ри. А мито сплатив, │ закят, усе без хитрощ│в, я тепер згадав. I раптом т│ка║, та ще й м│й фальшивий дозв│л показу║ │ хабаря да║? Н│, м│й милий небоже, там, де пота║мн│ братства м│ж собою ворогують, нам нема чого пхатись. Наша справа збирати мито, сл│дкувати за порядком │ примножувати достатки. Займ│мося краще з тобою тими купцями, що пота║мно провозять золото. Це виг│дно й безпечно. 30. КНИЖНИК I МАНДР▓ВЕЦЬ Аль-Джаубар│ полюбляв розгадувати всяк│ та║мниц│. Також любив │ спов│д│ бувалих людей про р│зн│ розгадан│ та нерозкрит│ справи. За довгий час у нього накопичилось таких │стор│й пребагато. Тод│ в│н │ написав свою працю "Аль-Китаб аль-мухтар ф│'кашф аль-асрар" -- тобто "Книга досл│джень з вибраних та║мниць". I не поминув у сво┐й книз│ одну │стор│ю, св│дком яко┐ в│н був. Один з купц│в-меценат│в, любитель красного письменства та ц│каво┐ бес│ди, запросив Аль-Джаубар│ погостювати до одного │з сво┐х ма║тк│в у Харран│. Отож з багатьма слугами та рабами-охоронцями вони ви┐хали до ма║тку. А поруч було там м│стечко, славне тим, що на третину населяли його мандейц│. 3 них же, як в│домо, вийшло багато найвправн│ших л│кар│в та астроном│в хал│фату. Купець об│цяв познайомити Аль-Джаубар│ │з стар│йшиною мандейц│в, великим мудрецем │ тямущим зв│здарем. Це також привабило Аль-Джаубар│ в т│ кра┐. Другого дня наш│ мандр│вц│ п│днялись на крутий пагорб, │ зразу петля дороги повела ┐х у зелену долину. А там п│д кручею, серед розбитих колон, │з спотвореного римського маскарону весело дзюркот│ло джерело. Дорога тут круто вигиналась над западиною, │ тому людям каравану згори було все видно, як на долон│. Те, що зараз спостер│гали мандр│вники, ┐х дуже здивувало. На зелен│м п'ятачку б│ля витоку водограю вони побачили чолов│ка й мавпу. Обо║ -- │ людина, │ тварина -- молились. I вдягнен│ були однаково -- в коротк│ червон│ шаровари та персидськ│ куртки. Т│льки ще в чолов│ка на голов│ була висока шапка, перев'язана тюрбаном. Купець збирався в сво║му ма║тку розважитись ловами, тому в караван│ були добр│ гончаки на газелей та к│лька сокол│в-шах│н│в п│д доглядом сокольничого. Теплий в│тер в│яв знизу │ прин│с запах мавпи, й гончаки наче показились. Ледь вдалося псарям утримати ┐х на швор│. А дивний подорожн│й │ його мавпа наче й не чули шаленого гавкоту та розмови багатьох людей, брязкоту караванного начиння. Обо║ продовжували ревно творити намаз. Поки караван спускався │ наповнював собою зелену западину, молитва тим часом ск│нчилася. Чолов│к огладив бороду, взув сандал│ │ скрутив килимка. Мавпа теж скрутила килимок, але зав'язав його ┐┐ господар. Тод│ тварина, прихопивши килимок зубами за шворку, видерлась на уламок римсько┐ колони. Розс│длували коней, зн│мали поклажу з верблюд│в та в│слюк│в, розпалювали вогнища, набирали │з струмка воду. Купець │ Аль-Джаубар│ ступили на землю │ роз│м'яли затерпл│ ноги. П│демо подивимось на циркача та його мавпу? Не думаю, що це просто базарний ф│гляр. Т│ ходять гуртом. А в│н один. Без сумн│ву, в│н пройдисв│т, та ще й якась та║мниця тут ║!.. О м│й любий друже! Ти славний книжник! Але скр│зь ти т│льки й бачиш та║мниц│ та всяк│ шахрайства! По-мо║му, це просто дуже вм│лий дресирувальник. А його мавпа надзвичайно слухняна │ все намага║ться зробити, як │ ┐┐ хазя┐н... М│й друже! А хто ж зробив мавп│ мол│льний килимок?.. Н│, тут ║ шахрайство... Ход│мо й перев│римо! -- вир│шив купець, │ вони рушили вгору за теч│║ю до зруйнованого римського водограю. Чолов│к у бойов│й шк│рян│й куртц│ з м│дними наклепками п│дв│вся │ ┤речно прив│тав непроханих гостей та подав ┐м блакитну китайську п│алу. Пийте, шановн│, │ хай на вас │ ваш р│д впаде благословення Аллаха! С│дайте на ц│ древн│ камен│ │ в│дпочиньте п│сля дороги. Порадуйте сво┐ вуха сп│вом цього прекрасного джерела! Дяку║мо! Навпаки, ми прийшли запросити тебе до нашого столу! -- зверхньо, без особливо┐ ┤речност│ виголосив купець.-- А коли по┐си, покажеш нам сво┐ фокуси з мавпою. Шановного │ ласкавого доброд│я в оману ввела наша зовн│шн│сть! Ми не лицед│┐ │ не попихач│. А тому не можемо прийняти запрошення, бо не можемо в│дплатити господарю тим, чим йому гадалось! -- ▓ жилавий засмаглий чолов│к вклонився. Хто ж ти такий? I чому дозволя║ш мавп│ насм│хатись над святою молитвою? -- гостро спитав Аль-Джаубар│.