, що я в захватi вiд ПП тортiв), залишила мене лайдакувати. Акуратно поклавши вiдкриту книжку на полишене нею мiсце (книжка зайшлась у хвилеподiбному русi, та всунутий олiвець зупинив гортання сторiнок), я перевiрив, чи в безпецi ключ; вiн покоПвся в доволi незатишному мiсцi, а саме пiд старою, але коштовною безпечною бритвою, яку я вживав, поки жiнка не придбала менi iншу, кращу й дешевшу. Треба б спитати: Чи надiйно захований ключ пiд цiКю бритвою, в бархатному футлярi? Футляр лежав у скринi, де я зберiгав дiловi папери. Чи можна влаштувати безпечнiше? Як дивно, що важко що-небудь сховати - зокрема коли жiнка те й робить, що пересуваК речi. 22. Наскiльки пригадую, минув цiлий тиждень з нашого останнього купання, коли полуднева пошта принесла вiдповiдь вiд другоП мiс Фален. Вона писала, що тiльки-но вернулась в пансiонат Св. Алгебри, з похорон сестри: "Евфiмiя суттю нiяк не оклигалась пiсля полому стегна". Що ж стосуКться дочки панi Гумберт, вона честиво повiдомила, що для вступу цього року вже запiзно, та що вона (здравствуюча Фален) майже не маК сумнiву, що може прийняти ПП до школи, якщо пан та панi Гумберт привезуть Долорес у сiчнi. Райський перепочинок! Наступного дня, по снiданку я завiтав до "нашого" лiкаря, симпатичного невiгласа, чиК вправне обходження з хворими й повна довiра до двох-трьох патентованих лiкiв успiшно маскували байдужiсть до медицини. Той факт, що Ло мала вернутись у Рамздель, дивно осявав печеру майбутнього. Я волiв привести себе у цiлковиту готовнiсть на час здiйснення цiКП подiП. Власне, я почав кампанiю ще до того, як Шарлотта прийняла своК жорстоке рiшення. Менi потрiбна була впевненiсть, що коли моя звабна дiвчинка повернеться, я матиму змогу тiКП ж ночi, а потiм нiч у нiч, допоки не вiднiме ПП в мене Св. Алгебра, присипляти двi живi iстоти так Друнтовно, щоб жодний звук i жодний доторк не могли б перебити Пх сон. Протягом липня я робив дослiди з рiзними снодiйними засобами, випробовуючи Пх на Шарлоттi, великiй любительцi пiгулок. Остання доза, яку я Пй дав (вона думала, що це слабий препарат брому для промащення ПП нервiв), звалив ПП на цiлих чотири години. Я вмикав радiо на всю його силу. Направляв Пй в обличчя найслiпучiший промiнь фалiчноП форми лiхтарика. Штовхав, тер, смикав, цюкав - i нiщо не зривало риму ПП спокiйного й мiцного дихання. Одначе, вiд такоП простоП дiП як поцiлунок в ключицю, вона прокинулась умить, свiжа й чiпка, як восьминiг (я ледь врятувався). Значить, не годиться, подумав я; слiд набути чогось надiйнiшого. Спочатку д-р Байрон не повiрив, коли я сказав, що його лiки не впорались iз моПм безсонням. Вiн порадив менi спробувати його ще кiлька разiв i на хвилину вiдволiк мою увагу, почавши показувати менi сiмейнi фотографiП: в нього була приваблива дiвчинка доллiних лiт; та я зрозумiв, що вiн прагнув провести мене, й зажадав, щоб вiн менi прописав якнайсильнiше з iснуючих снодiйних. Порадив грати в гольф, - та врештi-решт погодився дати менi засiб, який "не мiг не подiяти", й, пiдiйшовши до шафки, балакун витяг з нього скляну рурку з бузково-синiми набiйчиками, оперезаними з одного краю тьмяно-фiалковою смужкою. Це був за його словами новий засiб, щойно пущений в продаж i призначений не для неврастенiкiв, котрих можна заспокоПти й ковтком води, якщо взятись умiючи, а тiльки для великих безсонних митцiв, яким необхiдно вмерти на кiлька годин, щоб жити в столiттях. Я люблю шити в дурнi лiкарiв, i хоча я радiв усерединi, поклав у кишеню пiгулки зi скептичним низанням плечима. Мiж iншим я мав бути з ним напоготiв. Одного разу, з зовсiм iншоП нагоди, я кепсько обмовився - пригадав свою останню санаторiю, й менi здалося, що вiн нашорошивсь. Аж нiяк не прагнучи до того, щоб Шарлотта чи будь-хто iнший довiдався про цей перiод мого минулого, я пояснив якнайшвидше, що я мав здiяти деякi дослiдження в божевiльнях для роману. Та хай йому; одне К безсумнiвним, пройда мав гарненьке дiвчатко. Та ж дивно помислити - всi вони тепер К старими, сiмнадцятирiчними... Я вийшов вiд нього в найчудовiшому настроП. Самим пальцем керуючи жониним авто, я доброзично котив додому. Рамздель був на загал не позбавлений зваби. Цвiркотiли цикади; бульвар був щойно политий. З шовковистою гладкiстю, я звернув униз нашою крутою вуличкою. Якимсь чином усе цього дня складалось так вдало. Так синьо й зелено. Я знав, що яскрiло сонце, тому що нiкельований ключ стартера вiдбивався в передньому склi, i я знав, К рiвно пiв-на-чверту, тому що сестра милосердя, яка щодня приходила масажувати стареньку Вiзавi, дрiбцювала вниз повз вузьку панель у своПх бiлих панчохах i чоботах. За звичаКм, iстеричний сетер колишнього лахмiтника атакував авто при спуску, й, за звичаКм, мiсцева газета лежала на Данку, куди ПП щойно жбурком достачив Кеннi. Напередоднi я припинив режим вiдчуження, який я сам собi прописав, i зараз я видав веселий