о Малишко сидить у залi, - це помiтили два Дмитри. Пiсня стелиться, пiсня лине, та чи автору це не в гнiв: слiв Малишкових - двi третини, а третина - слова Дмитрiв. - Видно, сплутали щось узбеки? - настороживсь поет. - Що таке? - Щось незвичне, немов далеке, але серцевi все ж близьке! А Дмитри пiдвелися знишка (поряд ложа ┐х - бенуар), поглядають в партер на Малишка, - аплоду║ Зухрi пiсняр. Та кому на серце не ляже? I Малишко просяяв:- Бiс! Я не знав, що "Рушник" мiй, -каже, - варiантами вже обрiс! ЗЛИТКИ ЗОЛОТI Чи ти задумувавсь, вiдкiль отi у нашiй мовi злитки золотi? Як намистини, диво калинове - частини мови! Який спiвець, поет, який письменник уперше слово вигадав - iменник? Iменник! Вiн узяв собi на плечi велике дiло - визначати речi, - iм'я, найменування i наймення: робота. Бiль. I радiсть. I натхнення. Ну а вiзьмiмо назву - дi║слово, само пiдказу║, що дi║ слово! Ще й прикладу на нього не навiв, а вже до пiвдесятка дi║слiв! Прикметник дасть iменнику - предмету якусь його ознаку чи прикмету. Числiвник може визначить тобi число речей, порядок при лiчбi. А поспитай звичайного займенника, за кого вiн у мовi? За iменника! (Хоч може цей наш скромний посередник замiнювать числiвник i прикметник.) Прислiвник звик, незмiнюваний в мовi, ознаки рiзнi виражать при словi. Сполучник каже: скромну роль я маю, але слова я в мовi сполучаю. I частка мовить: слово я службове, але людинi чесно я служу. I, будьте певнi, в iнтересах мови i так i нi де треба я скажу. А вигук може пролунать, як дзвiн, у мовi, мабуть, найщирiший вiн! "Ура! - гукнеш ти друзям неодмiнно. - Сьогоднi з мови я дiстав "вiдмiнно"!" Частини мови! Назви наче й звичнi, полюбиш ┐х - красивi, поетичнi! "Вiдмiнно" заслужив ти. Знав - чудово. Це за любов найвища з нагород. Хто ж так назвав оцi частини мови? Назвали вченi. Й пiдхопив народ! ПРО ДАВНIЙ ПРЕДМЕТ Загадка Цей iменник означа предмет для зрiзання злакiв i трави. Прочита║ш ззаду наперед - будь-що тисни ним чи сiк дави. Який це iменник? (Серп, прес) ЛIНИВОМУ НЕ РОЗГАДАТЬ НIКОЛИ Загадка Лiнивому не розгадать нiколи, кмiтливому на вiдповiдь - хвилина. А буде наша загадка така: три букви, означають те, що й поле. Додай знак м'якшення - i вже тварина з родини оленiв, струнка й прудка. Що це таке? (Лан i лань) ЦЕ Ж ЯК ВIРШ! к ще люди соннi, наче сови, а глухi до слова - це найгiрш. Ти до рiдно┐ прислухайсь мови, прокажи вiдмiнки - це ж як вiрш! Називний пита║: хто ти? що ти? Хоче вiн про наслiдки роботи i про тебе чути лиш похвали, щоб тебе як приклад називали. Родовий доскiпу║ свого - хоче знати вiн: кого? чого? I про тебе знать, якого роду, що нема║ роду переводу. Все давальний дасть - не жаль йому, але хоче знать: кому? чому? Знать про тебе, гожого на вроду, що да║ш i ти свому народу? У знахiдного сво┐ потреби: вiн - кого? i що? - пита║ в тебе. I кого всi ми за друзiв ма║м, i що друзi роблять нам навза║м? А орудний хоче знать: ким? Чим? У трудi орудуй разом з ним. Хоче знать: що здатний ти утнути? Чим ти сильний? Ким ти хочеш бути? А мiсцевий - де? В якому мiсцi? Хоче знати - у селi чи в мiстi? Кличний заклика║ всiх навколо: гей, Iване, Петре чи Миколо, ви не будьте соннi та байдужi - у життi нема нiчого згiрш. Рiдна мова! В нiй слова - як ружi, а самi вiдмiнки - наче вiрш. НА УРОЦI МАТЕМАТИКИ Вiн до класу зайшов неквапливо, крейду взяв i, немов чарiвник, вивiв числа на дошцi красиво: - Ось вам дiлене, частка, дiльник. Заспiвало нам слово доданок, мов дударик заграв на дуду; а дiльник - як щiльник iз дуплянок, що дiдусь нам зiбрав у саду. Частка, множник, добуток, остача - квiтiв жмутик, i бджiлка гуде; оживають слова - i задача веселiше до розв'язку йде. Зачарованi мовним розма║м, що росою спада║ з розгiль, ми в учителя щиро пита║м: - А вiд кiль це буяння? Вiдкiль? - Вiд землi слова рiдного соки, - усмiхнувсь вiн, скiнчивши урок, - Це - поезi┐ небо високе, що людину зове до зiрок. ВIН ПIСЛЯ РЕЧЕННЯ, ЦИТАТИ Загадка Вiн пiсля речення, цитати вмостився, схожий на гачок. Всiх нас примушу║ питати, а сам нi пари з уст - мовчок. Що це таке? (Знак запитання) МУДРИЙ ПОРАДНИК Загадка Завжди можу стати в пригодi, мо┐х вам порад не злiчить. I кажуть про мене в народi: "Мовчить, а сто дурнiв навчить". Що це таке? (Книга) ДIк СЛОВО! Бистрi очi, вмiлi руки, рухи точнi, як слова. Вияв радостi i муки - слова, мови плоть жива. Де лемiш i чересло - розрослось колосся, сиве жито поросло - слово розцвiлося! Де сокири звуки чистi, пилки виспiви простi, тирси розсипи злотистi, мови злитки золотi. Де позначило тесло бiг колiс, полоззя, де цвiлося ремесло - слово