може вiн знати?.. Кохана Наталю! - Цей заголовок i навiть великий знак оклику запозичив вiн у якомусь романi. Так, мабуть, треба. Раз люблять, раз хочуть щось сказати - треба перш за все кохати. I на це ║ деякi слова, що з роду в рiд передаються, вiчно свiжi i вiчно недоторканi. "Вибачте, що так Вам пишу. Дуже добре знаю, що, прочитавши вже першi цi слова, Ви вибухнете Вашим вiдомим смiхом. Але я рiшився на все. Смiйтесь, лайтесь, розповiджте всiм, який я дурний хлопчисько. Менi все одно. Раз я полюбив, я мушу сказати: люблю вас! Мушу, дорога насмiшнице, бо любов моя анi Вам, анi нiкому iншому на нашiй планетi незнана. Вона така велика i така криштально чиста, що про не┐ можна говорити навiть у храмi, у святая-святих, куди мають право вступу тiльки вибранi. Менi хочеться написати Вам про кожний вiдрух мо║┐ думки... Я боюся кiнчати речення крапкою, бо менi зда║ться, що безлiч дуже цiкавого i, можливо, найважнiшого я Вам не сказав. Менi хотiлося б сказати Вам, як страждав, як на мо┐х очах тлiв кожний нерв мо║┐ iстоти. Менi хотiлося б оповiсти Вам про кiлька радiсних хвилин, коли Ви разом з сонцем, з цвiтом яблунi, з метеликом i смiхом сво┐м вкладали в мене мою думку. Я десь вичитав, що кожна листана, кожна билинка, кожна пташка i все живе любить, бо так треба, i не смiйтесь, коли скажу: найбiльше щастя - щастя любити. У мене, Наталю, болить голова. Час вiд часу я кладу на чоло свою лiву долоню, бо вона надзвичайно холодна. Пальцi рук мо┐х також холоднi, хоча вуха, щоки i особливо мiсця на вилицях i попiд очами - палають. Бачу, бачу... Ви iронiчно зложили Вашi уста i пiдняли брови. Хай. Все одно буду казати. Все буду казати. Пригаду║те, як поводив я себе тодi на вечорi? Чого питати. Певно, пригаду║те. Що путн║, забува║ться, але хиби, помилки, людськi слабi мiсця, коли вони спотикаються, завжди пам'ята║ться, ┐х пiдхоплюють, розвозять, передають з уст в уста, як бозна-якi скарби... Найближчi люди, що часом звуть себе навiть друзями, з якоюсь особливою насолодою пiдкреслюють вашi хиби, бо це приносить ┐м вдоволення. Люди люблять у сво┐х ближнiх бачити бiльше тiнну сторону, як соняшну. Дивно. Нi? Але я чомусь хочу бачити Вас не такою, як yсi. Ви моя та, яку я вибрав собi для сповiдi. Менi зда║ться, що Ви мусiли б чомусь зрозумiти мене, або бодай не одважитись пiдняти камiнь, щоб кинути на мене за мою любов. Я ║ надто молодий. Так. Це зна║ всякий i це не грiх. Але думаю, що я вже маю право вимагати чогось вiд життя. Бо ж хiба я нiщо? Хiба не подоба║ться Вам оце, що пишу? Хiба це не правда? Хiба не зворушу║ воно Вас, не хвилю║, не виклика║ у Вас особливих думок, яких Ви напевно не дума║те, сидячи за Вашою машиною? Правда ж! I Ви надивуйтеся, що я дещо комiчно поводився. Люди, що сильно люблять землю, батькiвщину i що б то не було, завжди дещо комiчнi. Некомiчнi лиш тi, якi так само не можуть бути комiчними, як риби не можуть бути гарячими. Це правда. Впродовж довгих ночей, днiв думав я про свою велику любов. I от пишу Вам про не┐. Дивiться i... (закреслив). Я не знаю, що дивiться. Все одно, що. Я боюся тiльки одного: Ви напевно покажете цього листа комусь... А це ж не мусить бути. Як можна смiятися чи кпити собi з мо┐х слiв, стрiчок чи ком, коли в кожнiй з них тече жива кров i кожна бо┐ться дотику розкладово┐ бацили. Пожалiйте ┐х. Вiд цього i Вам колись буде при║мно". На цьому скiнчив лист. Подумавши, закреслив останнiй рядок. Вiн не бажа║ ┐┐ жалю. Тепер треба якось лист вiдiслати. Згадав, що сусiдська дiвчина Ганна ходить до Наталки вчитися шити. Добре. Це i буде той iсторичний листоноша. Вiддав i чека║ цiлий день. Але мало чека║... Його мучить сумлiння й острах. Пишучи листа, вiн був у якомусь трансi. Цiла сила його почуття, мов повiнь, рвалася, щоб ┐┐ висловити. Слова i речення низалися одно до другого всупереч власнiй волi, але скiнчив, вiддав, пройшовся, прохолов. Предмети i думки вияснилися. Проза життя виявилася в розкiшних тонах, як тодi i весь ефект його захоплення видався йому безмежно на┐вним i смiшним. Безперечно, вона посмi║ться над ним, порве дорогi листочки i викине. I як можна бути дiйсно таким некритичним... Але вже пiзно. Зробленого не повернеш. I "Кохана Наталю", i знак оклику, i гарячi слова - все вже пiшло в свiт. Широкий дивний свiт. Сонце в таких випадках не квапиться. Воно ма║ час. Земля оберта║ться тим самим способом. I не треба знати, що дума║ Володько. Вечiр. Сонце зникло. Захiд ще горить, схiд гасне. Тут то там появляються зорi. Володько чека║ Ганни на стежцi в садку. Чека║ довго i вперто. Ой хтось руха║ться в темнотi. Вона. Нi. То Iван. Був у млинi й запiзнився. Перед святами завiзно. Зрiвнявся i "добрий вечiр" сказав. - А ти ж чого тут?.. - пита║. Йди, йди, чоловiче добрий, сво║ю дорогою. Не втручайся в справи, якi тебе не торкаються. О, нi. Iван стане, посто┐ть, скрутить папiроса, попросить огню, не дiстане i знов схова║ його. А за той час