iший. Каравана султанки скорим походом перейшла пустиню Ель-Каа i дiйшла до гори, звано┐ Дзвiн, по-арабськи Джебель Накус. Вона дае себе чути немов далеким звуком дзвонiв, котрий крiпша║ й переходить у дуже дивний шум. То навiваний вiтрами пiсок паде там у розпуклини i пропастi то┐ незвичайно┐ гори i, зсуваючись, дзвонить по скелях, а при скорiм летi виклика║ вражiння сильно шумного дзвонення. Дзвонить, як вiчна вiстка про дивну долю царицi i жiнки Халiфа, що колись, як служниця в сераю, воду носила i кам'янi сходи мила. * * * А коли вiдважна султанка Мiсафiр втягнула в свою душу образ пустинi та передумала ┐┐,- стратила вiдвагу запускатися дальше. I несподiвано для всiх казала вертати до Каiру, щоб iще ждати там на свого мужа Сулеймана. Бо образ пустинi, рiвно як образ моря, i степiв, i великих надземних просторiв, зверта║ душу до Бога. Мовчки завернула сторожа султанки, а прочане, котрi йшли з нею, пiшли дальше, до гробу Пророка. А як у Каiрi розiйшлася вiстка про очайдушну вiдвагу султанки, зiбралася рада мiсцевих iмамiв i хатiбiв та заприсягла в святинi сторожу ┐┐, що жаден во┐н ┐┐ не верне живий без живо┐ жiнки падишаха, коли вона вдруге вирушить у подорож до Мекки. А в кiлька днiв опiсля наспiв з Царгорода посол вiд падишаха i принiс сумну вiстку, що вмерла мати Сулеймана, а вiн просить жену свою помолитися за смуток свiй бiля гробу Пророка. Тодi вдруге зложили для не┐ велику каравану з прочан i сторожi, i вона знов рушила на Схiд. А перше замiтне мiсце ┐┐ постою в дорозi була тепер мiсцевiсть Мiгтат-Бiр-Ель-Абд[89], де зачиналася кра┐на малих горбатих коров. Там розложено намети й жiнок узято в середину табору. Розпалено вогнi та пражено пшеницю. А нiччю розставлювано сторожi аж до сходу сонця, бо розбiйничi племена арабiв чигають на такi каравани, пiдсуваються в темрявi до них, душать прочан i ограбовують. А як сонце зiйшло, навантажено знов верблюдiв. I каравана султанки рушила в путь та прийшла до Ель-Гамри, мiж високими горами, де не було нi одного подуву вiтерця, опрiч гарячого, як огонь, воздуха, що йшов вiд гiр, страшенно розпечених сонцем. Скелi на тих горах виглядали, як замки з рiжнобарвного камiння. А попiд гори тягнулися червонi, як кармiн, пiсковi насипи. Тут каравана спочила й пекла та ┐ла баранiв. А потому посувалася мiж двома хребтами нагих гiр. А як сонце зайшло, прийшла до Ель-Сафри. Там були жерела, та вода ┐х була гаряча, як окрiп. Всi вiрнi милися в нiй i молилися бiля жерел. Тут застали якесь плем'я арабiв, що жiнки його були одягненi в шкiри, висадженi мушлями, а дiти ┐х бiгали нагi. Крiм наметiв, мали помешкання в печерах на склонi гiр. Вiд них можна було купити я║ць i сухих дактилiв. Се плем'я убивало найбiльше прочан. Але страх перед султанською сторожею мало такий великий, що вночi убило тiльки б прочан, котрi необережно вiддалилися з табора. А найближчий постiй називався Бiр-Ель-Машi. Тут нiч була така темна, що не видно було руки, навiть пiднявши ┐┐ до самих очей. То┐ ночi убили розбiйничi араби тiльки трьох прочан. Ранком похоронено ┐х на склонi гори, приложивши тiла камiнням, бо годi було викопати гроби в твердiй, як скеля, землi. А найближчий постiй називався Бiр-Ель-Нахль, мiж горами без дерев, без ростин, з бiдною землею. Тут воздух був дуже гарячий i води було дуже мало, вона була жовта i воняла сiркою. Щоб могти ┐┐ пити, треба було розпускати в нiй сок з брескви й тамаринди. Iз-за горячi й душностi не мож було заснути то┐ ночi. I хассеке Хуррем з донечкою Мiрмаг вийшла перед свiй намет i стала пiд безмежним наметом Аллага, що звисав над темною пустинею, як чорний оксамит, i дивилася султанка в пустиню, де видно було тiльки блискучi в темрявi очi шакалiв i чути було ┐х сумне скиглiння, а молоденька Мiрмаг тулилася до матерi зi страху. п успокоювала ┐┐ мати, що кругом сто┐ть сторожа з яничарiв i сiпагiв, а над прочанами сила Божа. Нараз замовкло виття шакалiв i стало тихо, як в усi. На горi заревiв лев. I жах потряс пустинею i всiми, що жили на нiй. Замовкли навiть перекликування сторожi. Хассеке Хуррем iшла до намету, бо й вона налякалася страшного царя пустинi. Втiм залунав людський голос. I серед нiчно┐ тишi блиснуло та загримiли двi сальви вистрiлiв. То яничари й сiпаги стрiляли в темряву пустинi. Вiдповiв ┐м знов потрясаючий рев. А вони вдруге i трете стрiляли в темряву. То┐ ночi не спав нiхто дорана. В наметi оповiдали невольницi, як гарячий вихор самум засипа║ каравани прочан, що мають тяжкi грiхи на совiстi. А потому знов ┐хали довго i каравана увiйшла в якусь дивну мiсцевiсть, довкруги котро┐ був простiр "водних дiр". Там грунт був вапнистий i поритий штучними басейнами, де мiсяцями переховувано воду з рiдкого в тiй околицi дощу. Там виднiли де-не-де поодинокi пальми, але сама мiсцевiсть була без зеленi. Вiдси рушила каравана на пусту й тiльки слiпучим блиском сонця залиту рiвнину. Година за годиною минала, i все виднiли тiльки простори пiску й чорне камiння, гладенько вiтром ошлiфоване, що страшно блистiло в яркiм блиску сонця. З верхiв пiщаних горбiв, якi зустрiчалися по дорозi, виднiло непереглядне море