бо┐ще  чи
попо┐ще?
   - Ой!.. Це аж ви при┐хали до нас? Це  така  радiсть!  Аж  не  вiриться,
натурально! А в нас кругом така необразованiсть - i досi  без  цивiлiзацi┐
колядують... Може, до  мене  заскочимо?  Оце  буде  свято┐  Не  рiздво,  а
великдень! Як ви на це║ з точки зору?.. - солодкомовно зажебонiв до когось
Юхрим.
   - Ти спершу обтрусись!
   - Ой, стою перед вами необтрушений, як... Розгубився од  iндивiдуально┐
радостi.  Пробачте.  От  спасибi,  що  при┐хали!  У  мене  дома   ║   така
запiканочка, яко┐ i в Санкт-Петербурзi  при  монархi┐  не  було.  Хоч  ви,
натурально, не чарколюбець, але вiд цього зiлля  нiяк  не  вiдмовитесь.  Я
недалеко живу, - не утрудните себе. Ощасливте мою хату.
   - А хто тебе з цi║┐ хати випроваджував?
   -  Ох,  вам  би  персонально  не  питати,  а  менi   iндивiдуально   не
вiдповiдати, бо я не люблю наговорювати, - Юхрим зумисне перекида║ голос у
хату, щоб i там чули, який вiн справедливий.
   - Ти не галайкочи пiвслiвцями, а говори повним словом!
   - Можу, Василю Iвановичу, можу й повним, - i одразу стишу║ голос: - Ваш
хвалений Себастiян персонально мною вiдчинив сво┐ дверi. От  яка  в  нього
первiсно-елементна культура!
   - Що?! Себастiян фiнiнспектором дверi розчинив?
   - Фiнiнспектором! I не тет-а-тет, не сам на сам, а при людях! Ось  таке
вiн ма║ фiнансове соображенi║ розуму.
   - А дверi ж цiлi залишились?
   - Не знаю, мабуть, цiлi.
   - За що ж ви не помирились?
   - За сектори, Василю Iвановичу. Я, не жалiючи себе, натурально, захищаю
державний сектор, а Себастiян - iндивiдуальний.
   - Та що ти мелеш?!
   - Перевiрте! Ось я тут, а Себастiян у хатi.  Ми  з  вами  на  державнiй
роботi у мiстi ма║мо кругозiр, а вiн - пуповину, яка приросла до  села.  А
на чому трима║ться село? На землi i на iндивiдуальнiй пуповинi.
   - А в тебе колективна пуповина вже трима║ться  не  села,  а  харчiв  iз
села?
   - От i ви, натурально, обража║те свого фiнiнспектора, насмiшеч-ки  собi
виробля║те. А яке життя  фiнiнспектора  в  перiод  непу  i  неперероблено┐
дрiбновласницько┐  стихi┐?  Гiрше  собачого,  бо,  дбаючи  про   державний
карбованець, вiн навiть з-пiд гадюки ма║ витягнути копiйку!
   - Ти дивись! Здорово сказано! - в голосi невiдомого обiзвалися подив  i
спiвчуття, а в хатi всi похмурнiли.
   - Кого це так розжалоблю║ мiй пустослов? - смутнiла тiтка Христина.
   - Голову повiтвиконкому, - вiдповiв дядько Стратон.
   - Ще i йому заб'║ баки мiй поштуркач. I як вiн умi║ отак прикидатися? -
уголос диву║ться жiнка. - Вiн тiльки вдома  ста║  самим  собою,  i  то  не
завжди: навiть передi мною, забувшись, ще iнколи лисичить, гра║ сво┐ ролi.
   Усi починають смiятися, а  до  хати  в  клубах  морозу  входять  голова
повiтвиконкому i Юхрим, обличчя якого зараз сповнене шаноби до  начальства
i поваги до сво║┐ особи. Юхрим зачиня║ дверi, крадькома дивиться, чи  вони
залишилися цiлi, й мимоволi зiтха║.
   - Добрий вечiр добрим людям, - простуджено  вiта║ться  молодий  голова,
пiдiйма║ довгi вi┐, i на його темному обличчi гарно  видiляються  сiрi,  з
дрiмливим туманцем очi. Та якi  очi!  Напевне,  з  приiмлених  купальських
свiтанкiв вбирали вони той дрiмливий  туманець,  що  вигина║  вi┐,  диву║,
бентежить i раду║ людину. - То  це  ти,  Себастiяне,  вiдчиня║ш  фiнансами
дверi?
   - Як сказано! Як це сказано: вiдчиня║ш фiнансами дверi, -  пiдростаючи,
аж прицмокнув Юхрим, викруглив на коржастих щоках два  великих  догiдливих
нулi й пiдняв угору вказiвний палець. - О!
   - I на кого ти, навiжений, ока║ш? -- тихенько запитала тiтка Христя.
   Юхрим, як гусак, вигнув шию, витрiщився на жiнку, зашипiв,  зменшив  на
сво║му обличчi нулi, але одразу ж  перебудувався,  посмiхнувся  i  уклiнно
звернувся до голови:
   - Познайомтесь, Василю Iвановичу, - моя  вiрна,  благовiрна  i  предана
половина.
   - Чи не тю на тебе! - знiяковiла, засоромилась благовiрна  половина.  -
Вже мо║му на головi пошиття сивi║, а в головi хрущi хурчать.
   - Нiчого собi характеристика! - повеселiшав голова й нацiлив на  дядька
Себастiяна вi┐. - Ти не скажеш, чого це вiд тебе так  утiкав  чоловiк,  що
мало п'ят не розгубив?
   - Напевне, поспiшав зiбрати сво┐ обручi й клепки, - одразу  ж  вiдповiв
голова комнезаму,
   - От бачите, як вiн розмовля║ навiть у чи┐йсь вищестоящiй  присутностi!
А при вашiй вiдсутностi вiн хотiв побити мене отим батогом,  що  з  одного
кiнця  ма║  музику,  а  з  другого  -  бiль.  Розперезався  Себастiян,  як
натуральний анархiст.
   - Язик дiамантовий, тiльки слова  -  жабуриння,  -  спокiйно  обiзвавсь
маломовний дядько Стратон.
   - Нате й мо┐ штани в жлукто! - позлiшав Юхрим. -  Вони  тут  всi  одним
мотузочком зв'язанi! А в'┐лись у мою  iндивiдуальнiсть  за  те,  що  я  по
закону правлю податки, готовi грошi з  тих  кустарiв,  якi  займаються  не
дiлом, а безiдейною i пiдозрiлою фантазi║ю.
   - Почекай, почекай! Що це за безiдейна i пiдозрiла фантазiя з'явилась у
кустарiв? - Василь Iванович пiдкинув угору чорнi навскiснi стрiлки брiв.
   Тiтка Христя благально простягла руки до голови повiтвиконкому :
   - Та не вiрте губi мого чоловiка, - вона давно з правдою розминулась.
