постоПмо на вечiрньому перельотi. Ми йдемо на надплесне, що його вже
тепер нема.  Як  i  багато  степових  озер,  воно  навiки  зникло  з  мого
мисливського горизонту. Щороку я гублю радiснi води, а  за  ними  всихають
рештки струнких комишiв та пишних осок. I на мою  вразливу  душу  злiтають
метелики жури, бо ж так недавно, так недавно все це було.
   Я любив зустрiчати вечiрнi прельоти на цьому озерi. Коли на дальню рiку
спадали липкi тумани i води тихо парували  на  захiд,  тодi  вогняна  куля
прекрасного сонця пливла за лiси - туди, за Атлантiку, за океан.  Надходив
вечiр. Моя старосвiтська бабуся годувала мене кавунами. Я брав  рушницю  i
йшов у степ. Дорога бiгла повз табiр вiтрякiв, минала цвинтар i пересiкала
даль бiля багаття, що раптом спалахувало  серед  степу.  Тодi  на  глухому
пiвстанку кричав паровик, i пролiтала  стьожка  огнiв.  Нарештi  надходило
надплесне. Я стягував на ботфортах  ременi  й  брiв  у  болото.  Сторожова
стоянка була на сходi, так що передi мною стояло все озеро, i було воно  в
багрянцях вечоровоП зорi. Над озером пливла м'яка й тендiтна тиша. I  тодi
в селi дзвонили до Вечiрнi. На небi вже булькали зорi,  i  iз  степу  йшов
легкий димок пожарища. Починався перелiт. ТаКмними кажанами  носились  над
водою чирята. Моя  "бельгiйка"  раз  у  раз  розривала  пострiлом  матовий
присмерк...
   Це були чудовi вечори, i я Пх нiколи не забуду. Але надплесне вже давно
висохло. Вже давно там, де пахли осоки й своПм запахом  викликали  химернi
асоцiацiП, вже давно там рiже  землю  прозаПчний  i  могутнiй  трактор.  I
тiльки я, як невгамовний дон Квiзадо, все  шукаю  нових  iлюзiй  до  нових
невiдомих берегiв.
   ...Нелi захвилювалась i раптом  зробила  стiйку.  Зiрвався  перепел.  Я
вистрiлив i промазав. Нелi повернула  голову  й  докiрливо  подивилась  на
мене. Вона так докiрливо дивиться на мене, що я мимоволi  перевожу  очi  в
iнший  бiк:  менi  соромно.  О,  Нелi  вмiК  присоромити  свого  двоногого
товариша!.. Тодi ми йдемо до озера мовчки. Я нiяк  не  наважусь  поласкати
свою суку, а вона теж почуваК себе нiяково. I тiльки другий вдалий пострiл
остаточно помирить нас.
   Сонце  вже  лежить  на  горизонтi  грандiозною  червоною   трояндою   i
збираКться на ночiвлю. По степу метушаться маленькi  вiтерцi.  З  далекого
села зрiдка долiтають парубочi й дiвочi вигуки.
   - Бац! Бац! - чую навкруги.
   Потiм сонце ховаКться, i тiльки ледве помiтний слiд його залишаКться на
заходi. Я ще кiлька разiв "промазав", але я вже не бачу очей моКП Нелi,  i
до того ж на ягдташi менi висить двоК чирят. I потiм я давно вже не  стежу
за перельотом - я слухаю степ. Пострiли рiдiють, i  нарештi  Пх  не  чути.
Перельот скiнчився. Надi мною стоПть зоряне небо, i десь блимають  степовi
огнi.
   - Нелi! - кличу я суку, i ми поволi йдемо до  лиману  -  туди,  де  нар
зустрiне бабуся i ПП пахуча вечеря.
   Двi верстви ми проходимо скоро. От уже ми дiйшли оселi й бредемо глухою
вулицею.  Гавкають  собаки,  по  хатах  жеврiють  каганцi.  Ми   обминаКмо
старовинну  козацьку  церкву.  Десь  кахикають  парубки  й  верещать   пiд
повiтками дiвчата.
   Нарештi  ми  бачимо  хату  старосвiтських  друзiв.  Бiля  хвiртки   нас
зустрiчаК дiдусь Зiдул.
   - Здрастуйте! - каже вiн.- 3 качками вас... Чи, може, не пощастило? .
   Я передаю йому двох чирят. Але вiн хитаК головою i  скаржиться:  ранiш,
бувало, як зробиш один пострiл - то й десять качок, а тепер  тiльки  порох
переводиш. Це - традицiйна зустрiч, i я на неП, як завжди, "пiдтакую".
   Тодi ми йдемо до хати, i на порозi нас зустрiчаК бабуся. В  хатi  пахне
смачним борщем. Я виймаю  з  ягдташу  пляшку  з  горiлкою,  i  ми  сiдаКмо
вечеряти. Зiдул iнформуК мене, як стоПть  справа  з  лиманськими  озерами.
Завжди буваК так, що "вчора" було  страшенно  багато  дичини,  а  сьогоднi
"щось" мало. Тодi я питаю, скiльки ж Зiдул  "вчора  взяв".  Дiд  зiтхаК  й
каже:
   - Та одного поганенького куличка.
   - В чому ж справа? - питаю я.
   А справа, бачите, в тому, що йому вже перестали очi служити.  З  такими
очима,  мовляв,  багато  не  вб'Кш.  Потiм  вiн  розповiдаК  менi   кiлька
мисливських анекдотiв. Цi анекдоти я чув в сотий раз, але я Пх вислухав  i
тепер з охотою. Зiдул завжди розповiдаК Пх як правду, i менi хочеться йому
вiрити. Менi так хочеться вiрити, що я нарештi й вiрю.
   - Це ж така наПвна брехня, i стiльки в нiй наПвноП дитячоП правди,думаю
я парадоксами.
   Нарештi пляшка моя порожня. До мене тиснеться Нелi, i я  Пй  кидаю  два
шматочки м'яса. Вона з подякою дивиться на мене й лягаК бiля моПх нiг.
   На дзвiницi дзвонар б'К  одинадцять.  Тодi  бабуся  вносить  у  кiмнату
солому, i я лягаю на нiй. Завтра, ледве засiрiК, Зiдул пiдiйде до  мене  й
скаже пiдводитись. Ми зберемо рушницi й помандруКмо на озера. А сьогоднi я
лежу на соломi, i моП мислi пливуть по хатцi моПх старосвiтських друзiв.
   - У чому справа? - думаю я.- Чому я з такою свiтлою радiстю Пду сюди?
   Але вiдповiдi я не найду. В кутку  вистукуК  цвiркун,  десь  на  вулицi
спiвають дiвчата - i все це як якась дитяча казка. Мислi мене в'ялiють,  i
я починаю засипати. I тодi приходить  менi  мисль,  що  моП  старосвiтськi
друзi просто туман фантастики, що вони зовсiм не живi люди, що  це  тiльки
тiнi справжньоП людини.
   - Цебто? - знову запитую себе.- Виходить, що мiй вiдпочинок - це не  що
iнше як порожнК й мертве мiсце в моКму коротенькому життi?
   Але й тепер я не найду вiдповiдi.  Мислi  менi  зовсiм  зiв'яли.  Збоку
шарудить солома - очевидно, кошеня  блукаК  по  хатi.  Крiзь  сон  я  бачу
клаптик зоряного неба й лежачi силуети моПх старосвiтських друзiв...
   ...Але на свiтанку я пiдводжуся бадьорий i веселий i з  надiКю  дивлюся
на бабусю й Зiдула.
   - Ну, Нелi, сьогоднi пополюКмо на славу,- кажу я iрландцi, i  ми  йдемо
за дiдом. Нас випроваджаК, як i завжди, наша  мила  бабуся.  Тодi  кричать
пiвнi й стихають парубочi вигуки.
   ЗiдхаК пiвтемрява. Ми довго йдемо вуличками. Зiдул  пахтить  люлькою  й
мовчить. Нас обминають хатки, повiтки. Де-не-де  знову  жеврiють  каганцi.
Нарештi ми входимо в степ, i тодi перед нами блищить матове  срiбло  озер.
Ми вже на лиманi. За кiлька хвилин  я  буду  з  Нелi  рiзати  човном  тиху
поверхню комишуватих вод.
   - А ранок добрий! - каже Зiдул.-  Качки  пiдуть  iз  сходу.  Тодi  десь
розриваКться пострiл, i луна бiжить на озера. Ми прискорюКмо крок.  Свiжий
вiтерець  ласкаК  нашi  обличчя.  Нарештi  пiд  ногами   забулькало.   Мiй
старосвiтський друг передаК менi весло, кладе в човен солому, i за хвилину
я на водi.
   Десь просвистiли чирята. Десь закричав  кулик.  Нелi  тихо  заверещала.
Тодi я глибоко, на всi легенi,  зiдхаю  й  починаю  свою  напiвфантастичну
путь.



