обiть по-мо║му, по-старосвiтськи. - Не послуха║мо, i не просiть, мамо. Якi ж ви впертi, - обурився молодий жiночий голос. - I в кого ти, бiсова дочко, вдалася така неслухняна та пащекувата? - У вас, мамо... - Га-га-га, - загупав, наче в дiжку, пристаркуватий простуджений бас. - Хiба ж тепер, людоньки, можна без попа? Новорождена душа повинна святiсть чути, а ви ┐┐ одразу до загсу. Пiдросте - тодi випихайте хоч i поза всi загси i / контори, - не вгавав перший жiночий голос. - Ти втихомирся, Явдохо, i розсуди сво║ю розумною головою: де ж це видано, щоб сина героя i до попа? - Тепер таке врем'я, що про всякий випадок дитя треба носити i до бога, i до загсу, тодi пуття вийде з нього. - Не баламутьте, мамо, свiтом. Доконче вам треба розтривожити всiх... - Сама баламутка, яких земля не знала. I що тiльки той герой знайшов у такiй вишкварцi? Було до кого гнати сiллiси аж з фронту, - i жiнка голосно схлипнула. Але ┐┐ одразу ж весело почав заспокоювати пристаркуватий бас: - Що це, Явдохо, з тобою? Це ж хрестини, а не похорон. Покисла трохи - i пiдсихай. "Так це ж старий квмен". Лише тепер по прислiв'ю пiзнав голос невгомонного i в'┐дливого дiдугана. Марко хотiв посмiхнутися, але хтось невидимий перехопив i усмiшку, i подих, а тiлом поповзла комашня. Невже ти, чоловiче, й досi не розучився хвилюватися?.. Земля нагло проковтнула свiтло й приглушила голоси двох свiтiв, що зiйшлися в однiй маленькiй землянцi. Через якусь мить Марко з подивом почув, що десь угорi ображено загудiли бджоли. Де ж це видано, щоб у березневу темiнь, коли навкруги лежить снiг, лiтала теплолюбна, схожа на краплинки сонця комаха? Чи вiн знову почина║ марити? - Хведю, не чу║ш: наче бджоли гудуть? - Еге ж, гудуть, - сказав, як про звичне. - Що ж ┐м лиша║ться робити? Тiльки густи. А якби могли говорити, то й говорили б, бо i ┐м довелося за вiйну витерпiти, наче людям. - Не вигаду║ш, Хведю? - Чого ж вигадувати? Нищили фашисти людей, нищили й бджiл. А коли горiло село, то горiли i вулики. Тiкали люди свiт за очi, тiкали кудись i бджоли. А як повернулись люди на попелище, то повернулись i деякi ро┐. Правда, тiльки один iз них не покинув села: покружляв, покружляв над пожарищем, а далi й шугонув у самотнiй комин. Звiдти бджоли вилетiли зовсiм чорними: чи вiд сажi, чи вiд горя втемнiли. Ну, й не кинули вони пасiчника в бiдi: оселилися в коминi. I живуть тепер бджоли вище людини! Останнi слова здивували i вразили Марка: бач, як говорить мале, - i вiн з любов'ю поглянув на зосереджене обличчя хлопчака: - Ти, Хведю, фiлософ! Але i цим не здивував малолiтка: вiн лише на одну мить насторожився, а далi спокiйно вiдповiв: - А в такий час i фiлософом невдивовижу стати: е над чим подумати людям. - Ой Хведю, Хведю, - аж пригорнути захотiлося хлопчака, .але вража нога заважала, i Марко знову пустив усмiшку i в пучки зморщок пiд очима, i в нерiвнiсть вусiв. - А в чи║му ж коминi оселились бджоли? - В Гордi║нковому. - Так ми вже й Гордi║нкiв про┐хали? - Авжеж. - А я нiчого й не впiзнав. - Де вже впiзнати в такiй содомi. Вйо, чистокрiвцi! Марковi ще дужче перехопило подих: це вже рукою подати до його хати. Хоча, до яко┐ там хати?.. I вiн так просвердлю║ поглядом темряву, що аж очi починають щемiти. Ось i старi верби зашумiли над Шавулиним завулком. Ще трохи про┐хати - i почнеться зарiчка. А де ж той могутнiй праявiр над водою? Таких яворiв Марко, хоч скiльки свiту пройшов, нiде не бачив. Ага, Ось i вiн сто┐ть над руiнами, покритий сивиною, наче самотнiй велетень, що пнеться дiстати, до неба. Вижив-таки, дiду! Вистояв негоду! Коненята задрiботiли по благенькому дощаному мiстку, взяли лiворуч i зупинились мiж якоюсь солом'яною купиною i обгорiлою нечупарною пiччю. Так невже цей розхри станий белебень i ║ його подвiр'ям, невже це земля його дитинства, його щастя i горя? Невже цi обламанi штурпаки були колись садом i цвiтом? Як згорбилось, здичiло i поменшало усе навколо. А мати ж дома? I поки Марко хапався i забував за думками, про сво┐ костури, Хведько вже скочив з саней, виструнчився i, як дорослий, простягнув загрубiлу, потрiскану руку: - Вiтаю вас, Марку Трохимовичу, з благополучним при┐здом до рiдного дому, хоча його, казав же ж той, вже й нема. Але лiсництво у нас потроху випису║ людям дерево, то й зiб'║те собi якусь хавiру, а далi буде видно. Коли не так вiз, то вже пробачайте, краще на. цих рисаках, не сумлiвайтесь, нiяк не мiг: i вони голоднi, як i люди. - Спасибi, Хведю, спасибi, синок,-розчулено вiдповiв, втискаючи милицi в снiг.- Ти ж нiкуди не йди, повечеря║ш з нами. Чу║ш? - Одведу коненят i загляну. Ось i дверi до вашо┐ землянки. Пособити? - Я сам. - То я речi знесу. - Знось,- не думаючи нi про якi речi, вiдповiв, аби вiдповiсти. - Добре ж пригинайтеся, щоб, казав же ж той, лоба не пiдкували.