двома безжурними ямками бiля не┐, що вiд усього цього одразу робилось привiтно на душi. - Дитинонько, i ви вже вчителька? - сплеснула руками тiтка Христя. - Та як же ви, такi тендiтнi, наших махометiв будете вчити? А скiльки вам рокiв? - Сiмнадцять. - Уже й сiмнадцять! То чи ви хлiба не вжива║те, чи наукою крепко нажуренi? - Не торохти, самопрядко, - перебив ┐┐ чоловiк. - Краще поворожи бiля печi та столу, бо людина здорожилась - цiлий день на спецi та на сухо┐жi. Тiтка Христя метнулась до печi i застигла з пiднятим рогачем: з вулицi, пробиваючись крiзь лапаття соняшникiв, славно, пiд сухий перестук копит, полилася пiсня про тi тучi громовi, за якими сонечко не сходить, про тих ворогiв, через яких милий не ходить. - Як гарно спiвають у вас, - припала до старосвiтського, вверх пiдiйнятого вiконця на чотири шибки. Бездонки - пiдставки для дуплянок. - Це Марко Безсмертний i Устим Тримайвода виводять, - з гордiстю пояснив Зiновiй Петрович. - I прiзвища незвичнi у вас. - Запорозькi. Там чоловiку давали таке прiзвище, яке вiн сам заробив. Свiтив пупом - називали Голопупенком, думав головою - ставав Голованем або Розумом, а думав чимсь iншим - i те мiсце турбували, - повiками погасив задоволену посмiшку, а вона випурхнула на куточках уст. - Ти вже наговориш, безсовiсний, усякого такого. Хоч би вчительки посоромився на капелинку, - обурилась тiтка Христя, а ямки бiля ┐┐ кирпатинки i зараз весело жмурились i розжмурювались. - Тебе в тому Запорожжi небезпремiнно Язиканем чи Брехачкою назвали б. - Запряла свою нитку, - махнув рукою на дружину. - Таки гарно спiвають нашi хлопцi? - Дуже славно, як срiбло сiють. А хто ж вони - Безсмертний i Тримайвода? - Марко, вважайте, - найвища влада, голова сiльради, а Устим - голова комнезаму. Така вже парубота, хоч напоказ, хоч пiд вiнець з красунями веди, - похвалив хлопцiв сторож. - Все за бандитами ганяються, а бандити за ними, - запечалилась тiтка Христя. - У вас iще водяться банди? - Не перевелись i донинi. Ми недалеко вiд кордону живем. Засилають вороги усяку погань, щоб своя не вивелась. У нас тут орудували i Гальчевський, i Шепель, i Палiй. Самi за кордон, як щури, повтiкали, а корiнцi позалишали по рiзних закапелках. Доберемось i до них!.. О, чи не до нас iдуть хлопцi! - радiсно вигукнув Зiновiй Петрович i теж висунув голову у вiкно. Заскрипiли, широко вiдчинились новi ворота. Два вершники легко скочили з коней, прив'язали ┐х до обори i, пригинаючись пiд пагiллям вишнякiв, пiшли до хати. Ось i стали вони на порiг, з карабiнами за плечима, однаковi на зрiст, але один iз них, темнолиций, був схожий на вечiр, а другий, золоточубий, - на ясний ранок. - Добрий вечiр добрим людям на весь вечiр! - проспiвали обидва i засмiялись. - Добрий вечiр, Марку, добрий вечiр, Устиме. А я думаю, кого менi бог на вечерю несе, - аж воно - начальство. На бандi були? - заторохтiла тiтка Христя. - На бандi. А це чи║ довгооке дiвчинятко прибилось до вас? - запитав чорнявий. - Це, Марку, нова вчителька. Така молодюсенька, а вже всю науку пройшла! - Та пройшла всю науку? - весело зиркнув на немешне вдалось пройти. - Рiвно пiдiйшов до столу. - Може, познайомимось? - Степанида Iванiвна, - соромлячись, невмiло подала руку чорнявому. Вiн злегенька, наче пiр'ячко, зважив ┐┐ у сво┐й, а потиснути побоявся. - Марко Трохимович, а мiй побратим зветься Устимом Васильовичем, перший комунiст i найкращий парубок на всi довколишнi села - вродливець, та й годi┐ - Та що тц наговорю║ш, - знiяковiв Устим, що й справдi був гарний, неначе з яко┐сь картини зiйшов. - Оце вчителька одразу й подума║, якi тут хвалькуватi люди проживають. Ви не дуже слухайте Марка. - Устим теж пiдiйшов знайомитись, а вона запитала Безсмертного: - На кого ж ви вчились? - Теж на вчителя! Мало не перебив ваш хлiб, -бiлозубо засмiявся Марко. -Тiльки вчився я трохи iнакше, анiж ви. - А як же? Марко, заглядаючи ┐й у вiчi, присiв на кра║чок лави. - На давнi роки я мало не вченим став: закiнчив аж церковноприходську, -в скошених куточках очей пробилось лукавство. -З не┐ подався в iншу науку: ходити за чужими волами та плугами. А у вiсiмнадцятому, пiдпарубчаком, прямо з наймiв на чужому конi утрапив до партизанського загону. Там усякого було: часом з квасом, часом з водою, часом з перемогою, часом з бiдою. Як прогнали за Збруч Петлюру, командир нашого загону, на мо║ щастя, став секретарем губкому. Викликав якось мене перед сво┐ очi, запитав, чи я не голодний, i, як у загонi, наказу║: - По┐деш, Марку, вчитися! Досить тобi шаблею орудувати - пора стати студентом! Я засмiявся: - Оце знайшли скубента, що й дiлення забув. Командир строго подивився на мене: - Дiлення ти не забув: шаблею дiлив i вiддiляв правду вiд кривди. А тепер наукою захищай правду. Байдики бити я не дам тобi. Завтра ж з'являйся у технiкум! Завдання ясне? - Ясне! - Повтори!.. От i гаразд. А в ремiнцi зарання попробивай новi