лись до нього, стиха iржали, оксамитними губами торкались його рук, плечей, одежi, i в ┐хнiх скорботних зголоднiлих очах очевидячки воскресала минувшина. - Пiзнають, Марку, сво║ кiнське щастя, коли в них сiна було по колiна, коли й вiвсом пахло у жолобах, - обiзвався з порога дiд квмен, що саме нагодився до стайнi. - Таки не забули мене. - Розчулений, збентежений i водночас розгнiваний, Марко сутулився на костурах i не знав, чим утiшити, чим порадувати четвероногих друзiв, що чекали вiд нього i ласки, i ┐жi. Вiн гладив, обiймав ┐х вiльною рукою, не соромлячись, притулявся до них обличчям i з великою скорботою заглядав у ┐хнi очi. Де подiлася з них довiрлива веселiсть, сумовите всепрощення до людини, яка частiш потрiбного хапа║ться за батiг, гарячий iз кров'ю i сполохом огонь чи розумна, зовсiм людська лукавинка? Примара, страшна примара голоду все це висмоктала з теплих кiнських очей, оточила ┐х пухлинами повiк, i вона ж потворними тiнями висить над ще живим маслаччям, ждучи, коли воно звалиться iз нiг. Вискочити б з цi║┐ кiнсько┐ каторги, заплакати, як плакалось у дитинствi, чи хоча б потрощити костури на Безбородьковi i його злодiйському кодлi. В гнiвi й розпачi Марко не помiча║, як на його повiках накипають сльози. Вiн зараз би пострибав зi стайнi, але збоку знову до нього, непокоячись, тягнеться вислогубий високий кiнь. Треба й його втiшити, хоч рукою. - I Лорд пiзна║ тебе, - пiдходить ближче старий. - Чи пам'ята║ш його? - Чом не пам ятаю. Був огонь - не кiнь. - На очах згорiв огонь, тiльки попiл трима║ться пiд шкурою. Кiнь уткнувся Марковi в груди, й чоловiку пригадалася давня пора щедрого розiмлiлого лiта, коли голова колгоспу забува║, що, крiм роботи, на свiтi бува║ й сон. Засипати доводилось тiльки в дорозi, поки вiз котився вiд одного урочища до другого. Якось беззоряного вечора вони ви┐хали з дiдом квменом до найдальшого поля, де люди круглу добу робили бiля молотарки. Збиралась гроза, поздовжнi блискавицi розпанахували, а поземнi вогнем вiдгойдували вгору почорнiле небо. Пiд ┐хнi щедрi спалахи i гуркiт грому вiн спокiйно заснув, а коли прокинувся, почув, як над ним шелестiло колосся i дощ. Вiн ще спросоння не збагнув, що це дiд квмен нашвидкуруч зробив на возi куреник iз снопiв, ще не розумiв, що робиться навкруги, коли щось темне i тепле наблизилось до нього. Вiн здригнувся, подався назад i раптом побачив, як бiля крайнiх снопiв на якiйсь невеличкiй, округлiй площинi замерехтiв раз i вдруге здрiбнiлий корiнь блискавицi. I вiн тодi зрозумiв, що то гра║ блискавка в кiнському оцi. - Лорд, це ти? - зрадiв i засмiявся, зовсiм виходячи зi сну. Наляканий громовицею, кiнь тихенько заiржав, губами знайшов тодi Маркову голову, притулився до не┐ i знову заiржав, а блискавка й далi раз по раз мерехтiла в його оцi... Марко пiдходить до Лорда, що ледве трима║ться на ногах, гладить гриву i з болем дивиться на його велике око: невже в ньому навiки вiдiграли спалахи блискавиць? - Дай сво║му мазуну сiнця, - дiд квмен з розпорено┐ насипки витяга║ жменю сiна i простяга║ Безсмертному. Марка вража║ i дiдова насипка, i пучок сiна з прив'ялим чебрецем, що чимсь нагаду║ спалахи блискавки в кiнському оцi. Вiн, тремтячи, з руки згодову║ сiно i мерщiй видибу║ зi стайнi, хоча до нього з кутка iще обзива║ться довiрливо-болiсне iржання. - Почекай, Марку, - наздоганя║ його бiля порога дiд квмен iз сво║ю подушкою в руках. - Сiнце ж зосталося... Цi слова, i насипка, що тремтить у старечих руках, i безкорислива любов дiда квмена, i його уболiвання над голодною худобиною до решти крають серце чоловiковi. - Не можу, дiду, снаги не вистача║ дивитися на цi муки, - i в Марка стиска║ться кулак. - I я вже не можу. А скiльки вертигузiв крутиться бiля колгоспу, щось глибокодумно мугикають, у блокноти записують, десь доповiдають - i нiчого... В серце б ┐м усi ┐хнi записи вкарбувати, щоб кожна буква до живого дiла тягла. От за яку я сердечну грамоту! Тодi конi будуть з сiном, люди з хлiбом, а вченi не з блокнотами, а з головами на в'язах. - Це ви, дiду, все розоря║тесь? Уже чимсь ученi не догодили вам? - проснувся за перегородкою Максим Полатайко i, позiхаючи, округлив широкi губи. - А ти, вертiю, усе спиш? - обурився старий. - Хто там спить, коли на душi сама гризота, - здивувався Максим i одразу ж пiрнув у сон з повною впевненiстю, що в такий час нiхто з конюхiв не може спати. - Украв же сьогоднi цей халамидник десь бобу для коней, а сам спить, неначе праведник, - старий навiть iз спiвчуттям кивнув головою на перегородку. - I я вже сам думаю, де б щось можна було вихопити для коней. Що мiг вiдповiсти на це Марко? З болем поглянув на дiда квмена, потис йому руку та й подибуляв у тяжких думках на дорогу. - Ти ж куди, Марку? - До добрих людей. - Просити порятунку? - Просити. - I далеко збира║шся? - якась надiя прокинулась у голосi старого. - По┐ду колядувати до сво┐х друзiв. Може, щось