серйозно. Я знову заглибився в книжку: менi здавалося, що саме такого знання потребуК Вчитель. Пiзнавати -- це навчатися того, що ти вже знаКш. Дiяти -- це демонструвати, що ти це знаКш. Навчати iнших -- це нагадувати Пм, що вони знають усе так само, як i ти. Всi ви -- учнi, виконавцi, вчителi. Њдиний твiй обов'язок у будь-якому з життiв -- бути праведним перед самим собою. Бути праведним перед кимось або чимось iншим не тiльки неможливо -- це ознака фальшивостi месiП. Найпростiшi запитання -- водночас i найглибшi. Де ти народився? Де твiй дiм? Куди ти йдеш? Що ти робиш? Замислюйся над цим час вiд часу i спостерiгай за тим, як змiнюються вiдповiдi. Найкраще ти навчаКш того, чого найбiльше потребуКш навчитися сам. -- Рiчарде, вам наче мову одiбрало, -- сказав Шiмода, так нiби йому кортiло поговорити зi мною. -- Еге ж, -- озвався я не полишаючи читати. Якщо ця книга призначена тiльки для Вчителiв, я не мав намiру вiдриватися вiд неП. Живи так, щоб нiколи не соромитись, як щось сказане чи зроблене тобою стане вiдомим у свiтi -- навiть, якщо тi вiдомостi будуть неправдивi. ТвоП друзi пiзнають тебе краще в першi хвилини зустрiчi, анiж твоП знайомi зможуть пiзнати тебе за тисячу рокiв. Найкращий спосiб уникнути вiдповiдальностi -- це сказати: "На менi лежить вiдповiдальнiсть". Я завважив у тiй книжцi ще одну дивину. -- Доне, на сторiнках немаК номерiв. -- НемаК, -- пiдтвердив вiн. -- Просто розгортаКш ПП -- i там саме те, що тобi потрiбно. -- Чарiвна книга! -- Нi. З будь-якою книгою можна так. Навiть iз старою газетою, якщо читати досить уважно. Хiба не траплялося, що замислившись над якоюсь проблемою, ви розгортали першу-лiпшу книгу, яка тiльки була напохватi, i раптом прозрiвали од того, що вона вам говорила? -- Нi. -- Ну то спробуйте колись. Я спробував. Заплющив очi i намагався уявити собi, що ж зi мною станеться, якщо я й надалi подорожуватиму з цим дивовижним чоловiком. Його товариство тiшило мене, але я не мiг позбутися вiдчуття, нiби щось аж нiяк не втiшне маК скоПтися з ним найближчим часом, i менi дуже не хотiлося бути цьому свiдком. З такою думкою я розгорнув книжку, все ще не розплющуючи очей, потiм розплющив Пх i прочитав: Через усе твоК життя тебе веде внутрiшня жага пiзнання -- ця неспокiйна духовна сутнiсть, яка i К твоПм справжнiм "я". Не вiдвертайся вiд можливих рiзновидiв майбутнього, аж поки не пересвiдчишся, що в них немаК чого навчитися. Ти завжди вiльний змiнити свiй вибiр i обрати iнше майбутнК чи iнше минуле. Обрати iнше минуле? Буквально чи образно? Як це зрозумiти?.. -- Схоже на те, Доне, що мiй розум розладнався. Не знаю, чи здатен я навчитися такого. -- Практика. Трохи теорiП i багато практики, -- сказав вiн. -- На це потрiбно десь пiвтора тижня. -- Пiвтора тижня? -- Еге ж. Повiрте у те, що знаКте всi вiдповiдi, i ви знатимете усi вiдповiдi. Повiрте у те, що ви Вчитель, i ви -- станете ним. -- Я нiколи не казав, що хочу бути Вчителем. -- Ваша правда, -- мовив вiн. -- Не казав. Посiбник я залишив у себе, i Дон так i не попросив його повернути. 5 Для процвiтання на Середньому Заходi фермеровi потрiбна добра земля. Так само й мандрiвним пiлотам, Пм треба триматися ближче до своПх клiКнтiв, а для цього пiдшуковувати гарнi майданчики неподалiк вiд населених пунктiв. Щойно викошенi луки, сiножатi, лани пшеницi або вiвса, i щоб жодних тобi корiв, якi так i тягнуться покуштувати на зуб тканину з крила чи хвоста лiтака; бажано, щоб поблизу тих майданчикiв пролягали автомобiльнi дороги, а в огорожах були проходи для людей, до того ж мiсце маК бути таке, щоб лiтаку нiде не доводилося пролiтати низько над будiвлями, i досить рiвне, щоб лiтак не розсипався на друзки, котячись по землi iз швидкiстю п'ятдесят миль на годину, i досить довге, щоб на ньому можна було безпечно злiтати й приземлятися в цi спекотнi днi у розпалi лiта; i, звiсно, потрiбен ще дозвiл власника землi на отi польоти. Саме про це я й думав того суботнього ранку, коли ми летiли на пiвнiч, Месiя i я. Попiд нами, на вiдстанi в тисячу футiв, пропливала зелена й золота земля. "Тревел-ейр" Дональда Шiмоди гуркотiв поблизу мого правого крила, пускаючи на волю снопи сонячних зайчикiв, що зiскакували з його дзеркальноП поверхнi. Гарний лiтак, подумав я, але трохи завеликий як для справжньоП важкоП працi мандрiвних пiлотiв. Так, вiн може взяти на борт одразу двох пасажирiв, але ж i важить вiн удвiчi бiльше за "Флiт", отож потребуК значно бiльшого майданчика, аби вiдiрватися вiд землi й повернутися на неП. Колись i в мене був "Тревел-ейр", та зрештою я помiняв його на "Флiт", який може вдовольнитися й крихiтними майданчиками, що Пх куди легше знаходити поблизу мiстечок i селищ. З "Флiтом" я мiг працювати на галявинi в п'ятсот футiв, тодi як "Тревел-ейр" вимагав простору в тисячу -- тисячу