розцвiлося! Стружок кучерi русявi, сивi вуса конопель, на Днiпрi, Сулi, Росавi - не за тридев'ять земель. Де загонило весло в сiть йорша, лосося, змислi слово проросло - слово розцвiлося! Далi - лопать замiсть весел i машина замiсть рук, вiд старих простих ремесел - в царство мудростi наук. Щоб ракету понесло в зоряне мiжгроззя. Де безмежне зiр число - слово розцвiлося! I ЯКБИ МОЯ БАБУСЯ ВСТАЛИ - Любi дiти, хто з вас тему вiзьме, - каже вчитель, - тема не важка: розказати про неологiзми на заняттi мовного гуртка. I знiчев'я глянув на Марiйку (знали всi вiдмiнницi iм'я). Але Людочка, що мала з мови трiйку, руку пiдняла: - Давайте я... Як це сталось - досi невiдомо: доказать запраглося в ту мить. Та злякалась, розгубилась дома: "Вийду... що я буду говорить?" У дворi Тарасика зустрiла: - Що робити? - А Тарасик ┐й: - Дам посiбник. З мовознавства. Дiло? - Шмиг додому - i несе мерщiй. Люда дома книжку розгорнула - ой, якраз цiкава ║ стаття: рiзних слiв сучасне i минуле, як слова народжу║ життя. Низку слiв докинула ┐й мама, що з'явилися не так давно: холодильник, кiнопанорама, телевiзор, стереокiно... I коли гурток зiбрався знову - iнша справа! - Люда на гуртку повела свою нехитру мову, що й малим i старшим до смаку: - Я читала, - повiда║ Люда стишенiй цiкавiй дiтворi, - що слова так само, як i люди, молодi бувають i старi. Кожен з нас неологiзми зна║: це новi слова. Вони кругом. А в старих ┐х словниках нема║, мотобол, фломастер, космодром. А якiсь слова обов'язково тiльки змiню║ життя живе. То й бува║, що вiдоме слово, але значення його - нове. В нашем побутi така новинка для старих людей звучить невклад: каблуки - шпильки, вид мебли - стiнка, а портфель квадратний - дипломат. i якби моя бабуся встали, здивувались теж би, що двiрник - не людина, як вони вважали, а на склi машини очисник! Учнi тепло, дружно засмiялись i незчулись, як настав кiнець. Люда щиро: -- Ой, я так боялась! - А Марiйка: -- Що ти? Молодець! Вчитель каже: -- Клас тебе заслухавсь, -- Кращого й чекати я не мiг. - Люда ж знов: -- Це не моя заслуга, -- це мени Тарасик допомiг! ПЕРШЕ - СНIП ПО ОБМОЛОТI Шарада Перше - снiп по обмолотi на покрiвлю хати, друге - жiнка, ще точнiше - материна мати. А коли в одному словi по║дна║ш те i те - буде квiтка, що весною жовтим цвiтом зацвiте. Що це таке? (Кульбаба) ЯК ЦАР ПОВЕЛIВ Доводилось чути менi: "Навiщо тi коми дурнi? - Казав п'ятикласник-хлопчак. - Зi слiв зрозумiло i так!" На це я казав у одвiт: ║ притча старезна, як свiт, переказ про вирок царя, коли привели бунтаря., Слузi вiн дикту║ в ту мить: "Карати не можна простить". Той пише, як цар повелiв, а коми не ставить мiж слiв. I ось на майданi для страт - бунтар у кайданах. I кат, що мав за царя вiдомстить. "Карати, не можна простить",- слуга об'явля рiшенець. Аж руку пiдносить мудрець (усi шанували його): - Не так прочитав ти, слуго. - Бо встиг зазирнуть тайкомл, що коми у текстi нема. Взяв вирок, поправив умить: "Карати не можна, простить". Побачив, що кома змогла? Така колись притча була! МОЖЛИВОСТI ПРЕФIКСА Загадка Префiкса можливостi безмежнi. Пари слiв, що змiстом протилежнi, префiкс може в значеннях зрiвняти. Але що там довго мiзкувати? Префiкса до слiв додаймо з вами - рiзнi стануть означать те саме; Що це за префiкс? Напiв... (напiвправда - напiвбрехня, напiвсвiтлий - напiвтемний, напiвсолодкий - напiвгiркий i т.п.) ВЕСЕЛЕ СЛОВО Добре слово настрiй, дух пiдносить; забувати, друже мiй, не варто, що для настрою i жарту досить просто теплого людського жарту. Як народ веселе слово творить? Ось по кризi йде дiдок бровастий, зустрiча║ дядька i говорить: - Де б оце його отут упасти? Дядько теж бо┐ться посковзнутись, але йти йому уже певнiше. Не минув нагоди усмiхнутись: - Та вже падайте, де вам зручнiше... I обидва розсмiялись гучно: ковзанку пройшли благополучно. Ось улiтку (квiти на газонах), смiючись, бiжать дiвчата юнi, будiвельницi в комбiнезонах, крейдою оббризканi красунi. I за мить уже шпаркi дiвчата вносять козли крiзь склянi дверини. Й тут же Мотря, дiвчина завзята, блиснула очима в бiк Марини: - Як би це розбити шибок зо три? Ти заходь, Марино, звiдсiля ось... - А Марина ┐й: - Та бачиш, Мотре, я ж оце й сама вже нацiляюсь. I обидвi розсмiялись гучно: козли пронесли благополучно... Ти звертав увагу, друже милий, що таке в життi веселе слово? Гумор нада║ людинi сили, коли в серцi ся║ веселкове. СКОРО ВЖЕ КАНIКУЛИ Нам гулять, звичайно, нiколи, в школi все для нас цiкаве. Але скоро вже канiкули - нас новi чекають справи. Жовтень каже: - Дощ я висiю й чисте небо вам готове! Ми ж на свята у