невидимГ, вони знали все, що робиться в зовнГшньому свГтГ. Отець СергГй казав, що багато людей з рГзних краПн марно намагались дГстатися сюди. Тут Гснував закон, за яким лише семеро осГб за столГття могли вГдвГдати це мГсце. Шестеро з них мусили повернутися в мирський свГт, отримавши таКмнГ знання. А один залишався, Г вГн не старГв, бо час для нього зупинявся. Ця сага перегукуКться з оповГддю про царство пресвГтера Воанна, яку я розповГм далГ. ЗаповГдна земля, або Земля живих богГв може бути лише ТГбетом, який маК такГ назви й сьогоднГ. Отже, фольклор ДавньоП РусГ засвГдчуК реальнГсть общини натхненних людей в серцГ АзГП, що зоветься КраПною БГлих Вод. Поза сумнГвом, це -- Гнша версГя переказГв про Шамбалу. 7. СВВТЛОНОСЦВ У попереднГх роздГлах описувалася загублена оаза високоП духовноП культури. Тепер варто розглянути Гншу цГкаву можливГсть, а саме, що цей центр направляв великих реформаторГв, аби пГднести людство на вищий щабель свГдомостГ. В ВндГП таких божественних посланцГв, що з'являлися певноП епохи, називають аватарами. ЦГ надлюдськГ Гстоти переродилися, жертвуючи собою задля спасГння людства. ОскГльки всГх месГй тут розглянути годГ, коротко проаналГзуКмо лише мГсГП КрГшни, Гаутами Будди й Всуса Христа. А також простежимо ПхнГ зв'язки з обителлю магГв. Њ й ГншГ посланцГ -- пророки. В ПхнГ дГП скеровують безпосередньо махатми Г в певнГ ГсторичнГ вГдтинки стосуються окремих частин свГту. Ми вибрали двох пророкГв -- Мойсея й Магомета, аби проГлюструвати постГйну допомогу оази космГчноП культури. СпасителГ й пророки -- невГд'Кмна частка ГдеологГП минулих вГкГв. Заснування нового свГту соцГалГзму Г роль ЛенГна буде розглянуто окремо. УсГ соцГальнГ чи релГгГйнГ рухи, Гдеал яких -- спГльне благо й мир на землГ, завжди пГдтримувались ВКрархГКю СвГтла. Може здатися дивним, що цГлковито рГзнГ ГдеологГП походять з одного Г того самого джерела, але це так. РГч у тому, що кожна доктрина призначена для певноП епохи. Коли вчення спотворюКться, воно щезаК, аби поступитися мГсцем динамГчнГшГй Г сучаснГшГй ГдеологГП. Ця Гстина повинна виховувати в нас терпимГсть, бо правда маК багато облич. Ми розпочнемо це обговорення з життя КрГшни -- однГКП з найдавнГших вГдомих аватар. Його вчення Г нинГ надихаК мГльйони ГндусГв Г керуК ПхнГм життям. КрГшна народився вГд цнотливоП дГвчини ДевакГ в пастушГй хижцГ в прекраснГй гГмалайськГй долинГ бГля пГднГжжя гори Меру, що К Гншою назвою Калапи, або Шамбали. ВГн любив усГх, навГть хижих звГрГв, Г часто бавився з тигренятами. Коли ж пГдрГс, мудрецГ почали навчати його, аби пробудити мудрГсть, яка дрГмала в ньому. В от КрГшна отримав посвячення бГля нГг великого вчителя ГГмалаПв Г наказ знищити зло на свГтГ. ВГн вирушив на береги Гангу й Джамни вчити людей, граючи на флейтГ, щоб пробудити Пх вГд зацГпенГння у фГзичному свГтГ майП, або ГлюзГП. Те, чому вчив КрГшна, вГдбито в його дГалогах з воПном Арджуною у "БгагавадгГтГ": "Душа нГколи не народжувалась, Душа нГколи не перестаК Гснувати". КрГшна вважаК, що людина розвиваКться через переродження: "Багато хто вГдновився в моКму народженнГ Арджуно! В в твоКму також! Але я знаю своП попереднГ життя, а ти нГ". ТисячГ рокГв тому цГ слова сказав КрГшна в долинГ Гангу, аби просвГтити народи ВндГП. Проте, як Г дерева, релГгГП теж усихають Г в'януть, коли Пх переповнюють забобони. Це передбачив КрГшна: "Людство помиляКться через нестямнГ, затемненГ знання". КрГшна напрочуд добре висловив закон аватари: "Щоразу, коли закон порушуКться Г зростаК беззаконня, Я народжуюсь у новому тГлГ, Щоб захистити праведних, щоб знищити злих, Щоб вГдновити закон, я час вГд часу народжуюсь". Як Г в КрГшни, народження Гаутами Будди теж пов'язане з ашрамами архатГв у ГГмалаях. Коли в пГднГжжГ заснГжених гГр мГстГ КапГлавасту в царя Шудгодани Г царицГ МайП народився син, до палацу прийшли семеро мудрецГв, аби привГтати дитину СГддгартху. ВндГйськГ тексти мовлять, що цГ мудрецГ прибули з краПни в ГГмалаях. ШГстнадцяти рокГв СГддгартха Гаутама одружився, Г в нього народився син. А ще через тринадцять рокГв СГддгартха залишив сГм'ю й палац Г став бродячим ченцем, бо не мГг довше жити в розкошах, коли довкола розкинувся океан нещастя. Велика мГсГя СГддгартхи Гаутами полягала в тому, щоб боротися проти несправедливоП кастовоП системи в ВндГП Г водночас дати свГтовГ космГчну фГлософГю, першу в ГсторГП. Як Г всГ ГншГ аватари. вГн був революцГонером, бо кинув виклик панГвнГй владГ й поставив пГд сумнГв ПП застарГлГ поняття. "Добро породжуК добро, а зло породжуК зло",-- казав царевич, зрГкшися трону, щоб шукати осяяння Г обдарувати людство духовним свГтлом. Коли СГддгартха Гаутама, сидячи пГд дикою смоквою, отримав космГчне просвГтлення Г став Буддою, або ПросвГтленим, вГн повнГстю ототожнив себе з безкГнечним Г вГчним ВсесвГтом. А щоб учнГ його в майбутньому