рпалком руки, - знову взявся за снаряди, бо людям треба було орати землю. Щоправда, тепер дядько Якiв химерував над снарядами не в кузнi, а на городi, бо якби знову щось трапилось, - шкода було б кузнi i особливо нового ремiнного мiха в нiй... Багато рокiв тому, коли тато був ще парубком i працював у лiсах князя Кочубея, дядько Якiв позичив у нього на господарювання тридцять карбованцiв., Але тепер дядько засумнiвався, чи варто йому повертати цi грошi. П'ять карбованцiв вiн принiс одразу по при┐здi батька, поклав ┐х на стiл i заговорив не так до рiднi, як до дрiбно┐ голови дрiбного царя: - Ось вам, брате й братова, золота п'ятiрка, хлiба собi прикупите чи щось на господарство. А як далi нам рахуватись, - сам не знаю; трудне це дiло: за царя були однi цiни, тепер - iншi. - Не таке воно й трудне, - сказав тато. - За царя корова коштувала в нас тридцять карбованцiв, i тепер - тридцять. - Справдi? - здивувався дядько. - Треба якось пiти на ярмарок звiрити цiну, - вiн поспiхом почав збиратися додому i пiсля не заходив до нас. - Все цiну звiря║, - насмiшкувато казав тато, коли заходила мова про давнiй борг... Тепер дядько Якiв не хова║ сво┐х вузькуватих очей, i в матерi прокидаються надi┐. - То як ви прожива║те в цих хоромах? - гупа║ дядько Якiв промерзлими чобiтьми. - Призвича┐лись навпомацки ходити? А чого долiвка осiла - не вiд багатства? - Та нi, вiд злиднiв. Вони вночi гарцюють по хатi i все питають, коли ти прийдеш i потрясеш калиткою, - оживають бiсики в батькових очах. - Щось ти, Якове, дуже веселий сьогоднi. Обдурив когось? - А щоб тебе! Пiзнаю свого правдивого брата, - засмiявся дядько, i засмiялись на його виду усi вiспинки. Але чоловiк не журиться ними, а iнодi з усмiхом i каже: - Мав собi колись нiчого обличчя, та дiдько пiдлатав його решетом. - То звiдки до тебе радiсть прийшла? - насмiшкувато допиту║ться тато i навiть на мене дивиться веселiше. - Пита║шся, звiдки радiсть прийшла? От з цих шести пальцiв, - простягнув брат братовi обидвi руки. - Хоч вони й сироти, а не зледащiли, i щось у них таки ║. Сьогоднi прискочили до мене з Лiтина, щоб я поворожив бiля нового млина. Там, кажуть, до мене якийсь навiть iнженер порався i нiчого не зробив. А хтось i здогадався послати за Яковом! - Дядько аж пiдроста║ посеред хати. - I як? - усмiхнувся тато. - Таки полагодив! - завзято гупа║ чобiтьми дядько Якiв. - I за неповний день заробив дурнi грошi - аж десять карбованцiв срiблом. Ще й могорич поставили. - Аж десять срiблом?! - не повiрила мати. - Перелiчiть! - Дядько повагом вийма║ з кишенi чорну, мов кротеня, калитку й величним рухом кида║ на скриню. - Бери, Панасе, на корову! Вiд цього дива у матерi випав починок з руки, i вона, певне, вже побачила в торзi свою корову. - Спасибi, Якове, спасибi, - зникають бiсики з батькових очей. - А я вже грiшив на тебе. - I варто було, - смутнi║ дядько. - Багато, ой, багато лепу наросло на мо┐й душi, iнколи й вимиваю його, а до кiнця вимити не можу... От сам скажи: нащо менi було забирати батькову катрагу? Хiба сво║┐ не маю? Так нi, змiзкував забрати i залишив рiдного брата з однi║ю клунею, ще й копiйку його хотiв ута┐ти. То не батожити мене за це? От сьогоднi я каюся, а завтра знов таки за це саме вiзьмусь. - То скрути свiй норов, Якове, поки вiн тебе не скрутив, - з жалем глянув батько на брата. - Не можу скрутити його, - аж зiтхнув дядько. - Вiн, клятий, мiцнiший за мене. - I чого? - Чого? - ще бiльше звiузив чоловiк очi, а вiспинки на його виду поглибшали. - Бо ношу страх бiля серця. - Ви носите страх бiля серця?! - не повiрила мама. - То як же ви снаряди розбира║те? - Що снаряди! - поглянув кудись удалину дядько Якiв. - к страшнiше за них. - Що ж воно? - Страшнiше - мужицька старiсть, отой день, коли тебе не захочуть слухати нi тво┐ п'ять пальцiв, нi твiй цурпалок, коли ти станеш нiкому не потрiбним трухляком, а з куткiв на тебе забликають злиднi. Того й вирива║ш, i тиснеш кожну копiйку, i хова║шся з нею, наче злодiй, а вона ж, гидомирна, й несе тобi тiльки паскудство, невiдчепно дрiбнить i мiзки, i душу. Добре знаю, що треба жити по правдi. Але знаю i друге: роби по правдi - очi вилiзуть. Того й бредеш помiж двома берегами, рятуючи тiло i топлячи душу. - Дядько сумно подивився на мене. - Може, вони, дiти, не зазнають нашого проклятого варива, а знайдуть кращу долю. Про це тепер бiльшовики i в газетах пишуть. Що ти, школяре, скажеш на таке? Зачудований i вражений дядьковим словом, я не знаю, що вiдповiсти, i за мене заговорив тато: - Яка йому випаде доля - нiхто не вгада║, тiльки знаю: буде вiн жити по правдi, не побреде мiж двома берегами, - батько пiдiйшов до мене i так поклав менi на голову руку, що я й досi чую ┐┐ тепло. - Так, сину? - Еге ж, - вдячно дивлюсь на тата i вже дивуюсь, як вiн може iнколи сварцти, а то й замахуватись на мене ремiнцем. Дядько Якiв недовiрливо похитав головою, хмикнув: - Коли вiн