уками i невидющими очима дивиться перед собою. Я пробував заговорити з ним, утiшити його. Та на мо┐ слова розради вiн тiльки махав рукою, нiби казав: "Ти добрий чоловiк, Якубе, дарма що турок, i слова тво┐ iдуть вiд серця, i я цiню тебе за це i люблю, як колишнього товариша. Але ж вiд тво┐х слiв менi не легше, i ти, друже, сам це добре зна║ш". Виходячи з кiмнати, тихо роняв: - Спасибi тобi, Якубе. За що - спасибi? За те, що втiшав? Невелика праця! Менi хотiлося щиро, по-дружньому допомогти Младеновi, але я не вмiв i не знав, як це зробити. Через деякий час я дiзнався про новий пiдступний i мерзенний удар, якого завдав менi Гамiд. Я вже почав видужувати, потроху ходив i чекав тi║┐ хвилини, коли зможу повернутися до сво┐х. Я не мав анi найменшого сумнiву, що Младен вiдпустить мене в ту ж мить, коли я забажаю цього. Та я не знав, що над мо║ю головою вже зiбралися такi зловiснi хмари, яких не розжене нiякий вiтер. Одного разу до мене зайшов Младен у супроводi двох гайдукiв, якi вели зв'язаного яничара. Гайдуки вийшли, а яничар залишився стояти посеред кiмнати. - Вiн ма║ невтiшнi вiстi для тебе, Якубе, - сказав во║вода. - Тобi не можна повертатися до сво┐х. - Чому? - аж скрикнув я. - Гамiд зараз у великiй пошанi у бейлер-бея. Йому пощастило переконати його в тому, що зрадник ти, що ти видав менi листа пашi i всi паролi. Тебе оголошено поза законом... За тебе, живого чи мертвого, оголошена винагорода. - О аллах! - простогнав я, вражений звiсткою в саме серце. - Невже це правда? - Правда, ага, - пiдтвердив яничар. - У нас тiльки й говорять про це пiсля розгрому спагi┐в у долинi Бялих скель. Младен плеснув у долонi. Ввiйшли гайдуки i вивели полоненого. - Тепер менi зрозумiло, - сказав Младен, коли зачинилися дверi, - чому Гамiд стрiляв у тебе i чому вiн видав усi вашi та║мницi... Ми захопили вiйськову касу - вона порожня. Очевидно, Гамiд чи ще перед походом, чи пiсля того, як погодився iти разом з тобою до бейлер-бея, викрав грошi, а щоб замести слiди, вирiшив звалити все на нас. Вiн розрахував точно: гайдуки за такi важливi вiдомостi його не вб'ють, зате пiд час нападу на полк розграблять полкову касу, i вiн схова║ кiнцi в воду. А щоб вiдвести пiдозру вiд себе, вiн намагався убити тебе, щоб потiм безкарно обвинуватити в зрадi... Хитро?.. Викрадення Ненка i Златки, що теж було ним добре обдумане, ще бiльше допомогло йому. Тепер його вiтають як героя. Ще б пак, - полонив дiтей гайдуцького во║води, забив двох гайдукiв i сам вирвався з ув'язнення! Йому вiрять, бо нема пiдстав не вiрити, i нагороджують, пiдвищують у чинi i навiть видають грошову допомогу для придбання одягу, збро┐ i коня... А тебе вважають зрадником. - Клянусь небом, я вiдомщу йому! - вигукнув я, уявляючи, яким нелюдським мукам пiддам свого ворога, коли спiймаю. - Младене, дай менi зброю! Дай менi коняi Я повинен викрити i покарати негiдника! Але Младен остудив мiй запал. - Тебе зразу ж схоплять яничари. Не треба поспiшати. Треба все обдумати... Я теж палаю бажанням якнайлютiше помститися над Гамiдом за дiтей. Я вже дав наказ вiрним людям, щоб вони вислiдили його i вбили, як собаку! Якщо i ти вiзьмешся за цю справу, то я впевнений, що Гамiдовi недовго залишилося жити... Але ти не можеш з'являтися вiдкрито в ставку бейлер-бея, де, напевно, перебува║ Гамiд. Тобi треба змiнити зовнiшнiсть. Так змiнити, щоб найближчий товариш не впiзнав. Младен говорив розумнi речi. Я слухав уважно. I тут менi спало на думку стати дервiшем або краще меддахом. Я знав безлiч розпирали мо┐ груди. Я дивився на сите, самовдоволене обличчя спагi┐, на золотi перснi на товстих пальцях, на дорогi килими, що висiли на стiнах, на всю розкiш, яка оточувала мого ворога, i пригадував пострiл у спину, викрадення Ненка i Златки, загибель мого загону, обвинувачення мене в зрадi. Хiба до спiву було менi в той час? Тож не дивно, що мiй голос, коли я почав спiвати, задеренчав, як розладнаний саз. Потiм вiн змiцнiв, але все ж у ньому вiдчувалося хвилювання. Гамiд пiдозрiло поглянув на мене i вже не зводив очей з мого обличчя. Невже вiн запiдозрив що-небудь? Невже догадався, що пiд личиною меддаха прихову║ться його колишнiй товариш по збро┐, якого вiн так ганебно зрадив? Бачачи напружене обличчя господаря, слуги i домочадцi теж зберiгали могильну тишу навiть тодi, коли я спiвав жартiвливих пiсень. Усiм нiби зацiпило. Я мимоволi лiктем намацав пiд джеббе пiстоль - вiн був заряджений важкою свинцевою кулею. Це трохи заспоко┐ло мене. Нарештi я взяв останнiй акорд на сазi i вiдпив з глечика трохи айрану. - Ти непогано навчився спiвати, Якубс, - раптом промовив Гамiд. - Спасибi - розвеселив старого друг"! Коли б пiдi мною провалилася земля, коли б небо упало на голову, це не бiльше здивувало i приголомшило б мене, як цi слова. Я одразу зрозумiв: якщо в цю ж мить не покiнчу з Гамiдом, то потiм буде пiзно. Я зiрвався на ноги, вихопив пiстоль i, майже не