ки зору розпорядник│в цив│л│зац│┐, злиття ║вропейсько┐ │ арабсько┐ культур було вкрай бажане, оск│льки ║вропейцям тод│ бракувало тих давн│х наукових знань, що ┐х засво┐ли араби. Арабський вплив неабияк збагатив квропу. Запровадження арабських цифр сприяло розвитков│ математики, яка доти користувалася малопридатними для цього римськими цифрами. Запозичення арабсько┐ медицини, х│м│┐ │ технолог│┐ також сприяло ║вропейському поступу. к думка, що тампл│║ри запозичили доктрини християн-йоганн│т│в, як│ твердили, що саме кгипет ║ джерелом мудрост│ ▓суса. Йоганн│ти вважалися хранителями к│лькох надзвичайно давн│х документ│в, а головною метою ┐х було об'║днати людство в одн│й ун│версальн│й рел│г│┐ миру. В│д початку свого │снування орден тампл│║р│в мав дв│ доктрини: одну для вузького, внутр│шнього кола сво┐х високородних кер│вник│в, про яких мало що в│домо, а │ншу -- римсько-католицьку -- для зовн│шнього кола. Прагнучи заволод│ти багатствами ордену тампл│║р│в │ звести нан│вець його вплив, король Франц│┐ Ф│л│пп Красивий │ папа Клемент V наказали ▓З жовтня 1307 року схопити вс│х рицар│в-тампл│║р│в. Великого маг│стра ордену та його рицар│в, людей високо┐ культури, звинуватили в жахливих злочинах -- людожерств│ й │долопоклонств│. Тисяч│ тампл│║р│в було закатовано у Франц│┐. Проте в ▓спан│┐, Португал│┐ та Англ│┐ л│кв│дац│я ордену пройшла без тако┐ жорстокост│, як у Франц│┐. П│сля п'яти з половиною рок│в ув'язнення │ нелюдських тортур великого маг│стра ордену тампл│║р│в Жака де Моле було спалено 18 березня 1314 року на остров│ С│те в Париж│ поблизу Понт-Нефу. Його останн│ми словами, як пише хрон│ст, були: "Франц│я згада║ нашу останню мить. Ми вмира║мо безневинно. Декрет, що згубив нас,-- несправедливий. Та на небесах ║ праведний суд, що н│коли не залишить без уваги благання невинного. ▓ на цей суд я через сорок дн│в закличу тебе, первосвященику Риму! О Ф│л│ппе, м│й королю, я даремно прощаю тебе, бо │ ти засуджений Божим судом. Через р│к я чекаю тебе". Папа Клемент V помер в│д нев│домо┐ хвороби через тридцять один день. Ф│л│пп Красивий помер у невимовних стражданнях наприк│нц│ 1314 року. Б│льш│сть тих, хто пересл│дував орден, померли передчасною │ насильницькою смертю. Ц│каво навести думку Британсько┐ енциклопед│┐ про процес над рицарями-тампл│║рами: "Насправд│ б│льш│сть │сторик│в вважають тампл│║р│в невинними в тих звинуваченнях, як│ було проти них висунуто". Чи справд│ кер│вники ордену мали доступ до та║мних знань? У Франц│┐ провели сол│дн│ досл│дження, як│ встановили │нтригуючу символ│ку в церквах та соборах, збудованих орденом тампл│║р│в. Мо┐ власн│ досл│дження │ в│дкриття зв'язку м│ж тампл│║рами │ гральними картами таро, де зашифровано ун│кальн│ пророкування на багато в│к│в, п│дтверджують здогад, що внутр│шн║ коло ордену волод│ло езотеричним вченням (Е. Томас. По той б│к бар'║ру часу.--Лондон, 1973). Знаменно, що один │з засновник│в ордену тампл│║р│в, святий Бернард де Клерво, був близьким другом святому Малачч│ де Армага, якому ми зобов'язан│ знаменитими передбаченнями пап, де вказуються особистост│ пап на прийшл│ в│ки. Ц│ передбачення ║, безперечно, проявом та║мно┐ науки чи мистецтва, якими волод│ють лише найб│льш посвячен│ люди. Я ц│лком пристаю на думку Менл│ Холла: "Орден храму походив │з та║мних шк│л │ був прямим джерелом п│зн│ших езотеричних братств". Через три стол│ття п│сля знищення ордену тампл│║р│в у квроп│ виникло │нше братство, що закликало до реформац│┐ св│ту. Ось як абат Монтфакон де В│ллар характеризу║ його вчення: "Вони вважають, що стародавн│ ф│лософи кгипту, Халде┐, маги Перс│┐ та г│мнософ│сти ▓нд│┐ вчили того самого, чого вчать │ вони". У мо┐ нам│ри не входить детально подавати │стор│ю цього та║много товариства, яке називалося братством розенкрейцер│в; я лише в│дзначу його високу мету │ зв'язки з │║рарх│║ю махатм. 1614 року в Н│меччин│ з'явилися перш│ ман│фести розенкрейцер│в -- "Св│това реформа", "Слава │ спов│дь братства Трояндового хреста". "Спов│дь" зверталася безпосередньо до "осв│чено┐ квропи"; та була перша под│бна декларац│я в │стор│┐, що йшла не в│д короля чи церкви, а в│д конклаву анон│мних ос│б. Автори цих ман│фест│в сам│ заявляють, що мусять приховувати │мена, бо власт│ пересл│дують ┐х. Вивчення "Спов│д│" розенкрейцер│в виявля║ ┐┐ революц│йну суть. В епоху феодал│зму розенкрейцери пропонують сво║ вчення "як принцам, так │ селянам". У п'ятому розд│л│ вони заявляють, що будуть "реформувати уряди квропи" │ що "владарювання облудно┐ теолог│┐ буде скасовано". Стосовно ж власних ф│лософських ц│лей, то вони об│цяють, що "суперечност│ науки й теолог│┐ буде узгоджено" │ що "двер│ мудрост│ знову в│дкрит│ св│тов│". Знаменно, що п│сля цих розенкрейцерських ман│фест│в 1614 року в розвитку науки розпочалися п│дйоми й стрибки, як│ досягли кульм│нац│┐ в нин│шню косм│чну еру. Те ж можна сказати й про заклик розенкрейцер│в до демократ│┐, коли на одну дошку ставились княз│ й селяни, проголошувалася необх│дн│сть осв│ти, внутр│шньо┐ культури, бо осв│та зв│льня║ в│д нев│гластва й забобон│в. З моменту утворення братство набуло м│жнародного характеру, поширивши св│й вплив за меж│ Н│меччини. 