а║, що найкращi чоботи "витяжки", але його якраз були далеко не витяжки, а пришитки. Але це не така велика бiда. Почався "снiданок", хоча пора обiдня, забряжчали чарки, голоси зiсилились, чоловiки обговорюють полiтику, тiтка Зiнька пошепки, щоб не чула Катерина, оповiда║ Настi, що не можна вiд "ходанiв" до Катерини вiдбитися, а "воно ж iще дитина". Тiтка Зiнька i Настя сестри, але кажуть собi "ви", бо ж вони куми. Катерина Настина хрещениця. Зiнька оповiда║, що тих хлопцiв тьма-тьменна - а де вона? А що вона? А приносять гостинцi, могоричi... Катерина ж дiйсно на диво хороша видалась. Як панночка. "Тендитне таке", як казала Зiнька, а струнка, а росла, "як тополя", а личко завжди свiже, рожеве, а коси яснi та кучерявi, а очi синi, як небо. Володьковi вона завжди нагадувала тих херувимiв з шiстьма крилами, що в дерманськiй приходськiй церквi на хорах намальованi... I любить Володько ту свою Катерину, що Господи. Ось вiн пiдсумову║ сво┐ гостинцi - i копiйки, i горiхи, i яблука, i цукорки вiд тiтки Марi┐ з папiрцями, що на них оленi намальованi i червоними буквами написано: "Чем табак курить, лучше конфект купить", що Володько сам вголос чита║, щоб усi почули. Але тi там за сво║ю полiтикою нiчого не чують, i тiльки одна Катерина, що так само, як i вiн нею, найбiльше цiкавиться Володьком, одразу почула, як ┐┐ пестун чита║, схопила його i посадила собi на колiна. Який сором! Сидiти на колiнах! Володько такого не очiкував, i хоч як вiн любить Катерину, але швидко замолов ногами в чоботях, щоб вирватись з ┐┐ рук. - Та посидь же, Володьку, та почитай менi щось. Слухайте! - звернулась вона до всiх.Володько наш уже незабаром апостола в церквi читатиме! - Та невже? Ооо! - дивуються всi. - О, так,каже Матвiй.- Вiн дуже малий понятливий! Батькова похвала нiби жаром його посипала. Такого вiн ще направду нiколи не чув. Нiколи не знав вiн, що про нього батько дума║. I вiн загорiвся, почервонiв геть з вухами i почав ще дужче рватися з рук Катерини, нiби пiймане дике звiря. А Катерина не пуска║, горне його до себе, вицiлову║. - Я, мамо,зверта║ться вона до Настi,- заберу його з собою. Я хочу такого братчика мати. Вiн буде менi книжки читати. Але Володько не слуха║ бiльше, вже вирвався i, як було, пошумiв геть на пiч разом зi сво┐ми чобiтьми. - Як пiдросте - на школи подам,- вирвалось у батька. i Володько це також учув, i це кажуть тато, самi тато, i отак перед усiма. О, Боже! Вiн цього не пережи║! Який особливий день сьогоднi, вiн зовсiм не зна║ як поводитися, що робити - i радiсно, i соромно, i разом так десь, там всерединi, при║мно, що нiякими словами такого не вискажеш. Увечерi друга радiсть: прийшли колядники i то зо звiздою. Володько,Як тiльки почув за вiкном дзвiнок, в одну мить був у вiкнi на лавi. Хведот негайно також поспiшив за ним. - Будьте здоровi з Рiздвом Христовим, а чи дозволите заколядувати?! - чути з-за вiкна глухий, хриплий голос. - Спасибi, спасибi! А просимо, просимо! - вiдповiдають майже хором з хати. Колядники колядують, голоси ┐х хрипкi, вони вже обiйшли чимало простору, треба дякувати ┐м, що вони i за такий далекий, закинутий хутiр не забули, тому ┐х кличуть до хати, частують чаркою горiлки, дають закуску, книша, десять копiйок грошей i вiдправляють... День минув якнайкраще. Усi вдоволенi. Гостi роз'┐халися геть за смерку, а Катерина мусiла залишитись ночувати, хоча ┐й дуже не хотiлося, бо там же ┐┐ "ухажори", ┐┐ залицяльники, ┐┐ приятельки, але Настя настояла, i як його не послухати хрещено┐ матерi. Володько також був дуже з цього вдоволений. Третього дня батьки iдуть доДерманя "в гостi", Катерина ┐де додому, Володька беруть також iз собою. Василь мало не плакав, так не хотiлося йому лишатися самому з Хведотом, але батько проговорив: "Ти-но менi не коверзуй, бо як вiзьму запругу..." - i цього було досить, щоб Василь замовк. Але i Володько не мав велико┐ радостi з цi║┐ по┐здки, хоча були на Запорiжжi у дядька клисея, де Володько найбiльше любить бувати. Але тепер узимi зовсiм не те саме, що влiтку. Улiтку, як побiг зрання з. хлопчиськами, то до самого вечора гаса║ десь там по гаях, що й не зглянеться, коли той день пройде. Тепер же весь день сиди у хатi, довкруги самi дорослi, хлопцi десь також сидять дома, або десь, хтозна-де, пропадають, Архип та Мефод вже ходять до школи, дуже виросли i ┐м тепер не до Володька. I так, досить марудно, минув день, а ввечерi, коли верталися на санях додому, Володько так змерз у сво┐х нових чобiтках, що мало ноги йому не поодмерзали. Але вiн мовчав про це, боявся, що iншим разом його не вiзьмуть бiльше, бо ┐хати все-таки дуже при║мно. Дорога рiвна, в'┐жджена, небо ясне та зоряне, свiтить круглий, аж, зда║ться, прозорий мiсяць, мороз пришквару║ i полоззя саней поскрипу║, ┐дуть тепер не тi║ю ж дорогою, що й улiтку, а навпростець, здовж лугу, а то i через луг, бiля обох млинiв - монастирського i чеського. Колеса млинiв зовсiм замерзли i вкрилися