i не почув iз хати материних крокiв... ┐й теж страшно без його крокiв. А може, оглянешся - i побачиш його? Мирослава оглянулась i справдi побачила в полi чоловiчу постать з маховими вилами i граблями за плечима. Це з лугiв повертався золотовусий дядько Лаврiн, якого завжди так при║мно стрiча║ тiтка Олена: "О, вiйсько йде, короговки мають". Так, маяли короговки вояцькi, мають i похороннi... Дядько Лаврiп теж побачив Мирославу i журавлино пiшов до не┐, несучи на виду золотавiсть лiта i передосiннiй смуток. Ось вiн, зiтхаючи, кладе край стежини сво║ знаряддя, опуска║ руки па плечi Мирослави, пальцями перебира║ ┐┐ снiп волосся. - Зсохлася дуже.Дитино, журись, але й не вбивайся так - побережи себе й для дiток сво┐х, щоб вони здоровiшими були. - Ой що ви кажете, дядьку Лаврiне! - стримала себе, щоб не заголосити. - Мушу й таке сказати, бо матерi не ма║ш, вона б тобi це краще сказала, - вiн пригорнув ┐┐, поцiлував. - То зцов те саме прошу: не вбипайся так. От ходiмо додому, я тобi косарську вечерю зготую. - Спасибi, дядечку, я ще полями пройдуся. Вже поночi, мов сновида, Мирослава пiдiйшла до Данилово┐ хати. А може?.. Вона пiдважу║ ворiтця, i в них прокида║ться ча┐не кигикання. Як би добре було, аби за цими ворiтцями на подвiр'┐ зустрiли ┐┐ мати i Данило. Та матiр уже нiколи не стрiне. А вiн?.. Дiвчина, скулюючись, пiдходить до вiконця, що трима║ в собi мiсячний смуток, i стука║ так, як завжди стукав Данило. Та нема кому ┐й вiдчинити дверi, як не було кому вiдчинити ┐х i Даниловi. Тодi вона бiля призьби знаходить старий дерев'яний ключ, вставля║ його в темне око отвору, i дверi, нiби чекаючи ┐┐, вiдскакують од порога. Навпомацки Мирослава заходить до хати й тихо кличе Данила, а ┐й у вiдповiдь зiтха║ хата, зiтхають торiшнi снопи рiзно┐ пашницi. От i прийшла вона сюди не господинею, а страдницею, не знаючи, чого в не┐ тепер бiльше: любовi чи болю? Засвiтити б свiтло, так не можна, бо ще прилiзе Стьопочка i почне варнякати про любов i оргвисновки. При мiсячному мевi вона знаходить фото Данилоно┐ матерi, здiйма║ з стiни, пiдходить до вiкна. До не┐ усмiхнене придивляються добрi селянськi очi, що все життя турбувалися хлiбом насущним та невсипущою працею. "Хiба ж ви, мамо, могли народити лиху людину?" - мовчки пита║ться в матерi, яка не дочекалася ┐┐. Посмiхаються селянськi очi, що тримають у собi задуму степiв, посмiхаються для тебе i для дiтей наших, прощають нам наше недосконале, сподiваються на наше краще. "Я буду вашою донькою, як не розлюбить мене Данило, - говорить не голосом, а сльозами i згаду║ його пiсню в години осмути: "Мати, наша мати, де тебе узяти? Може, тебе, мати, та й намалювати? На┐хали малярi iз чужо┐ сторони, змалювали матiр на бiлiй стiнi. Змалювали очi, змалювали брови, та не змалювали тихо┐ розмови..." А хто i де змалю║ тепер твою розмову? I раптом вона чу║ тихий шепiт: - Мирославе, Мирославе. "Звiдки ж вiн?" - не може второпати дiвчина й ставить фото на стiл. - Мирославе, ти тут? - Хто це? - Знайшлася, - чу║ полегшене зiтхання, обережнi кроки, - i з сiней виходить Яринка. - Я всюди шукала тебе. - Пащо я тобi тепер? - Таке скажеш! Ти так налякала мене, i маму, i тата. Коли я оббiгала всi поля, то й здогадалась, що ти пiшла до Данила. - А Данила нема, - сказала так, начеб про це не знала Ярина. - Вiн повернеться, неодмiнно повернеться! - Ти вiриш у це чи заспокою║ш мене? - Вiрю, Мирославе. Налягло горе, та все переiнакшиться. От побачиш. - Подивись, яка гарна мати в Данилка. Ярина пильно глянула на подругу, взяла фото i теж пiдiйшла до вiкна. - Я трохи знала ┐┐. - Знала? - не повiрила Мирослава. - Якою ж вона була? - Смаглолицьою, не такою, як Данило, вiн у батька вдався. I лагiдна, мов погожа лiтня днина. А одягалася в усе чорне - носила журбу по чоловiковi. - Розповiдай, розповiдай, Яринко. Дiвчина безпорадно розвела руки: - А бiльше нiчого не запам'ятала, бо малою була, - i притулилась до Мирослави. - Так ти його дуже любиш? - Бiльше себе! I не знаю тепер, куди подiтися в бiлому свiтi. Яринка ще тiснiше притулилася до Мирослави i довiрливо сказала: - Я теж хочу мати велику любов або нiяко┐. От завтра ж нажену сво┐х залицяльникiв i скажу ┐м: зась! - Тодi посмутнiють вечори без твого смiху. - Нiчого не станеться нi тим вечорам, нi мо┐м залицяльникам. Ходiмо вже додому. - Побудьмо, бо хто зна║, чи доведеться ще бути тут. Вони притихли перед невiдомим, перед прийдешнiм, перед отим мiсячним сумом, що колись був ув очах Данилово┐ матерi, що ║ в наших очах, поки ми люди, поки ми вболiва║мо над людською долею. XXI Видолипками та тоярами - Данило вибрано┐ на зарослий зiллям путiвець; обабiч нього синi ┐┐ житнiй сон, иiн поетапне висипався пiд колосом, бо завтра-позантра вже ляже на сторнi. Оце б i собi прилягти бiля колоса i пiд шерех стебла заснути до того свiтанкового багаття чи до того вiнця, яким сонце розтина║ нiч. Пiд ногами щось шорстко