iсь добрi, заспокiйливi слова. Але що дасть така утiха? Хiба за отим селянським розсудом, що вмiщався в словах "якось то воно буде", не крилася б фальш? Перед ним ще, наче в напiвснi, пропливли дiвочi постатi, i мiст, i в скорботно-прощальних обiймах двi верби, i шматок ясноводо┐ рiчечки, просвiтлено┐ згори i знизу мiсяцем. I все здавалося б таки напiвсном, коли б i досi не бринiв у душi голос Галини: "А нам же, дядьку, любити хочеться..." "Будьте ж проклятi навiки, вбивцi дiтей i материнства, вбивцi роду людського i земно┐ краси!" В болючому поривi, уже бачачи перед собою й далекi свiти, Марко нахилився до Галини, мовчки приголубив ┐┐, обернувся i, як дозволяла нога, швидко пошкандибав дорогою до колгоспно┐ стайнi. Нiхто з дiвчат не обiзвався позад нього, лише почулось чи║сь тихеньке "ой". А попереду жита так само пересiвали тiнi, росу й мiсячне сяйво, i тiльки на дорозi воно лежало чистим, як лiтн║ золотисте марево. - Не спиться, чоловiче добрий? - допитливим поглядом зустрiв бiля стайнi Марка дiд квмен i скоса поглянув на мiсяць. - Не спиться, дiду. Старий погладив куций бурячок борiдки. - Чи то вже начальство тобi сну не да║, чи такi лiта пiдходять? - Лiта, дiду. - Лiта, Марку, - аж зiтхнулось. - I якi не ║ вони: добрi чи лихi, а так летять, що нiяким способом не зупиниш i нiякими кiньми не здоженеш. Ось уже, чую, i смерть крутиться недалеко вiд мого порога, а я, коли подумати, i не нажився. Усе життя кращого сподiваюсь. I так хочеться хоч збоку, але недалеко вiд щастя сiсти, ну так, як сiдають на чийомусь весiллi. - I таки ще сядемо не збоку, а поруч iз ним! - пiдвiв угору кулака. - Утiша║ш старого? - Вiрю в це! - I я ще вiрю, - признався старий. - ┐й-бо, вiрю... Тобi коня запрягти? - Запрягайте. - Ох, i непосидючий ти. Марку, - похитав головою дiд квмен. - Спав би собi зараз без заднiх нiг, так де там. - За спання не купиш коня. - I це вiрно, - аж посмiхнувся, що згадалось про коня. - Далеко ж зiбрався ? - В тюрму, дiду. - В тюрму?! - здригнувся i стривожився старий. - Невже, Марку, знову якась комiсiя хоче окривдити тебе? Тодi ми всiм селом... Доки ж можна так в'┐датись? - Спасибi, дiду, поки що сам одбиваюсь од усяко┐ нечистi, як Марко Проклятий од чортiв. - Одбивайся, Марку, одбивайся, сину, i сам переходь у наступл║нi║, бо дуже ти нам потрiбний чоловiк! - потис його обома руками. - Чого ж до тюрми чешеш? - Там у мене один знайомий сидить. - А-а-а, передачу завезеш? - прояснилось обличчя старого. - Ну, вези, та довго не затримуйся, буду виглядати, хоча тобi й байдуже до старого: що вiн? Гвинтиком назвали. мене, а я й досi не хочу бути безчуственним залiзом: нi гвинтиком, нi шурупом, нi гайкою, навiть цiлою шестiрнею, бо в мене ║ хоч i стара, а своя душа. Хай не все в нiй до ладу деякi оратори пiдiгнали, сконтрога┐ли, але ж це таки душа. Я i з президi┐ подався, коли мене якось один представник почав гвинтиком величати, де тiльки й гвинтило його? Надокучив я тобi контрреволюцi║ю? - Хтось збоку й справдi подумав би, що ви елемент, - засмiявся Марко, заходячи в стайню. Погомонiвши з дiдом квменом, Марко по┐хав до Василя Тримайводи, вiддав йому печатку й наказав завтра ж розшукати скоростиглий горох, а потiм подався додому. Тут вiн бережно почав упаковувати глинянi коники дiда квмена. - Ти, Марку, на якийсь торг збира║шся з ними? - здивувалася мати. - На великий торг, - серйозно вiдповiв Марко. - Та що ти вигаду║ш? - Хочу ┐х, мамо, показати в мiстi тямущим людям. Зда║ться менi, що дiд квмен - талант. - Коли послухати, сину, тебе, то багато ║ талантiв по наших селах, - недовiрливо похитала головою мати. - Бiльше, нiж нам зда║ться, - впевнено вiдповiв Марко, любуючись коником, який, коли "скочить - Дунай перескочить". - Хiба ж не красень? - Глина та полива - оце й уся краса, - з недовiрою поглянула на вирiб старого. XXXVII В передмiстi, недалеко вiд битого шляху, за муром i колючим дротом сто┐ть оця сiра, двоповерхова будова, будова людського падiння i пiдлостi, нерозв'язаних пристрастей i неописаних трагедiй, страждань i каяття. Марко сто┐ть бiля кованих однооких дверей, немов перед потойбiчним свiтом. I тiльки самотнiй недорозвинутий соняшник, який невiдомо як вирiс бiля в'язницi, нагаду║, що не лише тiнi покалiчених душ скупчились бiля камiнного муру. "Нi, я не згадуватиму про вас, а триматиму в пам'ятi вчорашнiй вечiр, дiвочi пiснi i дiвочу скорботу, бо тiльтси через не┐ я при┐хав сюди", - наказу║ Марко собi. Однi видiння вiдходять од нього, а натомiсть наближаються тiнi тридцять сьомого року, вiн морщиться од само┐ згадки про одну з найтяжчих, як вiн у глибинi душi вважав, людських трагедiй: це коли невiдомо ким виплоджена гадюка пiдозри проповзла мiж людьми i вчорашнього друга назвали ворогом, бiйця - шпигуном, творця - запроданцем, а хлiбороба - хлiбогно┐телем. Але й тодi, коли лиходiйство щоночi пакувало у тюрми нi в чому не повинних синiв, а