оповiсть, що там люди толкують. - Он, кажуть, що тiкають вже цi... Женуть ┐х з-пiд самого Ки║ва. Ох, кебто вже скорше тi большевики!.. - Большевики? Де вони? - Йдуть! З-пiд Ки║ва йдуА. Цi тiкають - страх. Все кидають. Кажуть, он за тиждень i змiна влади.. Знов "нашi"... Вiд захоплення Iван зручно чвирка║ кутком рота. - З кiньми треба "осторожно". Кажуть, цi вже по дорозi забирають. Скажи там свойому дядьковi. Володько слуха║ i не слуха║. Большевики? Цi тiкають? Б'ються? Цiла Укра┐на в огнi? Все в огнi. Гримлять гармати. Вмирають люди. Прийдуть большевики i знов пройдуть по селах, мiстах новi порядки, новi закони, новi слова. Знов. Ага. Ганна. - Ну як? Що?.. Дала ┐й? Ганна вийма║ щось i пода║ Володьковi... Лист! Вiдповiдь. Нi. Це не вiдповiдь. Це Володькiв зiм'ятий листок у тiм самiм рожевiм конвертi. - Прочитала,- каже Ганна,- i вернула. - I бiльш нiчого? - I бiльш нiчого. Тепер у не┐ безлiч працi. Он, кажуть, большевики йдуть... Большевики! Большевики! Большевики!.. Знов большевики. Знов... Ах... А як же Наталка? Що вона?.. Знак запиту i точка. Нема вiдповiдi. Йди, Володьку. Йди геть. Шовкова тепла нiч i зорi поволi плинуть. А там десь у просторах iдуть большевики. Володько знищений. Вiн може записати собi цю хвилю, як першу лекцiю. Одвертим i щирим не завжди безпечно бути. Зрозумiння тво┐х почувань не шукай у когось, а силою фактiв приневолюй признати ┐х. Жiнки. Не помiчав ┐х iснування у справжньому ┐х виглядi. Перший зудар з ними вплинув на хлопця мов струм холодно┐ води на гаряче залiзо. Любити ┐х без ненавистi не можна. I тут, як i скрiзь, найнебезпечнiшим мiсцем - легковажнiсть. Висипався ячмiнь. Замовкли соловi┐. Зачервонiли i налилися соком черешнi. Скiнчилася школа. Володько не мiг перемогти в собi свого почуття. Ходив, мов ранений. Юначi його очi засвiтились небезпечними вогниками ненавистi. Хотiлося б на комусь помститися. На пальцях вiдчува║ замiсть нiгтiв звiрячi пазурi, що час вiд часу показуються на свiт, то знов ховаються, мов у молодого тигра. Збирався йти додому, але майже несподiвано налетiв буревiй большевицького наступу. Чутки i розмови про це не вмовкали, але нiхто не думав, що воно станеться так скоро. Люди чекали, сподiвалися i радiли. - О!! Чекайте! Як прийдуть тi!.. Вони цим покажуть!.. - Що покажуть, то покажуть. Кажуть, Л║нiн i Троцький все по-старому повернули. За комунiю нi слова. - За грабунок кара║ться смертю. Он, кажуть, один большевик у когось там взяв курку. Мужик поскаржився i большевика розстрiляли мов собаку. - Не тво║, не бери. Хочеш мати - купи!.. Такi розмови чути на кожному мiсцi. Нiякi слова, нiякi противнi докази не мають успiху. Так допекли "цi", що нiкому не може прийти на думку, щоби були ще гiршi. Одного ранку зненацька по кутку чутка; - Тiкають!.. Ховайте конi! Всi, хто ма║ конi, пре ними в лiс та хащавини. Володько схватив дядьковi лошаки i пiгнав "у Хвищик". Густий грабовий молодняк. Побiч рiв, зарослий калиною, терном i дикими черешнями. До самого рову i далi через лiс глибоким проваллям врiзалася вузенька дорожина. День ясний, соняшний. У гущавинi рух i життя. Скрiзь поприв'язуванi конi, а коло них гуртами молодь i старшi люди. Конi нагодованi. Як тiльки що - за повiд, махнув на коня i гайда далi. На взлiссi i на полi варта. У лiсi також вартовики. Володько видряпався на високу струнку черешню. Черешня вища вiд всiх дерев i звiдсiль видно польову дорогу, що йде вiд Верхова. Видно також чеську колонiю Борщiвку, поля, луг. Десь на сходi раз-пораз чутно гарматну мову. Мiж листям кругом Володька спiлi ягоди. Не можна втриматися, щоб не рвати ┐х. Вiн ┐сть ┐х i спльову║ кiстки на землю. З-за горбка на схiд по дорозi з'явля║ться якийсь гурт людей. За кiлька хвилин Володько бачить, що то вояки. Число ┐х невелике, а з ними один вершник. Вояки не йдуть, а майже бiжать. Варта з-пiд лiсу пода║ сигнал. Володько також свиснув умовленим посвистом, щоб там, унизу, були готовi. Кiлька людей ма║ зброю i коли б ворогiв не багато, ┐х можна зовсiм легко пiдстрiлити. Майже одночасно з протилежного кiнця дороги з'явля║ться якась пiдвода. Вона до┐жджа║ до тi║┐ дорожини, що збiга║ вниз "до Хвищика". Вершник, що iде з утiкаючими вояками, помiча║ пiдводу, наганя║ коня i чвала║ ┐й назустрiч. Пiдводчик раптом зрива║ться, оберта║ батiг пужалном, гараздить по втомлених конях, зверта║ на дорожину i пре вниз у провалля... - Стуй! Стуй, пся крев! - крикнув вершник i пустився через овес навперейми за пiдводою. - Стуй! Стшелям!.. С-вий сину! Стуууй!.. Дебела, суха коняка вершника ледь клига║ вiвсом. Вершник погрожу║, що буде стрiляти, але не знiма║ з плечей рушницi. Пiхотинцi, що бiжать дорогою, теж погрози не виконують. В той час iз лiсу чути кiлька стрiлiв. Це селяни. Вершник вiдразу зупиня║ться, круто поверта║ коня i тiка║ назад вiвсом на дорогу. "Пак! Пак! Пак!.." - впало ще кiлька стрiлiв. Вершник зо всi║┐ сили острожить коня, але вiдразу щось з ним