Киргизiю i - в похiд на Алатоо... Землю бiлою нам дратвою Дiд Мороз прошив на славу. В цi ж канiкули ми в Латвiю гайнемо на Даугаву! Травень каже: - Повзеленюю буйним зiллям кожну хату. Ми ж на свята - у Вiрменiю, до пiднiжжя Арарату! По дощах земля стужавi║ - здiйсним лiтнi мри давнi: в червнi ┐демо в Молдавiю, до Днiстра, в зеленi плавнi! А з Молдавi┐ у Грузiю нам дорога недалека. З усiма сво┐ми друзями ми знайомi ще з Артека. Про кiно, було, там споримо чи про книжку, що чита║м. Вам цiкаво, як говоримо, коли мов усiх не зна║м? Хто грузинською, марiйською... Коли ж разом братнiм клубом всi говоримо росiйською, бо ┐┐, як рiдну, любим. Нам гулять, звичайно, нiколи, в школi все для нас цiкаве. Але скоро вже канiкули - нас новi чекають справи. ДВI КРАпНИ Шарада До умови шаради просто┐ тут ми Африку мусимо вставити; в нiй до назви кра┐ни жарко┐ Бо попереду мусим добавити - й принесуть нам у клiматi змiну дивовижнi словеснi химери цi, i потрапим ми в iншу кра┐ну, що вже буде в Пiвденнiй Америцi. Якi це кра┐ни? (Лiвiя й Болiвiя) ПРИЧАРОВАНА Ра┐сi Карагезян[4] Сквером жiнка миловидна йде зi школи з дiтками: схiдний тип (з обличчя видно), порiвнялись швидко ми. Усмiха║ться: - Так пряжить тижнями останнiми, що мо┐ малята кажуть - наче в креванi ми! Взагалi ми з Зангезура свiй вiрменський рiд ведем. В нас, як каже ваш Сосюра, щастя зоряний едем. Що не слово, то такою мовою спiвучою! Iдемо попiд густою липою квiтучою. - Як, - питаю, - ви, вiрменка, нашу мову вивчили? - А читаючи Шевченка! Мабуть, це пришвидшило! "Кобзаря" читала в вузi, час у ночi крадучи. "Стажувалася" в бабусi у селi Безрадичi. Як спiвали молодички "Продай, милий, сивi бички", часом пiдпрягалася, - вiд душi смiялася... - Що ж найперше стало вабить? б ж якась основина? - Укра┐нська пiсня, мабуть, - нею причарована! АББАС I МИКОЛА[5] Два гарнi поети вiдомi у нас - киянин Микола й бакинець Аббас. Як з'┐дуться разом цi дво║ братiв, подовгу смакують красу рiдних слiв. Миколу хвилю║ розмова жива, Аббаса пита║ про ┐хнi слова: - Чечек у вас - квiтка, як чiчка у нас. - I кюль у нас - квiтка, - говорить Аббас. - То й наша кульбаба iде звiдсiля? - Так, - каже Аббас, - луки й вам звеселя. Микола русалок згадав на Днiпрi. - Цiкаво: русалка у вас - су перi! - Тут, бачиш, два слова, бо су - це. вода, а з не┐ русалка - перi - вигляда. Жарту║ Аббас, бо русалок не раз стрiчав у Шевченкових творах Аббас. Смакують, до сутi доходять самi. Микола напам'ять чита Насiмi. Рядкiв переклали не сотню, не двi, - це чiчки духмянi, це квiти живi! Киянин Микола й бакинець Аббас прозорiстю слiв милувались не раз: - Ах, чудо-слова: чи Десна, чи Басань! - А вашi дива: Сумга┐т, Ленкорань! Аббасовi сниться безмежжя Днiпра, Миколi завжди - бiлопiнна Кура. Тому про них друзi говорять у нас: бакинець Микола-й киянин Аббас. СТАЮТЬ У ПРИГОДI Загадка Коли твiр якийсь готую, рiзнi речення пишу, щось, бува║, я цитую, мову вводячи чужу. Але, любий мiй читачу, як для вас ┐┐ позначу? Тут уже не допоможуть анi коми, нi крапки, у пригодi стати можуть - здогадались ви? (Лапки) МАЛЕНЬКI ПОСЕСТРИ Оляночка пiсля школи гостю║ в Литвi у Агне. I радiсно, як нiколи, зелена ┐м рута пахне. Ось Агне бiжить на ганок стрiчати погожий ранок, а там заста║ Олянку i каже: - Доброго ранку! - Лабас рiтас! - Олянка ┐й. Давай умиватись мерщiй. Воркують собi дiвчатка, завжди нерозлучнi, в парi. У Агне - синi очатка, в Олянки - очицi карi. Беруть газету в кiоску (на вулицi повно люду): - Я буду вивчать литовську! - А я - укра┐нську буду! Злетiв шпачок на полянку, примчав на траву, на попас. - Он шпак! - зрадiла Олянка. I Агне зрадiла: - Шпокас! А ген рiка недалеко. I Агне: - Он гандрас бродить! Олянка: - А в нас - лелека! Не схожi слова, виходить. Олянка хотiла б нинi буть з Агне в Ки║вi в парi. У Агне - очата синi, в Олянки - очицi карi. Вже й вечiр. А рута пахне. Та нiч насува║ з-над плес. - Добранiч! - говорить Агне. Олянка: - Лабос накть║с! ПIДПРИкМСТВО I ЗАТОКА Загадка Двоскладове наше слово - пiдпри║мство промислове, а знак м'якшення додай - буде вже частина рiчки чи затока невеличка. Що за слово? Вiдгадай. Власне, два тут слова (з рiзним наголосом навiть). Хочеш - пiдкажу тобi я: це - (завод i заводь) СIМ'Я Ти чув таке: сiм'я - держави ланка? Я розкажу, яка в нас ║ сiм'я: Дiд - укра┐нець, баба - росiянка, онук - туркмен. (I ┐хнiй родич - я.) Нiде не приймуть хлопця за чужого; куди не киньте - скрiзь його рiдня. I Ки┐в свiй для нього, i Чарджоу [6], i вiн про всiх турбу║ться щодня. Чорнявий хлопчик: в маму а чи в тата? Батьки ж бо - укра┐нка i туркмен. Яка ця