цiлячись, бо було близько, вистрiлив у нього. Гамiд голосно крикнув i схопився за плече. "Погано влучив", - подумав я i, вiдкинувши тепер уже непотрiбний пiстоль, з кинджалом ринувся до нього. Жiночий крик на галере┐ наче пiдстьобнув мене. Ще два кроки - i зчепився б з Гамiдом вручну┐ Та хтось ззаду плигнув менi на спину i звалив додолу. Менi скрутили руки, ударили чимось тупим по головi. Я ще борсався, намагався вирватись, та сили були нерiвнi. Два велетнi-охоронцi тримали мене, як лютi пси. Блiдий, переляканий на смерть Гамiд, поглядаючи на лiве передплiччя, з якого цебенiла кров, вигукнув: - Заткнiть йому ганчiркою рота! Закуйте в кайдани i вiдведiть у пiдземелля! Це не мсддах - це пiдiсланий убивця! Я потiм допитаю його! Менi не дали сказати й слова. Грубi руки заткнули в рога мiй власний каук. Охоронцi вивели на подвiр'я, одягнули на мене обруч з цепом i кинули в це пiдземелля... З голови юшила кров, праве плече вiд вивиху розпухло i нестерпно болiло. Спочатку, не знаю - чи довго, приголомшений тим, що сталося, я непорушне лежав на холоднiй пiдлозi. Потiм бiль нагадав менi, що я живий i мушу думати про себе. За довгi роки мандрiв я багато чому навчився, в тому числi й мистецтву лiкувати. Я помiтив, що людям потрiбнi не тiльки пiснi i звуки мого саза, а й слова втiхи й поради, умiння затамувати кров чи, навпаки, пустити, якщо ┐┐, зiпсовано┐, надто багато збереться в тiлi. Я вчився у мандрiвних дервiшiв-мудрецiв, у знахарiв i в столичних лiкарiв, якi у вiдповiдь на мо┐ пiснi i розповiдi про далекi, не баченi ними кра┐ розкривали передi мною та║мницi сво┐х знань. Я знав рiзнi трави i корiння, що допомагають при слабуваннi, умiв управити вивих чи до ладу скласти поламанi кiстки. Тож коли бiль нагадав менi, що я живу, я пiдвiвся, сорочкою перев'язав рану на головi, а потiм лiвою рукою, допомагаючи ногами, вправив вивих плечового суглоба. Поволi бiль почав стихати. Натомiсть мене обсiли тяжкi думи. I до цього часу я не можу ┐х позбутися, не можу вiдiгнати од себе. Так страшно для мене закiнчились мо┐ багаторiчнi намагання помститися Гамiдовi. Замiсть радощiв перемоги, я пiзнав гiркоту поразки й зневаги. Гамiд живцем поховав мене в цiй холоднiй затхлiй норi, щоб дати вiдчути менi, як я вмираю. Iнодi пiн приходить до мене, б'║ нагайкою по головi, примовляючи: "У тебе занадто чiпка пам'ять, Якубе! Чи не так? Але я виб'ю ┐┐ з тво║┐ голови. Будь певен, я доможуся цього, хоча б довелося розкраяти твого черепа!" Багато рокiв трива║ це катування побоями, голодом, холодом, самотнiстю i темрявою. А коля закiнчиться - вiдомо одному аллаховi! - Все на цьому свiтi ма║ свiй початок i свiй кiнець. Не треба впадати у вiдчай, Якуб-ага. Коли-небудь скiнчиться це лихо, - втiшив старого Арсен. - Авжеж, коли-небудь скiнчиться, - в голосi меддаха забринiла гiркота. Та вiн зразу ж перейшов на iнше. - Ти мудрий, козаче, i добре говориш по-нашому... Звiдки ти? Хто ти? Арсен задумався. Спокiйне запитання Якуба сколихнуло його душу, збудило спогади. Перед очима пропливло далеке дитинство, юнiсть. Зда║ться, все було тiльки вчора: i рiдний дiм, i дитячi ватаги, i школа, i милi неньчинi руки, що голубили його темно-русе кучеряве волосся, i скупа батькiвська ласка, i дзвiнкий смiх маленько┐ сестрички Стехи... Вiн довго не вiдповiдав Якубовi. Перебирав у пам'ятi давно минулi картини - i все йому здавалося цiкавим. Але чи цiкавим воно буде для Якуба? - Менi двадцять три роки, Якуб-ага, - промовив тихо. - Я бiльше як наполовину молодший за вас... Зi мною не трапилося таких дивовижних пригод, як з вами. Але й мене життя трохи потерло, пом'яло i дечому навчило. Мiсто мого дитинства - Кам'янець на Подiллi. Каменiче - як звуть його турки. Ви чули про нього, певно. Та й хто про нього не чув? Це ж туди кiлька рокiв тому ваш султан Магомет Авджi привiв незчисленнi сво┐ полки i кинув на приступ... Але про це згодом. До того злощасного часу, коли яничари вдерлися в мiсто i спалили його, воно менi здавалося найкращим куточком на землi. Наш дiм стояв над швидкоплинним Смотричем, на Карвасарах. Дiм дерев'яний, але просторий, з багатьма темними i та║мничими закапелками, забитими рiзним старим мотлохом, серед якого я ховався вiд батька, коли менi набридало допомагати йому в майстернi. Батько мiй був добрий майстер-рiзьбяр. Вироби його славилися на всьому Подiллi i навiть залюбки купувалися в Польщi та Туреччинi. Це приносило батьковi, як я пiзнiше зрозумiв, непоганi заробiтки. Його обрали цеховим старостою. I вiн, колишнiй бiдняк-гуцул, пiдмайстер, вибившись у люди, задумав дати синовi освiту. Вiн вiддав мене спочатку до бурси, а згодом до колегiуму. Хотiв бачити мене священиком... Там навчали закону божого, пi┐тики, риторики, а також латинi... Однак я був непосидющий i, хоч наука легко лiзла менi в голову, дуже швидко зрозумiв, що це не мiй шлях. Менi хотiлося волi, простору. Я мiг годинами стояти на плацу i