оцесГП. ПГдлГтком я бачив його святГйшество на однГй з урочистостей Г досГ пам'ятаю монотонний спГв ченцГв Г дзеленчання дзвГночкГв на тлГ автомобГлГв, рикш та велосипедГв. МоК тривале життя на Далекому СходГ неабияк допомогло менГ збагнути дух Сходу. А без цього досвГду я Г не брався б за цю книгу. Професор Микола РерГх, якого я вважав своПм учителем, вГдколи зустрГв його в ШанхаП 1935 року, пише в "СерцГ АзГП": "Якщо ви хочете збагнути АзГю Г щоб вас у нГй прийняли як бажаного гостя -- вимовте господарям найсвященнГше слово: Шамбала!" Олександра ДевГд-НГл, що прожила багато рокГв у ТГбетГ, й собГ згадуК Шамбалу у книзГ "Надлюдське життя Гесера з ЛГнга". Торкаючися теми, що перебуваК на межГ ГсторГП та легенди, вГдчутного на дотик Г невГдчутного, Гстотно уточнити джерела, на якГ я посилаюсь. Як зазначилося в передмову це дослГдження переважно грунтуКться на буддистських книгах махаяни. Проте дослГдження не обмежуКться тГбетським буддизмом, виявляючи паралельнГ традицГП не лише в азГатських, таких як ВндГя та Китай, а й у Квропейських краПнах. На книгах Г картинах Миколи РерГха я перевГряв правильнГсть своПх висновкГв. ПрацГ його сина ЮрГя РерГха, сходознавця, що скГнчив Гарвард Г Сорбонну, допомогли менГ з'ясувати чимало сумнГвних питань. Твори й листи Олени РерГх, ученицГ гГмалайських учителГв, також неабияк прислужилися менГ. Родина РерГхГв жила в гГмалайськГй долинГ Кулу, бГля кордону ЗахГдного ТГбету. В я певний час мешкав у цГй долинГ. Саме тут, де колись було створено "Махабгарату", РерГхи служили посередниками Мудрецю Сходу, вГдомому як махатма Мор'я, якого за сотню рокГв до того вперше згадувала О. П. Блаватська. Цей ГГмалайський Учитель створив серГю книг з "АгнГйоги", Йоги вогню. Одна з книг маК поетичну кГнцГвку, яка розкриваК, де перебуваК цей провГсник ДавньоП МудростГ: "Дано в долинГ Брахмапутри, яка бере свГй початок з Озера Великих НагГв". Санскритський текст цих книг не становив жодних труднощГв для фГлолога ЮрГя РерГха. Так званГ "Листи Махатм" до А. П. СГннетта, писанГ наприкГнцГ минулого столГття, К ще одним першоджерелом, що прямо виходить Гз замкнутого кола МудрецГв Сходу. Образ загадкового царства Шамбали дещо прояснюють послання махатм В одному з листГ СГннетту 1881 року, великий махатма Мор'я так описуК таКмний край: "У певнГй мГсцевостГ, про яку не кажуть абикому, К ущелина з легким мГстком через неП, сплетеним Гз рослинних волокон. Внизу вируК бурхливий потГк. НайсмГливГшГ вашГ альпГнГсти навряд чи наважаться перейти по тому мГстку -- вГн видаКться ветхим Г немГцним, як павутина. Проте насправдГ це не так, Г той, хто наважиться, потрапить у долину небаченоП краси, в одне з наших мГсць, до кГлькох Гз нас, про кого нГчого не вГдають КвропейськГ географи. На вГдстанГ кидка каменю вГд старого ламаПстського монастиря стоПть стародавня башта, надра якоП породили не одне поколГння бодГсатв". У "ДорозГ до Шамбали", рГдкГснГй тГбетськГй книзГ XVIII столГття, третГй Панчен-лама пише, що царство Шамбала розташоване в гГрському районГ, захищеному з усГх бокГв могутнГми заснГженими масивами. Цього Панчен-ламу глибоко поважав Джордж Богль Гз Ост-ГндськоП компанГП; вГн був першим британцем, що проник у ТГбет. Книга, перекладена на нГмецьку професором А. Грюнведелем, мГстить довгий перелГк географГчних мГсць Г назв ламаПстських монастирГв, умисне так переплутаних, що лише вкрай ерудованГ тГбетськГ вченГ, добрГ знавцГ давнГх Г сучасних назв мГсцевостей, здатнГ розв'язати цю шараду й означити на своПх картах шлях до Шамбали. Але закон залишаКться той самий: "Небажаний не дГйде!" Лише той, хто чув клич "КалагГяГ", посланий "вГтром" чи телепатично Великими Учителями, може сподГватися, що успГшно досягне Долини НаймудрГших на землГ. Микола РерГх розповГдаК про одного сибГрського ламу, що мусив повзти вузькою пГдземною галереКю, аби втрапити в священну мГсцину. ВГн пише також про тГбетськГ надгробки, що вказували межГ забороненоП землГ. "Ламо! У ТурфанГ й ТуркестанГ нам показували печери з довгими недослГдженими переходами. Чи можна дГйти до ашрамГв (святилищ) Шамбали цими дорогами?" -- спитав РерГх пГд час своКП експедицГП. Лами пояснили йому, що святГ люди не бажають, аби Пх турбували дослГдники чи просто Даволови, тому Пхня територГя всГляко захищена. На перешкодГ навГть стаК стГна отруйних газГв, що струменить Гз трГщин у землГ. ВГдомо, що тварини й люди, наблизившись до певних мГсць, починають труситися, мовби Пх б'ють невидимГ променГ. МешканцГ цих комун Г самГ пГдтверджують, що нГхто не пройде до них без дозволу: "Ви вже чули вГд мандрГвникГв, вартих довГри, як ГнодГ провГдники вГдмовляються вести Пх у певному напрямку. Вони волГють краще вмерти, анГж. провести вас далГ. Це справдГ так. ПровГдники перебувають пГд нашим психологГчним впливом. Та коли все ж якийсь необачний мандрГвник ступить на цей