хата мовами багата, ще й славна розма┐тiстю iмен. Олекса - дiда звали. Баба - Люся. Батьки - Рахман i Ольга, син - Мурад. I мови - тата, мами i бабусi - звучать, як спiв, i ┐м хлопчина рад. А якщо мама хоче супу з гречки, бабуся - щi, а татко любить плов? Тодi пораду проти суперечки да║ ┐м Котляревський знов i знов: "Де згода в сiмействi, де мир i тишина, щасливi там люди, блаженна сторона..." Тодi всмiхаються батьки i дiти, як всi щасливi люди на землi. В оселi ┐х витають заповiти Шевченка, Пушкiна й Махтумкулi. СЛОВЕЧКО ПIДВЕЛО Яка чудесна кожна мова! Але слова мотай на вус. Як не уважний ти до слова, то може трапитись конфуз. Бо ║ омонiми мiжмовнi, вiдомi вченим з давнини: слова однаковi назовнi, та рiзнi значенням вони. I дуже легко помилиться - суцiльнi рифи навкруги: болгарське булка - молодиця, вонявка в Чехi┐ - духи, а бiлоруське бульба - й зроду картопля... Он якi дiла! Та розкажу я вам пригоду, яка в Молдавi┐ була. До пiонерського будинку край мальовничого села у табiр працi й вiдпочинку юнь з Укра┐ни прибула. Знайомляться загони, класи: гука вожатий i сво┐м, i гостям теж: - Интр-ац-ла-каса! що значить: "Просим вас у дiм!" Наш хлопець, до дурнички ласий, Не знав, що каса в них - це дiм. - Ще й не робив, а вже до каси! - гукнув, пожвавившись: - Ходiм! Нiчого дивного нема║, що збоку смiшно всiм було. Подумати - i то ж бува║: отак словечко пiдвело! ДО ПОЕЗIп ЛЮБОВ к на ки┐вськiй околицi восьмирiчка в Крюкiвщйнi. Зна║ш, чим вiдома школа ця всiй великiй Батькiвщинi? Слiдопитами завзятими (йдуть на пошук знов i знов). пхнi буднi робить святами до поезi┐ любов. А музей! Хлоп'я з указкою вiрш чита║... Ряд портретiв... Гомонить живою казкою бiля школи Сад поетiв. Почуття ж бо стiльки теплого в них до во┐на-спiвця! В пам'ять кожного полеглого посадили деревця. У поезiю закохана дiтвора розкаже радо про Герасименка й Когана, Чумаченка i Отраду. Ось рядочки безiменнi┐ - ким написанi? Коли? Щоб узнать - в Москвi, в Вiрменi┐ слiдопити побули. Що чита║мо, що бачимо, затамовуючи подих, - все зусиллями дитячими в лiтнiх зiбрано походах. Кожне з них душею чулою як перлин, тих слiв шука до обiрваного кулею поетичного рядка. Рюкзачок - ┐х амунiцiя, бiльш нiчого в них нема║. Але кажуть, що й мiлiцiя на шляхах ┐м козиря║. МАЛЕНЬКА, МЕНША ВIД МАЧИНИ Загадка Маленька, менша вiд мачини, нi з ким не стану на борню. А при читаннi, коли треба, й людини мову зупиню. Що це таке? (Крапка) ВОНИ ДЛЯ РЕЧЕННЯ БАГАТО ВАЖАТЬ Загадка Вони для речення багато важать: турботливо обнiмуть, як дружки, i вставленi слова й цитату вкажуть, Давайте ж назовем ┐х. Це - (Дужки) ЧИ ВАЖКО РОЗГАДАТЬ? Як розгадать, звiдкiль походить слово, що дивиться на тебе загадково? Таких птахiв стрiчали-бо не раз ви, що зробули звукоподiбнi назви: у росiян кукушка, знана птиця в болгар ┐┐ сестриця - кукувiца. А пiвень - кокот у слов'ян справiку (бо й ко-ко-ко, -- не тiльки ку-ку-рi-ку!) В прадавнiй Iндi┐: куккутас - когут, а схоже у Литвi: кукутiс - одуд! А одуд у болгар за збiгом дивним зоветься жартома... циганським пiвнем... А якщо назви не звукоподiбнi? Зусилля додатковi тут потрiбнi. Бува║ слово: вда║тесь до нього - не промовля║ спершу вам нiчого. А назва не звичайна, не безлика, - у нiй прихована краса велика, - над назви островiв, архiпелагiв, - як мiсто-сад Алма-Ата в казахiв. Для них не тiльки милi звуки в словi, а Батько Яблук це в казахськiй мовi. А чом болгарське мiсто зветься Враца? До нього вхiд - мiж скель ворiтця - вратца. А в нас село - чом зветься Нiжиловичi? Колись жили мисливцi - мужi ловчi! Та щоб збагнути слова суть чудесну, теж треба вергати руду словесну. Як роблять це невтомнi i натхненнi талановитi мовознавцi-вченi. ЗЛИТА Х ХВОСТКОМ ЦЯ КРАПКА Загадка Злита з хвостиком ця крапка, невелика, власне, лапка. Робить паузу, всiм знайома. Як вона зоветься? (Кома) ШЕНI ЧIРИМЕ[7] Р. Чiлачавi Слiв грузинських, де я вирiс, не учили ми. Але чув я чудо-вираз - шенi чiриме. Чий високий дух, як гори, - тим вiдмiрено брать чуже на себе горе - шенi чiриме. Лихо в друга чи в сусiди висне гирями: - "Най менi тво┐ всi бiди - шенi чiриме". Чий широкий дух, як море, - тим вiдмiрено брать чуже на себе горе - шенi чiриме. Бiль словами гасять люди щемно-щирими. Хай наш вiк щасливим буде - шенi чiриме! А ХТО Я? Загадка Я такий же, як знак роздiловий, i вiдомий шкiльнiй дiтворi. Та в словах укра┐нсько┐ мови я пишусь не внизу, а вгорi. Спробуй лиш написати iм'я - зразу стану потрiбним i я. (Апостроф) ВИПАДКОВА НАЗВА - Ти зна║ш, друже, що може слово з напiв'ясного нам джерела предмету назву дать випадково, i