1622 року в Париж│ з'явилась аф│ша, яка здивувала │ простого перехожого, │ священика, │ аристократа: "Ми, спрямован│ нашою колег│║ю, ┐┐ главою │ братами-розенкрейцерами, заснову║мо нашу видиму й невидиму обитель у цьому м│ст│ найвищою ласкою, до яко┐ спрямован│ серця праведник│в. Ми вчимо без книг │ нот, розмовля║мо мовою кра┐ни, де перебува║мо, аби вберегти людей, под│бних до нас, в│д смертельно┐ помилки". ▓сторики не змогли з'ясувати, чи │снували розенкрейцери в XVII стол│тт│, коли вперше з'явилися ┐хн│ ман│фести. Причина проста -- адепти сам│ та║мно добирали кандидат│в у це товариство. Тому год│ вступити в братство, якщо вас туди не запросили. Можна допустити, що добра половина ║вропейських учених отримала так│ запрошення, проте вони не признавалися, що причетн│ до нього. Якщо такий висновок хибний, то як тод│ пояснити, що наука ракетою злет│ла вгору, щойно були опубл│кован│ ман│фести на початку XVII стол│ття? Програма св│тово┐ реформац│┐ виявилась усп│шною. Справд│, адепти Трояндового хреста знали все наперед! Ось чому й заявляли в "Спов│д│": "Нас, в│дпов│дальних за ц│ зм│ни, н│хто не знатиме". Св│тову реформац│ю започаткували вчител│ Сходу. Зв'язки ордену розенкрейцер│в з Аз│║ю проглядаються в латинському памфлет│, опубл│кованому 1618 року Генр│хом Неухуз│усом, через чотири роки п│сля ман│фест│в розенкрейцер│в. У цьому памфлет│ автор недвозначно вказу║, що п│сля завершення сво║┐ роботи адепти повернуться в ▓нд│ю. 1775 року в рукопис│ С│мсона, члена рос│йсько┐ лож│ обряду Сен-Мартена, стверджу║ться, що "справжн║ масонство прийшло в Рос│ю з Т│бету". То була приголомшуюча заява, бо для людей XVIII стол│ття Т│бет був таким само далеким, як │ М│сяць сьогодн│. Цей документ св│дчить про зв'язки ║вропейських масонських лож │з т│бетською твердинею мудрец│в. 1710 року З│гмунд Р│хтер (С│нцерус Ренатус) опубл│кував закони братства п│д назвою "Досконале й │стинне виготовлення ф│лософського каменю золотим братством Троянди й Хреста". Серед закон│в ║ │ клятва не розголошувати та║мниць м│стер│й. Прийнятий у братство розенкрейцер│в отримував порц│ю ф│лософського каменю, достатню, щоб забезпечити довгу молод│сть │ життя протягом принаймн│ ш│стдесяти рок│в п│сля того, як його прийняли в братство. П│сля омолодження брат мусив зм│нити │м'я │ м│сце проживання, щоб не привертати до себе зайво┐ уваги. Н│хто з член│в братства не мав права виготовляти алх│м│чним методом перл│в чи коштовних камен│в надм│рно┐ величини, аби не зажити лихо┐ слави. Член братства розенкрейцер│в давай об│тницю не одружуватися без особливого на те дозволу. В│н завжди виконував розпорядження маг│стра ордену, а посвячення в члени братства мусило в│дбуватися лише в Дом│ розенкрейцер│в. Ц│ правила св│дчать про нев│дом│ науц│ методи омолодження │ штучного виробництва коштовних камен│в. Ф│лософський кам│нь розенкрейцер│в нагаду║ кам│нь Ч│нтаман│, а методи омолодження нагадують под│бну практику в царств│ пресв│тера ▓оанна, згадуване в попередньому розд│л│. Франкмасони, хоч вони й мали менш екзотичн│ ц│л│, н│ж орден розенкрейцер│в, пов'язувалися з цим орденом задовго до заснування Велико┐ лож│ Англ│┐, яке мало м│сце 1717 року. В│рш Генр│ Адамсона з поеми "Музи надгробного плачу", що побачила св│т у Перт│ (Шотланд│я) 1638 року, п│дтверджу║ це: "Оск│льки ми -- брати-розенкрейцери, То ма║мо слово "масон" │ ма║мо бачення друге". Ц│ рядки доводять │ те, що розенкрейцери активно д│яли в, Шотланд│┐ через чверть стол│ття п│сля публ│кац│┐ в Н│меччин│ "Слави братства". Про зв'язок франкмасон│в з тампл│║рами здогадувалися масонськ│ │сторики. Справд│, не хто │нший, як Альберт П│к, що отримав вищий ступ│нь масонства, вважав, що │н│ц│али останнього маг│стра ордену тампл│║р│в м│стять пароль трьох основних ступен│в. Всесв│тню боротьбу розенкрейцер│в │ масон│в за демократ│ю та │нтернац│онал│зм ч│тко виклав шотландець Ендрю Майкл, кавалер Рамсей, коли виступав перед Великою ложею Франц│┐ у 1737 роц│: "Св│т -- це не що │нше, як величезна республ│ка, де кожна нац│я -- родина, а кожен │ндив│д -- дитина". Наприк│нц│ в│н проголосив, що ║дина мета ордену масон│в -- "створити за в│ки духовну │мпер│ю, де без скасування обов'язк│в, │снуючих у р│зних державах, створився б новий народ, який склали б р│зн│ нац│ональност│, зцементован│ во║дино доброчесн│стю ▓ наукою". Безперечно, людство сьогодн│ мислить б│льш │нтернац│ональне, н│ж дв│ст│ рок│в тому, хоча стар│ чудовиська нац│онал│зму й сектантства ще живуть. У цьому розум│нн│ програму франкмасонства виконано усп│шно. Ми