перекуси чим бог послав. Не зважилася вдруге перечити чи не встигла заперечити, - вельможа сприйняв те митт║ве мовчання за згоду й повелiв челядницi: - Поведи цю дiвчину до рiчки, хай скупа║ться все-таки. А скупа║ться, нагоду║ш. Та дай ┐й щось iз взуття домашнього. Бачиш, як збила на нашiм камiннi ноги. Чиста й прохолодна вода остудила висмажене та виснажене сонцем тiло, збадьорила Миловидчин дух а чи добра воля доброго вельможi зцiлила язвлене недолею серце. I купалася довше, нiж могла, здавалось, дозволити собi купатися з чужо┐ волi i в чужiй рiчцi, i, викупавшись, на диво швидко вiдчула себе не такою вже й чужою в цiм невiдомiм кра┐, серед невiдомих людей.. Iшла по купаннi й почувала силу в ходi, а ще при║мнiсть у тiлi i паче всього - у серцi. Нiби знала вже, певна була: сюди недаремно била ноги, тут потiшать уже жаданими вiстями i покладуть край ┐┐ мукам-поневiрянням, страхам у поневiряннi. Хотiлось говорити з челядницею, та що скаже ┐й, чужiй i якiйсь аж надто похмурiй, схоже, що невдоволенiй. Тодi вже як сiла за стiл та побачила перед собою ┐жу, зважилася i звела на челядницю умиротворенi й потеплiлi з прихильностi очi. - Грацiа, - сказала по-тамошньому. - пж на здоров'я, - вiдповiла жiнка й зiтхнула чомусь. Недовго ┐ла й вiдмовчувалася Миловида. Щось тяжiло над нею й примушувало зводити на челядницю раз за разом очi. - Ви з антiв? - поцiкавилася зрештою. - Нi, дитино, з вiрменiв я. Тут уже, в дворi вельможi, спiзналася з антом-ергастирiархом i стала йому жоною. Вiд нього й рiч вашу перейняла. Мабуть, заяснiла видом, чула: теплiнь iде вiд серця й грi║-милу║ при║мним лоскотом. Голодна була, а те й робила, що облишала ┐сти, або питала-допитувалася, де та земля, що iмену║ться Вiрменi║ю, чи давно вона, жона ергастирiарха, потрапила до Iталi┐, або розповiдала про себе. Не плакала вже, чи то виплакала за сво║ безлiття сльози, чи звикати почала до всього, що звалилося на не┐ за це лiто. Дивилася щиро та жалiсно на жiнку й розповiдала часом те саме, що й вельможi, часом iнше: яка бiда спiткала ┐┐ та ┐┐ Божейка в той самий день, як вийшли до Лади та Ярила за благословенням, чому опинилася саме тут, у далекiй Веронi, яки сподiванки поклада║ на побачення з Прядотою та хто порадив ┐й звернутись саме до Прядоти. - Я знаю Прядоту, - присiла супроти i тихо, схоже, що ута║мничено, сказала Миловидчина бесiдниця. - Вiн працю║ в тiй же ергастирi┐, що й мiй муж. Коли прийде, поведу тебе до нього. Ба нi, покличу Прядоту до нас, а ти лишайся тут, у мо┐й комiрчинi. Добре? - Гаразд, матiнко гожа. Спаси бiг за яства i за ласку людську. Ждала Прядоту дотемна, ждала й тодi, як стемнiло, а дiждалася всього лиш перестраханого шепоту господинi комiрчини. - Ходи зi мною, дитино, - вхопила дiвчину за руку i повела, скрадаючись, надвiр. - Куди ми, матiнко? - сполошилася Миловида й таки питала, коли побачила - йдуть не на подвiр'я вельможi, далi вiд подвiр'я. - Зараз скажу. Отут ма║ бути лаз, - спинилася й пошала в загорожi. - Ага, ║.. Слухай i слухайся мене, винароджене лiпотою, та не винагороджене щастям-долею дитя людське. Втiкай звiдси i негайно. Ти приглянулась, дiвчинко, вельможi, а вельможа цей нечистий, щоб знала, на руку. Покликав увечерi Прядоту... Чу║ш, покликав Прядоту й звелiв йому не казати тобi правди про Божейка. Зна║ чи не зна║ Прядота, де ║ Божейко, все одно мусить робити так, аби ти повiрила, що вiн ║, i лишилася ждати. А вже як залишишся, не забариться знеславити тебе i зробити сво║ю наложницею. Вiн це вмi║, повiр. Богом входить у душу, та виходить звiдти сатаною. Тож i кажу: тiкай звiдси i як можна далi. Поки виспляться та кинуться за тобою, далеко будеш. Iди понад рiчкою, а за оседком звернеш у поле. На биту путь не виходь, там можлива погоня. Бiгла куди бачила, й тодi вже, як опинилася поза небезпекою, стала й засумнiвалася: а чи добре зробила, що втекла назовсiм? Може, слiд було сховатися десь поблизу, заждати, поки вгомониться той чорнобожий вельможа та й зустрiтись-таки з Прядотою. Гляди, це i ║ той раб, що зна║, де Божейко. "А коли Прядота стане, а то й став уже на бiк вельможi? Чи не тому челядниця злякалася й сказала: "Втiкай i якомога далi", що певна була: Прядота зголосився прислужитися вельможи?.. - А-а, горенько! Який широкий свiт i яка тiснява в свiтi. Куди не поткнись, скрiзь чатують на тебе темнi сили". Постояла, пожалiлась сама собi i рушила полем у нiч. Верона лежала при рiчцi на диво барвиста й чепурна, а ще тиха й упокорена. Коли б не малиновi звуки церковного дзвону, що злiтали над банею храму й мирно та лагiдно слалися долами, можна було б подумати, що цей жвавий та гамiрний позавчора город як утихомирився на нiч, так i досi спить, утихомирений. Анi вiслюкiв та мулiв на вулицях, анi погоничiв при них. I пристанище дрiма║ безгомонне. Застигли при березi лодi┐, не видно й рибалок при лодiях. Не iнакше як свято сьогоднi i то велике, мабуть, коли так надiйно