назва влипне, як там була! Тарасик слухав мене, завмерши, уже до бесiд зi мною звик. - Коли англiйцi ступили вперше до австралiйцiв на материк i там уздрiли якусь тварину - сумчасте диво на двох ногах - подивувались якусь хвилину, аж гульк - тубiлець iде на шлях. Англi║ць якось йому зненацька: - Що за тварина ця чудернацька? - Та слiв англiйських не чувши й близько, знизав плечима той: - Кенгуру! (що означа║ по-австралiйськи "не розумiю", "не розберу"). Отак i стало це кенгурисько вiдоме в свiтi як кенгуру. Все, бачиш, сталось тут випадково, а не зiтреш ти його нiчим: для австралiйцiв i рiдне слово, але як назва - немов вiтчим. ПРО ПIВНЯ Чом пiвень, як спiва, очей не одкрива║? Тому, що вiн по пам'ятi спiва║! (Французький жарт) - Але ж удень спiва║ рать спiвоча, а пiвень i вночi - як потороча! (Реплiки цiкавого хлопця) Красень пiвень по подвiр'ю ходить. А про нього ви хiба не вчили, що з тропiчних джунглiв вiн походить, де курей уперше приручили? Любленець iндiйського народу, знаний там цей красень гребенястий, як провiсник сонячного сходу, вiчний символ радостi i щастя. Де iндiйська голуба Малакка чи пiвденний iнший осередок - правив за будильник цей спiвака, красеня сьогоднiшнього предок. А для нас диковина велика: спить собi спiвун пiд дахом дому й раптом - леле - як закукурiка! А секрет, мiй друже, ось у чому: екваторiальнi днi i ночi в рiзнi пори дивовижно рiвнi: в час той самий - хочеш чи не хочеш засинали й прокидались пiвнi. Сонця схiд завжди о шостiй ранку, захiд же - увечерi о шостiй. У години цi й вели спiванку когутовi предки пишнохвостi. Тож кричать пiвнi вночi й понинi без нiяких примх i забаганок, бо в цей час на ┐хнiй батькiвщинi саме почина║ться свiтанок. ТРIШЕЧКИ НАПРУГИ Загадка Нумо трiшечки напруги, ось вам i подробицi: перше тут - предмет, а друге що з предметом робиться. Як би речення словами не були заклечанi, досить легко ми ┐х з вами визначимо в реченнi. Хто вони? (Пiдмет i присудок) ЩЕ ПРО СПIВУНА - Це ви так розповiли про пiвня, - чи не вiн - улюблений ваш птах? Бляшанi його фiгурки дивнi i менi стрiчались на дахах! (З розмови з Тарасиком) Справдi, пiвень - птиця, що ║дина ма║ вiд годинника ключi, що й спросоння нам, котра година, сповiща║ завжди уночi. Взять iндика, що в дворi калдика, павича красуня-хвастуна, - не замiнять белькотом i криком нам нiчного часу вiстуна... Предок нашого словечка голос - слово gal, а вже вiд нього шлях i до пiвня - по-латинi gallus, - адже й справдi голосистий птах! ЖАХЛИВА ПЛУТАНИЦЯ Тарасик, як метелик, пропурхав до пiвдня. Оце б дивитись "телик", та ║ ще завдання. I власнi назви спiшно на завтра вчити став: - "...наприклад, Рим, Рубiжна, Га┐тi, Кокчетав..." I все це вчити мусим... Нащо воно менi? - Повiв тут батько вусом: - Нi, - каже, - синку, нi. До назв усi ми звикли, дорослi i малi. А уяви, що зникли всi назви на землi. Задумали ми нинi у Харкiв чи Москву, чи на сво┐й машинi в мандрiвку свiтову. Мчимо в шаленiм летi, а вздовж усiх шляхiв нi назв на всiй планетi, анi вказiвникiв. Машини, мотоцикли, автобуси довкiл. А власнi назви зникли - кра┐н, i мiст, i сiл. Кругом шляхи безмежнi, по рейках мчить експрес. Летять швидкi й пожежнi куди? Нема адрес. З-за рубежу прибулець шука Алма-Ати - нi назви мiст, нi вулиць - куди йому iти? Летить туристська група, у не┐ повно скарг: не зна, де Гваделупа, а де Мадагаскар. Жахлива плутаниця. А бач, до цього зла така собi дрiбниця, як назва, довела! НАЗВА РIКИ Загадка До кра┐ни знань iшов мандрiвник i зустрiв цiкавi складники: по║днались префiкс i числiвник i зробились назвою рiки. Яка це назва? (Прип'ять) МАМУТ Iще в добу льодовикову людина зустрiчалась з ним. Коли ж iз ним спiткалась знову, вiн був лиш рештком викопним. Не взна║ш, хоч кричи ти пробi, як звавсь цей велет за життя, бо назва мамут у квропi - пiзнiших рокiв набуття. Та що за слово? Нi в нiмецькiй, анi в французькiй, анi в грецькiй, анi в слов'янських основних нема║ з ним зв'язкiв прямих. I ┐дуть вченi полiглоти в Сибiр, у царство холодiв - - у кра┐ вiчно┐ мерзлоти шукати мамута слiдiв. Дерзай, хапайсь за кожну вiстку, збирай по капельцi, питай: це ж з мамута слонову кiстку вiдсiль вивозили в Китай. Це ж тут легенд про нього повно з льодовиково┐ пори - про зрiст його, про довгу вовну й загнутi бивнi догори. Що ходить вiн попiд землею, такий великий, як гора. Надмiру ж вирине iз глею - ковтне повiтря й помира. Тож уявлявся вiн народам, що з Пiвночi вели свiй рiд, як велетенський вiд природи невиданий пiдземний крiт. Пiдземний крiт? Шукавши нитi (як зна║мо з книжок тепер), про це в минулому