Оцените этот текст:


---------------------------------------------------------------
 Subject: от Дмитрия Громова
  E-Mail: f_oldie@guru.cit-ua.net
    Date: 08 Jan 1998
    http://www.sf.amc.ru/oldie/
    http://www.fantasy.ru/oldie/
---------------------------------------------------------------
   Применена транслитерация:
Росi"П"    - Ставится то же латинское "i".
спонука"К" - Ставится то же русское "е".
---------------------------------------------------------------

     В  одному  з  останнiх  за  минулий рiк чисел московського
"Книжного обозрения" подаеться перелiк  десяти  найпопулярнiших
росiйських  письменникiв-фантастiв,  в якому фiгуруе такий собi
химерний Генрi Лайон Олдi. Це повiдомлення навряд чи  зворушить
серця  авторитетних  украiнських  свинопасiв  вiд  лiтературноi
критики, якi свято вiрять  у  нiкчемнiсть  сучасноi  росiйськоi
лiтератури.  Та  й  астральне дистанцiювання вiд Росii спонукае
вiтчизняних письменникiв тричi плювати через лiве плече на  всi
iхнi  досягнення,  рейтинги,  тиражi  й  гонорари.  Тiею ж таки
метафiзичною  зневагою  нашi   iнтелектуали   обгортають   свiт
росiйськомовноi  лiтератури  в  Украiнi. Втiм, кожен, хто схоче
зазирнути   за    паркан    власних    лiтературно-патрiотичних
упереджень,   принаймнi   здивуеться,  наскiльки  вiдрiзняеться
"потойбiччя" вiд коханоi халепи, що в  нiй  радiсно  бовтаеться
сучукрлiтпроцес.  Письменники,  яких  полум'яно  iгнорують нашi
лiтературнi мас-медiа, замiсть того, щоби просити у СПУ дотацiй
на  створення  власноi  резервацii,  е  улюбленцями росiйського
читача, з чого й живуть.
     Генрi   Лайон   Олдi   --   харкiв'янин,  точнiше  --  два
харкiв'янина:  Олег  Ладиженський  i  Дмитро   Громов.   Фаховi
письменники-фантасти   (жанр,   в  якому  працюють  Олдi  важко
означити,  а  тому  здебiльшого  iхнi  романи  зараховують   до
напрямку  фентезi).  Нечлени  Спiлки  письменникiв  Украiни. За
останнi два роки в Росii видано пiвтора десятки  iхнiх  книжок.
Минулого року роман Олдi "Пасерби восьмоi заповiдi" здобувся на
одну  з  найвпливовiших  росiйських  лiтературних   премiй   --
"Странник".
     Отже,   я   пропоную   на  вашу  увагу  розмову  з  Олегом
Ладиженським -- одним з найвiдомiших украiнських письменникiв в
Росii, а вiдтак -- майже незнаним в Украiнi.


     -- Ви усвiдомлюете себе творцем масовоi лiтератури?

     --  Нi,  про яку масову лiтературу можна говорити з нашими
накладами? Масова книжка -- це хоча б сто тисяч примiрникiв.  А
ми взагалi починали з того, що видавалися на власний кошт.

     -- Ви щось заробляли на цьому?

     --  Нi,  просто  нiхто  нас  не друкував. В не лише нас --
вiтчизнаних фантастiв вцiлому.

     --  Зацiкавлення  сучасною  лiтературою в Росii зростае чи
застигло на певному рiвнi?

     --   Читають...   Принаймнi,   видавництва   працюють  все
потужнiше. Значить,  книжки  розкуповують.  Думаю,  телебачення
помре  ранiше,  нiж  книги.  Це прогноз Брюса Стерлiнга -- менi
здаеться, що вiн не помиляеться.

     -- Але ж дiйснiсть наштовхуе на протилежнi думки.

     -- Книжки друкували, друкують i будуть друкувати.