коротко виклали деяк│ дан│ про д│яльн│сть зовн│шнього кола Страж│в людства. В сво┐х гуман│тарних задумах духовн│ вчител│ Земл│ не цурались │ церковних канал│в. Численн│ велик│ душ│ надихалися магами Сходу як у католицьк│й, так │ в протестантськ│й церквах. А в православних монастирях, як-от Афонський, серед ченц│в теж було чимало посвячених. Серед учених минулого, що зд│йснювали м│с│ю. Шамбали, сл│д згадати Парацельса (1493--1541). В│н запровадив нов│ методи в медицин│ й першим у квроп│ застосував для л│кування ртуть │ оп│й. В│н визнавав телепат│ю, вдавався до псих│чного впливу й провадив досл│ди з штучного вирощування людини, так званого "гомункулуса". Парацельс мандрував по Аз│┐ в 1513--1524 роках; вважа║ться, що саме тод│ в│н │ в│дв│дав т│бетський лама┐стський монастир братства маг│в. ▓ншим │сторичним персонажем, що, як вважають, │нсценував сво┐ смерть │ похорон, а сам подався до Центрально┐ Аз│┐ в XIV стол│тт│, був Н│кола Фламель. В│н ум│в добувати золото алх│м│чним способом. Однак жив з профес│┐ нотар│уса, а сво┐ значн│ статки, нажит│ алх│м│║ю, витрачав на буд│вництво л│карень │ гуртожитк│в для б│дняк│в у Париж│ та │нших м│стах Франц│┐. Надгробок Н│коли Фламеля │ його дружини Пернель │снував у паризьк│й церкв│ Невинних ще в XVI стол│тт│. Разом │з секретом отримання золота Фламель │ його дружина в│дкрили й ел│ксир молодост│, навчилися подовжувати соб│ життя. Б│льш н│ж в│рог│дно, що в могилах Фламел│в похован│ │нш│ люди, померл│ на час ┐хньо┐ гадано┐ смерт│. У XVIII стол│тт│ абат В│лен писав, що Фламель в│дв│дав французького посла в Туреччин│ Дезалью -- майже через чотири стол│ття п│сля його н│бито смерт│! ▓ це не ║дине таке пов│домлення. У сво┐й "▓стор│┐ француз│в р│зних стан│в" Аман Алекс│с Монтей мовить про якогось службовця Марселя, що теж зустр│чав Фламеля │ розмовляв з ним через к│лька стол│ть п│сля його гадано┐ кончини в XIV стол│тт│. Поль Люка, якого Людов│к XIV послав збирати старожитност│ в Грец│┐, кгипт│ й на Середньому Сход│, видав 1714 року книгу "Мандр│вка пана Поля Люка з вел│ння короля", в як│й розпов│в про чотирьох дерв│ш│в, що зустр│лися йому в Бруссе (Туреччина). Один │з них розмовляв багатьма мовами, серед них │ французькою. Цей дерв│ш заявив, що прийшов з в│ддалено┐ обител│ мудрец│в. Здавалося, йому рок│в тридцять, але час, що його в│н мав би затратити на сво┐ тривал│ мандр│вки, мусив складати щонайменше стол│ття. На згадку про │м'я Фламеля, дерв│ш запитав: "Ви справд│ в│рите, що Фламель помер? Н│, н│, друже, не обманюйте себе, Фламель усе ще живий; н│ в│н, н│ його дружина ще не зустр│ли смерт│. Уже рок│в три як я залишив його в ▓нд│┐. В│н -- один з мо┐х найкращих друз│в". Цей дерв│ш, видимо, був посланцем аз│атського Ол│мпу й виконував якесь ┐хн║ доручення. Ось що почув Микола Рер│х в│д учених лам в серц│ Аз│┐: "Хто сп│впрацю║ з Шамбалою, не живе самотиною, в│н мандру║ повсюди". Серед сп│втруд│вник│в │║рарх│┐ Св│тла не можна не згадати Олени Блаватсько┐, що багато рок│в навчалася в махатм у в│ддаленому Т│бет│, а тод│, як ┐хн│й посланець, вирушила до квропи й Америки. За старовинним звича║м архат│в, заведеним Цзонкабою, великим реформатором буддизму │ послом Шамбали, посланц│ вирушають наприк│нц│ кожного стол│ття, аби просв│тити чи застерегти людство. Майже достеменно, що Блаватська виконувала под│бну м│с│ю, коли 1875 року за вказ│вкою махатм заснувала теософське товариство. Метою його була робота для всесв│тнього братства людей, що само по соб│ було революц│йною програмою за в│ктор│ансько┐ епохи нац│онал│зму й колон│ал│зму. Вивчення давньо┐ мудрост│ Сходу було │ншим, не менш важливим завданням цього братства. Довге перебування Блаватсько┐ в ▓нд│┐ та ┐┐ ненависть до расово┐ │ класово┐ дискрим│нац│┐, викликало п│дозру до не┐ британського уряду в ▓нд│┐. Хоча через чверть стол│ття п│сля заснування теософського товариства вчител│ Т│бету урвали безпосередн│й зв'язок │з ним, воно й дал│ викону║ важливе завдання, привертаючи зах│дн│ уми до духовно┐ спадщини Аз│┐. Наприк│нц│ минулого стол│ття князь М. Т. Лор│с-Мел│ков, виконуючи наказ архат│в, запропонував царев│ Олександру II проект л│беральних реформ, щоб усунути деспотичний режим мирним шляхом. Те робилося в│д │мен│ ф│лантроп│чного братства, зв'язаного з радою адепт│в. Цар надто пов│льно розглядав проект, а невдовз│ загинув в│д бомби революц│онер│в. Коли його спроба л│берал│зац│┐ Рос│┐ зазнала невдач│, Лор│с-Мел│ков ви┐хав до Франц│┐, де й помер 1888 року. Знаменно, що Олена Блаватська знала князя замолоду │, можливо, знала й про його зв'язки з братами Св│тла. Можна виснувати, що програма п│днесення духовност│ й │нтелектуальност│ людства д│║ упродовж стол│ть. Певного часу вс│ братства виконували завдання │║рарх│┐; │нтим часом окрем│ особи несли нов│ революц│йн│ │де┐, щоб покращити соц│альн│ умови чи розвинути науку й ф│лософ│ю. Основний лейтмотив цього великого задуму -- "Св│тло здола║ темряву". 