   - Мовчи, немiч моя! Тобi й коваль розуму не вку║! - огризнувся Юхрим.
   - Весело ви тут живете!  -  хмикнув  Василь  Iванович  i  звернувся  до
Юхрима: - Розкажи, як ти правиш з фантазi┐ готовi грошi?
   - Отак,  щоб  не  розгулялась  вона!  -  I  тицьнув  пальцем  на  Демка
Петровича. - Ось перед вами сто┐ть отой iндивiдум,  що  може,  натурально,
зробити з глини миску i горщик, ринку i глечик, макiтру i куманець, кухоль
i чарку - все, що потрiбно в хатi пролетарiату i  трудовому  селянству.  А
вiн, замiсть реального трудового процесу, кинувся  у  мечтанiя-фантазiю  i
лiпить рiзну звiрину, птаство i  навiть  чортiв  з  людськими  натяками  i
переживаннями. От я за це чортовиння i прикрутив його податком,  за  що  й
постраждав тiлесно, бо наш голова комнезаму огороджу║ кустарiв од податку.
Ось  як  вiн  розумi║  i  пiдрива║  фiнансову  полiтику  першо┐  в   свiтi
робiтничо-селянсько┐ держави.
   В очах Василя Iвановича посвiтлiшав дрiмливий туманець.
   - Ти чого сваволиш, Себастiяне? Закон ║ законом i для гончарiв, хоч  би
що вони виробляли. Хлiбороб платить за землю, гончар за глину.
   - Як сказано: хлiбороб платить за землю, гончар за глину! --  У  Юхрима
знов округлились i очi, i нулi на щоках.
   - Чого мовчиш, Себастiяне?
   - А що менi казати? Грiх красу обкладати податком. Коли доменша║ ┐┐, то
i ми подрiбнiша║м. Я не знаю, хто придумав гiрку приказку: бог для  бiдних
сотворив вербу i картоплю. А коли людина на  бiдарськiй  картоплi  творить
красу, то ми повиннi похвалити, возвеличити  цю  людину,  а  не  пригинати
дурним словом чи карбованцем, як робить оцей  телепень.  Демку  Петровичу,
покажiть сво┐ фантазi┐.
   - Та нащо? - безнадiйно махнув рукою гончар. - Вже маю  собi  з  повiту
прибiдок, то не хочу мати само┐ бiди.
   - Чу║те,  чу║те,  Василю  Iвановичу,  що,  натурально,  говорять  усякi
пiдозрiлi про повiт! I це при головi вищезгаданого  повiту!  От  яку  вони
красу творять! Отак i контрреволюцiю створять! До них дивись,  придивляйся
i на замiтку бери!
   - Ну, про контрреволюцiю ти вже, чоловiче, загнув!
   -  Нi,  не  догнув!  А  щоб  повiрили,  -  демонструю  курйоз!  Я  сам,
персонально, конфiскував на ярмарку в Демка Петровича глиняного  чорта,  в
якого довготелесiсть фiгури, модель голови  й  округлiсть  обох  щiк  були
зовсiм схожi на мене. Покупцi дивилися на чорта, а насмiхалися з мене, про
що можуть сказати записанi в мою книжечку свiдки. Ось таким  способом  цей
iндивiдум може дискредитувати не  тiльки  мене,  а  й  керiвництво  всього
нашого повiту. Я прогресивно наперед заглядаю!
   - Дивився бiс у воду i тiльки чорта бачив, - хмикнув дядько Стратон.
   - Показуйте, чоловiче, сво┐ фантазi┐! -  звернувся  до  гончаря  Василь
Iванович.
   Демко Петрович кинув хитринку на Юхрима, зiтхнув i запитав голови:
   - А якi ж вам показувати фантазi┐? Возможнi i невозможнi,  як  говорить
фiнiнспектор, чи тiльки возможнi? Юхрима аж залихоманило:
   - У вас знов об'явились невозможнi? Демко Петрович невинно вiдповiв:
   - I на них вистачило глини. Юхрим всвердлив очi в гончаря:
   - Не трусiть бiду - обтрусите горе!
   Майстер обурився, скинув старiсть iз спини, випростався:
   - Чого ти мене, копiйчаний, ляка║ш то карбованцем, то горем? Коли на те
пiшло, перелякаю тебе! - вiн полiз до мiшка i почав розкладати сво┐ вироби
на лавi. Ось у його руцi  з'явився  лупатий,  з  коржастими  щоками  чорт;
закiльцювавши себе хвостом, вiн тримав у руцi його кiнець, що завершувався
дулею.
   Глянув Юхрим на чорта - позеленiв, обурено тицьнув на нього  пальцем  i
сказав: "О!"
   Всi, крiм голови повiтвиконкому, засмiялися.
   - Юхриме, це ж зовсiм твоя парсуна!  -  регочучи,  схопився  руками  за
живiт Себастiянiв батько. - От аби тобi насправдi випала така дуля!
   Гончар намiрився заховати свою  цяцьку,  але  його  притримав  за  руку
Василь Iванович.
   - Заждiть, хай люди подивляться.
   - А податку на чортiв не буде?
   - Вас не податок, а, натурально,  кримiнал  чека║!  От  не  я  буду!  -
шаленiв Юхрим i все бiльше ставав схожим на лiпленого чорта.
   Василь Iванович вiдмахнувся вiд погроз i прикипiв до кахлини з  качкою.
Вiн довго-довго розглядав  вироби  старого  майстра,  потiм  щось  згадав,
нахмурився, обернувся до Юхрима:
   - То хто контрреволюцiю творить: вiн чи ти?
   - Подумайте, подумайте, Василю Iвановичу, що ви  при  масах  кажете!  -
розколовся на двi половини голос Юхрима  -  перша  тихо  загула,  а  друга
закипiла, пiдстрибнула вгору. I  навiть  очi  фiнiнспектора  пiдвернулись,
стали навскiс, а на окантованих губах ворухнулася перелякана  посмiшка.  -
Василю Iвановичу, дорогенький, хiба ж ви не зна║те мене?
   - Вiд сьогоднi не знаю i знати не хочу!
   - I ви за таку дрiбницю, пробачте, за глину, зобиджаете чоловiка?
   - А де ти навчився так зобиджати i применшувати людей?
   - Ю, ви ще не зна║те мене, - сумно похитав головою Юхрим.
   - Iще раз скажу: i знати не хочу тебе.
   - То чого так швидко? - Юхрим схрестив руки на  грудях  i  посмiхнувся,
мов змiя. Тепер вiн уже не боявся нiкого.  -  Я,  натурально,  розумiю:  в
червоних козаках вам швидко треба було махати шаблею, а рiшення  приймайте
поволеньки, бо посковзнетесь на глинi, - вона слизька, -  тицьнув  пальцем
на кахлину з качкою.
