Михайло Стельмах. Чотири броди ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: к, ║ - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) п, ┐ - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ Ой думай, думай Чи перепливеш Дунай Народ Максиму Тадейовичу Рильскому - мо║му доброму навчителю i старшому друговi ЧАСТИНА ПЕРША I За татарським бродом конi топчуть яру руту i туман. За татарським бродом iз сивого жита, з червоного маку народжу║ться мiсяць, i коло козацько┐ могили, як повiр'я, висiка║ться старий вiтряк. А в татарському бродi глухо бухикають весла: похилi, пеначо давнина, дiди лодь-лодь снують на човнах-душогубках, i не знати, що вони виловлюють - рибу чи далеку минувшину, бо тут, над берегом, i соняшники, немов щити, бо тут, над водою, i комар дзвенить, як ординська стрiла, бо тут i досi хвиля вимива║ зотлiлий посiв зотлiлого часу: чи┐сь таляри, чи┐сь щербленi стрiли i щербленi костi. О пам'ять i смуток землi, чи минулися ви? Чи минулись? Бо й тепер од печалi сивi║ жито над Ханським i Чорним шляхами, бо й тепер ║ татарськi броди й козачi могили. Це давнина, це наша гiрка, немов полин, давнина, ┐┐ вже забува║ час по книгах i кобзарi по майданах. Але й досi в хатах-бiлянках, що пiдснiжниками зiйшли на долонях узлiсь i степiв, печаляться матерi котовцiв i червоних козакiв; i досi в накупаних сонцем i грозами полях з-пiд серпа i сльози поглядають матерi на приiмленi шляхи, по яких пролетiли та й залетiли в югу iсторi┐ коники-конi. О нашi передчасно посивiлi матерi, iз сапкою в руках, iз серпом на плечi та болючою в очах югою. Ви не проходили гiмназiй, нi вищих, нi нижчих шкiл. Вашою ║диною школою i книгою була книга землi, зерно у землi, сонце над землею, i дiти бiля персiв, i дiти бiля нiг. Золоте Вiдродження змалювало людству мадонн. А хто змалював наших босоногих мадонн iз сапкою в руках чи серпом на плечi та дитям бiля персiв, що знали не шовки, а лише нерiвне, шорстке полотно? I чи зрозумiють це тi, що вже не знатимуть полотна i полинового смутку давнини? Чи будуть довiку не як ношу, а як вдячнiсть нести в душi свято i сум материнських очей i синiвську вiрнiсть батькам, що шаблями вирубували новий час на чорних та ханських шляхах, щоб вони, цi шляхи, зосталися тiльки полином пам'ятi, а не шрамами сьогодення?.. Послухав би цi роздуми цинiк типу Магазаника, загелготiв би гуса┐юм: - Ге-ге-ге, нащо менi отой романтики чад, коли краще срiбний карбованець у кишенi чи пiвлiтра на столi. Цьому нечестивцю i тридцять срiбляникiв по обтяжать нi кишонi, нi совiстi... Та що це я в таку пiч про казна-що? Чи це з болота нечиста сила наляга║? З пшеничного поля Данило поглянув на той обшир, який густiше проростав туманом та й зникав у туманi. Цей гиблий шмат землi, що колесом одкочувався вiд татарського броду й козачо┐ долини, i досi по мав власно┐ назви, хоча тут люди не раз знаходили неповний притулок вiд давнiх i д'недавнiх ординцiв. Бiда, бува║, жене чоловiка навiть до гаддя. А посеред цього болота ║ плесо, де вода така темна, нiби на чорному каменi настояна, i мiсяць-бiлогривець не може просвiтити ┐┐. Чи ║ там риба? Напевне ║, бо недарма на купинах у заростях тiлорiзу, а то й на водi мають гнiздування чорнi крячки. Данило так виразно уявив ┐х, що навiть почув хрипкi, простудженi голоси дружного птаства, яке вмi║ вберегти себе i вiд хижака, i вiд людини. За татарським бродом, недалеко вiд присiлка, голосисто озвався молодий погонич-птах: - Крийок-крок, крийок-крок! I вiн, малий, покинувши батькiв, уже робить сво┐ першi кроки в життi. Чого ж, ще навiть не навчившись лiтати, шука║ пташеня у цьому свiтi i кому, i для чого пода║ свiй самотнiй голос? - Крийок-крок... Отак i вiн, Данило, ще неоперений, залишився без батька-матерi. Батька на далекiй Золотiй Липi забрала вiйна, коли йому, Даниловi, було вiсiм рокiв, а мати ще кiлька лiт i на шляхах, i на торжищах, i в спiлому срiблi жита, i коло бродiв допитувалась у людей: чи десь не бачили, чи, бува, не чули... Та й, не допитавшись на цьому свiтi, пiшла на той, мов стеблина сивого жита. I на землi не стало ще однi║┐ жницi, а на небi зажеврiла ще одна зiрка. I вже нiхто не почу║ ┐┐ земного голосу. Розлилися води На чотири броди, Що в першому бродi Соловей спiва║, Соловей спiва║ - Весну розвива║... Це весною, коли нуртувала i шаленiла хмiльна вода. А влiтку, як тiльки задзвонять коси па лузi, для нього, малого, в не┐ була iнша пiсенька: "Був собi журавель та журавка, накосили сiнця повнi ясельця". I навiть у снах вiн бачив i чотири броди, i солов'я, i журавля з журавкою, що старались на сiно, тiльки довго не мiг збагнути, як це соловей весну розвива║, а коли збагнув - здивувався i зрадiв, нiби руками доторкнувся до та║мничо┐ квiтки образу. Та в цю пору мати його вже не спiвала... Якогось синього-синього вересневого вечора вiн поспiшав до не┐ з робiтфаку. Ось i його рiчка, що ма║ чотири броди, ось