могли пГти його шляхом, вГн склав для них вГсГм правил життя, так звану восьмеричну путь: правильна вГра, правильне рГшення, правильна мова, правильна поведГнка, правильне заняття, правильне зусилля правильне споглядання Г правильне зосередження. ЗвГльнена вГд бажань людина може уникнути колеса перероджень Г досягти нГрвани, обителГ миру -- вчив Будда. Њ легенда, що допускаК подорож Гаутами Будди до Шамбали. В нГй мовиться, що вГн залишив рГвнини ВндГП Г два тижнГ Пхав верхи до ГГмалаПв. Там вГн знайшов стежку, якою Пхав сГм днГв, поки досяг мисливськоП хижГ, де старий мисливець мовби чекав на нього. Наступного ранку, коли сонце осяяло снГги ГГмалаПв, Гаутама випив меду Г до полудня продовжував подорож у супроводГ старого, поки обоК опинилися бГля рГчки. Мисливець напнув тятиву лука й послав через рГчку стрГлу, обоК мовчки чекали ПотГм Вчитель зняв Гз себе коштовностГ й вГддав старому. Той зробив порух, нГби хотГв кинути Пх у рГчку. Раптом вГд протилежного берега пГдплив на човнГ високий чоловГк в одязГ, обшитому хутром, Г попросив Гаутаму Пхати з ним. На тому березГ вони сГли на коней Г почали пГднГматися на заснГжений хребет. УдосвГта вони спустилися до обителГ махатм. Як Г КрГшна, Гаутама Будда каже про своП переродження: "Я постГйно прибираю рГзних форм Г вдаюся до численних методГв, аби порятувати нещасних". БуддГйськГ тексти твердять, що час вГд часу Будда, учитель богГв Г людей, народжуКться, втГлений у мудростГ й добротГ. Сам Будда передбачив пришестя майбутнього Будди на Гм'я Майтрея. Поява Всуса -- Гнший вияв закону божественного перевтГлення, щоб духовно пробудити людство. У час його народження троК, а то й бГльше магГв прийшли зГ Сходу привГтати його. Пх вела провГдна зГрка, що рухалася в небГ. Поява Всуса вочевидь очГкувалася мудрецями. Чи Гснував зв'язок мГж тими магами Г Шамбалою? Це може пГдтвердити такий факт. ВГдомо, що маги дали своПх мГтраПчних Г маздеПчних богГв жерцям давньоП тГбетськоП релГгГП Бон; тГ, в свою чергу, заявили, що отримали свою вГру вГд святих Шамбали (див. "Байкал", 1969, No 3). У чому полягала мГсГя Всуса? Встановити космополГтичний лад у свГтГ, базований на братерськГй любовГ й терпимостГ, коли "нема нГ еллГна, нГ Гудея, нГ обрГзання, нГ необрГзання, нГ варвара, нГ скГфа, нГ раба, нГ вГльного" ("Послання Павла до колосян", 3, 11). Його динамГчне вчення дало надГю знедоленим величезноП РимськоП ГмперГП, що простяглася вГд Середнього Сходу до АнглГП. МГльйони рабГв Г плебеПв вГдгукнулися на той заклик Г заснували широкий рух, що розхитав могутнГсть РимськоП ГмперГП. Та це вчення не знайшло вГдгуку серед патрицГПв, що мали свою фГлософську й наукову культуру, запозичену в грекГв. Християнство сприяло вГдмГнГ рабства. ФГлон АлександрГйський у трактатГ "Чому кожен добрий -- вГльний?" стверджуК, що ессени, якГ сповГдували мГстерГП, були натхненниками боротьби за визволення перших християн: "Ессени бачили в рабствГ наругу над законом природи, яка створила всГх людей вГльними". На початковГй стадГП християнство виступало революцГйною силою. Християни мали таКмну мережу центрГв, якГ допомагали один одному. ПхнК вчення про рГвнГсть всГх перед богом Г братерство людей пГдривало аристократичну й нацГоналГстичну структуру РимськоП ГмперГП. Та коли безпринципний Константин пГдняв меча й зробив християнство державним культом, аби вдовольнити римський плебс, учення Христа про милосердя й мир було втрачено назавжди. Християнська церква сама стала панГвним класом. Вогнища ГнквГзицГП Г кров ТридцятилГтньоП вГйни, що й досГ даються взнаки в ПГвнГчнГй ВрландГП, показали, як мало лишилося вГд цього вчення братерськоП любовГ й терпимостГ. ЊвреПв, у яких захГднГ нацГП запозичили частину своКП релГгГП, грабували королГ й пГддавала тортурам ГнквГзицГя, вони зазнавали тисяч актГв ГсторичноП невдячностГ. Було б хибно вважати, що зусилля великих магГв були марними. Аватари сходять, щоб допомогти людству, а не зробити себе об'Кктом обожнювання. Вони прагнуть, аби маси користувалися ПхнГм свГтлом Г не створювалися застиглГ системи, що душать живу думку. Чи був Всус замолоду в ВндГП? Теологи таку можливГсть вГдкидають. А тим часом католицькГ мГсГонери ФранцГско де Азведо й ВпполГто ДезГдерГ надГслали з ТГбету (вГдповГдно 1631 Г 1715 рокГв) значимГ повГдомлення, якГ й нинГ зберГгаються в бГблГотецГ ВатГкану. НавГть сьогоднГ туристам, що вГдвГдують ШрГнагар у КашмГрГ, показують так звану "Гробницю Всуса" в цГй нехристиянськГй частинГ свГту. БГля цГКП гробницГ Всси нГбито мають мГсце чудеснГ зцГлення, а дивнГ пахощГ сповнюють повГтря бГля споруди гробницГ. 