вона. А чи зна║ Заднiпровський, якi хмари нависли над ним? - Варите? Добрий день вам, - ласкавiше звичного пробурмотiв до молодицi. - Аякже, варю, бо таке мо║ дiло, - весело вiдповiла Катерина Павлiвна. -От добре, що нагодилися на борщ. Саме умлiва║. - Умлiва║? - для чогось перепитав Кисiль, з опаскою заглядаючи в чорний казан, нiби там принаймнi варились вибуховi речовини. -I ви його зовсiм безплатно да║те-розлива║те? - Атож, - з гордiстю сказала жiнка. - Сьогоднi i першi квашенi огiрочки даватимем. Вродило ┐х стiльки, що дiвчата не встигають виносити. - Куди виносити? - знову насторожився Кисiль. - I на заготiвлю, i на продаж. - Значить, безплатно? - щось роздумуючи, сказав сам до себе Кисiль. - Iване Гнатовичу, про це треба написати. Виймайте сво║ причандалля. - Еге ж, таки не завадить написати, - довiрливо подивилася на Киселя Катерина Павлiвна i схрестила руки на грудях. - А зна║те, почiм у нас огiрки й помiдори вiдпускатимуться сво┐м людям? - Не знаю. - Тако┐ дешево┐ цiни ще не чули в областi - по собiвартостi, значить. Напишiть i про це. Хай у iнших селах теж так роблять. - Так не робитимуть! - гримнув Кисiль, крадькома пасучись очима на повних грудях молодицi. - Розбазарю║те колгоспне добро ще й радi║те? - Ми розбазарю║мо? - жахнулася Катерина Павлiвна, i в ┐┐ очах поширилась весняна зеленкуватiсть. - Чим? Ось цим борщем? - I борщем, i такими дурними цiнами. Ми ще присмалимо за них вашого Безсмертного. Вiн замiсть карбованця кладе копiйку в колгоспну касу. Думати треба над цим! - А над тим, як жити людям, не треба думати? - спалахнула Катерина Павлiвна. - Чи вам нашого бурячка i капусти шкода? Не добра ви, не душевна, хоча й чиновна, людина. - Молодиця ображено вiдiйшла вiд машини i стала пiд захист золоточубих соняшникiв. Гнiв i невидимi сльози пощипували ┐┐ повiки. - Складайте акта! - наказав Кисiль головному агрономовi. - I навiщо нам папiр переводити, хоч вiн i все стерпить? - флегматично запитав Iван Гнатович. - Невже вам шкода для людей ┐хнього ж борщу? - I ви заодно з розкрадачами колгоспно┐ власностi? - обурився Кисiль. - З такими розкрадачами i я заодно, - так само флегматично вiдповiв Iван Гнатович, кинув бровами на куховарку, але в останнiй мент завагався попросити в не┐ боршу. В Киселя сталевими замочками замкнулися очi, тiпнулися уста. - Доброго маю в себе помiчника пiд боком. - I я не зобижаюсь на себе. - Вiд сьогоднi почнете зобижатися. Досить у демократiю бавитись... -У вас побачиш цю демократiю, -насурмонився Iван Гнатович. Саме на цю суперечку й нагодився Марко Безсмертний. - Ось вiн, дiячi Поперед батька в комунiзм скачеш? - одразу ж в'┐в його Кисiль. - Безплатним борщиком авторитет роздува║ш? Лопне цей пухир! - Ви нiби щось сказали? - Марко демонстративно поглянув на сонце, скинув перед ним картуза. Це в нього вийшло так природно i кумедно, iдо Катерина Павлiвна приснула зо смiху, гигикнув шофер, повеселiшав Iван Гнатович, аг Кисiль почервонiв, i вся його постать стала загрозливо-бундючною. - Не чув, про що питаю? - Таки не чув, - безневинно вiдповiв Марко, бо i поля, i робота, i погода радували його. А що йому, зрештою, зробить Кисiль? Покричить, постраха, ну, зварганить акта i повi║ться далi, бо навiть вникнути у помилки в нього не знайдеться часу: недаремно ж люди так прозвали його: При┐хав-По┐хав. Кисiль ткнув пальцем на казана: - Щоб сьогоднi, зараз же, закрив цю самодiяльну комедiю з борщем. - Нам не сумно вiд не┐, хоч вона й самодiяльна, - анiтрошечки не розсердився Марко. - Ой гляди, як засуму║ш, коли сюди загляне слiдчий, - знищив поглядом Безсмертного. - Хай загляда║, - i далi посмiха║ться Марко. - Може, вiн веселiший ма║ норов? -.Норов слiдчих вiдомий! Це ж додуматись: борги на ши┐, а вiн добро з димом пуска║. - I боргiв уже нема на ши┐, - поправив Марко. - Як нема? -насторожено, з недовiр'ям спитав Кисiль. - Де ж ти ┐х устиг подiти? У воду кинув? - Еге ж, у бистру воду, щоб не повертались. - А чим ти ┐х лiквiдував? - пiдозрiливе обмацу║ поглядом Марка, чи нема тут яко┐ каверзи. -Чим? - Цибулею, редискою i самими раннiми огiрками. Може, по┐дем у село - поглянете на квитанцi┐? - шанобливо сказав Марко, ще не знаючи, що йому далi робити: чи розсердитись, чи розреготатись. - Он як! - вже спокiйнiше говорить Кисiль. - На цибулячому хвостi далеко не за┐деш. - Теж так маракуем. Я радий, що ми дума║мо у рiзних мiсцях, але сходимося на одному, - ще бiльше пiдкреслив свою пошану до Киселя. - I на чому збира║теся ви┐жджати? - На коров'ячому хвостi. Але спершу треба чимось ухопитися за нього. - Зубами, - буркнув Кисiль. Але Марко до кiнця вирiшив не зчiплюватися з ним i коротко вiдповiв: - Спробу║м. - Що спробу║м? - Виконати вашу пораду. - Який ти сьогоднi добрий, хоч до рани приклади. З чого б то воно?.. - вголос прикида║ Кисiль, не дивлячись на Марка. - Ну, веди-показуй сво║ царство-государство. Щось дуже