-- Це ж ти зробив ┐й килимок │ одяг?! -- Одяг я пошив, бо негоже йому нав│ть у мавпяч│й личин│ св│тити срамотою. А килимок нам подарував один б│дний чолов│к в Аль-Ахваз│. Його дарунок │шов не в│д гордин│ та в│д багатства, а в│д щирост│ й в│ри в Аллаха. А мою справу його поводиря розглядав кад│ в Аль Ахвиз│ │ прийшов до висновку, що ми не ганьбимо в│ри. Отож, шановн│ доброд│┐, я ще раз вам кажу, що ми мандр│вц│, закинут│ сюди волею дол│. Ще раз сердечно дяку║мо за увагу, але при║днатись до вашо┐ трапези щедро┐ не можемо... кдине прохання, о господине, накажи тримати собак на прив'яз│, щоб в│н не страждав в│д приниження, мов якийсь к│т, на латинськ│й колон│. Гаразд, накажу. Але зв│дки ти зна║ш, що колона була колись латинська? -- поц│кавився купець. Написи тут скр│зь латинськ│, о м│й господине! То ти, виходить, книжник? О н│, м│й господине! Я -- Падуча Зоря Мор│в. Але г│рк│ обставини закинули нас аж сюди, де н│хто з людей не бачив моря й корабля │ не куштував солоно┐ морсько┐ води... Так ти не розд│лиш з нами трапезу? Вибачай ласкаво, о господине! Не сьогодн│. Днями, коли я буду в м│сцях тво║┐ мети, якщо захочеш, я зайду до тебе... А зараз сонце нам показу║ рушати вперед. Сонце, зор│ та м│сяць -- головний дороговказ моряка!.. А ти часом не чаклун, не ворожбит? -- занепоко┐вся │ розсердився купець.-- Зв│дки ти зна║ш, що я ┐ду в св│й ма║ток? Ну хто ж ┐де в чужий ма║ток │з сво┐ми гончаками та шах│нами? Н│, я не чаклун │ не ворожбит. Я можу передр│кати т│льки погоду за м│сяцем та сонцем. А це Аллах дозволя║. Я шар│ату н│коли не порушував │ шанував адат. I тому ще раз прошу вибачити мою в│дмову... В│н вклонився │ притис л│ву руку до серця, а праву опустив униз. Аль-Джаубар│ п│дв│в голову │ задивився на мавпу. Вона не повторювала рух│в свого господаря передн│ми лапами, а лише схвально кивала головою: "Так! Так! Так!" Аль-Джаубар│ стало моторошно -- не мавпа, а зачаклована людина. В│н струснув плечима │ виголосив: -- П│шли, м│й меценате! Не будемо набридати нашому новому знайомому... Вони розпрощалися │ п│шли до сво┐х людей та худоби, а мандр│вець знову с│в │ почав порпатись у яскрав│й й║менськ│й торб│. Купець │ Аль-Джаубар│ спускались вниз уздовж струмка. -- Просто не в│риться, що так можна видресирувати тварину! Дивишся-- │ аж мороз по шк│р│ йде: ну зачаклована людина, а не мавпа! -- А ти скр│зь шука║ш та║мниц│ │ шахрайство. Тут │ дитин│ ясно, чого в│н в│дмовився, чого просив собак тримати. Мавпа -- то зачарована людина! Т│льки от хто в│н -- добрий чи злий чаклун? --Ти зна║ш, м│й дорогий друже,-- в│н таки колишн│й моряк. Я колись бував у Баср│-- стар│ моряки вс│ чимось схож│, хоча не можу сказати чим... А в│н уже не молодий. Йому не менше сорока -- сорока п'яти. I зовс│м в│н не ворожбит, а просто ген│альний, неймов│рний, казковий дресирувальник!.. Це ж треба таку розумну мавпу в│днайти │ так вишколити!.. А я тоб│ кажу -- в│н ворожбит │ чаклун! I думаю, н│, здогадуюсь, що в│н магр│б│нець! Ус│ вони чаклуни!..-- доводив купець. О м│й меценате! Не опускайся до в│ри всяким книжкам, складеним для простолюдин│в, Бачу, що ти просто пов│рив цим казкам "Тисяч│ та одно┐ ноч│"... -- По-тво║му, там неправду написано, що вс│ магр│б│нц│ -- чарод│┐ та чаклуни?! Отако сперечаючись, вони прийшли до свого становища │ с│ли до розк│шно┐ трапези. Тим часом колишн│й моряк, що назвав себе Падучою Зорею Мор│в, добре приладнавши на м'язист│ ноги сандал│, п│дхопив сво┐ дв│ й║менськ│ торби, довгу бамбукову палицю │ по крутому схилу навск│с почав п│д│йматися на дорогу. Мавпа скочила з колони │ посп│шила за ним, б│жачи то на задн│х, то на трьох, бо одн│║ю передньою лапою та зубами притримувала килимок. I купець, │ Аль-Джаубар│, │ вся прислуга та раби перестали ┐сти й повернули голови до схилу. Просто не в│рилось, що по такому схилу можна п│д│йматися так легко вгору! Вони обо║ -- │ мавпа, │ странн│й -- моряки. Зовс│м не бояться висоти │ привчен│ до всяких неспод│ванок. Н│, в│н чаклун! От я тоб│ правду кажу!.. -- гарячкував купець. I раптом схаменувся.-- Ахмед! Збери корж│в медових та солодощ│в, та всяко┐ городини, наздожени й в│ддай ┐м!..-- В│н махнув рукою на схил, де вже мандр│вець з мавпою зак│нчував сходження │ вибирався на дорогу. Гарненький гулям-тек│нець1 швидко з│брав у кошик пригощання, скочив на коня │ погнав його чвалом по дороз│ навкруги. Як в│н наздогнав перехожого з мавпою, не було видно. Але повернувся швидко. Тримав порожн│й кошик, руки в нього тремт│ли │ з коня в│н не злазив. -- Що?! -- с жахом, спадаючим голосом спитав купець.