   БАРАКИ, ЩО ЗА МIСТОМ

   I

   Юхим пiдiйшов до паркана й прочитав такий плакат:

   Товаришi!
   Тероризуйте тил ворога. Бийте нiмчуру!
   Бийте гайдамаччину. Наше вiйсько недалеко.
   Хто не з нами, той проти нас. Пiдпiльний ревком

   Д'ех! Мать твою бог любив!
   I тут же Юхим подумав про Мазiя:
   - Так... Розумiю... Ну, держись, Мазiю! Посмотрим твою  ухватку.  Потiм
заложив руки в кишенi i, посвистуючи, пiшов до баракiв. Це було вдень.

   II

   РозсипаКться небесний дрiб по даху i спiвають ринви одноманiтну пiсню в
переливах легкого дзвону.
   Тиха осiння нiч, коли темно, як сажа, а десь запiзнився невiдомий  птах
вилетiти на пiвдень.
   Над бараками лiхтар примружив своК старече око,  засльозився,  з  сумом
дивиться на  провалля.  Бiля  города  присiли  бараки,  а  далi  ховаються
провалля, де навалено смiття з мiстких будiвель, з помийних ям.
   А цвинтар, що праворуч, зарився в стоси  жовтого  листя,  i  по  колiна
загрузли могильнi верби...
   Ну i прислухався Мазiй, санiтар барачний, i чути  було  -_  шарудять  у
листях мишенята дощовитоП осенi.
   То падають дрiбненькi горошинки, щоб напоПти землю невеселим сумом.
   Холодно.
   Вiтер iде широкою вулицею, добiгаК до баракiв i  тодi  з  важким  духом
трупiв несеться до провалля, щоб заритися в смiття.
   До баракiв, у двiр,  крiзь  ворота  просунулись  рейки,  що  провели  в
п'ятнадцятому роцi, коли з далеких сопок Галичини привезли ранених.
   Але зараз не видно рейок - темно, як сажа.
   ...Ах, Нiмеччино, Нiмеччино! Кожного дня заганяКм у ворота чотири-п'ять
вагонiв напiвтрупiв, i бараки повнi до неможливости.
   Тягнуться потяги без станцiй, без води, без хлiба на  батькiвщину  -  i
приходять потяги до баракiв.
   ...I от до Мазiя прибiг Юхим, кинув спрожогу:
   - Ну, Ксть плакат!
   - Що кажеш, Юхиме?
   Мазiй дивиться двома ярками. Вiд нього йде труповий дух.
   - Кажу - прояви себе!
   I розповiв: треба товаришам пiдсобити. Одним словом, приштокати.
   Мазiй думаК не довго i вже гудить голосом польовоП порожнечi:
   - Це можна... Чого ж не можна?
   Юхим дивиться непевним поглядом:
   - А не брешеш?
   - Навiщо брехати?
   - Ну, тодi слухай: давай конкретно абсудим. Скажемо так: зробити треба.
Це ясно. А як зробити - подивимось. Згодний?
   - Згодний.
   - Дивись... Щоб, значить, вийшло все в акурат  i  нiкотороП  змКни  вiд
тiбК не було.
   ...Отже, в цю нiч ухвалили так: одного обов'язково приштокати,  а  далi
буде видно.
   Окупацiя - слово не наше, i прийшло воно з темних краПв, щоб  захмарити
наше блакитне небо. Ходять по городу каски, суворо дивиться голуба одiж.
   Не голубiють днi.
   Мовчки бунтують вулицi, мовчки бунтуК завод.
   I порожньо очам, мов о дванадцятiй годинi ночi в обложенiм мiстi.
   Мочить  дощ  i  шлики  з  червоними  китицями  й  червоними  поверхами.
Звичайно, з наших.
   Але чорно на душi.
   I шкiрить зуби почуття помсти, i хочеться клацнути.
   ...Окупацiя - слово не наше.
   Вiд Мазiя Юхим пiшов до Оришки.  Були  у  неП  iншi  санiтари,  так  би
мовити, товаришi Юхимовi.
   "Разговори розговарювали".
   Говорили про доктора - старшого лiкаря та про iнше. Ну, i лаяли -  всiх
лаяли. Навiть мерцiв i хорих.
   Сказав один:
   - А не помiчаКте, хлопцi, як старший лiкар почав хвостом крутити?
   Це не спроста.
   Юхим наставив вухо.
   - Невже i вiн прочитав плакат?
   Гм!
   I чогось образився:
   - ПонiмаКш, "хвостом круте". ДумаКш, тiбК спужався?
   Регочеться санiтар:
   - Що це ти, Юхимушко, чи не з МазiКм побував? Здригнув Юхим: "В  акурат
влучив":
   - Перехрестись. Який мiнК антирес?
   - Та хто його знаК! Мазiй чоловiк темний...
   А другий розповiв:
   - Проходжу це я, братцi, бiля кладовиська. Дивлюсь - щось  блукаК  там.
Перелякався я,  бо  темно  було.  А  потiм  кричу:  "Хто  там  такий?"  Не
вiдкликаКться. Взяв я тодi на бугайця: "Хто там такий? Стрiляти буду".  Не
вiдкликаКться i йде до мене.  Конче  перелякався  я,  але  стою.  Коли  це
пiдходить. Дивлюсь - Мазiй. "Чого ти тут шляКшся"? - "Могилу,- каже,рив".-
"Це уночi?" - "А не все одно: завтра ж  знову  штук  двадцять  закопаКмо".
Отакий!
   - Та то його, мабуть, мерцi збили  з  пантелику.  Уже  нiчого  йому  не
страшно.
   - Воно так. Та його вже страшно становиться.
   Юхим заспокоПвся й покликав у сiни Оришку.
   Така й така iсторiя. ДумаКмо одного приштокати. Сам бачив плакат.
   Оришка:
   - Ну Пх до чортовоП матерi! Не зв'язуйся. Коли б чого не  вийшло.  Юхим
поважно взявся в боки:
   - Сайдьоть! Лиш би тiбК турботи не було.
   А потiм пожартував:
   - МiнК що - як треба, то й жистi рiшусь.  Пайдьош  на  похорон,  музика
заграК марша...
   Отже, говорили ще й  про  iншу  справу,  бо  помiтив  Юхим,  що  Оришка
пiдморгувала комусь.
   -Ти гляди, щоб нiкотроП змКни. Нащот змКни я чоловКк пронзитКльной.
   Оришка в знемозi похилилась Юхимовi на груди.
   ...А за дверима ринви спiвали одноманiтну  пiсню  в  переливах  легкого
дзвону.