сталося. Вiн випуска║ з рук повiд, деякий час ще незграбно пiдгицу║ на сiдлi i далi пада║ на землю. В той час з-за гори, звiдкiль вибiгли вояки, вигулькнуло ще кiлькох вершникiв. Пригнувшись до кiнських ший, вони навзаводи пруть вперед. Пiхотинцi, що бiжать спереду, починають нервуватися i нараз розсипаються по полю. Знов чути кiлька стрiлiв. Деякi попадали просто на дорозi. Але вершники пруть вперед. Крик, свист, заблищали шаблi. - Ааай! Матка Боска! - виразно вчув Володько i побачив, що пiхотинцi позривались на ноги та попiднiмали вверх руки... Але шаблi вершникiв замигали над головами пiхотинцiв. ┐х все менша║. За хвилину вершники кидають усе i з мiсця пруть далi. Ще хвилина, i вони сховалися за могилою. Володько швидко злазить з черешнi i, розгортаючи галузки кущiв, бiжить до коней. - Большевики! - гука║ вiн. Але там уже всi знають про це. Iз села прибiгло кiлькох розчервонiлих i засапаних дядькiв: - Вертаймось додому! Большевики! - Додому! - пода║ться далi ланцюгом чутка. Прибiгли також тi, що стрiляли, з рушницями "на пасi". Вони вдоволенi сво┐ми успiхами. Все-таки не даремно "патронiв" висмалили. - Це я його так,- хвалиться Iван Сурко. - Н║║.. Бреш, брате! Он i Мифод свiдок. Я! ┐й-бо, я!.. - Та не бреши!.. - Хрест на церквi, комин на хатi, що я... - Ха-ха-ха! Ти, так ти! Чорт з тобою. Хай там,- i тикнув пальцем у небо,- на тебе його й запишуть. - А в селi,захоплено оповiда║ вiдомий ентузiаст "змiни влад" Терешко,- пооовно! Повно! - з притиском зазначу║.- В'┐хали й одразу: "Гд║ староста?" I рiзнув матюком. Кавалерiя з "красним хлагом" пролетiла... Кажуть, сам Будьонний... - Ну... То "наврат"... - сумнiваються скептики.- Який-небудь з менших. - Але кавалерiя! Ех! Кожний, як вогонь. Сорочки розхристанi, шапки набакир. "Тi" ще в селi з маслом та сметаною розправлялися, а цi, грiм ┐х убий, як з неба! Ох же й наклали ┐х. Нi одного "в пл║н"... Всiх - на мiсцi... - Здорово! Звiсно пани. Сметаною захопилися. - А баби пiсля, зна║те, оджогами ┐х, коцюбами! А це тобi, Яську, сметана! На, на! пж!.. - Ай, да баби! - гукають будьонцi.- Так ┐х, панов, сукiних синов!.. Всi вдоволенi такими вiстками. Бiльш нетерплячi хапаються вести конi додому. Обережнiшi втихомирюють: - Почекай. Не прися на рожен... Чорт нiколи не спить. Нарвешся на такого, заметуть тобi коники, як стiй... - Нi чорта. "Цi" не чiпають,.. - Не чiпають. Почекай побачиш. Уже "┐х" досить було. Хто не прийде, не скаже- на, тiльки - дай... Нi? - Звiсно. Дядьки вичiкують. Аж надвечiр розвiдка приносить остаточну вiсть, що все тихо. Ви┐хали враз. Довжезна валка коней тягнеться до села. На дорозi лежать розкиданi "Яськи", але на них не зверта║ться уваги. Завтра накаже староста й пiдберуть. За Осовцем, там, де Мiзоч, заходить велике червоне сонце. Навкруги тихо. Хтось затяга║ пiсню. Решта пiдхоплюють i в ┐┐ звуках никнуть усi подi┐ дня. Нiби нiчого й не сталося. От водили собi конi на пашу, а тепер вертаються додому. У селi повно чуток, але нi одного большевика. Увiрвалися, на┐лися самi й конi, i далi. Зда║ться, то не люди, а буревiй. Конi ┐х загнанi, вiчно в милi, що, змiшавшися з порохом дороги, творить нiби шкаралущу. Одяги рiзнi. Англiйськi, старi нiмецькi, росiйськi. Зброя також рiзна. Однi шаблi справжнi козацькi, i вони самим сво┐м виглядом наводять на людину непри║мне почуття. Вигляд ┐х - вигляд диких. Чорнi вiд сонця i вiтрiв обличчя. Груди розхристанi, сильнi, оброслi волоссям. Мова ┐х рiшуча, коротка - наказ i лайка. Перечити ┐м небезпечно. Володьковi пригадалися оповiдання про татар, Пугачева, Ст║ньку Разiна. Це вони - душi минулого, мешканцi безмежних степiв злетiлися в орду i пiд зручним керуванням ханiв пруть на захiд. Мина║ кiлька порожнiх днiв. Спi║ жито, ячмiнь. У селi спокiй. Одно┐ суботи парний вечiр. Над заходом у нерiшучостi зупинилася отара хмар. Поволi вони пiднiмаються по небу. Дiйшовши до якогось мiсця, бризнули вони теплим дощем i розтопилися. Сонце сховалось. Показався молодик i кiлька зiр. Дерева нiби спiтнiлi. З землi пiднiма║ться легкий теплий туман. Вiддзвонили на вечiрню. На полях "за Поповим" крики. Полями вiд Мiзоча бiжать люди i кричать. Що сталося? Вiд крайнiх хат добiгають неймовiрнi вiстки. З Мiзоча прибiгли люди i перелякано оповiдають, що з лiсiв вийшло дуже багато полякiв. По дорозi вони нищать усе. Того самого вечора в Бущенському лiсi розпочалася гарматна канонада. Раз за разом бовхали гармати i робили довгу й гомiнку луну. I не вiдомо, хто з ким б'║ться, де вороги. Село принишкло i мовчить. Люди виходять у садок. Мiсяць, зорi, тiнi на землi, легкий теплий туман i гарматнi вибухи з лунним шумом. Аж ранком прийшли вiстки: Бущенщиною на захiд сила-силенна полякiв просунулась. Мов злива. Без дорiг, без ладу, отак просто, хто кудою, пiд розлогим прикриттям лiсу. У деяких мiсцях зупиняться, обернуть кулемета, сипнуть у небо "по кавалерi┐" i знов втiки. А будьоновцi, мов чабани, зо