i принишкле село з корогвами тополь, ось i його могутнi ясени над стемнiлим тином, i старенькi вдовинi ворiтця, що кигикають, мов чайка, i пiд солом'яною шапкою хатина, що трима║ у вiконцях сповiйпiсть мiсяця. Прикладеш до них руку i теж ма║ш на нiй мiсячний посiв. Вiн постукав у вiконце, щоб мати вiдчинила йому дверi, прислухався до ┐┐ ходи. Та не почув бiльше материних крокiв i нiхто не вiдчинив йому дверей. Як страшно людинi, коли ┐й нема кому вiдчинити дверей. I все одно вiн i досi, вертаючись пiзно додому, стука║ в це вiконце з мiсячним маревом чи клубками теменi i прислуха║ться до хати, до материно┐ ходи. Коли б вiн мiг повернути ┐┐ кроки, ┐┐ руки, що iнодi шорстко i м'яко лягали йому на голову, ┐┐ тихий, заспокiйливий голос, що струмком бринiв бiля його сну i струмками видобував зi сну: - Данилку, вже скоро сонце зiйде. Вона нi разу в життi не проспала сонце. Нi разу! Якби вiн був маляром, то намалював би ┐┐ з сонцем на плечi. Та не сонце, а вишню i хрест вона ма║ в узголов'┐. Влiтку на хрестi краплинами кровi червонiють вишнi, восени здрига║ться лист, узимку намерза║ снiг, а весною вiн нанизу║ться силянкою слiз... Був собi журавель та журавка. I не стало ┐х. А журавлина оболонь так само зароста║ травою, от лишень рани не заростають... Тiльки й рiднi зосталось у Данила - бiдова тiтка Марина в Копайгородку та двоюрiдна сестра у присiлку. I чи зiтха║, чи не зiтха║ вода в татарському бродi, а Оксана все очiку║ брата з дороги. Стрiча║ вона його вiястим усмiхом, проводжа║ печаллю, i тодi в ┐┐ прижурених очах стоять такi синi сльози, як роса на розквiтлому льонi. - Не сумуй, сестро, - пригорне до себе, схилиться пiдкучерявленим житнiм чубом над нею. - То не я, то мо║ бездолля суму║, - так скаже, що несамохiть оглянешся, чи не прича┐лася десь поблизу жiноча судьба... Красивим доля не поспiша║ важити щастя. Не вiдважила його й Оксанi. Ще зовсiм недавно, де не йшла вона, людськi очi, немов здивованi зорi, осявали ┐┐. А дiвчина пiд ними соромливо, занепоко║но и радiсно нахиляла голову. Не одне молоде серце вразила ┐┐ врода, не один човен вечорами прибивався до татарського броду, та нi в один не поспiшала сiсти Оксана. Все ┐й не було часу, все вона вививалась i в жiночiй, i в чоловiчiй роботi, вививалась, як у танцi, бо хто ж, як не сво┐ руки, принесуть у ┐┐ сирiтство i щматок хлiба, i сорочку бiлу, i такi чоботята, якими можна лихо топтати, в яких можна й на люди вийти. Навiть клятi господинi, яким не догодить нi чоловiк, нi наймит, пi сам пекельпик, полювали за сирiтськими руками. I тiльки нечупари витрiщувались на дiвчину: чого, мовляв, щодня навiть на полiння йти в чистiй сорочцi? - Так у нас же вода не купована, - вiджартовувалась Оксана i лебiдкою проходила мiж захланнiстю тих, що з потом i брудом греблись до багатства. - То вона отак хлопцiв принаджу║, - сичали тi, якi помiчали, що жоднi парубоцькi очi не оминають Оксанине личко i стан. Та сама Оксана не зважала нi на тi очi, нi на тi слова, бо ┐й треба хлiб заробляти, честь берегти. А час iшов: весною - сiячем, улiтку - косарем, восени - молотником, узимку - мiрошником. Весною на дiвочi голови час клав вiнки, узимку - намiтки. I вже на весiллях сво┐х подруг у душу Оксани забивався тривожний холодок: чому ж я не думаю нi про кого? Це не любов, а неясна тривога материнства приходила до не┐ ранiше любовi. Не раз ця тривога материнства передчасно пiдштовху║ дiвчину до того, що не стало коханням. Це пiдсвiдоме вiдчувала й Оксана i дедалi частiше вечорами дивилася на татарський брiд, на дорогу за бродом i на Чумацький Шлях над свiтом. Мiж туманними зорями ловили вiтер вiтряки, пiд туманними зорями лежала вся ┐┐ хлiборобська сторона, що трималась на рахманному житi i добрих спокiйних орачах. I хтось же повинен прийти звiдти, сказати несказане, розбудити те, що вже, немов дитя, полохливо ворушилося пiд серцем. Юна любов завжди почина║ться з очiкування. Iще не полюбивши нiкого, дiвчина в незрозумiлiй тривозi ждала його, i чи┐сь та║мничi очi з'являлися ┐й з вечорiв, i чи┐сь кроки бентежили ┐┐, i комусь на всi чотири броди посилала свiй голос, щоб по ньому хтось прийшов до не┐. I вiн прийшов. Коли i по селах люди поволеньки потягнулися до книги, до вченого слова, до науки, до них iз мiста при┐хав хмаробровий статурний агроном. З його засмаглого обличчя, либонь, нiколи не сходило лiто, а з чорних очей допитливiсть. Розповiдали, що вiн цiлими днями придивлявся до зарослих пирi║м дядькiвських нивок та все розмовляв з хлiборобами, як хоча б подво┐ти вро"Х "жав. Легко сказати - подво┐ти! Як уродить, то вродить, а як нi, ТИ' Що? Та Ярослав Хоролець вiрив, що й на бiдняцькому полi вродить не тiльки золота пшениця, але й краща доля, i до це┐ fiipB навертав iнших, тому й стрiчали його однi усмiхом, другi - шипiнням. Уперше вона побачила його в сво┐х сусiдiв Гримичiв, де зiбралися на раду хлiбороби з присiлка. I