ I собi в голову, коли що кажеш. Змiна прiзвища у мiщанина... Той, що з м'ячем - Це ознака здвигу в його iдеологi┐ - раз! I дiзнатись про причини... Той, що з газетою - Нам буде корисно - два! 6__ Увiйшов М о к i й: -_ Невже прийшли? Спасибi!.. А я, бачте, заховавсь отут iз сво║ю укрмовою... Сиджу сливе сам удень i вночi та перебираю, потужно вивчаю забуту й розбиту i все ж таки яку багату, прекрасну нашу мову! Кожне слово! "Щоб не пропало, зна║те, щоб пригодилось воно на нове будування. Бо, зна║те, вивчивши мову так-сяк, нiчого з не┐ прекрасного й цiнного не складеш... От... Сiдайте! Зараз почнемо (пiшов)._ А р е н с ь к и й - Занадто захоплю║ться мовою. - Болi║. Питання - чого? Той, що з м'ячем - А того, що ти не болi║ш нею. I тiльки псу║ш. Партiя пише, пише - вiзьмiться, хлоп'ята, за укра┐нську культуру, не бузiть з мовою, а ти що? Ще й досi "Комсомольця Укра┐ни" не передплатив. Парню треба помогти! Парня треба витягтиi 7__ Увiйшли: Мокiй, тiтка, дядько, Мазайло, жiнка, Б а р о н о в а - К о з и н о,У л я. -_ Так-от... Мо┐ товаришi комсомольцi... Прийшли... Той, що з м'ячем, пiдморгнув сво┐м i, вдаривши м'ячем об пiдлогу (Баронова здригнулась), почав: -_ На дискусiю, чи що... Виступила вперед Т ь о т я М о т я:_ -_ Просимо, товаришi, молодi┐ люди комсомольськi┐, просимо сiдати!.. Ах, я завжди казала, кажу i казатиму, що якби менi рокiв десять скинути, я б сама вписалась у комсомол. Ух, i комсомолка б з мене вийшла! Ух! (Повела плечем. Пiдскочила)._ Той, що з м'ячем, звернувся до товариша з текою: -_ Чу║ш, А р е н с ь к и й? Т ь о т я - Чудове прiзвище! Б а р о н о в а - К о з й н о - Iдеальне! Мазайло побожна зiтхнув, тодi тихо до Рини, до жiнки: -_ Чула? (Побожно)._ А р е н с ь к и й! Той, що з м'ячем, i куценький, зачувши це. порекомендувались, вмисне акцентуючи сво┐ прiзвища: - Тертика. Б а р о н о в а - К о з и н о здригнулась, мов од електричного струму. Т ь о т я -Як? Тертика, вдаривши м'ячем об пiдлогу, i куценький виразно: -_ Iван Тертика. Б а р о н о в а - К о з и н о здригнулась. -_ Микита Губа. Б а р о н о в а - К о з и н о зблiдла. _ Д я д ь к о Т а р а с до Тертики: - Вибачте! Ви часом не з тих Тертик, що Максим Тертика... Т е р т и к а - Батько мiй Максим... - Був на Запорожжi курiнним отаманом... - I тепер на Запорiжжi, та тiльки вiн робiтник-металiст i отаманом не був... - Та нi... Курiнним отаманом Переяславського куреня славного Вiйська Запорозького низового на початку XVII столiття. - Не знаю. Д я д ь к о Т а р а с - Дуже жалко. Т ь о т я зацокотiла каблучкою об графин: -_ Не так давно я прочитала, щоб ви знали, товаришi, одну дуже цiкаву книжку. Я прочитала всю книжку, i в тiй книжцi прочитала буквально все, що було написане i надруковане в тiй книжцi. Буквально все. А найбiльш я прочитала, щоб ви знали, таке глибокодумне мiсце: життя - то ║ все... I оце воно менi зараз чомусь згадалося: життя - то ║ все... Так! (Трошки задумалась, покивала головою, зiтхнула). _Життя - то ║ все... Пропоную, товаришi, обрати президiю. (Поспiшаючись)._ Гадаю, годi буде одного пред-сiдателя? Заперечень нема? Нема!.. Кого? Р и н а, поспiшаючись:_ -_ Тьотю Мотю! Тьотю Мотюi М а з а й л о, поспiшаючись:_ -_ Просимо! Б а р о н о в а - К о з и н о до тьотi, поспiшаючись:_ -_ Вас