дивитися, як фехтують, навчаючись, жовнiри, як стрiляють вони з аркебузiв i самопалiв. Слухав розповiдi бувалих людей про вiйни, про герцi. Менi й самому хотiлося стати вояком. По сусiдству з нами жила багата вiрменська сiм'я. Варпет Ованес Кероненц мав торговий ряд у мiстi i споряджав великi каравани в Туреччину. Вiн добре ставився до мого батька - не раз закуповував у нього вироби цiлого цеху. З його сином Хачиком ми були друзями. А що Керонеици забули свою мову i говорили по-турецькому, то i я навчився ┐┐ вiд Хачика i дивував старого Ованеса доброю турецькою вимовою. Напевно, це спонукало його пiсля того, як я втiк з колегiуму i заявив батьковi, що нiзащо не вернуся туди, взяти мене до себе на службу. Я супроводжував його разом з Хачиком та слугами в по┐здках по Волощинi, Болгарi┐ та Туреччинi. За три роки я тричi побував за Балканами. З Хачиком ми жили як брати, дiлячи навпiл i хлiб, i сiль. Разом стояли за прилавком, разом читали Бакi ' i задушеного з дозволу султана Омера Нефi, разом скакали на баских конях, маючи при боцi шаблю i пiстолi, коли супроводжували караван старого купця... Не знаю, ким би я став до цього часу, коли б одного дня над мiстом не забив на сполох дзвiн. З пiвдня сунула турецька навала. Сам султан з'явився пiд стiнами Кам'янця. Поки ще виходи з мiста були вiльнi, батько вiдправив матiр, мою дванадцятирiчну сестричку i дiдуся, материного батька, у Вiнницю. А менi дав зброю - i ми пiшли на мiську стiну. Розпочалася облога. Це було пекло. Мiсто оборонялося мужньо, але не вистояло. Люди гинули, будинки палали в огнi. На мо┐х очах полягли обидва Кероненци - старий Ованес i Хачик, а також мiй батько. Я поховав ┐х на подвiр'┐, де вже нiчого не лишилося, крiм головешок. Незабаром яничари ввiрвались у Кам'янець. Що робилося! Пiд ятаганами падали старi i дiти. Жiнок в'язали i тягнули в неволю. Вояки гинули в бою. Доля була ласкава до мене. Хоча я бився поряд з iншими, жодна краплина кровi не пролилася з мого тiла. Увечерi, коли впали останнi польськi корогви i рештки уцiлiлих во┐нiв почали здаватися переможцям, я переодягнувся яничаром (┐хнiх трупiв теж було вдосталь навкруги) i пройшов через ворожий табiр. На ранок уже був далеко по дорозi на Вiнницю. Всюди по путi я бачив сплюндрованi села i мiстечка, трупи людей: татари, мов сарана, прокотилися нашим кра║м. Я розумiв, що ║диний порятунок для нас - тiкати на Лiвобережжя, пiд владу московського царя. Забравши рiдних, я вирушив у путь. Ми йшли вночi, ховаючись удень вiд татарських чамбулiв. Мати, Стеха й дiдусь не переставали плакати за батьком i гаразд навiть не тямили, куди я ┐х веду. По дорозi до нас приставали такi ж вигнанцi-втiкачi, як i ми, i наш загiн, коли ми бiля Черкас перебралися через Днiпро, налiчував близько сотнi чоловiк. Лiвобережжя зустрiло вигнанцiв привiтно, як рiдних. Лубенський полковник видiлив пустирище над Сулою, що звалося Дубовою Балкою, i ми там до осенi поставили хутiр. Я з дiдусем збудував хатину, розорав шмат землi... Але, видно, не судилося менi стати хлiборобом. Захотiлося потримати шаблю в руцi. Та й час був дуже неспокiйний, жорстокий. Молодь iшла до вiйська гетьмана Самойловича. Я, залишивши рiдних, подався на Запорожжя - став козаком. Ну, а звiдти вже доля закинула мене сюди... Але про це iншим разом. Мабуть, спати пора, ага Якуб. Досi надворi сто┐ть глуха нiч. Гримкочучи кайданами, вони лягли на холодну долiвку. Якуб ще довго вертiвся, зiтхав. А молодий Звенигора заплющив очi i враз мiцно заснув. Минула коротка турецька зима. Безконечнi розмови в'язнiв ще скоротили ┐┐. Якуб умiв яскраво розповiдати, i Арсен в уявi мандрував з ним по безмежнiй Османськiй iмперi┐, заходив у темнi хижi каратюркiв-селян i свiтлi просторi зали спагi┐в, у казарми яничарiв i в похмурi вежi замкiв, бродив по гамiрливих вулицях i майданах Стамбула... Так наче менше вiдчувалися голод i сирiсть пiдземелля, забувалось нерадiсне життя i не таким похмурим уявлялося темне майбутн║. Одного разу замiсть глухонiмого наглядача на порозi з'явився Осман i гучно крикнув: - Гей, ти, невiрна собако, виходьi Арсен пiдвiвся, потис руку Якубовi i вийшов надвiр. По очах боляче рiзнуло давно не бачене яскраве сонячне свiтло. Примруживши очi, вiн поспiшив стати у тiнь горiха, що вже вкрився молодим нiжно-зеленим листям. На подвiр'┐ панувала тиша. Осман десь зник. Призвича┐вшись до свiтла. Арсен оглянувся. На подвiр'┐ - нiкого. Раптом з галере┐ пролунав смiх. Арсен пiдвiв голову i стрiвся поглядом з Гамiдом, що розмовляв з молодим монголуватим чоловiком у дорогому одязi. По обличчю Гамiда перебiгла гримаса гидливостi. - Фе, яка брудна свиняi- скривився вiн, дивлячись на козака. - Поглянь, друже Ферхад, на це чудовисько. Не людина, а звiр! Зарiс, мов гяурський пiп! Нiгтi на пальцях аж позаверталися. А тхне вiд нього так, що аж сюди чути. I це падло хотiло мене вбити! - Ну що ж, убий ти його, - спокiйно промовив