упокорило все i всiх. Миловидна невiльно спинилася перед тi║ю тихою благодаттю й замислилась: iти чи не йти зараз у город? Година не така вже й рання, та хто слухатиме ┐┐ там, чужу й сторонню, коли йде вiдправа, коли в усiх на мислi свято? Чи не лiпше перепочити на тихiй i безлюднiй околi┐? Мiсце он яке пригоже. I вода стiка║ зi скелi, ║ де умитись, ║ де й напитися. Бо перепочити все одно треба. Всеньку нiч проблукала безпуттям, перетривожилась он як, а переболiла ще бiльше. Коли ж до города нема║ потреби спiшити, так i вдi║: нап'║ться води, зми║ з себе пiт та пилюгу й перепочине. Вода ледве сочилася зi скелi i тут, у пiднiжжi, натрапивши на виступ, збiгала цiвкою. Та дарма, пiдставить руки, пожде, доки набiжить у жменю, i вми║ться. Зате холодна яка, аж дрижаки йдуть тiлом. Хлюпалась та й хлюпалася бiля скелi, i тiльки тодi вже, як освiжила вид, груди, змила пiт iз рук, порох iз нiг, схилилась над цiвкою й напилася досхочу. "Ну ось, - сказала сама собi, - знову прибула сила, як i там, пiсля купання в рiчцi". Розглянулась i зачудувалася. Чи це не капище часом? I трава бiля скелi уходжена, i зрiзи-колони стоять он пiд деревами. Хоча такого не може бути: тут живуть християни, у них нема║ капищ. Подивувавшись i нiчого не втямивши, пiшла мiж дерева, прослала на травi брачину й прилягла на нiй. А вже як прилягла та склепила повiки, втома нагадала про себе: наслала сон-дрiмоту й примусила скоритися тiй солодкiй спокусi. Чи довго спала, не вiда║. В усякiм разi, коли почула гомiн людський, не сполошилася, як полохаються наляканi, i не одразу збагнула, що то вже не сон. Коли ж втямила: вона не дома, за нею можлива й погоня, лупнула очима й схопилася, а схопившись, знов мусила никнути до землi: бiля скелi, там, де било цiвкою джерело, юрмились жiнки й змочували водою оголенi груди. Тi з них, що встигли змочити вже, схилялися й набирали в маленькi бесаги вимиту водою кам'яну потерть. Хрестились та кланялись, обернувшись до скелi, й уступали мiсце iншим. - Доброго ранку вам. - Миловида тодi лиш вийшла з зарослiв i нагадала про себе, як жiнки завершили обмивання й стали погомонiти. - Що то ║? - показала на скелю. п┐ не розумiли, певно. Обернулися на голос, дивляться вивчаюче. - Хто ти? - поцiкавилися зрештою. - Дiвчина з антiв. З-за Дунаю я. - Анти, анти, - чи то пригадували, де чули це слово, чи пояснювали тим, хто не чув. - Що то ║? - вдруге показала Миловидка на скелю та на джерело, що спадало зi скелi. Не ховалися зi сво║ю та┐ною, заходились пояснювати, а пояснюючи, показували вгору. Миловидка приглянулася до верхiв'я скелi й тепер тiльки помiтила: джерело било з жiночих грудей; кам'яних, одначе примiтне окреслених у каменi жiночих грудей. Пересвiдчились певно: дiвчина зрозумiла ┐х, i чомусь зрадiли. Зрештою старша з них пiдiйшла i взяла Миловиду за руку: - Ходiмо, - запрошувала. - Там, - показала рукою, - ║ анти. Дiвчина не зважувалась довiрятися пiсля всього, що пережила минуло┐ ночi, та й не довiритися теж не могла. Там, куди кличуть, ║, кажуть, анти. А коли ║ анти, ║ й сподiванка розшукати нарештi Божейка чи бодай довiдатися, де ┐┐ Божейко. ХХV_ Такого велелюддя i такого крику та гаму не бачив i не чув батечко Дунай з тих давнiх-прадавнiх часiв, як тирлувалися на його берегах, а потiм правилися через усю широчiнь готи, як тлумилося тут ще велелюднiше i не менш жадiбне на людську крiвцю асiйське плем'я персiв. Он як потемнiла рiчкова голубiнь вiд коней, що йдуть уплав з ромейського на слов'янський берег, вiд людей, що тримаються коням за гриви й правлять ┐х туди, де бiлi║ пiсок i ║ сподiванка вийти з води, перепочити. А то ж тiльки кiннi рушили на свiй берег i далеко не всi. Скiльки товару пасеться он на цiм боцi, скiльки навантажених ромейським добром возiв сто┐ть i чека║ на плоти, що ┐х мають пригнати з слов'янського берега тi, що пiшли вплав першими. Зором не охопити усе те добро, а правити через таку, як дунайська, воду доведеться не день i не два. Князь не вельми турбу║ться тим, певен, сво║ добро мужi не уронять. Не затим вони брали його мечем та охороняли в путi, щоб потопити в Дуна┐. А проте не поспiша║ переправлятися на свiй берег. Хоч роме┐ й вийшли назустрiч слов'янськiй ратi, коли побачили, що рать та зайшла надто далеко, хоч вони й сплатили все, чого зажадав князь Волот та його во║води, ба навiть цiлували хрест i присягалися на хрестi, що доки тече мiж слов'янською i ромейською землями Дунай, а в небi свiтить сонце, свавiлля привiдцiв ромейських легiонiв у Фракi┐ не повториться, - на те вони й роме┐, щоб обiцяти i не дотримуватись обiцянок. Адже був iз ними твердим i незговiрливим у розмовi-перетрактицi┐. Сказав: платiть удвiчi бiльше, анiж мали платити в обiцяне лiто, та й став на тому. I кректали, i лестились, благаючи поступитися, дарма, чув за собою силу, бачив ромейську безвихiдь i не поступився. Тепер кусають та й кусають, видно, пальцi, а кусаючи, можуть i