1887 року Микола Нотович, росГйський журналГст, вГдвГдав Ладакх, тГбетську провГнцГю ВндГП, Г зупинився в монастирГ Мульбек. Його настоятель, людина освГчена, показав йому напрочуд давню книгу, яку вважав описом життя молодого Всуса, званого в текстГ Всса. ЖурналГста неабияк зацГкавила ця давня тГбетська книга, Г при допомозГ перекладача з монастиря ХГмГс переклав ПП французькою мовою. Повернувшись у Њвропу, вГн опублГкував ПП в ПарижГ, а згодом Г в ЛондонГ пГд назвою "НевГдоме життя Христа". Знаменно, що паризький кардинал РотеллГ шалено протидГяв цГй публГкацГП. У РимГ Гнший кардинал пропонував Нотовичу суму, яка з лихвою перекривала його витрати на подорож до ВндГП, аби той не публГкував книги. КиПвський архГКпископ настГйливо радив йому не друкувати книги. ОстаннК попередження було куди серйознГшим, нГж попереднГ, бо пГзнГше, коли повернувся в РосГю, М. Нотович зазнав переслГдувань з боку Синоду православноП церкви Г за його рекомендацГКю був висланий царською жандармерГКю до СибГру. Те, що вГдомий письменник поставив на карту не лише свою кар'Кру, а й життя, вочевидь свГдчить про переконанГсть цГКП людини, яка видала в ЊвропГ тГбетську книгу. Переклад Нотовича чГтко окреслюК, якГ областГ ВндГП вГдвГдав Всус: "ВГдтак вГн полишив Непал Г ГГмалайськГ гори, спустився в долину Раджпутани Г продовжив путь на захГд, проповГдуючи рГзним народам про вищу досконалГсть людини". Ця хронГка свГдчить, що Всус побував не лише в ВндГП, а й у ГГмалаях, обителГ магГв. ПевнГсть, що Всус подорожував по ВндГП, висловлюК Г така поважна особа, як британський резидент у КашмГрГ (1911 р.) сер ФренсГс Янгхазбенд. Ось що вГн пише в книзГ "КашмГр": "У КашмГрГ близько 1900 рокГв тому жив святий на Гм'я Йус Асаф, що проповГдував притчами Г при цьому вживав багато тих притч, якими користувався Г Христос -- скажГмо, притчу про сГяча. Його гробниця знаходиться в ШрГнагарГ Г, за переказом, засновник секти квадГанГ Йус Асаф Г Всус -- одна й та сама особа". Перший прем'Кр-мГнГстр ВндГП Джавахарлал Неру в книзГ "Погляд на свГтову ГсторГю" й собГ згадуК цей переказ: "Повсюди в ЦентральнГй АзГ^- в КашмГрГ, Ладакху, ТГбетГ Г навГть далГ на пГвнГч ГснуК тверде переконання в тому, що Всус, або Всса "подорожував у цих краях". У книзГ М. РерГха "Ворота в майбутнК" (Рига, 1936) наводяться цГкавГ подробицГ про навчання Всуса замолоду: "Ми чули й Гншу легенду, як Христос ще молодим прибув до ВндГП з караваном купцГв Г як вГн вивчав вищу мудрГсть у ГГмалаях. КГлька версГй цГКП легенди ми чули в Ладакху, СГнцзянГ й МонголГП, проте всГ вони сходяться в одному: Христос певний час перебував у ВндГП та АзГП". 1967 року тГбетськГ емГгранти опублГкували в ВндГП "ТГбетсько-шаншунський словник", де вмГщено тексти Гз старовинних книг релГгГП Бон. Один Гз параграфГв надзвичайно цГкавий: "Чудотворець Ессес прийшов тодГ до краПни Шаншун-Мар (ПГвнГчний ТГбет)". В Гншому уривку описуКться, як цей учитель Ессес (або Еша) проповГдував у ПерсГП в першому столГттГ нашоП ери. Ессес вГдноситься до найвищих божеств релГгГП Бон. Священна танка (прапор) послГдовникГв релГгГП Бон зображаК АдГ-Будду (або його еквГвалент Бон) у центрГ, з майбутнГм месГКю лГворуч Г Ессес праворуч. Ось що каже радянський учений БронГслав КузнКцов ("Байкал", 1969, No 3): "Я вважаю, К пГдстави допускати, що Ессес -- це Всус. Проте, погодьтеся, що повГрити в його подорож до ТГбету можна лише тодГ, коли ми знайдемо досить переконливГ свГдчення цього". Це дослГдження робить значний внесок у гГпотезу про подорож Всуса до АзГП, хоч Г належить воно бГльше науковцю, анГж теологу чи теософу. ТаКмне вчення Сходу стверджуК, нГби саме в братствГ ессенГв постало християнство Г нГби сам Всус був ессеном, як Г Воан Хреститель. Питання про те, чи були ессени або терапевти (КврейськГ ченцГ) зв'язанГ з першими християнами, було вирГшено церковним Гсториком III столГття Кпископом ЊвсебГКм, який заявив, що "стародавнГ терапевти були християнами, а ПхнГ писання були нашими ЊвангелГями Г посланнями". Датування життя Всуса може виявитися хибним. ЊвангелГя ж бо були написанГ через столГття, а то й два пГсля смертГ Всуса Христа, а це -- надто довгий вГдтинок для Гсторичного повГдомлення. Дивно, що Йосиф ФлавГй, Гсторик 1 столГття з Палестини, взагалГ не згадуК Всуса й християн, хоч Г досить детально описуК рГзнГ тодГшнГ секти в ПалестинГ. Римський патрицГй ПлГнГй Старший, автор "ПриродничоП ГсторГП", описуючи Гудею близько 70-го року новоП ери, згадуК невеликГ поселення ессенГв на узбережжГ Мертвого моря, але обходить цГлковитою мовчанкою християн, хоч Пх натодГ мало бути куди бГльше, нГж ессенГв. ФГлон АлександрГйський вважав, що ессенГв у всГй ПалестинГ налГчувалося ледве чотири тисячГ. ФГлон, сучасник Всуса й хороший вчений, також не згадуК християнського руху в своПх творах. Талмуд теж не згадуК Всуса до третього столГття, а навГть коли це робить, посилаКться лише на зовнГшнГ, не равинськГ джерела. А тепер спробуКмо стисло проаналГзувати дГяння пророкГв. Головною мГсГКю пророка Мойсея було створити вГру в унГверсальне божество, не