ники Пржевальський Г Франке вГдзначають у своПх дорожнГх щоденниках дивну поведГнку тубГльцГв, якГ навГдрГз вГдмовлялися Гти в певнГ райони. Один росГйський учасник експедицГП РерГха розповГдав менГ, що ПхнГй караван зустрГвся з таким самим явищем у глибинах АзГП, коли без видимоП на те причини тГбетцГ, монголи й китайцГ вГдмовлялися перетинати деякГ мГсця в ПГвнГчному ТГбетГ. ВГн зГзнавався, що невГдь-чому й сам не вГдчував особливого бажання Гти далГ -- те було вкрай дивно й незрозумГле. Сам Микола РерГх подався в ту мГсцевГсть верхи на понГ. Його не було кГлька днГв, а коли вГн повернувся, азГйцГ попадали перед ним на колГна, вигукуючи, що вГн -- бог. Мовляв, нГхто не може проникнути в Шамбалу без божественного дозволу. В це лише одна з дивовижних ГсторГй, почута мною в КитаП. На початку 30-х рокГв тут тралився випадок, невГдомий на ЗаходГ. Одного американського чиновника, що мав певне урядове доручення, вкрай тепло приймали лами в МонголГП. Благородна душа й щирий Гнтерес до цього вчення АзГП дали йому змогу побувати в царствГ ГуаньГнь. Але малоймовГрно, щоб вГн бодай словом прохопився в своКму звГтГ для ВашГнгтона про набутий тут духовний досвГд. Через неозорГ обшири АзГП, через ПП пустелГ й гори тягнуться прочани до Фонтану мудростГ. Хто визначить, скГльки Пх, чи назве ПхнГ Гмена? СамГ ж вони не розповГдають про своП мандри Г про зустрГчГ з мудрецями Сходу. РерГх теж здГйснив таку прощу. У СГнцзянГ, пГвнГчнГше Каракорумського хребта, вГн почув, що "за цими горами живуть святГ люди, якГ рятують людство своКю мудрГстю: багато хто прагнув побачити Пх, та марно: хто зумГв подолати хребет, збивався з дороги". МГсцевий провГдник розповГдав РерГховГ на Каракорумському перевалГ, що в горах К величезнГ печери, де зберГгаються скарби з першопочаткГв ГсторГП. А ще зазначав, нГби там час вГд часу з'являються високГ бГлГ люди, якГ потГм зникають у пГдземних галереях пГд скелями. У ТурфанГ (СГнцзян) експедицГя РерГха чула розповГдГ про високу чорношкГру жГнку з напрочуд виразним обличчям, яка виходила з глибоких печер, аби допомогти тим, хто втрапив у бГду -- вона викликала шанобливе благоговГння навГть у чоловГкГв цього мусульманського мГста Китаю. Саме там розповГдали й про вершникГв, якГ зГ смолоскипами в руках зникають у пГдземних катакомбах. "СправдГ, справдГ люди Шамбали час вГд часу приходять на свГт,-- довГрчо казав лама РерГховГ. -- Вони зустрГчають земних спГвтрудГвникГв Шамбали й задля блага людства роздають коштовнГ подарунки, винятковГ релГквГП". РерГховГ розповГдали також про раптову появу в певних монастирях самого правителя Шамбали -- РГгден Джапо. Щойно вГн з'являКться у храмГ, як свГчки запалюються самГ собою. Таке сталося, наприклад, у монастирГ НарабанчГ Кур'Гн у ЗахГднГй МонголГП 1890 року. ЗимовоП ночГ на монастирське подвГр'я в'Пхало кГлька вершникГв Г звелГли ламам зГбратися в храмГ. ПотГм на трон настоятеля пГднявся незнайомець Г вГдкинув з голови каптура -- лами побачили осяйне обличчя самого володаря Шамбали. ВГн сотворив молитву, благословив ченцГв, потГм прорГк грГзне вГщування Г зник разом Гз своПми супутниками. 1920 року в цьому ж монастирГ сталася дивовижна пригода з Ф. Оссендовським. ПГд час розмови з верховним ламою Хутукту той мовив йому: "У мене таке вГдчуття, нГби ви тривожитеся за тих, кого любите: я хочу помолитися за них". Польський учений, що мусив емГгрувати з РосГП, справдГ залишив там сГм'ю Г дуже переживав за ПП долю. "Погляньте на темний простГр за статуКю Будди, Г ви побачите своПх рГдних",-- мовив настоятель. Ф. Оссендовський та його супутники побачили спершу пасма диму вГд курив, що звивалися в повГтрГ, а тодГ в тГй ГмлГ стали прозиратися люди й предмети. Оссендовський раптом побачив свою дружину, причому настГльки виразно, що розрГзняв навГть деталГ ПП одягу. Побачив вГн Г Гнших членГв своКП родини, якГ натодГ переховувалися у далекому мГстГ. "Ламо, скажи мены, чи бачив ти особисто Рыгдена Джапо?" -- поцыкавився якось Микола РерГх. "НГ, втГленого Вчителя я не бачив,-- вГдповГв той. -- Але чув його голос. В глибокоП зими, коли гори вкривав снГг, вГн прислав менГ у дарунок троянду -- квГтку з далекоП долини". ОднГКП темноП ночГ Микола РерГх бачив спалахи й свГтлянГ стовпи в небГ. У ТрансгГмалаях ясноП зоряноП ночГ то не могло бути нГ полярним сяйвом, нГ електричними розрядами. Що ж то було? "Це променить Башта Шамбали",--- вГдповГли лами й пояснили: то свГтло вГд каменя на баштГ, що сяК, мов дГамант. Варто трохи зупинитися на легендГ про цей камГнь, що утвердилася в ламаПзмГ. У санскритГ вГн зветься ЧГнтаманГ, а по-тГбетському -- Норбу РГнпоч. БГльша частина його мГститься в БаштГ Шамбали. НайбГльш вражаК в легендГ те, що цей камГнь нГбито доставив на Землю космГчний посланець. У ТГбетГ вГрять, що за правлГння Тхо-тхо-рГ Няньцяна 331 року з неба впала скринька з