-- Джин?!!! Мана?! Розв│явся з пилом?.. Н│, господине!.. Я частину лак│тк│в сховав соб│, а ця... тварюка... Цей зачаклований принц... в│н скочив на коня │ витяг... Т│льки мен│ повернув м│й хл│б позавчорашн│й │ шмат в'яленого м'яса, що я вже п'ятий день як соб│ купив... Зв│дки ти зна║ш, що мавпа -- принц, та ще й зачаклований?! -- аж п│дскочив купець. В│н, той... чарод│й... так його назвав... В│н йому сказав; "Принце, в│ддай рабов│ рабове! В│н теж ┐сти хоче!" I цей перевертень подивився на все, помацав, попробував зубами │ в│ддав мен│... мо║... А що цей говорив? Що в│н тоб│ сказав?!! В│н... в│н... в│н... наказав передати... що погода буде добра... чотири дн│... для соколиних... лов│в, а пот│м щоб ти... полював з гончаками... Дякував за пундики. Ну що я тоб│ говорив?! В│н чаклун, без усякого сумн│ву! За вс│ма чарод│йствами │ чарами завжди сто┐ть або фокус, або шахрайство... В│н моряк, найкращий дресирувальник, якого... Я вже це знаю! -- Але цього │нш│ не знають, │нш│!.. I знов сперечалися Аль-Джаубар│ та його меценат, │ кожен на користь сво┐х доказ│в проводив безл│ч приклад│в... Як напророчив колишн│й моряк, перших три дн│ купець та Аль-Джаубар│ розважалися соколиними ловами. На четвертий день птахи нараз кудись зникли. Пов│яв легенький в│терець, │ тод│ зам│сть сокол│в - шах│н│в настала черга гончак│в. Коли вони п│сля вдалого полювання десь на шостий день стомлен│ поверталися через м│стечко, купець не витримав: -- Я просто вмираю в│д голоду, о м│й любий Аль-Джаубар│! Спинимось │ хоча б трохи бургулю з кисляком перехопимо в оц│м хан│. Хан був один у м│стечку, │ будинок господаря виходив у хан глухою ст│ною. В│н сам прислужував високим гостям, старався з ус│х сил. Нав│ть десь у беду┐н│в, на всяк випадок, д│став степових печериць │ п│дсмажив ┐х у тепл│м коров'яч│м масл│. Пригостив дорогих гостей │ молозивом та смаженою сараною з верблюдячим кисляком -- хот│в у купця винайняти шмат поля п│д баштан. Наситившись, купець солодко в│дригнув │ задоволено виголосив: Добре, що ми тод│ п│д│йшли до цього чаклуна з мавпою! Бо я збирався спочатку з гончаками в│дправитися в степ, а тод│ вже побавитись │з соколами... Господине,-- низько кланяючись, вибачився господар хану,-- маю тоб│ сказати, що два дн│ тому в мо║му за┐зд│ перебував подорожн│й з мавпою. Т│льки то не мавпа, прошу мене вибачити, а зачарований принц. А сам в│н був при ньому адм│ралом. I вс│ того нещасного Принца покинули, кр│м нього, тобто Адм│рала. В│н, колишн│й Адм│рал, побива║ться, що зразу не навернув Принца в нашу в│ру! Може, тод│ вдалося б цих чар│в позбутися зразу... А тепер вони вдвох бродять по св│ту │ шукають порятунку в│д проклято┐... В│д кого, в│д кого?!--стрепенувся зачудований купець, а Аль-Джаубар│ зневажливо │ поблажливо засм│явся. Господар хану нахилив бородате лице до вуха купця │ голосно прошепот│в: Принцеси з кра┐ни Чампу! Вона страшенна чарод│йка! Заграбастала вс│ коштовност│ принца. Його слон│в, золото, кам│ння │ чорних раб│в-во┐н│в. Вони там у височенн│й ц│н│. Слон ненабагато дорожчий за з│нджа-во┐на! Вона хот│ла п│дбити принца проти його батька. Та не Принц ця мавпа, │ не Адм│рал цей колишн│й моряк! В│н дуже шляхетний │ обережний пройдисв│т, н│, штукар! I до всього ж розумний наст│льки, що н│ в кого н│чого не просить! Чи я брешу? В│н у тебе, хазя┐не, хоча б щось попросив? Н│чого. Х│ба т│льки к│мнату на друг│м поверс│ або дозволу лягти спати па даху... Для чого? -- поц│кавився Аль-Джаубар│ -- В│н не пояснив? -- В│н, доброд│ю, мен│ н│чого не пояснював, але я сам допетрав, коли почав за ним спостер│гати. Зна║те, мене якийсь неспок│й охопив, недов│ра, п│дозра. Спочатку, щиро кажучи, я всьому пов│рив, що в│н сказав, а згодом почав сильно сумн│ватись. Надто вже в│н не схожий на пройдисв│т│в, яких мен│ тут, в хан, довелось надивитись. Не м│г я спати, випив настою, щоб бадьоритись, │ дивлюся, чекаю, коли в│н вийде з ком│рчини. Виходить. Один. Вийшов на галерою │ став зор│ роздивлятись. Пот│м вийшов на середину двору. Собака до нього кинувся, загарчав. В│н поговорив │з собакою, │ той п│шов в│д нього. Тод│ в│н витяг щось з-за пояса. Н│би дощечка з д│рочками │ шворка з вузликами до не┐ прикр│плена. Почав в│н, один к│нець шворки в рот│ тримаючи, по т│й шворц│ дощечку совати │ на зор│ кр│зь ту дощечку дивитися. Пот│м запхав сво║ начиння в св│й широкий пояс │ п│шов зробити омов│ння. Затим по приставлен│й колод│ з галере┐ вил│з на дах. I зразу ж, я й не пом│тив, бо в│н не кликав, з'явився на даху Принц, тобто, мо┐ люб│ гост│, мавпа. Обернулись вони до кибли точн│с│нько, це я св│дчу твердо, │ почали творити н│чну молитву. Говорив Адм│рал неголосно, але я чув окрем│ слова │ на так│й в│дстан│. Вони ск│нчили молитву │ спустились на галерою, а зв│дти зайшли в свою ком│рчину, │ я добре чув, як вони засували у двер│ брус... От так... Пот│м, вдень, в│н читав Коран у ком│рчин│. А Принц, тобто мавпа, сид│в на даху ком│рчини │ споглядав за тим, що д│ялось у двор│. У полудень, коли настав час салят-аз-зухр, мавпа, тобто Принц, скочила на галерею │ почала шарпати Адм│рала. Адм│рал сховав Коран, вийняв свою