далеких пiскових рiвнин, малi округлi голови пiскових сугорбiв i дивнi гребенi, що немов тонули в оточеннi кам'яних валiв. А найближчий постiй був Ель-Цiят,- дуже при║мний. Тут привiтали султанку посли святого мiста Медини,- мир i поводження мешканцям ┐┐! Та заки каравана дiйшла до Медини, воздух став вiд горячi такий червоний, як шерсть верблюда, мальована гемною, й земля стала пекуча, мов грань. Тут на цiм шляху згинуло багато верблюдiв, а тi, що ┐хали на них, поручившися волi Божiй, iшли далi пiшки по розпаленiм, як грань, камiннi. I багато ┐х упало мертвих серед пустинi, i не побачили вони домiв сво┐х. Нарештi здалека показався в промiннях сонця святий город Медина-Ель-Набi[90], як бiла голубка на жовтiй пустинi. А як сонце клонилося до заходу, каравана султанки вступала у святе мiсто. Всi люди ┐┐ були мов п'янi вiд утоми i спеки. Але в тiм мiстi могли справдi вiдпочати, бо тут вода була зимна, як лiд, i солодка, як мiд, а воздух був чистий, як кришталь. Тут усi забули страшну горяч пустинi та спали твердо до ранку. А рано пiшла султанка до Гарам-Еш-Шерiфу[91] i вступила у Браму Миру i молилася. Дiм той був такий гарний, якби люде вкрали його з Божого раю. Чудовi були краски його: червонi, жовтi й зеленi. I великi скарби були в нiм, дарованi султанами, i князями, i вiрним народом. Оден мур того дому був позолочений, на нiм багато надписiв з Корану i правдивих iсторiй. Мiж 400 стовпами i 300 лямпами, на долiвцi з моза┐к i марморiв, пiд високим вiкном, крiзь яке видно син║ небо, на мiсцi, де помер Пророк Магомет, узрiла хассеке Хуррем його домовину з бiлого, як снiг, мармору, пiд чотиригранним балдахином з чорного каменю. Вся вона була покрита дорогоцiнними килимами, якi змiняють що 6 лiт й уживають опiсля до накривання домовини султанiв i дiтей султансько┐ кровi. Бiля Пророка спочивають халiфи Абу-Бекр i Омар. - А тут,- промовив провiдник,- ма║ забезпечене мiсце Iсус, син Марi┐, що прийде ще раз при кiнцi свiту[92]... Султанка здригнулася, зiтхнула до Бога i казала покласти привезенi зi Стамбула дорогi килими, призначенi колись на домовини ┐┐ мужа й дiтей. Кинула ще раз оком на домовину Пророка i на надпис на нiй: "В iм'я Бога! Удiли йому ласки сво║┐!" I вийшла зi святинi Пророка з острахом у душi, бо знала, що тут не була ще нога невiрно┐ людини. Навiть вiддих тако┐ занечищу║ воздух святих мiсць. Тут мослеми убивають без пощади кождого невiрного, що наближиться до святих мiсць Iсламу. Вiдси пiшла султанка до мiсця, де ангел Господень зiйшов з неба, i до мiсця, де жила дочка Пророка, i до iнших святих мiсць, вiдрiжняючи правду вiд неправди. I ще вiдвiдала хассеке Хуррем,благословення Боже i мир над нею! - мiсця, де жила Сiт-Галiма, мамка Пророка, i жiнки його, i син його Сiдi-Iбрагiм, i Саiд-Ель-Хадрi, приятель його, i мiсце, де свято┐ ночi кадр Коран зiслано з неба, i студню Ель-Хатiм, що, ма║ воду солодку, як мiд, i квасну, як цитрина, бо два жерела з такими водами вливаються в не┐, i де любив сидiти Пророк Магомет,- хай мир дару║ йому Аллаг! А потому ┐ла по-тамошньому звичаю шам-борек, тiсто на маслi, приряджене, як у Дамаску, i пила воду з жерела Пророка. А другого дня ранком пiшла на молитву до чотирьох святинь i коло полудня вiдвiдала мiсце, де стояв ручний млинок, на котрiм молола пшеницю дочка Пророка Фатьма. Млинок той оббитий золотом i висаджений смарагдами та iншим дорогим камiнням. А потому пiшки пiшла з почотом сво┐м на гору Агд, де молилася за мужа свого, i за синiв сво┐х, i приятелiв ┐х. А вернувши, ┐ла печене м'ясо, солену шаранчу, риж з маслом i овочi. А все там було дешеве, крiм цитрин, хоч багато прочан було в Мединi. А як семий раз зiйшло сонце над святим мiстом пустинi, принесли аж пiд мури його i в саме мiсто Магмель-Шамi[93] з дорогими завiсами. А з нею прийшло 20 000 прочан i горожане з Мекки по жiнку падишаха. I плакали за нею мешканцi Медини, мов дощ лив з неба, i всадили ┐┐ в святинi до Магмель-Шамi при ревi самопалiв i гармат крiпостi. I йшла каравана султанки аж до заходу сонця i спочала в Бiярi-Алi. А другого дня коло полудня вистрiл з канони дав знак, що наближаються до найсвятiшого мiсця iсламу. I попадали всi обличчям до землi й лежали годину на пiску i молилися, аж поки гук гармат не дав ┐м знати, що можуть встати i йти дальше. Встали i йшли ще годину по заходi сонця, аж прийшли до мiсця багатого у воду. Там була непереглядна тьма прочан, що заповняли пустиню на три милi довкруги. Вони пекли на огнях солодке галявi з оливою з сезаму, з цукру i муки та хлiб на зелiзнiм сачу, м'ясо на рожнах i iншi присмаки. I горiла вся пустиня огнями серед чорно┐ ночi. А кругом чути було оклики султансько┐ сторожi, що берегла жiнки падишаха: "Будь готов!" А хассеке Хуррем спочивала в наметi на горбi, що назива║ться Капелюх з цукру. Тут войовничi племена Геджасу складали ┐й поклiн i частували ┐┐ напитком, якого ще не пила в життi сво┐м. I знов рушила дальше каравана султанки i спочала аж вночi серед наго┐ пустинi. Тут усi прочане скинули одяги й завинулися в полотна. Йшли босо, без обуви, без заво┐в на головах, бо не вiльно вже мати на собi