передумати. Чи на те, щоб погромити захоплених переправою во┐в, потрiбна велика рать? Навiть тi║┐, що ║ по фортецях Мiзi┐ й Фракi┐, вистачить, коли вона буде кiнна. Аби не ризикувати, подiлив добуте в роме┐в золото на п'ять кiп: одну - дулiбам, другу - полянам, третю - уличам, четверту та п'яту тиверцям яко потерпiлим вiд ромейського нашестя, взяв вiд привiдцiв племiнних ратей обiтницю дiлити здобич по закону: окремо - на привiдцiв, окремо - на мужiв, окремо на во┐в i тих, що не повертаються з походу, упали мертвими в сiчах, та й послав усе те з надiйною охороною на свiй, слов'янський берег. Все iнше може переправляти та й переправляти тепер. - Княже, - над'┐хав у супроводi кiлькох дулiбiв Iдарич. - Слу, сподiваюсь, робити тут бiльше нiчого вже. Як тiльки буде плiт чи повернуться лодi┐, подамся, мабуть, на свiй берег. - Вiльному воля, достойний. Не певний, що з ромеями не буде вже розмови, та коли й буде вона, розмовлятимемо не iнакше як на мечах. - Не посмiють. Не до того ┐м зараз. Казав же: ув'язли у вiйну з вандалами. - На те й уповаю. Одначе на тiм березi жди на мене, Iдаричу. - Ано, ждатиму. Ми ж домовлялися про це. Путь ┐хня з роме┐в була неблизька. Доки доправилися до Дунаю (а йшли, обтяженi товаром, не швидше, нiж iшов товар), усе обдумали й про все домовилися. Дадуть воям, як завжди давали пiсля щасливого завершення ратно┐ виправи, три доби на пир та привiлля, хай обмiняються братницями, воздадуть хвалу боговi грому i вiйни - Перуновi, згадають тих, що йшли i не йтимуть уже, та й пiдуть кожен сво║ю дорогою: поляни та уличi в сво┐ землi, дулiби та тиверцi - в сво┐. Коли б певен був князь Волот, що во┐ послухаються його, з iншою речницею звернувся б до них там, на пиру. "Братi║! - сказав би. -Коли ще зiйдемося так, як зiйшлися нинi? Складаю вам за те, що йшли за князем i нiде не ослухалися князя, що були воями й мужами у всеслов'янськiй виправi супроти роме┐в, бились яко тури й верта║те до осель сво┐х уславленими, - складаю за те щиру дяку i низько кланяюсь. Водночас же й кажу: розгляньтеся довкруж i зважте: чи надовго йдете до жон i дiтей сво┐х, коли йдете, не довершивши початого в передлiттi дiла? Роме┐ не дотримають укладеного з нами ряду, коли знатимуть: земля наша, як i колись, вiдкрита для них, вежi нашi не стали достойними стражницями в Подунав'┐.. Кладiть, братi║, мечi у пiхви, та берiться за кельму, заступ i сокиру". Та в тiм-то й ба, що не певен вiн у тiм послуху. Не так вони жадають бути вдома i не так чекають на них оселi, дiла бортнi та ролейнi, аби погодитися й лишитися в Придунав'┐ заради веж та гридниць при вежах. Усе те доведеться вiдкласти до наступного лiта, а може, й покласти на тих, кому пообiцяв землi у Подунав'┐. Переправлялися в тiм самiм мiсцi, де переправлявся кiлька седмиць тому й Хiльбудiй. Дунай тут широкий i не такий уже й тихий, зате пiдступи до нього обжитi й торованi, лiсу для плотiв доста, i лiс зовсiм поруч. Рубають во┐ i день, i нiч, а плотiв настачити не можуть. Возiв, вважай, утричi бiльше, анiж було тодi, як iшли за Дунай. А скiльки тварi всяко┐, рогато┐ i не рогато┐. То - найбiльший клопiт i найбiльший труд при переправi. А що вдi║ш? Товар - ратний набуток во┐в, i вiн, князь, не смi║ нинi перечити воям, тим паче ставати на перепуттi. Страх, що нагнали походом цим на роме┐в, нагнаний не кимось iншим - ними. - Скiльки днiв потрiбно на те, щоб переправити усе, що тирлу║ться тут? - над'┐хав i поцiкавився в мужiв, котрi клопоталися переправою. - Не вiда║мо, княже. Коли переправимо бодай третину, скажемо. - А що, ║ потреба поспiшати? - зачув ту розмову й запитав, стишуючи голос, Вепр. - Та нi, тако┐ потреби не бачу. - То ┐дь, княже, на свiй берег. Ми й самi упора║мось. - Рано, во║водо, бути спокiйним i йти. Доки не буде там бiльшiсть, мушу лишатися й пiклуватись долею ратi сво║┐. Князь у сiчi ма║ бути перший, при вiдходi - останнiй. Таборище на лiвiм березi Дунаю обирав Стодорко. Далеко погнався вiд рiки, зате вибрав, зда║ться, те, що треба. Конi пастимуться на галявинах по один бiк табору, худоба - по другий. Мiж табором i пасовиськом - лiс та й вода поруч: усi три галявини виходять до чистого й прохолодного озера, такого потрiбного всiм i такого жаданого пiсля походу. Тривав вiн не день i не два - кiлька седмиць, а ратний труд - нелегкий труд, не раз примушував втирати i пiт, i кров. Тож хай потiшиться тепер люд прохолодою, хай вiдчу║, що то за принада - дозвiлля та привiлля. - Княже, -пiдiйшов i нагадав про себе во║вода Гудима. - Маю речницю вiд полян i Ки║ва на полянах: за┐хати, повертаючись у свою землю, до Тiри й на власнi очi побачити, що зроблено вже там. - Добре вдi║ш, во║водо, коли за┐деш та нагада║ш будiвничим, най не моняються там, най поспiшають. Чув, що обiцяли роме┐? Будуть вiднинi добрими сусiдами й вiдкриють для нас усi сво┐ торги та пристанища. Ма║мо зважити на тi обiцянки й прискорити спорудження свого морського пристанища