розживуся у них. - То я тебе на ста║нних конях повезу, вони ще тримаються на ногах. Куди ж тобi з костурами? - Спасибi, дiду, але не хочу, щоб вас. потiм Безбородько розпiкав. Ви вже тут дивiться, бо я, напевне, затримаюсь на день-два. - Щасти тобi, Марку, - старий скинув шапку i помахав нею услiд Безсмертному, який наче поменшав, побувши у стайнi. Сьогоднi довго, як на зло, нiмував шлях, тiльки потемнiлi одволоженi липи зрiдка обзивались простудженими голосами гайворонiв. Сiреньке небо з невиразними клаптями хмар iнколи поглядало на землю здрiбнiлим оком сонця i не знало, що йому робити: чи сiяти мряку, чи трусити крупу? З в язками хмизу з лiсу брели натомлснi жiнки, плечi ┐х були зiгнутi, очi втупленi в землю. I ця картина болем зчавила Маркове серце: вона знову яснiше всяких звiтiв говорила, що село не ма║ господаря. Жiнки пiдiйшли до Марка, поздоровкались, випростались, але не скинули в язок з плечей, i тепер вони були схожi на. купку цвинтарних обшарпаних хрестiв. Марковi стало моторошно вiд цього видовища. Тяжкий свiй хрест мовчки несло жiноцтво у вiйну. Але навiщо його нести тодi, коли нема в цьому потреби? - Жiнки Безбородька, Мамури i Шавули теж отак стараються на паливо? - запитав, мiняючись на обличчi. Де там, вони живуть на панських дровах i харчах. - Таке привозять i з комори, i з лiсу. - Це, Марку, ще не бiда, ми все перетерпимо, - обiзвалась вдова Софiя Кушнiренко, в яко┐ i досi великi очi лелiли дитячою голубiнню. - Аби тiльки нашi сини повернулись. - Та в тебе ж, Софi║, нема синiв, - хтось поправив удову. - Так у людей ║, - сказала з такою материнською тугою, що Марко аж затремтiв. - Ти, сину, якось одужуй скорiше та прибирай до сво┐х рук наше господарство, осиротiло воно тепер, зовсiм осиротiло. - Вдова ближче пiдiйшла до Безсмертного i голубим, дитячим сумом дивилась йому у вiчi. Саме на шляху показався старенький грузовик. Жiнки зiйшли на узбiччя, а Марко пiдняв угору костур. Машина заскрипiла усiм кiстяком, зупинилась, iз кабiни виглянуло вугластеньке обличчя Галини Кушнiренко, найменшо┐ Софино┐ доньки. I хоч усмiшка трiпоче на пошерхлих з милою окантовкою устах дiвчини, та в ┐┐ незвичайних, димчасто-сизих очах, затiнених берегами густих вiй, лежить смуток. - Добрий день, Марку Трохимовичу. Вам далеко? - Прямо та й прямо, на самий край свiту. - На самий край не можна - вiйна перепинить. - А може, поки до┐демо, вона й закiнчиться. - I одi ┐дьмо, хоч i нагорить менi вiд Безбородька, - знову посмiхнулась окантованими устами, а в очах, як i ранiше, стояла печаль. Обличчя Галини, коли розглядати кожну його частину, не було красивим: iвилицi, i широкуватi щоки, i звичайний, не витончено┐ роботи нiс здавались буденними. Але в цей будень таким святом входило надбрiв'я i розгонистi, з непоко║м брови, незвична сизiсть очей i пухла довiрлива свiжiсть вуст, що кожному, хто дивився на дiвчину, одразу ставало хороше на душi. Галина вискочила з кабiни, приязно поздоровкалась iз жiнками i сказала матерi, щоб та кинула хмиз у машину. - Обiйдеться. Як люди, так i я, - вiдповiла вдова. - Ну як собi хочете, -трохи зобижено сказала донька i допомогла Марковi вмоститись у, кабiнi. Машина чмихнула, затремтiла i, минаючи мiшанину оголених печей i наростiв землянок, рушила в сiреньку далечiнь. - То на край свiту? - вивчаюче поглянула на Марка. - Нi, дiвчино люба, значно ближче... На край свiту по┐деш зi сво┐м коханням. - Якщо воно буде, - просто сказала Галина, стискаючи невеликими огрубiлими ручатами кермо. - Неодмiнно буде! - гаряче вирвалось у Марка. - А як же iнакше! У дiвчини звузились вi┐: - Може бути й iнакше: багато нашого брата залишиться дiвчатами на все життя, бо вiйна розкида║ коханих i розколю║ кохання-так само просто вiдказала, ┐┐ сумна розсудливiсть здивувала i навiть непри║мно вразила Марка. Звiдки це взялося х дiвчини? Невже за вiйну притупились ┐┐ почуття?. - А в тебе ║ коханий? - неждано вирвалось, хоча и знав, що не треба говорити про це. - Нема й не було, - зiтхнула Галина. - Навiть не було? - Може, й був, але я нiчого не розумiла тодi, бо и що таке любов, не знаю, тiльки вiд iнших чую, недовiрливо сказала дiвчина i зовсiм одверто, як, може, й матерiв не говорила, розповiла про свiй перший, юний неспокiй. Перед самою вiйною на мене почав задивлятися Василь Денисенко. Пам'ята║те його? - Пам'ятаю. Чорнявий такий, з чубом... - Чорнявий, кремезний, мов дубок, - лягла печаль бiля дiвочих уст. - Де б я не з'явилась, а його погляд уже й вiдчуваю. I собi крадькома задивлялась на нього... I так тодi очiкувалось чогось доброго, незвичного. I в снах бачила, як вiн дивиться на мене. А потiм прийшла вiйна. Нi Василь менi, нi я йому навiть слова не сказали. Коли вiн прощався з селом, то теж найбiльше дивився на мене, потiм пiдiйшов, простягнув руку: - Прощавай, Галинко, - i посмiхнувся. - Прощавай, Василю, - мало не заплакала я, надивляючись на нього. I