деякi розхвалюють його. - Що ж вам показувати? Те, що зараз пiд косу ма║ лягти? - Як ти угадав? - Характер ваш знаю. - Занадто багато зна║ш ти. Жати, звiсно, й не думав? - ┐в слова, i в погляд Кисiль умiстив усю отруту, яку мав. - Думати - думав, але не починав. - А Iванишин уже косить, аж гай шумить, бо вiн не так мудру║, як деякi мудрагелi. - Йому легше, то й косить, - похмурнiло обличчя i голос Марка. - Чого ж йому легше? - Бо вiн для зведення переводить зелену озимину, а ми у зведення не поспiша║м. - Зна║мо цi "зеленi настро┐", - поморщився Кисiль, - а потiм зерно почина║ осипатись на пнi. В долинi жита справдi були зеленими, i Кисiль, наскрiзь промацуючи ┐х пiдозрiливим поглядом, нiчого не сказав. Але на пагорбi вiн пожвавiшав. Хлiбами просунувся на макiвку горбка, вирвав колосок, двома пальцями вилущив з нього зернину i, не куштуючи ┐┐, сказав: - Ось тут зараз же менi, чоловiче, й починай вибiркову косовицю. Марко уперто похитав головою: - I не подумаю. - Бо не буде чим - голову за це зiрвем! - Кисiль обома руками показав, як хтось буде зривати голову Безсмертному. - Тодi багато залишиться безголових. - Уже лихi iскри затрепетали в Маркових очах, але Кисiль не помiтив ┐х. - Ти що, з державою жарту║ш? Зараз же починай косовицюi В зеленiй головi завжди зеленi мiзки, та вони швидко можуть пожовтiти. I Марко не витримав. Вiн пригнувся, немов перед стрибком, i, вiдкушуючи кожне слово, слiпим гнiвом подивився на недобре, пихате обличчя Киселя: - Забирайся зараз же з поля┐ Чого прийшов сюди толочити хлiб i людей? Ще не натолочився? - Вiн рукою полiз до кишенi, i Кисiль з жахом згадав, як Безсмертний пiстолетом учив Безбородька. Рiй думок увiрвався йому у мiзки i жалив ┐х по всiй площi. Бо що цьому анархiсту й тепер пiдняти зброю? Пиха одразу ж здмухнулася з його виду. Кисiль, незважаючи на свою опасистiсть, вискочив iз хлiбiв, крутнувся на дорозi i тут вiдчув себе безпечнiше. - Ти з глузду з'┐хав? Ти зна║ш, чим це пахне? - заговорив майже пошепки, прислухаючись до гудiння в головi. - Ти зна║ш, кого женеш iз поля?' Але Марко вже закусив вудила. - Знаю! Не робiтника, а перекотиполе, погонича. Оранка наста║ - поганя║ш на оранку, сiвба прийде - поганя║ш сiяти, жнива настають - поганя║ш жати, бо це треба для папiрця. Йому, папiрцевi, а не людям служиш. Геть iз нашого поля! Кисiль оглянувся. До нього пiд'┐жджала машина, i на нiй анiтрохи не печалився нi шофер, нi Iван Гнатович - напевне, й не побачили його поразки. Вiн похапцем вилiз на сидiння i вже звiдти кулаком посварився на Безсмертного. - Анархiст! Сьогоднi ж сядеш у тюрму. Хай там тебе годують безплатним борщем. - Троцькiст! - кинув йому навздогiн Марко ще й свиснув з доброго дива. Кисiль задихався од гнiву, навiть темнi дужки синцiв пiд очима зсередини затiпались злiстю. - Ви чули? Вiн троцькiстом обiзвав мене! Дасте сво┐ свiдчення! Вiн вiдповiсть... - Невже троцькiстом? - флегма'тичне здивування пройшло по округлому виду Iвана Гнатовича. - Невже вiн таке випалив? - Хiба ви не чули? - Нi, такого не чув. - А ти, Володимире? - Щось вiн крикнув, а що - не розiбрав. Зда║ться, на кiнцi було "iст", а що спереду - не розшолопав, - безневинними очима поглянув шофер, а на його дiвочих устах залукавився прихований посмiх. - Чи ви оглухли разом?! - аж скригнув зубами Кисiль. - Та Марко такий правдивий дурень, що й сам пiдтвердить свого троцькiста. Жени до слiдчого. Вiлiс вилетiв на шлях, перекотився через мiсток, i недалеко вiд трьох ставкiв Кисiль поперед себе побачив машину секретаря обкому, що йшла назустрiч. - Зупинись! - кинув шоферу, пригинаючись, вискочив на узбiччя й пiдняв догори обидвi руки. Чорний лискучий ЗIС, темно переганяючи на собi шматки неба i слiпучого сонця, з шипiнням зупинився бiля блакитних гнiзд чебрецю. I не встиг з машини вилiзти перший секретар обкому, як Кисiль, хвилюючись i не спускаючи з нього погляду, заговорив, замахав руками: - Я бiльше не можу працювати! Я, Михаиле Васильовичу... всьому ║ межа... - Чому ви бiльше не можете працювати? - неждано запитав хтось збоку. Кисiль оглянувся, отетерiв i з несподiванки подався назад. Приходячи до тями, вiн побачив перед собою секретаря ЦК. Вiн був у сiрому костюмi, у звичайному легенькому брилi, одвертi веселi очi йото одночасно тримали в собi розум, i смiх, i насмiшку. - Я... - до решти розгубився Кисiль, видобуваючи догiдливу посмiшку, але вона одразу не могла змести всi попереднi вирази гнiву й обурення i тому вийшла жалюгiдним недоноском. - Кажiть, не соромтесь, товаришу... - Кисiль, начальник обласного управлiння сiльського господарства, - пiдказав Михайло Васильович. - Я, бачите, нiчого не можу зробити з одним дуже норовистим головою колгоспу, - терпнучи до самих нiг невпевнено заговорив Кисiль. - Вiн нiкого не слуха║ться... - Чим провинився цей голова? - погляд в секретаря ЦК ста║ строгiшим. - Анархiст у всьому: i в