в крiзь рiдку тканину перейде на зерно... Утомлений, закривавлений, вiн якось дiйшов до сво║┐ ново┐ оселi. Поклав зерно на призьбу, а сам витягнув з криницi води, вмився, вимив руки, витерся полою пiджака i тихо-тихо вiдчинив не взятi на засув дверi. Та Оксана почула його, скочила на долiвку. - Сташе,це ти? - Я, Оксано. - Де ж так довго був? - Та... забарився. Вона пiдiйшла до комшiа, навпомацки вiдшукала сiрники, засвiтила свiтло й зойкнула. - Що з тобою?! На тобi кров... Стах витер ┐┐ рукою: - То минеться, не бiйся... - Хто ж тебе? - Я впав, Оксано. Дай менi якусь пiлочку. Оксана думала, що йому треба обтерти обличчя, подала рушник. Стах поклав його на лаву, принiс торбу, ножем розпоров ┐┐ там, де темнiла пляма, i вiдповiв на нiмий погляд дружини: - Тут моя кров просочилась на зерно. То я його виберу, щоб дiти не ┐ли з кров'ю, i зразу ж посiю. - Ой Сташе, пропали ми! Пропали ми тепер! Оксана вхопилась руками за плечi, скулилась у болючу грудочку. Бiльше вона вже нiчого не питала в нього. Стах вiдокремив закривавлене зерно, вийшов iз ним на городець, узяв лопату та й, згинаючись, почав копати грядку на ячмiнь. Засiяв вiн його вже при мiсяцi, але вперше в життi не мав нiяко┐ радостi вiд посiву. I пiсля нього не знав що робити: чи йти до хати, чи пересидiти цю нiч на призьбi. Бодай нiколи люди не знали таких ночей. А вранцi вiд татарського броду до них пiднялися мiлiцiонер Гривко i Магазаник. Розкарячивши ноги, лiсник аловiстям став на дверях, втупив свою зелень з пiщаником у скам'янiлу Оксану: - Кажи, кажи нам усе! Не вiдмагайся! Я сам бачив, як твiя увечерi вискочив на машину. Оце розжилася на приймака! У кутку, вiдчуваючи нещастя,, заплакали дiти. Мiлiцiонер Гривко, якого ще з громадянсько┐ вiйни боялися всi бандити, поглянув на дiтей i зажурився. А в цей час у хату до сво║┐ двоюрiдно┐ сестри зайшов Данило та й вкляк бiля порога. - Говори, говори, Оксано, бо цей бандит не скаже, - Магазаиик тицьнув тлустим пальцем на пополотнiлого Стаха - вiд обличчя i всiх вiспинок на ньому вiдiйшла жива кров. I стрепенулась, вирвалась iз каменю Оксана: - Який вiн вам бандит!? Це ти, живо┐де, бандит! Ось ця торбинка, в яку мiй чоловiк набрав для дiтей ячменю. Скiльки тут було його? Фунтiв п'ятнадцять? А ти вкрав у нас, у держави сотнi пудiв та й по-злодiйськи видира║ш за кожен фунт нашi сльози. - Де ти, навiжена, взяла цi сотнi пудiв? - визвiрився Магазаник. Вiн уже був не радий, що згарячу увязався в таке дiло. То вчорашня злiсть на Стаха потьмарила мiзки i погнала його, дурня, сюди. А тепер, дивись, пiсля таких слiв Оксани ще й мiлiцiя щось прикине собi. - Де ти взяла тi сотнi? - Iз тво┐х пота║мних десятин у лiсi. Iз того вшахроваиого, що не до┐хало на заготiвлю. - Бачите, в яко ми кодло вскочили! - Магазаiiпк крiшо усмiхнувся до мiлiцiонера. - Вона кому хочеш баки заб'║, бо як задзвонить язиком на рiздво, то до великодня не спиниться. Мiлiцiонер Гривко, який не раз був i на конi, i пiд конем, пiдняв з долiвки розпорену торбу, знайшов у нiй кiлька зернин ячменю, подивився па засохлу пляму кровi, ще раз глянув на дiтей i шепну┐i Магазанику: - Нащо нам на це горе ще нагромаджувати лихо? Ви ж бачите, що он дiти горять, наче восковi свiчi. - А закон?! - закам'янiв пiщаник в очах Магазаника. - Як на це подивиться закон? Гривка засудомило i, нахилившись до лiсника, зашепотiв йому па вухо: - По закону вас би треба змiсити на тiсто для галушок. - От до чого ми дожились! - витрiщився на нього Магазаник. - Ось про це я розкажу нашому опiкуну - прокурору Ступачу. Хай вiн розсудить нас. Згадка про Ступача прибила мiлiцiонера. - Для чого це вам, дядьку, коли треба рятувати дiтей? - обурено запитав Данило Бондаренко. Але Магазаник уже закусив вудила: - Оце так говорить народний учитель? Оце вiн так прикрива║ обкрадання держави? Для чого ж вiн тодi кiнчав технiкуми-iнститути? Читав, читав я в газетцi, як ти за правду розпинався. Це в газетцi було, а в життi хай Магазаник бореться за правду, а ви збоку станете? - Не юродствуйте, дядьку. Ще вiдiллються вам дитячi сльози. - А я надiюсь, що тепер не одна iнстанцiя зацiкавиться тобою, - вiдрiзав Магазаник i багатозначно звернувся до Гривка: - То менi йти до Ступача? Гривко похнюпив голову, потiм тихо сказав Стаховi: - Збирайся, чоловiче, в район. Жаль тебе, та що зробиш. Вiзьми перемiну одежi... Як у поганому снi, одним болем виймала ту одежу з побито┐ шашлями скринi. Стах пiдiйшов до Оксани, поклав ┐й руку на плече: - Дiстань менi сорочку, яку з бредня пошив: хай i в далеких краях пахне менi нашими бродами. Знайшла ту сорочку Оксана, сльози бризнули з очей, i всерединi щось обiрвалось у не┐. А Стах так глянув, наче все ┐хн║ життя хотiв обняти тим поглядом. - Чекай мене, Оксано... Чекай... - Я не чую, я нiчого не чую, - потягнулась до мужа, справдi не чуючи його. Вона з жахом збагнула, що од розпуки оглухла. Лише згодом душа ┐┐ вiддiлила