- на Форумi Малому вiн живе - i доручить сестрi Анцiллоде┐; за догляд щирий може бути певна. А н ц i л л о д е я (молода жiнка. Тихим голосом до неофiта-раба) Зроби менi сю ласку, милий брате! Н е о ф i т - р а б (зрушений) Спасибi, сестро! П а т р и ц i й А до мене прийдеш, я дам тобi одежi, не ново┐, але порядно┐, з мо┐х рабинь, ми з жiнкою да║м ┐м бiльш нiж треба, то можуть i тво┐й жонi вдiлити, коли твiй пан недосить ┐й да║. Н е о ф i т - р а б (здержано) Спасибi, пане. к п и с к о п (поправля║) Брате. Н е о ф i т - р а б (байдуже) Хай i так. Х р и с т и я н и н - к у п е ц ь Казав ти, жiнка любить чистоту, а в хатi бруд. Приходь до мого краму, я мила дам без грошей, певне, пан ваш вам жалу║ його. Н е о ф i т - р а б (з ледве скритою насмiшкою) Либонь, що так! С т а р и й д и я к о н Ти, може, часом голоду║ш, брате, - здебiльшого погани зле годують сво┐х рабiв, - то ти приходь до нас щотижня на агапи у недiлю (се в нас такi обiди для убогих), там матимеш поживну добру страву для тiла i для духа. Бо часами, як покiнчаться вже трапеза вбогих, приходять i ║пископ та найстаршi Христово┐ зажити кровi й тiла, подати нам науку благочестя, умити ноги браттям. Ти приходь на дворище до мене. Я олiйник, Агатофiлом звуся, коло Термiв моя оселя. Всяк тобi покаже, де мешка║ "отой дивак-багач, що любить годувати всю голоту". Се так про мене гомонять погани. Н е о ф i т - р а б (нiчого не вiдповiда║ дияконовi i сто┐ть який час мовчки, вхопившись за голову) До чого я дожився! Лихо тяжке! Жебрущим дiдом замолоду став!.. Кого менi клясти? Чи свого батька, що за довги продав мене в неволю? Чи тi довги, чи того багача, купця на людськi душi? Чи той день, той час, коли на свiт я народився? к п и с к о п Нещасний, схаменися! Заспокойся! Жени вiд себе геть лихого духа гординi й розпачу! Смертельний грiх оцi тво┐ прокльони, ще й в годину, коли тобi брати братерську помiч так гойно призволяють. Н е о ф i т - р а б Ой, та помiч! Вона менi вразила серце вкрай... Та глянь же ти на сю змарнiлу жiнку (вказу║ на Анцiллодею), вона ж як тiнь. А в мене ж молода, здоров'ям повна жiнка; тiльки син мiй, як сирота, за покормом бiду║, - чужiй дитинi долю за┐дати або вмирати мусить, поки мати вином i втiхою панiв часту║. I я ще маю жебрати одежi отiй сво┐й з бiди гулящiй жiнцi, - з рабiв рабинi шмаття назбираю, бо нiколи рукам здоровим прясти - нема║ часу, бо що день, то свято. Ти кажеш: грiх клясти й розпачувати, а се ж не грiх - голодних об'┐дати i голих обдирати? I кого ж? Сво┐х братiв, працiвникiв, рабiв... Д и я к о н У нас дають i вбогi i заможнi. Н е о ф i т - р а б А, я забув, що можу взяти мила у брата-крамаря зовсiм задурно, щоб трохи обхаючить рабськi злиднi, аби не так уже кололи очi у царствi божому братам багатим, а то ще прийде часом брат убогий на ту агапу раз на тиждень ┐сти та розпростре сво┐ бруднi верети на лавi поруч бiло┐ тунiки i вишито┐ тоги. (До патрицiя). Ти подякуй свому товаришу за те║ мило, бо, може, прийдеться умити ноги менi для християнського братання, то все ж таки вони чистiшi будуть, як я ┐х дома трошки милом змию, пожалую ручок патрицiанських. Патрицiй спалаху║, але стриму║ться i тiльки погляда║ на ║пископа. к п и с к о п (ще тихим, здержаним голосом, але вже суворо) Який злий дух тобi обмарив серце? За вiщо ти сво┐х братiв карта║ш ┐дкими та вразливими словами? Що ми тобi вчинили, що ти ма║ш супроти нас? Н е о ф i т - р а б Я маю жаль до вас, великий жаль. Я досi був рабом, невiльником, запроданим в неволю, забраним силомiць, а ви тепера ще й жебраком мене зробити хтiли, щоб я по волi руку простягав по хлiб ласкавий. Ви менi хотiли поверх ярма гiркого - ще й солодке, поверх важкого - легке наложити, i хочете, щоб я ще вам повiрив, немов менi вiд того стане легше. к п и с к о п Се ми тобi по щиростi казали, по слову божому. Н е о ф i т - р а б А я не вiрю