огненноП змГП (1977) Г по цьому. Доречно навести тут слова графа ЛорГс-МелГкова, якого ми згадували в попередньому роздГлГ. ВГн вважав, що росГйський уряд, на жаль, не змГнився з минулого столГття: "БГдолашна БатькГвщино! Чи настане так довгоочГкуваний час, коли РосГя, як Г ГншГ краПни, висловлюватиме своП погляди й переконання публГчно й вГльно, говорити про своП думки без ризику бути внесеним у список затятих революцГонерГв або руйначГв основ держави?" (ЛорГс-МелГков. КонституцГя. -- Лондон, 1893). Багато хто на ЗаходГ, здаКться, не усвГдомлюК того, що сьогоднГ в свГтГ Гснують не комунГстичнГ держави, а лише соцГалГстичнГ республГки. При соцГалГзмГ кожен отримуК за своПми заслугами, а при комунГзмГ кожен отримуватиме за своПми потребами. Однак люди муситимуть працювати безкоштовно. ХорошГ християнськГ й буддГйськГ монастирГ можуть бути прототипом такого суспГльства. Проте комунГзм залишатиметься утопГКю, поки людська природа радикально не змГниться вГд егоПзму до альтруПзму. НГяка таКмна полГцГя неспроможна створити комунГстичного суспГльства Г замГнити "я" на "ми" -- це мусить здГйснити сама людина. Безумовно, що трудящГ Заходу неабияк виграли вГд появи ЛенГна, навГть живучи при капГталГзмГ. Страх перед III ВнтернацГоналом пГсля ЖовтневоП революцГП змусив бГльшГсть капГталГстичних урядГв ввести рГзнГ соцГальнГ привГлеП для трудящих класГв, починаючи з грошовоП допомоги по безробГттю Г безплатного медичного обслуговування пенсГонерГв до безплатного молока для школярГв. Святенники не можуть збагнути, чому тГ сам мудрецГ, що вГтали народження Всуса, надГслали привГтання РадянськГй республГцГ. З цього приводу слГд зазначити, що великГ мудрецГ Сходу цГлковито безпристраснГ й надають видиму чи невидиму пГдтримку тГй системГ, що здатна певного часу пГднести моральний Г Гнтелектуальний рГвень людства. Вони добре усвГдомлюють, що новий дГм не можна звести на ветхих пГдвалинах. СлГд наголосити ще раз, що потрГбно брати до уваги лише хорошГ положення теорГП, а не ПП саму загалом. Може бути хороша форма демократГП, як Г прийнятна модель соцГалГзму. ВсторГя знаК прийнятнГ форми монархГП. Системи й доктрини мають Гснувати для народу, Г народ не повинен приноситись Пм у жертву. Цей вГдступ необхГдний, аби краще збагнути послання махатм. У вереснГ 1926 року РерГхи повернулись у МонголГю. Шлях, яким пройшла експедицГя, пролягав вГд Улан-Батора через ГобГ до хребта Нань-Шань, а потГм через ТГбет до ВндГП. Туди експедицГя потрапила лише в травнГ 1928 року через постГйну протидГю китайських властей. На висотГ 4575 м над рГвнем моря члени експедицГП прожили в наметах п'ять мГсяцГв при температурГ ГнодГ --40АС. На цьому етапГ подорожГ загинуло п'ять учасникГв експедицГП -- тГбетцГв Г монголГв, а також дев'яносто в'ючних тварин. Таке ж життКво важливе значення мала мГсГя РерГха до Сполучених ШтатГв, про яку зараз розповГмо. Пакт Миру РерГха й Прапор Миру -- бГле полотнище з трьома червоними крапками в червоному крузГ -- РерГх задумав ще перед першою свГтовою вГйною. Цю емблему було справедливо названо Червоним Хрестом Культури, оскГльки вона мала захищати пам'ятники культури пГд час вГйни. Лише 1930 року Пакт було прийнято всесвГтньою органГзацГКю --ЛГгою НацГй. 1933 року у ВашГнгтонГ вГдбулася III МГжнародна конвенцГя Пакту, в якГй взяло участь тридцять п'ять краПн. Ще через два роки Пакт Миру РерГха пГдписали в БГлому домГ представники двадцяти латиноамериканських республГк. На церемонГП пГдписання президент ФранклГн Делано Рузвельт зазначив, що цей "договГр маК куди бГльше духовне значення, анГж сам його текст". Державний секретар Корделл Хелл Г мГнГстр сГльського господарства ГенрГ Уоллес вГдГграли значну спонсорську роль у розробцГ цього гуманГтарного проекту. В цей час ГенрГ Уоллес, який згодом став вГце-президентом Сполучених ШтатГв, виявив неабиякий Гнтерес до ГнтелектуальноП спадщини АзГП Г мГстичних учень УчителГв МудростГ. Схоже, що певнГ вказГвки йому дав сам Микола РерГх Г що були зробленГ кроки, аби безпосередньо зв'язати його з великими архатами. Однак реакцГйнГ сили Америки, що пГзнГше породили маккартизм, використали цю обставину, щоб перешкодити Уоллесу стати президентом США. 1947 року було перехоплено й опублГковано в американськГй пресГ деякГ його листи. Вони зародили сумнГв в умах вразливих американських виборцГв Г зруйнували його шанси на президентство. Якби ГенрГ Уоллеса обрали президентом США сьогоднГшня американська полГтика примирення з КитаКм та СРСР започаткувалася б на чверть столГття ранГше! А це зберегло б життя тисячам американцГв у КореП та В'КтнамГ. Однак Америка, на свою бГду, обрала холодну вГйну й даллесГвську дипломатГю "балансування на гранГ вГйни". Спроби сил СвГтла встановити мирне спГвГснування виявилися марними. Прикро згадувати, до якого абсурду призвГв маккартизм. 