здума║ жити по правдi, то хай загодя житню солому припаса║. - Це нащо йому такий торг? - сполохано озвалася мати. - За правду з усiх усюд доведеться падати йому, то на такому дiлi солома трохи пособить. - Який ви. Якове, недобрий, - зiтхнула мати. - От бачиш, я правду сказав, а ти вже й накостричилась. I так усякий костричиться, бо кожен чоловiк - вiд Iвана й до царя - ма║ в душi такi недомiрки чи закапелки, в якi не хоче й сонця допустити, не те що когось iз правдою. От прожива║ у нашому селi один чудило, як святий, Себастiян, значить. Нiчого не скажеш про нього, правдою живе. А що вiн ма║ з цього? Iдею i шинелю? I що виходить у нього? Деякi дядьки нахваляються йому хату спалити, а дехто навiть з начальства без солi з'┐в би його. - Це хто? - Хоча б наш начальник мiлiцi┐. Себастiян в'┐в його прилюдно, а вiн Себастiяна де може, там i пiдгриза║ тихцем, ще й iдеями сво║ паскудне вариво прикрива║. Багато в свiтi ║ таких, як Юхрим Бабенко, - вони б усе сонце забрали собi, а iншим одну тiнь залишили. Правда - вона як слово боже: слухай ┐┐, когось повчай нею, прикривай нею, мов одяганкою грiшне тiло, а роби, як життя крутить сво┐ стежки. - Пiзнаю тебе, Якове, усього, з непотребом тво┐м, як на долонi, бачу, - похитав головою батько. - А я й не криюсь iз сво┐м непотребом, а живу краще тебе. Отак було та й, мабуть, буде: залiзо легше ку║ться, чим людський норов. Подивись, Ганно, чи не розмерзлося пиво. Вип'║ш зi мною, Панасе? - Краще б з тобою рогатi пили! - Люблю характер свого брата! - засмiявся дядько Якiв. - Ти все життя будеш iз цим характером пiсний кулiш сьорбати. А менi чогось нiяк не хочеться, навiть при новiй властi, iти у святi, - там нi випити, нi пiдморгнути якiйсь молодицi. Через них не попаду я до раю... Ех, дядьку Якове, моя талановито-безталанна рiдня! Менi й досi шкода не так вашо┐ покалiчено┐ руки, як скалiчено┐ душi... Два ковалi ма║ чоловiк бiля свого серця: один ку║ срiбнi струни, а другий - iржавi грати захланностi. Не перемiг, дядьку Якове, ваш перший коваль другого, дрiб'язок буденщини проiржавив вашi струни, притуманив добрий ковальський вогник. Менi жаль i його, i вас. I все одно я з подивом i вдячнiстю згадую тi лемешi, якi ви кували з само┐ смертi - з тулубiв снарядiв. Прямо над нашими ворiтьми сто┐ть зiрниця, а повз ворота проходять люди i час. Як вiн iде - це найбiльше видно по наших ясенах, по тому, що вони тримають на собi - чи весняну росу, чи зеленi шуми, чи осiннiй смуток, чи зимовi хустки. Iнодi, коли я сплю, час приходить i до мене, посто┐ть-посто┐ть бiля узголiв'я та й злегка потягне за чуба малого, щоб вiн пiдiймався угору. Отак я й росту! Це теж говорить моя мама. А що час бува║ добрим i недобрим - знаю сам... Сьогоднi вiн веселив батькiв i печалив мене. Срiбло дядька Якова не принесло менi радостi, бо тато й мама вирiшили, що тепер, якщо знайдеться покупець на Обмiнну, можна буде купити корiвку- - То ви хочете продати Обмiнну?! - аж скрикнув я, почувши таке. - А що ж ма║мо робити? - Не збувайте ┐┐, - затремтiв мiй голос, а в хатi стадо зовсiн тихо. - Не ми ┐┐ прода║мо, злиднi нашi продають, - через якусь хвилину сумно сказав батько. - Ось винеси ┐й востанн║ обмiшки, та й уже... - Тату... - Помовч, Михайлику, без тебе клопiтно. I я замовк, але так менi стало важко, що й не кажiть. Яка не ║ наша Обмiнна, а жаль ┐┐: скiльки тих лiсiв об'┐здили разом, скiльки було безсонних ночей, рiзних пригод i незгод. Погано спалося цi║┐ ночi, до мене увесь час наближалися великi темно-синi очi нашо┐ i вже не нашо┐ коняки, озивалося ┐┐ занепоко║не iржання. Я кiлька разiв прокидався, дивився на мiсяць, що сумував у самотинi, i знов неспокiйно засинав. Удосвiта я напо┐в Обмiнну водою з туманцем, що i взимку ча┐ться у нашiй криницi, i, зiтхаючи, вивiв ┐┐ з клунi у двiр, де на снiг рожевими калюжками лягли мерехи свiтанково┐ зiрницi. Руками й щоками я прощаюся з конякою, i вона, видно, почула мою печаль, притулилася до мене м'якою старечою губою i сумно-сумно заiржала. - I худоба щось чу║, - зiтхаючи, пiдходить до нас закутана матiр, що теж зiбралася на ярмарок. Як же без не┐ батько може купити корiвку? - От, Михайлику, вважай, i нема в нас Обмiнно┐. - Хоч ви не кажiть такого, - навива║ться смуток на очi. - I менi жаль, та що зробиш. Незабаром до ворiт пiд'┐жджа║ дядько Трохим з батьком, i наш невеликий двiр повниться гомоном. Дядько Трохим з усiх бокiв почина║ оглядати й теребити Обмiнну, а тато не втриму║ насмiшки: - Дивишся, чи не обернулась перед торгом на коня? Дядько хотiв було насупитись, але передумав i посмiхнувся отими карими очима, в якi звiдкись захопив такi золотi обiдки-перснi, що вони аж приворожували жiноцтво. "Ти ж, коли йдеш на люди, прикривай сво┐ перснi повiками!" - не раз наказувала йому жiнка. - У вас горiлки нема? - пита║ться дядько Трохим, не вiдс┐упаючи вiд Обмiнно┐. - Пiдпо┐ти треба ┐┐. - Пiдпо┐ти коняку? Та що