слова вiд усього, що було тодi... VI За татарським бродом конi топчуть яру руту й туман. За татарським бродом, на козачому, iз сивого жита, з червоного маку викотився мiсяць, а коло козацько┐ могили заскрипiв, обертаючись павколо свого короля, старий вiтряк. У цьому роцi буде йому вдосталь роботи: намаха║ться крилами, нагуркочеться жорнами, навiта║ться з людьми. Даниловi аж запахло свiжим борошном, першим разовим хлiбом, який старi хлiбороби не крають ножем, а по божно розламують руками. Як вiн любив цю переджнив'яну i жнив'яну пору, коли пiсля всiх тривог тиха мiстерiя нив ставала радiстю душi, коли, дивлячись на схилений колос, яснiли людськi думи i щось добре шептали вуста. Над степом зависла розiмлiла теплiнь. Бреде в нiй Данило Бондаренко, а обабiч сиве жито й червона пшениця шепочуть свою колискову. I вся земля, росянiючи, тепер зда║ться колискою, колискою життя, надiй. То нiчого, що будень молотить його цiпами практицизму, щодня обвалю║ться великими й дрiбними турботами, щодня ставить вiч-на-вiч не тiльки з правдою, а й з грiхоплутством, Данило ма║ в душi велику вiру, а в очах оте, що однi звуть на┐внiстю, другi - поезi║ю. Та, зрештою, хiба оце похилене жито, оця червона пшениця, оце чорноките просо не поезiя? Не тiльки той поет, що засiва║ вiршами папiр, але й той, що ма║ в душi раi дощi й тривогу хлiба, радощi й тривогу людини.. "Отак можна хоч боком притертися до чи║┐сь слави", - присадив насмiшкою сво┐ думки i в цей час од татарського броду почув неквапливi кроки. Теж комусь не спиться перед жнивами, теж хтось ма║ радощi чи тривогу хлiба. Та нi, це той, хто тiльки на копiйцi завис. Треба ж у таку нiч зiпсувати собi настрiй. i... - О, це ви, Даниле Максимовичу? - аж зупиня║ться з тi║┐ радостi Магазаник, однi║ю рукою вiн поштиво скида║ прогнуте решето картуза, а другу вiдтягу║ вiд шомполки, що висить за плечима. - О, це я, - пуска║ вголос частку роблено┐ Магазаниково┐ поштивостi. Лiсник сiдла║ голову картузом, ображено розводить волохатими руками. - Ех, Данило Максимовичу, коли те було, що ми розцуралися з вами, а ви й досi нiяк не вiрите менi. - Таки не вiрю. - I надаремно, - зiтха║ Магазаник. - Я хотiв би погомонiти з вами, наче з рiдним, а ви на мене косу║те, немов на Марка Проклятого. I чого? Невже тому, що в наших дуплянках, - торкнувся пальцем чола, - не однаковi бджоли рояться? Данило засмiявся: - А я думав, що у гашiй дуплянцi не бджоли, а шершнi гудуть. Лiсник знову зiтхнув i заговорив, наче на сценi, де й досi грав старостiв, куркулiв i рiзних жмикрутiв: - Це все насмiшечки зеленого маю. Що ранн║, то, кажуть, скороминуще. У молодостi ми всi ще необтовченi житейською ступою; тодi ми дуже правдивi, непримиреннi, носимося з iдеями, сердечностями та правдивостями. А потiм, коли зiткнемося вiч-навiч з крутежем часу, з гризотою серця, з людською веремi║ю, коли побачимо, що iде┐ чистiшi за людей, а ще коли захопимо нестаткiв, то й почнемо равликом-павликом залазити в свою рiдненьку шкаралупу. Iде┐ - це, звiсно, цвiт, але й вони зжовкнуть, коли за твого чуба чи печiнки вiзьметься прожиття. Ось одружитесь, розживетесь на дiточок, i коли одне скаже "тату", друге - "папи", а жiнка - "неси щось до хати", то побачите, як довкруги i в душi поменша║ романтики. Тодi й мене не будете судити судом отих праведникiв, яким досить iдей у головi i пiдбитого вiтром пальтечка на плечах. Данило з подивом прислухався до кручено┐ мови Магазаника: якесь вариво вiн, певне, й захопив iз рiзних книг та й пристосував його до сво║┐ сплюгавiло┐ душi. - Щодо iдей у вашiй головi я маю сумнiв, але щодо достаткiв у вашiй хатi й закапелках - тут не сумнiваюсь. На них пiвсела могло б прожити! - У чужi криницi легше заглядати, анiж свою викопати, - спохмурнiв Магазаник. - Невже нам, Даниле Максимовичу, мало мiсця на землi? Чи ви як нiяк не хочете забути минулого? - Не можу. - I знову ж таки надаремне! За те минуле я маю бiльше гнiватись на вас, анiж ви на мене. Так я, забувши сво┐ збитки, забув ши сво┐ пропащi тисячi, забувши печiю i стиск, що мав тодi в грудях, шукаю з вами хоч сяко┐-тако┐ злагоди. Пам'ята║те, як ви мене тодi кинули навзнак? - Пам'ятаю. А ви хiба забули чого? - Знаю, але хотiв би, щоб ми про це зовсiм не згадували. От ви дорiкнули менi статками-набутками, а я мiг би постаратися й для вас, тобто для колгоспу, i потро┐ти його добро. - Ви?! - аж скрикнув з того дива, а далi розсмiявся. - Атож, - не бентежиться Магазаник. - Аби ваша добра згода, я навiть сьогоднi вийшов би з глухоманi лiсiв у колгосп i он як знадобився G i йому, i вам. - Чим?! - А хочете послухати? - улесливо посмiхнувся Магазаник, - Говорiть. - Так-от, Данило Максимовичу, сердьтесь чи не сердьтесь, а скажу вам: погано, ох i погано ще ми господарю║мо на землi, нерацiонально, як пишуть ученi. А зиiдки ж вiзьметься та рацiональнiсть, коли ми й тепер он як умi║мо прогайнувати копiйку, вмi║мо влiзти в борги, але