триста футiв. Приставши до цього чоловiка, подумав я, ти зв'яжеш себе розмiрами майданчикiв, потрiбних його лiтаковi. I справдi, тiКП ж митi, як менi сяйнула ця думка, я помiтив невеличкий охайний випас для худоби поблизу мiстечка, над яким ми саме пролiтали. Звичайна фермерська дiлянка завдовжки в тисячу триста двадцять футiв, подiлена навпiл. Другу ПП половину, певно, продали мiсцевiй громадi пiд бейсбольний майданчик. Знаючи, що лiтак Шiмоди приземлитися там не зможе, я поклав свою легку машину на лiве крило, трохи догори носом, i, утримуючи двигун на малих обертах, з грацiйнiстю сталевого сейфа пiрнув у напрямi бейсбольного майданчика. "Флiт" торкнувся трави одразу ж за огорожею, що вiдокремлювала лiву частину дiлянки. Я трохи пiдрулив до повноП зупинки, залишивши поруч iз собою чимало вiльного мiсця. Все, чого я прагнув, -- це влаштувати невеличку виставу, продемонструвати можливостi "Флiта", коли його ведуть належним чином. Я дав газ, розвертаючись для зльоту. Та тiльки-но пiдготувався до розбiгу, як побачив, що й "Тревел-ейр" заходить на посадку. Хвiст униз, праве крило догори -- вiн скидався на величного й елегантного кондора, який зiбрався сiсти на шорстку траву. Вiн був уже низько й летiв повiльно, тож волосся на моПй потилицi пiднялося дибом: ще трохи -- i я стану свiдком катастрофи. Аби приземлитися за огорожею, "Тревел-ейр" маК утримувати швидкiсть щонайменше шiстдесят миль на годину, Трохи повiльнiше -- i лiтак, утративши швидкiсть до п'ятдесяти миль, каменем упаде на землю. Та натомiсть я побачив, як бiлий iз золотим бiплан завис у повiтрi. Звiсно, не буквально завис -- вiн летiв зi швидкiстю, не бiльшою за тридцять миль, а щоб ви знали, лiтак, який "застрягаК" на п'ятдесяти, практично зупиняКться в повiтрi. А потiм я почув шерех, i "Тревел-ейр" сiв на три точки. Йому вистачило половини чи, може, трьох чвертей площi, на якiй приземлився "Флiт". Я мовчки сидiв у кабiнi й спостерiгав, як Дон пiдрулюК до мене i вимикаК двигун. А я тiльки витрiщав очi й не мiг здобутися на жодне слово. -- Гарний майданчик ви знайшли! I до мiстечка близько, еге? -- звернувся до мене Дон, так наче нiчого й не сталося. Нашi першi клiКнти -- два хлопцi на мотоциклi "хонда" -- видимо зацiкавились тим, що вiдбуваКться на Пхнiх очах. -- Що значить близько до мiстечка? -- прокричав я, перекриваючи гуркiт од двигуна, який усе ще лунав у моПх вухах. -- Ну, рукою подати. -- Та нi, я не те. Як розумiти це приземлення? Як ти змiг посадити "Тревел-ейр"? Дон пiдморгнув менi: -- Чари! -- Нi, Доне... справдi! Я ж бачив, як ти приземлився! Вiн добре бачив, який я вражений -- i то не просто вiд страху. -- Рiчарде, ти хочеш знати, чому ширяють у повiтрi гайковi ключi, як зцiлювати вiд усiх хвороб, перетворювати воду на вино, ходити по хвилях i саджати "Тревел-ейр" на стофутовому майданчику? Ти хочеш знати, в чому секрет усiх цих чудес? У мене було таке вiдчуття, наче вiн нацiлив на мене лазер. -- Я хочу знати, як ти тут приземлився... -- Слухай-но! -- гукнув вiн через безодню, що роздiляла нас. -- Що таке цей свiт? I все в ньому? IлюзiП, Рiчарде! Кожна його часточка -- iлюзорнаЦе ти розумiКш? Тепер вiн не пiдморгував i не всмiхався, так наче раптом розгнiвався на мене через те, що я не вiдав цього ранiше, ще хтозна-вiдколи. Мотоцикл зупинився бiля хвоста його лiтака -- хлопцям не терпiлося полiтати. -- Гаразд, -- тiльки й спромiгся вимовити я. -- IлюзiП то й iлюзiП. Хлопцi полетiли з ним, а менi належало знайти власника дiлянки, перше нiж вiн знайде нас, i попросити в нього дозволу скористатися з його випасу для польотiв. Њдино можливий спосiб описати зльоти й посадки, що Пх того дня робив лiтак Шiмоди, -- це припустити, нiби вiн був лише пiдробкою пiд "Тревел-ейр". Скажiмо, нiби то був "Е-2" чи вертолiт, що його убрали в шати "Тревел-ейра". Для мене набагато легше було сприйняти те, що гайковий ключ дев'ять шiстнадцятих плаваК в повiтрi, наче невагомий, анiж зберiгати спокiй, спостерiгаючи, як злiтаК важкий бiплан з двома пасажирами на борту iз швидкiстю тридцять миль на годину. Одна рiч -- вiрити в вознесiння, коли ти його бачиш, i зовсiм iнша -- вiрити в чудеса. Я затято розмiрковував над Доновими словами. IлюзiП. Хтось говорив про це ранiше... у моКму дитинствi, коли я навчався фокусiв. Це говорили фокусники! Вони обережно переконували нас: "Погляньте, те, що ви зараз побачите, зовсiм не чудо, i не чаклування. Насправдi це -- iлюзiя чуда". Потiм вони виймали канделябр iз волоського горiха i обертали слона на тенiсну ракетку. У спалаху проникливостi я витяг з кишенi "Посiбник МесiП" i розгорнув його. На сторiнцi було лише два речення. Не iснуК проблеми, яка б не несла тобi дарунка. Ти шукаКш проблем, тому що тобi потрiбнi Пхнi дарунки. Не можу пояснити чому, але цi слова