ви, Трохиме? I для чого це? - диву║ться мати. - Горiлка да║ блиск очам i на якийсь час молодить коня, - зi знанням справи поясню║ дядько Трохим, який дуже полюбляв товктися по ярмарках. - А зуби вона теж молодить? - пiдсмiю║ться тато. - А зуби ┐й треба було б почорнити, бо, коли в коня чорнi зуби, - i лiверант (* Баришник.) i рокiв не взна║. - Так у не┐ уже на головi посiялась гречка* (* У старого бiлого коня з'являються пучечки чорного волосся, а в чорного коня - бiлого. Це волосся зветься гречкою.). - А гречку треба пофарбувати. - Багато чого ┐й треба, то не будемо тратитись нi на фарбу, нi на горiлку. - Дiло хазяйське, - посмутнiв дядько Трохим, який умiв пiдпоювати коней, а пiсля тако┐ роботи не забував i про блиск у сво┐х очах. Уже зовсiм розвиднiлось, коли ми вибралися за село. Звiдусiль ┐хали i йшли на ярмарок люди, i спереду, i позаду порипував снiг, озивалися голоси, а дiвчата всю дорогу притрушували смiхом, i, прислухаючись до них, старi липи осипали блакитну паморозь. Бiля перехрестя ми наздогнали дядька Володимира. Вiн так тягнув за собою залигану корову, наче збирався посадити ┐┐ собi на плечi. - Володимире, не скрутiть ┐й в'язи, - обiзвався дядько Трохим. Скупар блиснув лихим оком, але дядько Трохим не вiдстав вiд нього: - Володимире, садовiть ┐┐ на плечi, а то вона вас на роги посадить. - к й безрогi, що на роги садовлять, - нарештi похмуро обзива║ться дядько Володимир. - А скiльки за корову правите? - Усi грошi. - А молоко вiд не┐, Володимире, хоч на Великдень бачили? - Краще б я тебе, такого, безклепкого, не бачив. Але дядько Трохим не гнiва║ться, а смi║ться i вже нацiлю║ очi на узбiччя: - Ось подивiться на танець! Там, бiля липи, мало не плачучи, стояла тiтка Дарка, а за пару крокiв од не┐, мов навiжений, крутився i пiдскакував пiдгонистий пiдсвинок. - Дарко, вiн у тебе карапет чи польку-бабочку розучу║? - запитав тато. - Ох, i не питайте, що ця холера витанцьову║, - аж застогнала жiнка. - Купила ж на сво┐ грошi нещастя. Думала, кабанчик, а вiн - кнорус. То кум напоумив перед торгом залити його горiлкою, а вiн що витворя║! - Жiнка вдарила кноруса хлудиною, той з переляку зробив пару карколомних стрибкiв, осiв на заднi ноги, кувiкнув i здивованими червоними очима поглянув на господиню. - Вiн у тебе i на сценi змiг би виступати, - засмiявся тато i багатозначно глянув на дядька Трохима. - Свиням горiлка не так iде на душу, як коням, - пробубонiв дядько Трохим. - От не знав досi, що й свинi мають душу, - пiдсiк тато дядька Трохима i покивав рукою тiтцi Дарцi: - Повертайся, жiнко, додому та протверези свого танцюриста огiрковим розсолом. - Так, напевне, й доведеться зробити, - сумовито погодилась жiнка. - Пропав торг, пропала й горiлка. А щоб тобi, сякий та не такий!.. I де тiльки того люду береться на ярмарку?! I як вiн не загубиться в отiй рухливiй кашi, що розбуха║, коловоротить, гуде, смi║ться, торгу║ться, марнословить, озива║ться iржанням коней, ревiнням волiв, дзвоном залiза, горшкiв i струнами лiрникiв? I чого тiльки тепер нема на ярмарку?! I кожухи нижче п'ят, щоб за собою промiтали снiг, i коротенькi, обшитi смухом кожушки для дiвчат i парубоцтва, i свитки, i кире┐, i чоботи рiзних фасонiв, i постоли, якi смiються усiма зморшками, i шапки, як стiжки, i такi вкороченi, що й з вухом не поздороваються, i рукавицi, i ногавицi, i циганськi сережки з червонного золота, i перснi пiд золото. I все це саморобне, зi сво┐м мудруванням i хитруванням. к тут i фабричнi сукна: англiйськi, французькi, нiмецькi, австрiйськi, - усi вiдбитi в завойовникiв; купують ┐х не так статечнi люди, як фертики-вiтрогони i писарi, що хапаються за хвiст моди i цим показують увесь свiй розум. Навiть какао в нас ║! Захопили дядьки це добро на станцi┐ Жмеринка, вигрузили з чужинського ешелону, привезли додому, нюхають, як тютюн, i не знають, що воно за дивина: чи перець пахучий, чи щось iнше. А жiнки здогадалися, що то за-гранична глина, розколотили ┐┐ водою та й почали пiдводити призьби. А який iз цього толк? На це мастiння, мов навiженi, накинулися свинi й почали з деревом обгризати призьби. Але тепер i в нас довiдались, що воно за какао, та подивляються на нього зневажливо. I коли хтось вереду║ з ┐жею, насмiшкувато запитують: - I що ви будете споживати: какао чи хляки? А яко┐ тiльки олi┐ нема в нас! I соняшниково┐, i льняно┐, i конопляно┐, i з рапсу, i з кользи, i з рижiю, i з маку. I така вона, кажуть, корисна, що допомага║ навiть тим, у яких чогось не вистачило олi┐ в мiзках. А от краму на ярмарку мало, i вiн куса║ться - дуже дорогий. Саморобне полотно тепер замiня║ хлiборобу крам. Над дорогою прямо рiзнокольоровими пагорбами пiдiймаються горшки, миски, полумиски, глечики, ринви, макiтри, i жiнки руками вибивають iз них передзвiн. - Хiба це горщик?! - вихваля║ гончар якiйсь мелодицi сво║ череп'я. - В ньому бiльше дзвону й приварку, нiж в iншiй головi... - Ось