от Василя вже нема. А погляд його не можу забути й досi. То це, Марку Трохимовичу, була любов чи щось iнше? - Напевно, любов, - з жалiстю i подивом глянув на повне довiри i смутку обличчя дiвчини, яка тепер здавалась йому вже красунею... За лiсом, наче зовсiм з iншого свiту, вигулькнуло з бiленькими i блакитними хатками придолинне село. Над округлим, нiби полумисок, ставом довгатились охайнi колгоспнi будiвлi, на льоду бiлими островами збились гуси, а бiля прикриничних жолобiв тiснилися справнi, незахарчованi конi. "Зразу видно господарську руку Броварника", - подумав Марко. - Тут i зупинися, дiвчино! При┐хали. - Оце ваш край свiту? - Нi, тiльки початок! - Вiн подякував Галинi, звернув iз шляху на м'яку стежину та й пострибав до колгоспного подвiр'я. Гуси, побачивши незнайомого чоловiка, загелготiли, засичали, а конi зустрiли його м'яким фiалковим сяйвом очей. Правда, в деяких очах вiн бачив i тiнi тривоги. Це були тi конi, що носили шрами i вм'ятини вiйни. Чоловiк на костурах знову ┐м нагадав i ┐хн║ калiцтво. - Ви когось розшуку║те? - пiдiйшов до Марка немолодий конюх, розгойдуючи довгi й цупкi закарлючини вусiв. - Розшукую кiнське щастя, коли вони ще не перевелося, - поздоровкався Марко. - Любуюсь вашою худобою. - к чим любуватись, - у вусах старого заворушилась зневага. - Це вже самi перебiрки та вишкребки. От до вiйни в нас були конi! Змi┐ ┐м навiть я боявся показувати батога, щоб на небо не винесли. Вiд них тiльки спомин, та медаль залишилась, - посмутнiв старий. - Ви ж будете з ходакiв чи прошакiв? -Нi, - розгубився Марко. - Або що? - Та немало при┐жджа║ тепер рiзних колядникiв до нашого колгоспу: тим позич того, iншим - другого, а декому просто поклади щось на вiз чи в машину. - I кладете? Конюх озирнувся, поправив карлючини вусiв. - I це бува║. З деяким начальством треба ладити, бо воно як не знайде недолiкiв, то може щось приписати, як не по господарству, то по iдеях... Розпаскудились, розбо-сотились деякi за вiйну, самi не дуже хочуть переживати труднощi, а нас агiтують. Ви до Броварника? - До нього ж. - Зна║те його? - Знаю. - I як вiн вам? -запитав зацiкавлено. - Господар. - Аякже, аякже, - зрадiв конюх. - Цей не голову║, а хазяйну║. Такий нi людину, нi землю не обмане. Зараз у правлiннi його не шукайте - саме додому з одним гостем пiшов. Якраз трапите на обiд. Хату Данила Васильовича знайдете чи показати? - Знайду. Марко добре знав, де стояла стара, схожа на бабусю, хата Броварника, у вiкна яко┐ цiле лiто заглядали соняшники, рожi i крученi паничi. Данило Васильович належав до тих широких натур, якi, ставши на громадську роботу, нiкого не забувають, окрiм себе. Його, розумного й начитаного правдолюбця, зовсiм без тi║┐ хитринки, яку так часто приписують укра┐нцевi, село мало .не носило на руках. Добре знаючи i глибини, i мiлкi мiсця хлiбороба, вiн до кожного мав свiй пiдхiд i слово, ним чоловiк нiколи не страхав, не погрожував, i кулаками теж не бив по столу, бо и дерево не терпить людсько┐ дуростi. Бригадирiв вiн пiдбирав таких, що мали любов до людей i землi, ланкових - найбiльш спiвучих, а сторожiв - найбiльш ледачих. - Що таке на даному етапi наш селянин? - любив iнколи за чаркою пофiлософствувати Броварник. - Це - соняшник! Голова його тягнеться до сонця, а корiння - у землю. I що йому треба для повного цвiту i щастя? Побiльше сонця i поменше горобцiв, що випивають насiння. Зараз цей соняшник ще засмучений, бо чого тiльки не беруть iз нього, бо хто йому тiльки не нагина║ голову. Та прийде час, i справжнiй хазя┐н кишкне на горобцiв i рiзних отих, що наперед прицiлились до кожно┐ насiнини, кишкне на дармо┐дiв та горлохватiв - i змете всi туманнi непорозумiння й бюрократичнi iнстанцi┐ мiж соняшником i сонцем. За цю фiлософiю засмученого соняшника i додатки до не┐ не раз перепадало Броварниковi: знайшлися горобцi й на його голову, полiзли й до його анкети. Але Броварник не розгубився i на пленумi райкому сказав, що його анкета ма║ вiсiм пунктiв - вiсiм полiв i кожне з них поки що да║ по району найвищий урожай. I це тiльки тому, що вiн вiрить людям, а вони йому. Вiн стара║ться заглянути ┐м у душу, а не запустити пазури в печiнку. I, напiвобернувшись до критиканiв, так закiнчив свiй виступ: - То чи будуть ще питання з боку печiночних? Чи закiнчимо демагогiю? Увесь пленум гримнув аплодисментами i реготом, а пiсля пленуму до Броварника назавжди прилипло прiзвисько Соняшника, дарма, що носив вiн на головi уже не золото кучерiв, а зимову наморозь... На подвiр'┐ Данила Васильовича стояв м'ятий i тертий, видно, зiбраний з кiлькох поламаних машин вiллiс, а на його бамперi примостився красень пiвень; вiн одним оком рознiжено, iз погордою поглядав на зграйку сво┐х неревнивих коханок. Марко, наче з людиною, вiта║ться з старою хатою, що ще бiльше вросла в землю, бiля не┐ сторожею стояли посохлi, з невiдкрученими головами соняшники i обнизанi гудзиками