полегшили моК замiшання. Я прочитав Пх ще до того, як збагнув, що моП очi заплющенi. Мiстечко називалося Трой, i той випас обiцяв бути для нас не менш гостинним, нiж була сiножать у Феррiсi. Але у Феррiсi я вiдчував певний спокiй, а тут повiтря немовби загусло вiд напруги, що менi аж нiяк не подобалось. Полiт -- ця чи не Кдина в життi наших пасажирiв пригода -- був для мене повсякденним дiлом, що його тепер затьмарював отой незбагненний неспокiй. МоКю пригодою був цей дивовижний чоловiк, неймовiрний спосiб, у який вiн примушував лiтати свiй бiплан, i чудернацькi слова, що ними вiн послуговувався для пояснень. Жителi Троя були приголомшенi чудесними польотами "Тревел-ейра" не бiльше, нiж був би я, коли б почув, як ополуднi задзвонив котрийсь iз мiських дзвонiв, що мовчав останнi шiстдесят рокiв. Вони просто не вiдали, що на Пхнiх очах дiКться неможливе. -- ДякуКмо за полiт, -- казали вони. -- Оце i все, чим ви заробляКте собi на життя?.. Хiба ви нiде не працюКте?.. -- А чому ви обрали таке маленьке мiстечко, як Трой?.. -- Слухай, Джеррi, твоя ферма не бiльша за коробку вiд черевикiв!.. Пополуднi в нас було чимало клопоту. Багато людей приходило полiтати, i ми мали заробити багато грошей. I все ж таки внутрiшнiй голос пiдказував менi: виплутуйся з цiКП халепи i тiкай звiдси. Я не раз нехтував такi попередження ранiше i потiм завжди шкодував. Близько третьоП години я заглушив двигун: треба було заправляти бак, i я двiчi сходив з двома п'ятигалоновими канiстрами по автомобiльний бензин до колонки Скеллi. Зненацька мене наче вдарило: я ж iще жодного разу не бачив, щоб "Тревел-ейр" заправлявся пальним. Шiмода не заливав бензином бак свого лiтака вiдтодi, як ми зустрiлися в Феррiсi, i я на власнi очi бачив, як вiн лiтав на цiй машинi сiм годин i вже розпочав восьму без краплини бензину чи масла. I хоч я знав, що вiн добра людина й не завдасть менi лиха, я знову злякався. Якщо ви поставите собi за мету суворо ощадити пальне, до мiнiмуму збавлятимете оберти, а сумiш для крейсерськоП швидкостi буде гранично збiдненою, то й тодi ви зможете утримати "Тревел-ейр" у повiтрi лише п'ять годин. Але не вiсiм. I яких -- безперервних зльотiв i посадок. Тим часом як я наповнював бензином бак у центральному вiдсiку i заливав ще кварту масла в двигун, Шiмода й далi без угаву лiтав та лiтав. На полi вишикувалася черга охочих, i вiн видимо не хотiв Пх розчаровувати. Я вибрав хвилину, коли вiн допомагав черговому пасажировi та його дружинi залiзти до передньоП кабiни. Чимдуж намагаючись, щоб мiй голос звучав спокiйно i незворушно, я запитав: -- Доне, як у тебе з пальним? Бензин потрiбен? -- Я стояв бiля крила з порожньою п'ятигалоновою канiстрою в руцi. Вiн поглянув менi просто в очi й спохмурнiв, видимо спантеличений, так наче я запитав, чи потрiбне йому повiтря, щоб дихати. -- Нi, -- вiдказав вiн, i я вiдчув себе недолугим учнем iз задньоП парти. -- Нi, Рiчарде, нiякий бензин менi не потрiбний. Це мене роздратувало, бо я ж таки трохи розумiюся на авiацiйних моторах i пальному. -- Ну гаразд, -- ущипливо мовив я, -- а може, трохи урану? Вiн засмiявся й одразу ж полагiднiв. -- Нi, дякую. Я заправився ним торiк. Вiн знову залiз до пiлотськоП кабiни i вирушив зi своПми пасажирами в новий надприродно уповiльнений злiт. Найдужче менi хотiлось, щоб люди одразу ж повернулися до себе додому, а ми швиденько забралися звiдти геть. Пасажири там чи не пасажири -- а менi треба тiкати. Все, чого я прагнув, то це злетiти i знайти велике вiльне поле якомога далi вiд людей, щоб просто сидiти там, мислити i записувати в бортовому журналi, що зi мною сталось, а потiм спробувати вiдшукати В цьому бодай якийсь сенс. Поки Шiмода приземлявся, я вийшов з "Флiта" трохи розiм'яти ноги. Тодi пiдступив до його кабiни й потрапив у струмiнь повiтря вiд пропелера потужного мотора. -- З мене досить, Доне. Налiтався донесхочу. Тепер поживу сам собi. Приземлюся десь далеко вiд мiста i трохи перепочину. А з тобою лiталося непогано, весело. Може, ще колись побачимось. О'кей? Вiн i оком не змигнув. -- Зроблю ще один полiт, i рушимо разом. Бачиш, на мене чекаК хлопчина. -- Гаразд. Молодик покiрно сидiв у пошарпанiй iнвалiднiй колясцi, яку прикотили до поля вiд самого мiстечка. Вiн справляв враження розламаноП на шматки iстоти, що ПП впресувала в сидiння якась невiдома сила надтяжiння. Проте вiн бажав полiтати. Товклися там i iншi люди. Душ сорок чи п'ятдесят. Хто сидiв у машинах, а хто стояв поруч i з вiдвертою цiкавiстю чекав побачити, як Дон витягатиме хлопця з коляски й пакуватиме до лiтака. Та Дон цим не переймався. -- Хочеш злетiти? Калiка всмiхнувся спотвореною усмiшкою i закивав на всi боки. -- То й злетимо, а чого ж, -- мовив Дон спокiйним тоном тренера, що звертаКться до гравця, який засидiвся на лавi запасних i якому саме настала черга виходити на поле. Якщо, озираючись назад, i шукати в тiй хвилинi чогось дивовижного, то це була напруга, з якою вiн це сказав: наче й недбало, але водночас владно, так, щоб той молодик зараз же пiдвiвся й самотужки забравсь до лiтака, i то без будь-яких виправдувань. А все, що сталося по тому, справляло таке враження, нiби хлопець тiльки грав роль калiки й тепер закiнчував свою останню сцену. Достоту як у театральнiй виставi. Принаймнi такий вигляд усе те мало збоку. Оте надтяжiння враз зникло, так мовби його нiколи й не iснувало. Хлопець вискочив з коляски, як корок з пляшки шампанського, i, зачудований сам iз себе, побiг до лiтака. Я стояв поруч, i до мене долинув його голос. -- Що ви зробили? -- шепотiв вiн. -- Що ви зi мною зробили? -- Ти збираКшся летiти чи нi? -- запитав Дон. -- Плата -- три долари. Грошi, будь ласка, наперед. -- Я лечу! -- вигукнув молодик. Шiмода не допомагав йому залазити до передньоП кабiни, як вiн звично робив це з iншими пасажирами. Люди повиходили з автомобiлiв. Навколо розлiгся приглушений гомiн багатьох голосiв. А потiм запала тиша. Вiдтодi, як одинадцять рокiв тому вантажiвка шубовснула з моста у воду, цей молодик не ступив самостiйно жодного кроку. I тепер вiн нагадував дитину, яка зробила собi крила з простирадла. Зрештою вiн видряпався до кабiни i ковзнув у крiсло, недоладно вимахуючи руками, неначе вони були призначенi для того, аби ними бавитись. Перед тим, як хтось iз натовпу спромiгся вимовити бодай слово, Дон натиснув на акселератор i "Тревел-ейр" покотився просто в небо, плавно обминаючи дерева й майже прямовисно беручись угору. Чи може хвилина бути щасливою i водночас моторошною? Так! Хвилини йшли одна за одною. Тут був i безмежний подив з чудесного зцiлення калiки, що, судячи з вигляду, цiлком на це заслуговував, i водночас тривожне передчуття чогось лихого, що мало статися, як тiльки тi двоК спустяться на землю. Натовп наче зав'язали у тугий вузол чекання, а це не вiщувало нiчого доброго. Хвилини спливали, i всi очi свердлили маленький бiплан, який безтурботно ширяв собi у сонячних променях, i глухе насильство нуртувало, накопичувалось i рвалося назовнi. Виписавши в повiтрi кiлька вiсiмок, "Тревел-ейр" почав знижуватись по компактнiй спiралi й пролетiв над огорожею, мов забарна й гуркiтлива летюча тарiлка. Якби Дон керувався здоровим глуздом, то випустив би свого пасажира десь далi вiд натовпу, хутко злетiв би собi й зник у небi. Тим часом людей прибувало. Якась жiнка бiгла до мiсця, де мав сiсти лiтак, штовхаючи перед себе ще одну iнвалiдну коляску. Дон керував навпростець до натовпу. Розвернувши лiтак пропелером вiд людей, вiн заглушив мотор. Суцiльною масою всi посунули до кабiни. На мить менi здалося, що вони вже шматують перкаль, аби швидше дiстатися Дона та його пасажира. Чи повiвся я, як боягуз? Не знаю. Я пiдiйшов до свого "Флiта", пiдкачав бензину, ввiмкнув запалювання й крутонув пропелер, щоб запустити двигун. Потiм залiз до кабiни, розвернув лiтак проти вiтру й злетiв. В останню мить я побачив, що Дональд Шiмода сидить на краю кабiни, а розбурханий натовп оточуК його. Я повернув на схiд, потiм на пiвденний схiд. Час минав, i нарештi я здибав велике поле з деревами для затiнку та джерелом питноП води, де й приземлився на ночiвлю. Те поле було далеко вiд будь-якого людського житла. 6 I сьогоднi не можу собi пояснити, що тодi накотило на мене. Певно, було це оте знайоме кожному з нас фатальне вiдчуття, i воно погнало мене геть, якнайдалi навiть вiд такоП дивовижноП та цiкавоП людини, як Дональд Шiмода. Якби менi випало побрататися з лихою долею, то й у самого МесiП забракло б могутностi, щоб примусити мене залишитися десь поблизу. У полi було тихо. Мовчазний величезний луг, вiдкритий небу... i дзюркiт маленького струмочка -- щоб його почути, треба було добряче напружити слух. Я знову був на самотi. Людина звикаК до самотностi, але поруште цей звичай бодай на один день -- i вам доведеться призвичаюватись до цього знов iз самого початку. -- О'кей, до часу то була непогана розвага, -- мовив я вголос, щоб почув увесь луг. З тим Дональдом було весело i, можливо, я мiг би багато чого в нього навчитися. Але хоч як там К, а з мене досить отих гуртiв людей, навiть якщо вони щасливi... А коли вони настраханi, то спроможнi на одне з двох -- або розпинати або поклонятися. Даруйте ласкаво, але нi те, нi те менi не пiдходить! I тут я спiймав себе на словi: так мiг сказати саме Дональд Шiмода. I чого це вiн там залишився? Навiть мене опосiло передчуття, що наказувало тiкати звiдти мерщiй, а я ж нiякий не Месiя. IлюзiП? Що вiн мав на увазi? Це важило бiльше за все, що вiн говорив i робив. Он з яким запалом сказав вiн тодi: "Усе це -- iлюзiП!" -- так нiби збирався втовкмачити цю думку