чи то запальне слово, чи то смiливi очi його стривожили, збентежили дiвчину. Тихцем вона зайшла до Гримичiв, тихцем i вийшла вiд них, та не було вже спокою бiля ┐┐ серця. А то якось осiннiм надвечiрком прийшов Ярослав i до не┐, прийшов iз видруватим Семеном Магазаником, який збирав податок. Не зв'язавши й кiлькох слiв, Ярослав залишив пiд заставу душу: дiвоча врода одразу приголомшила його. У хатi про щось без угаву торохтiв Семен Магазаник, набивав собi вченiстю цiну й набивався на вишняк, а Ярослав, непомiтно зиркаючи на дiвчину, темнiв, неначе в хмару входив. Вiн розумiв, що не для нього зросла така краса. Змалюй оцю стриману гнучкiсть стану, оцi чорнi приламанi брови, що тримають i нiжнiсть, i рiшучiсть, оцей довiрливий, iз скiфським смутком погляд, то й назвуть ┐┐ чи любов'ю, чи сподiванням, - i, дивлячись на не┐, захочеться самому стати кращим i добрiшим. А якi очi! ┐х, напевне, дав татарський брiд - блакитнi, аж синi, з несподiваним вiдблиском осiннiх зiрок. I сама вона чиста, мов свiтанкова година. А вiн прийшов з цим викрутнем Магазаником, що теревенить несусвiтне. Бридня, та й годi! I тоскно, i сутiнно стало на душi в хлопця, i вмовкло його слово, пiдстрелене ┐┐ вродою. - Став, Оксано, могорич, не скупись, бо знаю, якi чари i на виду, i в вiдерковiм барильцi! - пасталакав присадкуватий, тугим вузлом зав'язаний Магазаник, що мав жорнувате обличчя i грушкою - нiс. - А ви чого, товаришу агроном, на мовчаники перейшли, а слово на прив'язь припнули? Чом не ку║те, не мелете? У нас не полюбляють крепко сурйозних, у нас гостi повиннi орудувати язиком, щоб i якась кумерцiя, i якась полiтика була. Це, дорогенька Оксано, хе-хе-хе, той чоловiк, що назубок зна║ науку - грунтознавство й усе, що коловоротиться бiля селянського пожитку. От, к примiру, почали ненаситнi щури пожирати в Шевчука бджiл, а товариш агроном i порадив йому обвести вулики червоним кольором. I, не повiриш, враз iзслизла напасть. - Усi щури бояться червоного, - насмiшкувато кинув Ярослав. Магазаник навiть бровою не повiв, лише поглянув на молоду голiвку соняшника, що стояла в глечику на столi, i начебто сам до себе сказав: - За мудрiсть соняху зрiзали голову. - А далi без лихомовства заговорив до Оксани: - А ще, дiвчино, твiй гiсть неодмiнно хоче всiм виорати щастя. Не бiльше i не менше! - Справдi? - ворухнулися вi┐ i приламанi брови, а в синiм пiдсмутку очей прича┐лась недовiра, посмiх i ще щось. - Справдi, Оксано, - на хмарнiм обличчi агронома заворушились темнi рум'янцi. - От бачиш, якого я тобi плугатаря привiв, а ти i в пiдпiччя не заглянеш, i до печi не метнешся. Може, не варила, не пекла? - галагонив одне й те саме збiрщик, а його весело шахраювате око все прицiлювалося то до печi, то до мисника та насмiшкувато вимiряло вiдстань мiж чубом Ярослава i косами Оксани. Дiвчина вже не зводила зачудованого погляду з агронома. "I що вона дума║ собi про все i... про нього? Потрiбний вiн ┐й, як торiшнiй снiг". - Скiльки про щастя говорять, а його так мало на свiтi, - зiтхнула Оксана. - Яким же ви плугом дума║те виорати те щастя? Золотим? - Нi, не золотим i не срiбним, а гуртовим, - нахабнувато зареготав Магазаник. - Це так смiшно, дядьку? - шарпнув стрiлчастими бровами Ярослав i став ще кращим у молодому гнiвi. - Таки смiшно! пй-богу, смiшно, коли повернути вашу, як пишуть у грубих книжках, романтику до мужицько┐ практики. - Магазаник не так для агронома, як для Оксани пiдбив ученiстю свою мову i вже iншим поглядом змiряв вiдстань мiж чубом i косами, - От розкажу я вам про це притчу-казочку. Колись давно, ще за царя Тимка, як земля була тонка, виорав на полi один мудригайло баняк iз золотими побрязкачами, ледве ┐х на воза висадив, притрусив соломою, привiз додому, та й то щастя не зазнав, бо знайшлись на нього рiзнi та всякi ложкохвати, i вiд скарбу залишився один надщерблений баняк. А ви хочете, щоб усi нашi предковiчнi нуждарi вибились у люди. Та на всiх i сонце свiтити не хоче: теж сво║ поняття, реалiзм i полiтику ма║. Одне слово, став, Оксано, як не вечерю, то хоч бурду на стiл: треба ж не лише язику, а й кендюху мати роботу. - Ой, таке скажете... - поморщилась на цю мову Оксана. - А ви, товаришу агроном, iз яких позицiй дивитесь на вечерю? - Спасибi. - I даремно оце зарання вiдмовля║тесь, ┐й-бо, прогада║те! - не вгавав Магазаник. - Оксана хоч i сирота, проте справжня господиня. У не┐ навiть вiвсяник мiсяцем ся║. Я на не┐ давно подобросусiдськи оком накидаю, - i так глипнув сво║ю зеленню з пiщаником, що дiвчина знiтилася. - А з яких ви принципiв дивитесь на сяку-таку чарупину, хоча б слабосило┐ медiвки? В Оксави вона теж ║. - Я не п'ю. - Нiскiлечки? - не повiрив Магазаник. - Поки що нiскiлечки. - Щось ми дуже iдейнi! - По грубому виду Магазаника пробiгло невдоволення, скривило тлустуватi зморшки на важкому чолi. - З акою iдейнiстю, натурально, можна й копита вiдкинути. - Ви