дiрочки, щоб стягувати живiт. Наука не любить череватих, i хлiба на не┐ да║мо в обрiз. Та й будь здоров! Коли припече, заглядай до мене. Дорогою я повторяв тi слова, як вiрш, i вже бачив себе студентом. А перед сво║ю хатою й возгордитися встиг новим назвиськом, та нiкому нi словом не обмовився про нього. Вранцi я начистив рештки сво┐х чобiт сажею, одягнувся знизу в трофейну нiмецьку, а зверху в австрiйську одежину, все це привершив парубоцьким з пружиною картузом, прифасонився перед дзеркальцем, поклав у торбу хлiба i яблук та й де бiгцем, а де й так, рвонув до мiста. В технiкумi якась миловида дiвчина одразу спровадила мене до завiдуючого. Той з усiх бокiв оглянув мою одежинку, чмихнув разiв зо два, запитав, чи вмiю читати-писати, яке мо║ ставлення до свiтово┐ буржуазi┐ i чи мiцний в мо║му тiлi дух до науки. - Дух, кажу, в тiлi мiцний, а от пiд знання в головi не оралося i не сiялось. Тодi завiдуючий засмiявся: - Облогом лежав мозок? То краще уродить! Тепер уяви, що на тебе вся наука з усiма гегелями дивиться, i доведи, як може вчитися дитя революцi┐. Доведеш? - Доведу! - вiдповiв я, з трепетом вiдчуваючи, як до мене пiдступа║ ота наука з невiдомими гегелями. - Старайся, Марку, - пiдбадьорив завiдуючий. -ЧуВу що шабля твоя блищала в боях, як блискавка. Тепер бажаю, щоб розум, коли вiн ║, заблищав... -А на чоботи можеш на вокзалi заробити: ми посила║м студентiв вантажити цеглу. Отак я став студентом, почав старатися. Як засiв за книги - днi й ночi висиджував. - I висидiв чоловiк аж три мiсяцi, - посмiхнувся Устим. - Три мiсяцi i сiм днiв, - серйозно.поправив Марко. - А потiм з студентсько┐ парти знову взяли на банду, далi довелось головувати. I от якось живе наука i Гегель без мене, а я без них, - хотiв жартом пригасити бiль, але зiтхнув i вже мовчав увесь час. А десь тижнiв через три, змарнiлий i блiдий, вiн пiзнього вечора, похитуючись, прийшов до школи, де вона чманiла над рiзним книжковим мотлохом, залишеним укра┐нськими сiчовими стрiльцями i просвiтою. - Що з вами, Марку Трохимовичу!? - зойкнула тодi. - Нездужа║те? - Гiрше, Степанидо Iванiвно, набагато гiрше, - скинув карабiн з плеча. - Що ж трапилось? -обiмлiла вона. -З Устимом нещастя? Не знайшли? - I не знайдемо. Нема вже Устима. - Як нема? - ще не зрозумiла, але жахнулась вона. - Убили бандити. Замордували. Тепер Марко Безсмертний був чорним, як нiч. Заточуючись, пiдiйшов до першо┐ парти i довго вдивлявся в глибину темного класу, наче чогось шукав у тiй глибинi. Охоплена жалем, болем, вона не могла сказати нi слова, а в нього тiпались уста, теж темнi, наче обведенi вугiллям. - Устиме! - покликав друга, покликав сво║ дитинство, а потiм напiвобернувся до не┐. - Дозвольте, Степанидо Iванiвно, подивитись на його парту. Вона мовчки пiдняла над головою п'ятилiнiйну без скла лампу, а вiн поволi пiшов помiж старими облупленими партами, ддо пахли яблуками, сухим хлiбом i прив'ялим жолуддям. - Невже нема ┐┐? - сiпнулись уста, коли обiйшов увесь клас. - Перед вами дячок учителював, ледацюга був. Вiн старi парти пиляв на дрова. А хiба ┐х можна пиляти? Це ж не дрова... Так я думаю недовченою головою? - Так, Марку Трохимовичу. Парт не можна пиляти. - Отож... Воно варто й списочок завести, хто на якiй учився. Це потiм комусь i згодиться чи й вам, коли старшими станете. А дров привезу, поки що не до цього було. - Може, ця парта у другiм класi? - Справдi, може, винесли туди. - Марко болiсно провiв рукою по чолу i знову пiшов поперед не┐, тьмяно освiтлений тремтливим вогником. В другому класi вiн знайшов стару тримiсну парту, знайшов на нiй помiж iншими вирiзане сво║ i Устимове iм'я. - Ось тут ми сидiли, плечем в плече, душа в душу. Ви не зна║те, що то за людина була, яке в не┐ серце було! - Марко ще хотiв щось сказати, але, охопивши голову руками, заплакав, i сльози його закапали на ту парту, за якою тепер сидiли iншi дiти, теж плече в плече, душа в душу. Вона ще не вмiла утiшати людей у горi, подивилась на Марка, схлипнула, хоча нiяк не могла уявити, що на свiтi вже нема того з кучерявим, як хмiль, чубом хлопця, схожого на ясний ранок. Через якийсь час Марко, досадуючи на себе, зривав сльози iз вiй, але не мiг зiрвати: насочувались новi i знову падали на ту парту, де вiд ┐хнього дитинства тiльки й залишились ножем вирiзанi iмена. - Ех, Устиме, Устиме! - кiлька разiв кликав до себе Друга i наче докоряв йому, що вiн так рано покинув i добру, i страшну землю. Неждано вiн запитав ii: - Чого ви дума║те нацчати дiтей? Вона знизала плечима: - Читати, писати, арифметики. - I це треба, дуже треба, а найбiльше - навчiть ┐х любовi. З ненавистю, злобою ми, старшi, якось покiнчемо. А дитячi сердечка мають бринiти любов'ю, наче деревця весняним соком. Вчiть ┐х людяностi, добру. Ви щасливi - ви вчителька. Зрозумiйте це. - Я розумiю, Марку Трохимовичу. - Так, так, це я для себе, бо теж думав бути вчителем, перо, а не шаблю