е, Галочко! - знов говорить менший брат. - Я хочу, - шепоче Галя на одвiт, низенько схиливши голiвку. - Галочко, нема! Нема де взяти! Галя пiднесла голiвоньку - у, якi ж блискали в очицях двi сльози дужi! Подивилася на всiх сво┐х i округи усюди, вже ледве чутно шепотнула: "Ой, я хочу!" - i се в остатнiй раз. Пригорнувшися до меншого брата, вже смирнесенько стояла вона, прикусивши пучечку, а там i другу, а там i обидвi разом, i все те для того, щоб як не викотилися тi двi сльози дужi мимоволi з оченяток. Усi вони довгенько стояли мiж купами i зграями, що двигали, гомонiли й рябiли, - стояли вони та дивилися. Дивилися брати пильненько й начеб уперше бачили людське убрання хороше й достаток i наче уперше почули на собi латанi сорочечки; наче уперше бачили вони людську жвавiсть, недбайливiсть i веселiсть i наче уперш пiзнали сво║ турбування та вбожество. А мати дивилася на ┐х. Вона озивалася до ┐х, то знов без слова, без мови гладила по голiвцi; то знов посилала ближче пiти полюбуватися тим чи тим; то знов показувала ┐м те або друге. - Мамо, - каже старший син, - ходiм додому! I всi дiти почали прохатися: "Мамо, ходiм-бо додому!" Галя тiльки мiцнiш та мiцнiш прикушувала сво┐ пучечки маленькi┐. - Додому? Додому? - перепитала мати. - Вже додому хочете? Чи не погуляли б ви ще по ярмарку, мо┐ голуб'ятка? Чого ж се так хутко додому, мо┐ коханi? Та ви ще усього ярмарку не бачили!.. - Дарма, мамо, ми додому хочемо вже, - кажуть в один голос сини. - Додому? То ходiм додому, пташки мо┐! - вимовила вдова i ледве що вимовила, - то додому ходiмте, мо┐ дiточки!.. Галочко, подай менi ручечку. Може, понести тебе, дочечко? Галя простягнула рученьки до мами, як уже на руках була у неньки, такеньки мiцненько обхопила ┐┐ за шию й сховала личенько на плечi. I пiшли вони усi додому. Купи людей усе рiдшали; що далi вони йшли, -усе унятнiш вiдрiзнявсь голос вiд голосу, гук вiд погуку - _усе було вiльнiш проходити по улицях. Ось i кiнець мiсту, - i вже з гори видко усю-всеньку луку зелену, i плескаючого Днiпра синього, й за Днiпром гори: близькi┐-одна над одною зеленiш, далекi┐ - одна над одною синiш. - Кажiть, дiточки, чому такi мов невеселi┐ ви? - промовила удова. - Пождiть, мо┐ любенькi, от бог дасть... - i не доказала, що бог дасть - чи то разом вона надiю стратила, що дасть бог що-небудь колись, чи то вже дуже важко ┐й стало дожидати до того часу. - Чим би я мала вас розважити хоч кришечку, мо┐ дорогi? - промовила знов удова згодом. - Ох, боже мiй, боже ти мiй милосердний! I знов усi мовчки вони йшли. Усе ширш розлягалась та роздавалась лука перед ними, усе чутнiш плескавсь та колисавсь Днiпро, а гори за горами все вище й далi знiмалися: високо-високо й далеко-далеко! I такеньки, вертаючись додому з ярмарку, з-поуз згра┐ живо┐, з порожнiми руками, брати дивились на тi високi та далекi гори i думали собi, що там за тими високими i далекими горами, - що там? - Мамо, - поспитав менший син, - що се, який се шлях он там-тамечки по горi, в гаю, i кудою вiн звива║ться? - Шлях той? _Ох, мо║ голуб'ятко, сей шлях проводить тудою, де я зроду-вiку не бувала, - у далекi┐ мiста й села. Покiйний ваш батько - хай царству║! - ┐жджав тим шляхом, як служив у вiйську, i чула я вiд. його, що се шлях небезпечний. При тiм шляху розбiйники розбивають - звива║ться вiн темним непроглядним бором, проводить мiж кам'яних крутих гiр... Було, й слухати, як ваш батько-покiйничок розказу║, то мороз з-за плечей бере. - Чи на батька теж розбiйники нападали, мамо?- спитав менший брат. - Нi, моя дитино, нi, господь милував. А от товариша його, якогось Ласуна, так напали i полонили його. I жив вiн, Ласун той, у ┐х кам'янiй горi, у печерi, аж три днi, чи що. - I що ж вiн там у ┐х бачив i чув, мамо? - спитав середнiй брат. - Чудове багатство вiн там бачив, моя дитино! Печера тая у ┐х сповнена золота та серебра, та дорогим камiнням-самоцвiтом. З золота, з серебра його там смачненько годували й напували i спати його клали пiд одягала злототканi, на м'якенькому пуху. I конi в ┐х були у золото, в серебро зашпанi, ножi й шаблюки всаденi самоцвiтом. Зроду-вiку нiхто й не снив такого багатства та розкошi, якова в них там, - казав Ласун вашому батьку-покiйничку. I звали вони Ласуна жити iз собою: "Зоставайся, Ласун, жити з нами, - говорили, -життя тобi буде хороше й привiльне в нас". - Що ж Ласун? - спитав старший син. - А Ласун був i погодивсь i зоставсь у ┐х, та коли зараз напала на його туга. Жалко стало жiнки, дiток, свою хаточку, свого спокою. Став вiн у ┐х прохатися: "Вiдпустiть мене, добрi люди, будьте милостивi!" - "То йди собi". Накидали йому повну шапку золота й серебра й пустили його. "I як пiшов я прiч вiд них, - казав Ласун вашому батьковi, - от вже менi як стало жалко ┐х кидати, хоч плач!" - Що ж, знов повернувсь до ┐х? - спитав старший брат. - I був повернувсь знов вiн до ┐х. Та як повернув назад, знов