дощечку з д│рками │ вим│ряв сонце, а тод│ зробив омов│ння │ на даху сотворив молитву. Разом з Принцем, тобто мавпою. Я спитав у нього пот│м, чому в│н не п│де до мечет│. А в│н в│дпов│в, що бо┐ться темних людей, як│ не зможуть в│др│знити зачарованого Принца в│д звичайн│с│нько┐ мавпи. Я почав наполягати, щоб в│н усе ж п│шов до мечет│ з Принцом, тобто мавпою, що наш│ люди богом│льн│ й доброзичлив│, │ якщо Аллах з ним, то вони вс│ його признають. Щиро кажучи, я знову почав сумн│ватись, чи не шахрай в│н. Якраз була середа. I в│н, тобто Адм│рал, сказав мен│, щоб я його пустив на дах будинку, в│н там молитиметься │ ц│лу добу н│чого не в│зьмуть вони в рота, ан│ води, ан│ крихти ┐ж│. Бо в│н дуже хвилю║ться │ хоче, щоб Аллах дав йому знамення. В│н п│шов з мавпою, тобто Принцом, на дах мого будинку. I молився там з Принцем, тобто мавпою, ц│лу добу. I не пив, │ не ┐в. Т│льки безбожний насм│шник та айяр, р│зник Омар вс│м говорив, що в│н бачив, як мавпа, тобто Принц, на льоту ловив горобц│в │ жер ┐х, т│льки п│р'я лет│ло! Але, скаж│ть мен│, як в│н м│г бачити под│бне блюзн│рство, якщо його будинок аж на добру сотню л│кт│в в│д мого хану │ висота його даху сяга║ лише низу мо┐х в│конних реш│ток?!! От же бувають люди!.. Та якщо ти, господине м│й ласкавий, даси мен│ в найми поле п│д баштан, я цього безбожного притисну!.. Бо, звичайно, поки достатку в нас майже р│вно, то його багато хто й слуха║. Але... Ти мен│ про р│зника облиш! Кажи, що дал│ було?! А дал│ н│чого особливого не було. Настала п'ятниця. ▓ вс│ п│шли до мечет│. I Адм│рал з мавпою, тобто Принцем. Розстелили вони килимки сво┐ в сам│м куточку п│д ст│ною, що мулла ┐х спочатку й не пом│тив. А я мовчав, що Адм│рал збира║ться на салят-аль-джума 2. Хоча все м│стечко, нав│ть вс│ мандейц│ знали, що в мене прожива║ якийсь дуже дивний чолов│к з мавпою. Я дивився, давився на мавпу, пробачте, на Принца, │ в│дчував, що в мене голова обертом │де. Сидить вона, тобто в│н, поз│ха║, як наш швець Хасан на кожн│й п'ятничн│й молитв│, пот│м почуха║ться, як кравець Абу Касем, а пот│м почне плюватись │ плювки ховати п│д килимок, як чинбар Сахл, що весь час кож│ зубами пробу║! Людина -- н│якого сумн│ву! Та ще, зна║те, одяг,-- просто потворний карлик, а не мавпа! Десь п│д к│нець казання мулла нарешт│ вздр│в мавпу, тобто Принца. Зм│нився на вид│, але ск│нчив казання. А тод│ як почне поносити безбожник│в ус│х, ║ретик│в, поган, християн та │уде┐в, аж луна по мечет│ п│шла. Почав закликати правов│рних знищити брудну тварюку │ перехожого шахрая! Тод│ п│дв│вся Адм│рал │ попросив уважно його вислухати, а там хоч нехай його каменують, якщо знайдуть винним. Ось що в│н сказав: -- Правов│рн│! Це не брудна тварюка, а нещасний, який уже з поганства почав повертатись у нашу │стинну в│ру. Це був красень принц Бхур│-Мхур│ │з далеко┐ кра┐ни Чамп, що далеко на сх│д в│д славно┐ ▓нд││. Я був у його княз│вств│ адм│ралом ус│х його корабл│в. I я почав йому пояснювати │стину нашо┐ в│ри, ┐┐ правдив│сть │ силу. Та, певно, я в чомусь согр│шив, бо не встиг його остаточно навернути в нашу │стинну в│ру, як його п│дступна дружина, принцеса-чаклунка... I ви зна║те, шановн│ мо┐ гост│, коли Адм│рал згадав про принцесу-чаклунку, мавпа, тобто Принц, п│днялась │ стисла кулаки! Вс│ люди д│йшли до повного здивування! Отож, Адм│рал дал│ в│в таке: -- ...загарбала вс│ його скарби, зачарувала бойових слон│в │ чорних во┐н│в - еф│оп│в, │ п│шла в свою кра┐ну. А його, за те, що не згодився на ┐┐ п│дмову кинути до в'язниц│ свого батька │ повбивати брат│в, перетворила на мавпу │ наклала на нього викуп... Тут мавпа закрила лице руками │ почала аж труситись в│д плачу. Мо┐ дорог│ гост│, здивування й жах приявних д│йшли до меж│ можливого! А Адм│рал вже зак│нчував: -- Вона наклала на нас страшний викуп-- аж сто тисяч динар│в! Але за останн│х п'ять рок│в ми вже з│брали дев'яносто тисяч, │ в│дправили сакками в Кал│кут, а зв│дт│ля в Камбей, остан│й мусульманський порт ▓нд│┐. Ми йдемо до Йордан│┐ та Палестини, бо там ║ мо┐ друз│ моряки, з якими я в юност│ плавав │ д│ставав корабельне дерево для славного лицаря │сламу, переможця нев│рних, в│двойовника кршала┐му, благородного Салах ад-Д│на. Вони мен│ допоможуть грошима, │ я зможу повернутись у земл│ далекого Машр│ку пропов│дувати наше вчення. А м│й нещасний, спотворений Принц знов явить свою людську подобу! I при тих словах Адм│рала мавпа, тобто Принц, засм│ялася │ п│дняла кулаки над головою. Б│льш│сть одразу зрозум│ли, що це не мавпа, а Принц. Т│льки цей чорт│в м'ясник почав галасувати, що мавпа, тобто Принц, │ ║ мавпа, бо вона ловила в мене на даху │ жерла горобц│в! Та я йому в│дпов│в! Але наш