Джойс Керол Оутс. Залицяння, липень, 1953
---------------------------------------------------------------
© Copyright Джойс Керол Оутс, The New Yorker, Feb. 26 -- Mar. 4, 1996.
© Copyright СнГгур, переклад украПнською, 2000. (а/с 607, 65063, Одеса-63;
Email: sserhiy@inbox.ru
WWW:
Date: 19 Apr 2000
--------------------------------------------------------------
Љ Oats, J.C. 1996, The New Yorker, Feb. 26 -- Mar. 4, 1996.
Љ Снiгур, Сергiй. 2001. Вперше переклад надруковано у часописГ
"ВсесвГт", 2000, No3-4, с.12-13.
По вопросам, связанным с использованием перевода, обращайтесь к
переводчику:
E-mail: hopeodessa@farlep.net; sserhiy@inbox.ru.
почтовый адрес: Украина, 65063, Одесса-63, п/я 607,
Джойс Керол Оутс
ЗАЛИЦЯННЯ, ЛИПЕНЬ 1953.
ПГвтора дня в автомобГлГ шляхом на пГвнГч з Пенсаколи, що в штатГ
Флорида.
МГй батько молодий, у нього плаский живГт, йому не сидиться спокГйно за
кермом.
Зараз вГн у цГвГльному -- шортах кольору хакГ Г тенГсцГ.
Моя мати на задньому сидГннГ нашого "шевроле" з моПм братом,
п'ятимГсячним немовлям.
ДовгГ години Пзди, вГкна опущенГ, щоб впустити хвилГ яскравого
спекотного повГтря.
Вже вечГр, але ще й досГ тепло, вогко як пара з рота.
СлГпучий мГсяць на небГ рГже очГ.
В КентуккГ, на околицГ безГменного мГстечка, бензоколонка Ессо Г кафе.
НГчнГ метелики вихорем мчать у свГтлГ, густо, як снГжинки.
ЗацГпенГла вГд сну. ВГП злиплися. Моя шия заслабка, щоб вГдГрвати
голову вГд липкоП вГнГловоП спинки сидГння.
Мати пГшла з немовлям до жГночого туалету, щоб помГняти мокру пелюшку.
Батько в кафе, п'К молоко, три, чотири високГ, налитГ по вГнця склянки
холодного молока; вГн ще не покинув тренуватися.
(Хоча минулого тижня вГн програв бГй за звання чемпГона армГП США в
напГвважкГй вазГ. Нам не можна було прийти подивитися, вГн казав, що ми
зурочимо його, але це вже Гнша ГсторГя.)
Мене будить запах бензину.
В технГк, що вичавлюК рГдину на вГтрове скло.
ПотГм промасленою ганчГркою вГн рГзкими неправильними колами стираК
геть комах, що залГпили скло, залишаючи переливчастий масляний вГдблиск.
МГцний м'язистий, чоловГк майже однолГток мого батька, може, молодший
за нього.
Обличчя дуже брудне, як футбольний м'яч. ЧорнГ баки в'ються по його
щоках. ЗаморенГ очГ.
ВГн обережно прослизаК на мГсце водГя, смердячи потом, мастилом,
бензином, перевГряК двГрники вГтрового скла, потГм сигнали поворотГв.
Вражений "шевроле" моделлю 1952 року. Як така тримаКться на дорозГ?
питаК вГн.
Вдягнений у затвердГлу вГд бруду унГформу Ессо, поверх неП шкГряний
жилет з металевими заклепками, а його татуйованГ бГцепси випуклГ, як груди у
дорослоП жГнки.
СтискаК кермо, начебто Пде замГсть мого батька.
ВимовляК слова так, що я спочатку нГчого не зрозумГла, говорить
повГльно, ця його гугнява солодкава пГвденна вимова, я вже було подумала, що
вГн блазнюК, щоб розсмГшити мене. В я таки засмГялася, захихотГла тремтливо,
з придиханням.
ТикаК мене вказГвним пальцем у ключицю: "Сплюха?"
ПитаК, де це ви Пдете?
Кажу йому, до Буффало.
- Буфло - це де?
- Буффало, штат Нью-Йорк.
- Џдете з Флорди?
Я вГдповГдаю: "Так, мГй тато демобГлГзувався з американськоП армГП, де
був капралом Г зараз Пде додому".
- Чи був вГн на вГйнГ? В КреП?
- Так, - кажу я. МГй голос звучить гордо. - В не був поранений.
МенГ дванадцять рокГв. Худа, плоскогруда, кГстлявГ зап'ястки, що вГн
може взяти Пх у кГльце, зГмкнувши навкруги своП великий Г вказГвний пальцГ.
ЧисленнГ твердГ прищики пГд чубчиком на моКму лобГ печуть, як червоний
перець.
МоК темне волосся зГбране ззаду в масний "кГнський хвГст", закрГплене
гумовою зав'язкою, яку закрутили вправнГ пальцГ моКП матерГ.
На менГ зГм'ятГ шорти, махрова блузка, що одягаКться через голову,
плетенГ сандалГ Гз засГкГв Вулворта.
Я теж спГтнГла, тому сильно затиснула пухнастГ пахви.
ВГн нахиляКться ближче, говорить:
- Люба, а ти приваблива, скГльки тобГ рокГв?... - а я витрГщилася з
застиглою вГд переляку посмГшкою.
ВГн говорить таким притишено-манГрним голосом, немовби хоче, щоб нГхто
не пГдслухав, нГбито хтось К тут так близько, щоб пГдслухати, бо ж нГкого
немаК: "Гей, ти знаКш?.. люба?.. на тобГ сидить такий летючий тарган...
обтрушуК спереду мою блузку, обережно, зовнГшньою стороною брудноП вГд
мастила руки... п'ятидюймовий тарган, такий, що КУСАЊТЬСЯ. Га-га-га".
Але це лише жарт, вГн регоче.
ПереднК сидГння шевроле гойдаКться вГд його реготу.
Так це було вперше. НГколи не забудеш того, хто був перший.
Last-modified: Sat, 19 Apr 2003 18:28:47 GMT