- Хлопчак стояв бiля схiдцiв, ладний, коли треба буде, допомогти чоловiковi, яким зараз гаряче перехитували спогади, радiсть i тривога... Невже з-пiд самого краю смертi ти добрався, дошкутильгав до тих дверей, за якими тебе чека║ твоя ║дина, якiй ти навiть не писав пiсля останнього поранення: спочатку не знав, чи виживеш, а коли почав одужувати, вирiшив, що тебе вже раз поховали, то чи не гiрше буде матерi, коли з тобою щось трапиться на фронтi i вона вдруге ховатиме тебе?.. Вiтер птицею шугонув на рухливе покриття землянки, струсонув з соломи кiлька спiвучих, з крихтами льоду краплин, i серце Маркове зараз пiд тягарем споминiв i думок теж крижаною грудкою падало вниз. "Хоч би комiр розщебнути",- потягнувся рукою до ши┐, але одразу забувся, що мав робити. Скiльки разiв з передових i шпиталiв його стривожене серце рвалося додому, а тепер, коли вiн стояв перед сво║ю новою печальною оселею, воно ладне було от-от зупинитись. Гляди, ще й лусне, як м'яч, i нiхто не дiзна║ться: чи вiд радостi, чи з жалю. Костури наослiп, невпевнено промацують землю, чавлять крихку наморозь i грузнуть у напiввiдталих схiдцях. Ось вiн пораненою ногою торка║ться невеличких одинарних дверей, крiзь щiлини яких висоту║ться тепло. Марко навпомацки знаходить запiтнiлу клямку, штовха║ ┐┐ кулаком i, пригинаючи голову, обвалю║ться в оселю кам'яного вiку. Щось маленьке, живе кида║ться пiд ноги, i раптом; наче здалеку-здалеку, обзива║ться до болю знайомий голос матерi: - Не випустiть менi зайченя. "Яке зайченя?" - дивуючись, не може второпати чоловiк. З тьмяно-золотистого туманного свiтла оселi до нього наближа║ться хупава постать матерi, i Марко ще не вiрить, що це вона. Мати саме сидить за прядкою - пальцями виводить, а устами вирiвню║ свою безконечну нитку. Одна нога матерi взута в чуню, а друга, що крутить колесо прядки, боса. Це одразу нагадало дитинство, коли мати всю зиму пряла i людям, i собi, i завжди вона крутила колесо тiльки босою ногою. - Добрий вечiр, - видавлю║ з себе вiтання Марко i вiдчува║, як з його очниць висiкаються тi iскри, вiд яких можна i заплакати, i засмiятись. - Зачиняйте дверi, чоловiче добрий, - не одрива║ться мати вiд пряжi. - Доброго здоров'я вам. - Добре, якось уже зачиню, - хоче й не може посмiхнутися: хвилювання заморозило його обличчя, лише кров шаленими колiщатами розкручу║ться пiд скронями, i вони починають спухати. - Ой? Що це? - по-пташиному стрепенулася i аж поменшала в переляцi мати. Невеличка, суха, трохи надломлена в плечах, вона ошелешено зiскаку║ з ослiнчика, поверта║ться до сина, розводить руки, а потiм зцiплю║ вузлом i кладе на середогруддя. - Ой людоньки добросердi, та що ж це?.. - Якусь мить шука║ по стiнах невидимих людей, далi нiмотно зупиня║ погляд на синовi. - Ти?.. Марку, невже ти? - i в словах ┐┐ тремтять бiль i сльози. - Це я, мамо. - Хоче плечима зачинити дверi, а вони знову, налягають на нього. - Марку!.. Дитино! - аж тепер надривно скрикнула мати, ще не вiрячи, що перед нею сто┐ть син, i не радiсть, а переляк i видима скорбота проходять ┐┐ поораним i темним, як земля, обличчям, здригаються в тих зморшкуватих гнiздечках бiля уст, де колись були лагiднi ямки молодостi. I очi, налитi острахом, спасаються засвiтитися хоча б росинкою надi┐. Неначе боячись, що син ┐┐ от-от зникне, мов сон, вона болiсно допиту║ться: - Марку, так ти насправдi живий? - Живий, мамо;- почина║ пiдкусувати нижню губу, щоб не тiпалась. - Ось бачите: полатаний, на трьох ногах, як старий кiнь, але живий. - Хоче дибнути до нгi, але здорова нога вросла у глизяву долiвку, нiби чавунний стовп, а костури все норовлять випасти з потерплих рук. - Ой Марку, це ж ти!.. - мати зойкнула, тiснiше притуляючи до грудей викручений вузол рук, а ноги починають самi заточуватись-одна взута, друга боса. - А я ж на тебе похоронну, чорнову, получила... - Чорнову? Отако┐! Ще цього менi не вистачало. - Вiн одразу в темнiй далинi неясно побачив розвержене поле бою, на якому хтось умирав, i цим "хтось" - був вiн. На мить у видiннi дивився на себе, нiби на чужого, а в тiло непри║мно вбуравлювалась гаряча й крижана роса. Одначе треба заспоко┐ти матiр, i вiн посмiхнувся до не┐. - А це, мамо, не так уже й погано: кого живцем ховають, той житиме довго. Така прикмета в людей? - Марку! Синочку мiй дорогий!.. Живiсiнький... I для чого ж я за упокiй тво║┐ душеньки правила? Нащо такий грiх брала на себе!.. - застогнала всiм тiлом, а найрадiснiшi почуття захитали нею, мов росяним кущем. I тiльки тепер стара Ганна кида║ться до сина, завмираючи, водночас обiйма║ i притриму║ його, а вiн, горблячись, нахиля║ться над нею, i пучки зморщок пiд очима виколихують радiсть, бiль i рух сльози. Марко устами пiднiма║ вище темну хустку i вперше цiлу║ материну сивину. Коли вiн iшов на вiйиу, мати ще була чорнокосою. Вона обома руками пригина║ його голову до себе, загляда║ у вiчi i перекону║ саму себе: - пй-бо, це ти, Марку, а присiй-бо, це ти, i не хто iнший. Дитино моя дорога, кровинко моя виплакана, - збентежено, радiсно, вражено вдивля║ться