дуже гарними, що блищать пiд мiсяцем, льодяними френдлями. Володьковi дуже кортить вiдломити шматок такого френдля i посмоктати його. Хутiр Матвi┐в тихий, самiтнiй, снiгом з усiх бокiв занесений, сливе непомiтний на бiлому здалека. Лише пiд'┐хавши ближче, ста║ видно дво║ малих вiконечок, що в них блима║ слабке водянисте свiтло, а трохи вище видно стовп чорного диму, що зводиться сливе простопадно, просто з нiчого, бо бiло┐ стрiхи на бiлому тлi поля майже не видно. Це Василь топить смоляними корчаками, а тому такий тяжкий i густий той дим. Решта свят - Новий Рiк, Щедрий Вечiр, Голодна кутя i Водохрещi минають, як би не були. Ще раз були гостi. Приходили до Матвiя i чужi люди - погуторити, побалакати, порадитись. Матвiй дещо вiдпочив, пiдняв голову, повеселiшав, не сердився стiльки. Колядували, щедрували, посипали, бажали собi i iншим щастя, здоровля, щоб пшениця родилась, щоб худiбка плодилась, щоб дiточки росли i щоб багато всiм лiт прожити i "дай Боже назарiк дiждати". Але свято святом, воно приходить i воно вiдходить. Лишаються, як i були тi самi, що i завжди, буднi. Праця, убогi харчi, клопоти, гризня. Зараз по Рiздвi почалась метелиця, що тривала цiлий тиждень, а там повiяло теплим полудневим вiтром i настала одлига. Пiшов дощ, снiг розм'як i став пускати, весь луг зненацька, за одну нiч, залило водою. I не встигла вода зiйти, як знов морозом вдарило i все то геть, як око гляне, замерзло, ген аж до самих Лебедiв i далi. Лiд такий гладенький та прозорий, нiби вся земля покрилася склом. I враз на лугу появилося безлiч отих самих учнiв з дермансько┐ семiнарi┐, тьма-тьменна найшло ┐х, i всi на ковзанах, i всi бiжать, летять, один за одним, один за одним, а поли ┐х одягiв, мов крила, розвiваються i мають на вiтрi. I все десь туди на Лебедi та на Лебедi... Мiж ними, мiж тими учнями, i Василь десь цiлими днями пропада║, намота║ на постоли (бо дали б йому тато чоботи) отi сво┐, як вiн каже, "коньки", з дерева тесанi, пiдкутi лише грубим дротом, i весь час там сховза║ться а мельниковими хлопцями. Володьковi страх хотiлося б i собi там бути, i чоботи вже ма║, але його туди нiяк не пускають мама i все кажуть, що "скажу батьковi", бо чобiт нiяк не можна вишкор-бувать. I вiн аж плаче, аж iз себе виходить, так просить, а коли вже вирветься, то бiжить, мов навiжений i такий щасливий, що, зда║ться, небо обняв би. На льоду дiйсно при║мно! Так якось просторо, легко, помiж кущами верболозу, такi якiсь закрути цiкавi, у льодi позамерзали бульки повiтря, якiсь трiсочки, трапляються навiть рибки. А як розженешся, як пустишся, як полетиш, холодне повiтря тне в обличчя, вiтер рiже в очi i так радiсно, нiби ти птах вiльний з крилами i летиш куди тобi заманеться... Але то так недовго трива║, так рiдко трапля║ться. Iнше дiло Василь. Той тобi, за цей останнiй час, зовсiм вiд дому вiдбився, все вiн десь там на лугу та на лугу, а оце знов почав не приходити додому, ночував десь там у дядька на Запорiжжi, або у тiтки на Залужжi, там йому куди веселiше - юрба хлопчури, гренджоли, коньки, цiлими днями санкуються, вiйну ведуть, навчився навiть курити. Хлопцi у батькiв крадуть листя бакуну, деруть книжки на папiрки i курять. Навiть i Василь якусь дуже добру, божественну, куплену ще покiйним дiдом Антоном в Поча║вi, книгу пустив з димом. Забагато цього стало Настi, що сама все мусить дома робити, i поскаржилась вона батьковi. - Дивись, он другий тиждень мина║, а його нема i сорочки навiть не змiняв, i хтозна, що вiн там вичворя║, i чи ходить вiн до тi║┐ школи... А Матвiй вiзьми та вибери згодну хвилину, та пiди до Дерманя, та приведи того "камлiя" додому, а ввечерi вiзьми та вiдлупи його так, що той потiм цiлий тиждень не мiг на свiй задок сiсти, що навiть Володька зворушило... Пiсля того Василь щодня приходив додому i почав з книгою дiло мати, бо Матвiй зажадав, щоб той принiс вiд учителя "свiд║тельство", як там вiн учиться. Виявилось, що Василь зовсiм науку занедбав i ледве-ледве десь там у хвостi за iншими волiкся. Матвi║вi таке зовсiм не "по нутру", i вiн приказав, що як далi Василь буде так учитися - вiддасть його до циганiв або жидiв, на помийника. Володьковi нiяк не зрозумiло, чому Василь не хоче вчитися. Ах, коли б це так вiн мiг ходити до школи... I тому Володько придивля║ться до Василя. Щось у ньому дивне стирчить, у тому хлопцевi, i Володьковi чомусь шкода його. У ньому щось добре iз злим чергу║ться, по всьому видно, що вирiс вiн без матiрньо┐ опiки, бо його мати померла, коли вiн всього-навсього вiсiм недiль мав. I так вiн вирiс самий, i нiхто його не любив, i нiхто не ласкав, бо куди правду дiти, Володькова.