1947 р. полГтичнГ супротивники ГаррГ Уолеса опублГкували частину його листГв до РерГха. ВГн звертаКться до РерГха в цГй переписцГ "Гуру", тобто "Вчитель". Безглуздо шукати тут якГсь докази небезпечноП "комунГстичноП тенденцГП": "Пошуки чи то втраченого пароля масонства, чи то СвятоП ЧашГ, чи то потенцГйних можливостей прийдешнГх вГкГв -- це мета величезного значення. Це -- кармГчний обов'язок. Безумовно, кожен з нас -- потенцГйний Галахад. Так що кожен Гз нас мусить боротися за Чашу з полум'ям над нею". Так натхненно писав ГенрГ Уоллес в одному зГ своПх листГв. Я здогадуюся, що сказав би розенкрейцер БенджамГн ФранклГн або франкмасон Джордж ВашГнгтон щодо переслГдувань посвяченого вГце-президента, який шукав Святий Грааль подГбно до сера Галахада? В одному з листГв Уоллес писав: "Ми повиннГ бути вГдкритими для осяйноП слави Великого". Державний дГяч, що так поважав магГв Сходу, мГг би повести Америку до сходження, але натомГсть його вороги спрямували ПП до десятилГть сорому. Внша думка цього послГдовника Гуру свГдчить, як глибоко вГн розумГв соцГальнГ недуги Америки: "Коли я бачу жахливий егоПзм органГзованого бГзнесу, органГзованоП фабричноП працГ й органГзованого сГльського господарства, а також забобони неорганГзованих споживачГв, я ладен заявити, що для Америки було б краще поринути в безодню очищувального вогню". Чи зумГК Америка очиститися таким вогнем Г чи навчиться чогось пГсля цього? Вплив Гдей Миколи РерГха про загальний мир на ГенрГ Уоллеса й Корделла Хелла (державного секретаря при РузвельтГ) мала украй сприятливу Г довготривалу дГю. СправдГ, Корделл Хелл вважаКться батьком ООН. ДГяльнГсть Миколи РерГха, натхнену охоронцями Планети, можна пГдсумувати так: його Пакт Миру, пГдписаний Всеамериканським Союзом, Г його непрямий вплив на створення ООН -- це важливий внесок. Цей роздГл буде неповним без згадки про ще один епГзод -- втручання посланця магГв, причому не на нацГональному, а на ГнтернацГональному рГвнГ. ЗгГдно з дещо скороченим звГтом, пГдготовленим Лейком Саксессом, у програмГ, яка передавалася компанГКю Ей-бГ-сГ рГздвяного вечора 1950 року, незадовго перед цим на спецГальнГй сесГП ПолГтичного комГтету ООН стався дивний випадок. На закритому засГданнГ Ради Безпеки бГльшГсть держав представляли глави ПхнГх делегацГй. Це стосуКться Г Сполучених, ШтатГв, якГ представляв ОстГн; поруч Гз ним сидГв Г Даллес. ВеликобританГю представляв Джебб, заступник Юнгера, Радянський Союз -- Вишинський. Ця несподГвана сесГя мала настГльки закритий характер, що крГсла далГ шостого ряду в залГ засГдань 12-го комГтету були порожнГ. Сюди не допустили навГть фоторепортерГв. ДеякГ члени СекретарГату сидГли в скляних кабГнах перекладачГв, куди можна попасти лише по сходах Гз сусГдньоП зали. ВсГ дверГ в залу з дев'яти годин ранку до сьомоП дванадцяти вечора було зачинено. НГхто не мГг пройти в дверГ 12-го комГтету без пред'явлення посвГдчення. Перед зачиненими дверима зали стояли охоронцГ. За ПхнГми словами, нГкого зГ стороннГх вони не бачили. Та коли головуючий оголосив засГдання вГдкритим (спочатку англГйською, потГм французькою мовою), з одного Гз крГсел За овальним столом запала тиша, а секретар сера Бенегала Рау, головуючого, легенько пГдштовхнув його лГктем, подумавши, що всГ дивляться на нього. Обернувшися туди, куди всГ здивовано дивилися, Рау побачив за своКю спиною незнайомця. Першою думкою головуючого було гукнути охорону --це ж бо закрита сесГя комГтету, склад учасникГв суворо обумовлений заздалегГдь. Рау звернувся до цього чоловГка: "Сер! З якоП ви делегацГП?" ЧоловГк був худий, у сандалях, бородатий, у схГдному одязГ, якого Лейк Саксесс нГколи доти не бачив. Незнайомець ворухнув губами, Г в залГ запала тиша. ЛагГдним, проникливим голосом, що, здавалося, заповнив примГщення, хоча чоловГк Г говорив без мГкрофона, вГн сказав: "Я маю багато чого сказати вам. Я вГдкрию те, що трималося в таКмницГ вГд сотворГння свГту. Ви повиннГ взнати правду". Запала така тиша, що чулося астматичне дихання повнотГлого чоловГка в Гншому кГнцГ цього примГщення без вГкон. "Хто ви?" -- перепитав Рау. "Њ зло, яке я бачу пГд сонцем, Г воно притаманне людям, ПхнГ язики кажуть неправду. Отрута гадюки на ПхнГх вустах. В вони не знають путГ Миру. Хто творить зло, ненавидить СвГтло. Вони очищають зовнГшню сторону чашГ Г блюда, а всерединГ Пх повно здирства Г зловживань. ТакГ дерева слГд вирубати пГд корГнь. Вишинський, непроникний Г похмурий, щось процГдив крГзь зуби; незабаром надГйшов переклад: "Радянська делегацГя не бажаК слухати маячню цього палГя вГйни. Це вторгнення -- безумовно, старанно пГдготовлена, але незграбна спроба змови, мета якоП представити Радянський Союз агресором у вГйнГ, в якГй не бере участГ! Чи ж дивно, що комунГзм у КореП протистоПть цим ГмперГалГстам?" ВГн зГрвав з носа