його став посягати жаль по сво║му життю у сiм'┐ i втримав його. Та чималий часок вiн, той Ласун, мордувавсь, що й у печеру його тягне, i додому притяга... - Що ж, кiлька разiв вiн вертавсь i де прийшов? Чи пристав де? - питав старший брат, i по йому добре було видати, що вiн не повернувсь, коли б де пiшов. - Та вже таки кинув вiн шапкою об землю, занедбав усе золото й серебро й додому прийшов. - Лучче б вiн не кидав, а додому б принiс, - каже середнiй брат, а менший на Галю подививсь, мовби подумав: "Оте║ б було втiхи тодi Галi!" I Галя немов зрозумiла, що подумав менший брат, - вона всмiхнулась такеньки, як всмiхаються, коли уявляють перед собою якусь уявоньку дуже хорошу. - Не годилося кидати, - промовили усi брати з пожалем. - Або не брати, або вже не кидати - що-небудь одне, - каже старший брат. - А потiм, дiточки, - говорить удова, - потiм той Ласун був рибалкою при Днiпрi та впав у воду i втопивсь якось, казав ваш батько покiйний. Прийшли вони додому й посiдали всi пiд грушею коло хатки. - I що ж, мамо, -спитав середнiй брат, -чи й досi тi розбiйники там засiдають? - Теперки не чути про ┐х нiчого, мо║ серце, -одказала удова. - Де ж вони подiлися, мамо? - А хто ┐х зна, мiй голубе. Чи вони перевелися, чи пiшли далi де, на краще привiлля... Ох, дiточки, втомилася я дуже, коханi! Ляжу тут, чи не засну коло вас. Удова лягла на травi й затулила була очi, та сой не змагав - очi усе одмикалися та на дiточок придивлялися, що тут сидiли усi задуманi, поки аж Галя не поклала рученят ┐й на лице та не заспiвала котка й голуба, прикликаючи сон та дрему. Заснула удова, та й Галя й себе заколисала сво║ю пiсенькою i впала сама коло мами у мiцненькому снi. А брати сидiли та дивилися на високi┐, лiсом урослi┐, далекi┐ гори, очей не звертали, - дивилися, та часом поглядав старший брат i на мiсто веселе та гучне. I так вони задивилися, так вони задумалися, що смеркло - вони не завважили й схаменулися вже тодi, як Галя, прокинувшись, вигукнула: "Ой, як темно! Де ж бо сонечко?" Днi приходили й уходили. Багато ще святкувалося свят, чимало ярмарок ще становилося, тiльки що удовинi дiти вже нiколи бiльш свята такеньки не дожидали i нiколи у ярмарок вже не прохалися i не ходили. Росли вони собi та виростали, ходячи та бродячи по луцi, дивлячись на гучне, бучне мiсто, та у другий бiк - на тихi, високi, урослi┐ га║м гори, на той шлях поглохлий, що звивавсь i зникав там у густому гаю. I що вони росли та виростали, то вони пильнiш поглядали. I раненько-ранком при свiтлому сонечку, i пiзненько ввечерi при зореньках iскристих, - усе тудою ┐х вiчi. А час спливав, i вони собi росли та виростали одно одного краще та лучче. I як дiйшли вже вони лiт дорослих, старший брат став ще понурiй, сумнiй - такий задуманий та мовчаливий, середнiй брат зробивсь ще цiкавший, - усього питавсь та перепитувавсь, а менший брат ще гiрш палкий та спочуйливий, - а всi брати зробилися неспокiйнi┐ та педовольнi┐. Мати побивалася, жалуючи ┐х, Галя падала, розважаючи ┐х, а вбожество ще скрутнiш тiснило й давило. Ходили всi брати шукати собi роботи, служби й по мiстi, й по селах округи, та чи то вже божа воля, чи така нещасна доля, тiльки що не знаходилося ┐м працi й за малую заплату. I поверталися вони з тих пошуканок усе сумнiш та смутнiш. Коли ж i добра година - разом знайшлася служба двом братам, старшому й середньому. Пiшли обо║ у наймити. Старший брат пiшов служити до молодого заможного хазя┐на, баштанника, а середнiй брат служити пiшов до удiвця старого, хлiбороба; обо║ недалечке вони занапастилися- тут-таки пiд мiстом наймитували. Молодий баштанник був собi чоловiк веселий та гордий, та щасливий, та немилостивий - себелюбець i самоправець. Мав вiн i хату бiлу, i жiнку милу, i рiд величний, i усякий достаток добрий. Баштан в його великий, славний - людей повно раз у раз - i городян, i селян. Вiн з жiнкою сво║ю ходить-походжа║ та спрода║, та грошi лiчить, та балака║ й жарту║ з купцями сво┐ми, та погуку║ на наймита свого. Родючий баштан жовтi║ динями, зеленi║ кавунами i усяким овощем - рябить люд i купчиться коло шалаша хазяйського; наймит усiм вслугу║, пода║, носить, возить, мете, склада║, - хазя┐н шле його - вiн iде i поверта║ - хазя┐н ще нарiка║; хазяйка гонить - вiн бiжить та назад поспiша║ться - хазяйка ще ла║ його; купцям годить, чужим людям прислугу║, то й тi не приймають за добре, [i] разу не подякують, може, нiколи за душу живу його не помислять. Ранок ясний минув, день змерк гарячий, вечiр потемнiв свiжий, а сон не бере, нема спокою, сумно та важко. Коли ж вiдпустить? Коли вияснить? Чи коли згладиться з свiту та кривда нерiвна? Чи буде полегкiсть? Чи не вменшиться хоч мало скорботи? Чи колись щось буде? Хлiбороб був собi тихий, роботящий чоловiк, дбайливий, обережний-знав уже вiн, як у свiтi жити ма║ простий чоловiк межи князi та сильники, то так вiн i жив собi й добре йому велося усе: вiн нiкого не зачiпав, i його нiхто не займав, - вiкував вiн собi гарненько з дочкою сво║ю одиначкою. Господарствечко хоч не яке там скарбове, - можна б йому цiну скласти, - та таке ж то порядненьке, любеньке, що кращого й не бажати. "Чи вiн добрий буде для мене?