зашарудiло, Данило спочатку здригнувся, цотiм прихилився, i його руку залоскотав кущ перекотиполя, який ще мiцно тримався землi, от i вiп, Данило, зараз ста║ порокотиполем. "То куди ж, куди подiтися тенор?" - пiмотно пита║ ниву i самотнього соняшника, що якимось чудом вирiс у житах. Та нiмують жита, нiму║ i соняшник; вони мають свою мовчазну турботу: вiддати людям увесь, до зернини, врожай, а вже як люди мають жити - це не ┐хнiй клопiт. А ось i вiвса тулять один до одного сво┐ дзвiночки i здригаються навiть од голосу перепiлки. "Спать пiдем, спать пiдем", - дрiмотно обманю║ сво┐м слоном перепiлка, бо ж дума║ не про соп, а про любощi. А що дума║ тепер Мирослава? Чи оплаку║, чи проклина║ епос кохання? Навiщо вiн сказав, що по┐де до мiста? Це ж може викликати пiдозру, що справдi вiн крився з чимось од не┐. Хотiв якось заспоко┐ти дiвчипу, а зробив гiрше. "Спать пiдем, спать пiдем". Куди ж йому зараз пiти, куди занести себе, сво║ серце, що мло┐ться i ни║? Може, заглянути до школи, до того чолов'яги, який схожий па козака Голоту, чи до Максима Дiденка? Як не зляка║ться, то щось порадить, бо ма║ i розум, i розмисл у головi. На шляху забурчали машини. Що вони везуть людям: добро чи лиховiстя? Машини затихли, а вдалинi, насупроти Данила, з'явився вершник. Як славно було ранiше зустрiтися з вершником у полi, погомонiти про се, про то, прислухатись до ночi, по якiй никають соннi тумани. Та це було колись... I, чавлячи свою гордiсть, Данило вбира║ голову в плечi, навзирцi входить у жита, подалi вiд людини, ближче до перепiлки, припада║ до землi. Нiколи ще вiн не лежав у житах, не витолочував ┐х, а цо так ганебно хова║ться. I вiд кого? Вiд людини! Земля лунко переда║ тупiт копит i курникання верхiвця: пде колак з Укра┐ни - Мушкет за плечима,, За ним плаче дiвчинонька З чорними очима. Недарма стi'iьки дiвочих слiз ма║мо мii в пiсгiях. Недарма! Вiдклоналiт копита, стихла пiсня, i Данило пiдвiвся з землi. Житнi колоски бплись йому в грудiт, об плечi й ронили росу чи слi,о:iii на рукiт. I тут славно житечко викохали людiг, от тiльки iiiii по жнипуiiатимо з пими, по пройдеться з косою, по зв'яже тупiй, .отнатттнй спiп, не поставить полукiпка, з якого удопь стiкатиме сопцс, а вночi - мiсяць. Була людина, а стало перекотиполе чи навiть щось гiрнiо. I все одно, хоч який чавить тебе невикрут, ма║iiг щось дiяти. Дiяти! Данило сторожко перейшов па Другу дорогу, вже не дослухаючись до шелесту ниви, до голосiв перепiлок, а лише придивляючись до затоплено┐ мiсяцем долини, яка зараз тiльки по низинках вибипала кущi туману. "Ой тумане, тумане, мiй латаний талане!.." Латаний з учорашнього чи позавчорашнього вечора; до того "к як посмiхався йому i падiями, i людськими очима. Невже До все нiколи не повернеться до нього? А може, пiти з повинною? Тiльки з якою повинною? Хiба вiп, а не Ступач провинився перед людьми, перед державою? Нi, за Ступачову помилку чп злобу вiн не понесе свою голову па покарання, i так вона кара║ться бiльше, нiж треба. Л став би Ступачевим потакачем, то й не шматували б твою долю. Робити щось, робити треба! Тiльки що? Як настирливо товчуться однi й тi самi думки, аж мозок пухне вiд них... Biн i незчувся, як помiж хлiбами ще виринула постать верш пика. Цей ┐хав тихо-тихо, додивляючись до ниви чи ночi, а для вий копии його, опустивши голову, пiдмiтав гривою дорогу i смачпо гриз траву. Знову ховатись? Та обурилась, аж застугонiла гордiсть, i Данило, випроставшись, папробiй пiшов до верхiвця. Той, почувши кроки, поводом зупинив коника, пiдвiвся на стремепах. "Наче Михайло Чигирин кива║ бородою? Авжеж вiн!" - пiзнав невтомного голову колгоспу, який на старостi лiт почав заочно вчитися в iнститутi, бо ранiше земля мала молитву, а тепер ┐й треба мати науку. I Чигирин пiзнав Данила, сквапно скочив на землю, нацiлив па нього невеликi очi й спiп бороди, в якiй гуля║ бiлий цвiт, пою вiн ще в двадцятому роцi поховав глибокий шабельний шрам. - Невже ти?.. - диву║ться i нiяково посмiха║ться чоловiк, - Виходить, я, - не зна║, що вiдповiсти, Данило. - Дiла... - трусить бородою Чигирин, простяга║ невелику гудзувату руку. I увесь вiн невеликий, мiцнотiлий, дивовижно схожий на гриба-боровика. - То як воно?.. - Погано, Михаиле Iвановичу. - Вiрю, - враз посмутнiв чоловiк, потiм глянув у далину. - Невмивана совiсть у того Ступача, i коли вже переведуться такi? Та будем надiятись на правду. Ти ж писав кудись? - Нi. - I дарма. Десь у свiй невикрут перебувай цi днi, а до правди добивайся. Коли ж потрiбний буде свiдок, то i на мене можеш послатися. Скажу, що знаю тебе з колиски. В Данила засiпались уста. - Кому тепер потрiбна моя колиска? - I не кажи такого! Зловражому та гадюкуватому, звiсно, нi колиска, нi матiр над нею, нi наша ревна праця, нi наша доля не потрiбнi. Але йому не запогубити наш день i час. - Куди ж ви проти ночi зiбрались? - Я люблю i вечiрню, i запiвнiчну годину в хлiбах. Оце ж собi надивляюсь на колос, бо завтра-пiслязавтра тут буде тiльки стерня, а вона вже осiнь нагадав. - Помовчавши, Чигирин поклав руку на плече Данила й стиха пробурмотiв: - От ║ у мене дивацьке питання. Досi нi до кого не потикався з ним, щоб не обiзвали дурнем. - Питайте. - Це ж два роки тому спрактикувався, що жито-пшениця краще родять, коли сiяти рядки зi сходу на захiд. Чи тодi сонце щедрiше обмива║ ┐х ранньо┐ i призахiдно┐ години, чи щось iнше тут ║? Звiрив у минулому роцi - та сама картина. Ти часом не примiчав такого? - Не помiчав, - здивовано вiдповiв. "От тобi й гриб-боровик!" - То, як схочеш, перевiр у себе. Це може людям згодиться. - Коли це свято буде в мене?.. - Неодмiнно буде. Може, потихеньку подиба║м до мене? Бо ти, видать, здорожився. Моя стара нас душениками почасту║, пожуримось разом, подума║м разом. Як ти на це║? - Я далi зiбрався. - Теж розумiю, - погодився Чигирин. - Бувай живим i здоровим. - Вiн стиснув Данила в обiймах i швидко пiшов до свого косматоногого коника, якому мiсяць визолочував гриву. I знов пшеницi та жита, бiлопiннi гречки та чубатi соняшники, i погойдування мiсячних неводiв, i загадковiсть далини. А ось i дрiмливi верби позначають шлях дрiмотно┐ рiчечки, i кладка, що пописку║, як в'юн, i дикi пiвники, якi так гарно пiдвели жовтi свiчада цвiту, i ошатнi, в напатланих спiдничках, копички, i прив'ялений смуток татарського зiлля. За рiчкою бiля пригаслого багаття спали косарi, а ┐хнiй сон охороняв скрип деркача. I Данило не витримав, щоб не пiдiйти до нiчлiжан, якi привiльно розметалися на свiжому сiнi. Над посизiлим багаттям, на розсохах, висiв задимлений казан, -у якому гусла немудра селянська страва - пшоняний кулiш, що пахнув не лавровим листом, а м'ятою. Погляд Данила зупинився на обличчi бiлочубого вiястого парубка, що негадано почав посмiхатися у снi. Чи, може, прокинувся хлопець i з-пiд вiй дивиться на нього. Данило завмер, а парубок ледь чутно запитав свого сну: - Це ти, Оксано?.. Було за пiвнiч, коли Данило зайшов на дворище тi║┐ школи, у якiй колись кiлька днiв прожив помiж святими i грiшниками. Тодi вiн бiльше придивлявся до святих, бо маляр дав ┐м усе краще, що мали люди. На вiкнах школи докришувався одволожений мiсяць, а довкола стояла така тиша, що було чути, як з прикриночного жолоба по краплинi скапувала вода. Як же його прийме тепер Терентiй Iванович, котрий чотири рази стрiчав смерть? Що скаже мудрий Дiденко? Це ж удосвiта доведеться колошкати ┐х. Данило сiв на схiдцях, що вели до школи. Навпроти стояла стара катрага, в якiй i зараз поблискувала криця плугiв, праворуч вигинав руки заряснiлий сад, а далi горбами бовванiла шкiльна земля, по якiй i вiн вiв плуга, сiяв зерно. До нього звiдусiль почали стiкатися спогади й утома. Згадалася й тiтка Марина, i половецька камена, i самотнiй соняшник у полi, i вершник помiж житами, i нiчлiжани, i отой бiлочубий парубiйко, що i в снi кликав свою Оксану... - Це ти, Мирославе? - запитав вiн. - Даниле Максимовичу, як ти?.. Яким побитом? Данило стрепенувся i, виборсуючись зi сну, злякано пiдвiвся. Перед ним у подивi стояв Терентiй Iванович, на його вислих вусах згасав пiзнiй мiсяць. - Прийшов до вас, до школи, - ще не зна║, що сказати, Данило. - До школи? - здивувався Терентiй Iванович i вже пiсля мовчанки: - I не побоявся? - навсiбiч озирнувся. - Вже скоро й свiтатиме. Куди подiти тебе вiд лихого ока? - Може, в оту церковицю, до грiшникiв? З чи║┐сь вини i я став грiшником, - охопив голову руками. - Як це страшно, Терентiю Iвановичу. Як це страшно!.. Iшов до вас полями, а назустрiч людина, i я мусив ховатися од не┐ в житах. - Колись i в мене була пригода в житах, - згадав минуле Терентiй Iванович. - Зiткнулися ми у вiсiмнадцятому роцi з державною вартою Скоропадського. Вдарили по нiй! А коли скоропадчикам наспiла пiдмога, кинулися в стиглi жита. Та осатанiлi "експедитори", недовго думаючи, з усiх бокiв пiдпалили хлiб. Горить вiн, горимо й ми, i мусили, палаючи, немов снопи, пiдвестися з землi, це йшла тодi моя третя смерть... I найстрашнiшим тодi було - отi блакитнi вогнi, якими догорали i просвiчувались гно┐ побратими. Блакитнi... Що ж, Данилку, робити з тобою? - У церковицю до грiшникiв. - I грiшппкiп, i святих замазали глиною. Анiт таки домоглася свого, а тепер маже дьогтем людей; недарма кажуть: павчена вiдьма завжди злiша вiд родимо┐. Навiть завивало на головi ма║ вiдьомське. Тьху! - Як же Максим Петрович на це? - Хiба ти не зна║ш нiчого? - Нi. - Максим Петрович уже з мiсяць працю║ директором радгоспу в сусiднiй областi. Тепер вiн розвернеться на тисячах гектарiв. Мабуть, i я перейду до нього, бо не тiльки душа, а й моя вербова нога суму║ за ним, - повiв сво║ю сухою вербичкою, що знизу була окована залiзом... - Це ж якось весною бiля рiчки я вирiзав собi двi ноги про запас, обтесав знизу, а тут рибалки йдуть на човнах, до себе запрошують. Встромив