мене проводжати, бо не знала про вiдправку нас на фронт... Ми спiвали "Чумака" 2. Було нам весело, наче ┐хали ми не на смерть, а роззброювати нiмцiв... (Тiльки чому нас посилають на Сватове?.. Там же ворога нема║? Ворог на Дебальцевiй, Алмазнiй... Тiльки чому нам вчора з наказу батька Волоха всiм завели оселедцi?..). пдемо. I вже на Сватовiм перонi... (Нiч... Снiг... Вiтер...). Курiнний нам каже (нас по┐хало три сотнi: 9-та, де я, 11-та й 12-та): - Ми з бiльшовиками не вою║мо. Але вони захопили Куп'янськ. Ми тiльки вiзьмемо у них назад Куп'янськ, а воювати з ними не будемо. Хай вони самi собi, а ми самi собi. Пiшли в розвiдку. Звичайно, селяни нам не кажуть, де червонi. Всi села - бiльшовицькi. На другу нiч я був призначений ройовим. (Ви не дивiться, що я лiрик, я бойовий). Я-вартовий по кухнi. Над ранок о п'ятiй iти на кухню. А зна║те, що це значить? Це значить: на┐стися пволю м'яса, яке тодi було краще за шоколад-мiньйон. Я уявляю, як я буду ┐сти м'ясо, i з цi║ю мрi║ю заснув... Готелiв для козакiв не стало, i декого розташували по хатах. Мене й ще одного козака мого рою - в хату. Ми з ним наче вдома; розляглися до бiлизни, бомби поклали на вiкно, рушницi поставили в куток. Спимо. А в мене сон такий, що хай над головою б'║ гармата (це тодi...), я не проснуся. Враз вбiга║ хазяйка (2 година ночi). - Ой, дiточки мо┐, ви ж пропали! - Що таке?.. - Вашi всi побiгли на станцiю, була стрiлянина, кулi звистiли по садку. Ми спокiйно одяглися. Я, як вартовий по кухнi, взяв запхнув за пояса тiльки багнета. I йдемо ми картошку чистити. Збро┐ не взяли. - Це, кажу, "так, просто панiка якась". Менi не вiрилося... нiмцiв побили, варту побили, Ки┐в iаш, а тут, на тобi... втекли... покинули... I навiть не юзбудили... Нi! Ми йдемо чистити картошку". Виходимо. Снiг. Туман. Вулиця йде просто до вокалу. Тихо. Смертно тихо. Навiть собаки не гавкають. Тiльки на станцi┐ тонко й одиноко кричать паровози. Iз туману пiдходить до нас козак, i рушниця в його а плечем. - Що таке?.. - Та нашi всi побiгли на станцiю... Була стрiльба, ричали "слава", "ура". Тишина смертна. Iдемо чистити картошку. Я ще не вiрю, що це кiнець. Менi деревляно спокiйно i покiрно. I от iз туману смутно, а потiм чiтко: "Конi!" "Не нашi", - щось сказало менi, i я притулився до ину. Мо┐ товаришi стали на пiвкроку вперед од мене. Ми пiдковi вершникiв. - Хто йде? - Сво┐. - Пропуск. - Олена. - Яка Олена?.. Руки вверх! Не знаю, чи пiдняли мо┐ товаришi руки, чи нi, але вiдчув жах у голосi того, що кричав "руки вверх", перескочив через тин за копицю... Бiжу по городах... а ззаду чую удар по чомусь м'якому i "ой... ой..." тихе й тоскне. А зiр механiчно вiдбива║, вiдбива║ кривеньку чорну вишеньку на бiлому тлi снiгу, смутнi контури тинiв, копиць i хат. Шлика я зiрвав... але оселедця зiрвати не можна. Та й шапка в мене кавалерiйська, лахмата, ┐┐ скидати? Холодно, та й оселедець одразу побачать... А коли попадають в полон з оселедцями, то з ними не церемоняться... Смерть... А який я старий гайдамака? Червонi думають, що як з оселедцем, значить, i старий гайдамака: - К стенке! Або: - На рубку!.. Тiльки в процесi бо┐в я дiзнався, чому вони не стрiляли менi в спину. Просто вони думали, що ми дозор, а ззаду лава. Вони тихо нас i зняли, цебто тих двох - порубали... У них теж були оселедцi (а вони шахтьори...). Про це я дiзнався аж 1921 року (що ┐х порубали...). I почалася стрiльба... Нiч раз у раз протинало червоними мечами пострiлiв... Я вирив у снiгу рiвчака i лiг у нього... Пливли образи Констанцi┐ i бабусi, якi мене дуже любили... Констанцiя тодi, а бабуся й тепер - ┐й 102 роки. Образу матерi не випливло... Та й то, як мить. Якась спокiйна покора смертi. Я iнодi не витримував, вставав i йшов прямо на вогонь, але знов лягав... Вода капа║ менi за комiр, на щоки... Потiм я зайшов у двiр i пiдлiз пiд призьбу (до хати не пустили. Я стукотiв, але вони по голосу пiзнали, що я iз "побежденных"...). I от червонi займають село... З годину цокотiла вулиця... То батаре┐ (мiж iншим - на волах), обози, кiннота... I все цокотить, цокотить, цокотить... Нарештi почало свiтати. Я вилiз i пiшов знову в город. Крiзь паркан видно було, як iдуть баби по воду... I от забили дзвони. Недiля. Й вийшов, наче у снi, на вулицю... Там... Там... Там... Купками стоять червонi... У мене ж лахмата шапка i обмотки побiлiли од води (вони були зеленi, новi). З йду просто крiзь червоних, а навколо мене сон... Я наiiть i голосiв ┐хнiх не чув... I нiхто мене не спитав, не затримав... Все село - бiльшовицьке. Я зайшов до крайньо┐ хати. Дома дядько i його син. - Острижiть менi оселедця. Син бере й стриже менi оселедця. Але ж голова моя побрита. Я дав дядьковi цукру (у мене було трохи в хусточцi), вiн дав менi хлiба, i я пiшов. Вийшов на гору. Дивлюсь, бiжить один козак... Блiдий од жаху, одне око бiльше, а друге менше, й наче ому дуже холодно... Втiк з-пiд розстрiлу. Це - старий гайдамака. - Ну, - кажу, - "ходiм на Святi Гори" (75 верст - неначе в другу хату), а вiдтiля потягом додому. I який же я дурний (а може, хитрий... Це ж така тонка рiч), ┐дуть баби з хуторiв на базар, а я ┐м кричу: - Ви не кажiть, що ми сюди пiшли. Ми - гайдамаки. - Не скажемо, дiточки, не скажемо. I не сказали. Ночу║мо ми на хуторi. Товариш мiй каже, що ми, мобiлiзованi Петлюрою 3, тiка║мо додому. Лежимо на печi. дядько хитро примружив око, пiдiйшов до нас i каже: - Та признайтесь, хлопцi, ви ж гайдамаки? Вас же били на Сватовiй? Я сказав: - Так, ми гайдамаки. Дядько нiчого не сказав. Але я довго не мiг заснути i все дивився на сокиру укутку... I недалеко вiд Святогорсько┐ станцi┐ (кругом червонi партизани), в одному селi, коли ми лежали на долiвцi, увiйшов лисий старенький староста i затребував у нас "пачпорта". - Який "пачпорт", коли ми мобiлiзованi? - Та що там з ними базiкати! До штабу ┐х. А жiнки не вiддають нас, плачуть та приговорюютi - Та вони ж такi, як i ми: i чорнобривi, й по-нашому розмовляють. I прокинувся в менi поет-агiтатор... Я почав говорити, хто ми й за що така наша доля, почав читати ┐м сво┐ вiршi... I стало чудно... Лисий "пачпортний" староста просит: переписати йому на пам'ять вiршi. Пам'ятаю початок., (О мо┐ поезi┐, такi ж на┐внi й зеленi, як моя вiчна. молодiсть...). Пiсня ця родилась в темнiм, темнiм гаю i тепер по свiту хай вона блука║. Хай вона до збро┐ всiх рабiв склика║. Пiсня ця родилась в темнiм, темнiм гаю... 1918 _p._ Це такi слова... Але ви б послухали, як я тодi декла мував. Я на "Плузi"4 i тепер, i ранiше так не декламу вав i не декламую... У мене аж волосся ворушилось вiд пiднесення... Нам дали сала, огiркiв та хлiба i вiдпустили. Прийшли на станцiю. Власне, я сам прийшов на станцiю. Товариш мiй зник... Його дядьки не пустили.. Я й досi не знаю, де вiн... Це було так. Коли ми виходили, один дядько, що мовчки слухав мо┐ вiршi, мовчкi пiдiйшов до мого товариша, взяв його за плечi й сказав - А ти, хлопче, останься, побалака║мо... Та й досi балакають... Питаю на станцi┐ у телеграфiстiв, де червонi, де петлюрiвцi, а менi не кажуть... Пiдходить потяг (пасажирський). Сiдаю, ┐ду. Потяг- на Харкiв. В Харковi з вокзалу не можна вийти. Я ж не цивiльний. I мусив я тимчасово прикомандируваться до мазединського полку 5. В Харковi мiй дядько, слюсар Iван Локотош... Але не можна вийти з вокзалу, Мазепинцi вiдбили у каральникiв двi цистерни горiлки, i нам видавали щодня майже по котелку. Одного разу нам видали по котелку горiлки. Ми вишли. Нас постро┐ли i повели до мiста. Попереду йдуть i наганами старшини i кожного з публiки, в кого руки i кишенi, заставляють пiдносити ┐х догори... Приходимо у якийсь завод. Я й досi не пам'ятаю, де вiн, але знаю, що ми дуже довго йшли до нього... Тiльки ми вiдчинили раму заводу, як ударила стрiльба... Ми - назад.. Потiм знову-в завод.. У нас ручнi кулемети. (Я попав до кулеметно┐ ватаги, але ще був з рушницею). i заводi тихо. нiкого нема... Тiльки сумнi чорнi вiкна та битий випадковою кулею реалiстик у дворi... Iдемо далi... Ну, звичайно, котелок горiлки зовсiм плинув на мiй "котелок"... Заходимо у якийсь двiр. У кiмнатi пiд полом багато збро┐ i листiвки з вiдозвами о повстання. О мо┐ рушницi, змазанi маслом, мо┐ робочi рушницi... Це ж я сво┐ми руками клав вас на дороги i ┐в абрикосове варення... Тiльки менi чудно було, що хлопцi заради i одiж, i порося, i коньки... Ну, цигарки (десертнi), ну, варення... Варення я змалку люблю. Ну, а причому тут панталони й порося?.. Потiм ми полили вулицю з кулеметiв i вернулися на окзал. Вiдступ. На "Новiй Баварi┐" я зустрiчаю броньовик 3-го гайдолку 6. - А, Володька? - А ми ж сказали тво┐й сестрi, що тебе зарубали на Сваровiй. Мiж iншим, на Сватовiй нас тодi розбили лiвi есери 7 "сахаровцi". Менi трошки жалко було, що вони одбили у нас ваго┐ з обмундируванням... У мене була розiрвана й стара шинеля... Менi якраз обiцяли видати нову, а тепер чекай, коли вони видадуть... Я все не вiрю... Думаю, що це непорозумiння, що ми з_ бiльшовиками не вою║мо. Лозова._ Грудень 1918 p. Делегацiя нiмцiв ┐де до Москви. Ми ┐┐ пропустили Хотiли вiдбити у Махна 8 Павлоград, не ми, а Павлоградський полк. Так вiн пустив козакiв у Павлоград, та як узяв ┐х в кулемети... Бiльше Павлоградський полк не ходив вiдбивати у Махна Павлоград. Сотенний Глущенко взяв мене i кiлька козакiв iз мого рою, i ми пiшли на базар. Коли ми стояли бiля рогу, де нас iз публiки пiдiйшов мiй колишнiй шкiльний товарнi┐ по сiльськогосподарськiй школi Гнатко. Вiн був у цивiльному, i менi якось дико було говорити з пiiм пре минуле, я тiльки сказав йому: - Жалко, що в таких умовах ми зустрiлися з тобою - Праворуч! - I ми чiтко пiшли робити сво║ дiло Ми заарештували двох кiннотникiв iз Павлоградського полку. У них в руках були пiдметки, хромовi вптяжкi i взагалi все, що потрiбно для чобiт. Коли ми ┐х велг