-думав середнiй брат, iдучи поруч з сво┐м хазя┐ном уперше до хазяйсько┐ господи та говорячи про те, як хлiб родить. - Чи буде добрий? Походить на те. У свiтi ж, кажуть, не без добрих людей..." Дуже йому вподобалось хазяйське господарствечко, як оглянув вiн його; дуже при║мненько було йому чути, що у хатi спiвав голосок, а вiтер зносив теплим повiвом i спiв, i слова. "Жив би довiку такеньки, коли б менi так бог дав", - подумав вiн, уступаючи у хату за хазя┐ном, де пiсенька все не змовкала, а чулася вже зовсiм iстно i де стрiла ┐х дiвчина така, як краля. Вона й привiталася, i снiдання подала, i щось промовила, i про щось поспитала, i глянула, i подякувала, та все якось наче недбайливо, якось байдужливо, наче добродiйка, наче госпоженька, i трохи засмутила вона тим молодого наймита. Та не таке ще спожив вiн, як послужив там далi та як стала йому дiвчина за свiтло i за темнiсть - що як вона тут, то все ся║ й виблиску║, а як ┐┐ нема, то наче хто сонце зняв i зорi зiбрав та у кишеню поховав. Дiзнав вiн того, що як уганяв три кроки в один, поспiшаючися потомлений з поля хутче на добривечiр ┐й дати, а вона, одказуючи "добривечiр", i не оглядалася на його. Скуштував вiн i того, що як ранком, iдучи на роботу, припиниться, дожидаючись, сподiваючись, трусячись словечка любого, а вона, минаючи його, приказу║ йому: "йди робити". Прийняв i того, що як увечерi сяде де та зажуриться, та задивиться на ┐┐, вона його пошле десь потомленого, самотнього по якусь, там примху для себе. Перемучившися днями, не поспавши ночами, одного разу наймит перестрiв свою господиню кохану та й сказав ┐й усю щиру правдоньку. Як же вона задивила, як же вона личенько сво║ вродливе одвернула вiд його! Як неласково почула, як вразливо озвалася! - Не займай мене нiколи, наймиту! - промовила. - Чи ж я тобi рiвня? Коли хочеш в нас служити, поводься слугою. Не говори до мене! А вiн таки зайняв, а вiн таки заговорив, та й мусив навiки попрощатися, - втратив службу й повернувсь додому, у хатку неньчину на луцi. Такий повернувсь, немов прибитий на цвiту. Розважала мати, жалувала Галя, брати моцi додавали, i з усiма цими лiками добрими проживав вiн, не видужуючи та дожидаючи, поки де служба йому трапиться. А тим часом на баштанi велико спродано овощу, i хазя┐н свого наймита носила з возами у мiсто розвозити спродане та збирати часом грошi незаплаченi. Тiльки одного разу чи не злiчив добре беручи, чи загубив якось везучи наймит, а хазя┐н, не долiчивсь свого лiку i зняв бучу: узвав i злодi║м, й пройдисвiтом, i голотою; а хазяйка собi пiдказу║, та пiдгуку║, та пищить, та верещить. - Я бiльш у вас заслужив - вiзьмiть з мо┐х запрацьованих та й не лайтесь! - каже наймит. - Iди собi геть та й не вертайсь! - гонить хазя┐н. -Щоб твого й духу невiрного не було! - кричить хазяйка. - Заплатiть менi, - каже наймит. - Заплатити? Та я тобi, злодiю, щербато┐ копiйки не дам! Iди геть! - пха║ хазя┐н. - Я на вас суда шукатиму! - промовив наймит. - Суда на мене, ти? - скрикнув хазя┐н та й зареготав з потiхи велико┐. - Бач!-вигукнула хазяйка, i хазяйчин регiт дрiбненько розкотивсь та втiшненько. Наймит пiшов собi геть вiд них та й теж засмiявся до себе, кепкуючи з себе, що заходивсь був хазя┐на засудити. Питання та жалування було доволi у дому, а ще бiльш вбожества та суму. Знов усi докупи зiбралися дожидати терплячи та сподiватися не маючи. Неспокiйнi, сумнi ходили брати всi - найсумнiй усiх старший був, найсмутнiш-середнiй. Галя вже не займала ┐х, мати не розважала, а у меншого брата то серце жалем сходило. Коли одного вечора старший брат говорить усiм братам: - Життя наше гiрке та вбоге. Що ви робитимете? Я присягаю зеленому гаю! Чи ви менi, брати, товаришi? Усi брати погодилися й казали: "Добре!" - А мати? А Галя? - схаменувся менший брат. - Чи за велику пораду ми досi були ┐м?-каже старший брат. - Брати-товаришi, не поступайтеся! Усi одказали: - Не поступимось! Увiйшли вони у хатку - мати й Галя вже спали. Мати зараз прокинулась, почула й промовила: - Де, дiточки, забарилися такечки? I Галя прокинулася, почула, що мiцненько ┐┐ обнялито менший брат обняв ┐┐. - Що? - спитала Галя, серденько в не┐ затрепехалося, почуло, що щось ║, та менший брат не сказав нiчого i, обнявши, покинув. - Мати!