в мою голову силомiць. Атож, це була таки справжня проблема; i я потребував ПП дарiв, але й досi не вiдав, що воно означаК. Я розпалив багаття i пiдiгрiв на ньому залишки вчорашнього обiду, якi умовно можна було назвати гуляшем: там було всього потроху -- i шматочки м'яса, i соКвi боби, i суха локшина, i навiть двi сосиски, якi не вадило перекип'ятити. Поруч з ящиком для харчiв лежала сумка з iнструментами. Без будь-якоП видимоП причини я дiстав з неП ключа дев'ять шiстнадцятих i почав розглядати, потiм дбайливо витер його i помiшав ним свiй "гуляш". Нагадаю, був я на самотi, i нiхто не мiг спостерiгати за мною, отож задля розваги я спробував пожбурнути ключа в повiтря так, як робив Дон. Коли я пiдкидав ключа просто вгору i при цьому примружував очi, вiн зупинявся у верхнiй точцi перед тим, як почати падати, i в цю мить на якусь частку секунди в мене виникало таке вiдчуття, нiби ключ плаваК в повiтрi. Та тiльки-но вiн падав на траву чи на моК колiно, ефект швидко розвiювався. Цей же таки ключ... I як Шiмода це робив? Коли все це iлюзiя, мiстере Шiмода, тодi що таке реальнiсть? I коли саме життя -- iлюзiя, навiщо взагалi ми живемо? Нарештi я вiдступив -- пiдкинув ключа ще кiлька разiв i покинув. А покинувши, досить несподiвано зрадiв: мене огорнула якась щаслива хвиля приКмного настрою -- добре, що я зараз там, де я К, добре, що знаю те, що знаю, хоча й не можу знайти вiдповiдь на всi запитання, ба й пояснення кiльком iлюзiям. Залишаючись на самотi, я iнодi наспiвую. "Гей, я i оце моК чудо... -- виводив я, поплескуючи крило "Флiта" у нападi правдивоП любовi до своКП машини (не забувайте, нiхто не мiг мене почути). -- Разом ми ширяКмо в небi... лiтаКмо понад ланами, аж поки один з нас не схибить... -- Мелодiю i слова я створював навмання. -- Та схиблю не я, а ти, моК чудо... коли вийдуть з ладу СВIЧКИ... i тодi я просто припну тебе на мотузку й потягну тебе в небо, i ми знов полiтаКмо... Ми знов полiтаКмо..." Коли вiдчуваю снагу i щастя, я можу складати такi вiршi без кiнця, бо римою нехтую. Проблеми МесiП мене бiльш не обходили; я не мiг з'ясувати собi, хто вiн такий i чого прагне, отож перестав i пробувати, i, гадаю, саме це зробило мене щасливим. Десь близько десятоП багаття догорiло. Як i моя пiсня. "Хоч де б ти був, Дональде Шiмодо, -- сказав я подумки, розстеляючи ковдру пiд крилом "Флiта", -- бажаю тобi щасливих польотiв i нiяких збiговиськ. Якщо це те, чого ти прагнеш. Нi, забираю своП слова назад. Зичу тобi, дорогий самотнiй МесiК, знайти те, чого ти хочеш, хоч би що воно було". Коли я стягував з себе сорочку, Дональдiв посiбник випав з кишенi, i я прочитав там, де вiн розгорнувся: Пута, що зв'язують вашу справжню родину, -- не спiльна кров, а повага i радiсть, яку ви знаходите в життi одне одного. Члени однiКП родини рiдко виростають пiд тим самим дахом. Я не дотямив, яким чином це може стосуватись мене, тож вирiшив не давати надалi цiй книжцi пiдмiняти моП власнi думки. Я покрутився пiд ковдрою i вiдключився, як ото вимикаКться електрична лампочка. Зiгрiтий i безжурний, лежав я пiд небом з тисячами зiрок, якi, може, й були iлюзiями, проте iлюзiями прекрасними. I це поза всяким сумнiвом. Коли я прокинувся, саме сходило сонце. Породжуючи золотi тiнi, займалося свiтло. Та не свiтло пробудило мене -- щось напрочуд м'яко торкалося моКП голови. Я подумав, що то соломинка зачепилась у чупринi, потiм менi здалося, нiби це жук, i я рвучко хряснув по ньому i... забив руку. Накидний гайковий ключ дев'ять шiстнадцятих являК собою доволi важкий шматок металу, i не варто бити по ньому з усього розмаху. Прокинувся я, зрозумiло, вмить. Ключ звалився з елеронного шарнiра, на мить зник у травi, потiм знову велично проплив у повiтрi, а тодi вже пiрнув униз, на землю, де й залишився. Спостерiгав я все те, уже цiлком прокинувшись. А коли я надумав його пiдняти, це був той-таки ключ дев'ять шiстнадцятих. Iнструмент, який я знав i любив, такий самий важкий i так само, як завжди, готовий повiдкручувати голови всiм тим паскудним болтам i гайкам. -- Хай йому чорт! Я нiколи не згадував пекла або чортiв -- так повелося ще з дитинства. Але цього разу я неабияк розгубився, тож iнших слiв у мене просто не знайшлось. Що сталося з моПм ключем? Дональд Шiмода був далеко звiдси, щонайменше за п'ятдесят миль за обрiКм. Я пiдняв ключа, пильно оглянув його, зважив на руцi, вiдчуваючи себе доiсторичною мавпою, яка не може зрозумiти, як перед ПП очима обертаКться колесо. За цим мала бути прихована вельми проста причина. Роздратований своКю безпораднiстю, я зрештою здався, поклав ключ до сумки з iнструментами й розпалив вогонь, щоб спекти свiй саморобний хлiб. Менi нiкуди було поспiшати. Як захочу, то залишусь тут i на цiлий день. Хлiб пiднявся на моПй похiднiй сковорiдцi, i його можна