на станцiю, до нас пiдскочило кiлька кавалеристiв iз ┐х полку. Вони на вигляд були дуже войовничi: смуглявi, з чорними шликами, чингалами 9 за поясами i кривими шаблюками. Ну, запорожцi тобi, та й годi. Вопв почали кричати на нас i розмахувати руками, аби ми повернули ┐м заарештованих. Сотенний Глущенко хрипко закричав: - По бандитам - пальба... Я мляво i лячно зробив те, що треба. Ми були готовi до стрiльби. Павлоградцi зблiдли i наче опали. Обличчя ┐х одразу схудли, i було противно слухати, коли вони, за┐каючись, почали белькотiти: - Та що, та ми нiчого... Та ми нiчого, - i жалко поiали задкувати перед нами. В станцi┐ нас оточила маса павлоградцiв. Вони розмахували бомбами i насiдали на нас. Нашi хлопцi теж розмахували бомбами. Кричали, що не може бути, щоб сво┐ та сво┐х розстрiлювали. Павлоградцiв було бiльше, ми повернули ┐м заарештованих. Ще. Заарештовано два ║вре┐ - студенти з Одеси, ┐хали уОдесу. У них настрiй, розумi║те, який... Коли прихоять п'янi козаки i б'ють ┐х табуретками по мордi, а вони тiльки затуляються руками та дивляться, як кролики... I от ┐м, тому що вони студенти, я читав сво┐ поезi┐ ро Констанцiю, про зорi та конвалi┐... I вони крiзь iертну тугу усмiхались менi i казали, що я - поет. правда, я весь час почував, що ┐х не розстрiляють, заюкоював ┐х... Але лiзти до них з поезiями, та ще якими... Коли люди вже за муром смертi... Цих студентiв звiльнили, але, звичайно, забрали у них усi грошi... I вони, бiднi, сидять край столу на вокзалi не знають, що ┐м робити. Я пiдiйшов до них з одним сво┐м товаришем, i ми вiддали ┐м усi сво┐ грошi, що ми получили платнi за мiсяць. Вони не знали, як нам дякувати, i дали нам сво┐ вiзитнi карточки на всякий випадок... Я карточку заложив собi в шапку. Але шапку вiддав якiйсь тiтцi на Подiллi за хлiб... (а цiкаво було б попитати цих студентiв). 24 грудня. Лозова. Вечорi║. Я вийшов з вагона натоти в котелок води. I тiльки пiдняв ричаг, як враз гориться все стрiльбою... Бомби, кулемети, рушницi... До збро┐! Наш бронепо┐зд тихо вiд'┐жджа║... А стрiльба все йде, йде... I горить електрика... Менi страшно досадно, що вона горить... Але яке ┐й дiло до мене, коли так хотiли робочi або махновцi. Я не знаю. У всякiм разi, не я. Ми одступили, потiм розсипались в лаву i почали наступати. Iдемо по "чавунцi", а по боках посадка... Наш сотенний заховався в броньовик, а нас - в лаву. Iдемо по полотну залiзницi. Хлопцi все збиваються в купу... Лячно йти бiля посадки... А прямо в вiчi залитий електрикою i повний стрiльби вокзал. Лягли... Я тiльки чую снiг тилом лiво┐ долонi, що пiд стволом рушницi... Бiльше нiчого... I враз гасне електрика, а з нею й стрiльба. Ми одержали наказ з броньовиком охороняти моста, що на Полтаву. На ранок пiшли в обхiд махновцям... Був туман... i лава наша далеко-далеко обхопила поле... по боках хмарами - кiннота... Десь стукнув пострiл... Переходимо залiзницю, i чудно простукотiли мо┐ штиблети об рейки... У дворi будки я побачив забитого... Вiн одиноко i смутно лежав, на штанах йому були лампаси нiмецького бранника, а в головi - яма... Це був перший забитий, якого я близько побачив... Iдемо в туманi i по командi то спиня║мося, то знову йдемо... Входимо в село, власне, передмiстя Лозово┐... Ворога нема║, тiльки трупи по дорозi. Мене вразив труп дiдуся у новому кожушку, який присiв бiля телеграфного стовпа... Люди гонорили, що вiн пiшов до церкви. Його не пускали, наче чули... а вiн пiшов. I чудно менi було, що дiдусь хотiв заховатися за стовпом вiд кулi... Йдемо до станцi┐ й на фонi трупiв i ридань на┐вно й весело спiва║мо: - Ой там. коло млину, он там, коло броду... Коли ми проходили повз вагон музично┐ команди, капельмейстер показував нам сурму, яка була майже розплескана i повна дiрок вiд куль. Павлоградський полк, не прийнявшi┐ бою, втiк, i гайдамаки самi ледве вдержали станцiю. Махновцi заскочили навiть у вокзал, i ми захопили у полон 18 махновцiв... Вони сидiли в караульному помешканнi, i нашiй сотнi було призначено ┐х розстрiлювати. Ми пiдiйшли до карному 1... Я наче чув i пiдiйшов майже останнiм. Наш сотенний Глущенко вiдчинив дверi, i кожного махновця, що виходив з карному, бив кулаком по мордi i вiддавав козаковi, який мав його розстрiляти, приговорюючи: "Оце тобi... Оце тобi..." А я все вiдступаю, все вiдступаю, щоб вiн не сказав менi: "Оце тобi..." Нарештi махновцiв розподiлено. Це були звичайнi селянськi хлопцi. Такi, як i я... Тiльки що ми в шинелях, а вони в пiджаках. Двох цивiльних, що випадково попали до карному, вiдпустили, i тi, пiдстрибуючи по-телячому, побiгли вiд нас... Це було ранком 25 грудня 1918 року. В нашому полку був пiп. Ми ведемо махновцiв розстрiлювати... Пiдвели ┐х до церкви i вистро┐ли в один шерег бiля церковно┐ огради... Вгорi кличе молитися дзвiн... А потiм йому наче стало соромно, i вiн замовк... З хат повиходили баби, дiвчата... дивляться... а махновцiв, по