нiчого шитого нитками, нi найменшо┐ збро┐, щоб навiть птички не убити в тiм святiм мiсцi. I перед сонцем закриватися не вiльно нi мужчинам, нi жiнкам. А вечером дня того дiйшли до Мекки, де воздух такий гарячий, що дихати ним важко. I води пити годi, бо й вона гаряча. Мов п'янi вiд утоми i страшно┐ жари, прочане перейшли площу свято┐ Кааби, покрито┐ чорним шовком. Вона була оточена чудовою колюмнадою, освiтленою тисячами округлих лямп, що горiли на землi, як звiзди на небi. Процесiя вступила в Гарам-Ель-Меккi й молилася наперед за щасливий поворот. Там усi пили святу воду Пророка. А вечером споживали м'ясо з квасним молоком. А слiдуючого дня взяла султанка купiль i по┐хала на гору Арафат, де Адам ┐в з дерева знання добра i зла i де його вигнала з раю сила Божа. Ця гора покрита мiленьким пiсочком i така широка, що на нiй може змiститися 20 000 людей. На нiй не було чути нiяких розмов, опрiч крикiв прочан, що просили Бога дарувати ┐м ┐х грiхи i провини. А як сонце зайшло, освiтили ракетами всю гору й залунали голоси серед ночi: "Прочане! Аллаг вибачить вам вашi грiхи!" А як маси прочан дiйшли до брами Адама й Еви, звано┐ Ель-Алемцiн, почався такий стиск, що брат не знав брата, нi батько сина; перли навiть на лектику жiнки падишаха! Кождий хотiв якнайскорше вийти з того мiсця, бо воно вузьке й дуже душне, а верблюди тратували на смерть тих, що впали з них у тiй брамi. Тут вiйськова сторожа жiнки падишаха мала найбiльше клопоту за весь час дороги. А зi сходом сонця йшли прочане на мiсце Маздляфаг, де кождий набрав кремiнiв сiм разiв по сiм, щоб кидати ┐х в долинi Мiнд - на спомин, що тут Авраам вiдiгнав кремiнням чорта, що не давав йому принести в жертву сина Iсаака. З тим у поняттi вiрних лучиться вiдкидування вiд себе грiхiв i грiшних замислiв. Султанка Ель Хуррем кинула також власноручно 49 кремiнiв на долинi Мiна. Хассеке Хуррем власними руками збирала гаряче камiння пустинi, а думки про долю ┐┐ сина пекли ┐┐, як огонь... Мала кидати камiння в долинi по звичаю. Але не хотiла вiдкинути нi одного зi сво┐х замислiв, хоч вони були тяжкi, як олово. В долинi Мiна остали три днi по старому звичаю. А потому принесли в жертву баранiв i вечером пiшли до Мегмеля на чудоно прикрашенiй площi. Т;iм були три ночi, освiтлюванi ракетами так прегарно, що подiбно┐ краси нема нiгде бiльше. Щойно третього дня кидала хассеке Хуррем кремiння в долинi Мiна й вернула до Мекки. По дорозi оглядала гору Ель-Нур, яка так свiтить вночi, якби ┐┐ хтось освiтлював. А в долинi Мiна не остав нi оден хорий, хоч спека там була страшна. Всi святинi Мекки перейшла i милася в студнi Земзен, бiля яко┐ осiли першi люди, й оглянула чарiвну Мошею. А як скiнчила оглядати всi святинi Мекки, пiшла до найсвятiшо┐ з них, до Беiт Аллаг[94], де вмурований бiля входу чорний камiнь "гаджар". Його принiс архангел Гаври┐л праотцю Аврааму. Там i досi ║ Макам Iбрагiм, камiнь з вiдтиском стiп Авраама. Цiла святиня закрита зверха перед людськими очима найдорожчими килимами. А щоб увiйти до не┐, треба ┐┐ сiм разiв обiйти пiшки кам'яним шляхом. А святиня Кааба не ма║ дверей вiд землi, як усi iншi святинi на свiтi. Дверi ┐┐ умiщенi високо. I сходiв до них нема, тiльки драбина. З дрожанням серця входила по драбинi султанка Ель Хуррем до нутра святинi. А як увiйшла i зступила до ┐┐ нутра,- стала, здивована на вид, який побачила. Дiм Бога, званий Кааба,- цiль паломництва всiх вiрних мослемiв,- був у нутрi зовсiм порожнiй i пустий... Чотири нагi стiни, i бiльше нiчого... Нi вiвтаря. Нi надписiв. Нi знакiв. Нi прапорiв... Нi саджу[95], нi гiкгми[96], нi тафсiру[97], нi фiкги[98], нi навiть гадiту[99]... Чотири нагi стiни, i бiльше нiчого... Кам'яна долiвка й кам'яна повала. Все з сiрого каменю. Без килимiв. Без оздоб... Чотири нагi стiни, i бiльше нiчого... I напружила весь свiй ум султанка. Та не могла розумiти дивно┐ мови Кааби, найсвятiшо┐ з святинь мослемських, що говорить мовчанням серед сiрих стiн. А як вийшла з дивно┐ святинi мослемiв, до котро┐ кермуються обличчя ┐х, де вони не були б, знайшлася знов у блеску сонця. I прислонила очi, i побачила ряд улемiв i хатiбiв, що вiтали ┐┐ глибокими поклонами, а дiти найвищих родiв Мекки страусиними перами кiнчили змiтати прегарнi килими, постеленi для нiг ┐┐, заки зiйде до лектики. Стала, подякувала за честь i промовила: - Хочу оставити добру пам'ятку для найсвятiшого мiста мослемiв, щоб Аллаг милостивий був дiтям мо┐м. Всi достойники перемiнилися в слух, i стало дуже тихо на подвiр'ях Кааби. А могутня султанка Мiсафiр отворила уста сво┐ i промовила: - Виберiть собi жерела студено┐, добро┐ води хочби як далеко вiд святого мiста сього, а я побудую кам'янi склепiння водопроводiв по пустинi й iменем мужа мого султана Сулеймана,- нехай вовiки трива║ слава його! - накажу допровадити все свiжу воду до святого мiста сього. Ще хвилинку стояли всi як остовпiлi вiд такого дару, якого не дали досi й наймогутнiшi халiфи та султани. А потому всi впали обличчями на землю перед нею, як перед святою. I винесли срiбнi кiтли з святинi i вдарили в них. I збiгся весь народ святого мiста Мекки, i