мама не дуже то "┐х", отих сво┐х пасинкiв, долюб-лювала i Володьковi це аж нiяк не подобалось. Володько все-таки i любить того Василя - стяглий, високий, ясно-русий, обличчя i шия в ластовиннi - якраз такий, яким i сам Володько хотiв би бути, якi йому дуже подобаються, бо нагаду║ вiн тих казкових Iванiв-Царевичiв, про яких не раз чув i читав. Але не подобалось Володьковi, що Василь чогось завжди невдоволений, завжди сердитий. I все, що вiн робить, здавалось, робить отак, без думки. Що напливе, то й робить. I ще не подобалось, що той нiяк не хоче вчитися. А це Володьковi не подобалось найбiльше. ТАМ, ДЕ КАЗКА РОДИТЬСЯ По святах побiг для Володька час куди швидше. Все-таки - нема-нема, та й десь повi║ться, не сидiв уже завжди в хатi, то на лiд, то до млина, а останнiми часами почав просто цiлими днями зникати i коли його мати спита║ "де був?" - завжди та сама вiдповiдь: "У млинi". I дiйсно тягнув його той млин, як магнiт. Холод не холод, мороз не мороз, а вiн iде i чапить там у хатинi, що в одному кутi млина примiстилася,- закуренiй, засмiченiй, повнiй лавиць з дощок, пенькiв для садження iз залiзною, круглою, яку звуть "барабанчик", грубкою посерединi. У хатинi денно i нiчно завжди i без перерви, стоя, садя i лижка, повно дядькiв-завiзникiв. Диму там вiд махорки i грубого газетного паперу завжди стiльки, що на ньому можна, як кажуть, вiшати сокиру. Одне маленьке вiконечко, на чотири шиби, вiдколи появилось на цьому свiтi, не бачило ще нiяко┐ утiрки, а тому воно стало зовсiм непрозорим, сiрим, подiбним на шмат небiленого полотна. Анi повiтря, анi свiтла воно не пропуска║ i не для того воно було зроблене. Воно зроблене для того, щоб у хатинi було тепло... Але i цього свого завдання воно не як слiд виконувало, бо й тепла тут не було. Надто великi мало воно шпари, якими чомусь нiхто не цiкавився, щоб могло воно втримувати тепло. У хатинi повно дядькiв. Завжди горить барабанчик. Грiються завжди снiданки. Курять, спльовують, регочуть. I завжди гуторять, завжди оповiдають... I завжди сторчить тут, десь збоку, десь позаду Володько. Мороз не мороз, холод не холод. Дядьки в кожухах, у валянках, Володько у сво┐х чобiтках i старому матiрньому жакетi. Дядьки оповiдають - Володько слуха║. Дядьки регочуть - Володько посмiха║ться. I якi були оповiдачi! Одноокий Трохим - син Iвана Гуци, старий Iван Середа, що був колись у бандi злодi┐в вiдомого Казмiрця i, ховаючись вiд самосуду села, пiдрiзав зi страху собi горло, тому i звався Зарiзаним. Дiд Кошiль - лисий, бiлий, з довгою бородою, подiбний до святого Миколая,- побережник Таксарових лiсiв; Олiйник - що бував "по свiтах", у Ки║вi, в Одесi, десь там на шахтах вугiль копав, а пiсля у Ки║вi у якихсь там панiв "за дворника состояв". Ще донедавна бував тут старий велетень Ровiцький Хведь, що "собственою парсоною" на турецькiй вiйнi в I877-8 роках побував i бив туркiв i навiть медаль "за храбрiсть" мав i носив ┐┐ у днi святочнi на широких сво┐х грудях. О, цей знав того! Кожне сво║ повiдання починав так: "То ще коли я в I877-8 году на турецькiй вiйнi був"... I пiшло, i пiшло. Доходив не раз до такого, що й сам собi переставав вiрити i все питав слухачiв: - А чи вiрите менi? Слухачам вiрилось тяжко, але все-таки вiрилось, коли вiн сам-один цiлу роту туркiв в полон брав, або коли "сам iмператор Олександер Олександрович" йому "собственоручно вручив оцю медалю за взятi║ знаменi I25 пiшого полка турецького падишаха", яке "я сам вирвав з рук турецького знаменоносця, пробивши штихом собi путь через колону туркiв з двадцяти п'яти чоловiк". Але Хведь Ровiцький не лише з турками мав дiло, не менше справ мав вiн iз "нечистою силою". А треба вам i те знати що "нечиста сила" в якому тiльки виглядi, мiж людом хрещеним, на землi не появля║ться. От, к'примiровi, було це саме перед зимним Микола║м, саме першi хуртовини закрутили, коли робив я у чеха Шалти на Борщiвцi. Трачку рiзали. А людина з Шалти - нiчого собi. Любив i випити, i погуторити. Рiжемо, стал-бути, цiлий день, а ввечерi додому. А менi, звiсно, до дому верстов шiсть через Придатки, - а холод, а метелиця. Шалта це зна║, прийде, бувало, i каже: а ходiм-но, пане Ровiцький, та погрi║мося.- Ну, ходiм, пане Шалто. I зайдем, стал-бути, на "гулянку" до Веселого, що ото на перехрестi дорiг сто┐ть. Ну, одразу по пивi, а пиво там звiсно - Гульченського бровару, зна║те? - Та чому б не знати. - Ну, i отож. Наперед по пивi, а там i на чарчину перейдемо. Я, стал-бути, оповiдаю, а Шалта слуха та пiдлива, слуха та пiдлива, i не раз, бувало, вип'║мо собi, що зветься, на здоров'ячко... Бо треба i те знати - пили з розумом, не то, щоб там наджорився та й хвантазi┐ якi - борони Боже... Вийдеш од Веселого, як то кажуть, навесело i йдеться тодi, нiби тебе несе крилами, i не зоглядишся, як додому прийдеш, жiнку iнодi попоб'║ш... I тут Ровiцький на хвилину замовкне, подума║, похита║ головою, болючого бо мiсця торкнувся... Iз жiнкою молодою не йшло у нього гаразд. - Одного разу,- продовжу║ вiн,- засидiвся я з Шалтою отак мало не до перших пiвнiв... Вийшов надвiр, а в полi мете! Свiту не видно. Iти, думаю, чи не йти? Пiду! Було-не-було, при менi сокира, як що до чого, а хiба ж я на Балканах не стояв, Шипки не видав, турка у вiчi