мулла ще сумн│вався. Та коли ж Принц, тобто мавпа, п│д│йшов до Адм│рала │ витяг у нього з-за пояса ср│бну │нд│йську пайсу та понесла мулл│, показуючи на св│тильник, в│н посв│тл│шав розумом │ лицем, бо зрозум│в, що н│яка тварина не може дати ср│бло на св│тильники. I тод│ в│н, тобто мулла, закликав ус│х нас помолитись за нещасного Принца, щоб той вернув соб│ людську подобу │ м│г славити Аллаха людським голосом!.. Ще ц│лу добу Адм│рал з мавпою, тобто Принцом, жили в мене. I в мене товклося ст│льки людей, н│би беду┐ни при┐хали на весняний ярмарок! За один день я розпродав половину припас│в! Он як! Люди приходили й приносили хто грош│, хто дарунки мо┐м постояльцям. I вони не помилились, що це Принц │ Адм│рал справжн│, а не шахра┐. Багато з тих дарунк│в Адм│рал в│ддав мен│, вибачаючись, що не може подарувати н│чого з заморських див. Що поробиш, адже його останн│й корабель засмоктали сипуч│ п│ски в гирл│ Шатт-ель-Арабу!.. Коли купець │ Аль-Джаубар│ ┐хали в ма║ток, купець все смакував розпов│дь ханщика. -- От бачиш, м│й любий книжнику! к на св│т│ │ справжн│ чудеса, без шахрайства! Аль-Джаубар│ не сперечався цього разу. Дуже сподобалось йому в ма║тку купця │ тому аж н│як не хот│лося з ним псувати добр│ стосунки. А настр│й у купця був такий хороший, що в│н нав│ть склав угоду про оренду земл│ п│д баштан з хазя┐ном хану. Сам же Аль-Джаубар│ ┐хав │ з подивом │ захватом думав про неймов│рн│ вм│ння дресирувальника, який отак вишколив свою мавпу. Але ж │ мавпа була чогось варта! Це не т│ мавпи, що ┐х тягнуть за собою на рем│нцях старц│ - лицед│┐. Ще дв│ч│ зводила доля Аль-Джаубар│ з Адм│ралом │ Принцом. Десь через п│вроку в│н бачив його в Аль Ахваз│, коли мавпа на мул│ в супровод│ слуги-│ндуса при┐хала до мечет│ в п'ятницю. Схопила мол│льний килимок │ п│шла до мечет│. I коли заходила, Аль-Джаубар│ спостер│г, що вона п│дняла саме ту лапу, якою треба, якби вона була людиною-мусульманином, переступати пор│г при вход│ до мечет│. Але самого Адм│рала Аль-Джаубар│ не бачив. Пот│м, може, через р│к, вони знову здибались в одному хорранському м│стечку. 3 ц│кавост│ Аль-Джаубар│ запросив Адм│рала │ мавпу-Принца в свою к│мнатку в за┐зд│. Була дощова й в│тряна зимова погода, й мандр│вцю з його твариною д│сталась кутова кл│тина в хан│ на друг│м поверс│. Хоч вода не дуже зат│кала, зате в│тер дошкуляв добре. I Адм│рал з вдячн│стю й рад│стю прийняв запрошення. Вдягнений в│н був трохи │накше -- довг│ штани тюркськ│, м'як│ чоботи, старий плащ, але куртка з м│дними клепками та ж сама, той же пояс │ повстяна шапка з тюрбаном. Торби -- дв│, одна стара й║менська шерстяна, друга -- нова, з добро┐ буйволячо┐ шк│ри. В руках той же посох бамбуковий. Але чистий, у грязюку не закаляний, наче його весь час на плеч│ носили. Ти мене, Падуча Зоря Мор│в, пам'ята║ш? Чого ж не пам'ятати. Ми зустр│лись тод│ в м│сяц│ абб│ б│ля розбитого водограю. Диви, пам'ята║ш! -- зрад│в Аль-Джаубар│.-- I багато ти, Адм│рале, пам'ята║ш? Все... Кр│м письма. Бо ц│ чари в│дбили в мене всяку пам'ять до письма. Он як│! А куди ти зараз збира║шся? -- Назад, у тепл│ кра┐. Ми з│брали десять тисяч динар│в за ц│ два роки │ в│дправили ┐х сакками в ▓нд│ю. А в│н почав тут мерзнути. Н│, слава Аллаху, в│н не хвор│║. Але мерзне. Правду я кажу, Принце? I мавпочка, вдягнена в теплий одяг, т│льки мордочка з-п│д каптура видн│лась │ малесеньк│ кулачки, затрясла кулаками, н│би говорячи: "Б-б-р-р-р! Дуже мерзну!" Кр│м того,--в│в мандр│вник,-- я побував у р│дному м│ст│ за цей час, на р│дн│й вулиц│. Пройшло тридцять три роки, як я полишив уперше батьк│вську дом│вку. Коли двадцять рок│в тому я вперше повернувся, над│ мною см│ялись, коли я розпов│дав ┐м про заморськ│ чудеса. Бо я тод│ був молодим │ б│дним моряком. I нав│ть багато з тих, хто над│ мною см│явся, не вп│знавали │ не могли мене пригадати ще тод│. А тепер, коли я прибув з чотирма слугами-│ндусами, а Принц при┐хав на добр│м кон│, вс│, хто лишився живий, признали мене │ вп│знали. Бо я повернувся при повн│й збро┐, в дорог│м одяз│. I мулла нав│ть не сумн│вався, що Принц -- людина. Та й як тут засумн│ва║шся, як│ тут сумн│ви, коли Принц при вс│х п│дн│с йому гаманець │з динарами на св│тильники │ глеки для омов│ння?! -- Подорожн│й хитро посм│хнувся. Ох, │ проноза ти, Адм│рале! -- не втримався Аль Джаубар│.