я сво┐ вербовi ноги в берег та й по┐хав на риболовлю. Впiймали ми тодi й риби, i ракiв, затаганували юшку, випили по-християнськи чарупину i аж тiльки вранцi повернулися додому. А тут саме наспiло роботи, закрутився я в фурманцi й повернувся на берег до сво┐х нiг десь днiв через десять. Дивлюсь, а одна нога вже й листячко дрiбне викида║. Не зачепив я ┐┐, то й почала рости моя нога i вербичкою стала, шумить собi листом, цвiте, а росу ма║ гiрку. Життя! - Невже пробували на смак? - вiрить i не вiрить усiй розповiдi чи притчi червоного козака. - Пробував, - правдиво дивиться на нього Терептiй Iванович. - При сво┐х чотирьох смертях якого я тiльки зiлля не пробував i все одно вiрив, що буду жити. I ти, дитино, ма║ш жити, - вiн ступив вербовою ногою, обняв Данила. - Де ж ти передню║ш у мене? Може, в лiсовiй смолокурнi? Туди нiхто влiтку не загляда║. - Де скажете, - скорботно, душею дякував людипi. I довiра козака, i його сповiдь вразили Данила i запам'яталися на все життя. - Тодi ти трохи зажди, а я запряжу сво┐х вiтрогонiв, - та й у лiси. - А може, не треба? - раптом завагався Данило. - Чого не треба? - не зрозумiв, насупився Терептiй Iванович. - Що бiду накличете на себе. - Коли б я не вiрив тобi, то iнше дiло. А поки в нас добра вiра, доти пас не зломить нещастя. От побачиш: усе минеться, а правда залишиться. - I, постукуючи вербовою ногою, вiн пiшов до шкiльно┐ стайнi. Незабаром конi були запряженi. Данило вискочив на обшитий полудрабок нового воза, i колеса зашипiли iю росистому споришу. Ви┐хавши з шкiльного подвiр'я, Торентiй Iванович повернув не в село, а до рiчки, мiж деревами яко┐ вже волохатився досвiт. "Утеча вiд недолi", - з гiркiстю думав Данило. То ранiше вiн, як мiг, доганяв селянську долю, а тепер утiкав од сво║┐ педолi. То хiба це життя? Терептiй Iванович поклав йому руку на плече. Данило стрепенувся, водночас ловлячи зором i плесо рiчки, i верби над нею, i човпи у березi. - Он бачиш розпадисту вербу над самою водою? Бiля не┐ човен гойда║ться. - Бачу. - Так це вона з мо║┐ ноги виросла... А потiм якийсь парубiйко зробить iз не┐ човен i повезе свою кохану. Коли б тiльки спокiйно було в свiтi. Та, на бiду, вхопився Гiтпер за лопату смертi... Пiзнiй жнив'яний вечiр, коли навiть дороги пахнуть житом. Л до цих степових пахощiв у селi при║дну║ться повiв щойно розквiтлих соняшникiв, папiровки, молодого укропу i молодо┐ картоплi, яку, очiкуючи косарiв та женчикiв, варять не в хатах, а на подвiр'ях. Ось над таганком, пiд яким зiтха║ полум'я, схилилася бабуся; щось шепчучи, вона, немов чари, сипле в картоплю сiль, пiдводиться, i вогонь вибива║ на ┐┐ зморшках iще слiди крiпаччини. Почувши кроки на вулицi, повертав голову до ворiт i пита║ ┐х: - Це ви, нарештi? - Нi, бабусю, це не тi, яких ви очiку║те, - з жалем вiдповiда║ Данило, заздрячи в душi простому селянському вжитку. Стара випросту║ться, пiдходить до ворiт: - А хто ж ти, дитино, звiдки будеш? - Я здалеку. - Тодi заходь до пас. Скоро прийдуть мо┐ дiти, внуки, то й повечеря║ш iз нами, - i така добрiсть сто┐ть у ┐┐ старечих очах, що невiдомо в кого хочеться випросити ┐м ще довшого вiку. - Ви не зна║те, до живе директор вашого радгоспу? - Чому ж, дитино, но знаю, де живе добра людина? То з поганою не хочеться знатися. Он перейдеш мiсток через Сниводу, то й зразу бери на лiву руку до школи, а вiд не┐ на праву руку, го прямо й дiйдеш до панського палацу. Незабаром Данило добива║ться до колишнього панського, v_ бiлих колонах будинку. Тут лигпе в двох вiкнах свiтилося свiтло. Хлопець припада║ до одного, папiврозчинепого, й одразу ж бачить зiгнуту над столом постать Максима Дiденка. З олiвцем у руцi вiн хмуриться над якимсь зведенням-скатертиною i тихенько наспiву║ йому: Скатертино, скатертино, Над тобою марно гину. I хоч як тривожно па душi в Данила, але вiн не витриму║: - Максиме Петровичу, не гиньте, живiть собi й нам на втiху. - А це хто?! - скрикнув Дiденко, пiдiйшов до вiкна, скигiув брови угору й пошепки запитав: - Ти? - Я, - притих Данило, мов перед судом. Дiденко для чогось мимохiть озирнувся. - То заходь мерщiй. Данило зайшов у просторий, обвiшаний плакатами i грамотами кабiнет, у кутку якого стояв дорiдний сьогорiчний снiп жита. Дiденко поклав руки на плечi парубка, наморщився, не знаючи, що розпитувати, що казати. Залягла нiякова тиша, у якiй Данило чув биття свого серця. А в цей час iз того вiкна, що виходило в сад, обiзвалися тихi голоси: - Якi в тебе очi гарнi. - Хiба ┐х зараз видно? - не вiрила дiвчина хлопцевi. - Я ┐х завжди бачу перед собою. - В темрявi? - В темрявi вони менi свiтять, неначе зорi. - Ой! - болем стрепенулось у дiвчини. - Ти чого? - Мама казали, що ┐й змолоду це саме говорив i батько. А як одружився, то й почав пригашувати тi зорi. - Так то за капiталiзму було. У нас такого нiколи не буде. - I не повинно бути... Тiльки ти без рук... Дiденко нiяково посмiхнувся: - Комусь