столiттi дiзнавсь росiйський вчений Бер [8]. Хоча радiти годi, мабуть, але задуматися слiд: ║ у естонцiв слово maamutt, що й означа - пiдземний крiт! Естонiя й Сибiр... Можливо, це дивно вам: де Крим, де Рим? Та все сприйма║ться, як диво, з прадавнiм звiрем викопним! ДIкСЛОВО, НЕ В'ЯЖЕТЬСЯ З РУХОМ Загадка Дi║слово, не в'яжеться з рухом. Його змiсту не знать просто сором: як без префiкса - сприйметься слухом, а як з префiксом - сприйметься зором. Яке це дi║слово? (Казати, показати) ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК Я радий, що ти, Тарасику, так пiдрiс i так змiцнiв, що чита║ш нашу класику i сьогоднiшнiх спiвцiв. Мов стрибком ловця обачного ти за роги взяв бика. А давно питав "клумачного" у бабусi словника? Нинi клунком не вряту║шся, бо словник важенний - страх! той, що ним ти користу║шся - в одинадцяти томах. Букви золотом вiдтиснено: кожне слово - золотник. Мiж братiв-народiв визнано укра┐нський наш словник. Мово, ти - вiдкрита часовi, мужня, нiжна i дзвiнка; муки, помисли Тарасовi, серце Лесi i Франка. Скiльки сонця полудневого у Тичининськiй добi! Скiльки ся║ва Вишневого, спiву Рильського в тобi! Я радий, що ти, Тарасику, так пiдрiс i так змiцнiв, що чита║ш братню класику i сьогоднiшнiх спiвцiв. Бо гордиться Батькiвщиною кожен сущий в нiй язик. Дух братерства, дружбу щирую прославля║ наш словник. Не пустi красивi видива, не словес примхлива гра. В ньому сталь аустенiтова [9], поклик Тронки Гончара. Нe реклам вогнi неоновi - спiв у серцi й на устах. А рядки - як шви Патоновi в наших зоряних мостах! ЩО ЗА ЗНАК - СТРУНКИЙ, МОВ СПИС? Загадка Що за знак - стрункий, мов спис, вiн над крапкою завис, спонука до поклику. Хто ж бо вiн? (Знак оклику) ЩОБ ДУЖЧЕ СВIТОМ ДОРОЖИТЬ В. Пепi Путi-дороги перехреснi верстали прадiди й дiди i назви нам земнi й небеснi лишили в мовi назавжди. Тi - крем'янi лани орали, тi - полювали дичину, а тi - по сiль дорогу знали у Крим або в Галичину. Ось вiдкiля з земними збiги в космiчних назвах без кiнця; сузiр'я там - Граблi, Чепiги, Вiзничого, Орла й Стрiльця! Котрийсь поет iз предкiв наших, що гречку сiяли в полях i ┐здили по сiль на мажах, у небi взнав Чумацький Шлях. О ця туманна свiтла смуга в безмiсячну прозору нiч! I щем, i радiсть в нiй, i туга, i вiчна загадка сторiч... А ген - накат в имлистих бликах - мов припорошений узвiз. - I сiм отих зiрок великих в народi звуть - Великий Вiз. Сiя║ в буднi вiн i в свята й несе цю назву недарма: чотири зiрки - колiщата, три - вiйя - дишло до ярма. А що за зiрочка-мигачка бiля середньо┐ блищить? Маленька зiрка - то Собачка за возом назирцi бiжить. Женеться, злюще, дзявулисте, бiжить притьмом, не попуска - сирицю хоче перегризти, що крiпить дишель до вiзка. Спинити дума колiсницю завзятий цуцик-бiгунець: коли перегризе сирицю - настане свiтовi кiнець... Та ми говоримо усюди, що треба вiчно в мирi жить. А цю легенду склали люди, щоб дужче свiтом дорожить! ЗАГАДКА З РОЗГАДКОЮ Акростих Розтина блакить, гостроголова, Аж до зiр готова досягти; Космонавтики вона основа, Екiпаж споряджено - лети!.. Тут, у вiршi, й вiдповiдь готова, А тобi - лиша║ться знайти. ПЛАСКI, ЛЕДЬ ВИГНУТI ПРЕДМЕТИ Загадка-жарт Пласкi, ледь вигнутi предмети стоять укупi кружкома. Про них стосовно до кебети говорять люди жартома. Коли це тара, то нiчого: уставиш, як вiдсутнi й двi. Але смiються з тих, у кого нема одно┐ в головi. Що це таке? (Клепки) ЩО ЗНАЧИТЬ СЛОВО "ЗНАЧИТЬ"? Федько, розумна голова, а робить все недбало. Крiзь зуби цiдить вiн слова, говорить як попало. Як тiльки дво║-тро║ слiв - одразу: значить, значить. I вже не раз таке вiн плiв, що важко розтлумачить. Вже стiльки з ним було розмов старання друзiв марнi. Федько вжива║ знов i знов слова паразитарнi. Раз на запитання просте - що значить слово "значить"? - сказав: це, значить, значить те, що слово "значить" значить! Потiшив вiн сво┐х дружкiв (ой Федя бiдолашний!). Смiявся з ними й брат федькiв, армi║ць учорашнiй. Хоч трохи й сором за Федька, та як з халепи вийти? Заводить мову здалека: - I хлопець не дурний ти. Та ба! вчепивсь в одне слiвце не контролю║ш мови. А що по сутi значить це? Лiнивство розумове! ЯКИЙ ЦЕ СПОСIБ I ЯКИЙ НАРОД? Загадка Подумай, не ломися без пуття в незамкнутi самими нами дверi. Звичайне слово - спосiб вiдбиття малюнкiв, лiтер, знакiв на паперi. Читатимеш назад - скажу заранi - уже постане представник народу, який живе в Туреччинi, в Iранi, на територi┐ Близького Сходу (подекуди i в нас на Закавказзi). Вiдгадуй. Не здавайсь нi в якiм разi. (Друк i курд) ХЛIБ I СЛОВО У стiнах храмiв i колиб сiя║ нам святково, як