плануваннi, i в роботi, i в побутi, - трохи почав одходити Кисiль. - Ось вiн щойно вiдмовився жати, мене троцькiстом вилаяв i прогнав iз свого поля, бо нема на нього управи. - Прогнав? Iз поля? Нiчогенький норов ма║. Це, Михайле Васильовичу, вже непорядки. - В нього кругом таке, - пожвавiшав Кисiль. - Колгоспне добро розбазарю║, вiдкрив на полi богадiльню - вида║ безплатно борщ. - Безплатно? - здивувався секретар ЦК. - I добрий чи поганий? - Я не куштував. - Даремно, а я на дурничку не посоромився б, - засмiявся секретар ЦК, i в силувано-пiдлесливiй усмiшцi скривився Кисiль - По┐демо поглянемо на цього анархiста... Безсмертний почув бурчання машин, коли звернув з озимини сусiднього колгоспу, але навiть не озирнувся бо лютився чоловiк i з болем поглядав на зелений пучок скошеного жита: доки ж так будуть нiвечити хлiборобську працю? I доки перед киселями будуть гнутися навггь розумнi, але полохливi чи занадто обережнi голови? Та ось машини повернули прямо до нього, зупинились, i Марко першим побачив секретаря ЦК. Радiсть, здивовання i острах ворухнулись у душi чоловiка. - Так це ви Марко Безсмертний? - пильно придивляючись, вiта║ться з ним секретар ЦК. На мить на його чолi вигинаються зморшки, .а погляд кудись шуга║ вдалину. - Зда║ться, я наче зустрiчався з вами? - Зустрiчалися, - жвавiша║ обличчя Марка, а на вид Киселя пада║ тiнь. - А де ми зустрiчались? - На фронтi. Ви менi вручали орден Ленiна. - При║мно знову побачитись, - сердечно посмiхнувся секретар ЦК, але зразу й похмурнiв. - Що ви трима║тев руцi? - Пропащий хлiб. - Пропащий? - Так. Це хлiб для... зведення. З нього ще дух молочка не вивiтрився. - А яке горе заставило жати хлiб... для зведення? Марко зам'явся, а Кисiль поблiд. - Кажiть, кажiть, не крийтеся. - Це я сказав жати, - насилу вимовив Кисiль - йому перехопило подих i мову. - Для чого? - обернувся до нього секретар ЦК, i очi його потемнiли. Кисiль знiтився: - Воно, я думаю, повинно дiйти в покосах. - Коли не дiйшло в головi, то де вже йому дiйти в покосах?! - гнiв блиснув у поглядi секретаря ЦК. - Ви щось тямите у хлiборобському дiлi? - Я сiльськогосподарський iнститут закiнчив. - Навiть? - здивувався секретар ЦК. Вiн узяв у Марка жмуток колосся, простягнув Киселевi. - I у вас не болiла совiсть, коли кидали пiд косу хлiборобську надiю? - Пробачте... не додивився. . згубив його... Секретар ЦК похмуро, з глибоким докором поглянув на Киселя: - Не тiльки це жито - святiсть до працi, до людини згубили ви. Порожняком ┐дете в соцiалiзм! - I обернувся до секретаря обкому. - Я думаю, товариш Кисiль правильно сказав, що вiн бiльше не може працювати на сво║му посту... Сiдайте, товаришу Безсмертний, показуйте господарство. Все це, немов удар грому, приголомшило Киселя. Вiн хотiв щось сказати, але стримався, озаддям вперся у вiлiс i тоскно дивився, як зачинились дверцята ЗIСа. До нього, мов крiзь окрiп, донiсся смiх з машини - невже в когось тепер i радiсть могла бути? Кисiль тремтячою рукою вийняв з кишенi хустинку i почав обтирати пiт, що вичавлювався не сонцем, а болiсним смутком. Коли ЗIС рушив з мiсця, вiн потягнувся до нього тулубом i обома руками, але зразу ж i опустив ┐х, бо хiба благанням можна повернути втрачене? Для цього, очевидно, щось iнше треба. I вiд цi║┐ думки тоскно заворушилися iншi, вповзаючи в його кра║чки'житт║вих дорiг. Але одразу ж нагнав ┐х, бо хiба ж вiн для себе старався, хiба йому особисто потрiбне це жито, бодай би на пнi уклякло воно! Та знову до кра║чкiв його дорiг поповзли сумнiви, i вiн мовчки викорчовував з себе двобiй думок, визнавав - i визнати не хотiв сво║┐ провини, бо ж не сам вiн так стара║ться... тобто старався на керiвнiй роботi... Де там було думати про святiсть до роботи, коли бiльше думалось про те, як би не схопити "строгача" за це ж недосiяне чи незiбране жито. Тепер вiн уперше за довгi роки подивився на поле не як той керiвний працiвник, якому треба когось розносити за оранку, сiвбу чи хлiбозаготiвлi, а як звичайний смертний... Та з цього нiчого не вийшло... Чогось ниви здалися йому пожовклою сценою в театрi, де нагло обiрвалась частина його бiографi┐, i колос - не спiвав, не спiвчував йому, а шипiв на нього... - Так до слiдчого ┐хати чи додому й до хати? - запитав iз кабiни шофер. В руцi його самотнiв зелений., марно загублений колосок жита, i Кисiль чомусь здригнувся й безнадiйно махнув рукою. - пдь, куди хочеш, тепер все одно... - Може, до куховарки з весняними очима? - пожвавiшав Iван Гнатович, якому знову заманулось побачити ту жiнку, вiд погляду яко┐ хотiлося стати молодшим i кращим. Кисiль стрепенувся, наче його вжалив шершень... I що було б послухатись куховарку - покуштувати ┐┐ борщу? А в цей час машина з секретарем ЦК по┐хала б ген-ген куди й не зачепилась би за його долю. Так хiба вгада║ чоловiк, на чому вiн ма║ спiткнутись? Кисiль пiдводить зiв'ялу голову. На дорозi вже вляга║ться