любов, а комусь папiр'я... То як ти, Данило, до мене потрапив? - Прийшов, як до батька; порадитися прийшов, що менi робити в цьому свiтi... Ви ж усе зна║те про мене? - Знаю. Лиха звiстка не лежить, - зiтхнув Дiденко. - Ступач тебе з'┐в? - Ступач. - То безрозсудний жорстокосердець. Колись вiн був наймитчуком у такого дяка-викрутня, якого навiть попи називали сатаною. Наковтався там зла та й почав лихом копати сво║ поле. Ох, цi недалекi, озлобленi копачi... Що ж робити з тобою? - Ви дума║те, я знаю? Голова зовсiм одурiла. Легко було мо┐й рiднi казати: "Тримайся розуму й плуга". Та iнколи розум i плуг не тримаються нас... - На жаль, - Дiденко заходив по кiмнатi. - Що ж я тобi можу порадити, що можу зробити для тебе? Що? Бо я теж не маю велико┐ влади... Колись ти менi казав: нам час не дав легко┐ долi. Пам'ята║ш? - Пам'ятаю, - похнюпився Данило. - I це, очевидно, правда: поки час не да║ легко┐ долi. Та хоч би яка доля випала тобi, хоч би якi випробування лягли на тво┐ днi, ти ма║ш бути Людиною. Навiть у найтяжчу хвилину, коли вже все покида║ нас, ми ма║мо лишатися зi сво┐м ║вшанзiллям, з безмiр'ям любовi до Батькiвщини. А вона нас не забуде. Це кажу тобi як людина вiруюча - як бiльшовик i твiй друг, що, певне, не дуже зумi║ тепер захистите тебе. Розумi║ш? - Думаю. - То й думай, що воно й до чого, карайся сво┐ми болями, а лишатися ма║ш сином. Це про велике i високе думаючи. А тепер про буденне: зчави сво┐ жалi як мужчина i поки що ставай у мене садiвником. Переходь у курiнь, що сто┐ть посеред саду, та й орудуй. А далi стане виднiше. Я вiрю в це, бо вiрю в розум людський, у розум часу. Згоден? - Спасибi, - Данило з вдячнiстю глянув пiд втемненi утомою повiки, за якими стояла велика печаль. - Пасiка е у вашому саду? - запитав Данило, забуваючи i не забуваючи сво║. - Сто┐ть невелика. Роботи ж матимеш ой як багато i в саду, i на пасiцi. - Хiба мене колись лякала робота? - Це я знаю. Вечеряв? - Нi. - Повечеря║мо холодною iндичиною, i поведу тебе в курiнь. Там ║ сiно, ковдра, подушка. - Не знаю, Максиме Петровичу, як i дякувати вам. - Обiйдемось без цього. Ми ж радянськi люди. Радянськi! Невже ти дума║ш: анонiмка чи нашiптування зможе зробити нас дрiбнiшими?.. Чу║ш? - Чую. Здалеку заспiвали пiвнi, а в саду сполохано озвалася дiвчина: - Ой, уже пiвнi спiвають. Бiжу, бiжу! - А вищезли б вони! От капосна птиця. Ну, ще капелиночку постiй. - Знаю твою капелиночку. Прощавай, бiжу. - Я тебе на руках донесу... - От для чого потрiбнi руки людинi, - пiдбадьорюючи Данила, посмiхнувся Дiденко. XXII Бiля татарського броду за якихись пару тижнiв зацвiла пiдснiжником нова хата-бiлянка, влiтку ┐й щось дрiмотливо гаепоче зледащiла хвиля й очерет, восени сполоханим дзвоном озиваються припнутi човни, а взимку в деревинах потрiску║ чи дiдом покректу║ мороз i у вiкна б'ють крилами вiтровi┐, стукають заметiлi. А коли ж постука║ Данило?.. Де вiн тепер, де його очi, де його великi добрi руки? Може, час забрав i ┐х, i те, що ввижалося-звалось коханням?.. Вiд тако┐ думки стогiн вирвався з грудей дiвчини, як з отi║┐ хурделицi, що нiяк не може знайти собi пристановища. Отак тепер i душа Мирослави не ма║ пристановища: все борса║ться у журбi, у розпачi, у вiдча┐, в шуканнях тi║┐ дороги чи стежки, на якiй тiльки в снах з'явля║ться Данило. Тiльки сни привертають його до не┐. Тiльки сни... А навколо так шаленi║ хуртовина, що не знати, де небо, де земля, де рiчка, де присiлок. Навмання, вгрузаючи в кучугури, бреде з гамазею додому Мирослава. Метелиця вибива║ з не┐ дух зерна, вибива║ i сльози. А скiльки ┐х померло в новiй хатi-бiлянцi, в якiй нiколи не замикаються дверi?! "Ти ж не замикай дверей, я скоро прийду..." Це "скоро" стало мiсяцями. Та якими мiсяцями?!. Хай ┐х нiхто i через вiки не знатиме... Хто з нас у бентежнiй молодостi хоч потай не мрiяв про незвичайне кохання: ти любитимеш свого судженого, а вiн тебе, ик нiхто не любив. Як нiхто! От i ма║ вона таку тюбов, як, певно, мало хто мав. Той день, коли вона довiдалась про все, став ┐┐ згубою i болючим чеканням надi┐ - безнадi┐. Навiть сивий тато, при┐хавши в гостi до не┐, якогось вечора ще бiльше пригнiтив: - Уже можна й не ждати. Видать, не судьба. Виходь, донечко, за iншого. Бо що дiвоча врода? Блисне, мов роса, i туманцем зiйде, наче роса улiтку. А життя ║ життям, i воно вимага║ свого: коли не любовi, то материнства. Може, в цьому теж ║ якась мудрiсть старостi, та як любовi змиритись iз нею? I донька нагадала батьковi, як вiн до не┐, ще дитини, прихилив з ниви кiлька сивих, з сльозою колоскiв. - Тодi ви, тату, сказали: завжди дбай про колос, про хлiб святий. А хiба про людину треба менше дбати? Батько похитав зажуреною головою, що теж зазнала на вiку всякого, подивився на сво┐ великi руки, якi нiби зважували щось: - Так де ж вона, та людина? На землi чи в землi? Мабуть, нещадимою мачухою стала його доля, - i пiшов узяти на нiч дверi