не вiдкинете, - осудливо пообiцяв Ярослав. - Ви сво┐ми копитами з пiдземелля виб'║те! - Чи не глибоко ви, вченi, дивитесь? - спалахнув Магазаник. - Як умi║мо, так i дивимося, - картаючи себе i тривожачись дiвочою вродою, Ярослав похапцем вийшов iз темнаво┐ хати, що вразила i притьмарила яснiсть його молодо┐ душi. За старосвiтським Х звича║м дiвчина мала провести хлопця до порога чи до присiнка. Вагаючись, Оксана вийшла за Ярославом у сiни. Тут ┐х одразу обступила темрява, обгорнули пахощi прив'яло┐ калини, що висiла на бантинах, обгорнула тиша, в якiй чути було, як брiд броду пода║ голос. - Може б, ви й справдi повечеряли? - збентежено запитала дiвчина. Вiн чув ┐┐ подих, чув довiрливий трепет молодостi, калиновий хмiль ┐┐ кiс i не знав, що з ним робиться i що йому треба робити. - Спасибi, Оксано, - сказав наче з хворостi. Вiн i справдi вiдчув, як входило в нього нездужжя, шарпнув дверi, i його обдало росяне зiтхання молодого вишняку. На порозi помовчали, невмiло попрощались, i Оксана з острахом вiдчула, що зустрiла свою долю. Ось так i приходить воно - радiсть чи горе i прихиля║ До себе дiвочу довiру. За порогом густою синню курились береги, за порогом непоко┐лась осiння вода, пiдмиваючи зорянi кра┐ неба. Вiн пiшов туди, де непоко┐лась вода, де глухо стогнали припнутi човни i де з чийогось весла скапували чи то краплини води, чи то краплини часу. А вона, думаючи про нього, i станом, i руками потяглася до броду. Гей, броде татарський, явори й калина бережками та човни бiля самих зiрок, а щастя так мало... - Кого це .ти вигляда║ш? - вийшов iз хати Магазаник, обережненько поклав руку на дiвоче плече. - Хе-хе-хе, i тепло, i силу чу║ш. Оксана бридливо скинула руку i з серцем вiдказала: - Дядьку, ваша губа як на коловоротi лiта║, то хоч руку ув'яжiть. Магазаник не образився, а зiтхнув. - Нема гiрше в свiтi, як удiвцевi. Кому не покладеш руку на плече - скида║. А коли був я парубком, то й мене вечорами шукали чи┐сь очi, чи┐сь руки. - Тодi, певне, дядьку, й вашi очi та руки шукали чи║┐сь приязнi. - А що ж вони шукають тепер? - Карбованцяi - вгатила це слово, наче ножа, та й майнула, обдавши його повiвом чогось та║мничого, недосяжного, перед чим розгубились його захланнiсть i знахабиiлiсть. - Он воно як, тиха ти, та не дуже, - пробурмотiв уже дверям i чомусь поклав на них руки, потiм подивився на ┐хнi темнi ковшi, стиснув ┐х i почув, як у дутi озвалася тоскнiсть минулих рокiв. Хiба ж вiн такий старий? У Польщi значно старших за нього вовуть кавалерами. От тiльки Стьопочка в нього... - чи не вперше з неприязню подумав про сво║ хитрувате чадо. - Аби не було його, то, може, й Оксана не в'┐дала б оцим "дядьку". I хоч яка збiсована ця порода - жiноцтво, а проте ми сто┐мо перед нею прошаками... Бiльше Ярослав не приходив до ┐┐ тiняво┐ хати. Оксана ще кiлька разiв бачила його в селi, але вiн, здоровкаючись, хмарнiв, одводив од не┐ потемнiлий погляд i одразу кудись поспiшав. Чогось агрономам нiколи нема║ часу... I защемiло дiвоче серце, i меншало те, що полохливо ворушилось у грудях. А час iшов: то скапував з рибальського весла, то поскрипував у крилах вiтряка, то вiдлiтав у далечiнь пташиним гра║м. Минула осiнь, одвiяла-вiдхурделила зима, настала бентежна пора рясту, пора зацвiтань i одцвiтань. I тодi знову ж таки вiд Семена Магазаника, який допитливо заглядав сво║ю зеленню i пiщаником пiд дiвочi вi┐, Оксана дiзналась, що Ярослав ма║ Ви┐жджати з села. - Як це ви┐жджати? - вихопилось у не┐. I це насторожило Магазаника, на його важкому чолi зависла тiнь. - Натурально ви┐де: у повiт на возi, до округи - балагулою, далi вже по┐здом. Наговорив, розтривожив дядькiвське серце двома колосками замiсть одного, та й подалi вiд них, бо книжки легше гортати, нiж коло землi ходити. А в тебе в грудях щось не забилось, як заячий хвiст? Га? - Помовчте, дядьку. - I помовчав би, але любо менi з тобою погомонiти. Та чого ти мене трима║ш на порозi? - Бо я вже податки сплатила. - Бо┐шся, що мо║ око попасеться на тво║му личку? Не бiйся. А ти часом не примiтила, що я хоч i вдiвець, але маю не копiйчане господарство i когось менi треба шукати. - То й шукайте вдову, що теж ма║ не копiйчане господарство, та й будете в парi складати копiйки в карбованцi. Магазапика од цього аж засудомило, а в очах побiльшало пiщаника. - Я почекаю, коли ти станеш удовою. Я ще маю час. Та Оксана й не збагнула його лихо┐ мови, бо переляк приголомшив дiвчину. Як зупинити, привернути хлопця до себе? Невже вiн не зглянеться на не┐? Хоч би ще раз прийшов... правити податок, бо пе можна ┐й прийти до нього. Вона пересилила, переломила б свою гордiсть, але, крiм гордостi, ║ дiвочий сором, отой, що переходив од матерi, од звича┐в, од пiснi, од калини в лузi i ромен-зiлля в дiбровi. Усе це так, але на душi вiд цього не легше. I тодi ┐й пригадалася призабута розповiдь дiда Корпiя. Старий дзвонар одного давнього вечора