iмнати, в котрих жили панна Павлина та Олеся, були невеличкi й невисокi. Невеличкi вiкна з круглими маленькими шибками, пробитi височенько в товстих стiнах, нiби заглядали в кiмнати i неначе не насмiлювались пропускати багато свiтла знадвору. Темнуватi вдень, кiмнати ввечерi, освiтленi свiтлом, були багато привiтнiшi й при║мнiшi, вистланi килимами, чисто прибранi, обвiшанi образами в дорогих золочених шатах. Панна Павлина сiла на стiльчику коло розiпнуто┐ на здорових пальцях основи i почала вироблювати килим. Олеся сидiла коло столика i вишивала шовком та золотом покрiвець на аналой для церкви. Через одчиненi дверi свiтилась лампадка перед образами в Олесинiй опочивальнi, застеленiй килимами. Восковi свiчi розливали доволi свiтла на невеличку кiмнатку панни Павлини. В кiмнатках було тихо, спокiйно й чисто, як в монастирських келiях в черничок. - От i лiто мина║, а Виговський не при┐здить до нас! - тихо почала говорити панна Павлина. - Не дай, Господи, як вiн не при┐де! Ох, як буде важко та тяжко тобi, серце Олесю! - Я й сама не знаю, чому вiн так запiзнився. Може, його гетьман не пуска║, може, в його роботи багато, бо вiн менi натякав, що при гетьмановi Богдановi служба дуже важка, - обiзвалась Олеся. - Коли б через це, то ще нiчого. Був i в мене жених... гарний, гарний, чорнявий, як намальований. Ох, ох! Бував вiн в покiйного мого панотця частенько, а потiм через пiвроку почав присватуватись до мене. Я й слово сво║ дала, а вiн як по┐хав, як за┐хав десь далеко, на вiйну, чи що, та тiльки я його й бачила. Ох! Не йму я вiри тим паничам. Якi вони непевнi в словах! Якi вони змiнчивi! Як вони граються нашим серцем, неначе м'ячиком! Ох, ох, ох! Я в цьому вже пересвiдчилась, - говорила панна Павлина i разом з тим зiтхала так важко як людина, котра на вiки вiчнi втратила когось дорогого для серця. -Виговський не з такiвських, цьоцю Павлино, я певна, що вiн не з такiвських. Вiн розсудливий, певний чоловiк, бо вже не дуже молодий. Вiн не повинен не додержати свого слова. - Вiр, вiр ┐м, мо║ серце! А я вже звiрилась раз i другий, то й буде з мене на ввесь вiк. Один мiй жених присватався до мене. Тато не хотiли видавати мене за його, бо вiн був дуже вбогий шляхтич. Тодi вiн намовив мене, щоб я втiкла з ним, ┐й же богу, признаюся, що я вже хотiла з ним тiкати! - i вiн, як по┐хав, то вже й не вернувся! - бiдкалась панна Павлина плаксивим голосом. - Ой, не йму я ┐м вiри од того часу, i всiм паннам буду заказувати, щоб не йняли ┐м вiри. - Цьоцю Павлино! Виговського становище поважне й високе: йому нiяково дурити мене, дочку Богдана Стеткевича i князiвни Соломирецько┐. к, мабуть, якась iнша притичина, а дурити мене, родичку сенаторiв та князiв, такому поважному й немолодому козаковi нiяк не випада║. - Може, ти й правду кажеш, - сказала тiтка. - Цьоцю! Розкажiть менi якусь iсторiю. Ви так гарно розказу║те, неначе по книжцi чита║те, - просила Олеся. - Не знаю, що б тобi розказати. Хiба розкажу тобi про Олексiя, чоловiка Божого. Олесi не хотiлось слухати про святих. Згадка про Виговського направила ┐┐ думки на iншу стежку: ┐й заманулось говорити або слухати про любощi. - Потривайте, цьоцю! Розкажiть менi яку iсторiю про рицарiв! Ви багато зна║те тих iсторiй. - Потривай! Нехай пригадаю, - сказала тiтка. - Де то ви, цьоцю Павлино, дiставали тi книжки з такими цiкавими iсторiями, котрi ви менi розказували? - То, серце Олесю, ще як мiй панотець служив за управителя в одного польського пана на Волинi, то вiн випрошував тi книжки в пана задля мене, бо знав, що я дуже люблю читати. Я тобi ще не розказувала однi║┐ iсторi┐ про молодого рицаря Германа. А ця iсторiя дуже схожа на твою iсторiю з Виговським. - Схожа! - аж крикнула Олеся i перестала вишивати. - Розкажи ж менi, серце цьоцю, ту iсторiю, коли вона схожа на мою. - Це дiялось десь далеко за границею, в нiмецькiй землi. Там жив дуже багатий рицар, князь Адольф. В його була одним-одна дочка Розалiя, гарна, як янгол; бiла-бiла, з русявими кучерями; щоки в не┐ були свiжi та рум'янi, як рожi, уста, як тi коралi, а очi блакитнi, як небо. Батько ┐┐ був багатий рицар i мав сво║ чимале царство як король. Багато молодих рицарiв на┐здило в палац, багато ┐х сваталось за Розалiю, але вона нi за кого не хотiла виходити замiж. Вже батько й мати сердились на не┐, силували ┐┐ вибрати собi жениха, а вона неначе затялась: не хочу та й не хочу, бо тi усi женихи менi не до вподоби. - Чого ж то так? Чи не думала вона постригтись в черницi? - спитала в тiтки Олеся. - Нi, не думала... Раз якось старий рицар Адольф з жiнкою та дочкою плили на суднi по якiйсь великiй рiчцi. Плили вони коло якогось мiста. За мiстом на горi над рiчкою стояв палац з баштами. В той час на човнах гуляли по рiчцi молодi рицарi i з ними гуляв молодий хазя┐н того палацу, Герман, красунь на всю нiмецьку землю. Човни плили за судном. Розалiя стояла на чердаку того судна, спершись на