всi прочане, що були в нiм. З крiпостi над мiстом заграли труби, i вдарили гармати, й шал радостi опанував усiх. I не було нiкого, хто не знав би про великанський дар султанки Мiсафiр, i всi благословили слiди ┐┐ й дiтей ┐┐. * * * А дня того вечером чудовий запах шампаки й iнших етеричних перфум з найдорожчих магнолiй заповнив високi кiмнати султанки Мiсафiр. Та не могла успоко┐тися розбурхана думка ┐┐, i сон не злiпав ┐┐ повiк на вiдпочинок. Хоч уже й глуха пiвнiч глибоко вiддихала i в улицях святого мiста Мекки не видно було нi одного дому, де свiтилося свiтло, стояли освiтленi кiмнати Ель Хуррем. I запримiтила се нiчна сторожа святинi Кааби. А ранком занепоко║нi священики ┐┐ ждали вже в домi, призначенiм для султанки, щоб довiдатися, чи не хора вона. Коли султанка Мiсафiр переказала ┐м запит, якого лiкаря мали б на примiтi, вiдповiли: "Для хорого тiла i для хоро┐ думки". А коли султанка Мiсафiр попросила ┐х, щоб привели його, вiдповiли, що вiн не опуска║ сво║┐ печери в пустинi, де посвятився Богу як дервiш, i тiльки там можна вiдвiдати його. По трьох безсонних ночах рiшилася султанка Мiсафiр вiдвiдати святого дервiша. На триста крокiв перед печерою затрималися всi, що товаришили ┐й, i тiльки вона сама пiдiйшла до печери й побачила в нiй старця, що молився в нiй. А вигляд мав такий, що пригадався ┐й опис того дервiша, котрий у Царгородi предсказав султановi уродження ┐┐ сина Селiма в рiчницю здобуття Стамбула. Вступила в печеру, i привiтала його, i запитала, спустивши очi, як моленниця: - Чи ти, о старче Божий, лiчиш хоре тiло i хору думку людей? - Бог лiчить. А я тiльки раджу людям, що мають робити, щоб осягнути ласку його. - Чи тобi заповiли, що я прийду просити поради в тебе? - Нiяких заповiдин не приймаю, бо вiрю, що лиш оден Аллаг керму║ ногами людей до покути, коли ще не стратив надi┐ на поправу ┐х. Усядь, донечка моя. I показав ┐й на кам'яну лаву. Султанка сiла. Хвилину панувала мовчанка. - Чи ти, старче Божий, мiг би менi сказати, чому найсвятiша святиня мослемiв пуста i порожня в нутрi сво┐м? Старець уважно подивився на султанку й вiдповiв: - Щоб ти повнiшу науку говорила тим, що в покорi перед Богом вступають до не┐. - Чому ж вона менi нiчого не сказала? - I тобi, доню моя, сказала порожня Кааба думки, повнi мудростi, як овоч винограду повний соку свого. Тiльки ти не розумiла ┐х. - А якi ж тi думки i як ┐х розумiти? - Як звiзда хвостата, як бездомний вiтер, що блукають без цiлi по небi й по землi,- так без мети блука║ i кожда людина, котра вiдвернеться вiд правди слiв Аллага, вiд заповiдей Його. Тут, у пустiй Каабi, бачиш все, що життя може дати, коли опустиш правий шлях Аллага. Пустий i порожнiй буде овоч Його. Така людина пiде порожнiми стежками i зiйде на червонi, на котрих чути плюскiт керви. Умре без Бога радiсть в нiй i надiя скона║, вкiнцi покине ┐┐ i страх перед Богом, початок i кiнець розуму людини на землi. А як людина вийде з Кааби, то бачить свiтло сонця й пiзна║, що можна одiдичити бiльше, нiж земля може дати: блаженну ласку Божу на путi житт║вiй. Здалека долiтав здавлений оклик сторожi, котра пильнувала, щоб нiхто не наближався до печери старця. Султанка задумалася й запитала: - Чи ти зна║ш, хто я та де мiй рiд i дiм? Старець вдивлявся в не┐ довго. Потому вiдповiв: - Ти - давно предсказана... Султанка Мiсафiр... Твiй рiдний дiм вiдси так далеко, що там по дощевiй порi вода в потоках i рiках ста║ тверда, як камiнь, i можна ┐┐ рiзати, як дерево, зубчастою пилою i долотом лупати, як мармор... бачу тиху рiчку... i садок над нею... бачу бiля нього... i малу мошею - Пророка нессараг... коло не┐ бачу... домик батька твого... а ти ще маленька... бiга║ш по нiм... - Що було зi мною дальше? - запитала султанка, запираючи в собi вiддих. - Ти вироста║ш... струнка, як пальма... весела, як водиця... Тебе одягають... у бiлу суконку, в зелений вiнок... Ти йдеш до моше┐ Пророка нессараг... з молодим хлопцем, нi, вже мужчиною... i бачиш свiчi... восковi, золотистi... - Що було зi мною дальше? - Ти бiжиш... попри конi... дикi, волохатi... форкають на тебе зблизька нiздрями... а ремiннi шли┐ у тебе на ши┐... батiг-сирiвець кра║ тво║ тiло... чую свист його... бачу твою нiжку... скервавлену... бiлу... i води спрагненi устонька тво┐... - Що було зi мною дальше? - Бачу морську мраку... i мiсто над нею... мiнарети сяють... мослеми спiвають... бачу тебе в школi... й учителiв тво┐х... сiда║ш на галеру... на чорний корабель... а на руках тво┐х... ланцi затискають... на берiг виганяють... на Аврет-базар... Тут султанка,- котрiй в очах крутилися слези вже вiд хвилi, коли старець згадав про ┐┐ рiдний дiм,- заплакала, i слези, як перли, покотилися з очей ┐┐. По хвилi запитала м'ягким голосом: - Що ж було зi мною дальше? - У найкращiй хвилi свойого життя... ти молишся до Бога... у сутiнку-ранку... за кратами стайнi... на краю базару... а найглибша вiра... у премудрiсть Божу... буха║ з серця твого, як iз жерела... ти кажеш сi слова... Да будет воля Твоя!.. Тут султанка перестала плакати й уважно вдивилася в очi дивного старця, що заходили екстазою. пй вихопився з