-- Але як ти таку мавпу знайшов │ навчив? Скажи, га? Славний письменник подивився на скам'ян│ле лице подорожнього │ пошкодував за сво┐ слова, озирнувшись на мавпу. Каптур упав на б│к │ ┐┐ пл│шива голова з великими вухами була добре осв│тлена. Вона ледь посм│халась, показуючи гостр│ │кла, а оч│ були пильн│ │ зл│. Мудрий чолов│че! Я н│ в кого не прошу, не канючу. Якщо хто мен│ да║ з доброю душею, я в│зьму... Скажи, коли ми зустр│лись, ти пам'ята║ш, я щось у твого мецената видурював? Чи не в│н за мною навздог│н над│слав гуляма? Чи я скривдив ханщика, який дав мен│ притулок? Чи я цих │ндус│в-похл│бник│в скривдив? пм не було за що повернутись додому. А тепер, якщо вони не дурн│, то вже в славн│й Убулл│ │ при грошах, │ добре вдягнен│. А де к│нь? Подарував одному цигану-зутт│. А чому ти знов тут? Поклянись Аллахом мовчати. Т│льки за вс│ма правилами. От чиста вода в глеку. Коли Аль-Джаубйр│ дав клятву за вс│ма правилами, Адм│рал наблизив до нього свою чорну бороду з пасмами сивини │ прошепот│в: -- Я вирахував, що наступного року прилетить комета │ принесе │з собою всяк│ лиха. Хочу зустр│тись з мандейським зв│здарями │ зв│рити з ними сво┐ передбачення. -- Я чув,-- сказав Джаубар│,-- що в Баср│ ║ пречудовий зв│здар. Ти б до нього зав│тав, -- Спасиб│ за добре слово, о м│й господине! Але шейх зв│здар│в уже в│д│йшов в│д нас... А таблиц│ │ вс│ його книги, кажуть, хар│джити 3 спалили... Пот│м Аль-Джаубар│ покликав слугу, │ вони пили тепле вино │ лузали кавунове нас│ння всю н│ч. Особливо рад│в Принц. В│н просто об'┐дався нас│нням. Адм│рал в│д вина пом'якшав, в│д│йшов серцем │ розпов│дав усяк│ чудернацьк│ │стор│┐, як│ траплялися з його друзями-моряками в Кита┐, ▓нд│┐, на Цейлон│, на Аль-Кумр│, в Софал│ Золот│й. П│д ранок Аль-Джаубар│ сказав: -- Який же ти добрий чолов│к, якщо п│сля всього ти не прагнеш поб│льше нахапати, об│красти й упосл│дити │нших! Ск│льки ж тоб│ довелося горя скуштувати, │ щоб ти отак жив │ був нав│ть радий усьому? П│дпилий Адм│рал, в│н же Падуча Зоря Мор│в, хитро посм│хнувся, а вуста його збрехали: -- О шановний │ славн│й книжнику! То все траплялося з │ншими хлопцями. З│ мною н│чого под│бного не було... П Р И М I Т К И I. КНИГА ДЕЯКИХ ТАкМНИЦЬ 1 Аббасиди -- династ│я багдадських Хал│ф│в з 750 по 1258 рр, Поход│ть в│д Аббаса, дядька засновника │сламу -- Мухаммсда. Омейяди -- династ│я арабських хал│ф│в з 661 по 750 рр. Столицею Омейяд│в був Дамаск. 2 Динар -- золота монета. Вага в р│зний час була в│д 4,25 г до 4,55 3Фалс- др│бна м│дна монета. 4Дирхем - ср│бна монета, також м│ра ваги, що становила 3,12 г. ,- 5 К║йф (перс.) -- в│дпов│да║ │тал│йському "солодке неробство". 6 П'ятниця -- день в│дпочинку-у мусульман. 7 Муедзин - служитель мечет│, закликаючий в│руючих до молитви. 8 Аль-Джануб -- п│вдень, Ас-Сималь -- п│вн│ч, Аль-Нагр│б -- зах│д, Аль-Машр│к -- сх│д, 9 Аль-Фараб│ -- книжник, тюркський ф│лософ першо┐ половини X ст. Служив правителю Алоппо Сайфу ад-Даула. 10 Лал -- руб│н. 11 Баср│йськ│ ф│н│ки мали славу найкращих у Багдадськ│м хал│фат│. 12 Асас│ни (хашаш│н -- курильщик гашишу -- рел│г│йно пол│тичний орден. Галузь ши┐тського напряму в │слам│. Засновник Хасан-│бн-Сабах. Кер│вники ордену тримали рядових б│йц│в (ф│да┐в) у сл│п│й покор│ та виховували в дус│ беззастережного фанатизму. Вели терористичну боротьбу як проти хрестоносц│в, так │ проти мусульманських правител│в. Ши┐зм -- другий (п│сля сун│зму) за к│льк│стю посл│довник│в напрям в │слам│. Ши┐ти визнають Коран. В сунн│ (священних переказах │сламу, викладених у хадисах -- опов│дках про вчинки та висловлювання пророка Мухаммеда та його наступник│в) визнають т│льки т│ хадиси, як│ св│дчать про Ал│. Ши┐ти вважають, що спадко║мцем Мухамм║да може бути лише прямий нащадок Ал│ й Фат│ми (║дино┐ доньки пророка Мухаммеда, що мала д│тей). Обряди в ши┐зм│ мало в│др│зняються в│д сун│зму. Кр│м хаджа (прощ│ в Мекку, що ║ одним з головн││х обов'язк│в кожного мусульманина), ши┐ти в│дбувають прощу в м│сця, пов'язан│ з │менами ши┐тських │мам│в... [▓мам -- у мусульман вождь, який по║дну║ в сво┐й особ│ св│тську │ духовну владу). Особливою пишн│стю в│дзнача║ться траур по │маму Хусейну -- ашура Сун│зм -- найб│льш багато чисельний за к│льк│стю посл│довник│в, один з двох (поряд з ши┐змом) напрям│в у │слам│. Сун│ти кр│м Корана визнають свят│сть сунни, а також звеличування, кр│м пророка Мухаммеда │ Ал│, ще ряду хал│ф│в (в│дхилених ши┐тами), 13 Саф│на -- загальна назва для судна, що перевозить людей та товари. 1. ТОВСТИЙ ДЖАФАР 1 Шуббат -- м│сяць, що в│дпов│да║ лютому. 2 М│нарет (в│д араб. „манара" -- св│титися) -- вежа при мечет│, з яко┐ муедзин закликав в│руючих до канон│чно┐ молитви -- намазу. 3 Аль-ут (з араб. "чаша"| -- струнний щипковий │нструмент; у середн│ в│ки перейшов до ║вропейц│в │ в│домий п│д назвою лютн│. 4 Кунжутна ол│я -- рослинна ол│я, яку одержують │з нас│ння кунжуту (сезаму). Широко культивують кунжут │нд│йський (в нас│нн│ до 65 % жиру). 5 Земляна смола -- б│тум, тягуч│ залишки природно вив│трено┐ нафти, переважно чорного кольору. 