рi скакали по них. I холодна мрака стояла в темних улицях. Настуня лягла на мокре камiння й заснула. I в снi мала сон: весь час снилася ┐й чорна чаша отру┐, кинжал убийникiв i якась довга бiйка без кiнця. Тупа, безладна i безцiльна. З криком i вереском плювали на себе, i шарпали себе, i кололи довгими ножами. Збудилася в снi. I знов ┐й снилося, що не хотiла спати на твердiм мокрiм камiнню чужо┐ вулицi. Встала i добивалася до дверей. Але вони були вже замкненi, i нiхто не вiдчиняв. I щось збунтувалося в нiй. Зачала бити дрiбними п'ястуками в чужi замкненi дверi, мiцнi, дубовi, в мури вмурованi. I на диво - розбила ┐х. Але геть покривавила собi рученята. I з серця ┐й плила кров по бiлiм одязi. I з очей ┐┐ двома струями лилися кривавi сльози - такi червонi-червонi, як огонь. А як дiсталася до чужого дому, вiн був пустий у тiм крилi. Впала втомлена на ложе, на м'ягкi подушки, але заснути не могла. А кров з ┐┐ серця плила i плила по подушках, по лiжку, по пiдлозi - до дальших i дальших кiмнат. А потому надiйшов якийсь мужчина, i збирав ту кров пригорщами з долiвки, i хитався мов п'яний. Стряслася на всiм тiлi. Пробудилася, втомлена до краю. Глянула у вiкно. Ледви сiрiло на торговицi. Тихо клякла на лежанцi, обернена обiиччям до закратованого вiкна, й пiдняла очi до неба. Черствий подув ранку вiдсвiжував ┐┐ чисту душу. Вона мов бiла квiтка вiдчувала, що наближа║ться щось у ┐┐ життю, щось зовсiм нове й невiдоме. Всi думки i всi почування звернула до одинокого Опiкуна, котрого тут могла мати - до всемогучого Бога. I представився ┐й в уявi ясний верх Чатирдагу, що пiдноситься високо над землею. Вона нiколи не була на нiм. Але бачила його i знала, що вiн iсну║, гарний, як мрiя, спокiйний i могутнiй. В сiрiм сутiнку ранку молилася до Бога з твердою i мiцною вiрою в те, що Вiн чу║ кождс ┐┐ слово, хоч би як тихо шептала. Молилася. - Всемогучий Боже, що бачиш все на свiтi! Ти видиш, як вста║ мiй батько, щоб iти до Тво║┐ церкви на молитву. Даруй менi, Боже, поворот додому! Я пiду пiшки кривавими ногами, о прошенiм хлiбi, як iдуть убогi на прощу до святинь. Нiколи без милостинi не вiдiйде прошак iз мого дому. I нiхто нiколи не попросить даром мене за нiчлiг. Я для сирiт буду добра, як ненька... Слези заперлилися ┐й в очах. Крiзь них побачила якiсь невисказано далекi простори i вiдчула надзвичайну силу молитви. Хвилинку мала вражiння. що всемогучий Бог вислуха║ ┐┐ та сповнить ┐┐ гаряче бажання. Вiдчула розкiш, яка розлилася ┐й по очах i по обличчю та миттю висушила слези. Була задоволена вже тою хвилинкою щастя, хочби тепер прийшло хто зна║ що! Була певна, що се Божий дар-ласка на дальший шлях життя. "Да будет воля Твоя яко на небесiх, так i на землi..." - пфошепотiла з глибоким вiдданням себе в опiку Провидiнню. I засоромилася в душi того, що хотiла вказувати Божiй премудростi шлях". яким мае ┐┐ вести. Була вже зовсiм спокiйна i приготована на все, що присудить ┐й всевишня сила Божа. Чулася дитиною Бога й вiрила, що Вiн не дасть ┐й зробити кривди. Мала роз'ясненi, як дитина, очi й вiдсвiжене екстазою обличчя, як моленниця. Виглядала, мов рання квiтка полева, свiжа i ясна. Надворi теж роз'яснювалося. Зачинався рух. Невольнгiцi повставали й почали митися й одягатися. Робили се нервово, як перед далекою дорогою, в невiдомий свiт. Снiдання майже не ┐ли. Не могли. Коли одягнулися, ┐х власники оглянули докладно кожду зокрема й усiх разом. На деяких поправляли одяг. Деяким казали замiнити одяг. Знов закували ┐х у ланцюжки i вивели ┐х на торговицю. Там уже був рух. Зi всiх усюдiв надходили малими й бiльшими групами невольницi, призначенi на продаж, пiд доглядом сво┐х власникiв i ┐х слуг. Деякi вже стояли на видних мiсцях. Були там жiнки й дiвчата з рiжних кра┐в, усякого вiку й вигляду - вiд найчорнiших муринок до найбiлiших дочок Кавказу. Були з грубими рисами, призначенi до тяжких робiт, були й нiжнi як квiти, вихованi виключно для розкошi тих, що ┐х куплять. Усякий смак мужчин мiг тут бути заспоко║ний: вiд того, що хотiв найтовстiшо┐ жiнки, яка з трудом рухалася, до того, що хотiв дiвчини нiжно┐ й легко┐, як птиця. Купцi вже крутилися по базарi й оглядали призначений на продаж товар. Настя спокiйно придивлялася групам невольниць, бiля яких станув купець. Скрiзь невольницi миттю змiняли сво║ поведения, вiдповiдно до вiку й вигляду купця. Очевидно, скрiзь уживано тих самих або дуже подiбних способiв "виховання" ┐х. По деяких групах невольннць було видно, що були в особливо гострiй школi. Бо надмiрно виконували те, чого ┐х учили. Тiльки призначенi до тяжких робiт служницi сидiли нерухомо i лише час вiд часу, по наказу сво┐х власникiв, пiдносили тягарi, якi стояли бiля них, щоб доказати свою силу. Товстi жiнки переважно сидiли без руху. Деякi з них сильно за┐дали, мабуть щоб доказати, що можна ┐х зробити ще бiльше товстими. Продавцi розкривали сво┐х невольниць i голосно захвалювали ┐х красу або силу. Деяких миттю спускали з ланцюжкiв i переводили за руки перед купцями, щоб доказати плавнiсть ┐х ходу. Деяким наказували танцювати на площi або спiвати. Всi тi