скрiзь по оселях стояла печаль, коли злобний донощик вимiзернiв до самого краю пiдлостi, а вiрна душа приймала муки, свято вiрячи сво┐й Батькiвщинi, коли губили голови й найрозумнiшi люди i коли на плаху пiднiмались орли революцi┐, в найнесподiванiших мiсцях i умовах можна було зустрiти по-сво║му незабутнiх людей. Отаким був i начальник тюрми, потомок донського козака Степан Петрович Дончак. Чистою совiстю, розумом, правдивiстю i навiть хитрiстю вiн врятував не одну людину в той по-бiблейськи трагедiйний час. Допомiг вiн тодi й Безсмертному. Уже з волi Марко прийшов з подякою на квартиру Степана Петровича, а той вiдмахнув здоровенною косарською рукою i подяку, i клуби тютюнового диму, а потiм невесело сказав: - За правду, чоловiче, не дякують, - це закон нашого життя; ха не┐ i я пербив шаблю вiд Дону аж до Варшави. I не приписуй менi зайвини. А коли, може, i я стану арештантом, випий чарку за мо║ здоров'я чи, може, й душу. - Невже i вас хочуть з'┐сти? - аж затремтiв. - Хочуть, Марку, - вiдповiв з довiрою. - У мене, виявля║ться, в тюрмi менше ворогiв, анiж хочеться одному чоловiчку. Вiн зi свого кабiнету рознарядки спуска║: кров з носа, а вияви стiльки-то ворогiв... - Невже це правда? - жахнувся Марко. - Навiть це правда, i тому кривда нависла над мо║ю головою. От i не знаю, куди, в який бiк завтра хитнуться мо┐ терези. Ну, будь здоров. Сiй, Марку. Наше дiло сiяти: i зерно, i правду, а головне - людей любити i вiрити ┐м. - Високий, трохи сутулуватий, з першою сивиною в пiдкучерявленому чубi, вiн пiдвiвся з-за столу в поношенiй сорочцi котовця, на якiй тьмяно поблискував орден Бойового Червоного Прапора... От уже вiсiм рокiв пролетiло з того дня. Скiльки води i скiльки кровi збiгло у рiки i землю! Чи ж дуже змiнився за цi лiта старий котовець Степан Дончак? Бiля брами скрипнули одноокi дверi, i перед Марком з'явилася висока постать начальника тюрми. Вiн трохи роздався у плечах i станi, сизуватим рум'янцем виповнились щоки, зовсiм посивiв пiдкучерявлений чуб, а в карих колючих очах i в зморшках навколо них залягла неспокiйна втома. - Здоров, Марку, - простягнув руку, пильно придивляючись до чоловiка. - Доброго здоров'я, Степане Петровичу. Наче сумнiва║тесь: я чи не я? Дончак посмiхнувся: - В тобi, Марку, я нiколи не сумнiвався. А просто ж придивляюсь до твого iконостаса. Багато заробив ти благородного металу. - Було на чому, було й за що, Степане Петровичу. - Молодець, Марку, молодець, хоча й досi, як дехто подейку║, лама║ш дрова. - З дровами теплiше. - Гляди, не доламайся до дрючкування. Ну, ходiмо до мене, - махнув рукою на тюрму. - Яка нужда пригнала тебе сюди? Тiльки не кажи, що при┐хав мене побачити, все одно не повiрю. Мене стараються поменше бачити. - Справи пригнали, Степане Петровичу. - Да, тепер у кожного по зав'язку справ. А може, згадав тюремнi харчi? - Хай ┐х дiдько згаду║. В невеликому прокуреному кабiнетi вони сiли за стiл, на якому ще поблискував ранковою росою жасминовий цвiт. - Закуриш, Марку? - присову║ цигарки й дiста║ запальничку тюремно┐ роботи. - Спасибi, i досi не навчився. - А я й досi вiдвикнути не можу, - пильно придивля║ться до Марка. - Значить, знову голову║ш, ореш, сi║ш, навiть чужi ро┐ переманю║ш до себе. - I це зна║те? - щиросерде здивувався Марко. - I навiть те, що встиг з Киселем за┐стися. Не обезпечу║ш сво┐х тилiв. - А чим, поросятами ┐х обезпечувати? Степан Петрович засмiявся: - Можна й медом. Але ти чоловiк затятий, i я радий за тебе. Якою волею чи неволею прибув до мене? - Любов принесла, Степане Петровичу. - Говори-балакай! - здивовано зиркнув i трiпнув сивою чуприною. - Чи, може, твоя любка, якщо обзавiвся такою, ненароком потрапила в мо┐ поко┐? - По жiночiй лiнi┐ я не мастак, - прихмарилось Маркове чоло. - Тут складнiше дiло, не знаю, чи хто й при┐жджав сюди за тим, що може стати любов'ю. - Щось ти загадками заговорив. - Почну простiше. Скажiть, Степане Петровичу, як ви розумi║те любов? - Облиш, Марку, сво┐ жарти! - весело наморщився чоловiк. - Ти ще через двадцять рокiв задай менi таке актуальне питання, коли я вже з печi не буду злазити. Ну, що вихитрову║щ? Про тво┐ деякi фокуси я бiльше чував, анiж ти дума║ш. Ще не всипали тобi добре по одному мiсцi? - Кому з нас не перепада║ по тому мiсцi? Так не хочете, сказати, що таке любов? - Краще тебе послухаю, ти ж молодший. - Хай буде по-вашому, де мое не пропадало. Любов, я собi мислю, - велике дiло! - Чи ти ба, яке вiдкриття! - засмiявся начальник тюрми. - Ти це з яко┐сь трибуни скажи, ощаслив людей. - I скажу! - загарячився Марко, рум'янцi на його щоках почали доповзати до нерiвно┐ пiдкiвки вусiв. - Що сталося б з людиною, якби у не┐ якийсь недобрий ворожбит забрав любов? Стала б вона двоногою твариною, а може, навiть i тварюкою. I недарма вже при капiталiзмi були Ромео i Джульетта. - Ще ранiше - при феодалiзмi, - поправив Дончак, - уже з цiкавiстю слухаючи Марка. - От