   - Iди, слизький, звiдси! - блiднучи, стишив голос  Василь  Iванович.  -
Завтра ж передаси сво┐ справи.
   - Не ма║те права! Я, натурально, державну копiйку оберiгаю!  -  вискнув
Юхрим.
   -А нам треба оберiгати державу вiд таких бовдурiв!
   - Я i про це скажу вищестоящим iнстанцiям! Я свого не подарую!
   - Вiдчиняй дверi! - пiдвiвся з-за столу дядько Стратон, i Юхрим  одразу
вискочив з хати.
   - Оце кому-кому, а менi дiстанеться, - зажурено сказала тiтка Христина,
перезирнулася з  дядьком  Себастiяном,  покосувала  на  стiл  та  й  пiшла
порядкувати до мисника.
   - За ваш талант, Демку Петровичу! За те, щоб вашi  твори  i  в  столицi
порадували людей! - чарку║ться з гончарем Василь Iванович.
   - Спасибi.
   - Христино, бери чарку! - наказав дядько Себастiян.
   - Маю клопоту й без не┐.
   - Чого це не повну налили ┐й?
   - Це щоб я ┐┐ сльозами,  як  свою  долю,  доливала,  -  тiтка  Христина
торкнулась рукою до щiк, на яких i досi бунтувались рум'янцi.
   - За тво║ здоров'я, Христе.
   - За ваше, люди добрi, - i молодиця втерла очi.
   - Ти чого?
   Тiтка Христина довiрливо й сумно поглянула на Себастiяна:
   - Послухались вуха його язика,  а  тепер  горя  i  вiдром  не  винесеш.
Аякже!..
   - I де мо┐ очi  були,  як  ти  дiвувала?  -  тихо  спитав  себе  дядько
Себастiян.
   - Ой! - тiтка Христина здригнулась i самим  смутком  прошепотiла:  -  В
лiсах тодi були тво┐ очi.
   - I кого тепер винуватити, лiси чи себе?..
   Молодиця щось тяжко вiдвела рукою од себе, зiтхнула:
   - Ет, не будем про це... Не кожен стрiча║ свiй щедрий ранок  чи  щедрий
вечiр... Що тепер мiй хитрий мацапура витворя║?..
   Вже  потiм  село  дiзналося,  що  Юхрим   пiсля   розмови   з   головою
по-вiтвиконкому метнувся iз доносом i скаргою аж у Вiнницю. I там  вразив,
здивував i розжалобив працiвникiв губфiнвiддiлу сво┐м  коронним,  звiдкись
поцупленим реченням, що вiн,  дбаючи  про  державний  карбованець,  навiть
з-пiд гадюки витягав копiйку. Справа закiнчилась соломоновим  рiшенням:  з
Демка Петровича зняли податою, а Юхрима забрали працювати в округу...
   - А що це за хлопчак у тебе? - зиркнув на мене Василь Iванович.
   - Михайлик! - одним словом вiдповiв дядько Себастiян.
   -  Це  часом  не  той,  що  космографiю  читав?  -  примружився  голова
повiтвиконкому.
   - Вiн самий!
   - То он який ти?  -  диву║ться  Василь  Iванович  i  наближа║  до  мене
дрiмливий туманець сво┐х незвичних очей. - Дуже кортить читати?
   - Дуже, - нiяково кажу я.
   - А як ти чита║ш? Вiд дошки до дошки й посерединi трошки?
   - I посерединi трошки, - хитаю головою i не журюся.
   - I що тепер чита║ш?
   - Ет!
   - То чого запишався?
   - О! Таке скажете, - починаю пекти ракiв.
   - Як ця книжка зветься?
   - "Арабська земля i Магометова вiра".
   - А це тобi доконче треба знати? - I смiх закружляв навколо  мене,  мов
танець.
   То що менi залишилося робити? Теж смiятися.
   - I в мене таке дитя:  всюди  нишпорить  за  книжками,  а  ┐х  нема,  -
обiзвався дядько Стратон.
   - Бiда? - спiвчутливо дивиться на мене Василь Iванович.
   - Не так бiда, як прибiдок, - одходячи, вiдповiдаю йому.
   - А читати ж хочеться?
   - Аж душа болить.
   - От цього я не хочу, щоб у малого душа болiла,  -  i  Василь  Iванович
повiв навскiсною бровою на дядька Себастiяна. -  Прошу  тебе,  при  нагодi
заскоч у Майдан-Трепiвський* (* Тепер  Майдан-Курилiвський,  Хмельницького
району, Вiнницько┐ областi) - там тепер найкраща бiблiотека.
   - Оце дiло! - схвально кивнув головою дядько Себастiян i весело  зирнув
на мене. - Там книжок - море!
   - Ой! - несамохiть вирвалось у мене. Я  одразу  ж  з  переляку  затулив
рукою уста, а всi засмiялись, навiть Себастiянiв  батько  приязно  похитав
журною головою.
   А Василь Iванович вийняв з кишенi  записну  книжку,  вiдсунув  од  себе
полумисок iз холодцем i почав на паперi виписувати радiсть для мене.
   Я все косував на веселi розгонистi лiтери,  що  так  пiдхоплювали  одна
одну, мов збиралися до танцю, i мене обсипало чи iскрами, чи то зорями. Од
утiхи мало не загопцював на лавi. Як везе, то везе шибенику!
   - Тепер, хлопче, мабуть, начита║шся! - нацiлив на мене Василь  Iванович
насоченi усмiхом губи, вирвав аркушик з книжки i подав дядьку  Себастiяну.
- Вчися, виходь у люди!
   Весiлля заграло в мо┐х вухах i душi, я зовсiм притихаю, прислухаюся  до
нього, далi  переводжу  погляд  з  дядька  Себастiяна  на  людей,  а  вони
нахиляють до мене осмiхненi, розквiтлi очi. I  тiльки  Себасйiянiв  батько
чогось зiтха║.
   А в  цей  час  пiд  вiкнами  загупали  кроки,  засвiтилось,  закружляло
мальоване в образi дiвчини сонце, i вечiр забринiв молодими голосами:

   То не з моря тумани,
   То iз коней пара...

   Гей, гей, яка ж то повинна бути битва, коли  з  коней  вста║  пара,  як
тумани з моря, коли стрiли падають, як дрiбен дощик, а мечi  блищать,  мов
сонце у хмарi?!
   I колядки, i тихий Дунай, що виплив iз них, i вершники  над  Дуна║м,  i
пара з коней, i струни кобзи старого Левка заколисували та й  заколисували
й приспали малого. Я вже не  чув,  коли  роз'┐хались  гостi,  коли  дядько
Себастiян скинув з мене чоботята й накрив  сонька  ┐жакуватою  солдатською
ковдрою...
   Мене збудили скрип дверей, гупання чи┐хось чобiт i  чудернацький  смiх.