було знiмати, коли це iз заходу долинув добре знайомий менi звук. Аж нiяк не могло бути, щоб вiн належав лiтаковi Шiмоди, -- хто ж би то вистежив мене саме на оцьому полi, одному з тисяч таких самих ланiв на Середньому Заходi. Але я знав, що то вiн, i почав насвистувати, наглядаючи водночас i за хлiбом, i за небом, та ще й намагаючись доти, доки вiн приземлиться, придумати якiсь спокiйнi, розважливi слова. Звiсно, то був таки "Тревел-ейр". Вiн низько пройшов над "Флiтом", потiм зробив надто крутий показний розворот, легко ковзнув униз i приземлився зi швидкiстю шiстдесят миль на годину -- з такою швидкiстю i маК сiдати "Тревел-ейр". Дон пiдрулив ближче й заглушив мотор. Я мовчав. Помахав рукою, але не озвавсь анi словом. Лише насвистувати перестав. Вiн вилiз iз кабiни й пiдiйшов до мене: -- Привiт, Рiчарде. -- ЗапiзнюКшся, -- зауважив я. -- Хлiб майже пiдгорiв. -- Вибачай. Я подав йому кухлик джерельноП води й бляшану тарiлку з половиною хлiбини та шматком маргарину. -- Як воно було? -- запитав я. -- Все гаразд, -- вiдповiв вiн з блискавичною напiвпосмiшкою. -- Я втiк, прихопивши з собою своК життя. -- Я сумнiвався, що тобi в цьому поталанить. Якийсь час вiн мовчки Пв. -- ЗнаКш, -- мовив вiн, добре роздивившись свою страву, -- це просто-таки жахливе Пство. -- Нiхто не примушуК тебе Псти мiй хлiб, -- сердито вiдказав я. -- Чого це всiм не до вподоби мiй хлiб? Нiкому не смакуК мiй хлiб! Поясни, Небесний Учителю, чому це так? -- Гаразд, -- усмiхнувся вiн, -- скажу тобi, як сказав би Бог, ось що: ти вiриш, що твiй хлiб добрий, i тому вiн смакуК тобi. А покуштуй його без глибокоП вiри в те, в що увiрував, i сприйматимеш його як... ну, щось нiби вогонь... пiсля потопу... в млинi. Тобi так не здаКться? А траву, ти, певно, додав для смаку? -- Вибачай. Випадково випала з рукава. А тобi не здаКться, що сам хлiб, а не трава чи там трохи обвуглена скоринка... тобто хлiб, як такий... чи не думаКш ти, що вiн... -- Жахливий, -- мовив Дон, повертаючи менi все, крiм вiдкушеного ним шматка. -- Я радше голодуватиму. У тебе залишились персики? -- В ящику. Як же вiн розшукав мене на цьому полi? Розмах крил у двадцять вiсiм футiв -- не такий уже й легкий орiКнтир посеред прерiй та фермерських ланiв, що розляглися на десятки тисяч миль. Особливо, коли тобi в очi свiтить сонце. Та я заприсягся собi не розпитувати. Тiльки якщо сам захоче розповiсти. -- Як ти знайшов мене? -- запитав я. -- Адже я мiг приземлитися де завгодно. Вiн вiдкрив бляшанку ножем i ним же почав наколювати персики та вкидати Пх до рота -- а це зовсiм не легкий трюк. -- Подiбнi притягують подiбних, -- пробурмотiв вiн, i скибочка персика втекла з його ножа. -- Он як? -- Космiчний закон. -- Ого. Я доПв свiй хлiб, потiм вичистив сковорiдку пiском iз струмка. Хлiб у мене виходив таки добрячий. -- Може, ти поясниш? Як воно вийшло, що я став подiбний до твого високородного Кства? Чи, може, пiд словом "подiбнi" ти мав на увазi нашi лiтаки, якi таки мають певну подiбнiсть? -- Ми, чудотворцi, повиннi триматися гурту, -- сказав вiн. Ця заява була водночас i лагiдною, i моторошною через тон, з яким вiн ПП прорiк. -- Як це... Доне? Щодо твого останнього зауваження? Чи не розтлумачив би ти, що саме мав на думцi, говорячи "ми, чудотворцi"? -- З погляду ключа дев'ять шiстнадцятих, що лежить у твоПй сумцi для iнструментiв, я б сказав, що сьогоднi вранцi ти здiйснив давнК чудо левiтацiП накидного гайкового ключа. Виправ мене, якщо помиляюсь. -- Нiчого я не здiйснював! Я прокинувся... той ключ сам мене розбудив! Вiн таке виробляв! -- Ах, сам, -- Дон засмiявся. -- Так, вiн витiвав це сам! -- ТвоК розумiння своКП чудотворноП роботи, Рiчарде, таке ж досконале, як i твоя майстернiсть у випiканнi хлiба. Я не вiдповiв на цей закид, лиш розслабився на своКму матрацi як тiльки мiг i спокiй зберiгав теж як тiльки мiг. Якби вiн мав що сказати, то була якраз добра нагода. -- Дехто з нас опановуК такi речi пiдсвiдомо. Наш тверезий мозок нездатний це сприймати, отож ми робимо чудеса ввi снi. -- Вiн дивився на небо, на першi легкi хмаринки того дня. -- Май терпiння, Рiчарде. Всi ми на шляху до пiзнання чогось бiльшого. Вiдтепер це приходитиме до тебе трохи швидше, i ти станеш мудрим старим маестро духу ще ранiше, нiж сам це усвiдомиш. -- Як розумiти це "ранiше"? Я не хочу знати про це! Не хочу знати нiчого взагалi! -- Ти не хочеш нiчого знати. -- Та нi, я хочу знати i чому iснуК цей свiт, i який вiн, i навiщо я в ньому живу, i куди я прямую, i що буде потiм... Я хочу знати, як лiтати без лiтака, коли в мене виникаК таке бажання. -- Вибачай. -- За що? -- В такий спосiб дiла не буде. Як тiльки ти пiзнаКш, що таке цей свiт i як вiн дiК, ти автоматично почнеш творити чудеса, тобто речi, що Пх називають чудесами. Але, звiсно, нiщо не К