Варвара, що нiч обiрвала, а день доточила! - показу║ маляр жiноцтву молодюсiньку веселооку в стрiчках Варвару, що зовсiм не схожа на святу. - Чого ж твоя Варвара в стрiчках? - пiдозрiло допиту║ться немолода жiнка. - Бо вона ще не дожила до ваших рокiв, ┐й теж хочеться подiвувати... - Берiть, чоловiче, дешевше за кадуб. - Нiяк не можу дешевше, - впира║ться статечний бондар з вусами Тараса Бульби. Навколо нього, як вояцтво, стоять великi кадуби, бочки, бочата, а в них то зiтха║, то посвисту║ вiтрець. - Чого ж не можете? Чи вiн родив вас? - Та нi. - А може, вiн iз срiбла-золота? - Та нi, - тягне сво║ бондар. - То чого ж тремтите над ним? - Чого? Я в цьому кадубi, чоловiче, сiм рокiв ховався вiд жiнки, лише на восьмому дiйшли до згоди. Жаль за дешево прощатися, - собi дорожче кошту║. - Га-га-га!.. На худоб'ячiй торговицi наша Обмiнна не привернула уваги покупцiв. Прив'язана до саней дядька Трохима, вона, похнюпившись, перетирала сiно i, очевидно, думала про людську невдячнiсть. Купцi зневажливо проходили повз ┐┐ натрудженi роки i зупинялися бiля тих коней, що мали в очах не горiлчаний блиск. - Довго нам доведеться ┐┐ водити по ярмарках. - На всякий товар ║ купець, - заспоко┐в тата дядько Трохим. - Знайдеться i на Обмiнну. - Хоч би за не┐ десятку дали. - Може, i десятку дадуть, може, й на дев'яти зiйдетесь, та й вiсiм - грошi, - не журився дядько Трохим. - Головне, щоб свiжа копiйка забряжчала. А он i Володимир купцiв розганя║, - видко, загилив цiну, як за рiдну маму. Може, пособити йому? - Пособляй. Дядько Трохим пiдiйшов до скупердяги, перекинувся кiлькома словами i схопився обома руками за голову. Дядько Володимир хекнув, подумав, махнув рукою: мовляв, де мо║ не пропадало. Тодi дядько Трохим втиснувся в гурт i витягнув звiдти дядька Миколу, той пiдступив до корови, змiряв ┐┐ лукавим оком i заговорив, як у цимбали заграв: Чу║те, люди добрi! Прода║ться корова - не корова, а диво! Ма║ вона чотири дiйки, два роги, один хвiст - i все до┐ться! В дiйках - молоко, роги збирають масло, а хвiст - жир. Покупцi одразу посунули до корови дядька Володимира, i навкруг нього зчинився регiт. До нас молодцювате пiдiйшов дядько Трохим. - То продасть Володимир корову? - запитав його батько. - Тепер продасть, якщо не передума║: Микола так ┐┐ розхвалить, що й Володимир повiрить йому. Незабаром дядька Трохима, тата i маму добрi люди покликали запити могорич. - Як же ми всi пiдемо? - завагалася мати. - Чого ви, Ганю, журитесь? - знизав плечима дядько Трохим. - Залишимо тут Михайлика, i хай править за коняку всi дванадцять карбованцiв. Хiба ж ми надовго? Ти ж, хлопче, не продешеви! - блиснув на мене веселими золотими перснями i подався з батьками на могорич. Коли вони загубились у людськiй коловертi, я хотiв було на хвильку од скочити до кобзаря Демка, голос якого долiтав з другого кiнця ярмарку. Та в цей час коло саней, наче вкопаний, зупинився цибатий, у високiй шапцi селянин. Вiн здивовано дмухнув на сво┐ вуса, вiддiлив од них два прокурених вiхтики, потiм обережно обiйшов навколо Обмiнно┐, хмикнув i запитав мене: - Вона ще жива? Тако┐ насмiшки тато не вигадав би. Я сердито зиркнув на просмiшника й одвернувся. А покупець погладив коняку, провiв рукою по ┐┐ головi, i - диво - Обмiнна не вишкiрилась, а стиха заiржала. - Таки жива! - ще бiльше здивувався дядько. На його прив'ялих щоках i пiд його вже роздво║ними вусами ворухнулася усмiшка. Хотiлося менi спересердя щось вiдрiзати йому, та якось стримався. - Хлопче, а скiльки цей одер править? - хитруватенько подивився на мене купець. - А нащо вiн вам? - Та думаю поставити його в рамку i любуватися. - Оце ж i ми робили. Покупець засмiявся i знову запитав: - То яку вiн цiну править? - Дванадцять карбованцiв. - То чого так дешево правиш? Чому не всi двадцять? - Це вже тата спитайте. - А де ж вiн? -Десь на ярмарку, - пожалiснiв мiй голос. Я догадався, що передi мною сто┐ть справжнiй купець, - Дядьку, ви дума║те купити ┐┐? - Таки думаю. Або що? - Я не радив би вам цього робити. - Що-що?! - витрiщився на мене цибань, вiдстовбурчив губи на пiваршина вiд зубiв, а потiм розреготався. - Оце наскочив на продавця! Такого ще не зустрiчав на сво║му вiку! Кумедiя, та й годi!.. Йому це була комедiя, а менi - горе. - Чого ж ти не радиш купувати? - аж нависа║ надi мною покупець. Я оглянувся. Навколо ворушився, гудiв, бив у шкарубкi долонi, смiявся i видзвонював ярмарок, - йому байдуже було до мо║┐ тривоги й смутку. - То чого ти не радиш менi бути вашим сватом? - нетерпеливиться цибаневi. - Скажеш чисту правду - куплю бублика. - Не треба менi вашого бублика. - Коли такий пишний, то як хочеш. Говори, що ма║ш казати. - Ви ж татовi не скажете? - Нащо менi на спiльника наговорювати? - правдиво диву║ться увесь вид цибаня. - Говори! - Стара вона дуже. - Стара, але здужала, - заступився за Обмiнну покупець. - Ви ┐й западинки пiд очима не заливали