окуляри Г тицьнув ними в бГк делегацГП Сполучених ШтатГв. Мова незнайомця стала рГзкГшою: "БезглуздГ й пустГ закиди я вГдмГтаю, бо знаю, що вони лише рГзновид полГтичноП боротьби. Коли хтось бореться за владу, вГн не переможе, якщо боротиметься незаконними методами". "Пробачте,-- урвав його головуючий. -- Ви нГчого не сказали щодо теми нашого засГдання. Яка ваша думка щодо КореП? Де ми помиляКмося в цьому питаннГ?" "Якщо господар знаК, коли прийде злодГй, вГн приготуКться й не допустить, щоб його дГм обГкрали. Та якщо вГн проспить, то його недруг прийде й витопче його пшеницю",-- була вГдповГдь. Джебб, глава делегацГП ВеликобританГП, сказав: "Гадаю, всГ ми найбГльш боПмось, аби хтось Гз нас не став наступною жертвою". Продовжуючи стояти, незнайомець проказав: "Якщо сильна, озброКна людина охоронятиме свГй дГм, добро його не постраждаК". ОстГн змахнув прапорцем, що позначав його мГсце, просячи слова: "У Сполучених Штатах ми маКмо ворогГв у власному домГ. Це агенти Гншого уряду, якГ прикидаються лояльними до нас". ЧоловГк чемно пГдняв руку, щоб скоротити зауваження: "НГхто не може служити двом хазяям одразу, бо вГн буде або зневажати одного й любити Гншого, або, навпаки, служитиме одному Г мати за нГщо Гншого. Всяке подГлене царство приречене на загибель". ОстГн докинув: "Вони кажуть, що лише намагаються змГнити наш уряд мирним шляхом... Покращити нашу економГчну систему..." ВГдвГдувач урвав його дещо нетерпляче: "Здоровому лГкар не потрГбен, вГн потрГбен лише хворому!" (ЦГкаво, що лист махатми Кум ХумГ, написаний у лютому 1882 року, мГстить саме цю маловГдому фразу). Непроханий промовець обернувся до ОстГна й Даллеса: "Серед вас немаК нГкого справедливого. Я знаю цГ слова -- вони не гарячГ й не холоднГ. Бо ви кажете: "Я багатий, моК майно зростаК, менГ нГчого не потрГбно". А того не знаКте, якГ ви нещаснГ!" Рау пГдвГвся зГ свого крГсла Г промовив: "Ми зГбралися тут, аби розвГяти нашу тривогу, а ви визначили кожному з нас його долю. То як же бути далГ? Облишити нашГ спроби в пошуках миру?" На що чоловГк вГдповГв: "ДГйте достойно й послГдовно. Будьте розважливГ й ретельнГ. Уникайте зла Г творГть добро. Шукайте миру, прагнГть його. В плекайте вашу вГру. ВГра злагГднюК царства, додаК справедливостГ, сповнюК обов'язки й закриваК пащеки левам!" "Вам усе видаКться вкрай простим",-- сказав Рау. "Багато хто Гз справедливих волГли б почути те, що ви слухаКте, але не чуКте",-- вГдповГв незнайомець. Рау посмГхнувся: "Для нас незвично чути мудрГсть, яка увГйшла до нас ГззовнГ!" "Тож не вГдмовляйтеся приймати стороннГх, бо можете прогледГти вГзит ангела!" -- мовив чоловГк. Сер Бенегал Рау повернувся до зали: "Продовжувати засГдання зайве. Ми почули вГдповГдГ на всГ нашГ запитання. Що ж до Вас, сер, то ми вам вдячнГ... Якби Ви лише могли написати про все, про що тут говорили, якби Ви вГдтворили цю мудрГсть у книзГ, яку кожен мГг би прочитати"... ОчГ вГдвГдувача гнГвно спалахнули: "Така книга К! Це ваша свята БГблГя!" Його гнГв пригас, погляд знову став спокГйним Г сумовитим. ВГн рушив до дверей, якГ розчахнулись перед ним. В нГхто за дверима не помГтив, як вГн вийшов. З цього Гсторичного епГзоду видно, що посланцГ мудрецГв Сходу невпинно борються за Мир, СвГтло й Культуру. Важко уявити тГ гГгантськГ проблеми, з якими стикаються адепти Сходу. Щоб краще зрозумГти ПхнГ завдання Г Гстинний стан речей у свГтГ сьогоднГ, пропонуКмо вашГй увазГ "ДГалоги в храмГ". Вони базуються на особистому досвГдГ автора й мають проГлюструвати основну тезу цГКП книги -- Гснування оази вищоП культури космГчного походження на нашГй планетГ, яка прагне пГднести людство на вищий щабель мислення. 13. ДВАЛОГИ В ХРАМВ Льодовики блищали у вранГшньому сонцГ, як дГамантовГ. Хмари на схилах гГр Г туман в ущелинах повГльно розвГювались. Арка з рододендронГв розкГшне облямовувала цю панораму могутнГх ГГмалаПв. У мене на колГнах лежала книга з тГбетського буддизму, та я не розкривав ПП, зачарований неповторним краКвидом. НарештГ я почав чи-тати роздГл з ламаПстськоП йоги, питаючи себе, чи пощастить насправдГ зустрГти освГченого ламу в цГй частинГ ПГвнГчноП ВндГП. Коли я напередоднГ гуляв гГрською стежиною, мою увагу привернула вивГска "ТГбетська школа". Я подумав, що мГг би зустрГтися з ПП директором Г розпитати про пандГтГв -- бГженцГв з ТГбету, що живуть у районГ ДарджГлГнга. Директор про них нГчого не знав, проте один з учителГв, що знав англГйську, люб'язно допомГг менГ: "У маленькому монастирГ по той бГк долини живе вчений лама з Лхаси. Ви дГстанетеся туди за чотири години, якщо пощастить сГсти в автомобГль, що йде до села неподалГк храму. В не забудьте попередити дарджГлГнзьку полГцГю про свою подорож". У бГнокль я розрГзнив крихГтну цятку побГля снГгового громаддя гГр на пГвночГ. То був ламаПстський монастир. Маючи в своКму