   III

   Чи не здаКться вам, що ми вже давно в бараках, де труповий дух?
   Га?
   СуКта. СуКта. СуКта.
   Хiба можна кожного зводити у ванну пiсля довгоП дороги без станцiй?
   ...Потiм рили величезнi ями й кидали туди  необмитi,  чорнi,  виснаженi
цурпалки живого м'яса.
   Не чекали й смерти - валили на пiдводи й везли  на  цвинтар.  Везли  на
цвинтар наших полонених, що були в Нiмеччинi.
   Отже, праця на двi змiни.
   Лiкарi ходили по палатах розгубленi, сестри й служанки без нiг.
   НосiП. НосiП. НосiП.
   ...Мазiй i Юхим теж.
   I через край переливаКться в палатах  стогiн  -  чорний,  смердючий.  I
вовтузяться люди й шукають виходу, нiби пацюки, що  попали  в  раковину  з
рiдким калом.
   Душить труповий дух.
   Не чути смiху в палатах.
   Але не можна ввесь час у такiй задусi. Виходять на повiтря  й  з  жагою
ссуть його, як телята материнi груди.
   ...Пройшла Оришка. До Юхима каже:
   - Це не завод пахне.
   А Юхим вуглем стоПть, думаК:
   - Без сумлКння.
   I Мазiя очима шукаК.
   ...Палатськi служники лiками пахнуть, i все це народ,  так  би  мовити,
пiд знаком запитання.
   Ядернi баби, звикли жирувати з хорими, i пухкi та  смачнi,  недарма  на
"хорих" порцiях одгодовуються.
   Котлети, а не баби!
   От i з Юхимом: нежонатий хлопець, а пiдморгуК не одно бабське око.
   ...Ну, а  Оришка  уПдлива,  шоколадна  баба.  Одразу  до  своКП  палати
принадлива ("Карi глазки, де ви скрились? МiнК заставили страждать") .
   Оришка в аптецi крутиться. "Дохтурь!"
   Як нема фельдшера, то й сама лiкiв дасть:
   - Що вам требуКться? Олiум рiцiнi?
   I регочеться.
   - Ги! Ги!
   Хоч окуляри на носа натягай.
   - ...У-ух, ти! Шльондро непiдтикана! У Хранцiю надумала Пхати, чи що?
   Iще гигоче, шоколадна, а груди, нiби холодець, тiпаються.
   ...Набачив Юхим Мазiя - покликав, убiк одвiв.
   - Ну, що? Може, передумав?
   Мазiй  на  цибатих  ногах  до  сонця  тягнеться,  баньками  з  безодень
виблискуК.
   Що вiн думаК, ця мавпа з зоологiчного? А говорить спокiйно, наче дитина
конфету ссе.
   Напевне, вiд трупового духу заморока найшла.
   - ЗгарбаКмо - не писне!
   Юхим хвилюКться:
   -  Завела  сорока  про  Якова.  Ти  дiлом  говори.  Що  за  манера?  От
падазрiтКльной!
   Одрубав Мазiй:
   - Не вiриш, то йди!
   Заблимали очi:
   - МiнК усьо одно. Пiдсобити треба товаришам. Возьми в унiмання... А  ти
вола, мабуть, перетягнеш... Значить, сьогоднi?
   ...Увечорi зiйшлись бiля ОришчиноП кiмнати.
   - Все готове?
   - Все.
   Тодi вже насувалось сiре рядно осiннього вечора.
   Пiшли до Оришки: поки стемнiК.
   Оришка з Юхимом жартували на кроватi. Борюкались.
   Мазiй пахтiв цигаркою на палатськiй лавi - бiлiй з голубим блиском.
   В Оришки не очi - поросята кувiкають.
   Натягнула на Юхима млинця (кашкета цебто) i на вухо телеграфуК:
   - Нащо цього привiв? Погратися не даК. Ги! Ги!
   Взяв Юхим Оришчине вухо в зуби:
   - Мовчи! Хай сидить. ПоспiКмо.
   Вiд борюкання кiмната повна  спеки.  Оришка  мов  сонце,  що  за  обрiй
перевалюК.
   П'ють воду, прицмокують.
   Потiм вiдпочивали.
   Каже Оришка:
   - Чого ти, Мазiю, такий непривiтливий?
   Мазiй у вiкно дивиться, де огнi по бараках ходять - хорих переносять.
   Мовчить. Як пугач.
   - Скоро год у нас, а все однаковой!
   Це Оришка, i проглинула:
   - Кажуть, з мерцями приятелюКш. Ги! Ги!
   Мовчить Мазiй. Безоднi у вiкно вставив.
   ...Ще пожартували.
   I от вечiр провалився в темряву.
   Юхим загортався:
   - Мабуть, ходiм!
   Пiдвелись. А Оришка Юхимовi пiдморгуК, щоб спати приходив.
   "ТяжолоК положенiК: мужчин война перевела".
   От...
   Та, бачите, на дворi гомiн глухий пiшов.
   Наставили вуха.
   Оришка:
   - Кличуть... Неначе як хворих привезли.
   I крикнуло за вiкном:
   - Виходь!
   Юхим досадливе махнув рукою:
   - Подаждьош, не пужар!..
   ...Зiйшли з ганку в багно. Двiр увесь шумить.
   Полiз у кашкет Юхим:
   - Ховай струмент. Дiла сьогоднi не буде.
   Пiшли за натовпом до рейок.
   ...А пiд навiсом, де вагони,- лампи та свiчки бiгають.
   Сунеться з вагонiв скиглiння i йде в болото.
   Метушився вартовий лiкар:
   - Ану, хлопцi, дружнiш!
   А хлопцi й так ледве ходять.
   Учора цiлу нiч носили цурпалки живого людського м'яса.
   В палатах повно. Вже нiде ставити носилки.
   - Отже, "дружнiш". Пiдожди, скоро вже прийдуть, загетьманують.
   ...У палатах крик:
   - Куди несете? Нiде. Несiть у шосту.
   - Там уже наставили.
   - Ну, в десяту.
   - А... йди вiд грiха... мать твою так! Чого так язиком ляскати?
   ...Тiльки ринви спiвають пiсню в переливах легкого дзвону.
   - ...Земляче! А, земляче! Дай, друже, водички!
   Мазiй наставив своП глибокi ярки.
   - Багато вас... Все одно завтра в яму.
   Хорий з жахом подивився на Мазiя й заскиглив.
   Пiдбiг Юхим:
   - Сматри!
   I послав кудись у повiтря "в бога i богородицю".
   Пахло трупами.