-заговорив тодi старший брат, - iдемо ми шукати щастя та долi. Зоставайсь здорова та не дожидай нас. Прощавай, сестро! За цим словом вийшов з хати, а за ┐м усi брати слiдом. Удова тiльки рученьками сплеснула та й упала з горя та з жаху. Галя зiрвалася, побiгла, догнала, ухопилася за меншого брата, не пускала й ридала, та й любимого братика вона не втримала - рвонувсь i втiк вiн за другими, й тiльки здалека вона ще почула його голос: "Прощавай, Галю, прощавай!" Усi пiшли! Усi покинули! Пiшли й не повертаються! - Гукай, Галю, гукай голоснiш! Прикликай! Зови! - прохала удова наче несамовита. I Галя голосно гукала й звала, та дарма розносивсь свiжий розпачливий голосочок - на одвiт тiльки повз гiр дзвiнко вiдкликалося. - Чу║ш, Галю, чу║ш гомiн? Вони йдуть, iдуть! - промовляла разом удова. Та се Днiпро гомонiв плескаючи, та дерева шелестiли - нiхто не йшов. - Бачиш, бачиш, Галю, он там-тамки хтось сто┐ть! Се Iвась сто┐ть, а бiля його - бачиш? бачиш Грицька? Бiжи, бiжи, Галю, тудою... Галя бiгла тудою й сюдою, по сей бiк i по той бiк - усюди, де тiшила й оманувала ┐х нiчна тiнь та мла. I на свiтання зайнялося. Свiтання появило ┐м, яка лука зелена пуста й якi гори округи безмовнi. Вони все-таки дожидали, що вернуться, та й обертали очi сво┐ потомленi у всi боки. I сонечко зiйшло, та таке ясненьке, начебто хотiло й мало вмисне для них найлучче всвiтити пустi шляхи округи. Вони усе-таки дожидали: вернуться, вернуться. Та з того часу нiхто вже додому не вернувсь. III Хутенько казка кажеться, та не так-то хутко дiло робиться. Багато минуло днiв, тижнiв, мiсяцiв та й лiт проминуло чимало, що удова з Галею ще прожила та прогорювала в убогенькiй хатцi на луцi, усе дожидаючи, що повернуться любi┐ сини, що повернуться брати милi. То усе чувся ┐м гомiн якийсь, нiби йшли по луцi м'якенькiй ввечерi, а на свiтаннi пробуждав ┐х гомiн коло дверей - i поспiшалися вони, й трепеталися вони. Та на луцi округи все пусто ввечерi й на свiтаннi коло дверей нема нiкого. Пусто! Нiкого! Дарма Галя лiтала тудою й сюдою, як тая ластiвка, i удова вибивалася з сили сво║┐, поспiшаючи за нею - пусто! Нiкого! Еге ж! Еге ж! - пусто й нiкого! I на якийсь часок переставали вони пориватися, наче заспокоювалися, трохи набиралися терпливостi. - Галю, -говорить знов удова, -чу║ш, гомонить? - Се Днiпро шумить, мамо! - Нi, нi, Галю! Слухай-бо! - Дерева шелестять, мамо! - Усе Днiпро шумить! Усе дерева шелестять! - мовить удова i зiтхне й прошепоче: - Боже мiй, боже мiй! А трохи згодом удова знов почина: - Галю! Галочко! Вийди! Подивися, прислухай! I Галя виходить, дивиться i прислуха║. Не чутно нiчого, не видно нiкого, тiльки Днiпро шумить та дерева шелестять. Галя що виростала, то усе вона розумний робилась. Вже вона кави не боялася анi вовка, щиро робила i коли вже теперки вона плакала гiрко, де-небудь приховавшися, нiхто б ┐┐ не знайшов по плачу - вона тихенько-тихесенько вже вмiла тепер плакати. Жили вони так само вбого, як i перш. Усе так само ходила удова на поденщину, та усе менша ┐й плата була, затим, що вона усе старiла, слабiла, все тратила бiльш мiць i прудкiсть. Галя теж ходила на поденщину й теж потроху заробляла, затим що Галя була ще дуже молоденька, невмiла, недосвiдчена. Рано-ранесенько прокидалися вони й iшли у мiсто на роботу. I кажу вам, нiколи вони не йшли, не поглянувши на шлях той, що звивавсь по горi га║м, не постоявши на луцi, дурно не пождавши. Не дiждавшися нiкого, хiба часом пташка пурхне мимо, не побачивши нiчого, окрiм тих знакомих тихих гiр та дерев високих, вони йшли, приходили у мiсто i наймалися робити, де траплялось i що бог насилав: воду носити, городи полоть, сiкти капусту, хати бiлити - усе, що, кажу, господь ┐м насилав. Цiлий день вони робили - зрiдка укупi, в однiй господi, сливе завсiди рiзно, по рiзних господах, а ввечерi сходилися на дорозi додому. Тодi ж бо Галин голосочок свiженький дзвенить - Галя розказу║, що бачила, що чула, що там добре й що лихеньке ┐й здалося. Удова слуха, часочком сама що-небудь промовить про бачене, про чуте. Приходили до сво║┐ хатки додому. Свiтла вони нiколи не свiтили - мiсяць та зорi сяли ┐м замiсть свiтла. По трудах дневних не гаразд частенько сон поко┐в ┐х. Найгiрш удову мучило безсоння - вона бралася плакати якимись скудними, старечими слiзьми, що вiд них, здавалося, розiрветься ┐┐ покрушене старе серце. Галя обнiмала ┐┐, й обойко вони говорили й балакали, й обойко смутилися, й обойко сподiвалися на кращi┐ часи, поки аж удова була втiшена й починала засипати, а Галин сон розгулювавсь i мислоньки починали блукати i ро┐тися коло всього доброго та одрадiсного вперед себе далеко-далеко... Брати вбачилися з якимись сяющими обличчями, у якомусь виблиску, й усе округи теж сяло й блищало. Жили вони, жили, поки дожили до того часу, що удова занедужала й звалилася. Отодi ж бо пригодонька сталася: i робити треба, i нездужую не можна саму покинути. Тодi ж бо Галя показала, що за прудкi в не┐ нiжечки. Вона наймалася за наймалiшу плату з такою умовою, щоб одвiдувати нездужую матiр, та тричi або й бiльш на день прибiгала до хатки й поверталася знов у мiсто. Та що далi, то удова робилася кволiй, слабiй, i Галя вже не вiдходила вiд не┐. Нездужа лежала тихенько, безмовненько, усе сливе затуливши вiчi, i походило, наче вона одпочивала по тяжкiй тяжкiй утомi й працi. Одного разу вона пита║: - Галю! Що те║ - чи Днiпро шумить? - Нi, мамо, Днiпро не шумить: зима -Днiпро пiд льодом. - Галю, дерева шелестять? - Нi, мамо, зима - дерева в iне┐. А тодi саме зима була, бiла, люта, крiпка зима. Довгенько лежала нездужа, не вiдмикаючи очей й не мовлячи слова, та усе бiлiла, та усе слабiла. I ледве чутно знов поспитала: - Галю, Днiпро ж бо не шумить-я не чую... шумить чи нi? - Нi, мамо. - Так це дерева шелестять? - Нi, мамо. Удова пiднеслася, наче в силу ввiбралася. - Галю, я чую, я чую! Вiдчиняй хутенько дверi! Стрiчай хутко! Ось вони!