у вузькувате, з тi║ю мiнливою смаглявiстю обличчя, що взимку вибiлю║ться, а'влiтку землянi║, у веселу й рiшучу правдивiсть очей, в добрi й насмiшкуватi уста, в усе те, що зветься ┐┐ сином. А дрiбнi сльози осипаються й осипаються з ┐┐ вiй i очей, що i плачуть, i посмiхаються. Марко нiколи не бачив на материнiм виду таких крихiтних слiз, напевне, старiсть чи лихолiття здрiбнили ┐х, як здрiбнювали все на свiтi. - Не плачте, мамо. - А хiба ж я плачу? - щиро диву║ться вона, зовсiм не помiчаючи, що й зараз сльози розтiкаються по ┐┐ зморшках. - Я радiю, Марку, що це ти... I вуса тво┐, навiть за вiйну не вирiвнялись. А люди ж не повiрять... - Що мо┐ вуса не вирiвнялись? - Нi, що ти повернувся... Як воно тiльки в свiтi бува║... От побачиш - не повiрять. - I чого ж? - Вони тепер такi стали розтривоженi, спантеличенi, що не вiрять i в закон. - У закон божий? - одразу веселi║ чоловiк. - ┐в закон божий. Кажуть - це хвантазiя. Тiльки вiрять у кiнець вiйни, а деякi - в кiнець свiту. - А ви, мамо, i в те, i в друге вiрите? - засмiявся Марко. - I навiть убi║нi║ тебе не змiнило... - сплеснула руками стара Ганна, одразу ж перелякалась того страшного слова, а потiм теж посмiхнулася всiма зморшками. - I досi нiяк не втямлю, що ти повернувся. Роздягайся ж, дитино. Намерзся, певне, голодний. Переводить погляд на болючу ногу i нiмотно випиту║ ┐┐ про те саме, що випитували тисячi матерiв, боячись запитати про це дiтей. "По землицi ходити тобi, на росi здоров'я набиратись", - мов зиклинаючи, зверта║ться до ногя, а потiм говорить до .сина: - Присядь, Марку, дай хоч надивитись на тебе, бо вже навiть i в снах мало бачила, - на мить поклала голову на груди сво║┐ дитини. - Повiрили в той папiрець? - I вiрила, i не вiрила, та серце запеклось наче камiнь. Ти ж один у мене зостався, - наче мiсяць у небi... А зна║ш, де твоя похоронна? -оглянулась назад. - Звiсно, за якимсь образом. - I як ти вгадав? Справдi, за образом Георгiя По" бiдоносця. Ось я тобi зараз покажу ┐┐, - махнула рукою на молодцюватий, хоч i закiптюжений, образ святого, що впирався у дiжечку, з яко┐ виглядали ребристий часник i першi зеленi кiски цибулi. - Кум Василь казав, щоб я похоронну чи в рамку взяла, чи в конституцiю положила, а я - за Георгiя, бо i вiн, i ти душили Гiтлера-змiюку, щоб його всi громи i землетруси викидали з свято┐ землi... Ой Марку, хай тобi все добре... Роздягайся ж, дитино. Ось я зараз пособлю... Мати тiльки тепер здогадалася змахнути сльози з очей i знову в оцiпенiннi притулилася головою до сина. А вiн вiдчув, що ┐┐ руки не пахли нi соняшником, нi чорнобривцями, нi грибами, нi свiжим хлiбом, а з усiх задавнених i свiжих зморщок вiяло димом. Може, i вiн тепер забився в селянськi руки, як сама земля. II Сьогоднi печаль потиснулась у землянцi Ганни Безсмертно┐; радiсть веселою ластiвкою шугала, трiпотiла над матiр'ю, i вона iнодi аж руки пiдiймала вгору, щоб перехопити i притиснути до грудей оте невидиме снування, що тремтiло й ткалося над нею, мов тепле марево. В материйне вiдтале серце сiялись i сiялись Марковi слова, як пiд Новий рiк сi║ться в хатi жито-пшениця i всяка пашниця, перемiшувалися з ┐┐ думками. I навiть слухаючи щось тяжке, вона могла: посмiхнутися, бо в цю хвилю хтось тихенько говорив ┐й: "А Марко повернувся". I вона знову з подивом та безмiрною любов'ю дивилася на сина, дивуючись, як вiн, перешитий на рiзнi фасони "всякими лiкарями, залишився тилi самим Марком, яким .був i до вiйни, ┐й знову хотiлося тулити до себе свою дитину, торкатись його рук, болючо┐ нiженьки, виговорити всi слова, що каменем запеклися навколо серця, але мала ту неймовiрну делiкатнiсть селянсько┐ душi, яка завжди в усьому стримувала себе, окрiм дiлечка. I той, хто привик з усяко┐ нагоди охати i зойкати, навряд чи зрозумi║ тих глибоко люблячих матерiв, якi рiдко цiлують сво┐х чоловiкiв i сво┐х дiтей, i навiть ласку зустрiчають здивованим: i-i! - Навоювався ж ти, сину, як накосився. I чого б тiльки не жити людям у добрi та злагодi? Позавидували фашисти на нашi душi, то й самi без тiла залишаться, бо як хто у свiтi не викручу║ темнi мiзки, а все одно кривда нiяк i нiде не переможе правди. Може, тобi якусь припарку прикласти до ноги? - Обiйдеться. - Ой Марку, Марку. - Бiльше не ста║ слiв у матерi, i вона з любов'ю несе до сво║┐ дитини заокругленi пiввiнця по-дiвочому довгих вiй, що не старiли над виплаканими прив'ялими очима. - Увесь ти в батька пiшов. Бiль хвилями пройшовся в серединi чоловiка: як запiзно вiн згадав про свого рiдного. - Давно були на могилi тата? - Восени, дитино, коли з його живого хреста осипалося листя. В землянцi залягла тиша. Крiзь далечiнь рокiв мати i син побачили на якусь мить живою наирiднiшу людину i живу вербу над ┐┐ могилою. Далеко вiд рiдно┐ оселi загинув у сiчi з денiкiнцями комнезамiвець Трохим Безсмертний. Порубаного й пострiляного поховали його друзi в степу бiля рiчки на тому ж мiсцi, де