пил, а за ним прозорими прожилками розщеплю║ться пропечене скляне повiтря, i марево тремтить за житами, на якi вiн якийсь час не при┐де начальником. Ну, а потiм якось перемелеться. Кисiль почав забiгати думками наперед, але одна збоку вжалила його. "При┐хав-По┐хав", - з невимовною гiркотою згадав сво║ прiзвисько i мало не застогнав. Ось i все, що залишилось од його дiяльностi... Бiля кожного поля, бiля кожного клину зупинявся ЗIС, i секретар ЦК обома руками то пестить, то розгорта║, то пригорта║ хлiборобську працю. Вона тiшить i раду║ його серце, а ось на клинi припалено┐ гречки засумувало воно. Розгубленiсть уже вiдiйшла од Марка, вiн зовнi ста║ спокiйним, хоча в головi зараз виру║ коловорот думок. - Для першого року господарювання зовсiм непогано, навiть добре, а з городиною - прямо-таки чудово! I молодцi, що не обдира║те покупця. Марiю Тримайводу i ┐┐ бригаду неодмiнно треба вiдзначити! - Секретар ЦК одночасно говорить i до Михайла Васильовича, i до Марка. - Не забудемо, - щось записав у блокнот Михайло Васильович. - А що з головою робити? - З цим анархiстом? - засмiявся секретар ЦК. -Подивитесь восени, коли урожай буде в коморi. А чого ж ви, Марку Трохимовичу, обiзвали Киселя троцькiстом? Вiн в опозицi┐ був? - Нi, не був, - зам'явся Марко. - Доказуйте, доказуйте. - Ми його так прозвали за те, що не розумi║ чи не любить вiн хлiбороба, усе чека║ од нього полiтичних помилок, вишуку║ в нього другу душу та .аж трясеться, щоб той, бува, не мав зайвого шматка хлiба чи яблука для дитини. Для нього селянин - це тiльки виконання норм, хлiбозаготiвлi, позики, молока, м'яса, шерстi, я║ць i слухач його виступiв. На всьому, без потреби, економить Кисiль: i на дитячому рум'янцевi, i на жiночiй красi, i на хлiборобськiй силi. - Ще не перевелись такi знавцi села, - задумано сказав секретар ЦК, погляд його потьмарився i полинув кудись далеко-далеко. Мовчки про┐хали якийсь час, придивляючись до полiв i марева над ними. - Борщем сво┐м, голово, почасту║те? - неждано почув Марко. - Борщем?.. З охотою, тiльки, пробачайте, без м'яса, пiсний вiн. - Нам уже навiть кориснiше споживати пiсний, - з якоюсь насмiшкою поглянув на себе i дебелого секретаря обкому. До польового стану вони пiд'┐хали саме в обiдню пору, коли притомленi люди сiдали на землю, а здивованi соняшники нридивлялись до внх i до мисок з намальованими соняшниками. - Тут безплатний борщ вида║ться? - пiдiйшов секретар ЦК до Катерини Павлiвни. - Ой... боженьку мiй... - клекотом вирвалось у то┐, i вона, округляючи очi, для чогось тихо запитала: - Це ви?.. - Зда║ться, я. Почасту║те сво┐м борщем? - Та я зараз... Катерина Павлiвна побiгла по миску, лаючи себе в. думках, що навiть хлiба не ма║ почастувати гостя. Вона йде разiв зо два оглянулась, чи нема тут якогось обману, але обману не було. Бiля соняшникiв, поруч з усiма хлiборобами, сiв секретар ЦК, до нього потягнулись кiлька рук iз сухим чорним хлiбом. Вiн узяв шматок хлiба в дiда квмена, передiлив його й, повертаючи половину, подякував старому. - Звиняйте, що такий темний, з домiшками, як наша доля, бо труднощi... - звичайно, з перцем сказав дiд квмен. Секретар ЦК пильно поглянув на старого. - Це вiрно, що доля наша iще з рiзними домiшками: було кому натрушувати ┐х. Але тепер ми й за цi домiшки вiзьмемось, - сказав переконано. - Домiшки мають згинути, а доля рости! XL П'ять днiв i п'ять ночей гудiли в полях молотарки. Над ними, як безконечнi жертви, злiтали золоточубi снопи; шевськi ножi барабанщикiв били ┐м пiд саме серце, й обезсилене колосся сторч головою летiло в iкластi пащеки, в ненаситне гудiння i в скажену круговерть, де стогнало, дзвенiло, плакало i солодко падало на землю натомлене .зерно. Пошерхлi, з степовим пилком жiночi руки ворожили над ним, неначе передавали йому родючiсть, вагарi не встигали зважувати, а водi┐ та ┐здовi вивозити його, i в степу з жита, пшеницi та ячменю виростали золотi вулкани. На старих дорогах i нових шляхах побiльшало птаства. А великий хлiб ┐хав i ┐хав i на елеватори, i в землянки, i в свiжi оселi. В селi запахло житнiм духом, i тому обнадiянi хлiбороби не вiдходили нi вдень нi вночi вiд молотарок. А коли не вистачало снопiв i коли зобижено почали стихати машини, люди самi снопами валилися бiля них, падали на золотi вулкани зерна, на пiдсиненi мiсяцем стернi i одразу ж з посмiшкою чи зiтханням входили в сон. I там над ними знову злiтали чубатi снопи, бiснувались молотарки, а бiлi┐ них дитячою мовою жебонiло зерно. Йде Марко степом, наче завороженим царством, i засина║ на ходу, потiм стрепенеться, здивовано подивиться, як навколо ворушиться срiблясто-син║ мiсячне снування, як пiд ним розкiшна, - голови у зерно, а ноги на стежку - щасливо спить чубата парубота, прислуха║ться до росяного шепоту i сам промовить собi: - Я люблю вас. В яринi озвалася перепiлка, i чоловiк спросоння говорить до не┐: - Я люблю