невидим│, вони знали все, що робиться в зовн│шньому св│т│. Отець Серг│й казав, що багато людей з р│зних кра┐н марно намагались д│статися сюди. Тут │снував закон, за яким лише семеро ос│б за стол│ття могли в│дв│дати це м│сце. Шестеро з них мусили повернутися в мирський св│т, отримавши та║мн│ знання. А один залишався, │ в│н не стар│в, бо час для нього зупинявся. Ця сага перегуку║ться з опов│ддю про царство пресв│тера ▓оанна, яку я розпов│м дал│. Запов│дна земля, або Земля живих бог│в може бути лише Т│бетом, який ма║ так│ назви й сьогодн│. Отже, фольклор Давньо┐ Рус│ засв│дчу║ реальн│сть общини натхненних людей в серц│ Аз│┐, що зоветься Кра┐ною Б│лих Вод. Поза сумн│вом, це -- │нша верс│я переказ│в про Шамбалу. 7. СВ▓ТЛОНОСЦ▓ У попередн│х розд│лах описувалася загублена оаза високо┐ духовно┐ культури. Тепер варто розглянути │ншу ц│каву можлив│сть, а саме, що цей центр направляв великих реформатор│в, аби п│днести людство на вищий щабель св│домост│. В ▓нд│┐ таких божественних посланц│в, що з'являлися певно┐ епохи, називають аватарами. Ц│ надлюдськ│ │стоти переродилися, жертвуючи собою задля спас│ння людства. Оск│льки вс│х мес│й тут розглянути год│, коротко проанал│зу║мо лише м│с│┐ Кр│шни, Гаутами Будди й ▓суса Христа. А також простежимо ┐хн│ зв'язки з обителлю маг│в. к й │нш│ посланц│ -- пророки. ▓ ┐хн│ д│┐ скеровують безпосередньо махатми │ в певн│ │сторичн│ в│дтинки стосуються окремих частин св│ту. Ми вибрали двох пророк│в -- Мойсея й Магомета, аби про│люструвати пост│йну допомогу оази косм│чно┐ культури. Спасител│ й пророки -- нев│д'║мна частка │деолог│┐ минулих в│к│в. Заснування нового св│ту соц│ал│зму │ роль Лен│на буде розглянуто окремо. Ус│ соц│альн│ чи рел│г│йн│ рухи, │деал яких -- сп│льне благо й мир на земл│, завжди п│дтримувались ▓║рарх│║ю Св│тла. Може здатися дивним, що ц│лковито р│зн│ │деолог│┐ походять з одного │ того самого джерела, але це так. Р│ч у тому, що кожна доктрина призначена для певно┐ епохи. Коли вчення спотворю║ться, воно щеза║, аби поступитися м│сцем динам│чн│ш│й │ сучасн│ш│й │деолог│┐. Ця │стина повинна виховувати в нас терпим│сть, бо правда ма║ багато облич. Ми розпочнемо це обговорення з життя Кр│шни -- одн│║┐ з найдавн│ших в│домих аватар. Його вчення │ нин│ надиха║ м│льйони │ндус│в │ керу║ ┐хн│м життям. Кр│шна народився в│д цнотливо┐ д│вчини Девак│ в пастуш│й хижц│ в прекрасн│й г│малайськ│й долин│ б│ля п│дн│жжя гори Меру, що ║ │ншою назвою Калапи, або Шамбали. В│н любив ус│х, нав│ть хижих зв│р│в, │ часто бавився з тигренятами. Коли ж п│др│с, мудрец│ почали навчати його, аби пробудити мудр│сть, яка др│мала в ньому. ▓ от Кр│шна отримав посвячення б│ля н│г великого вчителя Г│мала┐в │ наказ знищити зло на св│т│. В│н вирушив на береги Гангу й Джамни вчити людей, граючи на флейт│, щоб пробудити ┐х в│д зац│пен│ння у ф│зичному св│т│ май┐, або │люз│┐. Те, чому вчив Кр│шна, в│дбито в його д│алогах з во┐ном Арджуною у "Бгагавадг│т│": "Душа н│коли не народжувалась, Душа н│коли не переста║ │снувати". Кр│шна вважа║, що людина розвива║ться через переродження: "Багато хто в│дновився в мо║му народженн│ Арджуно! ▓ в тво║му також! Але я знаю сво┐ попередн│ життя, а ти н│". Тисяч│ рок│в тому ц│ слова сказав Кр│шна в долин│ Гангу, аби просв│тити народи ▓нд│┐. Проте, як │ дерева, рел│г│┐ теж усихають │ в'януть, коли ┐х переповнюють забобони. Це передбачив Кр│шна: "Людство помиля║ться через нестямн│, затемнен│ знання". Кр│шна напрочуд добре висловив закон аватари: "Щоразу, коли закон порушу║ться │ зроста║ беззаконня, Я народжуюсь у новому т│л│, Щоб захистити праведних, щоб знищити злих, Щоб в│дновити закон, я час в│д часу народжуюсь". Як │ в Кр│шни, народження Гаутами Будди теж пов'язане з ашрамами архат│в у Г│малаях. Коли в п│дн│жж│ засн│жених г│р м│ст│ Кап│лавасту в царя Шудгодани │ цариц│ Май┐ народився син, до палацу прийшли семеро мудрец│в, аби прив│тати дитину С│ддгартху. ▓нд│йськ│ тексти мовлять, що ц│ мудрец│ прибули з кра┐ни в Г│малаях. Ш│стнадцяти рок│в С│ддгартха Гаутама одружився, │ в нього народився син. А ще через тринадцять рок│в С│ддгартха залишив с│м'ю й палац │ став бродячим ченцем, бо не м│г довше жити в розкошах, коли довкола розкинувся океан нещастя. Велика м│с│я С│ддгартхи Гаутами полягала в тому, щоб боротися проти несправедливо┐ кастово┐ системи в ▓нд│┐ │ водночас дати св│тов│ косм│чну ф│лософ│ю, першу в │стор│┐. Як │ вс│ │нш│ аватари. в│н був революц│онером, бо кинув виклик пан│вн│й влад│ й поставив п│д сумн│в ┐┐ застар│л│ поняття. "Добро породжу║ добро, а зло породжу║ зло",-- казав царевич, зр│кшися трону, щоб шукати осяяння │ обдарувати людство духовним св│тлом. Коли С│ддгартха Гаутама, сидячи п│д дикою смоквою, отримав косм│чне просв│тлення │ став Буддою, або Просв│тленим, в│н повн│стю ототожнив себе з безк│нечним │ в│чним Всесв│том. А щоб учн│ його в майбутньому