втГлене нГ в людськГй, нГ в твариннГй, нГ в астрономГчнГй подобГ, як це було з камГнними богами колишнГх часГв. Це прагнення абстракцГП в епоху Гдолопоклонництва було для релГгГП рГшучим кроком вперед. Упродовж ГсторГП концепцГю Мойсея про Кдиного бога сприйняли ГншГ народи; вона сприяла загальному поступу цивГлГзацГП. Десять заповГдей являють собою чудовий етичний кодекс для цивГлГзованого суспГльства. Це ще один внесок Мойсея не лише на благо ВзраПлю, а й усього людства. СлГд додати, що вГра в прихГд месГП -- складова частина ГудейськоП релГгГП. Коли мандрГвний купець Магомет побачив у печерГ архангела ГавриПла (на горГ ХГра), а потГм Г на скелГ, коли перебував у цГлковитому розпачГ, почалась ГсторГя Гсламу. Ця багата людина жила просто, майже по-спартанськи. НадГлений блискучим практичним розумом, вГн був здатний Г до абстрактних роздумГв. На нього зГйшло одкровення, що божественна воля обумовлюК все творення, тому люди повиннГ пГдкорятися Пй. Як Г Мойсей, вГн повалив ГдолГв Г проголосив Кдиного бога -- аллаха, а себе -- його пророком. Магомет дав волю своПм рабам, став жити серед бГдних та упослГджених Г своПми закликами об'Кднав усю АравГю. Переможеним пропонувався вибГр: коран з його братством, рГвнГстю Г милосердям або шабля пророка. Саме в такий спосГб мусульмани, "носГП божественноП волГ", пГдкорили землГ вГд АравГП до ВспанГП. Араби почасти врятували спадок класичноП епохи; вони переклали своКю мовою багато грецьких Г латинських трактатГв, а тодГ передали ЗахГднГй ЊвропГ. Свого часу ГмперГя маврГв була Кдиною цивГлГзованою державою свГту з чудовими унГверситетами, де безлГч студентГв вивчали медицину, астрономГю, математику й ГншГ науки. Њдиним свГтлом, що сяяло в мороцГ середньовГччя, було свГтло, що променГло в землях Гсламу. Як Г ГудаПзм, Гслам вчить, що Мунтазар, або МахдГ, майбутнГй месГя, прийде вГдкрити еру божественноП справедливостГ. Список пророкГв насправдГ значно довший. СлГд згадати б Зороастра, Лао Цзи, КонфуцГя, МахавГру, Гуру Нанака й Гнших. Досить сказати, що всГ вчення, якГ грунтуються на братерствГ людей, прямо чи опосередковано походять з обителГ Великих магГв. Встотно, що попри велику рГзницю в деталях, усГ цГ доктрини призначалися для певноП частини свГту Г адресувалися цГлком певнГй епосГ. Вони не мають абсолютноП вартостГ, бо ж Гстина вГдносна. РелГгГйнГ установки спричинилися до незлГченних вГйн Г жорстоких переслГдувань людей. Цього б не сталось, якби народи зрозумГли, що релГгГП творилися для поступу людства. РелГгГП творилися для народу, а не навпаки. ПолГтичнГ системи виникають для людства, Г люди не повиннГ ставати Пхньою жертвою. Коли Солона запитали, чи дав вГн грекам найкращГ закони, вГн вГдповГв: "НайкращГ з тих, якГ вони здатнГ прийняти". ВКрархГя Шамбали приносить людству закони Г вчення, якГ можуть прислужитися людинГ на певному вГдтинку часу. В наступних роздГлах буде розглянуто перГодичнГ появи посланцГв Шамбали, а також спроби мудрецГв запобГгти насильству й кровопролиттю упродовж ГсторГП. 8. АПОЛЛОНВЙ У ТВБЕТВ Християнська церква зробила все можливе, аби представити АполлонГя ТГанського як мГф чи, принаймнГ, породження сатани. Чудеса АполлонГя бентежили перших отцГв церкви, в чому переконують слова ЮстГна Мартира: "Чим пояснити, що талГсмани АполлонГя могли протидГяти силГ хвиль, послаблювати вГтри й зупиняти напади хижих звГрГв; тодГ як чудеса Господа нашого збереглися лише в переказах, чудеса АполлонГя куди численнГшГ й успГшно проявляються у фактах настГльки конкретних, що збивають з пантелику вГруючих". ВсторичнГ свГдоцтва пГдтверджують реальнГсть АполлонГя. ВсторГя Риму свГдчить, що Гмператор Каракалла збудував храм на його честь, а Алек-сандр Север установив статую АполлонГя у власному храмГ.' КапГтолГйський музей у РимГ й до сьогоднГ маК бюст АполлонГя ТГанського. Вмператриця ЮлГя Домна, друга дружина СептимГя Севера, настГльки захопилася життям АполлонГя, що в двохсотому роцГ новоП ери доручила ФлавГю ФГлострату створити його життКпис. Хоч аполлонГй Г був сучасником Всуса, завдання ФГлострата було простГшим, анГж у чотирьох КвангелГстГв, бо Гмператриця передала йому дев'яносто сГм листГв АполлонГя, книги Морагена й щоденник ДамГса. Виходить, книга ФлавГя ФГлострата базувалася на поважних документах, хоч вГн Г пише про начебто казковГ подГП. АполлонГй ТГанський народився в КаппадокГП (сьогоднГ -- Центральна Туреччина) в 4 р. до н. е., саме того року, коли, як вважають, народився Всус. ВГн був високим, гарним Г вкрай розумним. Коли йому сповнилося чотирнадцять рокГв, вчителГ вГдмовилися вчити його, бо вГн знав бГльше, нГж вони. ШГстнадцяти рокГв вГн пГшов служити в храм Ескулапа й прийняв пГфагорГйськГ обГтницГ. Провадячи аскетичне життя, вГн невдовзГ надзвичайно розвинув своП здГбностГ ясновидця Г цГлителя. В водночас смГливо