картини зразу цiкавили Настуню сво║ю рiжноманiтнiстю. Потому так обурювали, якби кождий наказ вiдносився безпосередн║ до не┐. А потому знов збайдужнiла. Втома робила сво║. Сидiла як кам'яна подоба. Але коли до ┐┐ групи наближалися покупцi, довга тресура в школi робила сво║: мимохiть викликувала й у не┐ виученi рухи та погляди очей. Переходили цiлi товпи купцiв. Першу продали ║врейку Кляру. Настуня зi сльозами в очах пращала ┐┐. I навiть не могла змiркувати, до якого краю по┐де ┐┐ товаришка. У чвiрцi Настунi остали вже тiльки три невольницi: вона, одна грекиня й одна грузинка. Коло полудня Настунею зацiкавилися аж два купцi нараз. один молодий, другий поважний, з довгою сивою бородою. Але почувши високу цiну, вiдiйшли. Молодий вертав iще два рази. Але власники Настунi, очевидно, не спiшилися з продажею ┐┐. I навiть не дуже прихвалювали. Видно, ждали на щось. Настуня втомилася й сидiла, пiдiбгавши ноги пiд себе, збайдужнiла на крик торговицi й на все кругом. Нараз побачила, як заметушилися ┐┐ власники й усi разом почали ┐й давати знаки руками, щоби встала. Махiнально встала й оглянулася. Серединою торговицi йшла бiльша група чорних ║внухiв пiд проводом якогось достойника, також чорного. Мусiв се бути слуга якогось дуже високого дому, бо всi кругом вступалися з дороги i кланялися низенько. Мiж чорними ║внухами йшли двi, очевидно, щойно купленi, бiлi невольницi надзвичайно┐ краси. З ними йшла також якась старша жiнка в заслонi, поважна, як панi. Вiрменин, що стояв бiля Настунi, перекинувся поглядом з генуенцем й Iбрагiмом i почав кланятися та голосно кричати: - Нехай яснi вашi очi не минають i сих квiтiв в огородi Божiм! Нервовим рухом Iбрагiм шарпнув заслону на грудях Настунi i закричав: - Маю одну дiвчину, бiлу, як снiг на Ливанi, свiжу, як овоч iз нестертим пухом, солодку, як виноград з Кипру, з грудьми твердими, як гранати з Базри, з очима синiми, як туркус, що приносить щастя, - вивчену в школах для розкошi вiрним, добру до танцю, добру до розмови, послушну, як дитину, - вмi║ крити тайну... Настуня запаленiла на обличчi. Чорний достойник став, придивився ┐й уважно i сказав щось невиразно до жiнки в заслонi. Вона приступила до Настунi й, не кажучи нi слова, дiткнула ┐┐ обличчя й узяла в пальцi ┐┐ золотисте волосся - зовсiм так, як пробу║ться матерiю. Пригадала собi, як ┐┐ перший раз продали у Криму. Зрозумiла, що була знов продана. Не знала тiльки кому. Кров ударила ┐й до очей i до голови. Мов крiзь криваву мряку бачила, як ┐┐ дотеперiшнi власники кланялися чорному достойниковi й жiнцi в заслонi. I чула ще, як чорний достойник вiдсапнув i сказав до Iбрагiма: "По грошi прийдеш вечером до мене". Склонила голову перед сво┐ми ще не проданими товаришками, мовчки пращаючи ┐х. Заходило сонце за Гагiю Софiю, як бiдну Настуню на Авретбазарi другий раз продали i з ланця спускали, кайдани з рук здiймали i чорним ║внухам незнаного пана в руки вiддавали. Пiшла в товпi чорних як уголь ║внухiв... А за нею клекотiла й шумiла жiноча торговиця Стамбула на Авретбазарi... Рух улицями в походi оживив Настуню з ┐┐ втоми. Думки зачали ┐й ходити по головцi. Хотiла збагнути, кому ┐┐ продали й куди ┐┐ ведуть. Вiд самого початку розумiла, що продали ┐┐ до якогось дуже багатого дому. Може, попаде в дiм якогось аги[27] або дефтердара. Але якого? Не довго тривало, як ║внухи зачали йти в напрямi величезних будiвель. Серце в нiй захололо зi страху... Не було сумнiву: ┐┐ вели в напрямi сераю[28]... Здовж попiд мури ходила рiвним кроком вiйськова сторожа... "Ну, вiдси вже нiхто нiякими грiшми не викупить мене,- шибнуло ┐й в головцi. - Навiть якби Стефан продав увесь свiй ма║ток, то й сим тут не дiб'║ться нiчого", - подумала i зiтхнула. Дрижала як лист осики, коли впровадили ┐┐ в якусь страшну велику браму, на котрiй виднiли застромленi на гаках свiжi людськi голови з виверненими вiд болю очима, стiкаючi кров'ю. Зрозумiла, що входить у нутро дому сина i наслiдника Седiма Грiзного, десятого султана Османiв, найгрiзнiшого ворога християн. Мимохiть пiднесла ручку i притиснула до грудей малий срiбний хрестик вiд матерi. Се успоко┐ло ┐┐, хоч страх мала такий, що тiльки на хвильку вiдважилася пiднести очi до неба. I так увiйшла на подвiр'я сераю, де зеленiли високi платани. А велика звiзда дня якраз зайшла, i сумерк ляг на величезнi мури i сади сераю в столицi Сулеймана, султана туркiв-Османiв. VIII. СЛУЖНИЦЯ В СУЛТАНСЬКIЙ ПАЛАТI Любов перша - чаша запахучих квiтiв, Любов друга - чаша з червоним вином, Любов третя - чаша з чорно┐ отру┐... З сербсько┐ народно┐ пiснi Сходяче сонце щойно усмiхнулося над вежами i мурами султанського сераю, i над страшною брамою Баб-i-Гумаюн[29], i над ще страшнiшою Джеляд-Одасi[30], i над великими платанами в подвiр'ях терему, i над малими вiкнами в пiдваллях челядi, й над спальною кiмнатою новокуплених невольниць. Настуня прокинулася й вiдкрила очi. Iншi невольницi ще спали. Перше, що ┐й прийшло на думку, була челядь в домi ┐┐ батькiв. Одних слуг батьки ┐┐ любили, других нi. Уважно пригадувала собi, котрих i за що любили. Думки ┐┐ перервала