Ферхад, нiби мова йшла й справдi про якого-небудь звiра. - Убити мало! Смерть ворога приносить насолоду тiльки тодi, коли ти бачиш його муки й жах, що спотворю║ йому обли'i'iя. Дух ворожо┐ кровi п'янить, як добре настояне вино! Я приберiг цього гяура до твого при┐зду, Ферхад-ага, щоб потiшити тебе незвичайним видовищем... Гей, Осман, вiдчиняй клiтку! Арсен ще не знав, що приготував для нього Гамiд. Однак у його словах вiдчув смертельну небезпеку для себе. Обвiвши поглядом подвiр'я i галере┐, вiн переконався, що ║диними глядачами ║ Гамiд i його гiсть. Отже, затiва║ться криваве видовище. Щоб не застукали зненацька, став спиною до горiха. - А-а, бо┐шся! - зареготав Гамiд. - А менi казали, що запорожцi й самого шайтана не бояться. Що йому вiдповiдати? Краще промовчати. Лiворуч, пiд вежею, почувся скрип завiсiв. Стукнули дерев'янi дверцята. Арсен рiзко повернувся i побачив пругке тiло в'юнкого плямистого барса. Звiр вийшов iз клiтки, вмуровано┐ в стiну фортецi, i зупинився. По тiлу козака пробiг холодок. Он яке видовище приготував для гостя ГамiдI Хоче нацькувати лютого голодного звiра на беззбройну, виснажену i заковану в кайдани людину! Що робити? Думка запрацювала блискавично. Плигнути на дерево? Нi, це не вряту║. Барс i там дiстане. До того ж Гамiд знiме з дерева стрiлою або кулею. Тiкати? Куди? Всi дверi зачиненi, ворота на замках... Вступити з барсом у ║диноборство? Саме на це розрахову║ Гамiд. Та що це дасть? Голими руками звiра не вiзьмеш. Хiба схопити каменюку? То вже хоч яка-небудь зброя! Гострою каменюкою можна розкраяти череп хижаковi. А може, вичiкувати? Може, звiр i не нападе? Барс ще не бачив людини. Потягнувся, позiхнув, широко роззявивши iкласту пащу, а потiм облизався тонким рожевим язиком. Тiльки пiсля того нюхнув повiтря, ступив кiлька крокiв наперед - i зустрiвся поглядом з напруженими сiрими очима... Зупинився, присiвши на заднi лапи, нiби роздумував, що за дивна iстота перед ним. Потiм, напевне, вирiшив, що це здобич, яка може наситити його порожнiй шлунок, бо вже другий день його не годували i вiн вiдчував нудотний пекучий голод. Правда, людина - небезпечний ворог. Барс це зна║. В усякiм разi, не за║ць i не козуля. Навiть не гiрський баран. Та вибирати нi з чого. Голод допiка║ все дужче, i барс зажмурю║ жовтi вузькi очi, щоб краще виважити i розрахувати стрибок. Арсеновi м'язи теж напружилися. Вiн повiльно почав пiдводити вгору бруднi руки з закрученими довгими нiгтями, схожими на пазурi хижака. Тихо забряжчали кайдани. Звiр насторожено пiдняв вуха, збентежений пiдозрiлим, досi не чуваним звуком. З галере┐ долинуло схвильоване дихання Гамiда i Ферхада. Арсен на мить скосив око, глянув угору. Його вразила зловтiха, що свiтилася в Гамiдових очах. Спагiя наперед смакував криваву битву звiра i людини. Барс напружився, готуючись до стрибка. Та стрибнути не встиг. На нижнiй закритiй галере┐ почулися тупiт, смiх i вереск. З грюкотом вiдчинилися дверi. З них прудко вибiгла молода дiвчина в барвистих шароварах. Вiд швидкого бiгу ┐┐ обличчя пашiло рум'янцем. Пухнасте чорне волосся розвiвалося за спиною. Слiдом за нею вискочила, смiючись, молодша, тендiтнiша, i кинулась доганяти втiкачку. Гамiд i Ферхад схопилися з мiсць, перелякано закричали: - Назад! Назад! - О аллах екбер, врятуй ┐х! Дiвчата побачили барса - зупинилися. Пронизливий зойк забринiв смертельним жахом. Дiвчата кинулись назад, але менша спiткнулась, упала пiд ноги подрузi, й обидвi покотилися по землi. Барс не довго роздумував, на кого нападати. Звичайно, на того, хто тiка║, а не на того, хто рiшуче чека║ нападу. В повiтрi промайнуло його плямисто-жовте тiло. На галере┐ заверещав Гамiд. Ферхад перехилився через поручнi вниз i теж витиснув з горла хрипкий дикий крик. Арсен не встиг обдумати сво┐х дiй. Якась внутрiшня нестримна сила метнула його вперед, коли звiр був у повiтрi. Тiла зiткнулися. Удар - i барс покотився по землi. Та за якусь блискавичну мить звiр уже схопився i, зрозумiвши, що йому не уникнути сутички з нападником, кинувся на нього. Паща звiра люто ошкiрилась. Хижо блиснули гострi iкла. Арсен простягнув уперед скованi кайданами руки. Барс, замiсть того щоб учепитися зубами й пазурами в живе тiло, ударився грудьми об холодний метал. В ту ж мить ланцюг обкрутнувся навколо його ши┐, щосили здавив горло. Звiр дико заревiв, заборсався, намагаючись пазурами дiстатися до ворога. Щоб не дати йому змоги порвати груди. Арсен подався назад. Барс захрипiв, забив заднiми лапами об землю. Переднiми рвав ланцюг, але визволитись iз петлi не мiг. Вона все дужче врiзувалась йому в шию. Барс робив вiдчайдушнi зусилля, щоб дотягнутися лапами до грудей людини. I коли цс йому щастило, з одягу летiло шмаття, забагрене кров'ю. Та Арсен уже не вiдступав. Напружував усi сили, щоб якнайдужче затягнути металеву петлю. Хряснули кiстки. Звiр завив од болю i замовк. Опустилися переднi лапи. З пащi перестало