вГдстоював ГдеП соцГальноП справедливостГ, викриваючи визискувачГв. ФГлострат описуК випадок Гз спекуляцГКю зерном, через що воно стало недоступним для бГднякГв. Молодий АполлонГй гнГвно звертаКться до торговцГв зерном: "Земля -- мати для всГх, вона справедлива, а ви несправедливГ, бо зазГхаКте на те, що вона мати лише вам! Якщо не покаКтеся, я не дам вам життя на нГй!" Погроза подГяла й зупинила безсоромних спекулянтГв. Злам у життГ молодого неопГфагорГйця настав тодГ, коли жрець храму Аполлона ДафнГйського, виконуючи волю богГв, передав йому кГлька металевих пластинок з вирГзьбленими дГаграмами. То була карта подорожГ ПГфагора через пустелГ, рГки й гори, Гз слонами та Гншими символами, якГ вказували на шлях фГлософа саме до ВндГП. аполлонГй вирГшив пройти тим самим маршрутом Г почав готуватися до тривалоП мандрГвки. У ВавГлонГ його чудернацька поведГнка так привабила царя, що той запропонував АполлонГю побути довше в його краПнГ. У НГневГП аполлонГй зустрГв ассГрГйця ДамГса, який став його провГдником, вГдданим товаришем Г учнем. Саме ДамГсу ми завдячуКмо вГдомостями про ПхнГ мандри в ВндГП та ТГбетГ. ПГсля тривалоП Г виснажливоП подорожГ аполлонГй Г ДамГс перетнули Внд Г продовжили шлях до Гангу. Десь у долинГ Гангу вони звернули на пГвнГч до ГГмалаПв Г вГсГмнадцять днГв пГшки пГднГмалися в гори. Цей шлях мав привести Пх у ПГвнГчний Непал або ТГбет. аполлонГй мав карту, тож достеменно знав, де шукати обитель мудрецГв. Попри цю впевненГсть АполлонГя, з ними почало дГятися щось дивне, особливо коли вони наблизилися до мети своКП подорожГ. У них склалося враження, нГби шлях, яким вони йшли, розтавав за ними. Вони опинилися в мГсцГ, яке здавалося нереальним -- пейзаж постГйно мГнявся Г перемГщувався, Г подорожнГ не могли запам'ятати жодноП певноП мГтки. Про таке саме розповГдали й через столГття ГншГ дослГдники, яких провГдники вГдмовлялися вести у "мГсцевГсть, заборонену богами". Це пГдтверджують дивовижнГ пригоди, згадуванГ ФГлостратом. Зненацька перед АполлонГКм Г ДамГсом постав темношкГрий юнак Г звернувся до фГлософа по-грецькому, так, нГби вже чекав його: "ВашГ супутники мусять лишитися тут, а ви рушайте за мною. Так звелГли вчителГ". Слово "вчителГ" пролунало у вухах АполлонГя пГфагорГйським дзвГночком, вГн радо полишив носГПв Г поклажу, взявши з собою лише вГдданого ДамГса. Коли АполлонГя представили правителю мудрецГв на Гм'я Варх чи ХГарх (святий правитель), вГн був вражений тим, що змГст листа, якого вГн збирався передати правителю, уже вГдомий тому. Знав той подробицГ про його сГм'ю Г про всГ пригоди тривалоП подорожГ, починаючи з КаппадокГП. АполлонГй перебував у трансгГмалайському районГ кГлька мГсяцГв. За цей час вони з ДамГсом бачили неймовГрнГ речГ: як Гз криниць, скажГмо, били стовпи блакитного свГтла. ЦГ "пантарбе", або "свГтнГ каменГ", свГтили так яскраво, що нГч перетворювалася на день. ТакГ ж чудеснГ лампи бачив у ТГбетГ отець Хак у XIX столГттГ. За ДамГсом, жителГ цього мГста використовували енергГю сонця. МудрецГ володГли левГтацГКю, здГймалися на три фути над землею. Г навГть ширяли в повГтрГ. АполлонГй бачив церемонГю, на якГй мудрецГ вдаряли об землю своПми посохами й зносилися в повГтря. Про такГ самГ феномени сповГщаК у XX столГттГ дослГдниця ДевГд-НГл, що посилюК цГннГсть ФГлостратовоП розповГдГ. НауковГ й ГнтелектуальнГ досягнення в цьому незнаному мГсцГ так вразили АполлонГя, що вГн лише згГдливе кивнув головою, коли ХГарх мовив йому: "Ти прийшов до людей, якГ знають усе". ДамГс зазначаК, що ПхнГ гГмалайськГ господарГ "жили на землГ Г водночас не на нГй". Чи не означаК цей загадковий вислГв, що мудрецГ були здатнГ жити в двох свГтах -- матерГальному й духовному? Або чи не мають вони зв'язку з Гншими планетами? Џхня соцГальна система, очевидно, була общинною, бо, як сказав АполлонГй, "вони не мали нГчого Г водночас володГли всГма багатствами свГту". Що ж до ПхньоП ГдеологГП, то правитель ХГарх сповГдував космГчну фГлософГю, за якою "ВсесвГт -- жива Гстота". Коли настав час прощатися, АполлонГй мовив мудрецям гГр: "Я прибув до вас сушею, а ви вГдкрили менГ своКю мудрГстю шлях не лише морем, а й небом. Все, чого ви мене навчили. я передам грекам, Г якщо я не даремно пив з чашГ Тантала, то розмовлятиму з вами так, нГби ви поруч". Чи не виразне це свГдчення, що йдеться про телепатичний зв'язок? АполлонГй ТГанський отримав доручення вГд духовних вчителГв свГту. По-перше, вГн мусив закопати якГсь талГсмани чи магнГти в мГсцях, якГ повиннГ були мати в майбутньому важливе Гсторичне значення. Чи не були то осколки загадкового ЧГнтаманГ з башти Шамбали? По-друге, фГлософ мусив розхитати тиранГю Риму Г ослабити режим, що грунтувався на рабствГ. ОбоК спустилися на рГвнини ВндГП Г пустилися в довгу зворотну путь. НарештГ вони досягли Смирни, де, згГдно з вказГвкою ХГарха, АполлонГй