есело┐ дiйсностi. Години чекання, як звичайно i як завжди, дуже лiнивi i проходять вони дуже повiльно. Володько сидiв, нудився, думав сво┐ турботнi думки, виходив надвiр, йшов куряною дорогою геть туди далi аж до поля, оглядав довкiлля, прилiг було пiд кущем бузини з намiром заснути... Але сон не квапився на очi. Його розганяли i проганяли далi тi самi настирливi думки... Так багато ║ про що думати, вiн такий ще молодий, його умови тут такi безвигляднi, його майбутн║ таке невиразне. Гнiтить i болить тупим болем поневолення чужого, ворожого займання. Нiяких надiй, нiколи нiякого вдоволення, вiчна туга за повнотою самого себе... Довго i барвисте заходило сонце, довго тягнулось смеркання. Бiля десято┐ години вечора до станцi┐ почали стягатись люди. Переважно селянськi жiнки, босi, з великими за плечима клунками. Це ж пiслязавтра "Вшестя", i вони напевно ┐дуть до Поча║ва на прощу. А все-таки ┐дуть. Як i колись, як i давно, як i завжди, I моляться. Переважно старi, спрацьованi, добрячi бабусi. Голова кожно┐ пов'язана старосвiтською, ритуальною пов'язкою з велико┐ терново┐ хустки. З часом ┐х прибувало все бiльше i бiльше... Засiли всi лави почекальнi, а не хватило мiсця на лавах - щось розстеляли i сiдали де лиш було мiсце на бруднiй бетоновiй долiвцi, ┐х босi худi ноги виднiлися скрiзь по залi. Сидiли мовчазно або потиху мiж собою гомонiли. Ще далеко перед дванадцятою годиною всi бабусi заворушилися, вставали i юрбою виходили на перон. Стояли там збитi гуртами довго i терпеливо, а коли по дванадцятiй годинi з гуркотом прибув потяг, бабусi з клунками на плечах пiшли в наступ на вагони, чiплялися за поруччя схiдцiв i силою втискалися у вузькi дверi передiлiв, ┐х сила не дуже велика, ┐м нелегко здолати труднощi тако┐ операцi┐, одначе всi вони настирливо, крок за кроком, здобували собi мiсце i заповнили сливе всi вагони. Потяг руша║ i поволi ┐де далi. У Дубнi Володько висiда║ i довго чека║ на пересадку до Крем'янця... Бабусi ┐хали далi до Поча┐всько┐ Руднi. О шостiй рано Володько все-таки висiдав на останнiй зупинцi Крем'янець-Дубенська Рогачка. Земля прагнула дощу, а його не було. Безхмарне, чисте небо i яскраве, слiпуче сонце. Дорога вкрита грубою верствою куряви. Пiдводи збивають ┐┐ хмарами, що повiльно осiдають по полях. Жита саме квiтнуть. Кожне ┐х стебло сто┐ть тихо, нiби у щось заслухалось. Пшениця вибива║ колос. З полiв раз по раз випурхують такi i iншi птахи. П'янi, крикливi жайворонки висять у небi, та║мнича i скромна перепiлка зненацька вкрадливо визирне на межi, зирне туди й сюди i знову пiрне у гущавину збiжжя. Жита, пшеницi, знов жита. Отам далi темно-зелена купа дерев. Невеликий, застиглий хуторець - бiла хата, сiра клуня, кудлатий, як вiвця, вишняк. Лiнива, поплямлена маковим цвiтом, долина, та║мничий, закритий величезною черешнею, ярок. А помiж цим - на схiд i захiд дорога. Знана, як старий на покутi образ. Тi║ю дорогою вертався зi сво║┐ подорожi Володько. Обвiтрений, обпалений, втомлений. Курява пiдфарбувала його шапку, одяг i взуття на сiре. У правицi мав кострубатий кий... I коли сонце застигло над Башковецьким лiсом - вiн пiдходив до свого села. Воно... I ще, i ще раз воно. Зачароване царство його мороки. Завжди переходив його зi спрагою на устах, а цього; разу особливо. I не пiшов одразу на другий його кiнець до свого дому, а завернув у суточки до Сергiя. Чи застане бодай дома? к! Застане! - Дай Боже! - голос його, нiби пiсля тяжкого перепою; сiв тяжко на лаву бiля столу, вiдкинув на бiк шапку. - I де ти в дiдька пропадав? - питав Сергiй. - Давай бодай води! Але свiжо┐! Проклята пилюга! - вiдповiв на це Володько. Сергiй подав йому велику, мiдяну, з гарматно┐ гiльзи, кварту, Володько перейняв ┐┐ по серединi палькатою рукою i перехилив над устами. Пив жадiбно. Краплi води спадали на запорошену пазуху, пiд пiдборiддям моргало адамове яблуко. Випив воду до дна, вiдiрвав вiд уст кварту, хвилину потримав ┐┐ в руцi, глянув по хатi, тупнув ногою i поставив кварту на стiл. Поставив твердо, iз серцем. - Де пропадав, пита║ш? Не повiриш. Гонився за хмарою. I не догнав, I буде кара... А-а-а! Чорт з ними! Плюю я на цiлу ту ┐х ойчизну. Дай ще води! Сергiй подав... Дивився здивовано на Володька, не зовсiм його розумiв... - Як то? - запитав вiн, а його тонкi уста з молодим пушком на верхнiй губi болiсно всмiхалися. - То ж пашпорти! А чи пригаду║ш, як два роки тому ┐х нам видавали? Як ми днями стояли у чергах? Отам бiля староства... У Крем'янцi. Тепер вони на смiття. Вимагають iнших. А чи коли хто нам казав, що ┐х треба мiняти? - казав Володько. Слова виривались так, що мусiв кричати... I при цьому викричав Сергi║вi цiлу свою макабричну пригоду. I так дихав, нiби боровся з биком.