Коли я розплющив очi, бiля порога рiвно стояла немолода засмучена жiнка, а
коло не┐ висяював хромовими  чобiтьми  веселолиций  мiлiцiонер,  до  якого
прилипло дивовижне прiзвисько - Хвiрточка,  i  тiльки  через  те,  що  вiн
навчився гримати на людей:  "Закрий  менi  хвiрточку"  або  "Вiдкрий  менi
хвiрточку".
   З його рота зараз виривався клекiт, хрип  i  щось  подiбне  на  шипiння
гусака, - все це йому разом замiняло смiх.
   - Сiдайте, тiтко Марино. Що там ско┐лося? - заговорив до  жiнки  дядько
Себастiян.
   - Ет, хай вiн говорить... навчився ж. - Тiтка Марина  ображено  стулила
темнi зморшкуватi уста, сiла на лаву й хрестом  поклала  на  колiна  важкi
землистi руки.
   - Розказуй, Василю!
   Зiпсований грамофон знову захрипiв у  грудях  мiлiцiонера,  i  знову  -
смiху не вийшло, але це нiчутiнку не збентежило Василя, - все його обличчя
сяяло радiстю, а очi набухали веселими сльозами.
   - От i не повiрите, що я сьогоднi на  контрреволюцiю  наскочив!  Тримаю
┐┐, понятно, у кулацi! - переможно сказав, а тiтка Марина зiтхнула.
   - На яку це контрреволюцiю ти наскочив? -  недовiрливо  запитав  дядько
Себастiян. - Може, на тiтку Марину?
   - На не┐ ж! Нiколи б i сам не подумав, а от... село,  конешно!  Розкажу
вам за протокольною формою.
   - Розказуй, як умi║ш, - нахмарився i зажурився дядько Себастiян.
   - Сьогоднi ранесенько по┐хав я до Якова пiдкувати  коня.  Заходжу  собi
тихенько у двiр, iду до хати, а вухом чую, що в кузнi  сичить  ковальський
мiх. Це на рiздво! - знову зашипiв,  заклекотав  мiлiцiонер,  витер  рукою
сльозу. - Дивуюся, що для Якова й свята нема║, та й пiдходжу до  кузнi.  I
що я тiльки бачу?! Бiсiв коваль  роздмуху║  вогонь,  а  на  вогнi,  як  на
картинi, сто┐ть цiлiсiнький кулемет. Тодi, я, понятно, револьвера в  руку,
а ногою - в дверi i до Якова: "Руки вгору!"
   А вiн на мене, понятно, нiякого внiманiя.
   "Пiшов ти, - каже, - Хвiрточко, пiд три чорти. Людям бог свято посила║,
а ти револьвером бавишся, мов самшедший".
   "Я стрiляти буду!" - гримаю на коваля.
   А йому й за вухом не свербить.
   "Стрiляй, - каже, - собi в потилицю, може, там дурня приб'║ш.  Чого  ти
нажабився? Кулемета нiколи не бачив?"
   "За цей кулемет судити будем!"
   "За що ж мене судити? - розсердився  коваль.  -  За  те,  що  я  смерть
перековую на лемiш?"
   "Ви менi лемешем баки не забивайте, а фактично скажiть, де  дiстали  цю
смерть?" - припираю його  до  стiнки  револьвером,  параграфами  i  навiть
строгiстю закону.
   М'явся, крутився, викручувався чоловiк, та мусив признатися, що  дiстав
кулемета в громадянки Марини, яка ось-осьдечки сидить перед вами i зiтха║,
наче цей кулемет не був ┐┐ собственiстю.
   - Тiтко Марино, це правда?! - не вiриться дядьковi Себастiяну.
   - Та правда ж, - похитала головою тiтка Марина.
   - I ви продали кулемет Якову?
   - Ось це вже неправда: не продала його, а обмiняла.
   - Що ж це за обмiн?
   -  Я  йому  вiддала  кулемета,  а  вiн  менi  кочергу,  бо   моя   саме
переломилась.
   - Так i Якiв сказав! -  пiдтвердив  мiлiцiонер.  -  Тодi  я  бiгцем  на
вулицю, скочив у сани - й на хутiр до тiтки Марини. При┐жджаю, заходжу  до
хати, а вона ще й до столу мене запрошу║.
   - Як людину ж, - стиха обiзвалася тiтка Марина.
   "Де ви, громадянко, хова║те сво┐ кулемети?!" - одразу нагнав ┐й страху.
   "Нащо вони тобi, Василю?" - не диву║ться, не ляка║ться, а  виказуе,  що
iще ма║ зброю.
   "В мiлiцiю треба здати!"
   "Дурно чи щось заплатять менi?"
   "За це дiло тюрмою заплатимо!" - кажу ┐й.
   А вона до мене:
   "Хвiрточкою ти був, Хвiрточкою й  залишився,  хоч  i  взувся  в  золотi
чоботи".
   Розсердився я i почав робити обшук. Сопротiвл║нiя з боку  тiтки  Марини
не було. I знайшов я у засторонку, - от нiхто не повiрить,  -  iще  чотири
кулемети i п'ять нiмецьких i австрiйських рушниць.
   Дядько Себастiян зблiд i отетерiло поглянув на тiтку Марину:
   - Невже це правда?
   - Та правда, чого ж...
   - От який  вискiпався  iще  елемент!  Мабуть,  у  не┐  був  бандитський
арсенал. Повiсив я пломбу на ┐┐ дверi i до вас: як не ║ - це ж далека ваша
рiдня.
   - Тiтко Марино, де ви цi║┐ бiсово┐ збро┐ набрали?  -  з  жалем  запитав
дядько Себастiян.
   - Бандити, хто ж iнакше, мали в не┐ свою  схованку!  -  тримався  свого
мiлiцiонер.
   Тiтка Марина боляче  повела  плечем,  злегенька  ойкнула  й  презирливо
поглянула на нього:
   - Пломба ти, та й бiльш нiчого. Ось ти над  цi║ю  збро║ю  тiльки  зараз
затрусився, а я всю вiйну трусилась. Оце ж,  Себастiяне,  дорогенький,  як
убили на вiйнi сина, то мiй Iван iз журби почав, де  мiг,  красти  оружi║.
Думка йому, старому, така  прийшла  в  голову:  коли  розiкрасти  рушницi,
кулемети та iншу погань, що стрiля║,  то  не  буде  чим  воювати  i  менше
зiв'яне людей на вiйнi. От i крав чоловiк, що мiг, крав i в  нiмцiв,  i  в
денiкiнцiв, i в петлюрiвцiв. На цьому дiлi попався  та  й  пiшов  спати  в
могилу. А Хвiрточка вже мене до бандитiв припису║  та  тюрмою  та  пломбою
страха║. То ма║ вiн совiсть чи в нього ┐┐ розклювали кури?