насiння височеннi рожi, а на хатi кустратилось гнiздо лелеки. Все тут було таким, як i колись, окрiм землянисто┐ нiмецько┐ каски, з яко┐ кури пили воду. Марко, мов росу, обтрушу║ згадки дово║нних рокiв i з хвилюванням пряму║ до дверей: як його зустрiне Соняшник? Чи дуже вiн змiнився за вiйну, як вiдгукнеться на його прохання. Скриплять-мурличуть дверi, на пiвсловi обривають запальну суперечку в хатi господаря. Марко вiдразу чу║ на собi погляди трьох людей, що сидять за обiднiм столом, i з при║мнiстю вдиха║ настiй жита: на покутi красу║ться розкiшний снiп, а його колосся нависа║ над головами Броварника i огрядного гостя. Невiдомий повернувся, пiдвiв руку до голови, вдарив нею по колоску i поморщився. - Марку, це ти? - скрикнув Броварник, рвучко пiдвiвся з-за столу i застиг у подивi. - Iз дерев'яччям пiзнали мене? - Марко стукнув костурами об долiвку. Загримiв стiл, щось дзенькнуло, перекинулось на ньому, вiдлiта║ набiк стiлець, i до Марка, сяючи сивиною i посмiшкою, наближа║ться сивоголовий Соняшник. Обличчя його за цi роки пiдсохло, притемнилось, в сiро-блакитних очах крiзь здивовання i радiсть пробива║ться сум - таки, видно, горе не обминуло людини. - Живий, значить! - Данило Васильович, придивляючись, кладе великi руки на плечi Марка, потiм мiцно цiлу║ його. - I не забув старого? Молодчина! Спасибi, спасибi, хлопче! Жiнко, поглянь, це ж Марко, - поверта║ чоловiка. - Постав ще одну чарку на стiл. - Зараз. Добридень, Марку, добридень, синку. - Тiтка Соломiя, наче виходячи зi сну, витира║ руки i 'потихеньку пiдходить до Марка, а крiзь прорiджену оправу ┐┐ коротких вiй почина║ просочуватись волога. I чоловiк уже зна║, що ║диний син бiльше нiколи не переступить порога батькiвсько┐ хати, не скаже "мамо", не поцiлу║ ┐┐. I Марко зараз цiлу║ ┐┐, як сини цiлують матерiв. Тiтка Соломiя припала головою до його шинелi, потiм випросталась, важко зiтхнула. Вогонь од печi почервонив ┐┐ обвислi сльози. - Слава богу, що хоч ти повернувся, - рiжечком хустки обтира║ очi. - Сiдай, синку, де мiй Дмитро сидiв. - Не треба, стара, не треба, - тихо заспокою║ ┐┐ Данило Васильович. Марко пiдходить до столу, за яким нiмотно i напружено сидить розрум'янений чолов'яга рокiв сорока п'яти з головою лева, пiдстриженою пiд бобрик. Очi в нього адмiнiстративнi, мов перепустки, а одяг того напiввiйськового фасону, що може завести в оману лише сугубо цивiльних жiнок. - Знайомся, Марку, з мо┐м гостем. Це Андрон Потапович Кисiль. - Господар вважа║, що цим вiн сказав усе, але Марковi прiзвище Киселя поки що нiчого не говорить. - Дуже при║мно, - з гiднiстю пiдводиться гiсть i через стiл простяга║ випещену, пампушкувату руку, але на його обличчi проходить не при║мнiсть, а погано прихована кислуватiсть. Потiм вiн питальне Погляда║ на Данила Васильовича, той одним порухом надбрiв'я вимовля║, що з таким чоловiком i чарку можна випити. Кисiль заспокою║ться, з його зiниць зiскакують настороженi перепустки, i м'якша║ ямка на вареникоподiбному пiдборiддi., Марко перехоплю║ цю мовчазну розмову, придивля║ться до нездорового Киселевого жиру, що звузив його бiлкастi очi, але поширив живiт i протилежну йому частину тiла. Напiввiйськове галiфе Киселя чесно витримувало свою нагрузку, хоч i не могло похвалитися досконалiстю форм. Та не цi форми, а обличчя з печаттю грубо┐ владностi i зарозумiлостi пiдказують Марковi, що Андрон Потапович не належить до тих, якi люблять приносити людям радiсть, втiху чи хоча б обдаровувати ┐х звичайною посмiшкою. "Але перше враження часто бува║ помилковим, - дума║ Марко. - Побачимо, як воно далi буде". - Сiдай, Марку, поки горiлка не скисла. - Броварник припрошу║ гостя до столу i, коли той умощу║ться на скрипучому стiльцi, високо вiднiма║ чарку: - За тебе, воя, за тво║ здоров'я, за нашу пiч, у якiй згорять тво┐ костури. - Гарно сказав. Ще добре, то добре, - похвалив Кисiль Броварника, мружачись, нацiдився чаркою на Безсмертного i з гiднiстю випив горiлку. - А перед цим я не так rapeo говорив? - напiвобернувся до гостя Броварник, i насмiшка затремтiла в зморшках його повiк. - Не говорив, а варнякав чорт зна що. - В Киселя скривились уста, пiдборiддя i ямка в ньому. - А менi здалось, що ти, Андроне Потаповичу, попав на слизьке, а признатися не хотiв, - засмiявся Броварник. - I знову ж варняка║ш чортi-що. Гарний ти господар, а мислитель нiкудишнiй, ие перерiс тих дядькiв, якi мало не кожну вiльну годину теревенять, навiть, неначе мiнiстри, лiзуть у полiтику i мiжнародне життя. Вони, бачиш, без високо┐ полiтики нiяк не можуть обiйтися. - Жаль, що ти, Андроне Потаповичу, серед таких дядькiв не побачив справжнiх мислителiв. Iнодi в ┐хньому словi бiльше мислi, анiж в iншого в усiй головi. - Пiсля тi║┐ та знову ж тi║┐. - Кисiль виморщив зверхню посмiшечку. - Темний ти, непоправний iдеалiст, Данило Васильовичу. В сво┐х дiдах ти бачиш селянських , пророкiв, у дядьках - мислителiв, а сам, як видиться, як розумi║ться збоку, мрi║ш побудувати селянський рай. А менi плювати на нього! - високо махнув рукою i вдарив нею кiлька житнiх колоскiв. - Це можна, - одразу посмутнiшали зморшки на високому чолi Броварника. - Що .