нiяк не вмi║мо чи не хочемо вхопити ту копiйку за хвоста. Подумайте, як ми торгу║мо? к готовеньке - прода║м, нема - сидимо, у вус не ду║мо, бо так чи сяк, а жалування йде. А грошi у нас же пiд ногами лежать! Вiзьмiть таке паршивеньке, вiчно перелякане дерево осику. Що з нього? "Нi хуху, нi духу", - кажуть жiнки, палячи пiч. Шипить, сичить, стiка║ пiною, а толку нiякого. А в господарських руках з осичини може потекти не пiна, а золота сльоза, - Магазаник пiдставив черпак долонi пiд тi невидимi золотi сльози. - З чого ви кращу гонту зробите? З осичини! Гонтою й помiщики вкривали сво┐ будинки. А ми такими забудьками стали, що в нас уже скоро без слiду вимруть осташii гонтарi. Мало вам гонти - вiзьмiться за осикову стружку, з яко┐ роблять квiти. - Кому ж потрiбнi тi мертвi квiти? - Богам i людям! Подивiться лишень, скiльки цих квiтiв у нас: i по церквах, i на кладовищах, i в оселях. Як нема взимку живо┐ квiтки, то й мертва згодиться. Ви гада║те - це копiйчана торгiвля? Нi! Тут мiльйонами пахне! - Ого! - Точно кажу. Ви не повiрите менi, що одна машина чистого, без сучкiв осикового торцю, перероблена на широку стружку, да║ п'ятнадцять-двадцять тисяч прибутку. Скiльки вам треба тисяч пудiв хлiба продати на такий заробiток?! Звiсно, ви скажете - це спекуляцiя. А от i нi. Хiба не краще, щоб грошi мав колгоспник, а не спекулянт, який всякими правдами й неправдами переводить лiс, найма║ фуганщикiв i веде кумерцiю з бабами, що роблять квiти?.. Не хочете марудитися цим, вiзьмемо щось iнше. Скiльки в нашiй глушинi кошту║ вiдро яблук? П'ятдесят-шiстдесят копiйок. А грушок - найбiльше карбованець. А скiльки у нас пропада║ падалицi? Тiльки й ма║мо з не┐ гниль та плодожерку, яка знову ж таки свiже яблуко зжоре. Чи думали ви, що черв'як з'┐да║ бiльше яблук, анiж люди? От якi ми економiсти. У вiршах розпису║мо, як цвiтуть сади, але мовчимо, як вони осипаються. Так чому б, к примiру, з падалицi не витиснути сiк, не наробити вина? Вiдро дармовицi дасть вам якихось законних три-чотири карбованцi в кишеню. Бог з води робив вино, а ми з дармового соку не хочемо! Або чому б не походити дiловим людям по далекому Сибiру? Там одне яблучко - та й свiжий карбованець, там головка часнику - та й другий. Не скажу вам про один рiк, а за два наш колгосп став би тричi мiльйонером. - А ви? - Я теж би себе не зобидив: одколупнув би й па свою долю частку. Iншi ж не одколупують, а рвуть, бо час янголiв минув! - сказав одверто, засмiявся. - На торгiвлi не пожалi║ш конiйки - варобиш карбованець. Подумайте добре над копiйкою часу! - Х широко всмiхнувся, вдоволений "копiйкою часу": вiн теж умiв увернути вчене слiвце. - Як ви на таке? Данило з бридливiстю i жалем обмiряв Магазаникiв самовдоволений обвiд. - Гарно ви говорили i про мертвi квiти, i про мертву копiйку, i про те, що минув час янголiв i як на чужому горбi можна вигребтися до статкiв. Не гендлярський, а щирий хлiборобський буде наш достаток. - Коли це що буде, бо стiльки ма║мо труднощiв у сiльському раюваннi... - зачепив Магазапик болюче, ще й сiллю посипав: - От чогось ви про них мовчите? Данило спалахнув: - Бо про них бiльше трублять отi, що збоку стоять. Ми з шкури вилузу║мось, щоб скрутити в'язи цим труднощам, а дехто на них славу праведникiв i грошву воднораз вибива║. I чи не зда║ться вам, що якогось давнього року сам диявол жадоби зашморгнув вашу душу в гендлярську калитку?.. - Ет, я вам одно, а ви знову про колишн║! - не зрозумiв чи вдав, що не зрозумiв, страшного присуду. - I, зрештою, не дорiкайте менi жадобою: на нiй сотнi рокiв тримаються десятки держав! - накостричившись, б'ючи прикладом вагiтнi колоски, Магазаник швидко пiшов до лiсу... А Даниловi згадалось оте "колишн║" - перший рiк його вчителювання. Почався вiн для нього в облупленому колi святих i грiшних. Рiч у тому, що його школа вибудувалась iз колишнього панського палацу, де були не тiльки рiзнi поко┐, а й церковиця, розмальована талановитим i завзятим мiсцевим маляром. Вiн i для святих, i для грiшникiв частенько брав натуру iз свого села, зодягав i взував ┐┐ теж по-сво║му: в козацькi жупани й шаровари, в чоботи й постоли. Пан, який був далеким родичем славнозвiсного художника Рокотова з Лiтинщини й ходив у лiбералах, був цим дуже вдоволений i залюбки показував свою церковицю гостям. Зате батюшка прокляв i пана, i маляра, бо той його досить грiшну, нiчим не прикриту статуру помiстив у пекло. Уздрiвши таку дивоглядiю, село реготало кiлька днiв. Та аби ж на цьому окошилося, а то й далi у сiльськiй церквi час од часу людям згадувалась натура батюшки в пеклi, i тодi ii урочисту службу вривався здушений смiх якогось гайдамаки, а за цим так починали реготати дядьки, що бiля святих свiчки гасли. Оцей регiт i вижив батюшку з парафi┐. Ви┐жджаючи:, вiн i за солом плювався у бiк харцизяк-пересмiшникiв... Коли одного серпневого надвечiр'я Данило при┐хав до школи колгоспно┐ молодi, то, заклопотаний ремонтом, сiвбою i збиранням шкiльного врожаю, завiдуючий скинув на нього карi, пiдсвiченi зсередини очi, - запропонував переночувати у колишнiй церковицi. - Тако┐ ночiвлi, напевне, нiколи не матимете, то спробуйте для iнтересу, - добряче посмiхнувся Максим Петрович, i навколо його уст гарно вибились кiлька пiвмiсяцiв зморщок. - Правда, якщо ви не з полохливцiв. Тут колись нашому фiзику приснилися гоголiвська панночка i Вiй. Бiдолашний не помер, як фiлозоп Хома Брут, але бiльше нiколи не заглядав до церковицi. То й подумайте, чи не присниться вам панночка i Вiй? - Для мене досить i панночки, - нiяково сказав Данило, не знаючи, жарту║ чи всерйоз говорить чоловiк, що зiбрав аж кiлька пiвмiсяцiв навколо пуст. Для чого б таке багатство? - А папночку-пронозу знайдете в нас! Прислали мiстечковий кадр, що до мiста не дорiс, а село поневажа║. Ма║мо з ним халепу. Апiт звати ┐┐. lie Ганна, не Ганнуся, а тiльки Анiт. I собою нiчогенька, i очi христовоскреснi ма║, i куделиця, адов раннiй пiдбiл, золотиться, тiльки лихомовство позичала у вiдьмуги. Як не обкрутить когось iз новеньких, то зсiче язиком на капусту. От хто колись буде в пеклi найгарячiшу смолу хлебтати. - Вона, мабуть, не тiльки новеньких сiче на капусту? - I мене теж, - погодився Максим Петрович. - За одну церковицю з пiвсотнi доносiв написала. Так уже ┐й кортить богiв замазати глиною. - Той пiп, якого маляр уверг у пекло, не був ┐┐ родичем? - А це iдея! - засмiявся Максим Петрович. - I таке може бути. Ви зараз пiдете вiдпочивати чи, може, поглянете на нашi шкiльнi поля? - Та, звiсно, па поля. Вони вийшли в сад, у якому стояло зо два десятки вуликiв; недалеко вiд пих у курявi останнього промiння згасав старий, iз кущиками сивини кiнь; його передня розпухла нога торкалася й не торкалася землi, а в чорнпльно-синiх очах загусли хмари, роки та бiль. Максим Петрович перехопив нiмотне запитання Данила. - Працю║ в нашiй школi колишнiй червоний козак Терептiй Шульга, а це його кiнь, певне, iз тих, про яких у щедрiвках спiвалось: "А я скочив - Дунай перескочив". Не раз вiн рятував життя козакiв, не раз i порапепий був, а тепер отут дожива║ вiку. Минувши огорожу саду, вопи зупинилися перед сво║рiдним пейзажем: попереду земля в могутньому подиху викруглилась горбами, що бiля обрiю пiдбивалися пiд сипiй круг лiсiв. - Отут менi вчува║ться первородне материнство землi, - сказав Максим Петрович. Очi його, вдивляючись у далечiнь, поглибшали i взялися доброю iмлою. Над серпневим мовчазним степом з густого призахiдного рiзнобарв'я ткалась i курилась ота рожева задумана година, яку добрi люди називають - ще не вечiр, але вже й не день. Iще край неба не йшов по землi, однак готувався в свою путь, поближче до осель. к в таку пору бентежна ║днiсть мiж людиною й тишею природи; природа дума║ про нiчний перепочинок людини, а та - про завтрашнiй день. Придивляючись до Максима Петровича, Данило знову сподiвався вiд нього поетичного слова, та почув звичайну буденщину: - На цих горбах земвiддiл нарiзав нашiй школi шiстдесят гектарiв землi. - Чого ж на горбах? - Бо iншо┐ не було. Тут, видно, бог мав цi горби не для хлiборобства, а для спускання на санчатах. Данило виразно побачив i зиму, i те, як ветхий бог, осiдлавши санчата, самотньо спуска║ться з гори, засмiявся. - Вода з цих горбiв не зносить гумус? - Зносила, так ми багаторiчiшми травами, особливо люцерною, яка нам да║ за лiто чотири укоси, змiцню║м i культиву║мо грунт. Ось тут, на диво людям, нашi учнi й вирощують по двадцять п'ять - тридцять центнерiв "укра┐нки". - А по Укра┐нi тепер середнiй урожай лише дванадцять i одна десята центнера пшеницi. - Це коло бiдностi, коло вiдсталостi. З 1913 року врожайнiсть пшеницi зросла тiльки на якихось два пуди. Розумi║те - на два! Ви самi бачите, як треба допомагати землi, щоб i вона допомагала нам. Ось уже юнаки, якi закiнчать нашу школу, почнуть розривати це коло. У нас усi учнi - дiти землi, здебiльшого учорашнi наймити, так що не дивуйтеся, коли в п'ятому чи шостому класi побачите парубiйкiв пiд вусом. У нерiвнi пiднiжжя горбiв хвилями затiкала синява, небо опустилося на лiси та й, скрадаючись, пiшло по землi; iз само┐ синяви ви┐хав вершник, щось епiчне, горде було в його поставi i в тому, як з вечорового присмерку, наче з рiки, вибирався кiнь. Дивлячись на вершника, Максим Петрович озвався голосом давнини: Ой полем, полем кили┐мським, То шляхом битим гординським, Ой там гуляв козак Голота, Не бо┐ться нi огня, нi меча, нi третього болота... - А щось таки ║ в ньому вiд козака Голоти, - сказав Дапилг", i якесь тривожне почуття почало охоплювати його: де вiн бач ┐┐ в цього вершника, що з вечора чи з минувшини наближався до нього? - У повстанцях, а потiм у червоних козаках пролетiла його молодiсть. Чотири рази розстрiлювали ┐┐. Чотири! Але вижив козак, тiльки змiняв праву ногу на вербову та й прибився до напiо┐ школи сiяти