розпорядженнГ тиждень, я вирГшив наступного дня навГдатися туди. Я здогадався прихопити з собою двГ речГ: записку на хГндГ вГд учителя з детальним описом шляху до монастиря Г Гменем лами, а також мГшок рису з лавки в ДарджГлГнгу, який я купив по цГнГ чорного ринку, вважаючи, що вГн може стати в пригодГ бГдним ламам. Я пам'ятав Г примовку горцГв: "Чим вище в гори, тим холоднГше" й одягнув теплу куртку. НевдовзГ по тому, як розвиднГло Г гГмалайськГ снГги зарожевГли й зазолотились, я вже стояв на дорозГ, що вела в СГккГм. Десь за пГвгодини менГ пощастило зупинити автомобГль, де виявилося вГльне мГсце, Г домовитися з власником щодо платнГ. ВодГй запевнив мене, що проПздитиме через село, яке менГ потрГбно. ВибоПста гГрська дорога робила подорож досить виснажливою, Г я радГв, коли нарештГ добувся мети. Старий фордик зник удалинГ, а я залишився один серед заснГжених гГр Г долин, огорнутих туманом. Я потупцяв до найбГльшого дому в селГ й попрохав пустити на ночГвлю. Господар запропонував свою власну кГмнату й навГть дав овечу шкуру, якщо раптом температура в домГ понизиться до точки замерзання. Маленький, огорнутий хмарами храм, що його я бачив у бГнокль, баштою височГв на стрГмкГй кручГ. Я гадав, що доберуся туди за годину, та моП надГП не справдились. Вузька стежина спГраллю здГймалася все вище й губилася серед камГння та снГгу. Коли я опинився перед монастирськими ворГтьми в куртцГ з пГднятим вГд вГтру комГром Г гукнув, двоК молодих тГбетських ченцГв, побачивши мене, певно, вирГшили, що це якийсь злий дух. Проте я впевнено пГдГйшов Г поклав Пм до нГг мГшок з рисом, виказуючи своП дружнГ намГри. А тодГ простягнув одному з них записку з Гменем пандГта; лама вГдразу ж метнувся в храм. НевдовзГ вГн повернувся Г вГдчинив менГ ПГсля слГпучого сонця, посиленого блиском снГгГв я спершу нГчого не бачив у темному храмГ. Та поступово звик до сутГнГ й розрГзнив двох ченцГв перед статуКю Будди. Старший, з поораним зморшками монгольським обличчям, читав уголос текст пГд ритмГчне дзенькання маленького дзвГночка. Другий лама був високим чоловГком середнього вГку з голеною головою. Його обличчя, нГби вирГзьбленоП Гз слоновоП кГстки, було типово тибетським, Гз пронизливими маленькими очима; його рГт Г пГдборГддя свГдчили про вольову вдачу. Я стояв Г чекав, поки старий лама скГнчить читати. Високий пандГт-лама привГтав мене складеними долонями й запитав чистою англГйською: "Що привело вас в Обитель СнГгГв до нашого бГдного храму, сер?" "Насамперед,-- мовив я,-- це одне з найчарГвнГших мГсць у свГтГ. КрГм того, я шукаю вченого ламу, який би пояснив менГ суть тГбетськоП дгарми (вчення Будди)". Лама пронизав мене своПм ГнквГзиторським поглядом: "ЗвГдки ви взяли, що я вчений лама?" "МенГ сказали, що ви отримали вчений ступГнь у ЛхасГ й знаКте тГбетську йогу... Та ще й отримали англГйську освГту в СГккГмГ". "Чутки про людину можуть виявитися неправдивими",-- докинув лама. "Воно так, проте К дещо невловиме, що усуваК помилки. Це ГнтуПцГя",-- несмГливо заперечив я. Моя вГдповГдь, очевидно, задовольнила тГбетця, бо крига вГдчуження зламалася. ВГн зичливо спитав мене: "Що ж ви хочете взнати про наш буддизм?" "Я завжди вГрив, що великГ архати, бодГсатви, спасителГ людства, яких в ВндГП звуть махатмами,-- це реальнГ Гстоти. Чи не вГдомо вам чогось про ПхнК мГсцеперебування?" -- боязко поцГкавився я. "Буддизм ДрунтуКться на вГрГ у вищих людей, якГ, подолавши шлях з восьми поворотГв, досягли нГрвани. В ми вГримо, що на пГвночГ К царство, де живуть такГ великГ душГ. Ми називаКмо його Шамбалою",-- вГдповГв лама. "Чи правда, що цГ свГтлГ душГ створили невидиме братство, яке присвятило себе духовному поступовГ людства?" "У нас в ТГбетГ справдГ К таке братство, проте немаК пГдстав вважати, що воно охоплюК своПм впливом лише АзГю",-- вГдповГв лама. "Я вважаю, що тренування Г випробування для допуску в це братство мусять бути тривалими Г вкрай складними. Я усвГдомлюю свою непГдготовленГсть до цього Г знаю, що менГ потрГбно пережити багато перевтГлень, аби досягти прийнятих вами високих стандартГв, проте завжди сподГвався на це Г хочу запитати вас -- чи можу я, попри свГй низький рГвень, якось допомогти вашим архатам Г прислужитися вашГй роботГ в просвГтленнГ людства?" "Шлях служГння важкий Г вимагаК неабиякоП самопожертви. Але забувши про себе, можна пГднестися над землею Г розчинитись у безконечностГ. Якщо ви не заперечуКте, ми можемо виконати йогГчну психологГчну вправу, аби ви зрозумГли наш спосГб мислення",-- запропонував лама. "О так, це мене надзвичайно цГкавить!" -- вигукнув я. Лама пояснив менГ, як прийняти йогГчну позу перед Буддою Г поринути в медитацГю, а сам сГв поруч. "УявГть, що вашГ недолГки в правГй руцГ, а вашГ чесноти -- в лГвГй. Тепер покладГть вашГ невидимГ грГхи на кам'яну долГвку, так само покладГть