тримати в руках, - спохватився вiя i вже iншим, одерев'янiлим голосом сказав: - Запам'ятайте, як закатували Устима. Це i вчителька повинна знати... В сусiдньому селi у нього була дiвчина-сирота з того наймитського роду, що все ма║: i вроду дiвочу, i здоров я, i руки золотi, та не ма║ щастя i чобiт. Цi║┐ зими ми випадково зустрiли ┐┐ босою бiля криницi. Глянули спочатку на посинiлi дiвочi ноги, що сповзали з накипiлого льоду, потiм на дiвчину, знов на ноги, скочили з коней - i до ┐┐ господаря. Тодi ми з нього не тiльки чоботи, але и душу витрусили б. При нас озулася дiвчина в новi чоботята i вклонилася нам у пояс. I так уклонилася, так приклала руку до серця, так подивилась вiдкритими, як свiт, очима, що Устим за ворiтьми, ще не сiвши на коня, схвильовано шепнув менi: - Оце, брате, й моя судьба! Шукав хазяйськi чоботи, а знайшов судьбу! -Причинний! - знаючи його вдачу, вигукнув я. - Ти ж навiть пари слiв не зв'язав iз нею! - Так судьбу зв'язав. - А може, вона тебе не полюбить? - Поговори менi... Я глянув на не┐... - Ну, й що? - А вона на мене. - Та й на мене вона дивилась. - Ет, кривий ти на очi, та й годi. - пй, певно, й роки не вийшли? - Почекаю. I чекав ┐┐, свою зiрку вечорову. Сам ┐й пошив червоний кожушок, щоб мала в чому вийти на люди. Оце тепер, восени, збирались побратися. Я мав бути старшим боярином. Та присочила куркульня. Серцем чую, що виказав.Устима господар дiвчини. Вiн до цього часу не мiг простити нам iнаимичцi за тi проклятущi чоботи. Обмiняв ┐х на душу. На лузi, коли Устим повертався од сво║i безталанницi, застукали його бандити, розрубали повздовж до горловини i всю середину засипали землею i житом за те, що вiдрiзав землю i забирав куркульський хлiб. Пiсля, катування прикопали Устима бiля Китай-озера помiж кущами калини. Ми довго не могли найти його. Аж сьогоднi люди побачили, що на лузi помiж калиною чомусь проросла смужка жита. По цьому пам'ятнику i вiдшукали Устима. Охоплена жахом, приголомшена безоднею задичало┐ пiдлостi i силою життя того житечка, що проросло з людини, вона припала до тi║┐ ж парти, на якiй колись лежали Устимовi руки, й невтiшно заголосила. В журбi обо║ просидiли до опiвнiчно┐ години, аж поки в дверях не з явилася постать Антона Безбородька, голови споживчого товариства. З темряви, не розiбравшись, що й до чого, вiн здивовано крiзь смiх викашляв: - А тут наче досвiтками пахне. Швиденько познайомились, - i осiкся. Знiчено пiдiйшов до тi║┐ тримiсно┐ парти, де було вирiзано i його iм'я, верхи сiв на сво║ колишн║ мiсце. I це ж тодi образило бiльше, анiж його дурний смiх. "Цей i на домовину сяде. Марко б нiколи так не зробив... Три iменi - три судьби..." - подумала тодi, з неприязню глянувши на вузькувате, з роздво║ним носом i глибокими очницями обличчя Безбородька. Наступного дня вдруге ховали Устима. Над його домовиною печалились люди, ридала босонога наречена, а на його могилi Марко посiяв житечко, щоб проростало воно не з людини, а з землi. Отак уперше побачила вона по один бiк себе смерть, а по другий життя. Це був не звичайний похорон. Щось невимовне, легендарне, нерозвiйне стояло бiля не┐, шумувало з одного краю прапорами, а з другого померхлими корогвами. Молодi хмуроокi хлопцi з карабiнами за плечима, зореноснi чонiвцi, босонога наречена, дiтвора на огорожi й яблунях, зерна жита на могилi i м'ясомордий причет позаду людей - все це перевертало ┐┐ душу. I вона тiльки тут починала розумiти, що таке народ, життя, розумiти його не з прилизаних, iнтригами i сюжетами наелектризованих чи коханням натоптаних книжок, не по вбранню, не по рисах красивих i некрасивих облич, а по труднiй босоногiй iсторi┐, що творилася бiля не┐... Х Одразу ж з поминального обiду Марко обвiшався гранатами i з карабiном за плечима пiшов у лiси. Через кiлька днiв вiн височив у Лiтинськiй Синявi банду, яка загуляла в лiсовiй оселi дукача Онопрi║нка. Марко сам увiрвався в хату, гранатами перебив, перекалiчив бандитiв, перехнябив оселю i пiдiрвав себе. Непритомного, в сво┐й i чужiй кровi, - його повезли в лiкарню, зробили операцiю й оббинтували всього, неначе ляльку... Вона, Степапида, прийшла навiдати його. Марко посмiхнувся одними очима, показав рукою на сво║ завивало i ледь чутно прошепотiв: - Гарний? - Найкращий! - мимоволi вирвалось у не┐. - Та що ви! Мавпа мавпою, самому гидко дивитися на себе, - пустив добрячу усмiшку пiд бинти i вже серйозно запитав: - На могилi Устима були? - Була. - Зiйшло житечко? - Зеленi║. - От i все, що залишилось пiсля чоловiка, - зiтхнув i вже нескоро спитав: - А його ж безщасну Марiю бачили? - Нi, тiльки чула, що вона перейшла жити до Устимових батькiв. - Отак i дочекалися старi невiстки... Житт║! - засумував чоловiк. - А яке подружжя було б... голубiв пара... - Що вам лiкарi кажуть? - А що ┐м казати? Лежи, мов колода, та ┐ж iз ложечки, як дитя. Отак i осiнь пролежу. Тут самi лiки та спарена кров