вiн упав з коня. Майстри не тесали Безсмертному кленово┐ домовини, бо║м задимленi друзi не покривали йому очей китайкою, не насипали високо┐ могили, не говорили сумних i красивих слiв, як подоба║ в такому випадку. Мовчки в журбi зiскочили бойовi побратими з графських i куркульських коней, саперними лопатками i шаблями викопали неглибоку яму, опустили в не┐ свого товариша, а бiля нього поклали шаблю, щоб i на тому свiтi кришив нею погань, та й помчали доганяти ворогiв. Навiть трикратного пострiлу не дали на прощання, бо обмаль було набо┐в. А потiм якась християнська душа поставила на могилi невеличкого, з молоденько┐ вербицi вирубаного хреста, диво сталось у степу - пiсля дощiв ожило мертве деревце, з порубано┐ середини викинуло гiлочки, i вони зеленими ручатами потяглися до сонця. Згодом пристрасною силою життя деревце скинуло мертву поперечку i вже стало не хрестом, а гiнкою вербицею i людською пам'яттю. А матерi, коли вона приходила сюди, iнодi здавалось, що в тiй вербi оселилась ┐┐ наболiла душа... - Говори ж, сину, говори, - першою вiдганя║ задавненi спогади i бiль. - Про що ж вам казати? Можу тiльки про вiйну, бо не виходив з ┐┐ упряжi... - А хто тепер кому про iнше розказу║? Чим живемо, тим i диха║мо. Пiсля ще яко┐сь розповiдi про бiй мати вибачливо подивилась на Марка, метнулась до кабицi, щоб скапарити сяку-таку вечерю. Вже вiд вогню iнколи з недовiрою поглядала на сина i на збитий з двох дощок стiл, на якому лежала чорнова. Як тепер з нею бути? Чи кинути у вогонь, чи покласти в рiзнi податки, що теж лежали за Георгi║м Побiдоносцем? Але потiм вирiшила: то вже така судьба сина, i хай вiн робить з нею, що захоче. Все-таки недарма, навiть пiсля похоронно┐, благала долю i на раннiх, i на пiзнiх зорях, щоб вернувся Марко. От i нагрянув неждано, мов перший грiм, байдуже, що костурами гримить. I не дуже постарiвся, тiльки вуса трохи в молоко вмочив та на скронях зморшки накипiли. 'Ох, аби ще внучка з Германi┐ повернулась i заспiвала так, як спiвала ┐┐ бiдолашна мама: Он сяду я край вiконця та виведу золоте волоконце... Але не внучка, а вона, баба, всi ночi тепер сидить край слiпого вiконечка, навпiл з прядива й думок пряде сво║ тяжке волоконце i вже не примерклими очима, а душею, болем сво┐м вигляда║ свiй рiд. Ой, а чого ж це вона й досi чапа║ в однiй чунi? Геть усе, усе витрусилось iз голови. Ганна вихоплю║ з-пiд лавчини благеньке полатане взуття, а до не┐ пiдкочу║ться зайченя й почина║ тертися бiля нiг. - псти, дурненьке, хочеш? - пита║ться, наче звiрятко може щось вiдповiсти. Зайченя кумедно ворушить рухливою квасолиною носа i кладе на спину довгi, мов iграшковi човники, вуха. - Що ж тобi, сирiтко, дати? - i далi розмовля║ з ним, наче з дитиною. - Звiдки вiн у вас, мамо? - У лiсi знайшла, замерзав бiдолаха, зараз уже оклигу║. Оце ж тепер уся худоба наша, бо Гiтлер i кури пожер, i корови в салотопцi перетопив, щоб його нечистi до судного дня на бiсячий лiй топили. - Мати, як могла, проклинала навiженого фюрера i тут же лагiдно посмiхалася до сина або одразу мовчки починала сумувати, що нема в нього нi жiнки, нi доньки, а потiм втiшалась думкою, що й онучка повернеться, як стане Гiтлеру капут, i непомiтно для себе починала говорити: - Яка ж вона гарненька була. А очi - одне синьоцвiття, та й годi. - Де вона тiльки тепер? - зажурився Марко i зажурилися всi його зморшки пiд очима. - Може, й добива║ться додому, як та перепiлка. - Може... - почав думками розшукувати отi затуманенi далi, з яких, певне, добива║ться додому його ║дине дитя. Як топольку, ростили ┐┐, а вiйна з корiнням вирвала його топольку, а ти, батьку, мучся i карайся, чи ║ вона на землi, чи, може, лежить у землi. Мати, вгадавши його думку, поспiшила заспоко┐ти: - Не журись, дитино. I Гiтлер не всiх зможе вичавити. - Мамо, а якi у вас тепер очi? - несподiвано запитав Марко. - Нiяк не розберу при цiй електрицi, - косо поглянув на каганець, змайстрований з гiльзи снаряда. - I нащо воно тобi? -здивувалась, знiяковiла i зiтхнула мати. - Хiба ж дiти придивляються до наших очей? То тiльки ми втiша║мося, ними... - Та iнколи придивля║мось: - Марка вразило, що матiр засоромилась такого запитання, бо й справдi: хто цiкавиться очима старих? - У вас були синi-синi, як весняне небо пiсля дощу. -Як ти, сину, гарно сказав, - зiтхнула мати. - За все життя нi вiд кого не чуда таких слiв, навiть од батька твого,,.. I невже в мене справдi такi були очi? - аж зачудувалась, згадуючи минулi роки. - Синi були, як барвiнковий цвiт у росi. - А тепер стали сивими. Iнша роса виполоскала мiй синiй цвiт, -вiдповiла тихо. -Ти зна║ш: у нашому родi довго не сивiють, дiди парубоцькими чубами задаються. Ну, а теперiшня гризота не подивилась иа це. Спочатку в мене посивiли коси, а потiм очi... Таки придивлявся до матерi? Дуже стара стала? - з вдячнiстю посмiхнулася до сво║┐ кровинки, i вiдблиск молодостi майнув у ┐┐ справдi сивих од