тебе, пташино, люблю твiй спiв. Перед ним у кружляннi проходить зоряна карта неба, i вiн теж говорить, що любить небо, i почува║, що вся любов не вмiща║ться в його тiлi. У долинi над ставом зафоркали конi. Марко зупинився, зовсiм прокинувся i, дивуючись, засмiявся i до коней, з темних грив яких осипалося мiсячне промiння, i до ставу з затонулим у ньому небом, i до клаптiв туману, що навшпиньках скрадалися над очеретами. Давно не було так вiдрадно на душi в чоловiка, бо там добре вмiстились i люди, i земля, i нiч, i оцi конi з темно-срiбними гривами, i зерно, i надiйнi розрахунки, якi тримав у головi. Коли все буде гаразд, люди матимуть i хлiб^ i до хлiба. Це вже видно по озиминi i ячменю. А льон i коноплi, ║й-║й, повиннi вивести його в якiсь мiльйонери. Правда, про те цього року бiльше, нiж вiн, дбала, спасибi ┐й, сама природа: прямо всi сво┐ щедроти поприносила i на поля, i на луки, й на городину, i на сад. Поталанило йому, та й годi. Ну, а тепер, чоловiче, не роззявляй рота, думаючи про завтрашнiй день... . От i йде полями новий мiльйонер у порудiлих кирзових чоботях, у вибiленiй солдатськiй сорочцi, похудiлий i голодний, i посмiха║ться до всього широкого свiту, i до людей, що сплять на землi. I славно йому з ними, як зерну в одному колосi, що разом стрiча║ i грози, i сонце. З однi║┐ кишенi Марко вийма║ засiяний цифрами блокнот, а з друго┐ - томик поезiй Шевченка. Та нi цифр, нi вiршiв при мерехтливому мiсячному свiтлi вiн не може читати й впiвголоса зверта║ться до темних з мiсячними гнiздами верб: . Один у другого пита║м: Нащо нас мати привела? Чи для добра? Чи то для зла? Нащо живем? Чого бажа║м? I, не дiзнавшись, умира║м, А залиша║мо дiла. Дерева здивовано слухають чоловiка, кивають йому сво┐ми вiнками й осипають на воду синю росу. Коло самого берега скинулась риба, знову заiржали конi, i далеко-далеко за самотнiм вiтряком обiзвалася дiвоча пiсня. За ким вона журиться, кого шука║ в цьому зачарованому свiтi? Колись отак ночами його в полi з пiснею шукала Олена. I вiн прямував на ┐┐ голос, а потiм на якiйсь стежинi бачив тонку постать з бiлим вузликом у руцi. Уздрiвши чоловiка, Олена обривала спiв i починала докоряти, що вiн, Марко, i не обiдав, i не вечеряв, i забувся за жiнку, i сам перепався на смик. А вiн поглядав на миле, з ображеним вузликом уст обличчя, посмiхався, розгортав бiлу хустину i доти пiдхвалював усе, що знаходив у нiй, поки в жiнки не розпогоджувались уста. Тодi вона обзивала чоловiка хитрющим лисом, притулялась головою до його плеча, журилася, що вiн отак якогось дня звалиться з нiг, i знову потихеньку починала щось спiвати. А вiн пiд ┐┐ спiв, бувало, й засинав. Невже це було? Диву║ться вiн, i дивуються верби. За ними здригнулося небо i наче осiло за вiнця землi... А то вiн знову засина║... Як солодко, струмочками, затiка║ сон у його тiло i так приплющу║ повiки, що вже нема сили ┐х розтулити. Ось тут, може, й лягти бiля верби з вибитою серцевиною i вузлатим корiнням? Марко, похитуючись, хоче опуститись на землю. Але що це?.. Пiсня поверта║ до нього, наближа║ться, i вiн ясно вчува║, що це Оленина пiсня, це ┐┐ голос! ┐┐!.. Що ж це робиться з ним? Широко в подивi розплющивши очi, вiрячи й не вiрячи, вiн прислуха║ться до голосу, що наплива║ на нього, топить його в спогадах i б'║ пiд серце, як нiж снопа. Нi, не може бути такого. То мариться йому... Вiн пiднiма║ться на пiдсинений пагорб, де крiзь сон зiтха║ кучерявий овес, i застига║ на мiсцi: од вiтряка до нього, спiваючи, йде його Олена, а в ┐┐ руцi бiлi║ вузлик. Жах охоплю║ Марка. Небо й земля похитнулись в його очах i стали меншими. Вiн пода║ться назад, розгублено огляда║ться по боках i в цей час чу║ надривний зойк: - Тату! На стежину пада║ бiлий вузлик, а по стежинi, надломлюючись, розпливаючись, бiжить, летить тонка постать i, смiючись i плачучи, пада║ батьковi на груди. - Тетянко, це ти? - ще не вiрячи собi, вражено i тихо пита║ Марко, як питали тисячi батькiв у цьому роцi. Вiн охоплю║ доньку обома руками i бiля свого серця чу║ стукiт ┐┐ серця. - Тетянко, це ти? - бiльше нiякi слова не приходять до нього. - Я, тату, я, - цiлуючи його i плачучи, теж бiльш нiчого не може сказати дочка. Вона, мов перепiлка, здрига║ться в його обiймах, i здрига║ться ┐┐ золота коса, така сама, яка була в Олени. Марко пiднiма║ до мiсяця доньчину голову, вдивля║ться в ┐┐ обличчя, пальцями витира║ ┐┐ сльози i не радiсно, а жалiсно посмiха║ться до не┐. - Яка ж ти гарна, доню, кровинко моя. - I на його очах Тетянка вперше бачить сльози, i вона теж обтира║ ┐х пальцями. Отак i стоять вони якийсь час, неначе вимуруванi з каменю само┐ iсторi┐. - Як ти на маму схожа, пташино моя!.. I коси такi самi. - Не такi, тату, - з зажурою подивилась на нього, i в ┐┐ очах i сльозинах одразу пройшли усi минулi страждання. Вона опустила на плечi хустину, i батько в золотi кiс побачив сиве пасмо. - Хто ж тебе так