могли п│ти його шляхом, в│н склав для них в│с│м правил життя, так звану восьмеричну путь: правильна в│ра, правильне р│шення, правильна мова, правильна повед│нка, правильне заняття, правильне зусилля правильне споглядання │ правильне зосередження. Зв│льнена в│д бажань людина може уникнути колеса перероджень │ досягти н│рвани, обител│ миру -- вчив Будда. к легенда, що допуска║ подорож Гаутами Будди до Шамбали. В н│й мовиться, що в│н залишив р│внини ▓нд│┐ │ два тижн│ ┐хав верхи до Г│мала┐в. Там в│н знайшов стежку, якою ┐хав с│м дн│в, поки досяг мисливсько┐ хиж│, де старий мисливець мовби чекав на нього. Наступного ранку, коли сонце осяяло сн│ги Г│мала┐в, Гаутама випив меду │ до полудня продовжував подорож у супровод│ старого, поки обо║ опинилися б│ля р│чки. Мисливець напнув тятиву лука й послав через р│чку стр│лу, обо║ мовчки чекали Пот│м Вчитель зняв │з себе коштовност│ й в│ддав старому. Той зробив порух, н│би хот│в кинути ┐х у р│чку. Раптом в│д протилежного берега п│дплив на човн│ високий чолов│к в одяз│, обшитому хутром, │ попросив Гаутаму ┐хати з ним. На тому берез│ вони с│ли на коней │ почали п│дн│матися на засн│жений хребет. Удосв│та вони спустилися до обител│ махатм. Як │ Кр│шна, Гаутама Будда каже про сво┐ переродження: "Я пост│йно прибираю р│зних форм │ вдаюся до численних метод│в, аби порятувати нещасних". Будд│йськ│ тексти твердять, що час в│д часу Будда, учитель бог│в │ людей, народжу║ться, вт│лений у мудрост│ й доброт│. Сам Будда передбачив пришестя майбутнього Будди на │м'я Майтрея. Поява ▓суса -- │нший вияв закону божественного перевт│лення, щоб духовно пробудити людство. У час його народження тро║, а то й б│льше маг│в прийшли з│ Сходу прив│тати його. ┐х вела пров│дна з│рка, що рухалася в неб│. Поява ▓суса вочевидь оч│кувалася мудрецями. Чи │снував зв'язок м│ж тими магами │ Шамбалою? Це може п│дтвердити такий факт. В│домо, що маги дали сво┐х м│тра┐чних │ мазде┐чних бог│в жерцям давньо┐ т│бетсько┐ рел│г│┐ Бон; т│, в свою чергу, заявили, що отримали свою в│ру в│д святих Шамбали (див. "Байкал", 1969, No 3). У чому полягала м│с│я ▓суса? Встановити космопол│тичний лад у св│т│, базований на братерськ│й любов│ й терпимост│, коли "нема н│ елл│на, н│ │удея, н│ обр│зання, н│ необр│зання, н│ варвара, н│ ск│фа, н│ раба, н│ в│льного" ("Послання Павла до колосян", 3, 11). Його динам│чне вчення дало над│ю знедоленим величезно┐ Римсько┐ │мпер│┐, що простяглася в│д Середнього Сходу до Англ│┐. М│льйони раб│в │ плебе┐в в│дгукнулися на той заклик │ заснували широкий рух, що розхитав могутн│сть Римсько┐ │мпер│┐. Та це вчення не знайшло в│дгуку серед патриц│┐в, що мали свою ф│лософську й наукову культуру, запозичену в грек│в. Християнство сприяло в│дм│н│ рабства. Ф│лон Александр│йський у трактат│ "Чому кожен добрий -- в│льний?" стверджу║, що ессени, як│ спов│дували м│стер│┐, були натхненниками боротьби за визволення перших християн: "Ессени бачили в рабств│ наругу над законом природи, яка створила вс│х людей в│льними". На початков│й стад│┐ християнство виступало революц│йною силою. Християни мали та║мну мережу центр│в, як│ допомагали один одному. ┐хн║ вчення про р│вн│сть вс│х перед богом │ братерство людей п│дривало аристократичну й нац│онал│стичну структуру Римсько┐ │мпер│┐. Та коли безпринципний Константин п│дняв меча й зробив християнство державним культом, аби вдовольнити римський плебс, учення Христа про милосердя й мир було втрачено назавжди. Християнська церква сама стала пан│вним класом. Вогнища │нкв│зиц│┐ │ кров Тридцятил│тньо┐ в│йни, що й дос│ даються взнаки в П│вн│чн│й ▓рланд│┐, показали, як мало лишилося в│д цього вчення братерсько┐ любов│ й терпимост│. квре┐в, у яких зах│дн│ нац│┐ запозичили частину сво║┐ рел│г│┐, грабували корол│ й п│ддавала тортурам │нкв│зиц│я, вони зазнавали тисяч акт│в │сторично┐ невдячност│. Було б хибно вважати, що зусилля великих маг│в були марними. Аватари сходять, щоб допомогти людству, а не зробити себе об'║ктом обожнювання. Вони прагнуть, аби маси користувалися ┐хн│м св│тлом │ не створювалися застигл│ системи, що душать живу думку. Чи був ▓сус замолоду в ▓нд│┐? Теологи таку можлив│сть в│дкидають. А тим часом католицьк│ м│с│онери Франц│ско де Азведо й ▓ппол│то Дез│дер│ над│слали з Т│бету (в│дпов│дно 1631 │ 1715 рок│в) значим│ пов│домлення, як│ й нин│ збер│гаються в б│бл│отец│ Ват│кану. Нав│ть сьогодн│ туристам, що в│дв│дують Шр│нагар у Кашм│р│, показують так звану "Гробницю ▓суса" в ц│й нехристиянськ│й частин│ св│ту. Б│ля ц│║┐ гробниц│ ▓сси н│бито мають м│сце чудесн│ зц│лення, а дивн│ пахощ│ сповнюють пов│тря б│ля споруди гробниц│. 