- Ну, а що тут? - хотiв змiнити мову. - Нiчого,буркнув Сергiй... I одразу додав: - То ж на Зеленi свята у Наталки весiлля. Володько вiдчув, що його чимсь дошкульним шмагнули через голову... Вийняв з кишенi зiм'яту i нечисту, як помисли злодiя, хустину, витер чоло, уста... Тодi встав... - Треба йти,- сказав напружено, нiби боявся звалитися... - П'ять днiв не був дома. Може, проведеш? Сергiй безсловесно насунув свою заяложену кашкетку i обидва вийшли. Йшли мовчазно. По якомусь часi, вже на вулицi, Володько порушив мовчанку: - Зна║ш? Йду! Рiшився! Будь-що-будь! - I пiсля коротко┐ перерви додав: - Але ти не думай, що я тiкаю. Нi. Так не думай. Просто пiду... Менi тут тiсно... А ще по хвилинi мовчанки продовжував: - Потребую свiту... Простору... Знання. Менi треба вчитись... Шукати якогось права... Яко┐сь правди. Мiсця! Йшов я оце i думав... Дуже невесело думав. Сергiй, можливо, ще нiколи не бачив Володька з таким настро║м... Розумiв його мову, бо ж вони не раз про це говорили, але до цього часу не брав ┐┐ аж так поважно. Мало чого люди не говорять. Вiн був проти такого рiшення, не бажав стратити такого товариша, одначе на цей раз вiдчував, що перечити тут було б зайво. Не мав аргументiв... Намагався перевести розмову на iнше... Нагадав, що i Ганка пiшла зi села, кудись "на мiщани", до тiтки чи щось таке... А потiм перейшли на Йона. Збира║ бiля себе хлопцiв i щось затiва║ - невiдомо поки що. - Хай збира║ i хай затiва║,- зi серцем казав Володько. - Хочуть нiби перебрати читальню,- вiв сво║ Сергiй. -Хай. - Йон проти церкви. - Бо знайшов вiру, а церква безвiрна. Кар'║ристи, iнтригани... Вiзьми той наш Крем'янець. Самi брати Борецькi чого вартi... А та ║пископська панi Радченко... А весь той славетний причт церковний. А Йон... Душа, жадоба, суцiльна людина i вiн шука║ повноти. Ти ж зна║ш: коли одна вiра вигоря║, ┐┐ заповня║ iнша. Вiдчуваю, що i ми тут роздво║нi... Навiть я сам. Я ще лиш шукаю себе... I свого мiсця. Вiдчуваю, що я половина чогось, а мiцнi люди ║ цiлiсть. Ось, як мiй батько. Це був несподiваний, пiд тиском настрою, провокацiйний вибух, Володько сам не сподiвався такого, а тому швидко отямився i замовк. Вiн глибоко в собi вiдчув, що вiдруховим, недодуманим спротивом тут не зарадиш... Треба вiднайти також мiру сво┐х почуттiв... А головне - характер. Самi балаганнi протести - солом'яний спалах. Характер, послiдовнiсть, логiка... Ах, це так все гарно сказати. Треба все це наперед перевiрити. Все! Далi йшли мовчки, дарма що виповненi думками. Йшли здовж села, починало вечорiти, у вiкнах хат появились блiдi свiтла, зустрiчались люди, мiнялись "добрим вечором". Володько все був пiд тиском протестацiйного настрою i не мiг стримати свого язика. - I взагалi,- казав вiн.- Всi тi нашi порядки. Де нашi iдеали? Чим цiкавимось? Пригадую, Лазюк колись казав: нема║ в свiтi менше зацiкавлених проблемами людей, нiж i iнтелiгенцiя... Нiчого не знають, нiчого не хочуть знати, живуть днем за┐ждженi провiнцi┐... Зрештою, чи менi це казати? Питання, що я сам зробив... Ось лише серджусь на в i все... I себе не люблю, i iншим дорiкаю... Але iнколи, Сергiю, так виразно зда║ться, що я мiг би багато зробити чогось доброго... Чогось... Чогось... Зрештою, це невловима тема, але було б образливо для людського роду, з'явитись i на цiй планетi, з'┐сти сорок вагонiв хлiба i вiдiйти з чим i йшов". До дiдька ясного - треба ж залишити по собi як слiп, i ця думка не да║ менi спокою... А може, це лиш зарозумiння... У таких випадках Сергiй як звичайно мовчить, але слуха║ дуже уважно. Цiла його, на вигляд спокiйна, iстота майже помiтно насторожу║ться, вiн також щось би хотiв сказати, але, мабуть, слова його не конче слухнянi на таке. Чи не краще тодi помовчати i вже самою мовчанкою стверджувати погодження. Коли дiйшли до колоди, що лежить в долинi мiж селом i дерманськими хуторами, ставав кольоровий, сизо-синiй, теплий, як кожух, вечiр. Володько втомлений, голодний, розбурханий, а тому чи не краще розпрощатися з товаришем i розiйтися. Завтра свято, i вони напевно знов стрiнуться... А другого дня, у четвер було Вшестя, у Жолобках храмове свято, вже зрання вiдiйшли туди цiлi юрби дiвчат i хлопцiв у святочних одягах... Кликали i Володька, але вiн вiдмовився... Далебi, чи не краще йому побути дома, походити по садку, на полях... Батько ось вже другий день з дядьковим Василем, що прибув з Дерманя, вони обидва люблять бути разом, мають багато спiльно┐ мови... Ходили разом оглядати Ронiвське поле, обговорювали цiну. Матвiй в таких випадках; ще раз переживав свою молодiсть, а Василь набирався досвiду свого улюбленого дядька... Разом пройшлися здовж i впоперек Матвi║вим полем. Василь весь вдоволення, отакий би i йому шматочок землi, а тодi розгорнись душа. Цiлими; годинами на полях та на полях, пiд сонцем i вiтром, мiркували, купували, будували, ┐х постатi видно було здалека i, здавалось, вони не йдуть, а пливуть у високому збiжжi... Володьковi не хотiлось казати батьковi про сво┐ пригоди, не хотiлося нiвечити його доброго, святочного настрою... О, i забрали там документ, велика бiда, дiстанем iнший... Вiн такий захоплений