порученчата; вона вглядiла того красуня. Рицарi примiтили Розалiю i не могли надивитись на не┐, така вона була гарна та пишна. Вони почали кидати ┐й на судно квiтки; кинув червону рожу й Герман. Розалiя нагнулась, взяла ту однйм-одну рожу, заквiтчала нею свою русу косу i осмiхнулась до Германа. Од того часу вона любила його одного i не могла його забути, неначе вiн причарував ┐┐ сво┐ми очима. А батько й мати Розалi┐ про це нiчого не знали й не вiдали. Ото Розалiя все одверта║ться од женихiв та одсила║ ┐х з батькового палацу нi з чим. Батько ┐┐ й каже до сво║┐ жiнки: "Зберу я в себе в дворi рицарiв на великий турнiр; нехай вони вчинять велику рицарську битву. Може, Розалiя не любить паничiв з лиця, але полюбить того, хто виявить велику силу й зручнiсть на турнiрi, хто покаже себе найдужчим й найсмiливiшим i поб'║ усiх значних борцiв-рицарiв". Старий князь Адольф, порадившись з жiнкою, дав оповiстку в сво║му царствi i по всiй нiмецькiй землi, що вiн весною, через тиждень пiсля Великодня, буде справляти при сво║му дворi великий турнiр, i щоб до його з'┐жджались усякi рицарi, хто ма║ охоту показати свою силу i свою зручнiсть в битвi; найзручнiшому побiдниковi на турнiрi князь Адольф обiцяв великi нагороди, котрi буде роздавати його дочка Розалiя, i коли рицар-побiдник сподоба║ться Розалi┐, то князь видасть ┐┐ за його замiж. Прийшла весна, минув Великдень. Рицар Адольф велiв збудувати для турнiру здорове забудування з просторним круглим майданом посерединi. На помостi, кругом майдану, попiд стiнами поставили стiльцi, понакриванi червоним дорогим сукном. Проти брами князь звелiв поставити на високому помостi шовковий намет, а серед намету поставити широкий трон, вкритий золотою парчею. Почали з'┐жджатися рицарi звiдусiль, а разом з ними прибували i ┐х батьки, матерi й сестри, i усякi гостi, щоб подивитись на той турнiр i на славну красуню Розалiю. Князь звелiв зарiзати двадцять волiв, пiвсотнi баранiв, звелiв убити усяко┐ птицi, викотити з льохiв кiлька бочок старого вина, щоб приймати гостей. Настав день турнiру. Князь Адольф, його жiнка та дочка посiдали на тронi проти ворiт, кудою в'┐жджали на конях рицарi. Ввесь намет, усi стiни вгорi були обвiшанi гiрляндами з листу та квiток. Усi гостi розмiстилися навкруги на стiльцях та ослонах. Почали ви┐здити на конях рицарi в залiзних позолочених панцирях, в залiзних шапках. Почалася битва. Багато молодих рицарiв ви┐жджало на битву, але мiж ними не показалося нi одного мiцносилого та дуже смiливого. Вже сонце пiдбилося високо вгору, коли несподiвано на майдан ви┐хав якийсь несподiваний рицар з закритим лицем, ввесь нiби закований в позолочене залiзо. Пiд ним кiнь аж вигравав, аж танцював. Сам рицар був рiвний станом, плечистий; вiн гордо почав викликати на битву рицарiв. Рицарi ви┐жджали проти його, але вiн усiх вибивав з сiдла; вони падали з коней на землю, неначе стиглi яблука сипались з дерева. Всiх вiн побив i вийшов побiдником. Князь, княгиня, усi гостi в один голос, як один чоловiк, крикнули йому: "Гарно! Вiват!" Князь покликав його до сво║┐ ложi, i князiвна Розалiя подала йому букет з рож, дорогий золотий кубок, потiм зняла з себе дорогий шовковий шарф, перев'язала йому через плече, а на тiй перев'язi почепила меч з золотим держалном. Батько запросив його i усiх рицарiв до себе на обiд до свого двору. Настав час обiду. Рицарi почали збиратись в замок. Прийшов i невiдомий рицар, все ще закутаний в збрую i з закритим видом. Вже гостi почали садовитись за столи, а рицар все стояв i не одкривав лиця. - Одкрий же, смiливий рицар, свiй вид, щоб ми знали, хто ти такий, i привiтали тебе як рицаря i як чоловiка. Просимо тебе сiдати з нами за стiл! - промовив господар до гостя. Молодий рицар одкрив вид. Розалiя, як стояла, так i впала на софу: то був той красунь, котрого вона бачила на Рейнi як плила на суднi. Старий батько помаленьку пiдвiвся з мiсця i почервонiв, його очi блиснули гнiвом i помстою. - Ти - Герман! Ти - син мого закатованого ворога! Твiй батько колись напав на мiй замок, ограбував його, загнав ввесь мiй товар в поля, заграбував мо┐ червiнцi, попалив ввесь мiй хлiб, ще й погнав у полон сотню мо┐х хлопiв! Ти - син мого ворога, котрого я ненавиджу i не прощу його, поки й мого вiку! - Я - син твого ворога, але я сам не ворог тобi, не ворог i тво┐й пишнiй дочцi Розалi┐, бо я ┐┐ давно полюбив, ┐┐ одну любитиму до смертi. По тво┐й умовi ти повинен видати за мене свою дочку. - Я згодна вийти за тебе замiж, за тебе i бiльше нi за кого! - обiзвалась Розалiя, вставши з софи. Перед нею став коханий Герман, ще кращий, нiж був колись, гарний, як сонце, русявий та кучерявий, здоровий, рiвний станом, рум'яний, як яблуко. Од його аж тхнуло здоров'ям та щастям. - Не буде цього нiколи, доки мого вiку! Не буде! Я з ворогами непомирливий i за сво┐х ворогiв не буду видавати сво┐х дочок! - грiзно промовив батько. Все в залi затихло i прита┐ло