11. М▓С▓Я СЕН-ЖЕРМЕНА На Брестському пам'ятнику в п│вн│чно-зах│дн│й частин│ площ│ Згоди в Париж│, на боц│, зверненому до саду Тю┐льр│, в│дм│чено м│сце, де стояла г│льйотина, що стинала голови "ворогам Республ│ки" п│д час Терору. За хвилину до сво║┐ страти мадам Ролан кинула тут осатан│лому натовпу безсмертн│ слова: "Свободо! Ск│льки злочин│в ко┐ться в │м'я тво║!" Запоб│гти цьому спалахов│ насильства й жорстокост│, не порушуючи природного ходу соц│ального розвитку, намагався великий адепт, що неспод│вано з'явився на французьк│й сцен│ 1743 року; в│н прибув │з Аз│┐, де, як прочанин, пров│в певний час у в│ддалених г│рських монастирях, а згодом був гостем щаха Перс│┐. Цього посланця звали граф Сен-Жермен. Середнього зросту, але м│цно┐ статури, в│н розмовляв з аристократами, не зважаючи на ┐хн│ ранги й титули. Зате з простолюдом був душевним │ добрим. Граф не раз сид│в за столом з королями та принцами, проте н│ ┐ж│, н│ вина не торкався; вдома об│д йому зам│нювала миска р│дко┐ каш│, схожо┐ на звичайну т│бетську страву з ячменю. Оск│льки метою його м│с│┐ було зблизитися з королями та аристократ│║ю, аби схилити пан│вн│ кола до пом│ркованост│ й реформ (що ран│ше намагався зробити Аполлон│й Т│анський), Сен-Жермен │ д│яв, щоб привернути ┐хню увагу до себе -- одяг його прикрашали велик│ д│аманти. Доб│рне братство, до якого в│н належав, чудово бачило загрозливу ситуац│ю у Франц│┐ XVIII стол│ття, що до не┐ призвели честолюбн│ в│йни Людов│ка XIV │ його непом│рна пристрасть до зведення розк│шних палац│в. Граф Сен-Жермен з'явився у Франц│┐ за Людов│ка XV, людини культурно┐, але досить себелюбно┐. Графа прив│з │з Прусс│┐ 1743 року маршал де Бель│ль, а представила його Людов│ку XV корол│вська фаворитка марк│за де Помпадур, ж│нка осв│чена й витончена. ▓ недарма пересторога щодо майбутнього Франц│┐ призначалася саме цьому правителю, котрий якось недбало кинув: "П│сля нас хоч потоп". Саме цей кривавий потоп │ прагнув в│двернути посланець Шамбали. Цей р│зновид посланц│в можна розп│знати за деякими властивими ┐м рисами. Перш за все вони пациф│сти й апостоли вчення Серця; по-друге, вони, як правило, пов'язан│ з Аз│║ю. ▓, по-трет║, волод│ють нев│домими силами, як│ можна в│днести до окультних. Сен-Жерменов│ якраз │ були властив│ вс│ ц│ риси посланця м│ста Безсмертних. Про науков│ досягнення графа, який ум│в вирощувати штучн│ перли, отримувати велик│ д│аманти з др│бних │ виготовляти не в│дом│ доти фарби, розпов│дала одна з мо┐х попередн│х книг -- "Ми -- не перш│" (укра┐нський переклад див. "Всесв│т" No 11--12, 1988). Сен-Жермен в│льно волод│в багатьма мовами-- французькою, н│мецькою, │тал│йською, англ│йською, рос│йською, португальською, │спанською, грецькою, латиною, санскритом, арабською │ китайською. Цей л│нгв│стичний рекорд, такий незвичний для XVIII стол│ття, не знайшов задов│льного пояснення. Чи не вдалося графов│ справд│ подовжити життя на сотн│ рок│в, як у це в│рили його прихильники? Мадам де Хуссе, фрейл│на марк│зи де Помпадур, так опису║ його зд│бност│: "Досконале знання мов, як давн│х, так │ сучасних, дивовижна пам'ять; ерудиц│я, спалахи яко┐ вловлю║ш п│д час його примхливо┐ розмови; в│н об'┐здив увесь св│т, │ король охоче слухав розпов│д│ про його мандри в Аз│ю та Африку. Як │ розпов│д│ про придворне життя в Рос│┐, Туреччин│ та Австр│┐. Здавалося, для нього б│льше важать та║мниц│ кожного царського двора, ан│ж бути дов│реною особою короля". Саме виняткова компетенц│я в дипломат│┐ │ його миротворч│ зусилля викликали п│дозру до нього шеф│в та║мно┐ пол│ц│┐ у Франц│┐, англ│┐ та деяких │нших кра┐нах. У Франц│┐ Шуазель зап│дозрив його в шпигунств│ на користь Прусс│┐, з якою Франц│я тод│ була в стан│ в│йни. В Англ│┐ П│тт вважав його рос│йським шпигуном. Вс│ ц│ п│дозри, як видно, не мали п│д собою грунту, але те, що Сен-Жермен близький до Людов│ка XV та до │нших ║вропейських монарх│в, викликало заздрощ│ державних м│н│стр│в. 1746 року його нав│ть затримали в Лондон│, чому передували досить │нтригуюч│ под│┐. ▓мпозантна зовн│шн│сть Сен-Жермена спричинилася до того, що одна англ│йська лед│ стала виявляти до графа посилену ц│кав│сть. Це викликало спалах ревнощ│в у ┐┐ молодого залицяльника, який │ п│дкинув до кишен│ Сен-Жермена компрометуючого листа. Власт│, яких було пов│домлено про той лист, негайно заарештували графа. Та невдовз│ було доведено, що це брудна фальшивка, │ прямо з в'язниц│ Сен-Жермена було запрошено на прийом до лорда Холдернесса. 