тим сво┐м чудовим ланом, тими переливами жита, тими пшеничними, золотими килимами, що було б грiхом руйнувати його це близьке, рiдне щастя. Пiдвечiр Володько йде до села... Йому хотiлося бачити Наталку. Вiдколи Сергiй нагадав про не┐ - думка Володька не могла звiльнитися вiд ┐┐ присутностi, ┐┐ образ переслiдував його уяву i хотiлось ┐┐ бачити, чути, бути з нею... Але як, але де ┐┐ зустрiти? Зайшов знов до Сергiя - одиноко┐ його поради... На щастя, застав його дома, був розкошланий, майже заспаний, невдоволений. Зi Сергi║м пiшли до Мокрини, Мокрина пiшла до Наталки, але даремно, бо не застала Наталки дома... Хтозна, чи не пiшла вона до Жолобок на вiдпуст. Але вечором, зовсiм випадково, на вигонi бiля званих колод, Володько зустрiв Наталку, коли вона йшла з дiвчатами на музики. Вiдкликав ┐┐ набiк, були такi близькi i подiбнi, загорiлi, засмаженi сонцем, свiжi, молодi i здоровi... Як звичайно, йшли далi вiд зору людського здовж долиною понад рiчкою... Десь там далi у селi грали музики, бухкав барабан, спiвали парубки, але ┐м обом це нiчого тепер не казало... Вони ось знов разом, такi безмовнi i такi напруженi... Над ними лиш зоряне небо, довкруги весна, так багато треба б сказати... Вiн пита║ ┐┐, вона пита║ його i обо║ знають, що ┐м не знайти вiдповiдi, бо мiж ними не лишень ┐х велика любов, гаряча, майже огненна сила, яка ┐х розрива║ на кусся, мов звiр свою жертву. Володько не раз казав ┐й про сво┐ намiри вiдiйти, вона це зна║, але цього нiяк не досить. Нiч, така нiч, така сила втоми, така жагуча заграва ранкового неба, i пiвнi довкруги по селi сповiщають свiтання, i втихла музика, i роса холодна по травi... - Як буду без тебе? Як? Скажи, Володику, як? - шептала вона... Нема на це вiдповiдi. Нiхто не може сказати як. Це приречення. Домовлялися не сходитись бiльше, але що тi ┐х домовленна, коли над ними така велика сила iншого, незнаного, Божого примусу... "Ти будеш менi, як радiсний, чарiвний сон життя, як казка, що ┐┐ я одного разу пережив тiлом, духом, натхненням... Ти зоря, що родилась у синьому далекому просторi i що свiтила менi полум'яним сяйвом недосяжного щастя. Ми розiйшлись, але я понесу тебе зi собою на всi боки свiту - цього i поза цього, до кiнця, до краю, да останньо┐ секунди буття..." Це, можливо, те, що хотiв би сказати ┐й Володько, але в такий час такi слова не приходять. Вони бояться торкнутися цього напруження, як голi пальцi бояться торкнутися проводу високого наладовання електрики. У п'ятницю Володько працював бiля будови хати, пiдвозив тачкою мулярам цеглу, повiльно здiймалися вгору стiни, пiдносилось риштування, вставлялись одвiрки, рами дверей i вiкон, але це дiяння було для Володька нiби чужим i, можливо, зайвим... Його думи, як завжди, вiдносять його у тi iншi заморськi царства-государства, де вiн ма║ зустрiти сво║┐ якесь незнане призначення... Але поки що вiн ось тут... Сьогоднi, i завтра, i пiслязавтра. У суботу знов на будовi i тiльки вечором прибув зi села староста i вручив йому ту фатальну повiстку, з'явитися в повiтовому староствi вже в понедiлок рано о годинi дев'ятiй. I це отру┐ло йому весь наступний недiльний день. Не мiг цього, прогнати з думки. Був на музиках... Танцював i спiвав з, хлопцями, але нерви, нiби струни перетягнутi, грали фальшиво. Вiдчув жаль i зневагу - головне, що не мiг боронитися, що не мав для цього сили... Ах, тi його товаришi - Антiн, Сергiй, Демид, Кiндрат... Нiколи, нiколи не любив ┐х iз такою гострою, вiдданою силою. У них стiльки ще молодостi i яка шкода, що вона змарну║ться у цiй затру║нiй атмосферi чужо┐, насильницько┐ влади... А в понедiлок, раненько, мовчазно зiбрався, не сказав нiчого нi батьковi, нi матерi i вiдiйшов до Крем'янця... А там набридло знаний, червоний, урядовий будинок... Володька направили одразу до карного референта, довго сидiв i чекав разом з iншими незнаними людьми на вимiр сво║┐ кари, i щойно бiля першо┐ години вiдчинилися високi, вузькi, рудi дверi i з них вийшов малого росту, передчасно лисий, у сiрому одязi референт карний... Викликались прiзвища, а коли дiйшло до Володька- "Володимир Довбенко, син Матвiя... Пан староста кара║ вас за несво║часну змiну особистого документу тридцятьма злотими гривни i замiну, в разi незаплачення, двома тижнями арешту. Пiдписати"... "Влодзiм║ж, син Мат║я"... Володько зна║, що в його роду ще не було караних, нi судом, нi адмiнiстрацi║ю i справа тут не в висотi кари, а в ┐┐ сутi. Вiн зна║, що це лиш шикани, попередження, що далi чека║ багато iншого, що вiн натрапив зуб за зуб, що вiн ображений i що цього вiн нiколи не викине з пам'ятi... Коли вийшов зi староства i опинився на вулицi, все довкруги видавалось йому чужим, ворожим, зненавидженим. Назви вулиць, написи крамниць, нiчого нiде свого, нiяких ознак спiвжиття, ти тут, хлопче, чужий, це все не тво║, тобi все забрали, заперечили, вимазали з життя. Йшов без поспiху вверх костельною вулицею, невдовзi повернув попiд