нi в щирiсть вашу, нi в такi слова. Якби ви щиро помогти хотiли - он ма║те на олтарi срiбло i золото - замiсть отих агап могли б рабiв з неволi викупляти. (До патрицiя). Ти, пане, мiг би вiдпустити й дурно, а ми б уже самi собi дiстали одежi й хлiба. к п и с к о п Хто такi ми, щоб волю божу одмiняти мали, кому рабом, кому з нас вiльним бути? Про що ти дба║ш? "Не ║диним хлiбом живе людина, але й кожним словом, що з божих уст виходить". Н е о ф i т - р а б Нi, ┐й мало самого хлiба й слiв, ┐й треба волi, iнакше буде нидiти, не жити. За те ж я маю жаль до вас великий, що ви менi замiсть того життя обiтованого у вiчнiм царствi божiм да║те страву, одiж та слова. к п и с к о п Не всi слова однаковi, мiй брате, слова господнi бiльш рятують душу, нiж людськi всi дiла. Н е о ф i т - р а б Якi ж слова? "Терпливiсть i покора", - тiльки й чув я вiд вас сьогоднi. Та невже вони рятують людськi душi? Та невже за них iдуть на хрест, на наглу страту i на поталу звiрам християни? к п и с к о п Вони iдуть за те велике слово, якого всiм словам людським несила достоту розказати. Н е о ф i т - р а б Що за слово? к п и с к о п Те слово - бог. Вiн альфа i омега, початок i кiнець. Ним все настало i ним усе живе, i бiльш нема║ богiв на свiтi, окрiм сього бога, вiн ║ i слово, й сила, i життя. А всi отi, що звалися богами в поганськiм свiтi, - iдоли бездушнi або злi духи, слуги князя тьми. I се за те нас мучать, розпинають, що ми не хочем iдолам служить i князя тьми признати нашим богом, бо ходимо не в темрявi, а в свiтлi. Н е о ф i т - р а б (палко пiдхоплю║ слова ║пископа) "Бо ходите не в темрявi, а в свiтлi", то й скинули терпливiсть i покору, як маску мiма, геть з свого обличчя, не хочете служити i коритись тому, чи║┐ влади вашi душi признати бiльш не можуть, проти кого боротись вам велить сумлiння ваше! Чи так я зрозумiв тебе, мiй отче? к п и с к о п Так, лиш одно додати мушу я: ми боремось в терпливостi й покорi. Н е о ф i т - р а б (у палим голосом) I знов нiчого я не розумiю: боротися в покорi. Що се значить? к п и с к о п Ми боремося з духом, не з людьми. Ми платимо покiрно всi податки, ми кесаря шану║мо i владу, не повста║м нi словом, анi дiлом супроти них, а тiльки князю тьми нi жертви, нi поклонiв не да║мо. Н е о ф i т - р а б А хто ж такi той кесар, тая влада? Хiба ж вони не слуги слуг того, кого ви князем темряви назвали? к п и с к о п В той час, як служать iдолам, а в iнший - вони начальники, вiд бога данi. Н е о ф i т - р а б Вiд бога? Вiд якого? к п и с к о п Бог ║диний на свiтi ║: бог Слово, бог Любов. Бог три║диний: Батько, Син i Дух. Н е о ф i т - р а б То се вiн дав i кесаря, i владу преторiанську та патрицiанську, i владу над рабами багачiв? к п и с к о п "Нема на свiтi влади, окрiм то┐, що йде вiд бога". Бог ║ цар i пан над усiма владиками земними, вони в його руцi, i вiн помститься над ними за неправду, а не ми. "Менi належить помста", - каже Вiчний. Н е о ф i т - р а б Коли ж та помста? к п и с к о п Хто збагнути може шляхи господнi? Н е о ф i т - р а б Може, аж тодi, як царство боже стане по всiм свiтi, коли Христос на землю вдруге прийде? к п и с к о п Тодi напевне буде божий суд. Н е о ф i т - р а б А потiм що? к п и с к о п Одна отара буде, ║диний пастир. Н е о ф i т - р а б А при нiм не буде помiчникiв, намiсникiв господнiх, нiяких тих начальникiв над нами? I вже тодi не будуть бiльше люди у думцi вiльнi, а в життi раби? к п и с к о п Не знаю, сього слова нам не дано вiд господа Христа й його посланцiв. Н е о ф i т - р а б Отак?.. Про мене ж, хай воно й нiколи, те царство боже, не приходить! С т а р и й р а б (з невимовним жахом) Боже! Рятуй нас вiд грiха! Що вiн говорить? Вся громада християнська гомонить; окремих слiв не чутно, але гамiр, як хвиля, росте, наповня║ крипту i луною розкочу║ться по темних переходах катакомб. к п и с к о п (пiдiйма║ руку