всiх бокiв на кониках гарцюють. Часом десь гармата загуде i лупить у саму гущу. На другий день народ коло церкви. З'явилися набундюченi "хлюсти" при французьких шаблях з острогами. Це все тi, що "з первих дн║й революцi┐ под красним знам║н║м кров пролiвають". З Дерманя ┐х чимало таких пiшло "туди", а тепер вернулись, щоби показатись усiм, що з них вийшло та й кому треба носа втерти. Тепер вони пуриси великi. Тепер ┐м море по колiна. Тепер "твайо-майо, а майо не твайо". Захоче - з поповою дочкою в танець пiде. Дудки вiдмовить, коли вся власть сав║там, коли хто був нiчим, той усiм. В понедiлок рано "заказали" конi вести "на прийом". Повели. Кiннота коней потребу║. Вiд самого Ки║ва без вiдпочинку пруть. Впав кiнь - покинув, другого давай. Буревiйним маршем пролетiли Укра┐ну, i "дайош Варшаву". Через село "коло Попового" пройшло того не мало. Обоз. Ки┐вцi, волиняки. Вигнали з дому все, що попалося. На возах чорнi люди з червоними ганчiрками. Скриплять немащенi вози, трiщать колеса, падають конi. Матюки, курява, поржавiлi рушницi. Реве гармонiя: Я на бочк║ сiжу, а пад бочкай слiзка, ут║кайт║, палякi, альшевiкi блiзка. Хрипить гармонiя, хрипить забитий курявою голос. Iде орда зi сходу на захiд. Укра┐нський степ, Дон, Волга. Далека Азiя, жагучi вiтри, сипкi пiски. Очi бронзовi, скiснi, а на чолi шарпа║ вiтер зрудiле волосся. Все то пiд барвою Маркса. Все то слухнянi й п'янi слуги великого "пророка". Хто визбирав ┐х таких якраз, як треба, таких, один на другого подiбних, таких хижих i таких спрагнених перемоги? Буржуй, б║з разсужд║нья давай-ка мiлiони... теперь наш║ правл║нь║, т║п║рь нашi закони... Так. Це ┐х "правл║нi║". Це також ┐х закони, писанi не чорнилом, а живою кров'ю на живому тiлi конаючо┐ iмперi┐. Ех, яблучко, куда котiшся?.. Хто зна║, куди. Хто скаже, яке заборонене дерево зродило тебе i який грiх зiрвав тебе та пустив котитися. Маркс? Царi? Сатана, що збурив пекло, щоб на його мiсцi поставити сатанський рай? I, зда║ться, нема нi кiнця, нi краю тому обозовi. Хто кормить ┐х? Земля. Адже ж вони "за землю i волю кров ллють". Хто ма║ ┐х кормити. Он на полях вiвси зеленi. На возах коси. Он пасуться селянськi корiвки. Село "самообложиться" i дасть. Не дасть - "реквiзицiя лишкiв". Не хватить - "все на фронт"... I тодi не запитають i не попросять. Вiзьмуть, а хоч, то й кулю в лоб додадуть. Володько йде в село. Близяться жнива, але село святку║. При┐хав i зупинився якийсь штаб. Нi. Не штаб це - цирк. На всiх парканах, стовпах, воротах, скрiзь, де тiльки знайшлося догiдне мiсце - плакати. Ось бородатий кацап сохою оре поле. На нього нападають здоровеннi пси з написами: Д║нiкiн. Петлюра. Колчак. Юд║нiч. Врангель. Кацап хвица║ постолом, лупить Д║нiкiна в зуби, Петлюру в бiк, Юденiча в зад, Врангеля пiймав за хвiст, розкрутив i вишпурнув за Чорне море. Ось там нарисовано, як Пiлсудський навзаводи кида║ Ки┐в. Його во┐нство з "яйками", сметаною, курми, "квасьним мл║к║м" пре за ним навздогiн. Баби з коцюбами женуться за втiкаючим во┐нством. Пiд усiм пiдписано: "До лясу, панове! До лясу!" "Ми на гор║ вс║м буржуям мiравой пажар разду║м!" "Мiр хiжiнам, вайна дворцам!" "Да здраству║т красная армiя - защiтнiца слабих i угн║тьонних!" "Прал║тарi┐ вс║х стран - са║дiняйтесь!" "Релiгiя - опiум народа!" Крик, барви, музика. На семiнарському подвiр'┐ концерт. У залi мiтинг. Почався вiд ранку. Мiняються вуличнi продавцi. Вони невтомнi, невгомоннi. Сотнi промовцiв, сотнi одноголосно ухвалених резолюцiй. Всi на фронт! Всi, плече в плече, в лави червоно┐ армi┐! Червона армiя, обiдрана, голодна, несе в обличчя цiлому свiтовi слiпучу правду. I нема ┐й спротиву. Вiд тайги, вiд Бiлого моря рветься цей гураган. Тремти, квропо! Червона армiя - це початок i кiнець, це альфа й омега, це вiнець сили, мужностi! Червона армiя, армiя робiтничих синiв, синiв селян, синiв працi! Червона армiя - це кара за кров, за пiт, за працю, виссану ненажерами капiталу з працюючого люду! Хто ║ проти не┐? Де той жахливий зрадник великого дiла? Смерть йому на мiсцi! Без милосердя, без спiвчуття! Сонце хилиться до хреста приходсько┐ церкви. Там далi за коренастими черешнями його захiд. Володько цiлий день чапить коло монастиря. Йому хочеться все бачити очима, чути власними вухами. Вiн забув за обiд. Вiн забув i за Наталку. Щось неймовiрне твориться на його очах. Не хочеться вiрити, що це дiйснiсть. Думки розбiгаються, збiгаються, купчаться. Хочеться охопити весь смисл подi┐, найти ┐й назву, усвiдомити собi ┐┐ закони. Це ж твориться на землi, що дала йому початок буття. На його землi, землi його батькiв, його дiдiв. Володько вирива║ться з крикливого натовпу i йде в сад. Тепер скрiзь вiдчинено, скрiзь вiльно йти. Онде обтрощенi семiнарськi вишнi. Он обдерта пасiка. Ферапонт Яковлевич, мабуть, забув за не┐. Деякi вулi┐ лежать на землi i бджоли лiтають навкруги. Видно, поки у залi однi промовцi громили буржуазiю, другi громили