i лодiй, здатних ходити по морю. - А князь не загляне разом зi мною до Тiри? --Я - потiм. Маю правитися до Черна й дати лад землi Тиверськiй. Одначе гiнцiв сво┐х до будiвничого Рая пошлю. I речницю велю переказати йому: най буде спритний та вдатний в дiлах будiвничих. Волот розглянувся i, побачивши Вепрового Боривоя, того завзятого й кмiтливого отрока, що он як прислужився слов'янськiй ратi в Анхiал┐ й по сутi вирiшив сво║ю ратною бу║стю долю сiчi за Анхiал, звелiв покликати його до себе. - По завершеннi пиру, - повелiв, милуючись молодечою статнiстю отрока, - пiдеш разом iз во║водою полянським до Тiри. Повезеш мою речницю будiвничому Раю, вiд нього ж привезеш його. - З усi║ю сотнею маю йти? - Та нi. Вiзьмеш десяток iз сотнi, доста буде. - Слухаю князя. Чемно вклонився сво║му повелителевi й пiшов. Якийсь навдивовижу твердий i певний був у ходi. А ще до замилування звабливий. "Тра' буде поговорити з Вепром, - гадав князь, дивлячись услiд молодцю. - Може, й сьогоднi, за трапезою, маю вибрати нагоду й сказати йому: коли не поспiша║ уводити в злюб сина, най зачека║ на Злату. Видужа║ Богданко - по║дна║мо його Зоринку з Богданком, не видужа║, най Боривой бере злюб зi Златою та й буде тиверським князем по менi. Отрок вiн он який вiдважний та острий на мислi, з нього гарний буде во║вода i князь". XXVI_ I вдоволена була Миловидка, що натрапила зрештою на лодiю, котра доправить ┐┐ до сподiваного пристанища, i сум та жаль не могла прогнати з серця. А настав час прощатися з землею, на яку покладала он якi надi┐, i зовсiм засумнiвалася: чи добре робить, що поспiша║ прощатися? Адже ┐й не сказали: "Анти, яких тут бачила, всi". А коли серед тих, кого не пощастило побачити, i ║ ┐┐ Божейко? Що тодi буде? Вертатиметься, не розшукавши його десь-iнде, назад? На те ж анi солiд, анi само┐ ┐┐ не стане вже. Боги всесильнi, боги всеблагi! Пощо кара║те ┐┐ так немилосердно? Коли долала кам'янисту путь вiд Венецi┐ до Верони, потiм - вiд Верони до Венецi┐ та все пiд чужим небом, та все пiд спекотнявим сонцем, гадала, не стерпить муки, що випала на ┐┐ долю. Як утiкала, перестрахана, вiд вельможi та бiгла, куди очi дивилися, теж думала, що лусне вiд страху та розпуки. А що тi страхи i що та мука, коли порiвняти ┐х iз мукою, що ма║ нинi? Чи то можливо: он скiлькох антiв розшукала в чужiй землi, а Божейка нi; називала його на ймення, малювала, як умiла та як могла, а всi, у кого питалася, дивилися на не┐ порожнiми очима i нiчого не казали. Нiби одурманено ┐х. Навiть цi, останнi, що з ними звела жiнка з Верони, те й робили, що знизували плечима та розводили руками: не бачили, не зна║мо. Так нiби ┐┐ Божейко - голка в сiнi, нiби такий, що його можна не помiтити. Усе пригадали: i як налетiли на ┐хню весь роме┐, як пов'язали та гнали до Дунаю, потiм переховували в пристанищi Одес, пакували в лодi┐ та везли за тридев'ять земель, а чи був серед них Божейко, не знають. Та в ┐┐ Божейка ж одного на весь бiлий свiт блакитнiшi за небесну блакить очi, осяйнiша, нiж Хорс у небi, усмiшка. Таж той Божейко такий доброликий i такий ставний, що другого такого на весь бiлий свiт не знайдеш! Скiльки дивилася на висмалену сонцем землю, стiльки й жалiла, що так обiйшлася з нею та земля. Пливла до не┐ - вiрила й надiялась, вiдплива║ - не ма║ анi того, анi другого. Бо де, справдi, шукатиме Божейка, коли не знайде i в Фессалонiцi, на яку, як i на Верону, вказували ┐й очевидцi розпродажу тиверцiв у Нiкополi? Доки бачила обриси землi, доти й трималася думкою за не┐. А згубила ┐х за овидом - i зовсiм не знала, що ┐й робити. Кругом море. Що воно дасть, якою поживою винагородить ┐┐ спустошене серце, коли саме пустельне з пустельних? Зiтхнула й пiшла на визначене ┐й у лодi┐ мiсце. А вмостилася та прилягла на бесагу, одразу ж вiдчула, як дола║ ┐┐ втома. Не противилася. Та й чого мала б противитись? Тепер ┐й тiльки й вiдради буде, що сон. Натомленi завжди сплять мiцно, а натомленi горем - i поготiв. Тож Миловида як втратила ниточку, що ║днала ┐┐ зi свiтом, одразу й розтанула в тому свiтi. Не чула вже нi гомону моря, нi голосу кормчего, нi прохолоди, що огорнула з настанням ночi лодiю, усiх, хто був на лодi┐. Була й не стало ┐┐, i хто зна║, як довго не було б ще, коли б не об'явилася бабуся. Стояла на порозi ново┐ оселi, тi║┐ само┐, що мали поселитися в нiй аж тамтого передлiття, й кликала до себе. Голосу ┐┐ не чула, та по тому, як махала, неважко було догадатися, таки каже: "Ходи сюди, внучко!" Не тямить, чому не хотiла коритися старiй, однак не корилася. Лежала на узлiссi серед буйнотрав'я й усмiхалася. Тодi бабуся сама пiшла до не┐. Не гнiвалася, була, як завжди, добра i милостива, та, наблизившись, спитала все-таки: "Ти чом не слуха║шся?" "Я тут буду, - сказала ┐й. - Тут так лепсько". "Гада║ш?" "А чом би й нi?" "Поглянь", - кивнула головою. Миловида подивилася в той бiк, куди показувала бабуся, й занiмiла: до не┐ плазував гад. Великий i жовтобрюхий, а очi... очi мов двi жарини, горiли бажанням, ба не так бажанням, як жадобою. I хотiла пiдвестися та втекти, поки не пiзно, i не могла: гад мовби прикував ┐┐ жаринами-очима до землi. "Бабусю! - крикнула не сво┐м голосом i прокинулася вiд ляку а чи вiд холодного доторку гадючого тiла. Лежала й дивилася перед себе, мабуть, не вiрила, що не спить уже: до не┐ справдi скрадався хтось, лiз до пазухи, де лежали солiди, золото, i шкiрив, потiшаючись, зуби. - Мамцю! - крикнула не сво┐м голосом та й пхнула вiд себе татя, кинулася до лазу, де - бачила - сiрiло в отворi свiтанкове небо. На ┐┐ крик збiглися тi, що пильнували за вiтрилами, були за кормчих чи допомагали кормчим. Не забарився об'явитися й навiкулярiй. - Що сталося? - Дiвку налякав хтось? - Хто? - Зараз довiда║мося. Вони спустилися вниз i поставили перед навiкулярi║м татя. - Умгу, - сво║ щось ствердив навiкулярiй. - Зновувзявся за сво║, Хрисантiю? Ти ж присягався, христа цiлував. Винуватий тупив донизу очi й мовчав. - Надiти вериги й тримати до ранку пiд наглядом. Суд був на диво короткий i невелемовний. Не питали татя, чого вiн лiз до дiвки, не питали й дiвки, чо го хотiв вiд не┐ тать. Те, мабуть, i без допитiв знали. Зате спитали i не раз, як посмiв вiн, Хрисантiй, порушити закон моря: всякому, кого команда бере на лодiю, гарантована безпека i недоторканiсть з боку кожного члена команди, як i порятунок на випадок якогось нещастя. Та вiдповiдi не почули. - Повторюю, - хмурився навiкулярiй. - Ти знав цей закон? - Знав. - Чому ж порушив його? Чому зганьбив мореходiв i стяг, пiд яким плава║ш? Звинувачений хилив донизу голову й мовчав. - Який буде присуд? - запитав навiкулярiй у команди. Тепер нiмувала команда. - Хрисантiй вдруге пiшов супроти свята святих у побутi мореходiв. Який буде присуд? - Та який, - вийшов наперед один iз найстарiших у командi, - вiддати на суд моря. - Необжито┐ землi у морi чи таки моря? - На суд моря, - пiдтримала старого й команда. Миловидка не розумiла, що то за присуд, одначе по засудженому бачила: вiн не з тих, що можуть бути при║мними. - Може... - похопилася й простягла до суддi руку. - Може, не треба так? Вiн же не обiкрав мене, тiльки хотiв обiкрасти. Для всiх то була, мабуть, новина i неабияка. - Отак навiть? - перший стямився й запитав навiкулярiй. -Тодi й мови не може бути. За борт! З татя зняли вериги й дали можливiсть помолитися. Та замiсть того, щоб звертатися до бога, Хрисантiй обернувся до навiкулярiя. - Хотiв би знати, як далеко до берега i де найближчий берег? - Отам, - показав навiкулярiй. - А про вiдстань лiпше б тобi не питати. - Та нi, скажи. - Не менше сотнi стадi┐в. Тодi вже, як став край борту, перехрестився Хрисантiй i стрибнув у воду. Вiдстань мiж ним i лодi║ю помiтно зростала, а Миловидка все дивилась та й дивилася в той бiк. I що довше дивилася, то бiльше страхалася. Бо це ж таки через не┐ все ско┐лося. Хай нiчим не завинила перед тим Хрисантi║м, а не було б тут ┐┐, не було б i суду над ним, не сталося б того, що сталося. Йой, боженьки, який жорстокий свiт i якi ║ люди на свiтi! Таж там, у Випалi, за такi провини спускають всього лиш ногавицi, дають кiльканадцять пуг, найгiрше - букiв та й кажуть: "Жий i надалi будь розумнiший". XXVII_ Давно вiдгримiли бубни, вiдгули перегудницi, вiдспiвали пипели та сопелi; не чути в княжiм теремi й гуку та гаму гостей - тих, з якими пирував там, у Подунав'┐, пив-гуляв i тут, у Чернi. Тиша настала незвична й водночас бажана, така бажана, що навiть прохмелившись та добряче виспавшись, не мав бажання полишати ложа. "Заждуть, - сказав сам собi i лiг ниць. - Чи мало поту утер сього лiта заради люду i князiвства, най заждуть тепер, бодай седмицю, коли не двi". Так i поклав собi: спочиватиме кiлька днiв тут, у Чернi, потiм забере Малку, дiтей i подасться з ними до Соколино┐ Вежi, потiшить усiх батькiвською присутнiстю i себе потiшить ┐хньою - дiтей, жони, матерi. Бо таки стомився в походi i таки скучив за всiма. Ано, таке вiдчуття, нiби цiлу вiчнiсть не бачив. Лежав ниць - думав, перевернувся горiлиць - знову тiшився, присутнiстю здорового духу в здоровому тiлi i думав, аж поки не спинив той утихомирений потiк його думок раптовий скрип дверей. Обернувсь на нього й осмiхнувся вдоволено. - Ти, Миланко? - Я. Чи до татуня можна ввiйти? - Заходь, дитинко. Заходь та розказуй, як ся мала тут, чи здорова була? Пролопотiла нiжками й миттю опинилася в ложi, поруч iз татом. I горнулася до нього по-дитячому щиро, i обiймала, як може обiймати тiльки щедра серцем дитина. - Скучала за татом? - Вельми скучала. Так вельми, що йой! Розказувала та й розказувала, як довго не було його, як вона ждала-виглядала та вболiвала, що пiшов i нема║, а князь слухав тi щирi словечка i тим часом думав: вiд кого вiн чув оте "так вельми, що йой"? Таки вiд Миланки? Ба нi, i вiд Миловидки теж. Заприсягтися може: його Миланка i лiпотою тiлесною, i серцем-вдачею, мов двi краплi води, схожа на Миловидку. Чи не тому вiн i прихильний до сво║┐ найменшо┐ бiльше, нiж до будь-кого в родинi, що вона схожа на Миловидку? - Ну, а як ся почувала? - Зле ся почувала, татку. - Чом так? Хворiла? - Не хворiла, а все ж зле ся почувала. Бо знала: татко пiшов на брань, матиме сiчу з ромеями, i, може, не одну, а то мала втiха. - Правда твоя, - горнув до себе доню й знову думав, яка вона йому рiдна з рiдних, ця дитина. - То мала втiха: iти на смерть i жадати чи║┐сь смертi. Волiв би з тобою бути, мала моя потiшнице, слухати речi тво┐ медовi, бачити позирк очей чистих та ясних, осяйних та ласкавих. Анiчого не хотiв би, окрiм цього, чу║ш? - Чую, татку! I вже не пiдете вiд мене, еге? - Коли супостати, що за Дуна║м, не покличуть, нiкуди не пiду. Обiймав i голубив, милувався ┐┐ кучериками й знову голубив. Та втiшався голублячи, та уявляв, яка вона буде, Миланка, коли матиме не п'ять, а всi п'ятнадцять чи й шiстнадцять лiт. "Яко Миловидка", - сказав, не вагаючись, i пригасив нараз радiсть свою, а пригасивши, замислився. Де то вона ║ зараз.. Миловидка? Чи повернулася до Випалу, чи все ще ходить свiтами? Пiшла-таки, пiшла, куди очi дивилися, а до Черна не завернула, бач. Цура║ться чи всього лиш бо┐ться? "Може, то й добре, що пiшла десь, а не до Черна", - ста║ на думцi Волот, i не встига║ пояснити сам собi, чому добре, що Миловидка обминула Черн, як знову прочинилися дверi i на порозi вирiс челядник. - Чи князь дозволить? - Що трапилось? - обернувся на його голос. - к така нагальнiсть? - Прибули слн вiд уличiв, хочуть бачити князя. Ма║ш. Натiшився споко║м, натiшився й дiтьми, - уже прислали слiв. Одначе чому уличi? Чи давно бачився з ними? Чи мiж уличами й тиверцями можуть бути такi завеликi незгоди, щоб слати слiв? Не вiрив тому, через те менш за все бентежився. Якась марниця, гадав собi. А вийшов - i змушений був iнше думати: перед ним стояли вчорашнi побратими, тi, з ким ходив на роме┐в i брав Ульмiтон, Анхiал, одначе стояли не такi, яких бачив у походi чи на пиру по сiчi: були похмурi, нiби мали його за свого врага-супостата. - Щось сталося, Буймире? - Сталося, княже, i сталося вельми непригоже. Чи не ти кликав нас до роме┐в i казав, кличучи: "Будьмо ║динi, як i ║ ║динi вiд батька-матерi?" А як оберта║ться на дiлi? - Не розумiю тебе, муже. Я, зда║ться, не давав пiдстав мислити про вза║мини мiж тиверцями й уличами iнакше. - Ти, може, й не давав. А чому дають пiдстави мислити так тво┐ дружинники? - Хто саме? Коли i що вчинили? - Син во║води Вепра Боривой укупi з татями сво┐ми вдерся в оседок на уличах i взяв гвалтом доньку старiйшини Забрала. А окрiм того, пролив кров нашого племенi: забив брата тi║┐ дiвчини i його побратима, котрi стали на захист гвалтовано┐. Оце так новина! Вдерлися ватагою до уличiв i гвалтом взяли дiвку, забили двох мужiв. I хто вчинив таке: Боривой, той самий Вепрiв синок, на якого покладав он якi надi┐, послав iз речницею до будiвничого в Тiрi. Та невже ж вiн посмiв переступити дане князевi слово й бути таким свавiльним? - Може, ви помилилися? Може, хтось iнший вчинив отой гвалт? - Татi спiйманi. Прийшли сказати князевi: завтра суд. Аби тиверцi не думали, що каратимемо за марницю, най пришлють сво┐х людей та послухають, за що кара║мо. Уличi обернулися, щоб iти вже, та князь був проворнiший i поспiшив затримати ┐х. - Стривай, Буймире. Навiщо ж так: одразу й суд, одразу й кара? Чи це перший на┐зд? Чи кара - ║дина можливiсть примирити сторони? Може ж, у молодця була домовленiсть iз дiвкою? Може, у них йшлося до злюбу? - На гвалтiвниковi кров i смерть мужiв, серед них - i брата погвалтовано┐. А за кров i смерть у нас, сам зна║ш, платять кров'ю i смертю. - Знаю. I все ж будьмо розсудливi, Буймире. Тi, що дозволили собi гвалт, у вас, яка ║ потреба поспiшати? Я знаю того отрока. Гарячу голову ма║, то так. Та вiн - кмiтливий i мужнiй серцем, з нього може вирости великий муж, опора всi║┐ землi слов'янсько┐. Це завдяки його одвазi пробилися ми в Анхiалi до ворiт i взяли ту недоступну твердь. На це не можна не зважати. Отож i кажу: судити треба, та не пiд гарячу руку i не тим, хто вола║ про помсту. Видiлiть п'ятьох старiйшин ви, видiлимо ми, най зберуться купно й дознаються, яка вина на тих, що вторглися та вчинили гвалт, чим мають платити за не┐. - Я казав уже, - стояв на сво║му муж iз уличiв: - Кров змива║ться лише кров'ю, а за смерть платять смертю. - Була ж погоня, була, мабуть, i сiча, а в сiчi хто зважа║ на здоровий глузд? Немало доклав зусиль, аби переконати уличiв не поспiшати з судом, i таки домiгся свого: Буймир зголосився пождати тиверських старiйшин, а вже рада старiйшин вирiшить, хто i як судитиме. То давало час, а час - надiю. Поки се да те, вгамуються серця покривджених, стане твердiшим розум. З людьми ж, в котрих тверезий розум, простiше дiйти згоди. I все ж князь Волот не став покладатися лише на здоровий глузд уличiв. Звелiв покликати во║воду Вепра, а вже з Вепром думатиме-гадатиме, як врятувати життя тому шибайголовi. Мав намiр говорити з сво┐м во║водою як батько з батьком i побратим iз побратимом, та сталося непередбачене: Вепр спершу лише зблiд, довiдавшись, де його син i що чека║ на його сина, далi й зовсiм стерявся, а стерявшись, утратив всякий глузд. - I то все, що ти робиш, княже, аби порятувати мого сина? - Не все, та почати мусив саме з цього. Важливо виграти час. - Час справдi потрiбний, однак не для того, щоб змагатися з уличами на словесах. Поки кликатимемо старiйшин, поки збиратимуться та правитимуться до уличiв старiйшини, слiд вломитися кiнно на подвiр'я, де сидить Забрало, й вихопити з його рук Боривоя, усiх, хто з Бориво║м. - Ти що, - спокiйно, одначе й твердо заперечив князь. - Пiдеш брати силою i знову пролл║ш кров? Ти подумав, на кого хочеш зняти руку, чим усе те може завершитись? - Анiчим. Нападу поночi, обеззброю сторожу, заберу сина, побратимiв його - та й був такий. - Гада║ш, оберiгатимуть абияк? - Та най як хочуть, так i оберiгають, сина я й з-пiд десяти запорiв добуду. - Отож-бо й ║. Не забувай, во║водо: уличi ходили разом iз нами на роме┐в, вони - нашi кревняки. Чи з тебе мало тих ворогiв, що за Дуна║м, хочеш мати ще й тут, за Днiстром? То розбрат, во║водо, а розбрату мiж братами-слов'янами не тiльки князь Добрит, я сам не потерплю. - Були побратимами i кревняками, нинi перестали бути. - А хто винен? Вепр заметався в оселi, мовби загнаний звiр у граждi. - Менi байдуже зараз, хто винен! Одне знаю: синовi загрожу║ смерть, i я все маю зробити, аби порятувати його. - Я не менше вболiваю за Боривоя, нiж ти, во║водо, - утихомирював його князь. - Коли хочеш порятувати його, ось моя рада: бери добутi в ромеiв солiди й скачи у супроводi надiйно┐ охорони до вiтця покривджено┐ дiвчини. Скiльки скаже, стiльки й плати вражди, коли пристане на те, щоб вiдкупився солiдами. А не пристане, прався звiдти до князя уличiв i благай не карати Боривоя за на┐зд i розбiй на горло, пошлешся на мо║ ревне заступництво i умовлятимеш обмежитися вирою, а то й дикою вирою. Знай: крiм старiйшин i солiд нiщо не поряту║ Боривоя. Бачив: Вепр не вельми вiрить тому, що чу║ з княжих уст, та якась схожа на сподiванку думка бродить уже в ньому. Тож i не гаявся: радився зi сво┐м во║водою, кого з старiйшин слiд послати, на його думку, до уличiв, казав, то золото нерiдко ма║ бiльшу вагу, анiж жадання кревно┐ помсти, i лестив Вепровi, i запевняв Вепра, аби лиш погодився на перетрактацiю з уличами i не наробив ще бiльших, анiж син, дурниць. XXVIII_ Бабуся Доброгнiва правду каже: бiда й ведмедя вчить мед iз дупла дерти. Колись твердо знав: тане снiг - йдеться до передлiття, вста║ з-за Днiстра сонце - почина║ться день. Тепер, коли не бачить i не ма║ тi║┐ твердостi, мусить думати й дошукуватись, як розрiзняти тi одмiни. Передлiття вiд лiта, лiто вiд полiття чи передзим'я простiше. Як i день вiд ночi, до речi. А як одрiзнити ранок вiд полудня, полудень - вiд надвечiр'я? Он скiльки днiв та ночей минуло вiдтодi, як постигла його обида, а не може наловчитися i знати, коли i що ║. Було ранн║ передлiття, було й пiзн║, настало пiсля них справжн║ лiто, за лiтом - полiття, передзим'я, зима, знову передлiття i знову лiто, а вiн все темний та й темний, для нього свiт доступний лише через тепло i холод, нiмотнiсть чи звуки. Тому й стара║ться розрiзняти його та пiзнавати бодай так. Зна║ вже: сто┐ть в оселi та поза оселею цiлковита тиша - надворi нiч, подав зненацька голос пiвень чи крикнув зловiщий - все одно нiч, тiльки йдеться до ранку. А заспiва║ несмiливим, хоча й при║мним голосом пташка в лiсi чи на деревi пiд оселею-теремом - то вже свiта║, незабаром вийде з океан-моря ясне сонце й пробудить до життя землю, усе, що ║ живого на землi. О, те пробудження вiн не тiльки почу║, сповниться ним, а сповнившись, заяснi║. Бо бачив колись i може уявити собi, як тане туман на узлiссi i як виходять з того туману, нiби люди з води, дерева, такi зеленi та свiжi пiсля вранiшньо┐ купелi i такi веселi пiд скiсним промiнням сонця. Згодом потягне з долини вiтром, загра║ на нивi хвиля й побiжить вiд краю до краю, спершу лiнькувато-несмiлива, далi веселiша й веселiша, часом грайливо-весела. Бiгтиме й гратиме, тiшачись привiллям, аж поки не розiб'║ться об лiс i не вкладеться край лiсу. "Отак i я, - сумно зiтха║ отрок, - тiльки-но вийшов у свiт, набрав разгону в тому веселому свiтi - i вже пiдвернулось безлiття, спинило лет.. Грубо й жорстоко, чи не назовсiм спинило!" Так боляче зробилося вiд згадки про ту божу несправедливiсть чи так хотiлося урвати свою бiду, спершу перевернувся тiльки, потiм пiдвiвся i сiв у ложi. Тихо як у теремi й поза теремом. I душно. Чого тихо, зна║: нiч зараз, спить бабуся, спить ┐┐ челядь, спить всенький свiт. А чого душно i млосно, не збагне. - Бабусю! Бабцю! - покликав стиха, сподiваючись, що стара не встигла заснути мiцно. Та бабуся не обiзвалася. "Хiба встати i вийти надвiр? Там свiжiше й привiльнiше, а виходити самому не вперше". Посидiв, повагався i таки зважився: спустив iз ложа ноги, пошукав ними виступцi i, взувши ┐х, пiшов, тримаючись ложа, потiм - стiни, до дверей. Знав: цi, що ведуть з опочивальнi, вiдчиненi, а тi, що ведуть iз сiней надвiр, взятi на засув. Прибере його - i вже на порозi, пiд нiчним небом. Пiде знайомою стезею до дуба, сяде на колоду бiля змайстрованого челяддю столу й посидить пiд зорями, огорнутий нiчною прохолодою. I дверi вiдчинив стиха, щоб не чули соннi, i до колоди втрапив. А сiв, прислухався - i не вiдчув помiтно┐ одмiни: тут, надворi, теж було i тепло, i душно. "Це тому, що недавно звечорiло, - дума║ отрок, - земля не встигла прохолонути. Одначе, - ловить себе на гадцi, - не спекою - парою обда║ тiло".. Заувага та не довго лишалася загадкою: з далеко┐ далечини долинув до настороженого слуху гуркiт й одразу ж пояснив Богданковi: наближа║ться гроза. Ну, звичайно, як вiн забув: саме влiтку i саме перед грозою бува║ млосно i душно. Пiти хiба до оселi, поки дощ не застав пiд вiдкритим небом? А чи варто? Бабуся всяк уже баяла його: вмивала зоряною i дощовою водою, виводила пiд вранiшнi i вечiрнi роси, велiла ставати пiд лiтню зливу, а пiд громову воду не виводила ще. Казала тiльки: Перун - Сварожич i Стрибог теж Сварожич; коли проноситься над землею гроза, один посила║ з неба далекозвучне боже слово, мета║ блискавки-стрiли i вража║ ними все, що ║ злого й порочногона землi, iнший приносить дощовi хмари, а з хмарами й живу воду, що нею винагороджу║ землян царiвна Золота Коса, Ненаглядна Краса. Вона ж бо теж донька Сварога, батька всiх богiв, вона заодно з ними. Захоче зняти з нього, Богданка, темiнь-полуду й не ждатиме наступно┐ свiтло┐ п'ятницi, небере в свою десницю живо┐ води i бризне нею. Ту воду пiдхоплять вiтри, Стрибожi внуки, й понесуть на океан-море, а звiдти, разом iз дощовими потоками, - на землю. Гляди, саме зараз оце, коли Перун ганятиме мiж хмар, а вiтри знiмуть в усьому океан-морi шалену бурю, й станеться та жадане диво. Гляди, саме зараз i станеться! Пiдвiвся, обмацав хапливими руками стiл i рушив поза столом на подвiр'я - ближче до вiтру, що повiвав уже, ближче й до грому-гуркоту, що наближався та й наближався з далини. Чи йому, покараному здатнiстю бачити свiт i тiшитися бiлим свiтом, боятися гнiвного божого голосу? Таж бiльшо┐ кари на землi нема й бути вже не може! Хай бояться ┐┐ тi, що мають багато, а то й усе, йому нема║ чого боятися. Отож пiде на подвiр'я, пiде й за подвiр'я, пiд грiм i блискавицю стане, аби ближче до неба й того жадання-порятунку, що чека║ з неба. Намацував ногами стезю i йшов, виставляв поперед себе руки, аби не наразитися на щось, i знову йшов. А вiтер не лише дмухав уже, налiтав потужно, рвiйно й кропив вид, очi прохолодними краплинами дощу. "Отак, отак! - радiв Богданко. - Будь дужий та рвiйний, боже Стрибоже, гуляй-розгулюй по всьому океан-морi, неси звiдти i краплини дощовi, i хвищi, i струменi-потоки. Гляди, принесеш iз ними й сподiвану живу воду, а та вода поверне очам мо┐м найвищий дар богiв - бачити свiт земний i тiшитись свiтом. Чу║ш, Стрибоже, гляди, принесеш!" Не певен був, крешуть чи не крешуть у небi блискавицi, а проте догадувався: мають кресати. Он як гуркоче грiм, мало не щомитi стряса║ небо, землю (то з одного, то з другого боку). А коли гримлять-перемовляються громи, мають кресати раз за разом i блискавицi. Такi ночi, казала бабуся, iменуються горобиними i бувають вони всього лиш тричi на всеньке лiто: тодi, як цвiте горобина, тодi, як червонiють на нiй ягоди, i втрет║ - коли достигають. Бо то не просто собi дощовi й громово-бурянi ночi, то вселенське свято, торжество Неба i Землi з нагоди зачаття й визрiвання плодiв на улюбленому богами деревi - горобинi, тiй буйнолистiй горобинi, що ┐┐ перенесли з небесних садiв, з самого острова Буяна всесильнi боги й тiшаться-милуються, що ┐хн║ дерево плодоносить i на землi... Тому й збентежений Богданко, через те й поспiша║ так назустрiч дощу i бурi: коли ж_ тодi й сподiватися ┐┐, благодатi божо┐, як не в нiч вселенського свята? Ано, коли?! Саме нинi розпустилось до краю листя на горобинi, улюблене богами дерево стало темним, нiби хмара в небi, а зачервонiлi мiж листям ягоди - нiби жарини-блискавки, що спалахують у хмарах. Нинi в богiв свято, а боги, як i люди, щедрi в свята. Тож хай що буде, те й буде, а вiн, Богданко, не зляка║ться анi зливи, анi грому, пiде та й пiде назустрiч дощу i бурi, на зближення з громовою i, хто зна║, може, й живою водою. Он як лiпить уже та громова водиця у вид, он як лiпить! "Боже Свароже! - радiв дощовiй хвищi й не тямив, ║ у нього пiд ногами стезя чи нема║ стезi. - Ти всесильний i всеблагий. Надоум дiтей сво┐х - царiвну Золоту Косу, Ненаглядну Красу, бога грому i блискавок Перуна, бога вiтру Стрибога - най зглянуться на мо┐ муки