   Пiсля цi║┐ мови дядько Себастiян розпогодився, а  мiлiцiонер,  що  весь
час  то  обурювався,  то  недовiрливо  хмикав,  то  кусав  губи,  зашипiв,
заклекотав, захрипотiв, тернув рукою по очах i сказав:
   - Правильно. Ой, не було цього ранку в мене нi  совiстi,  нi  клепки  в
головi! - Вiн пригнувся до тiтки Марини, поцiлував ┐┐ в прив'ялу  щоку,  а
потiм зажурився: - Воно-то так. А що  тепер  з  бiсовими  цими  кулеметами
робити? Почнуть нас тягати  по  iнстанцiях,  та  почнуть  сумнiватись,  та
допитуватись, та протоколи писати i всяку всячину. От вскочили в халепу на
самiсiньке рiздво. Тепер i чарки не вип'║ш, а скачи  в  повiт  на  зламану
голову.
   - Василю, а не краще буде, щоб Якiв без зайвого клопоту забрав собi  цi
кулемети - i на вогонь? - довiрливо запитала тiтка Марина. - Вiн  менi  за
них зробить i чаплiю,  i  рогачi,  i  лопату,  бо  тепер  такий  сутуж  на
залiзо...
   - Ет, сiльська  на┐внiсть!  -  безнадiйно  махнув  рукою  мiлiцiонер  i
зажурено звернувся до дядька Себастiяна: - I яку тут придумати резолюцiю?



   РОЗДIЛ ДЕВ'ЯТИЙ

   Воно, звiсно, дурниця, писати п'║си в четвертому класi, але  що  вдi║ш,
коли тебе так тягне до цього писання? Уже вся школа пiдсмiю║ться над  мо║ю
сверблячкою, уже до мене вчепилось кiлька образливих прiзвиськ, а дехто  з
однокласникiв потай збитку║ться над мо║ю писаниною - вимальову║ на  нiй  i
чортикiв, i дулi. Образливо й боляче ста║ вiд цього, та  я  б'ю  лихом  об
землю i тримаюся свого. Тепер уже, йдучи на перерву,  я  не  залишаю  сво┐
злощаснi зошити пiд партою, а засовую у кишеню. Що й  казати,  незручнiсть
велика, особливо коли доводиться борюкатись, але мистецтво вимага║ жертв.
   А вечорами i в погоду, i в негоду чешу до хати-читальнi, що  вiдкрилася
мiсяцiв зо два тому. Тут я перечитую, якi не ║, п'║си,  навiть  п'║си-суди
над бур'янами, посухою i бандитами.
   Найбiльше ж подобаються  менi  тi  драми  й  трагедi┐,  в  яких  багато
стрiляють. Про це добре зна║ наш завiдуючий хати-читальнi,  через  те  вiн
iнколи мою появу зустрiча║ завзятим вигуком:
   - Михайле, привiз п'║су з стрiляниною!
   - I багато ┐┐? - завмираю од радостi.
   - В усiх сценах i трохи поза сценою там з гармат б'ють!
   - Оце п'║са! - тiшуся я.
   А завiдуючий назбиру║ з пiвсотнi зморщок навколо  очей  i  смi║ться,  -
такий славний чоловiк трапився. Часом, коли розходяться люди, вiн  проха║,
щоб я прочитав йому сво║, з п'║си, над прочитаним  довго  дума║,  теребить
кiнчик носа i  шкоду║,  що  не  пишу  вiршiв,  -  вiн  би  ┐х  помiстив  у
стiнгазетi, яку тодi сходилось читати все  село.  Але  я  вперто  тримаюся
драматургi┐, бо, видать, така моя судьба.
   Учора, то блiднучи, то  червонiючи,  я  здав  свою  третю  п'║су  Настi
Василiвнi. Вона бережно взяла мо┐ зошити, погортала верхнiй i спитала:
   - А стрiлянина ║ в них?
   - к, i навiть багато!
   - Оце й добре, - схвально хитнула головою Настя Василiвна,  а  я  трохи
пiдрiс: хоч що-небудь добре ║ в мо┐й писанинi...
   Зараз я  лежу  долiчерева  на  печi,  передi  мною  блима║  заправлений
трофейним  бензином  каганець,  а  в  очах  мерехтять  букви,  -  сьогоднi
чита║ться й не чита║ться менi, думки все кружляють довкола написаного:  що
про нього скаже вчителька? I маю я сумнiвiв i гризоти бiльше, нiж надiй. А
за вiкнами крекче мороз i посвисту║ вiтер, вiн  торга║  приморожене  гiлля
грушi i видобува║ з не┐ то стогiн, то срiбний передзвiн.  Оце  б  i  грушу
можна було б вставити у п'║су, i кулеметникiв бiля не┐, а  в  гiлля  грушi
вмалювати молодика, якого нема тепер. За сво┐ми думками я й не почув, коли
з школи повернувся тато.
   - Сьогоднi наш батько з якогось дива аж гуде  всерединi,  -  несе  йому
посмiшку мати.
   На цю мову тато кинув одним оком на мене, другим на матiр:
   - Скоро i ти загудеш голубкою, коли почнеш  збиратись  до  тiятру.  Вiд
одного слова про театр я  нашорошив  вуха,  прирiс  до  печi,  а  поглядом
вп'явся у батькове обличчя: чи радiсть, чи насмiшка виб'ються на ньому?
   - Знову якийсь тiятр при┐жджа║ до нас?  -  прядучи  пряжу,  допиту║ться
мати.
   - Не при┐жджа║, а он увесь тiятр вилежу║ться  на  печi,  -  тато  знову
зиркнув на мене. - Оце ж написало воно якусь  п'║су,  i  ┐┐  поставлять  у
школi. Ото буде кумедiя!
   Я ще бiльше вростаю в пiч, радiсть i острах вчепилися в мою душу,  а  в
цей час за мене заступа║ться мати:
   - I чого б я ото пiдсмiювалась над сво║ю дитиною, коли воно  собi  щось
грамузля║.
   - Що ти тямиш! Сама вчителька сказала,  що  твiй  халамидник  писателем
ста║. I хто нам тодi корову пастиме?
   - Ти хоч толком, без насмiшок скажи: що про нього вчителька говорила?
   - Ото ж i говорила: школа поставить його п'║су, цiна квитка буде  п'ять
копiйок, а чи пустять нас iз тобою на дурницю - посовiстився спитати.  Як,
сину, пустять батькiв тво┐х?
   - Як трохи притрима║те сво┐ насмiшки,  то,  може,  й  пустять,  -  кажу
обережно, бо хто ж зна║, як воно  обернеться  справа.  Мати  враз  накрила
батька мокрим рядном:
   - Тепер, зда║ться, i в тебе, i в Миколи язики однаковiсiньке мелють.
   - Уже й ти не вiриш чоловiковi, а вiн принiс тобi  чистiсiньку  правду,
навiть слова не закаламутив.