-та й разом, стративши останню мiць, упала удова й очi затулила. Припадала до не┐ Галя й кликала, та вона не вiдкликнулася й очi ┐┐ вже навiки склепилися. Добрi люди якось допомогли Галi поховати матiр, i стала Галя жити сама одна, самотненька у сво┐й хатцi на зеленiй луцi. IV Прожила Галя такеньки цiлу зиму холодную, сидячи вечорами пiд скосяним вiконечком, дивлячись на луку у снiговiй пеленi, бiлiй та гладенькiй, без шляхiв, без слiдiв округи, окрiм тi║┐ стежки, що попоходила сама Галя, ходячи на роботу. Часом Галя заспiва║ пiсеньку яку-небудь, що перейняла, роблячи з iншими веселими дiвчатами вкупi. Заспiва║ Галя пiсеньку й довгенько спiва║, пiдперши втомленою рученькою свою самотненьку голiвоньку. Часом ┐й здавалося, що от хтось зазирнув у ┐┐ вiконце, от-от хтось пробiг мимо, от-от хтось стукнув, - се або мiсяць вирина з оболока, або вiльний вiтер пронесеться лукою, або мороз ударить. I Галя почала дожидати самотнiми вечорами, коли мiсяць зазирне у вiконце, вiтер пробiжить мимо хатки або мороз постука║, i звикла дожидати се║_ й приймати, наче гостей дорогих та любих. I такеньки проминула уся зима, а за зимою весна прийшла теплая, свiжая, квiтуща... Лука зазеленiла, груша з зломленою верховиною бiля хатки вбралася у листву й почала тихенько шелестiти ранками, як ранковий вiтрець повiвав, i зашумiв гай по горах округи, i засинiвсь I розливсь Днiпро й далеко заточивсь у луку розливним затоком, i налетiли птахи з теплих кра┐н, заспiвали й защебетали. Одного вечора весiннього сидiла собi Галя коло вiконечка у сво┐й хатцi й спiвала. Вона була раденька, що весна настала тепла з квiтками та з пахучими зiллями, i для того вона голоснiш i веселiш того вечора спiвала. Коли разом щось мигонуло проти вiконця; Галя глянула на небо-на небi мрiли зорi ледвенько, -знов щось мигонуло та й заступило вже вiконце. Галя побачила чоловiка, стрепенулася, злякалася i дивилася на його цiлими очима. Проти не┐ стояв молодий i хороший козак. Стояв i питав: - Дiвчино, чи тi║ю дорiжкою у мiсто зiйти? - Тi║ю самою, -одказала Галя йому. - I добре! - промовив козак. Так хоч було "добре", однак же вiн ще стояв пiд Галиним вiконечком i то на не┐ задивлявсь, то знов у хатинку зазирав. Галин переляк минув, та серденько билося вiд диву та вiд несподiваного, негаданого того... - I я просто-таки цi║ю стежкою потраплю до мiста? - спитав знов козак, постоявши. - Просто втрапите. Розпитавсь козак i про те, що просто втрапить у мiсто, а все ще його ноги не несли вiд Галипого вiконця. - Чи не буде ваша ласка дати менi водички iспити? - попрохав козак. - Зараз, - одказу║ Галя й зараз дала йому водички у вiконечко. Козак iспив водички. - Спасибi, дiвчино, - каже, - яка вода славна! Це з Днiпра берете? - Нi,_ з криницi. - А де ж тут у вас криниця? I козак почав оглядатися та озиратися у вечiрнiй млi та вишукувати криницю. - Далеко, на луцi, он там пiд горою геть, - показувала йому Галя. - Чудова в вас лука цяя: i Днiпро шумить, i дерева округи, i гори - свiжо, благодатно! Хороше, мабуть, вам тут жити? Галi й самiй разом чогось здалося, що тут i управду життя таке, що й не прирiвняти його до iншого, й Галя одказала козаковi. - О,_ жити тут славно! - А до мiста чи ви частенько ходите? - спитав козак. - Щодня ходжу. - Щодня? На роботу, чи що? - Еге, на поденщину. - Що ж, роботи ма║те досхочу, мабуть? Добра робота? I Галi знов здалося, що й справдi робота добра, й Галя одказала козаковi: - О, добра робота! - А чи рiд у вас ║ в мiстi? - питавсь козак-любознайка. - Нi, в мене нiкого нема в мiстi. В мене жодно┐ родини нема. Я сирота. - I самi живете тутоньки? - Сама живу. Зда║ться, так уже трошечки вони розмовляли, ┐ трохи 'дно 'дному сказано, а багато часу вплило. Зорi легш та легш усе мрiли, наче входили усе дальш у син║ небо; стало свiжiти, з Днiпра потягнув вiтрець i з того берега перенiс пахощi там квiтущих тополь. Не козак i не Галя схаменулися, що вже близько свiтання, а надднiпровська чайка почула й пронеслася з кигиком понад Днiпром. - Прощавайте! - промовив козак. - Прощавайте! - промовила Галя. I пiшов козак шляхом у мiсто. А Галя, провiвши козака очима, ще довгенько проводила його мислоньками, поки аж забулася коротеньким сном до ранку, тут-таки коло вiконечка, схилившись голiвкою