бджоли. Володько йде вгору до цвинтаря, мина║ його рiвною дорогою. Направо й налiво могили близьких рiдних.. Он стара каплиця. Тут тихо. Сонце ще свiтить i б'║ променем у стiну каплицi. Рiй мушок лiта║ перед носом. Володько на хвильку зупиня║ться, огляда║ться навколо. Йому хотiлося б, щоби тут не було нiкого з живих людей. Вiн хоче думати i хоче знайти себе. Його душа розшарпана промовцями, поняттями, плакатами. Вiн ще надто молодий, щоби знайти справжню вiру свою, тверду, мов камiнь, i непохитну, мов гори. Вiн мусить чути, бачити i пiзнати iстину. Тим часом зiйшов на другий схил гори. Перед ним на пiвнiчний схiд у сяйвi вечiрнього сонця розклалися луги, рiчка, стависько. Ага. Це царство, в якому колись царював Володько, той, що ходив шукати мiсця, куди тече рiчка. Це ж Лебедщина. Це мiсце, де родились першi думи, де пережив першi пригоди життя, де знайомий кожний горбик, кожна долина, кожна верба. Володько вже пройшов кусень житт║вого шляху. Вiн зна║, куди тече рiчка. Але його мучать ще iншi сумнiви. I хто пiдкаже, де iстина? Хто вкаже дорогу? Так, як i колись, так i тепер iде Володько сам ногами по землi батькiв i дiдiв, iде в поля й луги, щоб розгадати загадку, таку очевидну, але таку тяжку для розгадки. I раптом Володько пригаду║ собi дiда Юхима. Боже мiй! То ж вiн отам за тим лiсом мешка║. Може, ще живе. Не було чутки, щоб помер. До нього! Послухати, що скаже вiн. Може, й ║ на цiй старечiй нашiй землi люди, що бачать будуче, що промовляють так, як чу║ душа. Промовляють не мовою отих промовцiв, а мовою землi, мовою предкiв, мовою сущих i прийдучих. Володьковi так привабливо яскраво уявився дiд Юхим, що захотiлось бачити його. Вiн виразно почув його голос, що в соняшнiй тишi промовля║: "...не бiйся нiчого, що треба буде перетерпiти тобi. От диявол буде шпурляти з вашого оточення в темницю, щоби спокусити вас... Будь вiрним до смертi, i дам тобi вiнок життя". Чому вiрний? Що ма║ цей молодий юнак у душi сво┐й такого, за що треба змагатися до смертi? Володько не пiшов, а побiг в долину. Не хотiв обходити навкруги дорогою чи стежкою. Махнув рукою навпростець i подався. Болото, iржава вода, що чвирка║ з-пiд кожного ступу. Зовсiм так, як тодi, того холодного осiннього вечора. Тiльки Хведота нема. Сам-один. Рiчка. Яка вона тепер маленька, мiлка. Стрибок - i на другому боцi. Ще кусник болота i сухо. Збоку млин. Цей той самий, де Володько вислухував перекази дядькiв. Змiнився вiн, побiльшав. Уже не видно його колiс. Вони забитi дошками. Десь зникли старi верби. Але трепеток сто┐ть. Така сама чепурна, одинока над дорожиною деревинка. Срiбно-зелене ┐┐ листя так само, як i колись, дрiбно трiпочеться, навiть при зовсiм спокiйнiй погодi. А де ж хутiр? Нема. Нi саду, нi огорожi, нi грабового висаду над дорогою. Тiльки на тому мiсцi, де стояла хата, темнiший i бiльший кущем овес. Володько зупиня║ться, сто┐ть, вслуху║ться в оточення. Дивиться, як сонце сiда║ за Дерманем. Чи так, як i тодi? Зовсiм не так. Не тi вiдчування. Не так вплива║ все навкруги. Може, Бога забув. Може, менше безпосереднього, того, що ║днало з землею. Володьку! Не стiй! Далi. Йди далi в той клапоть соснини, де колись клав багаття, молився i пiк бараболi. Шукай, Володьку, i найдеш, дивись i побачиш. Ти зацькований промовцями. Вуха тво┐ залiпленi липкими словами, принесеними з далеких чужин. Очi тво┐ заслоненi плакатом крику i ненавистi. Володьку, увага! Замкни свою душу i не впусти бацили розкладу. Впади на тому мiсцi, де горiло перше вогнище тво║┐ свiдомостi, цiлуй землю ту, в якiй корiнь твiй, i бийся за не┐ зо всiма Марксами, в яких би одягах не прийшли вони до тебе. Так говорить Володьковi рiдна земля. Яке щастя, що вiн послухав голосу душi й у цей якраз день вирвався сюди. Яке неймовiрне щастя. Тут Володьковi стало легше. Голос землi втихомирив дещо голоси карикатур, плакатiв i промовцiв. Вiн згадав Василя, згадав днi минулого лiта, i йому стало до болю прикро. Через лiс i поле пiшов до Юхимового хутора. Сутенi║. На хуторi тиша. Замiсть одно┐ хати десь взялося двi. Не свiтиться. Не бреше лютий пес, не гудуть бджоли, не пахне медом. Увiйшов до хати. Там якась незнайома жiнка. - Добрий вечiр вам!.. - проговорив Володько. - Дай Боже здоров'я! - вiдповiла жiнка не то злякано, не то сердито. - Не бiйтесь. Я прийшов навiдати дiда Юхима. Я звуся Володимир. Мiй батько Матвiй. Ми жили колись йтам у Лебедщинi. - Ааа! Чула. Вони вийшли. Я зараз... От шкода, гасу не ма║мо. Нема чим свiтити. Сiдайте. Вони зараз прийдуть. I жiнка вийшла. Володько чека║. Це кухня. У кiмнатi, мабуть, хтось спить. Чути тихе сопiння. Коло комина дзижчать мухи. Пахне кислим молоком. По хвилi в сiнях рейвах, рипнули дверi й увiйшло двi постатi. - Нiчого не бачу, але чую, прийшов Володько...- проговорив живий знайомий голос. Як щиро, як при║мно. - Так, дiдуню! Це я! - Ти? Ооо, як тiшуся!.. Ходи сюди. Хай обмацаю. Свiтла, бач, не стало на нашiй землi. Володько пiдiйшов до дiда. Той поклав йому на плечi обидвi руки. - Вирiс. Ну, пора. А як батько? - зробив наголос на о.