мури лiцею, дуже потребував з кимсь говорити i думав, куди б його зайти, щоб знайти когось зi сво┐х людей. Пригадав Лазюка. Чи не зайти, бува, до нього i щось запитати? Машинально прямував попiд високим, сiрим муром, дiйшов до ринку перед лiце║м, що його вже касують i на його мiсцi мають зробити сквер, квiтник, щось для розваги i окраси. На хвилинку зупинився i, нiби вперше, дивився i бачив велику стару, бароккову будову лiцею, сполучену з церквою чи тепер костелом, на вежi яко┐ годинник показував двi години. Саме скiнчилася наука i з широких брам лiцею юрбами виходили молодi люди - хлопцi i дiвчата, у синiх, чотирикутних шапочках, гарних чистих одягах з книгами i портфелями. Йшли, гармидерили, пустували, смiялися i розходились хто куди на всi боки. Володько стояв i давився на них, аж поки вони не розiйшлися. I вiдчував виразно у сво┐й iстотi згустки недоброго почуття, дуже виразно┐ заздростi, а може, не так заздростi, як ,гнiву, почуття кривди, а одночасно i почуття гострого докору i самому собi. Пригадав i тi лави шкiльнi, забранi з Дермансько┐ семiнарi┐ i перевезенi сюди, на яких колись сидiв також вiн сам i на яких напевно можна знайти його основнi лiтери В. Д., вирiзанi на лядi лави. Це ж твоя земля, Володьку! Твiй край, тво║ мiсце на землi! Хто i яким правом заперечу║ тво║ право до не┐? I чому ти дозволив на цю ганебнiсть? Навiщо годишся з цим грубим пониженням. Ти - жива, розумна людина! I при цьому його вигляд говорив, можливо, бiльше, нiж його думки. Така неприхована, безпосередня погроза, такi насупленi тi молодi брови, такi сердитi синi очi, такi затиснутi уста. Дивився на тi мури лiцею i бачив ┐х, як виклик сумлiння... Як кару за минувшину... Колись давно прийшли вони сюди i вкопалися у твердiнь цi║┐ землi, як бастiони твердинi, як символи чужо┐ надвлади. Можливо, саме вони, цi мури, i виннi за цiлу цю моторошну дiйснiсть. Можливо, саме в них i та┐ться виправдання отих хлопцiв i дiвчат в рогатiвках. Можливо, сама гола земля ще не земля, а лиш мiсце змагання за владу над нею? I, можливо, тi мури ║ свiдченням, ордером, пашпортом ┐┐ приналежностi. Такi ось думки бентежили того Володька i чи знайде вiн мiсце на землi, де зможе ┐х висловити повним голосом з висоти яко┐сь трибуни? Чи може вiн сказати це сво┐м хлопцям у Тилявцi? О, вiн вже ┐м про це казав i то не раз, а все це ще мало. Це мало. Це дуже мало. Треба бiльше, багато i бiльше... Виразнiше, глибше, сильнiше... У цей саме час iз-за рогу лiцейного муру, вулицею ректорською, почали виходити також учнi укра┐нсько┐ гiмназi┐... Десь звiдти згори, де там далi в кiнцi сто┐ть невеличкий, жовто-рожевий, старий одноповерховий будиночок - власнiсть мiсцевого торгiвця Лазаря Бакiмера. Це там мiститься та укра┐нська, iм. I. Стешенка, гiмназiя-права, без мiсця, без яко┐-будь державно┐ допомоги... А хлопцi i дiвчата, що вiдвiдують ┐┐, належать до мiсцевих сiльських родин, розкиданих по всiй цiй провiнцi┐. - Здоров, Володьку! - чу║ Володько знайомий голос. О, це ж Олег Левинський. Бiжить назустрiч з другого хiдника нерiвною кострубатою вулицею, весь радiсний, лишень трохи зблiдлий, без кашкета, волосся розкуйовдив вiтер.- Що тут робиш? - Я? - знiяковiв Володько.- Так собi... От iшов... Був у староствi... - Зайди до мене,- казав Олег... - Переночуй... Вечором пiдем на гори... У кiно... Чи ма║ш грошi? Чого насупився? Володько хотiв було по-сво║му вiдповiсти на це захоплення, але Олег роззброював його сво║ю безпосередньою безтурботнiстю, i йому було шкода нiвечити цю щирiсть. Вони такi рiзнi i такi ще не зiгранi. - Зайду опiсля,- сказав Володько з ноткою поблажливостi.- Тимчасом маю справу. А трохи згодом Володько стукався до старих, вилинялих дверей скляного ганочка на вулицi Пiдгiрнiй, i йому вiдчинив середнього росту молодий добродiй у однiй сорочцi без комiрця i в пiдтяжках, не конче старанно голений. Це був Лазюк. Вiн зрадiв Володьковi, запросив до сво║┐ невелико┐, зi старими меблями кiмнати, де так пронизливо вражав запах якогось сильного тютюну... Володько сiв на канапi, вiдмовився вiд цигарки, оглядав стiни зi старими лiтографiями i портретом Шевченка у вiдомiй папасi; етажерку з укра┐нськими, переважно не оправленими книжками, незастелену постiль, розкиданi речi, убрання. Як i багато iнших, Лазюк належав до iдейних, заклопотаних справою визволення людей, а тому його побут не виявляв для нього особливо┐ значення. Володьковi це кидалось у вiчi i йому здавалось, що в цьому та┐ться якась, ще незбагнута для нього, кволi║ iстотностi тiла i духа... Але цього вiн ще нiкому не говорi Люди назвали б це мiщанством, а iнколи ще гiрше, "буржуазним забобоном"... Володько обережно розповiв Лазюковi пригоди сво┐х останнiх тижнiв i нарештi висловив бажання йти до Ки║ва. - Тепер? - вирвалось у Лазюка. Володько пiдтакнув головою. Лазюк хвилинку подумав, обличчя його набрало виразу поважностi. - Я б вам не радив туди... Це не вихiд... Ви