   - Тату, i справдi вчителька сказала, що... того, поставлять? - забринiв
надi║ю мiй голос.
   - Та, певне, поставлять. Сьогоднi всi учителi прочитали тво║ мазюкання,
щось пiдчикрижили в ньому, а щось дописали i зiйшлись на тому,  що  нашому
селу нiяк не можна без свого писателя. Чого я з тобою досi, як з  простим,
говорив? То вже пробач, сину, - приязно й насмiшкувато подивився  на  мене
тато й за чуба смикнув. - Пустиш нас iз мамою в тiятри?
   - Ой таточку!.. - Неймовiрнi сподiвання, неймовiрнi надi┐  залiтають  у
мою душу i ведуть до того дня, про який i радiсно i страшно подумати.
   - То чого ж так застидався? - знову смика║ тато мене за чуба. - Може, й
справдi з нас щось буде?
   А в цей час надворi  обiзвався  Рябко,  задеренчав  засув  на  хвiртцi,
батько вийшов у клуню й незабаром повернувся з дядьком Миколою,  який  був
одягнений у довгу, на вирiст, кирею. Чоловiк  обтрусився,  обмiв  з  чобiт
снiг, зирнув на мене, спитав, чи й його пропустять у театр.
   - О, i ви зна║те, - скривився я.
   - Усе село зна║. У нас iз кашлем i п'║сою не вта┐шся. Оце ж  i  прийшов
до тебе: чи не виставив там на смiх людям дядька Миколу, бо що тодi  скаже
Ликерiя?
   Ми всi почина║мо смiятись, а в менi жаль  прокида║ться:  треба  було  б
вписати в п'║су  щось  iз  дядькових  смiховин.  Ось  вiн  розправив  сво┐
гетьманськi вусища i вже серйозно запиту║ батька:
   - Панасе, хочеш на щедрий вечiр роздобути свiженько┐ риби?
   - Як це - роздобути? - недовiрливо косу║ на нього батько. - У водi чи в
крамницi?
   - На дурничку! У водi з-пiд криги.
   - Чого ж про цю дурничку Володимировi не сказав? - пiдсмiю║ться тато.
   - Та вiн мене вже за кури грiхоплутом обзива║, а сам  таке  ма║  грiшне
око, що всю рибу переляка║ - на дно  пiде.  Оце  щойно  здибався  з  одним
рибалкою, то вiн сказав: у Щедровiй  тепер  наловлюють  цiлi  мiшки  риби.
Треба й нам гайнути.
   - Скiльки ж береш iз собою мiшкiв?
   - Чотири i торбу про  запас,  -  не  моргнувши  оком,  вiдповiв  дядько
Микола.
   Мати затряслась од реготу:
   - Чого ж так мало?
   - Шкода всi мiшки обслинювати рибою. Що в мiшки не вберемо  -  на  сани
вкинемо, - навiть не посмiхнеться дядько Микола. - То по┐демо, Панасе?
   - Можна й по┐хати, - погодився тато, - Готуй, жiнко, мiшки!
   - I на рибу, i на  в'юни,  -  дода║  дядько  Микола.  -  Я  знаю  такий
закапелок, де завжди зимують в'юни, скубляться у клубки i  чекають  тепла.
Колись наловив ┐х мало не повний мiшок, привiз мерзлих додому,  кинув  пiд
лаву,  а  сам  лiг  спати.  Прокидаюся  од  несамовитого  крику.  Дивлюся:
забралась моя Ликерiя  на  лежанку  прямо  з  чобiтьми,  в  руках  держить
каганець i кричить не сво┐м голосом:
   "Що там у тебе? Ой, подивись на долiвку, - аж тiпа║ться вона,  -  хтось
вужiв повну хату напустив!"
   Глянув, а по долiвцi мо┐ в'юни повзають, -  чисто  усi  порозмерзались.
Мусив я ┐х удруге ловити й нести  до  сусiдiв,  бо  Ликерiя  зi  страху  й
дивитись не захотiла на них, i дома ночувати побоялась. Через  цих  в'юнiв
мало любовi не позбувся.
   Ми всi смi║мося, а дядько Микола вплiта║ руку в сво┐ гетьманськi  вуса,
вигадуючи ще якусь побрехеньку.
   - Тату, вiзьмiть i мене  в  Щедрову!  -  прошуся,  бо  вже  саме  слово
"Щедрова" бринить менi казкою.
   - Обiйдемось без тебе, - вiдмахнувся тато рукою.
   - Вiзьмiть, таточку.
   - Там треба цiлий день вибути на  морозi,  а  вiн  i  в  кiсточки  тво┐
забереться.
   - А на ковзанцi я ж вибуваю цiлий  день!  Тато  перезирнувся  з  мамою,
похитав головою, поглянув на дядька Миколу:
   - Що нам робити з ним? Може, вiзьмемо, бо воно ж таке невiдчепне.
   - Хай привча║ться до всякого дiлечка.
   - Бiжи ж вiзьми свiжо┐ соломи на устiлки! - гримнув тато.
   Мене з печi як вiтром здуло, - босонiж  вскакую  в  чоботи,  вилiтаю  в
клуню, навпомацки шукаю пшеничну солому, а в цей час знову хтось пiдходить
до хвiртки i смика║ мотузочок, ув'язаний до дерев'яного засува.
   - А хто там?! - гукаю баском.
   - Це я, Михайлику, - чую знайомий голос. - Пустиш до хати?
   - Ой, заходьте, дядьку Себастiяне! - Я пiдбiгаю до хвiртки, вiдчиняю ┐┐
i помiж стовпами клунi веду голову комнезаму до хатини.
   - От хто нам про мiжнародностi i внутреностi розкаже!  -  весело  вiта║
гостя дядько Микола.
   - Про вашi внутреностi вам лiкар розкаже, - смi║ться дядько Себастiян.
   - То  я  на  однi  мiжнародностi  згодний.  Як  там  Антанта?  Ворушить
копитами?
   - Я ж вам учора про це розказував. Ви,  чував,  уже  до  мого  i  свого
доточили.
   - А як же без приросту обiйтись? - шельмувато диву║ться дядько  Микола,
- На свинях прироста║, на худобi теж, то й на  язицi  повинно,  бо  iнакше
зноситься вiн, як сатинова латка.
   - Ваш навряд чи  зноситься  -  не  тi  ковалi  його  кували,  -  дядько
Себастiян пильно поглянув на тата й сказав: - А ми тобi, Панасе, по  тво┐й
вдачi знайшли молодецьку службу.
   - Хто це - ми? - насторожу║ться батько.
   - Незамождики i голова повiтвиконкому. Хочемо, щоб ти став лiсником.
   - Воно й мене годилося б спитати, чи я цього хочу, - насупились брови у
тата.
   - Як i не хочеш, то мусиш, чоловiче! - каже дядько Себастiян.