Г вашГ чесноти. Ваше обличчя вкриваК маска -- наша особистГсть, що включаК в себе ваш вГк, стать, нацГональнГсть, фах тощо. ДеякГ маски потворнГ, глинянГ, ГншГ гарнГ, мармуровГ. ДеякГ золотГ, ГншГ залГзнГ... Та якою б не була ваша маска, покладГть ПП ненадовго на долГвку перед собою",-- казав менГ лама. ВГдчуття порожнечГ, втрата орГКнтацГП охопили мене, коли я позбувся свого ГменГ, вГку, статГ, нацГональностГ, фаху -- всГх моПх особистих характеристик. Здалося, що я навГть почув, як стукнула об пГдлогу та моя маска. "Тепер ви Г розумово, Г духовно оголенГ, ви -- просто центр свГдомостГ без нГчого. Ви лише язичок полум'я в океанГ вогню. Духовно ми з вами далеко за межами ЗемлГ й змГшуКмо нашГ вогнГ з вогнями далеких зГрок ВеликоП Пустоти",-- шепотГв лама. Дивне й збудливе розширення свГдомостГ охопило мене природно Г без будь-яких моПх зусиль. Розумовий вплив лами мусив бути напрочуд сильним, щоб зробити цГ вГдчуття такими яскравими. "Ми вже пГднялися до межГ вГдсутностГ часу, де все ГснуК одночасно, де нема нГ минулого, нГ сучасного, нГ майбутнього",-- мовив лама. Я вГдчув цГлковиту порожнечу, нГби час зупинився назавжди. БГльше не було нГ До, нГ ПГсля, нГ Низу, нГ Верху, нГ Тут, нГ Там. То було вГдчуття цГлковитого злиття з простором, позбавленим часу. "Тепер ми спускаКмося з нашоП високоП межГ... нижче... нижче... ПГднГмГть вашу стару маску, вГзьмГть з пГдлоги вашГ грГхи й чесноти. ВернГться в свою шкаралупу, в якГй перебуватимете до остаточного вивГльнення",-- пГдсумував лама. "Це ви й називаКте нГрваною?" -- спитав я пГсля глибокоП мовчанки. "Ви вГдчули лише проблиск ВеликоП Пустоти, почули лише вГдлуння Великого Мовчання. Тепер ви здатнГ збагнути нашу свГдомГсть, яка дозволяК нам виснувати, що ми -- лише гостГ планети Земля". "Я хотГв би якось допомогти вашГй великГй працГ",-- сказав я. "Похвально, що ви бажаКте працювати на бодГсатв, проте мушу пояснити вам нашГ завдання, Г тодГ ви, цГлком можливо, й змГните свГй намГр",-- застерГг лама. ВГн пГдвГвся зГ своКП циновки, гукнув двох молодих лам Гз сусГдньоП келГП й вказав Пм на масивну книжкову шафу з вГддГленнями, де стояло багато довгастих книг. Юнаки вГдсунули шафу, Г на кам'янГй пГдлозГ я побачив люк з кГльцем. Люк пГдняли, Г стало видно кам'янГ сходи, що вели вниз. Старий лама взяв довгу запалену свГчку Г кивнув менГ, щоб я йшов за ним. Через кГлька схГдцГв я зрозумГв, що сходи ведуть до високоП печери з сталактитами Г сталагмГтами; вона нагадала менГ середньовГчну церкву з нГшами й високим вГкном, крГзь яке сГКться денне свГтло. НасправдГ то було не вГкно, а щГлина в пГвденнГй частинГ печери, яку штучно розширили, щоб мати бГльше свГтла. Хоча загалом у печерГ було сухо, краплини скапували зГ сталактитГв, живлячи крихГтнГ струмочки, якГ вГдразу щезали в щГлинах пГдлоги. Закапелки печери скидалися на церковнГ нГшГ. В найбГльшГй, на пГвнГчному боцГ, стояла велика бронзова статуя. Лама запалив ряд червоних свГчок Г курильних паличок перед нею. В вГдразу з напГвтемряви з'явилась у всГй своПй красГ Тара, богиня планети Венерн. На нГй була тГара, великГ сережки, браслети, око на лобГ й очГ на долонях рук Г ступнях нГг, що символГзуК ПП всюдисущГсть. Тара -- це мадонна ТГбету, Непалу й бГльшоП частини АзГП, де ПП знають Г пГд Гм'ям Гуань Внь, богинГ милосердя, ПП права рука була простягнута в поруховГ спГвчуття й допомоги, лГвий великий Г середнГй пальцГ творили кГльце -- знак, що вказуК на божественне вчення в його вищГй логГцГ. Коли кам'яна плита за нами опустилась, менГ спало на думку, що я опинився в Гншому свГтГ, зовсГм вГдмГнному вГд того, який знав досГ. Лама пГдвГв мене до богинГ. Я помГтив перед нею заглиблення, видовбане водою, що капала з сталактитГв упродовж тисячолГть. Цей овальний резервуар був повний по вГнця, а надлишок води стГкав у щГлину. КраплГ, що зривалися зГ стелГ печери, зроджували концетричнГ кола на дзеркальнГй поверхнГ води. "Це -- сльози Тари, що оплакуК падГння людини з ПП колишнього божественного становища,-- пояснив лама Г продовжив: -- Чи чули ви про озеро Лхама Ламцо в ТГбетГ, де з'являються видГння, коли ламаПстськГ священики ворожать про мГсце народження майбутнього Далай-лами?" "Пригадую, я щось читав про це..." "Водойма, на яку ви дивитеся, схожа на священне озеро тим, що Г в нГй з'являються украй значущГ зображення". Я зацГкавлено дивився на воду, що вГддзеркалювала свГтло свГчок, постать Тари в темнГй нГшГ; проте нГчого Гншого я не бачив. "ДивГться глибше... Ще глибше... ОМ МАНВ ПАДМЕ ХУМ!" -- речитативом згукнув лама, Г голос його вГдлунив пГд стелею печери. СвГчки освГтлювали Тару калейдоскопГчним ореолом барв, дим вГд курильних паличок линув угору, Г все те вГдбивалось у водоймГ, час вГд часу сколиснуте впалою краплею. Зненацька зображення зникло, а воду вкрив нГби туман. Я побачив новГ зображення, настГльки чГткГ, наче на екранГ кольорового телевГзора. Лама стояв поруч Г собГ дивився на воду. Перше зображало нашу планету в космосГ з ПП океанами, континентами й скупченнями хмар, як на знГмках НАСА. За хвилину-другу вигляд земноП кулГ почав невпГзнанне змГнюватись. ВажкГ сГрГ, чорнГ, рудГ й червонГ хмари окрили найбГльш заселенГ частини ЗемлГ. Час вГд часу Пх прорГзали вогненно-червонГ спалахи, нГби вибухи. Вряди-годи блакитнГ, рожевГ й золотавГ променГ й зГрки виростали з темряви, освГтлюючи ПП. Але всю планету огортала величезна аура жахаючоП темноП забарви. "Ви спостерГгаКте ментальнГ й емоцГональнГ вГбрацГП, якГ випромГнюК людство. Як бачите, Пхня якГсть низька -- звернГть увагу на сГрий туман егоПзму. БлакитнГ Гскри -- то духовнГ устремлГння меншостГ, але Пх поглинають потоки пристрастей, ненавистГ й жадоби, що творять цю гГгантську ауру довкола планети впродовж тисячолГть. Це нагадуК ГонГзованГ шари навколо ЗемлГ, що вГдбивають радГохвилГ",-- пояснив лама. То було приголомшливе видовище -- передГ мною розгортався весь обшир ментального панцира, що оточуК Землю. "Наша планета тяжко хвора, бо люди хибно мислять",-- прошепотГв я. Час вГд часу темнГ пасма тяглися далеко в Космос, наче щупальцГ восьминога. Той чорний восьминГг, що витав у мГжпланетному просторГ, мав страшний вигляд, Г вГд вГдчуття, що я живу на його спинГ, мене пересмикнуло. В цГКП митГ блакитнГ, рожевГ й снГжно-бГлГ променГ блискавками пронизали темне чудовисько. "Це позитивнГ ментальнГ випромГнювання людей?" -- спитав я у свого гГда. "Так, Г ви бачите, що темна аура ЗемлГ може очиститися, якщо людина прагнутиме випромГнювати своП думки й емоцГП на цГй довжинГ хвиль. Це люди повиннГ робити систематично Г синхронно, аби планета випромГнювала лише позитивнГ духовнГ вГбрацГП",-- коментував лама. ПотГм продовжив: "Тара довго плакала, мати-природа може якось струснути цГ негативнГ думки, що створюють навколо ЗемлГ жахливий панцир. Людство мусить очистити й дезинфГкувати свГй планетний дГм. Архати роблять усе можливе, аби нейтралГзувати зло, проте сьогоднГ важливГше зупинити новГ негативнГ випромГнювання, Г лише сама людина здатна це зробити". Поки тГбетський лама розмГрковував уголос, я дивився на водойму перед Тарою Г на дивовижнГ зображення, якГ з'являлися там. Помалу вони стали розтавати, Г невдовзГ я вже бачив тГльки гладку поверхню, порушувану краплями, що падали згори. "ГодГ й казати, як мене вразило побачене. проте зараз я ще бГльше хочу допомогти, попри навГть те, що це робота титанГв, а ним я не К",-- мовив я щиросерде, не приховуючи розпачу. "Це добре, що ви хочете допомагати бодГсатвам. Кожен може допомогти в мГру своПх здГбностей". "А чим я можу допомогти?" -- запитав я. Лама трохи помовчав. ВГн заплющив очГ, чи щоб обдумати вГдповГдь, чи щоб прийняти нечутне послання вГд високих Гстот, що складають тГбетський пантеон. "У РГк архатГв, у РГк попередження будьте готовГ допомогти Пм",-- нарештГ проказав лама, розплющивши очГ. "Те станеться через 10 рокГв, у РГк вогненного дракона (1976)?"--спитав я. "Так. Але я мушу розповГсти вам одну легенду -- стару, як ГГмалаП. НавГть якщо ви ризикуКте пГдхопити нежить у цГй печерГ, я розповГм ПП вам саме перед нашою богинею Тарою, оскГльки скоро розпочнеться ПП епоха". В лама почав оповГдь. "За нашим усним ученням, яке проповГдуК монастир ТашГ Лхунпо, мГльйони рокГв тому кГлька надГстот з Гншого високорозвинутого свГту зГйшли на Землю, щоб прискорити еволюцГю планети Г ПП майбутнього людства. Вони були "народженГ духом", тобто штучно створенГ з первГсноП матерГП. В могли ставати важкими, як ядро ЗемлГ, або легкими й вогнистими, як сонячне свГтло. ЗовнГшнГстю цГ велетнГ нагадували богГв. Серед цих посланцГв, чи ангелГв, був Мара, якого ви називаКте Люцифером, або Сатаною. ВГн мав розвинути предметне мислення й ГндивГдуальнГсть людини. За вГки вГн досяг цГКП мети, та коли пГзнГше з'явилися бодГсатви й Тара, аби виховати серце людини, вГн не захотГв вГддати Пм людину. То було повстання Мари проти ВчителГв КосмГчних ЦиклГв. ВГдтодГ його вже не називають НосГКм СвГтла, або Люцифером, вГн став Володарем ПГтьми. ВГдтодГ на бодГсатв упало подвГйне завдання: боротися проти намагань Мари прив'язати людину до землГ й зробити ПП себелюбною, безпринципною Г агресивною, Г водночас працювати над духовним зростанням людства, як велить закон циклГв. Ось чому в цей свГт було послано Будду й архатГв. ВГдмова ХазяПна ЗемлГ спГвпрацювати з Богом Сонця Г Духами Планет викликала космГчну кризу. Людство зараз мусить вирГшити, куди рухатися -- до СвГтла чи Темряви, Г цим пожне плоди своКП карми. УсГ народи мусять зробити вибГр мГж старими шляхами боротьби й новим ладом всесвГтнього братерства. НайвищГ Гстоти Сонця Г Гнших свГтГв кажуть СатанГ: нехай твоя лампада свГтить, але