чотирма священними предметами в нГй, серед них Г камГнь ЧГнтаманГ. В легендГ згадуКться Г крилатий кГнь Лунг-та, що принГс на своПй спинГ цей скарб. Художники увГчнили цю легенду про Пегаса з коштовним каменем. Через багато рокГв по тому, як упала скринька, перед царем раптом постало п'ятеро ГноземцГв Г пояснили, навГщо всГ тГ предмети. ПГсля чого чужинцГ зникли. Чи не з Шамбали вони приходили? У ТГбетГ впродовж вГкГв побутують уснГ перекази про далекГ польоти тГбетських царГв Г святих на крилатому конГ Лунг-та. КГнь цей вважаКться посланцем богГв Г вГн нГбито маК здатнГсть облГтати ВсесвГт. Чи не алегорГя космГчного корабля цей кГнь? Внше повГдомлення ще фантастичнГше. З версГП, яку я почув вГд професора РерГха, виходить, що камГнь ЧГнтаманГ доставив на Землю космГчний посланець. Це мГнерал з Гншого свГту, > можливо, Гз зоряних систем у сузГр'П ОрГон, хоча б Гз того ж СГрГуса, вГддаленого вГд нас на дев'ять свГтлових рокГв. Не дивно, що у фольклорГ вГн вважаКться скарбом свГту. ФантазГя? Можливо. Але уявГмо на мить, що ядерна вГйна знищила нашу цивГлГзацГю. Чи вГритимуть у цьому випадку нашГ далекГ нащадки, що зразки камГння з МГсяця доставили на Землю американськГ космонавти? Очевидно, що цей факт вГдГб'Кться лише у мГфах. ВважаКться, що "внутрГшнК серце", або випромГнювання каменя ЧГнтаманГ, "сильнГше радГю", але дГК назовсГм Гнших частотах. А коли точнГше, то якраз на тих, що вГдповГдають ментальним вГбрацГям людини. СтародавнГ хронГки АзГП повГдомляють, що божественний посланець небес дав уламок цього каменю Тазлаву, ГмператоровГ Атлантиди. За незапам'ятних часГв великий шматок каменю помГстили в Башту Шамбали, а невеличкГ осколки час вГд часу надсилаються в ту чи Гншу частину ЗемлГ, де настаК нова ера або зароджуКться нова цивГлГзацГя. Однак цГ маленькГ шматочки ЧГнтаманГ пГдтримують постГйний зв'язок з основним каменем, що перебуваК в АзГП. Один Гз таких осколкГв описуКться як шматочок розмГром у мГзинець, маК форму якогось плоду чи навГть серця, свГтло-сГруватого кольору, з незрозумГлим ГКроглГфом, викарбуваним на ньому. Кажуть, що коли камГнь темнГшаК, то збираються хмари, коли важчаК, то ллКться кров, коли потрГскуК, то наближаКться ворог. Коли камГнь займаКться вогнем, свГт спостигають небаченГ потрясГння. Та коли над каменем сяК зГрка, настають мир Г благополуччя. Богдо-геген, ламаПстський першосвященик в УрзГ, якому на початку 20-х рокГв пГдлягало щонайменше шГстдесят тисяч лам, зачитав Ф. Оссендовському такий уривок з давньоП хронГки: "Коли ГушГхан, правитель олетГв Г калмикГв, завершив вГйну проти "червоних шапок" у ТГбетГ, то вивГз звГдти загадковий "чорний камГнь", що його свого часу надГслав Далай-ламГ Володар свГту". За цим повГдомленням, камГнь певний час переховувався в УрзГ, Г то був напрочуд сприятливий для МонголГП час, поки камГнь не щез. Лами розповГдали, що жерцГ-правителГ МонголГП, переважно тГбетцГ, могли передбачити майбутнК завдяки каменю Норбу РГнпоч, бо ГнодГ на його поверхнГ проступали знаки й лГтери, що Пх розумГли верховнГ лами. В цГ пророцтва могли стосуватися цГлих народГв. ОкультнГ перекази АзГП говорять, що чимало царГв Г правителГв у минулГ ГсторичнГ епохи володГли цим каменем -- серед них згадуються Акбар у ВндГП, Соломон в ВудеП Г один з ГмператорГв Китаю. Невеличкий шматочок космГчного каменю було надГслано Г в Њвропу, аби посприяти утвердженню ЛГги НацГй. В хоча ця спроба скГнчилася невдачею, вона все ж украй показова пГсля страхГть першоП свГтовоП вГйни. Вз Њвропи камГнь той повернув до Шамбали саме Микола РерГх -- наприкГнцГ 20-х рокГв. "Ми усвГдомлюКмо провГщену долю каменю, що повертаКться в рГдну оселю",-- мовиться в однГй схГднГй легендГ. ВГрш Миколи РерГха присвячено поверненню ЧГнтаманГ в Шамбалу пГд час його виснажливоП експедицГП через Центральну АзГю; у вГршГ навГть згадуються Гмена китайських та тГбетських носГПв: Фу, Ло, Хо, КамГнь несГте. Воздайте сильним, ВГддайте вГрним. Њнно, Гуйо, Дья -- Прямо ГдГть! ТГ з небагатьох, кому пощастило вГдчути випромГнювання цього каменю, свГдчать, що вГн спричинюК могутнГй приплив космГчноП енергГП Г змГнюК свГдомГсть. Картина РерГха "ЧГнтаманГ" зображаК понГ, який везе на спинГ скриньку, оточену ореолом. Саме у цГй скриньцГ й везли камГнь у Башту Шамбали через глибоку ущелину, серед велетенських скель, що стримГли обабГч. Охоронцям експедицГП було наказано якнайпильнГше охороняти саме цю безцГнну поклажу. В попри напади бандитГв та лютГ холоди, що косили в'ючних тварин, камГнь усе ж було благополучно доставлено до його витоку. "Немов дГамант, сяК свГтло на баштГ правителя Шамбали",-- мовить схГдна книга. ВсторГя каменю, доставленого на Землю з далеких свГтГв, справдГ видаКться фантастичною. Але саме так говорять тГбетськГ й монгольськГ перекази про Гстот з вГддалених зГрок. А перекази цГ виникли задовго до нашого