   IV

   Цвинтар - невеселе мiсце в нашiй республiцi.
   В'януть трави бiля могил.
   ЗализуК на могилах своП рани осiннК  сонце,  потiм  крутить  хвостом  i
ховаКться за небесним тином.
   Уранцi копали братерську могилу.
   Гризуть мотики землю, а лопати навалюють невелику сопку, i дивимося  на
неП з сумом.
   ...Мазiй стоПть з мотикою в ямi, а Юхим - з лопатою на горi.
   Iншi пiшли обiдати.
   - От дух, аж сюди чути,- сказав Мазiй.
   Сказав незадоволено Юхим:
   - Не могу я бiльш терпiти, вашого духу слухати.
   I дивиться на Мазiя:
   - РозумiКш: треба завод одкривати.  НадоПло  мiнК.  Хiба  це  робота  з
мерцями? Так, недоразумКння.
   Потiм говорили  про  сьогоднiшнiй  нальот.  Так  би  мовити,  про  дiло
плакатне.
   ...Летить пiд кирки земля, бризками розсипаКться.
   Росте сопка бiля ями.
   Сонце востаннК крутнуло хвостом i пiшло в безвiсть.
   Пiшли й грабарi. Яма була готова.
   ГлибокоП ночi пiде сюди важкий труповий дух.
   СмеркаК.
   Смеркло.
   Вiд баракiв вiдходять захмаренi заулки. ТемнiК в кварталах  -  лiхтарiв
нема, а будинки сиротливi, непривiтливi.
   ...Юхим i Мазiй цiлу нiч вiльнi - копали.
   Повечеряли й пiшли.
   Мазiй ступаК вiд баракiв кiшкою, в довгих незграбних ногах оксамит. Щоб
не чути, щоб вийти до заводських ворiт кiшкою.
   Юхим каже в долоню:
   - Ша!
   А сам спотикаКться, як монополька.
   ...За десять кварталiв -  свисток.  Пiшов  по  кварталах  i  тiльки  за
проваллям стих.
   Зупинилися. Прилипли до паркану.
   Мазiй дивиться двома безоднями - очi  глибоко  пiшли  пiд  лоб,  тiльки
блиск майорить.
   Борода чорна, як нiч.
   У Юхима усики з кота. На головi кепi млинцем.
   - Ну, от i дивись унiмательно. Як пiдiйдемо до  пекарнi,  то  й  абсуди
свайой головой.
   Мазiй струснув iз свитки дощ. Мовчав.
   А Юхим кулеметив.
   Витяг з багна ногу - багно крюкнуло.
   - Здаровий ти мужик i в арманську був.  А  тут  ради  салiдарности.  Я,
брате мiй, катКльщиком був. Салiдарность - первоК дiло.
   Мазiй брав саженнi кроки, i знову багно крюкнуло.
   ...Бiля пекарнi розлетiлись вулицi, а далi хмурi димарi на чатах.
   Уже видно. I видно ще на чатах каску.
   По дошках провалюКться гул крокiв - розмiрене, мов маятник.
   Через плече гвинтiвка.
   - Бачиш? Ну, тепер прояви себе. Ти Пхню манеру зучив.
   Вiдповiв спокiйно, як дощ:
   - Що ж, дiло ясне: зайдемо з того кiнця - i не писне.
   Юхим потер руки.
   ...Iз заводу зрiдка спотикаються молотки... А може, то кузня,  що  край
села стоПть?
   Завод iще жеврiК, тiльки готуКться вмирати, коли замовкне останнiй цех.
   Юхим з погордою сказав:
   - КатКльщики. Це тобi не село: пiдложив бабу пiд  бiк  i  спи.  Тут  не
засньош!
   ...Чорти його знають: все-таки боязко. Скiльки не говори, а треба  ж  i
дiло робити.
   Д'ех, мать твою бог любив!
   Нацiлився вже Юхим лiзти, а Мазiй тут зашепотiв щось.
   - Ну?
   Сказав суворо й уперто:
   - Отож тепер мене слухай.
   - Ну?
   - От тобi й "ну".
   Юхим затривожився:
   - Що ти такий падазрiтКльной... От манера!
   Каже Мазiй спокiйно:
   - Цього чоловiка ти менi даси.
   - Це того?
   - Та його ж.
   Повеселiшав..
   - Бери без сумлКння.
   - В тiм-то й рiч: допомагати прийдеться. До ями потягнемо.
   Треба хоч одного живого зарити.
   Юхим витрiщив очi.
   Юхим не розумiК.
   А Мазiй рiшуче одрiзав:
   - Не хочеш, то я пiду додому. Не буду й руки каляти.
   Замжичило дрiбно й холодно.
   От iсторiя! Думав-думав, а думи нiяк не йдуть.
   Випалив:
   - Сатана ти, а не людина. Це можу я на таке дiло пiти. А  пiду.  Потом,
як я чуствую, поддКржку треба.
   Крiзь мжичку чути було, як провалювався по дошках гул крокiв.
   ...Мазiй полiз.
   А за ним полiз i Юхим.
   Раптом бiля заводу стихло.
   Тротуар замовк.
   Ну, i що ж? Як же далi?
   Далi зв'язали вiжками, забили хусткою  рота  й  потягли  живе  тiло  по
вулицi, а потiм по завулках.
   Звичайно, притягли на цвинтар до тiКП ями, що рили вдень.
   А яму вже зарили, свiжа могила стоПть.
   Чули - од'Пхала фура.
   Колеса вiдходили по бруку.
   Коли розрили свiжу сопку, з могили ще плазував кволий стогiн.
   То цурпалки живого м'яса, що все одно скоро пiдуть у вiчнiсть.
   ...Смердiло трупами. Мазiй поставив над ямою зв'язану голубу  людину  й
штовхнув ПП.
   Гупнуло.
   Застогнало.
   Ну i дiла!.. Мать твою в боженят пiднебесних! '
   Сказав Юхим:
   - Сволоч ти, i квит!
   ...Повернулись захмаренi заулки.
   Крюкало болото.
   Пiдступали бараки й важкий труповий дух.
   В палатах бiгали огники.
   Але то - не весело. Що тут казати - не весело.
   Десь далеко за городом стогнало тiло. Мабуть, умирало на чорних ланах.
   ...Д'ех! Не голубiК на душi!
   I праворуч Днiпро, i лiворуч Днiпро.
   I похилила в розпуцi свою голову моя  мила  Слобожанщина,  щоб  слухати
свою зажурну осiнь.
   ...Рипнули перелякано ворота у барачний двiр.
   ...А далеко гудiло радiо  на  тисячi  гiн  про  журбу  нашоП  невеселоП
краПни.