не заважай Гншим, славетнГшим свГтилам у зоряному просторГ! Розвали стГну навколо ЗемлГ, бо лдство духовно вже задихаКться пГд цим панцирем. КосмГчний годинник указуК, що скоро настане Духовний вГк. Ти не зможеш зупинити його, хоч Г прагнеш це зробити, бо джан чохани незабаром принесуть Гз космосу тГло, яке досГ ще нГхто не бачив -- простий вихор сил. Коли вГн спалахне, його полум'я спопелить усю твою працю. ВГк по вГку, тисячолГття по тисячолГттю ми надсилали людству послання, призначенГ окремим народам. УсГ вони закликали до КдностГ Г загального братерства. На жаль, небагато з них розбудили людство. Ось чому в цей критичний час так необхГдно передати послання з останнГм попередженням. Це наш Всепланетний ультиматум: людство повинно прийняти Владарювання Серця, Гнакше воно самознищиться. Порушуючи кармГчний закон унГверсальностГ життя своКю руйнГвною поведГнкою, людина буде осуджена й покарана природою. ЦГлГ мГста зануряться в океани, величезнГ континенти розколють вулканГчнГ катаклГзми. ПГсля Року архатГв усГм людям ЗемлГ буде поставлено Всепланетний ультиматум. ВГн повинен передатися з добротою Г спГвчуттям, хоч Г твердо, бо це -- останнК попередження, його передають лише з добрими намГрами. Людина пГсля цього муситиме зробити остаточний вибГр -- СвГтло чи ПГтьму, Мир чи ВГйну, Серце чи Кулак, МудрГсть чи НевГгластво. Тепер вам зрозумГло, що людство -- поле битви небесних сил. Це -- вкрай давнК вчення, воно входить у всГ релГгГП. ВГйна СвГтГв зараз у розпалГ, Г будемо сподГватися, що людина не стане до сил Темряви, бо Гнакше сили карми зГтруть ПП з ЗемлГ". "СтародавнГ легенди засвГдчують подГбну планетарну кризу в останнГ днГ Атлантиди",-- докинув я, вражений словами лами. "Це так, проте наша сучасна криза бГльш гостра через чисельнГсть населення Г бГльшим ступенем духовного занепаду людини". "То як же нам тодГ бути?" -- вихопилось у мене. "В останню чверть столГття пролунаК заклик заснувати Доктрину Серця, бо лише вона спроможна врятувати планету",-- вГдповГв лама. "Чи захоче хто ПП почути..." -- урвав я його. "Це неГстотно. Наш Всепланетний ультиматум треба донести всГм людям ЗемлГ! На нинГшньому перехрестГ дорГг людство мусить або вибрати шлях, що веде в безодню моральноП деградацГП, або Гнший, що зносить до зГрок. Це визначальна пора для долГ землян. Якщо попередженням знехтують Г людство далГ йтиме за Володарем ПГтьми, тодГ космГчна ГКрархГя прийме виклик Г знищить зло на цГй планетГ". "Ви гадаКте, що я зумГю донести цГ легенди Г пророцтва до широкого загалу й зберегти репутацГю людини в своПй свГдомостГ?" -- спитав я. "У цьому столГттГ народи свГту пережили двГ свГтовГ вГйни й можуть ввергнутися в третю наприкГнцГ столГття. То вони при здоровому глуздГ? Ви зробите це, до вашого голосу приКднаються ГншГ, бо цього разу ставки величезнГ. Йдеться не про долю людства, яке вГдновилося б через кГлька мГльйонГв рокГв, а про Гснування цГлоП планети, для створення Г розвитку якоП потрГбна манвантара часу (надзвичайно довгий космГчний цикл; згГдно з даними науки, вГк ЗемлГ складаК п'ять мГльярдГв ро-кГв)" -- вГдповГв тГбебець. "Всяке моралГзування чи заклик до реформ зустрГчаК грубий опГр мас",-- зауважив я. "Народи ЗемлГ повиннГ зрозумГти, що час розп'ять Г пророкГв, якГ виступали перед екзальтованими натовпами, минувся. Зараз архати розмовлятимуть блискавками, громами й падаючими зГрками! НастаК епоха Шамбали!" ВГн трохи помовчав, а тодГ продовжив: "Зважте, я не пророкую, а розкриваю вам стратегГчнГ дГП небесних армГй, якГ розпочинають битву з незлГченними силами ПГтьми. ГотуКться ВГйна СвГтГв, вищГ космГчнГ понадлюдськГ системи борються з силами зла на ЗемлГ, що отруюють космос Г вшкоджують всю Сонячну систему. ВГрить людина чи нГ в цю космГчну битву, вона вГдповГдаК за своП вчинки й пожне врожай своКП карми. Однак К засГб, що дозволить почути могутнГх володарГв карми Г нас, ПхнГх слуг. ОхоронцГ культурного спадку загиблих цивГлГзацГй, ми вГдкриКмо таКмнГ сховища в ЊгиптГ й продемонструКмо Гснування високоП науки Г технологГП у далекому минулому. На своПх телевГзГйних екранах люди побачать здобутки минулих часГв. Мораль цього вГдкриття стане зрозумГлою: те, що сталося з тГКю цивГлГзацГКю, може статись Г з вашою. В ви можете стати безживною цивГлГзацГКю, легендою, в яку нГхто не вГритиме через десять тисяч рокГв. То буде найважливГше послання -- не берГть за приклад Атлантиду!" Уперше за час нашоП бесГди я вГдчув хвилювання в голосГ лами. "Таке вГдкриття, безумовно, буде революцГйним",-- зазначив я. "Воно стане сенсацГКю Г приверне увагу народГв. В ось так вони почують Всепланетний ультиматум". "В якоП ж ви очГкуКте поведГнки людства?" -- поцГкавився я. "Вчення Тари, Доктрина Серця повиннГ скласти основу новоП соцГологГП. Можуть виникати суперечки мГж системами, але без вГйни. Ми