   - Чого ж це мушу?
   - Хiба не бачиш, як ляга║ пiд сокиру наш лiс?  Кожному  тепер  воля,  а
лiсам - недоля. Лiсники ж з лiсництва примирилися з лiсокрадством i тiльки
дудлять  самогон.  То  ми  й  вирiшили  поставити  охоронцiв  непитущих  i
заповзятих. Як ти?
   - Не хочу.
   - Бо┐шся? - в'┐в тата дядько Себастiян.
   - Нi лiсокрадсько┐ сокири, нi обрiза я не боюсь! -  блиснули  завзяттям
батьковi очi. - Спасаюсь рiднi, яка почне тебе клясти до сьомого колiна, i
тих папiрцiв, що посиплються до вас на мене.
   - А чи зна║ш, скiльки на мене тих доносiв сиплеться?! В печi можна було
б протопити.
   - Коли тобi це подоба║ться, - топи, а я свою пiч  не  хочу  паскудством
обiгрiвати.
   - Якщо так будемо думати, то через кiлька рокiв доведеться  розвалювати
печi: нiчим ┐х буде топити. Загине увесь лiс!
   - Ой! - зажурилася мати.
   - Громадою просимо, берися за це дiло.
   - Пiдводите ви мене пiд лихо, як дерево пiд сокиру, - зiтхнув тато... I
недаремно зiтхнув. Немало горя принiс йому i  нам  оцей  зелений  спiвучий
лiс, у який гадюкою вплазувала загребуща жадоба...
   - То що тобi, Панасе, треба на початок? - повеселiшав дядько Себастiян.
   - З десяток хур та десяток завзятцiв, що кулакiв не позичають.
   - Нащо так багато?
   - Одразу ж вивезу до сiльради все  вирубане  мо┐ми  родичами.  Почну  з
свого брата.
   - Тобi ще цього лиха треба, -  згаснула  мати.  -  Нащо  ото  з  Яковом
за┐датись?
   - Хай не забува║, що в нього ║ брат, - вiдрiзав тато. - Коли заберу лiс
у брата, в рiднi, то всi побачать: нiкому не попущу.
   - То й починай з Якова: обклався вiн деревом, наче муром,  -  погодився
дядько Себастiян i зиркнув на пiч. - Михайло, завтра  по┐демо  з  тобою  в
Майдан-Трепiвський.
   - Завтра? - аж не вiриться менi.
   - Атож. Одягайся теплiше.
   -Та вiн завтра збирався в Щедрову ловити рибу.
   - Нi, тату, я краще по┐ду в Майдан-Трепiвський. Там книжки видадуть!
   - Як хочеш, дiло хазяйське, - сказав тато.
   Я аж загарцював на печi; як  везе,  то  везе!  I  всi  невдачi,  i  всi
дошкульнi прiзвиська, i всi чортики й дулi одлiтають од мене, як луска  на
вiтрi.
   Ще   вдосвiта   мама    наварила    гречаних    вареникiв,    начинених
грушами-дичками, тертою квасолею, маком i калиною. А  завбiльшки  були  цi
вареники, як ущерблений мiсяць, - одного вистачало на молотника. Вкинув  я
три вареники у торбину, вислухав  усi  маминi  застереження  на  дорогу  й
швиденько  пометляв  до  дядька  Себастiяна.  А  вiн  уже  запрiг  коня  у
легкокрилi санчата й чекав на мене.
   - Чим це ти напакував торбу?
   - Варениками - i для вас, i для мене. Покуштуйте.
   - А ти куштував?
   - Ще нi.
   - То, може, почнеш добре дiло з вареникiв? До хати пiдемо чи надворi?
   - Надворi, тато кажуть, смачнiше. А де ваш лелека?
   - Завiз його майстровi. Скоро дiждемося живих лелек.
   - Не так-то й скоро.
   - Та вже циган продав кожуха, - смi║ться дядько Себастiян  i  пiдхвалю║
вареники. Вiн свiй трима║ в однiй руцi, а я обома, вiн добира║ться уже  до
рiжка, а я до  середини,  i  так  менi  при║мно,  що  дядьковi  Себастiяну
подобаються нашi вареники, i так менi весело говорити  з  ним,  а  думками
прибиватись до того невiдомого села, де найкраща бiблiотека на весь повiт.
   З'┐вши вареника, я падаю в  натоптанi  сiном  санки,  дядько  Себастiян
умощу║ться на передку, i ось уже кiнь виносить нас  у  широкий  заснiжений
свiт, де у паморозi срiбно туманiють верби, де вiтряки остуджують сонце, а
рiчка погойду║ переспiлi китицi отого очерету, в якому й досi живуть чи┐сь
сумнi голоси.
   Ми проскаку║мо сусiдн║ село, де живе  дiд  Корнiй,  i  пiд'┐жджа║мо  до
страшного болота, що й взимку диха║ гнилим туманом. В цьому болотi  ще  за
часiв татарських наскокiв ховалися люди.
   -  Михайлику,  хочеш  побачити  диво?  -  оберта║ться  до  мене  дядько
Себастiян i гра║ заснiженими вiями.
   -Хочу!
   - Тодi вiзьмемо лiворуч.
   Навмання по бездорiжжю, по  мерзлих  купинах  застрибали  санки,  i  ми
незабаром пiд'┐хали до молодого, затканого памороззю гаю. Дядько Себастiян
зупиня║ коня, зiскаку║ з санец i радiсно пiдiйма║ голову вгору.  Над  нами
справдi хтось розвiшав диво: кожне  прихоплене  iне║м  деревце  насочилося
сонцем i хвалилося червоними кетягами. Я ще нiколи не  бачив  стiльки,  як
тепер, калини й, наче заворожений, оглядав i прибитi  морозом  кетяги,  що
нависали прямо над головою, i тiнi, на яких  теж  виразно,  як  мальованi,
видiлялися грона.
   - Гарно, Михайлику? - змовницьки мружиться на мене дядько Себастiян.
   - Ой, гарно як! - щипаю кiлька промерзлих кетягiв калини,  -  I  де  ┐┐
стiльки взялося?
   - Де? - задумався, спохмурнiв дядько Себастiян. - Старi люди кажуть, що
колись i тут були несходимi болота. А коли одного разу ординцi  напали  на
село, сюди кинулось утiкати весiлля i  всi  дiвчата,  що  були  на  ньому.
Ординцi за ними, бо вони красою торгували аж по Царградах, а дiвчата  -  у
твань, та й потопилися у нiй. Згодом на цьому мiсцi й вирiс калиновий гай.
Влiтку,  люди  кажуть,  ця  мiсцина  i  досi  стогне-озива║ться   дiвочими
голосами.
   Раптом ми здригнулись: хтось,  мугикаючи,  йшов  помiж  кущами  калини.