вириватися важке хрипiння. Тiло хижака обм'якло, обважнiло. Та переможець все ще боявся послабити зусилля: барс - живучий звiр. Навiть напiвзадушений, вiн може в останню мить завдати противниковi смертельного удару. Нарештi, руки самi не витримали нелюдського напруження. Ланцюг розiмкнувся на здавленiй ши┐ звiра, i мертвий барс упав на землю. Знесилений, важко дихаючи. Арсен обiперся спиною об стовбур горiха. Перед очима пливли жовтi кола, ноги тремтiли. Хотiлося впасти i забути про все. Але змушений був стояти: до нього наближалися дiвчата. Попереду - старша, позаду - молодша. Як погано не почував себе, все ж не мiг не вiдзначити, що подiбно┐ красунi, як ця, передня, йому нiколи в життi не доводилося зустрiчати. Вона мала не бiльше шiстнадцяти рокiв - той вiк, коли дiвчина, особливо на пiвднi, розквiта║ пишним квiтом. Легке сiре вбрання окреслювало ┐┐ струнку постать. Обличчя довгасте, нiжне, ледь покрите легким весняним загаром. Затiненi рясними чорними вiями очi здавалися i синiми, i темними одночасно. Дiвчина зупинилася за кiлька крокiв i, все ще здригаючись вiд страшного потрясiння i навiть забувши, що сто┐ть перед чужим мужчиною з вiдкритим обличчям, тихо промовила: - Дякую. Ти врятував нас, батире┐ Арсен помiтив, що, крiм вдячностi, в ┐┐ поглядi промайнув подив i прихована вiдраза, i йому до слiз стало соромно за сво┐ бруднi руки з велетенськими пазурами, за нечесанi, збитi в ковтюхи патли, за подертий одяг i важкий дух, що йшов од його давно не митого тiла. Вiн ще не звик вiдчувати себе рiччю в руках iншо┐ людини, а тому не мiг допустити думки, що ця дiвчина та ┐┐ подруга дивляться на нього не як на людину, а як на тварину, що належить ┐й чи членам ┐┐ сiм'┐. Вона стояла перед ним i дякувала за порятунок, а вiн охоче провалився б крiзь землю, бо усвiдомлював, яким нiкчемним, бридким i навiть огидним здавався дiвчинi, хоч захистив ┐┐ вiд смертi. - Я радий, що все скiнчилось для вас так щасливо, джаним, - сказав хрипко, з трудом пiдбираючи вiд хвилювання i слабостi турецькi слова. - А для мене... - Для тебе теж, - сказала молодша дiвчина. - Скажи йому, Адiке! - Безперечно, - задумливо промовила синьоока. - Хатче правду каже. Хатче - батькова пестунка, улюблениця нашого хазя┐на. Вона попросить - i ти станеш вiльний. - Ну, це ще побачимо, - похмуро вiдповiв Арсен. - Хазя┐н, мабуть, дума║ iнакше... Внизу рвучко розчинилися дверi - вискочив переляканий Осман, а за ним вибiгли Гамiд i Ферхад. Товсте одутле обличчя спагi┐ посiрiло вiд страху. Вiн кинувся до Хатче, обняв доньку. - Хатче, дорога моя, ти жива? Слава аллаху, що урятував тебе! - Це вiн урятував нас, таточку, - i дiвчина показала пальцем на невiльника. - Цей нещасний... Гамiд пiдняв голову. Два погляди, мов двi шаблi, схрестилися на цiлу хвилину в напруженiй тишi. Арсен помiтив, як щось здригнулося в каламутних волових очах спагi┐, нiби там вiдкрилась якась темна холодна заслiнка. - Ти заслужив смертi, гяуре, - промовив Гамiд пiсля довгого роздуму. - I ти прекрасно це зна║ш... - Таточку! - Хатче вчепилась у руку батька. - Прошу тебе! Заради мене й Адiке - прости йому! Хай живе!.. Гамiд погладив ┐┐ по головi i закiнчив свою думку, нiби й не чув тих слiв: - Однак сво║ю хоробрiстю ти врятував мою доньку, наречену високошанованого Ферхада-аги. - Той кивнув на знак згоди головою i випнув кругле пiдборiддя. - А також - Адiке... Тож, зважаючи на такий гiдний подиву i подяки вчинок, я дарую тобi життя. Але не волю!.. Ти й надалi залишишся мо┐м рабом. I якщо проявиш непослух, я пригадаю тобi i старi провини. Дякуй Хатче i Адiке. Це через ┐хнiй необдуманий дитячий вибрик ти залишився живий, гяуре! Арсен мовчки вклонився. Як-не-як - йому подаровано життя. - Може, у тебе ║ яке-небудь прохання до мене? - спитав Гамiд. трохи заспоко┐вшись. Арсен ступив крок наперед: - к, господарю. - Кажи. Але... - Я багато не прошу, - перебив його невiльник. - Хочу саму мiзерiю - побувати в руках цирульника i помитися... - Ти занадто смiливий, гяуре, - буркнув Гамiд. - Але хай буде по-тво║му. Османе, чу║ш? А потiм вiдправиш його до Бекiра в олiйницю. Вiн скаржився, що не вистача║ людей. - Слухаю, ага, - i Осман подав Арсеновi знак iти за ним. ...