дума║те... - вiн пiдiйшов до заставлених книжками полиць i вийняв кiлька книг... - дума║те, там Укра┐на? - договорив вiн свою думку. "А де ж тодi Укра┐на?" - сперечався в думцi Володько, але вголос цього не висловлював. Тож мiлiони людей... I Днiпро, i Ки┐в... I отi книги... I державне видавництво... Але Лазюк вибрав одно мiсце з книги i сво┐м пальцем з довгим нiгтем пiдкреслено вказував. - Ви ось читайте... Ви ось тiльки читайте... Дивiться! I вiн прочитав кiлька речень, у яких говорилось про пролетарiат, про спiльнiсть його iнтересiв, про злиття мов, культур... I нарештi про... Лазюк це особливо наголошував... Про велику мову Ленiна, що на нiй висловленi найбiльшi правди людства... - I так,казав Лазюк... - дуже виразнi тi правди... Хоча Володьковi вони не були аж так виразнi... I десь в душi вiн не погоджувався з Лазюком. - Це писано, щоб когось дурити... Нас! Мене i вас... - казав далi Лазюк. - Я мушу вчитися,- вiдповiв на це спокiйно Володько.- Я десь мушу вчитися... Я не маю де... Я мушу щось робити... - Володько повiльно перегортав сторiнки книги, очi мав опущенi... Книга друкована в Ки║вi. Рiдною мовою... Чого той Лазюк ще хоче? - Зна║те, мiй друже,- тут у нас у Крем'янцi дi║ Пiлсудський з отими чотирикутними шапочками... I вiн хоче лиш Польщi "вiд моря да моря". Але там, у Ки║вi... Там дi║ Л║нiн... I вiн хоче... Все! Весь свiт! Пролетарi всiх кра┐н, ║днайтеся! На мовi Ленiна... Про Укра┐ну там не може бути й мови... - Але ж ми люди i ми ма║мо право,- хотiв було вiдповiсти Володько, одначе вийшло це у нього не досить переконливо... - Там, мiй голубе, не думають категорiями людей, там думають категорiями чотирикутних шапочок, або "пролетарi всiх кра┐н"... Це... Мiй милий! Це епоха! Така епоха... На краю мiж чуттям i глуздом... Ви хочете вчитися... Наша школа ось тут,- вказав вiн на чоло... I тут,- вказав ще на серце.- Мусимо самi створити свою школу... Думати треба... Самостiйно. По-сво║му... пдьте до Праги,- несподiвано закiнчив вiн свою думку. Володька ця думка, здавалось, заскочила, вiн хвилину вага║ться... - За що? Менi навiть не дадуть пашпорта,- вiдповiв: Вiдчувалось, що вiн тут спереча║ться сам зi собою, що I намiри iншi. - пдьте до Праги! Без нiчого... Без пашпорта... Iдiть пiшки... Ламайте закон, але йдiть, I бiльше нiчого. Туди, ще ║ живий людський глузд. Шукайте людського глузду, i тут у нас його ще нема║. Просто нема║! Пам'ятайте, що одного разу i шапочки, i тi пролетарi полетять до чортово┐ i матерi, а без глузду не можна! Без Глузду не можна! Раз назавжди це затямте! Володько виразно збентежений, вiн не був готовий аж такий вибух саме тако┐ думки. У ньому вже горить i пече зовсiм щось iнше. Нiби розумiючи його, Лазюк зненацька пропону║: - Як можете - ходiть зi мною до кiна. Там якраз дають "Нiбелунгiв". Варто це бачити. Володько розумi║ тенденцiю Лазюка, вiн вже зна║ також що таке "Нiбелунги", i йому справдi хотiлося б це бачити хоч би у кiно, але при цьому пригадав сво┐ фiнансовi гаразди... - Може, iншим разом... Мушу йти додому,- вiдповiв вiн. I вони розiйшлися недоговоренi. А коли Володько спинився знов сам i знов на вулицi, вiн був деякий час, мовби ви колiсний зi свого напрямку, чуття його виразно дво┐лося i вiн почувався винятково непевно. В його вухах все ще звучала мова Лазюка, але одночасно його полонило ще одно уявлення, яке нiяк не лишало його. Мати свою думку! Це дуже гарно, але я можу мати ┐┐ не лишень у Празi... Але й... деiнде... Навiть у Ки║вi. А хiба не можна нiяк бути там самостiйним Вiн вiдчував тут вагання, вiн вже вистачально знав i розумiв якi саме думки i сили там домiнують, вiдчував ┐х настирливу динамiку... Це щось не знутра, а ззовнi i не вiд думки, а вiд простору, повiтря, маси, чогось загального, з яко┐сь висоти. Можливо, це ║ воля доби i люди тут не мають голосу. Вони зараженi, унесенi, обезвладненi... Вони лиш медiум, на яки невидимий гiпнотизер вправля║ свою волю. Йшов поволi вузькою, головною вулицею, що ┐┐ назвав Широкою, проходив побiля кiна "Пересвiт", де давали ти самих "Нiбелунгiв", зайшов навiть оглянути рекламнi образки - Зiгфрiд i Кримгiльда... Перемога над кра┐ною туманiв чарiвною силою ясного, соняшного генiя... Ось Зiгфрiд - молодий, юний, чистий, зi сво┐м мечем, серед бiлих ромашок клячить бiля чистого потоку i долонею черпа║ прозору воду... А там он вiн проща║ться з Кримгiльдою... Вона благословля║ його в далеку переможну дорогу... I Володько пригадав свою Наталку з ┐┐ довгою косою... Зовсiм як Кримгiльда - висока, струнка, спокiйна... Поважно схвильована. О, коли б вона благословила мене так само вiддано i спокiйно... А потiм вiн йшов далi, проходив побiля "Просвiти", на цей раз оминув ┐┐, але тут трохи далi, несподiвано побачив невеликий, втиснений у вузьку щiлину крамнички, мабуть, недавно вiдкритий кiоск. Книжки, картини, часописи... Невелика, виложена червоним вибiйчаним папером вiтрина... Обрамлений також червоним портрет Шевченка поруч з таким же портретом Маркса... Внизу на передньому планi роман "Залiзна п'ята" Джека Лондона, у густо-багряних палiтурках. Володько зупинився перед цi║ю вiтриною i не мiг позбутися почуття здивування, нiби вiн стояв перед сво║рiдним вiвтарем чи престолом. Все тут наповнене якоюсь магiчною, вражаючою i чаруючою силою. Кольори, книги, портрети мають завдання не вчити, а полонити, обезвладнювати i корити. - Вам, товаришу, що? - почув Володько голос вiд дверей кiоску.