пахнуть, а в селi зараз... - та й не доказав, бо саме в палату зайшов Безбородько в новому англiйському френчi, синьому галiфе i чоботях на рипах. В руцi вiн бережно, наче незахищене свiтло, нiс лискучий ремiнний картуз з гудзиком посерединi. Пишаючись дорогою обновою, Безбородько не зна║, як йому найкраще стати на виднотi и де себе посадовити. Здавалося, що вiн i до лiкарнi прийшов, аби тiльки гнути фасон. Розставивши ноги, театрально став посеред палати i спiвчуттям прикрив якусь свою радiсть. -То як тобi, Марку, тут прожива║ться? - I, не чекаючи вiдповiдi, бережно здмуху║ пилинку з картуза. Безсмертний пекучим поглядом змiряв Безбородька i його одяг. - Ти, Антоне, збира║шся балювати чи свататись? - От i не вгадав, братику, - самозадоволена посмiшка розповза║ться по вузькуватому виду. - Чимчикую до тебе прямо вiд городського кравця, вiн хоч i дере, та вмi║ голкою грати, мов смичком, - вигнувся, оглядаючи одежину з бокiв. - Галiфе не мале зробив? - Кинь порося в кожну кишеню, - побiльша║, ще й музика без смичка вищатиме. - Обiйдеться без музики, - одразу насупився Безбородько, не знаючи, куди подiти картуза. - Гляди, чи обiйдеться, - на щось натякнув Марко. Безбородька пересмикнуло вiд цих слiв, наче задихаючись, розкрив рота, щоб вiдповiсти, але промовчав. I далi вже сидiв у палатi, мов осiння хмара. З лiкарнi вона присмерками поверталася з Безбородьком на кооперативнiй пiдводi. Зручно вмостившись на ряднi, щоб не замастити новенький одяг, Антон Iванович i сяк i так упадав бiля ней i все просив пригощатись "монпансь║" рибкою. Цi дрiбнi кольоровi рибки вiн Прямо пригорщею виловлював iз кооперативного мiшка, демонструючи свою гостиннiсть. В лiсi Безбородько притих, зiщулився, занепоко║но зиркав на всi боки й немилосердно батожив конi, а коли вони вискочили в чисте поле, знову став балакучим i заповзятим. Про Марка вiн заговорив iз спiвчуттям, але з огудою. - Кому потрiбне таке геройство? Теж знайшовся пiсляреволюцiйний iндивiдуалiст-терорист. А не краще було б колективно оточити банду i рознести ┐┐ на пух i пiр'я. Жаль, жаль чоловiка, але дуже безрозсудний вiн, у всьому безрозсудний, гарячковитий. I все попереду хоче бути, а колектив, масу недооцiню║. Ще не втямив сво┐м черепком, що вiк геро┐в пройшов. Про це i в "Iнтернацiоналi" спiва║ться: "Нi цар, нi бог i нi герой". От як воно, практично, ма║ бути. В той час ходили рiзнi теорiйки про геро┐зм, i вона, по молодостi i недосвiдченостi, не знала, що вiдповiсти Безбородьку, який стояв за масовiсть у всьому. Правда, виявилось, що сам Безбородько в боях з бандитами нiколи не брав участi, бо працював по iншiй державнiй лiнi┐. Нападався вiн i на тяжкий Маркiв характер: - Вiн, окрiм себе i Устима, нiкого не терпiв. Такий норов ма║, що на десятьох вистачило б. Як упреться, наче стовпець у плотi, нiчим не поворушиш, хоч кiл на головi теши... Ви не зна║те, як його по-вуличному називають? - Не знаю. - А ви коли-небудь чули казку про Марка Проклятого? - Чула. I книгу таку читала. - Так от i нашого Марка за характер поза очi називають Марком Проклятим. - Бог з вами, Антоне Iвановичу! Що ви, пробачте, верзете про таку людину! - аж скрикнула вона. - Не я ж вигадував таке прiзвисько - село, - почав оправдуватись Безбородько. - Ну, що б там не казали, та хоробростi вiд Марка не вiдбереш. Це, звiсно, штука як кепська. Але треба мати миЛосердi║ й до iнших. А вiн його, - стишив голос, - навiть до дiвчат не ма║... всюди герой. Останн║ найбiльше вразило, насторожило ┐┐, i чомусь защемiло тодi дiвоче серце. Правда, спочатку вiрила и не вiрила, але через якийсь час про це, наче ненароком, почула вiд хитрющого, з горшкуватим обличчям крамника споживчого товариства. I поговори потьмарили образ Марка, бо вона дiвчурiв ненавидiла усi║ю пристрастю дiвочо┐ душi. Але ж чого тодi так поважають Марка i Зiновiи Петрович, i тiтка Христя? Розпитатися б у них, так що вони подумають про не┐? Та про Маркове прiзвисько вона якось заговорила з тiткою Христею, яка мало не в усьому стала ┐┐ повiрницею. Молодиця одразу накинулась на невiдомого ворога: - Плюньте в самiсiнькi очi якiйсь мармизi, мо║ю слиною плюньте. Крейдою шпурнiть у писок тим, хто Марка назива║ проклятим. Це так в'┐лися у нього дукачi-горланi i всяка шантрапа, дубило б i гнуло ┐х на чортове обiддя! Наш Марко не проклятий, а Безсмертний! - стояла гнiвна й червона, а на завзятому виду жмурились i розжмурювались химернi ямки. Вiд цi║┐ лайки й захисту ┐й стало теплiше на серцi. Працювала вона у двi змiни. Роботи й мороки було багато. Чимало батькiв до заморозкiв не посилали дiтей у науку. Не вистачало книг, зошитiв, олiвцiв, а чорнило учнi робили з дубових яблучок-гавлюшок або з бузини, заправляючи його iржею i наваром дубово┐ кори. Вона й не зогледiлась, коли впала зима. А з першою метелицею прийшов до не┐ помарнiлий, але веселий Марко. Вiд нього ще пахло лiками i, тим незрiвнянним