   V

   Дощ ущух.
   Свiтанок iшов iз сходу ледаче, довго. Потiм брiв сiрий день,  зазираючи
в калюжi.
   Хмари низько стояли над самотнiми бараками. Хмари придавили одним краКм
захiднi квартали мiста.
   ...З города тягнулись клячi з калом.
   Ну, а вiд заводських ворiт сунувся натовп голубих людей.
   Попереду  бiг  гладкий  собака  з  обiрваними  вухами.   Iнодi   собака
зупинявся, нюхав землю, тодi зупинялися й люди.
   Але це на момент.
   Iшли далi.
   I от - Юхим ускочив до Мазiя.
   - Шукають... з собакою...
   Мазiй спокiйно сказав:
   - Хай шукають.
   - Ну, а як найдуть?
   - Не найдуть.
   ...Юхим побiг до Оришки.
   Баба в обiйми його:
   - Ходiм, Юхиме, пограКмось.
   Оришка вартувала всю нiч. Недавно з  лiжка  пiдвелась.  Пахне  вiд  неП
лiками й ядерним бабським тiлом - пухким та солодким, як медяник.
   Одштовхнув Оришку:
   - Куди там гратися... З собакою.
   I заметушився по кiмнатi.
   Оришка розiпрiла - сон солодкий. Очi поросятами кувiкають.
   - Та що таке?
   Розповiв Юхим: так-то й так-то - бiда.
   Перелякалася баба. Спiдницю схопила. ОдягаКться. Дивиться у вiкно.
   Видно -
   бiгаК собака на цвинтарi, а потiм бiля свiжоП могили гавкаК.
   ГавкаК, не вiдходить.
   I розривають уже голубi люди свiжу сопку.
   Скрикнула Оришка:
   - Боже милосердний! Червонi шлики вже бараки оточили.
   Ну i спека!
   Зовсiм збожеволiла - до старшого лiкаря посилаК. Впросити, значиться.
   - Тьху! От хранзоля дурна.
   Ще побiг до Мазiя, а той, як папуга, завiв:
   - Не найдуть!
   Що тут робити? Вилаявся в "бога й у богородицю" та й  пiшов  у  палати.
От.
   ...А на цвинтарi вже вирили чоловiка голубого,  i  барачний  лiкар  так
визнав: умер вiд задухи, отож живим закопали.
   I рветься вже собака до баракiв, нюхом чуК, де злодiП.
   Пустили собаку. I самi пiшли.
   Iз старшим-голубим барачний лiкар iде.
   I вже виганяють з палат.
   - Ста-нов-и-ись!
   Отже, по-солдатському: становись.
   Збились у купу санiтари й санiтарки.
   Не так. У шеренги треба.
   Гомонiли. Гомонiли.
   Гомiн стих.
   Держали стих.
   Держали собаку за нашийника, а потiм пустили.
   Знову пiшов дощ, у калюжах булькаК.
   ОбнюхуК собака кожного - мовчить.
   А добiгла до Мазiя - загавкала.
   Вивели Мазiя з шеренги.
   ...Ех, Юхиме, Юхиме!
   Загавкала й бiля Юхима.
   - Виходь!
   Потiм повели до старшого лiкаря допит чинити.
   Юхим каже:- Нiчого не знаю.
   А Мазiй ярками подивився й байдуже кинув:
   - Ну да, живого закопали.
   ...Вивели Пх у двiр i повели в мiсто.
   Дощ знову вщух.
   Було це тодi, коли мiськi вулицi  сонно  прислухалися  до  тишi.  Город
спав.
   Тiльки тротуари де-не-де глухо одмiрювали кроки вартових.
   ...ВтретК розривали свiжу могилу, що на цвинтарi бiля баракiв.
   Струпiшали цурупалки людського тiла.
   Сморiд.
   Не чути було, як спiвали ринви одноманiтну пiсню  в  переливах  легкого
дзвону.
   А збоку шарудiли в листях мишенята дощовоП осенi.
   Крiзь туман баракiв майже не видно. Видно постатi край ями.
   Верби йдуть за мiсто до провалля, де вмираК тiло.
   I от бiля ями iз зав'язаними руками стоять - Юхим i Мазiй.
   Ясно? Скiльки шликiв? - ХоваК туман.
   До Юхима:
   - Ну, кажи: жидам продався?
   Мовчанка.
   - Ух, ти, жидовська пико!
   Важкий кулак гупнув в обличчя.
   Одскочив убiк, став бiля верби. Це - Юхим.
   ...Коли могилу розрили, бiля ями поставили Мазiя.
   - Лiзь!
   Усяка буваК смерть, це зрозумiло, i буваК смерть, коли вiд неП смердить
трупами.
   Промайнула мисль.
   Юхим зиркнув на яму i кинувся в туман. Де руки? Нема рук!
   ...Бац!
   I затрiпотiло живе серце, а потiм луснуло.
   Кров поточилась у листя. Iще чути було:
   - Ух, ти, жидовська пико!
   ...Над цвинтарем проходив туман важкий - осiннiй.
   ...Всяка буваК смерть, i буваК, коли вiд неП смердить трупами.
   - Лiзь!
   Мазiй подивився безоднями в туман i  полiз  у  яму,  в  гору  людського
м'яса.
   ...Це було тодi, коли мiськi  вулицi  сонно  прислухалися  до  осiнньоП
брудноП тишi.
   ...Дощ знову вщух...