- Зайдiть. Може, потребу║те яких книжок? - Нi... Я лиш дивлюся,- вiдповiв Володько... Але все-таки чомусь зайшов до кiоску... Там, у вузькому заставленому речами просторi, у рiзних позах, стояло i сидiло кiлькох молодих людей, переважно хлопцiв з розкуйовдженим волоссям або у старих, пом'ятих кепках. Хлопцi напевно про щось сперечалися. пх обличчя були розчервонiлi, ┐х руки нервовi... Один з них, одягнений у старий, рудий пiджак i в кепцi, що нагадувала пiдпалка, трохи старший, на коротких грубих ногах, запальне говорив щось про "Просвiту"... - Власне, власне! - казав вiн з ораторською вирвою... - Нам якраз на цьому й залежить. Ми вимага║мо, щоб така установа, як "Просвiта", служила iнтересам не петлюрiвщини й буржуазi┐, а працюючим. Нам! Менi, тобi... Всiм, що з народом i що працюють. Розвiсили: гетьмани, отамани, куртизани, попи... Вимага║мо, щоб там були вождi працюючих... Робiтничi журнали... Твори пролетарських письменникiв, книги радянських видань. I вимага║мо перевиборiв управи... Засiли тобi всiлякi буржуйчики, розвели "ще не вмерла" i хизуються сво┐м жовто-блакитством. Ха! Погнати ┐х до сто чортiв, i саме це я хотiв пiдкреслити... I ми будемо так довго... А його опонент, ще зовсiм молодий хлопець, можливо, гiмназист укра┐нсько┐ гiмназi┐, весь, як лампiон, червоний, I хотiв було i собi вставити до цього якесь слово, але добродiй у рудому пiджаку не давав йому для цього нiяко┐ можливостi... - Але... - починав вiн на кожнiй зупинцi патетичного промовця, одначе нiколи не мiг вияснити, що це мало значити... А коли по довгому часi, йому все-таки пощастило увiрватися до потоку мови добродiя у рудому пiджаку, вiн встиг лишень вирiкти: - Але не забувайте, що для влади цього тiльки i треба... Вона вже давно шука║ причини закрити "Просвiту". А то скажуть, що вона комунiстична, i закриють. Кому це потрiбно? - Хай! - рiшуче казав головний розмовник.- Ми вiд цього не потерпимо. Потерпить хто iнший. Ми сво║ дiло зна║мо... А маси будуть розбурханi... - висловив вiн це останн║ речення з винятковим пiдкресленням. При тому вийняв з кишенi штанiв брудну, бiлу хустину i голосно висякав носа. I одночасно нагло помiтив Володька, який переглядав збоку часописи i прислухався до розмови. - А ви, товаришу, хто будете? - звернувся вiн до Володька. Володько вiдповiв.- А! То ви,- зрадiв вiн,- напевно зна║те Йона Пацюка.- Володько i це пiдтвердив.- Як вiн там пожива║? Добрий паруб'яга! Люблю. Скажiть, що його вiта║ Шпачук... А як там взагалi?.. I вони розмовились... Володько, як селюх, почував себе не конче найкраще, названий Шпачук закидав його питаннями, вiн був гаразд ознайомлений з його селом, вимагав, щоб вiн зiйшовся ближче з Йоном, виясняв, пропагував, вмовляв... Тим часом хилилось до вечора, входили й виходили iншi хлопцi, всi вони мiж собою зналися, вiталися кивками голови, кликали один одного товаришем. Обступили також Володька, i в скорому часi вiн був весь втягнутий у загальну течiю загального настрою, так нiби вiн завжди сюди належав... Показували йому новi книги з Ки║ва, цитували твори нових письменникiв, читали навiть листи з поштовими марками "Ки┐в" i обiцяли додати йому повну, нову, люксусову збiрку творiв Лесi Укра┐нки - улюблено┐ його поетки, яку вiн давно вже хотiв набути... Але взагалi вiя не мiг сказати, що мова з цими новими його приятелями йому подобалась. У нiй було стiльки сво║рiдного недомовлення, що робилося моторошно, так нiби тi люди намагалися заплутати його у якусь недозволену змову, звести його на якiсь темнi дороги, позбавите його власно┐ волi i навiть вiдiбрати вiд нього його iдентичнiсть. Одначе, коли, по часi, вiн залишив цей червоний кут з тим Марксом i тi║ю "Залiзною п'ятою", вiн мав враження, що вiн безповоротно кудись вiдходить i вже нiколи не знайде дороги назад. Таке якесь терпке, нищiвне, обезвладнююче почуття... Вiн починав не думати, а вiрити, не бачити, а уявляти... Речi i факти втратили вартiсть, i все довкруги затягалось гнiвом, образою, мороком i нетерплячкою. Лазюк, з яким так недавно говорив, вiдiйшов назад зi сво║ю мовою, i всi його iншi клопоти, нiби на сценi, накрились завiсою... Усе замiнилося i затьмарилось одним одиноким стремлiнням - йти до Ки║ва. Ось завтра рано встане i пiде... I нiщо не зможе його зупинити... Здавалось, вiн вже був в дорозi i тому вiдчував у собi стiльки рвучо┐ сили, що нiяка втома, нi голод не були на завадi, щоб зiрватися вiд землi