жито-пшеницю, доглядати пасiку та викохувати сад, Вершник наблизився до вчителiв, вiн мав довгообразе, перепечене сонцем обличчя, на якому викарбувались задума та роздуми. - Добрий вечiр добрим людям, - при║мною мiддю загучало вiтання вершника. "I голос нiби знайомий!" - Доброго здоров'я, Терентiю Iвановичу, - сердечно вiта║ться вершником Дiденко. - З iсiв ┐дете? - З лiсiв. - I що там? - Серпень з шумом бавиться, а з лiсових яблунь падають i падають плоди. "Де ж, з яко┐ давнини гучав йому цей голос? Колись вiн чув його. Але де i коли?.." - Збирали ┐х на насiння? - Та нi. - Чому? - Оце ж натрапив на стародавнi записки одного ченця-садовода. Небезiнтересно пише! I на кiлькох сторiнках доводить,: що не можна культивувати сад на дичцi: в не┐ погано розгалужена коренева система, вона не зможе прохарчувати крону культурного дерева. - Он як! Знайомтесь - це до нас прибув учитель Данило Максимович Бондаренко. - Данило Максимович Бондаренко? - перепитав, i чогось посмутнiло обличчя вершника. "Тiльки чого?" - подумав Данило, придивляючись до тих очей, що чотири рази стрiчали смерть. - Ви не з Тарнорудiв? - Ще якась надiя прокинулась у поглядi вершника. - З Тарнорудiв. Абощо? - здивувався Данило, однак Терентiй Iванович, нiчого не вiдповiвши, злегка торкнув коня вербовою ногою. - Що це з ним сьогоднi? - знизав плечима Максим Петрович... Пiсля блакитних степiв темна церковиця здалася темницею, що докупи зiбрала задавненi тiнi святих i грiшникiв. Та коли Теронтiй Iванович унiс лампу, святi одразу вiддiлились од грiшни'iв i суворою красою, i одягом, i збро║ю. Але ?к це не святi, а чубатi запорозькi праведники, що при шаблях i пiстолях зайшли до церковицi! - Звiдки таку розкiш узяв маляр?! - дивуючись, запитав Данило. - З давнини, - вiдповiв Терептiй Iванович. - З яко┐ давнини? - Спогади знову заборсались у минувшинi, де чув такий чи подiбний голос. Терентiй Iванович висвiтив образ, схожий на кошового, в його виразистих очах, якi дивилися крiзь час, ще дотлiвали давнi пожарища чи побо┐ща. - Та з тi║┐, де свiтське переходило в церковне, переходило не так для молитви, як для роздуму, для згадок, щоб i ми не забували, чим жили нашi дiди та прадiди. Було ж у нас колись преславне Запорожжя, мало воно не тiльки гарних во┐нiв, але й гарних малярiв. От i в вашiй тарнорудськiй церквi в iконостасi було кiлька запорозьких праведникiв зi збро║ю на поясi i з оселедцями на головi. То владика, побачивши ┐х, так затрусився од злостi, що залихоманились на його ризi гаптованi апостоли, i звелiв спалити крамолу. - Спалити iкони? - Еге ж, i козацькi iкони, i божницi, i грамоти, щоб, мовляв, i не пахло гайдамаччиною. Отакий був у нас преосвященний; коли вiн що й полюбляв, то найбiльше монастирськi пивницi. Але тодiшнiй церковний титар не був у тiм'я битий: забрав цi iкони, забрав рiзне добро й заховав у пiдземеллi дзвiницi. Там ┐х i надибав наш Марко та й дещо перемалював з них... Хай моя жiнка принесе вам кисляку? Вона й пайок зможе випiкати. Знову чогось тих, що на службi, перевели на пайок. Щось на дощ моя дерев'яна важча║, - вдарив рукою по вербовiй нозi. - Хоч вона й вербова, а погоду чус. - Де вас отак? Терентiй Iванович помовчав, роздумуючи, казати чи змовчати. Потiм рiшуче глянув у вiчi вчителевi: - На Золотiй Липi, на отiй, звiдки й ваш батько по повернувся. - А ви знали його?! - аж зойкнуло в душi Данила. - Та знав, дитино, знав, - Теронтiй Iванович похилив голову, що бралася першою памороззю, його очi, наче в кошового, теж подивилися крiзь час. - В одному ескадронi служили, з одного котелка ┐ли, однi║ю голкою обшивалися, тiльки не однi║ю, а двома шаблями рубали, кого треба було рубати... Ти дуже з лиця на батька схожий: i очi, i вуста такi, i чуб такий. - Чого ж ви нiколи до нас не прийшли, не розказали? - журно запитав Данило, в душi обзиваючи Терентiя Iвановича безсердечним. Чоловiк похнюпився: - Боявся. - Кого ж? - Слiз жiночих i дитячих. Бо що я вам мiг принести до хати? Одну скорботу. Та й не знав, чи пережила б мо┐ вiдвiдини твоя мати. - Мусила б. - Це вже нiхто, опрiч серця, не вiда║. - I ви нiколи не надумались заглянути до нас? - Як тобi сказати? Я й заглядав, та не признавався. Разiв зо три то перед рiздвом, то перед новим роком яблук завозив вам, нiби од Дiда Мороза. Ти малим ще був. I враз, немов завiя, на Данила налетiли, захугували далекi роки, а з ┐хнього якогось вечора вийшов у заснiженiй кире┐, з торбою на плечi знiяковiлий чолов'яга, який назвав себе Дiдом Морозом. "Молодi ви для Дiда Мороза, - посмiхнулась тодi мати. - Може, онуком доводитесь йому?.." - Так он звiдки знайомий менi ваш голосi I чому ж тодi нiчого не розповiли нам? - Знову ж кажу: боявся... Мати одразу спитала б мене, де могила ┐┐ мужа. А що б я сказав, коли не довелося нам поховати Максима?.. - I в чоловiка затремтiли уста. - Бiля отi║┐ Золото┐ Липи збрело йому в голову самотужки захопити ворожу батарею - таким уже одчайдухом вродився. Його ми Ене║м звали, бо в сiдлi возив i читав "Ене┐ду", напам'ять добру половину знав ┐┐ i душу мав Ене║ву. Iще возив твiй батько будьопiвку для тебе i пучок дуже пахучо┐ травицi, яку називав ║вшан-зiллям. - Оце й усi його скарби були... Так-от, неждано навiть для мене перелетiв наш Еней на конi колючий французький дрiт, що з Вейганом прибув, блиснув шаблюкою - i до чужо┐ батаре┐, бо дуже треба було, щоб вона стала нашою. I ось тодi прямо в здибленого коня вдарив снаряд, охопив огнем нашого Максима, i не стало йому нi сонця згори, нi Золото┐ Липи знизу, та й усе, тiльки зламану шаблю знайшли. То ховали ┐┐, а не Максима. Отак ми, сину, за тво║ теперiшн║ вчителювання воювали... У церковицi надовго запала тиша, тепер i Данило крiзь час дивився на ту Золоту Липу, що хвилями болю накотилась на нього... - От бачиш, як воно було... - зам'явся Терентiй Iванович i повiв плечем, нiби струшував з них ношу жалiв. За дверима вихопився спiвучий жiночий голос: - Терентiю, де ти? - Моя гука║. Я зараз скажу Марi┐, щоб принесла кисляку i якогось коржа, а за хлiб вибачай, бо я хоч i з вербовою ногою, але на сiмейку розжився, та все хлопцi ростуть. Не знаю, по яких що Золотих Липах доведеться ┐м вiддiляти правду вiд кривди... Цi║┐ ночi, у колi святих i грiшних, Данило довго-довго не мiг нi заснути, нi знайти собi мiсця. Перед очима невiдступне стояв тато, на якого вiн так схожий з лиця. А чи ж буде схожий завзяттям, душею? Данило вперше вiдчув на собi вагу рокiв i за одну нiч постаршав пiд нею. Пiсля третiх пiвнiв вiн вийшов на просторе шкiльне подвiр'я i навманвя побрiв у тишу серпнево┐ терпкаво┐ ночi, що м'яко сивiла розкиданими по пагорбах i долинках хатами. Спочивало село, спочивали люди, спочивали й небеснi сiячi, що устигли обсiяти всю землю росами, а небо пшеницею. I чи болить кому, окрiм нього, серце за тим сiячем, що розсiявся на далекiй Золотiй Липi та й прорiс травою чи казковим ║вшан-зiллям, щоб ми довiку мали безмiр любовi до рiдно┐ землi. Поруч, без вiтру, просто вiд давнини чи дум зiтхнув посивiлий журавель, до одного кiнця його навiки була ув'язана колода, на другому - у свiжiй баддi вода перехоплювала теплу зоряну обнiж. А в долинцi скрадливо воркувала рiчка, розмиваючи берег, розмиваючи нiч, i тихо скрипiло загальмоване колесо млина. Надивляйся на все це, прислухайся, як збiга║ вода, як збiга║ час, i думай про свiй час i сво║ ║вшан-зiлля... Мов сновида, повернувся Данило до школи, погасив свiтло i лiг. До вiкна одразу ж пiдступили зорi, зiтхнула темрява чи хтось iз грiшникiв або святих, а вiн поволеньки, як у воду, забрiв у сон. Йому не снилися фантасмагоричнi гегелiвськi образи - до нього прийшла невiдома Золота Липа, тiльки не рiчкою, а осiннiм деревом, що не зна║, куди подiти сво║ журливе золото. I вросло це дерево бiля його стареньких ворiт, що й досi кигикають чайкою. А потiм уже в хатi вiн бачив свого матiр. Вона вийняла йому зi скринi смушкову шапку, зiтхнула: - Оце ж батькова. Примiряй прокинувся вiн уранцi пiд думними поглядами святих i потягнувся до одежi, поверх яко┐ лежала сива, ще парубоцька шапка його тата. Оце i все, що лишилося од нього на бiлому свiтi, та ще на далекiй чорнiй землi проросло трохи зiлля. У дверi хтось постукав. - Заходьте? Скрипливi дверi вiдчинив Максим Петрович i став на порозi, тепер уже втома зiйшда з його обличчя i гнiздилася тiльки в зморшках бiля очей. - О! - здивованим поглядом змiряв Данила. - Вя наче постаршали за цю нiч. ' - Невже видно? - запитав, аби запитати, та й знов у думках ввернувся до батька. - Таки видно. Як вам спалося серед святих i грiшних? - Ви ма║те на увазi, що не тiльки увi снi чатують на пас святi та грiшнi? Завiдуючий иримружився: - Чую лiтератора, але хочу бачити ще й хлiбороба, агронома, бо це дуже потрiбно тепер. Дуже! - Постараюсь бути вчителем i учнем. - Це серйозно? - недовiрливо покосував на Данила Максим Петрович. - Цiлком! Я ж дитя чорно┐ землi: ┐┐ тривоги - мо┐ тривоги. - Тодi спасибi. Коли ви належите до оглашенних, як тут прозвали мене, то й агрономом зможете стати. А нам так треба ворожити над тим добрим зiллям, що виведе нас iз безхлiб'я! Данило шанобливо глянув на Максима Петровича: у такий рiк, коли довкола ходить стiльки смутку, так думати i так жити майбутнiм не кожен зумi║. - Я й хотiв стати агрономом, та не вийшло. - У нас вийде, - впевнено сказав Максим Петрович, - Аби тiльки землю, як душу, любили, ┐й дуже потрiбна наша любов, а не розбiй, - i вiн довiрливоупiвголоса додав: - На сво┐х дiлянках я вже вирощую по двiстi з лишком пудiв пшеницi. Але яка вона примхлива: посi║ш на десять-п'ятнадцять днiв пiзнiше, - i не добереш половини врожаю, та й iржа точить ┐┐, гiрше нiж залiзо. Нових, нових сортiв треба людям, щоб двiстi пудiв було середнiм урожаем! I, думаю, 'настав час чаклувати над низькорослими сортами, бо в стеблистих соки землi йдуть не так у