   СВИНЯ

   I

   Це каже зоологiя:
   "...маК сорок  чотири  зуби.  Sus  domesticus:  йоркширська,  темворст,
суфолькська, ессекська i ще багато. I ще: sus scrofa: дик,  вепер  -  К  в
АзiП, залишився i в Њвропi".
   Iще треба розповiсти про Карла Iвановича i про Хаю - мiж iншим,  а  про
свиню буду говорити потiм.
   А тепер iще про будинок, а може, ще про кого-небудь.
   Будинок...
   Будинок  маК  чотири  виходи,  входи.  Вихiд  вiсiм  квартир,  квартира
чотири-п'ять кiмнат, а кiмнати (назад!) - дають ще квартири. У кiмнатах, у
квартирi, де Хая, не де Карло Iванович, нижче поверхом,- чотири  квартири:
Хая, сiм'я товаришки ЗоП з ЗоКю i два товаришi: один товариш з товаришкою,
тепер жiнка  (чи  як  там?):  Райський  i  вона,  Яблучкiна.  Четвертий  -
ПКтушков.
   От.
   А от припустiм.
   Два балкони: один вище, другий нижче.
   ...Чи тут, чи там, чи десь цвiркун точить крильця...  (Њ  такi  ярки  -
цвiркунячi, повно точiння, коли вечiр, коли в степу блукаК таКмно червоний
огонь: мабуть, багаття, а  мабуть...  не  знаю).  Двадцять  крокiв  гримаК
духовна музика -  це  сад  "Гастроль".  А  коли  стихаК,  тодi  симфонiчна
оркестра.
   Дивлюсь -
   лiхтарi, лiхтарi, лiхтарi, як золотий горох: це над будинками, видно  з
будинку, що над будинками.
   ...А десь збираються Пхати кудись. Пiд'Пдуть до  семафора,  а  там  iще
семафор, iще семафор...
   Так от -
   пiд балконом гризуться собаки, зрiдка плачуть коти, мов тi дiти.
   Вечiр. А потiм -
   нiч.
   - Мяу-у-у!
   Садок. Iз садка арiя з "Iвана Сусанiна".  I  тому,  що  Глинка  великий
композитор, i мiсто не мiсто, i огнi не огнi, сумно, тоскно, радiсно...  I
знову сумно...
   Чи тут, чи там, чи десь цвiркун точить крильцями...
   А коли вистукував цвiркун (тодi прийшов вечiр), Хая пiшла на  балкон  i
через бильця перехилилась, щоб покликати:
   - Ка-арль! Ка-арль!
   Це так: язик до пiднебiння. От повторiть голосно:
   - Ка-арль! Ка-арль!
   Чоловiк живе i вiн не знаК, що вiн мавпуК. Один зробить "гав" -  другий
зробить "гав!", бо в природi теж: весна заплаче дощами, а  потiм  i  осiнь
заплаче дощами. Мiж iншим, чом ми бабники. Ви  як  гадаКте?  А  от  Латвiя
нiбито рiка i тихенько струмкуК, це тому, що  Латвiя  нагадуК  латаття,  а
бiля латаття вода якось завжди струмкуК.
   Хая покликала й пiшла в кiмнату.
   А тодi на схiдцях шум, тупiт, i влiтаК канарейкою Карло Iванович.
   - Шьо, дКтошька?
   Карло Iванович "шьо" - прибалтiйський акцент:  "шьо".  Христосик  Карло
Iванович, во благообразiП: русява борiдка, а в сiрих очах  смирення  (вода
бiля латаття тихо струмкуК).
   Хая показала пальцем:
   - Там я напiсяла, вiзьми винеси.
   Карло Iванович заметушився, спотикнувся, схопив "генерала" i вискочив.
   ...А тепер -
   - а тепер Хая лежить на канапi. Карло  Iванович,  коли  розсердиться  -
"Ах, цi жiрнi шеншiнi..."  (здаКться:  жiрнi  женшини  всюди,  навiть,  де
цвiркун точить крильця, навiть сняться - всюди... жiрнi шеншiнi...).
   Карло Iванович увiйшов з порожнiм "генералом" i поставив його  обережно
пiд кровать.
   I сiв... i не сiв...
   Хая сказала суворо:
   - Iди. Можеш iти. Можеш сьогоднi не приходити.
   ...Коли  б'ються  пiвнi,  а  потiм  один   тiкаК,   тодi   одному   чуб
настовбурчений. Так i Карло Iванович.
   Карло Iванович пiшов, вiн не розсердився, стримав  себе,  тому  що  вiн
пiвнiчний чоловiк, а на пiвночi довго холодно.
   А прийшов сюди через пiвгодини (на п'ять хвилин)  Райський  -  живе  за
стiною. Райський прийшов сказати:
   - Њрунда!
   Њрунда: пишуться  тези,  тезове  царство.  У  Райського  тезовий  стiл,
спецiально, стоси.- Я здихаю! -  Њрунда.  З  жахом:  -  Що  ви  робите?  -
Њрунда!.. Не думаКте ви цього: коли тези  згорiли,  тодi  вилетiла  з  них
лiтера "з", поширяла над землею й сiла на  своК  одвiчне  мiсце.  I  пiшло
звучати в другiм таборi:
   - З-з-з-з-з-з-з!
   - З-з-з-з-з-з-з!
   Звучить холодно, уПдливо, одноманiтно...
   Райський мовчить. Бiльше мовчить. Коли висловиться -
   -доклад по питанню... Докладач т. Райський.
   ...Хая взяла, за руку, а потiм на вухо, а потiм лукаво:
   - Правда?
   Похмуро:
   - Так...
   Тодi Хая розвела руками:
   - А-я-я... Такий розумний, а теж попались на гачок... Ну й Яблучкiна!
   I ще про Яблучкiну, жiнку (чи як там?) Райського. А потiм грала очима:
   - О темпора, о морес! Де нравственiсть? От  вiзьмiть  Тему  Касальську.
ЗнаКте? Вона каже: менi що? сьогоднi один, а завтра другий: не все одно, з
якоП чашки однакове вино пити?
   I брала його руку й трошки томилась:
   - Я не можу! Я так не можу!
   ...А Карло Iванович не засне, поки в ХаП не темно.  Довго  не  темно  -
прислухаКться,  хвилюКться,  а   коли   говiрку   чути,   Карло   Iванович
сальтоморталить по-цирковому: залежить ноги в залiзнi перекладини балкона,
а тулуб i голову кине вниз. Дивитись вниз  не  можна:  в  головi  кружляК,
упасти - розбитись на смерть. Зате так видно, що  робить  Хая  (ПП  балкон
нижче): чи не прийшов хто, а як прийшов - що таке?
   ...Чи тут, чи там, чи десь цвiркун точить крильця, а потiм  симфонiя  в
саду "Гастроль".
   ...А хтось поПде кудись: пiд'Пде до семафора, а  далi  ще  семафор,  ще
семафор...