на складенi рученята. Як вона прокинулася, променистий сонячний промiнь задав ┐й свiтом у вiчi несподiвано - вона проспала ранкову зорю - от тобi ма║ш! I Галя засмiялася небувалому випадку, й почала поспiшатися на роботу i, вмиваючись, вона впустила кушнець з водою нечаянно, i вiдра вивернула невмисне, i усе смiялася сама iз собою затим, бачте, що усе як ось виходило несподiвано, негадане, нечаянно, разом... Швиденько йшла Галя на роботу, а ще швидше билося сердечко, а ще швидше вироювалися мислоньки... Уявлявсь ┐й самотнiй весiннiй вечiр коло вiконечка, своя самотня пiсенька, весiння теплиня й мла, й свiжiсть, i зорi мрiють... й разом заступлений свiт у вiконцi, i молодий козак... так разом-разом... такеньки несподiвано! Того дня Галi вилучилося робити на городi вкупi з другою молодицею, що вона з нею й перш часом укупi робила та балакала про людську бiдоньку та напастоньку, тугу роздiляла, лишенько тiшила. - Хоч ляж та й вмирай! - каже ця молодиця, як вони узялися полоти. - О, що це ви говорите, любочко! - покрикнула Галя. - Що ж я говорю! Що ║, те й говорю! I справдi, ця молодиця не мала вже рясту топтати - суха, блiда, змождена. - Нi, нi! - каже Галя, - ви не горюйте! Як знати, щоbвилучиться? Що буде, випаде уперед! - Що ж буде? Випаде? - перехопила молодиця. - Нiчого, окрiм бiди та лиха! - Ой, нi-нi! - покрикнула Галя, - усе може бути... усе! Не дожида║ш зовсiм, не ча║ш, не сниш i разом несподiвано-нечаянно... I Галя покинула полоти й оглянулася округи, наче от стрiти готовенька щось несподiване. - Еге, буде тобi: лихо та ще з лишком! - промовила молодиця. - Чого-чого не бува! - защебетала знову Галя. - Усе вилуча║ться! Усе може бути! I Галя подивилася з усмiхом на сонечко, що гралося понад нею, наче думаючи: "Скотись ти зараз на землю, ясне║ сонечко, так я не дивитиму теперки, - навiть рученьки пiдставлю, не боюся!" А молодиця промовила: - Годi тобi, дiвчино! Ти розкажеш такого, що на вербi грушi, а на соснi яблука ростуть! I ввечерi дома, сидячи коло свого вiконечка, Галя думала про те, що все може бути й вилучитися, що усього треба дожидати несподiваного та негаданого, i всмiхалася, i, зда║ться, одважно та веселенько дожидала усього того; та як уявилася висока постать по дорозi до хатки, Галю пойняло гарячим наче жаром i зимним холодом. I що ближче пiдходила висока постать, то жар гарячий ┐┐ понiмав, а холод зимнiш. I як учорашнiй козак став коло вiконечка й сказав ┐й "добрий вечiр", Галя на одвiт йому ледве вимовила свого "доброго вечора". На цей раз козак не питавсь дороги, а пiдiйшов як знакомий, гуляючи, i повiв розмову про те, що те║ за мiсто Ки┐в - красне та велике, й оповiстив про те, що вiн недавненько ще сюди при┐хав з товаришами на дива усякi подивитися, розважитися i що дуже раденький з того, що при┐хав... I справдi вбачалося, що козак раденький. I Галя раденька. Потому вiн сповiстив, як приблудивсь до зелено┐ луки уперше. Товариш, бачте, позначив йому пiд мiстом, де зобачитись, та вiн, товариша шукаючи, не знайшов - загледiв луку, Днiпро, - схотiлося йому понад Днiпром лукою пройтися, вiн i пiшов, - i бачить - хатка, i подумав: чия се хатка тут сто┐ть? I почув Галину пiсню, - слухав-слухав та й пiдiйшов пiд вiконечко... I хоч козак не додав, що вiн раденький, що пiдiйшов до вiконечка, тiльки се║ i без козацького слова вбачалося. I Галя раденька. Потому вiн оповiстив, що вiн теж сирота, теж нема роду й плем'я, що вiн козак з далекого села Глибова, звуть його Михайло Нарада ( тут вiн спитав, як зовуть дiвчину, i дiвчина йому каже "Галею"), що село його велике й багате, там двi церкви в них, хати усе славнi┐, усплiш упоспiль сади; село на горi, а попiд горою той самий Днiпро шумить, що й попiд Ки║вом; що люди в них усе хорошi┐, дiвчата штучно та гарно сорочки вишивають. Галя слухала-слухала-слухала, й пiзненько вони розсталися. I Галя не заснула цi║┐ ночi, а просидiла до ранку пiд вiконечком, i так ┐й iстненько, наче у снi снилося велике бiле║ село на горi, у зелених садах, двi церкви високi з золотими хрестами, синiй Днiпро попiд горою; снилися люди тамечки з такими-то вже приманчивими обличчями, що яких вона нiколи ще не стрiчала; дiвчата такi чепурнi┐ та любi┐, що таких вона ще зроду не бачила. I наче весiннiй, тихий, пахучий вечiр i далеке село снилося ┐й без гомону, без шуму, - хоч живе, - i нiчого не чутно було нiденiде, окрiм що билося сво║ власне сердечко дуже. Козак почав учащати щовечора, i_ в них велася мова й розмова трохи що не до свiтання. Галя вже знала, що козакова хата сто┐ть недалечке вiд церкви, з вiконечок видко Днiпро i далеко гори округи й га┐, що в його сад величенький i ма║ вiн теж пасiку... I дiзнала Галя теж усякi рiзнi й многi тривоги та радощi, та тугу, та щастячко, невiдомiсiнькi ┐й до того часу. З тi║┐ години, як вона несподiвано признакомилася з козаком, Галя усе дожидала чогось особливого, смiло та