1760 року цей самий лорд писав М│тчеллу, британському послу в Прусс│┐: "Перев│рка його (Сен-Жермена) н│яких результат│в не дала". Того року Франц│я провадила з Прусс│║ю програшну в│йну. Король │ мадам Помпадур прагнули миру, як, ут│м, │ весь народ Франц│┐. При сприянн│ в│йськового м│н│стра маршала Бель│ля, особистого друга Сен-Жермена, було запропоновано послати графа в Голланд│ю; там в│н мав укласти сепаратну угоду з Прусс│║ю, причому в ц│й справ│ йому мав посприяти герцог Лу┐ де Брунсв│к, на прихильне ставлення якого Сен-Жермен м│г розраховувати. Це сприяло б тому, що Австр│я, союзниця Франц│┐, кап│тулювала б │ настав би к│нець в│йн│. Коли герцог Шуазель, м│н│стр закордонних справ, д│знався про планован│ без його в│дома мирн│ переговори, то заявив Людов│ку XV р│шучий протест, │ король мусив облишити св│й задум. В│н сп│шно послав спец│ального г│нця до Сен-Жермена, аби попередити свого друга: Шуазель вимага║ видач│ його, щоб запроторити в Баст│л│ю. Сен-Жермен не став гаятися -- в│н перетнув Ла-Манш │ зник в Англ│┐. Його друг, граф де ла Вату, за тих ускладнень писав йому в лист│ з Амстердама 1760 року: "Я знаю, що ви -- один │з найвидатн│ших людей Земл│, │ засмучений, що ц│ н│кчеми турбують вас │ снують │нтриги проти ваших миротворчих зусиль". Це лише один випадок │з життя Сен-Жермена, якого розум│ли далеко не вс│ його сучасники. 1762 року в│н неспод│вано з'явля║ться у Санкт-Петербурз│, де якраз померла │мператриця клизавета й коронувався цар Петро III. Дружина царя, уроджена принцеса Ангальт-Цербська, доводилася донькою одному з друз│в Сен-Жермена. С│мнадцять рок│в Катерина терп│ла пияцтво й дебош│ свого чолов│ка. Так│ звички робили з нього людину, найменше здатну правити величезною │мпер│║ю, як Рос│я, чому брати Орлови й зд│йснили державний переворот на користь Катерини. Ось так вона стала │мператрицею Катериною II │ правила Рос│║ю двадцять дев'ять рок│в як один │з ┐┐ найвидатн│ших монарх│в. Вона розширила кордони │мпер│┐, була покровителькою мистецтва й науки, сприяла поширенню в кра┐н│ ║вропейських звича┐в. За рос│йсько-турецько┐ в│йни, коли рос│йський флот стояв в │тал│йському порту Л│ворно, Сен-Жермен з'явився на борту фрегата у форм│ рос│йського генерала. Граф Григор│й Орлов представив Сен-Жермена герцогу д'Анспагу 1771 року такими словами: "Ось людина, що в│д│грала таку видатну роль у наш│й революц│┐". Сфера впливу графа Сен-Жермена не обмежувалася Франц│║ю та Рос│║ю. Не менш важливою для нього була │ Прусс│я. Його друг, посл│довник │ учень принц Карл фон Гессе-Кассель, допомагав адептов│ заснувати так зване Масонство високого ступеня. То був сплав доктрин │ закон│в розенкрейцер│в та тампл│║р│в з умоглядним масонством; л│берал│зм цього братства вплинув на │нтел│генц│ю квропи. Справд│, │ в Рос│┐ на початку XIX стол│ття був л│тературний пер│од, в│домий, як "масонський". Однак поразка повстання декабрист│в 1825 року поклала край цьому потягов│ до демократ│┐. Закони Масонства високого ступеня, розроблен│ Сен-Жерменом │ принцем Карлом, згодом поширилися в Америц│, де шотландський закон виступив за в│докремлення церкви в│д держави. Американську демократ│ю було започатковано в паризьких салонах, де Жан-Жак Руссо опубл│кував свою "Сусп│льну угоду". Не зайве нагадати, що Сен-Жермен, Лафай║т │ Франкл│н входили до масонсько┐ лож│ "Дев'ять сестер" у Франц│┐; до не┐ незадовго до кончини вступив │ Вольтер. Руссо, пророк тогочасно┐ демократ│┐, об'║днався з Сен-Жерменом у "Лож│ сусп│льно┐ угоди" в Париж│. Можна ще згадати слова графа, як│ в│дбивають осуд ним класового гноблення в квроп│: "У вас злидн│ й соц│альна несправедлив│сть". Проте в│н покладав над│┐ на реформи й поступове перетворення соц│альних систем, а не на насильницьке повстання. На жаль, французька аристократ│я не прислухалася до його застережень, │ революц│йна буря змела п. Яскраву картину д│яльност│ Сен-Жермена в ц│ знаменн│ роки ми знаходимо в "Спогадах про Мар│ю Антуанетту" графин│ д'Адемар, авторство яких приписують барону Еть║ну Леону де Ламот-Лангону (1786--1864). Хоча ц│ мемуари насправд│ писан│ не рукою придворно┐ дами Мар│┐-Антуанетти, текст мусить бути вкрай близький │сторичн│й правд│, тим б│льше що Ламот-Лангон, судячи з усього, знав графиню д'Адемар, яка прожила довге життя │ померла 1822 року. Окр│м того, на час п│дготовки тексту до друку його французький автор мусив ознайомитися з численними документами про Сен-Жермена, як│ натод│ були в Париж│. П│зн│ше, коли Наполеон III виявив жваве зац│кавлення до д│яльност│ графа у Франц│┐, ц│ документи з│брали в б│бл│отец│ пол│ц│йно┐ префектури _ тут в окрем│й зал│ збер│галися лише т│ папери й листи, як│ стосувалися Сен-Жермена. На жаль, усе те згор│ло п│д час Паризько┐ комуни 1871 року. Нев│домо, наск│льки и,│ тисяч│ документ│в були доступн│ барону Ламот-Лангону, коли в│н писав сво┐ "Спогади" у Франц│┐ 1830-х рок│в, але ║ п│дстави гадати, що в│н таки користувався ними. На початку нашого стол│ття один │з нащадк│в мадам д'Адемар заявив, що в родинному арх│в│ збереглися деяк│ папери щодо Сен-Жермена. Як виплива║ з│ "Спогад│в", граф Сен-Жермен робив спробу попередити Людов│ка XVI