не бачив? Але, зна║те, як iдеш отак напiдпитку трохи, то завжди воно якась нечиста сила до тебе пристане. То вiдьма якась, то отой западенний упир, що ото гонить попiд Хвищиком, то панич... I цього разу, стал-бути, панича зустрiв. Як тiльки вийшов я у поле, став та й роздумую: i як це його до Ровiцьких хуторiв попасти? Отак, думаю, навпрост - Андрущикiвськi займиська, отак знов улiво - Шинкiвцi, а отак управо - мужицька Борщiвка. А коли зверну отак трошки-трошки влiво, так i попаду на Ровiцьке, i вибрьохаюсь на дорогу, i до свiта дома. Значить, вирiшив i пiшов. Iду я, стал-бути, йду, iду я йду - тьху, що за напасть лиха, думаю - все поле i поле i кiнця нема, а снiг глибокий долинами, а мете, хоч сядь та й плач, а темнота, хоч в морду дай. Уже i займиська десь мали бути, а тут поле i тiльки поле. I що б ви думали? - пита║ Ровiцький, а дядьки здiймають голови, роблять великi очi: ма║ бути щось страшне... - ...Дивлюсь, зна║те: черешенька! - Черешенька! - дивуються дядьки.- Де черешенька, а де Андрущикiвськi займиська! - Ото ж бо й ║! Черешенька. А то ж, зна║те, найгiрше мiсце цiло┐ нашо┐ околицi. Чи одного там ночами поповодило, а чи не знайшли там нашого Миколу замерзлим, а позаторiк не завiяло там Корчака Панаса, зятя церковного старости, що ┐хав iз млина, разом з кiньми, саньми i мукою, а чи не там саме не раз поповодило, доки до банти не довело, Ляша, що ото повiсився, коли, бувало, вертався вiд сво║┐ коханки з Верховеччини... Ну, думаю, стал-бути, плохо дело. Воно-то в I877-8 роках на турецькiй вiйнi не раз i гiрше бувало, але тодi я ще - го-го! - молодий був, здоровий, кров ще грала, а тепер пройшов, зна║те, вiд Веселого до черешеньки i вжедихавиця почала грати, ноги не слухають, кашель душить - коклюш мав такий, що як зайдешся, на ногах не втрима║шся. А тут менi зовсiм закрутило голову, i куди його, в який бiк - сам дiдько лисий хiба зна║... I тiльки оглянувся... Господи! Свят-свят! А бiля мене... панич! Тьху ти, думаю. I де це ти тут узявся? I вiн спить, клятий - регоче, одягнений делiкатно, у храку, котьолок на головi. Куди ви, дядьку, йдете - пита║, стал-бути. Я глянув на нього, подивився. А тобi, кажу, що до того? Iдеш собi, чоловiче, куди, то йди, а iнших не займай. I вдаю, зна║те, нiбито я не розумiю, хто вiн такий. Та я, каже, також iду - пiдемо разом. А куди ж ти йдеш? - питаю. Отак, каже, до села - заблукав от. А чому ви оту сокириську дричите, то ж ви i так ледве ноги тягнете. Ааа, думаю! Знаю. Нечиста сила, як вiдомо, сталi бо┐ться. Нi, кажу, спасибi. Якось уже донесу. I, значить, iдемо. Без дороги, без слiду, отак куди очi бачать, боремось iз вiтром... Панич мiй цигарку закурю║ i менi да║. Нi, кажу. Дякую. Не вживаю. Курю люльку. Розпиту║, стал-бути, де був, що робив, я вiдповiдаю, чому б, думаю, i не поговорити. Але тут я покметив що панич мiй увесь час спиха║ мене з дороги. Усе вправо та вправо, а менi, зна║те, скорше влiво треба. I пройшли ми, значить, отак з годину, зупинився я, щоб вiдсапнути та оглянутись, коли дивлюся: а ми бiля черешеньки... - Бiля черешеньки! - викрикують здивовано дядьки. - Бiля черешеньки! Тьху! Свят-свят-свят! Е, кажу, паничу, не буде мiж нами ладу, краще воно буде, коли ти пiдеш сво║ю дорогою, а я сво║ю, а то, ┐й-богу, перехрещу! От не грiх, що забожився. А вiн, капосний, став i регочеться. Геть, кажу, поки не розiзливсь, дума║ш, не знаю, хто ти такий? Ну, каже, не сердься, дядьку, я вже бiльше не займатиму. Пiдемо - проведу вас додому. А не зведеш? пй-богу, нi! А не брешеш? Нi, каже, клятий. Ну, то ходiм, але як тiльки що - хрещу i все. I пiшли. Iдемо ми йдемо, iдемо ми йдемо, з мене вже i пiт цюрком, i де б, ви думали, ми опинились? Пiд горою! Коло наших каменоломень. Якраз до мого кар'║ра дiйшли... Та куди ж ти мене, нечисть проклята, завiв? Аа... i тiльки хотiв руку звести, щоб похрестити, а вiн, клятий, як трiсне мене по мармузi, та як, зна║те, садоне, то я i незчувся, як на днi печери опинився. То ще щастя, що ┐┐ геть снiгом занесло, а то б розбився, як горщок. А так полетiв, як у пух, комiть головою, i в головi, чую, геть усе переверта║ться. А вiн, чортяка, як не зарегоче, як не заплеще в долонi - ах моторошно зробилось. I зник! Лежу я, значить, увесь iз головою в снiгу, прислухаюся, а на Ровiцькому хуторi пiвнi спiвають. А! Хвала Богу! Зняв я шапку i перехрестився, та поволi почав рухатись, думаю, треба якось iз того снiгу вилiзти, шукаю шапки, що десь злетiла... (Володько дума║: i як вiн ┐┐ зняв, коли вона злетiла?) Знайшов ┐┐, а сокири так i не знайшов. Полетiла катзна-куди! Пропала. Отаке-то було! I не з одним Ровiцьким. Дядьки слухають, i кожний ма║ вже щось сво║ подiбне, i кожний рветься, щоб висказатись. - А зо мною, зна║те,- почина║ другий,- трапилось одного разу таке... I пiшло, i пiшло. I так день, i нiч, i безконечно. А Ревiцького так-таки i завела та нечиста сила, бо йдучи, одного разу, пiзно ввечерi з "трахтиру", що