два, пiдводили призначенi до огради, ставили навколiшки спиною до нас i по командi: "По зрадниках... огонь!.." - били ┐х огнями, i тi, як папiрцi, прибитi до дороги несподiваним вiтром, мовчки, без крику падали... Потiм по командi ┐х кололи штиками, та не в спину, а в стегна... Штик, звичайно, застрягне в кiстцi, i козак, намагаючись його витягти, волоче тiло по снiгу, а потiм криваве лезо з реготом витира║ об снiг... Виходили розстрiлювати i добровiльно... А один iз призначених козакiв перед залпом заплакав, перехрестився i сказав: - Прости мене, божа мати. Це не я роблю... Мовчки роздягалися i мовчки вмирали махновцi... А як вони йшли... ┐х нiжки наче хитав вiтер... Дiйсно, нiжки... бо то були хлопцi рокiв по 17. I з кожним махновцем я мовчки пiдходив до стiнки, покiрно ставав навколiшки, i... злiсно й недружно гавкали рушницi, i тi звуки впивалися кулями в мо║ тiло... Я стояв i дивився... Менi було солодко, i я не знаю, чи плакати, чи смiятися хотiлося менi... Я стояв. Старшини ходили й добивали в голову... i хто був недобитий козаками, тiльки здригав, коли куля старшини розбивала його останнi надi┐... Останнiй, лiтнiй уже, в одязi нiмецького бранника, коли роздягався, тiльки сказав; - Я сам был три года в плену у немцев... Його зразу не застрелили. Коли його кололи, вiн довго, довго кричав тоненьким i далеким-далеким голосом... А це ж було за кiлька крокiв вiд мене... Потiм ми пiшли. Сотенний 11 сотнi надiв синього дiагоналевого пiджака останнього розстрiляного... А сотенний Глущенко йшов, танцюючи, i спiвав хрипко й радiсно... Да, одного, коли кололи, вдарили багнетом у шию... гостряк багнета вилiз йому iз рота, i вiн ухопився за нього рукою... Ми сто┐мо ще на Лозовiй... Махно ма║ об'║днатися ще з червоними. I чудно було менi, що деякi козаки везуть iз собою повнi скриньки барахла i дбають, аби його було ще бiльше... Я ж вiддавав залiзничникам все зайве з одягу, що менi видавали: фуфайки, теплi штани, бiлизну... I раз лiзе в вагон козак. Спочатку показався його оселедець, а потiм жiноча пелерина i тiльки сорочка з плямами кровi на нiй... Далi лiзе другий i показу║ жмут "укра┐нок" 2... Це - злодi┐ ночi... А сотенний каже: - Робiть що хочете, аби не на мо┐х очах... Коли ж хто спiйма║ться, то буде кара... I для виду навiть розстрiлювали котрих... Хлопцi ходили до проституток. Я не ходив до проституток. Хлопцi вмивалися, - я не вмивався. Нащо? Все одно вб'ють... Менi не вiрилось, що я вернуся додому, коли навколо стiльки смертей. Часто я ходив у вокзал, знову повний цивiльних, i дивився в трюмо... На мене дивилося сумне смугляве обличчя козака в лахматiй шапцi, обiрванiй шинелi, з нiмецьким багнетом за поясом i жовтих штиблетах з нiмецького офiцера... Кажуть, що махновцi будуть знову наступати i що з ними йде сам батько Махно... На вокзалi росте тривога... Цивiльних все менша║. Вокзал майже порожнiй... Тiльки я в нiм з вiчною мрi║ю про Констанцiю... Та самотнiй майстровий з гармонi║ю. I от вiв заграв... Заграв мого улюбленого вальса "Пережитое", якого я часто слухав у кiно у нас на базарi... В кiно його грали на мандолiнi пiд акомпанемент гiтари й балалайки... Iнодi я чув на вулицi на гармонi┐, але його завжди грали неправильно, що мене дуже нервувало... А цей грав iдеально правильно, iменно так, як я хотiв. I в морi ридань, широко i безнадiйно, пронеслося все мо║ життя. Я трохи не вмер од болю... Де ти, коханий гармонiсте?.. Може, ти прочита║ш цi рядки, написанi нашою кров'ю. На ранок ми по┐хали пробувати нову тридюймiвку для нашого броньовика... Почали стрiляти... I десь далеко обiзвався чужий удар... Махно почав бити по Лозовiй, Махно наступа║. Наш броньовик став на полтавському мостi i почав бити по якомусь хуторi, де метушилися пiсля кожного розриву далекi чорнi фiгурки махновцiв... З лiвого боку, недалеко вiд станцi┐, зiйшлися лави нашi й ворожi... Довго, довго, напружено тривожно й недружно лопотiли рушницi, i невiдомо було, чия вiзьме... Коли ми ┐хали на бiй, вздовж посадки я бачив нашу лаву. Бунчужний, молодий вродливий хлопець, радiсно перекидався на снiгу, i здавалось, вiн не бунчужний, а просто собi звичайний хлопчик, якому дуже весело гратися в вiйну... Махновцi не витримали й почали вiдступати... Скiльки ┐х побили, я не знаю... Але поле було все чорне вiд ┐х трупiв. Червона Армiя була вже близько... Десь гримiв ┐┐ непереможний крок... Ми отримали наказ покинути Лозову... ┐демо на Полтаву. У всiх така думка, що в Полтавi спочинемо. Тил... Але тилу нiде не було... Кожно┐ хвилини: "До збро┐!.." Ми спали в патронташах, не роздягаючись, i вiд крику вартового хапали зброю i вибiгали на смерть. XXXIX Полтава._ 5 сiчня 1919 року. Тiльки-но ми при┐хали. От, думаю, хоч раз спокiйно засну. Як зирк у вiкно, а всi люди бiжать iз базару... Повстання... Мiсцевi бiльшовики повстали. Вони поставили кулемета на соборi, i наш броньовик почав бити по собору