напередодн│ Французько┐ революц│┐. Проте ауд│║нц│┐ в короля не отримав, а потрапив лише в апартаменти королеви. Граф в│дверто розмовляв з Мар│║ю-Антуанеттою в присутност│ мадам д'Адемар, пров│щуючи пад│ння монарх│┐ у Франц│┐, якщо не встановити соц│ально┐ справедливост│. Сл│д зазначити, що Людов│к XVI досить прихильно ставився до л│беральних │дей франкмасон│в, проте аристократ│я │ багата буржуаз│я так тиснули на нього, що його слабка воля не могла ┐м протистояти. Застереження, вручене королев│ Сен-Жерменом, п│зн│ше скоп│ювали мадам д'Адемар: "Невдовз│ настане пора, коли необачна Франц│я Буде ввергнута в лихол│ття, якого могла б уникнути: ▓ стане немовби пеклом, змальованим Данте. Пов│р, моя королево, що день цей близький, Ми побачимо, як упадуть ск│петри │ кадильниц│, Захитаються башти й гербов│ щити, нав│ть б│лий прапор, Потоки кров│ потечуть у кожному м│ст│. Я чую ридання │ бачу вигнанц│в". Коли цей в│рш утрапив до рук Морепа, всесильного м│н│стра внутр│шн│х справ, в│н знесамовит│в │ наказав заарештувати графа Сен-Жермена, ув'язнити його в Баст│л│┐. Графиня д'Адемар спробувала заступитися за графа, але Морепа ┐й заявив: "Я знаю нег│дника краще, н│ж ви! Його буде викрито -- у наших пол│цейських властей в│рний нюх". Ц│║┐ хвилини двер│ каб│нету в│дчинилися, │ мадам д'Адемар в│д неспод│ванки зойкнула. А обличчя м│н│стра пересмикнулося: перед ними стояв Сен-Жермен. В│н кинув м│н│стров│ так│ пророч│ слова: "Король покликав мене, аби я дав йому добру пораду. Та ви завадили мен│ зустр│тися з ним, бо дба║те лише про св│й авторитет. Ви руйну║те монарх│ю, а в мене для Франц│┐ обмежений час. ▓ коли в│н спливе, я муситиму зникнути -- мене побачать тут лише через три покол│ння. ▓ мене не будуть звинувачувати, коли анарх│я з ус│ма ┐┐ жах│ттями спустошить Франц│ю. Сам│ ви не побачите цього лихол│ття, але того, що ви мостили до нього дорогу, вистачить, щоб покрити ганьбою ваше │м'я". Мовивши це, Сен-Жермен ступив до дверей, в│дчинив ┐х │ вийшов. М│н│стр Морепа зд│йняв тривогу й звел│в сво┐м костоломам схопити графа. Але той безсл│дно зник. Пророцтво адепта збулося: Морепа не дожив до Революц│┐, померши 1781 року. Поза сумн│вом, граф Сен-Жермен був посланцем Шамбали й захисником доктрини Серця. Про його зв'язки з Аз│║ю стали здогадуватися п│сля його сл│в, що ┐х наводить Франц Греффер у сво┐х "Малих в│денських мемуарах": "Я зникну з квропи й повернуся до Г│мала┐в. Щоб в│дпочити, бо мушу в│дпочити. Р│вно через в│с│мдесят п'ять рок│в люди знову побачать мене". Отож бачимо, що адепт збирався повернутися до квропи в р│к Архат│в, тобто 1875 року. Чи мав Сен-Жермен доручення в│д сво┐х високих кер│вник│в у Аз│┐? В│дпов│дь на це запитання дають слова самого графа: "Мо┐ руки зв'язав сильн│ший за мене". Чи не був тим "кимось" легендарний учитель П│вн│чно┐ Шамбали? Ходили чутки, н│бито Сен-Жермен мав та║мний притулок поблизу Екса (Прованс, Франц│й), де в│н сид│в на п│двищенн│ в поз│ Будди, поринувши в глибок│ роздуми. Н│мецький принц Карл фон Гессе-Кассель, який допомагав графов│ в його масонськ│й та розенкрейцерськ│й д│яльност│, так пише про свого навчителя в "Спогадах мого часу": "Сен-Жермен, певно, був одним │з найвидатн│ших ф│лософ│в, яких будь-коли знав св│т. Друг людства, що завжди роздавав сво┐ грош│ нужденним, друг тварин. Його серце завжди прагнуло давати щастя │ншим". Саме на цього дворянина з Н│меччини посила║ться махатма Кут Хум│ в лист│ до С│ннетта, датованому 5 серпня 1881 року, як на "в│рного друга й покровителя, прихильного н│мецького принца, з дому якого │ при якому в│н (Сен-Жермен) востанн║ вирушив Додому". З│ сл│в махатми ясно, що Д│м, куди вирушив адепт, десь за засн│женими Г│малаями. Махатма Мор'я так опису║ труднощ│ м│с│┐ свого "брата" у Франц│┐: "Якось один знатний француз сказав Сен-Жермену: "Я не можу второпати вс│х тих н│сен│тниць, що ┐х ви верзете". На що Сен-Жермен в│дпов│в: "Не важко було б уторопати мо┐ "н│сен│тниц│", якби ви прид│ляли ┐м таку саму увагу, яку вд│ля║те сво┐м власним н│сен│тницям, якби ви читали мо┐ допов│д│ з такою самою увагою, з якою студ│ю║те списки придворних танц│вниць. Та все лихо в тому, що правила менуету для вас важлив│ш│, ан│ж безпека Земл│". Хоч цей посол │ не зм│г в│двернути кровопролиття Французько┐ революц│┐, в│н зробив усе, аби попередити правляч│ кола про майбутн│ насл│дки ┐хньо┐ его┐стично┐ пол│тики. Противники монарх│┐ мусили б спершу вивчити факти й цифри, а тод│ виносити вердикт, хто жорсток│ший -- король чи трет│й стан. 14 липня 1789 року Баст│л│ю взяли штурмом революц│йн│ маси. Зам│сть спод│ваних там сотень в'язн│в у кайданах виявили лише чотирьох фальшивомонетник│в, двох божев│льних │ одного дворянина. Та й то цього аристократа запроторили туди на прохання родини, бо мав надто небезпечн│ нахили; жив в│н у Баст│л│┐, як │ личить його титулов│,-- з│ сво┐ми власними слугами. Ц│ непол│тичн│ в'язн│, зв│льнен│ з Баст│л│┐ │сторичного дня, який сьогодн│ в│дзначають як нац│ональне свято, крапля пор│вняно з тим безмежним морем десятк│в тисяч жертв, в│дправлених на г│льйотину п│д час Терору. Саме ц│й трагед│┐ │ намагався запоб│гти посланець маг│в Аз│┐. 