на "казьоннiй частi", опинився вiн якимсь чином "у вiкнi", що то на болотi пiд Михалковим лiшником. I так вiн звiдти вже не вилiз. Засмоктало. Розказують, що Михалкiв наймит Югеньо, напуваючи удосвiта бiля криничини конi, чув, що у вiкнi щось нiби стогнало, але його то так настрашило, що вiн тiкав без духу, бо хоч це i був досвiток, однак нечистий може i ранками по багнищах гуляти. I про дiда Юхима, Матвiйового тестя, оповiдали, i про бабу Улiту, ту саму, що i Володька повела, i про вiшальника Ляша, як то вiн у сво║му займиську, коли люди йдуть з вечiрнi, з мотузом на ши┐ з'явля║ться i страшить. I як то тiтка Домаха чорного кота у сво║му хлiвi пiймала та лапу йому вiдрубала, а на другий день баба Улiта, всi бачили, з перев'язаною рукою ходила. I як то дiд Якiв, одного разу, вертаючись iз шинку, замiсть додому попав на могилки i там його пiд каплицею бачили, як вiн якiсь квiти збирав, а Вiвдя Захаркова клялась-божилась, що сама бачила, як той же Якiв удосвiта вертався з могилок... Але ж то було взимi, думав Володько, i як же вiн мiг там тi квiти збирати... Одначе, це нiяк не зменшувало вiрогiдностi оповiдань завiзникiв... А iншого разу один новий дядько, якого перед тим Володько ще не бачив у цьому млинi, почав оповiдати про самий Дермань, про старовину... Казав вiн, що земля наша древня i люд тут з давен i давен прожива║. Ще перед татарами були тут селища, та городи, та замки, де нашi князi рядили, та воювались iз ворогами, з татарами, що на землю нашу нападали, люд хрещений уярмлювали i вивозили в сво┐ землi в неволю вiчну... А наш оцей край Волинський пiзнiше пiд владу князя Острозького попав,, що його отой замок в Острозi до цього часу сто┐ть, i, кажуть, князь той мудрий був, школи будував, монастирi заводив, книги друкував i, кажуть, то вiн, ще чотириста лiт перед цим, отой наш Дерманський монастир поставив. Буцiмто, кажуть, воював вiн з невiрними, набрав бранцiв у полон i казав ними гору пiд монастир на рiвному мiсцi насипати, що ото i по сей день сто┐ть. п ставок там пiд монастирем викопали, i колодязь, двадцять п'ять сяжнiв, глибокий поробили... I так постав тодi Дермань. А треба знати, що був тодi навкруги лiс непроходимий, та яруги глибокi, та багнища великi, i розказують, буцiмто князь Острозький сам це мiсце пiд монастир вибрав, раз нiби на полювання з отроками вибрався, довго ┐хали верхи бездорiжжям i в отому мiсцi пiд монастирем, що ото звуть "бiля Яна", де той пам'ятник мiж чотирма липами сто┐ть, напав на князя дикий вепр. пхав князь нiби дещо спереду вiд отрокiв i вiд утоми задрiмнув. I саме в той мент вирвався з кущiв дик, кiнь сполохався, i було б кепсько, наколи б князь не встиг схопитися за гiллю, що звисала над стежкою. I так вiн урятувався i на згадку про це князь наказав там монастир збудувати i назвати його Дрiмання. Бо князь нiби мав тодi сказати: "Ох, i гiрке було те дрiмання". А з того пiзнiше постало Дермання, а ще пiзнiше Дермань. Але все то вiдiйшло i все забулося. Мало у нас писалося, мало читалося, а все отак з уст в уста передавалося, а то, звiсно, воно не записане гине. I лiси, i болота - вирубали,висушили, але земля наша древня, сива давнина лежить на ┐┐ облику. I нашi селища, i городища, i замки, i монастир... Усе то каже, що рiд великий заселяв цю землю, хоча тепер вiн здрiбнiв, за┐ла неволя, панщина, упокорення. Бо людина, що раз в ярмо голову схилить, тяжко назад до волi верта║ться. Були у нас i Сангушки, i Вишневецькi - роди великi i древнi, але i тi полакомились на чужi охляпи - мерзенний такий вам клан, що честi не зна║, а народ наш отако самотужки жив i живе, та всi, кому лиш заманеться, зобижають його. А хто винен? Ми самi! Кров наша винна! Душа наша! Не датись повиннiсть наша, гнати вiд себе пасожерiв! А ми мало дба║мо самi за себе, не вчимось, не цiкавимось свiтом, не йдемо помежи люди, ми нiкого не зна║мо i нас не знають, приходять лиш тi, що багатства нашi збирають, лiси рубають, банки закладають, дохторами стають, iнженерами робляться, книги про себе пишуть, а ми нидi║м, лiземо в землю, бабра║мось в гною... Той чоловiк, видно, дуже сердитий, дума║ Володько, дивлячись на нього. Нелегко все то зрозумiти, чого вiн, той чоловiк, хоче. Дядьки слухають, кивають головами... - Та воно... Як сказать? Куда тут вже мужиковi... Дiд Кошiль, так той просто: - А! Байдуже! Науки, науки! Вчиться, вчиться людина, а дурнем помре! - Ха-ха-ха! - регочуть дядьки, ця мова ┐м бiльше зрозумiла. А побережник Лiсовський, що править за дуже вченого, сто┐ть, подригу║ колiнами i говорить високим голосом: - Ну, воно кон║шно... кслi, так сказать, примiром, одним словом подумати, то й подано колись у древностi лiсу було бiльше, нiж т║п║рiча. Сколько хотiш! Iдi, рубай - усьо тво║! - Ну, да! Ну, да! Верно, верно! - пiдтаку║ котрийсь дядько в тон Лiсовському. - Та кобто його не так нищили! - пищить дядько Грицько з Лебедiв. - А то ж рубають! Грошi! Що жидовi. Йому аби