повiвом сiна, коли до нього вiд першого вологого снiгу ненадовго повертаються пахощi лiта. - Степанидо Iванiвно, добрий вечiр вам. Не замерза║те в сво┐х хоромах? - Дров привезли, - чогось зрадiла вона, хоча й знала, що Марка треба остерiгатися. - А ви коли-небудь бачили таке диво: метелицю й зорi? - Одночасно метелицю й зорi, хiба таке може бути? - Ходiмте - поглянете. Вона, в чому стояла, вибiгла вслiд за Марком на необгороджений ганок, поглянула на небо, але з нього трусився снiг, а зiрок не було видно. - Почекайте трохи, призвичайте очi, - заспоко┐в ┐┐ Марко, ┐ вони обо║ почали дивитись угору. Через якийсь час метелиця наче притихла i крiзь зрiджену сiтку снiжинок вона справдi побачила кiлька зiрок. Але одразу ж свiжий повiв снiговицi засувоiв ┐х, а потiм знову вiдкрив. - Як гарно! - вирвалось у не┐. - Атож! - яснiло i його обличчя. , "Невже вiн мiг бути безжалiсним i зрадливим?" - ворушилась та сама, задавнена думка. Марко, не помiчаючи ┐┐ допитливого погляду, довiрливо говорив далi: - Як я люблю, коли зоряно-зоряно в небi, коли в полях пiд зорями свiтлiють, мов рiчки, дороги, а соняшники прямо вiд зiрок перехоплюють росу, спросоння лопотять нею i нанизують на сво┐ пелюстки. Вона зачудувалась його мовою: - Ви, Марку Трохимовичу, вiршi не писали? - Та писав, - неохоче признався вiн. - I щось виходило у вас? - Напевне, виходило, бо один вiрш, проти мiжнародно┐ контрреволюцi┐, навiть у губкомiвськiй газетi надрукували. А хтось у нашому загонi вiзьми й пусти чутку, що я звiдкись переписав той вiрш. Я тодi скипiв гнiвом, знайшов напасника i почав доводити сво║ авторство кулаками. Але той партизан зi сво┐м дружком обмолотили мене, як снопа. Ну, тодi й подумалось менi: "Коли так б'ють письменникiв, ще й оббрiхують ┐х, то краще покинути це дiло", - засмiявся Марко. - Тепер на писання не тягне, а вчитати хочеться побiльше, люблю, коли рiзнi картини проходять перед очима. - I якi ви найбiльше любите картини? - Гоголiвськi. Там усе якось живим виходить, наче це й не в книзi написано. Тарас Бульба - це Бульба, а чорт, що хапа║ мiсяця пiд рiздвяну нiч, - це справжнiй чорт, а Плюшкiн - це наш куркуль Саврадим, який навiть перед богом гасить свiчку, щоб потiм поставити ┐┐ перед сином божим. У лiкарнi я в свою волю начитався, вiд цього й одужав швидше. У вас чогось цiкавого не знайдеться? Вiн пiшов од не┐ з книжками, а в головi ┐й лишив хитке снування, по ньому кониками-стрибунцями скакали здогадки: хто ж такий насправдi Марко? Чи одчайдушний запорожець з "Тараса Бульби", чи пота║мний сiльський джигун? Тi║┐ ночi вiн приснився ┐й Левком з "Майсько┐ ночi", а Безбородько - однооким головою. I забреде ж така дурiсть у сон, що й наяву страха║шся, i диву║шся, i не зна║ш, що воно й до чого. Та й гарним же був Марко над ставом, тiльки замiсть шапки в нього була будьонiвка. Але i в снi дiвоча душа тягнулась до нього i опасалась його... Кожна дiвчина, виглядаючи сво║ кохання, сподiва║ться, що воно в не┐ буде "найкращим, i жде його з вiдкритими на весь свiт очима, з вiдкритою душею i тi║ю милою самовiдданою довiрою, що часто й розтопту║ дiвочу долго. Отак i вона виглядала до Марка сво║ кохання, а насправдi воно чи передчуття його прийшло з тривогою, острахом, болем i тоскною невiдомiстю. А тут ще, на лихо, й Безбородько почав учащати до школи, розпухириться усiма кишенями англiйського френча й неймовiрно великим галiфе та й почне говорити i про полiтику, i про школу, i про музику, хоча сам навiть на балалайцi не бренькав. У розмовах вiн завжди був самовпевненим i похвалявся сво┐ми зв'язками аж в окрузi. Марка ж називав другом, але час од часу кидав на нього такi вуглячки, що вiд них вона вся починала горiти. У великiй тривозi i все одно у великiй надi┐ зустрiла вона свою вiсiмнадцяту весну. А вона прийшла в громах льодоходу, в буйнiй повенi i в такому цвiтiннi рясту, що здавалось, наче само небо шматками упало в лiси. На великдень саме зацвiли сади, вакханалiя вишневого цвiту прямо-таки приголомшила ┐┐, а найбiльше дивували величезнi, мов столiтнi дуби. подiльськi грушi - вони бiлими горами пiдiймались над селом i, здавалося, пiдводили його ближче до сонця чи мiсяця й обтрушували на нього пташиний спiв. На Великдень святешно одягненi люди гуляли на цвинтарi. Малеча товкалась крашанками чи бавилась на дзвiницi, дiвчата вели короголi й спiвали веснянки, парубота грала в довго┐ лози або верниголови, а старi люди прислухались до щебету й гомону молодостi. Пiшла й вона на цвинтар, щоб почути й запам'ятати тi веснянки, яких не знала. Пташиними крилами i чарами кохання шумували вони над нею, поглядали очима весняних квiтiв i та║мничого ромен-зiлля, що приверта║ до дiвчини милого. I тисячу рокiв тому так само хтось виглядав сво║ кохання, як вона тепер, хтось питався матерi, як треба чарувати любого: чи лiсовим корiнням, чи карими очима, чи чорними бровами, i проливав