1887 року Микола Нотович, рос│йський журнал│ст, в│дв│дав Ладакх, т│бетську пров│нц│ю ▓нд│┐, │ зупинився в монастир│ Мульбек. Його настоятель, людина осв│чена, показав йому напрочуд давню книгу, яку вважав описом життя молодого ▓суса, званого в текст│ ▓сса. Журнал│ста неабияк зац│кавила ця давня т│бетська книга, │ при допомоз│ перекладача з монастиря Х│м│с переклав ┐┐ французькою мовою. Повернувшись у квропу, в│н опубл│кував ┐┐ в Париж│, а згодом │ в Лондон│ п│д назвою "Нев│доме життя Христа". Знаменно, що паризький кардинал Ротелл│ шалено протид│яв ц│й публ│кац│┐. У Рим│ │нший кардинал пропонував Нотовичу суму, яка з лихвою перекривала його витрати на подорож до ▓нд│┐, аби той не публ│кував книги. Ки┐вський арх│║пископ наст│йливо радив йому не друкувати книги. Останн║ попередження було куди серйозн│шим, н│ж попередн│, бо п│зн│ше, коли повернувся в Рос│ю, М. Нотович зазнав пересл│дувань з боку Синоду православно┐ церкви │ за його рекомендац│║ю був висланий царською жандармер│║ю до Сиб│ру. Те, що в│домий письменник поставив на карту не лише свою кар'║ру, а й життя, вочевидь св│дчить про переконан│сть ц│║┐ людини, яка видала в квроп│ т│бетську книгу. Переклад Нотовича ч│тко окреслю║, як│ област│ ▓нд│┐ в│дв│дав ▓сус: "В│дтак в│н полишив Непал │ Г│малайськ│ гори, спустився в долину Раджпутани │ продовжив путь на зах│д, пропов│дуючи р│зним народам про вищу досконал│сть людини". Ця хрон│ка св│дчить, що ▓сус побував не лише в ▓нд│┐, а й у Г│малаях, обител│ маг│в. Певн│сть, що ▓сус подорожував по ▓нд│┐, висловлю║ │ така поважна особа, як британський резидент у Кашм│р│ (1911 р.) сер Френс│с Янгхазбенд. Ось що в│н пише в книз│ "Кашм│р": "У Кашм│р│ близько 1900 рок│в тому жив святий на │м'я Йус Асаф, що пропов│дував притчами │ при цьому вживав багато тих притч, якими користувався │ Христос -- скаж│мо, притчу про с│яча. Його гробниця знаходиться в Шр│нагар│ │, за переказом, засновник секти квад│ан│ Йус Асаф │ ▓сус -- одна й та сама особа". Перший прем'║р-м│н│стр ▓нд│┐ Джавахарлал Неру в книз│ "Погляд на св│тову │стор│ю" й соб│ згаду║ цей переказ: "Повсюди в Центральн│й Аз│^- в Кашм│р│, Ладакху, Т│бет│ │ нав│ть дал│ на п│вн│ч │сну║ тверде переконання в тому, що ▓сус, або ▓сса "подорожував у цих краях". У книз│ М. Рер│ха "Ворота в майбутн║" (Рига, 1936) наводяться ц│кав│ подробиц│ про навчання ▓суса замолоду: "Ми чули й │ншу легенду, як Христос ще молодим прибув до ▓нд│┐ з караваном купц│в │ як в│н вивчав вищу мудр│сть у Г│малаях. К│лька верс│й ц│║┐ легенди ми чули в Ладакху, С│нцзян│ й Монгол│┐, проте вс│ вони сходяться в одному: Христос певний час перебував у ▓нд│┐ та Аз│┐". 1967 року т│бетськ│ ем│гранти опубл│кували в ▓нд│┐ "Т│бетсько-шаншунський словник", де вм│щено тексти │з старовинних книг рел│г│┐ Бон. Один │з параграф│в надзвичайно ц│кавий: "Чудотворець Ессес прийшов тод│ до кра┐ни Шаншун-Мар (П│вн│чний Т│бет)". В │ншому уривку опису║ться, як цей учитель Ессес (або Еша) пропов│дував у Перс│┐ в першому стол│тт│ нашо┐ ери. Ессес в│дноситься до найвищих божеств рел│г│┐ Бон. Священна танка (прапор) посл│довник│в рел│г│┐ Бон зобража║ Ад│-Будду (або його екв│валент Бон) у центр│, з майбутн│м мес│║ю л│воруч │ Ессес праворуч. Ось що каже радянський учений Брон│слав Кузн║цов ("Байкал", 1969, No 3): "Я вважаю, ║ п│дстави допускати, що Ессес -- це ▓сус. Проте, погодьтеся, що пов│рити в його подорож до Т│бету можна лише тод│, коли ми знайдемо досить переконлив│ св│дчення цього". Це досл│дження робить значний внесок у г│потезу про подорож ▓суса до Аз│┐, хоч │ належить воно б│льше науковцю, ан│ж теологу чи теософу. Та║мне вчення Сходу стверджу║, н│би саме в братств│ ессен│в постало християнство │ н│би сам ▓сус був ессеном, як │ ▓оан Хреститель. Питання про те, чи були ессени або терапевти (║врейськ│ ченц│) зв'язан│ з першими християнами, було вир│шено церковним │сториком III стол│ття ║пископом квсеб│║м, який заявив, що "стародавн│ терапевти були християнами, а ┐хн│ писання були нашими квангел│ями │ посланнями". Датування життя ▓суса може виявитися хибним. квангел│я ж бо були написан│ через стол│ття, а то й два п│сля смерт│ ▓суса Христа, а це -- надто довгий в│дтинок для │сторичного пов│домлення. Дивно, що Йосиф Флав│й, │сторик 1 стол│ття з Палестини, взагал│ не згаду║ ▓суса й християн, хоч │ досить детально опису║ р│зн│ тод│шн│ секти в Палестин│. Римський патриц│й Пл│н│й Старший, автор "Природничо┐ │стор│┐", описуючи Гудею близько 70-го року ново┐ ери, згаду║ невелик│ поселення ессен│в на узбережж│ Мертвого моря, але обходить ц│лковитою мовчанкою християн, хоч ┐х натод│ мало бути куди б│льше, н│ж ессен│в. Ф│лон Александр│йський вважав, що ессен│в у вс│й Палестин│ нал│чувалося ледве чотири тисяч│. Ф│лон, сучасник ▓суса й хороший вчений, також не згаду║ християнського руху в сво┐х творах. Талмуд теж не згаду║ ▓суса до третього стол│ття, а нав│ть коли це робить, посила║ться лише на зовн│шн│, не равинськ│ джерела. А тепер спробу║мо стисло проанал│зувати д│яння пророк│в. Головною м│с│║ю пророка Мойсея було створити в│ру в ун│версальне божество, не