скорботи очах. - Я тебе ще голодом не заморила? Ось уже зараз картопелька буде. -В мундирах? - I в мундирах, i роздягнена, i товчена, i так шматками, - в гнiздечках бiля уст сiпнулась i завмерла посмiшка. - Тiльки присмаки нема до не┐ - розтертою кользою чи маком посипаю. Звикай, сину. - А нащо ви стiльки наварю║те? - О, ще й пита║. Дума║ш, почувши, яро тебе, не збереться перегодя капела?, Тебе ж люди i живого, i мертвого любили... Тьху, знову цей папiрець баки забива║, - кивнула головою на стiл. -I що тiльки вдiяти з ним? Лежить же, нiби сама печаль. Чи не спалити його? - подивилась на сина. Марко зирнув на страшний документ, що тепер сумирно лежав бiля дерев'яно┐ сiльнички i темно┐; як земля, хлiбини. А лежав же вiн ранiше в цiй землянцi, наче покiйник у склепi. - Палiть, мамо, за смертю шкодувати не будем, - одвернувся вiд того папiрця, що волею випадку, немов чорний ворон, поквапився принести його, Маркову, смерть до матерi, она, нема чому дивуватись: сiдав же, гайворон на охололi груди Марковi, видирав його душу, бiля яко┐ мостилася смерть, i, може, помилково, вiддер ┐┐, костомаху, замiсть життя та й шугонув зi сво║ю здобиччю у далекий край. Чоловiк аж посмiхнувся, риразно побачивши таке видовисько, хоча немало ┐х завжди проходило перед очима, бо в Маркове серце з самого дитинства свiт нахлюпувався гомоном землi i вiдгомоном пiснi. Мати з пота║мним острахом пiдiйшла до столу, двома пальцями взяла папiрець, де якимись закарлючками була накраплена смерть, i понесла його до кабицi. Марко в задумi, з цiкавiстю поглянув на матiр. На ┐┐ зосередженому обличчi заколивався свiт i виразно пройшли тiнi страждання, що ┐х принiс цей клапоть вiйни. Мати ще раз глянула на нього й кинула у вогонь, а сама, наче молитву, урочисто i пристрасно зашепотiла якесь заклинання, Марко тiльки й почув: "Iди, смерте, на болото i в беавiсть, де люди не ходять, де звiри не бродять, де пiвЧоловiк аж посмiхнувся, риразно побачивши таке видовисько, хоча немало ┐х завжди проходило перед очима, бо в Маркове серце з самого дитинства свiт нахлюпувався гомоном землi i вiдгомоном пiснi. Мати з пота║мним острахом пiдiйшла до столу, двома пальцями взяла папiрець, де якимись закарлюнками була накраплена смерть, i понесла його до кабицi. Марко в задумi, з цiкавiстю поглянув на матiр. На ┐┐ зосередженому обличчi заколивався свiт i виразно пройшли тiнi страждання, що ┐х принiс цей клапоть вiйни. Мати ще раз глянула на нього й кинула у вогонь, а сама, наче молитву, урочисто i пристрасно зашепотiла якесь заклинання. Марко тiльки й почув: "Iди, смерте, на болото i в безвiсть, де люди не ходять, де звiри не бродять, де пiвнi не нiготь..." -Таки горить смерть,-сказала пiсля усiх чаклунських "тьху-тьху". Марко не знав, що про такий випадок треба робити: набундючитись,чи бути суворо-врочистим, як його матiр, або махнути рукою i посмiхнутись, як умiють збоку подивитися на сво║ лихо нашi люди. "Практики ще не було тако┐",- насмiшкувато вiдповiв сво┐м думкам, придивляючись, як на припiчку коцюрбився, чорнiв i кришився вiсник смертi. - Спалила, пропади вона пропадом, змiшала з жаром попiл чорново┐.- Одiйшла вiд кабицi i стала опоряджати стола, наче хотiла затерти й слiд, де лежала похоронна, i знову з острахом поглянула на ногу.- Не болить вона? - Не болить вона,-пiдкреслив материну повагу до поранено┐ ноги. Мати похитала головою, в думках вiддiляла обман вiд правди. - Хiба ти скажеш про сво┐ болi, якi вони ║? .Знаю тебе добре. Ти калiцтвом похвалятись не будеш... I не пiдманюй, що скоро ходитимеш? - От побачите. Ще й танцюватиму шивертом-вивертом. - Ви всi нас .утiша║те на старiсть, як ми вас утiша║мо малими. Це теж трохи пособля║, бо серце нас хоч i мучене, та все вiрою живе. А як на тiй недiлi, коли саме хугувало надворi, що й свiта божого не видно, втiшала мене якась молодиця I Достукалась до цi║┐ оселi, обтру сила снiг i стала бiля дверей, як мальована. Довго-довго розпитувала про тебе, душею вмовляла не вiрити похороннiй: всi вони приголомшують людину, а не всi правду кажуть. Погомонiли разом, пожурились укупi та й розiйшлися, як рiдня. - Що ж то за молодиця була? - стрепенувся i здивувався Марко. - Нiби вчителька при┐жджа. Привiтна така, хоч з обличчя смуток i не сходив. - Вчителька? - Еге ж. Тебе добре зна║. Сама гарненька, терноока. I подарунок менi пiд полою принесла - муки на замiс. З пайка свого вiдiрвала. - Дивина! - Марко наморщив чоло, пригадуючи, яка б це вчителька могла допитуватись про нього. - I ви взяли борошно? - Вiдмовлялась, так вона зобижатися почала. Казала, що без день прийде на свiжий хлiб. Та й не прийшла. А я для не┐ й шикухи дiстала, щоб зварити вареники з урдою. - Як же ┐┐ звати? - Як? - мати поправила хустку, напружено замислилась. - Ось тобi й ма║ш: вигубилося з пам'ятi. Голова стала, мов решето, - нiчого не втрима║. - Може, потiм пригада║те. - Може, й згадаю. А ще ранiше новий вчитель