теплим воском? - А це для чого? - з острахом запитав я. Цибань пальцями поторгав у Обмiнно┐ западинки. - Розвелось тепер хитрунiв, якi й коней пiдмальовують, щоб нашого брата обдурити. Ще яку вона ма║ гандж? - Трохи кривоклуба... - Для робочо┐ коняки - це не велика бiда. Ще що? - I вредна вона: куса║ i хвица║ться. А швидко по┐хати на нiй i не здумайте. - Спасибi, хлопче, утiшив. Ох i втiшив, - знову засмiявся купець, усяк обмацуючи мене здивованими очима. - I де тiльки ось такi продавцi беруться? Чи тебе, може, найняли вiдганяти купця? Саме на цi слова повернулися розчервонiлi батьки й дядько Трохим. Я одразу ж притих, поменшав, а купець насмiшкувато звернувся до батька: - Чим ви, чоловiче, свого рисака году║те? - Золотими галушками, - не розгубився батько. - Воно й видно, що золотими, бо всi зуби про┐дженi. А яка цiна йому? - Хiба дитя не казало? Купець пiдморгнув менi вусами, на якi напирав червоний, як перчина, нiс. - Дитя таке сказало, що вам треба ще доплачувати, щоб хтось узяв цього рисака. - Ой дядьку!.. - скривився я i одразу так подався назад, що мало сторчака не зарив. - Що ж мале напатякало вам?- вiрить i не вiрить тато покупцевi. А в того смiх аж горбаки на щоках вибива║. - Казав, що ваша коняка i стара, як Ветхий закон, i куса║ться, i хвица║ться, а швидко по┐хати на нiй - нiчого й думати. - Оце дочекався помочi! - батько так зиркнув, що менi в очах i пiд ногами закружляв весь ярмарок. - Так-так, - нахмарився й дядько Трохим. - А ще й у школi науки проходить. То й бери такого на ярмарок. Покупець, аж перехитуючись од реготу, поклав руку на батькове плече: - Та ви, чоловiче добрий, не дуже й гнiвайтесь на свого дотепника. Все це я знаю краще за нього i за вас: кобила ж колись була мо║ю! - Вашою?! - зовсiм стали круглими очi в дядька Трохима, а по ┐хнiх перснях пройшов туманець. - Невже вашою? - Мо║ю! - добродушно засмiявся цибань. - Я ще якимсь пiдпилим дивакам продав i┐ за коня i пiсля того смiявся два днi й три ночi. Прокинусь i смiюся! - Веселий ви чоловiк, - не зна║, що сказати, дядько Трохим. Батько ж вiд цi║┐ мови жвавiша║, а я починаю потроху оживати. А цибань, щось згадавши, пiдходить до Обмiнно┐, обнюху║ ┐┐ губи й пита║ться: - Ви ┐┐ горiлкою не пiдпоювали? - У нас не ваша вдача, - насуплю║ться дядько Трохим, а в тата ямка на пiдборiддi здрига║ться, бере "соб" - на смiх. - Та ви не гнiвайтесь: хто кого не пiддурю║ на ярмарку, - приязно погляда║ цибань на дядька Трохима. - На ярмарку ми всi потроху ста║мо циганами. А з вами, надiюсь, сватами будемо. Га? - Може, й будемо. - Продав я колись оцю шкапину за десять карбованцiв, а тепер берiть дев'ять - i по руках. Треба ж хоч жiнку порадувати, що викрутив у когось свого карбованця. Як ви на се║? - Хай буде так! - Батько вдарив рукою об руку дивацького покупця, а той теж ударив батькову руку й полiз до кишенi по калитку. - От люблю, коли якась комерцiя ║! - нарештi розвеселився дядько Трохим i гримнув на мене: - Як же ти, отецький сину, мiг такого намолоти? Га? Я спiдлоба глянув йому у вiчi й вiдповiв: - Бо мене мiй тато вчили говорити тiльки правду. - Усюди, але не на ярмарку! -заграв очима батько. - В торгу i святi правди не кажуть, - неiнтересно торгуватись буде. Бублика хочеш? - Ой хочу! Коли можна - з маком! - Ще й з маком? - погрiзнiшало батькове надбрiв'я. - Дома я тобi утру маку! - Е? - не повiрив я, бо хiба не видно, що гроза вже проходила над мо║ю нерозумною макiтрою. А тим часом покупець кива║ нам головою i вже тягне за повiд Обмiнну. Я пiдбiгаю до не┐, прощаючись, охоплюю обома руками ┐┐ голову i бачу, як у великих, роками притемнених очах сто┐ть людська печаль. - Дядьку, ви ж тiльки не бийте ┐┐, бо вона стара, спрацьована, - мало не плачучи, благаю селянина. - Та не буду ┐┐ костi калiчити, - пообiцяв покупець та й повiв з торгу уже не нашу Обмiнну. Я довго-довго дивився ┐м услiд, аж поки не зникла з очей спочатку Обмiнна, а потiм висока шапка селянина. РОЗДIЛ СЬОМИЙ Чи зна║те ви, що таке галiфе з полотна? На це сам Микола Васильович Гоголь вiдповiв би негативно: "Нi, ви не зна║те, що таке галiфе з полотна". I краще б не вiдати цi║┐ розкошi. Та багато чого довелося зазнати дiтям кра┐ни, що стала серцевиною нового свiту. Вiйни, розрухи, блокади, нестатки пригнули наше село до убогого рала, до саморобного ткацького верстата i до мертвотного слiпака. Наша молода iсторiя йшла по селах не в срiблi-злотi, а в шорсткому саморобному полотнi, та все одно в ┐┐ веселих блакитних очах стояли свiти надiй! Тодi i нашi майбутнi вченi, i майбутнi астронавти, i чародi┐ слова прокидалися i засинали пiд хурчання маминого веретена. Це хурчання приносило ┐м у сни джмелине дзижчання, i спiв рожево┐ гречки, i помах крил вiтряка, i якiсь такi думи, вiд яких у людини прорiзалися новi дерзання чи крила. А якi думи снувалися тодi у головах матерiв? I чи багато хто згадав, що в отому бiлому полотнi, яке