12. ▓СТОРИЧН▓ ВТРУЧАННЯ Ран│ше вже мовилося, що серед та║мних запов│дей Цзонкаби, представника Шамбали в Т│бет│ XIV стол│ття, була й така, що зобов'язувала архат│в надсилати людству послання в останню чверть кожного стол│ття. Поява аватар, або божественних перевт│лень, ма║ м│сце через тривал│ пром│жки часу, оск│льки пов'язана з прецес│║ю р│внодень. Хоча б│льш│сть м│с│й архат│в не мали усп│ху, здеб│льшого через спротив мас, але деяк│ з них усе ж досягли мети. Незалежно в│д того, дали ц│ м│с│┐ як│сь насл│дки чи н│, ця традиц│я звертатися до людей через кожн│ сто рок│в незм│нне виконувалась упродовж св│тово┐ │стор│┐. Ось що пише махатма Мор'я про │║рарх│ю Св│тла: "М│жнародний уряд н│коли не приховував свого │снування. В│н заявляв про себе не ман│фестами, а д│ями, як│ ще не заф│ксувала св│това │стор│я. Уряд не прихову║ │ │снування сво┐х посланц│в у р│зних кра┐нах. Природно, що ц│ посланц│, обер│гаючи честь м│жнародного уряду, н│коли не д│яли та║мно. Навпаки, вони в│дкрито сп│лкувалися з р│зними урядами й були в│дом│ багатьом. Л│тература збер│га║ ┐хн│ │мена й оточу║ фантастичним ореолом". Справедлив│сть цих сл│в п│дтверджу║ д│яльн│сть Аполлон│я Т│анського й графа Сен-Жермена. В минул│ в│ки траплялися дивн│ випадки, як│ можна пояснити, як акти дружн│х втручань у критичн│ моменти. Один такий еп│зод мав м│сце, коли зароджувалася велика сучасна нац│я -- Сполучен│ Штати Америки. А саме, коли розроблявся проект прапора для Американських Колон│й 1775 року │ коли п│дписувалася Декларац│я про незалежн│сть 1776 року -- вони не об│йшлися без п│дтримки цих загадкових сил. П│сля майже тисячол│тньо┐ епохи феодал│зму настала важлива мить становлення демократ│┐. Створення майбутнього оплоту нового ладу -- Сполучених Штат│в -- мало бути ефективним з огляду на виняткове значення ц│║┐ под│┐ для св│тово┐ │стор│┐. Тож нема║ н│чого дивного, що в ц│ знаменн│ роки ставалися незвичайн│ под│┐, як│ засв│дчували втручання зовн│шн│х сил. 1775 року, коли батьки грядущо┐ республ│ки обговорювали новий прапор, на пол│тичн│й сцен│ з'явився дивний чолов│к, що в│дразу завоював авторитет │ подружився з Бенджам│ном Франкл│ном та Джорджем Ваш│нгтоном. Цьому джентльмену, якого мемуаристи називають просто Професором, можна було дати с│мдесят рок│в, хоча в│н мав пряму й м│цну поставу, високий зр│ст │ вкрай благородну зовн│шн│сть, що викликала повагу. Харчувався цей чолов│к незвично: не споживав н│ м'яса, н│ домашньо┐ птиц│, н│ риби, не пив н│ вина, н│ пива, а дотримувався так звано┐ д│║ти здоров'я: хл│б, гор│хи, фрукти й мед. Як │ Сен-Жермен, Професор часто розпов│дав про │сторичн│ под│┐ з такими подробицями, наче був ┐х учасником. Осв│чен│сть │ вишукан│ манери Професора справляли враження на вс│х. В│н багато писав │ читав, проте книги й рукописи н│кому не показував. В│н збер│гав ┐х у важк│й дубов│й скрин│, ключа в│д яко┐ н│кому не давав. Чи не тримав в│н, як свого часу Нострадамус, у цьому сховку стар│ окультн│ рукописи? Коли 1775 року в одному з приватних будинк│в на попередн│й нарад│ почалось обговорення американського прапора, сталася под│я, яку так опису║ один │з сучасник│в: "Франкл│н сказав, що зам│сть вчинити так, як пропону║ генерал Ваш│нгтон, в│н хоче попросити його й │нших присутн│х вислухати свого нового │ високошановного друга Професора, який люб'язно погодився повторити для вс│х цього вечора те, що говорив удень щодо нового прапора для Колон│й". Цей текст св│дчить про важливу роль у ц│й справ│ незнайомця. На вказаному зас│данн│ Професор зак│нчив свою промову значущим висновком: "Незабаром ми станемо самовизначеною незалежною нац│║ю". Можна допустити, що генерал Ваш│нгтон, франкмасон, │ Бенджам│н Франкл│н, масон │ розенкрейцер, уп│знали в Професоров│ спец│ального посланця Ради Мудрец│в, що бореться за прогрес людства з самого св│танку цив│л│зац│┐. 