   II

   Далеко на пiвднi замислилось море. Далеко далека Ялта -  порт.  Морськi
купання, i море пахне, i виноград пахне, а грона з винограду на  взгiр'ях.
Виноград в листях, i тiльки зрiдка соковито на сонцi блищить.
   Так блищить: морська хвиля мчалась, й вдарило ПП з нальоту промiння.
   ...Тут Лiвадiя, Орiянда, Алупка, тут  у  старовину  генуйська  оселя  з
далекоП IталiП... Пахне тютюном, дурманить тютюном...
   Тут нащадки лихоП татарви, тепер: "шурум-бурум" -  спокiйнi,  задумливi
татари... I гори: Яйла, Чатирдаг, Карабах...
   Вiдпустки дають у травнi, в червнi i коли вже стиглий виноград.
   Хая чекала на свiжий виноград i була ввiчлива до Карла Iвановича, рiдко
тривожила його з "генералом".
   А виноград "скоро поспiК"...
   ...Ранок, ще рано: пiв на одинадцяту. Вiкна на захiд, сонце  на  сходi.
Сонце зiйшло, але не видно: на тiм боцi.
   ...Нарештi прокидаються, прокинулись. Нарештi - стук: це шофер.
   До ЗоП увiйшов шофер. Каже:
   - Дозвольте посидiти. Ще не пiдвiвся... совбарин.
   Це про Райського - за ним приПхав.
   ...Минуло ще пiвгодини. Не прокинувся. Шофер хвилюКться:
   - Мабуть, пiду... постукаю.
   Iде й каже незадоволено.
   - АтвКтствКнной... гiпо-по-по-там.
   ...Њсть воли волов'яча шия - Райський. Шофер не  заПкаКться;  гiпопотам
не скаже, скаже зайве "по"; гiпо-по-по-там.
   Нарештi прокинувся, умився. ПоПхали.
   Тодi до ХаП постукав Карло Iванович:
   - ДКтошька, тi не пайдьош на шлюжбу?
   I чути незадоволений голос:
   - А ти сам не догадаКшся? Не знаКш, що в мене женська хвороба?
   I тихо (про себе):
   - Остолоп!
   Навшпиньках од дверей Карло Iванович. Але Хая кричить:
   - А молока, мабуть, не принiс?
   Дiйсно, молока не принiс Карло Iванович. I кидаКться вiд  дверей  Карло
Iванович.
   ...З усiх нiг! З усiх нiг!..
   Але напроти ПКтушков: теж на службу.
   - А-а-а...
   В грудях повно почуття: не сказати, не говорити, не вимовити! (На  дощi
лелека вбираК в шию голову i нижче. Так ПКтушков).
   Конфетно, карамельне посмiхаКться i руку плавко й обережно:
   - А-а-а...
   Карло Iванович ухилився:
   - Ах! Залиште!
   Бiжить, побiг по молоко. ПКтушков конфектно, карамельне посмiхаКться  i
чимчикуК на службу.
   В дорозi:
   - А-а-а...
   I сюди, i туди безцвiтний капелюшок. ЗгинаКться, туманно розпливаКться.
I от -
   - служба.
   А потiм (нарештi) -
   - столовка.
   ХитаК беззубим ротом (вiн не старий), каже:
   - Ми з Григорiй Федоровичем...
   "Ми пахали"... Це з наркомом. I так думають: тут - вiдповiдальний  там,
там - вiдповiдальний тут.
   Тому:
   - служба, i служба "а-прима".
   ...Коли ПКтушков побiг, прокинулась Яблучкiна.
   Стiна. За  стiною  Хая.  Хая  демонстративно  вистукуК  закаблучками  -
ходить. I Яблучкiна теж. Це так: два двори, паркан, бiля паркану  колючки.
В колючках - i там собака, i тут собака:
   - Грр! Гав! Гав!
   - Грр! Гав! Гав!
   Але паркан.
   На МиколаПвськiй церквi годинник ударив дванадцять.  На  бруку  кричать
грузовози.
   В квартиру увiйшла уборщиця. Уборщиця становиться так: мiж двох  дверей
- ХаПноП й ЯблучкiноП.
   - Баришня!
   Тодi вискакують разом.
   Яблучкiна:
   -  Можете  убирати...  Котiк  уже  сiв   на   автомобiль;   (Автомобiль
пiдкреслюКться).
   Мiж iншим: за Карлом Iвановичем автомобiль не приПжджаК.
   Хая:
   - Да, да!.. Будь ласка, скорiш, а то до нас,  мабуть,  приПде  народний
комiсар.
   (Народний комiсар пiдкреслюКться).
   Яблучкiна зневажливо подивилась на  Хаю.  ЏП  очi  кажуть:  -  Народний
комiсар?.. Гм.. Не вiриться.
   А потiм дверi: хлоп! хлоп!
   За дверима уборщиця: чи сюди, чи туди? Вона  непрактична  дiвчина.  Але
вона розумiК. Вона згадала село, вигiн,  дiвчат  i  крем'яшки.  Згадала  -
пiшла на кухню. Заплющила очi,  розставила  руки  й  покрутила  в  повiтрi
пальцями: коли зiйдуться, тодi спершу до ХаП прибирати, коли нi  -  спершу
до ЯблучкiноП прибирати. Не зiйшлись,  треба  в  ЯблучкiноП,  але  вона  з
тривогою думаК, що й народний комiсар - це не абищо. Убирала в ЯблучкiноП,
а Хая демонстративно закаблучками вистукувала.
   Потiм уборщиця прийшла до ХаП, а Хая на кроватi розкинулась.
   - Ах, Боже мiй! Чого ви так довго? Я ж просила вас скорiше, бо до  нас,
мабуть, приПде народний комiсар.
   А потiм закричала глухо:
   - Ох! Ох!
   Уборщиця:
   - Що з вами, баришня?
   Тодi Хая сказала з тугою:
   - Ах, яка ви дура... простiть мене, Прiсю. Невже ви не розумiК - те, що
в мене хвороба матки?
   ...Маленька справка: Карло Iванович приходив до ЗоП й казав:
   - Ах Зою! Вi такой корошiй товаришь. Нiфшелi Хая мiня не люпiт? А я  не
маху, мi, сКвКрнi людi надолько люпiм...
   Зоя:
   - Я, Карло Iванович, не знаю...
   I до матерi:
   - Мамо, вгомонiть Соню, чого вона розкричалась? Поколишiть...