сонце, випечений хлiб i виплекане слово. I люблять люди з давнини, як сонце незагасне, i свiй духмяний хлiб ясний, i рiдне слово красне. Бо як запахне людям хлiб, ┐м тихо дзвонить колос, i золотом сiя║ снiп пiд жайворона голос. I, мабуть, тому кожну мить бешкетнику-харцизi ┐х слово батькiвське звучить як заповiдь у книзi, цей сплав чудесний, золотий з ядристих зерен лiтер: "Не кидай хлiба, вiн - святий, не кидай слiв на вiтер!" НА ПРОСТОРI Загадка Як станеш на просторi ти, скажи, що це за диво: i видно край, але дiйти до нього неможливо. (Обрiй) КРУГЛА КУЛЯ Загадка Кругла куля непроста, голуба, велика: без будинкiв там мiста, без води там рiки; без людей i без землi i шляхи, i гори, i моря, i взагалi всi земнi простори. Що це таке? (Глобус) КОЛИ ЗАБУВ ТИ РIДНУ МОВУ Коли забув ти рiдну мову - яка б та мова не була - ти втратив корiнь i основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, казала мати, як прощавсь, щоб i чужого научався,, й свого нiколи не цуравсь. Ти ж повернувсь душею бiдний, не просто розгубив слова, немов якийсь Iван безрiдний, Iван, непомнящий родства. Не радi родичi обновам. Чи ти об'┐вся блекоти, що не сво┐м, не рiдним словом iз матiр'ю говориш ти? Ти втратив корiнь i основу, ти обчухрав себе дотла, бо ти зневажив рiдну мову, ту, що земля тобi дала, ту, що не вбили царськi трони, ту, що пройшла крiзь бурi всi, крiзь глузи й дикi заборони й постала нам у всiй красi. Сяйних перлин тобi не шкода, адже, набувши вищих прав, те, що дала сама природа, ти добровiльно занедбав. В пальтi строкатiм, як афiша, крикливi моднi кеди взув. А мати? Де ще ║ рiднiша за рiдну, котру ти забув? Для тебе й Ки┐в - напiврiдний, i Мiнськ пiврiдний, i Москва... Бо хто ти ║? Iван безрiдний, Iван, не помнящий родства! ВIДГАДАЙ ОБОВ'ЯЗКОВО Загадка Вiдгадай обов'язково назву цього мiста: невелике буде слово випечене з тiста. Яке це мiсто? (Калач) ДИВНЕ РОЗМАпТТЯ Друже милий, ти помiтив до краси людську любов? Скiльки ║ на свiтi квiтiв - стiльки ║ на свiтi мов. Холоди чи хмари грiзнi - розцвiли в погожi днi квiти рiзнi, раннi й пiзнi, восени i навеснi - i червонi, як троянди, i рожевi, як пiон, i зеленi, як лаванди, i фiалковi, як сон. Так i мови: тi, мов квiти, що буяють мiж осель, iншi - тi, що рвуть гранiти ломикаменем мiж скель. На душi в людини свято: як чудово, що вони рiзнi всi, що ┐х багато, квiтiв сонця i весни. У барвистiм розма┐ттi мови - дивна дивина. Порожнiш було б на свiтi - зникла б навiть хоч одна. Дуже сильна - ти помiтив? до краси людська любов. Скiльки ║ на свiтi квiтiв - стiльки ║ на свiтi мов. ПРО ВIЩО МОВА? Загадка До мене можна з рiчки доплисти, мене дiвчина може заплести, дiд як знаряддя - на плечi нести. "К" спереду вiдкинеш - полечу, почу║ш тiльки як я задзижчу. Що за слово? (Коса, оса) I СТАЛА... ЦИФРОЮ Загадка Летiла птиця на морозi, над хатами зимовим днем; згубила лiтеру в дорозi i стала... цифрою з нулем. Що це таке? (Сорока, 40) ЯК ОДНА СIМ'Я Брат з кордону прибув! I на цiлих п'ять днiв! Як Тарасик почув - за Митька порадiв: стереже рубежi! I пита║ Тарас: - Як же там, розкажи, на заставi у вас? - В нас кордон на замку, щоб нiхто не пролiз. А бiйцю впам'ятку прикордонний девiз: прикордонник нiде не попустить. Не жди! Там, де олень пройде, й вiн повинен пройти. Якщо тiльки гряде небезпека якась - прикордонник пройде там, де й оленю зась. Щирий голос Митька повен палу, вогню: - А вже дружба яка - видно навiть з меню! Сибiряк пода║ то пельменi, то щi. А полтавець сво║ - укра┐нськi борщi. А грузин пiдоспiв - шашлики йому всмак! Син казахських степiв пода║ беш-бармак. Ми - зiркi сторожi. Ми - пильну║м довкруж. Не порушить межi анi миша, нi вуж. Перебiжчикiв там ми ловили не раз: I Петро, i Рустам, I Расул, i Реваз, I Грицько, й Ованес, I Хамiд, i Ахмад. I лазутчик, як пес - власнiй шкурi не рад! Глядь - уже й повели (знов ворожий провал!): "Ну не хлопцi - орли!- каже наш генерал. - Насторожi весь час: не з якихсь там роззяв. Глянеш - кожного з вас у сини б собi взяв!" НА ГОРI ТАРАСОВIЙ На гiлках зеленi бростi, в небi хмари бязевi. Бiля пам'ятника гостi на горi Тарасовiй. А гостей же так багато в цiй порi весновiй: всенародне свiтле свято "В сiм'┐ вольнiй, новiй". Не Днiпра рокочуть хвилi - сплески океановi: то спiвають на могилi "Заповiт" у Каневi. То не грiм хмарину вразив зблисками грозовими - "Заповiт" гримить Тарасiв всього свiту мовами. Росiянин: как бушует старый Днепр под кручей... бiлорус: каб было чутна як грымiць грымучы... А високий iталi║ць тягне басовито: che si оda il muggito del fiume stizzito.