бачите, навiть ще до капiталiзму так любились люди, - наче зрадiв Марко, хоча й навмисно переплутав формацi┐', щоб краще втягнути в розмову Дончака. - Але тодi все було простiше: не було таких страшних во║н, як тепер, i тому було бiльше i Джульетт, i Ромео. А хто тепер напише про таку любов, коли ║ Джульетта, але нема кому ┐х любити? Це не тiльки дiвоче горе, а, коли подумати, й державне лихо, бо ж менша║ в нiй любовi. Чи не так мислю? Степан Петрович знизав плечима i розвiв руками: - Дума║ш ти, Марку, так, але до чого все це ведеш - нiяк не второпаю. - До чого я веду? До самого найпростiшого: що до дiвчини i тепер неодмiнно ма║ ходити хлопець, вуркотiти щось ┐й, мов голуб, шептати в одне вухо правду, а в друге, може, й прибрiхувати... - Чого ж прибрiхувати? - насторожився Дончак. - А хiба ж ви колись не прибрiхували сво┐й, що вона найкраща у свiтi? - Ох, i хитрий ти дiдько! - розреготався Дончак. - Навiть я за таке перебiльшення. Добре прядеш свою нитку, що тiльки вши║ш нею? - Це вже залежить од вас. Треба, щоб життя кружляло, як життя: щоб вечорами молодята любувались i зорями, i вербами, i дорогами, треба, щоб хлопець дiвчину тулив до себе та й руку ┐й клав на груди i щоб потiм до цих грудей тяглося дитя i засинало бiля них, як i ми колись засинали. Тодi нашi дiти ростимуть спокiйними, лагiдними i добрими, а не iстеричними найдами, яких гiрка любов чи баловство пiдкидали пiд чужi дверi. Це я говорив у широкому масштабi, а тепер хочу про дiвчат свого села. Чахнуть вони без кохання. То вiдпусти менi, Степане Петровичу, тих хлопцiв, якi мають невелику i не дуже погану статтю. - Оце так вивiв кiнцi! - оторопiв Дончак. - Чи ти при сво║му розумi, чоловiче, чи ти з похмiлля при┐хав до мене!? - Я при сво║му розумi, а в ротi й росинки не було, - анiтрохи не збентежився Марко. - То не дiйшло до вас мо║ слiзне прохання? - Нi, це неможливо┐ Це нечувано по сво┐й смiливостi i, пробач, нахабству! - Дончак пiдвiвся а стiльця, пройшовся по кабiнету i зупинився перед Марком, докiрливо похитуючи головою. - Справдi, це нечувано, - погодився Марко, - але, коли подумати, можливо. - Як ти все швидко i з плеча вирiшу║ш, - поморщився Дончак. - Скис уже? - Вiд цих слiв i молоко скисне. - Ну, припустiмо, я пошлю в твiй колгосп кiлькох арештантiв... - Не арештантiв, Степане Петровичу, а вже звiльнених i рiвноправних громадян, якi мають чесною працею вiдробити сво┐ сякi-такi грiшки, - делiкатно поправив Марко. - Хай буде так: вiльних i рiвноправних, - забринiла насмiшка. - I ти скажеш ┐м, що вони з тюрми одразу ж потраплять у женихи? Чи не принизиш ти цим свiй чудернацький намiр i чи не забагато да║ш честi новоспеченим женишкам? -Щo ви, Степане Петровичу! Про наш намiр нiхто, крiм нас, довiку не знатиме. Це ж така делiкатна рiч. Просто я беру хлопцiв працювати в колгосп рiвно на такий час, який вони не досидiли тут. - А потiм половина ┐х розбредеться по сво┐х домiвках. - В добрий час. Але хтось залишиться i в нашому селi. I радiсть пiзна║ вiд чесно┐ працi, i пiд зорями сво║ кохання знайде, i весiлля справить. - Нi, нi, Марку, це зовсiм не типово, як деякi критики пишуть. - Не типово, але дiти типовими будуть. От побачите на чи┐хось хрестинах. - Агiтаторi I де ти взявся на мою голову? Хiба в такий спосiб ти вирiшиш це питання? - Звичайно, нi. Але коли навiть однiй людинi ми зробимо добро, то це буде добро! - Нi, нi, Марку, я не можу цього зробити. - Чому ж не можете? - запитав з проханням i болем. - Добро ж, а не зло у ваших руках. - Це добро зветься перевищенням влади. Дума║ш ти про це сво║ю запальною головою? - Поки що думаю. I хоч яким я був невеликим начальством, де мiг - перевищував свою владу. I, головне, майже нiхто не гудив мене за це. -Ти можеш! Ти й не таке можеш, сьогоднi вже довiв, - пожвавiшав Степан Петрович. - I як це виходило в тебе? - Коли я був головою колгоспу, то перевищував свою владу i по пшеницi, i по житу, i по цукровому буряку, а проса зiбрав найбiльше на весь район - про це перевищення i в газетi писалось. То i ти, Степане Петровичу, перевись свою владу. - Ох, i хитрун ти, Марку, яких мало й на свiтi в! Куди загнув!? - Але ж на добро чи на зло я загнув? - Хто його вiда║, - задумався Дончак. - Не знаю, якщо послухатись цi║┐ ради, як воно вийде у тебе, а в мене - погано. Пiдведеш ти мене пiд монастир. - I вам буде добре, - переконливо сказав Марко. - Це ж стiльки людей потiм з вдячнiстю згадуватимуть старого котовця Дончака. - Ох i лисиця ж ти! - похитав головою начальник тюрми. - В тебе що не слово, то нова хитрiсть. Послухати тебе, то менi пiсля смертi ще й пам'ятника поставлять за це дiло. - Навряд чи якийсь начальник по вашiй професi┐ заслужить тако┐ честi, бо професiя ваша, пробачайте, не ма║ перспективи росту. - Убив, убив ти мене, Марку! - посмiхнувся Дончак, а в зморшках пiд очима, в очах i кущуватих бровах ворухнувся бiль. - Ти, може, дума║ш, я вистрибом