бiльше тисячок збити... - А де ж ми самi? - пита║ той самий чолов'яга, що про князя оповiдав. Лiсовський подригу║ колiнами: - Та... Звiсно! Куда там нам! Сиволапим, ге! На це наук треба. Сам баняк не буде варити, як на огонь не даси... - Ха-ха-ха! - регочуть дядьки. - А чи не в║рно кажу? - пiдбадьорю║ться Лiсовський. - Звiсно - вiрно! Мужицька голова, що тобi макiтра. Череп ║, а всерединi порожн║. Вiтер свище... - О, не кажи! У макiтрi терти можна... - А! Можна! Макогоном. Зна║мо. А Володько слуха║ i чу║, не все гаразд второпа║, але все влазить в нього, в його голову, в його душу i там виповню║ його. Млин, хатина - його школа, дядьки - учителi. Учителi щодня мiняються, учень лиша║ться завжди. Днi йдуть, проходять, минають, мiня║ться життя, росте, множиться, набира║ться сили, зводиться на ноги, простяга║ руки. Як жити? Куди йти? Господи! Вiзьми мене за руку i веди, i покажи сокровеннi сво┐ дiла, тво┐ та║мницi, розкрий менi сили паросткiв, що витикаються з нiчого i пнуться догори, покриваючись барвою, наповняючись соками, насичуючись запахом сонця. Як радiсно бути тво┐м слугою, кохати творiння тво║, брати вiд нього малу частину сили i також жити. ПО ТАМТОЙ БIК ДОБРА Володька нема дома. Ось уже смерка║, а його нема. Мати сама з Хведотом, Василь не вернувся з Дерманя, а батько ще не прийшов з роботи. Надворi трiщить мороз лютий... А де ж той, у Бога, хлопчисько лазить - Господи, Господи, ще десь там пiд лiд усунеться - заморока така, вiчно тремти за нього, вiчно бiйся, вiчно журися... Мати виходить кiлька разiв надвiр. Небо прозоре, мiсяць великий, червонавий, верби iскряться пiд iне║м, вiтрець схiдний стриже долиною, мiсцями горять зорi, що, зда║ться, дзвонять сьогоднi. I нi душi живо┐ довкруги. I де ж та дитина, людоньки мо┐, то ж нiколи ще з ким такого не бувало? Мати йде до хати, треба того Хведота положити спати, одягнутися i йти шукати. Хто зна║, що там з ним сталося? I аж то дверi потихеньку вiдчинилися, i вiн iде. Не йде, а лiзе, сунеться, i, як пiзнiше оповiдала Настя, вiдчиняються, каже, дверi i на порозi "воно". Нещасне, замерзле, я напустилася на нього, а воно, людоньки, анi язиком не поверне. Де ж ти, погибелi лихо┐, був? "У млинi," - ледве виговорило. Я до нього, зриваю те дрантя, стягаю чоботи, а звiдти лiд сиплеться, снiгу повно, а ноженята, як крига. Господи! Я перелякалася та на пiч з ним, а там саме жито сушилося... Далi, звичайно, Настя пiднiма║ свiй брудний хвартух i одним кiнцем витира║ сво┐ вiчно червонi очi, а другим сяка║ носа... - Чобiтята отi, зна║те,- продовжувала вона,- як не кажи, а зi старого ременю, а воно ж хiба вмi║ берегтися. Ми i не помiтили, що вони порвалися, що до них снiг сипався, а мале боялось сказати, бо ж батько наш забороня║ на лiд ходити; та й то правда - коли йому ще тi дитячi скорбуни латати... А другого ранку, коли Володько спустив ноги, щоб злiзти з печi, а вони йому, як патики, переламались i вiн полетiв у запiчок. Мати в крик, в лемент. - Володьку? Що з тобою? Дитино? А вiн лежить i анi звуку, бо що ма║ казати, чим виправдати себе. Мовчить i тремтить, щоб не дiсталось бува, ось як тiльки прийде батько. Де був? У млинi? Що там робив - молов? Працював? Що, казки слухав? Дасть йому батько казки - чекай,чекай. Мамо, мамо! - говорили синi Володьковi очi, що пильно дивились на матiр. Зрозумiйте хоч ви мене! I мати, зда║ться, розумi║, вона i лементу║, i скаржиться, i ляка║, що скаже батьковi, але в тих ┐┐ словах стiльки зрозумiння, що Володьковi ста║ легше. - Ах, ти, потицюху! Ах, ти, чудовиську! Ах, ти, замороко! Горе ти мо║ тяжке! I що з тобою сталося? Спробуй - може, ще встанеш. Володько намага║ться звестися, але дарма. Ноги мов з мотуззя, i вiн навiть ┐х не чу║. Хлопець лежить, мов викинутий лантух. Мати постелила в запiчку якусь кожушинку, якесь рядно, якусь подущину, i вiн лiг. - Ох, справдився мiй лихий сон, ох, чу║те, справдився. А снилось менi, що я ото бiлими квiтами обкладаю ту дитину свою,- дитинонько ти моя болюча, i що я тепер з тобою робитиму? Хведот весь переляканий, вiн лише мовчить i зовсiм не розумi║, що з тим його "Воводьком" сталося. I щоб йому було безпечнiше, вiн лiзе матерi на колiна. А мати вичиту║: - I що я тепер з вами пiчну? Один лежить у гарячцi, другий улiз на колiна, надворi морозисько, батька нема║. А тепер вiн прийде i почне жминдати: а навiщо пускала, а чому не потягнула через плечi, щоб у хатi сидiло? Тепер ось сиди i тiшся, умре пiд погибель лиху i тодi що... I що я йому на то скажу - намучений, голодний, намерзлий, хiба вiн зрозумi║, що дiти також не можуть вiчно в хатi сидiти? Весь день вичиту║ мати, плаче, свариться, тошнi║. Вона i туди, i сюди бiга║, та все до Володька i до Володька... Якiсь обклади, якiсь примочки, несе йому щось з'┐сти. А Володько ┐сти не може, кашель шарпа║ ним, думки плутаються, голова йде ходором. Вiн терпить мову матерi, йому нiчого не болить, лише йому дуже тяжко, що вiн спричинив