просимо! Т ь о т я - I просила ж я, ще вчора просила, щоб мене не вибирали. (Поспiшаючись)._ Життя - то ║ все. Заперечень нема? - Нема!.. Прошу до порядку! (Зацокотiла каблучкою)._ Ну, громадяни, товаришi, а краще й простiше - мо┐ ви милi┐ люди, руськi┐ люди, ┐й-богу! Бо всi ми перш за все руськi┐ люди... Давайте всi гуртом помиримо рiдного сина з рiдним батьком. По-милому, по-хорошому, ┐й-богу!.. Зачувши такi слова, Тертика i Губа скинулись очима, лукаво перемигнулись. Губа раптом запропонував: -_ Тертику! Б а р о н о в а - К о з и н о здригнулась. Т ь о т я -Що? Г у б а - Тертику на голову пропону║мо ми. Б а р о н о в а - К о з и н о здригнулась._ Т ь о т я - Дозвольте. Як це так... Адже ж на голову мене вже обрано... ПР и н а ймнi заперечень не було. Ну, милi┐ ви мо┐ люди, невже ви не довiря║те, i кому?.. Менi, Мотронi Розторгу║вiй, з Курська?.. Г у б а - Просимо проголосувати! Т ь о т я - У вас-то, мо┐ милi, пошана до русько┐ людини, нарештi, до Курська ║сть? Г у б а - ксть! Та не всякому, хто з Курська, i честь! Тертика прибив м'ячем._ Не всякiй тьотi Мотi... Т ь о т я - Будь ласка! Я зголосую... Хто за Тертику на голову, будь ласка... Один, два, три, чотири... (Встромила гострi сво┐ очицi в дядька Т а р а са)._ Ну? Д я д ь к о Т а р а с - Не з тих Тертик... Утримуюсь. У л я, що весь час дивилась на Мокiя, пiднесла й собi за ним руку. Р и н а до не┐: -_ Улько! Ти що? У л я - Ой... (тихо)._ Помилилась. Т ь о т я - Чотири! Хто за тьотю Мотю на голову? Один, два, три, чотири... Д я д ь к о Т а р а с - Хоч i е така приповiдка: "Як ║сть, то й панi старiй честь", - проте утримуюсь. Р и н а до Улi:_ -_ Улько! Та ти що? У л я пiднесла руку._ Т ь о т я - П'ять! Бiльшiсть!.. Будь ласка... Хотiла по-милому, по-хорошому, а тепер... (Грiзно зацокотiла_ каблучкою)._ Будь ласка, дискусiя починаетьсяi.. Дискусiя почина║ться, i слово ма║ш ти, Моко! М о к i й -Я? - Ти. Будь ласка!.. - Чому я перший, а не ви або папа?.. Не я ж вас викликав на дискусiю, а ви мене. - Слово ма║ш ти! - Та чому я? Т ь о т я - А тому, милий, що, коли твiй рiдний папа заснував у власнiй квартирi сво┐м коштом, можна сказати i до газети написати, соцiлiстичеського лiкнепа правильних проiзношенiй, ще й до того вигадав електричну мухобiйку, то за таку прекрасну iнiцiативу, за такий масштаб, за те, що вiн прагне стати ну просто порядочним челов║ком, ти хотiв його... М а з а й л о не витримав: -_ Утопити в криницi. Т ь о т я - У сепаратнiй криницi. М а з а й л о - З новим прiзвищем. Т ь о т я - Iз загсiвським прiзвищем. Дядько про себе: "Попавсь у матню!"_ Б а р о н о в а - К о з и н о - Iз руською хрестоматi║ю Овчинникова. М о к i й спалахнув: -_ Ага, так ви он щоi Так ви он як! Гаразд!.. Забираю слово! М а з а й л о - Я забираю слово! Обидва разом, немов шаблями: -Я! -Я! -Ти? -Ти? Т ь о т я поцокотiла каблучкою.'_ -_ Я сказала - будь ласка, слово ма║ Мокiй. М о к i й - Саме тепер, коли нам до живого треба, заснувавши в нас укра┐нський лiкнеп, перевести скорiш загальмовану, запiзнену Холодну Гору на перший ступiнь укра┐нсько┐ грамотностi, тодi на другий ступiнь грамотностi, потому негайно до iнституту культури, щоб ми наздогнали, щоб ми перегнали стару ║вропейську... Губа пiдказав:_ -_ Буржуазну... М о к i й - Буржуазну культуру, щоб ми вийшли скорiш на високостi... Щоб ми вийшли на високостi.,. На високостi... Дядько Т а р а с пiдказав:_ -_ Нацiональна... Губа поправив:_ -_ Iнтернацiональ... Т ь о т я додала:_ -_ ...