уст тихий шепт: - Ти не мослемський дервiш, ти монах нессараг!.. Старець або не чув, або не хотiв чути того, що вона сказала. Говорив дальше з екстазою в очах, уже без ┐┐ запиту: - Заходило сонце за святиню Божу... як тебе продали на Авретбазарi... i сумерк западав... коли ти входила... у дiм Сулеймана... Великого султана... ним Бог благословив... його власний нарiд... а тяжко покарав... народи нессараг... - Що було зi мною дальше? - Бачу бiлий ясмин... ясний мiсяць ся║... очей молодих двi пари зустрiча║... твiй перший наречений... тебе благословля║... бо ти не вiдкида║ш... святий для тебе знак... не хочеш замiняти... за сигнет султанiв... в тiй хвилi залюбився в тобi Сулейман... - О старче Божий! Скажи менi правду, чи вiн не перестане... любити мене? - Сильний вiл, моя доню, зрива║ воловiд... великий чоловiк не ломить слова... ось в'яне личко тво║... бо Господнiй посол... нiкому невидимий... сильнiший вiд залiза... вже час наспiва║... в палату Сулеймана... у святу нiч Байраму[100]... приведуть дiвчину... найкращу квiтку... зi всiх земель султана... а вiн не прийме[101]... Султанка Мiсафiр вiдiтхнула глибоко i вже спокiйно запитала: - Що буде зi мною дальше? - Зараз, доню моя... ти могла зробити... зi сво┐м чоловiком... все при Божiй волi... чу║ш, доню?.. все... як вiн з народом сво┐м... i тво┐м... а ти замiсть доконати великого дiла... вкрала одну душу... i кри║шся з краденим... доню моя, доню!.. - Ти не мослемський дервiш, ти монах нессараг!.. Довшу хвилю панувала мовчанка. Старець молився. Султанка блукала очима по нутрi його кам'яно┐ печери i збирала вiдвагу, щоб запитати про те, чи здiйсниться ┐┐ найбiльша мрiя. Нарештi перервала мовчанку. - Чи Мустафа, син Сулеймана, засяде на престолi султанiв? Обличчя старця захмарилося. Вiн остро вдивився в могутню султанку i твердо вiдповiв, якби сокирою рубав: - Мустафа... син Сулеймана... правний наслiдник його... не сяде на престолi... батька i дiда свого!.. - Чому? - Уб'║ його могутня султанка Мiсафiр!.. Султанка побiлiла як полотно i виглядала як береза, обвiяна снiгом. Вся кров збiгла ┐й з обличчя, i вiддих в нiй заперло. Коли прийшла до себе, кинула одно рiзке слово: -Як? - Рукою мужа свого... i батька Мустафи... - Ти зна║ш план ┐┐?! - закричала з забобонним острахом. - Бачу, дитино моя... бачу ученого... котрий пiдкуплений султанкою... фальшу║ листи невинного Мустафи... фальшу║ так... що й сам Мустафа... не годен перед батьком... вiдрiжнити сво┐х листiв вiд пофальшованих... I гине Мустафа смертю невинного... - То такий сильний блиск золота i самоцвiтiв? - запитала з укритим задоволенням, котре ледви здержувала в собi в почуттю, що посiда║ ту велику силу. - Я вже бачив, як жовтий блиск золота i свiтло дорогого камiння з князiв робило убийникiв i не одну жiнку, не одну дiвчину спонукало вiддати свiй найбiльший скарб, чистоту свою, за перли i камiння, що мало прикрасити тiло ┐┐. Я бачив рубiни, котрих огниста i глибока червень робила чесних мужчин злочинцями, а шанованих жiнок - упавшими. Я бачив перли, котрих матовий, нiжний блиск руйнував життя цiлим родинам, сiяв зiпсуття, нечесть i смерть... - Чи й я так люблю тi рiчi? - запитала з острахом. - Нi! Ти, як уроджена цариця, любиш тi рiчi так, як любиться цiнних людей за ┐х властиву вартiсть, за те, що кождий з них iнакший i ма║ цiннiсть особи в собi. Бо всему сила Божа дала обличчя сво║, та найбiльшу цiннiсть ма║ душа людини. - А що буде з дiтьми мо┐ми? - Грiх робить мати, котра бiльше любить дiтей, нiж Бога i заповiдi його. Дiтьми кара║ матiр сила Божа. Скоро по смертi Мустафи побачиш чашу кари в руцi Селiма. - I що тодi зроблю? - Зажада║ш вiд мужа свого, щоб вiн право престола перенiс на Баязеда. - А муж? - Вiн послуха║ закона Османiв про право первородства i вперве та востанн║ опреться волi тво┐й. - А що зроблю я? - Ти даш Баязедовi, молодшому синовi свому, багато золота i самоцвiт-камiння на збунтування агiв i вiйська падишаха. А свого мужа наклониш хитрiстю, щоби зробив його намiсником Анатолi┐. I пiде син твiй Баязед вiйною на батька i на брата свого та й Анатолi кине на Румiлi. Заграють гармати, а син твiй Баязед кривавими руками сягне вiд Скутарi на острови Принцiв, на Дiвочу Вежу i на Долину Солодких Вiд. I зачне обступати пишну столицю Стамбул, i бити в довгу на милю касарню яничарiв, i в серай батька свого, де колись стояла колиска його. А дикий розрух закривавить улицi Стамбула... Султанка слухала, дрижачи на всiм тiлi - з жаху i з почуття гордостi, що ┐┐ син, кров ┐┐, буде в силi здобутися на таке дiло. Зi зворушення ледви могла вимовити слова: - А що буде з ним дальше? - Вiд вечера до ранку ревiтимуть гармати Баязеда на столицю батька. А за ту нiч покажуться бiлi, як срiбло, нитки в волоссi побожного мужа твого. А як ранок засвiтить, вiн ви┐де з сераю, з молитвою на устах, на чорно-чорнiм конi, пiд зеленим прапором Пророка, проти ру┐нника i сина свого. I трьома ударами розiб'║ на три частi силу Баязеда, i чергою зiпхне в Чорне море, i в Босфор бурливий, i в море Мармара. I огнем з гармати буде ще плювати на трупи ┐х. - Побiдить?.. - прошепотiла султанка й поблiдла.- I довiда║ться про мою участь у бунтi? А що зробить зi мною? - Побiдить, i довiда║ться про твою участь, i нiчого тобi не зробить... Тiльки залл║ кров'ю коридори й кiмнати сераю, найгарнiша квiтко в городi Аллага! Останнi слова старця звучали немов глум. Вона вiдчула се й запитала скромно: - А що робить людину гарною? - Не тiло ┐┐, i не розум ┐┐, i не знання ┐┐, тiльки мир у нутрi й дiяльнiсть, згiдна з заповiдями Бога. А того не осягне нiхто без чистоти душi. - А як осягнути ту чистоту душi? - Не уповати на себе, бо людина слаба i кволий дух ┐┐. Не рахувати на людей, бо вони непостiйнi й минущi. А кождо┐ днини i перед кождим дiлом сво┐м радитися в дусi Бога, бо тiльки Вiн вiчно постiйний, наилучший i наймудрiший. Скривилася, бо не чула в собi змоги радитися з Богом про те, що задумала. Запитала: - А що буде з мо┐м сином Баязедом? - Згине з рук батька свого, подiбно як Мустафа... Впала на долiвку пiд вагою тих слiв i лежала, мов у памороцi. Немов у пiвснi, чула, як старець говорив: - Далеко в пiвнiчних горах, у землях перського шаха, сто┐ть оборонний замок, на недоступних скелях. Там схорониться син твiй Баязед перед гнiвом батька, шукаючи опiки у ворога свого i його. Та посли падишаха знайдуть його i там. I як ти золотом пiдкупиш вiйсько султана, так вони золотом пiдкуплять замкову сторожу i серед ночi викрадуть живого Баязеда. I серед диких гiр, пiд синiм наметом Аллага, вiдчитають йому батькiвський вирок i приб'ють йому його ятаганом на серце i скинуть у пропасть, де дикi звiрi розiрвуть тiло його. Голосно заридала, а вiдгомiн ┐┐ ридання заповнив скельну печеру й понiсся пустинею. Та скоро перемогла себе. Обтерла слези i запитала: - Чи потомство мого сина Селiма вдержиться на престолi султанiв? - Удержиться, дитино моя,- вiдповiв з сумом старець,удержиться, аж поки мине круг часiв, призначений всемогучим Богом. Подумала хвилю й запитала напiвсвiдомо: - Хто я, старче Божий, бо чужа я вже й сама собi... - Ти велика людина, нещасна доню моя... Бо ма║ш сильну волю у змаганнi сво┐м. Але твоя воля звернена до зла, до непошани заповiдей Божих. I тому ти чужа сама собi, що ти вiдчужилася вiд Бога. Султанка склонилася глибоко, дякуючи за потрясаючу розмову. - Не знаю, чим надгородити тебе, старче Божий,сказала, помалу вимовляючи кожде слово. - Мене - нiчим, хiба змiною злих замiрiв тво┐х,вiдповiв зiтхаючи. Усмiхнулася й, нiчого не кажучи, вийшла з кам'яно┐ келi┐ старця. Ще вiд отвору вiдвернулася i сказала: - Надгороджу милостинею багатьох убогих, яких зустрiну на шляху свого життя. Тепер старець не вiдповiв нi слова. Вiн похилився на кам'яну долiвку й потонув у молитвi. * * * Пiсковою пустинею Нефуд iшла каравана султанки в напрямi на пiвнiч i пустинею Гамед дiйшла до свято┐ землi. А як побачила крихон, чудове "мiсто роз i пальм", серед диких яруг та печер, задержалася бiля криницi клисея з солодкою водою. Тут спочила султанка Мiсафiр i вiдси пiшла оглядати глибокi береги Йордану з трьома терасами. А з крихону йшла дикими ярами, помiж нагi гори, до Мутесарiфлiку[102]. Серце султанки товклося, мов птичка в клiтцi, то немов завмирало, коли в'┐здила у святе мiсто, котре бачило муки Спасителя. Хвилями не ставало ┐й вiддиху. Ще раз, останнiй раз, завагалася на тiй землi, по котрiй спливала свята кров Iсуса, але з упертим смутком в душi вiдкинула вагання. Казала ┐хати просто до велико┐ святинi Омара й роздiлювати милостиню по всiм мiстi без рiжницi вiри: магометанам, жидам i християнам. I була султанка сiм днiв i сiм ночей у святiм мiстi Христовiм. Не спала спокiйно нi одно┐ ночi. А днями блукала зi сво┐ми дiтьми i з пишним оточенням сво┐м по всiм городi. Була на горi Голгофтi, була й на Безеттi-Морiяг i бачила всi бiльшi стави крусалима, Ель-Батрак, Iсраiн i Сiттi Марям, i Бетесду, i Мамiллю, й Еш-Султана, i численнi цистерни. Об'┐хала обороннi мури, котрi наказав будувати ┐┐ муж, i двiчi пере┐хала попри дуже сумну й обдерту церкву Господнього гробу, але не вступала до не┐. А як пере┐здила попри Мур Плачу, почула несподiвано з товпи жiнок жидiвських оклик у сво┐й рiднiй мовi: - О велика панi! Змилосердися над нами!.. Глянула в той бiк. Оподалiк стояла ┐┐ приятелька з Кафи, Кляра, з пiднесеними, мов до молитви, руками. Султанка казала здержати свою лектику i, вся паленiючи на обличчi зi зворушення, вимовила тiльки одно слово: - Кляра! - Настуню! - вiдповiла несмiливо ┐┐ товаришка зi школи невольниць. - Чи не погордиш мною? - Чого б я мала гордити? Прийди до мого помешкання бiля Гарам еш Шерiфу! - Знаю, знаю! - вiдповiла врадувана Кляра, глибоко кланяючись разом з оточенням сво┐м. Ще того дня приняла ┐┐ султанка разом з великою депутацi║ю ║вре┐в, котрi просили полекшi в доступi до свого Муру Плачу. Султанка зараз наказала не робити ┐м нiяких перешкод, а закликавши сина свого Селiма, сказала до нього при депутацi┐: - Може, ти матимеш колись з волi батька владу намiсника у сiм святiм мiстi. Не забудь тодi подарувати жидiвському народовi бодай сей Мур Плачу в крусалимi[103]. Опiсля вiдiйшла з Клярою до сво┐х кiмнат i довго говорила з нею та тiшилася ┐┐ долею, бо Кляра оповiла ┐й, як по двох лiтах невольництва купив ┐┐ поважний i добрий ║врейський купець з крусалиму та взяв за жiнку. В недiлю рано дзвонили дзвони в християнських церквах крусалиму й опускала святе мiсто султанка Мiсафiр. Мiсто муки Спасителя мало сiру-сiру краску, тiльки де-не-де виднiла зелень деревини. Султанка ┐хала в лектицi назустрiч кривавим подiям, якi мала викликати. В нутрi серця свого мала завзяту певнiсть, що осягне свою цiль, хочби прийшлося ┐й прибити на хрест муки два народи, свiй i свого мужа. А над Юдейськими горами, що стрiмко спадають до Мертвого моря, сходило тодi сонце, й побожнi мослеми, лицем оберненi до Мекки, розпочали азан, молитву свою. Так вiдбула султанка Роксоляна свiй другий Гаддж. А третiй Гаддж вiдбуде до всевiдучого Бога, коли небо розколеться, i коли звiзди розсипляться, i коли води змiшаються, гiркi з солодкими, i гроби обернуться, i коли Бог зажада║ рахунку вiд усе┐ тварi, що ма║ образ i подобi║ духа Його. Бо коли незнищимий жаден атом порошини, то мусить бути безсмертний i дух людини. I коли вiчно дiла║ кождий рух вiтерця, то мусять вiчно дiлати i наслiдки наших дiл. I тому кождий з нас вiдбуде великий Гаддж до Творця свого. ПРИМIТКИ I ПОЯСНЕННЯ Роксоляна - се iсторична постать. Жила вона на переломi Середньовiччя й Нових Часiв, коли люде бiло┐ раси вiдкрили Новий Свiт, бусолю, друк, класичнi книги й себе як iндивiдуальнiсть, коли "рушили з основ землю й задержали сонце". В тiм великiм часi виступа║ на iсторичнiй аренi квропи багато славних i дiяльних жiнок. Укра┐нський нарiд переживав тодi якраз найглибший упадок. Державнiсть його зруйнована була так основне, що затратилися навiть спогади про не┐ в пам'ятi укра┐нського народу. Вiн був тодi майже тiльки безпросвiтне темною масою, яка в тяжкiй неволi коротала свiй вiк i не мала змоги видати з себе навiть славних мужiв, не то славних жiнок. Але немов на знак, якi великi спосiбностi криються в народi нашо┐ землi, видвигнула з нього Божа воля якраз в тiм часi одну жiнку як найбiльшу жiночу постать свiтово┐ iсторi┐ то┐ епохи. Тою жiнкою була Анастазiя Лiсовська, дочка нашого священика. Про сю наймогутнiшу з тодiшнiх жiнок, про радiсну й веселу, повну енергi┐ Настуню Лiсовську, знану в iсторi┐ пiд iменем Роксоляни, й написана ся повiсть. Присвячую укра┐нським дiвчатам сю працю про велику укра┐нку, що блистiла умом i веселiстю, безогляднiстю й милосердям, кров'ю i перлами. Присвячую на те, щоб вони навiть у найтяжчих хвилях свого народу i сво┐х не тратили бодростi духу i були пiдпорою сво┐х мужiв i синiв та дiяльними одиницями свого народу,- передовсiм опанувавши якусь працю i полюбивши ┐┐. Тiльки таким способом можна доконати дiла. Але воно, хоч доконане, не приносить добра, коли людина тратить у душi сво┐й вiчний iдеал Божий i ломить постанови його. Я не доказую сего в сiй повiстi. Я тiльки стверджую сей правдивий факт, iлюстрований дивним життям велико┐ султанки, котра сво┐м грiхом розпочала розвал могутньо┐ свiтово┐ держави. Розвал той iшов уже нестримно аж до наших днiв... Впливи - укра┐нськi, схiднi, византiйськi, захiднi, ренесансовi й iншi - сплiтаються в барвистий килим тла, по якiм, мов свiтла комета, перелетiла Роксоляна, той укра┐нський Одiссей в жiночiй сукнi. Се тло тим труднiше представити, що нi у нас, нi в iнших народiв нема досi нi одно┐ працi про синтезу тих чинникiв, як вони сплелися в тiм часi на Сходi. Бодай нi менi, нi тим, з котрими я говорив про тi часи, невiдома нi одна така праця. Нехай же ся перша спроба - вжитися в тi часи заохотить письменникiв будучих поколiнь укра┐нсько┐ нацi┐ краще i лучше представити ту епоху й найвеличнiшу постать ┐┐, яка столiттями звертатиме увагу на себе. Бо, ставши сво║ю красою жiнкою султана, виключно сво┐м блискучим умом i волею стала вона необмеженою панею двора i велико┐ держави. Була безоглядна, як ┐┐ час. Але серце мала добре i скарбiв свого мужа часто уживала на зменшення людського терпiння. Була благородна, скромна i велика, мимо сво┐х грiхiв, котрi тяжко спокутувала сама i ┐┐ потомство. Для тих, що зацiкавляться особою Роксоляни, подаю тут деякi найбiльш доступнi жерела про не┐: 1) Hammer: Geschichle des Osmanischen Reiches, groesstenteils aus bisher unbenuetzten Handschriften und Archiven. Друге, поправлене, видання, Пешт, 1834. Головно Том II-ий. (Але для пiзнання Туреччини треба перечитати всi томи). Се величезний i дуже докладний твiр нiмецького ученого. Iсторики iнформували мене, що, хоч тому творовi вже сто лiт, то вiн все ще належить до найлучших. 2) Niemcewicz: Zbior pamiatek о dawnej Polsce. Warszawa, 1822. Том II. 3) Szajnocha: Sxkice historyczne. III. 4) Zegota Pauh: Starozytnosci galicyjskie, 1840. Вiн циту║ в оригiналi реляцiю венецького посла Петра Брагадiно про Роксоляну з 1526 p.: "questa domna di natione Rossa, giovine, non bella, ma grassiada..." Те, що пише iталiйський (венецький) посол, котрий бачив Роксоляну як султанку, значить, що та панi, по народностi русинка, не була гарна, але при║мна. Та кождий ма║ сво║ поняття про красу. Портрет Роксоляни, котрий знаходиться в пашiм Нацiональнiм музе┐ у Львовi, роботи iталiйського майстра, вказу║, на мою думку, що вона була дуже гарна: дуже делiкатна, дуже скромна i дуже спокiйна з вигляду,- така спокiйна, що успокоюе навiть погляд на ┐┐ портрет. Кромi сего прегарного портрета Роксоляни, бачив я ще оден, роботи нiмецького артиста, на котрiм крiсло ┐┐ й буквально весь ┐┐ одяг висадженi великими перлами. В нашiм Нацiональнiм музе┐ ║ два ┐┐ портрети 5) Польський посол Твардовський, який був у Царгородi в 1621 р., чув вiд туркiв, що Роксоляна походила з Рогатина. Iншi вiстки кажуть, що вона походила зi Стрийщини; Гославський пише, що з мiстечка Чемерiвцi на Подiллi[104] Наша народна традицiя, яку пригадую собi ще з дiточих лiт, в'яже ┐┐ походження з Рогатином, що пiдтверджу║ привезене Твардовським свiдоцтво туркiв, яким та ┐х султанка мусiла глибоко вбитися в пам'ять - з рiжних причин. 6) 3 белетристичних опрацьовань теми вiдома менi iсторична повiсть "Роксоляна, или Анастазiя Лисовская", печатана в "Подольских Епархиальных Ведомостях" з 1880 р., мала поема Старицько┐, печатана в Ки║вi, й лiбретто до опери Д. Сiчинського, печатане в Станиславовi. 7) Кромi того, вiдомо менi, що в бiблiотецi одного з iталiйських унiверситетiв знаходиться по-латинськи написана книжка про Роксоляну пiд заголовком "Roksolana uхог Suleimani". Я робив усякi можливi заходи, щоб одержати ту книжку до перечитання, але менi не удалося. Звертаю увагу будучих наших письменникiв, що для докладного пiзнання то┐ епохи i теми треба пiзнати i сю працю. 8) Кромi згаданих тут праць, якi я мiг роздобути, користав я ще з рiжних iнших iсторiй схiдних держав, з описiв подорожникiв, з докладних мап Стамбула i т. п. А шлях, котрим татаре гнали Роксоляну в ясир, вiдбув я в деякiй частинi возом в часi вiйни i приглядався, очевидно змiненiй тепер, природi тих околиць. Кромi того, мав я в часi вiйни нагоду докладно оглянути Рогатин, церковцю св. Духа й околицю, бо недалеко вiдтам стояв довший час кiш укра┐нських сiчових стрiльцiв, у якiм я працював при його пресовiй кватирi. Народне передання про Роксоляну, писана iсторiя про не┐ й особистi вражiння з мiсць, па котрих вона перебувала, зложилися в мо┐м умi й уявi на сю працю. 9) До орi║нтацi┐ в релiгiйних поглядах i почуваннях послужили менi м. i.: "Причинки до iсторi┐ фiльософi┐ середньовiччя, тексти й розслiди", виданi професорами Баймгером зi Штрасбурга[105] й Гертлiнгом з Мiнхена[106], особливе том VI, часть 3: Д-ра Георга Грiнвальда: "Iсторiя доказiв на iстнування Бога в середньовiччу аж до кiнця високо┐ схоластики", Мiнхен, 1907. 10) Д-ра Марiiна Вiтмана: "Становище св. Томи з Аквiну до Авенцеброля (Iбн Гебiроля)", Мiнстер, 1900. 11) Проф. Рауля Рiхтерi┐: "Фiльософiя релiгi┐", Липськ, 1912. 12) Д-ра Е. Люца: "Психологiя Бонавентури", Мiнстер, 1909. 13) До психологi┐ релiгiйних почувань взагалi - твiр Вiлiяма Джемса "Релiгiйний досвiд в його рiжноманiтносiи, матерiяли i студi┐ до психольогi┐ и патольогi┐ релiгiйного життя", Лнпськ, 1907 (┐┐ нiмецькiм перекладi). 14) Розумi║ться, уживав я також повного перекладу св письма мусульман - Корану й особливо цiкавих турецьких приповiдок, котрих назбирав значну скiлькiсть з рiжних творiв. 15) 3 укра┐нських праць користав я з велико┐ iсторi┐ проф М. Грушевського, зi студiй про старий Львiв д-ра Iв. Крип'якевича, з iпорi┐ Туреччини Кримського, з рiжних томiв Записок Наук. Тов Шевченка у Львовi i iн. 16) Святоафонськi легенди взяв я з росiйських творiв про монастирi на св. Афонi. Виписки з гих творiв десь заподiлися в мо┐х подорожах, тому не подаю ┐х заголовкiв. Будучий автор, котрий схоче докладнiше опанувати тему, мусiтиме знати особливо перську мову, бо культура на султанськiм дворi була в тiм часi бiльше перська, нiж турецька й навiть арабська. В галицько-руськiй бiблiографi┐ Емiлiяна Левицького записано, що ма║мо ще невелику "полiтично-iсторичну" драму "Роксоляна", печатану в Коломи┐ в 1869 р. (ст. 77), рецензiя на не┐ була в 22 ч. львiвсько┐ "Правди" з 1869 р. Але я, на жаль, не мiг роздобути го┐ драми. Про такi вiдомi твори, як Буркгарда, Хлендовського й iншi, не згадую докладнiше. Взагалi до се┐ теми треба вжити також творiв, що описують вчаснiшi або пiзнiшi часи ┐┐ епохи, бо вчаснiшi мали вже в собi зерна, якi доспiли щойно за часiв Роксоляни, а пiзнiшi - се овочi тих зерен, якi повставали в ┐┐ часах. Шо лучаються жiнки, котрi до само┐ смертi дiлають сво║ю красою,- про се свiдчить вiдома iсторiя славно┐ тулузанки Павлi де Вiнь║, сучасницi Петрарки (1304 - 1374). Французькi й iталiйськi письменники описують, що вона не могла вийти на вулицю, щоб зараз не почали збиратися товпи народу, зложенi не тiльки з молодих мужчин, але i зi старих та й навiть з дiтей i жiнок, котрi подивляли ┐┐ красу. Доходило до того, що при ┐┐ появi на вулицi комунiкацiя в мiстi ставала неможлива й рада мiста була приневолена заборонити ┐й виходити без заслони. Павля де Вiнь║ згодилася на те. Але коли вiстка про се розiйшлася по Тулузi, товпа грозила явним бунтом за позбавлення ┐┐ такого виду. Прийшло до ново┐ постанови: гарна Павля мала два рази в тижнi показувати