знайшов статую свого останнього переродження як Паламеда. ДамГс пГдкреслюК, що АполлонГй без найменших зусиль знайшов мГсце, вказане мудрим правителем. Коли пророк прибув у ВталГю, римськГ властГ влаштували йому допит. На запитання "Що ви думаКте про Нерона, АполлонГю?" грецький мудрець вГдповГв: "Ви вважаКте, що вГн прославив себе спГвом, а я гадаю, вГн би бГльше прославився, якби мовчав". Сказати таке в той час, коли римський уряд проводив чистку фГлософГв, було вкрай ризиковано. НевдовзГ АполлонГй ТГанський постав перед римським трибуналом, де сталася незвичайна подГя. Коли прозекутор (обвинувач) розгорнув згорток Гз звинуваченнями проти АполлонГя, лГтери й слова почали розпливатись Г зникати на очах враженого прозекутора! ЗамГсть обвинувачувального акту в руках трибуналу лишився чистий сувГй, Г суддГ хоч-не-хоч мусили вГдпустити АполлонГя. Однак за ВеспасГана мудрГсть АполлонГя було оцГнено так високо, що вГн став радником римського Гмператора. Коли трон посГв син ВеспасГана ТГт, АполлонГй порадив йому правити помГрковане. Новий Гмператор вГдповГв: "ВГд себе Г вГд своКП краПни я висловлюю тобГ подяку Г запам'ятаю твоП поради". У листГ до органГзаторГв ОлГмпГйських Ггор, на якГ його запросили почесним гостем, АполлонГй натякаК на мету своКП мГсГП: "Ви запрошуКте мене на Ггри ОлГмпГП й послали до мене навГть послГв. Я б охоче подивився вашГ фГзичнГ змагання, якби це не вГдволГкало мене вГд куди бГльшоП арени моральноП боротьби". Вмператор ТГт правив усього два роки; пГсля нього на трон зГйшов його брат ДомГцГан, людина надто жорстока й розбещена, аби дослухатися до порад пророка. СхГдна зовнГшнГсть АполлонГя, його борода й довге волосся дратували ДомГцГана, Г вГсГмдесятип'ятирГчного мудреця було звинувачено в святотатствГ й конспГрацГП, тобто в "антиримськГй" дГяльностГ. Високий величний фГлософ, який знав ДомГцГана ще дитиною, не приховував презирства до нього. ПатрицГП тривожилися, бо пам'ятали загадковГ подГП пГд час суду над АполлонГКм за Нерона. Щоб уберегтися вГд публГчного провалу, ДомГцГан Г трибунал запропонували мудрецю зняти деякГ звинувачення, якщо той визнаК себе винним. АполлонГй, що стояв перед Гмператором загорнувшись у плащ, мовив: "Ти можеш ув'язнити моК тГло, але не душу. УтГм, навГть тГло ти ув'язнити неспроможний". В зненацька мов розчинився в спалаховГ свГтла на очах тисяч ошелешених римських громадян, що заповнили глядацькГ галереП. ПГсля цього римський уряд розважливо вирГшив дати мудрецевГ спокГй, аби не викликати невдоволення серед його численних прихильникГв. Виступаючи з промовою в ЕфесГ 96 року н. е., АполлонГй ТГанський, якому натодГ вже виповнилося сто рокГв, раптом умовк, втупився моторошним поглядом у землю, потГм ступив три кроки вперед Г згукнув: "Бийте тирана, бийте!" ЖителГ Ефеса були враженГ Г збентеженГ -- бГльшГсть Пх слухала його виступ. АполлонГй знову вигукнув: "Дякувати АфГнГ, тирана щойно вбитоП" За тих часГв пошта й новини з Риму йшли не один день. Та коли врештГ прибув поштовий гонець, то привГз звГстку, що в РимГ вбито Гмператора ДомГцГана. БГльше того, це сталося якраз тодГ, коли АполлонГй виступав зГ своКю знаменною промовою. Дата смертГ фГлософа Г мГсце його поховання невГдомГ. Чи мГг АполлонГй прожити понад сто рокГв, що Пх вГн, як вГдомо, досяг? Чи не повернувся вГн, бува, в трансгГмалайську обитель учителГв? МГсГю АполлонГя можна вважати успГшною, оскГльки вГн започаткував епоху п'яти добрих ГмператорГв, щасливу еру Нерви, Траяна, АндрГана, АнтонГя ПГя Г Марка АврелГя. ОстаннГ двоК були великими ГдеалГстами й мислителями. Марк АврелГй був фГлософом Г послГдовником Платона; другий вважав, що поки царГ не стануть фГлософами, людство не знатиме золотого вГку. Те, що мудрий АполлонГй ТГанський вГдкрив шлях п'яти добрим Гмператорам Риму, свГдчить про хибнГсть думки, нГби маги нГчого не робили для людства. Очевидно, все лихо в тому, що саме людство постГйно опираКться спробам своПх стражГв привнести в людськГ стосунки закони доктрини Серця. 9. ЦАРСТВО ПРЕСВВТЕРА ВОАННА На деяких середньовГчних картах позначено загадкову краПну в АзГП, що маК назву "Царство пресвГтера Воанна". ГеографГчне воно займаК мГсце вГд Туркестану до ТГбету й вГд ГГмалаПв до пустелГ ГобГ. Ця краПна являК собою цГкаву аналогГю володГнням ХГарха, святого правителя, що його описав ФГлострат у бГографГП АполлонГя ТГанського. 1145 року Гсторик Отто з ФрейзГнга написав про пресвГтера Воанна, царя-жерця, який "жив за ВГрменГКю Г ПерсГКю на Далекому СходГ". Автор вважав, що мова йде про нащадка стародавнГх магГв, яких згадуК ЊвангелГК, У хронГцГ АльберГка де Труа-Фонтена мовиться, що 1165 року надГйшов лист вГд цього схГдного володаря до Мануеля 1 КомнГна, вГзантГйського Гмператора. ФрГдрГх. 