мусимо зрозумГти, що всГ ми -- члени однГКП великоП всепланетноП родини",-- лагГдно промовив лама. "Чи можемо ми вирГшити нашГ проблеми без тих апокалГптичних потрясГнь, якГ ви згадували?" -- запитав я. "Можемо й повиннГ, та от чи захочемо? Чи захоче бГльшГсть людей зректися шляху жадоби, егоПзму, обмеженого нацГоналГзму Г культу хтивостГ заради культу духовностГ? Людям не обов'язково всГм поголовно ставати ченцями й аскетами, але вони, безперечно, можуть жити й думати як Гстоти, гГднГ цього найменування (людина розумна). Чому люди стають братовбивцями й руйнують матГр-природу? Карма, або космГчне правосуддя, невГдворотне й жахливе. То навГщо його провокувати?" -- вигукнув лама. "А кому адресуватиметься це попередження -- Всепланетний ультиматум -- лише урядам чи нацГям?" -- поспитав я. "В тим, Г тим. Уряд не може Гснувати без пГдтримки народу, а народ може виражати свою волю лише через своПх представникГв". "Чи пов'язуКться цей ультиматум з епохою Шамбали, про яку мовлять вашГ давнГ тексти?" -- спитав я. "Чи вГдкриК дверГ в кращу еру, в цикл Тари. ПриймГть ПП емблему, Знак Серця, нехай вона об'КднуК людство, оскГльки кожна добра релГгГя та ГдеологГя базуКться на гуманГзмГ",-- вГдповГв лама. ВГн пГдвГв мене ще ближче до Тари, освГтленоП свГчками. Без попередження поклав мою лГву руку на ПП праву, простягнуту в поруховГ спГвчуття людству. "Знак Серця -- то емблема майбутньоП епохи,-- мовив лама,-- епохи МайтреП. Так каже калачакра, наука про цикли". Коли я зняв свою руку з руки Тари, то виявив дивовижу: на долонГ моКП лГвоП руки виразно вГдбилося зображення серця. То не був вГдбиток символа, вирГзаного на руцГ Тари у виглядГ ока, а якийсь феномен, пов'язаний з кровообГгом, бо щоразу, коли я натискав на пляму-серце, вона блГдла. Ламу неабияк втГшило те, що сталося. "Це добре, ви отримали знак Тари. Хоча вГн Г зникне з руки через кГлька днГв, та все ж залишиться невидимим на вашГй руцГ",-- сказав вГн. Я так розхвилювався, що не мГг вимовити бодай слова. Лише думав про велике знання, яке менГ вГдкрилося в святилищГ Тари. Ми пГднялися сходами до люка, Г головний лама постукав у нього. НевдовзГ ми знову були в головному храмГ. "Продовжимо завтра",-- пГдсумував лама. ПГсля легкоП вечерГ, поданоП ламою, якого я ранГше не бачив, я залишив монастир у супроводГ молодого лами з лГхтарем. ВГн попередив мене, що трохи доведеться йти в темрявГ. В справдГ, через пГвгодини стало темно, Г олГйний лГхтар неабияк прислужився нам. Наступного ранку я знову залишив ущелину й подерся до монастиря. Там головний лама привГтав мене Г пригостив дарджГлГнзьким чаКм, що було вкрай доречно пГсля моКП прогулянки на морозГ. ПотГм вГн показав менГ кГлька тГбетських книг, пояснюючи, про що вони. На стГнах храму висГло багато прапорГв, яких я в сутГнках ранГше не помГтив. Лама взяв довгу свГчку й запросив мене оглянути цГ прапори-танки. "Це -- танка МайтреП, прийдешнього Будди. Бачите, вГн посмГхаКться. Це означаК, що його мГсГя сприятлива, а поява несподГвана". "Прихильники багатьох релГгГй вГрять у месГю, або аватару,-- зауважив я. -- Та чи принесе майбутнГй Майтрея мир людству?" "Ваше запитання нагадало менГ урок, який менГ дали в юностГ троК великих архатГв. Вони сказали: "Ваш свГт котиться до нещастя. Людство може врятувати Землю лише на шляху до духовного вГдродження". В коли я нахабно спитав: "Але чи зможе майбутнГй Майтрея, новий Будда, врятувати його?" -- один з учителГв вГдповГв: "Майтрея лише вкаже шлях, а людство саме муситиме пройти його". "Я бачу, як нерозважливо чинить людина, йдучи проти космГчного закону вГчного сходження",-- мовив я. "Коли зло досягне критичноП позначки й шкала цГнностей рГзко впаде пГд тягарем ненавистГ, неуцтва й аморальностГ, Шамбала звелить джан чоханам (космГчним надГстотам) наблизити астрономГчне тГло, що перебуваК за ЮпГтером. Його випромГнювання змГнить усе живе на цГй планетГ",-- запевнив лама. "В коли очГкуКться ця велика космГчна подГя?" "Нове свГтило стане видимим наприкГнцГ столГття, проте наближатися воно буде ще багато рокГв",-- була вГдповГдь. Ми стояли перед танкою МайтреП, Г я вирГшив запитати ще про одне: "А коли настане пришестя МайтреП?" "В останню чверть XX столГття людство повинно бути готовим до пришестя архатГв. Можливо, в цей критичний перГод свГтовоП ГсторГП з'явиться Г сам Майтрея. ПравлГння Серця пошириться серед усГх народГв. Тож коли сфГнкс у ГГзГ виступить Гз попередженням, готуйтеся до великих подГй". "Отже, Всепланетний ультиматум адресуватиметься всГм народам. ВндивГдуально чи колективно, через ОрганГзацГю Об'Кднаних НацГй, усГ вони мають отримати це Гсторичне послання",-- пГдсумував я розмову. "ВГн дасть усГм на цГй планетГ шанс проявити свою волю у виборГ СвГтла чи Темряви, Братерства чи ЕгоПзму",-- вГдповГв лама. Я мГг висловити свою повагу