но-русько┐. Т е р т и к а мiцно м'ячем, аж Б а р о н о в а - К о з и н оойкнула: -_ Iнтернацiонально┐! М о к i й - На високостi iнтернацiонально┐ культури - перший повста║ш проти цього ти, папо, засновуючи у нас на Холоднiй Горi замiсть укра┐нського лiкнепу якогось iнститутика старих класних дам, за програмою; на гаре гусi гегочуть, пад гарой сабакi гафкають, та вигадуючи електричну мухобiйку, од яко┐ не менша║ у нас мух навiть i зимою... М а з а й л о - Дайте менi слова!.. Слова! Води!.. Води!.. М а з а й л и х а налила i дала йому води. Поки вiн пив, Т ь о т я увiрвала Мокi║ву промову. Задихана: -_ Годi!.. Годi!.. I скажи нарештi, Моко, Моко, Мо-ко, невже ти не руська людина? М о к i й - Я - укра┐нець! Т ь о т я - Та укра┐нцi - то не руськi люди? Не руськi, питаю? Не такi вони, як усi росiяни? М о к i й - Вони такi росiяни, як росiяни - укра┐нцi... Т ь о т я - Тодi я не розумiю, що таке укра┐нцi, хто вони такi: ║вре┐, татари, вiрмени?.. Будь ласка, скажiть менi, кого у вас називають укра┐нцями? Будь ласка... М а з а й л о, випивши води: -_ Укра┐нцями звуться тi, хто вчить нещасних службовцiв так звано┐ укра┐нсько┐ мови. Не малорусько┐ i не Тарасошевченкiвсько┐, а укра┐нсько┐ - i це наша малоросiйська трагедiя. Т ь о т я - Хто вони такi? Яко┐ нацi┐ люди, питаю? М а з а й л о - Частина - нашi малороси, себто руськi... Т ь о т я - Ну? М а з а й л о - А частина, з'явiть собi, галичани, себто австрiя-ки, що з ними ми воювалися 1914 року, подумайте тiльки! Т ь о т я - Я так i знала, я так i знала, що тут дiло нечисте... Так он вони хто, вашi укра┐нцi! Тепера я розумiю, що таке укра┐нська мова. Розумiю! Австрiяцька видумка, так? Д я д ь к о Т а р а с - Зрозумiла, слава тобi Господи, та, жаль тiльки, задом... Та тому вже триста тридцять два роки, як написано першого слов'яно-руського словника... (Розгорнув свою записну книжку)._ Ось я нарочито записав собi, бо я все таке собi записую... (Надiв окУ л яри). _Ось... Поросята на базарi по руб. тридцять, а чоботи в церобкоопi - двадцять сiм карб... Нi, ось воно: найперший слов'яно-укра┐нський словник 1596 року Лаврентiя Зизанiя-Тустановського: глаголю - мовлю, житница - клуня, заутренник - снiдання, зижду - будую, злак - паша, месть - помста... А у вас тодi писаний словник був?.. Був - питаюсь?.. Дайте менi слова! М а з а й л о - Менi слово! М о к i й - Менi, я ще не скiнчив... Галичина - наша, укра┐нська земля, i галичани - нашi брати укра┐нцi, яких одiрвали од нас, а нас од них... Т ь о т я - Слово даю Минi. М о к i й до батька: -_ А твоя теорiя, що укра┐нська мова ║ австрiяцька видумка, була теорi║ю росiйських жандармiв i царського мiнiстра Валу║ва... Ти - валу║вськии асистент, папо! М а з а й л о, взявшись за серце i заплющивши очi, немов прислухаючись: -_ Нiкому не вiрю i не повiрю, нiкому в свiтi! Лише йому одному... М а з а й л и х а - Цс-с-с... Т ь о т я з тривогою: -Кому? М а з а й л о - Серцевi свому! Бо воно ось передчува, що нiчого з вашо┐ укра┐нiзацi┐ не вийде, це вам факт, а якщо i вийде, то пшик з бульбочкою - це вам другий факт, бо так