1 Барбаросса, Гмператор священноП РимськоП ГмперГП, та ГншГ королГ й собГ отримували послання вГд пресвГтера Воанна. Багато чого з цГКП дипломатичноП переписки зберГгаКться в архГвах ВатГкану; бГльшГсть текстГв ще нГколи не публГкувалися. 27 вересня 1177 року папа Александр III послав з ВенецГП листа "видатному й великому царю ВндГй". Як слушно пГдкреслюК Католицька енциклопедГя, "судячи з подробиць у листГ, видно, що адресат не був мГфГчним персонажем". Надсилаючи своК апостольське благословення "знаменитому Г високому царю ГндГйцГв", папа пише, що "чув про нього вГд багатьох Г читав доповГднГ, зокрема магГстра ФГлГппа, нашого друга й лГкаря, що розмовляв з великими Г достойними мужами Вашого царства". Доктор ФГлГпп повГз того листа в АзГю. На жаль, невГдомо, чим скГнчилася мГсГя цього папського легата. Можливо, вГн загинув пГд час своКП подорожГ або ж залишився у царствГ пресвГтера Воанна. У цГй далекГй краПнГ було багато див. Загадковий цар правив своПм царством за допомогою смарагдового скГпетра. Перед його палацом стояло магГчне дзеркало, в якому цар мГг бачити все, що вГдбувалося не лише в його володГннях, а й у сусГднГх краПнах. ЛГтаючГ дракони швидко переносили людей на великГ вГдстанГ. "ЕлГксир правди" очищав кожного, хто його пив, Г сприяв розкриттю його справжньоП сутГ. Через що "нечистий дух" не мГг привласнити чуже добро Г царство не потребувало Певно, найбГльш вражаК у цГй краПнГ фонтан вГчноП молодостГ. Коли гГднГ чоловГки й жГнки хотГли стати молодими, то витримували пГст, а тодГ випивали три ковтки води з того фонтану. ПГсля цього зникали недуги й вГдступала старГсть, Г вони знову ставали тридцятилГтнГми. Казали, що сам пресвГтер Воанн продовжив у такий спосГб своК життя до 562 рокГв. "ОрлинГ каменГ" не лише вГдновлювали гостроту зору, а й робили невидимими тих, хто носив Пх у перснях. ВншГ магГчнГ каменГ могли нагрГвати чи охолоджувати будь-що й освГтлювати околицГ на вГсГм кГлометрГв або ж огортати мГсцевГсть цГлковитою темрявою. ВхГд до святилища з магГчним каменем охороняли двоК старих, що пропускали лише достойних. Велика тринадцятиповерхова башта зводилася над мГстом пресвГтера Воанна. Це царство не знало бГдних, в ньому панувала справедливГсть, а про злочини й пороки не чули. РозповГдГ про могутнього азГатського володаря, безумовно, християнина, викликали сенсацГю в ЊвропГ. То була важка пора хрестових походГв, коли будь-який союз зГ Сходом був украй бажаним. Цим Г пояснюКться зацГкавлення держав Г церкви царем-священиком ВндГП. Хоч у розповГдях про пресвГтера Воанна чимало вигадок, реальнГсть осГб, якГ вели листування,-- королГв, пап Г самого загадкового пресвГтера Воанна,-- не викликаК сумнГвГв. Знаменно, що царство пресвГтера Воанна маК багато спГльного з царством ХГарха, що його описав ФГлострат за тисячолГття до того. ГеографГчнГ характеристики обох краПн вказують на ТГбет. МудрецГ обох царств умГли контролювати бачення, створювати штучне свГтло й лГтати в повГтрГ. Один з уривкГв найбГльш вГдомого листа пресвГтера Воанна мовить про пГщане море в його царствГ, що може бути пустелею ГобГ. Якщо це так, то я цГлком згоден з висновками американського вченого МенлГ Холла: "МГсцезнаходженням ГмперГП пресвГтера Воанна К район пустелГ ГобГ, де серед гГр стоПть його зачарований палац. Якщо ви попросите схГдних посвятникГв описати пГвнГчний рай, званий Дежунгом, або Шамбалою, загадковим мГстом адептГв, вони скажуть вам, що вГн у серцГ пустелГ ГобГ. В предковГчних пГсках Шамо, стародавньоП матерГ, стоПть храм невидимого уряду свГту". Вивчаючи ГсторГю XII столГття, коли ширилася слава про пресвГтера Воанна, помГчаКш цГкавГ збГги. Орден храмовникГв було засновано 1118 року. 1184 року трубадур Г рицар-тамплГКр Вольфрам фон Ешенбах склав поему "ТГтурель", в якГй звГв усГ легенди про святий Грааль. ВГн вважав, що ГснуК зв'язок святого Граалю з АзГКю Г описуК його, як камГнь ("Г камГнь цей зветься Граалем"). Чи не мав вГн на увазГ Шамбалу Г камГнь ЧГнтаманГ? СпГвець Ешенбах стверджуК, що ТГтурель прожив п'ятсот рокГв. Разюча паралель Гз життям пресвГтера Воанна, що тривало п'ятсот шГстдесят два роки, чи не так? СправдГ, Ешенбах пов'язуК легенду про святий Грааль з розповГдями про пресвГтера Воанна. Його ПарсГфаль приносить священну чашу чи камГнь в АзГю. "Отже, бачимо, що таКмнГ ордени Њвропи брали учать в увГчненнГ цГкавоП легенди про азГатського Вчителя вчителГв",-- пише МенлГ Холл. Вкрай промовисте й те, що Вольфрам фон Ешенбах був рицарем ордену тамплГКрГв, завдяки чому змГг познайомитися з таКмними вченнями тамплГКрГв; про них мова у наступному роздГлГ. 