6 Тик -- дерево з м│цною деревиною, ст│йкою до вологи, що дуже широко використовувалось у корабельн│й справ│ та буд│вництв│. Росте в троп│чних л│сах Аз│┐ в│д ▓нд│┐ до ▓ндонез│┐. 7 Сандал -- в│чнозелене дерево з ароматною деревиною. Висота до 10 м. В ▓нд│┐ в│д давн│х час│в культиву║ться заради експорту деревини в │нш│ кра┐ни. 8 Азар -- м│сяць, що в│дпов│да║ березнев│. 3. РОЗБ▓ЙНИКИ 1 Суф│зм -- мусульманський м│стицизм. 2 ▓сма┐л│ти -- посл│довники одн│║┐ з найчисельн│ших сект у ши┐тському │слам│. В практиц│ пол│тично┐ боротьби широко застосовували методи терору. Виконавц│ та║мних вирок│в вживали гашиш ("аль-хашиш") -- висушену смолисту речовину з недозр│лих рослин │нд│йсько┐ конопл│, наркотик. 3 П│р -- голова суф│йського братства. 4 Салах ад-Д│н [Салад│н, 1138--1193) -- ║гипетський султан з 1171 р. Засновник ║гипетсько┐ династ│┐ Айюб│д│в. Очолював боротьбу проти хрестоносц│в у 1187--1192 рр. У жовтн│ 1187 р. в│дбив у хрестоносц│в крусалим. 5 Голову ордену хашаш│н│в називали Щейх-уль-Джебала-- "Старець г│р", бо в│н мав резиденц│ю в горах Ельбрусу. Шейх (досл│вно "старий") -- титул правител│в княз│вств │ вожд│в кочових племен: голова мусульманських сект, дерв│шських орден│в. у деяких народ│в Близького │ Середнього Сходу староста села; │нод│ шановна людина взагал│. 6 Джихад ("старанн│сть, наполеглив│сть) -- в│йна за в│ру, визначена Кораном. Той, хто в│дзначився в джихад│, зветься газ│, загиблий у джихад│ -- шах│д (мученик). 4. НАГЛА СМЕРТЬ 1 Мекка м│сто в Сауд│вськ│й Арав│┐. У Мецц│ народився засновник │сламу-- Мухаммед. 3 VII ст. Мекка -- священне м│сто мусульман │ м│сце ┐х прощ│, хаджа. У Мецц│ заходиться найб│льша святиня │сламу -- Кааба. Медина-- м│сто в Сауд│вськ│й Арав│┐. Гробниця Мухаммеда в Медин│ -- друге п│сля Кааби в Мецц│ м│сце поклон│ння мусульман. 2 Мандейц│, саб│┐ -- нащадки стародавн│х асс│ро -вав│лонян. Зберегли ще до │сламський культ астрального бога, сво┐ книги. написан│ на мов│, близьк│й до асс│р│йсько┐. Мали сво┐ мол│льн│ будинки, справляли сво┐ рел│г│йн│ свята. Багато мандейц│в були видатними л│карями та астрономами Багдадського хал│фату. На сьогодн│шн│й день ┐х збереглося к│лька тисяч в ▓раку. 3 З│ндж│ -- чорношк│р│ африканськ│ раби. пх використовували на осушуванн│ бол│т, вирощуванн│ бавовни та цукрово┐ тростини, У 869 р. п│дняли повстання б│ля м. Басри. Керував ними Ал│ │бн Мухаммед. В│н оголосив себе прямим нащадком Ал│, зятя Мухаммеда. У 883 р. повстання було придушено Аль-Муваффаком, а його кер│вники схоплен│ й страчен│. Аль-Муваффак -- брат хал│фа Аль-Мутам│да. Був сп│вправителем брата │ фактично керував хал│фатом. 5. У СЛАВН▓М М▓СТ▓ БАСР▓ 1 Дхау, доу -- в арабськ│й мов│ "зав", у китайськ│й "сао", "соу", Афанас│й Н│к│т│н вжива║ як "тава". Походить │з Зах│дно┐ ▓нд│┐, │з мови маратх│-- "даба", "дабба", "дабав" -- │ означа║ в│трильник для перевезення краму та людей. Найб│льш уживане судно на ▓нд│йськ│м океан│ у середн│ в│ки. В│трильник мав одну або дв│ щогли з навк│сними в│трилами, що дозволяло ходити п│д кутом до в│тру │ проти в│тру. 3 Джонка (кит. "чуань" -- судно) -- вантажне дерев'яне судно, ма║ в│д 2 до 4 щогл. Н│с │ корма широк│, високо п│днят│. В│трила з циновок, чотирикутно┐ форми. Вантажна спроможн│сть до 600 т. Розповсюджен│ до сьогодення на П│вденному Сход│ Аз│┐ та Далекому Сход│. 3 Мусони -- сезонн│ в│три, напрям яких р│зко м│ня║ться на протилежний (або близький до протилежного) дв│ч│ на р│к. Мусони добре виражен│ в троп│чних широтах. головним чином у басейн│ ▓нд│йського океану. 4 Малабарськ│ кра┐ -- зах│дне узбережжя Г│ндустану. В середн│ в│ки на Малабарському узбережж│ було багато невеликих княз│вств, як│ пост│йно м│ж собою ворогували. 5 Кал│кут -- знаменитий середньов│чний порт на Зах│дн│м узбережж│ ▓нд│┐. 6 Еркер (н│м. "л│хтар") -- засклений або з в│кнами виступ у ст│н│ буд│вл│. 7 Штук -- штучний мармур з пол│рованого г│псу з р│зними дом│шками. Широко використовувався в декор│ на мусульманському Сход│. 8 Левант -- │сторична назва сх│дного району Середземного моря, в│дпов│да║ територ│┐ сучасних С│р│┐ │ Палестини. 9 Дар-ель-Кихаб--квартал пов│й, досл│вно "квартал пишногрудих". 10 Гур┐│ (в│д араб. "хур" -- чорноок│) --фантастичн│ красун│, що, за Кораном, служать праведникам у раю. 11 Мати хал│фа Аль-Ам│на (гомосексуал│ста), щоб привабити його до ж│нок, вдягла гарненьких │ струнких д│вчаток у хлоп'яч│ каптани, туго п│дперезан│ поясами. Волосся ┐м п│дстригали │ сховали п│д головн│ убори. Тод│ вс│ заможн│ почали сво┐х рабинь одягати в такий спос│б, називаючи ┐х хлопчико-д│вчатками -- гулам│йят. 6. П'ЯНА Н▓Ч 1 Джамб│я -- кривий широколезий й║менський чингал. 