каже мо║ серце. Г у б а - Це значить - воно у вас хворе. Т е р т и к а прибив м'ячем: - Оце факт! Г у б а - А нашi всi пролетарськi органи, в першу чергу голова наша - партiя, навпаки... Передчувають i реально знають, що вийде. Т е р т и к а м'ячем: -_ Капiтальний факт! Т ь о т я - Ви серйозно чи по-вкра┐нському? Т е р т и к а бах ногою м'яча: -_ По-бiльшовицько-укра┐нському! М'яч ударився об тьотю. Ойкнули всi. Т е р т и к а до тьотi: -_ Простiть, мадамко... Я не хотiв цього... Це сам м'яч якось вирвався i бузонув вас... Т ь о т я, отямившись, - до люстра, до Тертики: -_ Подивiться, я вся стала бiла! Т е р т и к а - Вибачте!.. Ви й до цього була бiла. Т ь о т я - Проте я не злякалась, нi! I не злякаюсь! Хоч бомбу шпурляйте - не злякаюсь! Будь ласка! Будь ласка! М а з а й л о - А я не повiрю вам, не повiрю! I тобi, Мокiю, раджу не вiрити укра┐нiзацi┐. Серцем передчуваю, що укра┐нiзацiя - це спосiб робити з мене провiнцiала, другосортного службовця i не давати менi ходу на вищi посади. Д я д ь к о Т а р а с - пхня укра┐нiзацiя - це спосiб виявити всiх нас, укра┐нцiв, а тодi знищити разом, щоб i духу не було... Попереджаю! М о к i й - Провокацiя. Хто стане нищити двадцять мiльйонiв самих лише селян-укра┐нцiв, хто? Т ь о т я - А хiба селяни - укра┐нцi?.. Селяни - мужики. Дядько Т а р а с аж пiдскочив: -_ Га? Нашi селяни не укра┐нцi?.. Слово менi! Слово або хоч води, бо я не можу бiльш терпiти (став пити воду i захлинувся)._ Г у б а до Мазайла: -_ Невже ви справдi не вiрите? - Не вiрю! - Радянськiй владi не вiрите? Партi┐? Мазайло замiсть вiдповiдi став пити воду. Дядько Т а р а с, прокашлявшись пiсля води: -_ Нашi селяни не укра┐нцi? Га?.. Та тому вже тисяча лiт, як вони укра┐нцi, а ┐х все не визнають за укра┐нцiв. Та пiсля цього й iдiйот не видержить, не тiльки я. Вимагаю слова! Слова менi! Т ь о т я М о т я владно зацокотiла каблучкою: -_ Слово маю я! (Теж захвилювалася, випила води). _Милi┐ ви мо┐ люди! Яка у вас провiнцiя, ах, яка ще провiнцiя! Ой, яка ще темрява! Про якусь укра┐нську мову споряться i справдi якоюсь чудернацькою мовою балакають. Боже! У нас, у Курську, нiчого подiбного! Скажiть, будь ласка, у вас i партiйцi балакають цi║ю мовою? М о к i й - Так. Д я д ь к о Т а р а с (про себе) - Балакають так, що вже мене люди перестали розумiти. Мене, укра┐нця з дiда-прадiда... (Загарчав). Гм!.. М о к i й - Так! I партiйцi, i комсомольцi. Т ь о т я - Не розумiю. Тодi у вас якась друга партiя. У нас, у Курську, нiчого подiбного! Нiчого подiбного! Всi говорять руською мовою. Прекрасною московською мовою, жаль тiльки, що нам ┐┐ трошки попсували ║вре┐, що ┐м тепер дозволено жити у Курську. Та не про це, мо┐ милi, я взялася вам сказати. Дуже жалько, дуже жалько, що у вас не виставляють на театрi "Днi Турбiних" - я бачила в Москвi. Ах, мо┐ ви милi, "Днi Турбiнах". Це ж така розкiш. Така правда, що якби ви побачили, якi взагалi осоружнi, огидливi на сценi вашi укра┐нцi, ви б зовсiм одцуралися цi║┐ назви... Грубi, дикi мужлани! Телефон попсувався, дак вони... Ха-ха-ха... трубку чоботом почали лагодити, об стiл, об стiл ┐┐, - бах, бах. Iдiйоти! I хоть би один путнiй, хоть трiшки пристойний був. Жодного! Ви розумi║те? - Жодного! Всi, як один, дикi й жорстокi... Альошу, милого, благородного