приходив, теж дуже гарний з лиця i душею, ГригЬрi║м звати, цього запам'ятала. О, вже хтось iде. Зверху справдi загупали чи┐сь кроки, обiзвалися голоси, а в землянцi захвилювався каганець. Марко зручнiше сiв на тапчанi, випростався, щоб людям менше впадало в вiчi калiцтво. Першим на порозi з'явився сивий, мов голуб, пасiчник Зiновiй Петрович Гордi║нко, а з-за його плечей виглядала по-старосвiтськи навхрест зачохлена двома хустками рухлива голова Христi Гордi║нчихи. Старий непомiтно подав матерi рамку з щiльником i одразу пошкутильгав до Марка, обiйняв його, залоскотав зеленкуватою бородою, що пахла димом i медом. - Ну, здоров, здоров, Марку! Хвалити долю, живим повернувся у сво┐ хороми. - Чи не тю на тебе! - одразу ж накинулась на чоловiка Гордi║нчиха. -Тепер нiхто не подиву║ться таким хоромам. Тепер щастя, коли душа хоч в якому не ║ тiлi знайшла пристановище. - Ет, задзвонила на рiздво, то й до великодня не зупиниш, - вiдмахнувся старий рукою вiд жiнки. - Хоч тут не торохкоти, наче порожняком. - Здоровенькi були, тiтко, - з любов'ю i жалiстю дивиться на округле з кирпатинкою обличчя, а перед його очима, немов швидкоплиннi осяйнi вагони, аж мигтять далекi лiта, коли в хатi Гордi║нкiв вiн знаходив i сердечну радiсть, i 'зустрiв сво║ перше кохання. - Як ви там? - I не питай, дитино. Як люди, так i ми, - простягла, витерши об подолок, руку. Марко поцiлував ┐┐. Христя од несподiванки аж заточилась, за звичкою, хотiла тюкнути на нього, але одразу ж зжалiснiла i цi║ю ж рукою потягнулась до очей. - А коли ж я, Марку, сво┐х дiточок побачу, як тебе? Коли ж вони повернуться з далеко┐ сторони? - Повернуться, дурна, як менше збиратимеш сльози в торбину. В тебе й зараз стане глузду вiдкривати похорiн, - обiрвав ┐┐ Гордi║нко... - Так же iнодi плаче, Марку, що вiд слiз десятчанi сорочки тлiють. - А вiн i слова не дасть, iрод, сказати, росинки не дасть зронити, дарма що бiля бджоли цiлий вiк товчеться. - Гордi║нчиха кулаком i очима насварилась на свого "трутня" i пiшла до кабицi помагати матерi, якiй жiнки непомiтно передавали якiсь мисочки або хлiб, а чоловiки рiзнодержавнi пляшки, закоркованi качанами кукурудзи. Сини чорно┐ землi i жорстоко┐ долi, вiчнi хлiбороби i списанi по "чистiй" во┐ни, великi цiлиннi натури, вздовж i впоперек переполосованi вiйною, i звичайнi простi дядьки, в мiру дипломати, а без мiри трудiвники, якi брели сво┐м горем, як темним морем, пiдходили до Марка. Пiдходили в незугарному одязi, в неоковирному взуттi, зляпаному казна з якого ременю чи скле║ному з трофейних автомобiльних камер. Пiдходили з тяжкою задавненою тугою на обличчях i з добрими словами на устах. Репаними i паленими, стрiляними i рубаними руками обiймали чоловiка i мовчки втiшали його цими ж руками. Матерi як матерi, питали одне й те саме: чи не стрiчав десь ┐хнiх синiв, якi стукають вже собацi-Гiтлеряцi в залiзнi дверi. Батьки ж допитувались, чи скоро закiнчиться вiйна, бо як iще далi протягнеться таке безголов'я, то й люду на свiтi не зостанеться. I тiльки дiвчата не питались про сво┐х наречених, яких з кожним днем ставало все менше й менше - на чужих далеких землях досiвалося наше найдорожче зерно й любов. I в дiвочих очах Марко бачив девимовяу тугу, яку не передадуть, напевне, й генi┐ пензля, бо ж хiба можна в одних очах вмiстити i чорнi тiнi вiйни, i муки.утрат, i роками та свинцем перерване чи кров'ю зiйдеие кохання, i самою природою, а не дiвочою цнотливiстю ледь намiченi полохливо-зворушливi й тривожнi ознаки материнства. Ще хтось загупав угорi, скрипнули дверi, i в пiдбитому тьмою одвiрку, наче в рамцi непокiрний портрет, заворушився невисокий, мiцнотiлий, в свитцi на розхристi. дiд квмен Дибенко, за ним тiнню гнувся журавлистий Петро Гайшук, якого в селi прозивали мiнiстром без портфеля. До бiса розумний, але по-дядькiвськи обережний, Гайшук, може, й дослужився б до високих посад, аби не мав природно┐ недовiри до не хлiборобського хлiба i не так любив худобу, особливо ж воли. На самотi вiн ┐м i спiвав, i говорив з ними, i вони розумiли його мову. Тепер, коли вiйна знищила волiв i забрала добру частку Петрового здоров'я, вiн перенiс свою любов на конi, хоча вiд ┐зди верхи не мав задоволення: його довгi ступалйща майже завжди волочилися по землi. З-за спини Гайшука протиснулась лукава гостроборода мордочка Максима Полатайка, теж. конюха. Вiн без жодного слова щедротно-величним рухом подав матерi пляшку якогось заморського, з барвистою етикеткою вина. - Крадене? - тихо i строго запитала мати. - Невже ви хотiли, щоб я у пiдвалi самого Антонеску торгiвлю розводив? - здивувалось i .