Старий мовчазний турок у волохатому кауцi з верблюжо┐ шерстi швидко поголив невiльника i змастив якоюсь маззю глибокi подряпини на грудях i руках. Потiм Арсен залiз у рiчку i довго полоскався у холоднiй водi. Осман ходив по березi i нетерпляче поглядав униз, однак пiдганяти раба не посмiв: пам'ятав наказ хазя┐на. Тiльки як той, посинiлий вiд холоду, мокрий, вилiз i почав з огидою копирсатись у сво║му брудному дрантi, кинув йому замiсть порваного барсом жупана турецький бешмет i досить пристойнi шаровари. - Одягайся! Та швидше! - гримнув похмуро. Одягаючись, Арсен дивувався: дивний все-таки народ турки! Скiльки часу вже вiн у ┐хнiх руках, а ще нiхто не поцiкавився вмiстом його шкiряного пояса. Чи не пiдозрiвають, щоб у такого обiрванця водилося золото? Напевно, так. Ну що ж, тим краще. Знадобиться колись. Знову брязнули замки кайданiв, - i його повели до фортецi. Але тепер навiть кайдани не здавалися йому такими важкими i ненависними. Чистий, поголений, помолодiлий, вiдчув, як i ранiш, непереборну жагу до життя. Запашне весняне повiтря п'янило голову, i вiн жадiбно втягував його в легенi, мов цiлющий бальзам. На подвiр'┐ Осман залишив Арсена одного - пiшов по ключi. За живоплотом дiти гралися в челика. То була весела гра, подiбна до укра┐нського квача, i Арсен задивився на чорноголових турченят, якi нагадали йому дитинство на далекiй, мабуть, назавжди втраченiй батькiвщинi. Раптом до його нiг упав невеликий пакунок. Вiд несподiванки здригнувшись, глянув на галерею. Там, у вiдчиненому вiкнi, стояла, прикрившись чорною шаллю, Адiке. Крiзь вузьку щiлину блищали глибокi синi очi. Дiвчина зробила рукою ледь помiтний знак. А коли побачила, що невiльник не зрозумiв ┐┐,_ i мовчки дивиться на не┐, тихо промовила: - Вiзьми! То тобi! Арсен узяв пакунок, заховав за пазуху. - Спасибi, джаним! - кивнув головою. Дiвчина на мить вiдкинула покривало i сумно усмiхнулася. Тепер вона здавалася блiдою i зажуреною. А вiд того ще кращою. На ┐┐ обличчi були написанi бiль i смуток, як на обличчi людини, глибоко вражено┐ жорстоким словом. Арсен мовчки дивився на не┐, мов на чудо, що хтозна-звiдки i як з'явилося у його життi. Позаду почулися кроки: йшов Осман. Арсен стрепенувся - марево щезло. Зникла й Адiке. I коли б не пакунок за пазухою та не розчинене вiкно, можна було б подумати, що все це приверзлося... Осман одвiв його у погрiб для невiльникiв i замкнув дверi Однак скрегiт ключа на цей раз здався йому чудовою музикою. Пiсля холодного темного пiдземелля, пiсля того, як вiн змив з себе кiлькамiсячний бруд i побачив в очах тi║┐ дивно┐ дiвчини спiвчуття, навiть цей льох виглядав затишно й привiтно. То дарма, що вiконце пропуска║ зовсiм мало свiтла, а на пiдлозi солома геть перетрухла┐ Головне - вiн живий, молодий, здоровий... А все iнше якось влашту║ться! Вийнявши з-за пазухи пакунок, пiдiйшов до вiконця i розгорнув його. Там лежав чималий пирiжок, шмат баранини i тонкий шовковий шарфик, що зберiгав якiсь незнанi пахощi - троянд, любистку чи небачених заморських трав. Пирiжок i баранина - це зрозумiло! А для чого шарфик? Невже дiвчина, вкладаючи його, хотiла тiльки висловити ще раз свою вдячнiсть? Чи, може... Нi, навiть думати смiшно┐ Схаменися, козаче! Не тiш себе марними мрiями! Однак на душi було i радiсно, i тривожно. Перед очима вставала гнучка постать Адiке, пишна чорна коса i смутнi очi, що зазирали в серце голубими весняними зорями. Арсеновi здавалося, що доля навмисне послала дiвчину в ту фатальну хвилину, щоб урятувати його. Це не вiн ┐┐ та Гамiдову дочку врятував, а вони його!.. До речi, хто ж така Адiке? Гамiд називав донькою тiльки Хатче. Може, племiнниця чи якась далека родичка? Хто зна... Увечерi почали сходитися невiльники. Першим зайшов, подзвонюючи ланцюгами, пан Спихальський. За ним важко ступав довготелесий похмурий Квочка. Вiд обох гостро пахло димом i свiжою рiпаковою олi║ю. Важка втома проглядала з ┐хнiх пожовтiлих змарнiлих лиць. Зi свiтла вони не зразу впiзнали Звенигору. Квочка, як тiльки переступив порiг, зразу повалився в куток, а Спихальський почав згрiбати солому i намощувати собi пухкiше ложе. - Сто дзяблiв його мамi, - лаявся вiн. - Працю║ш, як вiл, а спиш, як свиня, прошу пана! За день так очманi║ш у диму i накрутишся бiля котка, що голова йде обертом. А прийде нiч - навiть не вiдпочинеш як слiд! Той паскудний Гамiд, най би його шляк трафив, свiжо┐ соломи жалi║... - Вiн нiчим не гiрший за вельможного пана Яблоновського, пане Мартине, - втомлено сказав Квочка. - Той теж сво┐х хлопiв мав за бидло. Та, врештi, пан Мартин про це добре зна║, бо сам uq раз, на втiху гетьмановi, вiдбирав у хлопiв ┐хнi пожитки i залишав голих i холодних серед розорених халуп. - Е, нащо згадувати старе... - Для перестороги на майбутн║, - втрутився в розмову Арсен i вийшов на середину, де було свiтлiше. - А-а, пан запорожець! Сердечне вiтаннячко! - вигукнув радiсно Спихальський. - Живий? - Живий, як бачите. Квочка теж схопився, потиснув руки. - А ми вже думали, що тебе й на свiтi нема. Виходить, нашого брата не так легко вiдправити до Вельзевула в пекло! Ми радi тебе бачити! - Спасибi. А де ж Яцько? Де мiй юний друг? - Яцька нема║ з нами, - люто блиснув очима Квочка. - Ще взимку Гамiд його i Многогрiшного подарував комусь. Як собак!.. Болячка йому в бiк! Арсен нахмурився. Радiсть, що сповнювала його серце, раптом поблякла, зiв'яла, як ряст на морозi. Слова товариша по нещастю враз нагадали про ┐хн║ страшне, рабське становище, з якого не видно було нiякого виходу. СЕЛЬ На крем'янистому березi бурхливого Кизил-Iрмаку сто┐ть саманна закопчена олiйниця. Вона приносить Гамiдовi