можна? - здивовано запитав Кисiль, не вловивши неприязнi в голосi Броварника. - Та наплювати ж на все, - поволi, нiби лiньки, вiдповiв Броварник, а Кисiль стрепенувся, наче горобець пiсля купання. - Уже вчепився за слово? - Нi, за стиль у керiвництвi, за стиль! - Ото, куди скочив... Це вже не твоя ║пархiя i не твоя печаль, - одразу хоче приголомшити, але не приголомшу║ Броварника. - Так, це не моя ║пархiя, але печаль моя, бiльша навiть, анiж хтось дума║ чи догаду║ться. А наплювати - це не керувати. Наплювати можна й у криницю, з яко┐ воду береш, можна й з людьми розплюватися, можна й на житнiй колосок, i на землю пiд ним плюнути, та землю не обманеш: на плювок вона й вiдповiсть плювком. Ось так я думаю, Андроне Потаповичу, i щось, бачу, не подоба║ться тобi моя мова. Ну, а пiдсолоджувати ┐┐, пробач, совiсть не велить. Це вже тво┐ пiдхлiбливi умiють робити. Кисiль трибунне махнув кулаком: - Хитру║ш, Даниле Васильовичу, ох i хитру║ш, захищаючи з усiх бокiв свого дядька. - Кусати його легше, але кому це потрiбно? - I це потрiбно! Хитрiсть, iндивiдуалiзм i рiзнi пережитки треба вибивати з дядька. Ми рано чи пiзно заставимо його працювати на соцiалiзм. - Нiби вiн зараз на капiталiзм працю║? - Потемнiшало обличчя Броварника, похмурнiв i Марко. - Нi, на соцiалiзм, але вiдда║ йому тiльки частку, а не всю працю. З дядька доброю довбнею треба вибивати рiзнi пережитки, рiзнi садочки, i ставочки, i городи. -А може, не довбнею, а добробутом! - втрутився . Марко, напружено придивляючись до розчервонiлого обличчя Киселя. - Довбнею легше бити по головi, анiж дукати нею. В Киселя спочатку ображено тiпнулись двi прямовиснi складки, що йшли вiд уст, потiм гнiвно пiдскочили гору короткуватi нерiвнi брови. Вiн угатив сво║ грiзнооччя в Марка, i той непри║мно .з дивувався: увесь вид Киселя говорив, що вiн одразу зненавидiв його, зненавидiв, як ворога. I Марко зрозумiв, що мстива Киселева натура не простить цих слiв, всюди шкодитиме йому, коли десь хоч окрайцем зiйдуться ┐хнi дороги. "Значить, дрiбненька ти людина". - Витримав погляд Киселя, а той уже норовисто ворухнув плечем i грiзно заговорив до Броварника: - Не подоба║ться менi, Даниле Васильовичу, сьогоднiшня розмова з тобою. Вся з самого початку не подоба║ться... Вiйна завжди розв'язу║ язики, вiльнодумство й анархiзм, ┐х треба тримати в пляшцi, як нечистого духа, бо сьогоднi якомусь фiлософу з яко┐сь Захлюпанки захочеться лiбералiзму чи селянського раю, а завтра вiн уже почне переглядати державнi податки й плани... Так я тебе зрозумiв? Чи, може, менi це здалося за чаркою? - Нi, не здалося. - От-от! - зрадiв Кисiль. - А пiслязавтра ця демагогiя вже запахне не тiльки ревiзi║ю нашо┐ економiчно┐ полiтики, але й економiчною контрреволюцi║ю! - i знову трибунно махнув кулаком. Колоски вiдскочили вiд нього, заколивались i вдарили Киселя по обличчю. Вiн пiдвiвся i, мнучи ┐х, почав затикати у снiп, а коли розправився з колосками, вже з посмiшкою кинув Броварнику: - От так, голубе сиз, на цих мислях можна докотитися i до бiлих ведмедiв.. Данило Васильович змiнився од гнiву, але пересилив себе i, приховавши образу, рiвно поглянув на Киселя: - Нащо ж так швидко, за чаркою, не подумавши головою, хапатися за контрреволюцiю, за довбню, за бiлих ведмедiв? Хiба це iграшки? Ми починали з тобою за здравi║, чого ж ти тягнеш за упокiй? Ну, бийте дядька довбнею, добивайте грамами, замазуйте власнi помилки чи недолiки пiдчищеними рапортами або словесним гле║м, а кому вiд цього легше буде? Державi, дядьковi, вам?.. Вузли, що нав'язувались роками, не так легко розрубати. ┐х треба розв'язувати. I рано чи пiзно ми таки будемо ┐х, засукавши рукава чи й сорочку скинувши, розв'язувати. Спочатку, може, й зубами, але без довбнi, без крику про контрреволюцiю, а з осудженням помилок i з повагою до цього ж дядька, з якого ти зволиш насмiхатись i називати його темним, як нiч. - Звiдки ти набрав якихось пiдозрiлих вузлiв? - морщиться, але вже спокiйнiше говорить Кисiль. - А ти, бiдненький, i досi не догаду║шся? З недосконалостi нашого господарювання. - Чого ще тобi зобижатися, коли в тебе не так багато рiзних помилок. - Я менше про себе думаю. - А бiльше про селянський рай? - Нi, про селянське щастя. Про чорний хлiб i що треба людинi до цього хлiба... Скiльки разiв, Андроне Потаповичу, з високих, середнiх i низьких трибун ти говорив про селянське щастя, а чи насправдi хоч на один грам вiрив у нього?. Чи мiж трибунним i справжнiм щастям не бачив рiзницi? Чи тобi живеться на бiлому свiтi, ях тому пiвневi: проспiвав сво║, а там хоч i не розвидняйся? - Ет, не псуй до решти настрою, бо менi ще сьогоднi треба виступати, - вiдмахнувся кулаком Кисiль, увесь вид його почав багровiти, а в словах озвалась погроза: -Колись ми, селянський апостоле, поговоримо бiльш детально i в iншому мiсцi про твiй рай. - Не лякай, - ми вже ляканi. Кисiль щось насурмонено подумав, потарабанив пальцями по столi: - Так-так, Даниле Васильовичу, нав'язав ти, накрутив якихось вузлiв, наче паршива пряля. Ну, а як дума║ш ┐х розв'язувати, що для цього треба зробити? - Мислити, думати, i не тiльки про заготiвлi та закупки, а про життя i землi, i хлiбороба, - задумливо вiв Броварник. - Тут ║ над чим покрутити мiзками, i нi я, нi ти одразу не розв'яжемо, не розруба║мо цих вузлiв. - А хто ж ┐х розруба║? - Партiя, тiльки вона. -Ху, - полегшено зiтхнув Кисiль i посмiхнувся: - Прямо гора звалилася з мо┐х плечей. А я вже все передумав про тебе: чи не скапустився ти насом за свою партизанщину, чи не загiтував тебе якийсь елемент... - I вже щось шукав у менi? - Та шукав... Другу душу намацував, - знову посмiхнувся Кисiль. - Другу душу намацував? - недобрi вогники спалахнули в сiро-блакитних очах Броварника. - Так заведи в мою душу мiлiцiю, щоб вона потрусила ┐┐. Кисiль здивувався: - Та чого ти пiсля партизанщини таким гарячим став? - Тому, що багато холоднолобих крутиться бiля села. - Ну, це, зна║ш, переходить всякi межi! - пiдвiвся з-за столу Кисiль. - Гостювання гостюванням, але й господар честь повинен знати. - Це i гостя трохи стосу║ться, - i собi пiдвiвся Броварник. - Даниле, бог з тобою, що ти верзеш... Посидьте ще, Андроне Потаповичу, будьте настiльки ласкавi... Мiй старий коли тiльки вип'║, то знайде якогось вузла, - почала втихомирювати чоловiка й гостя дружина Броварника. - Та прошу, ┐жте, ┐жте, щоб менше говорили. Цi слова якось отямили всiх, а Марко засмiявся. - Прямо не пiзнаю тебе нинi, - насторожено дивиться на господаря Кисiль i знехотя сiда║ на лаву. - Ну чого ти розприндився? На мозоль наступив тобi? - На корiнь мiй наступив. - Тендiтний вiн у тебе. Пораджу тобi по-товариськи: тво┐ думки про дядька i рiзнi вузли - це думки на драбинi. Занадто багато береш на себе. -Я завжди брав на себе стiльки, скiльки мiг витримати, iнодi навiть бiльше, а ти, як придивлюсь, всюди жалiв себе. Тепер, коли я кидаю правду у вiчi, ти ладен стати мо┐м ворогом. От i послухай ще трохи мене i про мою душу теж. Ти плюнув сьогоднi в не┐ i навiть не зрозумiв цього, бо, пробач, ти не ореш, не сi║ш, а лише пiдганя║ш, пiдштовху║ш, i горе тво║ тiльки в цьому. Як ти мiг подумати про другу душу партизана, комунiста в такий час, коли навiть деякi принци й королi з подивом придивляються до комунiзму? От i виходить, що вiдстав ти вiд нас на рокiв двадцять. - Скажи: на тридцять! - криво засмiявся Кисiль. - Вистачить з тебе й двадцяти... I звiдки тiльки беруться знавцi, якi люблять намацувати другу душу? Хай вони краще розберуться в теперiшнiй ║динiй душi хлiбороба без крику i пiдозрiнь. - Шкода менi тебе! - стримуючи гнiв, сказав Кисiль. - Зарання ти благодухiсть почав розводити. Про пильнiсть треба думати. - Треба i про пильнiсть не забувати, але не так, як дехто робить - кида║ пiдозру на кожну людину, мов латку на одежину, - втрутився Марко. Його слова збiсили Киселя. - Ви теж у селянськi пророки лiзете живцем?! - блимнув одним оком на Марка, але воно було таким, наче в нього перекачалась злоба з усi║┐ душi. - I, зрештою, хто ви будете, щоб повчати мене? - Хто я буду? - перепитав Марко. - Я той, хто хлiб, а як нелеву║. Ще вам якiсь анкетнi данi потрiбнi? - Iдiть ви пiд три чорти! - вигукнув, шаленiючи, Кисiль. - Я вже там був! - одрiзав Безсмертний. Кисiль нагнувся, схопив шапку i кинувся до дверей. Коли вони з грюкотом зачинилися, Броварник похитав головою i сказав: - До булави ще треба й голови... Прощай, вiдсталiсть. -Хiба ж так можна, - забiдкалась дружина. - Тепер вiн насолить тобi. - Ет, нiчого менi не буде до самiсiнько┐ смертi. - Що це за одно гостювало, таке непривiтне i довбнякувате? -запитав Марко. - А ти й не знав? - здивувався господар. - Це ж Кисiль! - Перевертня Адама Киселя з iсторi┐ знаю, а цього - нi. Хто ж вiн? - Як тобi сказати, - замислився Броварник. - Люди його прозвали При┐хав-По┐хав. Це його суть: при┐хав, не розiбрався, накричав i по┐хав. А служба його - начальник обласного управлiння сiльського господарства. - Грiзного ма║мо погонича, - зiтхнув Марко. - Грiзний, та не до всiх. Перед вищим начальством - вiн з шовку витканий. Там i приязнь ма║, i посмiшкою вигра║, а в селi тiльки й чу║ш од нього: "Давай, давай, виконуй, вивозь, бо я з когось юшку зроблю!" Цей, напевне, довго буде ┐сти начальницький хлiб: людей пiдбира║ тiльки з чистими анкетами або за чи┐мись срiбними дзвiнками, працю║ тiльки за вказiвками. Самостiйно теж може, але не поворухне навiть пальцем, щоб хтось потiм i не подумав чогось про цей палець. Тво║ здров'я, Марку. - За нашого Соняшника! - Не забув мого прiзвиська? А все-таки селянин - це соняшник? - Соняшник. - От закiнчиться вiйна, пiдлiку║мо сво┐ рани, розв'яжемо рiзнi вузли й вузлики, зметемо з дороги всяку погань, яка хоче, щоб ми дурнiшими були, i таки потягнемось i дотягнемось усiм цвiтом до сонця. Таку, а не iнакшу вiру маю в головi. - I я такою живу. - Отож воно й ║. I знову-таки повернусь до соняшника. В повне лiто, пiсля цвiтiння, кожну його зернину вiнча║ золота корона, кожна зернина тобi прямо королевою пиша║ться. А чому ж так бояться пишатись людиною рiзнi киселi? Бо любов у них одiрвалась од серця, мов яблуко-червивка вiд яблунi. От коли буде директива про любов до людини, тодi й киселi заговорять про не┐ з рiзних трибун. - Ще й як заговорять. - Марку, а тебе ще не обрали головою?.. Чому? - вже строго допиту║ться Броварник. - Хiба ж це вiд мене залежить? - I вiд тебе. Скромнiсть скромнiстю, а державне дiло вище за не┐. - Так що ж менi робити: на трибуну вилазити i кричати, що й хочу бути головою? - Не тумань мене трибунами. Ти що, хитрувати сюди при┐хав? -вдарив кулаком по столу. - Нi, при┐хав... просити допомоги. - Допомоги? Чим же я тобi пособлю? - Не менi, нашим коням, бо вже останнiми сльозами плачуть вони. Старцем при┐хав до вас. - Не кажи такого: брат до брата, хоча б вiн був навiть без сорочки, не приходить старцем. - I пiсля цих слiв погляд Броварника затуманився. - А я, Марку, таки був справжнiм старцем. Скуштував i жебрацького хлiба. - Що ви, Даниле Васильовичу? Як це трапилось? - Навчила бiда i подаянi║ просити, i на лiрi грати, - провiв рукою, наче крутнув ручку лiри, й посмiхнувся. - В сорок другому роцi я прибився до загону Григорiя Заднiпровського. Вiн тепер у вас. учителю║. Познайомився з ним? - Познайомився. - I як вiн тобi? - Гарна людина. - Гарна - мало. Чудесна! Ма║ чоловiк серце лева, чоло мислителя, а очi - дiвчини. От вiн i зробив мене, як найстаршого, щоб не ┐в даремно партизанського хлiба, старцем. Вiдпустив я собi чуприну до бороди, а бороду мало не до колiн, доп'яв якесь дрантя i з торбою та лiрою пiшов по дорогах i селах. В одному мiсцi псалми спiваю, в другому - з людьми гомоню, а в третьому: Гiтлер високо лiтав I хрести катам чiпляв, А ми його, розбишаку, Та й почепим на гiлляку. Броварник тихенько заспiвав, засмiявся. - I таки виходило це дiло в мене. Прибивався зi сво║ю лiрою i на явочнi квартири, i в табори. Правда, якось схопили мене фашисти, i мусив я перед ними тримати iспит: сiв на долiвку i почав виспiвувати таких божественних, як "Мiмо рая прохожу, горько плачу i тужу..." Таки перехитрив ┐х. Про мене, чу║ш, i в московськiй "Правде" згадувалось. От як довелося ходити в артистах. А як Григорiй Стратонович пожива║? Бiду║ зi сво║ю сiмейкою? - Бiду║. - Передаси┐в йому гостинця вiд мене? - Передам. - Ну, а ти хлiба не ма║ш? - Зате картопля ║. - Якийсь пуд муки вiзьмеш у мене. - Я й так перебуду, не пропаду... А от з кiньми як? - З кiньми, з кiньми! - перекривив його Броварник. - Ще на однiй стриба║ш, а вже у кiнську шкуру обома влазиш. I коням чимсь пособимо. А тепер скажи менi, як дума║ш головувати? Якi плани ма║ш у сво┐х закапелках? - Якi можуть бути плани, коли я не голова. - Ох, нема кому тобi, чоловiче, всипати березово┐ кашi, щоб не був таким хитрим. Чи не менi взятись за це дiло? Ану, присовуйся ближче. От за що вхопишся зараз, щоб витягнути колгосп? I не крути менi головою, наче кобила в спасiвку. Говори! - Що ж я маю казати? - З чого почнемо витягати господарство. Менi теж болить за це голова. Менше буде безбородькiв, усiм, i менi, полегша║. Виходить, плану в тебе нiякого нема? Може, в головi лою поменшало? Чи якогось пережитку, як говорив Кисiль, побiльшало?.. Горох у вас ║? - Не знаю. - Не зна║ш? Та нащо на свiтi живеш? - обурився Броварник. - Ox, i розледачiв ти, як церковна брама. А я знаю: нема в Безбородька нi горошинки в коморi. А в мене ж такий, що по 30 центнерiв вигорошу║ з гектара. Пособлю тобi ним. - Спасибi, - Марко обняв i поцiлував Броварника. - Пiддобрю║шся? -хотiв гримнути Броварник, але обхопив Марка обома руками i посмутнiв: згадав убитого сина. До пiвночi просидiв Марко з Данилом Васильовичем i його дружиною. Десятки спогадiв, десятки рокiв, десятки людей, живих i мертвих, пройшло перед ┐хнiми очима. Чого тiльки не згадалось i не передумалось за цей вечiр... Данило Васильович навiть спом'янув учительку Степаниду, яка давно вчителювала в Марковому селi. - Пам'ята║ш, якi в не┐ красивi довгастi очi були? - Пам'ятаю, - задумався Марко. - Коли я побачив ┐┐ в лiкарнi бiля тебе, подумав, що це твоя судьба. - Нiхто ┐┐ не вгада║, - зiтхнула тiтка Соломiя. - Гарне дiвча було, дуже гарне, - вiв далi Данило Васильович. - Де воно тепер? - I за ким воно тепер? - Марко напiвжартом хотiв обiрвати цю розмову, бо минувшина болем заворушилась у грудях. Коли проспiвали першi пiвнi, Данило Васильович повiв Марка у ванькир, де густо пахли сухi васильки i чорнобривцi. - Ось тут i вiдпочивай, Марку, - показав