Незабаром  з'явився  маслакуватий  кривоклубий  кiнь,  за   ним   дрiботiв
невисокий чоловiчок з  великим  мiшком  за  плечима;  його  сiре  плескате
обличчя було схоже на  сторч  поставлений  полумисок  з  холодцем.  Вiн  з
опаскою подивився на  нас,  поклiпав  рiдкими  вiями  й  спитав  у  дядька
Себастiяна:
   - I ви, значиться, при┐хали ламати калину?
   - А ви ┐┐ лама║те?
   - Еге ж, еге ж, бо що робити взимку? Рибу глушити забороняють, то мусив
перейти на калину.
   - Простуду лiку║те нею?
   - Нi, я ┐┐, голубоньку, в мiсто вожу, на продаж,  значиться.  Городськi
мають дурнi грошi - навiть калину купують, любуються нею,  наче  зроду  не
бачили.
   Дядько Себастiян заглянув у мiшок плескатолицього, витягнув покалiчений
кетяг калини, обурився, одразу перейшов на "ти":
   - Хто тебе навчив ламати руки деревцям?
   - Руки? - здивувався, хихикнув  плескатолиций  i  подивився  на  дядька
Себастiяна, як на дивака.
   - Ти не хихикай, розуме недоспiлий; бо  покладу  на  санки  i  в  повiт
завезу!
   - Великий крик за малий пшик! - ображено заметались вузькi, присмоктанi
уста. - За що менi така сiпанина?
   - Не калiч дерево! Воно сiм рокiв пiсля тво┐х рук буде сльозою плакати.
Ножа ма║ш?
   - Маю.
   - Зараз же зачисть усi поламини, не будь ординцем серед тако┐ краси!
   - А менi,  значиться,  що?  Коли  треба  зачистити,  то  зачищу.  Ви  в
начальствi ходите?
   - Хiба ж не видно?!
   - Та видно. З Лiтина чи Вiнницi?
   - З Вiнницi.
   - Значиться, такий ║ приказ, - диву║ться чоловiк. - Дiждалась i  калина
приказу. То я зараз же зачищу сво┐ слiди. - Вiн вийняв ножа i зник за тими
деревцями, яких i досi за ┐хню красу нiвечать люди...
   Помiж розкiшними червоними кетягами ви┐жджа║мо на луг, далi на дорогу -
i вперед, уперед, а сполоханi думки ширяють через темiнь вiкiв, i  в  очах
менi стоять отi перехопленi ординськими вогнями дiвчата, з  яких  проросла
калина. Ось я  навiть  почув,  як  застогнала  земля.  Озирнувся.  Нi,  то
стугонiв над рiчкою невеличкий  млин,  важке  обмерзле  колесо  лихоманило
його, а вiн робив сво║ дiло, наче людина, i стогнав, наче людина.
   - Тепер, Михайлику, вже недалеко. Не замерз?
   - Не замерз.
   - Все одно трохи пробiжiмося.
   I ми бiгли наввипередки з дядьком Себастiяном, вiн  перехоплював  мене,
пiдкидав  угору  i  ловив,  як  м'яча,  а  розумний  кiнь  скоса  поглядав
осмiхненим оком i сам доганяв нас.
   Ось i Майдан-Трепiвський, i рiчка Згар, i крутояри, i глинистi  червонi
горби, що обросли хатами-бiлянками. Ми в'┐жджа║мо на шкiльне подвiр'я,  де
яснi║ великими вiкнами двоповерхова, червоно┐  цегли  школа.  На  подвiр'┐
зараз тихо (школярi пороз'┐жджалися по домiвках), i тiльки голуби воркують
на тепло.
   З острахом i радiстю я пiдiймаюся прочовганими металевими  схiдцями  на
другий поверх. Ось дядько Себастiян  зупиня║ться  бiля  високих  дверей  i
обережно стука║ п'ястуком.
   - Заходьте, заходьте!
   Ми переступа║мо  порiг  просторо┐  кiмнати,  вiта║мося  з  немолодим  в
окулярах чоловiком, сиве волосся якого лягло на  плечi.  Дядько  Себастiян
iде до нього, а я, наче  замовлений,  прирiс  до  пiдлоги:  проти  мене  i
праворуч, i лiворуч стоять величезнi дубовi  шафи,  а  з  них  крiзь  скло
виглядають тисячi книг. пх, либонь, i  на  десять  возiв  не  вмiстив  би!
Спершу я не повiрив, що стiльки можна зiбрати книжок у одному мiсцi.  Куди
там попiвськiй бiблiотецi! к ж такi щасливцi, що  мають  доступ  до  цього
добра. Поки я вбираю в очi  корiнцi  книг,  до  мене  пiдходять  i  дядько
Себастiян, i завiдуючий бiблiотекою.
   - Це, Михайлику, вчитель Дмитро Онисимович,  -  знайомить  мене  голова
комнезаму.
   - Спасибi, - невпопад кажу я i так виминаю шапку  в  руюах,  що  з  не┐
летить шерсть.
   Дмитро Онисимович тiльки переглянувся з дядьком Себастiяном  i  лагiдно
заговорив до мене:
   - Наша бiблiотека, Михайле, вида║ додому лише по двi  книги.  Якi  тобi
потрiбнi? Чи вибереш сам?
   - Я сам, - прикидаю, що треба  вибрати  двi  найгрубших  книги.  Дмитро
Онисимович розчиня║ дверцята шаф, а я нишпорю очима по  найтовщих  книгах.
Ось, зда║ться, можна взяти цю в чорних палiтурках.
   - Випишiть, коли можна, ┐┐.
   Дмитро Онисимович, осмiхаючись, пода║ менi п'║си Шекспiра й каже:
   - Тобi ще ранувато братися за цю книгу,  хоч  i  написав  ┐┐  найкращий
драматург свiту.
   - Чого ранувато? - бурмочу собi пiд нiс. - Я дуже люблю читати п'║си.
   - Воно й добре; в мене таких читачiв небагато. Але цi п'║си будеш вчити
рокiв через шiсть-сiм.
   - А в них срiлянина ║?
   - Що-що? - округлюються сiрi очi вчителя.
   - Питаюся, чи б'ються, чи стрiляють у цих п'║сах?
   - Ага! - зрозумiв нарештi мене Дмитро Онисимович i пустив  посмiшку  по
вусах i в окуляри. - Б'ються  тут  не  на  життя,  а  на  смерть,  але  не
стрiляють, - тодi ще наче й пороху не було.
   - То я вiзьму ┐┐, - люблю, коли б'ються, -  нiяково  виправдуюсь  перед
учителем.
   - Ну, коли так наполяга║ш, бери! - вруча║ менi товстелезну книгу Дмитро
Онисимович. - Тiльки одна умова: потiм розкажеш, про що тут пишеться.
   - Згода.
   - Яку ж тобi ще пiдiбрати? Чи не  цю?  -  показ