весело дожидала вона, та разом же з тим далося навзнаки ┐й, як дожидати сподiваного. Спершу вона було сидiла бiля вiконця й дожидала, а там уже незносно стало ┐й сидiти спокiйненько, коли душа ┐┐ уся порушалася, серденько колотилося i дух займався, захоплявсь - вона починала ходити та проходжати по луцi, зривала квiти, що попадалися, з опалом впивала пх пахощi, наче лiкарствечко вiд нетерплячки - то вона йшла у цей бiк, то в другий, то стояла на одному мiсцi, поки аж козак Нарада не виявлявсь на дорозi. Одного разу повернулася вона з роботи i застала козака вже на луцi коло хатки, i зараз вiн до не┐ промовля: - Я прибираюся додому ┐хати. Галя збiлiла, спахнула й знов змертвiла i нiчого не примогла йому одмовити. - Галю, будь менi жiнкою та по┐дьмо iзо мною, - каже козак. I тодi Галя нiчого не примогла йому промовити. Та згодом зате ж як вона щебетала, плакала й смiялася, червонiла й блiднiла вiд свого щастячка. I у першу-таки недiлю пiсля цього вечора Галя у свiжому вiнку, рука iз рукою з козаком Нарадою, пiшла до церкви рано-ранесенько, без дружок i без сватiв, без роду й без друзiв, удвох самi, i повiнчалися собi любенько. I того вечора таки недiльного з Ки║ва ви┐хав славний новий вiз, запряжений двома мiцними волами. На возi сидiв гарний козак молодий, що йому, мабуть, добре було жити в свiтi, а коло його близесенько-близенько сидiла молода козачка у бiлiй намiтцi, - о, яка ж хороша, щаслива козачка! I по┐хали вони шляхом до села Глибова. V Понад Днiпром, поуз гiр, ║ багато кам'яних печер, i в однiй такiй печерi зiбралося дев'ять братiв-молодцiв. Хто лежав, хто сидiв; палилося кiлька люльок... У! Якi ж округи скелi та шпилi! Днiпро прорива║ться, розбиваючи кручi мiж них, i грючить по камiнню й високо прускае, перелiтаючи через них. Ясного неба одкид у його хвилi, б'ючiй та стрибаючiй, крутиться й вертиться. Окрiм ясного того неба угорi та грюкучого Днiпра унизу, за шпилями-скалами округи видко ввишку далеко темнi┐ га┐, що позлочуванi вони iскряним сонечком. Старший брат i усiм отаман сидить, люлька його згасла, i дивиться вiн у землю, i нема в його лицi нiчого, опрiч обичайного суму та моцi. А iншi брати не так: один грошi лiчить, а коло його другий дивиться неначе з гнiвом, неначе з погордою на ┐х; третiй знов теж дивиться, i чи вiн сумнiва║ться у чiмсь, чи вiн у чiмсь ка║ться, хто його зна; один, зда║ться, спить, одвернувшись од усiх до стiни; другий лежить, дивлячись очима, закинувши руки пiд голову, мов порiшивши вже з усiми нудними докучними думками навiки; дво║ палять люльки, люльку за люлькою, тiльки вилiта║ iскра та дим в'║ться й повiва║ сво┐м звi║м невеселi ┐х обличчя; самий менший (молодший) сидить коло входу у печеру, i з першого погляду на його видно й ясно, що сповнена його голова кучерява смутних мислоньок, а серденько бiднесеньке сповнене туги та ще гiрко┐ притуги. А у печерi анi золота, анi серебра, анi камiння дорогого. Гола, сiра це печера та й бiльш нiчого. Холодно там, жостко, хруско там прихилити голову. Вечiр наступав тихий та рожевий. I усе порожевiло: кременистi шпилi, грюкучий Днiпро унизу, далекi┐ темнi┐ га┐ на верховинах гiрних i прудко пролинувшая пташка понад Днiпром. Лiсова берiзка легесенько звiдкись запахла, i очi не знаходили округи, де було ┐й тут зрости, нiжнiй квiточцi на дикому каменi. Середнiй брат, що, здавалося, спав, разом пiднiс голову й промовив: "Чи не пора?" Усi оглянулися, i два голоси йому одказали: - Ще не пора! Ще рано! Середнiй брат змовк i знов одвернувся до стiнки, знов наче заснув. Рожевий вечiр розгорявсь та розгорявсь пломенистiй, - потiм почав темнiти та темнiти; мiсяць вирiзувався з-за гори верха, й заблискотiли зорi на небi. - Пора, - каже старший брат i уста║. В один мет усi вони були на ходi: печера спустiла. Прудко, швидко пробираючися по шпилях, по скалах, брати зникли за ними. VI пдуть козак з козачкою додому. О, весела, весела дорiженька! Де глянути-усе цвiте й пахне, про що здумати - усе любо, та мило, та ясно!.. Як тепер усе добре: i згадувать колишнi напастi й лихо, i забiгти мислонькою уперед, у пришлiсть одрадiсну! Розмовляли вони про те, як житимуть укупi, як господарюватимуть разом. - Будемо жити самi двойко, - каже козачка, - адже ж у нас нiкого нема! I двi пароньки найщасливших очей iзглянулися iз собою. Коли разом щось болем кольнуло наче у серце козачку- вона змiнилася на лицi й промовила: - А де мо┐ брати тепер? Де брати? Чи живенькi?.. Та сльози й побiгли по ┐┐ щасливому личеньку. Тепер було вже до кого пригорнутися, до кого голiвкою припасти. I, наплакавшися ревними сльозами, козачка пiднесла голiвку i знов промовила: - Нiколи ще я ┐х так добре не оплакала, як тепер-то ┐х бог милу║, Михайло коханий, га? спитала вона й дожидала козакового одвiту. - Як ┐х бог милу║. Почалася в ┐х тодi мова про братiв, i усякi здання. помисли й надi┐ усякi певнi уявилися... I в пришлостi палкая