стiльки клопоту в родинi. А що буде, коли дiйсно прийде батько? I вiн "приволiкся" десь аж бiля пiвночi. Полатаний його "куцан" весь у бiлому поросi, нiби вiн також був у млинi, постоли розбилися i тримаються лишень на самих волоках, ноги загорнутi лише в суконнi онучi, що зальоденiли зовсiм, нiби вони видовбанi з дерева. Прийшов, i як помiтив, що Володько весь червоний, лежить i не руха║ться, промовив: - Аз ним он що? Знов наганяв чого? I бiльше не промовив нi слова, сiв бiля столу, мати подала йому вечерю, сьогоднi, з приводу масницi, принесла шматок солоного сиру до картоплi, ┐ли мовчки. Мати пробу║ поволi i обережно оповiдати, як то воно з тим Володьком трапилось. Батько все вислухав, а пiзнiше пiдiйшов до хворого i пита║: - А ┐в вiн що? - Та де там! Анi скалинки не мав в устах,- вiдповiда║ мати. - Я вже й сам не знаю... Бити вас? Лаяти? - i вийшов з хати. Володькова справа його поважно турбу║, треба б до лiкаря, а тут його хоч кричи, анi копiйки зайво┐. Хай ще почека║ кiлька днiв, а, може, само пройде. Оглянув худобу, вернувся до хати, роззув постоли, помолився i лiг спати. Лампа згасла, але мати стояла в темнотi бiля хворого, уста ┐┐ ворушилися, було чути ┐┐ тихий шепiт. Вона молиться. Боже! Поможи ┐й, захисти ту немiчну дитину. Другий день - недiльний, але батько - спина не спина, болi не болi, а вста║ з досвiтком. Надiва║ не постоли, а чоботи,- одразу видно, що не до каменю збива║ться. Вiн iде до церкви. А вернувшись, вийма║ з-за пазухи п'ятикопiйкову французьку булку. - Ма║ш ти там, стара, ще яке молоко? - пита║. - Де вже там тепер молоко. Може, що вицяпну. Молозиво вже "у не┐", не молоко... - Щось йому приготуй, а я зайду до Юхима, може, щось порадить... Володько це чу║. Через бiль голови не може пiдвестися, але йому так хотiлося б хоча глянути "на тата". "Добрi мо┐ тато", - дума║ вiн. Зараз по обiдi Матвiй пiшов до дiда Юхима. Через лiс, через поруб, через поле. Скрiзь грубо снiгу, нi тобi стежки, нi слiду, борха║ться навпростець по колiна цiлиною. По годинi вiн на мiсцi. Тихо i порожньо, як i скрiзь на хуторах, свiтить сонце, все довкруги занесене снiгом, величезнi снiговi замети нагадують застиглi хвилi збуреного срiбного поля. Високий частокiл з дощок оточу║ сад i забудiвлi. Добра, мурована, бiла, крита зеленою бляхою хата, велика на кам'яних стовпах клуня, мурованi хлiви. Коли Матвiй увiйшов до фiртки, бiля комори зашарпався здоровенний, гнiдо┐ мастi псюка, що прип'ятий ланцюгом на довгому дротi мiж коморою i стайнею. Побачивши Матвiя, собака наробив галасу, нiби йому за те бозна-скiльки платять. На це вибiгла Юхимова вихованка, а найстарша Матвi║ва дочка, Катерина. - Ой, тато! - викрикнула дiвчина.- Чи ти, Боску, замовкнеш? Ану, замовчи! Заходьте, заходьте, тату. Як там у вас? Усi здоровi? - А,промовив лише Матвiй, обмiта║ в сiнях снiг з чобiт, Юхим, видно, вже з хати почув голос Матвiя i вiдчинив з кухнi назустрiч дверi. - Ооо! Ооо! Кого бачу. Оце так-так! Милого гостя ма║мо - заходь, заходь. Старий дiйсно щиро радiв, сердечно потирав руки. Любив Матвiя. Завжди охоче з ним зустрiчався i не раз розмовляли вони про речi незвичнi. Старий, куди правду дiти, любив часами вiдiрватися на хвилину вiд земного, заглянути в божеське, потолкувати про те i про се, часто вичитане з книг. Матвiй, хоч не визначався такою вченiстю, одначе з при║мнiстю тримав з ним ногу. Дiдура лiчить ось уже понад сiмдесятку, а вигляда║ молодшим вiд Матвiя. Бороду пiдстрига║, вуса також, чуприна дещо вже шпакувата, але колись, видно, була рудавою i тому не так помiтна сивина, i пiдбирав ┐┐ у гарну, опрятненьку стрiшку по-старосвiтськи. Дiдом навiть не випадало його звати, а ще менше випало його звати чарiвником чи характерником. Зда║ться, буде правдою, коли назвати його людиною книжною, вченою, хоча без шкiл, тi║ю, що сво┐м справжнiм людським розумом потрапить iнодi досягнути значно бiльшого, нiж iншi зi школами. Усе в нього, що в руки брав, спорилось, а тому i пасiка росла, множилась i давала зиски, тому i дiм поставив зовсiм нерiвня iншим, i худiбка, i сад, i поле. Чарiвник! Розумi║ться, чарiвник. Бо ось вiн вичарував з нiчого сливе все те, що iншим нiяк не да║ться... Тому i Матвiй любив того чарiвника, саме такого хотiв бачити i саме таким хотiв бути. Посвоячився, було, з ним, середущу його дочку Лукiю подружив, та Бог не дозволив. Дала йому дво║ дiток, а сама пiшла, невинна i чиста, як голубиця, в життя вiчне, простудившись при праннi бiлизни зимою, будучи ще не здоровою пiсля народження Василя. Тяжко переживав Матвiй утрату тi║┐ сво║┐ дружини, переживав по-сво║му, сам з собою i в собi, без зайвого слова, але болюче i глибоко. I до цього дня не годен ┐┐ забути, все i все пригаду║, а iнколи доходить це i до вiдома Настi, а та, звiсно, пережива║, ту вину на iнших, Богу-духа винних, зверта║, тому ┐й нелегко водити дружбу з Юхимом, нелегко Василя та Катерину сво┐ми вважати, нелегко бачити Матвi║ву