розстелялося по всiх усюдах i за копiйки розкочувалось по бундючних експортах, горбились безсоннi ночi, пригашений слiпаками цвiт очей i стогiн протертих пучок?.. Я не дуже полюбляв роботу бiля терницi, бительницi, прядiння, снування, золiння, але дуже любив, як ткалося i вибiлювалося полотно. Коли ви не зна║те, як нашi матерi бiлили полотно, то ви багато чого втратили. Це починалось тодi, коли на лужках i левадах затоплений латач прямо в барвiнковiй водi засвiчував сво┐ весiльно-золотi свiчада, а з лiсу обзивалася зозуля. I от рано-вранцi, ще й ранесенько, коли в селi позiха║ ледащий туман, на лужок iз полотном на плечi приходить господиня. Вона ста║ обличчям до приiмленого сонця, накупу║ ним сво┐ вi┐, щось довiрливо шепоче йому, а далi, пiдтикавшись, босонiж, як лелека, входить у воду, вибираючи таке мiсце, щоб низ полотна лежав на водi - на латачi, на травi i м'ятi, а верх насновувався променем. А коли б цього не було, то взимку нашi суботнi сорочки не пахли б м'ятою, не озивалися б зозулею i не марилося б нам весною... У тi полотнянi часи в нашому селi пiшла мода на галiфе, i так вона пiшла, що, мов лихоманка, охопила всiх чоловiкiв. I яких тiльки у нас тодi не було галiфе: i круглих, як пiвбубона, i напiвкруглих, i тих, що починалися вигином, а закiнчувалися дужкою, i таких, мов перевернута голова бика, i зовсiм рiжкастих. На що вже дiвчата - i тих спокусила мода: дарма що вони тодi ще не носили штанiв, все одно деякi придумали галiфе на рукавах сорочок: починалося воно прямiсiнько вiд чохлiв i зникало, не доходячи до плiч. Правда, це галiфе не було таким пишним, як у парубоцтва, але й воно викликало заздрiсть чи зневагу у тих, яким лiта не дозволяли ганятися за модою. То що пiсля таких кравецьких новацiй мусив робити я? Теж канючити галiфе. На це мати обмiряла мене насмiшкуватим поглядом i вiдповiла: - Гарний ти i без галiфе, такий уже гарний, що далi нiкуди. Я пропустив характеристику повз вуха. - А в галiфе, мабуть, ще кращий буду. Ось самi подивитесь. - З мене досить i такого вариводи, - чогось не бажалося матерi, щоб я став кращим. - Так уже, мамо, хочеться того галiфе... - А дубового сала чи березово┐ кашi не хочеться? Он краще побiжи хопти нарви. - А галiфе поши║те? - Як тобi шити: упоперек чи повздовж спини?.. - Хiба ж галiфе на спину ши║ться... - ще не здаюся я. - Можна й на спину, аби витримала вона, - i насмiшкувато, i журно посмiха║ться мати. Видать, мода не дуже хвилювала ┐┐, i я згодом змирився, що розживуся на галiфе, коли матиму в руках сво║ ремесло i копiйку. I раптом таке свято перед самим рiздвом! Прокидаюся вранцi, кидаюсь до одежинки - i сам собi не вiрю: на всю нашу скриню розкапустилось галiфе, i не просто з полотна, а до синього блиску нафарбоване бузиновим соком. Таке галiфе здалеку може зiйти i за крамне! А чорнi поворозки на ньому - iз справжнiсiнько┐ "чортово┐ шкiри", що навiть дорослим iде на святешнi штани. - Ну, як воно, сину? - оберта║ться од печi мати. - Ой спасибi, мамочко... Як же ви без мiрки? - А що там мiряти в тобi: шкiрку та дiрку? Вузькi будуть - розтягнемо, широкi - пiдши║мо, довгi - на вирiст пiдуть. От як тодi в селi дивилися на моду, головне було, - чи то в одежинцi, чи то у взуттi, - мiцнiсть. - Примiряти можна? - Та вдягайся. Сьогоднi у них i в школу пiдеш. А ввечерi, як захочеш, комусь вечерю понесеш. - Я до дядька Себастiяна пiду. - Ох i надокуча║ш ти йому. - Це я чую тiльки од вас, а не вiд нього. - Можна й до дядька Себастiяна. Одягайся. Аби ж ви знали, як при║мно зашелестiло галiфе в мо┐х руках, як повiяло на мене весняною м'ятою, а поворозки заворушилися, наче живi. Одягнув я галiфе, одразу пiдрiс i покращав сам собi. - Як воно, мамо? - Та, зда║ться, нiчого. Тiльки наче одна галiфина трохи меншою вийшла. - Таки справдi менша. - То я пiдрiжу бiльшу. - Е, нi, ще знову не вгада║те. Я краще меншу буду потроху розтягувати. - Розтягуй, як не ма║ш iншо┐ роботи. Доки мати готувала королiвське снiдання - картоплю-нелупку, я зосереджено вовтузився бiля галiфе, розтягаючи його i пальцями ззовнi, i кулаком зсередини. Те, що воно було пошите трохи не так, не дуже бентежило мене. В школi мо║ галiфе помiтили i сторож, i учнi, i вчителька. Учнi вiтали нову одяганку смiхом, рiзними вигуками i пiдняли мене на ура; учителька ж посмiхнулась i схвально кивнула головою, а сторож назвав мене кавалером i на якийсь час притьмарив мою радiсть. Це ж треба видумати ось таке паскудне слово! Зате Люба аж охнула, коли побачила мою обновку: - Прямо як городське! - А чого ж, - запишався я, поправляючи меншу половину. - Ти в ньому i на ковзанку десь-то не пiдеш? - Пiду. - Е? - Хiба воно мене родило? - Не побо┐шся замастити? - Пусте, - кажу так, наче менi щодня доводиться ходити в обновцi. - Ти прийдеш на леваду? - А даси ковзани? - Як дуже попросиш, дам, бо хто ж буде лiд орати носом! - I чого б я ото пишалась, хоча й у