эеряо, як у солому. Ще за Хмельниччини Павло Алепський, син антiохiиського патрiарха Макарiя, подорожуючи по Укра┐нi, дуже радiв, що в наших житах та пшеницях може сховатися верхiвець. А от про зерно нiчого не писав - тут, напевне, радостi було менше. По┐демо на поде чи в село кватирю шукати? - На поле. Що ви тепер робите? - Сi║мо жито з пiдсiвом конюшини, копа║мо картоплю, шатку║мо капусту, квасимо помiдори та огiрки - ми ж самi себе й харчу║мо. На зарослому споришевому подвiр'┐ бiля криницi в упряжi не' герпеливились добрi гостровухi конi, а бiля коней широко стояв на живiй i вербовiй нозi червоний козак Терентiй Шульга i ждав очима сонця. Ось i встало воно, i передосiннiй туманець чи тiнi почали перебiгати йому дорогу. Дивним був цей ранок. Про┐хали вони мимо придорожньо┐ верби, i Даниловi здалося, що на не┐ якось незвично дивиться 'Терентiй Iванович, певне, тому, що ма║ ногу з верби, i це немудре дерево стало йому рiдним, як завжди при болях ста║ рiднiшою природа людинi. Тiльки краще б не було цих болей. VII Так думалось, так бачилось, i крiзь усi думи, крiзь усi видiння до Данила наближалася Золота Липа, з'являвся тато. Вiн забув його обличчя, голос, але вiдчував руку, що колись, напевне, перед походом, лягла йому на дитячу голiвку... О руки наших батькiв! Чого ви одлiта║те, мов голуби, i передчасно ста║те землею, травицею та росою? - Ви, напевне, далеко залетiли думками? - запитав Максим IIетрович. - У праосiнь злотаву i синю, - згадав чи┐сь слова. - Щось таки ║ в цьому образi! - глянув Максим Петрович у засновану бабиним Х лiтом далечiнь i з усмiхом чи насмiшкою перехопив мову Данила: - Ось подивiться, як напатлались останнi днi тепла, як ще мiцно серпень трима║ться за лiто, а снування i згуки вже ма║ осiннi. - О, та ви поет! - навiть не помiтив мовного лукавства Данило. - Хворий на лiрику, але на все життя запрягся в буденнi турботи про хлiб насущний, - тепер уже серйозно сказав Дiденко. - Тут не спить моя думка, не спить i душа... Ви ж добре пам'ята║те, як ми ще недавно ходили бiля землi - зорали як-небудь, засiяли чим-небудь, помолилися на сонце, та й роди, боже, на роботящого i ледащого. I земля-годувальниця родила, що могла: то зерно, то сукровицю свою. Чиновникам од землi й тепер байдуже до копiтко┐ роботи бiля не┐, ┐м би скорiше вичавити соки з родючостi, виконати план сьогоднi, не заглядаючи, що нас чека║ завтра. Вони ви┐хали на липовий шлях, вiн згори запалив сво┐ свiчi смутком згасання, а знизу, у дуплах, тримав чутке вiдлуння вiтрiв. I це знову нагадало тривожну Золоту Липу i того вершника, що крiзь колючий французький дрiт кинувся на ворожу батарею, i той ворожий снаряд, що пiдняв коня i вершника в небо. Невже це був його тато?.. Отак i почався у школi перший день сiльського вчителя Данила Бондаренка, простого, довiрливого i затятого хлопця з пiдкучерявленим житнiм чубом, чутливого до людського болю, непримиренного до всього ницого, лихого; отак ще довгi-довгi роки з одного боку шляху йому скрипiла верба, а з другого - Золота Липа; не рiчка, а дерево, що зросло чи то над рiчкою, чи то бiля тi║┐ хатини, яка по-ча┐ному прокигикала через усе його дитинство. А далi пiшли iншi днi, зi сво┐ми клопотами, турбацiями, зi сво┐ми тiнями й просвiтками, зi святим словом i дрiбнотою доносiв несамовито┐ Анiт на тому ж паперi, в який можна вписати незрiвнянний образ i жало гадюки. У такi днi вiн згадував свого тата на здибленому конi, згадував i коло святих i грiшних у старiй церковицi та й, згнiтивши сво┐ болi, ще упертiше осягав мудрiсть книг, вивчав закони спадно┐ i пiдвищено┐ родючостi землi, силу сортiв або йшов у завiяну дiброву чи в маленьку теплицю Максима Петровича, а в того завжди була якась новина, якесь захоплення, якась незвична думка, незвичне слово, хоча б про закоханiсть соняшникiв у сонце або про сон листя. В теплицi стояло лiто, надворi ж покректував мороз або хугувала хвижа, i тепер звичайнiсiнький житнiй колос, що думав про цвiт, нахилявся до тебе казкою чи святом. - З колосочка буде жмiнька, а з снопика мiрка? - згадував колядку. - Дочека║мось i такого часу, коли будемо не ┐дцями, а творцями. Скiльки люди в печалi нестаткiв посилали Всевишньому молитов, щоб дав ┐м хлiб насущний! А як мало ми прислуха║мось до мови колоса i полiв. Зустрiчаю якось свого друга молодостi, теж агронома, чоломка║мось, тиснемо, як парубiйки, один одного ручищами, згаду║мо зеленi роки, далi ж питаю: - Як тобi сi║ться жито-пшениця? I посмутнiв мiй друг: - Хоч вiр не вiр, а я вже забув, як шелестить житнiй i пшеничний колос, вiн, коли й знаходить мене, то тiльки в снах. - Це ж з якого лиха?! - Бо пiдшиваю та розшиваю папери, складаю та розсилаю циркуляри i сiю... обiжники. За всi останнi роки лише раз був у житах: коли заболiли нирки, порадили менi лiкувати ┐х житнiм цвiтом. Як злодiй, крадькома рвав його, та не встерiгся i заробив од розгнiвано┐ селянки "паразита". I