космГчного вГку. Ф. Оссендовський пише в своПй книзГ, як учителГ-лами вводили учнГв у летаргГчний стан, потГм занурювали у вГдвар Гз спецГальних трав, через що тканини тГла твердли, не руйнуючись. Пх сповивали, наче КгипетськГ мумГП, пГсля чого псевдозакам'янГлГ молодГ лами пГд дГКю психГчноП енергГП втаКмниченого ставали невагомими й з величезною швидкГстю злГтали в небо. У такому станГ учнГ не вГдчували холоду, вони не потребували кисню, а проте мали здатнГсть запам'ятовувати все, що бачили. МолодГ лами подорожували до Гнших планет, а коли через кГлька рокГв поверталися, Пх оживляли Г вони розповГдали про бачене в Гнших свГтах. Олександра ДевГд-НГл побачила свого першого "лГтаючого ламу" на плато Чантан у ТГбетГ. Вона певний час спостерГгала за ченцем, що робив велетенськГ стрибки, вГдштовхуючися вГд землГ, як м'яч. Його широко розплющенГ очГ немов прикипГли до якоПсь неймовГрно вГддаленоП точки в небесному просторГ -- на гурт французьких дослГдникГв вГн не звернув анГнайменшоП уваги. ДослГдниця також згадуК про лам, якГ могли ставати невидимими або, навпаки, раптово з'являтися невГдомо звГдки. Одна з картин Миколи РерГха являК собою криптограму. НазиваКться картина "РГгден Джапо, Правитель Шамбали", а зображено на нГй пГщанисту долину, довкола якоП зводяться стрГмкГ скелГ -- типовий краКвид у ЦайдамГ. В печерГ зображено вогненну буддоподГбну постать, що вГддаК наказ кГнним гГнцям перед собою. Якщо покласти картину на правий бГк, то в ПП верхньому лГвому кутку можна розрГзнити бородатий профГль РерГха серед обрисГв гГр. А серед нагромадження скель у центрГ композицГП вгадуКться контур ракети чи фюзеляж ТГбетський прапор, невГдомий на ЗаходГ. На ньому зображено Володаря Шамбали в своПй столицГ серед заснГжених гГр. ЖГноче й чоловГче божества допомагають його завданню трансформувати людину в надлюдину; вони тримають численнГ дарунки для майбутнього людства. Внизу легГони СвГтла атакують орди Темряви: це -- тГбетська версГя бГблГйного Армагеддона. ЧитаКться ця криптограма так: "РерГх лГтав на цьому апаратГ"? Таке припущення пГдтверджують слова махатми Мор'П у пГслямовГ до "АгнГ-Йоги": "СтруменГ цього вогню обпалювали КамГнь у його великому польотГ перед лицем Сонця". Якщо цГ слова стосуються каменю ЧГнтаманГ, то чи не слГд це сприймати так, що Микола РерГх здГйснив космГчну подорож до внутрГшнГх планет Г Сонця? Чи не мчав його в мГжпланетну подорож Лунг-та, тГбетський Пегас? ОскГльки ми розглядаКмо артефакти з Гнших свГтГв, варто мати на увазГ ще одну чудову тГбетську легенду. ТГбетцГ вГрять, що в прадавнГ часи поблизу монастиря Сера у ЛхасГ з неба впав жезл. Цей золотий жезл, або доржГ, зберГгаКться вже в монастирГ кГлька вГкГв. БГльше того. Далай-лама маК титул Володаря Блискавки, бо доржГ, вважаКться, здатен вивергати блискавки. Кажуть, що пГд час деяких релГгГйних вГдправ жезл той випромГнюК слГпуче свГтло. ДоржГ маК коротке рукГв'я, з обох кГнцГв якого розташовуються округлГ бутони лотоса. СрГбнГ, бронзовГ або залГзнГ копГП цього жезла можна бачити в бГльшостГ тГбетських монастирГв. Хоча можна й подумати, що доржГ -- специфичний елекричний пристрГй, сферичнГ кГнцГ якого слугують катодом Г анодом, верховнГ лами вГдкидають таке припущення. ВГн може дГяти пГд впливом невГдомоП сили, пГдконтрольноП тренованому будГйському йоговГ. ДеякГ джерела натякають, що наймогутнГший на землГ доржГ маК правитель Шамбали. Його описують, як металевий скГпетр Гз двома дГамантовими кулями на кГнцях. Як Г ЧГнтаманГ, цей Великий доржГ здатен фокусувати могутнГ космГчнГ сили й керувати ними. Хоча час великих одкровень стародавньоП науки й реальноП появи УчителГв Сходу ще не настав, цГкаво було б узнати детальнГше про появу Пх у монастирГ ТашГ Лхунпо безпосередньо перед китайською окупацГКю ТГбету. Доктор Сейке Вада, що був свГдком цГКП подГП, виклав своП враження в американському журналГ "КосмГчна зГрка": "УчителГ не мають якогось певного розкладу, коли вони повиннГ з'являтися. ВнодГ вони постають перед своПми учнями, щоб проголосити проповГдь, ГнодГ придГляють увагу кГльком обраним чи й навГть одному. З УчителГв, яких найбГльше знають захГднГ учнГ, послГдовники окультизму, доктор Вада бачив Кут ХумГ, Мор'ю та Джвалу Кула. Час, проведений ним бГля стГп УчителГв, був осяяний свГтлом високоП духовностГ". СлГд зазначити, щодо 30-х рокГв гурти лам, званих кутхум-пас, нерГдко збиралися в долинГ Цангпо. То були лами-учнГ архата Кут ХумГ. ВисокГсть таКмноП доктрини стане очевидною, коли адепти дадуть переконливГ докази невГдомоП ГсторГП людства, ПхнГ велетенськГ пГдземнГ бГблГотеки й музеП добре убезпеченГ, а входи до них ретельно замаскованГ. СтолГття тому Олена Блаватська казала, що немаК пГдстав побоюватися, що Пх знайдуть навГть тодГ, коли "цГлГ армГП вторгнуться в цГ пГщанГ простори". В справдГ, тисячГ солдат Г робГтникГв уже проникли на територГю Шамбали, щоб добувати нафту в ЦайдамГ. Та таке було давно передбачено. У чому ж секрет цього осередку космГчноП культури? Доброта, взаКмоповага, здоровий спосГб життя, ретельно продумане планування, ГКрархГчна дисциплГна, безкорисливГсть Г прагнення спГвпрацювати з матГр'ю-природою. Внтереси цього ерудованого Братства охоплюють науку, фГлософГю, релГгГю, мистецтво й музику в найширшому розумГннГ. Це зовсГм не рай для лГнивих Г байдужих, не сонливий ШангрГ-Ла. Це -- серце людства, яке упродовж вГкГв самовГддано бореться з невГглаством, жертвуючи заради цього своПми найблагороднГшими членами. Але справжньоП ГсторГП цих мученикГв за правду ще не написано. У цГй спГльнотГ, що грунтуКться на засадах спГвробГтництва, дисциплГни, братерськоП любовГ й фГлософського ГдеалГзму, якщо Г бувають якГсь розходження в поглядах, то нГколи не буваК розбрату Г чвар, бо Шамбала -- це синонГм гармонГП. На завершення цього роздГлу не зайве згадати й такий Гстотний факт, як останнК злиття общин Шамбали; воно мало мГсце в ТГбетГ у XIV столГттГ, а очолив його Цонкаба. ВГн здГйснив свГй задум Гз монастиря ТашГ Лхунпо поблизу ШГгадзе. А. П. СГннетт так описуК цю визначну подГю: "З незапам'ятних часГв у ТГбетГ ГснуК певний засекречений район, досГ зовсГм невГдомий, досяжний хГба що для втаКмничених, але неприступний для звичайних мешканцГв як цГКП краПни, так Г Гнших. У цьому таКмничому районГ живуть адепти. За минулих часГв махатм було значно бГльше, розсГяних по всьому свГту. Поступ цивГлГзацГП спричинився до магнетизму, до якого вони прагнули, проте в епоху, про яку мовиться, тобто в XIV столГттГ, вже почався загальний рух до ТГбету частини окультистГв, доти розсипаних по всГх усюдах". У той час, коли лише кГлька тГбетських лам знають про Гснування ПГвнГчноП Шамбали й про зв'язок своПх найвищих пандГтГв Гз цГКю оазою бодГсатв, найдоброчеснГшГ й найосвГченГшГ з них зберГгають таКмну науку, що К, безперечно, спадком самоП Шамбали. Наука ця -- калачакра, або Колесо часу. Про неП Г пГде мова в наступному роздГлГ. 5. КАЛАЧАКРА, НАУКА БОДВСАТВ Хоча на сьогоднГ жодного предмета з Шамбали в наших музеях не виявлено, тГбетськГ книги "Ганжур" Г "Данжур" мГстять тексти, нГбито скопГйованГ з манускриптГв Шамбали. КрГм того, упродовж ГсторГП посланцГ з мГсГями в зовнГшнГй свГт споряджалися ПГвнГчною Шамбалою. ЦГ два факти пГдтверджують достовГрнГсть культурного й наукового центра, схованого у вГдособленому куточку земноП кулГ. ЦГ тГбетськГ тексти мовлять Г про науку калачакру, завуальовану символами й алегорГями, яких годГ зрозумГти будь-кому, окрГм втаКмничених лам. ТГбетський буддизм вважаК, що знання калачакри вГдкриваК дверГ до сприйняття таКмного вчення бодГсатв -- Гстот, якГ завершили свою земну еволюцГю Г присвятили себе людству. До запровадження соцГалГзму в КитаП у монастирях ТашГ Лхунпо поблизу ШГгадзе й Кум-бум у ПГвнГчно-СхГдному ТГбетГ дГяли спецГальнГ школи, де вивчали калачакру. Багато монастирГв у ТГбетГ й МонголГП мали вчителГв з цього предмета. Щоб потрапити в школу калачакри, лама мусив провести кГлька рокГв у монастирГ Г заслужити репутацГю суворого аскета. ПГсля цього настоятель монастиря мГг рекомендувати його в цю школу. Лише найздГбнГшГ, найрозумнГшГ й найдоброчеснГшГ лами ставали учнями таких таКмних шкГл. Хоча бГльшГсть кандидатГв складають жовто-шапковГ лами3, прихильники реформованого буддизму Цзонкаби, який загалом заперечуК тантричну магГю4, калачакра зажила неабиякоП слави саме завдяки цим ламам. ВсторГя свГдчить, що й сам Цзонкаба був учителем калачакри. Вивчення калачакри починаКться з астрономГП, астрологГП та санскриту. Аби зберегти вмисне ускладнений символами письмовий виклад цГКП системи, ключ до якоП знають лише адепти, Гстинне вчення калачакри нГколи не ставало набутком громадськостГ й не перекладалося на КвропейськГ мови навГть у криптографГчнГй формГ. Та все ж деякГ факти щодо цього вчення в ТГбетГ та МонголГП можна з'ясувати з такого джерела, як "БлакитнГ аннали, або КоментарГ до калачакри", написанГ Бу-стон РГнчен-грубом у ТашГ Лхунпо 1322 року. Вснують Г ранГшГ роботи Ра-лоцави з XI столГття (перекладенГ доктором Е. ОбермГллером у ГейдельберзГ 1931 року). Ми зупиняКмося на вченнГ калачакри переважно тому, що воно щГльно пов'язане з Шамба-лою, звГдки ця система традицГйно виводиться. ФахГвець з тГбетських текстГв ЮрГй РерГх в однГй Гз своПх робГт робить Гстотне зауваження щодо зв'язку калачакри та Шамбали: "Питання калачакри найтГснГшим чином пов'язане з проблемою Шамбали, загадковою мГсцевГстю, звГдки ця система в другГй половинГ Х столГття прийшла в ВндГю, та ще з проблемою походження тГбетського шГстдесятирГчного циклу". На думку ЮрГя РерГха, пошуки Шамбали й духовного зв'язку з ПП Правителем Г К кГнцевою метою послГдовникГв калачакри. ОсяянГ ченцГ склали описи цГлячу до Шамбали, де географГчнГ вказГвки чергуються з ГнструкцГями щодо духовноП пГдготовки тих, хто прагне ввГйти в сферу Шамбали. ТГбетська священна лГтература мГстить вдосталь даних про походження калачакри. ВсГ версГП згоднГ, що калачакра вперше зГйшла на Будду пГд час його осяяння бГля великоП ступи (культова споруда конГчноП форми) ШрГ Дганьякатака в провГнцГП Мадрас. Саме тодГ несподГвано з'явився Сучандра, цар Шамбали, в супроводГ безлГчГ божественних Гстот. ДавнГ тГбетськГ тексти (скажГмо, Ра-лоцави, що жив дев'ять столГть тому) приливають свГтло на цГлГ й ГсторГю вчення Колеса часу Г на його походження. Витяг Гз одного його манускрипту полегшить зрозумГти природу шамбальськоП традицГП. "Адепти калачакри, уславленГ в науцГ бодГсатв, жили в ВндГП. ТодГ в ОрГссГ народився пандГт ЦГлу, великий учитель, що глибоко пГзнав усГ лГтаки (компГляцГП). ТГ, хто сподГваКться досягти стану Будди за одне життя, повиннГ вивчити мантраяну (знання всГх окультних слГв влади), а надто науку бодГсатв (калачакру). Учитель ЦГлу взнав, що ця наука збереглася в ШамбалГ. ЦГлу, неквапом подорожуючи, досяг вершини гори й зустрГв там незнайомця. "Куди ти простуКш?"-- запитав його той. ЦГлу вГдповГв: "У Шамбалу, пГзнати вчення бодГсатв". "Шлях туди винятково важкий,-- зазначив незнайомець.-- Та якщо ти так прагнеш цього знання, то можеш отримати його тут". ТодГ пандГт ЦГлу впГзнав у незнайомцГ втГленого МанджушрГ (бодГсатву)5 Г впав перед ним, запропонувавши йому мандалу (кругову дГаграму). Незнайомець пояснив йому всГ таКмнГ вказГвки коментарГв до "Книги влади". ПГсля цього ЦГлу вирушив у СхГдну ВндГю Г навчив калачакрГ пандГта Ачар'ядеву, що народився в БарендрГ Г зрГвнявся знаннями зГ своПми попередниками Г повнГстю дисциплГнував свГй розум. Дехто стверджував, що в нього були видГння богинГ Тари, Г все, що вГн бажав, йому гарантувалося. Навчений БГлою Тарою, вГн вирушив до Шамбали". Цей текст XI столГття свГдчить, що вГра в Шамбалу жила серед тГбетцГв упродовж багатьох вГкГв. Соманатха, кашмГрський брахман, принГс калачакру в ТГбет 1026 року. Йому ж приписують Г впровадження в ТГбетГ шГстдесятирГчноП календарноП системи з дванадцяти тварин Г п'яти елементГв (у цГй системГ кожен рГк маК назву таких тварин: миша, бик, тигр, заКць, дракон, змГя, кГнь, вГвця, мавпа, птах, собака Г свиня; у поКднаннГ з деревом, погнем, землею, залГзом Г водою вони утворюють шГстдесятирГчний цикл. Так, 1977 рГк був Роком вогненноП змГП. ТГбетський рГк починаКться з молодого мГсяця в лютому). Особливе зацГкавлення викликаК те, що тГбетсько-китайськГ дванадцятирГчнГ цикли науково виходять з тривалостГ перГоду обертання ЮпГтера навколо Сонця, що складаК 11,86 рокГв. Украй Гстотно, що тГбетський календар починаКться з року впровадження у ТГбетГ калачакри (1026), який вГдкрив так звану еру РабджйонГ. Тому. скажГмо, 1975 рГк К 949-м роком тГбетськоП хронологГП, що пГдкреслюК виняткове значення калачакри для тГбетськоП культури. Десята книга "Блакитних анналГв", складена Гос Лоцаба Гзоннудпалом мГж 1476-78 рр., цГлком присвячена поширенню калачакри в ТГбетГ. Про саме вчення вГдомо обмаль через його езотеричний характер, але такГ ГсторичнГ працГ, як "БлакитнГ аннали", мГстять натяки на Принципи калачакри. Перша книга "Блакитних анналГв" вказуК високГ цГлГ для буддГйських посвятникГв: "Я вГтаю ГнтуПтивне, трансцендентальне, неосяжне, що К джерелом радостГ для мудрецГв, що поширюКться серед блискучого зГбрання, що уособлюК спокГй, що вказало декому Колесо Вчення Найвищого Осяяння, що зрозумГле для йогГв, надГлених найвищим спокоКм, що важке для сприйняття, важке для дослГдження, всепроникне, безпричинне". Десята книга "Блакитних анналГв" наводить такГ вказГвки учителя калачакри своКму учневГ: "Тепер ти прийми таку позу, як Г я, Г звГльни свГй мозок вГд думок". ДавнГй текст згадуК два стани медитацГП: яснГсть Г постГйнГсть. ВГн мовить про рзаКмозв'язок мГж Сонцем, МГсяцем, зГрками й нервовими центрами тГла, або чакрами. В Гншому параграфГ сказано, що "мудрГсть пГзнаК той, хто умГК контролювати своК дихання", Г натякаКться на "дГм кундали, запаленоП внутрГшнГм вогнем", або на кундалГнГ при основГ хребта. "ТодГ моК Глюзорне тГло, поглинуте сяючим полум'ям, я скидаю, як змГя скидаК шкГру",-- каже текст. Це, безумовно, означаК психГчну проекцГю або вГддГлення свГдомостГ вГд тГла. РозповГдаючи про одного вчителя калачакри, рукопис зазначаК, що "вГн займався медитацГКю Г досяг здатностГ складати новГ мантри. ВГн навчав калачакри Г мав багато учнГв; помер вГн вГсГмдесятирГчним у РГк дерев'яного коня (1282)". В Гншому мГсцГ описуКться учень йоги: "ВГн медитував три роки, три пГвмГсяцГ Г три днГ за методом йоги, як це радить калачакра. За цей час органГзм, вважаКться, зазнаК цГлковитоП змГни". Текст згадуК Г такГ окультнГ прийоми, як використання учнями дзеркал, щоб отримати видГння Г досягти космГчноП свГдомостГ. Описуються Г численнГ прояви окультних сил великими адептами калачакри. У життГ ченця Грагс-па Сен-ге був випадок, коли вогонь породив коштовнГ каменГ. ВГн помер вГсГмдесяти дев'яти рокГв (1343 року). ПГд час кремацГП його останки дивовижним чином перетворилися на буддГйськГ релГквГП. У життГ Ванаратхи ставалися всГлякГ надприроднГ феномени, як-от злива з квГтГв, струменГ бГлоП води зГ стелГ Г навГть райдуги в його оселГ. Помер вГн 1468 року доброхГть, коли сидГв випростаним на килимГ в йогГчнГй позГ; пГд час його кремацГП увесь Непал осяяло дивовижне покривало райдуг у небГ. Внший адепт калачакри, Бон-дон РГнпоче вГдомий тим, що сотворив у XII столГттГ чудо, коли пГд час церемонГП посвячення полум'я свГчок перетворилося в вогнянГ малюнки й символи. РозповГдь про його життя закГнчуКться значуще: "У вГцГ п'ятдесят одного року вГн вирушив до Шамбали". У "Блакитних анналах" можна виявити рГзнГ прояви фГзичних Г телепатичних контактГв окремих вчителГв калачакри з Шамбалою. СкажГмо, один Гз них розповГдаК про випадок з пустельником Калачакрападою: "ВГн знався на п'яти галузях науки, його благословила сама Тара,-- вГн ПП виразно бачив. Якось Достославна мовила йому: "У ПГвнГчнГй ШамбалГ ГснуК багато тантр (формул втаКмничення) Г коментарГв, якГ склав Г провГстив Будда,-- приходь за ними Г слухай Пх!" ВГн вирГшив вирушити туди. Дехто казав, що коли вГн став готуватися до подорожГ в Шамбалу, то перед цим побував там у видГннГ й отримав доктрини Ар'я АвалокГтешвари. ОстаннК твердження слГд допустити". ЦГ згадки про Тару й калйчакру матимуть Гстотне значення в контекстГ роздГлу "ХрамовГ дГалоги". Микола РерГх був свГдком незвичайного феномена, що, безперечно, демонстрував калачакру. Якось на початку 20-х рокГв вГн Гз кГлькома компаньйонами подорожував в автомобГлГ мГж ДарджГлГнгом Г Гхумом у ГГмалаях. Я теж проПздив тГКю гГрською дорогою. РерГх пише, що водГй автомобГля раптом пригальмував, коли на дорозГ з'явився паланкГн, який несли четверо чоловГкГв. Коли автомобГль зупинився, аби пропустити його, пасажири побачили в паланкГнГ ламу. ВГн був у червонГй з жовтим одежГ, на головГ мав корону, волосся довге й чорне, коротку чорну бороду, нечасту для лам. Той незвичайний лама посмГхнувся Г кГлька разГв кивнув головою гуртовГ РерГха. АвтомобГль продовжив путь, але пасажири його ще не раз озиралися на дивного ламу в паланкГнГ. Коли РерГх почав розпитувати про цього загадкового ламу, йому вГдповГли, що в паланкГнах носять лише Далай-ламу Г Панчен-ламу, а корону надягають тГльки пГд час храмових церемонГй. "Ви, певно, бачили ламу з Шамбали!" -- висловили здогад ченцГ в ГхумГ. Дощ, викликаний оракулом Лхаси, теж можна вважати виявом калачакри. Це диво описуК ГенрГх Гаррер у книзГ "СГм рокГв у ТГбетГ". Лама впав у транс Г почав пронизливо вигукувати заклинання. Як пише Гаррер, "можна вГрити в чудеса або шукати Гнше пояснення, але факт залишаКться фактом: вГдразу пГсля його заклинань пГшов дощ". ЗакГнчити цей роздГл я хотГв би ще однГКю згадкою про його святГйшество Панчен-ламу, якого я бачив замолоду пГд час процесГП в КитаП. Коли 1916 року новозбудований храм Будди МайтреП в монастирГ ТашГ Лхунпо готувався прийняти велетенську статую, Панчен-лама попрохав свого старого вчителя, пустельника Кйонгбу-рГнпоче, керувати церемонГКю установки статуП. ПерестарГлий чернець вГдмовився, мовляв, здоров'я його надто слабке Г смерть близько. Та все ж погодився освятити новий храм. Через кГлька мГсяцГв Панчен-лама послав паланкГн Г почет за Кйонгбу-рГнпоче, щоб доправити його в монастир ТашГ Лхунпо на церемонГю. Бачили, як вГн сГв у паланкГн, коли прибули носГП. Але на церемонГП освячення Панчен-лама та ГншГ лами, зайнятГ богослужГнням, були просто враженГ, побачивши, що вГн пГдходить до монастиря самотою Г пГшки. На очах людей вГдлюдник пГднявся сходами, увГйшов у храм, обГйняв статую МайтреП, незбагненним чином злився з нею Г зник. Коли згодом прибув паланкГн, вГн виявився порожнГм. Очевидно, Кйонгбу-рГнпоче виконав свою обГцянку Панчен-ламГ з допомогою калачакри. ЗвГсно, не всяку магГю слГд вГдносити до калачакри, а лише тГ феномени, що залежать вГд високоП духовностГ Пх виконавцГв, що вдаються до унГверсальноП сили, схованоП у ядрГ атома -- нею адепти оволодГвають через Кднання з матГр'ю-природою. У цьому секрет калачакри. ПевнГсть, що Шамбала К джерелом цГКП високоП окультноП науки, отже, стаК зрозумГлою. СлГд пГдкреслити й такий Гстотний факт. ПровГдна секта тГбетського буддизму гелукпа, представлена Далай-ламою Г Панчен-рГнпоче, засуджуК демонстрування всГляких зорових Г слухових психГчних феноменГв, оскГльки прагне змГцнити довГру людини до органГв зору й слуху, тодГ як буддизм прагне пробудити внутрГшнК духовне сприйняття. Заняття калачакрою лише складова частина навчання посвячених, але вона допустима лише в виняткових випадках, коли незвичайнГ прояви доцГльнГ. Перекази про Шамбалу не обмежуються ТГбетом та МонголГКю, а побутують Г в Гнших краПнах, скажГмо, в РосГП; там вони дещо рГзняться деталями й вГдомГ пГд Гншою назвою: "КраПна БГлих Вод". 6. КРАЏНА БВЛИХ ВОД Серед росГйських старовГрГв ГснуК дивне повГр'я: той, хто пГде зворотним шляхом татар-завойовникГв до МонголГП, знайде БГловоддя, де на вГдлюддГ, вдалинГ вГд грГшного свГту живуть святГ люди. У санскритському переказГ ВГчна земля, яку нездатнГ зруйнувати нГ вогонь, нГ вода, названа БГлим островом. Це тим показовГше, що обГтована земля росГйських прочан зоветься БГловоддям. Як випливаК з росГйського фольклору, фантомне царство АзГП маК багато потайних печер Г надГйно захищене велетенськими гГрськими кряжами зГ снГговими вершинами. Легенда стверджуК, що бГля володГнь мудрецГв лежить озеро Лопон. В без Друнтовних географГчних знань зрозумГло, що загадкове озеро Лопон -- це озеро Лобнор у ГобГ, коло хребтГв Алтин Тага й Куньлуня, про якГ стГльки мовиться в давнГх китайських рукописах. БГльше того, поверхню цього озера частково вкриваК бГла плГвка кристалГчноП солГ. Саме воно може бути одним Гз бГлих озер БГловоддя. В оповГданнГ "ЧервонГ замети" росГйський письменник В. Шишков згадуК БГловоддя: "Њ на свГтГ така дивовижна краПна, називаКться вона БГловоддя. В в пГснях про неП спГвають, Г в казках розповГдають. У СибГру вона, за СибГром, а чи й деГнде. КрГзь треба пройти степи, гори, вГкову тайгу, все на схГд, до сонця, путь свою правити, Г, коли щастя вГд народження тобГ дароване, побачиш БГловоддя самовГч. В ця краПна нГкому не належить, у нГй вся воля, вся правда споконвГку живе, ця краПна -- дивовижна". Фольклор Г лГтература ДавньоП РусГ дають численнГ свГдчення, що за всГма цими фантастичними оповГдями може приховуватися правда. Легенда про БГловоддя маК багато спГльного з легендою про пГдземне мГсто КГтеж, куди потрапляК лише праведна людина. Це мГсто святих людей до певного часу невидиме, каже легенда. ВГруючГ в РосГП колись прикладалися вухом до землГ, силкуючись почути, як дзвонять церкви в цьому пГдземному мГстГ. Напучування, якГ давали старики тим, хто збирався в КГтеж, полягали в тому, що цГКП обителГ правди досягне той, у кого сильна воля. Хто зважиться на таке, не повинен повГряти своПх задумГв нГ родичам, нГ друзям, тГльки молитись Г роздумувати, поки перед його зором не постане виразний образ священного мГста. Як Г мГф про БГловоддя, цей переказ Г собГ згадуК про шлях монгольських завойовникГв; ним треба пройти у зворотному напрямку, щоб знайти священне мГсто в АзГП. Це повГр'я схоже на середньовГчну легенду про Святий Грааль тим, що шукач мусив мати стГйку душу, аби подолати безлГч важких випробувань. Та якщо росГйський прочанин на шляху до святоП землГ духовно пГдготовлений, то стражГ святого мГсця вийдуть йому назустрГч, коли вГн до нього наблизиться. Така певнГсть пронизуК Г мГф про БГловоддя. Протягом вГкГв прочани не раз намагалися знайти легендарне БГловоддя десь у ЦентральнГй АзГП. Багато шукачГв повернулися нГ з чим, якщо взагалГ повернулися. Вважалося, що вони наклали життям, намагаючись перетнути ГобГ чи ТГбет. Однак це не зупиняло Гнших, Г побутували чутки, що дехто таки дГстався тГКП загадковоП краПни. Близько шГстдесяти рокГв тому в КостромГ помер один старий чернець. Хоч Г знали, що вГн побував у ВндГП, все ж украй дивно було бачити серед паперГв цього християнського ортодокса щоденник, який засвГдчував його близьке знайомство з доктриною гГмалайських махатм. До тих же народних переказГв можна вГднести й росГйську легенду про Чудь, або КраПну Чудес. Вона мовить про втечу в пГдземне мГсто гурту людей, що рятувалися вГд утискГв царату. Щойно вони потрапили туди, як проходи, що вели в пГдземелля, затулили кам'янГ брили. ВтГкачГ обГцяли повернутись Г принести новГ знання, коли настане час. У цьому переказГ багато спГльного з розповГдями про Шамбалу в МонголГП. Як повГдуК легенда про БГловоддя, за БГлоозером серед найвищих гГр лежить чудова долина, обитель святих людей. ГеографГчнГ ознаки вказують на озеро Лобнор Г хребет Алтин Таг, вГдгалуження Куньлуня. А саме там, за лаоськими джерелами -- обитель ЗолотоП МатерГ Заходу Г ПП Безсмертних. Маршрут прочан до БГловоддя неважко нанести на карту. НайчастГше вГн починався вГд рГки Вртиш у СибГру, пГсля чого мандрГвники перетинали гори Тянь-Шань Г досягали солоних озер ГобГ, бГля пГднГжжя ТГбетського плато. Микола РерГх пише про бесГди з алтайськими старовГрами бГля кордону з МонголГКю; це свГдчення досить цГнне, бо в ньому наведенГ конкретнГ мГсця, якГ проминали прочани на шляху до БГловоддя: "ПГсля виснажливоП подорожГ, якщо не зГб'Ктеся з путГ, то добудетеся солоних озер. Цей перехГд украй небезпечний. ПотГм ви пройдете до гГр Богогорж. ЗвГдси починаКться ще небезпечнГша дорога до Коку-шГ. А тодГ треба йти над самим Ергором, поки не досягнеш КраПни СнГгГв". РерГх пояснюК, що солонГ озера -- це озера в ЦайдамГ з його небезпечними переходами. Богогорж вГн ототожнюК з гГрським масивом Бурхан Будда. КокушГ -- це, безумовно, гГрський хребет КукушГлГ, а високе нагГр'я Ергор -- це заснГжений Чантанг. Один старий розповГв РерГху про двох своПх дГдГв, що вирГшили знайти БГловоддя. Пх не було три роки, а коли повернулися, то розповГдали сГм'ям про великГ дива, якГ бачили в обителГ мудрецГв. Ця розповГдь вГдомого дослГдника АзГП заслуговуК серйозноП уваги, бо показуК, що дехто таки досягав БГловоддя, або Шамбали. Так що легенда про БГловоддя, як Г легенда про Шамбалу, може бути народною згадкою про давню обитель досконалих людей, якГ вГд першопочаткГв ГсторГП вели людство стезею вдосконалення. У цих блуканнях глибинною АзГКю багато прочан загинуло, та дехто все ж досяг мети й залишив описи див, бачених у незнанГй землГ. З цих описГв видно, що прочани розповГли б куди бГльше про досягнення мешканцГв того таКмного мГсця, якби не поклялися до смертГ зберГгати таКмницю. ПодГбна розповГдь, що походить з монастирського джерела, була записана у Вишенсько-УспенськГй обителГ бГля Шацька ТамбовськоП губернГП 1893 року. На основГ давнГх записГв Г усних розповГдей, вГдомих лише найосвГченГшим ченцям РосГП, настоятель Володимир переказав цю ГсторГю юнаковГ, який пГсля революцГП емГгрував за кордон. ПГсля другоП свГтовоП вГйни ПП опублГкувала росГйська емГгрантська газета "Новая Заря" (Сан-ФранцГско, 24 квГтня 1949 р.). Коли професор ЮрГй Гребенщиков з ПГвденного коледжу (Лейкленд, ФлорГда) дослГдив хронГку, то дГйшов висновку, що вона -- переконлива версГя однГКП з багатьох прощ у КраПну БГлих Вод -- можливо, навГть одна з найбГльш раннГх, якГ знаК росГйська ГсторГя. Сага про БГловоддя походить з монастиря Афон у ГрецГП, вГдомого своКю стародавньою бГблГотекою Г суворою дисциплГною схильних до мГстицизму ченцГв, що живуть на вГдособленГй горГ. Саме тут молодий слов'янський чернець СергГй провГв кГлька рокГв перед поверненням з ВГзантГП, в першГ роки пГсля введення християнства на РусГ. Повернувшись у КиПв, отець СергГй, якому тодГ було не бГльше тридцяти рокГв, розповГв князевГ Володимиру легенду про загадкову краПну на СходГ -- Царство БГлих Вод, де панують доброчеснГсть Г справедливГсть. То був час, коли руський князь споряджав послГв до ВГзантГП та Риму, прагнучи прилучити Русь до християнськоП цивГлГзацГП. Володимира настГльки захопила розповГдь про легендарну краПну, що 987 року вГн спорядив Г послав велику експедицГю на чолГ з СергГКм на пошуки цГКП азГатськоП краПни. ВГн виходив з того, що мГсГя може завершитися приблизно за три роки. Проте минули роки й десятилГття, а нГяких звГсток вГд посольства не було, Г ПП сумна доля стала очевидною. 1043 року в КиКвГ з'явився старезний чоловГк Г заявив, що вГн Г К чернець СергГй, якого Володимир послав шукати КраПну Чудес в АзГП. Враженим ченцям вГн повГдав дивовижну ГсторГю, яка, очевидно, була вГдповГдно записана й збереглася серед християнських мГстикГв у росГйських монастирях. Отець СергГй розповГв, що наприкГнцГ другого року ПхньоП виснажливоП подорожГ на СхГд вони вже втратили багато людей Г тварин. У пустельнГй мГсцевостГ, яка може бути Казахстаном, каравановГ тралилася безлГч кГстякГв людей, коней, верблюдГв Г мулГв. УсГх так налякало побачене, що вони навГдрГз вГдмовилися йти далГ; лише двоК погодилися супроводжувати СергГя. Але Г цих двох супутникГв довелося залишити в одному селГ наприкГнцГ третього року, бо вкрай погГршилося ПхнК здоров'я. Сам отець СергГй украй виснажився, проте вирГшив або продовжити путь, або вмерти. Чутки серед мГсцевих жителГв у районах, якГ вГн проминав, свГдчили, що загадкова краПна насправдГ ГснуК. Один провГдник, певно, монгол, запевняв його, що знаК дорогу в священне царство, яке ще називали ЗаповГдною Землею, Землею бГлих вод Г високих гГр. Землею осяяних душ, Землею живого вогню. Землею живих богГв Г Землею чудес. Ще через три мГсяцГ отець СергГй досяг кордонГв БГловоддя -- бГлого озера, вкритого шаром солГ. Його останнГй провГдник вГдмовився Гти далГ, боячись невидимих стражГв снГгових гГр Руський чернець залишився один, не боячися смертГ Г вГрячи в Гснування святах людей. Та й надто вГн був виснажений, аби повернутися назад. Через кГлька днГв дороги перед ним раптом постало двоК незнайомцГв. ВГн Пх розумГв, хоча вони розмовляли незнайомою мовою. ПотГм СергГя вГдвели в село, де пГсля вГдпочинку йому дали роботу. Незабаром його переправили в Гнше селище, де його прийняли, як брата. Минали мГсяцГ й роки. Слов'янський чернець оволодГвав усе новими й новими знаннями. ВГн був безмежно щасливий, що нарештГ знайшов терплячих, спГвчутливих, всевидющих мудрецГв, що трудилися на благо людства. СамГ