заборонений шлях, то тодГ перед ним загримлять обвали. Подолати й цю перешкоду йому не вдасться, бо град камГння остаточно зупинить його. Небажаний не досягне своКП мети". Цей захисний кордон став можливим завдяки гГгантським гГрським пасмам, льодовикам Г безмежним пустелям АзГП. Проте, Махатми запевняли СГннетта, що "тГ, кого вони хочуть бачити, знайдуть нас на самому пограниччГ". ВеличезнГ вГдстанГ роздГляють цГ общини втаКмничених: вони тягнуться вГд хребта Каракорум до Калгана поблизу ПекГна Г вГд озера Манасаровар у ТГбетГ до озера Лобнор у пустелГ ГобГ. Саме На цГй територГП трапляються дивнГ випадки, якГ свГдчать при присутнГсть вищих Гстот. ОстаннГ чверть столГття Китай систематично дослГджувався. Колись безлюдна провГнцГя ЦГнхай тепер усГяна тисячами нафтових вишок. На озерГ Лобнор провадилися китайськГ атомнГ випробування. ОбидвГ цГ мГсцевостГ входять у територГю Шамбали. Проте найпершГ вченГ свГту зумГли захиститися вГд цих небезпек, вГдступивши в своП гГрськГ катакомби. ДослГдники АзГП, як-от Микола РерГх, писали про невГдомГ долини, загубленГ серед велетенських заснГжених гГр ТГбетського плато. Його експедицГя бачила гарячГ джерела, що живили буйну рослиннГсть у цих невГдомих долинах, довкола яких тяглися лише скелГ й лГд. Атож, нелегко знайти в цГй розлогГй гГрськГй краПнГ Обитель Братства. Один прочанин може вирушити в пустелю ГобГ до комуни Вартових ЛюдяностГ, тодГ як Гнший з тГКю ж метою видиратиметься на величнГ ГГмалаП. Вони зречуться всього, аби отримати собГ свГт. Хоч Г бГдно вдягненГ, вони багатшГ й благороднГшГ за ГндГйських радж. Серце такого подвижника палаК спГвчуттям до людства. Його розум осяваК невидиме свГтло, що лине з космГчних глибин. Холодний розум, гаряче серце, полум'яна воля -- ось пропуск до Шамбали, до володГнь ГуаньГнь, богинГ всезагального милосердя. З незапам'ятних часГв азГатськГ народи вГрили, що заборонена територГя ретельно охороняКться. Багато десятилГть тому ГндГйська газета "Стейтсмен" вмГстила кореспонденцГю про випадок з одним британським майором, що помГтив високу, легко вдягнену людину з довгим волоссям. Спираючись на великий лук, вГн озирав долину. ПомГтивши майора, незнайомець зГстрибнув Гз вертикальноП стГни Г зник. "СахГб бачив одного Гз снГгових людей, що стережуть Священну землю",-- спокГйно пояснили мГсцевГ жителГ. На однГй Гз своПх картин Микола РерГх зобразив "снГгову дГвчину" на тлГ снГгу та скель: вона також тримаК лук. Попри снГг Г лГд навкруги, вона майже гола, немов якась тепла аура захищаК ПП вГд холоду. Тут доречно зважити, що цГ осередки вищоП культури мусять мати Г свою технологГю. Бо логГчно припустити, що тГ, хто бГльшу частину свого життя присвятив науцГ, рано чи пГзно мусять винайти всГлякГ технГчнГ засоби. Њ чимало пГдстав гадати, що Братство використовуК широку мережу галерей, печер Г катакомб. Ось думка про це Миколи РерГха: "На гГмалайських схилах К безлГч печер, Г, кажуть, що вГд цих печер розгалуженГ пГдземнГ ходи ведуть глибоко пГд Канченджангу. Дехто бачив навГть кам'янГ дверГ, якГ нГколи не вГдкривалися, бо ще не настав час. ЦГ пГдземнГ ходи ведуть у чарГвну долину". Як видно зГ слГв великого дослГдника АзГП, "чарГвна долина" -- то Долина Безсмертних, або Шамбала. Доктор Оссендовський повГдомляК цГкавГ випадки пГд час його важкоП подорожГ по ЦентральнГй АзГП. Монгольський лама розповГв йому не лише про цГлу мережу тунелГв, а й про дивовижнГ машини, що рухаються в них. Лише опанувавши високу технологГю з могутнГм джерелом енергГП, можна спорудити мережу тунелГв, що, за деякими даними, тягнуться на сотнГ кГлометрГв. Що ж до апаратГв, якГ рухаються пГд землею з великою швидкГстю, то можна припустити Гснування технологГП надзвичайно високого рГвня. У статтГ, написанГй 1935 року в ЦентральнГй АзГП, РерГх мовить про численнГ зустрГчГ з мГсцевими жителями, якГ й розповГли йому про Вартових: "Коли вони з'являються серед пустелГ, то кожен вГдразу думаК: а звГдки ж вони прийшли у цей вГддалений безводний район Г як вони це зробили? Але дивнГ, довгГ печери без кГнця знайдено". Без таких тунелГв поява Вартових у серцГ ГобГ справдГ була б загадкою. Що ж до апаратГв, якГ мчать в пГдземних галереях пГд пустелями й горами, то це схоже на наукову фантастику. Це тим дивнГше, що традицГя вГдносить такГ розповГдГ до часГв, коли ще ЗахГд взагалГ не знав нГяких машин; видаються неймовГрними й повГдомлення про повГтрянГ кораблГ, баченГ ГнодГ в районГ Шамбали. Коли експедицГя РерГха пГдГйшла до Каракорумських гГр у 1926 роцГ, учасники побачили якось у чистому ранковому небГ диск, що сяяв над цим засушливим районом. Його полГт спостерГгали за допомогою трьох сильних бГноклГв. Зненацька апарат змГнив курс з пГвдня на пГвденний захГд Г зник за снГговими вершинами хребта Гумбольдта. Жоден лГтак, жодна повГтряна куля не могли 1926 року лГтати над цГКю Гзольованою частиною ЗахГдного Китаю. Лише лГтальнГ машини невГдомого типу могли виконати тГ повГтрянГ маневри, що Пх описуК РерГх. Побачивши в небГ той диск, лами, учасники експедицГП, вигукнули: "Це знак Шамбали!" 1933 року англГйський альпГнГст Френк СмГт бачив подГбне на горГ Еверест: два темних об'Ккти летГли в небГ на висотГ 9000 м. Один Гз них мав короткГ крила, Гнший -- щось схоже на дзьоб. ЦГ два повГтряних чи космГчних кораблГ оточувало пульсуюче сяйво. АльпГнГст був украй здивований побаченим, особливо коли ототожнив пГки й льодовики довкола -- вГн упевнився, що це не галюцинацГя. Чи були лГтаючГ об'Ккти, якГ бачили РерГх Г СмГт, повГтряними чи космГчними кораблями з Шамбали? ПринаймнГ таке пояснення я свого часу дав у ШанхаП 1935 року, Г сьогоднГ воно слушне за браком Гншого, бГльш задовГльного. ПодГбний диск, що крутився Г був схожий на той, що його спостерГгав Микола РерГх, бачили бГля ШГллонга в АссамГ 1967 року. ЛетГв вГн на висотГ лише двохсот метрГв над землею, а тодГ зненацька пГрнув у рГчку, викликавши великий водоворот, супроводжуваний страшенним гуркотом. ПотГм вГн пГднявся й зигзагом полетГв над джунглями, швидко розтаючи в повГтрГ ("За рубежом", Москва, 29.12.1967 р.). Легенда про Долину Безсмертних Г ОстрГв Шамбалу набуваК життКвостГ пГсля описГв Пх географГчних характеристик Г навГть ознак високоП технологГП. Та все ж вирГшального значення набувають розповГдГ тих, хто побував у цьому казковому МГстГ Знання. Наприклад, Микола РерГх у "СерцГ АзГП" згадуК подорож, що ПП здГйснив китайський вГйськовий лГкар Г непальський йог у Долину Шамбали: "Не так давно в "Шанхай тайме", а тодГ й у багатьох Гнших газетах з'явилася велика стаття за пГдписом доктора Лао ЦзГня, який розповГв про свою подорож у Долину Шамбали. Жвавою мовою доктор повГдуК багато цГкавих подробиць про своП важкГ мандри з непальським йогом через монгольськГ пустелГ й суворГ нагГр'я до Долини, де вони виявили обитель численних йогГв, що осягали Вищу МудрГсть. Його опис лабораторГй, храмГв, а також знаменитоП башти надзвичайно збГгаКться з описами цього незвичайного мГсця в Гнших джерелах. Автор розповГдаК про безлГч наукових чудес Г складнГ дослГди на психГчному рГвнГ й телепатГю на надзвичайно великГ вГдстанГ". КонцепцГю про замкнуту общину ГдеалГстГв в АзГП використав Джеймс ХГлтон у своКму бестселерГ "Втрачений горизонт", за яким було створено й кГносценарГй. СлГд вГддати належне авторовГ, що вГн зумГв надати цГй колони фГлантропГв вГдчутноП реальностГ, хоча Г його ШангрГ-Ла мало схожа на Шамбалу, бо вГн не заглибився у стародавнГ перекази АзГП. СучаснГшГ джерела, як-от книги Оссендовського Г РерГха, мГстять вражаючГ подробицГ щодо особливостей цГКП вГдособленоП общини. Оссендовський наводить розмову з освГченим монгольським ламою, за яким багато хто побував у забороненому царствГ Агхарта1. Але нГхто з них не обмовився, що ж вГн там побачив, бо обоК були пов'язанГ обГтницею мовчання. Польський дослГдник розповГдаК про одного мисливця, який проник у закурену печеру, а звГдти потрапив до пГдземних примГщень. ПГсля повернення вГн почав розповГдати, що вГн там бачив, але лами негайно вГдтяли йому язика, щоб вГн не розголосив таКмницю таКмниць. Цей мисливець, безумовно, зберГг незабутнГ враження про своП вГдвГдини, бо на старГсть повернувся до цГКП печери, зник у нГй Г бГльше його нГхто не бачив. У МонголГП втаКмниченГ лами запевняли ФердГнанда Оссендовського, що в АтлантицГ й Тихому океанГ геологГчнГ катаклГзми знищили цГлГ континенти. Його неабияк вразила звГстка, що частина мешканцГв тих невГдомих цивГлГзацГй врятувалася у заздалегГдь споруджених пГдземних сховищах великоП мГсткостГ Г з яскравим штучним освГтленням. ЦГлком можливо, що в кельтськГй легендГ про "божеств у порожнистих горах" вГдбилася народна пам'ять про народ, що врятувався вГд катастрофи в АтлантицГ. "У пГдземних печерах особливе свГтло дозволяК вирощувати злаки й овочГ, забезпечуК людям довге життя без недуг",-- пише Ф. Оссендовський пГсля виснажливоП подорожГ до ЦентральноП АзГП, де вГн зустрГчав багатьох вчених лам. Вони твердили, що управителГ цих пГдземних колонГй, як Г Сини Сонця в ЊгиптГ чи ПГвденнГй АмерицГ, зберГгають вГрнГсть Учителям Шамбали. ВГра в Гснування нагГв, рГзновиду змГй, якГ живуть у казкових печерах, освГтлених коштовним камГнням, надзвичайно стГйка у народГв ВндГП. Вони мають людськГ обличчя неймовГрноП краси, здатнГ лГтати в небГ, коли з'являються з Патали, нижнього свГту, Г славляться винятковою муАрГстю. Наги й нагГнГ одружуються з людьми, переважно з великими царями, царицями й мудрецями, проте, як вважають, не схильнГ спГлкуватися з людьми низькоП духовностГ. Столиця КраПни НагГв -- БхогаватГ, де рубГни, смарагди, дГаманти сяють повсюди й освГтлюють катакомби. ВважаКться, що царевич Арджуна, учень КрГшни, вГдвГдав Паталу. БуддГйська "ПраджняпарамГта-сутра" ("Думки Гаутами Будди") зберГгалася у ПалацГ ЗмГй доти, доки великий пандГт Нагарджуна, засновник махаяни (помер бл. 194 р. н.е.), не спустився в Царство НагГв, щоб узяти й опублГкувати буддГйськГ тексти. Багато ГндГйцГв та тГбетцГв мали нагоду побувати у велетенських печерах нагГв, з'Кднаних галереями Г схожих на мурашник; вони тягнуться на сотнГ кГлометрГв пГд гГрськими кряжами. Озеро Манасаровар у захГднГй частинГ долини Цангпо вГдоме ще як Озеро Великих НагГв. Це найвище прГсноводне озеро в свГтГ, розташоване на висотГ приблизно 4700 м над рГвнем моря. ЖителГ цих пустельних мГсць розповГдають про великГ лотоси на поверхнГ цього вкрай холодного озера Г про раптову появу на цих квГтах постатей, що сидять, обрамленГ сяйвом. Марево? Можливо, проте тГбетцГ схильнГ вважати, що то святГ з КраПни НагГв. ВГра в таКмне Царство МудрецГв ГснуК в АзГП споконвГку. Причому К докази, за яких цГ химернГ легенди стають реальним фактом. АзГатськГ общини втаКмничених, куди входили Г КвропейцГ, не були численними, й ГнодГ вони використовували своП старГ катакомби з кондицГйованим повГтрям, зведенГ ще в часи до катаклГзму. Братство Шамбали очолюК невеличка ГКрархГя вищих Гстот, яких часто порГвнюють з махатмами, що на санскритГ означаК "ВеликГ ДушГ". ЦГ надлюдськГ Гстоти володГють надприродною силою; вони завершили свою еволюцГю на цГй планетГ, але лишилися з людством, щоб сприяти його духовному поступу. БуддГйська фГлософГя чГтко визначаК цГ великГ душГ, яких вона називаК архатами по-санскритськи або лохань по-китайськи. Архат -- це людина, що впродовж своКП довгоП планетарноП еволюцГП звГльнилася вГд усГх земних пристрастей Г вГд усГх боргГв карми. Ця еволюцГя маК чотири фази: "ШротапатГ" -- "Той, хто входить в ПотГк"; "ШакрдгамГн" -- "Той, хто народжуКться один раз"; "АнагамГн" -- "Той, хто не повертаКться" Г "Архат" -- "Осяяний" (жГноча Гпостась--Тара). ЗгГдно з буддГйськими текстами, двГ заповГдГ архата -- це пошуки бодги (або осяяння) Г вдосконалення людини. Коли архат входить у потГк, що веде до нГрвани -- океану космГчноП свГдомостГ,-- вГн отримуК трансцендентальнГ здГбностГ, завдяки яким може зробити своК тГло легшим або важчим, меншим або бГльшим. ВГн стаК володарем матерГП, часу й простору Г може з'являтися будь-коли в будь-якому мГсцГ. Архат знаК про всГ явища Г зберГгаК згадки про всГ попереднГ життя. ВГн завершив земний цикл розвитку й не вГдроджуКться бГльше на ЗемлГ. Архат, що вирГшив залишитися на ЗемлГ, посвячуК себе на благо людства, автоматично стаючи бодГсатвою, спасителем, який, будучи видимим чи невидимим, допомагаК людству в його духовному сходженнГ. Силою крГяшактГ (волГ) бодГсатва здатен створити собГ видиму оболонку з елементарноП атомарноП речовини, яка може здаватися щГльною Г реальною, але може залишатись невидимою Г приКднатися до "народу Вогненного Туману". Цих надГстот насправдГ бачили, навГть КвропейцГ. Сер Х'ю Райс РенкГн, шотландський баронет, що навчався в Харроу Г служив офГцером КоролГвських драгунГв, став буддистом Г багато рокГв сповГдував махаяну. Ось що вГн казав 1959 року: "Ми знаКмо, що п'ять бодГсатв (досконалих людей) контролюють долю свГту. Раз на рГк вони зустрГчаються в гГмалайськГй печерГ, щоб прийняти рГшення. Один Гз них постГйно живе у Високих ГГмалаях, другий -- у шотландських горах Кайрнгормс. Ми з дружиною виразно бачили цього бодГсатву близько десяти рокГв тому, коли перетинали перевал ЛарГг Гру". ДеякГ з архатГв перевтГлюються в людину для того, щоб мати тГснГ взаКмини з земною люднГстю, але ця група надто нечисленна. ЏхнГ тГла Гснують майже безмежно, бо Колесо перероджень для них зупинилось. Братство комун Шамбали складають сотнГ посвячених -- вГд "того, що входить у ПотГк" Г до архата. Пх можна вважати за постГйних мешканцГв, тодГ як незначна кГлькГсть помГчникГв Гз зовнГшнього свГту приходять отримати вказГвки, плани фГлантропГчноП дГяльностГ чи повчитися в архаПчних музеях; вони, отже, тимчасовГ гостГ. Причина буддГйськоП термГнологГП, що вживаКться щодо Шамбали, вкрай проста: географГчна близькГсть ТГбету до общини магГв Г давнГ зв'язки святих лам Гз цим центром. ЗовнГшнГ спГвробГтники Шамбали, учнГ схГдних Г захГдних шкГл БГлих мГстерГй, що теж здатнГ поКднувати свою свГдомГсть зГ свГдомГстю Великих КосмГчних УчителГв, порГвняно нечисленнГ, хоч Г можуть обчислюватися тисячами. ФГлологи й сходознавцГ спроможнГ зГбрати цГннГ данГ про фольклор Шамбали. У своКму дослГдженнГ, виданому ЙКльським унГверситетом, "Стежки в глибинну АзГю" ЮрГй РерГх оцГнюК достовГрнГсть переказГв про Шамбалу: "Шамбала розглядаКться не лише як буддГйський центр окультних знань. Це -- провГдна засада кальпи, майбутньоП космГчноП ери. ВважаКться, що вченГ ченцГ й медитуючГ лами перебувають у постГйному зв'язку з цим мГстичним братством, що керуК долею буддГйського свГту. ЗахГдний споглядач схильний применшувати значення цього означення чи вГдносити розлогу лГтературу про Шамбалу, Г ще розлогГшу усну фольклорну чи мГфологГчну традицГю, але кожен, хто вивчав лГтературний Г народний буддизм, зна, яку велику силу маК воно у численних буддистГв гГрськоП Ази". В ГншГй науковГй працГ, опублГкованГй у Радянському СоюзГ пГд егГдою АкадемГП наук, ЮрГй РерГх згадуК текст "Ганжура", рукопис якого, вважаКться, походить Гз самоП Шамбали Г в якому сказано, що упродовж вГкГв тГбетськГ святГ прагнули до духовного Кднання з Главою Шамбали. ЦГ пандГти склали тексти, в яких вони стверджують, що кГлька видатних лам "вГдправлялись у Шамбалу в пошуках знань бодГсатв", попри винятково важкий шлях. Аби зрозумГти глибину почуттГв лам щодо Шамбали, слГд вдатися до Гншого авторитетного джерела: книги "ТГбет" Тхубтен ДжГгме Норбу, старшого брата нинГшнього Далай-лами. Ця цГкава праця, видана К. Торнбуллем, базуКться на давнГх тГбетських рукописах про краПну Шамбалу, розташовану серед заснГжених гГр десь пГвнГчнГше Лхаси. Ця давня традицГя поширилася аж до МонголГП. У своПй "НовГтнГй ГсторГП МонголГП" К. Р. Бавден мовить про народну вГру в Гснування Шамбали, яку вГн виявив у цГй краПнГ. Обитель МудрецГв стаК ще менш легендарною, коли знайомишся Гз свГдченнями про ПП реальне Гснування, якГ наводять тамтешнГ знавцГ. Махатма Мор'я змальовуК життя однГКП такоП общини: "Наш друг, хГмГк В., бажаК займатися новим дослГдженням променГв -- нГхто йому не заважаК. Наш друг К. прагне вдосконалити радГо за рахунок нових хвиль -- нГхто йому не перешкоджаК. Наша сестра П. займаКться соцГальною проблемою сусГдньоП краПни -- вона не осуджуКться. Наша сестра У. цГкавиться сГльським господарством Г пропонуК чимало пристосувань -- нГхто Пй не чинить перепон. У сестри О. лежить душа до лГкарських рослин Г освГтнГх проблем -- будь ласка. Брат X. винайшов цГкавий станок, а також працюК над реорганГзацГКю общин. Брат М. займаКться Гсторичними дослГдженнями. А наш швець пише чудовГ фГлософськГ статтГ". Ця КднГсть у розмаПттГ -- рГвновага мГж ГндивГдуальною волею Г колективГзмом -- складаК утопГю, вГдтворити яку ми можемо хГба в мрГях. В ГншГй книзГ махатма визначаК мету своКП общини Г називаК ПП "МГстом науки". "Можна тГльки уявити, якГ вГдкриття чекають при спГльнГй координацГП усГх галузей науки!",-- каже вГн. Так що розповГдГ про швидкГснГ транспортнГ засоби й лГтаючГ апарати в ШамбалГ цГлком можуть бути правдою. Махатма Мор'я з ледь вГдчутною ГронГКю, властивою йому, пише: "Географ може бути спокГйним -- ми займаКмо на землГ цГлком певне мГсце. Змовники можуть не хвилюватись: у рГзних частинах свГту ми маКмо достатньо спГвучасникГв". З того ж джерела дГзнаКмося про Гншу важливу деталь: "У нашГй общинГ можна зустрГти багато нацГональностей Г рГзноманГтнГ професГП". Мудрець даК зрозумГти, що в ПхнГх сховищах К надзвичайно давнГ споруди й бГблГотеки. Вони розташованГ пГд землею в недоступних людям печерах, щоб уберегти художнГ скарби не лише вГд грабГжникГв, а й вГд геологГчних зрушень. Не зайве нагадати, що ЗахГд почав споруджувати великГ бГблГотеки всього три столГття тому. НаскГльки ж повинен випереджати нас цей крихГтний центр цивГлГзацГП зГ своПми тисячолГтнГми бГблГотеками! Якщо спадщина затонулоП Атлантиди зберГгалась у колонГях пГд орудою Шамбали, то навряд чи можна сумнГватись у тому, що безперервний поступ тривав в цих закритих общинах, захищених велетенськими гГрськими пасмами Ази й Америки. Тож закид махатми Кут ХумГв листГ до СГннетта, мовляв, "ви -- варвари зГ всГКю вашою пихатою цивГлГзацГКю" може бути цГлком слушним. Ми маКмо перед собою цГкаве поле дослГджень. Воно стосуКться Гдеологи цГКП загадковоП спГльноти, яка може прояснити ПП мотиви й цГлГ -- "Кожен дГамант, кожен кристал, кожна росяна Г кожна зГрка, як Г кожна людина чи тварина, маК свою ГндивГдуальну душу",-- пише Махатма Кут ХумГ в Гншому лист. Це твердження дуже близьке до дГалектичноП фГлософГП, яка маК матерГю за основу життя Г свГдомостГ. Допускаючи Гснування в безконечному космосГ безлГчГ вищих зоряних Г планетарних надГстот, шанований махатма ще в одному листГ рГшуче заперечуК Гснування антропоморфного бога. Не слГд забувати, що мГльйони буддистГв й собГ не визнають Творця чи персональне божество, а в ГндуПзмГ парабрахман К безмежним Абсолютом. "Ми знаКмо, що матерГя вГчна,-- каже МудрГсть Сходу,-- бо матерГя -- це сама природа". ДеякГ з цих постулатГв спГвпадають з дГалектичним матерГалГзмом, але розходяться з ним у питаннГ про незнищеннГсть свГдомостГ. МудрецГ стверджують, що головна мета Братства -- звГльнити людство вГд кошмару забобонГв, прищепити любов до доброчесностГ заради доброчесностГ, а не заради винагороди. "Листи Махатм" наголошують, що вони не атеПсти чи агностики, а пантеПсти в найширшому розумГннГ слова. СлГд зазначити, що й нинГ чимало вчених Г мислителГв доходять подГбних висновкГв перед лицем безконечного ВсесвГту. ЕтичнГ Гдеали ВтаКмничених пГдсумовуК один Гз ПхнГх адептГв: "ТермГн "ВсесвГтнК Братство" -- не пуста фраза,-- це Кдина надГйна засада свГтовоП моральностГ". Забобони, егоПзм Г жорстокГсть -- страхГтливГ монстри, що тягнуть людство у безодню духовного забуття. ВсГ вони породженГ незнанням КдностГ життя. Коли це стане загальновизнаним, людина перестане бути руйнГвником. МудрецГ ГГмалаПв вГдкриють тодГ свою концепцГю найвищоП людяностГ, "коли всГ стануть спГвтрударями природи". Людина зараз чинить жахливий злочин, оскверняючи Г руйнуючи планету Земля. Коли ж вона нарештГ стане другом Природи? КонцепцГя космГчноП еволюцГП -- основа ТаКмноП Доктрини. Не дивно, що Гдея переродження -- лише частина фГлософГП СтражГв Людства. Вивчення цГКП ГдеП було включено в давнГ мГстерГП. Цей принцип сприйняли видатнГ фГлософи -- ПГфагор, Емпедокл, Платон Г ПлотГн. ПершГ двоК навГть запевняли, що пам'ятали своП попереднГ життя. Як Г АполлонГй ТГанський. ПершГ ВГтцГ церкви, як-от ОрГген чи Климент АлександрГйський, зробили в це Г свГй внесок. У нас час найпГднесенГше сформулював цю концепцГю переродження БенджамГн ФранклГн. ВГн склав таку епГтафГю для свого надгробка в ФГладельфГП: "Тут спочиваК пожива для червГв -- тГло Б. ФранклГна, друкаря, наче обкладинка ветхоП книги з вирваними сторГнками. Та праця не буде марною, бо вона, як вГн вГрить, з'явиться знову у новому, елегантнГшому виданнГ, вичитана й виправлена Автором". Християнство вГру в переродження оголосило Крессю лише в VI ст., а доти ПП визнавали навГть ВГтцГ церкви. Зате в АзГП, нехай то БГрма, ВндГя чи ЯпонГя, вГра в переродження -- невГд'Кмна частка нацГональноП свГдомостГ. ФГлософГя космГчноП еволюцГП -- безперервного поступу Гнтелекту й свГдомостГ в безмежному ВсесвГтГ -- вГдтворюК картину ГКрархГчноП драбини надлюдських форм життя, ПП втГлення включаК почуття вГдповГдальностГ за нижчГ форми життя. З фундаментального вчення про КднГсть космГчного життя випливаК Доктрина Серця з ПП заповГддю всеосяжноП любовГ до природи. Зайве казати, що ця засада вкрай далека вГд антропо- Г егоцентричноП поведГнки людини на нашГй планетГ. ПсихологГя наших Старших БратГв незмГрне рГзнобГчнГша, нГж наша власна. Внтереси людини спрямованГ лише на себе. Архати ж розглядають людину лише як ланку в безконечнГй космГчнГй еволюцГП, де спГвГснують як нижчГ, так Г вищГ форми. МГльйони рокГв наша планета Гснувала без жодного "гомо сапГКнса", та для бГльшостГ людей, не надГлених цим баченням всесвГтнього життя, жахлива сама думка, що Земля може Гснувати без них. Важко уявити собГ той величезний труд, що його взяло на своП плечГ Братство Шамбали. Його архати бГльше схожГ на солдатГв у битвГ проти невГгластва, забобонГв та егоПзму, анГж на спГвцГв священних гГмнГв. Перед ними -- Гнертна маса людства, яку треба позбавити замшГлостГ Г надати довершеноП форми за законами еволюцГП. Архати використовують позитивний пГдхГд через впровадження ГдеалГв у всГ види творчостГ: мистецтво, науку, релГгГю, музику й соцГологГю. УсГ значнГ культурнГ й науковГ здобутки людства -- з прагненням загального добра в серцГ -- надихав або пГдтримував КосмГчний Розум. Однак легше дати благороднГ Гдеали людству, анГж позбутися зацГпенГння апатичноП свГдомостГ, поганого смаку чи фальшивих цГнностей. Найважча з усГх проблем -- прояснити свГдомГсть, затьмарену забобонами й хибними уявленнями. У Планетних СтражГв К певна програма, аби дГйти мети на цьому конкретному витку еволюцГП. Певно, мав слушнГсть нГмецький фГлософ НГцше, коли казав: "ВдалинГ вГд правителГв, вГльнГ вГд усГляких пут, живуть найвищГ люди, а правителГ -- це ПхнК знаряддя". Проблеми ВКрархГП СвГтла куди складнГшГ, анГж тГ, що постають перед будь-яким сучасним урядом свГту. Серед ПхнГх титанГчних завдань -- нагляд Г часткова нейтралГзацГя (через невГдомГ науцГ коливання) ментальноП негативноП аури ЗемлГ, що мГстить випромГнювання шкГдливих думок, накопиченГ споконвГку. ГодГ й казати, наскГльки цГ випромГнювання значнГ. У цьому силовому полГ лунають зойки розпачу, прокльони поранених Г конаючих у всГх жорстоких вГйнах, якГ знало людство2. ВГбрацГй високоП духовноП природи замало, аби протистояти цим негативним хвилям. А пам'ять нашоП МатерГ-Природи, яку стародавнГ ГндГйськГ книги називають акаша, фГксуК все, що вГдбуваКться в свГтГ, Г нГщо з неП не стираКться. Ця шкГдлива оболонка над планетою жахаК. Лише людство може нейтралГзувати чорнГ хмари ментальних вГбрацГй, якГ саме створило. СтражГ ЗемлГ благають нас бодай не додавати бГльше бруду й кровГ й так украй недужГй планетГ. Той, хто вважаК цГ висновки спГрними, може познайомитись Гз останнГми науковими дослГдженнями чутливостГ рослин до людських думок. Якщо квГтка може зав'янути вГд гнГву людини, то хГба не може пГдкосити всю планету ненависть, випромГнювана в глобальних масштабах? Езотерична наука Сходу мовить про зГткнення пГдземного вогню Камадуро з Вогнем КосмГчним, яке спричинюК спустошливГ геологГчнГ катаклГзми, якщо цГ два вогнГ не врГвноважаться. РерГхи на власнГ очГ бачили в однГй з лабораторГй Шамбали прилади для вимГрювання тиску цих обох вогнГв. Саме психГчна енергГя може й повинна очистити ауру ЗемлГ, забруднену хмарами цих випарГв ненавистГ, егоПзму, жадГбностГ Г пристрастей. Архати вважають, що людство може пГдГрвати планету навГть без ланцюговоП ядерноП реакцГП. Лише нейтралГзувавши потоки негативних думок глобальним випромГнюванням миру й любовГ, можна покращити стан хвороП ЗемлГ. Якби людство щодня вдГляло кГлька хвилин для синхронноП медитацГП про мир Г братерство, воно б запобГгло катастрофГ, яка насуваКться. Численних спГвтрудГвникГв архатГв бГльше обходить цГлГснГсть планети, анГж виживання людськоП раси, бо для МатерГ-Природи потрГбно було п'ять мГльярдГв рокГв, щоб сформувати Землю, Г лише кГлька мГльйонГв рокГв, щоб створити людину. Серед цих спГвтрудГвникГв К Г Брахма ДжйотГ з ДелГ; вона перебуваК у постГйному контактГ з надГстотами ГГмалаПв, якГ контролюють свГт могутньою силою своКП думки. Ця жГнка вважаК: колективна карма людства настГльки кепська, що лише загибель половини землян може очистити повГтря вГд отруйних вГбрацГй Г захистити планету. ВндГйцГ, а особливо вченГ-брахмани, непохитно вГрять в Гснування Великих РГшГ, мудрих захисникГв людства, що, мов тГ громовГдводи, беруть на себе левову частку гнГву, який мав би впасти на людство; однак, Г ПхнГ можливостГ не безмежнГ. За теперГшньоП калГюги, в якГй живемо, сили зла особливо розкошують у столичних мГстах, де вкрай успГшно зводять людину до рГвня тварини. Саме вони спричиняють розумове отруКння атмосфери, про яке кажуть ГндГйськГ мГстики. Вз сказаного випливаК, що проблеми, яким протистоять адепти, мають планетарний характер. Можна зрозумГти скептицизм освГченого читача, викликаний тим, що таке давнК братство вчених Г фГлантропГв чомусь залишилося поза увагою дослГдникГв. Але слГд мати на увазГ, що нГякий дослГдник нГколи не виявить цього замкнутого братства, якщо сам не буде заодно з його великими умами Г не усвГдомить ПхньоП безкорисливоП дГяльностГ. З Гншого боку, Гсторик маК безлГч даних, з якими може працювати, Г ця книга теж наводить достатньо доказГв достовГрностГ цГКП спГльностГ. Коли будуть вГдкритГ -- а це станеться ще до кГнця нашого столГття -- надзвичайно давнГ тайники з науковими артефактами пГд СфГнксом Г пГрамГдами ГГзи, постане питання: хто ж Пх заховав? В тодГ буде доведено, що в доГсторичну епоху Гснували вченГ, а думка про Пх безперервне Гснування в таКмних центрах почне сприйматися всерйоз. Перекази про схованГ скарби дуже живучГ в АзГП. Засновник тГбетського буддизму Падмасамбгава обГцяв: "СхованГ скарби стануть знаходити один за одним, коли цього потребуватиме поступ людства". Давня сага про Гесерхана каже: "У мене багато скарбГв, та лише у визначений день я роздам Пх моКму народу -- справжнК багатство прийде лише з людьми ПГвнГчноП Шамбали". У XIX столГттГ вГдомий архат Джвал Кул подарував БлаватськГй малюнок пензлем одного ашраму (святилища) ВчителГв у ПГвденному ТГбетГ, де зображено входи до пГдземного музею, в якому зГбранГ експонати про розвиток людства на землГ за мГльйони рокГв. ЛГворуч на малюнку зображено махатму Мор'я верхи на конГ, а сам махатма Джвал Кул стоПть у рГчковому потоцГ. Поки що годГ сподГватися, що наших учених допустять в цей незвичайний музей, який зараз допомагаК учням зГ Сходу й Заходу осягати таКмну науку. Проте вчених допустять у КгипетськГ пГдземнГ сховища, Г того, що вони там побачать, вистачить, аби збити Пх з пантелику. Зауваження, з якими звернувся професор Микола РерГх до тГбетського лами, засвГдчують його безпосереднК знайомство з Шамбалою: "Нам вГдомо, що деякГ верховнГ лами побували в ШамбалГ Г що на своКму шляху туди вони спостерГгали незвичайнГ явища. БГльше того, ми самГ бачили бГлий прикордонний стовп, один Гз трьох стовпГв Шамбали". ХГба таке зауваження не може стосуватися легендарного мГсця? ПГд час експедицГП в Центральну АзГю один учений лама розповГв РерГху Г його сину ЮрГю, що у ЛхасГ пГд Паталою (фортецею-резиденцГКю Далай-лами) К потайнГ галереП, а пГд головним храмом -- печера Гз стовпом, доступна лише для найвищих втаКмничених лам. УсГ цГ таКмнГ мГсця пов'язанГ з загадкою Шамбали. Вншого разу вГдомий лама з монастиря Кумбум зустрГв Миколу РерГха в ПГвнГчному ТГбетГ Г вГтав його знаком Шамбали. Кумбум -- це мГсце, куди прийшов Цзонкаба реформувати буддизм у ТГбетГ Г спорудити велетенський ламаПстський храм ТашГ Лхунпо, твердиню тГбетськоП йоги. А ще якось Микола РерГх бачив тГбетську книгу, видану Панчен-ламою, яку складали молитви до Шамбали. АзГя упродовж столГть глибоко вГрила в Гснування ПГвнГчноП Шамбали. "Бог Шамбали живе й дихаК у серцГ сонця",-- писав один гГмалайський махатма. Якщо звести докупи всГ уривки ГнформацГП щодо Шамбали, то постаК виразна картина реального Гснування цГКП обителГ вищих Гстот, для яких час Г простГр не становлять перепон. На жаль, окремГ натяки нечГткГ, хоча мають вони неабияку вагу. Ця неяснГсть Г спричинюК труднощГ, з якими стикаКться кожен, хто прагне знати всю правду про Шамбалу -- мГсто бодГсатв. Ця неяснГсть збГльшуКться Г тим, що ламаПстськГ мудрецГ волГють замовчувати цю таКмницю, найсвященнГшу в езотеричному буддизмГ. 1920 року в УрзГ (нинГ Улан-Батор, МонголГя) можна було чути, як монгольськГ вершники спГвають вГйськову пГсню про вГйну ПГвнГчноП Шамбали. Коли РерГх подарував свою картину "РГгден Джапо, Правитель Шамбали" урядовГ МонголГП, ПП прийняли з глибокою пошаною, Г було навГть вирГшено збудувати для неП спецГальний храм. В хоча вГдомо, що мГфи впливають на народ, чи не додаК сказане дечого до поширеноП в АзГП вГри? Колись Далай-лама Пхав Гз Лхаси в МонголГю. В одному мГсцГ люди й тварини почали труситися без видимоП причини. Далай-лама пояснив це тим, що експедицГя зайшла в заборонену зону Шамбали, психГчнГ вГбрацГП якоП занадто сильнГ для мандрГвникГв. Њ думка, що навГть деякГ КвропейцГ досягали Шамбали. У 1860 роцГ один учений Г член НацГонального географГчного товариства вГдвГдав ВндГю. Повернувшись у Њвропу, вГн був присутнГм на придворнГй церемонГП, а тодГ знову подався на СхГд, де й зник. Чи не отримав вГн перепустку в Шамбалу вГд Панчен-лами з монастиря ТашГ Лхунпо поблизу ШГгадзе? ВсГ цГ повГдомлення недостатньо переконливГ, аби робити з них однозначнГ висновки. Але вони, звичайно, додають певноП виразностГ територГП, реальнГсть якоП вГдома хГба втаКмниченим Сходу Г Заходу. ВГдомо, що настоятель монастиря Фу-Тайшань у КитаП написав книгу "Червоний шлях до Шамбали", перекладу якоП на жодну мову немаК. НайбГльш освГченГ лами з монастиря МорулГнг у ЛхасГ час вГд часу вГдвГдують вГддалене мГсце в ГГмалаях, звГдки вже не повертаються. НаведенГ факти щодо Шамбали стосуються рГзних народГв Г краПн: МонголГП, ТГбету, ВндГП та Китаю. Поза сумнГвом, сфера впливу Шамбали величезна, а ПП вГк украй давнГй. Вже цього досить, аби надати конкретностГ цьому переказу. НаступнГ роздГли книги подадуть ГсторичнГ факти, якГ ще чГткГше окреслять реальнГсть МГста МудростГ. 4. ЧЕРЕЗ АЗВЮ Вивчення записок мандрГвникГв дозволяК досить певно окреслити контури ОбителГ МудрецГв. У вереснГ 1935 року менГ пощастило зустрГчати Миколу РерГха в ШанхаП, коли вГн повертався з експедицГП в Центральну АзГю. ВГн розповГдав менГ про ГобГ. Море чорного гравГю тягнеться за обрГй. Нестерпна спекота слГпучого сонця вдень, ГнГй на землГ вночГ. Те схоже на мандрГвку по МГсяцю. В ГмлГ над ними виднГв Молочний Шлях. З настанням ночГ зорГ сяяли як лампи на темному небГ, таке сухе й прозоре було повГтря. Та бували днГ, коли здГймалася стГна пилу й укривала свГт, наче ковдрою. Через цю запону сонце видавалося червоною кулею. Коли здГймалася пГщана буря, тварин Г людей охоплювало сум'яття. МандрГвник подолав тисячГ кГлометрГв Г нарештГ завершив свою дослГдницьку працю. ВГн повернувся до цивГлГзацГП Г розповГв про своП враження недовГрливому слухачевГ. ПоведГнка його якоюсь мГрою зрозумГла: оповГдач прибув Гз зовсГм Гншого свГту, а все нове, дивне й незвичне завжди сприймаКться з сумнГвом. СкажГмо, раптова поява витончених пахощГв, мовби якогось фГмГаму, але не в храмГ, а в серцГ ГобГ, в кам'янГй пустелГ, що простяглася на сотнГ кГлометрГв навсГбГч. НГде й слГду храму чи житла, проте всГ учасники експедицГП одночасно вГдчувають цГ пахощГ. РерГх розповГдав, що таке траплялося кГлька разГв Г що годГ це якось пояснити. ВГдома орГКнталГстка Олександра ДевГд-НГл Г собГ згадуК пам'ятний випадок, що стався в мГстГ Дзекундо (СхГдний ТГбет), у пустельнГй мГсцевостГ. Там вона зустрГла одного барда, про якого подейкували, нГби вГн час вГд часу зникаК у заснГжених горах, де немаК нГяких сГл Г легко загинути вГд голоду й холоду. Коли той чоловГк так само знову несподГвано з'являвся, то на всГ розпитування вГдповГдав, що в горах вГн бачився з "богами". Якось шановна ДевГд-НГл напГвжартома попрохала його передати ВчителевГ гГр скромний дарунок -- букетик китайських паперових квГтГв. ПГсля чергових вГдвГдин правителя загадковоП мГсцевостГ тГбетець принГс французькГй дослГдницГ чудову блакитну квГтку -- такГ розквГтають у липнГ на пГвднГ ТГбету. То був подарунок у вГдповГдь вГд Вартового гГр. А в Дзекундо тодГ якраз стояли двадцятиградуснГ морози, рГку вкривав шестифутовий лГд, а земля наскрГзь промерзла. "Де вГн роздобув ту квГтку?" -- запитуК ДевГд-НГл. Так що справдГ можуть у цГй мГсцевостГ з арктичним клГматом Гснувати ГзольованГ теплГ долини, одна з таких долин Г прихистила колонГю магГв. ДослГд