розповiдав, як десь дiвчата дзвонами привертали парубочi серця. То чом би i ┐й пе спробувати?.. Хоч i мало вiри в це, та гiрше, мабуть, по буде. А що буде з нею, як не стане нi слуху, нi прослуху про Ярослава?.. Коли затих присiлок i коли, ростучи, побiльшали в ньому дерева, дiвчина набрала з криницi горнятко непочато┐ води, завинула його в хустину i, скрадаючись, не дорогою, а бездорiжжям подалася в село. Так хотiлося, щоб нiхто не побачив ┐┐! Але не встереглася: з корчуватого вiльшаника вийшов з бреднем на плечi майданщик Стах Артеменко, наймiцнiший парубок у солi, що з шести рокiв, як перекотиполе, покотився по заробiтках. Тут його ломили чужi холоднi десятини, чужi пекучi батоги, чужа худоба, чужа злоба та безжалiсна скареднiсть, що й з дитячо┐ сльози вичавлю║ грiш. Але, наперекiр усьому, хлопець набирався сили, мов дуб у полi, тiльки у його великих очах зача┐лася полинева печаль степiв. Побачивши Оксану, Стах здивувався, зрадiв, i усмiшка гарно освiтила його округле обличчя. - Ти ж куди, Оксано, проти ночi? - В село, - чу║, як од його одежi вi║ лiсом i смолокурнею. - Вечерю комусь несеш? - кивнув на горня. Оксана похилила голову: - Та несу ж. - к щасливi люди, - аж зiтхнув парубок. - Це про кого ти, Сташку? - Про того, кому ти вечерю несеш, - торкнувся рукою до ┐┐ горнятка, поправив бредень па плечi та й пiшов, похнюпившись, до татарського броду. I вона, жалiючи його, мимоволi оглянулась, згадала, що, де б не йшла, Стах здалеку позирав на не┐, i теж зiтхнула - з жалю до нього, з ┐калю до себе. Над тихим свiтом лелiла-курилася зоряна iмла, за татарським бродом па облогах бродив долиппий туманець, i в ньому по груди паслися селянськi виробленi копi, що пахли оранкою, туманом i молодою м'ятою. Знайомий свiт i вужчав, i ширшав перед нею i обдавав ┐┐ то страхом, то надiями. Отак i дiйшла до високо┐ громобитно┐. дзвiницi, що мовчала всi цi днi страсного тижня, як нiбито мовчали колись у цю пору апостоли. Унизу в пiй було замкнуто зерно i запорозькi при збро┐ святi, видертi за велiнням владики з прадавнього iконостаса, а вгорi, бiля дзвонiв, дрiмали i прокидались веснянi вiтерцi. Оксана плечем налягла па дубовi дверi дзвiницi, нони заскрипiли, сполохали вiдлуння, сполохали кажана, а вiп, шугнувши шматком теменi над головою, налякав ┐┐ - i вода з горнятка хлюпнула па землю. Ось тобi й ма║ш недобру прикмету. Iти чи не йти до тих високих дзвонiв? Оксана притулилась до одвiрка, подумала i, не чуючи серця, ввiйшла в дзвiницю; знизу, з глибинних засiкiв, пахнуло пiдопрiлим зерном, старими корогвами, задавненим воском, а згори шерехкотiло перестояним деревом. Скрипливими схiдцями дiвчина почала пiдiйматися до дзвонiв, вони дрiмотно озвалися на ┐┐ ходу, наче хотiли заговорити до не┐. Найбiльший дзвiн чимсь нагадував дiда Корпiя, коли той у потемнiлому солом'яному брилi виходив iз степових вечорiв. З високостi Оксана глянула на землю. Та║мнича, мов недоказана казка, вона пiднiмала вгору пiдсиненi, оброшенi зорями хати i пiдпирала небо темними лапатими руками яворiв. Бiля самого лiсу, мов квiтка папоротi, розцвiв самотнiй вогник, пригас i знову розкрив сполоханi пелюстки. Хто там бiля нього грi║ руки, чи душу, чи вигляда║ когось? I, скрадаючись, любов iде до любовi, щоб мати вечоровий хмiль i поранковий жаль, як мали ┐х ┐┐ посестри. Подумавши про це, про кохання сво┐х подруг, Оксана знiтилась, i все ┐┐ чарування здалося забобоном. Ну що з того, коли вона обми║ дзвона водою i скаже йому: - Дзвоне мiй спiвучий, дзвопо голосистий, як у тобi б'║ться серце, хай так заб'║ться серце Ярослава; як тебе здалека всi чують, хай мене почу║ Ярослав; як ти приверта║ш до себе людей, хай до мене привернеться Ярослав... Хiба може мертва мiдь привернути любов, коли по приверта║ ┐┐ навiть серце? Не судьба, виходить. Тож не обманюй повiр'ям нi себе, нi час. Оксана знову з тугою подивилась на землю - тепер вона кудись пливла з пiдсиненими i оброшеними зорями хатами, з вибiленими дорогами, з купинами дерев, i в невiдоме пливла дзвiниця з принишклими вiтерцями, з принишклими дзвонами, що ждали великодня. Дзвони завжди, не так як людина, мають свiй великдень. Уже прощаючись, дiвчина припала до великого дзвона, а вiп щось зашепотiв ┐й. От тiльки що? Бо дзвони мають у собi великоднi, i похороннi голоси. Оксана, постоявши щн в мiдному товариствi, як сновида, почала спускатися вниз. Перед нею ворушилась темiнь, навкруг не┐ снував чiгi[кий острах... Хоч би тепер зустрiвся ┐й Стах - усе було б спокiйнiше. Бiля вiтряка, що стояв па пагорбi", пiдiймався владар нiчного неба; росячи росу, вiн погойдував тiнi i амовницьки поглядав на всю землю; Оксана, схрестивши руки на грудях, благальне подивилась на мiсяць, а той лагiдно посмiхнувся ┐й. I цього було досить, щоб повеселiшати дiвчинi й спошйнiше поспiшити зi сво║ю самотиною до сво║┐ самотини. I враз за рiчкою зацвiв золотий кущ багаття. Чи