галiфе, - в'┐ла Люба i кинулась до дiвчат. Пiсля школи, вибравши слушну хвилинку, я тайкома од батькiв чкурнув на ковзанку. I що дивно, - iдучи селом, я теж метляв незастебнутою свитинкою, щоб усi бачили мо║ галiфе. Тепер я розумiв Юхрима Бабенка, як йому хотiлось похвалитися сво║ю австрiйською та англiйською одежиною. Обновку помiчали люди, дивувались, казали, що вона дуже личить навiть такому отрясi, як я. А мене гордощi все пiдносили й пiдносили вгору, i я вже залiтав у той час, коли буду вчителем i доскочу аж сукняного галiфе. Що тодi скаже наш сторож? На ковзанцi вже гамiрно, мов на ярмарку. I як тут не вивива║ться малеча, i на чому вона тiльки не ката║ться: все в не┐ ║, окрiм фабричних ковзанiв. А саморобки тут зiбралися такi, яких тепер уже нiде не побачиш. Але й на них усi веселооко зустрiчають свою волю. А коли хто й упаде, його одразу ж притрушу║ безтурботний смiх. Я стаю на сво┐ фасонистi, дротом пiдперезанi ковзани i рвучко вiдштовхуюсь гострим шпенем. Пiдi мною одразу писнув, зашипiв лiд, а бiля вух обiзвався вiтрець. "Здоров, шибенику!" - в думках вiтаюся з ним i знову шпенем та шпенем у лiд - i вперед-уперед, та пригинцем, от так, щоб сльоза набiгала на очi, а вiтер лишався позаду. Спробуй дожени! Тiльки й твого, що за полу свитинки потрима║шся! А лiд сьогоднi аж вигра║ на скрипцi, i такий вiн пiсля велико┐ вiдлиги чистий, що пiд ним виднi║ться печаль затоплених верболозiв i трави. А хiба це не радiсть - витягувати з нього посвист i чути в сво┐х ногах вiтер?! - Михайлику, Михайлику, го-ов! - наспiвне обiзвався бiля верб Любин голос. Ой, яка вона гарна сьогоднi в новенькiй спiдничцi, сачку i великiй терновiй хустцi! Я повертаю до тих верб, яким лiта вижолоблюють середину, а Люба поспiша║ менi назустрiч. - Iч, яка ти сьогоднi! - Яка? - радi║, гра║ очима i соромиться дiвчинка. - Святешна. - Бо ж сьогоднi свят-вечiр заходить. Мама навiть дала менi свою хустку. Бачиш, якi на нiй квiти? - i хвалиться, i соромиться хвальби, щоб я часом не пiдсiк ┐┐ насмiшкою. Хустка справди гарна: на чорнiй основi, мов на шматку селянсько┐ долi, так зацвiли червонi квiти, що за ними i не видно темно┐ печалi. - Тiтка Василина теж запиналась нею, коли ┐здила спiвати в театр. Ой, ┐й так плескали в долонi, так плескали, навiть у газетi в цiй хустцi надрукували. - У цiй? - одразу дорожчою i чарiвною ста║ для мене ця хустка, що стiльки вбрала в себе вогнiв i очей. - У цiй самiй. Дивовиддя, а не хустка. - А як тепер тiтчин дядько? - Спочатку потай журився, а тепер потай пиша║ться i таку любов показу║, яко┐ навiть за парубкування не було. А дехто пiд'юджу║ його. Я трохи поковзаюсь на тво┐х. Можна? - Тiльки не впади. На це Люба махнула рукою i розважливо сказала: - Хiба обiйдешся без цього? Вона невпевнено стала на ковзани, вдарила шпенем у лiд, а ноги ┐┐ одразу пiшли врозтiч. - Ти б ┐х мотузочком спутала, - вкусив я, а Люба, замiсть вiдповiдi, показала кiнчик язика. Побачивши його, я засмiявся. - Ти чого? - здивувалася дiвчинка. - У тебе i язик темний, як обличчя, а я й не помiчав цього. - Хi-хi-хi, - злетiла з ковзанiв Люба й вхопилась обома руками за живiт. - Втiшився, пустомолот! - Чого це я пустомолот? - А чого видумав таке? - Хiба я винен, що в тебе язик чорний? - Це ми сьогоднi ┐ли паренi чорницi, - i в усiх, навiть у тата, почорнiли язики, наче в сажотрусiв. Навчиш мене трохи ┐здити? - По┐демо далi, - з опаскою поглянув на те мiсце, де коловротилась школярня: не дуже хотiлося, щоб тебе пiдняли на глузи. - Можна й далi. Помiж вербами i верболозами я на ковзанах помчав до тi║┐ Ведмежо┐ долини, де побiля мiстка самотi║ хутiрець-однохатка i де ми колись з дiдом знаходили в'юнячi й карасинi мiсця... Ех, дiду, дiду, хто менi тепер збуду║ вiтряка, хто посадить бiля його крил молодого лебеденка? Я зупинився на круглику отого плеса, де ми з дiдом спiймали найбiльшого щупака. Тут лiд був такий тоненький, що чулося, як пiд ним стиха жебонiла i пересварювалась iз берегом вода. А на березi, неначе сивочубi дiди, стояли заснiженi стiжки; перехоплюючи сонце i вiтер, вони тихо-тихо бринiли i струшували сльози на снiг. - Михайлику, а тут не страшно? - пiдбiгла захекана i розчервонiла Люба. - Чого тобi страшно? - Тут вода зовсiм жива. От бачиш, як вона диха║? Ходiмо звiдси. - Нiчого, таку вагу, як твоя, витрима║. Ось ставай на ковзани. - Я трохи далi! - Дрижаки позича║ш? - Що не кажи, а страшнувато! Люба стала на ковзани подалi вiд течi┐, я взяв ┐┐ за руки i, задкуючи, потягнув за собою. Якщо ж ┐┐ ноженята йшли врозтiч, то зупинявся i вчив, як треба триматися, а далi знову тягнув за руки. А коли ця учоба надокучила, забрав у не┐ ковзани, присвиснув i, хизуючись, помчав, як хотiлось менi: з такими викрутасами та обертасами, що аж навколо затанцювали верболози i верби. Вiтер ловив мене, а я його, i дарма що на очi набiгали сльози, - в очах було повно завзяття. - Ти прямо, наче