- Нiколи навiть не загляне... Постарiв?.. А як же це ти так?.. Заблудив, що?.. - Може, й заблудив. Тяжко в нашi часи не заблудити. - Сядь. Ось тут. Принеси, невiстко, чого там... Тяжко, кажеш? Так. Весь народ блудить, але Матвi┐в син хай батькiвських слiдiв трима║ться. Нiколи не зiйде на манiвцi. Хай робить - що робить, завжди дiйде на справжн║ мiсце. Володько не бачить Юхима i вида║ться, це говорить молодий хлопець. Голос ясний, дзвiнкий. У такiй пiтьмi при║мно щось ясне чути. Увiйшла невiстка i принесла кисле молоко. - От трохи зле, Володьку, що нiчим вгостити. Нам не повезло. Хутiр - бiда. На днях тiльки третiй раз обiбрали. Минулого року на Великдень то таки чистенько нас обшкрябали. А до того i сина... вбили... - Клима?.. - Нi. Молодшого. Iвана. Гарячий був... - Ааа. Я чув. Говорили. - Обросли дещо, прийшли iншi, забрали, що найшли. Взимi, як ото на Дермань накинулись, i мене якось кiнцем сягнуло. А оце перед трьома днями то таки зовсiм дотягнули. Навiть Боска не лишили. На┐хав отой обоз i все рознесли... Далi Юхим розпиту║, як пожива║ться Володьковому батьковi. Володько оповiда║. Повечерявши, йдуть спати в сiно на вишки. Тиха натхненна нiч. На небi майже прозорий мiсяць. Густi тiнi будов та дерев непорушне лежать на землi. - Гарно надворi,- проговорив Юхим.- Завжди гарно. Полiзли на вишки. Юхим витяг з-пiд сiна вiйськову рушницю, клямцнув замком, загнав у магазинок п'ятку набо┐в i поклав коло себе. - От так, як бачиш. Старий я вже, сину, але здаватись не хочу. Порiшив собi: пiдлiзе ще яка хал║ра, або вона мене, або я ┐┐. Розторощу череп, i все. Володько лiг на сiнi горiлиць, розклав натомленi ноги i руки. Старого не видно, тiльки з темноти чути рiшучi слова. - Так, так. Програли ми, сину. Вмiли гречку сiяти та бджолу плекати... Але не вмiли боронити себе. Я не нарiкаю. От все мав. Повнi обори, повнi клунi, повнi засiки. Все пiшло. Але не шкода нiчого. Бог дав. Бог i взяв. А от шкода тiльки, що коли був час, коли сяка-така власть своя була, сидiв отут на свому хуторi i думав: моя хата скраю... Ой сину, нi! Ой, нi, нi! Ми всi дiстали науку... I кажу тобi: ви, молодi, тi, що будете... Ви, хоронь вас Боже, жити таким способом, як ми жили. Згинемо всi. Весь рiд наш згине. На наших мiсцях сядуть чужi i осмiють не тiльки нас, а й могили, честь нашу... Тям це, сину! Я вже старий, щоб неправду тобi радити. За землю нашу треба вмiти не тiльки пiт, а й кров лити... Битись треба! Володько не здивований такою мовою. Старий пережив досить, щоби так говорити. Володьковi хочеться тiльки запитати кiлька слiв, але не зна║, як... Нарештi вiдважився: - А як же, по-вашому, цi?.. - запитав. - Ота лая? -Еге ж... - Згине! Кажу твердо: згине! На нашу землю не раз нападали татари. Налетять, обжеруться й виздихають. А ми, як жили, так i живемо. Бо в нас справжня сила, а в них заздрiсть. Заздрiстю жити не можна. Але ми куцозорi i терпеливi. Ми сидiли й перечiкували, поки хмара перейде, а тодi вилазили. Треба ж не пустити до себе диких. Земля наша не на те, щоби по нiй вiчно орди грасували. Останн║ речення вимовив пiднесеними словами. Володько виразно напнувся. - Знаю,продовжу║ старий.- Вони там золотi гори обiцяють. Рай. Л║ктрику... Блазнi диявола! Вони дадуть рай. Вони, що душу Анцихристовi дали i перекреслили себе тричi... Вони збудують рай. Блазнi, катаржани, шарпатюги, злодi┐ рай дадуть... Поцарствують вiк i згинуть!.. - Вiк? - Ну да. Вiк. Сто лiт царство ┐х буде. Сто лiт голод, мор, нужда буде. - А чому ж вiк? То ж все загине... - Не загине. Наш народ не то що червоною шматою, але й червоним залiзом з його мiсця не випечеш. А от силу свою за той час назверх покаже. Навчиться битися за себе. Цар був i не з нами, i не проти нас. А цi проти всiх. Бо цi з чужим духом. З татарським... Володько хотiв перечити. Все, що говорить старий, дивне й незрозумiле. Але хiба ж вiн зна║, як перечити. Старий говорить очевидну правду. Вiн не вичитав ┐┐ з книг, але вичув сво║ю душею. Як не вiрити йому. Треба вiрити. Володько ще довго не мiг заснути. Йому не вiрилось, що це вiн лежить у Юхима на сiнi. Не вiрилось, що вiн сво┐ми вухами чув тi слова... Тi - там у залi, i цi - тут у темнотi на сiнi. Хто з них ма║ правду i за ким пiде Володько? Володько - син Матвiя i Настi, син села i землi. Син неба свого i сво║┐ природи. На другий день Володько покинув Юхима. Не хотiлось дивитися на зруйнований, колись цвiтучий хутiр. Дивно, що аж на ру┐нах сво┐х хуторiв шука║ вiн сво║┐ правди. Перед вiдходом Юхим сказав: - Дякую, що вiдвiдав. Думаю - бiльше не побачимось. Я вже старий. Ходжу, але... Ет... Все одно, а вмирати не хочу. Хотiв би бачити, що далi буде. Пiдеш додому - батька здоров. Славний вiн чоловiк. Так i скажи. XII Надходять жнива. Обози пройшли. За ними лишилися широкi дороги, потоптанi