не Стах просвiща║ ┐й дорiжгiу? Неподалiк од татарського броду, де навшпиньки спинався долинковий туманець, окреслилась постать людини. Добро┐ чи лихо┐? Оксана завмерла, а далi не повiрила сама собi: назустрiч iшов Ярослав. З несподiванки вiн вражено зупинився, спохмурнiв. Але в дiвочих очах просвiчувалась не провина, а сама любов. Значить, Оксанi так гарно було з кимось зустрiчати нiчку, що навiть збентеження не лягло на ┐┐ обличчя. Кому ж висяюють цi очi? - Хiба ж, дiвчино, можна так пiзно ходити? - сказав з докором, з тугою i для чогось, як на свiдка, кивнув головою на мiсяць. - Уже он скоро першi пiвнi заспiвають. - Я люблю, коли спiвають пiвнi - вони людям ранок виспiвують, - довiрливо поглянула на хлопця i непомiтно для себе потягнулась до нього. - Оце так! - оторопiв Ярослав, потiм запитав грубо, щоб приголомшити ┐┐ i приглушити власнi болi: - А ще кого ти любиш? - А вам нiби не байдуже? - болiсно посмiхнулась йому. Хлопець у думцi вилаяв себе за грубiсть. - Не байдуже, Оксано. Але ж ти не скажеш. - I не сказала б, та мушу. - Мусиш? - Авжеж, бо ви, кажуть, ┐дете з села, - зажурено дивиться на нього i на придолинковий туманець, що сто┐ть за ним. - То й що, Оксано? - дрогнув голос Ярослава, i тепер уже вiн потягнувся до не┐. - А ┐дете ж? - пду. - Ой! Чорнi птахи шарпнули ┐┐ плечi, груди. Чи це вони прилетiли з тi║┐ дзвiницi, де вона даремно сподiвалася привернути хлопця. Борючись iз плачем, дiвчина вiдвела погляд од броду, де бiглаграла вода: доганяй - не здоженеш. - То й що, Оксано? - Крихiтка надi┐ ворухнулась у душi хлопця. I вона, чавлячи болi й сором, глянула собi пiд ноги: - Би по┐дете, а я буду сохнути за вами. - Ти що говориш! - мало не скрикнув Ярослав. - Такого не може бути. - Чому ж не може? - Бо ти ж гарна, як мальована... - То й що з того малювання? Ярослав заглянув ┐й у вiчi: може, там одпа насмiшка? Але там були двi довiрливi зорi. - Справдi будеш сохнути за мною? Вона оглянулась довкола, на тi трави, що дрiмали в синiм мерехтiннi, на той блакитнаво-срiбний сон, що натрушував мiсяць на землю. - От увесь свiт бачить, що ви перший, перед ким я одкрилася. - Оксано!.. Оксанко!.. Оксаночко!.. - нахилились над нею його здивованi й радiснi очi, а великi руки несмiло майнули, застигли над нею, мов крила вiтряка. Дiвчина злякалася, що цi руки можуть одлетiти од не┐, а вiн боявся, що Оксана вiдсахнеться од них. Потiм вони, мов саме щастя, схрестились на ┐┐ плечах, охопили ┐┐, пiдняли вгору, i в дiвочi збентеженi сльози бризнуло мiсячне марево. Невже таке може бути? Невже це не сон? I наче крiзь сон вона почула його шепiт: - Оксано, Оксанко, це ти? - Нiби я на когось iншого схожа? - вже крiзь радiсть i нiяковiсть лукавив ┐┐ голос i дивувався, що вмi║ лукавити. На трави й туман упали ┐┐ коси. Ярослав однi║ю рукою тримав дiвчину, а другою визбирував, виважував ┐х i п'янiв од ┐хнiх пахощiв, од мiсячно┐ порошi, що збризкала ┐х, од хвилi з татарського броду... Ой броде татарський, явори, та калина бережками, та любов, що не зна берегiв... II За шiсть рокiв вона вродила йому двох голубооких синiв. Коли в клубi звiздили ┐┐ первенця, голова сiльради Геннадiй Шевчук страшенно хотiв, щоб дитя назвали Карпом - на честь людини, яка дала свiтовi "Капiтал". Але Оксанипа тiтка Марина благально простягла заляпанi фарбами руки до села. - Людоньки, нема в нас капiталу, i не хочемо його, i не хочу, щоб мого небожа отак звали. Хiба вiн од шведiв прибився до нас? - Ти менi, бабо, не мiшай шведських Карлiв з мiжнародним комунiзмом! Ти ще англiйських Генрiхiв згада║ш нам! - витрiщився на не┐ ображений Шевчук. - I хiба я про той капiтал говорив, який у калитцi лежить? Я про той, що в науцi лежить i движить движенi║м уперед... А сина можна назвати i Володимиром. Що на це мама скаже? - Володимиром, - глянула так, наче увесь свiт уходив у здивовано-радiснi очi, й притулила сина до грудей... Шiсть рокiв, як одну жадану днину, прожив Ярослав iз Оксаною, було йому щасно i в широкому полi, i в сво┐й ошатнiй хатi, що в усi пори року пахла всяким зерном i калиною. А на сьомому, коли вiн у громовицю пiдпливав додому, його в татарському бродi наздогнала потайна куля, пройшла крiзь нього i впала у воду; спершу почув ┐┐ схлип, а потiм уже свiй бiль. Не розумiючи, що дi║ться з ним, чоловiк сперся руками на весло, звiвся на весь зрiст у човнi i ввiйшов головою у небо. Воно лягло на його плечi, вiн притримав його, пiзнаючи i не пiзнаючи тепер течiю свiту, землi i води. Зiтхнула хвиля, i зiтхнув Ярослав, i побачив вечiр, коли стрiвся з Оксаною, коли визбирував ┐┐ коси, що впали в туман. А тепер чогось усе туманi║ перед ним i з темряви вививаються Оксанинi коси. Невже отак приходить небуття?.. Ще ж не нажився вiн, не нажився... Блиснула блискавка, в ┐┐ маревному свiтлi гойднулося червоне поле пшеницi, над якою вiн бився i тремтiв кiлька рокiв... Коли вiн дума║ i про пшеницю, - то