чималi прибутки, бо вiн пiдрядився постачати олiю для всiх вiйськових залог санджака '. З раннього ранку тут палахкотить вогонь пiд залiзним барабаном, в якому пiдсмажу║ться рiпакове та рижi║ве насiння. Гримить кам'яний коток. Бiля велетенського преса хекають потомленi люди. Дим i чад ви┐дають очi. Звенигора, Спихальський i Квочка уперлися грудьми в товстi дубовi балки, котять по дерев'яному жолобу велетенський круглий камiнь, схожий на жорно. Камiнь перетира║ насiння. Вiн жовто-зелений вiд густо┐ тягучо┐ олi┐. Арсен i Квочка мовчать, а пан Спихальський, вирячивши вiд натуги очi, зачiпа║ робiтникiв-каратюркiв: - Що, Юсупе, я чув, сьогоднi у вас байрам? - Байрам. - Не схоже. Ти сьогоднi такий же зароплений i прокопчений димом, як i завжди. Який же це байрам? - Цить, гяуре! - шипить старий висохлий Юсуп i погрожу║ пальцем. - Не розвереджуй душi! Бо зозла як за┐ду тобi кулаком у вухо! Смердючий шакал! Iшак! I Юсуп, i його товаришi ще зранку були сердитi: навiть у свято Гамiд примусив ┐х працювати. Яке йому дiло до того, що правовiрнi не зроблять вчасно омивання i не прочитають намаз? Йому аби олiя була! Кожного дня ┐┐ великими бочками вiдправляють з Аксу в усi кiнцi округу. Пливе ┐хня праця в чужi кра┐, як потоки у зливу, щоб потiм повернутися золотим струмочком у кишеню хазя┐на. Юсупа заспокою║ Бекiр: - Юсупе, притримай свого язика! Гяур правду каже: собака Гамiд уже всiм сiв на голову. Земля наших батькiв i наша земля майже вся опинилася в його руках. Щоб побудувати халупу, ми залазимо до нього в кабалу. Я вже шiсть рокiв працюю на нього, мов каторжник, а кiнця не бачу... - А я вiдробляю батькiв борг, - сказав Реджеп, молодий довгорукий чолов'яга, i сплюнув набiк. - Як запрiгся з п'ятнадцяти рокiв, то й до цього часу... I, дума║те, той борг зменшу║ться? Аякже! Женився - мусив позичити у Гамiда знов. Кожно┐ зими, щоб не здохнути з голоду, позичаю теж... I так без кiнця. Хай шайтан забере таке життя i самого Гамiда! Кажуть, бiля Ешекдагу знову з'явився зi сво┐ми хлопцями Мустафа Чорнобородий... Плюну я на все та пiду до нього! - Ти здурiв, Реджепе! Шайтан скаламутив твiй розум, нещасний! Дiзна║ться про це Гамiд - пропала твоя голова, - зашипiв Юсуп i люто крикнув на невiльникiв, що, скориставшись розмовою, зупинилися. - Крутiть коток, проклятi собаки! Нiчого тут прислухатися! Бруднi свинi! Невiльники знову налягли грудьми на перекладини. Заскрипiв коток, забрязкотiли кайдани. Але в цю мить знадвору долинув пронизливий крик. Усi кинулися до дверей. По дорозi вiд Аксу щодуху мчала дiвчина з кошиком у руцi. То була Iраз, донька Бекiра. ┐┐ доганяв Осман i намагався зловити за довгий бiлий шарф, перекинутий у дiвчини через плеча. Позаду ┐хав на конi Гамiд i щось кричав смiючись. Бекiр розштовхнув плечем товаришiв i побiг назустрiч. Хоча Осман мав зброю i на голову був вищий за Бекiра, олiйник налетiв на нього, мов яструб, i зацiдив кулаком у вухо. Iраз вирвалась iз рук охоронця i вскочила в гурт людей. Ошелешений нежданим нападом, Осман спершу розгубився. На його круглому ситому обличчi промайнув подив. Та враз охоронець налився кров'ю i накинувся на Бекiра з нагайкою. Посипалися градом важкi удари. - Стривай, Османе, - спинив його Гамiд, пiд'┐жджаючи на красивому конi. - Я хочу поговорити з Бекiром. Облиш свiй нагай! Осман, кленучи все на свiтi, вiдiйшов убiк. Бекiр теж не хотiв залишатися в боргу i бажав сво║му кривдниковi звернути шию, здохнути, як паршивому собацi, або пiдхопити десяток щонайгiрших болячок. - Та замовкнiть, дияволи! - гаркнув на них Гамiд, злазячи з коня. Бекiр рушив до олiйницi. Гамiд не вiдставав од нього. - Я не знав, що в тебе така гарненька донька, Бекiре, - сказав Гамiд. - Скiльки ┐й рокiв? - П'ятнадцять, ага, -вiдповiв похмуро Бекiр. - Ти мiг би давно позбутися боргу, коли б послав ┐┐ в замок на роботу. Вона могла б чесати вовну, прясти або слугувати в гаремi... Вони зупинилися на горбочку. - Йок! Йок! - вигукнув Бекiр, рвучко повертаючись обличчям до спагi┐. - Не чiпай ┐┐, Гамiд-бею! Вона ще молода, з не┐ вистача║ роботи вдома. У мене хвора дружина... Але Гамiд наполягав на сво║му. - Ти вже багато рокiв вiдробля║ш позичку, яку взяв на будiвництво хати, Бекiре, а борг не зменшу║ться, бо, крiм того, треба ще ┐сти й пити... А так ти заразом позбувся б його, як болячки! Подумай! - Я сам вiдроблю тобi свiй борг, Гамiд-бею! Я працюватиму ще два роки, але доньки в замок не пошлю! То мiсце не для молодих дiвчатi Гамiд спалахнув. - Думай, що мелеш, Бекiре! - вигукнув роздратовано. - Однак рано чи пiзно муситимеш послати ┐┐ до мене. Борг давно прострочений... Ну, чого упира║шся? Одумайся! - Нi, Гамiд-бею, цього не буде! - рiшуче вiдповiв Бекiр. - Усiм вiдомо, що дiвчат, якi слугували в замку, нiхто не бере замiж! Невже ти хочеш зробити нещасними зразу чотирьох людей: мене, мою дружину, доньку i ┐┐ жениха Iсмета? - Поганий собако! - верескнув спагiя. - Ти