бiг на цю посаду, щоб не мати перспективи росту?.. Я, повiриш, плакав у секретаря окружкому, наче дитина. А менi сказали одне: так потрiбно... Ще якi ма║ш, свате, претензi┐ до мене? - I словом "свате" вiн сам собi полегшив бiль i вже з деякою насмiшкою подивився на цього дивного, з нерiвною пiдкiвкою вусiв чоловiка. - Претензiй нема, - душевно вiдповiв Марко. - Хiба я не знаю, що ваша робота радостi не кладе на серце? I дуже порядною треба бути людиною, щоб не отупiти вiд щоденно┐ людсько┐ пiдлостi i страждань. Я й досi не можу забути слiдчого, який вiв мою справу в тридцять сьомому роцi. - Чорноволенка? - в хмурiй задумi прикрив тонкими повiками очi. - Чорноволенка. Ох, i завзято ж допитував вiн мене, з вогником. Неодмiнно хотiв причепити менi ярлика ворога народу. Пiсля перших допитiв вiн уже не говорив зi мною, а верещав, гарчав, погрожував, матюкався, ревiв. Усе на переляк брав. I таки перелякав одного разу. - Кулаками? - Нi, мiзерi║ю, тупiстю душi i розуму. А кулаками чи танками сам бiс, десь, не зляка║ мене, - стрiляний я вже горобець. - Ану розкажи, Марку, й про це. - Для чого? - Якось чував кра║м вуха, що Чорноволенко з евакуацi┐ знову при┐жджа║ сюди. Вiд фронту вiдкрутився. Розказуй. - Та невесела це iсторiя. - А менi мало доводиться веселе слухати. - Вночi викликають якось до нього. Iду - хитаюся. На столi у Чорноволенка бачу торбинку iз свого дому, двi хлiбини, щось завинене у бiлу пiлочку, масло, напевне, кiлька потрощених головок маку - саме маковей був, i малесенький, з волоський горiх, вузлик. Догадуюсь - передачу принесли. Мати навiть про макiвки не забула, зна║, як я люблю ┐х. Згадав я домiвку i вiдчув, що сльози покотилися не по щоках, а всередину. Жаль менi стало i себе, i матерi, i дружини, i доньки, i навiть оцих макiвок з нашого городу, яким Чорноволенко попровалював голiвки, шукаючи в них записки чи якогось бiса. От вiн пiдiйшов до мене, холодний, немов цвинтарний камiнь, з круглими проржавленими рум'янцями на щоках, показу║ маленький вузлик: - Пiдсудний, що це таке? - Не знаю, крiзь матерiю ще не навчився бачити. - Навчимо, - багатозначно пообiцяв менi. - А поки що так подивися. - Розв'язав вузлик, i в ньому я бачу, спасибi домашнiм, грудочку рiдно┐ землi. - Ну, що це? -пита║ мене, надiючись на чомусь зловити. - Земля, - вiдповiдаю i нахиляюся до не┐, щоб поцiлувати. Але Чорноволенко блискавично вiдсмику║ руку i ще з бiльшою пiдозрою промацу║ мене поглядом: чи не подумав дурною головою, що я хочу проковтнути якийсь умовний знак чи документ. - Земля? - недовiрливо перепиту║. - Еге ж, з села, де я народився. - I де ти не помреш, - одрiзав Чорноволенко. - Для чого тобi передали й? - Понюхайте, вiдчу║те, - кажу, надiючись, що згадав вiн звичай наших дiдiв i батькiв i що земля i йому хоч трохи пом'якшить душу. Зняв Чорноволенко окуляри, обережно пiднiс вузлик до носа, наче вiн мiг вистрiлити. - Чим пахне земля? - питаю його. - Чим? - увiрчу║ в мене очi. - Черв'яками пахне. Менi зробилось моторошно: невже так може вимiзернiти людина, що ┐й i земля, на якiй вона родилася, з якой ┐сть хлiб, пахне червою. I тодi я вперше сам став слiдчим над Чорноволенком: - Сам ти нещасний тюремний хробак. I за яким законом та беззаконням ти, недолюде, ма║ш право судити людей, якi люблять землю?.. Ну, а що далi було - ви зна║те. До крайнього свого дня не забуду, як вiдтягай ви мене вiд ще не вирито┐ мо║┐ могили. Тодi ви бiльшим ризикували... То вiдпустiть менi, Степане Петровичу, хлопцiв з невеликими й пристойними статтями. - Боюсь, свате, що пiсля цього, як говорять у нас, комусь буде весiлля, а курцi - смерть. - Не бiйтеся, Степане Петровичу. I ми з вами на чи║мусь весiллi погуля║мо. - То на хрестини запрошував, а це на весiлля, а куди далi запросиш? - Над цим ще подума║мо... Будемо сватами? - Гаразд, Марку, - рiшуче сказав Дончак. - Дай помислити на самотi, бо ти зовсiм забив менi баки. А вранцi приходь сюди. - От i спасибi, Степане Петровичу, - вклонився Марко, наче все вже було домовлено. - I вiд себе, i вiд наших красунь спасибi. Тiльки ж вибирайте менi хлопцiв, як перемитих, без рiзних штучок... - Викурюйся скорiще, агiтаторе, - напiвжартома гримнув на нього Дончак... * * * Майже у усiх наших мiстах спiльнiсть кра║знавчих музе┐в почина║ться з мамонтових бивнiв i скiфських баб. Ця традицiя не минула й музей, у який зараз входив Марко Безсмертний: одразу ж з усiх куткiв першо┐ зали в нього втупились темнi недосконалi фiгури, що не мали нiчого спiльного з жiночою вродою, а над ними в кiлькох мiсцях красувались багатопудовi мамонтовi iкла. - Добрий день, ви оглядати наш музей чи експонати принесли? - з-помiж камiнних пам'ятникiв, як блискуче завершення давнiх епох, вийшла молода веселолиця жiнка,. в якiй усе пiдкреслювало материнство i щирiсть. I навiть ганчiрка, якою вона стирала пил з камiння iсторi┐, не здавалася зайвою в ┐┐ красиво округлiй