Альошу вбили, та як убили!... Якби ви, панове, знали, яка це драМ а т ична сцена, коли Альошина сестра довiду║ться, що брата ┐┐ вбито! Я плакала... (Утерла сльози). I тобi, Моко, пiсля цього не сором називатися укра┐нцем, не сором поставати проти нового папиного прiзвища! Та в "Днях Турбiних" Альоша, ти зна║ш, як про укра┐нiзацiю сказав: все це туман, чорний туман, каже, i все це минеться. I я вiрю, що все оце минеться. Зостанеться ║дина, неподiльна... М о к i й. Г у б а. Т е р т и к а, навiть Д я д ь к о Т а р а с: -Що-о?! Т ь о т я хитро:_ - СРСР... Губа до Тертики: - Баба з кованим носом! Т ь о т я -А якби ви знали, якою огидною, репаною мовою вони говорять на сценi. Невже й вашi укра┐нцi такою говорять? Жах! До речi, невже правда, що "акушерка" по-укра┐нському "пупорiзка" ? Пупорiзка? Ха-ха-ха... Невже "адвокат" по-вашому - "брехунець", а на лампу ви кажете - лямпа, а на стул - стiлець? Хi-хi-хi - стiлець! Тут як не вихопиться дядько Т а р а с:_ - А по-вашому, по-оно-о-му, вишепоiменованому, не по без-воз-мез-дно у французiв бла-го-прi-об-ре-т║-н-ному, а по iстинно по-рас║йському як буде "акушерка" ? По-нашому "повитуха", а по-вашому як? Т ь о т я М о т я - Акушерка. Д я д ь к о Т а р а с - Нiчого подiбного! "Акушерка" - слово французьке, "адвокат" - латинське, "лямпа" - нiмецьке. По-нашому бiлет - "квиток", а по-вашому як? Т ь о т я - Бiлет. Д я д ь к о Т а р а с - А дзуськи! "Бiлет" - слово французьке. Дума║те, "комод" - ваше слово, "гардина", "кооператив" або "вагон"? "Матерiя" - дума║те, ваше слово, "овальний", "роза" або "машина"? Навiть "гармонiка" - i то не ваше слово. Т ь о т я М о т я - Шовiнiзм! Д я д ь к о Т а р а с - Нехай шовiнiзм, проте i це не ваше слово┐ Половина слiв у вас позичена... Т ь о т я М о т я - Коли на те пiшло, то по-вашому, по-вищезгаданому, через позаяк додатково порепаному як буде комод? Д я д ь к о Т а р а с - Одiжник! М о к i й - Нiчого подiбного! Комод - i по-нашому "комод". Т ь о т я - А "кооператив" ? "Вагон" ? Д я д ь к о Т а р а с - "Кооператив"? Кооператив... Кооператив... Гм... Пiдождiть, я придумаю... М о к i й - Так i буде - "кооператив". Т ь о т я - Ага! Так i ви крали?! Д я д ь к о Т а р а с - Хоч i крали, та не ховались. Украли у нiмцiв "лямпу", - кажемо лямпа, а ви ┐┐ перекрутили вже на якусь "лам-пу". (Грубо)._ Лампа! Т ь о т я - Ми хоч крали, та переробляли. Украли у нiмцiв "штуль" - зробили з нього "стул". А вам лiньки було й переробити. Украли у нiмцiв "лямпу", так усiм видко, що крадена. (Грубо)_ Лямпа... Д я д ь к о Т а р а с - Ви i в нас крали. Т ь о т я - Ви у нас! - Ви! - Ви! Г у б а - Ви, може, i крали, та ми тепер не крадемо один в одного. Сво┐ слова робимо: там "октябрь", у нас "жовтень", там "Сов║ти", у нас "Ради". (До Тертики)._ Правда, Ваню? Т е р т и к а м'ячем: -_ Факт. Дядько Т а р а с до тьотi: "Не давайте слова!" Г у б а - Там Волховстрой, у нас - Днiпрельстан, правда, Ваню? Т е р т и к а м'ячем:_ -_ Капiтальний факт. Дядько до тiтки: "Не давайте! Голосуйте!"