     -- Ви не вiрите у майбутне реалiстичноi прози?

     --  Реалiстична лiтература матиме хорошi перспективи, якщо
не збочуватиме на вже вiдпрацьований матерiал: побиття мертвого
лева  i  ниття,  як  же  було  погано  за радянськоi влади. Вже
набридли всi цi спогади, мемуари, Довлатов...  Не  варто  також
знову  опускатися в андеграунд -- це непоганий двигун, але дуже
сумнiвний як постiйна лiтературна метода. Натомiсть  фантастика
--  спосiб  мислення.  Я не вмiю писати суто реалiстичну прозу,
без "вiдступiв". Це як перець у борщi, як незвичний  погляд  на
реальнiсть.  А  де  фантастика в "Пасербах восьмоi заповiдi"? В
тому, що там бiгае якась iстота, котра називае  себе  дияволом?
Ну,  назвемо  його  просто  божевiльним.  Фантастика -- поняття
вiдносне.

     -- Ваше ставлення до постмодернiзму.

     --   Колись   Андрiй   Лазарчук   на  запитання,  що  таке
постмодернiзм, вiдповiв: "Постмодернiзм --  це  гiвно".  Доволi
цiкаве  визначення...  Я  не  знаю,  що таке постмодернiзм. Але
дехто  з  критикiв  стверджуе,  що  ми  --  представники  цього
напрямку.

     --  У  "Пасербах  восьмоi заповiдi", де дii вiдбуваються у
польських Татрах, ви доволi впевнено змальовуете  реалii  18-го
столiття  ,  --  зi знанням вiдповiдноi лексики, етнографiчного
матерiалу. Звiдки така поiнформованiсть? Чи  це  лише  властиве
фантастам вiльне поводження з реалiзмом?

     --   З  одного  боку,  можу  сказати,  що  книжки  розумнi
прочитав, пiдняв довiдковий матерiал,  переглянув  кiнострiчки,
живопис, прочитав вiршi тiеi доби, намагався вслухатися в мову.
З iншого боку, такi речi якраз самi приходять. Себто,  спочатку
пишеш, а потiм дивуешся, звiдки це все знаеш.

     --  В  цьому  романi  ви  доволi  вiльно трактуете персону
диявола, синтезуючи його "новий iмiдж".

     -- Свого часу в католицькiй теологii постало таке питання:
хто знаходиться в пеклi й раю, якщо Судного дня ще не було? Хто
взяв   на  себе  право  судити?  Тож  Папi  Римському  довелося
констатувати, що нi в раю, нi в пеклi немае жодноi душi.
     Людина  може  бути  гiрша за будь-якого диявола. Неможливо
вигадати таку шкоду, що ii мiг би заподiяти диявол, а людина --
нi.  Тому  наш  диявол - це людина. Колишня. Без рiг i копит. В
називаеться вiн Великий Здрайця, себто -- великий зрадник.  Мiж
iншим,  концепцiя  диявола  як  носiя  зла  у  Бiблii вiдсутня.
Натомiсть нам хотiлося збагнути:  чи  можна  пожалiти  диявола,
врятувати його.

     -- Ви вiрите в те, що диявол надаеться до рятування?

     --  Я  не буду вiдповiдати на це запитання. Автор говорить
книжками. Крiм того, читацьке сприйняття не завжди збiгаеться з
позицiею  письменника. Хiба можна стверджувати, що раз у книжцi
розповiдаеться про дурнiв, то й сам автор -- дурень?

     -- Саме тому й запитую.

     -- Не скажу.

     -- Стiвен Кiнг проголошуе, що мае на метi залякати читача.
Як ви ставитеся до такоi "теорii лiтератури"?