дух. Усi гостi думали, що старий князь кинеться з мечем на Германа, що Герман впаде мертвий додолу серед пишного натовпу рицарiв та дам. - Ти, молодий рицарю, хоч син мого лютого ворога, але зостався побiдником на турнiрi на мо║му празниковi; через це я прошу тебе садовитись за стiл i бути мо┐м шановним гостем; не цурайся мого хлiба-солi, бо я тобi, молодому рицаревi, не ворог i повинен оддати тобi честь, а родатись з тво┐м батьком не хочу! Прошу до столу, до рицарсько┐ шляхетно┐ компанi┐! - додав далi князь Адольф. - Не маю рицарського права гнiвити тебе сво║ю одмовою од тво┐х запросин, - обiзвався понуро рицар Герман i сiв за стiл, але далеко од господаря, аж в кiнцi стола, звiдкiля йому було видко красуню Розалiю в вiнку з бiлих рож та нарцисiв. Тимчасом, як тiтка розказувала, а Олеся слухала i вся перелетiла думкою в замок князя Адольфа, несподiвано гуркнули дверi в кiмнату i з-за дверей висунулась в маленькiй чорнiй ярмулцi сива голова старого Христофора Стеткевича, Олесиного дядька й опiкуна. I тiтка Павлина, й Олеся обидвi жахнулись, кинулись, аж крикнули. Чогось ┐м обом здалося, що вони сидiли в залi за столом князя Адольфа i несподiвано в залу ввiгнався страшний батько Германiв, мов розбишака. - Що це ти, Павлино, розказу║ш так довго та голосно, що аж в мо║му поко┐ чуть, нiби хтось пiд самими дверима сто┐ть та бубонить, - промовив Христофор тоном суворого батька й педагога. - Та це я, брате, за роботою оповiдаю Олесi про... про Олексiя, чоловiка Божого, - обiзвалась тихо тiтка Павлина i запикнулась. - Ото й добре! Це дiло благочестиве. Тiльки, будь ласка, не розказуй Олесi тих нiмецьких романiв, котрими ти напхала собi голову. Молодим паннам не слiд оповiдати про тi рицарськi походеньки та романсики з усякими паннами. Розказуй, розказуй, щоб Олеся не нудила свiтом та не нудилась за... Старий трохи не прохопився, що за Виговським, але якось завчасу вдержав язика, причинив дверi i пiшов до сво║┐ кiмнати. Для Павлини й Олесi перебитi iлюзi┐ неначе вiтер розвiяв. Вони знов перенеслися думками з зали князя Адольфа в свою тiсну кiмнатку, освiчену восковими свiчками та лампадою перед образами. - Що ж було далi? -не втерпiла Олеся, питаючи в тiтки. - Ой, що було, що було далi, то аж сумно оповiдати: була одна мука для обох, i для Розалi┐, i для Германа. Старий князь не пускав в свiй двiр Германа i не випускав нiкуди з двiрця Розалi┐, так що ┐м нiгде було й побачитись. Герман не вернувся до батька в замок; вiн оселився поблизу од замку старого князя Адольфа i все никав вечорами кругом замку, де нудила свiтом панна Розалiя. Вiн знав, в котрiй кiмнатi живе Розалiя, знав, котрi вiкна в високiй баштi замку були в ┐┐ кiмнатi; вечорами вiн брав арфу й рiжок, ставав за потоком на березi, подавав знак рiжком, а потiм грав на арфi пiснi про кохання, котрi вiн сам складав, вставляючи в пiснi сво║ й ┐┐ iмення. То сльози, то радiсть виливав вiн в тих пiснях, i Розалiя розумiла тi пiснi: то плакала, то смiялась од гарячого кохання, слухаючи то жалiбнi, то веселi мелодi┐. Розалiя одчиняла вiкно, дивилась на Германа здалеку, вiн дивився на не┐ i посилав ┐й привiт, махаючи бiлою хусточкою. Але слуги в замку це примiтили i сказали старому батьковi. Батько розлютувався i звелiв дочцi перейти в кiмнату внизу палацу, звiдкiль не видко було нi потоку, нi гаю. Тодi Герман довiдався, яким шляхом мати з Розалi║ю ┐здили на прогуляння в здоровий лiс. Вiн сiдлав свого коня i щовечора ви┐здив назустрiч, щоб глянути на Розалiю. Але швидко мати примiтила його й перестала ┐здити в той лiс. Молодий рицар зблiд на виду, зачеврiв, уже дiйшов до одчаю i хотiв сам собi смерть заподiяти. Герман написав до старого Адольфа лист, що сам собi смерть заподi║, коли князь не видасть за нього сво║┐ дочки, просив його, благав, говорив, що йому шкода загубити сво║ молоде життя, розбити сво║ серце тодi, коли його серце зацвiло, мов пишна квiтка. Пославши листа в замок, Герман ждав коло ворiт одповiдi. Але старий князь навiть не написав одповiдi i велiв сказати Германовi, що не буде жалкувати, як Герман сам загубить сво║ життя. Довго жив Герман недалечке од замку, але йому не довелося нi разу побачити сво║┐ кохано┐ Розалi┐. Вiн зблiд, зачеврiв, як рослина в велику сушу, i тiльки й думав, що про свою милу Розалiю. Ото раз ввечерi вiн гуляв в лiсi коло ру┐н якогось старого замку; там вiн углядiв якусь стару страшну циганку. Вона вийшла з-пiд ру┐н з маленько┐ кiмнатки i махнула до Германа рукою. Герман наблизився до не┐ i злякався, глянувши на ┐┐ страшне чорне обличчя, на ┐┐ дикi здоровi чорнi очi. То була циганка-чарiвниця. - Молодий рицарю! - промовила до нього циганка. - Я ворожка й чарiвниця; я знаю про все тво║ горе; знаю, що старий князь Адольф не видасть за тебе дочки, поки його вiку. Але можна запобiгти тво║му горю: можна поробити так, що старий князь забуде про свою обиду од твого батька, забуде все давн║, минувше, неначе воно нiколи з ним не траплялось, неначе вiн вдруге на свiт народився. От тодi вiн полюбить тебе, бо не впiзна║ тебе i вiддасть за тебе свою дочку. - Може, ти, чарiвнице, вчиниш це сво┐ми чарами? - спитав в циганки Герман. - Нi, не можу, не маю тако┐ сили. Але ┐дь ти в iндiйське царство, все на схiд сонця. Там живе в столицi рiдна сестра моя Сандала. Питай про не┐, i кожний тобi скаже, де вона живе, бо ┐┐ кожний зна║. Сандала - велика чарiвниця. Вона одна зна║ такий спосiб, що лихий та злий чоловiк стане добрим, мстивий забуде про свою помсту, неправдивий полюбить правду i стане правдивим. Не гай часу, сiдай на коня i ┐дь все на схiд сонця в iндiйське царство. Чарiвниця дасть тобi тi лiки. Ти вернешся сюди, пiдсиплеш тi чари в вино або в хлiб, котрi подають старому князевi, як вiн вип'║ те вино або з┐сть шматок того хлiба, то в нього в одну мить вовча вдача змiниться на людську вдачу. Герман подякував циганцi, сiв на коня i по┐хав на схiд сонця в далеке iндiйське царство шукати собi поради. пхав вiн пiвроку через усякi царства, потiм при┐хав до великого моря, сiв на купецький корабель i приплив до великого iндiйського мiста, такого великого, що йому неначе й краю нiде не було. Пожив вiн там з пiвроку, вже вивчився iндiйсько┐ мови, i тодi почав питати про чарiвницю Сандалу. Йому показали хату на далекому передмiстi, мiж високими скелистими горами, де вона жила. Герман зайшов в хату. Чарiвниця була тодi вдома, сидiла долi на розстелених бiлих циновках i перебирала усяке зiлля, складаючи його в пучки та в снопики. Сандала була стара i страшна на обличчя циганка, схожа на ту, котру вiн стрiв коло ру┐н замку: вона була ┐┐ старша сестра. Герман привiтався до не┐, передав ┐й поклiн од сестри, оповiдав про сво║ горе i просив ┐┐ допомогти йому в тiй бiдi. - Добре! - обiзвалась циганка. - Ради сво║┐ меншо┐ сестри я зроблю це для тебе i допоможу тобi. Приходь завтра ввечерi до нашого найбiльшого храму, стань коло дверей i жди мене. Завтра в нас велике свято. Ти повинен йти зо мною в наш храм i помолитись нашим великим богам, бо без того i я тобi не допоможу. - Але ж я не вашо┐ вiри, я - християнин, - обiзвався Герман. - Нiчого те! Один Бог на свiтi i в нас, i в вас. Ти повинен переднiше помолитись нашим богам, тодi й мо┐ лiки бiльше тобi допоможуть, - сказала Сандала, перебираючи зiлля та квiтки, од котрих розходився по хатинi страшенно важкий дух, то при║мний, то противний. Герман окинув очима хатину. Хатина була убога, проста, з невеличкими вiкнами. На поличках стояли рядки iдолiв, страшних та препоганих, витрiшкуватих, мордатих, ухатих, з вищиреними зубами. Мiж ними був iдол чорта. Сама Сандала була чорна-пречорна та беззуба. З-пiд хустки вилазили пасма сивих кiс. Вона i справдi трохи скидалась з лиця на ту чарiвницю, котру молодий рицар стрiв у лiсi коло ру┐н старого замку. Герман розпрощався й вийшов. Другого дня надвечiр вiн пiшов до храму, став коло дверей i ждав Сандали. Жерцi одчинили храм. Здоровi залiзнi дверi заскрипiли. Храм стояв на пригорку, здоровий та широкий, як скеля. Перед самим пригорком блищав ставочок, в котрому плавали, неначе колодки, чорнi посвяченi богам крокодили. Кругом усього пригорка, кругом ставка стояла висока мурована зубчаста стiна, обтикана баштами. Народ посипався на той цвинтар i рiчкою полився в широкi дверi храму. Незабаром прийшла i Сандала, взяла Германа за руку i повела його в храм. Вiкна були маленькi. Храм був темний, як печера, неначе висiчений в скелi. Проти дверей на вiвтарях стояли три страшнi iдоли. В одного було четверо лиць з чотирьох бокiв, з бiлими вищиреними зубами; другий держав косу, а коло його нiг валялись бiлi черепи та кiстки. Третiй був вухатий та рогатий, чорний з бiлими зубами, страшний, як сатана. - Ой цьоцю! Яке страшне ви розказу║те! пй-богу, я не буду спати цi║┐ ночi, а коли й спатиму, то тi iдоли будуть менi снитись цiлу нiч, - сказала Олеся. Але тiтка Павлина добре знала, що Олеся любить слухати оповiдання i про усяке страхiття, як i про кохання, i вела далi сво║ оповiдання про страхiття, бо й сама любила усе романтичне, а найбiльше страшне. Iнколи вночi ┐й снилось, що ┐┐ викрада║ жених, що вона вже тiка║ з ним якимись пущами та борами, хоч той жених нiколи й гадки не мав викрадати тако┐ печерицi, якою була й замолоду Павлина. Тiтка Павлина почала оповiдати далi: - Ото Сандала провела Германа до ставка та й каже: "Впади ниць на землю й поклонись святим крокодилам! Це слуги наших богiв. Колись давно сам наш Бог втiлився на землi в одному крокодиловi". I Герман впав ниць i мусив поклонитись крокодилам. Потiм вона взяла рицаря за руку, повела в храм i стала з ним перед самими iдолами. В храмi запалали свiчки. Жерцi вдарили в бубни i почали спiвати та дико галасувати. "Впади на землю i поклонись нашим богам", - тихо зашепотiла над самим вухом в рицаря Сандала. "Не можу, не можу я молитись до цих страшних богiв. Це не боги, а чорти!" - обiзвався Герман. Тiльки що вiн сказав цi слова, блиснула блискавка i неначе запалила храм; загримiв страшний грiм. Дощ полив ливцем, неначе з вiдра. Грiм гуркотiв, стугонiв, трiщав, аж земля двигтiла. Блискавка неначе вогнем освiчувала страшних iдолiв. Храм дрожав. Iдоли неначе заворушились на престолах i захитались, неначе були напоготовi зiйти додолу як живi. На Германа напав страх. А грiм трiщав та все дужчав. Здавалось, от-от завалиться важкий храм i впаде на людей. Люди крикнули i почали голосно молитись до богiв. Жрець обернувся до людей i промовив: "Мiж нами в храмi ║ люди не нашо┐ вiри. Шукайте ┐х! Це через ┐х сталася така бiда!" "Впади на землю i помолись нашим богам, бо буде тобi лихо!" - Ой Боже мiй, як менi стало страшно! Ой цьоцю! Не розказуйте далi, - говорила Олеся; в не┐ з рук давно випала голка, а покрiвець зсунувся з колiн i впав на пiдлогу. В той час i Павлина, й Олеся почули, що в ворота хтось застукотiв. В тишi ночi в тихих, аж мертвих покоях, було виразно чути, що стукають в браму двора чимось дерев'яним, неначе довбнею. - Ой Боже мiй! Хто ж це стука║ в ворота тако┐ пiзньо┐ доби? - промовила Олеся, прислухаючись. - Менi страшно! - То, може, управитель десь запiзнився та верта║ться додому, - втiшала тiтка, але i в не┐ само┐ очi стали переляканi. Стукiт швидко затих. В кiмнатi стало тихо. Обидвi женщини довгенько мовчали. Чуть було, як Павлина важко дихала од переляку. - Нiчого не чуть. - То, може, вiтер де звалив деревину або вивалив частокiл, - обiзвалась тiтка. - Говорiть цьоцю, далi! Який то буде кiнець, - просила Олеся, i вона в думцi становила себе на мiсце безталанно┐ Розалi┐, а Виговського - на мiсце рицаря Германа. Прирiвнюючи ┐┐ долю до сво║┐, вона дуже бажала знати кiнець того оповiдання. - Ото пiсля служби, як грiм затих, дощ перестав, Сандала вивела Германа з храму i промовила до нього: "Приходь же завтра до мене, як сонечко стане на вечiрньому прузi, i я тобi дам чари й лiки". Другого дня молодий рицар не мiг дiждатись вечора. Вже його й мiсто не цiкавило, не зацiкавлювали його нi храми, нi чуднi жильцi того мiста, смуглявi та сухорлявi, повбиранi в квiтчастi запаски, та плахти, та усякi пiстрявi убрання. Сонце стало на вечiрньому прузi, скотилося над пальмовi лiси i неначе заплуталося червоним промiнням в гостролистих пальмових верхiв'ях, неначе огнева птиця червоними крилами заплуталась в гiллi. Герман пiшов до Сандали i застав ┐┐ дома. Вона сидiла над купою зiлля, держала на руках здорову гадюку, неначе дитину, i годувала ┐┐ молоком з ложки. Герман i здригнувся i одскочив од порога. "Не полохайся, молодий рицарю, бо не дiстанеш чарiв. Для чарiвництва треба смiливостi. Коли хочеш дiстати од мене чари, то переднiше мусиш видержати спокусу. Ходiм зо мною в мiй палац. Я в цiй хатинi приймаю тiльки простих людей, а ти походиш од колiна великих панiв", - сказала Сандала i вивела його через сiнцi в пишний садок з пальм, фiнiкiв, фiг та апельсинiв. В садку було насiяно стiльки усякого пахучого зела та усяких квiток, що в Германа од того духу запаморочилась голова. Тiльки що вони зiйшли з ганку, Сандала свиснула. З кущiв лавру та рож виплазували чотири товстi та довгi гадюки. Вони плазували просто до Германа, коливаючи золотистими головами та висунувши гострi жала. Сандала оступилась назад i стала позад Германа. Гадюки лiзли просто пiд ноги Германовi i були вже напоготовi оповитись кругом його. В його й дух замер. Тодi Сандала позабирала в руки гадюки, погладила ┐х, почепила собi на плечi, однi║ю, найменшою гадюкою, оповила собi шию i повела його далi через сад. Серед саду стояв розкiшний дiм з ганком, обставлений кам'яними зеленими колонами. Дiм був ввесь розмальований, як цяцька, з блискучими вiкнами i з терасою нижче ганка, обставленого бiлими колонами. I ганок, i веранда були застеленi бiлими циновками, а через одчиненi дверi був простелений квiтчастий перський килим. Тiльки що вони ступили через порiг, з кiмнат вибiгли два старi леви. Вглядiвши Германа, вони вищирили гострi зуби i кинулись на Германа. Герман думав, що вже прийшла його смерть. Тодi Сандала махнула батiжком, i леви, як цуценята, побiгли за нею слiдком в кiмнати. Сандала повела Германа через ряд пишних поко┐в, устелених iндiйськими килимами, оббитих дорогими матерiями з золотими квiтками, i привела його в останню кiмнату, де стояла здорова пiч. Сандала набрала зiлля, наклала в казанок, розпалила огонь i приставила казанок до огню. Огонь спалахнув одразу. Казанок закипiв. Дим, чорний як смола, пiшов в широкий комин. Сандала мiшала зiлля в казанку i все щось шепотiла. "От тобi й чари готовi!" - в кiнець усього промовила Сандала. Вона налила в кришталеву пляшечку зеленого пахучого напою, дала Германовi i сказала: "Вертайся ж тепер додому. Ввiйдеш в палац старого князя, зараз побризкай в палацi цим напо║м, помочи й свою хусточку, покропи свою одежу. Як зачують вони дух цього зела, то зараз з неправдивих стануть правдивими, з недобрих стануть добримм. пх серце налл║ться любов'ю й прихильнiстю до людей i до тебе. Вони забудуть про помсту; злiсть згасне в ┐х душi, а в серцi запану║ ласка та добро. Тодi проси в старого князя та княгинi чого забажа║ твоя душа i Розалiя буде твоя". Герман подякував Сандалi, заплатив ┐й багато червiнцiв, сам сiв на корабель, переплив океан, а потiм день i нiч летiв конем до замку старого рицаря. - I що ж? Вчинили що-небудь тi чари? - не втерпiла Олеся i спитала в тiтки. - Не встиг прилетiти вiн до замку старого Адольфа, коли дивиться, одчиня║ться замкова брама в високiй баштi, а з брами виходить процесiя. Дзвонять в усi дзвони. Ксьондзи в чорних ризах. Брама оббита чорним сукном. З брами ви┐жджа║ висока колiсниця, оббита чорним шовком та оксамитом; конi вкритi чорними попонами. То везли старого рицаря Адольфа. Другого дня Герман пiшов в замок. Розалiя й ┐┐ мати звелiли його впустити. Герман бризнув в покоях зачарованим зеленим напо║м. Чудовий дух пiшов по всiх покоях. Стара мати з лихо┐ стала добра, а черстве серце ┐┐ пом'якiшало, як теплий вiск. Вона радо привiтала Германа i згодилась видати за його Розалiю. Герман i Розалiя побрались i були щасливi ввесь свiй вiк. Олеся зiтхнула, неначе ┐й стало легше на душi. В кiмнатi стало тихо-тихо. Коли це надворi знов застукотiло в ворота ще дужче, неначе хтось хотiв виламати ворота i ввiрватися в двiр силою. Брама аж гуркотiла. Собаки гавкали, аж вили. В кiмнатцi серед нiчно┐ тишi було виразно чути кожний удар в браму. I тiтка, й небога скочили з мiсця i стовпом стали. - Ой Боже наш! Хтось напада║ на наш палац! - крикнула тiтка Павлина. - Ой Господи! Чи не татари часом! А може, це збунтувались нашi хлопи, хотять вигнати нас з села? - обiзвалась Олеся. - Певно, хлопи збунтувались. Ще, борони Боже, запалять палац. Що ми тодi в свiтi Божому будемо робити? Ще повбивають нас отут в кiмнатi! - закричала тiтка. - Оце, борони Боже! Ви, цьоцю, таки добрий страхополох. Я вiзьму оцю рушницю та як смальну кулею в лоб одного та другого, хто насмiлиться ввiрватись в палац, то другi вже не поквапляться лiзти, куди ┐м не слiд, - сказала Олеся. Вона пiшла в свою кiмнатку, винесла звiдтiля рушницю та шаблю i почала набивати рушницю набо║м, поклавши шаблю на стiл. - Цьоцю! Берiть i ви другу рушницю та набивайте! - обiзвалась смiлива Олеся. - Ой серденько мо║! Я боюся й доторкнутися до рушницi . Та не крути-бо тi║ю рушницею, може, вона набита набоями, то ще сама вистрелить в мене, - говорила тiтка Павлина, оступаючись за розiпяту основу килима. - Що ми робитимемо, як вороги видеруть вiкна та лiзтимуть до нас в кiмнату? - говорила тiтка Павлина через пасма основи. - Тодi я телепну по лобi того ворога держалном рушницi або штрикну його в очi шаблею, - сказала Олеся. - Ой страшно! Оя Господи, спаси нас i помилуй од напастi┐ - молилась тiтка, неначе за тином з ниток. Тим часом за двором стукiт не переставав. Собаки аж скиглили, кидаючись до ворiт. Сам господар Христофор Стеткевич з переляку кинув сво┐ кальвiнськi книги, вискочив в заду i вибiг надвiр. До ворiт вже вибiгли слуги, побiг розбурканий i заспаний економ Христофора. - Хто там стука║? - гукнув економ, притулившись лицем до мiцно┐ дубово┐ брами. - Чи сво┐, чи вороги? - Сво┐ й не вороги. Я - писар вiйська Запорозького - Виговський. Оповiстiть шановного пана Стеткевича, шо я прибув до нього в гостi, але опiзнився в дорозi, - сказав Виговський. - Не бiйтесь нiчого. - Добре! - сказав економ. - - Але чи ти напевно писар? - питав економ. - Напевно. Я вас не дурю. Панна Олеся мене зна║, вона впiзна║ навiть мiй голос, - сказав Виговський. Економ пiшов до ганку i оповiстив Стеткевича. Стеткевич не йняв вiри нiкому в тi тривожнi й неспокiйнi часи. Вiн викликав надвiр Олесю. Олеся вибiгла з рушницею в руках. Довiдавшись, що стукав в браму Виговський, вона повагом пiшла з рушницею через подвiр'я i впiзнала голос Виговського. Стеткевич звелiв одчиняти браму. Слуги принесли запалений смоляний сосновий сучок i посвiтили. В одчинену браму в'┐хав на чудовому конi Iван Остапович, з рушницею через плече, з шаблею при боку. Свiт смоляного сучка впав на нього i на голову баского коня. Олеся крикнула з велико┐ радостi. - Вiн, шановний дядьку! Вiн! Давнiй мiй знайомий! - А це ви, панно Олесю! Чого це ви стрiча║те мене з рушницею? Певно, думали, що на┐хав вночi якийсь кримський мурза з татарами, щоб потривожити спокiй. - Так ми й думали. Ви, пане Iване, таки добре налякали нас в наших пущах, - обiзвалась Олеся. Виговський скочив з коня i кинув поводи в руки козаковi, а сам привiтався до Олесi. Виговський здiйняв шапку i низенько уклонився старому Хрйстофоровi, просячи вибачення, що запiзнився в дорозi i потривожив спокiй добрих людей трохи не серед ночi. - Нiчого те, нiчого! - говорив старий Стеткевич. - Коли ви заблукались в пущах i навiдались в нашi мокрi нетрi, то прошу до поко┐в. Будьте мо┐м шановним гостем. Я чув вже про вас од панi Павловсько┐ та од iнших мо┐х родичiв. Прошу до свiтлицi! Конюх з смоляною здоровою скалкою пiшов вперед. За ним рушили усi. Конюх високо пiдняв над головою палаючий полiський факел. Червоний свiт од палаючо┐ живицi облив палац, неначе кров'ю. Ясно виступив палац на фонi чорно┐ ночi, як пишна декорацiя на сценi з баштами на углах, з ганком, з якимсь прикалабком, причепленим до стiни коло башти, з важкими пiрамiдальними пiдпорками. Свiт лився на чудний важкий палац, мигав, переливався по стiнах. Закутки, визубнi, звивки й заломи коло прикалабкiв ховались в чорнiй тiнi, неначе боялись свiтла i чорнiли, неначе чорнi колони попритулюванi до палацу. Бiлi високi димарi мрiли червоно-матовим свiтом високо над чорною покрiвлею, знизу пiрнувши в тiнь, неначе висiли над палацом десь в хмарах i поглядали зверху наниз на ту несподiвану ворушню й вештання людей на дворi, на гурт людей, котрi посувались до палацу. Виговський цiкавими очима окинув палац i примiтив, що Стеткевичi не з високого панства, що не з величного магнатського палацу вилинули вони на свiт Божий. - Прошу до нашо┐ господи! - просив старий Стеткевич Виговського, показуючи на одчиненi узькi, зверху закругленi, дверi, неначе видовбанi в товстiй стiнi, як у твердинi. Молодий хлопчак стрiв ┐х з восковою свiчкою в руках i освiтив невеличкi узькi сiнцi. Виговський скинув синiй дорогий кунтуш i вступив слiдком за старим Стеткевичем та Олесею в свiтлицю. Зала була подовгаста й невеличка. На стелi по кутках i по серединi були вилiпленi деякi фiгурки: листя, стебла, квiтки й усякi чудернацькi арабески, мiж котрими нiби позаплутувались пузатi амури, пикатi й повноперсi бюсти нiмф та венер. Всi тi прикраси були вимальованi грубими рiзкими зеленими, синiми та червоними фарбами. Рожевi щоки амурiв та нiмф наче понадимались з усi║┐ сили, так що на ┐х виступили не рум'янцi, а нiби рiзана кров: здавалось, що в нiмф та амурiв щоки от-от луснуть од страшного напруження. Старий Богдан Стеткевич, Олесин батько, пробуваючи в Варшавi в багато┐ рiднi сенаторiв, набрався там нових чужоземських звича┐в i позаводив i в себе в палацi нову обставу, хоч i в найгрубiших формах. Христофор Стеткевич скинув з себе кунтуш, i Вигов-ському кинулось у вiчi, що старий Олесин дядько був убраний в усе чорне i був схожий на якогось католицького ченця: на йому був жупан i широкi шаровари з чорного оксамиту. Кругом ши┐ бiлiв комiр ввесь в зборах та складках. На головi чорнiла малесенька чорна ярмулочка, з-пiд котро┐ висунулись i телiпались понад вухами сивi пасма волосся, спускаючись до плечей. "Ой Господи! Це чи жид, чи чернець, чи якийсь пустельник, здичiлий в полiських пущах? Що воно за проява?" - подумав Виговський, оглядаючи високу рiвну фiгуру Стеткевича в сiрих панчохах до колiн, в чорних черевиках, з тонкими, як у цапа, нiжками. - Ви придивля║тесь до мене i, мабуть, чуду║тесь з мого убрання? - спитав старий Виговського, примiтивши його цiкавий ┐ допитливий гострий погляд. - Я кальвiнiст тепер, а колись був соцiнiанин; я не католик i не православний, i ношу убрання мо┐х заграничних братiв соцiнiанiв та кальвiнiстiв. В нас все повинно бути просто й не напоказ, не так, як бува║ у католикiв полякiв або в козакiв. I старий насмiшкувато глянув на Виговського, а його гострi очi зорили по пишному малиновому жупанi, нiби розмальованому золотом, по червоних сап'янцях та по синiх широких штанях. - Прошу сiдати та одпочивати в нашiй господi! - промовив старий Стеткевич, показуючи на широку та важку софу з качалками по обидва боки, застелену веселим, неначе розмальованим, турецьким килимом. - То це ви, панно Олено, з рушницею, неначе на вовка? - спитав Виговський Олесю, примiтивши, що Олеся здiймала з плечей рушницю i становила ┐┐ в куток. - Думала, що або нападають на палац якiсь вороги, або нашi хлопи збунтувались, i оце налагодилась до оборони, - обiзвалась, осмiхаючись, Олеся. - То, бачите, пане Виговський, мо║му покiйному братовi, а ┐┐ батьковi Богдановi прийшла думка вивчити ┐┐ ┐здити верхи на конi i стрiляти з рушницi, на кожний випадок в нашi неспокiйнi часи, - говорив Стеткевич. - В нас тепер часом i бабам доводиться оборонятись i од чужих, i од сво┐х ворогiв, якби трапився на┐зд на оселю, бо в Польщi i на Укра┐нi шляхта ще й досi не позбавилась розбишацьких норовiв: на┐де якась лиха сатана, що ворогу║ з тобою, зруйну║ палац, оселю, забере товар, вiвцi розжене, поб'║ челядь, а землю та лiси забере собi та й обладу║ ними. Ви самi добре зна║те, що суду в Польщi хоч i не шукай, i не питай: можна вiк прожити спокiйненько, доки дiло тягтиметься по усяких судах, а лихий сусiд тим часом споживе ваше добро, пустивши вас з торбами по свiту. Поганi звича┐! Не всi порядки i в Польщi гарнi! Сидячи з Стеткевичем на софi, Виговський окинув оком свiтлицю. Попiд