вгору. Дужим голосом) Мир, браття, вам! (До неофiта-раба). Покайся, нечестивий! вiзьми назад слова тi необачнi, бо гiрш тобi на тому свiтi буде, анiж на сьому. Хто на сьому свiтi не хоче царства божого вбачати, той втратить i небесне царство боже i буде вергнутий в ге║ну люту, де пломiнь невгасимий, плач i скрегiт i де робак довiку точить серце. Н е о ф i т - р а б (палко) Нi, не покаюсь. Ти, старий, даремне мене ге║ною ляка║ш. Маю ге║ну ту щодня i щогодини, навколо себе чую плач i скрегiт, щодня менi робак той точить серце. То ж вiн мене привiв сюди до вас шукати правди, волi i надi┐. А що я в вас найшов? Слова облуднi i марну мрiю про небесне царство та про царя ║диного в трьох лицях, що над панами нашими пану║, а ┐м да║ над нами панувати вiд першого до другого пришестя, а може, й далi. Може ж, i по смертi у тiм небеснiм вашiм царствi божiм довiку буде так, як тут до часу, - безплотнi душi вашi будуть вiчно терпiти i "боротися в покорi". Сей рабський дух (на старого раба) i там служити буде не тiльки зо страху, а й по сумлiнню душi патрицiанськiй можновладнiй, сей (на крамаря) буде важити добро i зло i чистоту по часточках вдiляти, сей (на диякона) раз на тиждень буде роздавати духовну страву отакiй голотi, як хоч би й я, а ми вже, злидарi, стоятимем тихенько та покiрно, немов старцi перед багатим паном, ждучи, який нам знак подасть ║пископ, чи вiн хоч слово мовити дозволить, а може, нам звелить спiвати гiмни ║диному царевi всiх царiв i пановi усiх рабiв небесних. Нi, далебi, не знаю, чи не краще було б менi в самiй ге║нi вiчнiй, нiж у такому рабствi безнадiйнiм, з якого й смерть вже визволить не може. к п и с к о п (що вже скiльки раз намагався перервати ту мову i стукав патерицею об землю, гнiвним i грiзним голосом покрива║ слова неофiта-раба) Геть, вiдiйди вiд мене, сине тьми! Лиши сей збiр! Чого сюди прийшов бентежити святу громаду нашу? Нащадку злий ║хидни, скрийся в нору, з яко┐ вилiз на погибель душам! Н е о ф i т - р а б Нi, ти мене не смi║ш проганяти, бо я сюди прийшов по твому слову, повiривши обiтницi лукавiй, немовби тут знайду любов, i спокiй, i вiчне║ життя. А ви забрали остатнiй спокiй i любов остатню навiки отру┐ли, i тепер душа моя вмира║. Я не знав, що значить грiх, я тiльки знав нещастя, - а ви мене навчили, що то грiх i нечесть перед богом. Я був певний, що смертю покiнчаються всi муки, - а ви менi вiдкрили цiле пекло в просторi вiчностi за грiх найменший. Так мусите ж ви дати оборону вiд безлiчi грiхiв отих пекельних. Учили ви мене любити ближнiх, так научiть мене ┐х боронити, а не дивитись, опустивши руки, як в рабствi тяжкiм браття погибають. Все ваше милосердя, наче латка на ветошi злиденного життя, i тiльки гiрше злиднi виявля║. Чи молоко чужо┐ жiнки дасть мо┐й дитинi нiжнiсть материнську? Чи верне чиста одiж чистоту мо┐й щодня плямованiй дружинi? Чи я забуду серед ваших зборiв мою сумну, зганьбовану оселю? Не хлiба хочу я, не слова прагну, - любовi чисто┐, без плям бажаю, без заздрощiв, без сумнiвiв нечистих, до ясно┐ надi┐ пориваюсь, що я хоч здалека побачу волю, що хоч мiй син, онук, найдальший правнук такого часу дiжде, як i слово, ганебне слово "раб" iз свiту зникне; жадаю вiри в ту святую силу, що розум просвiтить у найтемнiших i всiх людей збере в громаду вiльну без пастиря-дозорця i без пана, а не в отару з пастухом свавiльним та з лютими собаками, тремтячу вiд голосу вовкiв, левiв, шакалiв, гi║н, лисиць i всякого хижацтва. Не я один духовну спрагу маю, не я один так серцем голодую, багато нас таких. Менi казав один товариш-раб, що десь над Тiбром, як перейти отру║ну Маремму*, ║ табiр потайний рабiв-повстанцiв. Утомленi сво┐м довiчним рабством, вони гадають розiрвати пута i скинути ярмо з сво║┐ ши┐. * Маремма - низина, заболочена мiсцевiсть на заходi Апеннiнського пiвострова; ┐┐ звуть отруйною через багнистi випари. П