_ Г у б а - I дуже радi будемо, коли нiмцi за "стiльця" та "лямпу" вiзьмуть нашi слова - "октябрь", наприклад, i "жовтень" разом. Т ь о т я каблучкою:_ -_ Годi! Годi! Я вам слова не давала. к пропозицiя скiнчити дискусiю. Заперечень нема? Нема. М о к i й - Що? Губа аж пiдскочив: - Що-о? Т е р т и к а з м'ячем нацiливсь: -_ Що-о-о? Т ь о т я - Голосую! Хто за таку пропозицiю, щоб скiнчити дискусiю? Пiдняли руки Мазайло, М а з а й л и х а, Р и н а , Б а р о н о в а - К о з и н о. У л я завагалася: -_ Один, два, три, чотири... чотири... Д я д ь к о Т а р а с - Голосую за пропозицiю з додатком, щоб трохи згодом менi одному дали слово. Т ь о т я - П'ять! Хто проти?.. (Порахувала)._ Чотири. Дискусiю закiнчено. Маю пропозицiю: змiнити прiзвище "Мазайло" на iнше, бiльш людське, а яке - то придумати його тут же на зборах негайно, i за конкурсом. Умови конкурсу: хто придума║ найкраще прiзвище, тому премiя - три поцiлунки. Жiнку цiлу║ уподобаний ┐й мужчина, мужчину цiлу║, яка йому вподоба║ться женщина. Р и н а , М а з а й л и х а. Б а р о н о в а - К о з и н о, за ними У л я покрили цю пропозицiю оплесками. -_ Ще якi будуть пропозицi┐? М о к i й - Маю пропозицiю: прiзвище "Мазайло" не мiняти. Навпаки - додати до нього десь загублену другу половину - Квач... Б а р о н о в а - К о з и н о здригнулась._ Д я д ь к о Т а р а с - А дайте менi слова! Т ь о т я - Жодного слова! Дискусiю закiнчено. Д я д ь к о Т а р а с - Та я ж голосував з додатком. Т ь о т я - Жодного додатка! Пропозицiю... Тим часом помiж Тертикою й Губою вiдбулось нашвидку мiмiчне, на самих мигах "засiдання" комсомольсько┐ фракцi┐. Тому на запитання тьотi Губа подав таку пропозицiю: -_ Ми, члени КСМУ, обговоривши питання про прiзвище взагалi, принципово пода║мо таку пропозицiю: ми переконанi, що за повного соцiалiзму помiж вiльних безкласових людей поведуться зовсiм iншi, новi прiзвища. Можливо, що й не буде окремих прiзвищ. Д я д ь к о Т а р а с - А як?.. Г у б а - А просто так, що кожний член велико┐ всесвiтньо┐ трудово┐ комуни замiсть прiзвища матиме свого нумера, i все. Наприклад: товариш нумер 35-51. Це визначатиме, що у всесвiтньому статистичному ре║стрi його вписано буде 35-51-м, що нумер його трудово┐ книжки, особистого телефону, аеромотора, кiмнати i навiть зубщiтки буде 35-51. Отже, ми, Iван Тертика i Микита Губа, принципово за всесвiтню нумерну систему. Але, вважаючи на далеку майбутнiсть цi║┐ системи, ми мусимо до того часу пристати на пропозицiю товариша Мокiя - не мiняти прiзвища "Мазайло", тим паче що воно просте, демократично-плебейське i не суперечить принципам ленiнсько┐ нацiонально┐ полiтики. Навпаки, прiзвище Мазайло-Квач, по складах видно, трудового походження. Мокi║вi предки або мазали колеса в колективних походах, або принаймнi робили мазницi й квачi, себто тi речi, що й тепер у народному господарствi кориснiшi, нiж, скажiмо, губна помада. Т ь о т я М о т я - Голосую! Хто за мою пропозицiю, себто щоб змiнити прiзвище, прошу пiдняти руки. Один (на себе), _два, три чотири... Р и н а до Улi, що не пiдняла руки:_ - Улько-о! У л я - У мене рука болить... Веред... - Який веред? Де? - Отут, на правiй руцi... Отут, пiд пахвою. - Лiву пiднiми! - Лiвою не можу. Т ь о т я i Р и н а засичали на не┐: -_ Що! Без руки можна сказати. Скажи так: я за! Скажiть, Улю: я за. Милая, скажiть... У л я - Я за... була, що треба сказати... Крiм того, не можу i, крiм того, менi треба негайно вийти... (I рвучко, не спиняючись, вибiгла)._ Т ь о т я М о т я - Будь ласка! Без не┐ обiйдемось. Хто