це ще не смерть. От тiльки серце обважнiло, побiльшало, та вiд яскравого кольору пшеницi стало щемiти в очах. Йому захотiлося напитися, вiн лiг у човен i вiдчув, як iюда иiдiюсiгп. кудись його чуба чи життя. На човнi й принесли Ярослава до Оксани. З човна капала вода, з людини - кров. Падаючи на колiна, припадаючи до Ярославових рук, з яких уже витекло тепло, так заголосила горювальниця, що душа чоловiка ще на мить затрималась у хатi. Bin через силу розплющив вi┐ i побачив на Оксаниних очах чорпi сльози... Чого ж вони чорнi, а не синi, як роса на розквiтлому льонi?.. I коси чорними стали в не┐. А куди ж спливло з них сонце?.. I чого усе вiдходить, даленi║ од нього - i очi, i сльози, i коси? Невже отак прощаються iз свiтом, де ║ любов, де ║ сини, де ║ червона пшспиця, i човпи, i сонце, i грiм, що й зараз пiдворушу║ його тiняву хату, яка не кинула тiнi па жодну людину? На жодну!.. I хата його нiби опинилась на рiчцi, попливла, мов човен, а Оксанинi сльози випали з очей, наче роси... Прощавайте, очi, прощавайте, коси, прощавайте, сини. Як вам без батька буде на бiлому свiтi, на чорнiй землi?.. Уже не очима, а маревом побачив ┐х i не голосом, а душею заговорив до дружини: "Не плач, Оксанко, не треба. Хай не стiкають тво┐ зорi сльозою. Чу║ш? От прихились до мене, бо я вже не можу... Отак. Я любив тебе на цьому свiтi, любитиму й на тому. Тiльки ти не вдовуй - виходь замiж, бо я; дiти... Мiй час минув". I час зупинився в його очах, а вона стала вдовою. Хапаючись руками за груди, за одвiрки, за дверi, слiпнучи од слiз i горя, вона якось вибралась iз хати, за якою стугонiла хвиля. Усе-усе, що було перед нею, здалось безкра║ю пустелею. Земля вибивалась iз-пiд нiг, i тодi вдова потягнулася руками й очима до неба. Хмара, провисаючи над бродом, насварилася на не┐ огненною рiзкою, а далi заплакала на ввесь свiт: вона теж збагнула - не стало людини. Iз хати вибiг старшенький, ревно притулився до маминих нiг, охопив ┐х ручатами. - Мамо, а чого наш татко все мовчить? - злякано запитав, iще не знаючи, що таке смерть i що таке людська злоба... У селi десь стрепенулася чутка, що Ярослава присочив Семен Магазаник, або, як звали його по-вуличному, "Чорт iз свiчечкою". Та зразу ж знайшлися свiдки, що в нiч убi║нiя були з Семеном в окрузi, де вiн збував саморобнi вовнянi палiжники, якi ще ткала його полохлива дружина. Все життя Семен Магазаник у буднi рвався до багатства, у свята - до святенництва. З багатством у нього не витанцювалось через бiльшовикiв, а з святенництвом переборщив: куди ранiше не йшов, брав iз собою свiчечку, запалював ┐┐ i перед богами, i перед наволоччю, тому й прилипло до нього прiзвисько - Чорт iз свiчечкою. Правда, коли й тугодуми зрозумiли, що заграниця з усiма Скоропадськими, допiкшими i Врангелями по звоюс молоду державу, пронозуватий Семен вирiшив перебудуватися. Вiн закинув свiчечки, помаленьку, крадькома продав троян коней i воли, хазяйство перевiв на хазяйствечко та на микола┐вське золото, зробився аж малоспроможним середняком та й хитромудро-втерся в активiсти, вибиваючи собi язиком i нахрапистiстю видноти й вигоди. - Зараз "нейтралом" сидiти не можна, бо епоха! - просвiщав свою, затуркану ним i роботою жiнку. - Зараз головне - знати iде┐ i пропорцi┐: когось потрiбно гробити, комусь треба насолити, а якомусь i ура кричати. Ось тодi до чогось i докричишся. Ну, i ще одне треба знати: де не можна перескочити, там услужiнням, поклоном пiдлiзь - вiд поклону не згорбатi║ш. Полiтика - це крутiж i дуже тонке дiло, як золота нитка. Полiтика може кого хоч узяти на решето i пересiяти. Чого ж ти мовчиш? - набирав гнiву на жорнувате обличчя. Жiнка з шовково┐ куделi льону чи з вовни витягувала нескiнченну нитку, прислухалась до гудiння садка, в якому вже розморожувався сiк, i тоскно думала про свою долю: чом ┐й не трапилась добросердна людина, без лихо┐ iскри у грудях, без кротячих потайникiв у мiзку, без хитрувань перед богом i людьми. Як би вона однi║ю любов'ю стрiчала його з поля чи лугу, як би хмелиною увивалась бiля нього, з якою вiдрадою виколихувала б побiля грудей отi тугi вузлики, що приносять спочатку радiсть, а потiм старiсть. Та не випало ┐й це просте селянське щастя. Магазанику треба було тiльки одне дитя. За сво┐м хитрим господарем вона стала не господинею, а наймичкою, без слова, без пiснi. Напiдпитку Магазаник не раз сiкався до не┐, чому вона, маючи янгольський голос, не спiва║ нi йому дома, нi богам у церквi. - Колись заспiваю, - понуро вiдповiдала, вiдводячи од нього згаслi очi, на якi напливали сльози. - Дурна баба, - сердився Магазаник. - Хоч перед богом плач, а й вiн зна║, що сльози - вода. Кажу, краще заспiвай... I заспiвала вона вже перед смертю, та так заспiвала, що й у Магазаника прокинулись совiсть, жаль i страх: бо, все думаючи про свою золоту нитку, вiн обiрвав льняну нитку життя дружини. Оця золота нитка полiтиканства