вт│лене н│ в людськ│й, н│ в тваринн│й, н│ в астроном│чн│й подоб│, як це було з кам│нними богами колишн│х час│в. Це прагнення абстракц│┐ в епоху │долопоклонництва було для рел│г│┐ р│шучим кроком вперед. Упродовж │стор│┐ концепц│ю Мойсея про ║диного бога сприйняли │нш│ народи; вона сприяла загальному поступу цив│л│зац│┐. Десять запов│дей являють собою чудовий етичний кодекс для цив│л│зованого сусп│льства. Це ще один внесок Мойсея не лише на благо ▓зра┐лю, а й усього людства. Сл│д додати, що в│ра в прих│д мес│┐ -- складова частина │удейсько┐ рел│г│┐. Коли мандр│вний купець Магомет побачив у печер│ архангела Гаври┐ла (на гор│ Х│ра), а пот│м │ на скел│, коли перебував у ц│лковитому розпач│, почалась │стор│я │сламу. Ця багата людина жила просто, майже по-спартанськи. Над│лений блискучим практичним розумом, в│н був здатний │ до абстрактних роздум│в. На нього з│йшло одкровення, що божественна воля обумовлю║ все творення, тому люди повинн│ п│дкорятися ┐й. Як │ Мойсей, в│н повалив │дол│в │ проголосив ║диного бога -- аллаха, а себе -- його пророком. Магомет дав волю сво┐м рабам, став жити серед б│дних та упосл│джених │ сво┐ми закликами об'║днав усю Арав│ю. Переможеним пропонувався виб│р: коран з його братством, р│вн│стю │ милосердям або шабля пророка. Саме в такий спос│б мусульмани, "нос│┐ божественно┐ вол│", п│дкорили земл│ в│д Арав│┐ до ▓спан│┐. Араби почасти врятували спадок класично┐ епохи; вони переклали сво║ю мовою багато грецьких │ латинських трактат│в, а тод│ передали Зах│дн│й квроп│. Свого часу │мпер│я мавр│в була ║диною цив│л│зованою державою св│ту з чудовими ун│верситетами, де безл│ч студент│в вивчали медицину, астроном│ю, математику й │нш│ науки. кдиним св│тлом, що сяяло в мороц│ середньов│ччя, було св│тло, що промен│ло в землях │сламу. Як │ │уда┐зм, │слам вчить, що Мунтазар, або Махд│, майбутн│й мес│я, прийде в│дкрити еру божественно┐ справедливост│. Список пророк│в насправд│ значно довший. Сл│д згадати б Зороастра, Лао Цзи, Конфуц│я, Махав│ру, Гуру Нанака й │нших. Досить сказати, що вс│ вчення, як│ грунтуються на братерств│ людей, прямо чи опосередковано походять з обител│ Великих маг│в. ▓стотно, що попри велику р│зницю в деталях, ус│ ц│ доктрини призначалися для певно┐ частини св│ту │ адресувалися ц│лком певн│й епос│. Вони не мають абсолютно┐ вартост│, бо ж │стина в│дносна. Рел│г│йн│ установки спричинилися до незл│ченних в│йн │ жорстоких пересл│дувань людей. Цього б не сталось, якби народи зрозум│ли, що рел│г│┐ творилися для поступу людства. Рел│г│┐ творилися для народу, а не навпаки. Пол│тичн│ системи виникають для людства, │ люди не повинн│ ставати ┐хньою жертвою. Коли Солона запитали, чи дав в│н грекам найкращ│ закони, в│н в│дпов│в: "Найкращ│ з тих, як│ вони здатн│ прийняти". ▓║рарх│я Шамбали приносить людству закони │ вчення, як│ можуть прислужитися людин│ на певному в│дтинку часу. В наступних розд│лах буде розглянуто пер│одичн│ появи посланц│в Шамбали, а також спроби мудрец│в запоб│гти насильству й кровопролиттю упродовж │стор│┐. 8. АПОЛЛОН▓Й У Т▓БЕТ▓ Християнська церква зробила все можливе, аби представити Аполлон│я Т│анського як м│ф чи, принаймн│, породження сатани. Чудеса Аполлон│я бентежили перших отц│в церкви, в чому переконують слова Юст│на Мартира: "Чим пояснити, що тал│смани Аполлон│я могли протид│яти сил│ хвиль, послаблювати в│три й зупиняти напади хижих зв│р│в; тод│ як чудеса Господа нашого збереглися лише в переказах, чудеса Аполлон│я куди численн│ш│ й усп│шно проявляються у фактах наст│льки конкретних, що збивають з пантелику в│руючих". ▓сторичн│ св│доцтва п│дтверджують реальн│сть Аполлон│я. ▓стор│я Риму св│дчить, що │мператор Каракалла збудував храм на його честь, а Алек-сандр Север установив статую Аполлон│я у власному храм│.' Кап│тол│йський музей у Рим│ й до сьогодн│ ма║ бюст Аполлон│я Т│анського. ▓мператриця Юл│я Домна, друга дружина Септим│я Севера, наст│льки захопилася життям Аполлон│я, що в двохсотому роц│ ново┐ ери доручила Флав│ю Ф│лострату створити його житт║пис. Хоч аполлон│й │ був сучасником ▓суса, завдання Ф│лострата було прост│шим, ан│ж у чотирьох ║вангел│ст│в, бо │мператриця передала йому дев'яносто с│м лист│в Аполлон│я, книги Морагена й щоденник Дам│са. Виходить, книга Флав│я Ф│лострата базувалася на поважних документах, хоч в│н │ пише про начебто казков│ под│┐. Аполлон│й Т│анський народився в Каппадок│┐ (сьогодн│ -- Центральна Туреччина) в 4 р. до н. е., саме того року, коли, як вважають, народився ▓сус. В│н був високим, гарним │ вкрай розумним. Коли йому сповнилося чотирнадцять рок│в, вчител│ в│дмовилися вчити його, бо в│н знав б│льше, н│ж вони. Ш│стнадцяти рок│в в│н п│шов служити в храм Ескулапа й прийняв п│фагор│йськ│ об│тниц│. Провадячи аскетичне життя, в│н невдовз│ надзвичайно розвинув сво┐ зд│бност│ ясновидця │ ц│лителя. ▓ водночас см│ливо