чудом. Навчися того, що знають фокусники, i це вже не буде фокус. -- Вiн перевiв погляд з неба на мене. -- Ти, як i кожен iнший, усе знаКш, тiльки не усвiдомлюКш того, що ти вже все знаКш. -- Я ось не пригадаю, -- озвався я, -- нiяк не пригадаю, щоб ти питав, чи хочу я навчитися того, що приводило до тебе гурти людей i що стало лихом у твоКму життi. ЗдаКться, це випало з моКП пам'ятi. Вимовивши цi слова, я вже знав, що зараз вiн пояснить менi, нiби згодом я це пригадаю, так само як знав i те, що вiн маК рацiю. Дон простягся на травi, пiдклавши пiд голову замiсть подушки мою торбину з рештками борошна. -- Слухай, не переймайся натовпом. Вiн не чiпатиме тебе, аж поки ти сам цього не захочеш. Пам'ятай, що ти -- чудодiй, що гоп -- i ти невидимець i проходиш крiзь дверi. -- Натовп у Трою схопив тебе, чи не так? -- А хiба я казав, що не хотiв, аби вони таке вчинили? Я це дозволив. Менi це подобалось. У кожному з нас сидить поганий актор, а нi -- то ми нiколи не зробимось учителями. -- А хiба ти не зрiкся цього? Хiба я не читав?.. -- Так, як воно пiшло, я перевтiлювався в Одного-Њдиного-Постiйного Месiю, i це дiло покинув назавжди. Але ж я не можу позбутися того, на що витратив життя, наблизившись до розумiння цих iстин. Покусуючи бадилинку, я заплющив очi. -- Слухай, Дональде, що ти намагаКшся сказати? Що заважаК тобi розкритись i прямо сказати менi, що дiКться? Запала тиша, а тодi вiн промовив: -- Може, це ти повинен менi сказати. Атож, сказати менi те, що намагаюся сказати я, а в разi помилки я тебе виправлю. Хвилину чи двi я мiркував над цим i вирiшив здивувати його. -- Гаразд, я скажу тобi... -- Я витримав паузу, аби пересвiдчитись, чи надовго вистачить йому терпцю, якщо те, що я скажу, не буде занадто легковажним. Сонце вже пiдбилося досить високо й почало припiкати. На далекому фермерському полi працював дизельний трактор, обробляючи кукурудзу навiть у недiлю. -- Таки скажу. По-перше, коли я побачив, як ти сiдаКш на поле бiля Феррiса, то була чиста випадковiсть. Правильно? Вiн мовчав, як i трави навколо нас. -- По-друге, ти i я маКмо своКрiдну таКмну угоду, про яку я, очевидно, забув, а ти нi. Легкий вiтрець доносив до нас далекий гуркiт трактора. Якась частина мого Кства дослухалася до сказаного, не сумнiваючись, що то нiякi не вигадки. Я виклав факти. -- Скажу тобi бiльше: вперше ми зустрiлися три чи чотири тисячi рокiв тому, рiк туди або рiк сюди. Нам до душi тi самi пригоди, можливо, ненавидимо ми той самий тип руйнiвникiв, навчаКмося з такою самою охотою i так само швидко, один поперед одного. У тебе, правда, краща пам'ять. Коли ти сказав: "Подiбнi притягують подiбних", -- ти мав на думцi нашу теперiшню зустрiч. -- Я пiдняв нову бадилинку. -- Ну, як воно виходить? -- Спочатку я думав, що це буде довга путь, -- озвався вiн. -- Так воно й випадало, та, гадаю, тепер з'явився маленький крихiтний шанс, що цього разу тобi поталанить. Говори далi. -- З iншого боку, менi не треба говорити далi, бо ти знаКш усе, що вiдомо людям. Та якщо я мовчатиму, ти не дiзнаКшся про те, що я думаю i що знаю, а без цього я не зможу опанувати й пiзнати те, що хочу пiзнати. -- Я вiдкинув бадилинку. -- Щось у цьому К, Доне? Чому ти витрачаКш час на таких людей, як я? Такi розвиненi, як ти, видобувають чудодiйнi сили у виглядi побiчного продукту. Я тобi не потрiбний, як не потрiбне тобi нiщо в цьому свiтi. Я обернувся й пильно поглянув на Дона. Очi в нього були заплющенi. -- Навiть бензин для "Тревел-ейра"? -- запитав вiн. -- Так, -- погодився я. -- Отож для тебе в свiтi залишилася сама нудьга... нiяких пригод. Адже знаКш -- нiщо не може стати тобi на завадi на цiй землi. Њдина твоя проблема полягаК в тому, що ти не маКш проблем! Як на мене, то був неперевершений взiрець ораторського мистецтва. -- Тут ти схибив, -- був його присуд. -- От скажи менi, чого це я покинув своК дiло... ти знаКш, чому я облишив бути МесiКю? -- Ти казав про натовп. Кожен хоче, щоб ти творив для нього чудеса. -- Еге ж, тiльки не перше, а друге. Страх перед натовпом -- твiй хрест, не мiй. Не натовп узагалi замордував мене, а певний тип натовпу, якому геть байдуже, що саме я прийшов йому сказати. Ти можеш перейти вiд Нью-Йорка до Лондона по океану яко по сухом, можеш з нiчого робити золотi монети -- i все одно ти не зможеш домогтися, щоб вони бодай чимось зацiкавилися. Хоча б це розумiКш? Вiн говорив, а я дивився на нього i думав: менi ще нiколи не випадало зустрiти людину, в якiй теплилося життя, самотнiшу на вигляд. Дон не потребував Пжi, чи притулку, чи грошей, чи слави. Його просто-таки вбивала потреба висловити те, що вiн знав, та нiхто не завдавав собi клопоту його вислухати. Щоб не заплакати, я хоч-не-хоч мусив дивитися на нього суворо. -- Гаразд, ти цього хотiв, -- мовив я. -- Якщо твоК щастя залежить