зобидив, дитино моя? - аж застогнав, притуляючи до себе худенькi плечатка. - Нелюди, тату... в концтаборi... Вони так били мене, що очима не сльози, а кров iшла... Вони змогли вибити кров iз очей, але не змогли вирвати зiзнання з душi, - ясно, крiзь горе й печаль поглянула на батька, а в куточках и вуст ворухнулася уперта i горда посмiшка. I вiн уперше пiзна║ свою силу i свою несхитнiсть у цьому колоску. Немов захищаючи доньку вiд тiней минулого, батько пригорнув до себе сво║ щастя, а сам подивився в самий край ночi, де ще та┐лися нелюди, де ще на золотi й залiзi горбилась недобита кривда... Будьте ви проклятi!.. - А як ви, тату? - вже зовсiм посмiха║ться Тетянка до нього. - Нiчого, доню, нiчого... Як добре, що ти повернулась... Ходiмо ж, маленька, до .бабусi. Вони обертаються i, притуляючись плечем до плеча, вузькою стежиною йдуть до села. Ось Тетянка пiднiмав бiлий вузлик iз землi, щось згаду║, розгорта║ i пода║ його так само, як ранiше це робила Олена. - пжте, тату, ви ж i не обiдали, i не вечеряли, - i в ┐┐ голосi обзива║ться давнiй докiр матерi, i навiть губенята на мить збираються знайомим вузликом. - Невже це ти? - вже радiсно перепиту║ Марко i, пригнувшись, пiдiйма║ на руки сво║ дитя, i смi║ться, i росить сльози над ним. XLI Ранок веселими руками промiнцiв викочу║ з-пiд землi пшеничний колобок сонця i ставить його на зелену, з туманцем скатертину озимини. Вулицею до ново┐ школи гупотить зграйка малюкiв. Хтось iз них у щасливому захватi пiзнання не говорить, а виспiву║ казку про колобка: "Я вiд баби утiк, я вiд дiда утiк, я вiд вовка утiк i вiд тебе втечу". I пiд цю немудру розповiдь пшеничний колобок сонця одрива║ться од волого┐ скатертини озимини i пiдводиться вгору, то лукаво, то радiсно пiдморгуючи добрим людям. А вони вже, наче дятли, повилазили на свiжi зруби i тук-тук сокирами, тук-тук! Сокири збудили луну, i вона забiга║ то в одну, то в другу недобудовану оселю i аха║ вiд задоволення. Вулицями заскрипiли пiдводи, i першi слiди колiс волого простяглися по прибитiй росою землi. Це ┐здовi розвозять людям другий урожай гороху, i Марко ось уже кiлька днiв ма║ на душi свято. Прямо-таки везло йому в цьому роцi. Люди спочатку й не повiрили, що матимуть не кiлограми, а мiшки гороху. Перший бiй з нестатками наче виграно, а тепер по-справжньому треба готуватись до другого i до рiзних примх природи. I люди це розумiють: i роблять на совiсть, i пiдказують, як найкраще ворожити бiля майбутнього врожаю. - Добрий день, Марку, - обiзвалась iз двору Мотря Дибенко. - На головування йдеш? - На головування, - жартiвливо запишався чоловiк. - А де ж ти мого дiда подiв? - I досi його нема? - диву║ться Марко. - Нема, не при┐хав. Може, заблудився у тiй столицi й невiть-куди за┐хав? - Щоб дiд квмен десь заблудився!? Та дайте йому добрi конi, вiн у всi столицi знайде дороги i мимохiдь ще й на небi в святих побува║. - А напевне, i розпутав би вiн усi дороги: раз про┐де - i все пам'ятав, - не без гордощiв говорить жiнка i порина║ в сво┐ роздуми: - Невже, Марку, аж столичним людям могли сподобатись дiдовi коники?.. Отак живе, живе чоловiк i не зна║, що вiн талант. Гляди, ще загордиться i пиячити почне. Коли ма║ш час, прочитай, як його в газетi описують. Марко, ховаючи у вусах посмiшку, статечно заходить до ново┐ хати, де вже розмiстилися крупно боги, вождi и полководцi, а дрiбно - вся рiдня. Баба Мотря з прискринка дiста║ газету, в якiй уперше, але так гарно й багато написано про ┐┐ старого. Вона, соромлячись, простяга║ газету Марковi: - Вчитай менi ще раз те саме. I вiн почина║ читати, що дiдовi коники вже перестрибнули Дунай i Ла-Манш i з Францi┐ опинились на виставцi аж в Англi┐. - От пишуть душевно, прямо, як в ║вангелi┐. I хто б мiг подумати? - диву║ться квмениха. - Пiсля такого мо║му дiдовi уже повiк не захочеться умирати. Тепер йому глину доведеться возами возити. I хто це, Марку, друку║ про дiда? - Учений! - Та невчений так не втне, - погоджу║ться баба Мотря. - Вже тепер нiхто мого старого не називатиме елементом. Ну, а на тебе дехто почина║ ремствувати. Марко насторожу║ться: - Не вгодив комусь чи помилився в чому? - Нi, зобижаються, що ти все буду║ш та буду║ш, а про себе зовсiм забувся. Люди кажуть: вибирали тебе головою, а не приймаком. Вони тобi за тиждень, як лялечку, з дорогою душею змайстрували б нову оселю. - Я ж казав, що почну будуватися останнiм. Закладемо, тiтко Мотре, зруби усiм вдовам, усiм сиротам, а тодi й про себе почнем думати. - А я гадаю: негоже так робити, як Безбородько та його кодло, але не треба й до себе ворогом бути. Може, i ввечерi заглянеш до мене? - Чого? Стара нiяковi║: - Коли не надокучило, то ще прочита║ш про старого. Якось дуже гарно в тебе виходить воно, - довiрливо поглянула на Марка. - Читав же менi цю газету й Лихойваненко, але в нього i дiд, i коники його стають гiршими. Марко засмiявся, махнув рукою i вийшов