i летiти, як це iнколи ввижалося у снi. Там он зовсiм близько границя, а за нею простiр... Свiй, рiдний... Дороги, будiвлi, люди... Все живе, реальне, намацальне, повне життя i повне надi┐. Картина за картиною безконечного, фантастичного екрану закривала весь обрiй, малювалось мiсто золотих бань з вулицями, парками, кра║видами велико┐ рiки, з iсторi║ю, що вгрузла у глибiнь землi, i йому хотiлось самому стати частиною тi║┐ сили, впо║но┐ у чорнозем, у камiнь, у береги рiки i будови... Як можна закрити очi, вуха, чуття, щоб не чути й не бачити, щоб не вiдчувати себе в собi, щоб позбавитись волi i не бажати вирватись з низин низинностi i безсилля. Так вiдчував Володько... Той м'який, вкритий глибокою курявою шлях Крем'янець - Тилявка був його червоним килимом, простеленим у простори вiчного. Доходячи до села, вiн вже не йшов, а майже бiг, а коли затемна вiн прибiг додому, всi зрозумiли, що з ним нема бiльше мови. Вiн одразу почав збиратися в дорогу, дарма що нiякого особливого збирання не вимагалося, за винятком хiба вузлика, на пару днiв, з харчами. Вiн гнав вiд себе всi розважання з цього приводу... Вiн йде навмання, заплющивши очi, на щастя чи нещастя, на прю з умовами, на виклик долi. Вiд цього залежатиме бути чи не бути - цiле його життя, яке ще цiлковито у майбутньому. Треба йти, i нема вiдклику. Це була безсонна, напрочуд довга, хворобливомiстична, повна дивовижних уявлень нiч, що в нiй брала участь цiла Матвi║ва родина... Для Володька вона здавалася фатальновирiшальною, це сво║рiдна межа долi, яка визначить його буття назавжди - в минулому, теперiшньому i майбутньому. Вiдiйти кудись в невiдоме з цього мiсця - значило порушити приречення вiкiв. Вирватись вiд корiння, залишити замкнений круг роду, переступити лiнiю огнища часу i, можливо, нiколи не вернутися,- це далебi в його застиглiй вiд давнини уявi було б порушенням закону землi i неба цього простору. Його сливе мовчазна, насичена нiмою волею материнства мати була для нього найсильнiшим вузлом, що в'язав його особисту волю... Його прекрасна, нiжна i розумна сестра тримала його за руку, мов дитину, його сухий, холодний брат заморожував його сво┐м презирством i нарештi той батько... Батько. Ессе гомо! Вiн не скаже нiчого. Його мовчанка страшна. У ньому горить огонь спротиву, але його уста затиснутi, i нi один звук скарги не вирветься крiзь них назовнi. Нелегко лишити його самого в такому виглядi... Нi, нi, нi! Поволi, як цiла планета, оберталась нiч борюкань зi собою. Спати не мiг. Спати в такий час не можна. А рано, перед сходом сонця, залишив ложе i був переконаний, що повороту не може бути. Мати i сестра тихо плакали, брат був здивований i не розумiв, куди i для чого вiн йде, батько перед вiдходом сина пiшов було до комори i, вернувшись, подав синовi малий, зав'язаний у шматину, тяжкий вузлик. - На. Можливо, придасться. Знай, що волi мо║┐ з тобою нема... Але ма║ш свою голову i свiй розум... У вузлику було шiсть золотих, з царськими головами, монет. Кожна у п'ять карбованцiв. Цими днями старий продав корову, цi монети мали, було, пiти на закiнчення хати... - Хата ще почека║,- подумав вiн. Потiм Володько вийшов з дому. Над Жолобецьким лiсом, як завжди, сходило сонце... Це так само, як i колись, коли щоосенi вiдходив до Дерманя. Сам-один, за плечима клунок... Тiльки цього разу вiн пiшов не дорогою, а полями... Був вiтер i захiд погрожував негодою... Володько поглядав на небо, на хмари, оглядався на поля, городи i сади села... Думав про Наталку, уявляв ┐┐ i дякував ┐й в думцi. Земля поволi вiдходила з-пiд нiг... Небо крилось хмарами. Х У Крем'янцi на "Лубенськiй рогачцi" сто┐ть просторий, битий часом i погодою, одноповерховий будинок. Довкруги нього видимо, як туман, стояла понура тиша. Вiн вiддiлений вiд вулицi городом i оточений високим, дерев'яним, гострошпилим частоколом... З вулицi видно лишень його бляшану, червоно-буру покрiвлю. Це повiтова тюрма. У п'ятницю, о другiй годинi, дво║ звичайних полiца┐в у темно-синiх унiформах, з бiлими цифрами на сво┐х кашкетах i рушницями за плечима привели до канцелярi┐ цi║┐ тюрми кiлькох молодих людей. Всi вони бруднi, зiм'ятi, немитi й неголенi. Всi вони мовчать i виглядають байдужими... I лишень один з них проявля║ трохи зацiкавлення. Його помiтно цiкавить все - полiца┐ з ┐х шкiряними торбами... Меблi i люди з ┐х обчовганим виглядом. Тупiсть, безбарвнiсть, понурiсть. Все манекенно штивне, кам'яно сiре, тваринне безмовне. Всi погрузлi самi в себе, на приведених людей не звертають уваги. Один з полiца┐в пiдступив до бюрка з безвиразним обличчям урядовця, вiдкрив свою торбу i подав кiлька листкiв паперу. Безвиразне обличчя, навiть не глянувши на поданi папери, механiчно передало ┐х свойому довгошийому сусiдовi. Той прийняв папери i почав однотонно вирiкати: - Платон Дуб, адмiнiстрацiйно покараний - три мiсяцi й п'ятсот злотих. - кст,понуро озвався голос з юрби новоприбулих. Довгоши┐й