поля, покошенi зеленi вiвси. Володько йде додому. Найвищий час. Батько, напевно, чека║. Забрав дещо свого майна в торбину i махнув напiшака просто через поля i лiси на Крем'янеччину. Дороги не трима║ться. Пощо йому тепер дорога. Вiн зна║ землю свою, як самого себе. Аж надвечiр вибрався з лiсiв на рiвний шлях. I тiльки вийшов на дорогу, одразу на двох вершникiв наткнувся. - Стой! Куда йдьош?.. - пiд'┐хав до нього один. Володько сказав, звiдки й куди йде, та показав посвiдку школи. Большевик подивився на посвiдку, вiддав назад i махнув нагайкою. - Валяй своей дарогой! - сказав вiн, хльоснув коня i по┐хав. За ним по┐хав i другий. Аж пiзно вечором прибув додому. На дворi застав повно вiйська. У клунi конi, пiд шопою конi. На подвiр'┐ вози. На городi димить багаття. У хатi зустрiвся з матiр'ю. - Це ти? - пита║, як звичайно. Вiта║ться, цiлу║ матiр у руку. Прийшла Катерина, Хведот. Вони були в полi. Василина пасе вже корову. - А де ж тато? - пита║ Володько. - Вiн там,каже мама.- Пiд кущами на полi. Не хоче додому. У нас тут... Боже, Боже! Що тут, дитино, робиться. Вiдступали тамтi вночi... Щось там зблудили, чи що... При┐хали, чу║ш, до нас, збудили батька i так босого та невбраного погнали в село, щоби дорогу до старости вказав. А саме падав дощ. Дорога розбита. Десь там його ще збили...Так, чу║ш, нагаями збили, що ледве додому дiйшов... Слуха║ матiр Володько, й уста його все бiльше i бiльше у розтягаються i кривляться. Брови насунулись на очi. - А за що ж били? - вирива║ться у нього само собою... - За що... Хiба вони знають, за що... Бог ┐х поб'║... А прийшли цi... Знову... Одразу забрали Шпака. Кобили також хотiли забрати, але обидвi жеребнi. За Шпака дали нам якусь булану лошивку. А оце на┐хало повний двiр. Викосили ниву, половину вiвса, а тепер конюшину докошують. На садку цiле спустошення. Ото вродило на щепах кiлька яблук. Ще зовсiм зеленi. Де там... Обтрощили, обнесли. Огiрки вирвали... Боже, Боже! I то по цiлому селу так. Батько вже не може на то дивитись. Боронився, а вони: "А ти сякий-такий кулак. У матiр, у Бога, у небесну канцелярiю..." Лаються... I що воно за люди? I де вони такi видерлись?.. Ти, каже до батька, цiле життя кров батрацьку пив!.. Ти чужим трудом наживався!.. Все забрали. Все чисто. От корова ще лишилась... псти не ма║мо чого... Але цить... Iде хтось... Рипнули дверi, i до хати увiйшов большевик. - Ей, мать! Дай нам какой-нiбудь гарщок. Настя нiчого не сказала, знайшла баняк i дала йому. Той взяв i вийшов. Володько чу║ втому i голод. Мати лiзе на постелю i з-пiд подушки вийма║ пiвбохонця хлiба. Пiсля лiзе на горище i десь находить шматок сала. Володько зi смаком з'┐в i захотiв пiти до батька. Застав його у винятково дивному станi. Зробив собi зi снопiв буду й у нiй живе. Вдень жне або косить, ┐сти приносять йому. ┐сть мало. Зеленину, хлiб, молоко. Спить на снопах. Коли дощ, зверху прикрива║ свою хлiбову печеру ряднами. Тепер саме чудова погода. З небесно┐ висоти свiтить повний мiсяць. Зi села чути вояцькi спiви i гру гармонi┐. Коли Володько прийшов, Матвiй умостився якраз для вiдпочинку. За сво║ю звичкою лiг горiлиць, ноги i груди прикрив якоюсь одежиною. На ногах старi великi чоботи, на головi кашкет. Мiсяць лл║ сво║ сяйво на поля, на стернi, на пiвкопи i на Матвiя. - Де ви, тату? - запитав Володько. Матвiй почув голос сина i швидко звiв голову. - Тут - сказав вiн.- Це ти, Володьку?.. -Я. - Прийшов? - Так. - Коли вийшов?.. - Сьогоднi раненько... - Го-го! То ти мусiв добре смалити... Болять ноги?.. Володько нагнувся над батьком, найшов його руку i поцiлував ┐┐. - Трохи щемлять... Iшов навпростець. Через лiси... - Так лiпше. Дорогами тепер не пройдеш. А як же там?.. Також "товаришi"?.. - Ну, а хто ж. Повно. Батько зiтхнув. - Повно,повторивши Володькове слово i не зна║, чи казати що далi, чи лiпше мовчати. - Перед двома днями заходив до Юхима,- промовив Володько. Матвiй зацiкавився... - Ну, й?.. Як вiн? - Казав здоровити вас... Обiбрали його дотла... - Не диво. Кого ж вони не обiбрали. А як ще кого не обiбрали - обберуть. А старий ще трима║ться?.. - Трима║ться, але обiцяв скоро зложити руки. Каже, що старий... - Вiсiм десяткiв прожив. Я й того не дотягну. Коли б ще не оте, що твориться... Не маю сили дивитися на таке. Хай би вже брали, хай би зiгнали народ на сходку, хай би обложили... Але ж отого, що вони творять... Рвуть, толочать, грасують... все ж то праця людська... А для них то плювак. Думав: пiдпалю все до чорта i хай вигорить. Рука не пiднялася. Поки жи║ш, за живе дума║ш... А наших там нiде не чути?.. - Нашi ж з поляками... - Додумались. Найшли собi пару... - А про Василя нiчого?.. - Мовчи тепер. Не згадуй. Нiчого не чув. Пiшов отодi, i як у воду. Батько й син по довгiй розлуцi не мають бiльше слiв для розмови. Все вiдоме. Все сказане. - А вам тут не холодно, тату? - пита║ по хвильцi мовчанки Володько. - У житi? Нi. Навiть люблю тут. Пахне