то шрапнеллю, то гранатами: на удар... Вечорi║... Зiрки розривiв обсипають собор... Коли ж пiсля удару зiрка бiля собору не блиска║, значить, снаряд у соборi, де золото iконостаса, де бог, в якого я перестав вiрити... Ми ж з попом, а пiп нiчого не каже, що ми б'║мо по собору нашого бога, пiп нiчого не сказав, коли ми на рiздво бiля церковно┐ огорожi розстрiлювали 18... Я перестав вiрити в бога... I па людей я став дивитися як на папiрцi... Особливо зневажав i жалiв я цивiльних. До вечора був бiй... А увечерi в наш вагон вскаку║ сотенний Глущенко: - Полтава наша. Слава! Йому нiхто не вiдповiв... Тiльки чому ж це - "Полтава наша", а з ки┐вського вокзалу почало бити поважно й грiзно... Наш броньовик вийшов за товарну станцiю. Праворуч лiс, у лiсi село чи передмiстя... На мутному снiгу чорнiють козацькi лави... Наш броньовик - тiльки по назвi броньовик, а це звичайний пульман, стiни якого обкладено мiшками з пiском. Коли стрiляти, то треба висувати голову... Значить, коли - куля, то тiльки в голову... Наступа║ регулярна (Червона) армiя... Наша сотня по черзi вартова, i ми-на броньовику... До нас прислали сiчових стрiльцiв 1 у касках i з кулеметами... Ждемо... А в селi гавкотять стурбованi собаки, без кiнця гавкотять... То... iдуть... Прибiгли козаки з розвiдки... Наткнулись на дозор "7-го советского полка..." I от близько, близько од нас показалися лави червоних... Вони смiливо й просто йшли у ввесь зрiст прямо на нас... - Огонь! Гармата скажено вдарила прямо по лавi, i я закрутився в огнi бою. Бiля мене строчили кулемети, рушницi, i пiсля кожного удару гармати рот мiй механiчно пiдстрибував... Хорунжий не ховав голови i трохи не застрелив мене, коли я нiяк не мiг вiдчинити цинки з патронами... Нашi кулемети били з перебоями ("зас║чка"), теж i бiльшовицький кулемет гарно застрочив, навiть якимось мотивом... Ну так же тонко й гарно, що ми всi аж засмiялися... Я пiк пальцi об гаряче од стрiльби дуло мо║┐ рушницi... А кулi спiвають тонко й солодко... Нашi рушницi б'ють гулко, а бiльшовицькi - наче паперовi хлопушки: пак, пак... Це звукова омана... Всi рушницi б'ють однаково... Червонi почали стрiляти вже з тилу... Броньовик наш вiдступа║... Що ж тi, що в лавi, що лежать самотньо на снiгу, коли броньовик вiдступа║?.. Коли ми про┐жджали мимо водокачки, червонi били вже по нас прямо з не┐... Як вони не засипали нас бомбами з моста, я й досi не знаю. А вони ж були на мосту, над нашою головою... Броньовик пiдiйшов до станцiйного перону, на якому спокiйно i поважно стояли кулемети, а мимо швидко й тривожно, колонами, вiдступала наша пiхота... Чулись голоси старшин: - Не хвилюйтесь, панове козаки... - Не хвилюйтесь, панове козаки... А козаки з сумками й рушницями за плечима йшли в тьму... Наш броньовик став на мосту на Ворсклi. Ми прикрива║мо вiдступ. Нашу сотню змiнили, i я мертво заснув у вагонi... Констанцiя менi не снилась. Враз, крiзь сон... гарматний удар... один i другий... Злякано застрочив кулемет, i я пiд крики "До збро┐!" схопився з лiжка... Чую... ┐демо... Стрiльба замовкла... А було от що. Потомленi бо║м вартовi на броньовику заснули, а червонi колонами пiдiйшли до нас i вже почали братися за ручки броньовика, як ┐х випадково побачив наш чотовий, що вийшов iз вагона оправитись, i крикнув: "До збро┐!.." Червонi пiд нашим огнем одхлинули за насип i залягли в лаву. Снiги... нiч... поле... i сум колiс... Куди ми ┐демо?.. Старшини нам кажуть, що ми вою║мо за Радянську владу, а селяни через кожнi п'ять верстов рвуть пам залiзницю... В Кременчуцi наш полк (2-й курiнь, наш 3-й) роззбро┐в Балбачана, а газети писали, що це зробили сiчовi стрiльцi. Балбачан хотiв нашу армiю подарувати Денiкiну 2. В Кременчуцi ми пiшли в баню... Попереду йшли бунчужний i гармонiст... Вони якось смiшно хиталися у валянках... Коли ми пiдiйшли до лазнi, помилися козаки 1-го куреня... (до лазнi всi йшли при збро┐), i чiтко пiд хитання багнетiв вони заспiвали: Ми гайдамаки, всi ми однакi... Ми ненавидим пута й ярмо. Йшли дiди на муки, пiдуть i правнуки, ми за нарiд життя свое дамо... "За нарiд?.." Ще багато було телят, якi думали, що ми йдемо за нарiд. Я теж думав, що ми йдемо за нарiд... Що бiльшовики - шовiнiсти. Особливо нас обурювало, що нас за те, що ми говоримо свовю мовою, взивали буржуазними лакеями. А наш полк у нивах був весь бiльшовицький... Того вiн i був самий бойовий з усiа┐ петлюрiвсько┐ армi┐, i бiльшовики завжди не витримували нашо┐ штиково┐ атаки... Того i (не) любив нас дуже улюблений полк Петлюри, мазепинський полк... Кiлька разiв доходило майже до бою з мазепинцями, яким ми зривали погони. Того ми й не вiдступали через Ки┐в... Того й нiколи не при┐жджав до нашого полку Петлюра, який спокiйно почував себе тiльки мiж мааепинцями та сiчовими стрiльцями... З Кременчука ми по┐хали бронепотягом у розвiдку в напрямi на Полтаву. Було тяжко й лячно сидiти у вагонах i чекати