козачка поладила й погодила усе так, як бажалося ┐┐ душеньцi, як жадалося ┐┐ сердечку. А козак на все согласнии У гаю вони невважливе ┐хали шляхом, не дивлячись округи, поки аж ┐х не повразило, що десь поблизу шумить млинове колесо, оглянулися вони й зобачили темнi га┐ з усiх бокiв, сонечко, що за ┐х заходило, i управо якийсь хуторець. - Та ми се з шляху зблудилися, Галю! - каже козак всмiхаючись. - От тобi ма║ш! Дивись пiсля того в яснi┐ оченята так i дорогу прогледiш!... Яснi┐ оченята одказали йому таким поглядом, що вiн знову забув про дорогу. - А он дорога попереду,каже Галя, показуючи вперед. Упередi лежав шлях узенький, мало ┐жджений, такий самий, на який вони з'┐хали, попали, самi не знали коли й як. - Шлях ║ та кудою вiн проводить? - каже козак. - Треба пiд'┐хати до хуторця й поспитатись. I козак, вiдрiкаючись наперед дивитися в яснi┐ оченята, звернув волiв до хуторця. Се був маленький вбогенький хуторець. Усюди, де тiльки можна по землi, зарiс вiн червоним маком пломенистим; мак поспiль вкрив городи коло кожнiсiнько┐ хатки снопчиками та жмутками рiс при дорозi; то забиравсь на дашок одною квiткою пишною, то цiлою сiмейкою то наче габою внизував округи дашок, перериваючись Де-не-де як порване коралове намисто, i здалека вбогенький хуторець виявлявсь, неначе палав у неспалимому огнi - О, який мак! - покрикнула Галя. - Що ж за пишнi┐ маки! Я собi насiю такого! Пiд'┐хавши до першо┐ хуторянсько┐ хатки скраю, вони стрiли молодицю з дитиною на руках i поспитали, де шлях у Гли6ове. - Не знаю, такого села нема. - одказала молодиця. - А якi ж коло вас села? - спитався козак. - Хрумово, Iваньково, Кривушино... - А далеко Кривушино? - О, далеченько. Лiчать чоловiки бiльш як сорок верствiв. - А як туди про┐хати? - Та от цим шляшком. Перш ви при┐дете у Хрумово, потiм... Та тiльки що сей шлях тепереньки небезпечний. - Чому? - Та чутно - розбивають тепер i рiжуть. Чутно, недавненько багатий козак вбитий у яру... Ну-ну! Ну ж бо!-спиняла вона дитину, що тягнулася до волiв, - ну-бо! не пустуй, не пустуй, бо занесу зараз у яр, вкину до розбiйникiв... Та дитина, мабуть, була смiлого, одважного, козацького роду, - вона, тiльки почувши се║, засмiялася i вхопила вола за роги. - Малий козак, та смiлий, - каже Михайло. Мати глянула на малого смiлого й усмiхнулася. А Галине сердечко, що йому все, що стрiчалося, що вбачалося, приповняло та прибiльшало щастячка й радощiв, - Галине сердечко до всiх озивалося. - То прощавайте, спасибi вам! - каже Михайло молодицi. - Прощавай, козаче, та рости, - каже до дитини. - Рости, любенький, рости! - промовля Галя. - Спасибi, щаслива дорога!-одказувала молодиця. - Вклонися, сину, вклонися! Син не хотiв вклонитися й угорно драв голiвку увишень, як мати нахиляла. - Бачте, який! - каже молодиця смiючися. I Михайло, i Галя одказали ┐й усмiхом. - Так се шлях у Хрумово? - спитав ще раз Михайло. - Сей, сей самий. Тiльки що ви не бо┐тесь ┐хати? Говорять, що небезпечно... славлють... - А всього чи ж переслухати, що говорять та славлють! - одказу║ Михайло. - Не страхайте-бо дорослого козака, коли малий не бо┐ться. Ще всмiхи, ще вклони й пожадання добрi - i от уже хуторець зник з очей сво┐ми маками червоними, i млин не шумить, i ┐дуть вони га║м, то спускаючись к Днiпру, чуючи його прохолоду, то знов пiднiмаючись високо й прислухаючи тiльки плески та лелiння хвилi Днiпрово┐. VII - Коханий, - говорить Галя, - а що як справдi нападуть на нас розбiйники? - Бо┐шся, Галю? - пита козак. Галя не бо┐ться, а як бо нападуть? Не бiйсь, ми║ серце, то все верзiння,говорить козак - Бувай собi спокiйненька, Галю! - О, нi, я не боятимуся, коханий. Я не боюся, -одказу║ Галя. I ┐хали вони далi темним га║м та усе щасливi розмовляли про щастячко. А гай усе темнiв, i Днiпро усе шумiв бистрiш. Спершу оступав гай шлях, i ┐дучи вони чули пахощi гайових квiток, потiм гай наче разом знявсь i по обох боках виситься голе камiння, а на них, наче настромленi стрiли, сосни чорнi,а внизу назустрiч ┐м б`║ться Днiпро, нагло завернувши свою хвилю круто в щiлину. Тiльки що встигло мигонути проти очi ┐м усе те, як на ┐х кинулася орда людей. Мiцнi┐ руки спинили вiз, вхопили Галю, притиснули козака. Галя примогла тiльки скрикнути; боротись почав козак. Недовга боротьба: хтось один упав i застогнав, а за тим огульний вигук яросливий, i козак зашатавсь i впав коло Галi. У жаху вона схопила його i притулила до себе; у ляку чула вона, що тепла кров полива║ ┐й руки... уся орда побивалася коло вбитого товариша, й чулися слова: "Не диха║! Мертвий!" I страшний плач чувсь, i глухе питання: "Де поховати лучче?" I ступа у той i у той бiк, пошукання, i рили землю, i викидали землю з ями... Нiч минала, усе округи свiтлiшало]. Кров, що вливала руки, сякла, холодiла; здалеку поза деревами копали яму й мигтiли люди - близько нiкого... Та от хтось наблизивсь. Ще у бiльшому жаху Галя мiцнiш притули