вирiка║ далi: - Iван Собчук, адмiнiстративно покараний - мiсяць i сто злотих... - кст,озива║ться ще один голос. - Володимир Довбенко, адмiнiстрацiйно покараний i... пiдслiдний. Три мiсяцi й п'ятсот злотих... - Довгоши┐й вперше кинув погляд на чергове "║ст" i побачив немите, заросле стернею волосся, виснажене обличчя iз запалими синiми очима. Погляди цих двох протилежностей на мить зустрiлися, довгоши┐й перший опустив очi i почав писати. Мав тонкi, худi, блiдi пальцi, що тримали посерединi довге перо. Уста виднi, нiби для поцiлунку. Скiнчився переклик, вiдбулася ревiзiя речей, з'явився невеличкий, округлий, одягнений у тверду синьо-сiру унiформу чоловiчок, i новоприбулi йдуть за ним. Вони вже в'язнi. Пiсля канцелярi┐ ще лиш хвилинка по цей бiк брами. Дерева, зелень, люди... Брязкiт ключiв, вiдчиня║ться тяжка, обкована бляхою хвiртка... Новоприбулi один за одним переступають порiг. Зникають дерева i зелень. Довкруги частокiл, злiва сiра, поплямлена стiна i загратованi вiкна. У вiкнах, у кожнiй гратцi, кругла, блiда, стрижена голова. - Скiльки? - падають запити. - Звiдки? - цiкавляться стриженi голови. Нiхто не вiдповiда║. Новоприбулi швидко перебiгають подвiр'я i зникають у вiдкритих дверях довгого, сирого з мокрою, цегляною долiвкою тунелю з цiлим рядом позначених цифрами дверей. Всi вони, за винятком Довбенка, босi, порванi штани, блузи, пiм'ятi кепки... Через дiри просвiчу║ тiло... Закордонцi. Всiх ┐х направлено до камери з числом I2. Володька натомiсть впущено до камери 7. I йому було шкода розставатися зi сво┐ми новими знайомими... Особливо з тим Платоном Дубом - мiцним, широкоплечим, у пiдранiй вiйськовiй блузi, що мав гострi, розумнi карi очi. Його понурiсть i мовчанка свiдомо напущенi. Його погляди завжди щось питали. Розiйшовся з ним без ║диного слова i ще бачив, коли вiй разом з iншими зник за дверима камери, яку було з брязкотом замкнено. За пару хвилин пiсля цього i сам вiн був пiд замком. I нарештi дивне, збаламучене, тупе й нiме почуття безсилля. Невеликий, цвiлий, сирий, зплямлений простiр, вигнилий, полатаний, дерев'яний помiст, загратоване, високе вiкно, довгi, широкi причi[24], купа сiнникiв, сiрi ковдри... I тузи рiзноманiтних, рiзнокольорових, бiлолицих, переважно босих або в шкiряних вiдпорках на босу ногу людських постатей, якi сидiли, лежали, ходили. Новоприбульця приняли досить байдуже, лишень пара питань - звiдки, за що, скiльки... Малий, щуплий, зi золотим зубом чоловiчок - староста камери. Вiн зупинився перед Володьком, що стояв бiля дверей розгублено, i польсько-московською мовою сказав: - Н║ бойс║н... Всю будет харашо. А передачi будеш мати? - Буду,вiдповiв Володько. - Пустое. Пiвроку... Ха... Я, браток, два з половиною, i то плювать... Володько не мав намiру вдаватися в розмови, йому хотiлося лиш без перешкоди присiсти, сiмдесят кiлометрiв пройшов пiшки, кiлька ночей провiв без сну, вчора, зда║ться, востанн║ по┐в... Вiдiйшов вiд дверей i на першому-лiпшому вiльному мiсцi пресiв просто на долiвцi пiд стiною. - Я втомлений,- сказав вiн невiдомо кому. Зайвi слова, i так видно. Сидiв з пiдiгнутими ногами, колiна лiд саме пiдборiддя i зовсiм не збагнув, як це сталося... - Ей, ей, ей! Слухай! Це не готель! - почув вiн над собою, нiби з неба, глухий голос, i одночасно хтось скубнув його за волосся. Прокинувся. Перед ним стояв той самий староста, що смiявся золотим сво┐м зубом. Збоку стояв, розкарячивши ноги у шкiряних отпорках, широкоплечий чолов'яга у росiйськiй, офiцерськiй, вiйськовiй блузi. Борода його була заросла густою, чорною щетиною, що гостро вирiзнялася на блiдому тлi обличчя. - Роскис, хлопче? - говорив вiн по-укра┐нськи.- У цей час спати тут не приписано. Привикай, привикай... - Е, що там з ним панькатись! Я його зараз пробуджу! - вигукнув один, що сидiв на причах у мшпатому тюремному одязi... Одночасно вiн схопив з полицi череп'яну ринку з водою i вилив ┐┐ ва Володька. Володько миттю зiрвався на ноги i без надуми кинувся на свого напасника. - Що? - вереснув той високим фальцетом.- На мене? Ти, паршиве щеня, - i рвонувся злiсно на Володька. Володько був вищий, пiдняв руку, щоб вiдбити напасть, але його схопили ззаду. Одночасно вiдчув кiлька ударiв в лице. Вiй люто копнув ногою i малий чоловiчок у мишатому одязi полетiв на парашу. - Гетьте! - шарнувся зi всi║┐ сили Володько i вишарпнув одну руку. Його блуза бiля пазухи трiснула й розпоролася. На нього накинулось ще кiлькох в'язнiв, вiдчув кiлька ударiв по головi, щось дошкульно торкнулось носа, потекло щось мокре i тепле, не мiг обтертися, кiлька червоних крапель впало на пазуху. Володька осадили... Мав розiрвану блузу, замазане кров'ю лице i був, як чорт, лютий. - Битись не ма║ш права! - кричали на нього.- Ти новий! Тепер ти побачиш! - Плюю я на вас. Я бачив краще... Я два днi перебув на полiцi┐! Це, мабуть, вплинуло. - Ти! Будний! Лиши його! Дай чоловiковi спокiй. Не бачиш хiба?..- Це був той с