в│дстоював │де┐ соц│ально┐ справедливост│, викриваючи визискувач│в. Ф│лострат опису║ випадок │з спекуляц│║ю зерном, через що воно стало недоступним для б│дняк│в. Молодий Аполлон│й гн│вно зверта║ться до торговц│в зерном: "Земля -- мати для вс│х, вона справедлива, а ви несправедлив│, бо заз│ха║те на те, що вона мати лише вам! Якщо не пока║теся, я не дам вам життя на н│й!" Погроза под│яла й зупинила безсоромних спекулянт│в. Злам у житт│ молодого неоп│фагор│йця настав тод│, коли жрець храму Аполлона Дафн│йського, виконуючи волю бог│в, передав йому к│лька металевих пластинок з вир│зьбленими д│аграмами. То була карта подорож│ П│фагора через пустел│, р│ки й гори, │з слонами та │ншими символами, як│ вказували на шлях ф│лософа саме до ▓нд│┐. аполлон│й вир│шив пройти тим самим маршрутом │ почав готуватися до тривало┐ мандр│вки. У Вав│лон│ його чудернацька повед│нка так привабила царя, що той запропонував Аполлон│ю побути довше в його кра┐н│. У Н│нев│┐ аполлон│й зустр│в асс│р│йця Дам│са, який став його пров│дником, в│дданим товаришем │ учнем. Саме Дам│су ми завдячу║мо в│домостями про ┐хн│ мандри в ▓нд│┐ та Т│бет│. П│сля тривало┐ │ виснажливо┐ подорож│ аполлон│й │ Дам│с перетнули ▓нд │ продовжили шлях до Гангу. Десь у долин│ Гангу вони звернули на п│вн│ч до Г│мала┐в │ в│с│мнадцять дн│в п│шки п│дн│малися в гори. Цей шлях мав привести ┐х у П│вн│чний Непал або Т│бет. аполлон│й мав карту, тож достеменно знав, де шукати обитель мудрец│в. Попри цю впевнен│сть Аполлон│я, з ними почало д│ятися щось дивне, особливо коли вони наблизилися до мети сво║┐ подорож│. У них склалося враження, н│би шлях, яким вони йшли, розтавав за ними. Вони опинилися в м│сц│, яке здавалося нереальним -- пейзаж пост│йно м│нявся │ перем│щувався, │ подорожн│ не могли запам'ятати жодно┐ певно┐ м│тки. Про таке саме розпов│дали й через стол│ття │нш│ досл│дники, яких пров│дники в│дмовлялися вести у "м│сцев│сть, заборонену богами". Це п│дтверджують дивовижн│ пригоди, згадуван│ Ф│лостратом. Зненацька перед Аполлон│║м │ Дам│сом постав темношк│рий юнак │ звернувся до ф│лософа по-грецькому, так, н│би вже чекав його: "Ваш│ супутники мусять лишитися тут, а ви рушайте за мною. Так звел│ли вчител│". Слово "вчител│" пролунало у вухах Аполлон│я п│фагор│йським дзв│ночком, в│н радо полишив нос│┐в │ поклажу, взявши з собою лише в│дданого Дам│са. Коли Аполлон│я представили правителю мудрец│в на │м'я ▓арх чи Х│арх (святий правитель), в│н був вражений тим, що зм│ст листа, якого в│н збирався передати правителю, уже в│домий тому. Знав той подробиц│ про його с│м'ю │ про вс│ пригоди тривало┐ подорож│, починаючи з Каппадок│┐. Аполлон│й перебував у трансг│малайському район│ к│лька м│сяц│в. За цей час вони з Дам│сом бачили неймов│рн│ реч│: як │з криниць, скаж│мо, били стовпи блакитного св│тла. Ц│ "пантарбе", або "св│тн│ камен│", св│тили так яскраво, що н│ч перетворювалася на день. Так│ ж чудесн│ лампи бачив у Т│бет│ отець Хак у XIX стол│тт│. За Дам│сом, жител│ цього м│ста використовували енерг│ю сонця. Мудрец│ волод│ли лев│тац│║ю, зд│ймалися на три фути над землею. │ нав│ть ширяли в пов│тр│. Аполлон│й бачив церемон│ю, на як│й мудрец│ вдаряли об землю сво┐ми посохами й зносилися в пов│тря. Про так│ сам│ феномени спов│ща║ у XX стол│тт│ досл│дниця Дев│д-Н│л, що посилю║ ц│нн│сть Ф│лостратово┐ розпов│д│. Науков│ й │нтелектуальн│ досягнення в цьому незнаному м│сц│ так вразили Аполлон│я, що в│н лише зг│дливе кивнув головою, коли Х│арх мовив йому: "Ти прийшов до людей, як│ знають усе". Дам│с зазнача║, що ┐хн│ г│малайськ│ господар│ "жили на земл│ │ водночас не на н│й". Чи не означа║ цей загадковий висл│в, що мудрец│ були здатн│ жити в двох св│тах -- матер│альному й духовному? Або чи не мають вони зв'язку з │ншими планетами? пхня соц│альна система, очевидно, була общинною, бо, як сказав Аполлон│й, "вони не мали н│чого │ водночас волод│ли вс│ма багатствами св│ту". Що ж до ┐хньо┐ │деолог│┐, то правитель Х│арх спов│дував косм│чну ф│лософ│ю, за якою "Всесв│т -- жива │стота". Коли настав час прощатися, Аполлон│й мовив мудрецям г│р: "Я прибув до вас сушею, а ви в│дкрили мен│ сво║ю мудр│стю шлях не лише морем, а й небом. Все, чого ви мене навчили. я передам грекам, │ якщо я не даремно пив з чаш│ Тантала, то розмовлятиму з вами так, н│би ви поруч". Чи не виразне це св│дчення, що йдеться про телепатичний зв'язок? Аполлон│й Т│анський отримав доручення в│д духовних вчител│в св│ту. По-перше, в│н мусив закопати як│сь тал│смани чи магн│ти в м│сцях, як│ повинн│ були мати в майбутньому важливе │сторичне значення. Чи не були то осколки загадкового Ч│нтаман│ з башти Шамбали? По-друге, ф│лософ мусив розхитати тиран│ю Риму │ ослабити режим, що грунтувався на рабств│. Обо║ спустилися на р│внини ▓нд│┐ │ пустилися в довгу зворотну путь. Нарешт│ вони досягли Смирни, де, зг│дно з вказ│вкою Х│арха, Аполлон│й