колос. Земля. А помовчавши, дода║: - Ми люди хлiба i землi. Тому нас i ненавидять отi... Вiн менi каже: кров чужу пив. Я? Хм... Кулак... А коли так - хай буде кулак! Хай я кулак!.. Хай мiй син - кулацький син, але вони згинуть!.. Я дурний був... Треба менi було в народ iти i на кожному перехрестi проповiдь казати: люди! Йдiть всi право сво║ боронити! Ви мусите!.. А ми мовчали. Он цi... пролетарi, як то вони себе йменують... Жид з ними, кита║ць з ними, татарин з ними, цiла Азiя з ними. Завели балаган. Он у селi паперiв навiшали, театри грають. Все на ноги поставили, щоб темному людовi голову одурманити, щоби знищити його. Там обiцяють, а тут беруть... I заберуть. Все чисто заберуть... Але скажу: вони згинуть!.. Час прийде i згинуть!.. - I Юхим так каже,- зазначу║ Володько. - Бо то правда. Скiльки б не були при властi злодюги i брехуни - кiнець┐м надiйде. Ви, дiти, мусите все кинути, а вибороть право сво║. В Укра┐нi досить розумних i чесних людей. Я пiвсотнi лiт день-денно лив свiй пiт, трощив сво┐ костi. Плуг, коса, сокира, лом... Тепер нема на мойому тiлi мiсця, де б я не чув рани. Я збирав клаптик по клаптику землю. Думав, виростете, хай ма║те. I все дарма. Сьогоднi прийшов паршивий шарпатюга до мо║┐ хати, сiв i розпорядки да║... Ууу!.. Як шкода, що сили нема. А то одною рукою в'язи скрутив би i вишпурнув би на гнiйницю. Пролiтарiя! Воша смердяча! Зволота земська! Задля них голод, мор. Мiлiон на Голготу ма║ йти, бо, бач, босяк i злодiй задумали собi в панiв бавитись!.. I Матвiй урвав свою мову. Володько ще нiколи не чув такого гнiву в батькових словах. Нi. Це не Матвiй гнiва║ться. Це гнiва║ться земля, хлiб. Це гнiва║ться потоптана й опльована справедливiсть. Перерва. Мовчанка. Мiдяне сяйво лудить поля. Володько хоче вiдпочити. П'ятдесят кiлометрiв - кус дороги. Вста║, кида║ батьковi добранiч i вiдходить. На другий день пiшов косити грабками ячмiнь. Вiн перестояв i покляк. Косив до вечора, а вечором подався в село подивитися на "театри". В однiй клунi збили сцену. Народу зiйшлося безлiч. Вiдкрили "брезент" i Володько побачив буржуйського офiцера та його денщика Голопупенка. Офiцер в карти гра║, п'║ шампан i лущить морду Голопупенка. А цей кривиться мавпою, меле нiсенiтницi. А юрба реве реготом з пришелепуватого хахла. Нещасна, забита юрба. Полiтрук Йойна Цiперович гаркавим голосом дяку║ за вiдвiдини, просить не забувати гостинно┐ червоно┐ армi┐. Реве обховзаний грамофон, гойда║ться червоне рядно, кривиться карикатура контрреволюцiонера. Село дiстало наказ пекти для червоно┐ армi┐ хлiб. Сiльський комiтет зiбрав муку. Пшеничну, житню, ячмiнну, вiвсяну, яку хто ма║. Зсипали все докупи, розважили на "па┐" i роздали господиням. Хлiб той завтра ма║ бути вiдставлений на фронт "бiйцям". Село мусить дати "наряд" пiдвiд. Але всi пiдводи були вже в нарядi. Деякi тижнями гуляють по лiсах. Стратон, що вмудрився заховати сво┐ "орлята", не вилазив з гущавин. На нього почали ремствувати: - Як то? Я вже третiй раз iду, а той нi разу. - Вiн у млинi... - У млинi. Щось там дуже довго мелеться... Кожний раз, коли тiльки треба пiдвiд, то вiн або в млинi, або до Дерманя по┐хав, або на торг... А коли ж вiн буде дома?.. На цей раз до Стратоново┐ баби прийшли не сво┐, а "товаришi". Сказали ┐й: - Слишь, баба... Не явиться твiй старик до завтра, з хати один попiл буде. Над ранок Стратон при┐хав з ярмарку. Конi спали, бо кормив ┐х мало. Серце його на кусся рветься, коли бачить, як його Шпак i Бiлогривий "скидають стерво", тратять блиск, випинають клуби та ребра. Та що робити. Заберуть як стiй. Усiм забрали. Крiм Стратона, з Дерманських хуторiв назначили в наряд нового Тарасового приймака Макара, Тита Когана та Володька. Матвiй почув про це i тiльки рукою махнув. - То... Хто зна║, чи приведеш назад конi... Як заженуть пiд Варшаву... - Но,- каже Володько.- Будемо бачити. За цей час Володько навчився дещо большевицько┐ мови. Трима║ себе певно, говорить рiшуче, з присмаком. Один матюк нiяк не да║ться йому. Не поверта║ться язик на це мерзенне слово. У Матвi║вiй клунi, крiм коней, примiстилися шевцi. Весь час шиють фронтовикам взуття. Вечором один пiдходить до Володька. - Слиш... Таварiщ. Скажi, гд║ д║вкi хорошi║. Палучiш на сапагi товару. Володько подумав i сказав: - Пiдем у село. Покажу. Пiшли. Таварiщ радi║. Володько завiв його пiд хату Соловiя. Старий вже помер. Лишилась його горбата й ослiпла бабця. - Туди йди... Там прекрасна фея мешка║,- показу║ Володько. - Вот харашо. А прiмьот? - Кан║чно. Она такiх любiт. - Ну... Палучiш на сапагi. I большевик пошелестiв через кукурудзу пiд хатину Солове┐хи. Володько посмiха║ться i йде додому. - Сукiн ти син! - ла║ться на другий день большевик. - В чiм справа? - пита║ Володько. - Сам зна║ш. Зашел, а там стол║тная яга. Тьху, чорт берi!.. Володько регоче. - Дурак ти, товарiщ... У не┐ дочка ║. Не бачив?.. - Врьош? Н║т. Д║вкi н║ вiдал. - Мало чого ти не бачив