а т р и ц i й Ти дума║ш, вони надовго скинуть? Н е о ф i т - р а б Хоч би на мить, i то вже варто труду! Я сподiвався на довiчну волю в громадi вашiй, але ви й на мить "солодкого ярма" не здатнi скинуть. Так чи не краще залишити мрi┐ про вiчне_ i пiти на часове_, замiсть агап на оргiю криваву? П а т р и ц i й Скажи - на хрест i на ганебну страту. Н е о ф i т - р а б Ей, християнине, з якого часу у вас ганебною зоветься страта? Невже се ви жаха║те хрестом? Адже Месiя ваш не посоромивсь укупi з розбишаками конати на тiм хрестi. к п и с к о п Вiн_ освятив хреста, а не розбiйники. Вiн_ врятував ┐х, а не вони його. Н е о ф i т - р а б Овва! Невже? А може б, вiн не царював на небi, не панував над душами людськими, якби не проливалась тая кров розбiйникiв, повстанцiв, непокiрних на пострах всiм рабам i "простим духом", бо, може, "терпеливiсть i покора" давно б полинули з землi на безвiсть, якби мара прибитих на хрестах кривавих розбишак нас не лякала погрозою даремного сконання. М о л о д и й х р и с т и я н и н Терплячих i покiрних не ляка║ смерть на хрестi за того, хто прийняв за всiх нас муки хреснi. Н е о ф i т - р а б Так на те вiн ┐х прийняв, щоб ми ┐х знов приймали? То де ж вiн, той рятунок, в чiм той викуп грiхiв усього свiту, як iзнов щодня кривавi викупи даються? к п и с к о п Той викуп там, на небi. Наше царство не сього свiту. Хай тiла вмирають, аби повiк жили блаженнi душi. Христос вiддав i плоть, i кров свою в поживу вiрним, а такi ледачi раби лукавi, як ось ти, марнують святий той дар, i вiн даремне гине. Н е о ф i т - р а б А мало нас погинуло даремне, кривавих жертв усiм богам неправим, та гине й досi за того царя, що, кажеш ти, на рабство осудив нас? Хто змiряв шлях, обставлений хрестами, що ми, раби, одвiку перейшли? Хто зважив кров, що досi ще не впала на голову катiв, а все тяжить на дiтях тих замучених геро┐в? По тiй кровi, немов по багряницi, простеленiй для кесарських трiумфiв, пройшла богiв фаланга незчисленна з землi на небо. Доки буде слатись пiд ноги ┐м, тиранам безтiлесним, богам безкровним, неживим примарам, живо┐ кровi дорога порфiра? Сво║┐ кровi я не дам нi краплi за кров Христову. Якщо тiльки правда, що вiн ║ бог, нехай хоч раз пролл║ться даремне божа кров i за людей. Менi дарма, чи бог один на небi, чи три, чи триста, хоч i мiрiади. За жодного не хочу помирать: нi за царя в незнаному едемi, нi за тиранiв на горi Олiмпi, нiкому з них не буду я рабом, доволi з мене рабства на сiм свiтi! Я честь вiддам титану Прометею, що не творив сво┐х людей рабами, що просвiтив не словом, а вогнем, боровся не в покорi, а завзято, i мучився не три днi, а без лiку, та не назвав свого тирана батьком, а деспотом всесвiтнiм, i прокляв, вiщуючи усiм богам погибель. Я вслiд його пiду. Коли загину, то не за нього - вiн не хоче жертви, - але за те, за що i вiн страждав. Нехай нiкого хрест мiй не ляка║, бо як почую я в сво║му серцi святий вогонь i хоч на час, на мить здолаю жити не рабом злиденним, а вiльним, непiдвладним, богорiвним, то я щасливим i на смерть пiду, i без докору на хрестi сконаю. Анцiллодея раптом заходиться невтримливим риданням. Н е о ф i т - р а б (лагiдно) Чого ти, сестро? Що тебе вразило? Чи я тебе образив прикрим словом? Повiр менi, я не хотiв того. А н ц i л л о д е я Нi, брате... не образив... тiльки... шкода... Та жаль менi тебе... загинеш, певне... к п и с к о п Не плач. Лукавий раб - не вартий слiз. Вiн поклонився духом Прометею, а той ║сть сатана, одвiчний змiй, що спокусив на грiх i непокiрнiсть. Нема сьому рабовi нi рятунку, нi прощi. Вiн занапастив себе. Покиньмо нечестивця, одсахнiмось, ходiм од зла i сотворiмо благо. Н е о ф i т - р а б А я пiду за волю проти рабства, я виступлю за правду проти вас! Вся громада руша║ з свiчками в руках. кпископ попереду. Неофiт-раб iде сам окремо другим переходом в iнший бiк. [4/Х 1905]