кяя-хатун[31], шо прийшла будити невольниць. Вони позривалися на рiвнi ноги й почали одягатися. Мовчки одягалася й Настуня й потайки перехрестилася та змовила "Отченаш". Новокуплених невольниць повела кяя-хатун на перший поверх гарему, щоб показати ┐м його розклад. Опiсля мали ┐х оглянути i розiбрати мiж себе султанськi жiнки й одалiски. Весняне сонце грало свiтлом на рiжнобарвних венецьких шибах вiкон султанського гарему й оживляло оргi┐ красок на чудових килимах кiмнат. Уважно придивлялася ┐м Настуня i всiми змислами вiдчувала радiсть на вид то┐ пишно┐ краси. I здавалося ┐й, що вона купа║ться в тiй красi, мов у теплий день в рiцi рiдного краю. i здавалося ┐й, що стiни, покритi килимами - живi-живiськi i що вони оповiдають чудовi казки, як оповiдали бзбуня в рiднiм домi. I здавалося ┐й, що вона вже не служниця, не невольниця, тiльки багата панi, збагачена самим видом тих дивних красок i чудових картин. Цвiтучi кра┐ни дивилися на не┐ зi стiн, далеко кращi, нiж в дiйсностi, квiти, й овочi, i винограднi грозна. Онде йшла Агар з малим сином Iзма┐лом. Iшла пустинею, вигнана мужем з дому, пiд надходячу нiч. Але навiть пустиня виглядала на килимi м'ягка, мов матiрна пiсня. I все так чудово вiдбивалося вiд матово-золотистих стiн гарему. Так. Тут чула бiля себе теплоту i працю великих умiв i рук артистiв. Мiсцями переходила напiвтемними коридорами й неприкрашеними кiмнатами, що виглядали як кам'янi ломи. Мимохiдь скоро минали ┐х. Улюбленiй жiнцi султана не сподобалася нi одна зi свiжокуплених невольниць. I ┐х повели в дальшi, менше прикрашенi крила гарему, де Настуню вибрала собi одна з султанських одалiсок, гарна, але дуже розпещена туркиня. В ┐┐ кiмнатах зараз лишилася Настя. З нею було там ще кiлька невольниць. Уже на другий день почала Настуня пiзнавати життя великого гарему, його звича┐, завистi, iнтриги й ненавистi. Думки й розмови султанських жiнок, одалiсок i служниць крутилися передовсiм коло особи молодого султана. Всi були якнайдокладнiше поiнформованi про те, котрого дня i в якiй порi був вiн у одно┐ зi сво┐х жiнок чи одалiсок, як довго там сидiв, чи вийшов задоволений, чи нi, на кого по дорозi подивився, що сказав,- до найменших подробиць. Одяги й повозки, служба й солодощi, оточення султана - все, мов у дзеркалi, знаходило докладне вiдбиття в розмовах i мрiях гарему. Настуня скоро пiзнала все те, i скоро воно навкучило ┐й. В душi вiдчувала, що все те тiльки тимчасове. I тiшилася тим, хоч воно трохи й турбувало ┐┐. Вiдколи розсталася з рiдним домом, все було у не┐ дивне й тимчасове. Все, все, все. Було се в три тижнi по прибуттю Настунi до ┐┐ ново┐ панi. Весна свiтила в повнiм розгарi. Дерева цвiли у садах султанських. А в парках Iльдiз-Кiоску, мов води рiк, нiжно хвилювали довгi й округлi грядки Червоних, синiх i пурпурових квiтiв. П'янi пахучим соком квiтiв i дерев, жужжали пчоли у золотiм сонцi. На ясних саджавках мiж зеленню листя i блиском квiтiв плавали гiрлянди бiленьких лебедiв. На тлi аж темно-зелених кипарисiв дивно вiдбивали слiпучо-бiлi корчi ясминiв, бiля котрих ставали i молодi, i старi, що переходили чудними огородами сераю, вдихаючи запашну ласку неба. А часом над саджавками у парках султанських розпиналася семибарвна дуга. I було тодi так гарно, мов у раю. Настуня привикла вже до сво┐х робiт, до ношення води, до миття кам'яних сходiв, до чищення кiмнат, до трiпання килимiв i диванiв, опiсля до обтирання дорогих мальовил, вкiнцi до скучного й довгого одягання сво║┐ панi i навiть до тихого бездiльного сидження в ┐┐ передпокою. В думках старалася ще тiльки привикнути до того, щоб не журитися на вид старих невольниць, котрi тут i там волочилися, як тiнi, при ласкавiших жiнках султанських. Так надiйшов пам'ятний для Настунi день i та║мнича година ┐┐ долi. Вечерiло. Муедзини кiнчили спiвати п'ятий азан[32] на вежах струнких мiнаретiв. На сади лягала чудова тиша ночi в Дерi-Сеадетi[33] . Пахли глiцинi┐. Служницi, мiж ними i Настя, кiнчили одягати султанську одалiску в м'ягкi нiчнi шати й мали розходитися, як надiйшов кiслярагасi, начальник чорних слуг в ранзi великого везира. Вiн повiдомив особисто паню, при котрiй була Настуня, що сього вечера зволить ┐┐ вiдвiдати сам падишах. Низько склонився i вийшов. Султанська одалiска оживилася так, що важко було пiзнати, чи се та сама жiнка, ┐┐ великi чорнi очi набрали блиску й живостi. Наказала покропити себе найдорожчими пахощами й одягти в найкращi шати i прикраси. Всi ┐┐ слуги одержали гострий наказ, стояти бiля дверей сво┐х кiмнат i - не дивитися в очi великого султана, коли переходитиме. Тиша залягла в цiлiм крилi гарему. Тiльки чорнi ║внухи ходили на пальцях i надслухували, чи не йде вже султан, володар трьох частей свiту. Настуня пiсля наказу сво║┐ панi скромно стала бiля дверей ┐┐ кiмнати й поклала руку на залiзнiй кратi вiдчиненого вiкна, в яке заглядали розцвiлi квiти бiлого ясмину, пронизуванi та║мничим сяйвом мiсяця Серце в ┐┐ грудях билося живiше: вона була цiкава побачити великого султана, перед котрим дрожали мiльйони людей i навiть дикi татарськi орди, якi