з хати. З порога вiн почув лемент на сусiдському кутку. Чи й до бiйки не доходило там? Чоловiк чимскорiше городами подався до подвiр'я Самойленкiв. Тут уже бiля гарно виплетено┐ лiси й ворiт зiбрався цiлий куток, весело прислухаючись, як завзята й досi вогниста Лисавета Самойленко чихвости-ла свого незворушного Порфирiя i його брата - старого сукновала. В Самойленчихи зараз од гнiву стрибали очi, прямокутником вибивалися губи, а кулаки цiпами молотили повiтря. - Анi клепки, люди добрi, нема в головi мого чоловiка, нi грудочки лою, нi краплиночки олi┐, а ║ в головi чоловiка одна полова, та й то не перевiяна, - перегинаючись, апелювала вона до сво┐х сусiдiв. - Вам, бабо, виднiше, що ║ в дiда, - обiзвався хтось iз гурту, i всi довкола зайшлися реготом. Пiдбадьорена Лисавета накинулася на Порфирiя i його брата, якi з сокирами мовчки, але войовничо стояли бiля землянки, прислухаючись до бабино┐ лайки. - Чи вона, оця безщасниця, у вас ┐сти просить, чи сто┐ть поперек дороги, чи вона, сердешна, вам боки муля║, що взялись за руйнацiю? Ну скажи, старий iдоле, хоч слово, хоч пiвслова, щоб i люди чули. - I скажу, - спокiйнiсiнько обiзвався Порфирiй, якому i за вухом не свербiло вiд усiх лементацiй жiнки. - Зна║ш, як в "Iнтернацiоналi" пишеться?.. "Весь мир насилья мы разрушим!" - Так то ж увесь мир, а не мою землянку! - Вона теж мир насилля: насильно мене запроторили туди. I я руйную ┐┐, - махнув старий сокирою. Лисавета була приголомшена i блиском сокири, i мовою чоловiка. Вона приклала сплетенi руки до грудей i хотiла трагедiйне заплющити очi, але саме в цей час побачила Марка i кинулась до нього: - Марку, лебедику мiй, голубе сизий, скажи ж ┐м, басурманам, щоб мо║ зверху було, бо де я ставитиму глечики з молоком? - Тьху, ще й серйозного чоловiка замакiтрить бабським череп'ям! - сплюнув спересердя Порфирiй, кивнув братовi, i вони дружно гупнули сокирами. Стара затулила обличчя долонями, а коли почула трiск, опустила руки i на мiсцi, де була землянка, побачила хмару трухлявого пилу. - Ну, i слава тобi господи, - зiтхнула вона й рiвно пiшла до хати. - Лейборист! - зневажливо кивнув на не┐ головою Порфирiй i почав струшувати з одежi порох колишнього житла. Цiлий день Марко сну║ зеленими i чорними полями i ма║ насолоду вiд бурчання тракторiв, що орють на зяб, i вiд будiвництва ферм, i вiд розмов на буряках, i навiть од цвiту скромних браткiв, якi прихопили на сво┐ тендiтнi пелюстки кольори осiннього сонця i весняного неба. Бiля ставу тремтить порiдiле золото верб, а мiж ними дiвочими стрiчками ворушиться просинь, i по нiй сну║ться легеньке осiнн║ павутиння. Рибалки, перегукуючись, витягують першу тоню, i на березi одразу вироста║ пагорб живих злиткiв. I блакитне поле теж вродило в цьому роцi. Тепер треба прикупити добрих корiв та братися за будiвництво цегельнi. Бiля зеленого, мов барвiнок, рапсу його з бiлим вузликом в руках розшуку║ Тетянка i почина║ вичитувати так само i те саме, що вичитувала колись Олена. А вiн i це слуха║ з при║мнiстю i добряче посмiха║ться доньцi, яка вже й висновок пiдбива║, що в не┐ зовсiм неможливий батько. - Так уже i неможливий? - скоса погляда║ i милу║ться ображеним вузликом ┐┐ вуст. - Ви б подивилися, на що стали схожi... - Перепався на смик... - пiдказу║ Марко доньцi. - Ет, хiба з вами серйозно поговориш? - гнiваються уста, очi i брови доньки. - Вiдпочити вам треба, вiдпочити хоч кiлька днiв. - Скоро i за цю кампанiю вiзьмемося. По┐ду, Тетянко, аж у тi мiсця, де танки пiдбивав. - Це ви кiлька разiв говорили менi. - А ти ще раз послухай: старi люди люблять повторювати. - Якi ж ви старi? - гнiва║ться донька. - Ну, не старий, так бувалий. От побачиш - незабаром по┐ду, бо чогось у грудях останн║ залiзо норовиться. - На операцiю треба лягати. - Ну, це ще почека║... З гiнно┐ дороги до них радiсно поспiша║ Антон Безбородько. його вигляд одразу ж занепоко┐в Марка: коли Безбородько веселий, то щось недобре ско┐лось. - Здоров, здоров. Марку! - пiдходячи до Безсмертних, уже пригашу║ радiсть Безбородько. - Iду собi дорогою - бачу сiмейство, ну, й завернув до вас. - Iз чим завернув? - Марко вловлю║ ту мiзерiю. що зараз проходила на вузькуватому виду Безбородька, хоч вiн i намагався прикрити ┐┐ латками жалощiв i спiвчуття. - Та як тобi сказати? - зиркав по боках Безбородько. - Перестарався ти, братику, перестарався. Хiба я не казав тобi: не дуже старайся, бо в нас тобi пам'ятника чи монумента, практично, не поставлять, хоч ти iз шкiри вилузайсь. Бач, як ти мудрував iз горохом, а зрештою, куди потрапив? Аж у фейлетон. От який ма║ш набуток! - Безбородько поволi, нiби неохоче, вийняв з кишенi зiм'яту газету. Марко вихопив ┐┐, в очах йому темно застрибала комашня лiтер, у мiзок болiсно гупнула раз i вдруге та сама думка: за що?.. На четвертiй сторiнцi його приголомшив самий заголовок фейлетону. "Цар-горох i комбiнатор". Чи можна було вигадати щось дошкульнiше?.