знайшов статую свого останнього переродження як Паламеда. Дам│с п│дкреслю║, що Аполлон│й без найменших зусиль знайшов м│сце, вказане мудрим правителем. Коли пророк прибув у ▓тал│ю, римськ│ власт│ влаштували йому допит. На запитання "Що ви дума║те про Нерона, Аполлон│ю?" грецький мудрець в│дпов│в: "Ви вважа║те, що в│н прославив себе сп│вом, а я гадаю, в│н би б│льше прославився, якби мовчав". Сказати таке в той час, коли римський уряд проводив чистку ф│лософ│в, було вкрай ризиковано. Невдовз│ Аполлон│й Т│анський постав перед римським трибуналом, де сталася незвичайна под│я. Коли прозекутор (обвинувач) розгорнув згорток │з звинуваченнями проти Аполлон│я, л│тери й слова почали розпливатись │ зникати на очах враженого прозекутора! Зам│сть обвинувачувального акту в руках трибуналу лишився чистий сув│й, │ судд│ хоч-не-хоч мусили в│дпустити Аполлон│я. Однак за Веспас│ана мудр│сть Аполлон│я було оц│нено так високо, що в│н став радником римського │мператора. Коли трон пос│в син Веспас│ана Т│т, Аполлон│й порадив йому правити пом│рковане. Новий │мператор в│дпов│в: "В│д себе │ в│д сво║┐ кра┐ни я висловлюю тоб│ подяку │ запам'ятаю тво┐ поради". У лист│ до орган│затор│в Ол│мп│йських │гор, на як│ його запросили почесним гостем, Аполлон│й натяка║ на мету сво║┐ м│с│┐: "Ви запрошу║те мене на │гри Ол│мп│┐ й послали до мене нав│ть посл│в. Я б охоче подивився ваш│ ф│зичн│ змагання, якби це не в│двол│кало мене в│д куди б│льшо┐ арени морально┐ боротьби". ▓мператор Т│т правив усього два роки; п│сля нього на трон з│йшов його брат Дом│ц│ан, людина надто жорстока й розбещена, аби дослухатися до порад пророка. Сх│дна зовн│шн│сть Аполлон│я, його борода й довге волосся дратували Дом│ц│ана, │ в│с│мдесятип'ятир│чного мудреця було звинувачено в святотатств│ й консп│рац│┐, тобто в "антиримськ│й" д│яльност│. Високий величний ф│лософ, який знав Дом│ц│ана ще дитиною, не приховував презирства до нього. Патриц│┐ тривожилися, бо пам'ятали загадков│ под│┐ п│д час суду над Аполлон│║м за Нерона. Щоб уберегтися в│д публ│чного провалу, Дом│ц│ан │ трибунал запропонували мудрецю зняти деяк│ звинувачення, якщо той визна║ себе винним. Аполлон│й, що стояв перед │мператором загорнувшись у плащ, мовив: "Ти можеш ув'язнити мо║ т│ло, але не душу. Ут│м, нав│ть т│ло ти ув'язнити неспроможний". ▓ зненацька мов розчинився в спалахов│ св│тла на очах тисяч ошелешених римських громадян, що заповнили глядацьк│ галере┐. П│сля цього римський уряд розважливо вир│шив дати мудрецев│ спок│й, аби не викликати невдоволення серед його численних прихильник│в. Виступаючи з промовою в Ефес│ 96 року н. е., Аполлон│й Т│анський, якому натод│ вже виповнилося сто рок│в, раптом умовк, втупився моторошним поглядом у землю, пот│м ступив три кроки вперед │ згукнув: "Бийте тирана, бийте!" Жител│ Ефеса були вражен│ │ збентежен│ -- б│льш│сть ┐х слухала його виступ. Аполлон│й знову вигукнув: "Дякувати Аф│н│, тирана щойно вбито┐" За тих час│в пошта й новини з Риму йшли не один день. Та коли врешт│ прибув поштовий гонець, то прив│з зв│стку, що в Рим│ вбито │мператора Дом│ц│ана. Б│льше того, це сталося якраз тод│, коли Аполлон│й виступав з│ сво║ю знаменною промовою. Дата смерт│ ф│лософа │ м│сце його поховання нев│дом│. Чи м│г Аполлон│й прожити понад сто рок│в, що ┐х в│н, як в│домо, досяг? Чи не повернувся в│н, бува, в трансг│малайську обитель учител│в? М│с│ю Аполлон│я можна вважати усп│шною, оск│льки в│н започаткував епоху п'яти добрих │мператор│в, щасливу еру Нерви, Траяна, Андр│ана, Антон│я П│я │ Марка Аврел│я. Останн│ дво║ були великими │деал│стами й мислителями. Марк Аврел│й був ф│лософом │ посл│довником Платона; другий вважав, що поки цар│ не стануть ф│лософами, людство не знатиме золотого в│ку. Те, що мудрий Аполлон│й Т│анський в│дкрив шлях п'яти добрим │мператорам Риму, св│дчить про хибн│сть думки, н│би маги н│чого не робили для людства. Очевидно, все лихо в тому, що саме людство пост│йно опира║ться спробам сво┐х страж│в привнести в людськ│ стосунки закони доктрини Серця. 9. ЦАРСТВО ПРЕСВ▓ТЕРА ▓ОАННА На деяких середньов│чних картах позначено загадкову кра┐ну в Аз│┐, що ма║ назву "Царство пресв│тера ▓оанна". Географ│чне воно займа║ м│сце в│д Туркестану до Т│бету й в│д Г│мала┐в до пустел│ Гоб│. Ця кра┐на явля║ собою ц│каву аналог│ю волод│нням Х│арха, святого правителя, що його описав Ф│лострат у б│ограф│┐ Аполлон│я Т│анського. 1145 року │сторик Отто з Фрейз│нга написав про пресв│тера ▓оанна, царя-жерця, який "жив за В│рмен│║ю │ Перс│║ю на Далекому Сход│". Автор вважав, що мова йде про нащадка стародавн│х маг│в, яких згаду║ квангел│║, У хрон│ц│ Альбер│ка де Труа-Фонтена мовиться, що 1165 року над│йшов лист в│д цього сх│дного володаря до Мануеля 1 Комн│на, в│зант│йського │мператора. Фр│др│х. 1 Барбаросса, │мператор священно┐ Римсько┐ │мпер│┐, та │нш│ корол│ й соб│ отримували послання в│д пресв│тера ▓оанна. Багато чого з ц│║┐ дипломатично┐ переписки збер│га║ться в арх│вах Ват│кану; б│льш│сть текст│в ще н│коли не публ│кувалися. 