сльози, стелячи постiль нелюбу. Столiтнi насто┐ пiсенного кохання наморочили голову, прадавнi сподiванки входили в сьогоднiшнi, наче це ┐й виспiвувались i радощi, i муки любовi. Але неждано в цей поетичний вiдгомiн старовини увiрвались iншi мелодi┐ - обiзвалися пострiли i крики. Широкою примайданною вулицею, одстрiлюючись, утiкали бандити, ┐х рiдким ланцюжком наздоганяли чонiвцi, i серед них був Марко Безсмертний. Недалеко вiд церкви високий i дебелий бандит пiдняв обрiза, показав на людей, щось крикнув, i всi бандити кинулись на цвинтар, змiшалися з великодньою юрбою i люто почали обстрiлювати чонiвцiв, якi розгублено зупинилися: не стрiляти ж у людей. Вперед вискочив Марко Безсмертний, пiдняв руку з карабiном, який ще димiвся, i крикнув, наче у дзвона вдарив: - Гей, люди, лягайте на землю! За одну мить натовп упав, оголюючи бандитiв, i вони, як очманiлi, кинулись утiкати iз цвинтаря. За кiлька хвилин прошумiв над нею бiй, уламок людсько┐ боротьби за щастя, за майбутню пiсню людей i навiть за стародавнiй поетичний вiдгомiн, що згодом перейде на сцени i в книги... I тiльки затихли пострiли за селом, у селi знову стрепенулися пiснi про кохання, розмай-зiлля i працю. I знов у цьому вона бачила ходу iсторi┐, колесо яко┐ не в силi зупинити нi куций бандитський утинок, нi куцi мiзки рiзних батькiв, якi й досi продавали Укра┐ну одразу кiльком державам, хоч на словах i розпиналися за ┐┐ самостiйнiсть. Цi думки снувались пiд голосну веснянку, що бринiла в широкому танку i в душi, а серце не раз поривалось далеко за село, де й зараз, напевне, Марко б'║ться з бандитами. Тiльки б живим зостався вiн!.. Кроково║ колесо Вище тину стояло, Много дива видало. Чи бачило колесо, Куди милий по┐хав? За ним трава зелена I дiброва весела. "I там, куди вiн пiшов, зелена трава, коли б тiльки не почервонiла вона... "Кроково║ колесо вище тину стояло..." Отак, тривожачись, мовчки спiва║ вона про кроково║ колесо, а вiн руха║ колесо iсторi┐. "Любий мiй... Ой, що вона, дурна, тiльки дума║ собi? "Кроково║ колесо-о вище тину стояло..." - Подобаються вам нашi веснянки? - пiдiйшов до не┐ Зiновiй Петрович Гордi║нко. Вiд святешно одягненого бджоляра вiяло ранньою пергою i пахощами свiжо┐ землi. - Чудеснi вони, чудеснi, мов iз дiвочо┐ душi вийнятi. - Як славно сказали ви, - здивувався i зрадiв Зiновiй Петрович. - Вiрите, ми ┐х у Котовського спiвали! Та так спiвали, наче самi з весни виходили... Запишете ┐х на ноти? - Неодмiнно запишу. - Марко ┐х дуже любить. Iнодi, на самотi, i в сiльрадi курника ┐х. Пережитки, як говорить Безбородько. - Як тепер Марко Трохимович? - в тривозi поглянула на пiдкучерявлену бороду чоловiка, в якiй, здавалось, неодмiнно ма║ заплутатись бджола. Але там не було комахи, а лежав пелюсток вишневого цвiту. - Вже повертаються хлопцi додому, все в акурат, - заспоко┐в Зiновiй Петрович, а потiм по-сорочи, як умiв тiльки вiн, зиркнув на не┐. - А тривожитесь потроху за Марка. - Звiсно, тривожусь, - хотiла сказати спокiйно, але одразу ж спаленiла. - Ну, це и добре, доню, - тепло, з лукавинкою посмiхнувся чолов яга. - Може, в свiй дзвiн ударю i чарку вип'ю на чи║мусь аесiллi. - Ой, i що ви говорите? - аж зойкнула вона. Зiновiй Петрович засмiявся: - От i спiкся на однiй щоцi один рак, а на другiй - ще один. - Що ви тiльки вигаду║те... - Те, що збоку видно. Та " Вона не знала, що вiдповiсти, i розгублено опустила голову: - Ге, що збоку видно. Та не соромтесь. Кашлю i любовi не вта┐ш. I, натрушуючи смiшок на пiдкучер явлену мiдь бороди, весело подибав до сво┐х бджiл. А увечерi до не┐ прийшов Марко з вишневою гiлочкою за церемонi║ю'. Вiн якось незвично поглянув на не┐, незвично посмiхнувся, наблизив сво┐ очi до ┐┐ очей, i вона з лячною радiстю збагнула, що перед нею сто┐ть ┐┐ доля. - Якi ж ви сьогоднi гарнi, Степанидо Iванiвно. - Тiльки сьогоднi? - ┐ ранiше Теж... I стрепенулись ви зараз так славно, як вишенька, що ма║ зацвiсти. - Вийняв з-за церемонi┐ вишневу гiлочку i поставив у глиняний глечик, де одцвiтали блiдавi й рожевощокi невiстки. - А нащо ви зломили? - строго очима показала на вiдчахнуту, з росинкою глею гiлочку. - То вiтер, Степанидо Iванiвно. Я цвiту не псую. Його теж любити треба. Марко одразу чогось нахмурився, зiв'яв, попрощався й пiшов. А незабаром забрiв Антон Безбородько. Вiн побачив вишневий цвiт, ревниво скособочив розпухлi губи, на яких тремтiв горiлчаний дух. - Марко принiс? - Марко, - знехотя вiдповiла, не бажаючи мати посередника нi в домi, нi в душi. - Проворний, нiчого не скажеш... Не говорив, практично, що цвiт треба любити? - напустив на свiй вузький вид жалостивiсть до не┐. - Казав, - одразу насторожилась вона, а бiль ударив пiд саме серце. - Або що? - Та нiчого такого, - якось та║мниче вiдповiв Безбородько, сiв на парту, i всi нашитi кишенi френча заворушились на ньому, неначе краби. - Говорiть, коли почали. Безбородько закинув ногу на ногу, похитав