В цiй писанинi його зробили ошуканцем, який, спекулюючи на споживацьких настроях, роздува║ свiй авторитет i експлуату║ багатство землi. Тут навiть словом не згадувалося, що з другого врожаю було здано пiвтори тисячi пудiв гороху державi. Не це було потрiбно авторовi, який ховався за псевдонiмом "Горошина". Дочитавши фейлетон, посiрiлий Марко з вiдразою поверта║ газету Безбородьковi й приклада║ руку до грудей, де лежать останнi осколки; зда║ться, й вони заворушились од незаслужено? образи. - Бач, як, практично, бува║ в життi, - бережно хова║ газету Безбородько. - I коли подивлюсь я, то не з тво┐м здоров'ям тягти цей вiз. - Iдiть, Антоне Iвановичу, - непримиренно поглянула на нього Тетяна й притулилась до батька. - Iдiть од нас. - Ти вже команду║ш замiсть тата? Багато командирiв розвелось у нас, - образився Безбородько. - Ти краще скажи, хай вiн здоров'я береже, бо, знову ж, монумента не поставлять. - Чули вже ваше розумне просторiкування! - гнiвнi рум'янцi спалахують на обличчi доньки. - Iдiть! Безбородько оберта║ться й статечно, з повагою до себе, пряму║ до гiнно┐ дороги. У Тетяни болем наливаються очi: - Хiба можна ось так бити в самiсiньке серце? - Це, доню, не в серце, - рукою засцокою║ ┐┐ Марко. - Це не смертельно. Але не легко йому, коли, не розiбравшись, б'║ свiй свого. От тодi людина ма║ найтяжчу кару, i все одно - це минуще... - Що ви дума║те робити? - Послухаюсь тебе: по┐ду зараз на кiлька днiв з села. Ну, хоча б у тi мiсця, де пiдбивав танки. - А спростування писатимете? -Для чого, доню? Не папiрцi, а робота, тiльки вона спросту║ все, - засмучено поглянув удаль, де на притiнену землю золотим колобком опускалося сонце. "Я вiд дiда утiк, я вiд баби утiк, я вiд смертi утiк, а вiд обмовника не змiг. Але стискай, чоловiче, серце, стискай його i далi тягни свiй плуг..." XLII Чого б, здавалося, журитись, коли правда на тво║му боцi, та все одно грязь, кинута на тебе, тривожить i тривожить душу, i вже не таким ясним зда║ться зоряний посiв на небi, i вже не так хвилю║ стишена дiвоча пiсня. Осторонь по-осiнньому зiтха║ вiтер, i ти зiтханням вiдповiда║ш йому. От уже й вiдчув ти важку втому, зiбрану за нелегку весну i лiто. Невже був кiнь, та з'┐здився? I в грудях вогнем ворушаться клубки. Напевне, доведеться ще лягати пiд нiж. Мала мати одну дочку Та й купала у медочку. Все ближче журяться дiвочi голоси. Це ж улюблена пiсня Катерини Заднiпровсько┐. В темрявi йому засвiтились прекраснi материнськi очi, заклекотiв ┐┐ голос, лягли руки на його плечi. Ще недавно вона зi сво┐м Григорi║м утiшали його, а вiн дивився на них, i все одно було нiяково на душi, наче й справдi мав провину перед людьми. От i зараз навiть не так iдеш селом, як ранiше, саме тiло якось щулиться, неначе бажа║ стати меншим. У медочку та й купала, Щастя-долi не вгадала. I тобi не так багато наворожили того щастя, але чому ж i його хтось хоче обiкрасти, забруднити?.. Спокiйнiше, Марку, спокiйнiше, не таке переживав. День-два пройде - i минуться тво┐ болi, а ║ такi, що й час вiдступа║ перед ними. Багатьом тепер рiдна мати не вгадала щастя, i ти ма║ш думати про це... Спокiйнiше, чоловiче. Вiн випросту║ться, на мить простяга║ вгору натомленi руки й дивиться на далекi Стожари, що бавляться в небi, мов рибки в рiцi. Бiля тину гойднулась темна тiнь. Марко хоче ┐┐ обiйти, але вона пряму║ до нього, i через хвильку вiн здогаду║ться, що це Мавра Покритченко з дитям на руках. "Мала мати одну дочку та й купала у медочку", - озива║ться в пам'ятi дiвоча пiсня. Мавра, уся в темному, як черниця, ста║ навпроти нього, i вiн чу║ сонне плямкання немовляти, i вже од цього ста║ легше на душi. - Спить? - пошепки пита║ться в жiнки i нахиля║ться до дитини. - Воно спокiйненьке у мене, - тихо вiдповiда║ мати. Жалiсть i краплини втiхи пробилися в ┐┐ словах. Значить, жiнко добра, найтяжче минуло в тебе. Але ось у ┐┐ голосi обiзвалася справжня туга: - Марку Трохимовичу, це правда, що ви покида║те нас? - Як покидаю? - Ну, з головування йдете... Розсердились на газету. Не робiть, Марку Трохимовичу, цього. З вами навiть менi легше було, - щиросердим сумом поглянула на нього, i вболiвання жiнки, i ┐┐ гарне, з печаттю кривди обличчя вразили Марка. Чого ж ми часто таких жiнок змiря║мо напiвзневажливим поглядом i бо┐мось промовити добре слово, яке ┐м потрiбне бiльше, анiж тим, що мають законних чоловiкiв i дiтей? А що, коли взяти й сказати ┐й: "Ти, Мавро, записала дитя на мо║ iм'я, то нехай воно й назовсiм буде мо┐м, а ти будь мо║ю дружиною!" Вiн здрига║ться i одразу ж проганя║ цю думку. I не тому, що для нього страшним було б таке одруження або чийсь поговiр, а тiльки тому, що за все життя вiн двiчi любив i ще й досi iнколи без надi┐ сподiвався того, що звалось любов'ю. Але навiть найглибшим спiвчуттям ти можеш знiвечити життя i собi, i ось цiй жiнцi, що сто┐ть перед тобою i тiльки хоче