нищили ┐┐ рiдний край. Лискавкою перебiгли перед нею спомини подiй вiд часу ┐┐ вивезення з рiдного дому. ┐й здавалося, що на всi землi та шляхи, якими йдуть орди татарськi, простяга║ться рука се┐ людини, що мала входити в кiмнату ┐┐ панi, що ся людина - жерело то┐ страшно┐ сили, яка нищить усе кругом. Так, серце в грудях Настунi билося живiше. Перший раз у життi вiдчула якийсь небувалий у не┐ внутрiшнiй неспокiй. I вся перемiнилася в слух. I здавалося ┐й, що вона очiку║ спiву соловейка i що вiн ось-ось затьохка║ в парку... Довго чекала. Нарештi здалека зашелестiли кроки по килимах кiмнат. Настя вiдчинила дверi й махiнально оперла знов руку на залiзнiй кратi вiкна, в котре заглядали розцвiлi цвiти бiлого ясмину. Не дивилася на молодого султана. Тiльки раз, оден раз. Султан став. Так... Перед нею став i стояв у блиску мiсячного свiтла. у всiй красi i молодостi сво┐й, первородний син i правний наслiдник Селiма Грiзного,- Сулейман Величавий,- пан Царгорода i крусалима, Смирни i Дамаска i сiм сот мiст багатих Сходу i Заходу, десятий i найбiльший падишах Османiв, халiф всiх мусульманiв, володар трьох частей свiту. цар п'ятьох морiв i гiр Балкану, Кавказу й Лiвану, i чудних рожевих долин здовж Марiци, i страшних шляхiв на степах Укра┐ни, могутнiй сторож святих мiст в пустинi Мекки i Медини i гробу Пророка, пострах всiх християнських народiв квропи i повелитель найбiльших сил свiту, що мiцно стояли над тихим Дуна║м, над Днiпром широким, над квфратом i Тигром, над синiм i бiлим Нiлом... Ноги пiд нею задрижали. Але свiдомiсть мала майже ясну. Вiн був прекрасно одягнений,- стрункий i високий. Мав чорнi як терен, блискучi, трохи зачервонiлi очi, сильне чоло, матово-блiде обличчя лагiдного виразу, тонкий, орлиний нiс, вузькi уста й завзяття бiля них. Спокiй i розум блистiли з карих очей його. На дорогiй темнiй котарi бiля дверей одалiски виразно вiдбивала висока постать його. Стефан Дропан зi Львова був кращий, бо не такий поважний. Та сей був молодший вiд Стефана. Така молодiсть била вiд нього, що не могла собi уявити, як вiн мiг би стати старцем з бiлою бородою i зморщеним обличчям, якого ┐й описував у Кафi учитель Абдуллаг. Се видалось ┐й просто неможливим. Спустила очi вниз i ручку зняла з залiзно┐ крати... Чула, як обкинув ┐┐ поглядом згори додолу, мов жаром обсипав. Збентежилася так, аж кров ┐й пiдiйшла до личка. Засоромилася того, що ┐┐ невiльницький одяг закривав красу ┐┐ тiла. За хвилинку виринув у не┐ ще бiльший страх на думку, що скаже ┐┐ панi на те, що султан так довго задержався тут... Мимохiть пiдвела вi┐ та благаючим поглядом показала султановi дверi сво║┐ панi, немов прохаючи, щоби скорше йшов туди. I знов спустила сво┐ синi очi. Але чи султана Сулеймана задержав бiлий квiт ясмину, що заглядав у вiкно, чи бiлолиций мiсяць, що пронизував пахучi листочки ясмину, чи бiле, як ясмин, личенько Настунi, чи ┐┐ переляк - досить, що султан не вiдходив; стояв, вдивляючись у не┐, як в образ. За хвилю запитав: - Я тебе ще нiколи не бачив? - Нi,- вiдповiла тихе, ледве чутно, не пiдводячи очей. - Як довго ти тут? В тiй хвилi вiдчинилися дверi сусiдньо┐ кiмнати й виглянула султанська одалiска з розгнiваним обличчям. Султан рухом руки дав ┐й знак, щоб зачинила дверi. Вона на одну мить спiзнилася виконати наказ, на мить, яко┐ треба, щоб кинути гнiвним поглядом на свою служницю як суперницю. В ту мить молодий Сулейман обхопив поглядом обидвi жiнки. I сказав до Настi, збираючись до вiдходу: - Ти пiдеш за мною! Зовсiм збентежена, глянула Настуня на свiй одяг i на свою паню. А та стояла мов громом ражена. Настя махiнально пiшла за Сулейманом. Iдучи, чула на собi погляди сво║┐ панi. А в дальших кiмнатах i сво┐х товаришок, що кололи ┐┐ завистю, мов затро║ними стрiлами. * * * Не пам'ятала, як i куди йшла i як опинилася в невеличкiм нарiжнiм будуарi гарему, де в закратованi вiкна заглядав синiй, мiцно пахучий боз. Серце в ┐┐ грудях билося так сильно, що сперла знов руку на крату вiкна. Молодий Сулейман пiдiйшов до не┐ i, взявши ┐┐ за руку, повторив сво║ питання: - Як довго ти тут? - Три тижнi,- вiдповiла майже нечутно. А груди ┐┐ так хвилювали, що запримiтив се султан i сказав: - Ти чого така перелякана? - Я не перелякана, тiльки не знаю, як тепер покажуся на очi сво┐й панi, якiй я мимохiть перебила твiй прихiд. Забула з перестраху додати який-небудь титул, належний володаревi Османiв. Говорила просто через "ти" i "твiй". Вiн, очевидно, взяв се на рахунок незнання мови i звича┐в. - Ти зовсiм не потребу║ш показуватися ┐й на очi,вiдповiв, усмiхаючись. - Чи ж не так само зле буде менi тепер у кождо┐ з тво┐х жiнок? - замiтила дуже тихо. Султан весело засмiявся i сказав: - Ти, бачу, не зна║ш, що котру жiнку чи дiвчину султан раз дiткне, ┐┐ вiдокремлюють i дають ┐й окремих невольниць i ║внухiв. Зрозумiла. Мов лискавицi, ослiпили ┐┐ на мить новi, зовсiм несподiванi вигляди. Хвилину билася з думками й вiдповiла, вся спаленiла вiд сорому: - Мусульманам Коран забороня║ насилувати невольниць проти волi ┐х... Молодий Сулейман споважнiв. Пустив ┐┐ руку i здивований запитав з притиском на кожнiм словi: - Ти зна║ш Коран? - Знаю,- вiдповiла вже трошки смiлiше.