27 вересня 1177 року папа Александр III послав з Венец│┐ листа "видатному й великому царю ▓нд│й". Як слушно п│дкреслю║ Католицька енциклопед│я, "судячи з подробиць у лист│, видно, що адресат не був м│ф│чним персонажем". Надсилаючи сво║ апостольське благословення "знаменитому │ високому царю │нд│йц│в", папа пише, що "чув про нього в│д багатьох │ читав допов│дн│, зокрема маг│стра Ф│л│ппа, нашого друга й л│каря, що розмовляв з великими │ достойними мужами Вашого царства". Доктор Ф│л│пп пов│з того листа в Аз│ю. На жаль, нев│домо, чим ск│нчилася м│с│я цього папського легата. Можливо, в│н загинув п│д час сво║┐ подорож│ або ж залишився у царств│ пресв│тера ▓оанна. У ц│й далек│й кра┐н│ було багато див. Загадковий цар правив сво┐м царством за допомогою смарагдового ск│петра. Перед його палацом стояло маг│чне дзеркало, в якому цар м│г бачити все, що в│дбувалося не лише в його волод│ннях, а й у сус│дн│х кра┐нах. Л│таюч│ дракони швидко переносили людей на велик│ в│дстан│. "Ел│ксир правди" очищав кожного, хто його пив, │ сприяв розкриттю його справжньо┐ сут│. Через що "нечистий дух" не м│г привласнити чуже добро │ царство не потребувало Певно, найб│льш вража║ у ц│й кра┐н│ фонтан в│чно┐ молодост│. Коли г│дн│ чолов│ки й ж│нки хот│ли стати молодими, то витримували п│ст, а тод│ випивали три ковтки води з того фонтану. П│сля цього зникали недуги й в│дступала стар│сть, │ вони знову ставали тридцятил│тн│ми. Казали, що сам пресв│тер ▓оанн продовжив у такий спос│б сво║ життя до 562 рок│в. "Орлин│ камен│" не лише в│дновлювали гостроту зору, а й робили невидимими тих, хто носив ┐х у перснях. ▓нш│ маг│чн│ камен│ могли нагр│вати чи охолоджувати будь-що й осв│тлювати околиц│ на в│с│м к│лометр│в або ж огортати м│сцев│сть ц│лковитою темрявою. Вх│д до святилища з маг│чним каменем охороняли дво║ старих, що пропускали лише достойних. Велика тринадцятиповерхова башта зводилася над м│стом пресв│тера ▓оанна. Це царство не знало б│дних, в ньому панувала справедлив│сть, а про злочини й пороки не чули. Розпов│д│ про могутнього аз│атського володаря, безумовно, християнина, викликали сенсац│ю в квроп│. То була важка пора хрестових поход│в, коли будь-який союз з│ Сходом був украй бажаним. Цим │ поясню║ться зац│кавлення держав │ церкви царем-священиком ▓нд│┐. Хоч у розпов│дях про пресв│тера ▓оанна чимало вигадок, реальн│сть ос│б, як│ вели листування,-- корол│в, пап │ самого загадкового пресв│тера ▓оанна,-- не виклика║ сумн│в│в. Знаменно, що царство пресв│тера ▓оанна ма║ багато сп│льного з царством Х│арха, що його описав Ф│лострат за тисячол│ття до того. Географ│чн│ характеристики обох кра┐н вказують на Т│бет. Мудрец│ обох царств ум│ли контролювати бачення, створювати штучне св│тло й л│тати в пов│тр│. Один з уривк│в найб│льш в│домого листа пресв│тера ▓оанна мовить про п│щане море в його царств│, що може бути пустелею Гоб│. Якщо це так, то я ц│лком згоден з висновками американського вченого Менл│ Холла: "М│сцезнаходженням │мпер│┐ пресв│тера ▓оанна ║ район пустел│ Гоб│, де серед г│р сто┐ть його зачарований палац. Якщо ви попросите сх│дних посвятник│в описати п│вн│чний рай, званий Дежунгом, або Шамбалою, загадковим м│стом адепт│в, вони скажуть вам, що в│н у серц│ пустел│ Гоб│. В предков│чних п│сках Шамо, стародавньо┐ матер│, сто┐ть храм невидимого уряду св│ту". Вивчаючи │стор│ю XII стол│ття, коли ширилася слава про пресв│тера ▓оанна, пом│ча║ш ц│кав│ зб│ги. Орден храмовник│в було засновано 1118 року. 1184 року трубадур │ рицар-тампл│║р Вольфрам фон Ешенбах склав поему "Т│турель", в як│й зв│в ус│ легенди про святий Грааль. В│н вважав, що │сну║ зв'язок святого Граалю з Аз│║ю │ опису║ його, як кам│нь ("│ кам│нь цей зветься Граалем"). Чи не мав в│н на уваз│ Шамбалу │ кам│нь Ч│нтаман│? Сп│вець Ешенбах стверджу║, що Т│турель прожив п'ятсот рок│в. Разюча паралель │з життям пресв│тера ▓оанна, що тривало п'ятсот ш│стдесят два роки, чи не так? Справд│, Ешенбах пов'язу║ легенду про святий Грааль з розпов│дями про пресв│тера ▓оанна. Його Парс│фаль приносить священну чашу чи кам│нь в Аз│ю. "Отже, бачимо, що та║мн│ ордени квропи брали учать в ув│чненн│ ц│каво┐ легенди про аз│атського Вчителя вчител│в",-- пише Менл│ Холл. Вкрай промовисте й те, що Вольфрам фон Ешенбах був рицарем ордену тампл│║р│в, завдяки чому зм│г познайомитися з та║мними вченнями тампл│║р│в; про них мова у наступному розд│л│. 