руцi. Марко мимоволi посмiхнувся i вклонився жiнцi: - Принiс експонати. - Давночаснi чи теперiшнi? - Теперiшнi. - Самi знайшли? - Сам знайшов. - Покажiть, коли ваша ласка. - Можна й показати. А ви хто будете? - Я?.. Прибиральниця, - знiяковiла жiнка, - але страх як люблю все розглядати, що приносять до нас. Чи вам конче треба до директора? Так його зараз нема, i феодалiста, i сучасника теж нема: по┐хали по районах. - Коли нема начальства, то погляньте ви. - Марко з усмiшкою покосився на жiнку й почав ставити сво┐ коники прямо на камiннi плити. - Ой, як гарно i смiшно! - одразу скрикнула й засмiялась молодиця, коли побачила коника з печаткою. - I це ви самi робили? - Нi, один дiд iз села. - Дiд? А фантазiя молода! - вже захоплено оглядала другого коника. - Як звати-величати вас? - Марком Трохимовичем. - А я Валентина Олександрiвна. Дуже славнi вашi експонати, але, на жаль, не за нашим профiлем. Я зараз же збiгаю в Будинок народно┐ творчостi - приведу товариша Мельника або Киселя. - Жiнка прожогом вибiгла з музею, а Марко насторожився: .якого це Киселя приведе вона. Через кiлька хвилин Валентина Олександрiвна повернулася з бiлочубим молодиком, на грудях якого красувалися орден Вiтчизняно┐ вiйни i срiбна партизанська медаль. - Кисiль Юрiй Андронович, - просто i привiтно вiдрекомендував себе моЛодик i зразу ж навпочiпки присiв бiля експонатiв. Вiн мовчки довго огляда║ коникiв, i сяк i так примiря║ться до них, потiм виморщу║ чоло, i, нарештi, посмiшка округля║ його вуста. - Здорово! Справжнiй художник робив ┐х. Цi коненята далеко пострибають. - Справдi ? - теж радi║ Марко. - Я ┐х зразу ж беру на республiканську виставку. Не заперечу║те? - Аж на республiканську? - Надiюсь, вони й далi пострибають, - добряче мружиться Юрiй Андронович. - Що ви? - ще бiльше диву║ться Марко. - Повiрте, на такi речi у мене ║ нюх. Спасибi, що принесли. Зайдiть до нас завтра вранцi - оформимо всг документально. I грошi вашому майстру перекажемо... Марко бездумно почав тинятися напiвзруйнованим мiстом, чорнi обгорiлi будинки якого вже бралися свiжим риштуванням i дзвенiли жiночими голосами. I раптом, як ножем у спину, хтось одразу вдарив його здивованим напiвзабутим голосом: - Марко Проклятий! В шаленому гнiвi затремтiв Марко й рiзко обернувся. Напроти нього, розчепiривши ноги, стояв невисокий чолов'яга, в якому все було округлим: i голова, i щоки, i рум'янцi, i галiфе, i живiт. - Я не знаю, хто з нас проклятий, громадянине Чорноволенко, - з ненавистю кинув йому межи окуляри. Чорноволенко побачив на грудях Марка Золоту Зiрку i од несподiванки оторопiв, зiрвав з перенiсся окуляри, а потiм збентежено i розгублено посмiхнувся. Його прицiнювальнi очi, якi щойно хотiли щось виколупати з чоловiка, зробити його меншим, одразу, наче сiткою, огородили перший вираз i осiли в глибину. - Пробачте, пробачте, Марку, як вас.. по батьковi. Я недоречно згадав... -Сво┐ провини перед людьми? -безжалiсно сiкнув чоловiк. - Провини?. Що ви ма║те на увазi? - наче здивувався Чорноволенко, на його обличчi побiльшали iржавi кола рум'янцю. - Ну, з вами, виходить, трапилась колись неув'язка. Але це тiльки помилка. - Це ви найстрашнiша наша помилка! Надiюсь, уже бiльше вам не доведеться допитувати людей? - Але чому? - здивувався i образився Чорноволенко. - Хоча б тому, що'ви нiколи не страждали з людьми - нi до вiйни, нi у вiйну. Перейшли на iншу роботу? - Я iншого фаху не маю, - по-дурному вирвалось у Чорноволенка. - Он як!.. Тодi ┐дьте до мене в колгосп. Я, поки не пiзно, навчу вас ходити бiля землi. Чорноволенко спочатку обурено запихатився, а потiм засмiявся: - А ви й досi не розтрусили селянського гумору. Ач, куди занесло вас! I це того, що всi думки вашi крутяться лише навколо землi, а комусь i iншi треба вирiшувати проблеми. Ви прямо розсмiшили мене: уявляю картину - слiдчий працю║ у колишнiх пiдсудних... - Це не страшно, страшнiше буде, якщо колишнi пiдсуднi почнуть судити слiдчого за його... неув язки, - з огидою одвернувся од Чорноволенка й попрямував до готелю. Увечерi подзвонив Дончак. - Якi ще, Марку, розумнi плани вимiшу║ш у сво┐й головi? - запитав з доброзичливою насмiшкою. - Нiяких? Диво дивне бува║ на свiтi. I не готу║ш нальоти на iншi установи?... А твiй прожект, хоч i дуже, щоб не сказати гiрше, химерний, таки вигорiв. Начальство пiдтримало його, хоч i довго реготало, коли я детально розповiв, що таке любов у тво║му розумiннi. I вийшло по-тво║му: любов перемага║ все!..Ти сльозу пуска║ш? Справжню чи телефонну? Ну, будь здоров, причинний! XXXVIII Щось альковне, любострасне ║ в густосолодких i владних пахощах жасмину. Буйно розквiтлий кущ його, немов коханка, загляда║ у вiкно молодого Киселя i струшу║ на пiдвiконня пахучу росу. Недалеко вiд куща в затишному куточку заворкотiли, розбризкали смiх закоханi молодята, i Юрiй Андронович, сумовито похитавши головою, прочиня║ вiкно. На чоловiка з свiтло┐ теменi бiлими очима дивиться кущ жасмину, а на пiдвiконнi лежить обтрушена роса i крихiтки жовтого пилку... Ще так недавно i так давно i вiн бiля цього куща говорив найкращi слова сво┐й сумноокiй Мар'янi, а вона сором'язливо ховала голову на його грудях, ближче до серця. То були найщасливiшi хвилини в його життi, коли здавалося, що вiя усе зможе зробити, коли ввижалося, що навiть шовковиста, прозора темiнь ночi, i зоряний пил небесних шляхiв, i мiсячне снування, i казковi силуети древнього мiста творилися для них. - Поглянь, Мар'яно, яка чарiвна нiч... Але слово "нiч" завжди кидало дiвчину в трепетний дрож. - Чого ти бо┐шся? - пiдiймав ┐┐ голову до неба, щоб i вона бачила всю первозданну красу ночi, щоб i в ┐┐ очах пересiвався зоряний пил. Але дiвчина в'янула вiд того, що радувало його, i знову ховала голову на його грудях, ближче до серця. А якось уночi Мар'яна ,випросталась перед ним i стала в сльозах, неначе кущ жасмину в росi. Такою вродливою i такою зажуреною вiн нiколи не бачив ┐┐. - Що з тобою, серденя? - пригорнув дiвчину i гнiвно поглянув довкола: чи не ховалась десь поблизу кривда. Нi, зда║ться, нiде нiкого, тiльки вiтер озвався за садом, тiльки зорi стрепенулись, мов квiти од вiтру. - Юрiю, милий, забери мене, - застогнав ┐┐ голос, i недiвоча скорбота прорвалася з очей. - Куди тебе забрати?.. - розгубився, цiлуючи ┐┐. Присмак сльози i жасмину вiн теж запам'ятав на все життя. - Куди,кохання мо║? - Куди хочеш, на край свiту, аби подалi вiд свого батька, вiд... Чорноволенка, - знову хвилею в березi стогне дiвочий голос. - Чого ж, Мар'яно? - незрозумiле дивиться на не┐ i на небо, яке вже не може вмiстити всiх розгойданих зiрок i росою обтрушу║ ┐х на прочахлу землю. - Чого? - I не питай... Я не можу дивитись на нього. Забери, коли любиш... Бо й вiд тебе пiду. - Що ти говориш? - обхопив ┐┐ обома'руками, наче дiвчина вже йшла вiд нього. Вiн i не здогадувався, яка драма стояла мiж батьком i донькою, але з книжок добре знав, що протирiччя мiж поколiннями ║ певною закономiрнiстю, i одразу ж не злюбив Чорноволенка. Тiсно обнявшись, вони всю цю нiч пробродили i простояли, мов сновиди, на березi рiчки, на хвилях яко┐ дрiмало й розкришувалось мiсячне промiння. А вранцi молодята розписались у невеличкому прибузькому селi, де народилась Мар'яна. В цьому селi вони справили скромне весiлля, на якому ображений слiдчий Чорноволенко до смерку сидiв, нiби чорна хмара. А. ввечерi невiдкладнi справи вiдiрвали його од весiлля, i на ньому вiдразу стало просторiше i веселiш... З цього ж села вони обо║ пiшли в партизанськi лiси, а повернувся з них тiльки вiн. I от уже бiля куща жасмину iнша пара впива║ться щастям, а комусь од нього залишились тiльки крихiтки споминiв. Юрiй Андронович знову присiдав до столу, де лежить розгорнений рукопис Григорiя Заднiпровського. Тут сердечно i шанобливо згаду║ться про партизанку Мар'яну, дарма що вона була в iншому загонi. Чоловiка знову вражають i подi┐ партизанського життя, i ┐хнiй опис. Як у цiй книзi водно зiткались i драматизм, i велич людсько┐ душi, i терпкий гумор, i золота нитка народно┐ творчостi. Хiба не реквi║мом звучать ось цi слова про Мар'яну: "Мертва трава скоро ста║ сiном, мертва людина не скоро ста║ травою... В нашiй пам'ятi Мар'яна залишилась лебiдкою, i в зелених прибузьких плавнях вона знайшла свою смерть, як поранена лебiдка..." "Щедрий, Григорiю, ти чоловiк", - задумався Юрiй Андронович над рукописом, пригадуючи, що партизани Лебедем назвали самого Заднiпровського. Можливо, що хтось i пожалiв би вiддати iншому сво║ чудесне прiзвисько... А в цей час за тоненькою стiнкою в другiй, бiльшiй кiмнатi дзенькають чарки i голоснiше виплiскуються слова пiдпилих сватiв. Дарма що вже поночi║, вони саме зараз почнуть згадувати свою буремну молодiсть, бурчати мало не на все сьогоднiшн║ i глухо обурюватися, як вони при сво┐х заслугах i талантах зупинилися на промiжних станцiях. I хоч боляче так думати про свою рiдню, але вiн розумi║, що i його батько, i тесть - дрiбнi, омертвiлi свiтила, свiтила без жаркого вогню у грудях, без високих поривань у головi. Очевидно, колись у них теж було щось свiже, талановите, поки вони, досягши якогось службового рiвня, не вчепилися зубами й руками в крiсла, поки вони не почали боятися, коли гримiло, за свою шкуру, не вiдсмикнули сво┐ плечi вiд ношi, яку порiвну мали нести нашi , люди, поки не забрехались у чомусь, коли страшнувато було говорити правду, та не стали потроху жати не сiяне ними. А тепер з подивом i обуренням помiчають неповагу до себе i не розумiють, чому ста║ хистким грунт пiд ┐хнiми ногами. I марно сподiваються, що ┐хн║ ще вiзьме. Нi, з холодно┐ душi не вродиться гаряче дiло. - За тво║ здоров'я, свате, за твою службу пiсля евакуацi┐, - глухо, мов осiннiй дощ, бубонить батько. - Спасибi, Андроне. Вже, можна сказати, якось i влаштувався, хоча й пiдбивали деякi пiд мене клинцi. Ех i важку маю фортуну... Живу, як нiчна птиця. - А в кого тепер легка фортуна? - Е, не говори, не балакай. Ти все-таки роз'┐жджа║ш мiж хлiбами, диха║ш нектарами, любу║шся, як ореться, сi║ться, росте, квiту║ та налива║ться. А я мушу з нутрощiв виривати iншi наливи. - Коли треба, то треба. - Про це ж i кажу. Я, коли треба, i рiдного батька не пожалiю, фах у мене з гуманiзмами не чоломка║ться. За тво║ здоров'я. А зна║ш, що про мене в характеристицi написано? - в Чорноволе,нка прорвалося п'яне самозадоволення. "Значить, уже до чортикiв допиваються", - поморщився Юрiй Андронович. Вiн хоче зосередити увагу на рукописi, але самозадоволення Чорноволенка густо натiка║ й сюди. - Там, дорогий свате, написано, що я майстер групових викривань. О!.. Були колись у мене рiзнi справи. I ще будуть! - Та невже й тепер?.. - навiть з острахом перепиту║ батько. - Аякже. Вiйна чимало наплутала, а розбиратися в усьому треба ось таким чорноволенкам, як я. От нещодавно один чоловiк принiс менi рiзнi матерiали, що не снилися i тим письменникам, якi про шпигунiв вигадують всячину. Розумi║ш, не матерiали, а золотий берег. - Iнтересно. I хто ж сидить на цьому березi? - Нiколи б ти при сво║му житi-пшеницi i рiзнiй пашницi не придумав! Вчорашнiй командир партизанського загону! Нагородами тебе заслiпити може, а сам - замаскований шпигун. - Та що ти, свате!? - Ще в Туреччинi його завербували. От якi можуть бути iсторi┐. - А партизанив цей... у нас? - У наших лiсах. Твiй Юрко повинен знати ного як облупленого. - Хто ж вiн? - Григорiй Заднiпровський, - стишив голос Чорноволенко. - Заднiпровськийi? I я його знаю! - вражено вирвалось у Андрона Потаповича. - Якщо зна║ш, то тримай язик за зубами, пригодиться... - i не доказав, бо в кiмнату увiйшов блiдий од хвилювання й гнiву Юрiй Андронович. - О, зятьок прийшли! - з удаваною радiстю потягнувся до нього з чаркою Чорноволенко. - Посидь, нарештi, з нами, хай наука трохи почека║ без твого двiженiя вперед. - Який вам негiдник подав матерiали на Заднiпровського? - тремтячи, Юрiй Андронович ┐сть очима Чорноволенка. - А ти пiдслухував? - на мить розгубився той. - Чув усю мерзоту, яку в нашiй хатi виливали на кришталево чисту людину. - Гляди, щоб за цей кришталь i сам не попав туди, де козам роги правлять, - засичав Чорноволенко. - Ти, може, з ним i панiбратство вiв? - За честь вважав би дружити з Заднiпровським. Головою присягаюсь: Заднiпровський чистий, мов лебiдь. А лебедiв тiльки злочинцi по┐дають. Ви копнiться в душi того, хто писав доноса. - Не вчи ученого! - спогорда вiдповiв Чорноволенко. - Самi пiд чубом лiй ма║мо. Тобi вiдомо, що загiн Заднiпровського був самочинним? - I що з того? - А ти зна║ш, що такими загонами, як правило, керували чужоземнi розвiдки? Страшна i дика пiдозра одразу чорною плямою лягла на сотнi вiрних синiв Батькiвщини. Задихаючись од лютi, Юрiй Андронович. обрушився на Чорноволенка: - Звiдки це вам знати, хiба ви з сво║┐ схованки бачили, як боровся народ? Яка падлюка, який кретин виплодив цю кривду? Чорноволенко скочив з стiльця, наче його швайкою штриконули, i стис кулаки. Обличчя i кола поржавлених рум'янцiв на ньому перекосились од лютi, i очi, здавалось, навiть на окуляри насочили злоби. - Хлопчисько! Вертигуз! Недоумок! Дуринда! Що ти тямиш .у життi i його перипетiях? Потинявся трохи в лiсах i дума║ш уже когось учити, а на когось тiнь кидати. Губи ранiше обiтри! Це сказав не хто-небудь, а та голова, що не перший день по нашiй лиш керу║! I пiсля цих слiв насторожена тиша залягла у кiмнатi ┐┐ першим розiрвав Юрiм Андронович: - Так сказала ваша висока голова? - Так сказала наша голова. От i почнемо пересiвати вашого брата на сито, вiддiляти чистих вiд. нечистих. - Тодi й вона пiдлiстю i гно║м набита! - гнiвно вiдкусив Юрiй Андронович. - Тепер i на мене напишете доноса? Мертва тиша була йому вiдповiддю. Навiть Чорноволенко поблiд, i пiд круглими окулярами в нього округлилися очi... Чого вiн тiльки прийшов у цей дiм? I що тепер робити? Вiн поглядом шука║ свiй портфель i картуз, а страшнi слова зятя холодними лапищами стиснули йому серце й мозок. До цих слiв ше по-дурному чiпляються й iншi: "Лебедiв тiльки злочинцi по┐дають". Що наробив цей хлопчисько? Мовчати чи не мовчати? Скажи, то й тебе... А не скажи?.. "Лебедiв тiльки злочинцi по┐дають..." Пiсля цього й тобi можуть скрутити голову, як гусаку... Аж небо гойднулося за вiкном. Давно не було тако┐ нiчки... XXXIX Надходили жнива. Надходила пора гарячого марева i гарячо┐ працi. Про це на сторiнках поля свiдчив посивiлий житнiй колос i крихкий позублений вус ячменю, кованi золотi мiшечки на пшеницi i молодий спiв перепелиних виводкiв, а найбiльше - сторiнки рiзних рiшень, розпоряджень, циркулярiв, вiдстуканих на цигарковому паперi, несамовитi телефоннi дзвiнки, накачування райуповноважениУ, наскоки за┐жджих та про┐жджих iнспекторiв i невсипуще радiо. Воно без почуття гумору повча║ та й