   III

   Зоя, сiм'я ЗоПна. Зоя дивиться перелякано. У неП чоловiка нема (був), у
неП солдатський пайок i мiльйон (п'ять коп.  зол.  валютою)  жаловання  на
мiсяць.
   Зоя дивиться перелякано: Ксть вулиця, Ксть вiтрина  напроти.  Колись  у
вiтринi було порожньо, а потiм появились дамськi капелюшки, i  Зоя  трiшки
забула Маркса.
   Хая сказала:
   - Бачиш, i живеш, дурочка. А то б жила в конурцi. Що  значить  протеже?
Це менi дякуй.
   Зоя дякувати не знаК, а мати каже, що хлiба нема на сьогоднi i (о жах!)
не варили кулiшу в ескадронi: Зоя працюК в ескадронi.
   I сказала Хая:
   - Ну, слава Богу, скоро вже поПду в Ялту. А потiм додала з докукою:
   - Тiльки нудно з ним. Ах, як нудно. Я вже i так, i сяк,  але  не  можна
покинути... Ну, як я буду жити без совнаркомки?
   Це про Карла Iвановича...
   А на покрiвлi латають покрiвлю. З'Пли лiта покрiвлю, бо йдуть лiта,  не
вертаютьси.
   А на краКвидi акварелi силуети церков, силуети будiвель, димарiв...
   Iще маленька справка:
   Хая Пде з Карлом Iвановичем  у  Ялту  через  пiвтижня,  а  Яблучкiна  з
Райським на Кавказ за два днi.
   Хая пiшла в свою кiмнату й стала напроти трюмо. Подивилась на себе.
   На покрiвлi латали покрiвлю: стук! стук! З'Пли лiта покрiвлю...
   ...Пахло розтопленим салом...
   Хая дивиться в трюмо й чуК: Яблучкiна знову вистукуК закаблучками. Тодi
Хая знову пiшла до ЗоП й сказала з обуренням!
   - Це ж хамка!
   Це про Яблучкiну. I розповiла:
   - Хiба я ранiш так жила? Тепер що? За iдеП. А перший  мiй  чоловiк  був
директором у заводi... Да...
   Хая задумливо подивилась  на  ЗоПну  маму,  а  Зоя  уважно,  перелякано
слухала.
   - А що вона, ця Яблучкiна? Потаскушка! Ну вiзьми: я ж  Райського  добре
знаю... Ти його ранiш бачила з нею?.. Ага! Ти б подивилась! вiн неглiже, а
вона перед ним, як сучка хвостиком. Ну, а потiм розфуфирилась... РозумiКш?
Амури.
   I вiдзначила з докукою:
   - А вiн - дурень. Радий за всяку цiну одкараскатись вiд неП i  не  знаК
як. БоПться скандалу. Ех ти, теоретик!
   ...Виходив полудень до ЗоПного вiкна.  Закричали  в  коридорi  ЗоПнi  й
маминi дiти. В саду "Гастроль" iшла репетицiя, кiнчалась репетицiя,  а  за
силуетами димарiв курiв шлях.
   Подзвонили. Це Карло Iванович принiс обiд. Зоя перелякано  дивиться  на
маму, пiдморгуК мамi, щоб не прохала в  ХаП  лишкiв  ХаПного  обiду.  Мама
похитала головою й пiшла одчинити дверi. А Хая пiшла до себе.
   ...Обiд починаКться, почався звичайно з того, що Хая  не  задоволена  з
обiду. ДивуКться: чому не видають шоколаду? А вiд  борщу  смердить  старим
салом.
   Карло Iванович:
   - Це ж, дКтошька, боршь, боршь всiгда з старiм салом.
   Хая не витримала:
   - Дурень!
   ЛягаК на кровать i суворить брови, Карло Iванович винувато дивиться  на
борщ.
   ...За вiкном "катеринка" граК "Розлуку". Це прийшов нiмий i закричав за
вiкном по-дикунськи:
   - Е-е-е!
   Полетiли, мабуть, засмальцьованi грошзнаки. I знову чути: стук! стук! -
латають покрiвлю. Стихли бунти, громи, революцiя - латають покрiвлю.
   Коли Хая не Псть - не Псть i Карло Iванович. Тодi Хая спитала:
   -  А  узнав,  на  якiй  пiдставi  цей  оболтус  ПКтушков  столуКться  в
совнаркомцi?
   Карло Iванович розгублено подивився:
   - Ах, дКтошька! Я забуфь.
   Скрикнула Хая:
   - Забуфь! Забуфь! Нiчого сказать  -  громадянин:  забуфь!  Хiба  ти  не
бачиш, що ця бездара хитра,  як  лисиця.  А  вiч  -  забуфь!  Ну  й  годуй
ПКтушкових совнаркомкою.
   Карло Iванович ще винувато  подивився  на  борщ,  а  потiм  несподiвано
образивси.
   - Шьорт знаК шьо! Шьорт!
   I пiдвiвся й пiдсмикнув брюки.
   Тодi Хая раптом заласкавiла:
   - Що ти? Що з тобою, не хвилюйся, Карль. Ах, який ти  нервовий.  От  як
поПдеш у Ялту...
   Карло Iванович зневажливо подивився на Хаю, затрусилась русява борiдка,
почервонiв, як стрючковий перець. Ще раз  пiдсмикнув  брюки  й  кинувся  з
кiмнати.
   - Шьорт!.. Прибiг до ЗоП:
   - Тафольно... Вi, Зоя, карошiй товарiшь.  КаварiтК:  долько  она  будiт
мушiть мiня? Нiфшелi она мiня не люпiт? Шьорт!

   IV

   Поспiвав виноград - там, на березi моря,  де  Алупка,  Яйла,  Чатирдаг,
Карабах, де задумливi татари: "шурум-бурум" - нащадки лихоП татарви.
   Останнi днi перед од'Пздом.
   Ранком уборщиця Прiся заплющуК очi: чи зiйдуться пальцi?  I  в  останнi
днi  демонстративно  вистукують  закаблучки:  Яблучкiна  й  Хая.   Пройшов
ПКтушков на службу, конфектно, карамельне усмiхаКться. Iнодi й Хая йде  на
службу.
   "...Дано сие в  том,  что  он  командируется  на  Кавказ  по  служебним
обязанностям. Предлагается гражданским..." i т. д.
   Завтра Райський з Яблучкiною Пдуть на Кавказ.
   А перед од'Пздом розiгрався-таки скандал. Яблучкiна вилила  в  раковину
помиП, а це побачила Хая.
   I сказала Хая:
   - Боже мiй, яка некультурнiсть! Яблучкiна фиркнула:
   - Будь ласка, не вчiть. Сама знаю.
   - ЗнаКте, та, мабуть, не все... Ах, яка некультурнiсть!..
   Тодi Яблучкiна скрикнула:
   - Iдiотка!
   Хая зблiдла:
   -_ Що ви сказали?
   - Iдiотка!
   Хая в знемозi похилилась на стiну:
   - Ох, менi дурно...
   Але раптом побiгла до дверей i крикнула:
   -Ти думаКш, що тебе Райський любить? Дулю пiд нiс... Сучка!
   Вийшов ПКтушков, конфектно, карамельне посмiхався:
   - А-а-а!..
   Хая скипiла:
   - Чого вам треба?
   - А-а-а!..
   - Дурень! - i вскочила в свою кiмнату.
   Хая конче  хвилювалась  i  покликала  Зою.  Лаяла  Яблучкiну,  а  потiм
говорила про ПКтушкова:
   - От. Живий ескiз для комедiП. Сидить у  совнаркомцi  й  пiдслухуК,  що
говорять. Вислухав засiдання, а потiм до якогось наркома:
   "Ви ж не забивайте, СергКй  Петрович,  сегодня  у  нас  в  шесть  часов
засКданiК".- "Да, да... я помню". А вiн же на бугайця  взяв.  От  ескiз!..
Ну, брешеш, я таки доб'юсь, яким ти махером у совнаркомку попав.
   Зоя уважно перелякано слухала й вертiла в руках газету за 26.
   Iще казала Хая:
   - Брешеш! Ще й з будинку цього виживу.
   I додала надто серйозно:
   - Хiба ти не знаКш, що тут тiльки члени колегiП б