на засув. - Не зачиняйте, тату. - Це ж чому? - стенув плечем, здивовано з'║днав дуги лiплених брiв. "Чи не ста║ його донька причинною?" - А коли хтось улiзе та обiкраде? Самою скорботою глянула на нього Мирослава. - Найдорожче уже вкрадено, а ганчiр'я не жаль. - Воно то так: ганчiр'я не жаль, а роду жаль, - мов сивий туман, захитався при дверях старий. - Менi мало не щоночi сняться онуки. Невже я не дочекаюся ┐х? Може б, ти ви┐хала з цього села, щоб не журитись до знемоги... Щоб забути все? - Я нiчого не хочу забувати! Нiчого!.. I справдi, як вона могла забути ту першу нiч у самотнiх полях, i першi жнив'янi турботи пiд примруженим поглядом Данила, i отой вiтряк, що пiдiймав ┐┐ коси, i отi руки, що вперше пiдiймали ┐┐, й отi ворота, що кигикали чайкою, i тi уста, якi шукали ┐┐ уст? Як пересохли вони тепер. I вся вона пересохла, мов покинуте пiсля жнив стебло. Хоч журба вижала ┐┐ душу, та не змогла вижати любовi нi до Данила, нi до людей. Мабуть, через те й поважають, i жалiють ┐┐ в селi. Навiть оте гордовите парубоцтво, що чаклу║ бiля машин, не пiдсмiю║ться над нею, як пiдсмiювалося ранiше. Воно ж i пiдбило присiлок толокою поставити ┐й хату - може, в новiй оселi поменша║ жалiв у молодюсенького товариша агронома. Та не вгадало щиросердне парубоцтво, яке назвало ┐┐ хату гнiздом перепiлки. Це ж треба таке вигадати!.. Ось i постарiлi прибережнi верби та гнучкi верболози. Тримаючись за гiлочки з в'яззю нерозквiтлих котикiв, Мирослава обережно зiйшла на лiд, ступнула кiлька крокiв i вiдчула туман вiдпару, який не змогла подолати й хурделиця. То, видко, рябалки попробивали ополонки й до смерку ловили в'юнiв. От i бокуй тепер, щоб не шубовснути у воду. Заточуючись од ударiв заметiлi i знесилення, вона перебрела брiд i пiдiйшла до хвiртки, але не змогла ┐┐ вiдчинити - стiльки намело з двору снiгу i темряви. Тодi взялась обома руками за ворота, трохи вiдхилила ┐х, i вони негадано озвались тривожним ча┐ним кигиканням. Аж здригнулась: невже i дерево дереву переда║ голос? Чому ж ти не передаси свого голосу? Обтрусившись на порозi, Мирослава кiнцем хустки витерла вологе обличчя i тихо зайшла в оселю, де густо ворушиться живлющий настiй лiтнього поля i лугу, бо яких тiльки снопiв, снопикiв i в'язок помас тут? Побачив би ┐х Данило, узяв би ┐┐ руки в сво┐ i сказав: - I чи┐й цi ручата не вмiють? Щось чаклунське ║ в них. - Ти й про очi так говориш? - I в очах ║ чаклунство. От кинули вечiр та мiсяць у них ворожбу - i вже сохнеш на тараню. - Не мелiть несусвiтне, товаришу голово. I тiльки без рук. Де вони, тi руки, тепер? Стукнула вiконниця, i Мирослава кинулась до вiкна. Але це тiльки хвижа зачепилась за хату й гайнула до татарського броду, i там застогнали верби, як удови. А хто ж вона? Нi жiнка, нi вдова. Невже ┐┐ доля навiки пропала? Наче хтось вовтузиться на порозi. Потiм стрельнули сiнешнi дверi, рипнули хатнi, i в оселю вскочила розпашiла Яринка. Сяктак обтрусивши з хустки i кожушка снiг, вона повела завзятим оком на Мирославу i продекламувала: - Не варила, не пекла - до сiльбуду помела... Як ти на це║? - У таку метелицю? - Метелиця, метелиця, чому старий не жениться?.. А що нам та метелиця-хурделиця? Ноги ж i не позиченi i не купованi! Хiба ти не любиш завiю? - Люблю. Вона так добре вкрила озимину, вже не страшний буде ┐й мороз. - I як у такому тендiтному тiлi вмiстилися усi хлiборобськi турботи? - засмiялась Яринка. - То помели? - Ти й! бачиш, що робиться надворi. Хата зрива║ться з пiдмурка, ще полетить у безвiсть. - То й що нам негода? Хiба погано бiгти i розшарпувати петлi хуртовини? - Ой Ярино, Ярино, кому ти i вродою, i вдачею саме щастя принесеш? Дiвчина враз посмутнiла, зiтхнула. - А може, не пiдемо до сiльбуду? Разом будемо журитися?.. Коли вже ця журба одiйде вiд тебе? - обняла подругу i знову зiтхнула. - А до нас позавчора Стьопочка при┐жджав, про тебе чогось питався. Вiн уже в область збира║ться, бо в районi набив руку. "Наб'ю в областi руку - i подамся вище", - перекривила молодого Магазаника, засмiялась i почала поправляти снопики, що стояли на скринi. - Пахощi вiд них оберемками йдуть. Ця пшениця з селекцiйно┐ станцi┐? - Еге. Торiк менi ученi лишень одну шапочку насiння вiдмiряли, а цього року вже ма║мо он скiльки справдi золотого зерна. Як би це радiв Данило. - Я тобi хоч вечерю подам, сама готувала, сама й похвалитися хочу, - Ярина вiдсунула заслiнку, вийняла миску з рибою i грибами та, прислухаючись, поставила на припiчок. - Чи пе гостi до тебе? Хто б це? - Мабуть, Геннадiй Шевчук, - подумала про голову колгоспу. - А коли?.. - Ярина з-пiд вiй глянула на подругу. - Хiба це може бути? - лякаючись, запитала сама себе Мирослава. - То чом не може?.. От якогось вечора постука║ в дверi, стане на порозi, ось так, усмiхаючись, як вiн умi║, i запита║: "Скучила?" А ти його назвеш безсовiсним. - Я б його й совiстю сво║ю назвала, аби тiльки голос подав. На