- I знаю, що Коран у багатьох мiсцях поруча║ як богоугодне дiло освободжування невольниць, а передовсiм лагiднiсть i доброту супроти них. I знаю, що ти наймогутнiший сторож i виконавець приписiв Пророка,- додала, незначно пiдводячи очi на молодого султана Османiв. - Хто вчив тебе Корану? - запитав. - Побожний учнтель Абдуллаг, у Кафi, в школi невольниць. Нехай Аллаг Акбар дасть йому много добрих лiт! - Вiн добре вчив тебе. Обое дивилися на себе; якби вiдкрили в сiй палатi щось зовсiм несподiване. Вона не сподiвалася нiколи, що буде мати нагоду в чотири очi говорити з могутнiм падишахом i може випросити у нього свобiдний поворот до рiдного краю. Чула всiми нервами, що ся молода людина здiбна до благородних учинкiв. I вже ввижався ┐й у далекiй мрi┐ рiдний Рогатин, i церковця св. Духа, i сад бiля не┐, i луги над Липою, i великi стави, i бiлий шлях до Львова... Аж покраснiла вiд мрi┐, як снiжний квiт калини, сонцем закрашений. А вiн не сподiвався, що мiж невольницями одно┐ зi сво┐х одалiсок зустрiне чужинку, яка кепською мовою, але зовсiм влучно говоритиме про Коран i не схоче вiдразу кинутися йому до нiг - йому, наймогутнiшому з султанiв! Здавалося йому, що в ┐┐ так скромно спущених оченятах замигтiв вiдблиск гнiву. На одну мить. На хвилинку забушував також у нiм гнiв. Особливо вразило його слово про "насилування". Хотiв ┐й сказати, що не мае ще нiяко┐ пiдстави говорити анi навiть думати про се. Але вчас змiркував, що такий висказ може зразити безборонну невольницю та замурувати ┐й уста. I перемогла в нiм цiкавiсть молодо┐ людини, як дальше розвинеться розмова з сею невольницею, i успокоювало його гнiв ┐┐ признання, що вiн наймогутнiший сторож свято┐ читанки Пророка. Взяв ┐┐ знов за руку i сказав: - Чи ти вiриш у Пророка? - Я християнка,- вiдповiла виминаюче, але доволi виразно. Усмiхнувся, думаючи, що вже ма║ перевагу над нею. - I як же ти можеш покликуватися на читанку Пророка, коли не вiриш у нього? - Але ти вiриш,- вiдповiла так природно й весело, що роззбро┐ла його.- А ти тут рiша║ш, не я,- додала. - Та й розумна ж ти! - сказав здивований Сулейман.- А вiдки ти родом, як назива║шся i як сюди попала? Скромно спустилася очi й вiдповiла тихо: - Яз Червоно┐ Руси. Тво┐ люде називають мене Роксоляна Хуррем[34]. Татари вивезли мене силою з дому батькiв, в день вiнчання мого. I продали мене як невольницю, раз у Криму, а раз тут, на Авретбазарi. - Ти була вже жiнкою другого? - запитав. - Нi,- вiдповiла.- В сам день вiнчання вивезли мене. Молодий Сулейман хвилину боровся зi собою. Потiм взяв ┐┐ за обидвi ручки, подивився в очi й запитав: - А чи ти по сво┐й волi лишилася б тут, якби я прирiк взяти тебе до свого гарему на правах одалiски? - Ти не зробиш сього,- вiдповiла. - Чому? - По-перше, тому, що я християнка. - А по-друге? - По-друге, тому, що я тiльки яко служниця слухняна... Засмiявся i сказав: - По-перше, ти i яко служниця не зовсiм слухняна! - А по-друге? - запитала. - По-друге, говори ти по-трете, бо не скiнчила. - Скiнчу! Отож, по-трете, я думаю, що тiльки тодi можна вiддаватися мужчинi, коли його любиться... Молодий султан знав, що в цiлiй величезнiй державi його нема нi одного дому, нi одного роду мослемiв, з котрого найкраща дiвчина не впала б йому до нiг, якби лиш проявив охоту взяти ┐┐ до свого гарему. Вiн дуже здивувався, що тут, одна з його служниць,- ба, невольниця! - може мати такi думки... "Що за диво?" - подумав. - Значить, тобi треба сподобатися? - запитав напiв з глумом, який одначе щораз бiльше перемагала цiкавiсть. - Так,- вiдповiла на┐вно. - I як же можна тобi сподобатися? - питав з iще виразнiшим глумом. Одначе рiвночасно чув у глибинi душi, що ся дивно вiдважна дiвчина зачина║ його дуже iнтересувати. А вона спокiйно вiдповiла: - Подоба║ться менi тiльки такий мужчина, який не дума║, що мас право й може зi мною робити, що хоче... - А чи ти зна║ш, що я мiг би за такi слова взяти тебе силою до свого гарему як невольницю? - I мав би тiльки невольницю... - Розумiю. А як жiнка ти хотiла б, щоби тво┐й волi пiдлягали всi палати мо┐. Правда? - Нi.- вiдповiла щиро, як дитина.- Не тiльки палати, але й уся твоя земля - вiд тихого Дунаю до Базри i Багдаду, i до кам'яних могил фараонiв, i по найдальшi стiйки тво┐х вiйськ у пустинях. I не тiльки земля, але й води, по котрих бушують розбишацькi судна рудого Хайреддiна. Молодий падишах пiдняв голову, як лев, котрому на могутню гриву хоче сiсти легка пташина. Так до нього не говорив ще нiхто! Був у найвищiй мiрi здивований i - роззбро║ний. Тiнь твердостi зовсiм щезла довкруги його уст. Велике зацiкавлення сею молодою дiвчиною, що так основне рiжнилася вiд усiх жiнок в його гаремi, перемогло в нiм усi iншi почування. Пустив знов ┐┐ руки i почав поводитися як супроти дiвчини з найповажнiшого дому. - Де тебе виховували? - запитав. - Вдома i два роки в Криму. - Чи ти, о Хуррем, зна║ш, чого домага║шся? Мовчала. В тiй хвилi чула, що звела першу боротьбу з могутнiм падишахом, з десятим i найбiльшим