[10] А болгарин з чистим серцем слов'янина-брата: да се виждат, да се чува, как реве реката... Ти, iндiйцю iз Калькутти, ┐хав так далеко ти. I тво║┐ мови чути переливнi клекоти. Вслухайсь, друже iз Тулузи, у слова пророка ти... I звучать в словах француза переливнi рокоти. В морi музики - по вiнця - щемнi пiдголоски там тануть в серцi укра┐нця невимовним лоскотом. Бо зрина║ в тiм хоралi сиротя невкутане i кобзар на Кос-Аралi, муштра i шпiцрутени. Наче грiм хмарину вразив зблисками грозовими - "Заповiт" гримить Тарасiв всього свiту мовами: "Поховайте та всавайте, кайдани порвiте i вражою злою кров'ю волю окропiте"... Грiм травневою порою - то слова Бояновi над Чернечою горою в предковiчнiм Каневi. ПРО ЧОЛОВIКА Й ДIЖКУ Загадка Словечко це - не загадка-пiднiжка, а не вгада║те, мабуть, повiк: чита║ш наперед - велика дiжка, назад чита║ш - бiдний чоловiк. Що це таке? (Кадiб i бiдак) ДИВО КАЛИНОВЕ Солов'┐ на калинi, на ялинi зозуля. Через гори й долини лине пiсня з Посулля. Мова в нiй калинова, древа сонячна гiлка, серця тиха розмова, калинова сопiлка. I мости калиновi до братiв до народiв, в сiм'┐ вольнiй i новiй всьому свiту на подив. I на кручах днiпрових травня повiнь зелена. На мостах калинових калиновi знамена. [1] Крак - вiд праслов'янського корок - нога. [2] Крочыць (дiесл.) - крокувати. [3] Баженов Микола Михайлович (1885-1963) - професор Харкiвського унiверситету. На громадських засадах вiв мiський гурток виразного слова, який вiдвiдували i школярi. [4] Карагезян Ра┐са - перекладачка з укра┐нсько┐ на вiрменську, ┐┐ робота дiстала високу оцiнку у Вiрменi┐ i в нас. [5] Аббас Абдула - азербайджанський поет, що досконало вивчив укра┐нську мову; Микола Мiрошниченко - укра┐нський поет, що вiдповiдно вивчив азербайджанську. Обидва ║ майстрами перекладу. [6] Чарджоу - обласний центр Туркменi┐ на рiцi Амудар'┐. [7] Шенi чiриме - тво┐ бiди - на мене (груз. прислiв'я). [8] Бер Карл Максимович (1792-1876) - природознавець i географ, академiк. Був знайомий з Тарасом Шевченком, сприяв визволенню його з заслання. [9] Аустенiтова сталь - нержавiюча сталь спецiального виплавлення. [10] Che si oda il muggito del fiume stizzito [ке сi ода iль муджiто дель ф'юме стiццiто] - дослiвно: щоб було чути рокiт розгнiвано┐ рiки. ** ХЛIБ I СЛОВО ** У стiнах храмiв i колиб сiяв нам святково, як сонце, випечений хлiб i виплекане слово. I люблять люди з давнини, як сонце незагасне[1], i свiй духмяний хлiб ясний, i рiдне слово красне. Бо як запахне людям хлiб, ┐м тихо дзвонить колос, i золотом сiя║ снiп пiд жайворона голос. I, мабуть, тому кожну мить бешкетнику-харцизi[2] ┐х слово батькiвське звучить, як заповiдь у книзi, цей сплав чудесний, золотий з ядристих зерен лiтер: "Не кидай хлiба, вiн - святий, не кидай слiв на вiтер!" [1] Незагасне - те, що не можна загасити. [2] Харциз - розбiйник, грабiжник. ** ВIЧНО ЖИВА ** А мова не корилася царю - анi царю, анi його сатрапам, з орлом двоглавим[1] стаючи на прю[2], що брав ┐┐ у пазуристi лапи. Несла устами вiдданих синiв мужицьку правду, ту, що ║ колюча, смiялася з ненависних панiв, що ┐хня правда на всi боки гнуча. Плюндрованiй, не надавали прав, немов на звiра, об'являли лови. Орел впивався в душу, тiло рвав - вiн був безмозкий, хоч i двоголовий. Заборонити дереву рости, ширяти вольнiй птицi у блакитi, живiй рiцi мiж берегiв плисти, ходити сонцю по сво┐й орбiтi? Заборонить дощевi поливать гiнке стебло, щоб не зросло колосся, поетовi - писать i малювать, щоб приректи народ на безголосся? О як хотiла, прагла воля зла, щоб ти була лиш суржик, мiшанина: щоб вiчно недорiкою була на втiху скалозуба-мiщанина! Хай давню жуйку мiщанин жу║[3],- воскресли, пiднеслися духом люди. Бо в на свiтi совiсть, правда ║, i рiдна мова ║ i вiчно буде! [1] Двоголовий орел - символ царсько┐ Росi┐. [2] На прю - на боротьбу. [3] Тут ма║ться на увазi облудне твердження прислужникiв царизму про те, що укра┐нська ║ не самостiйною мовою, а дiалектом росiйсько┐. ============================================================== Володимир Бровченко. Поезi┐ ДВА ХЛОПЧИКИ Два хлопчики в зелену пору року До лiсу вийшли,вiкових дiбров. Один iз них прискалив миттю око Й прикинув дiловито: "Скiльки дров?" А навкруги i щебетало, й квiтло, Як сто вiкiв тому, так i тепер... Не стримавсь другий хлопчик: "Скiльки свiтла!" Промовив i, схвильований, завмер. Два хлопчики... I лiс так пильно в вiчi Дививсь сусiдам димокурних труб. Вiн ще не знав, хто буде тут лiсничим: Чи садiвник життя, чи дроворуб... БЕСIДИ З ВНУЧКОЮ ПРО ХЛIБ I. НЕДОЖАТА НИВА В серпнi не брали ми в руки серпи, Бо руки тримали зброю, Бо