метелиця, кружля║ш! - захоплено сказала Люба i аж затанцювала на льоду, i затанцювали ┐┐ червонi квiти. А я пiсля ┐┐ слiв, як дiдько, вивертiв коло, вивинувся на ясенець, а вiдтiля знову помчав до сивочубих стiжкiв. I враз пiдi мною засичав, увiгнувся i трiснув лiд, по ньому поповзло слiпуче павутиння трiщин, враз пiдстрибнув угору берег, а з очей почали випадати сонце, стiжки i верби. Вода обпекла мене, мов полум'я. На щастя, руки мо┐, випустивши шпень, зависли на льоду, я в одну мить вилетiв з рiчки i, сам не знаю як, опинився на березi бiля верби. З мо║┐ свитини i, головне, з галiфе задзюрчали струмки, а в чоботях зажвяхкотiла вода. Затуманеними очима побачив ополонку, павук трiщин округ не┐, що бавились сонцем, i мiй самотнiй, прибитий до берега ковзан. Розгубившись, я не знав, що робити, i насамперед витирав рукою обличчя, а неслухнянi зуби в цей час почали вибивати противну чечiтку. - Ой Михайлику, ти не втопився? - пiдбiгла до мене перелякана Люба. З ┐┐ щiчок зникла смаглявiсть, а оченята зовсiм округлились. - Та, зда║ться, не втопився, - спробував ще бадьоритися, але з цього нiчого не виходило. - Зараз же скидай чоботи! - наказала Люба. Я слухняно сiв на погорблене коренище верби, що пробилося з-пiд снiгу, а школярка обома ручатами вчепилась у чобiт, стягла його i вилила брудну юшку. Коли я перевзувся, Люба одразу ж потягла мене в село. - Побiжiмо до нас, це городами зовсiм недалеко. I тво┐ батьки не дiзнаються. А менi в очах менша║ день i збiльшуються квiти на ┐┐ хустцi. Понад берегом, а потiм городами помчали ми в село. I вже недалеко вiд Любино┐ оселi я завагався: - А що скажуть тво┐ батьки? - Батько зараз у лiсi, а мама скажуть, щоб ти лiз на пiч i не журився, - передала мамин голос. Зовсiм захеканi й знесиленi, ми добралися до Любиного дворища, посеред якого стояла лiсова кiзочка. Побачивши незнайомого, вона, мов тiнь, майнула й зникла в оборi. Тiльки ми розчинили хатнi дверi, як нас обдали пахощi сiна, узвару, свiжоспеченого хлiба i яблук. "Це ж кому святий вечiр, а комусь - грiшна купiль", - знiчений, задубiлий, зупиняюся в куточку бiля судника, а невiрнi ноги починають бити дрижаки. - Ой смутку мiй, що з тобою, дитино?! - мов крильми, майнула бiлими в квiтах рукавами чорнява молодиця, на мить застигла посеред хати i злякано запитала в Люби: - Ви в ополонку вскочили? - Потiм квiти на ┐┐ рукавах опали, охопили мене. Я опинився посеред хати, залишаючи за собою бруднi слiди i патьоки. З печi виглянуло i з того дива заплакало ув'язане бiлоголове, мов кульбаба, дитинча. Ви, певне, i не зна║те, як ото колись прив'язували малечу? Ненастанна праця навчила наших батькiв робити це просто й хитромудре: у сволок увiрчувалось кiльце, до нього чiпляли мотуз, другий кiнець перекидали за комин i так ув'язували, пiд пахви дитину, щоб вона могла гарцювати по всiй печi, але не впасти з не┐. А тим часом тiтка Оляна спритно скида║ з мене свитинку, чоботи, сорочку, пiдштовху║ у плечi до лежанки, i я не стямлююсь, як опиняюсь у пiвтемрявi на печi в кумпанi┐ з наляканою куль-бабкою. - Скидай, дитино, штанцi та насухо витрися рушником. Соромлячись, я скидаю сво║ пожалюгiднiле галiфе, а тiтка Оляна одразу жаха║ться i сплеску║ руками: - Ой, пропали ж тво┐ нiженьки, дитино! I що ти робитимеш у бiлому свiтi? - заголосила вона i цвiтом на рукавах прикрила обличчя. Глянув я на сво┐ ноги i теж перелякався: вони були темнi, аж чорнi. От що робить з людиною мороз. I так менi стало жаль себе, що повiки мо┐ одразу набухли слiзьми. Я витер ┐х рукою, а тiтка Оляна, кусаючи уста, обережненько тернула полотняним рушником по мо┐х ногах. - Не болить? - Хiба я знаю? - Задубiли, не чу║ш, видко, ┐х. - Тiтка ще провела рушником - i сталося диво: з-пiд полотна на мо┐х ногах з'явилися бiлi смуги. Я глянув на тiтку, тiтка на мене, вона засмiялася перша, я за нею, а далi хихикнула Люба, i навiть мале верескля здивовано сказало: "А". - Ой смутку мiй, а я, дурна, в теменi i не добрала, що це з тво┐х штанцiв облiзла бузина! - Навколо тiтчино┐ голови застрибали квiти, вона сама стала схожою на квiтку, а в очах ┐┐ набилося стiльки радостi, що вона почала стiкати сльозою. - Ну, чого ви, тiточко, плачете? - Бо стiльки через тебе страху i жалю наковталася!.. Ой, шибеник ти, шибеник. Де тiльки на тебе росте лозина? Чу║ш тепер ноги? - Чую, тiточко! - аж нагнув голову, прислухаючись до них. - Ану, давай розтирати разом, щоб i мороз, i трясця, i застуда заразом утiкали з нiг. Чекай, я ┐х ще святковою горiлочкою витру. Вiд не┐ запищиш у мене, як в'юн. I справдi, я попискував, наче в'юн, а тiтка пiсля розтирання ще й щипнула мене: - Щоб ходив здоровий i не журився! Потiм вона кинула менi кожуха, а сама взялася за мо┐ чоботи, свитину, сорочку i галiфе, не забуваючи й на тiсто поглянути, i метнутися до печi, i набрати в праску вугiлля, i з бортяницi внести меду i з ним у руках насваритися на курiпку, що поча