рукою на вузький тапчан. - Коли проспишся, подумай, як почнеш головувати, i тiльки тодi показуйся менi на очi. Я тобi зроблю iспит, на дурничку не повезеш сiно вiд мене. Ну, спи спокiйно, - пригинаючись, вийшов iз ваиькира. I Марко справдi спокiйно-спокiйно почав засипати. До нього навшпиньках скрадалися далекi роки, пiдiйшли вишняки у цвiту i дiвчина, якiй вiн колись принiс гiлочку вишневого цвiту i сво║ перше'кохання. Потiм хтось пiдняв над землею i сади, i дiвчину, а вiн, мов на крилах, почав опускатися в тепле забуття. I ось тоди почув, як тихенько скрипнули, прочинилися дверi. Вiн ледь-ледь розплющив очi й побачив на порозi Данила Васильовича зi свiчкою в руцi. Це здивувало Марка, вiн хотiв обiзватися, але вдав, що спить. А Данило Васильович потихеньку пiдiйшов до маленького столика, поставив свiчку i сiв на стiлець. А потiм ще тихiше, наче тiнь, у ванькир увiйшла тiтка Соломiя i мовчки стала бiля чоловiка. Не скоро, не скоро, зiтхнувши, вона сказала: - Як вiн схожий на нашого Дмитра. - I в характерi щось таке ║, - i собi зiтхнув Данило Васильович. Збагнувши все, Марко мало не розплакався. Стримуючи.себе, вiн застогнав, поворухнувся i вiдчув, що над ним схилився Данило Васильович. Марко розплющив очi, на якi набiгали сльози. - Тобi, видать, поганий сон приснився, - нiяково сказав Данило Васильович. - Спи, дитино... XVI Тихо i темно в землянцi. За благеньким, теж вiйною калiченим столом над сорочкою сина горбиться старий квмен, а думки його витають по далеких Карпатських горах i нетрях, тужать бiля невiдомо┐ камiнно┐ стежки, з яко┐ вже не пiдвiвся його Iван, або зустрiчають минувшину, коли його Iван легко ходив по землi. Нiчого в свiтi нема кращого, нiж м'яка, що аж пописку║ соком, весняна земля, достигле, з текучим зоряним туманцем осiнн║ небо i ясноокi дiти з батьками. Нi небо, нi земля нiколи, навiть у снах, не покидають людини. Так чого ж, якою злобою i яким людо┐дським правом од батькiв назавжди забирають ┐хн║ найкраще в свiтi-┐хнiх дiтей?.. То будь прокляте навiки те срiбло i злото, з якого вилуплюються гiтлери, будь прокляте i оте сiм'я, що виклiщу║ катюг i убивць, будьте проклятi й тi, ненавистю пожмакованi, гадючим смальцем насоченi мiзки, що не вмiють любити людини, ┐┐ роду, ┐┐ звичайних земних турбот; радощiв i високих поривань. Великий гнiв i велика скорбота гнуть, нагинають непокiрну сиву голову квмена Дибенка, а в ного наболiлiй душi клекочуть найстрашнiшi прокляття тим, у кого серце обросло диким м'ясом людиноненависництва; на сльозах старого проростають найнiжнiшi слова до свого ║диного сина, що не встиг ще находитися i налюбуватися землею. - Ластовенятко ти мо║, сокiл мiй, мiсяченько мiж хмарами" - шепче старий до синово┐ сорочки, на яку зрiдка з вогко┐ стелi, лхов сльози само┐ землi, падають важкi краплини... З далеких рокiв i дорiг приходять видiння, i вiн бачить свого сина то синьоокою дитиною, то струнким i гожим юнаком, то нахмуреним сiрооким во┐ном. Неначе вiк пройшов з того дня, коли вiн за селом попрощався з батьками, з оханою дiвчиною, з кумом Олександром, з рiднею та й пiшов битим шляхом наздоганяти вiйну i ту лiнiю фронту, на якiй смерть не могла здолати життя, а життя - смертi... Ось вiн самотньо зiйшов на крутий пагорб i зник за бiлим громаддям хмар, за яким, здавалось, обривався свiт... Нi робота, нi наука не були заважкими для його Iвана, не була заважкою i горда солдатська слава, i щире золоте заслуг. I тiльки заважким став отой клубок свинцю i чаду, який вiн прикрив сво┐м добрим серцем. - Про що ти думав тодi, дитино моя? - Бережно потрiсканими руками торка║ться рукавiв сорочки, а перед очима ясно i неясно вимальовуються i оживають далекi невiдомi кра┐. - Про що ти думав тодi?.. I старому ввижа║ться i вчува║ться, як роздаються стiни землянки, як до нього через гори i доли з далеко┐ Словаччини долiта║ тиха вiдповiдь сина: "Я думав, тату, про сво║ вiрне товариство, що було зi мною, i про те, що тiльки ми, простi, голоднi, змученi, дуже гнiвнi i дуже добрi Iвани, зможемо вiдтягти, одiрвати смерть од людей, не чекаючи собi за це нi викупiв, нi грошви, нi земель, нi ма║ткiв, нi чинiв, нi заслуг. I думав, тату, про свою рiдну землю, за якою .дуже скучив i дрiбочок яко┐ носив у сво║му медальйонi смертi, щоб, коли уб ють, цю землю залишили зi мною. I думав про свою Оксану, яка ма║ наймилiшу посмiшку i очi в цiлому свiтi i яка вмi║ найкраще складати сiно в стiжки... Я всюди шукав ┐┐. I вже в проклятому таборi, де вона була, знайшов тiльки стiжок пересохлих дiвочих кiс. Фашисти палили у печах i дiвчат, i матерiв, а ┐хнi коси зрiзали для господарських потреб i фальшування арiйсько┐ краси. Я на збро┐ поклявся тодi, що не заспокоюся, поки хоч один нелюд буде сквернити зобижену землю, простягати лапища i ножицi до кiс матерiв i дiвчат. I в свою останню хвилину я думав про вас iз мамою, про те, скiльки ви дiла зробили сво┐ми ласкав