стiнами стояли ряди старомодних стiльцiв з точеними нiжками, з високими спинками, оббитих жовтим сап'яном; ручки були поробленi в формi товстих гадюк, як i в палацi князя Любецького; тiльки в палацi Стеткевича цi гадюки не гюзвiшували сумно голiв униз, а трохи попiднiмали ┐х вгору, ще й роти пороззявляли, неначе сичали од злостi i налагодились кусатись. "I там в Ки║вi гадюки, i тут гадюки... Поганий для мене знак з цими гадюками", - подумав Виговський. - Панi Павловська передала вам, шановний пане Стеткевичу, поклiн, а вас, панно Олено, просила при┐хати до не┐ в гостi, - промовив Виговський. - Спасибi, спасибi! А князь Любецький не передавав менi поклону? Як вiн там пожива║? Як його господарськi справи в ма║тностях? - спитав Стеткевич i втупив в Виговського пильний погляд, неначе випитував його: чи був ти в Любецького? чи бачився з ним? чи сприя║ вiн тобi? Стеткевич вже давненько перечув через людей, що Виговський свата║ Олесю. Виговський спустив очi додолу: вiн по очах старого Стеткевича вгадав його думки. Одначе старий кальвiнiст не показав перед Виговським, що вiн догаду║ться, з якими замiрами Виговський прибув до нього в гостi. Вiн привiтно й охоче розговорився з гостем. Пишний i веселий вид Виговського, його гарна й мужня фiгура, нове багате убрання, розумна й красномовна розмова гостя, котрий неначе розворушив сон дрiмаючого серед пущ та борiв тихого палацу, - все це вчинило добрий вплив на душу старого суворого кальвiнiста. Побалакавши про Павловську, про Любецьких, про Ки┐в, Стеткевич обернувся до Олесi i промовив: - А що, небого! Гiсть i подорожнiй - Божий чоловiк, як кажуть. Час би нам нагодувати, напо┐ти гостя i дати йому спочинок. Чи готова вже вечеря? - Певно, вже готова, бо я чую, що тiтка Павлина вже вешта║ться за дверима та брязка║ тарiлками, - обiзвалася Олеся i вийшла з зали. - Я, пане Виговський, рано вечеряю, не спiзнююся, рано лягаю спати, рано й встаю, бо я господар, та й нашi кальвiнськi правила життя того вимагають. Помiрнiсть, регулярнiсть у всьому, гуманнiсть до всiх - це правила гуманiстичного вiку. - Добрi правила! Про це нема чого й говорити. Менi тiльки й подоба║ться в соцiнiан, що вони дуже люблять науку i просвiту i намагаються ширити просвiнiсть i сiяти сiмено науки в краю. Це дуже свiтла прикмета в соцiнiан. - Твоя правда, пане генеральний писарю! Дверi одчинились, i Олеся заповiстила, що тiтка Павлина вже з пiвгодини жде ┐х з вечерею. - Просимо, шановний гостю, не поцуратись нашого хлiба-солi! - просив старий гостя, встаючи помаленьку з софи за помiччю обох довгих сухих рук, котрими вiн обперся позад себе об софу i неначе пiдводив свою суху, довгу, нiби збудовану з одних довгих кiсток, фiгуру. Старий Стеткевич подибав через залу як довгоногий журавель, розминаючи сво┐ старечi цибатi ноги. Виговський, ступаючи навшпиньки, тихою ходою пiшов слiдком за господарем. Столова кiмната була довгенька, узька й тiсна, як були тiснi усi кiмнати в старинному палацi. Стiл був вже накритий. Стеткевич попросив гостя сiдати за стiл. Тiтка Павлина стояла кiнець стола, витрiщила очi на Виговського i пильно дивилась на нього, не мигаючи навiть вiками, як дивляться на незнайомих гостей дiти. Олеся сiла за стiл, а Павлина все стояла i навiть забулася, що ┐й треба сiдати за вечерю, ┐┐ дуже вразив новий гiсть. - Тiтко Павлино! Сiдайте та вечеряйте, бо заячина прохолоне, - обiзвалась Олеся до тiтки, котра аж кинулась од ┐┐ слiв. Стеткевич випив маленьку чарку горiлки i налив здорову чарку для Виговського. - Ти козак, то тобi й чарка козацька, а я соцiнiанин i люблю мiру у всьому, - говорив Стеткевич. Виголодавшись i перепавшись в дорозi, Виговський ┐в за столом за двох i справдi по-запорозьки. Стеткевич випив за вечерю тiльки один невеличкий кубок венгерського i все розпитував у Виговського про гетьмана Богдана, про його дальшi замiри й плани на Укра┐нi, про московських во║вод та стрiльцiв, котрi на┐хали в бiльшi мiсця Укра┐ни. Виговський, хапаючись з ┐жею, насилу встигав йому одповiдати. - Тепер нi гетьман, нi цар вже не пустять католикiв-дiдичiв в ┐х ма║тностi, а це велика шкода, бо то були люди вже просвiченi, не те, що московськi бояри. Погане дiло вчинив гетьман, що одiбрав Укра┐ну од Польщi, - говорив Стеткевич спокiйним голосом, - гюгано, погано! - Але ж католики-дiдичi одняли од козакiв вольностi, не зважаючи на свою просвiту; та ще треба додати, що тi пани не польського, а укра┐нського роду, тiльки вони сполячились, покатоличились i стали ворогами для Укра┐ни, для народу i для козакiв; цi обляшки нашо┐ кровi вчинили нам стiльки лиха, скiльки й правдивi польськi пани, ще й бiльше за ┐х, - сказав Виговський, висловлюючи не сво┐, а бiльше офiцiальнi думки того часу, думки гетьмана Богдана. - Так воно, так, але з плином часу все б те змiнилося, сталося б iнакше i настали б лiпшi порядки i в Польщi, i на Укра┐нi, бо скрiзь в квропi все йде до лiпшо