султаном Османiв - i що тепер наступить кристалiзування ┐х вза║мин. Iнстинктом вiдчула, що се кристалiзування не смi║ поступати скоро, коли ма║ бути тривке. Глибоко вiдчувала, що се не остання розмова з султаном. А молодий Сулейман почав якимсь м'ягким розмрiяним тоном: - У старих книгах написано, що були могутнi султанки, якi по завзятих боях брали в пiдданство султанiв. Але ти, о Хуррем, хотiла б мене взяти в пiдданство зовсiм без бою!.. - Без бою неможливо нiкого взяти в пiдданство,вiдповiла. Довшу хвилю вдивлявся в ┐┐ молоде, iнтелiгентне личко. Потому сказав: - Так, ма║ш слушнiсть. Чи ти, може, не виграла вже бою?.. Не вiдповiла. Вiн приступив до вiкна i схопив кiлька разiв запашного воздуху, як ранений. Вона жiночим iнстинктом вiдчула, що доволi глибоко загнала йому в нутро солодку, але затро║ну стрiлу першого вражiння симпатi┐ i любовi. I вiдчувала, що вiн зараз спробу║ виривати з серця ту стрiлу. Молодий Сулейман задумано вдивлявся в ясну нiч. Нараз став близько перед нею i запитав: - Чи можна бiльше разiв любити в життю? - Я молода й недосвiдчена в тiм,- вiдповiла.- Але я недавно чула, як спiвали про се невольники зi сербсько┐ землi, що працюють у тво┐м парку. - Як же вони спiвали? - Вони спiвали так: Любов перша - чаша запахучих квiтiв, Любов друга - чаша з червоним вином. Любов третя - чаша чорно┐ отру┐... Сказала се напiвспiвучим тоном, причiм, як могла, так перекладала сербську пiсню на турецьку мову. По хвилi докинула: - Але я гадаю, що i перша, i друга любов може стати отру║ю, коли не поблагословить ┐┐ Бог всемогучий. Сулейман признавав ┐й у душi глибоку рацiю, бо розчарувався був на сво┐й першiй любовi. Став як вкопаний. Був переконаний, що вона дума║, що вiн уже перебув i третю любов... Не хотiв оставити ┐┐ в тiм переконанню. По хвилi промовив помалу не то до себе, не то до не┐: - Першу чашу я вже випив. Тепер, мабуть, другу зачинаю пити, хоч вино заборонене Пророком. I вже чуюся п'яний вiд нього. Тiльки третьо┐ чашi нiколи не хотiв би я пити... Дивився допитливо в ┐┐ очi. I був далеко кращий нiж недавно, коли побачила його, як iшов до ┐┐ панi. Тепер здавалося ┐й, що вже не вiд сьогодня зна║ його. Мовчки слухала биття власного серця. По хвилi Сулейман. сказав: - Ти завдала за весь час тiльки.одно питання, а я завдав тобi багато питань. Запитай мене ще за що... - й усмiхнувся. Був дуже цiкавий, що ┐┐ зацiкавить. Настуня подивилася на нього уважно, чи не глумиться. Змiркувавши, що нi,- спитала дуже поважно: - Чому ти ма║ш зачервонiлi очi? Такого питання не сподiвався вiд невольницi, з котрою вперве говорив. Бо привик його чути тiльки вiд одно┐ жiнки - вiд сво║┐ матерi, коли вертав утомлений з нарад Високо┐ Порти, або з довго┐ ┐зди конем в часi вiтру, або коли задовго читав книги, або звiти намiсникiв i дефтердарiв. Вiдповiв з при║мнiстю: - Сильнiший кiнь повинен бiльше тягнути... Несподiвано схопив ┐┐ в рамена й почав цiлувати з усею жагою молодостi. Боронилася, чуючи, що мiж ним i нею сто┐ть на перешкодi передовсiм рiжниця вiри. Iз-за то┐ рiжницi чулася ще невольницею мимо горячих поцiлункiв падишаха. Iз-за хрестика вiд матерi, який чула на грудях, боронилася перед першим вибухом пристрастi молодого мужчини. В шамотанню з нею побачив молодий Сулейман срiбний хрестик на грудях Настунi. I всупереч звича║вi мовчки зняв свiй золотий, султанський сигнет, який мав ще його прадiд Магомет у хвилi, як в'┐здив у здобутий Царгород. На нiм був чудовий, синiй туркус, що хоронить вiд роздратування й божевiлля, вiд отру┐ i повiтря, що да║ красу i розум, i довге життя та й темнi║, коли його власник хорий. Поклавши сигнет на шовкову подушку, вдивився в оксамитнi, великi, вже втомленi очi невольницi. Але вона - не зняла малого хрестика, хоч зрозумiла його i хоч вiн сподобався ┐й тепер. I се рiшило про ┐┐ вартiсть в очах великого султана... Шамотання з молодим i сильним мужчиною втомило ┐┐. Щоб мати змогу вiдпочати, сказала, ловлячи воздух: - Будь чемний, а завдам тобi ще одно цiкаве питання! - Завдавай! - вiдповiв Сулейман, також вiддихаючи глибоко. - Як ти можеш спроневiрюватися сво┐й найлюбiшiй жiнцi, залицяючись так до мене, хоч ти мене вперве побачив! - Якiй найлюбiшiй жiнцi? - Казав менi побожний учитель Абдуллаг, що твоя найлюбiша жiнка зоветься Мiсафiр. Зiйшла, казав, у серцi десятого султана, немов ясна зоря, i зробила багато добра у всiх землях Халiфа... Я сама бачила у святiй караванi гарне дитя тво║, певно, вiд то┐ жiнки,- додала. Повторяла слова учителя без нiякого замiру i з повною вiрою, що султан уже ма║ найлюбiшу жiнку, котра назива║ться Мiсафiр. А слова учителя, що та жiнка зробила i багато лиха, пропустила, щоб не вразити падишаха. Молодий Сулейман зачав слухати з великою увагою. Не тiльки змiст ┐┐ слiв зацiкавив його, але й свобiдна форма i вже перший акорд ┐┐, першi два слова. Хоч люде се такi ║ства, що якби ┐х було тiльки трьох на свiтi, то оден з них був би ┐х головою, то все-таки в кождiм, без ви┐мку, ║ природне бажання бодай iлюзi┐ рiвностi. Ма║ се бажання i цар, i жебрак, i велетень, i дитина, бо се прояв вiчно┐ правди про рiвнiсть всiх перед обличчям Бога. Султан не чув довкруги себе атмосфери рiвностi, хiба при однiй сво┐й матерi, i тому з великою при║мнiстю вчув вiд служницi слова: - Будь чемний! Але коли вона скiнчила, з тим бiльшим захопленням заатакував ┐┐, кажучи: - Не маю найлюбiшо┐ жiнки! Хiба, може, буду мати... Не могла догадатися, чи зна║ вiн передання, якi оповiдали про нього. Але якийсь внутрiшнiй стрим не радив ┐й питати про се. Опиралася постiйно дальше. Опиралася - аж поки вiд укрито┐ в мурах Брами яничарiв не залунали надзвичайнi молитви улемiв[35]. Бо в круговоротi часу наближався великий день Османсько┐ держави, в котрiй ┐┐ вiйсько вдерлося в столицю грекiв. I турецькi улеми молилися досвiта. Султан, хоч збурений був до самого дна, перемiг себе. Встав, засоромлений, i пiшов сповнити обов'язок молитви. Настуня глибоко вiдiтхнула, вiдпочила й упорядкувала волосся та одяг на собi. А як виходила з нарiжного будуару зi спущеними вниз очима, срiбнi звiзди Косарi на небi пiднялися високо над стрункими мiнаретами Стамбула - й низенько кланялись чорнi ║внухи молодiй служницi в султанськiй палатi... IX. I ЗАЧАЛАСЯ БОРОТЬБА НЕВОЛЬНИЦI З ПАНОМ ТРЬОХ ЧАСТЕЙ СВIТУ Вислiд кождо┐ боротьби непевний... Для того в жаднiм положенню не трать надi┐, що вигра║ш. До краю збентежена несподiваним знакомством з найвищою особою на всiм Сходi, вертала Настя до сво║┐ службово┐ кiмнатки. По дорозi, мов крiзь мряку, запримiчувала, як низенько кланялись ┐й тi самi слуги i навiть достойники гарему, якi перед тим не звертали на не┐ нiяко┐ зваги, навiть наказуючи ┐й щось - так, якби говорили "вйо" до коняки... Вiдповiдала на низенькi поклони, але майже незначно, бо ще в сво┐м почуванню iз-за напрасно┐ змiни свого становища не могла мати певностi, чи тi поклони не кпини, не глум i не шутка гаремово┐ служби,- хоч розум говорив ┐й, що нi. Весь час, як iшла коридорами гаремлiку, мала вражiння, що весь гарем не спить i не спав се┐ ночi нi хвилинки. Раз у раз нiби припадкове вiдхилялися котари й занавiси кiмнат i будуарiв по обох боках коридорiв та виглядали з них сильно зацiкавленi обличчя то ┐┐ товаришок-невольниць, то одалiсок у дорогих шатах, то навiть жiнок султанських. Останнiм кланялася по припису, як перед тим. Чула на собi погляди ┐х здивованих очей - то повнi цiкавостi й завистi, то навiть нетаено┐ ненавистi... I чула, як гарячка пiдходила ┐й до очей. I чула роздразнення в кождiм нервi. А передовсiм - збентеження. Не знала, як iти, що робити з власними руками, як держати голову. Так iшла, мов мiж двома рядами огн'в i рiзок. Насилу здержувала слези в очах. А як знайшлася перед входом до сво║┐ службово┐ кiмнатки, побачила самого Кiзляр-агу з ранзi великого везира з трьома групами гаремових слуг: в однiй стояло окремо кiлька ║внухiв з лектикою, в другiй кiлька бiлих, а в третiй - чорних невольниць з зовсiм iншого крила гарему, бо не знала нiкого з них. Мимохiть склонилася перед Кiзляр-агою. Але вiн поклонився ┐й ще нижче i сказав до не┐: "О, хатун!"[36]. А разом з ним глибоко вклонилися перед нею всi три групи гаремових слуг. Знала, що титул "хатун" не належався ┐й, бо була невольницею i щодо увiльнення треба було формального акту. Знов мала легке вражiння глуму. Але Кiзляр-ага, чоловiк серйозний, промовив до не┐ поважно: - Благословенне хай буде iм'я твое, хатун, i нехай Аллаг внесе через тебе добро i ласку свою в ясний дiм падишаха! Оте║ слуги тво┐! А зараз запровадимо тебе до твого будуару, бо не годиться, щоб ти оставала в малiй кiмнатцi хочби хвилю довше вiд часу, коли взяв тебе за руку великий султан Османiв. Рухом руки показав закриту лектику на знак, що може всiдати. Збентежена в найвищiй мiрi, звернулася Настя мовчки по сво┐ убогi рiчi. Але Кiзляр-ага вмить додумався того i сказав: - Всi тво┐ рiчi, хатун, вже в лектицi... Рада була всiсти в не┐, щоб укритися перед очима здовж коридорiв. Але якийсь дивний сором вчерашньо┐ невольницi вiдпихав ┐┐ вiд шовкових занавiс лектики. Волiла вже йти, нiж датися нести. Пiшла в товпi ║внухiв довгими коридорами гаремлiку в товариствi Кiзляр-аги, вся запаленiла на обличчi. Не пам'ятала опiсля нiчого, що бачила по дорозi. Пригадувала собi тiльки, що перед вiдходом хотiла ще попрощатися зi сво║ю панею, котра не була для не┐ зла. Але досвiдчений Кiзляр-ага i сего домiркувався та й шепнув ┐й: - Наилучше iншим разом... Коли знайшлася в призначенiм для себе будуарi, глибоко вiдiтхнула i кинула оком на ряд сво┐х кiмнат. Були ще краще урядженi, нiж у ┐┐ дотеперiшньо┐ панi. Чудовий запах ладану нiсся злегка по них. Подумала, що завдячу║ все те тiльки довгiй розмовi з падишахом, а може, його збуреному по вiдходi виглядовi, котрий мусiла запримiтити служба. - Коли сi кiмнати не сподобаються тобi, о хатун, можеш одержати iншi,- сказав поважно Кiзляр-ага. - О, се прекрасно дiбранi кiмнати,- вiдповiла i глянула у вiкно. Там уже сiрiло, i зачиналося лящiння раннiх птиць у садах сераю. - Спасибiг за перше добре слово, хатун! - сказав задоволений достойник.- Маю добру волю старатися, щоб задоволенi були завше уподобання тво┐. Дав знак ║внухам i слугам - i всi вийшли, за ви┐мком двох невольниць, призначених до розбирання ново┐ панi. Опiсля сам серед уклонiв i бажань вийшов з будуару. Одна бiла й одна чорна невольницi заметушились i принесли сво┐й панi нiчний одяг. Але Настя була така втомлена переживаннями се┐ ночi, що не хотiла змiняти одягу. Сказавши ┐м, щоб вийшли, сама скинула з себе свiй верхнiй одяг, i в невольницькiй сорочцi поклалася на чудовий перський диван, i затягнула над собою прекрасну котару з Кашмiру. Щойно тепер почулася лучше. Вiдiтхнула кiлька разiв глибоко i примкнула повiки. Але заснути не могла. Кров, мов молотками, стукала ┐й у висках, а перед очима повторялися картини подiй, якi пережила вiд вчера,- вiд хвилi, коли муедзини скiнчили спiвати п'ятий азан на вежах струнких мiнаретiв. "Десь тепер, може, дзвонять на утренню в Рогатинi",подумала i клякла на м'ягкiм диванi. Схилилася так, що головою дiткнула його, закрила обличчя обома руками i розплакалася в молитвi до Бога свого. Мала певнiсть, що Бог вислухав ┐┐ молитви в нiч перед проданням ┐┐ на Авретбазарi i що дасть ┐й через знакомство з султаном можнiсть повернути додому. Горячо дякувала Богу. Потому втома зробила сво║, i сон зморив ┐┐. А в часi, коли вона, плачучи, молилася, до найдальших крил i кiмнат гарему дiйшла вже дивна вiстка, що, напевно, справдиться старе передання туркiв i при десятiм падишаху Османiв царствувати буде могутня султанка Мiсафiр... * * * Настуня пробудилася по короткiм снi i скоро зiрвалася з дивану. вилинку стояла перед ложем, протираючи очi, бо думала, що спить... Над ┐┐ ложем висiли прекраснi, дорогi котари... Вiдхилила ┐х... Вона була в величавiй кiмнатi, а не в спальнi невольниць... I нiхто не взивав ┐┐, щоб одягалася... Ще раз клiпнула очима по мiцнiм снi i пригадала собi, з ким вчера говорила i як опiсля сам Кiзляр-ага запровадив ┐┐ в отсi кiмнати та призначив ┐й окрему прислугу. Чи все те дiйсно сталося?.. Але якраз iз-за котари сусiдньо┐ кiмнати виглянула одна з призначених ┐й бiлих невольниць i, низько кланяючись, запитала, чи хатун хоче одягатися. Кивнула несмiло головою на знак згоди i не знала, що з собою почати. Миттю вступили в ┐┐ спальню двi iншi невольницi i глибоко склонилися. Одна з них запитала, чи хатун хоче скупатися. Знов притакнула несмiло, бо по тiм як iще вчера сама послугувала, було ┐й прикро вживати послуги iнших, ┐┐ новi невольницi одягнули ┐┐ тим часом i завели в гарну купальню. Настя мовчки купалася, а серце ┐┐ билося майже так, як учера, коли вперве побачила Сулеймана. По купелi завели ┐┐ слуги в ┐┐ одягальню, де побачила прекраснi посудини з дорогими парфумами, ще красшими, нiж були у ┐┐ попередньо┐ панi. Чого там не було! На малих столичках з чорного гебану стояли пахощi з Гiндостану i прегарнi красила: вогкий, чудовий сандал i темна аняна, i блiдо-рожева паталя, i ясно-червона бiмба, i мiцно пахучi парфуми прiянгу та чорний альоес, i чудна масть з червоно┐ живицi з лякки... Оподалiк у кутку незначно горiло пахуче корiння нарду. А пiд вiкнами цвiли прегарнi лотоси, i пахуча бакуля, i бiлi "квiти смiху" кетакi, i ще бiльшi кандалi, i дивний манго з квiтом, як кров червоним, i гарна карнiкара. Деякi з тих парфум i квiтiв бачила у сво║┐ бувшо┐ панi, але не всi. Не знала, як забиратися до того всего, хоч недавно сама помагала при тiм сво┐й панi. Слуги робили з нею, що хотiли. На всi ┐х питання лише потакувала. Тiльки при одяганню вже показувала, якi одяги i яких красок хоче. Вiдiтхнула, коли скiнчили ┐┐ одягати i завели до ┐дальнi, де вже був накритий столик для не┐ з рiжними присмаками й овочами. Сказала ┐м, щоб оставили ┐┐ саму. Оглянулася, впала на колiна й довго молилася. Щира молитва успоко┐ла ┐┐. Сiла до столу i несмiло зачала коштувати присмаки з султансько┐ кухнi, думаючи про Сулеймана... * * * А молодий Сулейман встав з думкою про чужинку-невольницю. Чогось подiбного ще не переживав. Був мов п'яний. У нiм дрижали всi нерви. Йому, пановi трьох частей свiту, оперлася його власна невольниця... I ще до того покликуючись на свою вiру!.. Щось нечуване в його родi!.. Думки його бiгали безладно. I всi кружляли коло то┐ невольницi, яку вчера перший раз побачив. Пробував вiдвернути вiд не┐ сво┐ думки. Не мiг. Раз у раз вертали. Образ молодо┐ чужинки таки стояв перед ним. Ось-ось сто┐ть мов жива: волосся золотисте, очi легко синi. Личко бiле як снiг з таким вiдтiнком, як у першого пупiнка рози, а таке лагiдне, як у його матерi, що все бо┐ться за нього. I притiм так само енергiйне!.. Очi Сулеймана почервонiли ще бiльше, нiж вчера. Здригнувся. Так, вiн ще не зустрiчав у сво┐м життi жiнки, котра бiльше пригадувала б йому його матiр, нiж ся невольниця з далекого Л║хiстану. Вже був певний, що вона, й тiльки вона потрафить виступити супроти нього так само лагiдно й так само твердо, як його мати, котра одинока говорила йому одверто правду в очi, коли стрiлив якогось бика без пороху. А серед вiчних пiдхлiбств i подиву остре слово матерi було йому таке при║мне, як разовий хлiб голодному. Був зовсiм певний, що i ся невольниця скаже йом