вiд когось iншого, тодi справдi маКш проблеми. Вiн рвучко пiдвiв голову, i в його очах зблиснули iскри, наче я вдарив його гайковим ключем. У мене одразу ж сяйнула думка, що менi було нi до чого викликати його гнiв. Ударена блискавкою людина аж шкварчить. Його обличчям промайнула миттКва посмiшка. -- ЗнаКш, Рiчарде, -- мовив вiн, розтягуючи слова, -- ти... маКш... рацiю! Те, що вiн почув, знову ввiгнало його в транс. Незважаючи на це, я ще довго розводився про те, як ми зустрiлись, i що в цьому було повчального, i як усi отi думки пролiтали в моПй головi ранковими кометами i денними метеоритами. Проте Дон байдужно лежав на травi. Без жодного поруху. Без жодного слова. Опiвднi я закiнчив виклад своКП версiП про всесвiт i про те, що його населяК. -- ...i менi здаКться, нiби я ще й не починав, Доне, адже я маю так багато сказати тобi... I звiдки я все це знаю? I як воно так сталося? Вiн не вiдповiв. -- Якщо ти очiкуКш вiд мене вiдповiдi на моК власне запитання, зiзнаюся -- я ПП не вiдаю. Чому зараз я можу розповiсти про все, чого я ранiше нiколи навiть не намагався осягти? Що зi мною подiялося? Вiн мовчав. -- Доне! Тепер i тобi слiд щось сказати. Прошу. Вiн не озвавсь анi словом. I хоч я розгорнув перед ним панораму життя i повiдав про свою мiсiю в ньому, i хоч прозвучало це так, нiби все, що потрiбно йому в свiтi, сконденсувалось в одному-Кдиному випадковому словi про його щастя, -- вiн швидко заснув. 7 Середа, шоста година ранку. Я ще не прокинувся, аж раптом: грим! -- зненацька розлягаКться неймовiрний гуркiт, якась надпотужна вибухова симфонiя; i ось уже звучить тисячоголосий хор, виспiвуючи латинськi слова; а скрипки, барабани й труби немовби трощать на друзки величезне скло. Задрижала земля, i "Флiт" захитався на своПх колесах. Я вискочив з-пiд крила, наче кiт, якого вдарило струмом у чотириста вольт, i вже не шерсть на ньому, а самi знаки оклику. У небi займався холодний вогнистий свiтанок, хмари оживали в буяннi диких барв, але все те вiдступало перед динамiтним крещендо: -- ПрипинiтьПрипинiть! Вимкнiть цю музику, вимкнiть ПП! Шiмода кричав так голосно й люто, що його було виразно чути навiть крiзь отой гуркiт. I одразу ж завмерли всi звуки, i тiльки луна вiдкочувалась аж ген, ген, ген. А потiм виникла лагiдна побожна мелодiя, тиха, як бриз, як замрiяний Бетховен. На Дональда це не справило нiякого враження. -- Слухай, я сказав вимкнути ПП! Музика урвалася. -- Х-ху! -- мовив вiн. Я тiльки глипнув на нього. -- На все свiй час i своК мiсце, правда ж? -- зауважив вiн. -- Атож, час i мiсце... -- Трохи небесноП музики -- це зовсiм непогано, якщо звучить вона в затишку твого власного мозку й з якоПсь особливоП нагоди. Але щоб отак -- першим дiлом уранцi, та ще й на всю потужнiсть! Хiба так можна? Що ти робиш? -- Що роблю я? Доне, та я собi мiцно спав... що ти хочеш цим сказати? Вiн труснув головою, безпорадно здвигнув плечима, пирхнув i повернувся до свого спального мiшка пiд крилом. Посiбник, як ото впав, так i лежав розгорнутий у травi. Я обережно пiдняв його i прочитав: Обстоюй своП обмеженi можливостi, i можеш бути певний -- вони залишаться при тобi. Багато чого я ще не розумiв у месiанському дiлi. 8 День ми завершили в Хеммондi, штат Вiсконсiн. Покатали поодиноких понедiлкових пасажирiв i пiшли собi до мiста пообiдати. Дорогою назад я почав розмову. -- Доне, з тобою можна погодитись, що це життя може бути цiкавим, чи нудним, чи будь-яким iншим, а власне, таким, яким ми вирiшили його зробити. Та навiть у своП найкращi часи я нiяк не мiг дотямити: навiщо ми тут? Поясни менi це. Ми саме поминали крамницю металевих виробiв (зачинену) i кiнотеатр (вiдчинений: "Батч Кессiдi i Санданс Кiд" [Голлiвудський фiльм, випущений на екрани в 1969 роцi; цей вестерн про пригоди двох симпатичних злочинцiв зажив великоП популярностi]). Дон зупинився, потiм повернув назад на тротуар. -- У тебе К грошi? -- ВистачаК. А що? -- Ходiм подивимося фiльм, -- запропонував вiн. -- Заплатиш? -- Та не знаю, Доне. Ти пiди, а я повернуся до наших лiтакiв. Не люблю залишати Пх надовго напризволяще. А чого це тебе раптом зацiкавило кiно? -- З лiтаками нiчого не станеться. Ходiмо у кiно. -- Сеанс уже почався. -- То зайдемо пiсля початку. Вiн уже купував квитки. Я й собi подавсь за ним у темряву. Ми влаштувались у заднiх рядах. Крiм нас, у залi було ще з пiвсотнi глядачiв. За кiлька хвилин я забув про все на свiтi, захоплений виром подiй у фiльмi, який здавався менi кiнокласикою. Принаймнi я дивився його уже втретК. Час у кiнотеатрi мовби рухався по спiралi i розтягувався, як це завжди буваК, коли дивишся гарний фiльм. Спершу я звертав увагу на технiчнi деталi: як поставлено кожну сцену й як вона пов'язана з наступною, чому ця сцена йде саме тепер, а не згодом. Я намагався оцiнювати фi