10. БРАТСТВА РЕФОРМАЦ▓п СВ▓ТУ У сво┐й науков│й прац│ про т│бетську йогу доктор В. 1. Еванс-Вентц так визнача║ методи передач│ давн│х та║мних доктрин: "▓нколи вони ц│лковито телепатичн│, │нколи вкрай засимвол│зован│, часто лише усн│ й н│коли не користуються лише писемними документами". Т│бетська школа м│ларепа користувалася "переда-чею через наш│птування" при поширенн│ сво┐х йог│чних метод│в тренування розуму для очищення душ│. У III ст. до н. е. │нд│йський │мператор Ашока заснував одне з найта║мн│ших товариств у св│т│, щоб зберегти й розвинути давню науку. Воно називалося Братством дев'яти; ця група, як вважають, д│║ в ▓нд│┐ │ сьогодн│. У XIX стол│тт│ роман│ст Лу┐ Жакол│о, що тривалий час жив у Калькутт│, почув в│д одного панд│та, що посвячен│ ▓нд│┐ вивчали розумов│ й ф│зичн│ сили впродовж двадцяти тисяч рок│в. Тож не дивно, сказав цей │ндус, що ┐хн│ досягнення в ц│й галуз│ видаються ║пропейцям дивовижними. Зауважимо, що пам'ять про Ашоку ув│чнено прем│║ю Кал│нги, яку щороку присуджу║ ЮНЕСКО за популяризац│ю науки. Кал│нга -- царство, що його захопив │мператор Ашока п│сля криваво┐ в│йни; п│сля не┐ в│н поклявся н│коли вже не воювати, а в│ддати вс│ сили духовному й культурному розвитков│ людей. Хто так│ адепти? А. П. С│ннетт, британський журнал│ст в ▓нд│┐, що удосто┐вся чест│ побувати в г│малайському братств│ високих йог│в, означу║ його як та║мну общину в Т│бет│. Санскритська "Веданта-сара" визнача║ його головну мету так: "розв│ювання густого мороку нев│дання, у який поринуло людство". Велик│ мудрец│ Аз│┐ не лише мудр│, а й украй могутн│, бо "сила за тим, хто зна║", стверджу║ Агручада Пар│кчай. За давнини люди науки трудилися та║мно, з покол│ння в покол│ння передаючи знання найдостойн│шим учням через посвячення. Так збер│галась │ розвивалася мудр│сть, зам│сть того щоб руйнуватися чи збочуватися нев│глаством. "Чому ж адепти, якщо вони так│ мудр│, не залишили жодного сл│ду в │стор│┐?"-- спитали якось у г│малайського махатми. "А чому ви вважа║те, що вони не залишили сл│д│в? -- спитав в│н у в│дпов│дь.-- Як може ваш св│т з│брати докази д│яльност│ цих людей, якщо вони ретельно приховують ┐┐, щоб жоден ц│кавий не м│г за ними простежити?" Не важко переконатися, що з найдавн│ших час│в правляч│ кола ревниво обер│гали св│й авторитет │ наполягали на тому, щоб народ поклонявся лише │долам сво║┐ епохи; виготовлен│ вони з каменю, золота, паперу чи пов│тря. Община П│фагора з Кротони вивчала астроном│ю, математику й ф│лософ│ю. П│фагору ми завдячу║мо с│мома нотами музично┐ гами. Проте цю общину мирних учених-вегетар│анц│в брутально роз│гнали, а багато кого з п│фагор│йц│в убили лише за ┐хн│й незвичний триб життя та │де┐. Кумранський монастир ессен│в, де було написано "Битву Д│тей Св│тла проти Д│тей Темряви" │ скоп│йовано рукописи, в│дом│ сьогодн│ як "Суво┐ Мертвого моря", п│ддали гон│нням римськ│ загарбники ▓зра┐лю. Як видно з цих двох приклад│в, п│дстав для засекречування шк│л м│стер│й було б│льш н│ж достатньо. Цих ф│лантроп│чних │деал│ст│в звинуватили в консп│рац│┐, оск│льки все, чого б│льш│сть неспроможна осягнути, як правило, виклика║ п│дозру й вороже ставлення, а отже, й пересл│дування. ▓стор│я зна║ багато орган│зац│й │ окремих ос│б, що передавали спец│альн│ послання ▓║рарх│┐ Св│тла на користь людства. пх ус│ год│ перерахувати. У нашому досл│дженн│ ми вибрали к│лька таких товариств, щоб висв│тлити головну │дею зовн│шнього кола Б│лого братства. ▓стор│я св│дчить, що так│ орган│зац│┐ раптово з'являлись │ так само раптово зникали, сповнивши свою м│с│ю. Це стосу║ться як зах│дних орден│в посвячених, так │ братств Сходу. Найб│льш осв│чен│ лами Т│бету │ раджа-йоги ▓нд│┐ завжди були в│дданими служителями небесних учител│в. Сх│дн│ братства суф│┐в, друз│в │ дерв│ш│в заснували адепти. Кер│вники ┐хн│х внутр│шн│х груп продовжують сп│лкуватися з великими магами. Орден тампл│║р│в було засновано в Палестин│ 1118 року французькими рицарями Гуго де Пейном, Жофруа де Сен-Омером та │ншими. Святий Бернар де Клерво визначив його закони й регламент. Його дядько Андре де Монтбар згодом став великим маг│стром. Одягнут│ в б│л│ плащ│ з червоними хрестами, рицар│-тампл│║ри провадили аскетичне життя. Все сво║ майно й статки вони в│ддавали ордену, завдяки чому в│н надзвичайно розбагат│в, хоча сам│ його члени були б│дн│. Орден мав, тисяч│ прилучених служител│в з неаристократичних верств. ▓║рарх│ю ордену складали рицар│, сержанти, капелани й слуги. Рицар│, що складали менш│сть, походили з аристократ│┐. Ц│лком │мов│рно, що рицар│-тампл│║ри, багато з яких вивчили арабську мову за час тривалого перебування на Середньому Сход│, могли сприйняти дещо │з сх│дно┐ практики │ нав│ть бути посвяченими в та║мн│ вчення гностик│в. За сво║ двов│кове │снування орден тампл│║р│в став найб│льшою банк│вською орган│зац│║ю св│ту. Прочани, що йшли до Свято┐ земл│, могли з будь-якого значного ║вропейського м│ста просто й безпечно перерахувати грош│ в крусалим каналами ордену. Б│льш│сть рицар│в та ┐х служител│в аж н│як не були святими, проте ║ чимало св│дчень того, що кер│вники ордену були мудрими й добрими людьми │ волод│ли певною часткою та║мних знань Сходу. З точ