клич, сповiщаючий моК прибуття, водночас вiдкриваючи дверi вiтальнi. Повернута до мене каштановим шиньйоном над вершково-бiлою шиКю, в тiй же бiлiй блузцi й тих же темно-червоних штанях, якi були на нiй у день нашоП першоП зустрiчi, Шарлотта сидiла на покуттi письмового столу й шкварила лист. Ще не випустивши дверну клямку, я повторив свiй клич вiтання. ЏП рука припинила писати. З секунду Шарлотта сидiла нерухомо; за тим поволi обернулась на стiльцi, поклавши лiкоть на його ввiгнуту спинку. ЏП обличчя, знiвечене тим що вона зазнавала, не являло собою приКмного видива. Впираючи погляд в моП ноги, вона почала мовити: "Гидка Гейзиха, товста курва, стара вiдьма, капосна мамця, стара... стара дурка... ця стара дурка все тепер знаК... Вона... вона..." Моя прекрасна звинителька урвала, ковтаючи свою отруту й сльози. Що саме Гумберт Гумберт сказав - чи намагався сказати - не маК значення. Вона вела далi: "Ви - чудовисько. Ви К огидний, пiдлий, зловмисний брехун. Якщо ви наблизитесь до мене, я закричу в вiкно. Геть вiд мене!" Тут знову, гадаю, можна облишити те, що бурмотiв Г.Г. "Я поПду сьогоднi ж. Усе це ваше. Та тiльки вам не вдасться нiколи знову побачити це негiдне дiвчисько. Забирайтесь геть з цiКП кiмнати". Читачу, я пiдкорився. Я пiднявся в мiй екс-напiвкабiнет. Руки в боки, я постояв цiлком нерухомо й у повнiй самовладi, споглядаючи з порогу поДвалтований стольчик: шухляду було висунуто, з-вiд шпарини висiв, зачепившись борiдкою поторований нарештi ключ, iншi рiзнорiднi домашнi вiдмички лежали на стiльницi. Я перейшов через подест у подружню спальню Гумбертiв i зимнокровно перевiв мiй щоденничок з-пiд перини в свою кишеню. По чому я вiдправився вниз, та зупинився напiвдорозi: вона розмовляла телефоном, дрiт якого в цей день був випадково сполучений iз штепселем у Пдальнi. Хотiв був послухати, що вона говорить: скасувала якусь замову й вернула до вiтальнi. Я вiдсапнувся й через передпокiй пройшов до кухнi. Там я вiдкоркував пляшку шотландського вiскi (перед скотчем вона нiколи не могла втриматись). За тим я перейшов до Пдальнi й звiдти, через напiвпрочиненi дверi, подивився на широку спину Шарлотти. "Ти розбиваКш моК життя й своК", сказав я спокiйно. "Обмiркуймо справу, як двi культурнi людини. Це все твоя галюцинацiя. Ти, Шарлотто, не сповна розуму. Цi записи, що ти Пх знайшла, самi лише начерки до роману. ТвоК iм'я i ПП, були взятi випадково. Тiльки тому, що впали на перо. Ти подумай про це, а я принесу тобi випити". Вона не вiдказала й не обернулась, далi скаженим темпом пишучи, що писала. Вочевидь, третiй за рахунком лист (два вже запечатаних, з наклеКними марками, приготованi були бiля неП на столi). Я вернув до кухнi. На кухнi я витяг двi склянки (до Св. Алгебри? До Лолiти?) й вiдiмкнув електричний холодильник. Той люто ревiв на мене, поки я вивiльняв з його серця лiд. Написати всю штуку наново. Хай перечитаК. Подробиць вона не пам'ятаК. Змiнити, пiдробити. Написати уривок роману й показати Пй або зоставити лежати на виду? Чому iнодi крани так страшенно скиглять? Жахливе становище, правду сказати. Цеглинки льоду - цеглинки для твого iграшкового полярного ведмедика, Ло! - видавали трiскотливi, нестямнi звуки в мiру того, як гаряча вода з-пiд крана визбавляла Пх вiд металевих комiрок. Я поставив обидвi склянки поряд, налив у них вiскi й додав у кожну по унцiП сельтерськоП води. Шкода, що наклала заборону на мiй любий джинанас. Холодильник рикнув i гуркнув. Несучи склянки, я пройшов до Пдальнi й крiзь дверi вiтальнi, тепер ледь прочиненi, так що я не мiг просунути лiктя, сказав: "Я приготував тобi скотч". Вона не вiдгукнулась, навiжена курва, i я поставив склянки на буфет бiля телефону, який наразi задзвонив. "Говорить Леслi - Леслi омсон", сказав Леслi омсон, котрий полюбляв купатись на свiтанку: "Мiсiс Гумберт, сер, потрапила пiд авто, i вам би краще прийти найхутчiш". Я вiдповiв - можливо не без обурення - що моя дружина цiла й неушкоджена, й усе ще тримаючи слухавку, вiдмахнув дверi в поштовху й сказав: "Ось вiн тут, Шарлотто, говорить, що тебе вбили". Та жодноП Шарлотти в вiтальнi не було. 23. Я вибiг назовнi. Iнший бiк крутоП нашоП вулички являв собою незвичайне видовище. На пологий газон мiс Вiзавi вз'Пхав великий, чорний, глянсовий Пакар, круто завернувши туди через панель (на якiй горбився зронений картатий плед), i стояв там, полискуючи на сонцi, з розкритими наче крила дверками та з колесами, глибоко втореними в букс. Правобiч вiд воза, на акуратнiй муравi схилу, сивоусий старець, вельми пристойно вбраний (сiрий двобортовий костюм, краватка метеликом в бiлу горошину), лежав горiлиць, здвинувши довгi ноги, наче воскова фiгура росту звичайного мерця. Менi треба виявити поштовх, розряд, блискавку миттКвого враження чередою слiв; Пх речовинне накопичення на сторiнцi псуК самий спалах, гостру Кднiсть картинки: пагорбок пледу, машина, старик-мумiя, масажистка старухи, яка бiжить з крохмальним шелестом, тримаючи в руцi напiвпорожню склянку, назад до веранди, де пiдперта перинами, полонена, дряхла мiс Вiзавi лементувала, втiм, не досить гучно, щоб заглушити рiвномiрний гавкiт лахмiтникового сетера, який переходив вiд одного гурту людей до iншого - чи то до сусiдiв, вже скупчених на тротуарi, бiля картатоП штуки, чи то назад до авто (яке йому нарештi вдалось зацькувати), чи то до гурту, зiбраного на газонi, складеного з Леслi омсона, двох полiцiянтiв i кремезного добродiя в рогових окулярах. Тут я мушу пояснити, що незабарна поява дорожньоП полiцiП (не збiгло й двох хвилин по нещастю) була наслiдком того, що патрульники в цей самий час чiпляли штрафи на автiвки, незаконно запаркованi в провулку, неподалiк вiд нас; що один в окулярах був Фредерiк Бiель молодший, водiй Пакара; що його сiмдесятирiчний батько, котрого масажистка щойно вiдпоювала на скошенiй травi, де вiн лежав скошеним, так би мовити, банкiром, був не глибоко зомлiлим, але зручно й меодично оговтувався вiд легкого серцевого нападу або зможностi такого; й нарештi, що плед на тротуарi, де жона так часто вказувала менi з незадоволенням на кривi зеленi трiщини, приховував понiвечений труп Шарлотти Гумберт, котру переПхав (а потiм i протягнув кiлька футiв) автомобiль Бiелiв у ту мить, коли вона бiгла через дорогу, щоб кинути три листи в поштову скриньку, яка була на краю дiлянки мiс Вiзавi. Цi листи пiдняла й передала менi гарненька дiвчинка в брудному рожевому платтячку, i я перетворив Пх на шмаття, роздерши в кишенi штанiв. Три лiкарi й подружжя Фарло незабаром прибули до мiсця подiП й почали порядкувати. Вдiвець, людина, надiлена неабиякою самовладою, не ридав i не рвався. Вiн нiби трохи похитувався, це правда; та вiн розтуляв вуста тiльки на те, щоб повiдомляти тi свiдчення й давати тi роз'яснення, якi були безумовно необхiднi в зв'язку з упiзнанням, оглядом i вiдвозом покiйницi, тiм'я котроП являло собою кашу з кiсток, мозку, бронзуватого волосся й кровi. Сонце було ще слiпучим, коли друзi, добрий Джон i заплакана Джоана, поклали вдiвця у лiжко в Доллi в кiмнатi; самi ж, щоб бути поблизу, влаштувалися в спальнi Гумбертiв на нiч - котру не знаю, чи добродiйно провели, як вимагала врочистiсть нагоди. Не бачу причини сповiльнятись - у цiй дуже спецiальнiй працi - на передпохоронних формальностях, якi вимагали уваги вiд мене, й на самому похоронi не менш скромному, нiж не так далеке весiлля; та декiлька епiзодiв, якi стосуються тих чотирьох-п'яти днiв, таки слiд вiдзначити. У першу нiч мого вдовування я був такий п'яний, що спав так само мiцно, як те дитя, яке було спало в цьому лiжку. Наступного ранку я насампочаток обстежив клаптики листiв, що зостались у моПй кишенi. Вони надто ретельно змiшались, щоб Пх можна було роздiлити на три завершених тексти. Гадаю, що слова "...i ти спробуй знайти його, адже я не можу купувати..." були з листа до Ло. Деякi листи нiбито вказували на намiр Шарлотти бiгти з Ло в ПаркiнДтон або навiть назад у Пiскi, аби коршак не схопив ПП дорогоцiнне ягня. Iншi шматки й скравки (аж нiяк не припускав, що мав такi дужi кiгтi) явно дотичили прохання прийняти дiвчинку не в пансiонат Св. Алгебри, а в iншу, також закриту, школу, про яку казали, що ПП виховнi прийоми такi суворi, нудьгавi й сухi (хоча в проспектi згадувався крокет пiд iльмами), що заслужили школi прiзвиська Виправний Заклад для Шляхетних Панн. ТретК, на кiнець, послання було безсумнiвно адресоване менi. Я розiбрав такi шматочки фраз, як "...можливо, пiсля року розлуки я з тобою...", "...о, мiй коханий, о мiй...", "...або, може бути, я помру..." Та взагалi, те, що я наскубав, було не дуже змiстовно: рiзнi фрагменти цих поквапних послань були так само сплутанi в моПх долонях, як основнi Пх частини у бiдноП Шарлотти в головi. Джон мав на той день побачення з клiКнтом, а Джоанi треба було нагодувати собак, отже я був тимчасово позбавлений товариства моПх друзiв. Добряки побоювались, як би я не покiнчив з собою, залишений без нагляду, й не маючи iнших знайомих, котрi могли б Пх замiнити (мiс Вiзавi злягла, сiмейство Мак-Ку лагодило будування нового дому в далекому районi, Чатфiльдiв щойно викликали в пiвнiчний штат у зв'язку з лихом, яке сталося з Пх власним кревним), до мене вiдрядили ЛуПзу та Леслi пiд виглядом потреби допомогти менi розiбрати й упорядкувати силу осиротiлих речей. В хвилину найчудовiшого натхнення я показав милим i легковiрним Фарло (разом iз якими я дожидав приходу Леслi на платне побачення з ЛуПзою) аматорський знiмочок, знайдений мною серед Шарлоттиного майна. Стоячи на валунi, вона посмiхалась крiзь розвiяне вiтром волосся. Фотографiя вiдносилась до квiтня 1934-го року, пам'ятна весна! ПриПхавши того року до Америки в справах, я мав нагоду провести кiлька мiсяцiв у Пiскi. Ми познайомились - мiж нами зав'язався необережний роман. Я, нажаль, був одружений, вона була нареченою Гейза. По моКму поверненнi в Њвропу, ми листувались через спiльного друга, нинi покiйного. Джоана прошепотiла, що до неП дiйшли деяки чутки - й подивилась iще на знiмок, i дивлячись далi на нього, передала його Джоновi, й Джон вийняв люльку з рота й теж поглянув на привабну, легковажну Шарлотту Беккер, i повернув свiтлину менi. Потiм вони на кiлька годин вiд'Пхали. В пiдвалi ЛуПза з вуркiтливим смiхом гудила собi свого кавалера. Не встигли Фарло вiдбути, як завiтав до мене священнослужитель з сизим пiдборiддям - i я спромiгся до мiнiмуму скоротити iнтерв'ю, оскiльки це було до виконання без того, щоб не образити його почуттiв i не збудити його пiдозр. Так, маю намiр присвятити все життя добробутовi дитини. От, до речi, той хрестик, який Шарлотта Беккер менi подарувала, коли ми обидвоК були молодими. В мене К кузина в Новому Йорку, Дречна стара панна. Я там з нею знайду хорошу приватну школу для Доллi. О хитрющий Гумберт! До вiдома Леслi та ЛуПзи, котрi за моПм (що виявилось правильним) пiдрахунком повиннi були доповiсти про це Джону та Джоанi, я пречудово розiграв незвичайно гучний мiжмiський монолог телефоном, симулюючи розмову з Шерлi Хольмс, начальницею табору "Ку". Коли повернулись Джон та Джоана, то я без труду провiв Пх повiдомленням, яке навмисно схвильовано й безладно пробурмотiв, що, мовляв, Лолiта пiшла з промiжною групою на п'ятиденну екскурсiю, i з нею неможливо сполучитись. "Боже мiй", вигукнула Джоана, "що ж нам робити?" Джон вiдказав, що все надзвичайно просто - вiн улаштуК, щоб тамтешня полiцiя негайно розшукала екскурсантiв - це в них i години не вiзьме; вiн, до речi, сам добре знаК мiсцевiсть та - "Послухайте", вiв далi вiн, "чому б менi одразу ж не з'Пздити туди на авто, а ви поки переспите з Джоаною" (насправдi, останньоП фрази вiн не додав, та Джоана так палко пiдтримала його пропозицiю, що це могло розумiтись). Я розiграв iстерику. Я вчав заклинати Джона нiчого не починати. Сказав, що не мiг би витримати зараз постiйну присутнiсть дiвчинки, яка плаче, чiпляКться за мене, - така вона вразлива, подiбний струс може вiдбитись на ПП майбутньому, психiатри проаналiзували такi випадки... Запала раптова тиша. "Та що ж, ваша ласка", проговорив, нарештi, Джон доволi сухо. "Тiльки, знаКте, я таки був другом i порадником Шарлотти. Й по всьому хотiлося б знати, що ви, власне, збираКтесь з дiвчинкою робити". "Джон!" крикнула Джоана. "Вона його дочка, а не дочка Гарольда Гейза, хiба тобi не ясно? Бiдний Гумберт - справжнiй батько Доллi!" "Розумiю", сказав Джон, звернувшись до мене. "Перепрошую. Розумiю. Ось воно що. Я не одразу второпав... Це, звичайно, спрощуК справу. Що намовляК вам серце, то й добре". Вбитий горем батько пояснив, що вiдправиться за крихкою донькою одразу з поховання, а за тим спроможеться ПП розважити перебуванням у цiлком iншому середовищi - майне з нею, либонь, до НовоП Мексики чи до КалiфорнiП - якщо тiльки не покiнчить з собою, звичайно. Настiльки художньо змалював я супокiй доконечного вiдчаю, затишок перед нестямним спалахом, що бездоганнi Фарло увезли мене до себе. В них був непоганий для Америки сховок, i це послужило менi на користь, бо я боявся безсоння - й примари. Тепер менi слiд пояснити справжню причину, за якою я хотiв тимчасово тримати Долорес у вiддаленнi. Природна рiч, що спочатку, коли Шарлотта тiльки-но постала лiквiдованою i я повернувся до себе непiдлеглим батьком, i залпом проковтнув обидвi мною приготованi склянки вiскi, й навздогiн Пм вiдправив пiнту-iншу свого джинанаса, й замкнувся у ваннiй, спасаючись вiд сусiдiв та друзiв - я мав одне лишень на думцi й у кровi, а саме усвiдомлення того, що всього за кiлька годин, тепленька, русява, i вся моя, вся моя, Лолiта в моПх обiймах буде проливати сльози, i я почну Пх осушувати скорiше, нiж ПП очi будуть ними повнитись. Та допоки я стояв проти дзеркала, весь червоний, з розширеними зiницями, Джон Фарло делiкатно постукав i спитав, чи я в доброму станi, - i я враз уторопав, що з мого боку було б безглуздям допустити ПП повернення в цей дiм, де сновигало стiльки чужих клопотунiв, ладних вiдняти ПП в мене. Та й сама навiжена Ло могла-бо - як знати? - раптом виказати глупу недовiру, нечекану неприязнь, смутний острах i тому подiбне - й прощавай навiк, у саму мить торжества, чарiвна нагородо! До речi про нав'язливих людей: менi з'явився ще один вiдвiдувач, люб'язний Бiель (той самий, котрий лiквiдував мою дружину). Солiдний i серйозний, схожий якось на допомiжного ката, своПми бульдожими брилами, чорними очками, окулярами в важкiй оправi й вивернутими нiздрями. Його впустив Джон, котрий потiм залишив нас, прикривши дверi з величезним тактом. Гладко почавши з того, що у нього двiйня в одному класi з моКю пасербицею, мiй карикатурний гiсть розгорнув немов сувiй велику дiаграму, на якiй ним були позначенi всi подробицi катастрофи. Це був "захват", як висловилася б моя пасербиця, iз силою поважних стрiлок i пунктирних лiнiй, проведених рiзного кольору чорнилом. ТраКкторiю панi Г.Г. вiн iлюстрував серiКю маленьких силуетiв, на кшталт маленьких фiгурок, кадрових учениць вiйськово-допомiжного корпусу, якi уживають для наочностi в статистицi. Дуже ясно й переконливо цей шлях сполучався зi смiливо накресленою звивиною, яка зображала два слiдуючих один за iншим повороти, з яких один був здiйснений Бiелiвським возом, щоб обминути лахмiтникового сетера (не показаного на дiаграмi), а другий, що в перебiльшеному виглядi повторював перший, мав на метi запобiгти лиху. Поважний чорний хрестик позначав мiсце, де акуратний маленький силует нарештi лiг на панель. Я пошукав, чи не маК вiдповiдноП позначки на схилi, де вiдлежувався великий восковий батько мого вiдвiдувача, та позначки не виявилось. Втiм, старий розписався на документi, як свiдок, пiд пiдписами Леслi омсона, мiс Вiзавi й деяких iнших. Олiвець Фредерiка з точнiстю й легкiстю колiбрi перелiтав з одного пункту в iнший, мiрою того як вiн демонстрував свою цiлковиту неповиннiсть та нерозсудливу необережнiсть моКП дружини: в ту секунду, як вiн об'Пхав собаку, Шарлотта послизнулась на свiжополитому асфальтi й упала вперед, мiж тим як Пй слiд було вiдсахнутись назад (Фред показував як саме, сильно сiпнувши своПм пiдбитим ватою плечем). Я сказав, що вiн, звiсно, не К винним, i розстеження пiдкрiпило мою думку. Сильно дихаючи крiзь напруженi чорнi нiздрi, вiн засмучено потрусив головою, водночас трясучи мою руку; потiм, виказуючи вишукану свiтськiсть i джентльменську шир, зголосився сплатити витрати похоронного бюро. Вiн очiкував моКП вiдмови. З п'янким вдячним схлипом я пристав на його пропозицiю. Нiби недочувши, вiн роздiльно повторив ним сказане, та я знову йому подякував, iще палкiше, нiж перед тим. У результатi цього страхiткого побачення, моК душевне занiмiння знайшло на хвилину деяке визволення. То й не дивно! Я на власнi очi побачив маклера долi. Я притулився до самоП плотi фортуни - до ПП бутафорського плеча. Вiдбулась сяйлива й жахлива мутацiя, i ось що було ПП знаряддям. Серед складних подробиць узору (кваплива Даздиня, слизька брукiвка, дурний собака, крутий узвiз, великий вiз, йолоп за кермом) я смутно вирiзняв власний мiзерний внесок. Якби не глупство (чи iнтуПтивна генiальнiсть!), через яку я зберiг свiй щоденник, волога очей, видiлена внаслiдок мстивого гнiву й розпаленого самозакохання, не заслiпила б Шарлотту, коли вона кинулась до поштовоП скриньки. Та навiть i так, нiчого б, можливо, не скоПлось, якби непохибний рок, синхронiзатор-примара, не змiшав би в своПй ретортi авто, собаку, сонце, тiнь, вогкiсть, слабкiсть, силу, камiнь. Бувай, Марлено! Потиск долi (ваговито вiдтворений Бiелем у прощаннi) вивiв мене з помертвiння. I тут я заридав. Панi та панове присяжнi, я заридав! 20 24. Iльми й тополi повертались до рiзко навального вiтру хитливими спинами й грозова хмара чорнiла над бiлою вежею рамздельськоП церкви, коли я роздивився востаннК перед вiд'Пздом. Для невiдомих пригод я залишав мертвотно-блiдий будинок, де винайняв кiмнату десять тижнiв тому. Вже спущенi були жалюзi - недорогi, практичнi жалюзi з бамбука. "Верандам i внутрiшнiй оздобi будинку Пх розкiшний матерiал надаК модерного драматичного характеру", говорив прей-скурант. Пiсля цього небесна обитель маК видатись доволi-таки голою. Крапля дощу впала менi на кiстку руки. Я вернувся в будинок за чимось, поки Джон складав моП валiзи у вiз, й тодi виникла курйозна рiч. Не знаю, чи достатньо я пiдкреслив в цих невеселих нотатках особливу, саме-таки запаморочливу дiю, яку цiкавий вигляд автора - псевдо-кельтичний, привабно-мавпячий, мужнiй, iз домiшкою чогось хлоп'ячого - справляв на жiнок будь-якого вiку та стану. Звiсно, такi заяви вiд першоП особи можуть видатись смiшними; та час вiд часу я змушений нагадати про мою зовнiшнiсть читачевi, як декотрий професiйний романiст, який дав персонажевi який-небудь кунштик або собаку, бачить себе змушеним пред'явити цього собаку або цей кунштик всякий раз, коли даний персонаж з'являКться. Стосовно мене цей прийом мiстить, певно, в собi глибокий сенс. Смеркове чарування моПх рис маК залишатись у полi зору читача, котрий бажаК по-справжньому зрозумiти мою повiсть. Недолiтня Ло млiла вiд шарму Гумберта, як млiла вiд корчуватоП музики; доросла Лотта любила мене iз владною, зрiлою пристрастю, котру нинi жалiю й поважаю в бiльшому ступенi, нiж дозволено сказати. Тридцятиоднорiчна Джоана Фарло, будучи цiлковитою неврастенiчкою, дуже-таки, вочевидь, закохалась у мене. В ПП красi було щось рiзке, iндейське. Засмага в неП була теракотова. ЏП губи були як великi червоногарячi слимаки, й коли вона вибухала своПм характерним гавкаючим смiхом, то показувала великi тьмянi зуби й безкровнi ясна. Вона була дуже висока на зрiст, носила або сандалiП й вузькi штанцi, або широкi спiдницi й балетнi пантофлi; пила скотч у будь-якiй кiлькостi; двiчi викинула; вигадувала оповiдання про тварин для юнацтва; малювала, як вiдомо моКму читачевi, озернi види; вже носила в собi зачаток рака, вiд якого мала вмерти два роки по тому. Вона здавалась менi безнадiйно незглядною. Судiть же про мiй переляк, коли за кiлька секунд до мого вiд'Пзду (ми з нею стояли в передпокоП) Джоана взяла мене за скронi своПми завжди тремтячими пальцями й зi сльозами в яскраво-синiх очах спробувала, без великого успiху, присмоктатись до моПх вуст. "Побережiть себе", сказала вона, "та поцiлуйте за мене доньку". Удар грому прокотився через весь дiм, i Джоана додала: "Можливо, де-небудь, коли-небудь, за менш жахливих обставин ми ще побачимось". (Джоано! Чим би ти не була, в мiнус-просторi або в плюс-часi, вибач менi все це - беручи й цi дужки). Хвилину по тому я вже обмiнювався з нею i з ним прощальними потисками, на вулицi, й усе кружляло, летiло перед початком бiлоП зливи, й фургон з матрацем з ФiладельфiП самовпевнено котився вниз до опустiлого будинку, й пилюка бiгла й вилась по тiй самiй траурнiй плитi, де Шарлотта, коли для мене припiдняли плед, з'явилась лежачи клубочком, iз зовсiм нестронутими очима, з iще вологими чорними вiями, злиплими, як твоП, Лолiто! 25. Здавалося б тепер, коли всi перепони були усунутi й передi мною вiдкрилась перспектива безмежноП втiхи, я мiг подумки вiдкинутись назад iз подихом солодкого полегшення. Eh bien, pas du tout. Замiсть того, щоб нiжитись в промiннi всмiхненоП фортуни, я був пройнятий чисто етичними сумнiвами й страхами. Наприклад: чи не вiзьмуть люди за дивину, що Лолiту так уперто не допускали до участi нi в радiсних, анi в жалобних сiмейних учтах? Як пам'ятаКте, вона не була присутня на нашому весiллi. Та ось ще до цього: якщо прийняти, що нi в чому не винну жiнку знищила простягнута хтозна звiдки довга волохата рука збiжностi, чи не могла вона в нехристиянську хвилинку забути вчинок своКП правицi й шуйцею передати Лолiтi чиюсь несвоКчасну записку спiвчування? Правда, звiт про пригоду з'явився тiльки в рамздельськiй газетцi; його не було нi в ПаркiнДтонських вiдомостях, нi в Клаймаксовому вiснику; мiсцевi смертi позбавленi федерального iнтересу, а табiр "Ку" знаходився не в нашому штатi; та я не мiг припинити в'являти, що якимсь чином Доллi Гейз вже повiдомлена й що в той самий час, коли я за нею Пду, невiдомi менi друзi мчать ПП в Рамздель. Ще тривожнiшим вiд усiх цих домислiв та пiклувань було те, що Гумберт Гумберт, скорозлiплений американський громадянин темного Квропейського походження, не зужив жодного заходу для того, щоб стати законним опiкуном дiвчинки (дванадцяти рокiв i семи мiсяцiв од народження), залишеноП вiд його покiйноП жони. Чи насмiлюсь ужити таких заходiв? Я не мiг приборкати подрог, коли траплялось менi уявити собi голизну свою, здушену таКмничими статутами в нищiвно рiзкому свiтлi цивiльних законiв. Мiй план був дивом первiсного мистецтва: я вирiшив, що махну в табiр "Ку", скажу Лолiтi, що ПП матiр лагодиться на серйозну операцiю в неiснуючiй лiкарнi й по цьому буду кочувати з моКю напiвсонною нiмфеткою з одного готелю до iншого, поки матiр буде поволi, але напевно одужувати й нарештi помре. Та по дорозi до табору я вiдчув зростаючий неспокiй. Мене гнiтила думка, що вона може вже й не бути там або я знайду замiсть безтурботноП Лолiти залякану сирiтку, що вимагаК з плачем присутностi будь-яких близьких приятелiв сiм'П. Подружжя Фарло, слава богу, вона ледве знала, та чи не могли бути iншi, менi невiдомi, особи? Врештi-решт, я намислив улаштувати оту мiжмiську розмову, яку я недавно так вдало симулював. Падав сильний дощ, коли я зупинився при панелi в спотвореному негодою передмiстi ПаркiнДтона, майже перед роздорiжжям, одне вiття якого лягло в обхiд мiста й вело на шосе, перетинаюче ланцюг пагорбiв в напрямку озера Клаймакс i табору "Ку". Вимикнувши мотор, я не менш як хвилину просидiв у возi, надихаючись i дивлячись на дощ, на залиту панель, на гiдрант, що являв собою безладну тумбу, вкриту грубим шаром червоноП та срiбноП фарби, яка простягла червонi цурпалки, щоб Пх мiг вiдлакувати дощ, який мов стилiзована кров стiкав по ПП геральдичних кайданах. То й не дивно, що К заборонено стояти автомобiлям бiля цих страшних маленьких калiк. Я пустив знову мотор й пiд'Пхав до телефонноП буди. Коли нарештi остання з потрiбних монет iз дзеньком провалилась, дозволивши iншому голосу вiдгукнутись на мiй, я отримав сюрприз. Шерлi Хольмс, начальниця табору, повiдомила менi, що в понедiлок (того дня була середа) моя Доллi пiшла зi своКю групою на екскурсiю в гори й верне тiльки проти ночi. Вона запросила мене приПхати наступного дня. Запитала, чи не трапилось чого? Не хапаючи подробиць, я вiдповiв, що мою дружину перевезли до клiнiки, що ПП стан серйозний, та що вона маК бути готовою Пхати зi мною завтра вдень. Нашi голоси розпрощались пiд грiм гарячих доброзичень, i внаслiдок якогось оригiнального вибраку в механiзмi, всi моП монети вивалились назад з автомата, з тим дзеньком, який супроводжуК великий виграш на гральних машинах в Невадi. Це мене розсмiшило попри прикру потребу вiдстрочити щастя. Спитати б, чи не було це раптове видiлення, це судомне повернення грошей якимось чином пов'язане в розумi Мак-Фатума з тим, що я вигадав екскурсiю, перш нiж довiдатись про неП? Що далi? Я завернув у торговий район ПаркiнДтона й решту дня (погода прояснiла, цiле мiсто мiнилося скляним полиском) присвятив набуттю привабних обнов для Ло. Господи, на якi примхливi покупки штовхнула Гумберта властива йому в цi днi пристрасть до картатих тканин, яскравих ситцiв, шлярок, пишних коротких рукавчикiв, до м'якоП плiсировки, сукенок, тiсно прилягаючих зверху й дуже широких знизу! Покохав я Лолiту, як Вiрджинiю - По, I як Данте - свою Беатрiче; Закружляли дiвички у широких спiдничках: Штанцi, ах! - Не вiд гарного звичаю! Ласкавi голоси питали мене, що саме я волiв би бачити? Купальнi вбрання? МаКмо Пх всiляких тонiв: рожева замрiя, матовий аквамарин, бузкова голiвка, червоний тюльпан, чорний кан-кан. А як щодо пляжних речей? А чохли? Не треба чохлiв. Я з Ло завше Пх не зносили. Одною з вказiвок у цiй справi прислужився менi антропометричний запис, зроблений ПП матiр'ю в день, коли виповнилось Л. 12 рокiв (читач пам'ятаК, я гадаю, книжку "Знай свою дитину"). Я мав враження, що, через невиразну спонуку заздростi й антипатiП, Шарлотта долучила деiнде зайвого дюйма та зайвого фунта; та через те, що нiмфетка пiдросла за останнi сiм мiсяцiв, я вважав, що в цiлому можу довiритись цим останнiм сiчневим вимiрюванням: у стегнах - двадцять дев'ять дюймiв; обсяг ляжок (з-пiд самоП сiдницi) - сiмнадцять; обсяг литки та шия по колу - одинадцять; обсяг грудей - двадцять сiм; обсяг лiктя - вiсiм; стан - двадцять три; на зрiст - п'ятдесят сiм; вага - сiмдесят вiсiм африканських фунтiв; будова - видовжена; КРР (коефiцiКнт розумового розвитку) - сто двадцять один; робачкiв вiдросток - не вiдтятий (слава богу). Окрiм цих вимiрювань, я, звiсно, бачив перед собою Лолiту з близькою до галюцинацiП яснiстю; й тому що у мене без упину горiло плекане мiсце посеред грудноП кiстки, там де ПП Кдвабиста макiвка десь два рази дiйшла до рiвня мого серця, й тому що я не розлучався з вiдчуттям ПП теплоП ваги на моПх колiнах (внаслiдок чого я завше "носив" Лолiту, як жiнка "носить" дитину), я не дивувався, коли в подальшому з'ясувалось, що моП вирахунки К бiльш-менш правильнi. До того ж, я нещодавно вивчив каталог лiтнього вбрання, що дозволило менi вибирати нiби знавцю рiзкi гарненькi речi: спортивне взуття, тапцi, туфельки, з зiм'ятоП лайки для зiм'ятих дiвчаток тощо. Нафарбована продавчиня в чорному, котра допомагала менi вдовольняти всi цi гострi потреби, обертала батькiвську науку й поганий опис розмiру на комерцiйний евфемiзм "менше середнього". Iнша, старша вiд неП, в бiлiй сукнi, з театральним гримом, здавалось, К дещо приголомшена моПми пiзнаннями в галузi мод для молодшого поколiння; думала, можливо, що я живу разом з цирковою карлицею; а тому, коли менi показали спiдничку з двома "пiкантними" кишеньками спереду, я умисно поставив наПвне чоловiче питання й був нагороджений усмiшками й демонстрацiКю того, як iззаду дiяла застiбка-блискавка. Мене також всiляко потiшили всiлякi трусики й плавки, в яких примари мiнiатюрних Лолiт горзали, плюхкались, Пздили на сiдничках по всьому прилавку. Ми завершили оборудку двома скромними паперовими пiжамами з круглим комiром фасону "учень рiзника". Рiзника Гумберта. Њ щось мiичне, чаклунське в оцих великих крамницях, де, якщо вiрити об'явам, конторська дiвчина може вбратись для всякоП нагоди дня - вiд ранкового приходу на службу до вечiрнього виходу з кавалером, i де ПП сестричка може замилуватись вовняним светром, мрiючи про той день, коли вона, вдягнувши його до школи, змусить битись серця вiдсталих гiмназистiв. Пластиковi манекени в натуральну довжину, що зображали кирпатих дiтей iз бежевими, оливковими, буро-веснянковими личками фавенят, напливали на мене з усiх бо-кiв. Я раптом помiтив, що я Кдиний покупець в цьому доволi таКмничому мiсцi, де я рухався, як риба в зеленуватому ак-варiумi. Я чуяв, що дивнi думки впадають на розум млосним кралям, супроводжуючим мене вiд прилавка до прилавка, вiд пiдводноП скелi до буявища морських рослин, i вiдбиранi мною ремiнцi й браслетики падали, здавалось, з русалкових рук у прозору воду. Нарештi, я купив грацiйну валiзу, звелiв покласти в неП всi моП покупки й вiдправився до ближчоП харчевнi, вельми задоволений проведеним днем. Якимсь чином у зв'язку з цим тихим поетичним свiтлом добiрних товарiв спав менi на згадку готель зi знадливою назвою "Спочин зачарованих мисливцiв", який спом'янула Шарлотта незадовго до мого розкрiпачення. З-вiд путiвки я з'ясував, що вiн розташований в Брайслaндi - вiдлюдному мiстечку за чотири години Пзди вiд лолiтчиного табору. Я мiг би подзвонити, та боячись, що втрачу владу над голосом i зайдуся в манiрному кваканнi ламаною англiйською мовою, я вирiшив замовити на наступну нiч телеграфом кiмнату на два лiжка. Який я був безпорадний, непевний, смiшний, казковий принц! Як посмiються з мене деякi з моПх читачiв, дiзнавшись про моП клопоти зi складанням телеграми! Що сказати: Гумберт i донька? ГумбурД з маленькою донькою? ГумберД i нелiтня донька? ГомбурД i його дитя? Кумедна похибка, що на останку виявилась в телеграмi - це лiтера „Ѕ" в кiнцi iменi - збереглась нiби телепатичне вiдлуння моПх коливань. А за тим, в оксамитовiй мряцi лiтньоП ночi, моП мрiП над припасеним мною чар-зiллям. О, скнара Гумберт! Чи не був вiн сущим "зачарованим мисливцем" з чарiвною амунiцiКю? Чи мiг вiн дозволити собi, аби розсiяти демонiв безсоння, сам-один спробувати одну з цих аметистових капсюлiв? Џх усiх було сорок - сорок ночей удвох iз крихким створiнням, сплячим поряд з моПм пружно-бiйним серцем... Чи мiг я в пошуках сну позбавити самого себе однiКП такоП ночi? Певна рiч, нi! Надто була коштовна кожна з цих лилипутових слив, кожний мiкроскопiйний планетарiй з його живим розсипом зiрок. О, дайте менi хоч разок порозчулитись! Я так втомився бути цинiком! 26. Мене не вiдпускаК головний бiль в iмлистому повiтрi цiКП склоподiбноП цiмрi, та я не здамся. Написав вже понад сто сторiнок, а нi до чого не договоривсь. Мiй календар стаК плутаним. Я поПхав за нею десь на серединi серпня 1947-го року. Нi, здаКться, бiльш не можу. Серце, голова - словом, все погано. Лолiта, Лолiта, Лолiта, Лолiта, Лолiта, Лолiта, Лолiта, Лолiта. Повторюй це iм'я, набирачу, поки не скiнчиться сторiнка. 27. Все ще в ПаркiнДтонi. Ледве вдалося заснути на годинку. Прокинувся вiд безглуздого й страшенно виснажливого злучання з маленьким, волохатим, зовсiм менi не вiдомим гермафродитом. На той час була шоста година ранку, й менi раптом спало на думку, що, мабуть, незле поПхати в табiр ранiше, нiж домовлено. Я мав проПхати ще близько ста миль, а потiм добиратись до Iмлистих Гiр i Брайсланда. Якщо я сказав, що приПду за Доллi в серединi дня, то лише тому, що моя нетерпляча уява вимагала скорiшого наступу милосердноП ночi; та тепер менi стали бачитись всiлякi ускладнення i я весь iздригався на думку, що за час вiдстрочки вона може раптом отак собi й подзвонити в Рамздель. Проте, коли о дев'ятiй тридцять ранку я спробував завести мотор, виявилось, що батарея наказала довго жити, й було опiвднi, коли нарештi я залишив ПаркiнДтон. Я домчав до мiсця свого призначення о-пiв-на-третю; полишив авто в сусiдньому гаю, де розбишацького вигляду рудий хлопчисько в зеленiй кошулi похмуро тiшився на самотi старовинною грою - накиданням здаля пiдкiв на вбитий у землю кiл. Вiн мовчки вказав менi на тинькуватий будиночок, де була контора табору; менi довелось, завмираючи з хвилювання, вислуховувати впродовж кiлькох хвилин пронозливi спiвчування табiрноП начальницi, неохайноП, життям подряпаноП жiнки з iржавого кольору волоссям. Вона сказала, що Доллi склалась, i готова Пхати; що дiвчинка знаК про хворобу матерi, та не знаК, наскiльки це серйозно. Чи не хоче пан Гейз, тобто пан Гумберт познайомитись iз табiрними наставниками? Або поглянути на будиночки, де помiщенi дiвчатка? Кожен з них маК назву одного зi звiрят Вальтера Дiснея. Або оглянути Головний будинок? Дiвчатка саме зараз скiнчають прикрашати Пдальню до вечiрки (мабуть, потiм Шерлi Хольмс розповiсть кому-небудь: сердега аж сполотнiв). Хочу з хвилину продляти цю сцену з усiма ПП дрiбницями й роковими подробицями. Карга, що виписуК розписку, скребе голову, висуваК шухляду столу, сипле здачу на мою нетерплячу долоню, потiм акуратно розкладаюча поверх монет декiлька асигнацiй, з бадьорим вигуком: "а ось iще десять!"; фотографiП дiвчаточок; ще живий квiтчастий метелик, надiйно приколотий до стiнки (вiддiл природознавства); обрамований диплом табiрноП дiКтистки; моП дрижачi руки; вiдгук, приготований старанною начальницею на поведiнку Доллi Гейз за липень ("вельми задовiльно; цiкавиться плаванням i веслуванням"); шум дерев i пташинi спiви, й моК калатливе серце... Я стояв спиною до вiдкритих дверей i раптом вiдчув приплив кровi в голову, почувши за собою ПП подих i голос. Вона з'явилась, тягнучи свою пiдстрибуючу валiзу. "ЗдрастК, здрастК", i стала сумирно, позираючи мене лукавими, радiсними очима й привiдкривши нiжнi вуста, на яких вигравав трохи дурненький, та на подив звабний усмiх. Була вона тонкiша й вища, й на мить менi намарилось, що обличчя ПП подурнiшало в порiвняннi з уявленим знiмком, який я