головою: - Вам скажи, а ви йому передасте, тодi вiн i дихнути не дасть менi. I так вiн ма║ роботу: пiдкопу║ться i пiд мене, i пiд мого крамника. - Слово честi, все буде помiж нами. - Навiть слово честi? - задумався на якусь хвилину. - Тодi глядiть!.. Недобре кажуть про Марка. Правда, може, це хтось i намарнословив. - Чи марнослiвство, чи правда - кажiть! - наказала вона, хоча й вiдчувала, як терпнуть ноги, як млi║ душа. - Було б що говорити. Ви бачили наречену Устима Тримайводи? - На похоронi бачила ┐┐, - в передчуттi чогось поганого мало не зойкнула вона. - Еге ж, вона там була, гарна така дiвчина. Так учора Марко в лiкарню завiз ┐┐. - Щось трапилось? - ледве вимовила, а спиною обперлась об шафу з книжками. - Еге ж, трапилось: дитя ма║ народити. - Ну, й що? - Та й нiчого, дiло житейське. Але чий це буде вишневий цвiт - ще невiдомо. Вона застогнала, почуваючи, як на велетенському колесi закружляли i школа, й земля. "Крокове║ колесо вище тину стояло..." - нестерпним болем вривались чи┐сь голоси... Зупинися ж ти, колесо муки. I воно послухалось ┐┐, але на душi було так, наче туди хто жабу вкинув. Хотiлось накинутись на Безбородька, та стримала себе: а що, коли й таке може бути? - Ви пережива║те? Вам погано? Як ви зблiдли! От лишенько! - забiдкався Безбородько. - Не треба, Степанидо Iванiвно, так близько все брати до серця. Може, це все й брехня. Чого люди не наговорять. Язика не треба нi позичати, нi купувати. Вiн почав шукати воду, а вона, мов пiдкошена, сiла на стiлець. За вiкном знову обiзвалась трепетна веснянка, в нiй було i сподiвання любовi, i ромен-зiлля, i милий, який з'явився ще до того, як закипiв корiнь любовi. Все це було у пiснi, але не в не┐. Вона взяла вiдчахнуту вишневу гiлочку i викинула В за вiкно. А через кiлька днiв у родинi Тримайводц вона побачила безщасну матiр, побачила й дитя, що буде викованим, тiльки без хмелин чуба, Устимом. В честь батька його теж нарекли Устимом. I тодi якась полегкiсть прийшла в дiвоче серце, хоча вона й вирiшила бiльше нiколи не думати про Марка. Та цього ж таки вечора, коли на левадi приземистий молочний туман вбирав у свою основу срiбнi мiсячнi оризки вона лицем в лице стрiлась на кладцi з Марком. - Ой! - зойкнула з несподiванки, ступила назад i мало не шубовснула в рiчечку. - Отак i викупатись можна, - засмiявся i взяв ┐┐ за руку. -Перенести? - Перенесiть, - неждано для себе випалила й вiдсахнулась од Марка, але вже було пiзно. Вiн, як вiтер, пiдхопив ┐┐ на руки, пiд нею гойднулась кладка, схлипнула вода, а над нею у велетенському небесному колесi закружляли зорi. "Так от яке воно, кроково║ колесо", - завмираючи, подумала тодi, i увесь свiт млосно закружляв навколо не┐. Марко вискочив на берег, заглянув ┐й у вiчi, тiснiше пригорнув до себе: - Уже не вiдпущу! - Що ви, Марку Трохимовичу! - тiльки тепер перелякалася, вириваючись з парубочих рук. Ти одразу стало так страшно, мовби летiла у безодню. Марко мовчки опустив ┐┐ на землю, i вона похнюпилась перед ним, наче школярка: боялась його i все одно чекала вiд нього найкращих слiв. - Степанидо Iванiвно, ви зна║те, що я люблю вас? - нахилився над нею схвильований i суворий. Пiд кладкою скинулась риба, в лугах озвався деркач, у полях протуркотiла пiдвода, i зовсiм недалеко стрепенулася дiвоча пiсня, сповнена надi┐ i жалю. - Справдi? - сказала зовсiм не те, що думалось сказати в такому випадку. - Справдi. Ви, певне, й не помiчали цього? - Не помiчала. - А я ще в лiкарнi закохався у вас... Отам зiйшлися мiй бiль i любов. Та, видать, ви анiтрохи не коха║те мене... - Не знаю, Марку Трохимовичу, -i правду, i неправду, - збентежено сказала вона. - Я так i думав... Напевне, ви не моя доля. - Чого ж?.. Нiхто долi не вгада║, - тихо заперечила, i вiн з надi║ю поглянув на не┐. - Подумайте, Степанидо Iванiвно, подумайте, зважте, потiм скажете... Люблю вас, як душу, - обома руками потиснув ┐й руку i зник у темрявi. "Чудний який... Чому б iще було не постояти, не сказати якогось слова. Милий..." - Стояла в туманi пiд зорями, а потiм пiшла по тiй самiй стежинi, якою пройшов вiн, думаючи, що не раз наступа║ на його слiди... Думалось недовго ┐й; за один вечiр, мов цвiт, розквiтло усе те, що збиралося давно. I другого дня вона радiсно вiдчула себе нареченою. У солодкому туманi, у шелестi найкращих слiв i хмелi перших поцiлункiв промайнули передвесiльнi вечори. Простеньке, небучне весiлля мали одгуляти вони пiсля закiнчення учбового року. I от надiйшов нещасний день ┐┐ весiлля. В школу до не┐ пiд'┐хав у англiйському френчi i в ще бiльшому галiфе Безбородько, i вони обо║ стали чекати жениха. Але вiн не приходив. Безбородько красномовно кiлька разiв стукав нiгтем по склу цибулистого, з американського золота годинника, а вона червонiла й полотнiла у рiзних найтяжчих здогадках, вбирала в себе невиплаканi сльози, якi боялась показати при стороннiй людинi. I вiдчувала, що любов ┐┐, мов поранена птиця, б'║ться в останнiх муках. - Вже i ┐сти хочеться, а Германа все нет, - показав свою ученiсть Безбородько. - В Марка все може бути. Я, зда║ться, вам колись натякав... Пiду на розвiдини. Обмiтаючи дверi сво┐м галiфе, вiн вийшов з оселi, безнадiйно махнув рукою хурщику i зник за хатою. Повернувся обурений i аж зелений од злостi. - Оце розжились, Степанидо Iванiвно, на женишка собi! Яке тiльки бездум'я погнало вас до шлюбу? Ще до весiлля, практично, ма║те шанобу, а потiм, глядiть, щодня буде бридня! Подумайте: йому корова дорожча кохання. Всього сподiвався, а цього - нiколи. Вона вже нiчого не могла сказати, лише нiмотно, самою скорботою допитувалась у Безбородька: "Що ж i за що таке сталося?" А вiн, вдоволений сво┐ми передбаченнями, всiма рухами, кроками, словами, нiби чаклун, кам'янив ┐й серце, тiло i втискав у кригу, у темiнь, де й надi┐ нема на добре передчуття чи почуття. - Корову ж цi║┐ ночi в яко┐сь удовицi вкрали. Вдосвiта кинулась вона, розтелепа, до Марка шукати запомоги. А йому що? Весiлля в головi? Без ваганини, практично, натягнув, пробачте, штани на себе, нагана в руку i, навiть без сорочки, рвонув по слiдах за злод┐йнею. Та я в такий святковий день свою власну корову подарував би отiй дурепi, щоб не вiдходити од молодо┐. Так чи ║ в його розумному баняку i крученому серцi хвч якась мализна любовi!? -Вiн подивився у вiкно i зловтiшне тицьнув пальцем: -Ось, подивiться i погляньте - iде герой, та не з молодою, а з коровою! Болем вивертаючи очi, вона побачила на вулицi Марка. Але якого? В одних штанях, заляпаний багнюкою з голови до нiг, вiн поволi вiв тельбастеньку, теж заболочену корову i щось весело розповiдав людям, якi пiвколом рухались за ним. Його веселiсть громовицею вибива║ рештки ┐┐ любовi i переповню║ все тiло найгiршими пiдозрами i риданням. Вона вже не бачила, як щасно, з яким нетерпiнням поглянув Марко на ┐┐ вiкно. Не всилi стримати сльози, що одразу бризнули на весiльне з ромашками плаття, метнулась по кiмнатi, схопила валiзку, щось запхнула в не┐. - Антоне Iвановичу, благаю, хай ваш хурщик одвезе мене до станцi┐. - Як ма║те ще до шлюбу ось таке шанування, то хай, практично, везе без проволоки, - боком одвернувся од не┐ Безбородько. Вона зiв'яла, чужа серед квiтiв свого весiльного плаття, закапаних не росою, а сльозами, сiла на воза, втiкаючи од свого кохання, од сво┐х найкращих i найтяжчих днiв, од того крокового колеса юностi, що в кожного по-сво║му кружля║... * * * I от випадок знову привiв ┐┐ на слiди минулого. Iдучи до брата, вона гадала, що з роками розгубилися всi почуття. Та вийшло не так. Лiта як вода, - ┐м нема вороття. А втраченi почуття, мов птахи, повернулися, закружляли над давнiм гнiздом, спасаючись заглянути в нього... "А чому було й не стрiтись iз Марком? - водночас побачила перед очима i чорнявого, мов надвечiр'я, парубка, i лiтнього, з сивиною чолов'ягу на костурах... - "Кроково║ колесо вище тину стояло, много дива видало..." Та, певне, Марку, не стiльки ти бачив дива, як саму смерть", - знову пожалiла i сво┐х молодих рокiв i пошкодувала, що не побачилась iз Марком. XI Тепер Григорi║вi Стратоновичу зда║ться, що й серед тисячi людей вiн розпiзнав би кроки сво║┐ Катерини. Сво║┐!.. Хоча нема в ┐┐ ходi юно┐ легкостi, скрадливого чи сполоханого перестуку, але ║ в нiй зворушлива нерiшучiсть, що наче вимовля║, як, завмираючи, спаса║ться i тремтить 'жiнка над сво┐м коханням. А вона таки й тремтить над ним, вiрячи й не вiрячи, що i вдовина доля може зустрiтись iз щастям. Чи не минеться воно, мов нетривка сiтка золотого дощу, що не напою║ землю, а тiльки залиша║ на нiй рясноту слiз? З темряви печаллю i нiжнiстю дивиться жiнка на свого другого мужа, який iнколи зда║ться ┐й сином. Тодi вдалинi оживав перший чоловiк, а всю душу охоплювали страждання: чи мала вона право на друге одруження, на другу любов? I навiть п'ятеро дiтей, якi б гибiли на вдовиних достатках, у такi часи не могли захистити ┐┐, i нiхто в свiтi не мiг струсонути холоднi краплини болю, що обнизували ┐┐, як обнизу║ роса нерозвите дерево. Що ж, iншi жiнки простiше дивляться на любов, любощi, а вона й досi ча┐ть у собi почуття провини i перед людьми, i перед Григорi║м, i перед першим мужем. У такi тяжкi години вона себе збоку бачить пересадженим деревом, що й само не зна║: чи прийматися, чи всихати йому. Отаке ┐┐ вдовине щастя, як сонце поза хмарами, i чи довго воно свiтитиме ┐й?.. Наполоханi думки забiгають та й забiгають наперед i зупиняються перед тi║ю безоднею, що ляка║ кожну жiнку, яку горе зробило вдовою: чи не збайдужнi║, чи не одкинеться од не┐ друга любов?.. Почуття Катерини в якiйсь мiрi передаються Григорi║вi, якого й досi диву║ глибока сором'язливiсть у коханнi дружини. П'ятеро ж дiтей ма║ вона, але й досi залишилась чистою, мов дiвоча сльоза. I нi спалаху, нi тiнi жiночо┐ пристрастi чи вдоволення нiколи не побачив у ┐┐