обурилось усе обличчя Максима. - Як же воно з пiдвалу Антонеску долежало в тебе до сьогоднiшньо┐ години? - А ви дума║те, я тiльки одну пляшку взяв. собi на згадку про Антонеску? Для чого тодi було ┐здовим служити в армi┐? - А що тут: збори чи вистава? - одразу ж, ще не поздоровкавшись, загримiв старий Дибенко. - Ой мовчи, квмене, вiчно ти... - Мов бiль. стала бiля чоловiка полохливоока з безнадiйно опущеними руками квмениха. - Хiба ж я пам'ятник, щоб мовчати?. - витиска║ться з рамок одвiрка. -Пропустiть i мене, люди добрi, до голови. - До якого, дiду, голови? - здивувався одноногий Василь Тримайвода, на грудях якого красувалися три ордени Слави i всi три - за "язики". - Адресою помилилися. - Мовчи i диш, розвiдко! - Старий гострозоре обвiв усiх поглядом, а когось i плечем пiдштовхнув, добираючись до Марка.- Хоче, вилупок, щоб я в такому дiлi помилився! Прийшов до справжнього голови - Марка Трохимовича Безсмертного. - Що ви, квмене Даниловичу, який я вам голова,- чудуючись, озвався Марко. - Не безiменний, не безрiдний i не чорти-що, а справжнiй, дово║нний, що в головi i в душi ма║ понятi║ i до землi, i до людей, i до коней, i до хлiба святого, i до риби у водi, i до птицi у небi, i до вдови нещасно┐, i до сироти безрiдно┐! Що, може, брешу, люди? - Правду кажеш, квмене,- першим обiзвався Зiновiй Гордi║нко.- Марко чоловiк з любов'ю. Пам'ята║те, яка пасiка була за нього? - Пасiка, пасiка,- перекривив його квмен.- Колись люди вiск до богiв у свята носили, а тепер дехто до самогонщиць в усi днi тащить. То яка ж пасiка не переведеться на трясцю. - Мовчи, квмене, мовчи та диш,- болiено попросила квмениха. - Сама помовчуй. Задобре i на горi живеться Безбородьку: очi i мако┐ди вiд жиру i самогонки послухали. То як я буду теперiшнього голову визнавати? - непримиренний полиск забився в очах-старого квмена. - Не визнаю його - i край. - А тебе ж, квмене, Безбородько хоч трохи визна║? - в'┐в Гордi║нко. - Ми з ним живем, як рiзнi царства-государства. Я й сов║цьку власть до двадцятого року не признавав, аж поки землю не отримав, бо розвьорстка була. А тепер отого викрутня Безбородька. визнавай! Та за яку ласку чи заслуги?-визвiрився на Гордi║нка.-Чи, може, за те, що цей недбалець совiсть прогуляв, як червiнець, а хитростi напозичався? Мовчиш, нудьго? Ото-то воно й ║!.. Доброго здоров'я, Марку. - Добрий вечiр, дiду,сердечно здоровка║ться з старим.- Дозолив Безбородько вам? - Коли б тiльки менi, то пiвлиха було б. Хiба ж то робiтник? Вiн перед очима-мелун, а за плечима-кладун. Навколо пожвавiшали обличчя, а Марко весело похитав головою: - Ви, дiду, нiчутiньку не змiнились. -Таки нiчутiньку. Чого ж мiнятися дiду?-доторкнувся червоною вiд холоду рукою до сивого акуратно пiдстриженого бурячка борiдки, яка доречно подовжувала коротколице обличчя. - Я ж не той метелик, що "ура-ура" на всi. трибуни вистрибом летiв, коли ж загримiло - пiд трухлою корою лялечкою прича┐вся, а там i в гусiнь обернувся. От яке в життi кiно бува║. А я - вiйна не вiйна - увесь час бiля коней човпiю, i в рай чи в пекло на конях думаю трапити, бо такий мiй талан кiнський. А весь час мене елементом називають. - За язик, дiду, тiльки за язик, - з насмiшкою обiзвався свiтлоокий Василь Тримайвода. - Довгий вiн у вас. - А ти ж його мiряв? У мене, бiсова макiтро, коли хочеш знати, нiчого куцого нема. I вiк мiй довгий, i труд, i стаж, i язик. Та говорить вiн тiльки правду, а ви ┐┐ в резолюцi┐ не запису║те. Як, Марку, не вiдсобачило тобi ногу? Тепер це дiло не трудне: технiка висока. Що воно тiльки буде, коли ще вищою стане? То як нога? - Скоро на двох буду чапати. - Оце дiло! - зрадiв старий. - До книги чи там до портфеля вистачить i голови, а до землi ще й ноги потрiбнi. Значить, обома ходитимеш? - В Марка Трохимовича дiла куди гiрше мо┐х, - трiпнув бiляво-золотистим, наче достиглий хмiль, чубом Василь Тримайвода. - Я один чобiт п'ять рокiв буду човгати, а йому треба цiлу пару на рiк. - Ой мовчи, безчуственне опудало! - з жалем обiзвалася бiля напiвпричинених дверей гарячоока й гарячоуста Варка, Василева жiнка. - Притарабанився ж до мене восени; став бiля плоту i в хату не заходить. Побачила його, вибiгла на подвiр'я й захолола, мов тiло без душi, та в сльози: "Нiженька моя дорогенька, не ходити вже тобi по землi". А вiн, чудiй, вперся спиною в тин i регоче: "А будеш лiтати по небу i з святими грати у футбол..." - Щось же ┐й треба i там робити, - мило, з посмiшкою чи насмiшкою над собою одказав чоловiк, який нiколи не мiг натiшитися роботою: вiн був столяром i стельмахом, шевцем i бондарем, човнярем i рибалкою, слюсарем i радiоаматором, ткачем i навiть костоправом, не кажучи вже про усi умiння хлiбороба. Хто в селi, мов лялечку, вши║ покрiвлю? Василь Тримайвода. А хто вивершить, наче пишнi палаци, скирти? Знову ж таки вiн. Тепер завзятий, широко┐ вдачi Василь Тримайвода, зда║ться, не етiльки .