згодом почала Семеновi приносити зиск, а люди стали побоюватися новоспеченого активiста, бо вiн, прикриваючись криком та iдеями, мiг провчити й прищемити менш рухливого односельця. На це в Магазаника вистачало i хисту, i нахабства, i жорстокостi. Довго придивлявся до цього крутiйства старий Мирон Магазаник, який, вiддiливши сина, перейшов жити на хутiрець, де мав утiху пiд пасiки, пiд садочка, вiд невеликого ставка, де наспiнпо перечищалися води i хлюпались чирки та качки. Вечорами, коли затихали бджоли, вiн у незмiнному кожусi пiдходив до ставка, сiдав па траву насупроти кладки, що лежала поверх з'┐жджених колiс, i прислухався, як на нiй пiдтиканi молодицi похапцем прали та полоскали шмаття. Тодi над водою славно стелилися голоси, соковито гупали праники i гарно окреслювалися жiночi постатi, i святiстю вiяло вiд ┐хнiх персiв, що вибивалися з грубих полотняних сорочок. Часом якась молодиця проворно кидалась з берега, пiдiймала з трави бiленький вузлик, агукаючи або щось наспiвуючи, притуляла його до себе, i немовля, причмокуючи, спивало з материних грудей молоко i мiсячну дрiмоту. От змалюй таку вечорину, i матiр з дитям, i перса, побризканi росою та мiсяцем, то хоч трохи збагнеш, що .таке скороминуще життя i як треба його шанувати. Однак за дрiбним крутежем людина втрача║ i велике, i себе. На очах втрачав себе i його син. Надивившись i наслухавшись усякого про Семена, старий уже не заходив до нього в село: соромився лкдай. А син, коли й при┐жджав на хутiр, то тiльки для того, щоб хватопеком набрати садовини, сушнi чи меду на пота║мний продаж. Ох це ненаситство i пота║мнi хитрування з кимось i з самим собою! Не доведуть вони до добра! Якось на святвечiр уже пiдпилий Семен привiз батьковi вечерю - узвар, кутю i в'язку в'ялених, гарних, як утемнiле золото, лящiв. Вiдчинивши скрипливi дверi, вiн одразу пiрнув у настояний святешний пiвморок, де все тепер мало вта║мнене життя: i полохливе сяйво лампадки, i розiмлiлий мерех воскових свiчок, за якими вгадувався подих лiтечка, i прича║ний, iз сизою дрiмотою в очах вогонь у печi, i строгiсть вихудлих святих на божнику, i шелест житнього снопа на покуттi, якому снилася свiжа рiлля i вiн тихо стiкав зерном на долiвку. Усе це одразу повернуло Семена до тих далеких рокiв, коли й вiн був дитиною у сво┐х батькiв i самого щастя чекав од першо┐ святовечiрньо┐ зiрки; як тiльки затеплi║ вона, з хати виходила тиха, з привечiрнiми ласкавцями пiд вiями матiр i, посмiхаючись i вклоняючись, кликала свого мужа i свого сина на вечерю. Клубки суму i чогось болючого, навiки втраченого стиснули груди, щем набiг на огрубiлi повiки, i Семен вiдчув, як в ньому почали злущуватися нарости мiзерi┐, яко┐ поназбирувалось за роки бiльше пiж треба. Вiн хотiв поглузувати з себе, але з цього нiчого не вийшло: не глузлива, а розгублена посмiшка кривить уста. Що ж так розтривожило його? Чи давня святовечiрня зiрка, Хчи згадка про матiр, яка так чекала вiд сво║┐ дитини тiльки доброго? Та дитина розгубила усi материнi сподiвання i вже навряд чи визбира║ ┐х. З вапькпра вийшов ошатпо зодягi┐сшiй батько, в руцi вiп тримав пучок яко┐сь сушеницi - чи для горiлки, чи для чаю. Бо нi того, нi другого питва старий не цурався. Лiта лежали на його кощавих плечах, а зима на головi, i син, притлумивши сантименти, статечно привiтався, шанобливо подав вечерю, а потiм вдихнув пахощi хати i здивувався: на свiжовимитому дубовому столi в мисках i полумисках стояло аж дванадцять пiсних страв, вбираючи в себе тремтливий одсвiт пiвтемряви. - Навiть саламаха ║! Яка це спасенна душа так до ладу готувала усе? - Василина, - засмутився старий. - Така ж молодюсiнька - i вже овдовiла. - Не треба було за бандита виходити! - одразу згрiб з душi пом'якшення, бо для чого воно? А сам пригадав круглолицю дорiдну вдову, пригадав i щось прикинув собi. Батько перехопив пота║мну гультяйську думку, i на високому його чолi в усiх зморшках прогнулось невдоволення: - Хiба ж вона в отiй завiрюсi могла знати, що ┐┐ чоловiк стане бандитом? - Треба було знати! - В голосi Семена забринiла жорстока байдужiсть. Тодi старий i накостричився, наче птах у негоду: - Достобiса розумнi ви стали! А хiба я знав, що ти будеш харцизничати у нiмецького полизача Скоропадського? На обличчi Семена одразу вибились гарячi копiйки рум'янцiв. - Як вам, тату, поверта║ться язик отаке говорити, та ще в святий вечiр? - Не я святий вечiр переводив на грiшний, - розлив у гранчастi чарки кореневу горiлку, що аж ятрилась i ярилася хмелем та чаклунством. Син заразом вихилив питво, хекнув, вибалушив очi на богiв, якi одразу ожили - заклiпали перестояними вiями, - i почав запихати рота що теплою балабухою. Потiм, заливаючи неспокiй чи совiсть, перехилив i другу чарку. Хмiль запалив його лице i почав розтiкатися по ши┐. - Чого ви, тату, сьогоднi такi нетерпимi? - спiдлоба зиркнув на батька, що сидiв бiля житнього сно