скорботу, вiдчувати його тугу за тим, що не вернеться. Бо Настю хоча i любив, але не те вона, зовсiм не те, що Лукiя, а дiд Улiян не дiд Юхим, i все iнше тут iншою мiрою мiря║ться, словом такого не вискажеш, але чуття i розум знають усе i мовчазно розцiнюють. А дiд Юхим сприйняв сво║ горе, смерть дочки, "по-Божому", вiрив, що це "кара", i шукав за собою вини. I не тiльки стратив вiн Лукiю. Старший його син Клим, що його хотiв було "на високi школи подати", також щось не видержав, щось у нього в головi вiд високих наук чи вiд чогось iншого, поплуталось, i мусiв його до того дому, де лiкують нерви, вiддати. За те, казали мудрi люди, що старий з "нечистим" нюхався, за те i кара Божа, але хтозна чи за те. Клим був парубок толковий i вчився незле, i станом був гожий, високий, худорлявий, як i Василь, рудуватий, бiгали за ним дiвки, а вiн, диви, до попiвни надто гордо┐, дочки о. Клавдiя, заходив, i так, кажуть, зайшло з ним далеко, що аж до того жовтого дому дiйшло. Вiдмовила, кажуть, мовляв, мужик, а найпаче, кажуть, матушка,тобто мати попiвни, пишна та горда, в окулярах, нiяк i чути не хотiла, щоб дочка ┐┐ Галя, красуня на всю округу, вийшла за мужика. Мало мав радостi Юхим зi сво┐х дiтей, але не падав духом. Жив, трудився, шукав правди, тiшився, коли щось знаходив. - О, це ти до речi прийшов,- казав старий до Матвiя i радiсно при тому смiявся, мав Добру, лагiдну i веселу вдачу.- Катерино! Мерщiй та батьковi меду. Сiдай, сiдай, голубе, та розказуй... А я ото сиджу i куняю над книжкою, придбав, бачиш, нову пасiчницьку науку, а та каже, що вулики Дадана вже застарiлi, що вони, мовляв, надто бджолу сковують, а вона мусить свободу мати, бiльше, мовляв, природи потребу║. Спробую, спробую дати ┐й свободу, ось тiльки доживу лiта. А у нас тут, бачиш, скука. А як там у тебе? - Ех,махнув Матвiй рукою,- стара бiда, а тут до не┐ i нова чiпля║ться... - I оповiв усе чисто, дещо з того Юхим уже зна║, а дещо ось довiду║ться. I мiж тим останнiм довiду║ться про Володькову немiч. Останн║ чiпнуло Юхима за живе. Що ж... Вiн пiде. Може, що й порадить... I деяких трав захопить iз собою. Трави бувають дуже цiлющi, Юхим це дуже добре зна║, на його полицi хтозна вiдколи, груба в шкiрянiм в'язаннi, книжка "Ц║л║бни║ раст║нiя" лежить. I вони скоро пiшли, не дивлячись, що хилилось до вечора i що надворi зривалось на метелицю, i коли вони прийшли до Матвi║вого дому, Володько спав. Червоний, зi спраглими устами. - пв вiн що? - запитав Матвiй. - Та лемензнув, як кiт, кришку булки з молоком,- вiдповiла мати. Юхим огляда║ хворого, маца║ його чоло. - У вас тут,- каже,- холодно. Ти б натопила, Насте... - Спробував живчик малого i каже:Ну... Менi зда║ться, що з хлопцем не жарт. Ось тут оце зiлля, завари, Насте, i хай п'║, але, по-мо║му, мого знання тут не хватить. Тут треба лiкаря, Матвiю. Матвi║вi вiд цього уста скривились. - Менi,каже вiн,- треба було б узяти запруту та спитати "┐┐", чому то так ║. На лiд пускала хлопця! - Людоньки, людоньки,- залебедiла Настя.-Дiтиська досихають на печi. - То тепер нехай догнива║ на постелi! - перебив ┐┐ Матвiй. Настя в плач: - Коли б воно яку одежину путню мало, якесь взуття краще, то до цього не дiйшло б... - Коли б, коли б! А ти не пускай! Холод! Я тобi це сто разiв казав! - Втихомирся, Матвiю! - вмiшався Юхим.- Криком справи не направиш. - Але ж, сто болiв в ┐┐ ма', злiсть бере, кажеш, говориш, наказу║ш i нiби горохом об стiну. Казав: гляди не пускай ┐х надвiр... - Але зна║ш, Матвiю, дiти не можуть i в хатi завжди сидiти. I ┐м свiже повiтря потрiбне. - Так! Повiтря! А от де то тих грошей наберешся, щоб на лiкаря та все... - Але ж. Боже мiй! Сваркою та плачами не поможемо,- каже Юхим. - Тошненько менi та нудненько менi,- тошнi║ Настя.- Снилось менi, людоньки, таке всяке... Сниться, що зо старим iдемо бiля млина греблею, а за нами i воно бiгло. I враз, як зiрветься хуга, як пiднiметься в ставу вода, i забрало нам нашого малого... А вода брудна, брудна. Господи, Господи, що то буде... Матвiй дещо охолов: i йому прикрий сон приснився. Приверзлося йому, мовляв, стоять вони, i тикнув пальцем на жiнку, над глибокою криницею, а цей ось малий на ┐х очах упав у криницю. I бачимо, каже, його i помогти не можемо. - А, то верзеться iнколи,- каже Юхим.- А ви його липовим квiтом напувайте з медом. Як не ма║те - Катерина принесе... Настя перебива║: - Чому не ма║мо - ма║мо. Спасибi за пораду. А може, його маслосвятi║ справити та поча┐вськими мощами обкурити? - Ну, то вже хiба опiсля, а тим часом не везiть його нiкуди i не обкурюйте. Йому тепла треба. Настя заметушилась, воно би й слiд прийняти гостя, чимсь почастувати, але тут воно дiйсно нiчого нема. Настя сиру кусник солоного поставила та кiлька шматкiв хлiба. - Вибачайте за таке прийняття... Такi ми тепер господарi, що нiяково признатись. - О, а менi ще чого треба? Що ви, що ви... Хiба я не знаю вас, а ви мене. Менi ось треба квапитись додому,