журився за ногою, скiльки за тим, що марно пропада║ половина його талантiв. - Хоч би трохи нижче одфугасило, - коли-не-коли скаржився Василь домашнiм, i хмара набiгала на його високе, навпiл розсiчене зморшкою чоло. - Тодi сам пiд не┐, як пiд паню, вирiзав би якесь крiселко. Ну, як не уважила Iона менi, не уважу i я ┐й: обiйдеться без крiселка... Iнодi, лише в снах, Василь бачив себе зовсiм здоровим, i тодi на його довiрливому обличчi всюди - i коло уст, i коло носа, i в мiжбрiв'┐, i коло очей - починала трепетати щасливо-недовiрлива усмiшка, i це одразу ж вганяло в сльози пристрасну Варку, вiд гарячих i лихих очей яко┐ мало хто мiг одвести погляд. Дiд квмен пильне подивився на Марка, поторгав його ногу, потiм костури, зауважив, що зробленi вони з нетривкого матерiалу, а тому треба скорiше видужувати. - Ти, квмене, сво┐ насмiшки дома чи в стайнi залишив би, - не витримала мати i зiбрала губи в оборку, забувши, що ║диний син старого нещодавно загинув у Словаки. -Якi ж це, жiнко добра, насмiшки? - здивувався. знизав плечима дiд квмен. - Я хочу, щоб твiй Марко вiдразу одужував i брався за головування. Бо ж це чоловiк при┐хав, до нас! Вiн колгоспний закоморок не зробить сво║ю хижкою i з людиною не поздоровка║ться матюком. - Пiсля цi║┐ та знову ж цi║┐. I чого ти вчепився не-вгавущо з отим головуванням? Мало тобi одного Безбородька? - вже зовсiм обурилась мати. - Еге, коли б вiн один, паплюжник, був! - На бiлкуватих очах старого заворушилися колючi iскорки. - Одного шелягового правителя, куди не пiшло, можемо i горiлкою по вуха залити, i вгодувати, як свиню. А от усе його кодло, побачиш, пустить нас з торбами старцювати. Ти цього хочеш? - Ет, нiчого я не хочу, тiльки не пасталакай лишнього, не забивай менi баки в такий празничний день. - Ох i розумнi тво┐ баки, наче в Миколи Другого. - Нехай тобi всячина, вже й до царя добрався, - одразу повеселiшала мати. - Я увесь вiк до правителiв добираюсь, а вони до мене, отак поки що й живемо. А ти щось сво┐ памороки на дуже обережне сито почина║ш пересiвати! - з повною зневагою одвернув набурмилене обличчя вiд Ганни. - Тобi ж, Марку, хоча б ти й без нiг був, все одно доведеться головувати. От i приймай завдаток! - бережно витягнув аж з-пiд сорочки якусь пошарпану i втемнiлу вiд часу чи негоди книгу. Вона щось далеке i рiдне нагадала Марковi, i серце, опереджаючи розум, прискорило сво┐ перебо┐. - Що це, дiду? - Не впiзна║ш? - Пiзнаю i не пiзнаю. - Дово║нний список нашого . села, - сум прокотився очима старого. - Пам'ята║ш? - Пам'ятаю. - Марко, хвилюючись, узяв книгу. - Де ж ви ┐┐ роздобули? - В конторi, коли нiмцi входили в село. Вже тiльки вiтер бавився нею, пiдiймав угору всiх уписаних людей i жбурляв, куди хотiв. I страшно, i боляче менi стало тодi. Беру ┐┐ в руки, а вона i в руках трепеще, мов птиця... Отак i опинилась у мене... Треба ж, щоб якийсь дурень списки зберiг, а потiм заглядав i журився над ними, куди яка душа залетiла. В землянцi одразу стало тихо. Повiв минулих рокiв пройшовся по всiх обличчях, згадалося, що нема вже на землi багатьох людей, якi були в цих списках. Марко взяв книжку, перегорнув першi двi сторiнки, i задавненi, вицвiлi лiтери глянули на нього живими людськими очима. - Антоненко Федот Володимирович...' - Пiд Сталiнградом у танку згорiв. Ордени розплавились на грудях, - одразу скам'янiло добре обличчя Василя Тримайводи. - Бакун Михайло Тимофiйович. - На Букринському плацдармi геро║м став. Тепер в Саксонi┐ команду║ артилерiйською бригадою. Якщо дуже захоче, - вискочить в генерали. - Вовк... - Був i залишився вовком. Утiк, як полiцай, безвiсти. Утiкаючи, проклинав свою долю. А хiба ж вона винна? - Геращенко Максим Данилович. - Зв'язкiвець в артилерi┐. Пише: стiльки розмотав по рiзних НП i вогневих кабеля, що вистачило б обмотати вздовж i впоперек усю землю. Напевно, бреше. - Дибенко Iван квменович. - У Високих Татрах закрив дота грудьми. Клубок куль пройшов крiзь саме серце i розколов його. В Словаки поховали во┐на, а пiсня про нього живе в Словаки i в нас. Марко поглянув на прочиненi дверi, наче звiдти мала долинути пiсня. I вона справдi долинула. Згори обiзвалися приглушенi дiвочi голоси. Вони вже прохали не людей, а грому, щоб той не трусив землею, бо в нiй вiдпочивав ┐хнiй кароокий Iванко, i грiм не чiпав землi, а нахиляв До не┐ хмару, i вона плакала над словацькими горами, куди залетiв iз братами Дибенко Iван. I зараз без голосу, мовчки заплакав дiд квмен Дибенко, пiднiсши до очей зморшкуватий полумисок долонi. На кiнцi його шпакуватих вусiв заблищали двi краплини. Вiн . пальцями розчавив ┐х, опустив руку донизу i перегодя сказав собi: - Покис трохи - i висихай. Тобi ще краще, нiж iншим: сина вбили, а доля його по свiту ходить. Вражений нелюдською силою пiснi i судьбою сво┐х землякiв, Марко наослiп знайшов костури, мовчки протиснувся до порога, навстiж вiдчинив набряклi дверi i тяжко застрибав по хрустких схiдцях. Одразу за невидимою вулицею темною рiллею впало неспокiйне березневе небо. Мiж хмарами i в ламкому гiллi самотнього обгорiлого дерева блищали вiщi зорi, i зовсiм недалеко вiд них чи поруч з ними стелилася дiвочання. Вона, як безсмертя, iшла по землi, iшла вище люди, якi тулилися у землянках. III Городами i згарищами н