ще пожалi║шi Я не забуду цих слiв!.. Паршива свиня, смердюча гi║на, як ти смi║ш базiкати таке про свого господаря?.. Даю тобi тиждень для сплати боргу! Якщо не сплатиш чи не вiдробиш разом зi сво║ю дружиною i дочкою, я викину тебе з хати i вижену з Аксу! - Ла хавла┐ - пiдняв догори руки Бекiр. - Хай буде те, що ма║ бути! Але дочки я тобi не вiддам! Вiзьмеш ┐┐ тiльки пiсля мо║┐ смертi, Гамiд-бею! Це мо║ останн║ слово! Бекiр сказав це так рiшуче, що всi з подивом глянули на нього. До цього часу вiн нiколи нi в чому не суперечив нi Гамiдовi, нi його охоронцям, що нi на крок не вiдступали вiд хазя┐на. Тому Гамiд, вважаючи його за розумного i досвiдченого олiйника, настановив старшим над iншими батраками i невiльниками. Виконував вiн свою роботу старанно, i Гамiд був ним задоволений. А зараз просто не можна впiзнати Бекiра - очi палають, кулаки стиснув, скажи йому ще слово - так i вчепиться в горлянку! Гамiд нiчого не вiдповiв. Тiльки пильно глянув на Iраз, що визирала з-за плечей олiйникiв, мов злякане звiрятко, скочив на коня i погнав чвалом. Осман поколивав слiдом. - Собака! Брудна свиня! - прохрипiв Бекiр. - Я вiльний турок, а вiн хоче перетворити мене на раба. Вiн хоче посягнути на честь мо║┐ доньки i на мою честь! Але ми ще побачимо, чий день буде довший! Недарма з'явився Мустафа Чорнобородий у наших краях: вiн знайде стежку i до замку Аксу. - Хвалилася курка, що буде на байрамi в турка, та й справдi побувала - смаженою на столi! - охолодив його запал Юсуп. - Ти даремно роздражнив цього дикого кабана! Тепер не жди вiд нього iющади. А можна було обiйтися ладком - вiн i не приставав би до Iраз. Вiн правовiрний, i серце у нього таке, як i в нас... - Вiн звiр, а не людина! I серце в нього кам'яне! - вигукнув Реджеп. - Рожна йому в бiк - ото i вся з ним мова! Бекiр обвiв усiх довгим каламутним поглядом i враз якось зiв'яв. Плечi опустилися, на обличчi з'явилася винувата посмiшка. Вiн пiдiйшов до Iраз, обняв ┐┐ за плечi, нiби хотiв захистити вiд нещастя, вiдiбрав кошик з ┐жею i тихо сказав: - Сiдай отут у холодку i чекай на мене - додому пiдемо разом! Дiвчина сiла на лавочцi пiд стiною олiйницi, а робiтники, товплячись у низькi дверi, почали заходити в примiщення. "Он яка Туреччина, - подумав Арсен, кладучи закованi руки на балку i напираючи на не┐ грудьми. - I тут, як i в нас, бiднi низом, а багатi - горою! Правда мовчить, зцiпивши зуби, а кривда безсоромно розперезалася i слiпо, нахабно бреде по людських горбах". За тi кiлька тижнiв, що Арсен працю║ в олiйницi, вiн змiцнiв пiсля перебування в пiдземеллi, випитав у Бекiра, якими шляхами найзручнiше i найшвидше можна добратися до моря, i почав подумувати про втечу. Його нiщо не лякало: нi злигоднi в дорозi, нi переслiдування, нi навiть загибель. Хотiлось одного: щоб на той час не було дома Гамiда. Але хазя┐н, зда║ться, ближчим часом нiкуди не збирався ви┐жджати. I це ускладнювало здiйснення давно обдуманих намiрiв^ Увечерi, коли Бекiр привiв невiльникiв до фортецi, Осман розлютувався. Навiть у сутiнках було видно, як гнiвно блиснули його круглi очi. Вiн пхнув Бекiра в спину i почав виштовхувати за ворота. - Геть звiдси, негiднику! I не потикай сюди свого кривого носа, червонопикий лисе! У Бекiра справдi нiс дивився трохи набiк, а вимазане в олiю обличчя вiдбивало червоною мiддю. Бекiр огризнувся: - Забери руки. Османе, а то дуже довгi ма║ш! - Що ти хочеш цим сказати? Що вкоротиш? Га? - Вiн знову штурхнув Бекiра в спину, так що той засторцював до ворiт. - Iди, iди, - там я тобi покажу, скiльки важить мiй кулак, дурню! Лаючись, Осман випхнув Бекiра за ворота. На деякий час невiльники залишилися самi. Пан Спихальський i Квочка сiли в знемозi пiд стiною на кам'яну плиту, а Арсен вiдiйшов убiк i зупинився перед вiкном, де колись бачив Адiке. З того часу дiвчина з'явилася у вiкнi ще раз i, як йому здалося, зробила рукою якийсь знак. Але наглядачi швидко загнали невiльникiв у погрiб, i вiн не зрозумiв, що вона хотiла сказати. Вiтала його? Чи ще раз дякувала за порятунок? А може, поманила, щоб пiдiйшов ближче, i знову кинула б шматок пирога? У вiкнi промайнула легка тiнь. Адiке! З-пiд покривала показалась бiла рука, i на землю полетiла якась маленька чорна рiч. Арсен оглянувся - чи нiхто не слiдку║? А потiм швидко нагнувся. Серце радiсно тьохнуло: то був ключ вiд кайданiв! Вiн сунув його в кишеню i вдавано байдуже почав розглядати галерею, в душi сподiваючись побачити ту, котра заради нього так ризикувала. Але у вiкнi вже нiкого не було. Дiвчина зникла. Окрилений радiсною надi║ю на визволення, вiн не звертав уваги на лайку i штурхани, якими розлютований Осман заганяв ┐х у погрiб. У головi без угаву дзвенiла думка: "Незабаром буду вiльний! Незабаром буду вiльний! А там усе залежатиме вiд щастя. Тiльки б дiстатися до моряi Я мушу виконати наказ Сiрка! Обов'язково мушу!" - Ти чого це такий раденький? - спитав Квочка. - Приг