присiнку загупали чи┐сь кроки, далi хтось постукав у дверi. - Заходьте! Заходьте! - в один голос сказали Ярина й Мирослава. I от поволеньки вiдчинилися дверi, й на порозi картинно розкапустився Стьопочка в новому добротному кожушку i сивiй смутшевiй шапцi. Вiн скинув ┐┐, рукою бережно поправив чуприну, у заграв млинками вiй. За сво┐ми думами i не помiтив, що за ним вiдскочили дверi. - Здоровi, чорнобровi! - удавано весело привiтався й почав розщiбувати кожушка, щоб i його новiсiнького, з синього сукна френча побачили. - I чого тобi тут?! - обурилась Мирослава. - А чого вам одразу вкидатись у гнiв? - ображено смикнув плечима Стьопочка. - А-а-а! Ви й досi, Мирославе Григорiвно, сердитесь за колишню догану в перехiдний перiод? Пора б уже й забути ┐┐. Кожен iз нас, коли пошкребти душу, вартий догани, i вообче... - Шкреби сво┐ руки i не лiзь iз ними в людськi душi, - вiдрiзала Яринка. Стьопочка хитрувато-примирливо посмiхнувся ┐й, поклав шапку на серф: - А чого менi, скажи, не лiзти до людсько┐ душi, i вообче, коли я вже поет? - Ти - i поет?! - Авжеж! - Стьопочка з внутрiшньо┐ кишенi френча вийняв учетверо складену газету. - Ось почитай, коли не розучилась. Це нiчого, що в райгазетi. Наб'ю руку в нiй - i в обласну, наб'ю там руку - i в енциклопедiю з портретом. Дiвчина спалахнула: - Коли б тебе з портретом та в найглибшу ополонку! Ото була б радiсть i енциклопедi┐, i всьому селу. - Ет, сiльська самодiяльнiсть, - зневажливо махнув шапкою на Яринку. - Ще влiпи якусь реплiку. I влiплю: ти не помiтив, що ма║ш в очах пiвпуда нахабства! - Чи не бреше твоя вага?! - Стьопочко, зроби ласку - щезни туди, звiдки пришвендяв, - попросила Мирослава. - Не можу! - заперечливо похитав головою Стьопочка. - Це вище мо┐х сердечних i розумових сил. Я, звiсно, знаю, що кожна людина ма║ солодкий час любощiв. Був цей час, догадуюсь, i у вас, Мирославе Григорiвно, i вообче. Та солодкий час швидко мина║ться, а приходить реальнiсть, вiд яко┐ нiкуди навiть на конi не втечеш. I от, щоб ви повiрили в серйознiсть мо║┐ душевностi, я осьдечки ось, навiть при Яринцi, при свiдковi сво║┐ юностi, значить, скажу, що маю мрiю i намiр одружитися з вами... Отак, а не iнакше. Враз iз сiней озвався знайомий голос: - Я мимоволi стаю другим свiдком, - i до хати увiйшов заснiжений Ступач. Тiльки чого вiн розгублений такий. - О, це ви нахопились? - розгубився, але водночас i зрадiв Стьопочка, вклонившись, знову приклав шапку до серця. - I як ви втрапили до нас? - Хуртовина загнала. Правда, вже нiби пересiда║ться вона. То ти ма║ш мрiю i намiр одружитися? - Точнiсiнько так. Прокопе Iвановичу. Це скажу i при вас, i при всьому присiлку, бо вже i Стьопочцi прийшла сiмейна пора. Мирослава гнiвом обпекла i жениха, i Ступача: - Хай вiн одружу║ться на карбованцi, на якому зависли його гендлярська душа i совiсть. Ступач приязно глянув на Мирославу i покосував на жениха. - Це ви даремно, Степан Семенович - людина скупенька, але тепер не карбованець, а поезiя править ним. - Ви ще не розкусили його: вiн за карбованця продасть i поезiю, i вас заразом. - Що вона меле як елемент?! - враз налився буряковим соком Стьопочка. - От у чи┐й душi, видать, сидить ворог. Вона й досi любить того арештанта, що он на стiнi висить. З нею треба щось робити. Ступач махнув рукою: - Це вже не наше дiло. - Як не наше, коли вона вiдкида║ принципову любов в iм'я ворожо┐? ┐┐ треба проробляти, громити, i вообче!.. - Ого, який ти войовничий, Стьопочко. Ти забув, що перед тобою дiвчина. - I щось затремтiло в голосi Ступача, i провина майнула в очах. Вiн обернувся до Мирослави: - Пробачте, що невчасно прийшов. Проси, Стьопочко, i ти пробачення. - Ну, коли аж ви просите, то куди менi дiтись? Здаюсь! Хоча б па вашому мiсцi... - Стьопочка пiдняв руки вгору i так вийшов з хати. Ступач вклонився Мирославi, чогось аiтАнув. Чого б? - Ще раз пробачте. Бувайте здоровi. - I пiшов слiдом за Стьопочкою, який щось невдоволено мурмотiв у сiнях i повторював сво║ "вообче". Ярина спровадила непроханих гостей, потiм вбiгла до хати, пригорнула Мирославу. - Звiдки на тебе береться всяка напасть? Коли багато краси, то ще бiльше клопоту. Ох i розтривожив мерзенний грiхоплут. I все одно лихе минеться, а ти будеш з Данилом, чу║ мо║ серце! - Вона знову пiдiйшла до печi. - Пiсля такого сватання i повечеряти можна. З яких ти позицiй дивишся на рибу, гриби, i вообче?.. - перекривила Стьопочку. - Ой Яринко, Яринко... А де ж тво║ кохання? - Чого нема, того нема. Та я ще можу почекати. А от чому Роман i Василь до цього часу нiкого не знайдуть? Стiльки ж в гарних дiвчат... - Що вони пишуть? - Служать на заставi. Так уже скучила за ними i ┐хнiми витребеньками. Вони ж де не йдуть, то смiх розтрушують. О, метелиця таки вщухла. Прощавай, сестро, - вона поцiлувала Мирославу, вивинулась з оселi, i пiдкiвки ┐┐ чоботят брязнули на млиновому колi, яке пiсля жнив привезли Мирославi