2 Дамаський булат славився як найкращий протягом середн│х в│к│в. 3 Мухтас│б -- наглядач за повед│нкою жител│в середньов│чного м│ста. Служба мухтас│ба вважалась рел│г│йним обов'язком │ була дуже почесною. 7. ПЕРСТЕНЬ 3 ЛАЛОМ 1 Джар│я -- молода чорношк│ра рабиня (араб.). 2Хорасан--п│вн│чно-сх│дна частина ▓рану. 3 "Мокканська та║мниця" -- кава, зрощена в район│ арав│йського м│ста Моха (Зв│дки й назва сорту кави "мокко"), "Кава" арабською означа║ бути сильним, бадьорим. У пер│од середньов│ччя каву вживало обмежене коло людей, бо коштувала вона надзвичайно дорого. 8. КВАСОЛЯНЕ НАМИСТО 1 У Багдадськ│м хал│фат│ на шию рабам ч│пляли, як ознаку рабства, глиняну або свинцеву кулю. 5 Кумган -- глечик з довгим │ вузьким горлом та ручкою. 9. ВЧЕН▓ МУЖ▓ 1 Пер│ (перс.) -- казкова красуня. 2 "Отверзаючий Браму" -- одне з 99 │мен Аллаха. 3 Навруз - байрам -- у перс│в свято весняного сонцестояння. 10. ПОДАРУНОК МУЗИКИ 1 Самаркандський пап│р славився в середн│ в│ки сво║ю як│стю. 2 Рамазан (араб. -- рамадан) -- дев'ятий м│сяць м│сячного календаря мусульманського року. В рамазан│, зг│дно з Кораном, належить виконувати уразу -- 30-денний п│ст, що перерива║ться в│д заходу до сходу сонця. Правов│рний повинен у св│тлу частину доби в│дмовлятись в│д ┐ж│, питва, │гор, видовищ, купання │ т. п. За дотримуванням правил урази суворо сл│дкувало духовенство. 3 До в│дкриття родовищ смарагд│в у XVI ст.. в Америц│ (Колумб│я) найголовн│шим центром видобутку смарагд│в були ║гипетськ│ копальн│. 4 Закур│ -- хл│б, що його подавали у вигляд│ милостин│ в'язням або жебракам. 11. Д▓АМАНТ I ТРОЯНДА 1Каперси-- дерева, чагарники, багатол│тн│ трави с│мейства каперсових. Ростуть у троп│ках та субтроп│ках. Каперси колюч│ -- овочева культура. У кв│ткових бруньках та плодах багато б│лк│в, еф│рних масел, в│там│н│в. 3 давн│х час│в використовували в солоному та маринованому вигляд│ як приправу та дел│катес. Сюди ж належить декоративна кв│тка настурц│я, звана в народ│ "красолею". 2 Каландарями називали найб│льш буйних бродячих дерв│ш│в, як│ захоплювались вином та музикою. Як │ дерв│ш│ секти "джавляк│" ("голяки ") голили бороду й вуса, волосся на голов│, брови │ вищипували в│┐. 3 Султан Му'│зз ад-Ад│н Санджар │з династ│┐ Сельджук│в. Правив у Сх│дному ▓ран│ у 1097--1167 рр., п│сля 1118 р,-- верховний султан сельджуцького роду. 4 Кашгарська р│внина знаходиться в Центральн│й Аз│┐, на територ│┐ Зах│дного Китаю. 5 Кербела--м│сто в ▓раку. М│сто поклон│ння мусульман-ши┐т│в. При Кербел│ було забито третього ши┐тського │мама Аль-Хусейна, молодшого сина Ал│ │бн Абу Тал│ба в│д Фат│ми, доньки пророка Мухаммеда. У 680 р. ши┐т│в закликали Хусейна до Кербели, щоб в│н очолив повстання проти хал│фа Яз│да. Та по дороз│ до Кербели Хусейна з 70 во┐нами оточили 4000 во┐н│в хал│фа, │ весь заг│н Хусейна було вир│зано. Хусейн був визнаний "найб│льшим мучеником". 6 Калам -- загострена очеретина, якою писали в мусульманських кра┐нах. 7 Каббала (│врит -- "Запов│т") -- середньов│чне рел│г│йно-м│стичне вчення в середовищ│ │уда┐ст│в. По кабал│стичним викладкам в│дбувалось ворож│ння. Каббала використовувалась для маг│┐. 12. СХОВАНКА ДЛЯ СКАРБУ 1 Ратль -- м│ра ваги, приблизно 400 г. 2 Лупанар│й -- публ│чний будинок, бордель, 3 Ра┐с -- голова, начальник. 4 Кат│б, кид│б -- писар, секретар. 5 Рабиням робили обр│зання з метою позбавити сексуально┐ чутливост│, щоб рабиня не в│двол│калась в│д роботи. Операц│ю робили вкрай надбало │ жорстоко. 6 Н│сран│ -- арабська назва християнина. 13. АЛ▓-БАРАБАНЩИК 1 Форштевень-- брус по контуру носового загострення корабля, в нижн│й частин│ з'║днаний з к│лем. 2Джин (араб. "дух") -- за Кораном, фантастична │стота "│з чистого вогню", створена Аллахом, в даному випадку -- казковий велетень -дух. 3 Слип -- похилий береговий майданчик для спуску корабл│в на воду або для п│дйому ┐х з води на берег. 4 ▓слам мас ц│лу систему заборон в│дносно ┐ж│. В одному з хадис│в сказано: "Аллах заборонив вживати кров, мертвечину, алкогольн│ напо┐, свинину..." 14. БАШТА ТОРТУР 1 Кад│ -- рел│г│йний суддя в мусульманськ│й общин│. Кад│ приймали р│шення в питаннях рел│г│┐, с│мейного та крим│нального права, сл│дкували за виконанням мусульманських рел│г│йних обов'язк│в, спираючись на Коран, сунну та шар│ат -- комплекс юридичних норм, принцип│в │ правил повед│нки правов│рних. 2 Диван -- державна установа, в│домство, канцеляр│я. 3 Карат -- м│ра ваги для коштовностей, б│ля 0,2 г. 4 Там│ли -- народн│сть у п│вденн│й ▓нд│┐ ("Кра┐н│ Х│нд"). 5 Шах│н - п│двид сокола сапсана, розповсюджений в Зах│дн│й та П│вденн│й Аз│┐. Широко вживаний у середн│ в│ки для полювання.