4 липня 1776 року сталася пам'ятна под│я. У старому Державному дом│ в Ф│ладельф│┐ спалахнули дебати м│ж засновниками ново┐ республ│ки. Вони стосувались остаточного р│шення, яке сл│д було прийняти, а саме: чи остаточно розривати зв'язки колон│й з Англ│║ю, чи зберегти ┐х на певних умовах? У цей критичний момент п│дв│вся високий Професор │ виголосив полум'яну промову. Б│льш│сть учасник│в асамбле┐ його не знала, проте вс│ слухали з величезною увагою │ нав│ть деяким благогов│нням. Коли промовець ск│нчив св│й виступ вигуком: "Бог дару║ Америц│ свободу!", те було сприйнято захоплено, │ один за другим посипалися п│дписи п│д Декларац│║ю незалежност│. То була мить, коли вершилась │стор│я. Коли загальне збудження спало й делегати захот│ли взнати, хто ж такий цей Професор │ подякувати йому, виявилося, що в│н зник. Н│хто б│льше його н│коли не бачив. Очевидно, посланець виконав м│с│ю Високого братства, │ його присутн│сть була вже не потр│бна. Чи надсилалися посланц│ т│║┐ ж Всепланетно┐ влади в наше важливе стол│ття? В│дпов│дь напрошу║ться ствердна. Знову сл│д згадати Миколу Рер│ха │ його м│с│┐ до двох велетн│в пол│тично┐ арени -- Сполучених Штат│в │ Радянського Союзу. Достов│рних св│дчень про ц│ м│с│┐ вкрай обмаль. Микола Рер│х, художник, що народився в Рос│┐, але мав сканд│навських предк│в, ви┐хав з Рос│┐ до Ф│нлянд│┐ напередодн│ революц│┐. Довг│ роки в│н пров│в у квроп│ та Америц│, пот│м оселився в долин│ Кулу в Г│малаях, де й помер 1947 року. Його картини прикрашають художн│ галере┐ Сполучених Штат│в, Радянського Союзу, Франц│┐ та │нших кра┐н. Як представник Ради архат│в, Рер│х в│дв│дав обидв│ наддержави, СРСР │ США, в 1926 │ 1935 роках в│дпов│дно. Хронолог│чно його м│с│я до Рос│┐ була першою. Експедиц│я Рер│ха до Центрально┐ Аз│┐ вирушила з Кашм│ру в серпн│ 1925 року. У вересн│ експедиц│я перетнула важкодоступний хребет Каракорум на висот│ 5575 м, де ┐┐ учасники потерпали в│д нестач│ кисню │ сн│гово┐ сл│поти. За хребтом простягалася п│щана пустеля Такла-Макан. У Хотан│ група провела чотири м│сяц│--до к│нця с│чня 1926 року, п│сля чого рушила до Урумч│ в Монгол│┐ │ нарешт│ досягла озера Зайсан на китайсько-радянському кордон│ в травн│ 1926 року. При сприянн│ радянського консула в Монгол│┐ Рер│х отримав в│зу на подорож до СРСР, хоч │ мав статус ем│гранта. 29 травня 1926 року Микола Рер│х, його дружина Олена й син Юр│й перетнули радянський кордон, а ▓З червня 1926 року прибули в Москву. Народний ком│сар закордонних справ Г. В. Чичер│н │ народний ком│сар осв│ти А. В. Луначарський виявили бажання зустр│тися з Рер│хом, що його в Рос│┐ пам'ятали як видатного художника. Радянська республ│ка переживала тод│ критичний пер│од. Лен│н помер двома роками ран│ше, │ м│ж Троцьким та Стал│ним розгор│лася боротьба за владу. Вони стояли на д│аметральне протилежних позиц│ях. "Запалимо на вс│й земл│ пожежу революц│┐!" -- закликав Троцький. "Побуду║мо соц│ал│зм спершу в одн│й кра┐н│ -- Рос│┐!" -- твердив Стал│н. ▓ перем│г. Саме в цей напружений момент у Москв│ й з'явився Рер│х │з спец│альним дорученням махатм. В│н вручив народним ком│сарам Чичер│ну │ Луначарському свою картину "Майтрея -- переможець", що в│дтод│ експону║ться в Музе┐ мистецтв │мен│ Горького. В│н прив│з │ шкатулку │ Землею Г│мала┐в з написом: "На могилу брата нашого махатми Лен│на". Слово махатма означа║ "велика душа". Коли архати когось називають "великою душею", то п│дкреслюють цим його значення для │стор│┐. Це значення легше визначити нин│, ан│ж 1926 року, бо соц│ал│зм досяг в│дтод│ значного розвитку. Кр│м того, Рер│х прив│з у новостворену радянську республ│ку послання в│д махатм Г│мала┐в, яке збер│га║ться сьогодн│ в державних арх│вах СРСР. Зм│ст послання вкрай ц│кавий: "На Г│малаях ми зна║мо, що Ви звершу║те. Ви скасували церкву, що стала розсадником брехн│ й марнов│рства. Ви знищили м│щанство, що стало пров│дником забобон│в. Ви зруйнували тюрму школи. Ви знищили с│м'ю лицем│рства. Ви спалили в│йсько раб│в. Ви розчавили павук│в наживи. Ви закрили ворота н│чних кубел. Ви врятували землю в│д зрадник│в грошових. Ви визнали, що рел│г│я ║ вчення всеосяжно┐ матер│┐. Ви визнали н│кчемн│сть приватно┐ власност│. Ви вгадали еволюц│ю общини. Ви вказали на значення п│знання. Ви схилилися перед красою. Ви принесли д│тям усю м│ць космосу. Ви в│дкрили в│кна палац│в". У заключн│й частин│ послання мовиться: "Ми зупинили повстання в ▓нд│┐, бо воно було передчасним, але ми визнали й сво║часн│сть Вашого руху. Прив│т Вам, шукач│ сп│льного блага!" Чи сл│д дивуватися, що наймудр│ш│ люди планети висловили свою симпат│ю систем│, яка, закривши бордел│, знищивши спекуляц│ю, засудивши колон│ал│зм, встановивши загальну осв│ту й в│дм│нивши приватну власн│сть, здавалася тод│ вз│рцем соц│ального ладу? Те, що в│тали мудрец│ Сходу, було лише │деальною доктриною, яку проголосив Лен│н. Проте доктрина -- одне, а практика -- │нше. Як небо й земля в│др│зня║ться християнське вчення, пропов│дуване в катакомбах Стародавнього Риму, в│д зд│йсненого Торквемадою в ▓спан│┐. Коли вчення ста║ часткою оф│ц│йно┐ │деолог│┐, влада може використати його для свого зм│цнення. Ми знаходимо багато сп│льного м│ж Торквемадою │ Стал│ним -- хоч ┐хн│ доктрини й р│зн│, методи були т│ сам│. В лист│ до Олени Рер│х 1950 року махатма Мор'я засуджу║ жорстокост│, що творились у сиб│рських концентрац│йних таборах │ водночас висловлю║ спод│вання побачити л│берал│зац│ю │ гуман│зац│ю радянсько┐ соц│ально┐ системи. Зг│дно з т│бетською наукою про цикли, глибок│ зм│ни в соц│ал│стичному св│т│ оч│куються в Р│к в