Роман i Василь. Мирослава поснувала по хатi, мерзлякувато повела плечима, глянула у вiкно, за яким уже вiдчувалася ворожба ще невидимого мiсяця, i пiдiйшла до фото Данила. Вiн довiрливо, трохи сумовито посмiхався ┐й чи комусь... Може, й справдi, тепер посмiха║ться комусь, забув ┐┐, бо чого не трапля║ться в життi? З такими невеселими гадками вона роздяглась i знову глянула на фото. "Хоч у сон прийди, коли не можеш iнакше. Чу║ш?" Поправивши снопики, вимкнула свiтло i не лягла, а впала на постiль. Ще якийсь час чула, як бiля хати, втихаючи, вовтузився i зiтхав вiтер, потiм у вiкна так гарно врiзались перемерзлi зорi, у шибки постукав пучкою мiсяць, загойдалась земля i перенесла ┐┐ у дитинство, коли вона з поля, бувало, очiкувала матiр, що теж мала спiп золотого волосся i вечоровi очi. Дуже рано вони пiшли в землю i барвiнковим цвiтом проглянули па могилi. Тепер вiтер схлипнув, наче немовля... А батько так хоче дiждатися внукiв... I вже не чула, як стиха брязкнула клямка, скрипнули дверi i в оселю, скрадаючись, увiйшов Данило. Вiн не зачинив за собою дверi, боячись ┐хнього скрипу, боячись себе, боячись мiсячного марева, в якому, наче женцi в бiлому, стояли снопи. Захлинався насто║м лiта i туги. Отак i стояв бiля порога люди┐тою чи тiнню ┐┐. Як його тепер зустрiне Мирослава: прокльоном чи журоою га сльозою? Бо нiчого ж не дав ┐й, окрiм горя. Коли трохи вгамувалося серце, вiй почув дихання i обережно попрямував до лiжка, схилився над ним, вдивляючись у Мирославу, що була напiвзакрита хвилею кiс, вони i курилися, i зблискували в невiрному свiтлi мiсяця. Скорбота лежала на ┐┐ пересохлих устах, у мiжбрiв'┐, i в снi зворушливо здригалися вiнчики вiй i тiнi бiля них. Доторкнутися б до них устами, почути, як прокидаються, врозтiч кидаються вони, як прокидаються очi, переляк, а потiм усмiшка. I таке дороге слово: "Безсовiсний". Та чи ма║ш ти право на це? Подивись на свою кохану, мов на дороге малювання, i йди свiт за очi. Не край i не карай цю красу, цю нiжнiсть, цей смуток. I, переломлюючи себе, вiн ступнув назад, ще поглядом прощання глянув на Мирославу, на нiжки, що вибились з-пiд тоненько┐ ковдри, на мiсячну дрiмоту ┐┐ кiс i обернувся до дверей - так, певне, буде краще для не┐. Вiн залишить ┐й свiй подарунок i пiде собi. I тут проти розуму збунтували любов чи сумнiви: а може, тiльки тебе, дурня, й чекала Мирослава, може, для тебе й уночi не зачиняла дверей? Ще не знаючи, що робити далi, вiн тихо-тихо пройшовся по хатi, постояв бiля снiпкiв пашницi й неждано побачив мiж вiкнами сво║ фото. Де ж вона взяла його? Таке було тiльки в його хатi... Он воно що... Глибока вдячнiсть зросила, затопила його душу, i вiн, непевно посмiхаючись, знову пiдiйшов до лiжка, дивився i надивитись не мiг на сво║ кохання. "Мирославе, люба", - кликав ┐┐ в думцi, а далi, непомiтно для себе, покликав i вголос. I раптом прокинулась Мирослава, кинула руки на груди, зiтхнула. Даниловi стало лячно, вiн вiдхилився у тiнь. А дiвчина, одгортаючи коси од чола, сiла на лiжко. - Так ясно почула його голос... Ой, що це?! - В голосi ┐┐ забринiли переляк, подив, сльози, а в настороженi очi увiйшов мiсяць. I тiльки перегодя запитала: - Сон? - Сон, Мирославе. - Данило! Данилку! Ти?! - Я. - Прийшов? - Прийшов. Мирослава з плачем кинулась до Данила, потягла його до вiкна. - Данилку, рiдний, це ж ти!.. Не може бути, ой, не може бути! - I впала йому на груди, вiрячи й не вiрячи, що це вiн. - Не може бути... - Виходить, може, - поцiлував i┐ коси, що й тепер, як у далеку давнину, назбирували мiсячне мево i сум матiоли. Враз Мирослава злякано вiдсахнулась од нього. - О, почекай - я ж роздягнена, - прикривши рукою вирiз сорочки, вона метнулась до лiжка, пiдняла руки до жердки, залопотiла одягом i вже через хвильку, нiяково посмiхаючись i тручи пальцями вi┐, пiдiйшла до нього, поклала йому руки на плечi, поторгала ┐х: чи справдi це Данило? - Чому ж тебе так довго не було? Чого я тiльки не передумала. Як ти,любий? Данило посутенiв: - Як?.. Хiба це життя, будь воно прокляте разом з тим, хто покалiчив його. - Данилку, ти озлобився?! - жахнулась Мирослава, вiдсторонилась од нього. - З таким життям, як у мене, й мертвий камiнь озлобиться. Мирослава зiбралась у болючу грудочку i, не спускаючи погляду з Данила, твердо сказала: - Що хочеш роби, як хочеш роби, тiльки не оздоблюйся. Тебе ж не Батькiвщина, ие люди судили, а слiпа ненависть Ступача. - Оп як! - подобрiшав, розгладив зморшки Данило, пригорнув Мирославу i не став пояснювати ┐й, що не озлобився вiн, а тiльки ма║ велику душевну скруту. - А для тебе хто я тепер? - Ти для мене все: крайня, муки, надiя, муж, батько мого сина чи доньки. - Невже це може бути? - не повiрив ┐й, ве повiрив сво║му майбутньому. - Це все буде, Данилку. Побачиш: i я, i вашi дiти, i добрi люди будуть ще гордитися тобою, якщо ти ие озлобишся i не здрiбнi║ш, як дрiбнiють у злобi. - Якою ж т