на смерть. Бо скрiзь же партизани, i щохвилi нас можуть одрiзати од Кременчука. Ми сидимо у вагонi, у всiх настрiй неможливий. А один козак так жалко й жалiсно матюкався i нив перед мене, що я не витримав i сказав: "Та замовчи ти. Тут i так тошно й без тебе..." А вiн усе ни║... I було противно дивитись на його перелякане, повне болю, спiтнiле обличчя. Бунчужнi нашо┐ та 9-┐ сотнi були бiльшовицькi агiтатори. Бунчужний И-┐ сотнi, низький i русявий, казав: "Надо не ныть, а делать дело". Почувалося щохвилi, що всi схопляться за зброю i почнуть бити старшин. Сотенний Глущенко попередив нас. Вiн вихопив свою кубанську шаблюку i, махаючи нею перед нами, почав кричати; - Я не хочу бути за сотенного у бандитiв! Хлопцi не були ще готовi, без збро┐, i ми кинулися од нього тiкати, але в дверях застрягли. Бунчужний нашо┐ сотнi спокiйно став на дверях iз рушницею i чекав. Курiнний Лiневський заспоко┐в Глущенка, i той його послухав. Коли ми при┐хали в Кременчук, нашi бунчужнi зникли: був даний наказ ┐х заарештувати, але вони про це заранi довiдалися i зникли. XL Знам'янка._ Лютий 1919 p. Кiлька день ми сто┐мо на Знам'янцi. Нас оточили з усiх бокiв червонi... Григор'║в нас зрадив, перейшов на бiк червоних '... Його штаб на цукроварнi... Вiдтiля його броньовик почав бити по Знам'янцi. Наш курiнь в заставi. Лава наша йде вперед. У лiсi. Нiч. Наш броньовик вiдповiда║ на далекi удари... Григор'║в б'║ по путi, що йде на Цвiтково, хоче розбити рейки... Ми йдемо й тихо пересвпсту║мося, щоб не загубити зв'язку... I от чорну тьму перед нами тихо й жутко прорiзала ракета... Ми знову вийшли на полотно залiзницi. На лiвiм фланзi почалася стрiлянина... Ми покiрно впали навколiшки i приготовились... Стрiльба так же, як i почалась, замовкла. Виявилося, що на нашу ласу наскочила кiнна розвiдка, i пiд час стрiльби забито прямо в голову одного нашого козака, а у одного кiннотника нашою кулею збито шапку... По тiй шапцi ми потiм дiзналися, що то була розвiдка нашого полку... На ранок ми ма║мо наступати на цукроварню, де грi┐гор'┐вцi. Поширюються чутки, що григор'┐вцi не готовi зовсiм, що вони тiльки п'ють та гуляють... Мапi не вiрi┐лося... Я почував грозу, що ┐┐ вiтер доносив iз-за лiсу... Я чув, що григор'┐вцi йдуть... Од будки машинiста до нас на пульман був проведений телефон. Броньовик наш просто й смiло вискочив з-за лiсу... Димiв бiля заводу броньовик ворога, а збоку було як комашнi григор'┐вцiв, якi, побачивши нас, почали швидко-швидко бiгти назад... Кулеметник вхопився за ручки кулемета, але вiн не працю║... Як почало ж по нас бити... Снаряди вiтром шумiли над нашими головами, i щохвилi почувалося, що прицiл береться все кращий i кращий. Ми всi присiли... Не було змоги висунути голови... Вперед не можна ┐хати, бо рейки вже розбито... - Назад! - Назад! - кричимо ми всi... Телефон зiпсовано, i броньовик iде вперед, туди, де снаряди б'ють прямо по рейках, i видно, як шпали чорно й розкидано летять у небо... Врештi машинiст почув команду, i броньовик поволi, пiд ураганним огнем, почав одходити... - В лаву! Козаки вискочили й побiгли в лаву, а я сказав курiнному, що погано себе почуваю, що у мене болить живiт, i лишився на броньовику. Я злякався... Але менi було соромно перед самим собою, i я, взявши двi коробки кулеметних стрiчок, понiс ┐х вздовж залiзницi до лави... Йшов я чомусь у виямпi збоку рейок... Ворог б'║... раз - по броньовику, а три - по лавi, раз - по броньовику, а п'ять - по лавi... Перед мене з правого боку прямо об рейки наче велетенська рука з силою шпурнула купою розбитого шлаку... Набiй... Я впав i трохи не виламав собi ши┐... Пiдвiвся... Але мусив з коробками йти, нi, бiгти назад, бо козаки й старшини з круглими, вилупленими, повними смертi очима бiгли назад... - Вiдступай!.. Тяжко й сумно пiд уже сконцентрованим огнем ворога ми почали одходити. Ворог бив по диму... Хорунжий повернув гармату дулом униз i почав бити по рейках... Григор'┐вцi нас обходять, може, вже обiйшли... Вони хочуть перерiзати нам дорогу на Цвiткове... I поки на станцi┐ переводили стрiлку, в менi все тремтiли слова: Силой прекрасной, могучею... Силой прекрасной, могучею... i я од нетерплячки й жаху, що ми не встигнемо проскочити, не мiг устояти на мiсцi... Стрiлку перевели, i ми швидко рушили... Коли ми порiвнялися з .