досi, як згадаю про це, печуть ┐┐ слова. - Так чому ж ти не кинеш сво║ мертве дiло канцеляриста? - Маю за нього живу копiйку. - От i подумайте пiсля цього, як мiзерна копiйка з агронома, з творця робить ┐дця. Хiба iiс страшно, коли селянська дитина вже не думав про достаток хлiба для людей, коли вона забула, як шелестять чи стiкають сльозою жита. Це я сумно┐ завiв. А от послухайте, про яке чудо довiдався вiд ленiнградського вченого! - зацвiтали бездоннi очi, промiнилось сухе, з пiвмiсяцями зморщок обличчя Максима Петровича. - IIевже чуди? - робив вигляд, що сумнiва║ться. - Справжнiсiньке! - запалювався Дiденко. - Ми, живучи зерном, ще так по-варварськи мало зна║мо iсторiю, життя i прямо-таки вибухову силу зерна. Тiльки подумайте, що може зробити лише передпосiвна обробка насiння! В журналi санкт-петербурзько┐ Академi┐ наук "Собрание новостей" за листопад 1775 року повiдомлялось, як один селянин обробляв посiвне насiння у вапняковому й живильному розчинах. Наслiдки були разючi! Уявля║те, кожне зерно жита .й ячменю виганяло по тридцять-сорок могутнiх колоскiв, а кожен колосок мав понад сто зернин. З однi║┐ зернини виходило майже чверть фунта врожаю. При такiй сiвбi вiн витрачав на гектар насiння в чотири рази менше, нiж витрача║мо ми. Так це ж на одному посiвi, коли взяти в державному масштабi, можна зекономити мiльярд пудiв! Що ви на це скажете? - Коли б це так було! I чому ж ми не знали про це чудо? - Сон рокiв чи байдужiсть приспали його! - розгнiвався на когось Дiденко. - Яка страшна ця хвороба - байдужiсть! Вона вбива║ апарат мислення, сердечний апарат, залиша║ тiльки механiчний. - Ви вже ворожите, як вiдновити в себе цей посiв? - Авжеж! Тiльки подумайте, яку полегкiсть можуть мати люди й держава!.. А ви чогось засумували? - Тепер уже нi - ви розвiяли мiй смуток. - Чим? - щиросердно дивувався Максим Петрович. - Сво║ю самопосвятою землi. - He говорiть таких високих слiв, - спохмурнiв Дiденко. - Я не вартий ┐х. - А хто ж тодi вартий? - к такi люди, що заглядають у непiзнаний свiт, - опустив на руки заважку голову Дiденко. - Про що ви, Максиме Петровичу? - Та про одного знайомого свого, схожого на Сократа. - Теж фiлософа? - Нi, лiкаря, дуже талановитого лiкаря, якого не заслiпила оманна гонитва за славою. А мiг би вже бути i професором. Та, на жаль, залишився вiн у тiнi, в неславi. Познайомився я з ним у свiй трагедiйний час: тяжко захворiла моя любов - моя вiрна дружина. Поклали ┐┐ пiд нiж, потiм зашили, i вже менi по секрету передали, щоб я чекав найгiршого, бо поки що медицина безсила. В безнадi┐ кинувся тодi по всiх усюдах, i недоля чи доля привели мене в селище недалеко вiд Днiпра, де над травами чаклував молодий, але вже сивоголовий лiкар Величко. Оглянув вiн мою дружину, перечитав усi ┐┐ медичнi папiрцi й гарно, гарно посмiхнувся: - Коли у вас, жiнко добра, знайдеться дитина, то неодмiнно запросiть мене кумом. Дуже люблю кумувати. Що ж говорити далi? Вилiкував вiн сво┐м зiллям мою дружину, вилiкував i десятки приречених людей, а заздрiсники весь час обтинають йому крила, i досi ходить вiн у шарлатанах вiд медицини, у знахарях, ворожбитах, хоча все його життя - це трави Х хворi, хворi й трави. I, головне, не нарiка║ вiн на долю, тiльки iиколи скаже, що жаль буде, коли його досвiд i трави скосить коса байдужостi... О, чу║те голос чечiтки? Че-чет! Пi-ю-пi... Чи-чи-чи... Напровеснi Данило почув, що Магазаник по шкуродерних цiнах прода║ хлiб, одразу ж скипiв неиавистго до гендляра й вирiшив знайти його кри┐вку. Пiсля урокiв вiн кружляв по тих лiсах, де ча┐вся зi сво┐ми скарбами лiсник. Одначе не так легко було його присочити. Зерно й хлiб Магазаник продавав обережно и вроздрiб, то спасаючись сто двадцять сьомо┐ статтi за спекуляцiю, то потерпаючи, що продешевить. Сподiвався: цiна пiднiметься на найвищий гребiнь, i тодi вiн збуде пшеницю тим купцям, яких знав не один рiк. Поспiшив тiльки з картоплею, побоюючись, що вона пiде в паростя, побабчиться i зменшиться у вазi. Шiстсот пудiв вiн продав оптом вiнницьким зашкiрним спекулянтам за шiстдесят тисяч карбованцiв, упакував ┐х у залiзну скриньку та й удосвiта, коли Стьопочка ще вiдлежував у постелi боки, скрадаючись, пiшов до лiсово┐ улоговини, де здавна оселилися борсуки. Тут ┐х нiхто не тривожив, нiхто не бив на жир, то вони спокiйно й розмножились собi, - он якi нори насвердлили, а бiля них понасипали чималенькi купи землi. Магазаник довго прислухався й придивлявся до лiсу, що прорiс негустим туманом, потiм скинув обшиту ременем свиту, обгорйув нею скриньку й обережно-обережно почав копати яму. Далi знов позирнув довкола. Хтось наче скрада║ться помiж деревами? Копач застиг на мiсцi й не швидко збагнув, що то на злежаний торiшнiй лист скапував отой нетерплячий березовий сiк, який сам розрива║ кору дерев. За столiтнiми дубами позiхнуло сонце. А ось i перша бджола, шукаючи поживи, золотим жолудцем упала на