10. БРАТСТВА РЕФОРМАЦВЏ СВВТУ У своПй науковГй працГ про тГбетську йогу доктор В. 1. Еванс-Вентц так визначаК методи передачГ давнГх таКмних доктрин: "Внколи вони цГлковито телепатичнГ, Гнколи вкрай засимволГзованГ, часто лише уснГ й нГколи не користуються лише писемними документами". ТГбетська школа мГларепа користувалася "переда-чею через нашГптування" при поширеннГ своПх йогГчних методГв тренування розуму для очищення душГ. У III ст. до н. е. ГндГйський Гмператор Ашока заснував одне з найтаКмнГших товариств у свГтГ, щоб зберегти й розвинути давню науку. Воно називалося Братством дев'яти; ця група, як вважають, дГК в ВндГП Г сьогоднГ. У XIX столГттГ романГст ЛуП ЖаколГо, що тривалий час жив у КалькуттГ, почув вГд одного пандГта, що посвяченГ ВндГП вивчали розумовГ й фГзичнГ сили впродовж двадцяти тисяч рокГв. Тож не дивно, сказав цей Гндус, що ПхнГ досягнення в цГй галузГ видаються Кпропейцям дивовижними. Зауважимо, що пам'ять про Ашоку увГчнено премГКю КалГнги, яку щороку присуджуК ЮНЕСКО за популяризацГю науки. КалГнга -- царство, що його захопив Гмператор Ашока пГсля кривавоП вГйни; пГсля неП вГн поклявся нГколи вже не воювати, а вГддати всГ сили духовному й культурному розвитковГ людей. Хто такГ адепти? А. П. СГннетт, британський журналГст в ВндГП, що удостоПвся честГ побувати в гГмалайському братствГ високих йогГв, означуК його як таКмну общину в ТГбетГ. Санскритська "Веданта-сара" визначаК його головну мету так: "розвГювання густого мороку невГдання, у який поринуло людство". ВеликГ мудрецГ АзГП не лише мудрГ, а й украй могутнГ, бо "сила за тим, хто знаК", стверджуК Агручада ПарГкчай. За давнини люди науки трудилися таКмно, з поколГння в поколГння передаючи знання найдостойнГшим учням через посвячення. Так зберГгалась Г розвивалася мудрГсть, замГсть того щоб руйнуватися чи збочуватися невГглаством. "Чому ж адепти, якщо вони такГ мудрГ, не залишили жодного слГду в ГсторГП?"-- спитали якось у гГмалайського махатми. "А чому ви вважаКте, що вони не залишили слГдГв? -- спитав вГн у вГдповГдь.-- Як може ваш свГт зГбрати докази дГяльностГ цих людей, якщо вони ретельно приховують ПП, щоб жоден цГкавий не мГг за ними простежити?" Не важко переконатися, що з найдавнГших часГв правлячГ кола ревниво оберГгали свГй авторитет Г наполягали на тому, щоб народ поклонявся лише Гдолам своКП епохи; виготовленГ вони з каменю, золота, паперу чи повГтря. Община ПГфагора з Кротони вивчала астрономГю, математику й фГлософГю. ПГфагору ми завдячуКмо сГмома нотами музичноП гами. Проте цю общину мирних учених-вегетарГанцГв брутально розГгнали, а багато кого з пГфагорГйцГв убили лише за ПхнГй незвичний триб життя та ГдеП. Кумранський монастир ессенГв, де було написано "Битву ДГтей СвГтла проти ДГтей Темряви" Г скопГйовано рукописи, вГдомГ сьогоднГ як "СувоП Мертвого моря", пГддали гонГнням римськГ загарбники ВзраПлю. Як видно з цих двох прикладГв, пГдстав для засекречування шкГл мГстерГй було бГльш нГж достатньо. Цих фГлантропГчних ГдеалГстГв звинуватили в конспГрацГП, оскГльки все, чого бГльшГсть неспроможна осягнути, як правило, викликаК пГдозру й вороже ставлення, а отже, й переслГдування. ВсторГя знаК багато органГзацГй Г окремих осГб, що передавали спецГальнГ послання ВКрархГП СвГтла на користь людства. Џх усГ годГ перерахувати. У нашому дослГдженнГ ми вибрали кГлька таких товариств, щоб висвГтлити головну Гдею зовнГшнього кола БГлого братства. ВсторГя свГдчить, що такГ органГзацГП раптово з'являлись Г так само раптово зникали, сповнивши свою мГсГю. Це стосуКться як захГдних орденГв посвячених, так Г братств Сходу. НайбГльш освГченГ лами ТГбету Г раджа-йоги ВндГП завжди були вГдданими служителями небесних учителГв. СхГднГ братства суфГПв, друзГв Г дервГшГв заснували адепти. КерГвники ПхнГх внутрГшнГх груп продовжують спГлкуватися з великими магами. Орден тамплГКрГв було засновано в ПалестинГ 1118 року французькими рицарями Гуго де Пейном, Жофруа де Сен-Омером та Гншими. Святий Бернар де Клерво визначив його закони й регламент. Його дядько Андре де Монтбар згодом став великим магГстром. ОдягнутГ в бГлГ плащГ з червоними хрестами, рицарГ-тамплГКри провадили аскетичне життя. Все своК майно й статки вони вГддавали ордену, завдяки чому вГн надзвичайно розбагатГв, хоча самГ його члени були бГднГ. Орден мав, тисячГ прилучених служителГв з неаристократичних верств. ВКрархГю ордену складали рицарГ, сержанти, капелани й слуги. РицарГ, що складали меншГсть, походили з аристократГП. ЦГлком ГмовГрно, що рицарГ-тамплГКри, багато з яких вивчили арабську мову за час тривалого перебування на Середньому СходГ, могли сприйняти дещо Гз схГдноП практики Г навГть бути посвяченими в таКмнГ вчення гностикГв. За своК двовГкове Гснування орден тамплГКрГв став найбГльшою банкГвською органГзацГКю свГту. Прочани, що йшли до СвятоП землГ, могли з будь-якого значного Квропейського мГста просто й безпечно перерахувати грошГ в Њрусалим каналами ордену. БГльшГсть рицарГв та Пх служителГв аж нГяк не були святими, проте К чимало свГдчень того, що керГвники ордену були мудрими й добрими людьми Г володГли певною часткою таКмних знань Сходу. З точ