     --  Кiнг  пожартував. Коли читаеш третiй його роман -- вже
не страшно. Цiкаво чи нецiкаво -- iнше питання. От,  наприклад,
харкiвський  письменник  Андрiй  Дашков пише так, що волосся на
головi дибки стае. У порiвняннi з ним Кiнг  як  "залякувач"  --
наiвна дитина. Та й навiщо читача лякати? Просто е письменники,
якi хочуть, щоби читач сприймав  iх  емоцiйно,  а  е  такi,  що
вимагають   вiд  читача  iнтелектуальноi  участi,  самостiйного
творення висновкiв. Нам завжди здавалося, що цi завдання  варто
поеднувати.

     -- В чому полягае призначення письменника?

     --  Розповiдати  iсторii.  В нормальному селi повинен бути
свiй оповiдник, до якого  вечорами  приходили  би  люди,  щоби,
вислуховуючи оповiдi про богiв i героiв, з'ясувати для себе, що
вбивати ближнього не варто, що кохати  i  гвалтувати  --  рiзнi
поняття.  В все це вiдбуваеться ненав'язливо, без прямолiнiйних
моралiзувань.

     -- Ваше ставлення до моралi.

     --  Я  погано  розумiю  мораль  суспiльства.  Для  мене це
своерiдне мiрило: що я можу робити i чого не можу.

     -- Ви ототожнюете себе з власними лiтературними героями?

     -- Коли я вдаюся до такого порiвняння, виходить щось схоже
на вирiзання силуету: ось я, а ось герой -- ми складаемося, i я
починаю   або  себе  обтесувати,  або  героя.  Себто,  будь-якi
ототожнення бiльш нiж проблематичнi.
     Втiм,   людина  може  обтесати  себе  до  невпiзнаваностi.
Наприклад, вдень ви ходите на роботу i розвантажуете вагони,  а
ввечерi заявляете: я -- ельф! У мене i вуха гострi, i розмовляю
я незрозумiлою мовою.

     --   У   двадцятому  столiттi  лiтература  ледве  встигала
продукувати актуальних героiв, починаючи  вiд  пост-детективних
iнтелектуалiв аж до...

     --  "Мiцного горiшка" у виконаннi Брюса Вiлiса. Кожна доба
потребуе свого героя. Не могли американцi обiйти щелепи i м'язи
Арнольда Шварцнегера. Мiж iншим, звернiть увагу, iхнi теперiшнi
героi -- не надто вродливi, проте мужнi.  А  якихось  30  рокiв
тому  iхне  суспiльство  потребувало  спокусливих  i витончених
чоловiкiв.

     --  А  який  герой, на вашу думку, потрiбен сьогоднiшньому
середньому украiнцевi?

     --  Напевно,  можна  розмiрковувати  про нового героя для,
скажiмо,  бiльшоi  частини   слов'ян,   втiм...   Вiн   ще   не
сформувався.   Пошуки   тривають.   Найлегше   --  культивувати
голiвудськi зразки.

     --  Чи  завжди  останнiй написаний вами роман здаеться вам
найкращим?

     -- Так, переважно. Поки не мине трохи часу.

     -- У вас е романи, про якi не хотiлося би згадувати?

     --  Намагаемося  писати  так,  щоби уникнути сором'язливих
спогадiв. Поки що вдаеться. Це як iжа: один роман -- як обiд  з
трьох  страв,  iнший -- як келих шампанського з шоколадкою. Тож
не варто сподiватися, що шампанське з шоколадом втамуе голод, а
Друнтовний  обiд  посприяе iнтимному спiлкуванню. Џжа мае рiзне
призначення.

     --  Даруйте  за  неофiтське  запитання, але як ви пишете у
спiвавторствi?