повча║, хлiборобiв: "Збиральна кампанiя, - як учить товариш Сталiн, - дiло сезонне". Ось уже великими лiтерами на першiй сторiнцi газети набрано телеграму спецiального кореспондента, що на пiвднi почалась косовиця хлiба. I очi господарiв поля поверталися на пiвдень, наче звiдти з-за хлiбiв от-от мав вийти сам казковий Урожай у солом'яному брилi, з пишними колосками замiсть вусiв. У рiзних установах теж почина║ться лихоманка пора: не один керiвний товариш i сяк i так лимiркову║, як би наблизити пiвдень до його мiсцевостi, як би поперед сусiдiв вискочити у газету й зведення. Але сусiди також не сьогоднi народились на свiт божий, та й горбаки в них вищi. I вже ранкове радiо до глибини душi обурю║ Киселя: бач, який лукавий Клименко! Ще позавчора казав. Що почне косовицю лише через тиждень, сьогоднi вже говорить про вибiрковi жнива на згарищах i пагорбах. I Кисiль одразу ж з головним агрономом вилiта║ у шв-деннi райони, робить нищiвний рознос усiм, хто ма║ "зеленi настро┐", i, нарештi, косовндя почина║ться i в ┐хнiй областi. Цi днi Кисiль теж гасав ло районах не за страх, а за совiсть, до полудня зрива║ голос - i вже не говорить, а хрипить або шкварчить. Одного вiн страха║ судом, другому вправля║ мiзки, третьому натяка║, що до скошеного сьогоднi можна доплюсувати завтрашн║, на четвертого стукотить - "давай, давай, Пушкiн за тебе працювати не буде", на когось склада║ акта, але нiкого не хвалить, бо це розмагнiчу║ народ. Пiсля його наскокiв менша║ радостi й людей, зника║ святковий настрiй у косарiв та женцiв. Нарештi Кисiль добира║ться до полiв колгоспу, в якому голову║ Марко Безсмертний. I вже це виклика║ невдоволення i в душi, i на обличчi, i навiть у животi почина║ . так бурчати, нiби туди кинули старого рябка. Давнi слова Марка ще й досi печуть i пересмикують його. Чекай, голубчику, i я тебе впечу. Ще не народився той голова колгоспу, якого на чомусь не можна було б схопити за зябра. - Може, за┐демо до Безсмертного на безплатний борщ, - оберта║ до Киселя запорошений вид кучерявий, мов баранець, шофер з по-дiвочi гарним рисунком рота i рухливими комами бiля нього. Киселя одразу насторожують i мова, i коми шофера - i для чого вони здались йому? - Ти що мелеш? На який це такий безплатний'борщ? - А ви хiба не чули? - дивуються дiвочi, з яскравою вогкуватiстю уста шофера. I вiн уже з пошаною дода║: - Марко Трохимович органiзував таку ┐дальню, що дай бог кожному. Всiм, хто працю║ у полi, безкоштовно вiдпуска║ться борщ, правда, поки що без хлiба. Iнший голова не догада║ться пiдвезти в поле води, а цей... - Говорила-балакала, та все чортi-що, - вiдрiзав Кисiль. --Ану, повертай - вези на дармовизну до того казана. Машина ще про┐хала кiлометрiв зо два i з шляху вихопилась на польову, в голубоцвiттi Петрового батога дорогу, що одразу ж закурилася, мов хто пiдпалив ┐┐. Обабiч не┐ в золотих полумисках соняшникiв бенкетували бджоли, на синюватих стеблах сизiли дзвiночки вiвса, прив ядали сердечка листя рясного стручкуватого гороху. його кучерi чимсь нагадували розкiшний чуб на головi шофера. - Ого, який тут горох уродив! - вирвалось у зовнi флегматичного головного агронома. - Прямо - цар-горох! - Президент-горох, - зневажливо кинув Кисiль. Але головний агроном пропустив його слова повз вуха й захоплювався далi: - Такий горох, дивись, центнерiв по тридцять п'ять видастьi - По п'ятдесят! - у Киселя помiж двома "п" бризнула повна зневага. На цих полях навiть найбiльший урожай не порадував би його, бо тут господарював непоштивий i в'┐дливий Марко Безсмертний. - По п'ятдесят не вийде, а на сорок, може, й потягне, - в захопленнi чоловiк не вловив жовчi в голосi Киселя. - Пофортунило Марковi. - I це, Iване Гнатовичу, напевне, тому, що в господаря поля теж ║ щось горохувате: що не кажи, що не роби, як не довби йому, - вiдскаку║ вiд нього, неначе горох од стiнки. Хохлацький норов. - Хм, - скосив очi Iван Гнатович. В душi вiн не погодився з Киселем, але заперечувати не став йому: не поможе це, та й лiньки було в таку спеку розмовляти. Незабаром вiн знову зрадiв. - Дивiться, Безсмертний i на парах посiяв горох. Не молодець? - Дивлячись iз якого боку. Чи не пахне це комбiнаторством? - буркнув Кисiль. - Коли б усi комбiнували отак. - Хвалiть, хвалiть його, та озирайтеся на всi боки. - Кисiль несхвальне подивився на пари i задумався над сво┐м. На польовому отанi бiля соняшникового товариства вони застали саму куховарку, розжарену сонцем, вогнем i цибулею. Соняшниковий пилок лежав на ┐┐ бiлiй хустинцi й вивiтреному обличчi. Молодиця одразу пiзнала Киселя, витерла фартухом чоло i приязно посмiхнулась веселою зеленкуватiстю очей, на яких розсипалось кiлька темних цяток - в одному бiльше, анiж у Другому. Ця непропорцiйнiсть здивувала Киселя - i тут у Безсмертного не так. як у людей. Але жiнка славна - вiд не┐ i пiсний борщ будеш залюбки споживати. Чи не дружина це Заднiпровського? Зда║ться,