селом, воно було нам з лiвого боку, i вже було чорно од григор'┐вцiв... Ми думали, що вони десь уже поклали на рейки пiроксилiновi шашкi┐... Але броньовик летить... Видно, як вийшли з хат дiвчата... Дивляться, лускають насiння... Пiд огнем, присiвши в броньовику, навiть не вiдповiдаючи, ми... Проскочили... Дивимось назад... А за нами летить потяг немуштровано┐ частини швидко-швидко... Мимоволi хочеш, аби вiн проскочив... Там же грошi, обмундирування, раненi козаки... Дивимось назад... аж летить тiльки один паровоз, а состава нема... Григор'┐вцi не встигли пiдкласти пiроксилiну пiд паровоз, але пiд вагони встигли, а може, бомбами розбпли зцiпку... Другий курiнь мусив вигрузитися i пiсля кiлькох атак вибив григор'┐вцiв iз села... Аж до цукроварнi тiкали Григор'┐вцi... Полк весь проскочив... Тiльки грошi Григор'┐вцi таки одбили. Коли козаки другого курiня пiсля першо┐ атаки розбито тiкали до ешелонiв, iз одного двору вибiгла старенька бабуся i закричала на них... На Цвiтковiй чи на якiйсь ближчiй до не┐ станцi┐ наш п'яний сотенний стрiляв прямо в публiку i ранив одного цивiльного в стегно, просто так, нi за що. На Христинiвцi ввесь час десь збоку били броньовики, але ми в бою не були. Через Жмеринку ми ┐хали пiд видом ешелону сппнотпфозних (на вагонах крейдою було написано: "Сипний тиф"), хоч жодного хворого на тиф у нас не було, ми смiялися, грали в карти i пили спирт, розводячи його водою. П'яний каптьор да║ менi кружку_ спирту. Я питаю: - Розведено? - Розведено, розведено... - каже... А в кружцi ж не видно. Я залпом випив, i як почало в менi горiти... наче хтось менi незлiченими розпеченими залiзними кiгтями почав рвати шлунок i кишки... Я проходив у сiльськогосподарськiй школi (на ст. Ямi) колись, що коли купоросну олiю або азотну кислоту розводити водою, то ┐'~'_ сила слабша║. Я почав швидко й багато пити води. Стало легше. Який би я не був п'яний, я завжди був тихий i смирний, тiльки плакав, щоб нiхто не бачив, за сво┐м селом та Констанцiвю... I було непри&мно, коли деякi козаки п'яними починали розорятися, битись i кричати так, що ┐х доводилось зв'язувати. XLI Проскурiв 1. 15 лютого 1919 року. Вечiр. Старшини сказали, щоб ми не роздягалися i були напоготовi. Нас хочуть роззбро┐ти. I на смутний ранок, коли крикнули: "До збро┐!" - я в штиблетах на босонiж вибiг останнiй. Бiля рампи була вже наша лава... Я пiдлiз пiд вагона i, ставши навколiшки, зайняв сво║ мiсце. Туман. З правого боку навпростець- пивний завод. Просто в ви┐мцi соша, на якiй залiг ворог. Це повстав проти нас за владу Рад наш 15 бiлгородський кiнний полк. На правому фланзi почалася стрiльба... В дiлi - кулемети, орудiя, бомбомети... Нам ще нема наказу стрiляти... Менi не лячно, тiльки дуже напружено, наче мо┐ нерви витягло у прямi лiнi┐ i натягло до одказу, як струни на гiтарi... Вже не треба, а хтось кiлочки крутить та крутить... I, зда║ться, осьось мене розiрве...I от почалася наша стрiльба... Кулемет, що був поруч мене, так дуже бив, що аж лента вискакувала з коробки. Так злiсно вискакувала... Хтось iз наших почав кидати бомби... - В атаку! I коли ми побiгли на мiсце ворожо┐ лави, там не було нiкого, тiльки лежали трупи козакiв... Один, до якого я пiдбiг, був ще живий. Бiля голови його була чорна яма вiд розриву бомби... З голови текла кров, а з губ слова: - Не бийте... я ж - такий, як i ви... Це ж були козаки, укра┐нцi, нашi... Старшини агiтували бiльшовикiв-укра┐нцiв, щоб вони не воювали з нами, бо ми говоримо однi║ю мовою i дiти однi║┐ матерi Укра┐ни... Бiльшовики не слухали i били нас у хвiст i гриву, пародируючи слова нашого гiмну (мотив якого, до речi, дiйсно на фонi кошмарного вiдступу здавався менi похоронним) : - Ще не вмерла Укра┐на, а тiльки смердить... I почали приводити до нашо┐ лави козакiв немуштрованоп частини бiлгородського полку, захоплених на станцi┐, якi нiякого вiдношення до повстання не мали, i за мо║ю спиною розстрiлювали... Бiлгородськi козаки всi були в полушубках, ┐х роздягли до бiлизни i по наказу курiнного Коломiйця купами розстрiлювали. Командиром полку був тодi Маслов. Розстрiлювали добровольцi. Вони забирали у розстрiляних не тiльки одiж, а й годинники, ножички... Один сказав: "За що ви нас розстрiлю║те? Ми ж такi, як i ви..." А другий, коли його роздягали i сказали: "Бiжи!" - перехрестився й закричав: "Спаси мене, божа мати!.." - Спасе ┐┐ мать... - вiдповiв на його крик гайдамака, б'ючи його прямо в потилицю. I менi було досадно, що вiд кулi вiдлiта║ майже половина голови... Це ж так неестетично... Ну була б собi просто дiрочка, як од японсько┐ кулi. Японцi культурнiшi за нас... А то лежить розстрiляний на снiгу, i голова йому, паче скибка кавуна, чудно вгруза║ в снiг... Повз мене провели розстрiлювати кавалериста. Вiн у довгiй шинелi спокiйно i задумано йшов на смерть, i тiльки шпори йому одиноко дзвенiли. Ми йдемо далi. Наступа║мо на бiлгородськi казарми... Залягли в лаву. Позицiя погана. Тiльки поле рiвне та бiле. Ззаду мене лежать розстрiлянi, i я все одсовуюсь убiк, щоб не лежати проти розстрiляного (щоб не попала куля...). Да. Коли ми збили лаву бiлгородцiв, був ще туман, i за рогом заводського паркану показався козак з рушницею i в полушубку. Ми думали, що то наш, i кличемо його до себе. маха║мо руками... А вiн несмiливо й нерiшуче став, потiм розгублено пiшов до нас. Дозорнi пiдiйшли до нього. Вiн покiрно вiддав ┐м рушницю. Вони його роздягли i розстрiляли... Ах! А я ж махав йому рукою... Лежимо. I от просто на нас швидко летить хмара... чорна й грiзна. Кiннота. Ворог наступа║... На лiвiм фланзi, бiля могили, сто┐ть полковник i команду*;... - Прицiл двадцять чоти-и-и-ри... I коли лiва рука тягнеться до прицiльно┐ рамки... "Тiкай"... кричить мо║ тiло... Але всi лежать, не тiкають, i я вгрузаю, прикидаю до снiгу, витягнувши готовi до стрiльби руки... То гарматний дивiзiон ворога переходив на нашу сторону. Вони поставили ззаду нас на путях батарею i почали бити по казармах... Але першi два рази вони нiби помилково ударили по нашiй лавi. Снарядний стакан трохи не зробив мене безног-им... Наступа║мо... Так, як i в Лозовiй... Тiльки перед нами з розчиненими вiкнами грiзно мовчать казарми. Ми йдемо... На три кроки позад од лави з карабiнами в руках iдуть старшини... У мене нерви вже не напруженi, а наче розстро║на балалайка, менi в'яло й лячно... Позицiя ж жахна, а казарми над нами... Дума║мо, це нас пiдпускають ближче... Диву║шся, чому ворог такий спокiйний... Але ми йдемо. Потiм з криками "Слава!" бiжимо в атаку на... уже покинутi казарми. Тiльки у дворi стояли виладнанi в один шерег тi, що залишилися i здавали зброю. Якби не саботаж старшин, бiлгородцi нас би розбили. Це ж було так гаряче й несподiвано. За мурами залпи розстрiлiв, козаки виносять iз казарм зброю, а бiлгородський старшина сто┐ть бiля дерева, ковирне носком хромового чобота снiг i, удаючи з себе спокiйного, задумано дивиться на нас. Але його нiхто не чiпа║. Я з бойових трофе┐в узяв тiльки росiйсько-укра┐нський словник Курила. Носкiв менi не дiсталося. Старшини казали, що це ║вре┐ загiтували бiлгородцiв. Казали, що козаки першого куреня поклялися пiд прапором грошей не брати, а тiльки рiзати. Вони пiшли до мiста i вирiзали майже всю проскурiвську ║врейську... голоту. Кравцiв та шевцiв. До буржуазних кварталiв вони не заглядали. Був один козак, який знав ║врейську мову. Вiн пiдходив з товаришами до замкнених дверей i звертався до переляканих мешканцiв ║врейською мовою. Йому вiдчиняли... Однiй гiмназистцi застромили мiж ноги багнета... А розстрiлювали так: стрiляють i дивляться не так, аби попасти смертельно, а як-небудь, дають залп i наввипередки бiжать до ще живих розстрiляних i хапають з одягу те, що перед залпом кожний намiтив на сво┐й жертвi... Один старий ║врей перед залпом сказав: - Вы меня убьете, а из моего пупа выйдет пять мстителей. Стреляйте меня в глаз, а не в пуп... Залп одгримiв, i ║врей, майже перерiзаний кулями пополовинi, упав... Всi козаки поцiляли йому в живiт... Коли вели юрбу полонених бiлгородцiв та цивiльних на розстрiл, я бачив, як бiля конвойних бiгав, кричав i ламав руки наш кавалерист. Його ридання розривали мою душу. На очах конвойних тремтiли сльози. Це був кавалерист нашого полку, а серед тих, кого вели на розстрiл, був його рiдний брат... Старшини були невблаганнi. Я довго дивився услiд цiй смертнiй юрбi i на тоскну фiгуру кавалериста, що плакав i бiг за ними... Я зняв лахмату гайдамацьку шапку, залиту кров'ю укра┐нсько┐ та ║врейсько┐ голоти, надiв французьку каску i став санiтаром... На ранок скривавленi мури наче ще гули криком: "Русский?" - i собаки похапливо й жадно долизували кров на тротуарах... Ми розташувалися в бiлгородських казармах. На кухнi на чорних дошках ще були крейдянi написи ┐жi та ┐┐ складу. Головний лiкар полкового околодку не взяв би мене з муштрово┐ частини, але я почав йому читати сво┐ росiйськi (я писав i росiйською мовою) поезi┐, i вiн мене взяв до околодку. Мiсто ось-ось повстане... Оголошено мобiлiзацiю. Козаки по┐хали за мобiлiзованими по селах. Тi йдуть. Робiтники ходили групами по вулицях. I я бачив i чув, як комендант мiста (iнiцiатор погрому), дивлячись на них, кусав сво┐ довгi вуса й злiсно хрипiв: - То-ва-р-ри-щи... Мiсто ось-ось повстане. Селяни чекають, що й пм буде те, що в Проскуровi, бо вирiзали ж п'ять тисяч ║вре┐в (я дiзнався вiд т. Фельдмана 1 тiльки тепер, що шiстсот. Вiн сумно сказав менi: "Справа не в кiлькостi..."). Iшли чутки, що регулярна армiя червоних наступа║ вся на конях з ручними кулеметами у кожного червонарма. XLII Березень 1919 року. Нарештi виступа║мо на фронт. Бо┐ йдуть пiд Хрпстинiвкою. В Жмеринцi я стояв у касцi, з червоним хрестом на правому рукавi, сумно дивився й махав рукою козакам мого куреня, що гримiли повз мене в вагонах, уквiтчаних сосною, на яких було написано крейдою: "Смерь тим, хто руйну║ нашу неньку Укра┐ну". Менi було страшно за них i соромно за себе. Боягуз. Наче хрестом можна затулитися вiд смертi? Недалеко вiд Христинiвки на якiйсь станцi┐ ми спинилисяВечорi║. Вiтер жутко нагина явори станцiйного скверу, крiзь них вигляда жовтий, як обличчя розстрiляного, мiсяць... А далi в вечiрнiй смутi видно, як iде дуель нашого й червоного броньовикiв. Вони смiливо стали недалеко один проти одного i в упор б'ють огнями в огнi... Другого дня я ходив до сарая дивитись на побитих з нашого броньовика... пм було майже одiрвано