     --  Менi  щоразу  доводиться  про  це  розповiдати...  Наш
приклад -- не рецепт. Спочатку у когось виникае задум,  частина
iдеi,  яскравий  епiзод,  словом -- щось. Ось тодi ми починаемо
ходити: беремо по  пляшцi  Пепсi  й  накручуемо  мiстом  круги,
говоримо,   вигадуемо  якiсь  сюжетнi  й  структурнi  навороти,
дiалоги. Це може тривати два тижнi, може --  два  мiсяцi.  Коли
кiстяк  вже  починае  обростати м'ясом, тодi ми сiдаемо писати.
Працюемо  окремо:  я  в  себе  вдома,   Дмитро   --   в   себе.
Домовляемося,  кому що хотiлося би писати, потiм -- обмiнюемося
написаним i кожен працюе з  текстом  спiвавтора.  Потiм  пишемо
далi, мiняемося, складаемо докупи. Постiйне взаемне вичитування
призводить до того, що готова рiч  проходить  через  дванадцять
редактур.

     -- Найшвидшi темпи написання роману.

     -- Три мiсяцi. Найповiльнiшi -- рiк з хвостиком.

     -- Вiд чого залежить швидкiсть написання роману?

     --   Початок  завжди  йде  повiльнiше,  фiнал  --  швидше.
Потрiбно пiдняти багато матерiалу. Коли писали  останнiй  роман
-- "Чорний баламут", -- де розповiдаеться про Крiшну (тiльки не
про того, якому моляться крiшнаiти,  а  про  того,  котрий  жив
чотири  тисячi  рокiв до нашоi ери, як написано в Махабхаратi),
нам довелося мало не санскрит  вивчити.  Рiк  ми  писали  роман
"Герой  повинен  бути  сам",  бо копалися в Стародавнiй Грецii.
Щоправда, комп'ютер пришвидшуе роботу -- суто технiчно.

     -- Якi у вас комп'ютери?

     --  У  мене  -- гiрший, у Дмитра -- кращий, -- за взаемноi
згоди, бо вiн пiд'еднаний до мереж. Тому в нього  --  двохсотий
Пентiум, у мене -- четвiрка з сотим процесором.

     --  Якби  не  лiтературна  дiяльнiсть,  в який спосiб ви б
заробляли грошi?

     --  Дмитро  --  доволi  непоганий  хiмiк, який не пiшов на
захист кандидатськоi дисертацii, бо ми якраз писали роман. Я --
театральний режисер i тренер карате. Останнiм досi займаюсь, --
свого часу  судив  мiжнароднi  змагання,  чемпiонат  колишнього
Союзу.  Себто,  мiг би тепер стати, наприклад, функцiонером вiд
карате.

     --  Чи  знаете  ви  ще  письменникiв,  якi  би  поеднували
лiтературну працю з карате?

     --  Так,  у  Роджера Желязни -- коричневий пояс, у Барбари
Хамблi -- чорний.

     -- Розкажiть коротко про вашу спортивну бiографiю.

     -- Ще в дитинствi менi подобалися единоборства -- займався
фехтуванням i  став  кандидатом  у  майстри  спорту,  потiм  --
дзюдо...  А  коли  потрапив  до  школи  карате,  то  вже  там i
залишився.

     -- Себто, ви тренувалися ще "в пiдпiллi"?

     -- Так. Ми переховувалися. Мали проблеми з мiлiцiею.

     -- Що таке модна лiтература?

     --  Трiлери.  Також  доволi  популярна  сумiш фантастики i
бойовика.  Слов'янське  фентезi,  де  бiгають   рiзнi   перуни,
свароги, дажбоги, волхви ганебнi, всiлякi Ввани на сiрих вовках
тощо. Втiм, цi жанри швидко вiдiйдуть на третiй план.

     -- Як довго протримаеться мода на фентезi?

     --   Чистий  жанр  фентезi  залишиться  для  шанувальникiв
Конана. Але це навiть не жанр. Досi ще нiхто не сформулював, що
таке фентезi.

---------------------------------------------------------------
     Iнтерв'ю Михайла Бриниха
     © 1998

Last-modified: Mon, 09 Feb 1998 08:23:58 GMT
Оцените этот текст: